Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Лекція: Поняття та види державних службовців
План
1. Поняття державного службовця
2. Види державних службовців
3. Поняття і особливості патронатних службовців
4. Ранги державних службовців
1. Поняття державних службовців
В юридичній літературі неодноразово робилися спроби визна чити поняття «державний службовець». У результаті більшість ав торів дійшли висновку, що цей термін слід трактувати як в ши рокому, так і у вузькому розумінні. В широкому розумінні держав ний службовець — це професійний працівник будь-якої державної організації: органу, установи, підприємства, а у вузькому — це професійний працівник органів державної влади. На законодавчо му рівні визначення поняття «державний службовець» дається у ст. І Закону України «Про державну службу» через визначення самої державної служби. Тобто державний службовець — це особа, яка здійснює професійну діяльність, займаючи посади в державних органах та їхньому апараті, щодо практичного виконан ня завдань і функцій держави та одержує заробітну плату за рахунок державних коштів. Таким чином, законодавець закріпив поняття державного службовця у вузькому розумінні.
Основними ознаками державного службовця є:
посада в державних органах та їхньому апараті;
професійна діяльність щодо практичного виконання зав
дань і функцій держави;
заробітна плата за рахунок державних коштів.
До державних службовців не належать особи, які проходять стажування в державних органах, оскільки вони не займають посад у цих органах, а тільки претендують на них.
Важливе практичне значення має питання моменту виник нення статусу державного службовця (з моменту зарахування на посаду, або з моменту прийняття присяги). Важливо зазна чити, що у чинному законодавстві про державну службу воно не вирішене. В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 р. «Про практику розгляду судами справ про корупційні та інші діяння пов'язані з корупцією» встанов лено, що статус державного службовця особа набуває з момен ту зарахування на посаду, незалежно від того, прийняла вона присягу, чи ні, попереджена вона про обмеження, передбачені для державних службовців, чи ні, присвоєно їй ранг, чи ні.
Надзвичайно важливим і складним є питання розмежування понять «державний службовець» і «державний політичний діяч». Визначення поняття і сутності державного службовця наведе но вище. Що ж стосується визначення поняття «державний політичний діяч», то чинне законодавство про державну служ бу України відповіді на це питання не дає. В юридичній науці з цього приводу висловлюються різні міркування. їх узагаль нення дає можливість стверджувати, що до цієї категорії слід віднести посади Президента України, народних депутатів, чле нів Кабінету Міністрів України, голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, перших заступників міністрів і перших заступників голів державних адміністрацій обласного рівня. До державних політичних діячів не можуть бути віднесені депутати місцевих рад і місцеві го лови, оскільки органи місцевого самоврядування не належать до системи органів державної влади.
У цьому зв'язку слід пам'ятати, що політичний характер зазначених посад не зводиться до факту обов'язкової належ ності вищезазначених осіб до певної політичної партії (крите рій необов'язковий, хоч і цілком можливий). Специфіка стату су державних політичних діячів виявляється в наступному:
а) особливий порядок призначення (або обрання) на посади
державних політичних діячів, який регламентується, насампе ред, Конституцією України;
б) специфічний порядок звільнення з посад зазначених осіб
і припинення їхніх повноважень;
в) особливий вид відповідальності — політичної, яка носить
відкритий публічний характер (усунення з посади; оголошення
резолюції недовіри; відставка; не обрання повторно Президента
або народного депутата як опосередковане «притягнення до
відповідальності», процедура імпічменту).
Держаний політичний діяч — це особа, яка набула цього статусу в результаті обрання народом України або призначен ня всенародно обраними носіями влади за особливими процедурами на певний термін, приймає у межах своїх повноважень нормативні рішення, грунтується на власних політичних пріори тетах і несе політичну відповідальність за свою діяльність.
Відповідно до статті 4 Закону «Про державну службу» дер жавним службовцем може бути громадянин України незалеж но від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релі гійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передба ченою Кабінетом Міністрів України. Не можуть бути держав ними службовцями особи, які: визнані у встановленому поряд ку недієздатними; мають судимість, що є несумісною із зайнят тям посади; у разі прийняття будуть безпосередньо підпоряд ковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи свояками та в інших випадках, встановлених законами України.
