юн проф Темченко

Работа добавлена на сайт samzan.net:

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

Інститут права імені князя Володимира Великого

Кафедра історії та теорії держави і права

ЗАТВЕРДЖУЮ

завідувач кафедри,

к.ю.н., проф.

Темченко В.І.

23 лютого 2012 р.

Лекція № 7

з дисципліни «Правознавство»

Тема: « Правовий статус особи в Україні ».

Розробив:

Ст.. викл.

Плакся Н.А.

ОБГОВОРЕНО

на засіданні кафедри

Протокол №8 від 23 лютого 2012 р.

Київ – 2012

Тема № 5: Правовий статус особи в Україні.

План.

Правовий статус особи: поняття, види. Конституційні принципи правового статусу особи в Україні.
Система конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Конституційні обов’язки громадян України.

Основною метою лекції є:

донесення до студентів практичної важливості опанування

комплексом знань щодо конституційних принципів правового статусу особи в Україні, системи конституційних прав і свобод людини і громадянина, конституційних обов’язків громадян України;

розширення знань у сфері категоріального апарату юридичної науки

та закономірностей функціонування елементів системи конституційного права;

вивчення особливостей співвідношення норм конституційного

права з нормами інших галузей права, а також з сучасними міжнародними стандартами в сфері прав людини;

засвоєння загальних засад конституційного ладу України,

закріплених в Конституції;

вплив на розвиток правової свідомості, правового мислення,

правової культури особи в сучасному суспільстві;

заохочення студентів до вироблення власної обґрунтованої активної

життєвої позиції в правовій державі шляхом доведення необхідності знання своїх прав, свобод, обов’язків та діючого законодавства ;

прищеплення їм навичок творчо мислити, самостійно формулювати

та вільно висловлювати свої думки;

вироблення здібностей пов’язувати загальнотеоретичні положення з

реаліями повсякденної практичної діяльності сучасної держави на основі пізнання і усвідомлення відповідних суспільних процесів і явищ, узагальнювати дані досвіду, розкривати істотне, закономірне.

Кількість годин – 4

Література

Нормативно-правова

Конституція України від 28.06.1996р., в редакції від 04.02.2011р.

Основна

Берлач А.І., Карпенко Д.О., Ковальський В.С. та ін. Правознавство: Підручник / В.В. Копєйчиков, А.М. Колодій. - К.: ЮрІнком Інтер, 2004.
Бурак В.Я., Грищук О.В., Гураль П.Ф. та ін. Основи права України: Навч. посіб. для студ. неюрид. спец. виш. навч. закл. / В.Л. Ортин-ський (ред.). - 2-е вид., доп. і перероб. - Л.: Оріяна-Нова, 2005.
Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хоман М. Загальна теорія держави та права: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. освіти. - Л.: Новий Світ-2000, 2003.
Лисенков С.Л., Колодій А.М., Тихомиров О.Д. та ін. Теорія держави і права: Підручник / С.Л. Лисенков. - К.: Юрінком Інтер, 2005.
Логвинова М., Кафарський В.Основи правознавства: Навчальний посібник / За заг. ред. чл..-кор. Академії правових наук України В.П. Нагребельного. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 568с.
Марчук В.М., Ніколаєва Л.В. Нариси теорії права: Навч. посіб. / Київ. над. торг.-екон. ун-т. - 2-е вид., доп. - К.: Книга, 2004.
Основи правознавства України: Навч. посіб. / За ред. проф. Ю.І.Крегула. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2007. – 406с.
Пастухова В.П., Пеньківський В.Ф. Основи правознавства: Навч. посіб. / Академія адвокатури України / В.П. Пастухов. - К.: Алерта, 2005.
Правоведение: Учебник/ А.И. Берлач, С.С. Бычкова, Д.А. Карпенко, А.Н. Колодий, А.Е. Олейник, В.И. Осадчий. – К.: Всеукраинская ассоциация издателей «Правова єдність», 2008.-864с.
Правознавство: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Наук.-метод. центр вищої освіти; Харківський нац. ун-т радіоелектроніки / Ю.Г. Борисенко (упоряд.). - X.: ХНУРЕ, 2005.
Правознавство: Підручник / За ред. В. В. Копєйчикова. — К., 2002.
Правознавство: підручник [ для студ. вищ. навч. закл.] / [А.І. Берлач, С.С.Бичкова, Д.О. Карпенко та ін.].- [2-ге вид.,, доп.].-К.: Правова єдність, 2009.-792с.
Цвік М. В., Петришин О. В., Авраменко Л. В., Бенедик І. В., Биля-Сабадаш І. О., Богачова Л. Л.. Загальна теорія держави і права: підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / М.В. Цвік (ред.). — Х. : Право, 2011. — 584с.

