Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ТЕМА 13
КОМПЛЕКСНЕ ОЦІНЮВАННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА
1 Суть комплексного фінансового аналізу та його завдання.
2 Організація проведення комплексного фінансового аналізу на підприємстві.
3 Рейтингова оцінка фінансового стану підприємств.
КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ
Комплексний фінансовий
аналіз
Модель комплексного фінансо-
вого аналізу
Організація комплексного фінансового аналізу
Ранжирування фінансових
показників
Рейтингова оцінка фінан-
сового стану
13.1. Суть комплексного фінансового аналізу та його завдання
Методика комплексного аналізу і оцінки ефективності господарської діяльності займає важливе місце у фінансовому аналізі.
її використання забезпечує:
- об'єктивну оцінку минулої діяльності, пошук резервів підвищення ефективності господарювання;
- порівняльну оцінку товаровиробників у конкурентній боротьбі і вибір партнерів.
Процес вивчення даної теми складається з опрацювання системи проблемних питань, які можна узагальнити за такими напрямками:
- сутність та завдання комплексного фінансового аналізу;
- визначення поняття та аналіз інформаційної бази комплексного аналізу, системи вимог до неї;
- особливості побудови моделі обробки вхідної інформації відповідно до специфіки об'єкта дослідження;
- формування цільового елемента комплексного фінансового аналізу — інтегрованого показника фінансового стану підприємства;
- комплексний аналіз на основі визначення загальної оцінки комерційної надійності підприємства - об'єкта дослідження;
- комплексний аналіз на основі моделей прогнозування банкрутства підприємства;
- формування майбутніх трендів фінансово-господарської діяльності підприємства на основі інтерпретації результатів комплексного фінансового аналізу.
Важливе значення для правильного розуміння комплексного фінансового аналізу відіграє з'ясування сутності та визначення основних завдань комплексного аналізу.
Загалом, комплексна оцінка фінансового стану підприємства передбачає визначення економічного потенціалу суб'єкта господарювання та його місця в економічному середовищі. Така оцінка формує необхідну інформаційну базу для прийняття різноманітних управлінських та фінансових рішень щодо проблемних питань купівлі-продажу бізнесу, напрямків виробничого розвитку, залучення та здійснення інвестицій тощо.
Структурна модель комплексного аналізу має наступний вигляд (див. рис. 13.1).
Комплексний фінансовий аналіз використовується власниками для інформаційного забезпечення потреб оперативного фінансового планування, а також є складовою інструментарію антикризового управління та методологічною базою провадження справи про банкрутство.
Вважається, що цей вид аналізу, який уможливлює проведення як ретроспективної, так і перспективної оцінки фінансового
Об’єкт
Економічний потенціал підприємства
Обґрунтування прийняття фінансових рішень
Мета
Кількісний показник економічного потенціалу
Результат
Організація
Математичні, статистичні алгоритми обробки інформації
Виконавці (аналітичні служби підприємства чи замовника, консалтингові фірми)
Суб’єкти
Замовники (менеджери, власники, кредитори, інвестори, державні органи)
Завдання
Ідентифікація рівня економічного потенціалу
Рис. 13.1. Структурна модель комплексного аналізу
стану підприємства, оптимально відповідає вимогам виконання таких завдань:
- залучення фінансових ресурсів;
- оцінка доцільності інвестування;
- оптимізація фінансової діяльності підприємства;
- комплексне фінансове оздоровлення суб'єкта господарювання.
13.2. Організація проведення комплексного фінансового аналізу на підприємстві
Сутнісна характеристика згаданих вище завдань висуває низку вимог до організації процесу проведення комплексного фінансового аналізу підприємства. Серед них можна виділити наступні.
По-перше, методологічна база комплексного аналізу повинна базуватись на таких методиках, які давали б змогу в обмежені строки оцінити фінансовий стан суб'єкта господарювання. Комплексний фінансовий аналіз повинен протягом двох-трьох тижнів не тільки виявити проблемні елементи, а й зробити обгрунтовані висновки щодо розвитку тенденції зміни фінансового стану суб'єкта господарювання в цілому.