2. Види державних службовців
Коло державних службовців досить різноманітне і різнопла нове. Всіх державних службовців можна класифікувати на різні види в залежності від:
розподілу державної влади — державних службовців ор ганів законодавчої, виконавчої та судової влади;
характеру державної служби — цивільні та спеціалізова ні державні службовці;
обсягу посадових обов'язків — посадові особи і особи,
що не є посадовими.
У залежності від характеру повноважень, які визначають роль і ступінь участі державних службовців у здійсненні дер жавно-владних функцій, вони поділяються на керівників, спе ціалістів і технічних виконавців. При цьому слід зазначити, що єдиної думки з приводу даної класифікації в юридичній науці немає. Деякі вчені, зокрема Ю. М. Старилов, вважають її прин ципово невірною і пропонують свою:
а) публічні державні служ бовці;
б) службовці і представники технічного персоналу, які перебувають на державній службі.
Керівник — це державний службовець, який займає державну посаду, пов'язану з безпосереднім здійсненням зав дань і функцій державних органів. До цієї категорії державних службовців можна віднести: керівників державних органів та їхніх заступників; керівників структурних підрозділів держав них органів та їхніх заступників; осіб, які наділені повноважен нями приймати рішення і давати вказівки підлеглим їм служ бовцям.
Кожний керівник несе персональну відповідальність за:
виконання завдань і функцій державного органу, підрозділу
і організацію діяльності підлеглих державних службовців;
дотримання державної та службової дисципліни;
дотримання і захист прав і свобод людини і громадянина
у сфері діяльності державного органу;
— якість і ефективність державної діяльності у дорученій сфері.
Хто в кожному конкретному випадку є керівником, можна визначити тільки згідно зі структурою державного органу.
В юридичній літературі розрізняють безпосереднього керів ника, керівника вищого рівня і керівника вищого рангу. Наприк лад, в міністерстві керівник відділу є безпосереднім керівником своїх підлеглих (спеціалістів), керівник департаменту — безпо середнім керівником своїх підлеглих (керівників відділів) і ке рівником вищого рівня їх підлеглих (спеціалістів), заступник міністра — керівником вищого рангу.
Безпосереднім керівником є особа, яка приймає правові рішення щодо особових справ підлеглого йому державного службовця. До його основних повноважень і функцій нале жать: надання чергової і позачергової відпустки або відмова у відпустці, а також дозвіл на звільнення зі служби; прийом заяв про звільнення, встановлення факту невідповідності займаній посаді; видання офіційних документів; прийняття рішень щодо дисциплінарних справ; контроль за дотриманням обмежень, пов'язаних з державною службою; атестація персоналу; прий няття рішень з питань роботи з персоналом (переведення на іншу посаду, у тому числі в тому самому державному органі; переведення в інший державний орган та ін.).
Спеціаліст — це державний службовець, який має необ хідну професійну освіту і сприяє виконанню завдань і функцій державного органу в межах займаної державної посади. До цієї категорії належать державні службовці, наділені повноважен нями здійснювати державні владні функції, але які не мають права здійснювати такі службові юридично-владні дії, як засо би управління людьми. їх повноваження пов'язані з підготов кою проектів рішень, юридичних актів, опрацюванням питань, які вимагають спеціальних знань. Спеціалісти, крім знань теорії державного управління, володіють знаннями у сферах певної професійної діяльності: економіки, фінансів, медицини, торгівлі, екології тощо.
Технічний персонал — це службовці, службова діяльність яких не пов'язана з діями, які тягнуть юридичні наслідки або впливають на зміст рішень державного органу. їхня правомочність визначається завданнями забезпечення службової діяль ності керівників і спеціалістів шляхом створення матеріальних, інформаційних, дорадчих та інших умов, необхідних для вико нання останніми службових функцій. До них можна зарахува ти: інженера, діловода, бухгалтера, економіста та ін.