Додаткова

Антонов Володимир Олександрович, Батанов Олександр Васильович, Воротіна Наталія Вікторівна, Гаєва Надія Петрівна, Ісаєва Наталія Карлівна. Конституційне право України. Академічний курс: Підручник для студ. вищих навч. закл.:У 2 т. / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького / Ю.С. Шемшученко (заг.ред.) — К. : ТОВ "Вид-во "Юридична думка", 2006. — 800с.
Байрачна Л. К., Барабаш Ю. Г., Веніславський Ф. В., Кичун В. І., Колісник В. П.. Конституційне право України: підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закладів / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / В.П. Колісник (ред.), Ю.Г. Барабаш (ред.). — Х. : Право, 2008. — 416с.
Бисага Юрій Михайлович, Бисага Ю. Ю., Бєлов Д. М., Решетар І. В., Палінчак М. М., Рогач О. Я.. Конституційне право України: навч. посіб. для студ. ВНЗ / Ужгородський національний ун-т. Інститут держави і права країн Європи. Юридичний факультет. Кафедра конституційного права та порівняльного правознавства. — Ужгород : Ліра, 2007. — 370с. — (Навчально-методична серія "Бібліотека успішного юриста").
Годованець Володимир Федорович. Конституційне право України: Навч. посібник / Міжрегіональна академія управління персоналом. — К. : МАУП, 2005. — 360с. — Бібліогр.: с. 347-355
Задорожня Галина Володимирівна. Конституційне право України: навч. посіб. / Г. В. Задорожня. — К. : Вид-во Нац. авіац. ун-ту "НАУ-друк", 2009. — 128 с.
Конституційне право України: Хрестоматія:Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / В.С. Журавський (упоряд.), Ю.М. Тодика (упоряд.). — К. : Видавничий дім "Ін Юре", 2003. — 882с.
Кравченко Віктор Васильович. Конституційне право України: Навч. посіб.. — 4. вид., випр. та доп. — К. : Атіка, 2006. — 568с.
Кравченко Віктор Віталійович. Конституційне право України: навч. посібник. — Вид. 4-те, випр. та доп. — К. : Атіка, 2007. — 567с.
Кравченко Віктор Віталійович. Конституційне право України: навч. посібник. — Вид. 6-те, виправл. та доповн. — К. : Атіка, 2007. — 592c.
Кравченко Віктор Віталійович. Конституційне право України: навчальний посібник. — Вид. 6-те, випр. та доп. — К. : Атіка, 2008. — 592с.
Крегул Юрій Іванович, Орленко Василь Іванович, Ладиченко Віктор Валерійович, Зубок М. І., Погарченко В. А.. Конституційне право України: Навч. посіб. / Київський національний торговельно-економічний ун-т / Юрій Іванович Крегул (ред.). — К. : КНТЕУ, 2003. — 418с
Орленко Василь Іванович, Орленко. Конституційне право України: посіб. для підготов. до іспитів / В. І. Орленко, В. В. Орленко. — Вид. 4-е вид., стер. — К. : Вид. Паливода А. В., 2010. — 152 с. — (Бібліотечка студента).
Погорілко Віктор Федорович, Федоренко. Конституційне право України: підручник / В. Ф. Погорілко, В. Л. Федоренко. — 2-ге вид., переробл. та доопр. — К. : Правова єдність : Алерта, 2010. — 432 с.
Совгиря Ольга Володимирівна, Шукліна Наталія Георгіївна. Конституційне право України: навч. посібник. — К. : Юрінком Інтер, 2007. — 632c.
Фрицький О. Ф. Конституційне право України: Підручник. — К., 2002.
Чуб Олена Олександрівна. Конституційне право громадян України на участь в управлінні державними справами / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х. : Одіссей, 2005. — 232с.
Чушенко Віталій Іванович, Заяць І. Я.. Конституційне право України: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / В. І. Чушенко, І. Я. Заяць ; за заг. ред. проф. В. І. Чушенка; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка / Чушенко (Ред.). — Вид. 2-ге, допов. і переробл. — К. : Ін Юре, 2009.
Шляхтун Петро Панасович. Конституційне право України: підручник. — К. : Освіта України, 2008. — 592c.