По-друге, на основі практичних результатів проведення комплексного фінансового аналізу аналітиками було напрацьовано досить ефективний прийом організації аналізу фінансових звітів -порівняльний аналіз. Залежно від поставленого завдання необхідно насамперед визначитись з оптимальною базою для порівняння значень фінансових показників. Такою базою можуть слугувати:
- середньо галузеві значення показників;
- показники підприємств, що є лідерами галузі, до якої відноситься об'єкт дослідження;
- нормативні значення фінансових показників відповідно до законодавчих або внутрішніх нормативних документів;
- цільові значення фінансових показників;
- оптимальні або критичні значення фінансових показників;
- усереднені за часом фінансові показники, обчислені у найсприятливіші періоди функціонування підприємства.
По-третє, для здійснення комплексного аналізу необхідно забезпечити формування групи показників, які б у своїй сукупності відповідали вимогам комплексної характеристики фінансового стану підприємства та перспектив його подальшого розвитку.
По-четверте, ефективність комплексного аналізу значною мірою залежить від можливості побудови адекватної системи однозначності трактування результатів математичної та аналітичної обробки визначеної групи цільових показників з метою попередження та уникнення двозначності висновків експертів щодо оцінки стану об'єкта дослідження.
Поряд із процесом організації комплексного аналізу, певним критеріям має відповідати і його інформаційна база. Вихідні дані, на основі яких буде визначено абсолютне значення цільового інтегрованого показника, мають відповідати сукупності критеріїв, застосування яких забезпечується такими правилами:
- проведення комплексного аналізу здійснюється на основі системи цільових фінансових показників та коефіцієнтів відповідно до обраної методики оцінки фінансового стану об'єкта дослідження;
У вхідна інформація, що надається для подальїиої обробки, має бути повною та достовірною;
У цільові показники обраної методики, як і вхідна фінансова інформація, повинні бути приведені до зіставних одиниць виміру, що забезпечує можливість їх адекватної обробки;
- кожен із сукупності фінансових показників та коефіцієнтів має бути максимально інформативним;
- обґрунтування вибору методів статистичного, математичного та аналітичного моделювання;
У формування цілісної картини фінансового стану підприємства на основі визначення цільового фінансового показника;
- здійснення порівняльного аналізу системи інтегрованих показників, отриманих в результаті аналітичної обробки первинної вхідної інформації в динаміці, а також: порівняння з іншим показниками, взятими за орієнтири.
Загалом в організації процесу комплексного фінансового аналізу можна виділити кілька взаємозв'язаних етапів, наповнення яких може відрізнятися залежно від потреб аналізу.
Ключовим елементом комплексного аналізу фінансового стану підприємства є модель обробки вхідної інформаційної бази. Така модель - органічний синтез математичних, статистичних та аналітичних методів дослідження. Загальна структура моделі обробки вхідної інформаційної бази відображена на рис. 13.2.
Постановка цільової функції
Формування та реалізація первинної обробки вхідної фінансової інформації
Формування сценаріїв зміни економічного потенціалу підприємства – об’єкта дослідження
Інтерпретація отриманих результатів – формування висновків
Формування та реалізація алгоритму статистичної, математичної та аналітичної обробки інформації
На першому етапі замовник комплексного аналізу забезпечує постановку цільової функції моделі обробки вхідної інформаційної бази. До виконавців аналізу доводяться такі елементи:
- об'єкт дослідження та його специфіка;
- інформаційна база;
- мета та завдання проведення дослідження;
- сукупність напрямків аналізу діяльності підприємства, які є складовими узагальнюючого інтегрального показника;
- форма подання кінцевої (вихідної) інформації;
- методика формування пропозицій щодо здійснення заходів для забезпечення досягнення мети комплексного фінансового аналізу.
