Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Не вигадана історія одного кохання
Розділ перший
Був холодний весняний вечір 9 березня 2010 року, прийшовши змучений з роботи переодягнувшись помившись і повечерявши думав чим би то зайнятись. Кудись іти гуляти не було з ким, але і дома сидіти самому було нудно і чи то з тої нудьги чи то вже по привичці він сів за комп’ютер відкрив браузер і зайшов в контакти переглянувши там останні новини послухавши музику і переглянувши декілька відео йому стало ще більш скучно і він зайшов в один додаток щоб хоча б якось урізноманітнити ту одноманітність і у одному додатку він познайомився із одною прекрасною дівчиною.
Вони долучили один одного в друзі і він вирішив їй написати повідомлення і відкривши вкладку побачив що вони вже раніше переписувались за 25 грудня попереднього року він побачив всього лиш 4 повідомлення:
Він: «Привіт що поробляєш?» 25.12.09
Вона: « привіт!слухаю музику а ти?» 25.12.09
Він: «дублюю тебе ))))» 25.12.09
Вона: « =))))))))» 25.12.09
Чотири повідомлення … все на що вони спромоглися перший раз. Пройшов деякий час і вони видалили один одного з друзів так як не переписувались, Але ось доля їх знову звела і на це раз вони вже спромоглись більше ніж на чотири повідомлення.
Після не довго переписування на питання як настрій? Вона відповіла:
«нормально»
«а у тебе»
він же відповів що у нього поганий. І вона спробувала це виправити і якось його розвеселити, взнавши причину поганого настрою написала йому:
«=)))все буде добре»
Через декілька секунд отримала відповідь:
«знаєш мені завжди так говорять ось тільки ото добре ніколи чомусь не приходить))))»
на що відповіла:
«воно прийде тільки ти на нього чекай))))»
і знову від нього відповідь не забарилась:
«ага ще потрібно знайти сили дочекатись)»
На що він отримав запевнення:
«знайдуться сили)»
І навіть не думав він тоді що для нього буде значити це повідомлення від ледь знайомої дівчини…
Розділ другий
Переписуючись він переглядав фотографії своєї нової знайомої, переглянувши всі фотографії по декілька разів подума, симпатичненька дівчинка…. Ще трохи попереписувавшись вони обоє пішли спати. На наступний вечір зайшовши в контакти їх розмова почалась з комлімента в її сторону, йому сподобалась та квіточка яка стояла в неї на аві, а дальше пішли стандартні повідомлення: що робиш ? як настрій? Як пройшов день і тому подібне… так повторилось і на наступний день тоді через три дня ще раз і їхня переписка стихла на два тижні. В останні дні березня він згадав що в нього у друзях є дівчина з якою йому приємно переписуватись а він їй вже давно нічого не писав. Зайшов в контакти зайшов на її сторінку і написав:
-«Привіт зайка як поживаєш?»
-«привітик нормально))) а в тебе як? »
і уже в квітні вони переписувались майже кожного вечора, були просто друзями один для одного, але з часом він почав задумуватись що можливо він і не хоче бути їй просто другом, а хоче бути для неї чимось більше…
Але як? вона з іншого міста, так вона закінчує 11 клас і попереду у неї інститут і можливо вона поступить в той інститут який знаходиться в Тернополі так як це найближче місто де є вищий навчальний заклад, одного разу він запитував її куди вона планує поступати після школи вона відповіла «от як поступлю тоді скажу» на думку приходило ну так а куди вона ще піде вчитись як не в Тернопіль, це найбільш ймовірний варіант, але і крім Тернополя є ще багато інших варіантів. Тай навіть і якщо в Тернопіль все одно то буде аж у вересні і хоча її місто всього лиш за 35 кілометрів від нього і на вихідний в неділю вони могли б бачитись, але це не для нього він не зможе чекати зустрічі цілий тиждень чи навіть два тай, і він її знає тільки з фотографії і по переписці . От якщо вона поступить в Тернопіль вчитись і за літо він нікого не зустріне то з таким другом як вона він по любому піде гуляти хоч раз а там буде видно, хто зна що буде завтра не то що кажучи через чотири місяці, час покаже як воно буде.
А зараз він буде для неї, а вона для нього просто дуже хорошим другом, можливо і навіть найкращим ))) адже їм обом приємно спілкуватись, та і згадуючи той біль який віз зазнав через нерозділене кохання минулої зими і то як він розчарувався у дівчатах не хотілось серйозних стосунків, що має статись то станеться… може колись так а зараз «НІ НІ і ще раз НІ…не хочу закохуватись…і не буду!» ми будемо просто дуже хорошими друзями, друзями і не більше, адже їм так приємно спілкуватись))) та і йому давно хотілось мати такого друга як вона.
Одного вечора у він жартома намікнув про те щоб погуляти разом, вона ж серйозно його запитала «чи справді він хоче піти з нею на прогулянку? І він пригадав їй як вони познайомились, в тому додатку вона була погодилась на його пропозицію «хочеш щоб я зігрівав тебе холодними літніми вечорами під зоряним небом?» вони обоє посміялись над тим і тоді він додав:
-« ну то як ти погодишся якщо я запрошу тебе погуляти вдвох?» …
Розділ Третій
«Треба подумати»
Відписала вона, він вирішив не підганяти її з прийняттям рішення, написавши що коли надумає нехай напише йому. Вона мала приїхати в Тернопіль здавати зовнішнє незалежне оцінювання, так як була випускницею школи, і написала що коли вона приїде здавати тести то не знає чи буде у неї час на прогулянку, і додала:
«хіба що як буду вчитись то такий варіант можливий )))»
Прийдеться трошки почекати відписав він їй і побажавши один одному солодких снів вони пішли спати.
З кожним днем їм все приємніше було спілкуватись і їхня переписка починала займати більше часу, вони стали дуже хорошими друзями. З незрозумілих причин вони вже декілька днів не переписувались, і одного разу зайшовши в контактах на її сторінку він побачив у неї статус який його дуже сильно зацікавив: «Він є у мене в друзях, але я не пишу йому, не малюю на стіні. Я просто дивлюся на його аву і думаю: "Як же сильно я тебе люблю".» в голову прийшла думка можливо вона має на увазі мене? Не довго думаючи він написав їй повідомлення:
-«Привітик що за такий дивний статус?»
-«то так має бути)))» відповіла вона
-« кого вже так думаєш підловити? ))))»
-« та не тебе не бійся)))»
-« та якби меня то я б не боявся а швидше за все радувався))))»
а сам подумав: я б не швидше зав се радувався я б був би безмежно радий…але що з того??? Вона там я тут, я не з тих людей які погодяться на стосунки на відстані так на дворі якраз весна так хочеться любові хочеться вечерком після роботи не сидіти самому дома а взяти когось за руку і піти у парк, а як? Ми ж із різних міст все одно не получить ся часто бачитись, навіщо зараз щось пробувати, краще почекати до вересня і якщо ні в мене ні в неї ніхто не появиться і нам так само буде приємно спілкуватись то тоді щось спробую, та і за літо ми набагато ближче познайомимося. З того дня він вирішив що до вересня абсолютно нічого робити для того щоб стати більше ніж друзями.
Переписуючись вечорами вони не зачіпали теми про стосунки у них було звичайне дружнє спілкування. В контактах він познайомився із дівчиною яка жила в одному місті з його найкращим другом, і вони вирішили по приколу поставити в сімейному статусі що одружені. Пройшов місяць часу в неї на сторінці на декілька годин знову появився той статус, він не придав тому значення. І знову у них зайшла мова про прогулянку вдвох. Вона ж зауважила: так у тебе ж є Лідуся, він їй розповів що вони навіть і незнайомі а статус так просто по приколу поставили))) і вона сказала раз так тоді вона за те щоб піти гуляти. От тільки нажаль обставини складались так що найближчі два тижні вони не могли піти гуляти так як це можливо було тільки на вихідних, а найближчих він їхав на весілля. Вони майже цілий вечір провели біля компютера переписуючись і на кінець розмови він як завжди побажав їй солодких снів, вона ж йому у відповідь побажала солодших снів.
Через два дні знайомий статус знову красувався на її сторінці, і тоді він задумався що це все ж таки можливо він адресований саме йому, адже такого спілкування як з нею у нього не було іще ні з ким…
Розділ Четвертий
Довго не думаючи написав їй повідомлення: сказавши що в неї цікавий статус і спитав чи це не йому він адресований? вона з посмішкою відповіла питанням чого до неї всі чіпляються з тими статусами? на що він зауважив що просто такі статуси адресовані конкретній людині, додавши що йому цікаво знати для кого? А вгруз якраз для мене? А сам в той момент тільки те і думав що ходьби той статус був адресований йому… її відповідь заінтригувала, адже вона відповіла: «можливо…)»
Дальше вони змінили тему розмови, і дальше була звичайна буденна переписка. Переписуючись вже в котрий раз переглядав її фотографії, які йому дуже сильно подобались адже на них така чудова , дівчина які прекрасні в неї очі, як зірки в яких можна потунути, але найбільше йому подобалась її сліпуча посмішка, вона немов причаровувала його. І в нього в голові все крутилось питання? «Це вона просто так поставила такий статус? тому що він їй сподобався, чи може і справді він адресований йому????????? Він був розгублений і не знав як йому дальше поводитись? що робити? Спитавши чи вона вже вирішила куди буде поступати? сильно зрадів що вона вибрала вуз який знаходиться в його місті.
І тоді він всерйоз задумався над питанням що можливо стоїть спробувати змінити їхню дружбу на щось більше? Адже якщо все складеться добре і вона поступить то на час навчання швидше за все вона буде жити в гуртожитку від університету. І значить вже наступної осені в них буде можливість бачитись разом часто.
Що ж робити? щось спробувати? Розповісти про свої почуття? Чи можливо не варто? Ця думка мучила його уже декілька днів. На дворі весна пора любові якої йому так хотілось, але його стримував той досвід який він отримав зимою, з іншою дівчиною, коли на третій зустрічі він сказав дівчині що любить її, і це відштовхнуло її від нього….а що якщо на це раз буде так само????
І врешті решт він вирішив я спробую! але буду стриманіший, не буду так спішити, от вона приїде в Тернопіль на навчання і тоді все буде видно, а зараз навіть не варто щось пробувати адже ми ж з різних міст і то дуже тяжко буде бачитись тільки на вихідних так що поки що не буду видавати своїх почуттів і постараюсь стати для неї найближчим другом, тай і до осені ми набагато ближче познайомимося а там час покаже….
Після роботи він чим по швидше ішов додому щоб побачити її в онлайн і знову прочитати таке бажане «Привіт» від неї. Він все частіше називав її Зайкою, а вона його Сонечком.
Одного вечора він її написав що можливо на наступні вихідні у буде можливість приїхати до неї і вони зможуть піти погуляти, на що вона йому заявила жартома: як так в контактах одружений з однією а гуляти хоче з нею, він їй нагадав той сімейний статус стоїть просто по приколу і він його може в любий момент зняти… вона ж його запитала:
«може ти зі мною також хочеш погуляти по приколу?)»
«НІ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!» відповів він
Так само як і попередні рази в такі моменти вони змінили тему для розмови, розпитуючи один одного як настрій чи щось розповідаючи про себе… пройшло декілька годин переписки і в них зайшла мова про те ким він вважає її для себе? Поки що він не хотів говорити про свої почуття і він сказав:
«дуже дуже хорошим другом з яким мені дуже приємно спілкуватись і завжди є про що поговорити )» «а ти як думаєш?»
«дякую мені приємно)))ти також дуже хороший друг» відповіла вона.
Помітивши зміни на його сторінці запитала:
«куди твій сімейний стан счез?))))»
Він же побоявся розказати правду, розказати хоче щоб там був такий же надпису але не по приколи і з її ім’ям, яке йому так подобалось,і недовго думаючи придумав собі відмазку:
«мене подекілька разів на день хтось мусить спитати "чи я справді одружений" чи щось похоже вже трошки надоїло всім пояснювати що я зараз неодружений і незустрічаюсь знею і взагалі ніским незустрічаюсь....)))»
Розділ П’ятий
«ти напевно через мене зняв сімейний стан?)))»
запитала Вона на що у відповідь він лише усміхнувся «)))» і запитав чому у неї нічого там не пише? Вона відповіла що не хоче щоб там стояла в активному пошуку а хоче щоб було: «є друг» але нікого такого у неї немає… на що отримала відповідь :
«приїжай поскоріше вчитись в тернопіль може появиться ;-)»
«і на що ти намікаєш?)))»
