Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Оцінка причинно-наслідкових зв'язків кризових явищ в демографічній сфері України
1ОСНОВНІ ВІДОМОСТІ ПРО ПОКАЗНИКИ СТАНУ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ
В останні роки отримали широкий розвиток повномасштабне дослідження, присвячені розробці системи фізіологічних, біохімічних, морфологічних, імунологічних і генетичних показників перед нозологічних станів або різних змін в організмі, виникаючих під дією факторів навколишнього середовища, що дозволяє більш ширше враховувати результати специфічних і неспецифічних дій. Тим не менше, статус здоров’я населення частіше всього оцінюється за показниками смертності або захворюваності.
Дані про смертність населення, отримані з допомогою регестраційних систем. Велика частина смертельних випадків визначається не однією причиною, а комплексом взаємопов’язаних захворювань, і одне захворювання, вказана як основна причина смерті, не відображає в повній мірі ті паталогічні процеси, які визивали смертельних схід.
Число смертей з причин може бути розділено трьома різними шляхами:
З іншого боку, неперервне спостереження за зміною стану здоров’я населення, а також оцінка програм і служб охорони здоров’я головним чином основується на даних про захворюваність. В термінах охорони здоров’ я в розумінні «захворюваність» входять хвороби, травми, отравлення інвалідність. Так по частоті розповсюдження патології виділяють високу захворюваність, середній рівень захворюваності, низьку захворюваність і спорадичну захворюваність. За тяжкістю відхилень в здоров’ї кожний вид патології оцінюється не тільки з точки зору потрібності населення в медичній допомозі, але й з позиції соціальної значимості: призводить до смертельних фіналів, визиває ті чи інші обмеження в реалізації особистістю її соціальних та біологічних функцій, зумовлює короткочасні розлади здоров’я. Ключові теми для моніторингу захворюваності повинні включати: перевірку базової, або фонової зміни в рівнях захворюваності на невеликих територіях; просторового вивчення захворюваності для виявлення території високого ризику; екстраполяцію результатів, отриманих для обмеження території, на національний масштаб.
З другого боку в якості прикладу «універсального» показника можуть бути названі вроджені пороки розвитку. Враховуючи ті обставини, що їх причини в більшості випадків носять багатогранний характер, цей епідеміологічний показник рекомендований ВОЗ для еколого-соціальної оцінки благополуччя регіонального середовища.
На думку С.М. Новикова в ланцюгу причинно-слідствиному зв’язку, детермінуючих здоров’я, груп показників верхнього рівня, узагальненості може включати: смертність, захворюваність, інвалідність, вираженість до нозологічних симптомів, рівнів стресу, ступінь обмежений соціальною та біологічною активністю , емоційний статус , самооцінку здоров’я.
Загальний перелік, а також деякі аспекти конкретного визначення і використання показників здоров’я.
Загальна народженість - оцінюється по кількості народжених живими на протязі даного часу інтервалу. Число живо народжених у жінок в віці від 15до 44(49) років являється показником плодовитості. Також узагальнюються дані по кількості новонароджених з низькою і дуже низькою вагою.
Загальна смертність – оцінюється по загальному числу померших і являється груповою характеристикою, яка може визначатися для окремих відносно великих груп ризику. Частковими показниками загальної смертності являються:
Загальна кількість смертей з причин, рокам, адміністративною освітою.
Стандартизовані по віку показники смертності.
Смертність з причин, стандартизована в цілому за віком та родом
Очікувана при народжуваності подовженість життя як середнє очікуване число років життя для кожного роду та росту.
Показники передчасної смерті – число років потенційного життя, втрачених в результаті смерті від всіх або специфічних причин смерті, маючих місце до визначеного віку.
Дитяча смертність – оцінюється по числу померлих дітей в віці до 1 року і хоча не характеризує загальний склад здоров’я населення являється, тим не менше дуже інформативним показником. Рання дитяча смертність служить своєрідним індикатором не здоров’я та соціального не благополуччя суспільства.
Пренатальна смертність – для міжнаціонального порівняння представляються дані , в яких чисельник та знаменник обмежений до ваги ембріонів та немовлят вагою 1000 г і більше.
Мертвонародженість - оцінюється як коефіцієнт пізньої внутрішньо утробної смертності.
Неонотальна (в період від народження до 27 днів), рання неонотальнп(від народження до 6 днів), та пост неонотальна (від 28 днів до року) смертність.
Захворюваність – в якості її міри використовуються відрізняючи набори характеристик. Данні про захворюваність являються менш повними та менш єдино образними, потребують подальшої доробки та згоди з офіційною статистикою інших країн
Інвалідність – в контексті охорони здоров’я визначена як «будь-яке обмеження або втрата здатність здійснювати детальність в таких межах, які вважаються нормальними для людини», являється індивідуальною характеристикою. Оцінюється первісна інвалідність та загальна інвалідність.
Вираженість до нозологічних симптомів – являється досить тонким індикатором несприятливих дій навколишнього середовища.
Рівень стресу – в даний час один із найбільш значимих проявів не здоров’я.
Ступінь обмежень соціальної та біологічної активності – вчасності, не дієздатність, як експериментальна степінь обмежень, включена в деякі показники громадського здоров’я в якості корегую чого фактора.
Самооцінки здоров’я , здійснюються методом анкетування.
В програмах укріплення здоров’я и покращення середовища життя кожна з перерахованих загальних характеристик потребує значну деталізацію, єдину дозволяє виділить причино-слідствиний зв’язок, і врахувати характер і формування. Перш за все необхідна деталізація показників смертності, в тому числі і для наступних стандартизації її загальних показників, без чого практично неможливо виділити вплив іноді протилежних по значимості тенденцій здоров’я. В екології людини ці труднощі часто посилюються на протязі і неспецифічності дії екологічних порушень здоров’я, коли різної по силі експозиції негативних факторів піддаються різні за своїм параметром групи населення. Вихідною деталізацією являються показники смертності з причин, чи її статистики.
Число потенційних джерел інформації про стан здоров’я відносяться регістраційні дані про первина обіг овість, госпіталізації та виписки з лікарні контрольні сітки системи, записи та дані страхових компаній, конкретні обстеження стану здоров’я.
Соціально-економічні зв’язки.
З точки зору теорії, соціальний показник виникає як інформаційний образ в результаті накладання один на одного різноманітних даних із загального потоку соціальної інформації. При цьому, однією із основних вимог інформаційного обезпечення - повнота інформації - не означає збору даних по всім соціально-політичним показникам, а тільки за тими, які адекватно відображають стан суспільства і на цій основі дають можливість зрозуміти інші часткові явища.