Правовий статус особи: поняття, види. Конституційні принципи правового статусу особи в Україні.

Перш ніж говорити про права людини і громадянина, необхідно встановити зміст понять „людина", „особа", „громадянин". Поняття „людина" означає насамперед біологічну характеристику суб'єкта.

Людина - це біологічно жива істота, яка наділена здатністю мислити, створювати й використовувати знаряддя праці, володіти членороздільною мовою і нормально розвиватися у спілкуванні із собі подібними.

Сучасне право, як міжнародне, так і національне право України, виходить з принципу рівноправності всіх людей, що живуть на Землі.

Поняття „особа" вживається в сенсі соціальної характеристики суб'єкта.

Особа - це індивідуально визначена сукупність соціально значущих властивостей людини, які сформовані у процесі суспільного життя.

Поняття „громадянин" вживається стосовно людини, що має правовий зв'язок з якою-небудь державою. У монархічних державах цьому поняттю відповідає термін „підданий".

Громадянин - це особа, яка перебуває у сталих юридично визначених зв'язках із конкретною державою, що знаходить своє визначення в наявності відповідного громадянства.

Люди, що перебувають на території України, за своїм правовим статусом належать до однієї з трьох категорій:

громадяни України;
- іноземні громадяни чи піддані;
- особи без громадянства (апатриди).

Найчастіше конституційні статті про права та свободи починаються словами „кожний", „кожен", „усі", „кожна людина", „ніхто", „жодна людина". Це означає, що у змісті статті враховуються також права і свободи громадян інших держав і осіб без громадянства, які перебувають на території України.

Центральним розділом Конституції України є розділ II „Права, свободи та обов'язки людини і іромадянина", що свідчить про пріоритет цих норм серед інших конституційних приписів. Цей розділ найбільший за обсягом. Так, із 161 статті Конституції України 48 міститься саме в цьому розділі, що становить понад третину її змісту. Крім того деякі положення щодо прав і свобод людини закріплено і в інших статтях Конституції України.

Розробники Основного Закону нашої держави виходили з того, що особа не може існувати як повноправний член суспільства без належних їй прав і свобод. Людину не можна позбавити її природних прав - це принижує її природу.

У ст.З Конституції України сказано, що людина є „найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави".

Конституційні права, свободи і обов'язки називаються основними, тому що вони визначають місце людини в суспільстві. їх зміст має універсальний характер, розвивається і конкретизується в інших галузях права - адміністративному, цивільному, трудовому, сімейному, земельному, фінансовому та інших. Якщо в Конституції йдеться про людину і громадянина взагалі як про абстрактну особу, то в галузях права виступають конкретні суб'єкти правовідносин - власники, працівники, службовці, посадові особи, військовослужбовці, покупці тощо.

Важливо підкреслити, що згідно ст.22 Конституції закріплені в ній права і свободи людини і громадянина не є вичерпними. Норми, які закріпляють права і свободи повинні динамічно розвиватися та вдосконалюватися. Але в силу верховенства конституційних норм усі правові акти та нормативно-правові приписи, які закріплюють права, свободи і обов'язки людини і громадянина, повинні відповідати Конституції України і не суперечити її положенням.

У визначенні правового статусу людини і громадянина важливе значення має не лише загальний обсяг прав і свобод особи, а й ті основні ідеї, які перетворюють сукупність прав і свобод особи на систему.

