Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема семінарського заняття № 7.2: Мовлення.
Ключові поняття теми:
внутрішнє мовлення, діалог, екстеріоризація мовлення, інтеріоризація мовлення, мова, мовленнєва діяльність, монологічне мовлення (монолог), морфема, правила мовного етикету, предмет мови, психолінгвістика, психологічні механізми мовленнєвої діяльності, речення, слово, текст, фонема.
Материал взят из основной программы ЛГАКИ
Внутрішнє мовлення – це вся та мовна діяльність, що виконує психологічно внутрішні функції.
Діалог – це безпосереднє спілкування двох і більшої кількості людей у формі розмови чи обміну репліками.
Екстеріоризація мовлення – це процес переходу внутрішнього мовлення у зовнішнє.
Інтеріоризація мовлення – це процес переходу зовнішнього мовлення у внутрішнє.
Мова – це система словесних знаків, що охоплює слова з їх значенням і граматику – набір правил, за якими будується речення.
Мовленнєва діяльність – активний, цілеспрямований, опосередкований мовою й зумовлений ситуацією спілкування процес взаємодії людей.
Монологічне мовлення (монолог) – зв’язне мовлення однієї особи, комунікативна мета якої – повідомлення про які-небудь факти, явища реальної дійсності.
Морфема – це поєднання звуків (фонем), що характеризується певним граматичним значенням, яке може проявлятися тільки в складі слова.
Правила мовного етикету – особлива група стереотипних, стійких формул спілкування, що реалізуються в основному в одиницях лексичного, фразеологічного, морфологічного рівнів.
предмет мови — (шукати треба)
психолінгвістика -(шукати треба)
психологічні механізми мовленнєвої діяльності — (шукати треба)
Речення – це поєднання слів, що в завершеному вигляді передає певну думку.
Слово – стійкий комплекс звуків, що має значення.
Текст – макроодиниця мови, що являє собою поєднання кількох речень; у розгорнутому вигляді розкриває певну тему.
Фонема – це звук мовлення, що виконує смислорозрізнювальну функцію, сутність якої полягає в можливості відрізняти одне слово від інших.
Тема семінарського заняття № 7.1: Мислення.
Абстрагування – уявне відволікання одних ознак і властивостей предметів від інших і від самих предметів, яким вони властиві.
Аналіз – це розумовий розподіл предметів і явищ на частини або властивості.
Дедукція – умовисновок від загальних суджень до суджень часткових і поодиноких.
Індукція – умовисновок від фактів до узагальнень, від менш загальних до більш загальних суджень;
Конкретизація – це розумовий перехід від узагальненого до одиничного, окремого, що відповідає певному поняттю або загальному положенню.
Мислення – пізнавальний психічний процес, який характеризується узагальненим і опосередкованим відображенням дійсності і дозволяє встановлювати зв’язки й відношення між предметами та явищами.
Поняття – одиниця мислення і його найелементарніша форма, яка відображає суттєві загальні або відміні ознаки предметів і явищ дійсності, їх властивості, зв’язки й відношення.
Порівняння – це розумове встановлення схожості і відмінності між предметами і явищами дійсності.
Синтез – це розумове поєднання окремих елементів, частин і ознак в єдине ціле.
Словесно-логічне мислення – мислення, яке перебігає у формі логічних розмірковувань і дозволяє розкрити, зрозуміти внутрішню сутність речей, які неможливо безпосередньо сприймати через фізичний контакт із ними; узагальнювати множинність конкретних об’єктів, абстраговано виходити за межі життєвих ситуацій; розуміти загальні принципи і закони існування та розвитку природних і соціальних об’єктів; прогнозувати зміни і розвиток процесів, явищ, подій і станів; пізнавати події минулого тощо.
Судження – форма мислення, яка відображає зв’язки між предметами і явищами дійсності або їх властивостями й ознаками, це ствердження або заперечення чого-небудь; це висловлювання, яке містить певну думку.