Кількість жителів, густість та структура населення. Оцінка населення повинна проводитися по рокам, адміністративним територіальним одиницям віку та роду, а дані представлені як загальні, чоловіче та жіноче населення, а також для різноманітних вікових груп: до року, 1-4, 5-9, 10-14, 80-84, 85+..років. В підсумках даних указується процент населення в віці до 15 років та не більше 65 років, окремо міське та сільське населення, розміри сім’ї.
Оцінка образу життя дозволяє вийти на конструювання показників загального здоров’ я та їх моделювання.
На рисунку 2.1 наведено динаміку показника поширеності захворювань за період 2006-2010 р. ці значення представлені в середньому по області, в середньому по адміністративних районах області, а також в середньому по Україні. Аналіз цього графіка показує, що спостерігається стійке зростання показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і Україні в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 176056,1 осіб/100 тис. до 190360,1 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 174577,6 осіб/100 тис. до 186786,5 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити , що тут показники значно нижчі і зростають з 144057,7 осіб/100 тис. до 160590,7 осіб/100 тис.
Рисунок 2.1- Поширеність усіх захворювань в 2006-2010 роках
Більш докладний аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності усіх захворювань спостерігалися у Ананівському районі (102344,4 осіб/100 тис.), Арцизькому (130023,2 осіб/100 тис.), Комітернівському (131196,9 осіб/100 тис.) районах, а у 2007 році в Балтському (126366,7 осіб/100 тис.), Миколаївському (130151,9 осіб/100 тис.) районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2008 році у Татарбунарському (179354,8 осіб/100 тис.), у 2009 р. також у Татарбунарському (185356,9 осіб/100 тис.), у 2010 р. у Балтському (176418,9 осіб/100 тис.), Кілійському (177182,3 осіб/100 тис.), та Татарбунарському (184155,6 осіб/100 тис.) районах.
Наступний рисунок 2.2 представляє собою динаміку показників поширеності інфекційних та паразитарних захворювань за період 2006-2010 р. З графіка можна спостерігати стійке зниження показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і України в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 4453,4 осіб/100 тис. до 4368,7 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 4259,8 осіб/100 тис. до 3948,7 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити , що тут показники значно нижчі і зростають з 3852,2 осіб/100 тис. до 3728,3 осіб/100 тис.
Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності інфекційних та паразитарних захворювань спостерігалися у Біляївському районі (1698,0 осіб/100 тис.), 2007 р., Біляївському (1910,2осіб/100 тис.), у 2008 р., Біляївському (2058,4 осіб/100 тис.) , Біляївському (2131,8) у2009р., а у 2010 році в Овідіопільському (126366,7 осіб/100 тис.), районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2006 році у Б-Дністровському (6269,1 осіб/100 тис.), у 2010 р. у Татарбунарському (6444,4 осіб/100 тис.), у 2008 р. у Татарбунарському (6994,7 осіб/100 тис.), а також у 2007 р.Татарбунарському (7254,0 осіб/100 тис.), у 2006 р. ці показники знову спостерігалися у Татарбунарському (6818,9 осіб/100 тис.) районах.
Рисунок 2.2- Поширеність інфекційних та паразитарних захворювань в 2006-2010 роках
На рисунку 2.3 наведено динаміку показника поширеності новоутворень захворювань за період 2006-2010 р. Аналіз цього графіка показує, що спостерігається стійке зростання показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і Україні в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 3584,9 осіб/100 тис. до 4156,2 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 3703,1 осіб/100 тис. до 4072,4 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити , що тут показники значно нижчі і спостерігалось як зростання так і зниження показникі зростають з 2901,2 осіб/100 тис. до 3788,1 осіб/100 тис., та спадають з 2009р 3328,0 осіб/100 тис. до 3471,9 осіб/100 тис.
Широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності новоутворень спостерігалися у Комінтерновському районі (2059,0 осіб/100 тис.), у Балтському (2069,0 осіб/100 тис.), а також у Болградському (22,70,9 осіб/100 тис.) ,у 2007 в Балтському (2213,2осіб/100 тис.), та у 2010 Балтському (2060,4 осіб/100 тис.)районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2007 році у Савранському (4656,7 осіб/100 тис.), у 2008 р. у Савранському (4779,9 осіб/100 тис.), у 2009 р. також у Савранському (4867,6 осіб/100 тис.), 2010 р. у Кілійському (4925,4 осіб/100 тис.), та у Савранському (4960,3 осіб/100 тис.) районах.
Рисунок 2.3- Поширеність новоутворень в 2006-2010 роках
На рисунку 2.4 наведено динаміку показника поширеності хвороб крові за період 2006-2010 р. Аналіз цього графіка показує, що спостерігається стійке зростання показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і Україні в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 1093,4 осіб/100 тис. до 1239,9 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 1696,8 осіб/100 тис. до 1754,5 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити , що тут показники значно нижчі і спостерігалось як зростання так і зниження показники зростають з 938,8 осіб/100 тис. до 1093,2 осіб/100 тис.
Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності хвороб крові спостерігалися у 2006 р Комінтерновському районі (522,1 осіб/100 тис.), у Болградському (579,2 осіб/100 тис.), у 2007 р Комітернівському (575,9 осіб/100 тис.) ,у 2009 в Татарбунарському (589,12осіб/100 тис.), та у 2010 Татарбунарському (589,1 осіб/100 тис.) районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2007 році у Біляївському (1733,8 осіб/100 тис.), та Балтському (1777,5 осіб/100 тис.), у 200 р. також у Балтському (1897,3 осіб/100 тис.), 2009 р. у Балтському (1985,2осіб/100 тис.), 2010 також у Балтському (2158,7 осіб/100 тис.) районах.
Рисунок 2.4- Поширеність хвороб крові в 2006-2010 роках
На рисунку 2.5 наведено динаміку показника поширеності захворювань ендокринної системи за період 2006-2010 р. Аналіз цього графіка показує, що спостерігається стійке зростання показників поширеності спостерігалось по Районам так і по Україні. Якщо для Районів і Україні в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 3168,0 осіб/100 тис. до 4873,3 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 7458,9 осіб/100 тис. до 8365,1 осіб/100 тис. Щодо Одеської області, спостерігалось підвищення показників і становить 5287,6 осіб/100 тис.
Широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності захворювань ендокринної системи спостерігалися у 2006 р. Б.-Дністровському районі (2178,0 осіб/100 тис.), у 2007 р. Фрунзівському (2421,2 осіб/100 тис.), 2006 р. Ізмаїлюському (2540,6 осіб/100 тис.) ,у 2007 в. Б.-Дністровському у (2700,1осіб/100 тис.), та у 2008 . Б.-Дністровському (2808,2 осіб/100 тис.) районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2006 році у Котовському (7138,0 осіб/100 тис.), у 2007 р. у Котовському (7252,1 осіб/100 тис.), у 2008 р. також у Котовському (7389,4 осіб/100 тис.), 2009 р. у Котовському (7459,0 осіб/100 тис.), та у Котовському (7654,6 осіб/100 тис.) районах.