Основними принципами конституційно-нравового інституту прав і свобод людини є:

закріплення в національному праві прав і свобод, встановлених нормами міжнародного права. Україна як повноправний член світової співдружності, визнає і гарантує права і свободи особи, притаманні цивілізованому суспільству. Тому в Конституції України з'явились нові правові норми, які більш повно відповідають міжнародним документам і перш за все Загальній декларації прав людини, яка була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, Міжнародному пакту про громадянські і політичні права (1966 р.), Міжнародному пакту про економічні, соціальні і культурні права людини (1966 р.), Європейській конвенції про захист прав та основних свобод людини (1950 р.), ратифікована 17 липня 1997 року Верховною Радою України. Права і свободи людини і громадянина, проголошені у згаданих та інших документах і закріплені в Конституції України, перебувають, таким чином, під міжнародно- правовим захистом;
принципи невідчужуваності та непорушності основних природних прав і свобод людини та належність їх їй від народження (ст.21 Конституції). Цей принцип означає, що усі люди визнаються вільними, що вони володіють правами і свободами від народження;
принципи рівноправності прав і свобод осіб (ст.ст.З, 24, 68 Конституції). Цей принцип означає, що усі громадяни є рівними перед законом, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей. Права і свободи визнаються за всіма однаково, незалежно від раси, статі, походження, місця проживання, майнового стану, мови, ставлення до релігії тощо. Рівність прав і свобод людини проголошується чинною Конституцією, ці права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність;
принципи єдності прав і обов'язків людини і громадянина (ст.23 Конституції). Цей принцип полягає у тому, що не повинно бути прав без обов'язків, як не повинно бути обов'язків без прав. Лише у процесі реалізації обов'язків здійснюються і права, які їм відповідають. У свою чергу здійснення прав породжує ті чи інші обов'язки. Так, згідно ст.50 Конституції кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, а згідно ст.66 кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, відшкодовувати завдані ним збитки;
принципи гарантування прав і свобод людини і громадянина (ст.22 Конституції). Цей принцип полягає у тому, що конституційні права і свободи гарантуються державою і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або при внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Поділ прав і обов'язків на права і обов'язки людини та права і обов'язки громадянина пов'язанні з тим, що для сучасного суспільного ладу характерний дуалізм громадянського і політичного суспільства. Як частина громадянського суспільства людина рівноправна з усіма іншими, а як частина політичного суспільства вона рівноправна лише з тими, хто так само, як і вона, належить до даної держави.

Отже, під конституційно-цравовим статусом особи розуміють загальні, основоположні засади, за допомогою яких у Конституції визначаються основні права, свободи і обов'язки людини і громадянина, а також гарантії їх здійснення, тобто можливість мати, володіти, користуватися і розпоряджатися економічними, політичними, культурними та іншими соціальними цінностями, благами; користуватися свободою дій і поведінки в межах конституції та інших законів.

До конституційного статусу громадянина входять лише загальні для всіх суб'єктивні права і обов'язки, які у суб'єктів постійно виникають і змінюються залежно від виконання ними тих чи інших професійних функцій, громадського становища, характеру правовідносин, у які вони вступають, інших обставин.

Конституційний статус громадянина - єдиний, неподільний і однаковий для всіх.

До поняття правового статусу входять такі основні елементи, якістановлять його зміст і структуру, а саме:

громадянство;
загальна правоздатність;
принципи правового статусу;
конституційні права, свободи та обов'язки громадян;
гарантії прав і свобод;
відповідні правові норми.

Зазначені елементи об'єднує те, що утворюючі їх норми регулюють зв'язки та відносини між державою в цілому та її громадянами. Проте кожний елемент виконує власну роль в юридичному оформлені статусу громадян в суспільстві та державі. Головним елементом правового статусу є основні права та обов'язки людини, які безпосередньо визначають її становище в суспільстві, міру юридичної свободи і відповідальності. Права, свободи та обов'язки людини і громадянина є основоположною частиною чинної Конституції України. В Основному Законі права і свободи людини розглядаються не як даровані державою своїм громадянам, а як такі, що належать людині від народження, існують незалежно від діяльності держави та є невідчужуваними й непорушними.

Конституційні права, свободи та обов'язки мають певні юридичні особливості:

вони виникають не на основі загальних правовідносин, а безпосередньо з Конституції. Саме Конституція визначає як їх зміст, так і обсяг;
вони виражають насамперед і безпосередньо відносини та зв'язки громадянина і держави; інші ж норми права регулюють відносини та зв'язки або громадян і органів держави, або громадян і державних та громадських організацій, або громадян між собою;
конституційні права, свободи, та обов'язки не припиняються і не виникають раз по раз. Вони діють постійно. Громадянин не може відмовитися не лише від своїх конституційних обов'язків, а й від своїх конституційних прав і свобод;
зміст і обсяг конституційних прав, свобод та обов'язків для всіх громадян однакові, в той час як суб'єктивні права і юридичні обов'язки різних громадян у конкретних правовідносинах неоднакові і за своїм змістом і за своїм обсягом;
реальність конституційних прав, свобод та обов'язків забезпечується не стільки індивідуальними зусиллями (не забороненими законом засобами) окремого громадянина, скільки державним і суспільним ладом. Конституційні права, свободи та обов'язки охороняються відповідними нормами всіх галузей права.

