Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ТЕМА 5.3. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ГРОШОВОГО ОБІГУ І РОЗРАХУНКІВ.
План:
1. Поняття грошового обігу. Правове регулювання грошового обігу. Завдання правового
регулювання грошового обігу.
Держава планує та законодавчо регулює грошовий обіг. У законодавчому порядку закріплюються основні умови грошового обігу на території країни:
—найменування національної грошової одиниці;
—види грошових знаків, порядок їх випуску в обіг і вилучення з обігу;
—встановлення межі використання готівки і проведення безготівкових розрахунків;
—порядок здійснення контролю за дотриманням правил зберігання, витрачання і обігу коштів.
Конституція закріплює засади створення і функціонування грошового ринку, статус національної та іноземних валют на території України. Конституцією закріплено, що єдиним платіжним засобом в Україні, який приймається усіма юридичними та фізичними особами без будь-яких обмежень на території країни для проведення грошових розрахунків у готівковому та безготівковому вигляді є гривня.
Гроші існують у вигляді готівки (грошові знаки) або у безготівковому вигляді (записи на рахунках у банках). Грошові знаки випускають у вигляді банкнот і монет, що мають зазначену на них номінальну вартість. Вони обертаються через відповідні платіжні системи, що узаконені на території держави.
Готівковий грошовий обіг - це обіг готівкових коштів (банкнотів, монет), які передаються від одного суб'єкта до іншого за товари, роботи, послуги або в інших випадках, передбачених законодавством (наприклад, під час сплати штрафів).
Безготівковий грошовий обіг частина грошового обігу, в якому рух грошей здійснюється у вигляді перерахувань за рахунками в фінансових установах і за рахунок взаємних вимог. Сутністю безготівкового грошового обігу є списання певної грошової суми з рахунку одного суб'єкта у фінансовій установі і зарахування її на рахунок іншого суб'єкта у цій чи іншій фінансовій установі або в іншій формі. За безготівкової форми грошового обігу готівкові кошти як засіб платежу відсутні.
2. Грошова одиниця та грошова система. Регулювання обігу грошової маси.
Гроші (як економічна категорія) - це особливий товар, який виражає вартість усіх інших товарів і обмінюється на будь-який з них, виконуючи роль загального еквівалента. Існують такі види грошей:
а) монети;
б) паперові гроші (банкноти, банківські білети, казначейські зобов'язання);
в) засоби, що замінюють гроші (чеки, векселі, кредитні картки);
г) депозитні гроші;
ґ) міжнародні гроші.
Гроші можуть виступати як: засіб обігу; засіб платежу; міра вартості; засіб нагромадження.
Грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках і вкладах юридичних та фізичних осіб, інші грошові зобов'язання фінансових установ утворюють грошову масу.
У статті 100 Конституції України визначено, що основні засади грошово-кредитної політики та здійснення контролю за її проведенням покладено на Раду Національного банку України.
В Основному Законі також закріплено, що офіційною грошовою одиницею України є гривня, а основною функцією НБУ є забезпечення стабільності грошової одиниці України (ст. 99).
У створенні грошової системи в Україні чільну роль відіграв Указ Президента України від 25 серпня 1996 р. № 762/96 «Про грошову реформу в Україні», яким було введено в обіг національну грошову одиницю — гривню1, що забезпечила економіку національною валютою. Зазначений Указ передбачав введення в обіг банкнот вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень.
Під коштами слід розуміти акумульовані у грошовій формі на рахунках у фінансових установах доходи та надходження, що перебувають у постійному обігу у підприємств, установ і організацій (в тому числі бюджетних, кредитних, страхових) і які використовуються для різних цілей або розміщуються як ресурси фінансових установ.
Грошова система - це встановлені державою за допомогою правових норм форми організації грошового обігу. Вона охоплює: офіційну грошову одиницю; масштаб цін; валютні курси; види грошових знаків, які мають законну платіжну силу; порядок емісії готівкових коштів; організацію і регулювання грошового обігу.
Грошовим обігом вважається рух коштів у готівковій та безготівковій формі як засіб обігу і платежу в процесі обслуговування обігу товарів, оплати виконаних робіт і наданих послуг.
Кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Для проведення переказу можуть використовуватися кошти як у готівковій, так і в безготівковій формі.
Грошові знаки випускаються у формі банкнот і монет, що мають зазначену на них номінальну вартість. Гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів3 .
Випуск та обіг на території України інших грошових одиниць і використання грошових сурогатів як засобу платежу заборонено. Офіційного співвідношення між гривнею та золотом або іншими дорогоцінними металами не встановлено.
Банкноти і монети, що випущені Національним банком, є безумовними зобов'язаннями НБУ і забезпечуються всіма його активами.
Гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.
Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його. Для регулювання курсу гривні щодо іноземних валют НБУ використовує золотовалютний резерв, купує і продає цінні папери, встановлює і змінює ставку рефінансування та застосовує інші інструменти регулювання грошової маси в обігу.
Умови та порядок обміну гривні на іноземну валюту встановлює Національний банк. Він не може обмежувати права суб'єктів валютного ринку на здійснення операцій з іноземною валютою, гарантовані їм законом.
Національний банк, комерційні банки зобов'язані вилучати фальшиві, підроблені або такі, що не мають необхідних ознак платіжності, грошові знаки. Порядок вилучення таких грошових знаків, а також порядок обміну зношених і пошкоджених грошових знаків встановлює НБУ.
Національний банк зобов'язаний офіційно через засоби масової інформації повідомляти про вилучення з обігу грошових знаків України.
3. Грошова політика держави. Національний банк України у вирішенні проблем грошового обігу.
Організовуючи готівковий грошовий обіг, НБУ здійснює виготовлення та зберігання банкнот і монет, створює їх резервні фонди, встановлює номінали, системи захисту, платіжні ознаки, дизайн грошових знаків та порядок заміни пошкоджених банкнот і монет. Також до повноважень НБУ у зазначеній сфері належить: встановлення правил випуску в обіг, зберігання, перевезення, вилучення та інкасації готівки; визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ; визначення вимог щодо технічного стану і організації охорони приміщень банківських установ.
НБУ належить виняткове право введення в обіг гривні і розмінної монети, організація їх обігу та вилучення (загальна сума введених в обіг банкнот і монет зазначається в рахунках НБУ як його пасив, а банкноти і монети є безумовними зобов'язаннями НБУ і забезпечуються всіма його активами).
Встановлюючи правила, форми і стандарти розрахунків, НБУ координує організацію розрахунків, дає дозволи на здійснення клірингових операцій та розрахунків, забезпечує здійснення міжбанківських розрахунків через свої установи, дає дозвіл на проведення міжбанківських розрахунків через прямі кореспондентські відносини банків та через їхні власні розрахункові системи. Окрім того, НБУ встановлює обов'язкові для банків стандарти і правила ведення бухгалтерського обліку та звітності.
Основними правилами грошового обігу є такі:
Особливу роль у здійсненні грошової політики держави покладено на НБУ, який відповідно до ст. 33 Закону України «Про Національний банк України» здійснює такі повноваження щодо організації готівкового грошового обігу:
—виготовлення та зберігання банкнот і монет;
—створення резервних фондів банкнот і монет;
—встановлення номіналів, систем захисту, платіжних ознак та дизайну грошових знаків; —встановлення порядку заміни пошкоджених банкнот і монет:
—встановлення правил випуску в обіг, зберігання, перевезення, вилучення та інкасації готівки;
—визначення вимог щодо технічного стану і організації охорони приміщень банківських установ;
—визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансово-кредитних установ, підприємств і організацій.
За Національним банком закріплено монопольне право здійснювати емісію національної валюти та організувати її обіг. Йому належить не тільки виняткове право введення в обіг (емісію) гривні та розмінної монети, організація їх обігу, а й вилучення з обігу.
Відповідно до чинного законодавства (ст. 40 Закону України «Про Національний банк України») НБУ встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб в економічному обігу України із застосуванням як паперових, так і електронних документів та готівки, координує організацію розрахунків, дає дозволи на здійснення клірингових операцій та розрахунків за допомогою електронних документів1. Національний банк забезпечує здійснення міжбанківських розрахунків через свої установи, дає дозвіл на проведення міжбанківських розрахунків через прямі кореспондентські відносини комерційних банків та через власні розрахункові системи.