Рисунок 2.5- Поширеність захворювань ендокринної системи в 2006-2010 роках.
На рисунку 2.6 наведено динаміку показника поширеності захворювань психічних розладів за період 2006-2010 р. Аналіз цього графіка показує, що спостерігається незначне зростання показників поширеності по Районам так і по Україні. Якщо для Районів і Україні в цілому абсолютні значення показників близькі і зростають з 5501,0 осіб/100 тис. до 5571,8 осіб/100 тис., то незначний спад спостерігається з 2008р 5560,8 осіб/100 тис. до 5478,3 осіб/100 тис. в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 4741,5 осіб/100 тис. до 4796,9 осіб/100 тис.то спаз спостерігається з 2009р. 4720,2 осіб/100 тис. до 4651,2 осіб/100 тис. Щодо Одеської області, спостерігалось зниження показники 5237,7осіб/100 тис. до 4651,2 осіб/100 тис.
Рисунок 2.6- Поширеність психічних розладів в 2006-2010 роках.
Широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності психічних розладів спостерігалися у 2006 р. Болградський район (3427,9 осіб/100 тис.), у 2007 р. Болградському (3466,7 осіб/100 тис.), 2009 р. Ренійському (3560,5 осіб/100 тис.) ,у 2008 в. Болградському (3590,6,1осіб/100 тис.), та у 2010р. Ренійському (3633,5 осіб/100 тис.) районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2007 році у Саратському (8231,2 осіб/100 тис.), у 2008 р. також Саратському (8236,7 осіб/100 тис.), у 2010р. В.-Михайлівському (8267,5 осіб/100 тис.), 2007 р. у Балтському (8314,2 осіб/100 тис.), та у 2010 р. Красноокнянському (8334,1 осіб/100 тис.) районах.
Наступний рисунок 2.7 представляє собою динаміку показників поширеності хвороб нервової системи за період 2006-2010 р. З графіка можна спостерігати стійке підвищення показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і України в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 5213,2 осіб/100 тис. до 5455,2 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 4783,8 осіб/100 тис. до 4890,8 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити , що тут показники значно нижчі і зростають з 4412,3 осіб/100 тис. до 4697,4 осіб/100 тис.
Рисунок 2.7- Поширеність хвороб нервової системи в 2006-2010 роках.
Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності хвороб нервової системи спостерігалися у 2007р. Комітернівському районі (1305,6 осіб/100 тис.),та у Ізмаїльському (2635,2 осіб/100 тис.), у 2006 р., також Ізмаїльському (1682,6 осіб/100 тис.) , Саратському (2758,4 осіб/100 тис.) у2008р., Ізмаїльському (2755,3 осіб/100 тис.), районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2010 році у Красноокнянському (8010,6 осіб/100 тис.), у Татарбунарському (8018,7 осіб/100 тис.), у 2008 р. у Татарбунарському (8129,6 осіб/100 тис.), а також у 2009 р. Красноокнянському (8036,7 осіб/100 тис.)
Наступний рисунок 2.8 представляє собою динаміку показників поширеності хвороб кровообігу за період 2006-2010 р. З графіка можна спостерігати як зростання так і зниження показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області в значення показників змінюються з 58107,8 осіб/100 тис. до 2008 р. 7584,2 осіб/100 тис.,далі спостерігається зниження показників 5944,5 осіб/100 тис. до 60338,3 осіб/100 тис. то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 11766,4 осіб/100 тис. до 57211,9 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити , що тут показники значно нижчі і зростають з 46048,8 осіб/100 тис. до 61989,1 осіб/100 тис. З 2009р. спостерігається зниження показників, але з 2010 року знову зростають.
Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності хвороб кровообігу спостерігалися у 2008р. Миколаївському районі (9510 осіб/100 тис.), у Фрунзівському (10232осіб/100 тис.), Савранському (11380 осіб/100 тис.) , Красноокнянському (12632осіб/100 тис.), а у 2006р. Кілійському (13606,4 осіб/100 тис.), районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2009 році у Котовському (65454,2 осіб/100 тис.), у 2007 р. у Миколаївському (65742,6 осіб/100 тис.), у Арцизькому (90141,5 осіб/100 тис.), а також у 2006 р. Іванівському (80647,6 осіб/100 тис.), у 2010 р. ці показники знову спостерігалися у Котовському (67899,9 осіб/100 тис.) районах.
Рисунок 2.8- Поширеність хвороб кровообігу в 2006-2010 роках.
На рисунку 2.9 наведено динаміку показника поширеності хвороб органів дихання за період 2006-2010 р. Аналіз цього графіка показує, що спостерігається стійке зростання показників поширеності спостерігалось по Районам так і по Україні. Якщо для Одеської області і Україні в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 34356,7 осіб/100 тис. до 37032,6 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 34824,7 осіб/100 тис. до 3843,61 осіб/100 тис. Щодо рацонів, спостерігалось зростання з 27510,0,6 осіб/100 тис. до 29799,2 осіб/100 тис.
Широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності хвороб органів дихання спостерігалися у Арцизькому районі 2007 р.(15290,8 осіб/100 тис.), у 2008 р. становило (15568,2 осіб/100 тис.), 2006 р. (17161,7 осіб/100 тис.) ,у 2009р. (18366,7 осіб/100 тис.), та у 2010 (19843,7 осіб/100 тис.) районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2007 році у Березівському (37978,2 осіб/100 тис.), у 2009 р. у Ананівському (36869,4 осіб/100 тис.), Балтському (38466,4 осіб/100 тис.), 2009 р. Березівському (39290,7 осіб/100 тис.), та у 2010 Балтському (39830,8 осіб/100 тис.) районах.
Рисунок 2.9- Поширеність хвороб органів дихання в 2006-2010 роках.
Наступний рисунок 2.10 представляє собою динаміку показників поширеності хвороб органів травлення за період 2006-2010 р. З графіка можна спостерігати як зростання так і зниження показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Районів значення показників зростають, то по Україні в цілому абсолютні значення показників спадають з 18954,6 осіб/100 тис. до 17930,2 осіб/100 тис. Щодо Одеської області, спостерігалось як зростання так і зниження показники спадають з 2006 р. 19676,2 осіб/100 тис. до 19124,3 .
Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності хвороб органів травлення спостерігалися у 2006р. Комітернівському районі (9432,0 осіб/100 тис.), у Біляївському (10352,0осіб/100 тис.), Любашівському (101935,8 осіб/100 тис.) , у 2007р. Комітернівському (10356,5осіб/100 тис.), а у 2008р. Біляївському (10836,9 осіб/100 тис.), районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2006 році у Татарбунарському (18323,7 осіб/100 тис.), у 2008 р. у Кілійському (18914,5 осіб/100 тис.), у 2009р. Кілійському (19874,5 осіб/100 тис.), а також у 2010 р. Кілійському (19730,7 осіб/100 тис.), у 2010 р. ці показники знову спостерігалися у Болградському (18209,5 осіб/100 тис.) районах.