Правовою підставою наділення конституційними правами, свободами і обов'язками людини і громадянина є наявність у особи громадянства.

Питання, пов'язані з громадянством в Україні, регулюють Конституція, Закони України „Про громадянство України" від 18 січня 2001 р., „Про правовий статус іноземців" від 4 лютого 1994 р. та інші нормативно- правові акти.

Закон України „Про громадянство України" визначає громадянство України як „правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках".

Право на громадянство є невід'ємним правом людини. Ст.4 Конституції України встановила, що в Україні існує єдине громадянство, тобто Україна, як і більшість держав, виходить з визначення виключності громадянства і не визнає подвійного громадянства (біпартизму).

Громадянство є основною передумовою встановлення правового статусу громадянина в державі. Правовий статус громадянина - це система його суб'єктивних юридичних прав та обов'язків.

Система конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Теорія права розрізняє поняття "права людини" і "права громадянина". Під правами людини слід розуміти права, пов'язані з самою людською істотою, її існуванням і розвитком (право на життя, на невтручання в особисте та сімейне життя тощо). Людина в даному випадку виступає як фізична особа. Основу ж прав громадянина становить належність людини до держави, громадянином якої вона є.

Права людини порівняно з правами громадянина пріоритетні. Права людини поширюються на всіх людей, які на законних підставах проживають на території тієї чи іншої держави, а права громадянина — лише на тих осіб, які є громадянами певної держави.

Основні права, свободи та обов'язки людини і громадянина в кожній державі закріплюються в Основному Законі — Конституції. Безперечно, що механізм здійснення, гарантування прав людини, закріплених в конституціях, передбачається законами та іншими нормативно-правовими актами тієї чи іншої держави.

Керуючись юридичними нормами розділу II Конституції України ("Права, свободи та обов'язки людини і громадянина"), основу конституційного статусу громадянина України складають наступні положення:

права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ч.2 ст.21 Конституції);
права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією, не є вичерпними (ч. 1 ст.22 Конституції);
конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (ч.2 ст. 22 Конституції);
при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ч.З ст. 22 Конституції);
єдність прав і обов'язків (ст.23 Конституції);
недопустимість порушення прав і свобод інших людей (ст. 23 Конституції);
громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак (ст. 24 Конституції);
права і свободи людини і громадянина захищаються в суді (ч. 1 ст.55 Конституції).

В Конституції України права людини і громадянина України, відповідно до міжнародно-правових стандартів, класифікуються на :

особисті, політичні, економічні, соціальні, екологічні, культурні, права в галузі правосуддя.

До особистих (фізичних) прав Конституція відносить право на життя (ст.27 Конституції); право на повагу до гідності кожного (ст.28 Конституції); право на свободу та особисту недоторканість (ст.29 Конституції); право на недоторканість житла (ст.ЗО Конституції); право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст.31 Конституції); право на таємницю особистого і сімейного життя (ст.32 Конституції); право на свободу пересування і вільного вибору місця проживання (ст.ЗЗ Конституції); право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ст.34 Конституції); право на свободу світогляду і віросповідання (ст.35 Конституції). Для гарантування цих прав Верховною Радою України прийнято цілий ряд законів, наприклад, "Про свободу совісті та релігійні організації" (1991р.), "Про інформацію" (1992 р.) тощо.

Комплекс політичних прав громадянина України становлять право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення та захисту своїх прав, свобод та інтересів (ст.36 Конституції); право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, право обирати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст.38 Конституції); право проводити збори, мітинги, походи і демонстрації (ст.39 Конституції); право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів (ст.40 Конституції). Серед прийнятих законів з цих питань можна виділити такі: "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" (1991 р.), "Про об'єднання громадян" (1992 р.), "Про політичні партії в Україні" (2001р.), "Про вибори народних депутатів Україні" (2001 р.) тощо.