3. Поняття і особливості патронатних службовців
До державної служби належить патронатна служба. У відповідності до статті 15 даного Закону «Про державну службу» Президент України, Голова Верховної Ради України, члени Уряду України мають право самостійно добирати і приймати осіб на посади своїх помічників, керівників прес-служб, радників і сек ретарів згідно зі штатним розписом і категорією, яка відповідає посаді (патронатна служба). Порядок перебування на державній службі таких осіб встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 р. «Про затвердження Порядку пе ребування на державній службі працівників патронатної служ би членів Кабінету Міністрів України та голів місцевих дер жавних адміністрацій»1 (зі змінами і доповненнями від 9 серп ня 2001 p.).
Прийняття на патронатну службу відбувається без проведен ня конкурсу. У разі необхідності для державного службовця патронатної служби може встановлюватися випробувальний термін, а також стажування з метою набуття практичного до свіду, перевірки професійного рівня і ділових якостей. Строки і порядок випробування і стажування такі самі, як і для інших державних службовців.
Важливим є те, що державні службовці патронатної служби першої та другої категорій мають право на відставку. У разі відмови у відставці вони повинні виконувати свої обов'язки і мають право на звільнення в порядку, передбаченому КЗпП України.
На відміну від інших державних службовців, службовці патронатної служби звільняються із займаної посади у разі звільнення тієї особи, яка прийняла їх на службу. Особливість їхньої діяльності проявляється в тому, що вони працюють безпосередньо на посадову особу, а не на державний орган.
Серед патронатних службовців виділяють: керівника прес-служ би, помічника керівника, радника і консультанта.
Завдання, обов'язки та повноваження керівників прес-служ би, помічників, радників і секретарів визначаються чинним законодавством про державну службу та типовими професійно-кваліфікаційними характеристиками. Зокрема, на керівника прес-служби покладаються такі завдання, обов'язки та повно важення: здійснювати керівництво діяльністю підрозділу; здійс нювати зв'язок керівника міністерства, іншого органу вико навчої влади та його заступників із засобами масової інформа ції; організовувати прес-конференції, брифінги, «інформаційні дні» керівників, їх виступи в засобах масової інформації, зуст річі тощо; проводити роботу щодо поліпшення інформованості населення про діяльність органу; готувати відповідні матеріали для преси, заяви та повідомлення; організовувати вивчення матеріалів засобів масової інформації з метою виявлення їх позицій, тенденцій у висвітленні питань, пов'язаних із діяль ністю органів місцевого самоврядування; забезпечувати кон такт з відповідними підрозділами міністерств, інших органів виконавчої влади щодо обміну інформаційними матеріалами; здійснювати оперативне інформування засобів масової інфор мації щодо рішень колегії міністерства, іншого органу виконав чої влади; надавати засобам масової інформації матеріали про діяльність органів виконавчої влади; організовувати вивчення громадської думки з питань, які входять до компетенції органів виконавчої влади; здійснювати підготовку і випуск рекламно-інформаційних видань, які сприяють розширенню міжнародних та міжгалузевих зв'язків, підвищенню авторитету.
Прес-секретарями можуть бути особи, які мають вищу осві ту відповідною професійного спрямування за освітньо-кваліфі каційним рівнем магістра або спеціаліста, за наявності стажу роботи за фахом у державній службі на керівних посадах не менше 3 років, або на керівних посадах у засобах масової інформації не менше 5 років.
До повноважень помічника керівника належать: здійснення роботи з документами, які надходять на ім'я керівника та вихо дять за його підписом; підготовка разом з керівниками підроз ділів відповідного органу проектів поточних і перспективних планів роботи, а також пропозицій щодо виконання указів та розпоряджень Президента України, постанов Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, доручень; редагування документів, які виходять за підписом керівника; підготовка інформаційних матеріалів, виступів, проектів доповідей, співдо повідей, розпоряджень з питань роботи сфери (галузей) управ ління для розгляду на сесіях, колегіях, нарадах відповідного дер жавного органу; супроводження керівника під час його поїздок, оформлення протокольних доручень та інформування його про хід виконання; підготовка матеріалів для проведення прес-кон ференцій, брифінгів керівника відповідного органу виконавчої влади, його зустрічей з представниками засобів масової інфор мації; забезпечення рішення всіх організаційних питань, які пов'язані з участю керівника в заходах, що проводяться дер жавними органами; формування пакету необхідних документів відповідно до порядку дня; контроль за своєчасним розглядом пропозицій, заяв і скарг, що надійшли на ім'я керівника, а також виконання його вказівок та доручень.