Рисунок 2.10- Поширеність хвороб органів травлення в 2006-2010 роках.
На рисунку 2.11 наведено динаміку показника поширеності хвороб шкіри та підкірної залози за період 2006-2010 р. Аналіз цього графіка показує, що спостерігається стійке зростання показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і Україні в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 2557,4 осіб/100 тис. до 4728,4 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 1357,4 осіб/100 тис. до 4990,2 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити , що тут показники значно нижчі і спостерігалось як зростання так і зниження показникі зростають з 3642,7 осіб/100 тис. до 4432,5 осіб/100 тис., та спадають з 2009р 3934,5 осіб/100 тис. до 3889,2 осіб/100 тис.
Широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності хвороб шкіри та підшкірної залози спостерігалися у 2006р. Болградському районі (1457,1 осіб/100 тис.), у Б.-Дністровському (1543,4 осіб/100 тис.), а також у 2007р. Красноокнянському (1742,2 осіб/100 тис.) ,у 2008 в Комітернівському (1972,9 осіб/100 тис.), та у 2010 Біляївському (1940,3 осіб/100 тис.)районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2006 році у Біляївському (20150,3 осіб/100 тис.), у 2008 р. у Біляївському (9642,2 осіб/100 тис.), у 2009 р. Кодимському (7597,3 осіб/100 тис.), 2007 р. у Кодимському (7446,7 осіб/100 тис.), та у 2010 Кодимському (7272,2 осіб/100 тис.) районах.
Рисунок 2.11- Поширеність хвороб шкіри та підшкірної залози в 2006-2010 роках.
Наступний рисунок 2.12 представляє собою динаміку показників поширеності хвороб КМ за період 2006-2010 р. З графіка можна спостерігати як зниження так і підвищення показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і України в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 3150,0 осіб/100 тис. до 9840,6 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 3304,6 осіб/100 тис. до 10098,9 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, змінюються з 5360,4 осіб/100 тис. до 7236,1 осіб/100 тис.
Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності інфекційних та паразитарних захворювань спостерігалися у 2006р. Болградському районі (1406,2 осіб/100 тис.), та Балтському (1535,3 осіб/100 тис.), у Арцизькому (1535,7 осіб/100 тис.) , також в 2007 Ізмаїльському (1233,8 осіб/100 тис.) у 2007р., В-Михайлівському (1425,0 осіб/100 тис.), районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2008 році у Іванівському (10451,6 осіб/100 тис.), у 2009 р. у Татарбунарському (11312,7 осіб/100 тис.), у Іванівському (11272,6 осіб/100 тис.), а також у 2010 р. Татарбунарському (10969,2 осіб/100 тис.), у Іванівкому (11272,6 осіб/100 тис.) районах.
Рисунок 2.12- Поширеність хвороб КМ в 2006-2010 роках
Наступний рисунок 2.13 представляє собою динаміку показників поширеності хвороб сечостатевої системи за період 2006-2010 р. З графіка можна спостерігати стійке зниження показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і України в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 3344,8 осіб/100 тис. до 10263,4 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 3368,2 осіб/100 тис. до 10016,5 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити , що тут показники значно нижчі і зростають з 2108,4 осіб/100 тис. до 8253,1 осіб/100 тис.
Рисунок 2.13- Поширеність хвороб сечостатевої системи в 2006-2010 роках.
Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності інфекційних та паразитарних захворювань спостерігалися у 2006р. Б-Дністровському районі (1303,3 осіб/100 тис.), та Комітернівському (1370,7осіб/100 тис.), у Миколаївському (1533,7 осіб/100 тис.) , також в Саратському (1607,8) у 2007р., Комітернівському (1406,4 осіб/100 тис.), районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2008 році у Арцизькому (11990,2 осіб/100 тис.), у 2009 р. у Миколаївському (11556,1 осіб/100 тис.), у Арцизькому (12056,7 осіб/100 тис.), а також у 2010 р. Миколаївському (111149,2 осіб/100 тис.), у Арцизькому (12178,5 осіб/100 тис.) районах.
Наступний рисунок 2.14 представляє собою динаміку показників поширеності вроджених аномалій за період 2006-2010 р. З графіка можна спостерігати стійке зниження показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і України в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 678,3 осіб/100 тис. до 593,8 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 652 осіб/100 тис. до 647,6 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити , що тут показники значно нижчі і зростають з 532,0 осіб/100 тис. до 634,2 осіб/100 тис.
Рисунок 2.14- Поширеність вроджених аномалій в 2006-2010 роках.
Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності інфекційних та паразитарних захворювань спостерігалися у 2006р. Савранському районі (132,0 осіб/100 тис.), Ренійському (156,0осіб/100 тис.), у Роздільнянському (175,0 осіб/100 тис.) , у 2007р. Савранському (194,0) Миколаївському (198,0 осіб/100 тис.), районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2007 році у Б-Дністровському (1665,0 осіб/100 тис.), у 2008 р. у Миколаївському (1195,4 осіб/100 тис.), у 2009 р. у Миколаївському (1160,8 осіб/100 тис.), а також у 2010 р.Овідіопольському (1304,5 осіб/100 тис.), у ці показники знову спостерігалися у Миколаївському (1195,4 осіб/100 тис.) районах.
Наступний рисунок 2.15 представляє собою динаміку показників поширеності симптомів і ознаки захворювань за період 2006-2010 р. З графіка можна спостерігати стійке зниження показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і України в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 45,3 осіб/100 тис. до 56,9 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 142,1 осіб/100 тис. до 136,3 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити , що тут показники значно нижчі і зростають з 11,1 осіб/100 тис. до 31,5 осіб/100 тис.
Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності інфекційних та паразитарних захворювань спостерігалися у 2006 р., Болградському (1,4 осіб/100 тис.), у Комітернівському (1,5 осіб/100 тис.) , Арцизькому (2,0) у 2007р., Комітернівському (1,5 осіб/100 тис.), районах.
Рисунок 2.15- Поширеність симптомів і органів захворювання в 2006-2010 роках.
Наступний рисунок 2.16 представляє собою динаміку показників поширеності травми та отруєння за період 2006-2010 р. З графіка можна спостерігати стійке зниження показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і України в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 5157,0 осіб/100 тис. до 5325,8 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 4258,6 осіб/100 тис. до 5142,8 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити , що тут показники значно нижчі і зростають з 4650,2 осіб/100 тис. до 4782,0 осіб/100 тис.
Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності інфекційних та паразитарних захворювань спостерігалися у 2006р. Арцизькому районі (1229,8 осіб/100 тис.), Іванівському (2144,0 осіб/100 тис.), у Ізмаїльському (2144,0 осіб/100 тис.) , Кодимському (2553,1) а у 2010 році в Тарутинському (2946,3 осіб/100 тис.), районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2010 році у Любвшівському (7390,3 осіб/100 тис.), у 2008 р. у Любашівському (7435,3 осіб/100 тис.), у 2009 р. у Іванівському (7703,7 осіб/100 тис.), а також у 2010р. Іванівському (8569,8 осіб/100 тис.), у 2008 р. ці показники знову спостерігалися у Іванівському (8785,8 осіб/100 тис.) районах.
Рисунок 2.16- Поширеність травм та отруєнь в 2006-2010 роках.
На рисунку 2.17 наведено динаміку показника захворюваності захворювань за період 2006-2010 р. ці значення представлені в середньому по області, в середньому по адміністративних районах області, а також в середньому по Україні. Аналіз цього графіка показує, що спостерігається стійке зростання показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і Україні в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 68340,6 осіб/100 тис. до 72617,7 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 68962,8 осіб/100 тис. до 72255,4 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити , що тут показники значно нижчі і зростають з 57740,5 осіб/100 тис. до 61360,1 осіб/100 тис.
Рисунок 2.17- Захворюваність усіх захворювань в 2006-2010 роках
Більш докладний аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності усіх захворювань спостерігалися у 2006р. Арцизькому районі (44620,3 осіб/100 тис.), 2007р. Арцизькому (47627,9 осіб/100 тис.), Овідіопольському (47929,5 осіб/100 тис.) районах, а у 2008 році в Овідіопольському (46365,5 осіб/100 тис.), Арцизькому (47952,3 осіб/100 тис.) районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2007 році у Балтському (85206,5 осіб/100 тис.), у 2009 р. Любашівському (72493,0 осіб/100 тис.), у 2010 р. у Красноокнянському (72172,9 осіб/100 тис.), Ананівському (74409,2 осіб/100 тис.), та Татарбунарському (72871,5 осіб/100 тис.) районах.
Наступний рисунок 2.18 представляє собою динаміку показників захворюваності інфекційних та паразитарних захворювань за період 2006-2010 р. З графіка можна спостерігати стійке зниження показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і України в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 3193,4 осіб/100 тис. до 2988,8 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 2807,1 осіб/100 тис. до 2611,2 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити , що тут показники значно нижчі і зростають з 2552,7 осіб/100 тис. до 2324,6 осіб/100 тис.
Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники захварованості інфекційних та паразитарних захворювань спостерігалися у 2007р. Арцизькому районі (1096,7 осіб/100 тис.), Ананівському (1100,9осіб/100 тис.), у Біляївському (1239,2 осіб/100 тис.) , 2009р. Балтському (1126,7) у 2010 році в Балтському (1228,0 осіб/100 тис.), районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2006 році у Б-Дністровському (4099,3 осіб/100 тис.), у 2007 р. у Б-Дністровському (4116,0 осіб/100 тис.), у 2007 р. у Татарбунарському (4233,3 осіб/100 тис.), а також у 2008р. Б-Дністровському (4153,6 осіб/100 тис.), у 2006 р. ці показники спостерігалися у Кілійському (4068,7 осіб/100 тис.) районах.
Рисунок 2.18- Захворюваність інфекційних та паразитарних захворювань в 2006-2010 роках
На рисунку 2.19 наведено динаміку показника захворюваності новоутворень захворювань за період 2006-2010 р. Аналіз цього графіка показує, що спостерігається стійке зростання показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і Україні в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 763,4 осіб/100 тис. до 797,9 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 886,4 осіб/100 тис. до 912,8 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити , що тут показники значно нижчі і спостерігалось як зростання так і зниження показникі зростають з 682,3 осіб/100 тис. до 709,0 осіб/100 тис.,
Широкий аналіз по районам показав, що найменші показники захворюваності новоутворень спостерігалися у 2007р. Красноокнянському районі (426,3 осіб/100 тис.), у 2010р. Балтському (370,5 осіб/100 тис.), а також у Красноокнянському (439,4 осіб/100 тис.) ,у 2009р. Красноокнянському (439,1осіб/100 тис.), та у 2006 Красноокнянському (450,2 осіб/100 тис.)районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2006 році у Ізмаїльському (1424,1 осіб/100 тис.), у 2008 р. у Котовському (1146,9 осіб/100 тис.), у 2009 р. також у Миколаївському (1126,0 осіб/100 тис.), 2010 р. у Любашівському (1108,1 осіб/100 тис.), та у Котовському (1163,0 осіб/100 тис.) районах.
Рисунок 2.19- Захворюваність новоутворень в 2006-2010 роках
На рисунку 2.20 наведено динаміку показника захворюваності хвороб крові за період 2006-2010 р. Аналіз цього графіка показує, що спостерігається стійке зростання показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і Україні в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 316,0 осіб/100 тис. до 345,0 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 503,6 осіб/100 тис. до 487,6 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, спостерігалось і зниження показники з 358,8 осіб/100 тис. до 400,2 осіб/100 тис.
Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники захворюваності хвороб крові спостерігалися у 2006 р Комінтерновському районі (180,9 осіб/100 тис.), у 2009р. Миколаївському (168,3 осіб/100 тис.), у 2006 р Микораївському (168,3 осіб/100 тис.) ,у 2009 в Ізмаїльському (196,1 осіб/100 тис.), та у 2010 Ізмаїльському (191,1 осіб/100 тис.) районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2007 році у Б-Дністровському (663,5 осіб/100 тис.), 2009р. Любашівському (675,9 осіб/100 тис.), у 2010 р. також у Любашівскому (681,4 осіб/100 тис.), у Савранському (731,0 осіб/100 тис.), 2009р. Березівському (735,0 осіб/100 тис.) районах.
Рисунок 2.20- Захворюваність хвороб крові в 2006-2010 роках
На рисунку 2.21 наведено динаміку показника захворюваності захворювань ендокринної системи за період 2006-2010 р. Аналіз цього графіка показує, що спостерігається стійке зростання показників поширеності спостерігалось по Районам так і по Україні. Якщо для Районів і Україні в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 612,7 осіб/100 тис. до 717,1 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 1164,9 осіб/100 тис. до 1117,5 осіб/100 тис. Щодо Одеської області, спостерігалось підвищення показників і становить 768,5 осіб/100 тис.