Економічні права є сукупністю прав на приватну власність (ст.41 Конституції); на користування природними та іншими об'єктами права власності Українського народу (ст. ст. 13, 14 Конституції); на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст.42 Конституції); на працю (ч.І ст.43 Конституції); на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату (ч.4 ст.43 Конституції); на страйк (ст.44 Конституції). Для здійснення і захисту прав цієї групи діють такі закони: "Про власність" (1991 р.), "Про підприємництво" (1991 р.), "Про охорону праці" (2002 р.) та ряд інших.

Соціальні права людини і громадянина, передбачені Конституцією України, включають право на відпочинок (ст.45 Конституції); право на соціальний захист, що включає право на забезпечення громадян у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, а також у старості (ст. 46 Конституції); право на житло (ст.47 Конституції); право на достатній життєвий рівень (ст.48 Конституції); право на охорону здоров 'я, медичну допомогу та медичне страхування (ст.49 Конституції); право на освіту (ст. 53 Конституції). Щодо законів, прийнятих для реалізації соціальних прав, то слід виокремити Закони "Про відпустки" (1996 р.), "Про пенсійне забезпечення" (1991 р.), "Про освіту" (1996 р.) тощо.

До екологічних прав (комплекс прав громадян щодо користування природними ресурсами та безпечного для життя і здоров'я людини довкілля) відносять право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ч. 1 ст.50 Конституції); право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту (ч.2 ст.50 Конституції). У систематизованому вигляді екологічні права людини і громадянина викладено в Законах "Про охорону навколишнього природного середовища" (1991 р.), "Про охорону атмосферного повітря" (2001 р.).

До групи культурних прав входять: право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах (ч.5 ст.53 Конституції); свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості (ч.2 ст.54 Конституції); право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ч.2 ст.54 Конституції). Серед законів стосовно механізму здійснення цих прав виділяють Закони "Про освіту" (1996 р.), "Про авторське право і суміжні права" (2001 р.).

ч І

Як гарантії зазначених вище прав людини і громадянина України виступають передбачені Конституцією право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових іслужбових осіб (ч.2 ст.55 Конституції); право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (ч.З ст.55 Конституції); право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні своїх повноважень (ст.56 Конституції); право знати свої права і обов'язки (ст.57 Конституції); право на правову допомогу (ст.59 Конституції); право на невиконання явно злочинних розпоряджень чи наказів (ст.60 Конституції); ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (ст.61 Конституції); тільки суд встановлює вину особи у вчиненні злочину (ст.62 Конституції); особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім ї чи близьких родичів (ст.63 Конституції).

Правовий статус громадян України визначається не тільки правами, а і юридичними обов'язками. Обов'язки людини — це необхідність дотримуватися певної поведінки, встановленої в суспільстві, державі нормами моралі і права.

Як і основні права людини, обов'язки також закріплені в Конституції України.

Класифікація основних обов'язків людини і громадянина в цілому відповідає наведеній вище класифікації їх основних прав:

громадянські (фізичні) обов'язки — батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття, а повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків (ч. 2 ст. 51 Конституції); кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст. 68 Конституції);
політичні обов'язки — захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів ( ст. 65 Конституції);
економічні обов'язки — кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (ст. 67 Конституції);
екологічні обов'язки — кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, відшкодовувати завдані ним збитки (ст. 64 Конституції);
культурні обов'язки — кожен зобов 'язаний не заподіювати шкоду культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (ст. 64 Конституції).

Передбачені Конституцією права і обов'язки громадян є рівними. Це означає, що не може бути привілеїв чи обмежень в залежності від походження, соціального та майнового стану, расової та національної належності, статті, освіти, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять тощо (ст. 24 Конституції).

Одночасно в ст. 24 Конституції України закріплено положення про рівність прав жінки і чоловіка. Ця рівність забезпечується:

наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці; у праці та винагороді за неї;
- спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг;
- створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством;
- правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Ст. 52 Конституції України передбачено рівність прав дітей незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Крім того, з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток 26 квітня 2001 року Верховною Радою України було прийнято Закон "Про охорону дитинства".

Конституційні обов’язки громадян України.