«та нінащо не намікаю)» «я переважно завжди говорю прямо)»
Вона зауважила що любить такий людей які говорять правду в очі. І якби сильно він не хотів розповісти про свої почуття, не міг цього зробити так як розумів що поки що в них нічого не получить ся, вони ж знайомі тільки по переписці…
Він запрошував її в сходити в кіно разом, але у неї не було можливості приїхати в Тернопіль через нехватку часу так як попереду було ЗНО і їй потрібно було готуватись щоб успішно здати тести, вона сказала що от після випускного як здасть всі тести то можна буде щось придумати. Вони обоє вже з нетерпінням хотіли щоб по швидше закінчилось те навчання і наступили канікули.
Його робота була пов’язана із невеликими відрядженнями, майже кожного дня. Вже у другій половині травня прийшовши на роботу він дізнався що по роботі їде у її містечко, чому сильно зрадів адже він зможе знайти пів години годину часу щоб зустрітись із нею. Перед тим як вирушати у дорого зайшов на її сторінку в контакти і переписав її номер мобільного телефону. Приїхавши через годину він уже стояв на вулицях її міста. Дістав телефон і подзвонив до неї. Йому відповів чарівний жіночий голос: «Алло» привітавшись він запитав чи не здогадується вона хто це телефонує? Після чого представився, вона була здивована його дзвінком, но ще більше її здивувало те що він був у її місті і пропонував зустрітись після того як він владнає робочі справи, не надовго, з’їсти по морозиву так як надворі чудова погода познайомитись в живу…. Але не судилось їм зустрітись того дня, так як у неї не було вільного часу вона мала іти на репетицію виступу до випускного.
Вони все більше і більше прив’язувались один до одного, з кожним днем все більше хотіли побачити один одного в онлайні щоб написати «привіт Сонечко» … одного вечора розповідаючи про свої мрії один одному він спитав її чи не хотіла б вона:
«тримаючи мене ніжно за руку зробити щось неймовірне,щось божевільне,таке неприпустиме і, водночас, солодке та жадане... таке,що суперечить усім стереотипам і нормам... щоб бути на грані... на межі.. над прірвою... а потім з тріумфом прийти до тями...»
Їй не вистарчала слів в подібних ситуаціях… Вже з перших днів літа його увагу сильно привернув статус:
«Як же я хочу швидше здати тести, закинути це навчання і влаштувати своє особисте життя; де тільки ти і я, де кожен вечір ми гуляємо парком і де ми просто щасливі.»
через два тижні ще один:
«Подаруй мені букву "І". Вона класна. Нею можна з'єднати все, що хочеш: небо і землю, день і ніч, тебе і мене ...»
Адже на його думку вона адресувала їх саме йому))))
І от одного сонячного недільного дня 20 червня прийшовши з церкви і пообідавши, вийшов на балкон і закурив (на той час він іще курив) він задумався над тим що буде робити до кінця дня, адже тільки 12 година дня на дворі дуже чудова погода і сидіти дома йому аж ніяк не хотілось… і йому дуже сильно захотілось піти гуляти із своєю найкращою подругою яку він уже називав Сонечком, довго не думаю взяв телефон набрав її номер, і через декілька секунд почув уже знайомий голос. Привітався і спитав які у неї є плани до кінця дня, так як сьогодні в нього э можливість приїхати до неї, і запропонував піти гуляти…
Розділ П’ятий
Розділ шостий
І у відповідь почув що Вона згодна. Поговоривши по телефону ще декілька хвилин і уточнивши дрібні деталі на рахунок точного місця і години зустрічі. Він пішов збиратись, і уже через декілька хвилин він уже був в дорозі на автовокзал сівши на перший же автобус який їхав до неї він передзвонив і сказав що вже виїжджає… домовились що вона його зустріне на автовокзалі. І от не пройшло і години як до їхньої зустрічі залишались лічені хвилини. А в нього в голові все крутились думки: яка вона в реальному житті? а що якщо вона мені сподобається ще більше? Так про свої почуття їй ні слова!!! Це ж всього лиш перше побачення, тай навіть і побаченнями це особо не назвеш, вони ж просто ідуть гуляти як друзі, погуляють годинку дві з’їдять по морозиву і все… а про те що він хоче щоб вона було його дівчиною не то що ані слова навіть намікати не потрібно…, це просто прогулянка друзів, непотрібно спішити, в вересні можна буде все розказати но тільки не сьогодні….
Вона мала появитись з хвилини на хвилину, а він з кожною секундою все більше не міг дочекатись і ось в сіреньких штанах білих балетках і блузочці вона наближалась до нього їх розділяла всього лиш якась сотня метрів яка зменшувалась з кожним її кроком, яка ж вона красива подумав він, перше що йому кинулось в оці це її посмішка неземної краси… уже через декілька секунд їх розділяло декілька кроків і її вуста іще більше почались розходитись у посмішці. «Привіт» сказала вона «Привіт» відповів він і подружньому ніжно поцілував її у право щоку.
Взявшись за руки вони пішли гуляти вуличками міста… настрій з кожною хвилиною все більше і більше піднімався. Їм так приємно було спілкуватись уже не тільки читати те що хоче сказати співрозмовник а тримаючись за руки гуляти вдвох… через декілька годин спілкування вони зауважили одну дуже дивну річ, інколи їхні думки не те що були схожими вони думали просто ідентично немов хтось один з них починав фразу а інший її закінчував, ну як так може бути? Ну зрозуміло що якщо похоже думають но щоб так як у них, інколи хтось прочинав щось говорити а інший закінчував це тим словами які хтів сказати перший….
Через дві години прогулянки вини присіли на лавочку у невеликому скверику. Просидівши декілька хвилин він запропонував їй сісти йому на коліна, і хоч вона цього хотіла її стримала скромність і вона відмовилась від такої пропозиції, але це його не зупинило і тоді він піднявши її на руки посадив собі на коліна. Їм було так приємно спілкуватись що вони більше нічого не замічали, і от він навіть і не зрозумів як з його уст прозвучала фраза яку він так боявся сказати:
«Ти хочеш бути моєю дівчиною?»…
Розділ Сьомий
Їм було так приємно спілкуватись що вони більше нічого не замічали, і от він навіть і не зрозумів як з його уст прозвучала фраза яку він так боявся сказати:
«Ти хочеш бути моєю дівчиною?»…пеш ніж вона відповіла пройшла одна секунда, але цього було достатньо щоб в його голів одна і таж думка промайнула сотню разів: як я це сказав? Навіщо? Як це в мене вирвалось?.... ти тільки не відмовляй, погодься я дуже цього хочу! Він відчув як його рука тремтить в очікувані відповіді…
«ну як би не хотілаб то б тут разом з тобою не сиділа» відповіла вона і після секундної паузі їхні губи зійшлись у палкому поцілунку )))
Вони обоє були на сьомому небі від щастя, і їхній радості не було меж вони ще декілька годин гуляли разом і ловили кожну секунду котру проводили разом. Але нажаль в таких моментах час летить нестримно і йому потрібно було повертатись додому, вони ніяк не могли розпрощатись, адже знову побачитись вони зможуть аж через тиждень (((
І от він уже сидить і автобусі який з кожною секундою їх все більше і більше віддаляє, віддаляє їхні тіла але не їхні серця серцями вони поруч. Їдучи додому він все іще не вірив в те що відбулось у нього було таке враження ніби от він тільки сідає в автобус щоб їхати до неї на зустріч і через декілька секунд він уже вертається додому. Як так швидко могла пролетіти половина дня буквально за декілька секунд... але як не як але це були найкраще «декілька секунд» в його житті і настільки щасливим як тоді він напевно іще не був ніколи. Він був безмежно радий тому що його серце не послугало розуму і зробило так як відчувало за потрібне… і не помилилось.
Вони ніяк не могли дочекатись наступної неділі щоб знову побачитись, обнятися, палко і пристрасно поцілувати один одного. Вона прийшовши додому почула від мами запитання чиїми такими гарними духами від неї пахне? Ну це не дивно адже вони провели декілька годин обнімаючись, на лише посміхнулась і додала а чиїми ж духами може від мне пахнути? )))
Тиждень був довгим вони здзвонювалися кожен вечір у скапі і могли говорити годинами але це все одно ніяк не приближало вихідних, час немовби їм на зло тягнувся так повільно. І от наступила довгоочікувана неділя, він уже сидить в автобусі і думаючи ну чого той автобус не їде давай по швидше мені вже не терпиться обняти свою кохану, ну на що ти чекаєш давай уже їдемо!!!
В той день коли він сказав їй що любить її вона відповіла що їй так не подобається…. Він спочатку не зрозумів … як це??? Вона пояснила це тим що любити можна і якусь іграшку чи цукерки чи наприклад якусь пісню…. Він не довго думаючи заявив що КОХАЄ ЇЇ чому вона була безмежно рада…все ішло чудово приїхавши до неї на побачення в черговий раз він їй подарив таку маленьку прикольну мишку, у відповідь вона через тиждень подарила власноруч сплетеного з бісеру маленького тигрика якого він загубивши декілька днів ходив сумний адже це її перший подарунок, вона ж взнавши йо він його загубив не гнівалась на таке необережне ставлення до її подарунка а на томість зробила ще такого одного) їй дуже сильно була сподобалась квіточка яку він так неочікувано їй привіз. І от після декількох побачень він вже в котре запросив її в кіно. І от уже на наступний тиждень в суботу не він приїде до неї а вона приїде у Тернопіль і вони підуть в кіно.
До суботи залишалось три дня він тільки-но прийшов на роботу прозвучала знайома мелодія на телефоні і він зрадів почувши голос коханої дівчини, проте її голос не був радісний а швидше навіть засмучений, вона сказала що не приїде у суботу до нього на запитання чому? Сказала не хоче, не получається, ну не приїде і все....про те він відмовлявся у це вірити….
Розділ Восьмий
І хоча як йому не хотілось у це вірити, але вона справді сказала що не приїде, тоді він ще не розумів як але відчував що причина зовсім інша, він це відчував по голосу і почав її прости розповісти все як є адже він у неї те тільки для обіймів, поцілунків і бути поріч коли їй весело, але і для того щоб підтримати коли в неї якісь негаразди…після недовгих переконань вона розповіла справжню причину, її не пускає тато… На той час він був у кілька місячному відрядженні і не знав наскільки у них все серйозно, коли він подзвонив і дізнався про те що вона має їхати у Тернопіль на побачення заявив що не дозволяє, їй ще рано думати про хлопців, він приїде через декілька тижнів тоді вони і поговорять на цю тему детальніше. Вона була дуже сильно засмучена, адже їхні стосунки були під загрозою проте її коханий заспокоїв що у них все буде добре і тато не зможе цьому помішати, ну подумаєш не дозволяє приїхати їй до нього, нічого страшного він приїде до неї він же не сказав її щоб вона розійшлась із ним він просто не пустив на побачення нічого страшного а навіть і якщо буде проти він все одно буде екати адже коли вона у вересні приїде на навчання у Тернопіль тоді вже батьки точно не зможуть їм помішати…В кінці розмови додав щоб коли у неї не все буде добре вона розповідала йому все так як є а не тримала все у собі і він підтримає і допоможе, Прийшовши того дня додому він сів за комп’ютер і вирішив зробити для неї невеличкий електронний подарунок, взявся за монтаж відео. Зараз багато хто робить різноманітні відео для своїх коханих чи навіть просто друзів чому він не може зробити щось подібне для неї??? Пісню довго вибирати не прийшлось зважаючи на ситуацію яка склалась під саундтрек була взята пісня: «Дима корс – Я чекатиму» слова пісні ідеально підходили не мовби текст писали щоб він мій адресувати цю пісню їй. провівши за монтажем не одну годину він був дуже задоволений адже відео получило ся на славу, він вклав у нього свої почуття. Загрузив його в контакти і відправив їй. Після перегляду вона розплакалась від щастя, адже він так сильно її кохає.