На другому етапі передбачається обгрунтування процедур та проведення первинної обробки, узагальнення та консолідації вхідної фінансової інформації.
Третій етап моделі обробки вхідної інформаційної бази передбачає забезпечення технічної реалізації методичних засад, визначених на першому етапі моделі, на основі обґрунтованої на другому етапі сукупності сфер аналізу та об'єктів дослідження. При цьому забезпечується вибір необхідної методики консолідації результатів первинної обробки вхідної інформації за певними напрямками дослідження, визначення структури та порядку формування цільового інтегрованого показника. Інструментарій, що може бути використаний виконавцем фінансового аналізу для обробки вхідної фінансової інформації, можна об'єднати в три групи:
- ранжирування фінансових показників та коефіцієнтів;
- розрахунок інтегрованого показника фінансового стану підприємства;
- порівняння розрахункових показників з еталонними величинами.
Базова модель комплексного аналізу на основі ранжирування фінансових показників та коефіцієнтів має такий вигляд (див. рис. 13.3).
Базова модель комплексного аналізу на основі порівняння розрахункових показників із еталонними величинами (рис. 13.4).
Визначення напрямів дослідження
Формування сукупності цільових показників
Визначення розрахункових значень цільових показників
Визначення сукупного та приведеного рангів підприємства
Визначення рангу кожного інтервалу
Визначення інтервалів для ранжування
Визначення рангу цільових показників
Порівняння розрахункових значень цільових показників із критичним значенням меж інтервалів
Визначення напрямів дослідження
Функціонування сукупності цільових показників
Визначення розрахункових значень цільових показників
Розрахунок нормативних значень цільових показників та порівняння із нормалізованими еталонними величинами
Формування нормалізуючи функцій
Визначення еталонних величин для цілей порівняння
Визначення абсолютного значення цільової функції
Рис. 13.4. Базова модель комплексного аналізу на основі порівняння розрахункових показників із еталонними величинами.
Інтерпретація та пояснення результатів обробки фінансової інформації відбувається на четвертому етапі.
Формування висновків щодо об'єкта дослідження на підставі проведених розрахунків не лише дає можливість замовникам комплексного аналізу одержати відповіді на поставлені ними питання, а й є основою прогнозування зміни економічного потенціалу об'єкта дослідження.
Органічним доповненням до попереднього етапу комплексного аналізу є процес формування сценаріїв майбутнього тренду фінансово-господарської діяльності підприємства, що має місце на останньому - п'ятому етапі.
13.3. Рейтингова оцінка фінансового стану підприємств
В аналізі фінансово-господарської діяльності підприємств рейтингувоння дає змогу розмістити підібрані певним чином підприємства в одному ряду на основі значень основних показників їх діяльності. Порівняння підприємства із спорідненими йому підприємствами за галузевою належністю чи масштабами діяльності дає можливість визначити його місце серед конкурентів, обрати постачальників, покупців, банки та інших контрагентів, тобто визначити його значущість (ранг) серед інших суб'єктів господарювання.
Підсумкова рейтингова оцінка діяльності підприємств враховує всі найважливіші параметри (показники) фінансово-господарської діяльності підприємства. При її побудові використовуються дані щодо економічного потенціалу підприємства, рентабельності, ефективності використання виробничих і фінансових ресурсів, джерел фінансування та інших показників.
Складовими етапами методики комплексної порівняльної рейтингової оцінки фінансового стану підприємства є:
1 Збір і аналітична обробка вихідної інформації за досліджуваний період.
2 Обґрунтування системи показників, що використовуються для рейтингової оцінки фінансового стану, рентабельності і ділової активності підприємства та їх класифікації, розрахунок підсумкового показника рейтингової оцінки.
3 Ранжирування підприємств за рейтингом.