Помічником керівника може бути особа, яка має вищу осві ту відповідного професійного спрямування за освітньо-кваліфі каційним рівнем магістра або спеціаліста, при стажу роботи на державній службі не менше 2 років або роботи за фахом не менше 3 років.
Повноваженнями радника є: здійснення аналітичного забез печення діяльності керівника органу виконавчої влади при вирішенні ним завдань, які покладені на відповідний орган; вивчення та аналіз матеріалів за напрямком діяльності органу та відповідного вітчизняного та зарубіжного досвіду і забезпе чення ними керівника; розробка проектів рішень, вибір засобів обгрунтування цих рішень, оцінка наслідків із їх запроваджен ням, розробка завдань, програм, методів і методик підготовки та реалізації управлінських рішень; розробка пропозицій щодо підвищення ефективності роботи відповідного органу влади; здійснення організації і координації наукових досліджень з питань, які входять до його компетенції; участь в організації та проведенні нарад, колегій, семінарів, конференцій; підготовка для керівника необхідних інформаційно-аналітичних записок, оглядів, звітів, проектів, доповідей, доповідних записок тощо;
здійснення робочих контактів з відповідними підрозділами та експертами державних органів влади та органів місцевого са моврядування; забезпечення розвитку інформаційних зв'язків між структурними підрозділами різних державних органів вла ди з підприємствами, установами, громадськими об'єднаннями, провідними вченими, державними та політичними діячами, населенням з метою своєчасного та якісного виконання служ бових обов'язків.
Радником може бути особа, яка має вищу освіту відповід ного професійного спрямування за освітньо-професійним рів нем магістра або спеціаліста та стаж роботи за фахом на державній службі на керівних посадах не менше 2 років або робота за фахом не менше 3 років.
Консультант наділений повноваженнями: здійснювати нау кову експертизу, консультації та своєчасне забезпечення ке рівника підрозділу державного органу необхідною та повною інформацією щодо вітчизняного та зарубіжного досвіду, робіт провідних вчених, державних і політичних діячів з метою оперативного та якісного прийняття рішення; розробляти та обґрунтовувати пропозиції за різними варіантами проектів від повідних рішень, організовувати їхню експертизу; координува ти консультативну роботу з проблем відповідної сфери управ ління, організовувати консультування керівника з питань соці ально-економічних, науково-технічних, зовнішньоекономічних відносин; контролювати, оцінювати та узагальнювати якість інформації, яка подається керівникові підрозділу органу вико навчої влади про можливі соціально-економічні наслідки реалі зації рішень, що приймаються; вивчати та оцінювати результа ти проведених наукових розробок, аналогів, думок вчених для проведення кваліфікованих консультацій.
Консультантом може бути особа, яка має вищу освіту від повідного професійного спрямування за освітньо-професійним рівнем магістра або спеціаліста, стаж роботи за фахом у дер жавній службі на керівних посадах не менше 3 років або стаж роботи за фахом не менше 5 років.
4. Ранги державних службовців
Ранг — це спеціальне звання, яке дає право його власнику — державному службовцю, займати одну з посад певної низки відповідних посад. Ранг є певним зв'язком між державним служ бовцем і державою протягом всієї його професійної діяльності. На відміну від категорій, які чітко визначаються щодо посад у залежності від рівня державного органу (стаття 25 Закону «Про державну службу»), ранги присвоюються державним службов цям державними органами (Президентом України, Кабінетом Міністрів України) або керівниками державних органів (на приклад, головою обласної державної адміністрації) з наданням їм, при цьому, права на розсуд.