Поняття і зміст розрахункових правовідносин
Підприємства, організації у процесі виконання укладених між собою договорів проводять розрахунки. Розрахунки між суб'єктами господарської діяльності, як правило, здійснюються у безготівковому порядку через банк. В умовах ринкової економіки розрахунки відіграють важливу роль у регулюванні різних сфер господарського життя. Завдяки розрахункам здійснюються платежі за грошовими зобов'язаннями, з їх допомогою контролюються як витрачання коштів, так і їх цільове використання, крім того, відповідний розподіл та дотримання режиму економії різними власниками.
Відносини, в яких одна сторона здійснює платежі на користь іншої через кредитні установи, називаються розрахунковими. Специфіка цих відносин у тому, що вони мають самостійний майновий характер із двома моментами — участь банківських або кредитних установ та застосування спеціального законодавства про банківські операції.
Розрахункові правовідносини — це такі, що виникають між організаціями в процесі здійснення розрахунків у безготівковому порядку через кредитні установи. Основний зміст розрахункових правовідносин розкривається в принципах, на яких базується організація безготівкових розрахунків, зокрема:
всі підприємства та організації зобов'язані зберігати свої кошти — як власні, так і позичкові на рахунках в установах банку, за винятком залишків готівки в їх касах у межах встановленого банком ліміту;
розрахунки між підприємствами і організаціями здійснюються, як правило, безготівковим способом через банки;
безготівкові розрахунки проводяться за діючими формами розрахунків;
платежі проводяться, як правило, після поставки продукції або виконання робіт, надання послуг, однак на практиці все частіше застосовується порядок попередньої оплати платежу;
платежі проводяться за рахунок коштів платника або за рахунок банківського кредиту;
списання коштів з рахунка платника здійснюється тільки за його згодою (акцепта);
при проведенні розрахункових операцій банки контролюють, чи додержуються підприємства, організації розрахункової та договірної дисципліни. До господарюючих суб'єктів, які порушують правила розрахунків, банки застосовують відповідні санкції.
При проведенні розрахунків відносини між установами банків і власниками рахунків мають складний характер. У цих відносинах беруть участь, як правило, три суб'єкти (продавець, покупець-платник і банк). Сторони (банк і суб'єкти господарської діяльності зобов'язані дотримуватись закону і договірних умов. Зміст розрахункових правовідносин регламентується чинним законодавством. Розрахункові правовідносини регулюються як цивільно-правовими, так і фінансово-правовими нормами. Договірні відносини — відносини між продавцем і покупцем, які укладають договори про продаж продукції, надання послуг або виконання робіт, при проведенні розрахункових операцій, а також відносин з приводу відкриття рахунків в кредитній установі регулюються цивільно-правовими нормами. Відносини, що виникають внаслідок діяльності кредитних установ, — регламентація прав і обов'язків власника рахунка і банку — регулюються фінансово-правовими нормами і мають імперативний характер, що не дозволяє сторонам чинити за своїм волевиявленням.
З метою вдосконалення організації комерційними банками розрахунково-касового обслуговування народного господарства постановою Правління НБУ від 30.06.1995 р. затверджено «Порядок організації розрахунково-касового обслуговування комерційними банками клієнтів і взаємовідносин з цього питання між установами Національного банку України та комерційними банками». Відповідно до цього між комерційним банком і клієнтом укладається договір на розрахунково-касове обслуговування, в якому передбачається комплекс взаємних зобов'язань банку і клієнта щодо користування коштами і банківськими послугами. Крім того, порядок проведення розрахункових операцій регулюється Інструкцією «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України» (28.08.1996 p.), Порядком ведення касових операцій у національній валюті в Україні (13.10.1997 р.) та Положенням про міжбанківські розрахунки в Україні (23.01.1996 р. із відповідними змінами і доповненнями), затвердженими постановами Правління НБУ.