Обов'язки — складова частина правового статусу особи. Вони пов'язані з правами і свободами людини і громадянина, і цим можна пояснити ту обставину, що обов'язки закріплені в розділі II Конституції України «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина». Важко уявити людину, яка має тільки обов'язки, як неможливим є й права особи без обов'язків. Конституційні обов'язки законодавцем встановлюються для забезпечення інтересів інших людей, держави і суспільства, самих носіїв обов'язків.

Конституція України виходить із принципу рівності обов'язків, який означає, що жоден громадянин не повинен звільнятись або ухилятися від обов'язків, вони рівномірно мають поширюватися на всіх громадян, іноземців та осіб без громадянства. Однак деякі обов'язки на останні дві категорії осіб не поширюються (зокрема, захист Вітчизни).

Поява в Конституції України нових основних обов'язків громадян, самостійна цінність конституційних обов'язків (поряд із суб'єктивними правами) у регулюванні суспільних відносин як елемента конституційного статусу людини і громадянина уможливлює їх самостійну класифікацію. У літературі конституційні обов'язки людини і громадянина класифікують за різними критеріями: 1) за характером зв'язку особи і держави — обов'язки людини і обов'язки громадянина; 2) за основними сферами життєдіяльності особи — особисті, політичні, соціально-економічні, культурні, екологічні; 3) за способом закріплення — а) прямо закріплені в Конституції України; б) що випливають із тлумачення положень Основного Закону; 4) за функціональною спрямованістю (дією) — а) дія яких спрямована на охорону й захист конституційного ладу України та його основ; б) що спрямовані на забезпечення законності і правопорядку в державі; в) що спрямовані на розвиток економічної системи, на забезпечення екологічної безпеки країни; 5) за їх адресатами (дестинаторами) — обов'язки щодо: а) держави; б) суспільства, інших людей, своїх близьких; в) себе; 6) за характером здійснення — а) реалізуються в конкретних правовідносинах; б) здійснюються в загальних (конституційних) правовідносинах; 7) за формою здійснення — індивідуальні і колективні; 8) за часом реалізації — постійні й тимчасові; 9) за характером забезпечення — обов'язки, для здійснення яких із боку держави: а) вимагається створення певних матеріальних благ, правозастосовна діяльність; б) не вимагається особливої активності, достатньо підтримання громадського порядку й законності. Вважаємо доцільним коротко охарактеризувати конституційні обов'язки людини і громадянина в Україні.

Обов'язок додержуватися Конституції України і законів України

є одним із найважливіших обов'язків людини і громадянина. Він передбачений ст. 68 Основного Закону і стосується всіх осіб, які перебувають на території України. Цей конституційний обов'язок не обмежується виконанням тільки Конституції і законів, а означає, що кожний повинен додержуватися і підзаконних актів, актів органів місцевого самоврядування. Йдеться про дотримання принципу законності. У Конституції містяться заборонні норми у вигляді заборони для громадян здійснювати ті чи інші дії. Так, у ст. 37 Конституції передбачена заборона утворення і діяльності політичних партій та громадських об'єднань, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки тощо. Встановлюється, що на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Обов'язок захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, шанувати її державні символи встановлений ст.

65 Конституції України. Більш детально обов'язок захисту Вітчизни врегульовано Законом «Про оборону України» від 6 грудня 1991 р. Порядок проходження військової служби встановлений Законом України «Про загальний військовий обов'язок та військову службу» від 25 березня 1992 року. Альтернативна служба існує для тих громадян, які за своїми світоглядними та релігійними переконаннями не можуть нести військову службу. У цих та інших установлених законом випадках громадяни України мають право на заміну військової служби альтернативною громадянською службою, порядок проходження якої врегульовано Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу». Військова служба є почесним обов'язком кожного громадянина. Тому за ухилення громадян від чергового призову на дійсну військову службу, а також за ухилення від військової служби встановлена кримінальна відповідальність.

Шанування державних символів уперше закріплюється як кон

ституційний обов'язок громадян України. Державні символи — прояв суверенітету нашої держави, і тому вони підлягають особливій охороні з її боку.

Обов'язок не заподіювати шкоду природі і відшкодовувати за

вдані їй збитки встановлений ст. 66 Конституції України. Збереження навколишнього середовища визнається світовою спільнотою як основне завдання і обов'язок не тільки кожної держави, а й кожної людини планети. Екологічні обов'язки громадян України деталізовані в поточному законодавстві, зокрема в Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. Проблема охорони цього середовища в Україні після катастрофи на Чорнобильській АЕС є досить важливою. У зв'язку з цим у ст. 16 Конституції України закріплено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави. Обов'язок дотримання вимог екологічної безпеки, раціонального природокористування й охорони навколишнього середовища — це завдання не тільки державних інституцій, а й кожного громадянина.