От уже мав приїхати її тато і вони обоє з не терпінням навіть трошки із страхом чекали що ж він їй скаже на рахунок її стосунків? Проте приїхавши він зрозумів що уже запізно щось робити, навіть якщо він і спробує їм помішати то у нього нічого не сполучиться, просто його дочка уже виросла і вони справді кохають один одного)
Одного разу у п’ятницю вечері вона подзвонила і сказала що їде із татом в Тернопіль на ринок і після того вони зможуть піти погуляти в парк так як тато буде мати іще деякі справи у місті. Він звичайно цьому сильно зрадів. І от субота обідня пора погода просто чудова і він уже іде їй на зустріч, зустрівшись біля ринку вони пішли гуляти в парк який знаходився в кіль кастах метрів. І тільки-но зайшовши в парк в неї зненацька і так голосно задзвенів телефон що вони аж підскочили обоє, це був її тато спитавши куди саме вони ідуть сказав що коли буде збиратись уже додому то подзвонить щоб вони прийшла на автобус також, вона трішки скрутила гучність дзвінка і кинула телефон подальше у сумочку. Перейшовши цілий парк вони перейшли у другий парк який був біля озера яке тернополяни жартома називають «калабенею» ))) прогулявши з годину часу вони звернули на так званий Острівок Закоханих. Вони сіли на лавочку в двох метрах від озера і їхньому щастю не було меж, адже на така прекрасна погода і вони разом біля озера з якого на них дув прохолодний вітерець. І тут вона сказала що її тато іде він же не повірив і сказав що вона жартує, проте вона сказала що не жартує там і справді до них наближався її тато…
PS: Далі буде
Розділ Дев’ятий
Вони зніяковіло подивились один на одного і не знали що їм робити, але їм не залишалось нічого окрім чекати на те коли він підійде. Отож вони зробили вигляд ніби то його і не бачили і сиділи дальше на лавочці і говорили. Сидівши спиною до містка який вів до острівка закоханий розуміли що він уже декілька метрів позаду них, але не обертались так як робили вигляд нібито його не помітили з далеку. Коли тато підійшов він спочатку привітався і вручив обом по морозиві, а тоді запитав чому вона не бере трубки? Вона відповіла що у неї телефон не дзвонив і діставши його з сумочки буле здивована побачивши більше двадцяти пропущених дзвінків від мами і від тата… але як?????? Адже телефон не дзвонив, тато сказав щоб телефон в неї для того щоб він міг до неї додзвонитись і що коли він подзвонить наступного разу щоб вона була уважніша і брала трубку! І пішов далі у своїх справах. Закохані ж сиділи і не могли зрозуміти як це вони не чули дзвінка? Адже годину назад коли тато подзвонив у перше телефон горлав як навіжений і вона скрутила гучність але навіть не на половину отже вони мали б почути хоча один раз? Чи це вони такі щасливі були у двох що не звертали уваги нінащо і чи то через якісь інші фактори вони не чули дзвінка їм залишалось тільки догадуватись…
Через декілька годин вони уже стояли на автобусній станції і вона прощаючись із ним сідала в автобус. І прощались вони не надовго адже через декілька днів він приїде до неї і вони знову у двох підуть гуляти вуличками її міста, коли вони на вихідних були разом час летів просто нестримано години пролітали як секунди а будні тягнулись немовби роки, вони не упускали ні одної можливості побути разом він приїжджав до неї при найменшій можливості. Літо наближалось до закінчення була остання субота серпня і він з нетерпінням не міг дочекатись коли ж приїде його Кохана адже сьогодні він святкує вій день народження))) інтересно що ж вона йому подарує? Її подарунок буде найкращим і не тому що більше ніхто нічого не подарить а тому що це подарунок від його коханої такої маленької дівчинки))) Приїхавши в обідню пору вони звичним ділом пішли гуляти у парк до озера. На день народження він отримав копилку із трьох слоників, вона жартома говорила ось диви це ми у майбутньому це ти, це я а це наша дитинка))) він був дуже задоволений таким подарунком. вони весь день гуляли по парку і ловили кожну секунду, кожен момент що проводили разом. Але як би не хотілось зупинити час їм це було не підвладно і пришла пора вертатись їй додому але це всього лиш на декілька днів, адже до початку навчання залишились буквально декілька днів і вони переїдає у Тернопіль. І хоча їхні побачення не будуть уже довгими як літом адже на вихідних вони могли гуляти по пів дня, а тепер вони будуть обмежуватись двома максимум трьома годинами, зате вони будуть бачитись набагато частіше ніж раніше.
Прийшовши додому він ще довго розглядав подарунок який отримав, і йому в голову прийшла думка: ну ми зустрічаємося два місяці це не мало але і ще не багато, але якщо все буде складатись так добре як складалось до тепер то ті копійки які він буде кидати у копилку він не буде час від часу витрачати а буде збирати і от через два, три роки назбирає стільки щоб купити її обручку і запропонує їй вийти за нього)
Чим менше часу залишалось до її приїзду на навчання тим повільніше той ішов. І от нарешті прийшла довгоочікувана осінь і вона приїхала на навчання, до їхньої зустрічі залишались лічені хвилини….
Розділ Десятий
І от вони знову гуляють парком тримаючись за руки і для щастя їм більше нічого не потрібно. З початком навчання вони кожного вечора ішли гуляти в парк який був в кіль кастах метрах від університетського гуртожитку де вона поселилась. У парку їм пригледілась одна лавочка яка була біля маленького ставка котру вони стали називати своєю і майже завжди ішли до неї. Одного вечора коли уже стемніло вони як звичайно сиділи на своїй лавочці, йому захотілось пити і він відійшов купити соку у палатці я яка була в десяти метрах купивши сік на здачу йому дали 50 копійок, які він вирішив закинути в гральний автомат з іграшками щоб витягти якогось пухнастика для свого Сонечка, і уже не перший раз в цій справі йому повезло і він витягнув тигрика, як же вона зраділа такому неочікуваному спонтанному подарунку)))
Неподалік у парковій палатці де продавали пиво і квас грала пісня
Enigma – Moment of peace він їй розповів що це його одна з улюблених пісень, він її частенько слухай, а саме більше він любить її слухати коли у нього дуже, дуже поганий настрій, хоча вона сумна і інколи ще більше наводить смуток але він все одно її слухає… вона ж попросила щоб він не слухав ї коли у нього поганий настрій а краще нехай дзвонить до неї…з того моменту він позбувся звички слухати сумні пісні коли поганий настрій. Кожен день він старався по швидше піти з роботи щоб побачити своє Кохане Сонечко і прийти на їхню лавочку в парку. Коли друзі кликали його після роботи на пиво він навіть і не думав про то, яке пиво? Навіщо воно йому? Вам немає що робити дома? От і ідіть на своє пиво, а мені є до кого іти… весь свій вільний час він присвячував своїй Маленькій дівчинці, і можливо б і ще більше часу проводив з нею якби не дурнуваті правила студентського гуртожитку, перші декілька тижні на час поселення по сторонніх в гуртожиток не пускають тай в принципі їм то без різниці адже в таку і не хочеться дома сидіти краще погуляти… але от на вихідний ніколи постороніх не пускають і тут потрібно щось робити думав він, і уже через місяць він зумів знайти підхід до коменданта, мав можливість попадати в гуртожиток у неділю вечері коли вона приїжджала чи залишатись у неї довше положеного часу тай попри те ц неї появились ще деякі привілегії в гуртожитку)
Уже у жовтні у неї було менше часу на прогулянки так як потрібно було вчитись, тому вони все більше проводили час в гуртожитку. І менше кудись ходили. І от одного дня коли у них було маленьке свято 4 місяці як вони почали зустрічатись він хотів щоб той день не був буденним, але знаючи що якщо він її запросить вона скаже що не хоче нікуди іти, прийшовши до неї в гуртожиток сказав збирайся ми ідемо в театр і ніякого я не піду не хочу чути… зібравши вони пішли в театр повертаючись додому раділи прекрасно проведеному вечору вистава їм обом дуже сильно сподобалась.
Здавалось що на світі немає нікого щасливішого за них обох він весь свій вільний час приділяв їй завжди у неділю зустрічав її автобус щоб допомогти донести сумку у гуртожиток зразу з роботи ішов до неї, а коли потрібно було іти додому вони ніколи не могли швидко попрощатись, на це у них ішло як мінімум пів години, він не хотів іти а вона не хотіла відпускати, але і разом залишить вони нажаль не могли.
Одного осіннього вечора вони знайшли час піти погуляти у парк і от коли вони уже направлялись в сторону дому він….
PS: далі буде
Розділ Одинадцятий
Одного осіннього вечора вони знайшли час піти погуляти у парк і от коли вони уже направлялись в сторону дому він не подумав і невдало пожартував, чим дуже сильно образив свою кохану. Всю дорогу додому він просив пробачення говорив що він же просто жартував що він то не всерйоз, та їй було обідно від його вчинку, і коли вони уже прощались вона пробачила його. Він ішов додому і думав ну от навіщо я так робив я її вперше так сильно образив ну навіщо??? і усвідомлюючи те як він її образив йому було боляче. Прийшовши на наступний день він замітив що вона все ще сердиться на нього ще раз обговоривши вчорашні події стала менше сердитись, хоча остаточно пробачила аж на наступний день і коли вже анітрошки не ображалась на нього йому стало ще гірше від того вчинку, адже ним від завдав болю коханій дівчині яка його кохала також, ну але як говориться «любов без сори как суп без соли» все ідеально не може бути рано чи пізно у всіх виникають сварки, обіди і вони обоє це розуміли і уже через декілька днів навіть і не пам’ятали того випадку.
Наближалась зима, уже вкотре він бродив по ринку в пошуках подарунка для своєї коханої, адже в перших числах грудня у неї день народження, проте ніяк не міг вирішити що ж все-таки купити? Вибір упав на статуетку дівчини яку заді обнімав ангел, це немовби він як той ангел охоронець завжди буде поруч. У день народження вона якраз приїжджала з дому куди їздила на вихідні, кожен раз коли вона приїжджала він її зустрічав проте цього дня він вийшов з дому на декілька годин швидше зайшовши в гуртожиток залишив його там, так як розміри не позволяли сховати у кишені а на зупинці дарувати також не хотілось, а її зустрів тільки із трояндами. Прийшовши в гуртожиток і накривши невеличкий святковий стіл він дістав раніше схований подарунок якому вона була безмежно рада. Трошки посвяткувавши вони попрощались і він поїхав додому, на наступний день коли він як звичайно приїхав до неї, вона сказала що для нього щось має))) і як же він був здивований коли вона дістала невеличкий пакунок і привітала його з чоловічим святом адже на календарі було 6 грудня, в подарунок він отримав жовтеньку кружку з двома собачками вона йому дуже сподобалась, від такого несподіваного подарунку в нього було таке відчуття ніби то він виграв у лотерею мільйон.
Прошов тиждень і був хороший білосніжний зимовий день і переддень Андрія їм не хотілось сидіти дома і вони пішли гуляти засніженим парком, і можна з упевненістю сказати що це був один із найпрекрасніших їхніх вечорів іони були настільки щасливі ніби попали в рай, вона навіть погодилась на невеличку фотосесію хоча ніколи не любилась фотографуватись і робила це дуже рідко. Прийшовши в гуртожиток дівчата із її кімнати почали їй розповідати як у них класно пройшов вечір, і говорили що вона дуже багато втратила тим що пішла гуляти, а не залишилась в гуртожитку, вона ж на томість про себе подумала «ООооо ні я якраз і нічого не втратила, а от якраз на оборот якщо б не пішла гуляти то я б багато чого втратила)))»
Йому постійно не подобалось те що її кульчики постійно валялись по всій тумбочці і губились тому св. Миколай приніс їй шкатулку для прикрас вона була дуже рада неочікуваному подарунку, но ще більше вона рада була не ще один більш неочікуваний подарунок який отримала на наступний день, коли почувши голос коханого за дверима вона їх відкрила і побачила великого плюшевого мішку який промовляв дитячим голосом «А ти мне нравишься я влюблен в тебя по уши» він привітав її з тим що от уже рівно пів року з того дня як вони почали зустрічатись, вони була настільки щасливі що здавалось що для щастя їм уже більше нічого не потрібно…
В останні дня грудня вони як ніколи довго прощались адже у неї почались канікули і вона на місяць їде додому у них обох текли сльози вони… але вони заспокоювали один одного що це всього лиш один місяць тай посеред канікул вони бодай раз чи два зустрінуть
І от уже у двері стукав новий 2011 рік і так склались обставини що він його буде зустрічати сам у дома(((
Розділ Дванадцятий
Наступав новорічний вечір Він узяв телефон і подзвонив до коханої щоб трішки із нею поговорити, дізнавшись що він буде сам у новорічну він вона попросили його зачекати трошки і відійшла від телефону, повернувшись через хвилину сказала йому: приїжай до мене, ти серйозно? перепитав він, так я говорила тільки що з батьками вони не проти, приїжай, я не хочу щоб ти був сам. Він навіть і не встиг оглянутись як уже ішов на автобус. По до розі на автовокзал він кпив коробку цукерок і квіточку для своєї коханої, прийшовши на автобусну виявилось що найближчий автобус аж через годину, не залишалось нічого як чекати, за ту годину він зустрів давніх друзів які приїхали у тернопіль трошки поспілкувавшись про те що у них нового вони пішли святкувати а він сів у автобус і вирушив у дорогу. По дорозі у нього крутились думки що останні події немовби у фільмі про новий рік))) і починав вірити про те що новорічні бажання і справді здійснюються
Уже через годину вона зустріла автобус який привіз її коханого, по дорозі додому він говорив їй що трохи хвилюється, хоча насправді він напевно ще ніколи в житі так не хвилювався адже уже через декілька хвилин має відбутись знайомство з її батьками. Опісля знайомства з батьками він з коханою сівши у неї в кімнати дивились фільм , цілувались і розмовляли весь вечір і це був не тільки найкращий новий рік у їхньому житті це був один з найкращих днів у їхньому житті. і ось уже куранти пробили дванадцять раз і за вікном уже був новий рік, із всіх тостів як лунали у ту ніч запам’ятався всього лиш один. Той який сказала вона, побажавши всім щастя добра і подібних благ вона додала що: « бажає всім щоб наступний рік їм запам’ятався чимось особливим…»щастя просто переповнювало їхні душі, уже під ранок сон брав своє і очі починались помаленьку злипатись і її мама зробила усім кави із дуже смачним тортиком, після кави тато пішов на вулицю запускати новорічний феєрверк.