Широкий аналіз по районам показав, що найменші показники захворюваності захворювань ендокринної системи спостерігалися у 2006 р. Савранському районі (304,7 осіб/100 тис.), у 2007 р. Ширяївському (35,6 осіб/100 тис.), Кодимському (234,6 осіб/100 тис.) ,у 2008 в Комітернівському у (317,5осіб/100 тис.), та у Кодимському (346,5 осіб/100 тис.) районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2008 році у Любашівському (1365,9 осіб/100 тис.), у 2009 р. також Любашівському (1374,1 осіб/100 тис.), у 2010 р. також у Любашівському (1350,1 осіб/100 тис.), Болградському (1167,6 осіб/100 тис.), та у Ананівському (1095,7 осіб/100 тис.) районах.
Рисунок 2.21- Захворюваність захворювань ендокринної системи в 2006-2010 роках.
На рисунку 2.22 наведено динаміку показника захворюваності захворювань психічних розладів за період 2006-2010 р. Аналіз цього графіка показує, що спостерігається незначне зростання показників поширеності по Районам так і по Україні. Якщо для Районів і Україні в цілому абсолютні значення показників близькі і знижуються з 494,0 осіб/100 тис. до 428,0 осіб/100 тис., в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 461,6 осіб/100 тис. до 421,5 осіб/100 тис. Щодо Одеської області, спостерігалось підвищення показників 549,3осіб/100 тис. до 666,2 осіб/100 тис., а потім спостерігається значний спад з 2008р.
Рисунок 2.22- Захворюваність психічних розладів в 2006-2010 роках.
Широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності психічних розладів спостерігалися у 2006 р. Болградський район (145,3 осіб/100 тис.), у 2007 р. Котовському (153,5 осіб/100 тис.), 20098р. Татарбунарському (188,3 осіб/100 тис.) ,у 2010 в. Ширяївському (173,9 осіб/100 тис.), а також Біляївському (188,3 осіб/100 тис.) районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2006 році у Красноокнянському (1281,0 осіб/100 тис.), у 2008 р. також Красноокнянському (1751,9 осіб/100 тис.), у 2010р. Красноокнянському (1854,2 осіб/100 тис.), 2007 р. у Красноокнянському (1489,7 осіб/100 тис.), та у 2009 р. Красноокнянському (1837,4 осіб/100 тис.) районах.
Наступний рисунок 2.23 представляє собою динаміку показників захворюваності хвороб нервової системи за період 2006-2010 р. З графіка можна спостерігати стійке підвищення показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і України в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 1989,0 осіб/100 тис. до 2136,4 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 1634,4 осіб/100 тис. до 1637,5 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити , що тут показники значно нижчі і зростають з 1826,1 осіб/100 тис. до 1914,7 осіб/100 тис.
Рисунок 2.23- Захворюваність хвороб нервової системи в 2006-2010 роках.
Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники захворюваності хвороб нервової системи спостерігалися у 2007р. Біляївському районі (666,7 осіб/100 тис.),та у 2010 Модимському (836,7 осіб/100 тис.), у 2009 р., Арцизькому (812,2 осіб/100 тис.) , у 2008р. Кодимському (836,7 осіб/100 тис.) а також у Біляївському (867,7 осіб/100 тис.), районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2007 році у Красноокнянському (3780,6 осіб/100 тис.), у 2010 р. Татарбунарському (3882,4 осіб/100 тис.), у 2008 р. у Красноокнянському (3909,9 осіб/100 тис.), а також у 2009 р. Красноокнянському (4175,8 осіб/100 тис.)
Наступний рисунок 2.24 представляє собою динаміку показників поширеності хвороб кровообігу за період 2006-2010 р. З графіка можна спостерігати як зростання так і зниження показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області в значення показників змінюються з 5887,1 осіб/100 тис. до 6350,2 осіб/100 тис.,в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 5199,2 осіб/100 тис. до 5219,6 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити , що тут показники значно нижчі і зростають з 5868,4 осіб/100 тис. до 6338,7 осіб/100 тис.
Рисунок 2.24- Захворюваність хвороб кровообігу в 2006-2010 роках.
Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності хвороб кровообігу спостерігалися у 2007р. Ренійському районі (1241,3 осіб/100 тис.), у 2006 р. Б-Дністровському (2430,3 осіб/100 тис.), у 2007р. також у Б-Дністровському (2639,6 осіб/100 тис.) , у 2008р. Арцизький (3490,4 осіб/100 тис.), а у 2008р. Ізмаїльському (3597,5 осіб/100 тис.), районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2006 році у Любошівському (10492,1 осіб/100 тис.), у 2010 р. у Ананівському (11615,6 осіб/100 тис.), у 2007р. Любашівському (12466,0 осіб/100 тис.), а також у 2010р. (13478,3 осіб/100 тис.), у 2009 р. ці показники знову спостерігалися у Любашіському (15095,8 осіб/100 тис.) районах.
На рисунку 2.25 наведено динаміку показника захворюваності хвороб органів дихання за період 2006-2010 р. Аналіз цього графіка показує, що спостерігається стійке зростання показників поширеності спостерігалось по Районам так і по Україні. Якщо для Одеської області і Україні в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 28250,9 осіб/100 тис. до 30613,1 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 28465,9 осіб/100 тис. до 31878,9 осіб/100 тис. Щодо районів, спостерігалось зростання з 23161,6 осіб/100 тис. до 25282,0 осіб/100 тис.
Рисунок 2.25- Захворюваність хвороб органів дихання в 2006-2010 роках.
Широкий аналіз по районам показав, що найменші показники захворюваності хвороб органів дихання спостерігалися у Арцизькому районі 2007 р.(12058,6 осіб/100 тис.), у 2008 р. становило (12261,4 осіб/100 тис.), 2006 р. (13574,5 осіб/100 тис.) ,у 2009р. (15056,6 осіб/100 тис.), та у 2009 у Савранському (15283,6 осіб/100 тис.) районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2010 році у Ананівському (32070,7 осіб/100 тис.), у 2009 р. у Балтському (32907,5 осіб/100 тис.), та у 2010р. Балтському (33706,8 осіб/100 тис,)
Наступний рисунок 2.26 представляє собою динаміку показників захворюваності хвороб органів травлення за період 2006-2010 р. З графіка можна спостерігати як зростання так і зниження показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Районів значення показників зростають, то по Україні в цілому абсолютні значення показників спадають з 2958,9 осіб/100 тис. до 2928,6 осіб/100 тис. Щодо Одеської області, спостерігалось як зростання так і зниження.
Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники захворюваності хвороб органів травлення спостерігалися у 2008р. Овідіопольському районі (1460,1 осіб/100 тис.), у 2007р. Біляївському (1496,0 осіб/100 тис.), Арцизькому (1493,8 осіб/100 тис.) , у 2006р. Б-Дністровському (1509,2 осіб/100 тис. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2006 році у Кодимському районі у 2007, 2008, 2006, 2009, 2010роках.