Статтею 25 Закону «Про державну службу» передбачається вичерпний перелік рангів, які можуть присвоюватись держав ним службовцям (мова йде тільки про цивільну державну службу). Даний перелік не може бути розширений жодним нормативно-правовим актом. Особливістю рангів є те, що осо бам, які займають посади, що відносяться до однієї категорії, присвоюється один із трьох належних даній категорії рангів, іншими словами кожній категорії посад відповідає три ранги. Це дає можливість, по-перше, на просування державного служ бовця по рангах в межах однієї категорії посади державної служби, а, по-друге, присвоювати ранги державним службов цям у залежності від професіонального рівня, стажу роботи, часу перебування на посаді тощо.
Порядок присвоєння рангу державним службовцям регулю ється Положенням про ранги державних службовців, затверд жений Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 1996 р.1 За загальним правилом, ранг державному службовцю присвоюється одночасно з прийняттям на державну службу. Особам, які призначаються на відповідну посаду з установленням випробувального строку, ранг присвоюється після успішного його проходження.
Особам, які призначені на посаду державного службовця з випробувальним терміном і мають ранг, присвоєний за попе реднім місцем роботи, надбавка за ранг в період випробування проводиться відповідно до цього рангу.
Через два роки після присвоєння державному службовцю відповідного рангу керівник державного органу за поданням безпосереднього керівника розглядає питання щодо можливос ті присвоєння йому чергового рангу. Позитивне рішення прий мається керівником за умови успішної роботи державного службовця.
Черговий ранг не може бути присвоєний державному служ бовцю, до якого протягом останнього року застосовувалися дисциплінарні стягнення , а також у період проведення служ бового розслідування або перебування під слідством.
Затримка у присвоєнні чергового рангу до одного року може застосовуватися до державного службовця як захід дисциплінар ного впливу, саме впливу а не дисциплінарного стягнення. А це означає, що окрім затримки у присвоєнні чергового рангу, до державного службовця одночасно може бути застосований захід дисциплінарного стягнення, передбаченого КЗпП України.
В окремих випадках, державному службовцю може бути присвоєно черговий ранг достроково (тобто, до закінчення двох років після присвоєння попереднього рангу) у межах відповідної категорії посад, зокрема, у випадку виконання особ ливо відповідальних завдань. Чинне законодавство про дер жавну службу не передбачає конкретного переліку випадків, коли це можливо, а віддає вирішення даного питання на роз суд керівника державного органу.
Присвоєння, зміна рангу державного службовця оформля ється наказом або розпорядженням керівника державного ор гану, про що робиться відповідний запис у трудовій книжці.
У разі призначення державних службовців на посади більш високої категорії їм присвоюється ранг у межах категорії по сад, які вони зайняли.
Якщо державні службовці зайняли більш високі посади в межах категорії посад, на яких вони перебували, їм може бути залишений попередній або присвоєний більш високий ранг у межах цієї категорії. У разі залишення попереднього рангу наступний ранг державному службовцю присвоюється з ураху ванням часу присвоєння попереднього рангу.
Якщо державний службовець перейшов на посаду нижчої категорії або залишив державну службу, на яку він потім повернувся, за ним зберігається присвоєний ранг.
Державний службовець може бути позбавлений рангу лише за вироком суду. Дане положення цієї статті дещо відрізняється від попереднього (відміненого 11.07.1995 p.), згідно з яким дер жавний службовець позбавлявся рангу органом, який присвоїв йому цей ранг, лише за вироком суду. В даний час вирішення питання про позбавлення рангу належить виключно до компе тенції суду. Позбавлення рангу за вироком суду оформляється наказом або розпорядженням керівника державного органу, про що робиться відповідний запис у трудовій книжці державного службовця.
Надбавка за ранг виплачується державному службовцю з дня його присвоєння. Особам, які призначені на посади дер жавних службовців з терміном випробування і мають ранги, присвоєні за попереднім місцем роботи, надбавка за ранг у період випробування проводиться відповідно до цього рангу.
Якщо державний службовець працює неповний робочий день (тиждень), надбавка за ранг здійснюється пропорційно відпрацьованому часу.
PAGE \* MERGEFORMAT 1