Вона стояла біля вікна і чекала на великий «бабах» він підійшов до неї заді і ніжно, ніжно обняв. Разом вони дивились у вікно на різноманіття феєрверків. Йому згадалось як раніше неодноразово кохана йому розповідала як інколи вони сиділа за комутером а тато підходив до неї заді і сильно її обнімав, а він у такі моменти її по-дитячому завідував, адже у нього такого ніколи не було((( а зараз він ось так обнімає її і вона щаслива від цього, це був один з найкращих моментів його життя.
І тоді у нього появилось дивне відчуття, відчуття якого досі ніколи не було, ніхто навіть і невзмозі описати те що він відчував, і йому хотілось щоб час зупинився назавжди, зрозумів що для повного щастя йому реально більше нічого не потрібно.
І хоча він був совою і міг без проблем не спати цілу ніч проте цього разу повіки його очей наслухались і просто злипались він з великим трудом тримав очі відкриті, здавалось що як тільки но він приляже то відключиться моментально, він попросив кохану
«Сонечко давай розстеляємо ліжко і лягаємо спати. Бо я в мене вже так очі зливаються що я зараз засну стоя»
Вони розстелили ліжко і лягли спати, і він не міг зрозуміти як так? Буквально декілька хвилин назад він так хтів спати що ледве стояв на ногах, а зараз усе навпаки, як він тільки не старався а заснути не міг, він декілька годин просто лежав і дивився як поруч лежить і спить його кохана,час від часу цілуючи її у голову у нього в голові крутились думки про те відчуття щастя яке він відчував коли обнімав її стоячи біля вікна, він не знав як себе поводити, це відчуття просто було не земне ….
Розділ Тринадцятий
Він не міг зрозуміти від чого таке відчуття? Адже і раніше неодноразово
Були подібні відчуття коли вона була поруч про те цього разу воно відрізнялось чимось, навіть частково лякало його. Він відчував що от вона та сама дівчина, дівчина від котрої він хоче дітей, з котрою він хоче одружитись і поруч із нею хоче прожити все життя. Проте не все відразу із чим прийдеться почекати декілька років, адже вони ще замало часу зустрічаються, тай вона тільки на першому курсі навчання, і батьки її будуть проти такого раннього шлюбу їй тільки-но недавно стукнуло вісімнадцять тай зараз їй не про то потрібно думати, їй потрібно здобути освіту, щоб у майбутньому знайти хорошу роботу, а якщо знайти час і на чоловіка і на навчання не так то і просто, так що із весіллям прийдеться почекати хоча б до тих пір поки не закінчить 3 курс.
Заснути тієї ночі він так і не зміг, засну уже під ранок і то ненадовго. Проте навіть і однієї години сну поруч із коханою йому вистарчило щоб виспатись так як він не висипався за цілу ніч сам у дома.
Зранку вони іще декілька годин побули разом і вона провела його на автобус. І як йому не хотілось їхати, але нажаль у житті не все так як нам хочеться вони домовились що через два тижні вони приїде на іменини до нього. Час ішов нестерпно повільно і години без коханої здавались йому роками, втішала та думка що канікули швидко закінчаться і вона знову приїде))) через два тижні в той день коли вона мала приїхати він подзвонив і спитав коли точно вона приїде вона відповіла що не приїде… на питання чому сказала що її не пускають батьки а через що конкретно він так і не зрозумів. Такого настрою у нього уже не було дуже давно, він був дуже сильно злий на її батьків. Ну от чого вони її не пускають????
Кожен день вони телефонували один одному вечері у контактах прикрашали стіну у контактах різноманітними картинками.
До її закінчення канікул залишалось декілька днів. За два дні до її приїзду він по роботу поїхав у відрядження у ї місто звісно зранку він подзвонив що буде біля неї і вони зможуть ненадовго зустрітись, і коли владнав робочі справи зателефонував і попросив вийти вона ж відповіла що напевно що не вийде вона не вдома а пішла до бабці, чому він не подзвонив за годину що він уже тут він же як зранку як дзвонив то говорив що буде, вона відповіла що тоді так точно і незрозуміла буде в нього час зустрітись чи ні, він образився, на те що вона не хоче приділити йому хоча б декілька хвилин, та ще й після того як вони місяць не бачились. І тоді вона оділась і вони зустрілись прогулявшись недовго він поїхав додому, в кінця дня прийшовши з роботи як звичайно зателефонував, розмова повільно перейшла у сварку, йому дуже сильно не подобалось те що коли він їй пише у контактах чи у скапі а за комп’ютером не вона а її батьки то вони ніколи не відпишуть що вона зайнята чи що це не вона за комп’ютером, а просто ігнорують ті повідомлення, тато тільки дуже рідко міх відписати що це не вона, він говорив що вони не можуть самі зареєструватись і сидіти у контактах з своєї сторінки чому вони заходять на її сторінку а якщо заходять то невже так тяжко відписати що це не вона а її мама чи тато, я б був би спокійний а так сиджу і думаю чого ти не відписуєш… Це були непоправимі слова як їй завдали великого болю і вона більше не хотіла спілкуватись із ним…
Розділ Чотирнадцятий
Після того як він виговорився він зрозумів що зробив велику дурницю, але це вже було пізно так як сказані слова назад не вернеш. І сам не міг зрозуміти чого він так зірвався, ти то через те що так давно її не бачив чи то ще через щось, але тим не менше вона образилась. На наступний день він виходив понаднормово на роботу, і потій причині якби він не хотів але не міг приїхати щоб попросити пробачення, а розмовляти вона з ним більше не хотіла і тому трубки не брала скільки він не дзвонив, він відправив їй цілу купу смс із проханням пробачити, вже аж під вечір вони поговорили по телефоні про те вона його не пробачила. На наступний день так як і завжди він зустрів її не зупинці і допоміг занести сумку у гуртожиток, ще раз поговоривши про сварку. Все пояснивши їй що і сам не знає чого то він так зірвався вона вирішила з ним не розставатись і пробачила його хоча все ще обіжалась на нього і лише через два дня вона його пробачила остаточно. Прийшовши до неї вони не пішли зразу у кімнату а зупинились на перехідній між корпусами гуртожитку щоб поговорити наодинці він все ще просив пробачення вона ж говорили що вже не ображається він же себе не пробачив…він розповів їй що він відчував що він відчував після того що її наговорив і як йому від того погано вона ж його заспокоювала, витирала йому сльози і говорила що все добре, він їй розповів що кохає її настільки сильно що він буде тільки з нею, що якщо він не буде із нею то не буде уже більше ні з ким. коли вони вже обоє відійшли від тої сварки вона говорила що сама не знає чому була так обідилась, немовби на неї щось найшло… він її запитав: «а що мені робити якщо у майбутньому буде щось подібне або якщо ти знову образишся за щось чи взагалі надумаєш розійтись ну от сама не подумаєш щось найде на тебе як інколи у тебе буває, обідишся просто так, нічого не пояснивши я не знаю що мені робити у таких випадках?»
Вона сказала бути поряд, підтримати її і не слухати якщо буде говорити дурниці вона його кохає також і також хоче бути з ним завжди. Просто будь поряд і допоможи перенести труднощі…
Щоб не було більше конфліктів що вона не відписує вирішили переписуватись в ICQ так він буде точно знати вона це чи ні і так буде простіше. І після тієї сварки вони стали ще ближчі один одному і ще більше дорожили своїми відносинами. На день закоханих вони один одному подарували сердечка) вона йому чуть менше він їй трошки побільше воно її було дуже доречним вона використовувала його як подушечку))) усе ішло прекрасно… і скоро уже мала прийти весна а зразу після приходу весни міжнародний жіночий день і хоча до нього іще три тижні проте він уже починав думати що ж то їй подарувати…
Розділ. П’ятнадцятий
Завжди коли він дарив їй квіти вона сильно раділа їм але просили не дарити, їй потім їх так жаль їх викидати. А та квіточка що він їй подарив у перше у неї і досі є дома, вона її залишила і зберегла на пам'ять і він вирішив на 8 березня подарувати їй квіти які ніколи не зів’януть,і отже подарунок буде зроблено своїми руками, вирішив він зробити все у стилі модульного 3D орігамі. Він зробив вазу і три троянди. Подарунок получив ся шикарним, вона йому дуже сильно зраділа. Квіти їй дуже сподобались.
Як зазвичай у перші дня весни погода надворі була не ахти, і вона простудилась на той час він був у відпустці і на роботу не ходив так як у нього була сесія, і весь тиждень приходив до неї у гуртожиток по швидше щоб побути поруч із нею, зробити їй теплого чаю і просто побути поруч, і підтримати, одного дня він навіть пропустив екзамен тому що сидів біля коханої, і хоч вона його просила щоб він не проводив стільки часу біля неї бо вона боїться його заразити, він відповідав що його це не зупинить і все одно буде поруч. Через деякий час вона уже була здорова і уже не говорила не цілуй мене а то ще заразишся а сама його цілувала. Їм уже хотілось теплої теплої весни щоб піти гуляти у парк, та те тепло чогось не приходило і на вулиці була одна слякота від на пів розтану того снігу. Та все-таки і весна взяла свою весь сніг розтанув і з кожним днем погода ставала кращою і вони уже частіше виходили кудись погуляти, правда йому не подобалось те що вона ходила з ним тільки гуляти а коли він її час від часу запрошував то на каток то у кіно чи то у якесь кафе на каву вона відмовлялась він думав що хоч інколи то можна сходити, і вони уже домовлялись що ось тоді чи тоді сходять та все якось відкладали, але він розумів що не може бути тільки так як хоче він і її бажання також потрібно враховувати. Тай і часу на подібні походеньки було не так уже багато адже наближався кінець навчального року а отже і сесія а це означало що їй потрібно більше часу приділяти навчанню. Проте вони знаходили час один для одного на середині травня вони пішли у парк і зробили невеличку фотосесію якій він дуже сильно радів адже вона майже ніколи не фотографувалась як він її не просив вона не хотіла того навіть коли він просив зробити декілька фото для нього що тих фотографій ніхто крім них двох не побачить все одно не хотіла виконати його прохання. Вони обоє любили подуріти як малі діти проте іще з дитинства він не міг перенести те коли його лоскочуть, і що він тільки не робив щоб вона його не лоскотала, пробував серйозно розмовляти на цю тему , просив благав злився сердився, та це все було всього лиш на невеликий термін і він їй дозволяв себе лоскотати небагато та інколи вона переборщувала чим завдавала йому великого болю і от наприкінці весни через те у них сталась чергова сварка через те що вона ніколи не зважає на те що він просить її не лоскотати його адже йому це завдає великого болю добре все обговоривши сварка стихла за пів години, проте він став замічати що все частіше і частіше у неї буває поганий настрій і вона ненадовго може обідитись через сущі дрібниці і це його стало помаленьку насторожувати, він починав її розпитувати що її хвилює? Що не так? Може щось сталось? Та вона його заспокоювала що все гаразд.
Та він немовби серцем відчував що щось не так щось віддаляє її від нього, і одного вечора він став її детально розпитувати чого вона останнім часом так поводить себе, сказав що він не може пояснити цього але він відчуває що щось не так….