Рисунок 2.26- Захворюваність хвороб органів травлення в 2006-2010 роках.
На рисунку 2.27 наведено динаміку показника захворюваності хвороб шкіри та підкірної залози за період 2006-2010 р. Аналіз цього графіка показує, що спостерігається стійке зростання показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і Україні в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 4012,3 осіб/100 тис. до 3922,2 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 4077,9 осіб/100 тис. до 4195,4 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити , що тут показники значно нижчі і спостерігалось як зростання так і зниження показникі з 3491,2 осіб/100 тис. до 3361 осіб/100 тис.
Широкий аналіз по районам показав, що найменші показники захворюваності хвороб шкіри та підшкірної залози спостерігалися у 2007р. Болградському районі (1506,2 осіб/100 тис.), у Біляївському (1456,4 осіб/100 тис.), а також у 2006р. Біляївському (1661,3 осіб/100 тис.) ,у 2007 в Ізмаїльському (1725,2 осіб/100 тис.), та у Березівському (1738,0 осіб/100 тис.)районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2006 році у Біляївському (1661,3 осіб/100 тис.), у 2007 р. у Біляївському (1456,4 осіб/100 тис.), у Болградському (1506,2 осіб/100 тис.), у Ізмаїльському (1725,2 осіб/100 тис.), та у Березівському (1738,0 осіб/100 тис.) районах.
Рисунок 2.27- Захворюваність хвороб шкіри та підшкірної залози в 2006-2010 роках.
Наступний рисунок 2.28 представляє собою динаміку показників захворюваності хвороб КМ за період 2006-2010 р. З графіка можна спостерігати як зниження так і підвищення показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і України в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 3139,5 осіб/100 тис. до 3315,1 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 3416,2 осіб/100 тис. до 3346,1 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, змінюються з 2381,7 осіб/100 тис. до 2454,1 осіб/100 тис.
Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності інфекційних та паразитарних захворювань спостерігалися у 2006р. Арцизькому районі (1100,0 осіб/100 тис.), та 2008р. Арцизькому (1003,5 осіб/100 тис.), у 2009р. Арцизькому (1084,4 осіб/100 тис.) , також в 2009 Овідіопільському (1116,5 осіб/100 тис.) та Комітернівському (1265,4 осіб/100 тис.), районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2008 році у Роздільнянському (4909,9 осіб/100 тис.), у 2009 р. у Тарутинському (5066,1 осіб/100 тис.), у Роздільнянському (5070,6 осіб/100 тис.), а також у 2010 р. Роздільнянському (5142,1 осіб/100 тис.), у 2008р. Тарутинському (5238,7 осіб/100 тис.) районах.
Рисунок 2.28- Захворюваність хвороб КМ в 2006-2010 роках
Наступний рисунок 2.29 представляє собою динаміку показників захворюваності хвороб сечостатевої системи за період 2006-2010 р. З графіка можна спостерігати стійке зниження показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і України в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 4631,9 осіб/100 тис. до 4404,1 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 4987,5 осіб/100 тис. до 4671,1 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити , що тут показники значно нижчі і зростають з 4073,0 осіб/100 тис. до 4062,2 осіб/100 тис.
Рисунок 2.29- Захворюваність хвороб сечостатевої системи в 2006-2010 роках.
Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники захворюваності вроджених аномалій спостерігалися у 2006р. Котовському районі (1245,9 осіб/100 тис.), та Любашівському (1257,3 осіб/100 тис.), у Ренійському (1298,6 осіб/100 тис.) , також в Біляївському (1472,3) у Роздільнянському (1573,5 осіб/100 тис.), районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2007 році у Арцизькому (7436,1 осіб/100 тис.), у 2010 р. у Балтському (6391,5 осіб/100 тис.), у Арцизькому (8255,6 осіб/100 тис.), а також у 2008р. Арцизському (8259,8 осіб/100 тис.), у 2009р. Арцизькому (8151,7 осіб/100 тис.) районах.
Наступний рисунок 2.30 представляє собою динаміку показників захворюваності вроджених аномалій за період 2006-2010 р. З графіка можна спостерігати стійке зниження показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і України в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 86,2 осіб/100 тис. до 104,7 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 113,3 осіб/100 тис. до 114,5 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити , що тут показники значно не відрізняються з 86,2 осіб/100 тис. до 118,3 осіб/100 тис.
Рисунок 2.30- Захворюваність вроджених аномалій в 2006-2010 роках.
Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники захворюваності інфекційних та паразитарних захворювань спостерігалися у 2008р. Савранському районі (14,4 осіб/100 тис.), в 2006 р. Ренійському (19,6 осіб/100 тис.), у Красноокнянському (23,9 осіб/100 тис.) , у 2010р. Савранському (19,6) Кодимському (27,5 осіб/100 тис.), районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2007 році у Овідіпольському (258,2 осіб/100 тис.), у 2008 р. у Миколаївському (283,3 осіб/100 тис.), у 2009 р. у Овідіопольському (346,1 осіб/100 тис.), а також у 2010 р.Овідіопольському (666,0 осіб/100 тис.), у 2006р. ці показники знову спостерігалися у Овідіопольському (333,8 осіб/100 тис.) районах.
Наступний рисунок 2.31 представляє собою динаміку показників поширеності симптомів і ознаки захворювань за період 2006-2010 р. З графіка можна спостерігати стійке зниження показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і України в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 12,6 осіб/100 тис. до 23,1 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 109,1 осіб/100 тис. до 97,8 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити , що тут показники значно нижчі і зростають з 10,1 осіб/100 тис. до 13,7 осіб/100 тис.
Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники захворюваності симптомів та органів спостерігалися у 2006 р., Болградському (1,4 осіб/100 тис.), у Комітернівському (1,5 осіб/100 тис.) , Арцизькому (2,0) у 2007р., Комітернівському (1,5 осіб/100 тис.), районах.
Рисунок 2.31- Захворюваність симптомів і органів захворювання в 2006-2010 роках.
Наступний рисунок 2.32 представляє собою динаміку показників захворюваності травми та отруєння за період 2006-2010 р. З графіка можна спостерігати стійке зниження показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і України в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 5097,8 осіб/100 тис. до 5252,9 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 4896,2 осіб/100 тис. до 4843,6 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити , що тут показники значно нижчі і зростають з 4457,0 осіб/100 тис. до 4719,2 осіб/100 тис.
Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники захворюваності травм та отруєнь спостерігалися у 2006р. Татарбунарському районі (2881,4 осіб/100 тис.), В-Михайлівському (2816,9 осіб/100 тис.), у 2008р. Тарутинському (2870,3 осіб/100 тис.) , 2009р. Тарутинському (2767,8) а у 2010 році в Тарутинському (2782,8 осіб/100 тис.), районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2007 році у Любвшівському (7396,5 осіб/100 тис.), у Іванівському (9078,3 осіб/100 тис.), у 2009 р. у Іванівському (7703,7 осіб/100 тис.), а також у 2010р. Іванівському (8566,1 осіб/100 тис.), у 2008 р. ці показники знову спостерігалися у Іванівському (8785,8 осіб/100 тис.) районах.
