Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 7: Теорія марксизму.
Найважливіші історичні передумови формування марксизму:
- промисловий переворот, який відбувся на початку ХІХ ст.; виникнення фабричної системи та розвиток машинного виробництва; зростання продуктивності та інтенсивності праці; прискорення економічного розвитку західноєвропейських країн;
- зміна соціальної структури суспільства в процесі первісного нагромадження капіталу; формування пролетаріату як особливого класу, який відрізнявся більшою згуртованістю та організованістю;
- загострення соціальних суперечностей у результаті погіршення становища найманих робітників; виникнення масового безробіття та злиденності робітників;
- соціальні потрясіння, боротьба робітничого класу за свої права, посилення організованості робітничих виступів. Клас найманих робітників стає соціальною силою, яка усвідомлює свої інтереси і відстоює свої права. Чартистський рух в Англії, повстання ліонських ткачів у Франції і сілезьких ткачів в Німеччині стали першими рішучими актами в європейському русі;
- періодичні кризи надвиробництва, потрясіння ринкової економіки, які засвідчували неспроможність саморегулюючого конкурентного механізму забезпечити високу ефективність та соціально-економічну стабільність суспільства.
Ідейно – теоретичні джерела економічної теорії К. Маркса:
- класична політична економія, учення Д.Рікардо та А. Сміта;
- німецька філософія, насамперед діалектика Г. Гегеля та матеріалізм Л. Фейєрбаха;
- французький утопічний соціалізм.
1. Абстрактно – теоретичний підхід;
2. Єдність історичного і логічного в кожній категорії теоретичної системи;
3. Вчення про базис і надбудову, на основі якої він обґрунтовує принцип матеріалістичного розуміння історії.
Суть принципу матеріалістичного розуміння історії: виробництво суспільних благ – це основа на якій розвиваються державні інститути, релігія, мистецтво. У процесі створення матеріальних благ люди вступають у певні виробничі відносини. Люди із їх вмінням разом із знаряддями праці, технікою і технологіями становлять продуктивні сили суспільства.
Сукупність продуктивних сил і виробничих відносин становлять спосіб виробництва.
Виробничі відносини консервативні, а продуктивні сили – більш динамічні і мінливі. Коли між ними порушується рівновага, і виробничі відносини гальмують розвиток продуктивних сил відбувається зміна способу виробництва на базі нових виробничих відносин. Змінюється відповідно і система поглядів і уявлень, ідеологія і політична структура, що становить ідеологічну надбудову суспільства.
ПС + ВВ + Надбудова = соціально – економічна формація.
Однак ця схема хоч і була достатньо структурною і логічною залишалась науковою гіпотезою, що вимагала перевірки і доказів. Такі докази могли надати тільки економічні дослідження, аналіз хоча б однієї економічної формації.
Тому К. Маркс оселяється в Лондоні і створює свою знамениту працю «Капітал», в якій аналізує капіталістичний спосіб виробництва.
І том вийшов у 1867 році, ІІ і ІІІ після смерті К. Маркса видав Ф. Енгельс у 1885-1894 роках, ІV том «Теорії доданої вартості» вже видані інститутом марксизму – ленінізму в Москві.
Теорія капіталу. Капітал – це самозростаюча вартість, певні виробничі відносини.
Капітал – це засіб експлуатації робітників і встановлення влади над робочою силою.
Органічна будова капіталу – це співвідношення між постійним і змінним капіталом.
Теорія трудової вартості. Для її суті принципове значення має концепція двоїстого характеру праці, втіленої в товарі: конкретної і абстрактної.
Конкретна праця – створює споживчу вартість.
Абстрактна праця – створює вартість. Це праця взагалі, як витрати людської робочої сили.
Суспільно необхідна праця – це праця при середніх умовах праці, середній інтенсивності і кваліфікації.
Вартість – вимірюється трудовими витратами при середніх нормальних умовах виробництва. ЇЇ джерелом є праця найманих робітників.
Обмін товарів здійснюється на основі вартості товарів.
Гроші – це загальний еквівалент, який вимірює вартість товарів.
Ціна – грошове вираження вартості товару.
Зарплата – це вартість товару робочої сили, який вимірюється кількістю товарів, які необхідні для підтримки життя робітника і його сімї. ЇЇ рівень залежить від продуктивності праці.
За К. Марксом робітник продає робочу силу, а не працю. Тому зарплата оплачує не працю, а специфічний товар «робоча сила». Особливість робочої сили полягає в тому, що вона має властивість створювати товар, вартість якого вища вартості самої робочої сили.
В результаті створюється додаткова вартість – це різниця між вартістю, створеною працею виробника і вартістю самої робочої сили.
Додаткова вартість привласнюється власником засобів виробництва і є основою підприємницького прибутку.
Додана вартість – це неоплачена праця робітників, які продають свою робочу силу.
Заслугою К. Маркса є також створення теорії органічної будови капіталу, теорії простого та розширеного виробництва, теорії циклічного розвитку та інших.
Система економічних поглядів Маркса була підпорядкована ідеї обґрунтування неминучої загибелі капіталізму.
Досліджуючи об’єктивні закономірності еволюції капіталістичного суспільства на основі розвитку концентрації та централізації капіталу, поглиблення кооперації праці, вчений дійшов висновку про неминучість загострення суперечностей між суспільним характером виробництва та приватним характером привласнення його результатів.
Необхідно зазначити, що у працях К. Маркса та Ф. Енгельса відсутня наукова модель соціалізму, уявлення класиків про майбутній справедливий устрій не оформлені у чітку систему. Вчені сформулювали лише деякі загальні положення, які відобразили їх бачення комуністичного суспільства.