Вихідні показники для рейтингової оцінки об'єднані в чотири групи. Збиткові підприємства при цьому не розглядаються. В першу групу включені найбільш узагальнені і важливі показники прибутковості (рентабельності) господарської діяльності. Друга група об'єднує показники ефективності управління підприємством, третя - показники оцінки ділової активності, а четверта - показники оцінки ліквідності і ринкової стійкості (табл. 13.1).
Таблиця 13.1
Система показників рейтингової оцінки підприємств
|
Групи показників |
Назви показників |
|
І група - показники прибутковості (рентабельності) господарської діяльності |
• Чиста рентабельність активів • Рентабельність власного капіталу • Загальна рентабельність виробничих засобів |
|
II група - показники оцінки ефективності управління |
• Чистий прибуток на 1 грн. реалізованої продукції • Прибуток від операційної діяльності на 1 грн. • Прибуток від звичайної діяльності до |
|
III група - показники оцінки ділової активності |
• Віддача основних засобів - виручка від реалізації на 1 грн. основних засобів • Оборотність оборотних активів • Оборотність найбільш ліквідних активів • Віддача власного капіталу - виручка від реалізації на 1 грн. власного капіталу |
|
IV група - показники оцінки ліквідності і ринкової стійкості |
• Коефіцієнт поточної ліквідності • Коефіцієнт абсолютної ліквідності • Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) |
В основі розрахунку підсумкового показника рейтингової оцінки лежить порівняння підприємства за кожним показником фінансового стану, рентабельності і ділової активності з умовним еталонним показником, що втілює найкращі результати з усіх порівнювальних показників. Отже, базою відліку для отримання рейтингової оцінки фінансового стану підприємства є найбільш високі результати з усієї сукупності об'єктів, що порівнюються між собою.
Такий підхід відповідає практиці ринкової конкуренції, де кожний самостійний товаровиробник прагне до того, щоб за всіма показниками діяльності виглядати краще за конкурента.
В загальному вигляді алгоритм порівняльної рейтингової оцінки фінансового стану, рентабельності і ділової активності підприємства може бути поданий у вигляді послідовності таких етапів:
Етап 1. Подання вихідних даних у вигляді матриці
Етап 2. Визначення показників еталонного підприємства
Етап 3. Стандартизація показників матриці
Етап 4. Рейтингова оцінка підприємств
Етап 5. Розміщення підприємств в порядку зменшення рейтингової
На першому етапі вихідні дані подаються у вигляді матриці (а.), де в рядках записані номери показників (і = 1, 2, 3, ... n), а в стовпчиках - номери підприємств (j = 1,2,3,…m).
На другому етапі по кожному показнику знаходиться максимальне значення і заноситься до стовпчика умовного еталонного підприємства (m + 1).
На третьому етапі вихідні показники матриці аг стандартизуються по відношенню до відповідного показника еталонного підприємства за формулою:
(13.1)
де хг - стандартні показники у'-го підприємства.
На четвертому етапі для кожного аналізованого підприємства значення його рейтингової оцінки обчислюється за формулою:
(13.2)
де Rj - рейтингова оцінка дляу'-го підприємства; X1j , X2j, ..., Xnj. -стандартизовані показники j -го аналізованого підприємства.
На п'ятому етапі підприємства упорядковуються в порядку зменшення рейтингової оцінки.
Найвищий рейтинг має підприємство з мінімальним значенням його рейтингової оцінки (R).
Запропонована методика не лише дає змогу оцінити поточний стан підприємства на певну дату, але і його фінансові можливості щодо зміни свого стану в динаміці, на перспективу.
До переваг методики рейтингової оцінки фінансового стану підприємств можна віднести:
Методика базується на комплексному багатомірному підході до оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства.
Рейтингова оцінка здійснюється на основі фінансової звітності підприємства.
Рейтингова оцінка є порівняльною, тобто враховує реальні досягнення всіх конкурентів.
Для отримання рейтингової оцінки застосовується простий та доступний обчислювальний механізм.
Методика дає змогу провести кількісну оцінку надійності ділового партнера за результатами його поточної і попередньої діяльності.