Рисунок 2.32- Захворюваність травм та отруєнь в 2006-2010 роках.
3
Атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища.
Одеська область – регіон, що виділяється у господарському комплексі України своїми транспортно-розподільчими функціями, розвиненою промисловістю, інтенсивним сільськогосподарським виробництвом. Загальна кількість підприємств, що у процесі діяльності впливають на стан атмосферного повітря складає понад 2533 суб’єктів господарювання, з них 555 підприємств, справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров’я людей і стан атмосферного повітря.
Стан атмосферного повітря формується обсягами викидів забруднюючих речовин від пересувних та стаціонарних джерел забруднення. На рисунку 3.1 зображено динаміку викидів ЗР в атмосферне повітря . Де можна спостерігати, що забруднення атмосферного повітря від пересувних джерел більше ніж від стаціонарних. За відомостями гідрометеорологічного центру забруднення атмосферного повітря залежить від кількості днів з приземними інверсіями, під час яких погіршується вертикальний повітрообмін та розсіювання забруднюючих речовин, що призводить до збільшення їх концентрацій. Стан атмосферного повітря міст в значній мірі зумовлений викидами автотранспорту. До стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря слід віднести викиди крупних промислових підприємств, особливо, паливно-енергетичного комплексу, машинобудівних, коксохімічного та хімічного виробництв.
Рисунок 3.1- Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від різних джерел, тис. т
Рисунок 3.2- Динаміка викидів в атмосферне повітря в перерахунку одиниць площі території на 1 особу.
Рисунок 3.3- Динаміка викидів в атмосферне повітря основних ЗР, тис.т.
На рисунку 3.3 зображено динаміку викидів атмосферне повітря основних ЗР. Таким чином, оксид вуглецю виходить на провідне місце в арсеналі речовин, які забруднюють атмосферне повітря.
Співвідношення речовин, що забруднюють повітря промислових регіонів є такими: вуглецю оксиди – майже 50%, сірки оксиди – 20%, тверді частинки – 16-20%, азоту оксиди – 6-8%,
Джерелом глобального забруднення повітряного середовища і надалі залишаються продукти згоряння палива копальняних родовищ. При спалюванні вугілля і нафти утворюється велика кількість токсичних речовин, серед яких основним є оксид вуглецю, оксиди азоту та сірки. Повне спалювання продуктів горіння вже призвело до того, що концентрація вуглекислого газу в атмосфері досягла максимального рівня за 160 тисяч років. Проблема полягає в тому, що зараз використовується велетенська кількість нафти, а значне розширення використання транспортних засобів збільшить цю потребу до 2020 року ще втричі.
3.2 Водне середовище
Водні ресурси — це поверхневі і підземні води, придатні для використання в народному господарстві. Частина користувачів (промисловість, сільське і комунальне господарства) безповоротно забирають воду з рік, озер, водосховищ, водоносних горизонтів. Інші використовують не саму воду, а її енергію, водну поверхню або водоймище загалом (гідроенергетика, водний транспорт, рибництво). Водойми мають велике значення для відпочинку, туризму, спорту.
Водопостачання розподіляється таким чином: госппобутові потреби – 37,8%; виробничі потреби – 18,9%; сільське господарство – 3,8%; зрошення – 22,1%; ставково-рибне господарство - 16,9% інші галузі – 0,5%.
Водні ресурси області складаються з запасів підземних та поверхневих вод. Запаси поверхневих вод на території області розподіляються нерівномірно. Північна та центральна частини території характеризуються обмеженими запасами, а далекий південний-захід, який тяжіє до річок Дністер та Дунай, має великий запас води.
Водопостачання розподіляється таким чином: госппобутові потреби – 37,8%; виробничі потреби – 18,9%; сільське господарство – 3,8%; зрошення – 22,1%; ставково-рибне господарство - 16,9% інші галузі – 0,5%.
На рисунку 3.4 динаміки використання природних вод. Можна спостерігати, що було забрано води майже в 4-5раз більше ніж на використання свіжої води, отже вся інша кількість ВР боло використано на нужди населення.
Рисунок 3.4- Динаміка використання природних вод.
Рисунок 3.5- Динаміка викидів в атмосферне повітря основних ЗР, тис.т.
Рисунок 3.6- Динаміка скидів забруднених вод в ВО.
На рисунку 3,6 можна спостерігати динаміку зміни скиду CВ в водні об’єкти. Забруднені води мають максимальні значення це свідчить про те, що підприємства які скидають CВ в ВО або не мають очисних спору, або вони непридатні для очищення СВ. Тому що в наступні роки значно зменшилась кількість скидання забруднених вод в ВО, такі ж самі зміни спостерігаються і для недостатньо очищених вод.Недостатньо очищені води означає, що деякі очисні спорядження були не в робочому стані.
Земельні ресурси Одеської області (3331,3 тис. гектарів) характеризуються надзвичайно високим рівнем освоєння.
Найбільшою є питома вага земель сільськогосподарського призначення – 2661,8 тис. гектарів (79,9 відсотка), з них рілля – 2068,6 тис. гектарів. У структурі земель сільськогосподарські угіддя займають 77,9 відсотків, у тому числі рілля – 62,1 відсотків.
Землі житлової та громадської забудови займають 64,7 тис. гектарів.
Площа земель під твердими побутовими відходами складає біля 0,4 тис. гектарів, з яких більша частина не відповідають екологічним нормам. Крім того, багато лісів узбіч доріг, будівельних майданчиків перетворено на несанкціоновані сміттєзвалища.
Землі лісогосподарського призначення та ліси на інших категоріях земель займають 223,9 тис. гектарів або 6,7 відсотка території області. Це значно нижче розрахунково-оптимального показника (21-22 відсотки), який забезпечує збалансованість між лісовими ресурсами, обсягами лісокористування та екологічними вимогами.
Землі водного фонду займають 211,8 тис. гектарів або 6,3 відсотків території області, в тому числі природні водотоки (річки та струмки) – 15,4 тис. гектарів, озера та лимани – 168,1 тис. гектарів, ставки – 12,3 тис. гектарів, штучні водосховища – 7,7 тис. гектарів, болота – 72,1 тис. гектарів, штучні водостоки (канали, колектори, канави) – 8,3 тис. гектарів.
Землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення займають 63,8 тис. гектарів. У більшості галузей економіки через недосконалість нормативів та низький рівень проектно-технічних рішень землі використовуються не раціонально.