Розділ. Шістнадцятий
Вона його запевняла що все гаразд, просто у неї був поганий настрій, він сказав що бачить що не все гаразд, він же не сліпий, та вона все запевняла що все добре просто завал з сесією от вона і знервована весь час, та він того не слухав і говорив що замічає що її поведінка міняється, що став замічати як вона не хоче його поцілувати і навіть відвертається коли він її цілує що він бачить що її щось мучить з середини… вона ніяк не піддавалась і говорила що все гаразд, тоді він їй пригадав як від відчував що щось не так коли літом як тато не пустив з ним у кіно що не може цього пояснити але він якимось чином відчуває коли у неї не все добре і це відчуття у нього не перший день і не перший місяць навіть і у те що все гаразд він більше не вірить що хоче щоб вона йому все розповіла, та вона все ж повчала…
Але він не міг щоб так дальше продовжувалось адже явно бачив що щось не так і перебираючи варіанти слово за словом витягував з неї все… врешті решт вона не витримала і розплакавшись розповіла що її мама проти їхніх стосунків ще від нового року, постійно говорить що він їй не пара і тому подібне що вона як її мама відчуває то, не підходить він їй і категорично проти їхніх стосунків. Раніше вона думала що то у мами пройде через деякий час, але це все не проходило… він плакав разом із нею і говорив що щоб там не говорила її мама і щоб вона не робила він все одно буде поруч і він її не залишить нізащо, він їй допоможе перенести ті труднощі які виникають у житті, що все життя мама не зможе бути проти їхніх стосунків рано чи пізно їй прийдеться змиритись… того вечора вони ще довго не могли розпрощатись, їхні душі стали іще ближчими одна одній…
Навчальний рік наближався до завершення а отже і приближалась їхня перша річниця, скоро рівно буде рік часу з того дня як вони почали зустрічатись і йому уже натерпілось подарувати її подарунок який він робив для неї уже два місяці своїми руками, це були два лебеді, зроблені по тому ж принципу що і ваза яку він подарував на 8 березня, він неспроста вибрав саме такий подарунок, адже лебеді це символ вічного кохання, цим подарунком віх хотів показати яке велике його кохання до неї
І ось наступило 20 число і це велике свято для них двох.
Вона в той день якраз приїжджала у тернопіль, він вирішив її зробити сюрприз і пішов у гуртожиток так як всі вахтері його за 9 місяців її навчання добре знали він без проблем пройшов до неї у кімнату і залишив подарунок там, а на зупинці її зустрів із квітами, і сказав що так і не вирішив що їй подарувати тай і вона його весь час просила що непотрібно подарунків… прийшовши у кімнату і побачивши величезну коробку почала його розпитувати що ж там таке велике???? Він сказав відкривай побачиш))) побачивши двох прекрасних лебедів вона не знала як йому дякувати за такий прекрасний подарунок. В той день їхньому щастю не було меж…
Та через декілька днів навчання закінчилось і вона поїхала на літні канікули…
Не зважати на такий фактор як думка її мами він не міг тому узяв телефон і зателефонував, хоча і кохана просила щоб він цього не робив. Зателефонував щоб вияснити точну причину, причин було багато та основною причиною було її навчання адже він забирає у неї весь вільний час і навіть той час який би вона мала присвятити навчанню… після довгої розмови із її мамою і татом по телефоні він пообіцяв їм що буде менше забирати у неї часу і буде допомагати у навчанні… розповів їм як насправді сильно її кохає а як вона кохаю його, і те що вони щасливі разом, те що розуміє що у неї ще декілька років навчання але те коли люди зустрічають свою половинку вони не рішають, не можуть вони розійтись… ну як це буде на їхню думку виглядати? Вони не будуть зустрічатись бо у неї навчання і коли навчання буде доходити до кінця просто дальше будуть зустрічатись? Ну не може такого бути …. Розмова була дуже довгою, та все ж результативною, і її батьки уже не так сильно були проти.
Перші тижні канікул на вихідних у них не було змоги побачитись так як вона їздила на весілля і йому було дуже тяжко коли його кохана була так далеко від нього. Липень був не легким ще й і через те що він був зайнятий пошуками нової роботи так як був безробітний цього літа, а у наш час це не так то і просто, та все ж він не опускав руки так як по житі був великим оптимістом, якщо інші люди говорять все так не буде, все налагодиться і тому подібне. То його кредом по житі була інше фраза: «Все так не буде… Буде ще гірше…» а отже якщо буде ще гірше значить зараз все ще не так вже й і погано)))) Кожен ранок коли він прокидався перше що він бачив це посмішку Коханої, яка посміхалась йому із фотографії яку він ще минулої осінні надрукував і постави у рамочці на тумбочці біля свого ліжка, це була та сама фотографія яку побачив першу при їхньому знайомстві, ця посмішка немовби заряджала його позитивом на весь день)
Уже через три тижні він так само як і минулого року приїхав у її містечко і вони пішли гуляти по уже знайомим вуличкам … Він часто згадував те як прочитав одного разу статус: «Просто одного разу ти зустрінеш ту людину і зрозумієш, чому з іншими не виходило.» і думав так тепер я справді розумію… я її уже зустрів… ту єдину яка мені потрібна ))))
У перший тиждень серпня він знайшов роботу на іноземному заводі. І справи починались помаленьку налагоджуватись. Серпень промайнув майже не замітнно і от уже наступив його день народження, день якого він уже з нетерпінням чекав і все думав який подарунок він отримає? Так йому не так вже й і важливо було який отримає він подарунок як те що його кохана приїде до нього… так не так сталось як гадалось. І повторилась та сама історія що і зимою , її мама не пустила… Вона його заспокоювала що нічого через декілька днів вона приїде уже на навчання і тоді вони уже удвох відсвяткують його день народження, проте цей день він не хотів сидіти сам у дома а хотів його провести з коханою, і отже «КОЛИ ГОРА НЕ ЙДЕ ДО МАГОМЕТА, ТО МАГОМЕТ ІДЕ ДО ГОРИ» він зібрався і поїхав до коханої…
Розділ Вісімнадцятий
Сказав їй що через годину приїде, вона ж говорила що не потрібно через декілька днів вони уже побачаться ну що він уже не потерпить декілька днів? Та він не хотів того слухати і сказав що уже виходить на автобус, у неї була думка що це він жартує. Він приїхав до неї і коли уже залишалось до декілька хвилин до її дому зателефонував сказав що він приїхав вона ж не повірила поки не побачила його у вікні, ну вже як приїхав то не було куди діватись. Так як зразу вийти гуляти у неї було змоги так як була зайнята то він зайшов до неї до дому. На той час вона була сама, і готувала на кухні обід. Через пів години до дому прийшла мама, побачивши коханого своєї дочки вони привіталась із ним, хоча усі замітили на її обличчі злість на те що він приїхав до них, незабаром прийшов і її тато. Його ж реакція була чуть не протилежна маминій. Пообідавши її батьки пішли у своїх справах, а закохані зібрались і пішли гуляти.
Вечері задзвонив телефон і у нього почалась іще одна розмова із її батьками на рахунок їхніх стосунків, фактично це було повторення тієї розмови що була на початку літа…
І ось уже літо своє відгуляло і прийшла осінь а разом із нею почалось навчання. В подарунок на день народження він отримав від коханої дерево щастя, його радості не було меж. При першій же можливості вони пішли гуляти у парк і звісно ж прийшли на «свою лавочку» вони згадували приємні моменти з минулого року, те як вони гуляли цим парком минулого року як вони не хотіли прощатись, те як вона говорила йому що якщо вони будуть так часто бачитись то вона йому надоїсть швидко, а він запевняв що такого не буде ніколи, говорив що скільки б часу пройшло а він все ще більше хоче бути із нею, хоча вона і дальше так думала) згадували те як рік назад коли у нього була сесія до неї він не вечором не приходив бо у неї не було часу, на наступний день потрібно було дуже багато вивчити він зателефонував попросив через 5 хвилин спуститись до входу у гуртожиток там буде його одногрупник і передасть через неї йому курсову роботу щоб він уже не їхав з другого кінця міста а він завтра зранку заїде до неї і забере так як їхні університети були недалеко один від одного. І як же вона була здивована коли вийшовши до прохідної гуртожитку побачила не його одногрупника а свого коханого із букетом квітів)))
Одного вечора коли вони гуляли біля озера у них зайшла мова про куріння, про те що він хоча й і кинув та все інколи може покурити. Ця розмова сильно відрізнялась від попередніх, якщо раніше вона говорила просто щоб він кинув що їй це не подобається, ображалась коли він нього було чути запах сигарет, то на цей раз розмова мала більше психологічний характер… і те як вона говорила йому було дуже сподобалось, було навіть таке враження що говорить не вона а психолог із багаторічним стажем роботи…
Ця осінь була найкраща для них і навіть попри те що вони уже не бачились кожен день так як він працював у три зміни які чергувались потижнево то були такі тижні які вони не бачились цілий тиждень та це не було перепоною їхньому щастю...
Розділ Дев’ятнадцятий
Осінні дні помаленьку минали а їхнє кохання все тільки росло, і у ті тижні коли у них не було змоги бачитись вини сильно сумували один за одним проте і у тому був плюс у неї було більше часу на навчання, і після таких тижнів їхні зустрічі були більш жадані а поцілунки іще більш палкіше. Проте в останній місяць осені ситуація змінилась на роботі він пішов на підвищення і графік роботи змінився із трьох змінного в одну основну зміну, а отже вони знову зможуть бачитись кожен вечір. Одного разу у суботу зателефонував він почув у трубці не привітний голос, він ніяк не міг зрозуміти причину обіди. Після довгих розпитувань виявилось що вона обідилась на нього через те що вчора під час переписка написав що пізніше подзвонить іще і так і не подзвонив, за те що коли вона у Тернополі і коли він приходить до неї то він може декілька разів на день подзвонити, а коли вона у п’ятницю і суботу у дома то він їй уже не так як колись пише часто як раніше може подзвонити а може і не подзвонити, так ніби вона йому потрібна тільки тоді коли вони можуть зустрітись, а на вихідних він мало цікавиться тим як у неї справи… він їй пригадав те як на початку навчання вони домовлялись що на вихідних вони не будуть так як раніше годинами говорити по телефону чи переписуватись щоб її батьки не думали що вона весь свій час витрачає на нього і у неї не залишається часу на навчання… та це не було для неї аргументом. Це йому дуже не подобалось і йому самому було обідно що вона обіжається за таке, адже вони ж домовлялись, що менше будуть спілкуватись на вихідних, а якщо домовлялись то чого тепер ображатись? і якщо вона так хотіла поговорити то чому сама не подзвонила? Та цих думок він не видавав, тому що розумів що завжди все ідеально не може бути, все просто залежить від того як ми це сприймаємо, у нас є тільки два вибори або ображатись або пробачати ще до того як попросять пробачення і бути щасливим і справді і інакше бути не може… і він завжди вибирав другий варіант. Після того як довго просив пробачення він його допросився хоча і неповністю його пробачила, та все ж пробачила, а коли у неділю вони зустрілись то обіди уже не було, а коли прийшла пора прощатись до наступного дня то уже й і не пам’яталось що було щось таке як образа….
От уже на носі була зима а отже і день народження Коханої його голова уже більше місяця заповнена думками що ж їй купити на день народження? Та в кінцевому результаті він зумів вибрати правильний подарунок який їй дуже сильно сподобався. Грудневі дні пролітали дуже швидко і ось уже наближався новий рік який він так само як і минулого року хотів провести із коханою, та нажаль обставини складались навпаки …
Розділ Двадцятий
Так як її мама була проти їхніх стосунків то вона і не хотіла щоб цього року він приїжджав до них на новий рік так як і минулого року і дочку вона не відпустила б до нього на новий рік вони мали зустрічати новий рік окремо один від одного. Буквально за декілька днів до нового року він як звичайно у вечері був у неї у гуртожитку. У неї задзвонив телефон, це був її тато. Нічого особливого її батьки кожен день дзвонили щоб спитати як у неї справи, тільки цього разу те що вони почули їх шокувала обох… її тато спитав що вони надумали на рахунок нового року? Чи будуть разом зустрічати? І якщо разом то де? У неї чи у нього? Вона відповіла що вони ще не говорили про це… він сказав щоб вони по швидше приділялись адже уже залишилось декілька днів і якщо вони планують на новий рік бути разом у неї то їм потрібно знати як готовитись і щоб він приїхав не так як минулого року а швидше заодно і поможе зібрати ялинку чи щось приготувати… і взагалі якщо вони хочуть то щоб вони разом готували бо батьки чогось особливого готувати не будуть так що потрібно рішати усе заздалегідь. Щоб не обговорювати цю ситуацію при її сусідках по кімнати вини вийшли на коридор щоб поговорити наодинці. Першу хвилину у них обох немовби відняло мову, вони не знали що говорити адже іще недавно її батьки були проти того щоб він приїжджав а тут уже дзвонять і говорять усе навпаки, з чого б то? Він сказав що напевно що її батьки змирились із там що їм не розлучити їх як би їм цього не хотілось і вони вирішили що ми уже маємо право самі вирішувати з ким нам бути. І прийняли рішення що новий рік вони проведуть разом.