Обов'язок охороняти культурну спадщину, що передбачений ст. 66

Конституції України, спрямований на збереження матеріальних і духовних цінностей Українського народу, його історичних надбань.

Порядок здійснення цього обов'язку врегульовано Основами законодавства України про культуру, законами «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 р., «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» від 21 вересня 1999 року.

Обов'язок набуття повної загальної середньої освіти, встанов

лений ст. 53 Конституції України, означає обов'язок кожного мати таку освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої освіти в державних і комунальних навчальних закладах. Загальна середня освіта є обов'язковою основною складовою безперервної освіти. Її набуття спрямоване на забезпечення всебічного розвитку особистості шляхом навчання та виховання, які ґрунтуються на загальнолюдських цінностях та принципах науковості, полікультурності, світського характеру освіти, системності, інтегра- гивності, єдності навчання і виховання, на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, родини, суспільства, держави.

Обов'язок поважати честь і гідність людей, не посягати на їхні

права і свободи, що закріплений у ст. 68 Конституції України, є важливою умовою свободи, її необхідним обмеженням і фундаментальним принципом забезпечення правопорядку. Повага до прав інших осіб потребує високої правосвідомості громадян. Реалізація своїх прав за рахунок інших є одночасно порушенням як норм права, так і моралі. Додержання цього конституційного обов'язку мінімізує конфлікти між людьми або навіть унеможливлює їх.

Обов'язок піклування про дітей та непрацездатних батьків

передбачено ст. 51 Конституції України. Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття, а повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Цей обов'язок громадян відображає особисту відповідальність кожної людини за долю своїх батьків і дітей, коли вони вже або ще не в змозі забезпечити свої життєві потреби. Більш детально ці питання регламентуються Сімейним кодексом України та нормами поточного законодавства.

Обов'язок сплати податків і зборів вперше в Україні закріплюється на конституційному рівні (ст. 67). Конституція зобов'язує кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Платниками податків є юридичні та фізичні особи, на яких, згідно із законами України, покладено обов'язок сплачувати податки. Громадяни сплачують податок зі своїх доходів відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року та інших нормативно-правових актів

1. Гражданское строительство и прикладная экология отделение Энергетические и промышленногражданские со
2. 3D1357892646495938
3. на тему- Гипносуггестивные техники в психокоррекции тревожных расстройств Выполнила- Студентка 1 курс
4. Лабораторная работа 22 ИЗУЧЕНИЕ ЭЛЕКТРИЧЕСКОГО ТОКА В ВАКУУМЕ Цель работы 1
5. Речь идет не только о достаточной военной сше для охраны территории от внешнего вторжения.html
6. Вступление Написанное ниже полностью перевернёт представления читавших пьесу или смотревших экранизации-
7. Лабораторная работапо теме Работа с базой данных в СУБД ccess Предварительные сведения
8. тема экономических отношений которые включают совокупность форм и методов формирования целевых фондов дене
9. Проблема опустынивани
10. Рязани
11. Лекция 2 Конденсационные тепловые станции КЭС Зарисуем принципиальную схему КЭС
12. Злочинні доходи як обєкт оподаткування
13. Поляки приняв в свою землю Киев и малороссийские страны в 1340 году спустя некоторое время всех живущих в ней
14. Лечебное дело МЕДИЦИНА КАТАСТРОФ АКУШЕРСТВО ГИНЕКОЛОГИЯ КЛИНИЧЕСКАЯ ФАРМАКОЛОГИЯ ИНФЕКЦИОННЫЕ Б
15. . ПРИЧИНЫ РАЗЛИЧИЙ В ДОХОДАХ Конечной целью экономического развития является рост благосостояния человека
16. Расширение понятия числа
17. а 3 Больная 20 лет обратилась к врачу женской консультации с жалобами на зуд жжение и боль в области нар
18. Визначення критерію злагоди результатів експерименту Х2 хы квадрат.
19. Рождественское сновидение I Часть 1 Бабушка
20. тема образования строилась на идеях рациональности и гражданственности личности примата общественного нач

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе