Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
2
Самостійне заняття №15: «Державне регулювання національної економіки»
1. Еволюція поглядів на роль держави в економічному житті.
Держава виконує чисельні політичні, військові, економічні, правові та інші функції. Всі вони тісно взаємопов’язані та залежать від рівня розвитку економіки. В умовах ринкових відносин роль держави у регулюванні макроекономічних процесів особливо зростає. Це пов'язано з тим, що багато питань соціально – економічного характеру ринком вирішуються погано або не вирішуються взагалі.
Все багатоманіття економічних функцій, що здійснюються державою, може бути зведене до таких:
2.Форми і методи державного регулювання економік.
Державне регулювання економіки відбувається двома методами: прямим і непрямим регулюванням. Пряме – ґрунтується на використанні адміністративних заходів і юридичних норм; виступає у вигляді директивних планів, наказів, заборон, фондування тощо. Непряме – це застосування економічних важелів впливу на господарські суб'єкти: ставок податків, мита, державних замовлень тощо. Система державного регулювання економіки в Україні, яка перебуває на перехідному етапі побудови соціальної ринкової системи, лише формується.
До прямих методів належать:
— дозволи на здійснення ліцензійних видів діяльності; реєстрацію та ін.;
— регламентація діяльності економічних суб'єктів і запровадження законів, інструкцій, нормативів тощо;
— заборони здійснювати певні види економічної діяльності, а також дій чи бездіяльності;
— застосування покарань та заохочень (стимулів);
— різноманітні форми цільового фінансування: державні інвестиції; надання субсидій підприємницькому сектору та сектору домогосподарств та ін.;
— прямий вплив на експорт: зняття мита, пільги на кредитування експорту та ін.;
— державне замовлення.
Непрямі методи — це система правових і економічних інструментів, за допомогою яких держава впливає на поведінку економічних суб'єктів, а також на функціонування і результати економіки, не обмежуючи економічної свободи суб'єктів господарювання. По-перше, вибір методу впливу на економіку ґрунтується на економічній доцільності. І хоч адміністративне втручання в економіку часто сприймається як грубе, надмірне, таке, що обмежує економічну свободу економічних суб'єктів, необхідно віддати йому належне, зазначивши, що жодний економічний інструмент не може працювати без адміністрування.
По-друге, звуження меж економічної свободи — це не тільки недолік. Якщо, наприклад, індивідуальна свобода одних поневолює або звужує межі індивідуальної свободи інших, то адміністративне втручання в обмеження економічної свободи перших є виправданим і бажаним. Це стосується багатьох сфер діяльності:
— жорсткий урядовий контроль монопольних ринків;
— урегулювання зовнішніх негативних ефектів і їх наслідків для довкілля (заборона будувати житло, підприємства і т. ін. на території заповідників; заборона використовувати шкідливі технології тощо);
— розробка та контроль за дотриманням стандартів;
— визначення і підтримання мінімально допустимого рівня добробуту, гарантованого мінімуму заробітної плати, виплат з безробіття);
— захист національних інтересів у системі світового господарства (ліцензування експорту, контроль імпорту, використання іноземних позик, інвестицій, валютних обмежень та ін.).
Адміністративні методи, таким чином, ґрунтуються на силі державної влади і включають:
— засоби заборони (скуповувати акції своїх конкурентів; заборона здійснювати будівництво чи інші види діяльності шляхом припинення видачі чи дії ліцензії);
— засоби дозволу (видача ліцензій, дозволів на використання раніше заборонених ресурсів чи інших економічних благ);
— засоби примусу (держава зобов'язує підприємців забезпечувати безпечні умови праці; організувати виробниче навчання, встановлювати очисні споруди, здійснювати обов'язкове страхування та ін.).
За виробництво суспільних благ відповідає уряд. Безпека держави, охорона правопорядку, підтримання в належному порядку вулиць міст і населених пунктів — суспільні чисті блага, виробництво яких фінансується за рахунок бюджетів. Регулювання виробництва і розподілу змішаних суспільних благ уряд здійснює:
— шляхом надання виключних прав на використання ресурсів для виробництва цих благ;
— запровадженням адміністративних бар'єрів на шляху до входження на ринок цих благ шляхом ліцензування, квотування, надмірного оподаткування і т. ін.
3.Регулююча діяльність держави в соціальній сфері.
Соціальна політика уряду ставить перед собою два основні завдання:
1) забезпечення нагромадження людського та соціального капіталу;
2) соціальний захист вразливих верств населення. Досягнення першого завдання відбувається завдяки використанню урядом таких засобів: визначення й запровадження мінімальної заробітної плати; нормування умов праці та тривалості робочого часу; фінансування перекваліфікації та підвищення кваліфікації; фінансування забезпечення базового рівня послуг щодо охорони здоров'я; фінансування (часткове чи повне) освітянських послуг в освітніх закладах різного рівня; індексація грошових доходів за умов інфляції; встановлення неоподатковуваного мінімуму доходів; диференціація податкових ставок залежно від рівня доходу; надання податкових пільг і т. ін. Реалізація другого завдання здійснюється за допомогою таких засобів: соціальне обов'язкове страхування, тобто гарантована державою система заходів щодо забезпечення громадян у старості (пенсійне страхування), у випадку захворювання, втрати працездатності (медичне страхування); щодо підтримання материнства та дитинства (соціальна допомога сім'ям з дітьми), а також соціальна допомога малозабезпеченим, інвалідам, ветеранам, самітнім. Потрібно зазначити, що система соціального страхування теж складається з двох напрямів:
— перший пов'язаний з відновленням і збереженням працездатності;
— другий гарантує матеріальне забезпечення громадян, що втратили працездатність або не мали її.