У п’ятницю пішовши з роботи він зателефонував і перепитав чи не потрібно щось купити із продуктів до завтрашнього свята? Вона сказала що нічого купляти не потрібно що у неї уже все є… тому він купив вели коробку цукерок і пляшку хорошого шампанського. Він хотів приїхати самого ранку проте не було потреби так швидко приїжджати і він приїхав в обід. Вони разом збирали ялинку і готували святковий стіл, це був найкращий новий рік у їхньому житті щастя просто переповнювало їхні душі, адже вони разом , і їхні батьки уже не проти їхніх стосунків… що ще потрібно для щастя?
Вони не встигли оглянутись як пройшов новий рік і перше січня уже доходило до кінця, і йому уже було потрібно вертатись додому зібравшись він попрощався з батьками попросив їх щоб вони довились щоб часом його Сонечко не плакало бо як він поїде то вона обов’язково буде плакати то щоб вони їй не дозволяли того))) ще декілька хвилин прощання з коханою у під’їзді він вирушив на автовокзалу через 5 хвилин уже чекав на автобус який от от мав приїхати, задзвонив телефон, це була кохана, вони спиталась чи він уже їде чи ще чекає на автобус, почувши що автобуса іще не було, сказала що її батьки після того як він пішов спитали в неї чому він так швидко поїхав і чому вони не порадились із ними? І якщо немає автобуса то нехай вертається, звісно ж після почутого він з радістю вернувся адже йому так хотілось ще хоть трішки побути із кохано тай попереду ще два дні вихідних а отже ще цілих два дні він іще зможе провести із коханою. Після такого поступку батьків вони зрозуміли що вони уже абсолютно не проти їхніх стосунків, і вони недаремно рік часу старались переконати в цьому батьків і ось вони свого добились ) цього року батьки уже не мали б забороняти їй приїхати до нього на іменини і вони запланували що зустрінуться через два тижні…
Розділ Двадцять перший
Кращого початку 2012 року годі було бажати, адже він зустрів його з коханою і він пробув у неї аж три дня так довго разом вони іще не були це були одні із найкращих днів у їхньому житті. Та як би вони не хотіли але їм уже потрібно було прощатись майже на два тижні…
Їдучи уже в автобусі він обдумував що ж зараз думають її батьки і наскільки змінилось їхнє ставлення до нього? і до їхніх стосунків? Та тепер уже було усе навпаки, батьки зрозуміли що їм не під силу їх розлучити адже вони пробували це зробити цілий рік а результату не було ніякого. Ось уже наближався старий новий рік і його іменини, його кохана зібралась і приїхала до нього у гості, він зустрів її на зупинці, і вони вирушили до нього додому. Обоє сильно хвилювались адже уже невдовзі він познайомить свою мама із коханою, і не знати яка його мама її сприйме? Та всі знали що в подібних питаннях він усе вирішує сам тому мама навіть і близько не думала втручатись у їхні стосунки, і знайомство відбулось добре. Цей день пролетів дуже швидко і він уже проводжав її на автобус додому, хоча і не хотів цього, він хтів щоб вона залишилась та їй потрібно було повертатись. І от знову два тижні очікування коли у неї закінчаться канікули і вони зможуть зустрітись.
Канікули уже доходили до завершення і от уже мало початись у неї навчання а разом із ним і їхні побачення) яких вони чекали більше за все.
Разом із навчанням наближалось свято закоханих, і що цього року подарувати коханій на день св. Валентина він не знав, і не хотів повторятись і з кожним днем це питання його мучило все більше і більше. йому пригадувалось як вона було в контактах собі на стіну добавила картинку із варіантом оригінальної пропозиції вийти заміж, там був намальований кіндер сюрприз а замість іграшки було колечко , він частенько жартома говорив їй що зробить їй такий подарунок на день закоханих, та вони обоє розуміли що це всього лиш жарт, адже одружуватись вони будуть іще не скоро адже вони тільки на другому кірсі а весілля буде після четвертого, ну він допускав варіант що можливо таки після третього, адже ще два роки чекати то дуже довго але і зараз ще зарано хоча в деякій мірі уже навіть і хотілось одружитись, але не завжди є так як ми хочемо і ще як мінімум рік із чим потрібно буде зачекати. Він ніяк не міг придумати що ж їй подарувати?
До свята залишилось уже декілька днів а у нього іще не було жодного варіанту((( і от він уже у переддень свята вечері по дорозі додому від коханої вій зайшов у торговий центр у пошуках якогось подарунка, у сувенірному відділі його запитали що то має бути і на яку суму він розраховує? Що його дуже сильно дратувало в подібних ситуаціях, якщо б він розраховував на ціну подарунка і хотів зробити подарунок по дорожче то просто подарував би гроші а якщо вибирати подарунок то неважлива його ціна на таке він ніколи не звертав увагу… та нічого підходящого він так і не знайшов, тоді після довгих вагань він все ж таки вирішив їй подарувати…
Розділ Двадцять другий
Після довгих вагань він все ж таки вирішив їй подарувати колечко… не золоте, золоте іще зарано, а от срібне можна подарувати. Він зайшов у ювелірний відділ і вибрав те щоб їй на його думку найбільше сподобалось. Розміру він точно не пам’ятав, та це не було проблемою його мізинець мав такий самий розмір отже він примірив, воно підходило якраз, побачивши що після купівлі подарунка залишався без копійки в кишені навіть анітрошки не засмутився, гроші не головне. Прийшовши додому він взяв кін дер сюрприз акуратно його відкрив і замінив іграшку що була всередині на куплене колечко і запакував так що і сліду не було що його уже відкривали. На роботі його друзі підколювали, говоривши що тепер уже буде змушений женитись, він же говорив що це не золоте це ж срібне, на що вони його відповідали що не важно золоте чи срібне, кольцо а значить це пропозиція))) з роботи він вийшов по швидше по дорозі купивши квіти направився до коханої. У голові було дві думки: яка буде її реакція на такий подарунок і що ж вона йому подарує? Догадки були але він був не впевнений у тому.
Прийшовши до неї в гуртожиток привітав і вручив їй подарунок, відкривши його і побачивши кін дер сюрприз одразу зрозуміла що там у середині. Відкривши подарунок до кінця і побачивши там срібне колечко вона на не знала що говорити тому просто міцно його обняла і палко поцілувала. Він же отримав також чудовий подарунок, аромолампу у формі сердечка, давно хотів собі купити але все якось не получалось. Та для нього найкращим подарунком було щастя коханої яке їй приносив він, більше йому нічого не було потрібно лише бачити щастя і її очах і знати що він тому причина))))
Такого оптиміста як він тяжко було знайти, проте і у нього інколи був дуже поганий настрій, інколи він був настільки поганий що не хотілось абсолютно нічого. Проте коли він приїжджав до коханої і вона зустрічала його з посмішкою, у нього немовби щось переключалось у середині і моментально той поганий настрій кудись дівався, і згадувалось те аж тоді коли він ішов додому, та це уже немало ніякого значення, адже після декількох годин проведених в обіймах коханої поганого настрою не могло бути, а коли він був сам дому і до нього приходив смуток він завжди дивився на фотографію із якою йому посміхалась кохана) так як ця фотографія стоїть навпроти ліжка то вона була першим що він бачив зранку коли просинався, і ця посмішка не мовби заражала його позитивом на весь день)
Зима помаленьку добігала до кінця і наступала довгоочікувана весна….
Розділ Двадцять третій
Одного разу вони надумали піти трішки погуляти у парк так як зимою вони робили це рідко. Він уже був одягнув куртку і вийшов у коридор як кохана зробила йому зауваження чого він уже вийшов? адже вона іще навіть не переодягнулась, він вернувся у кімнату і присів на ліжко. Вона уже було почала одягатись як раптом вираз обличчя змінився і заявила що нікуди не іде, це його шокувало. Як можна було отак образитись без явної на то причини, на питання що сталось чого вона образилась? Відповіді не було, це один із тих небагатьох випадків які він не любив, образитись і навіть не сказати за що? А ти собі думай що не так??? Після довгих розпитувань виявилось що їй просто на просто не сподобалось те як він на неї подивися… він навіть і не думав у неї просити пробачення і сказав що от тут вона вже перегинає палку і ображатись їй немає за що, і у своїх діяв він не бачить абсолютно нічого образливого, а якщо їй і щось не сподобалось то максимум могла зробити зауваження но аж ніяк ображатись…. Через пів години вона перестала ображатись, проте у той вечір вони уже не пішли гуляти, а залишились у гуртожитку. Йому було не привикати до подібних ситуацій, адже вона як і будь яка дівчина час від часу ображалась без будь якої на те причини, а на запитання за що образилась відповідала «а ти подумай» тому тій ситуація він уже й і не придавав значення.
Проте уже не вперше задумався над питання а чи вона справді та поруч з якою він хоче провести життя? Адже він найбільше не любив коли ображаються і не говорять причини… він же на неї ніколи не ображається ніколи! Хоча й інколи буває дуже обідно, вона не сприймає його прохання всерйоз, скільки разів він уже її просив не лоскотати його коли, уже все перепробував просив, сварив, пояснював що це завдає йому дуже сильного фізичного болю, та це допомагало лише на короткий час, а скільки разів він її запрошував то в кіно, то на каток чи у кафе на піцу чи каву, а вона завжди відмовлялась і говорили що не хоче іти, були випадки коли під час прогулянки він чуть не на руках її ніс у кафе проте вона ніяк не погоджувалась, ну хоча б інколи можна було погодитись, а скільки разів він просив її сфотографуватись, а вона відмовлялась тому що не любила фотокатись, і те що крім них двох ті фотографії ніхто не побачить не переконувало її а коли він і фотографував її заставляла їх видаляти, йому було це дуже неприємно але він ніколи не ображався, а те що уже більше ніж півтора року вона не хотіла зробити одну просту зачіску яка йому дуже сильно подобалась. Навіть коли вони були наодинці у дома, все одно не хотіла її зробити. Він думав ну от чому вона ніколи не хоче зробити те що він її просить і зробити тим йому дуже приємно адже якщо вона його справді б кохає то навіть якщо і їй це не подобається то інколи можна переступити через те своє «не хочу» «не буду» «не подобається» заради того щоб порадувати коханого, так ні вона ніколи так не робила чому? Ну коли вони одружаться то на його думку уже подібного не буде… а що якщо буде? Що якщо вона і тоді не буде зважати на його прохання ,на його думку? Можливо із нею він не буде щасливий? Це одне із небагатьох питань до яких він вжиті ставився ДУЖЕ серйозно адже вибираючи дружину це є вибір на все життя. І в подібних роздумав він проводив не один вечір… все частіше і частіше лягаючи спати починав думати про кохану і про те чи справді він хоче щоб вона стала його дружиною?..
PS: далі буде…
Розділ Двадцять четвертий
Ну що, що інколи вона поступає не так як би йому хтілось? Ніхто не може бути ідеальним, тай не такі то вже й і великі мінуси адже він щасливий з нею незважаючи ні на що, так що такі пустки не в змозі стати перепоною його почуттям до неї. Тай по суті якщо добре подумати він же також не такий вже і хороший, і якщо вона ображається без явного на то поводу так це буває тільки інколи, а в більшості випадків тому що справді її образив( от скільки разів було таке що він десь колись курив а їй це не подобалась і не завжди вона ображалась за те що він не зважає на те що вона його просить щоб він не курив так він курить всього лиш декілька разів на місяць, а що взагалі без того обійтись не може? А вона старається йому якось допомогти, а він не слухає її, інколи навіть бувають випадки коли він не курив але від нього було чути димом так як їхав після роботи з другом у машині який курив, і на питання: скажи чесно курив чи ні? Розумів що якщо саже правду що не курив то це її образить дуже сильно адже всім відома байка про пастуха і вовка, так само і тут краще сказати що курив коли не курив, так образа буде менша, тай у більшість подібний випадках він і справді курив, а скільки разів було таке що коли на вихідних вона була дома говорив що пізніше напише в скапі а потім навіть і не встигав оглянутись як вона уже ішла спати чи якщо і писав то уже дуже пізно, хоча і міг швидше написати чи подзвонити, проте думав що чуть пізніше подзвоню а поки що поїм чи подивлюсь кіно. Тай нема чого її звинувачувати що вона не погоджується з ним кудись іти, якщо б захотів то зробив би так як із піцою не хотіла іти пішов у піцерію взяв піцу із собою і прийшов до неї у гуртожиток , так само можна у було б купити квитки у кіно чи театр наперед і не чекати коли вона погодиться, а зробити сюрприз. Але ж незважаючи на його мінуси вона поруч з ним і завжди знаходить спосіб підняти йому настрій коли він у нього поганий. Але йому так набридло кожен день їздити до неї в другий кінець міста, йому згадувалось те як вона говорила на початку навчання що якщо він буде кожен день приїжджати до неї то вона йому так швидко надоїсть, він же запевняв що ніколи такого не буде… а тут він уже не хоче їздити адже потім він повертається додому пізно йому не вистарчає часу щоб нормально виспатись, але це він тільки не хоче їздити до неї у другий кінець міста, але бачити і обнімати кохану він хоче кожен день!!! І все більше і більше він розумів що всього лиш на всього він уже хоче із нею одружитись.
Вони уже неодноразово говорили про весілля, про те колиб приблизно хотіли б одружитись, і він добре знав що вона притримується думки батьків що їй потрібно виходити заміж не швидше ніж після четвертого курсу, адже якщо у неї буде чоловік то вона не зможе приділяти достатньо часу навчанню тай і не тільки тому що так думають батьки а й і по тій простій причині що не відчувала ще такого бажання, і думала що їй просто іще зарано. Проте рано чи пізно йому то таки прийдеться робити їй пропозицію, і тут потрібно керуватись не тим вчитесь ви чи уже працюєте, а тим що тобі говорить серце і він вирішив подарувати їй каблучку і зробити офіційну пропозицію вийти за нього заміж… залишалось вирішити дату коли ж він зробить їй пропозицію, було два варіанти….
Розділ Двадцять п’ятий
Він хотів щоб пропозиція була не у звичайний день, саме краще якщо б це було на другу річницю того як вони зустрічаються, проте він прекрасно розумів що швидше ніж після закінчення третього курсу вона за нього не вийде, отже цього літа трошки за швидко робити таку пропозицію, другим варіантом було на початку грудня у день її народження. Це було б трошки краще адже робити пропозицію на річницю за рік до весілля трошки за рано, а на день народження якраз самий раз, проте йому більше хотілось на річницю подарувати їй золоте колечко) і ніяк не міг опри ділитися коли ж все-таки робити коханій пропозицію? Він все більше і більше хтів щоб вона уже стала його дружиною проте прекрасно розумів що на все свій час, просто потрібно запастись терпінням)))
Інколи йому здавалось що він приділяє своїй коханій замало уваги, і хоча він всю зиму приїжджав до неї із фруктами щоб вона їла побільше вітамінів чи з піцою чи іще із якимось гостинцями йому це уже починало здаватись буденною справою, а хотілось якось її здивувати, зробити якийсь неочікуваний сюрприз І одного разу вийшовши із роботи по швидше він зайшов в магазин м’яких іграшок щоб прикупити щось для своєї маленької дівчинки. Спочатку хотів купити якось медведика проте його увагу привернула подушечка сонечко, і так як вони один одного називали Сонечком він вирішив купити саме його.
Побачивши подарунок та ще й без найменшого на то поводу вона безмежно зраділа. Спочатку вона не могла повірити що це подарунок просто так, просто щоб зробити їй приємно і все розпитувала в честь чого такий неочікуваний подарунок? Це сонечко так їй сподобалась що вона була на сьомому небі від щастя, і не знала як віддячити коханому.
У той вечір у них мимоволі зайшла мова про як вона здасть екзамени? І чи витягне цього семестру на стипендію? І що можна буде так само як і минулого року після здачі останнього екзамену, сходити куди не будь разом і відсвяткувати це ) і ще додав що якщо вона добре здасть всі екзамени і заліки то отримає від нього ще якийсь подарунок на питання який він сказав що ще не придумав, но це буде щось гарне ) вона все допитувалась що він уже придумав, він сказав що справді ще не придумав нічого, і жартома сказав що подарує їй мішку тедді , вона ж лише посміхнулась і сказала що не вірить і щоб він не видумував. Так як про це у них мова зайшла на пів жартома, то вона не придала цьому особливого значення. Він же замітив що це не було сприйнято всерйоз, взяв це собі до уваги і вирішив що більше про то згадувати не буде а після здачі сесії і справді купить їй мішку.
Одного вечора коли вона була у дома вони як звичайно здзвонились по телефону і він одразу відчув у її голосі якийсь смуток, на запитання що не так, почув що все добре він же сказав щоб усе розказувала що він відчуває по голосі що вона чуть не плаче, причиню було те що її батько знову був змушений їхати у відрядження на три місяці і вона буде дуже сильно сумувати за ним, він сказав щоб вона перестала ревіти він сказав що вона правильно зробити що подзвонила йому адже він у неї не тільки щоб ділити радість алей і підтримати у тяжку хвилину але тут не потрібно плакати він же їде всього лиш на три місяці це ж не так довго) і після недовгої розмови зумів її заспокоїти.
До кінця навчання уже залишалось менше місяця, коли вони були разом і обнімали один одного то біли настільки щасливі що здавалось що їм більше нічого уже й і не потрібно, адже все що потрібно для щастя у них уже й і так є ))))
PS: Далі буде… Можливо….
Розділ Двадцять шостий
Наближались першотравневі свята а це означало вихідні. Вихідні яких він не любив адже на вихідних він не бачився із коханою, а ці вихідні мали бути в два рази довшими. Проте він не засмучувався адже всього лиш чотири дні літом він зможе бачити її лише якраз на вихідний так що чотири дні то не так уже й і багато.
Вечері вони здзвонились по телефону, і телефонна розмова йому не сподобалась він навіть подумував над тим щоб образитись на неї, не те щоб справді образитись а так понарошку, щоб показати їй що він відчуває, що вона поступає не правильно. Та вона зробила так само. І якщо він на наступний день навіть і близько не пам’ятав про те що було вчора після розмови то вона не хотіла щоб він так як завжди зустрів на зупинці і провів до гуртожитку коли вона приїде на навчання. Проте він же знав коли вона прижає і все ж таки був там коли вона приїхала. Після того як він допоміг їй віднести сумку у гуртожиток вони пішли гуляти у парк. Він не міг упізнати кохану. Її немовби підмінили, не та усмішка, не той погляд, не та поведінка, під час прогулянки вона заявила що не хоче більше із ним зустрічатись, що немає дальше смислу продовжувати стосунки, він не міг повірити у почуте. Вона сказала що її думка про нього змінилась, що не такого чоловіка вона хоче бачити поруч із собою все життя, що як хлопець то він дуже і дуже хороший,але як чоловік він їй не підходить… вона не буде із ним щаслива… вони ще довго ходили по парку і він старався виправити ситуацію, проте у нього це не виходило. Вона говорила що більше його не кохає, принаймі так як і раніше.
У суботу коли вона була дома він зробив ще одну дурницю, створивши в контактах сторінку із іншим іменем, і долучився до неї в друзі, придумавши невеличку байку нібито тільки-но приїхав із закордону щоб пояснити відсутність друзів і фотографій, він хотів після переписки із нею показати їй що їй приємно із ним спілкуватись із ним, хоч вона і не знала що то він. Вона ж його неправильно зрозуміла подумала що він її обманює і образилась іще більше і коли він просив у неї останній шанс вона сказала що думала дати йому той останній шанс, але після того все остаточно скінчено, що її мама була права і тепер жаліє що не слухалась її раніше. Вечері вона як завжди приїхала у Тернопіль, і йому вдалось вмовити її піти на прогулянку і як він не просив у неї пробачення і не старався врятувати їхні стосунки результату не було ніякого.
У понеділок він вийшов із робити по швидше по дорозі до коханої він заїхав у квітковий магазин де купив букет квітів. Знаючи що не так просто йому буде вмовити її вийти до нього, а на вахті щоб пройти потрібно щоб вони обоє залишили свої документи, проте так як він у гуртожитку бував чуть не кожен день, то не було проблеми пройти без її перепустки, проте коли він був у неї на поверсі і подзвонив вона сказала що не вийде і не відчинить дверей… він же заявив що нікуди не піде поки не поговорить із нею, після півгодинного очікування і прохання вийти із кімнати вона вийшла на декілька хвилин, після короткої розмови яка нічого не дала сказала щоб він уже ішов додому, проте квітів не хотіла брати і коли вона заходила у кімнату він через поріг поклав їх на стіл проте вони відразу ж вилетіли з кімнати і двері зачинились, він пробував іще дзвонити поте телефон уже був вимкнений, залишивши квіти за клямкою дверей і ледве стримуючи сльози пішов додому…
PS: Далі буде
Розділ Двадцять Сьомий
Вийшовши із гуртожитку у нього не було сил стримувати сльози. Відійшовши недалеко у телефоні заграла мелодія яка стояла на смс, це було повідомлення від оператора про те що телефон коханої появився у мережі. І хоча у нього уже сідала батарея і телефон міг виключитись в любу секунду він все одно набрав її номер. Вона підняла трубку, він просив у неї пробачення як міг, старався пояснити їй що вона його просто неправильно зрозуміла із тією сторінкою якщо б він хотів обманути то навіщо сам розповів про неї? Проте вона не хотіла цього слухати говорила, що як до такого можна додуматись як він писав придумати таку історію нібито тільки-но приїхав із закордону, і шукає нових друзів бо старі всі роз’їхалися і так далі… це означає що він брехун і що в майбутньому якщо схоче зможе її легко обвести кругом пальця… він же говорив що навіщо йому буде її обманювати? Вона на це запитання не могла відповісти , але все одно стояла на своєму і не хотіла пробачати. Додому він ішов пішки, не хотів сідати на маршрутку тай і спішити то не було куди, чуть згодом коли почула що вона ще не зовсім знає ціну кохання сказала що він також її не знає, це його зачепило за живе, його голос набрав ще більшої серйозності і став набагато дуже суворий, за два роки таким тоном він із нею ще нір азу не говорив, він сказав щоб вона так не говорила йому, бо хто як хто а от він то точно знає її ціну, що вона на відміну від нього не втрачала близьких людей, що вона не знає що таке жити без батька, у нього крутилась дума що після такої інтонації вона образиться іще більше проте як на диво, вона не образилась анітрошки, і поставилась до почутого із розумінням, він уже пройшов більшу половину дороги додому як враз телефон замовк, батарея розрядилась повністю…
Прийшовши додому поставивши телефон на зарядку він знову набрав номер коханої. Проте у відповідь почув лише гудки, написав смс із проханям підняти трубку проте знову гудки, після третьої спроби написав іще одне смс в якому написав що якщо не хоче брати слухавку може не брати, проте він все одно її дуже сильно кохає, і кинув телефон на ліжко пішов на кухню готувати собі вечерю. Через декілька хвилин зазвучала мелодія яка стояла на дзвінок коханої, передзвонивши він дізнався що вона не брала трубку по тій причині що була в душі і не мала змоги підняти, це його навіть трошки здивувало що в гуртожитку не хотіла ні говорити ні бачити а тут сама замаячила. Він не міг змиритись із тим що більше не зможе бути поруч із коханою і все старався її переконати щоб вона пробачила і повернулась, а серце калатало так що здавалась от от вискочить із грудей, проте і на цей раз пробачення він не випросив, а так як у неї якраз була сесія він сказав що б вона ішла готуватись до екзамену а він ще подзвонить перед сном. Через декілька годин знову почув голос коханої у телефоні проте і на цей раз як він не старався пробачати вона його не хотіла, говорила що тепер вона його вже надто добре знає і не любить таких які спочатку наобіцяють а потім не дотримують обіцянок, що він обіцяв що буде допомагати їй вчитись а так цього і не робив хіба що декілька разів та цього можна і не рахувати. Під кінець розмови вони уже й трошки навіть відхились від теми він відчув навіть у її голосі не велике вагання, проте розумів що пробачення не буде, і в самому кінці розмови вирішив розповісти їй все що думає про те що він буде тільки із нею або ні з ким, вона ж у відповідь так як і попередні рази просила його так не говорити. Було уже за північ і вони говорили майже годину по телефону, пора було іти спати і перед тим як попрощатись крізь сльози він попросив пробачення, на запитання за що він просить пробачення, сказав за те що не встиг, і розповів їй проте що уже був надумав зробити їй пропозицію вийти за нього, проте іще був не рішився із датою, вона ж відповіла що можливо він все ж таки і не спізнився. Вони ще пару хвилин поговорили і пішли спати.
PS: Далі буде….
Розділ Двадцять Восьмий
Йому уже навіть здавалась що вона хоче його пробачити, просто потрібно іще трошки часу щоб пройшла образа. На наступний день говорячи по телефону у них зайшла мова про що вони будуть робити завтра? Адже вони уже давно домовились що 9 травня так як вихідний у них обох разом підуть на базар. Він час від часу говорив що хоче їй купити щось із одежі наприклад якесь платтячко на літо, вона ж звісно відмовлялась від такої пропозиції. Він же думав що коли вони уже будуть разом на рику то він і не буде питатись у неї згоди а так ніби в шутку спитає яке їй подобається попросить приміряти і купить. Вона сказала що збирається іти на ринок тільки не з ним а з двоюрідною сестрою і тіткою, так що із ним не піде. На наступний день прийшовши на ринок він перестрів ся із коханою, і це було не дивно адже ринок у Тернополі не такий уже й і великий, поки вони скупили усе що їм було потрібно пересікались декілька разів, вона уже навіть жартували що він спеціально ходить за нею. Він домовився що на останок вона сходить із ним допоможе вибрати йому сонцезахисні окуляри, так як йому майже ніякі не підходили а продавці нічого доброго не порадять. Вибравши окуляри, він провів її через парк до гуртожитку домовився що в вечері підуть гуляти у парк. Проте здзвонившись після обіду вона сказала що іде із подружками із кімнати на піцу, вони уже давно хотіли кудись сходити. Він не знаходив собі місця, вона мала подзвонити коли прийде додому, проте дзвінка все не було. Побачивши що сусідка онлайн у контактах написав чи вони уже дома чи ще гуляють? Дізнався що вони уже в гуртожитку, і через декілька хвилин задзвонив телефон, це було кохана, вона у нього попросила, щоб він виконав те що вона його попросить, і попросила щоб він їй більше не дзвонив, особливо на вихідних, він нічого не розумів як так? Чому? Вона сказала що знову через нього посварилась із мамою. Просила щоб він залишив її у спокої.
Після такого йому уже не хотілось нічого… його все мучило запитання ЧОМУ? Він іще раз набрав номер коханої і сказав щоб перед тим як приймати подібні рішення вона добре все обдумала і прийняла власне рішення а не те що нав’язує їй мама, щоб потім не жаліла про то що їй не так нарадили, щоб там не було у майбутньому але вона має бути впевнена що це вона так рішили а не хтось замість неї… він не знаходив собі місця не міг спати у голові були думки лиш про одне як повернути кохану? Цілодобово, навіть на роботі він не хотів нічого робити все думав. Через декілька днів коли вони говорили по телефону він спитав чи то йому так здавалось чи справді коли він їй розповідав що хтів робити їй пропозицію по голосу йому здалось що вона його пробачить, і чому коли він говорив що спізнився вона відповіла що можливо і не спізнився? То почув що спочатку вона і справді уже була думала його пробачити але потім передумала то робити. Він розумів що уже зараз він нічого не в змозі зробити. Що потрібний якийсь час, проте і чекати зложивши руки він не міг, він просив у неї щоб вона хоть інколи говорили по телефону, що він час від часу буде дзвонити щоб спитати як у неї справи, проте вона не погоджувалась на таке. І говорила що їм краще взагалі не спілкуватись.
Уже була друга половина травня а це означало що навчальний рік добігає до закінчення і скоро вона уже поїде додому на літні канікули, за два дні до її останнього екзамену коли вони говорили по телефону він дізнався що сесію вона здасть успішно, у четвер у неї останній екзамен, і вона відразу після нього їде додому що результат їй уже й і так відомий. І він згадав що він обіцяв їй мішку якщо сесія буде здана успішно. Але ж вона уже не його дівчина вона навіть не охоче піднімає слухавку коли він телефонує….
PS: Далі буде…..
Розділ Двадцять дев’ятий
І хоча на той момент із фінансами було трошки туговато він вирішив що все-таки як і обіцяв купить їй мішку за гроші які були відкладені на новий комп’ютерний стіл. ….
І от коли настав останній день коли у нього була змога побачити її перед тим як вона поїде додому на канікули, він після обіду відпросився із роботи, прийшов додому переодягнувся і пішов на ринок за подарунком. Було декілька варіантів якого ж саме мішку купити і після того як опри ділився якого ж все таки купляти вирушив до її гуртожитку. Коли уже майже прийшов дістав телефон і зателефонував до коханої і попросив через 5 хвилин вийти до прохідної, у нього немов би було відчуття що вмовляти її не прийдеться, та це і не дивно, адже це останній день коли у них є змога побачитись перед канікулами, які замість звичайних двох місяців через євро 2012 будуть тривати аж три місяці. І вона погодилась вийти, адже також хотіла його побачити, а можливо і через те що він сказав що не піде поки її не побачить а по скільки надворі був дощ то у нього промокли всі ноги.
І от він уже чекаю коли ж вийде його кохана, руки у нього тремтіли так ніби він зараз має стрибати із парашутом але без самого парашута. Коли вона вийшла на її обличчі була її чарівна посмішка, на запитання навіщо приїхав? Він відповів чи не пригадує вона що він їй обіцяв приблизно місяць назад можливо трошки більше, проте не пригадувалось нічого, тай це і не дивно так як вона тоді не сприйняла всерйоз його слова, і тоді він пригадав той випадок і вручив великий пакет у якому був мішка, проте вона відмовилась приймати такий подарунок, і як він не вмовляв її мішку вона не брала, говорила ну хто вона йому така щоб він робив їй такі подарунки?вони розмовляли більше години, він все ще просив її пробачити його і повернутись, та вона все не погоджувалась, вони домовились що вечері разом підуть іще на концерт який був у той день на центральні площі, а поки що він з’їздить додому переодягнеться в суху одежу.
Тоді він її іще запитав чи вона навіть не хоче подивитись що саме там в пакеті, вона відповіла що і так знає що там мішка, так вішка відповів він але який саме? Ну їй же звісно стало цікаво і коли вона взяла в руки що подивитись він сховав свої руки за спину і сказав що він уже у неї а назад його не прийме,і на прохання забрати його, сказав що якщо вона так сильно його не хоче то віддасть у вечері коли вони будуть іти на концерт а зараз він не візьме його, можливо вона іще передумає за тих декілька годин і не захоче повертати) вона розуміла що він назад мішку не прийме, що вона мусить його взяти, тай і мішка такий хороший )))) і тоді вони попрощались до вечора.
Розділ Тридцятий
Прийшовши додому переодягнувся, хотів поїсти проте в рот нічого не лізло було не до того. В голові була думка лише про одне, він прекрасно розумів що у вечері він востаннє побачить кохану перед тим як вона поїде на три місяці додому. Проте також розумів що в цей вечір вона не повернеться до нього, так вона пробачила його, проте іще не настільки щоб повернутись і дати іще один шанс, що їй потрібен час щоб зважити і добре обдумати і що можливо коли вона повернеться після канікул, захоче щоб він був завжди поряд. Вечері зустрівшись вони не пішли на концерт так як була погана погода, тай і не до концерту їм було адже це останні декілька годин. Весь вечір вони простояли біля прохідної гуртожитку розмовляючи, вони стояли і обнімались і якщо після обіду вона це робила тому що це він її обняв і просто не відпускав то у вечері і сама хотіла його обняти, йому було дуже важко говорити, проте він погоджувався із тим що поки що не в змозі її повернути, і що неважно що вона уже скаже в той вечір все рівно цього літа вони не зможуть проводити вечори разом, що якщо їй потрібен час щоб все обдумати він дасть їй його. Сказав що буде чекати вересня і що можливо тоді все змінитися. Говорив те що якщо не буде із нею то не буде ні з ким… вона ж просила його так не говорити, що все буде добре… він так як і раніше просив дозволу хоча б інколи подзвонити щоб взнати як у неї справи чи все гаразд, проте як і раніше у відповідь чув що їм краще не спілкуватись , при наймі поки що…
Під час розмови він раптово замовк, і після декількох секунд мовчання просто поцілував її точніше спробував поцілувати але вона відвернулась, і сказала що їм не варто цього робити…
Коли вони були разом час завжди пролітав дуже швидко, проте цього вечора він пролітав дуже швидко і три години розмови здавались трьома хвилинами, і чи м ближче підходив час прощатись тим міцніше вони обнімали один одного на прощання він спробував іще раз поцілувати Кохану, спочатку вона не хотіла відповідати взаємністю проте, через декілька секунд не витримала і їхні губи зійшлись у палкому поцілунку, у тому поцілунку було щось більше ніж поцілунок, у нього іще не було такого відчуття як тоді… те що він відчував не можливо передати словами… так як це був найкращий подарунок за два роки і водночас болючий так як довший час вони не зможуть бачитись і спілкуватись. У них обох текли сльози, вони не хотілись прощатись… ще трішки поговорили і попрощались на прощання він іще раз її поцілував і сказав «прощай…»
І вийшов із гуртожитку, на душі був невимовний біль, і як йому хотілось обернутись і подивитись пішла вона чи стоїть і проводжає його поглядом крізь вікно, розумів що краще цього не робити, так буде легше перенести розлуку на три місяці, і зі злості він зім’яв пусту бутилу з під соку так ніби вона була не з пластику а з паперу. Ідучи на зупинку він ледве стримував сльози, а коли він сів на маршрутку на душі було таке відчуття що їде не додому а на оборот кудись далеко від дому…
Приїхавши додому все думав про кохану… тої ночі заснути він так і не зміг.
Розділ Тридцять перший
Час ішов неймовірно повільно, і здавалось що це літо буде найгіршим у його житті, він часто згадував день їхнього знайомства коли воно йому написала «=)))все буде добре» ці слова написані у той день більше ніч через два роки його підбадьорювали і не давали здатись. І все б може нічого якщо б вони хоча б інколи розмовляли, проте він не міг ні написати ні подзвонити. Так як обіцяв що поки що цього робити не буде. Перші дні він себе стримував, проте не довго це получалося і він став інколи писати іще декілька разів дзвонив, просив щоб вона допомогла йому змінити ті риси характеру які їй не подобались, змінитись на краще, проте вона хотіла щоб він уже дав їй спокій, писала щоб відчепився від неї, щоб шукав собі іншу дівчину, що між ними все скінчено, він же говорив що не буде шукати іншу він не хоче іншої він її кохає!!!
Наближалась їхня друга річниця, і це був досить хороший повід щоб приїхати до неї. За день до того до їхнього свята мав купити якийсь подарунок проте не знав що купляти? Адже уже більше місяця як не зустрічаються тай і потрібно щоб це було щось маленьке щоб мама не замітила так якщо побачить і дізнається то дуже сильно розізлиться, і вирішив купити маленький брелок у формі серця, у комплекті там було їх два.
У переддень зранку задзвонив телефон, це була кохана, і ще до того як підняти трубку він уже знав що вона скаже, вона попросила щоб він не думав їхати завтра до неї... Проте на наступний день самого ранку приїхав, поки мама на роботі і не зможе дізнатись що він був.
Він зателефонував і попросив зустрітись, щоб вона вийшла на декілька хвилин, проте вона не погоджувалась, тоді він згадав як вона місяць назад говорила що якщо він хоче вона може йому повернути всі подарунки які він її дарив. І сказав що хоче щоб вона йому повернула маленького білого ведмедика, він їй дуже сильно подобався, вона сказала що якщо він так хоче то у вересні збере всі подарунки і привезе, він сказав що не хоче всіх а тільки того ведмедика, і не у вересні а зараз так як щоб його відати їй потрібно буде зустрітись, він і не забере але вона змушена буде вийти із дому проте вона відмовила йому, тоді він прийшов до неї до дому подзвонивши в двері вона сказала що не відчинить їх, він залишив одне сердечко на клямці дверей а друге залишив у себе і пішов. Вийшовши із під’їзду побачив як вона виглядала із вікна, і хоча вона не хотіла його бачити проте не змогла втриматись щоб не виглянути і не подивитись…
По телефону вони ще довго розмовляли, у них обох знову текли сльози. Проте прекрасно розуміли що поки що вони разом не будуть. На кінець розмови він іще раз попросив пробачення що не дає їй спокою і постійно дзвонить і пиши, і так як вона просила він пообіцяв їй що до вересня не буде писати і дзвонити, але вона це може робити час від часу, щоб хоча б інколи написала як у неї справи…
Перший тиждень він і справді стримувався і не писав коханій, хоча це було дуже болюче, Проте чим більше проходило часу тим тяжче було себе стримувати і інколи він їй починав писати спочатку не на пряму їй, а сам собі знаючи що вона заходить на його сторінку а отже і прочитає його повідомлення які написані їй але відправлені самому собі так він обіцянки то і не порушує але і є змога їй написати…
Літо уже помаленьку наближалось до закінчення а отже і наближалась їхня зустріч вони уже час від часу почали переписуватись, незважаючи на домовленість не спілкуватись до кінця літа, так як не могли обоє себе стримувати… проте ким являються один одному і самі не знали так як і не друзі і не вороги але і не пара… уже із нетерпінням обоє чекали зустрічі яка от от має відбутись,
А після всіх подій які відбулись літом він ще більше став її кохати і інколи задумувався над питанням чи правильно поступив коли на початку липня сівши за комп’ютер написав:
«Не вигадана історія одного кохання.
Розділ перший…»