Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
КИЇВСЬКИЙ УНIВЕРСИТЕТ IМЕНI ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
МЕЛЕЩЕНКО ОЛЕКСАНДР КОСТЯНТИНОВИЧ
УДК 002.7:681.3
КОМП'ЮТЕРНІ I ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ
ЯК ГАРАНТ ІНТЕГРАЦІЇ ЖУРНАЛІСТИКИ УКРАЇНИ
В СВІТОВИЙ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПРОСТІР
10.01.08 - журналістика
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора філологічних наук
Київ 1998
Дисертацією є рукопис “Комп’ютерні і телекомунікаційні технології як гарант інтеграції журналістики України в світовий інформаційний простір”
Робота виконана в Інституті журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка
Науковий консультант – доктор історичних наук, професор Москаленко Анатолій Захарович, директор інституту журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка
Офіційні опоненти:
доктор філологічних наук, професор Іванченко Роман Григорович, завідувач кафедри Київського національного технічного університету “Політехнічний інститут”,
доктор політичних наук Бебик Валерій Михайлович, директор Київського Інституту менеджменту та Міжрегіональної академії управління персоналом,
доктор технічних наук, професор Петров В’ячеслав Васильович, директор Інституту проблем реєстрації інформації, член-кореспондент НАН України
Провідна організація – Львівський університет імені Івана Франка Міністерства освіти України
Захист відбудеться 28 грудня 1998 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.01.01.08 Київського університету імені Тараса Шевченка за адресою: м.Київ, вул.Мельникова, 36/1.
З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка: м.Київ, вул.Володимирська, 58.
Автореферат розісланий “27” листопада 1998 р.
Учений секретар спеціалізованої вченої ради,
кандидат філологічних наук,професор В.П.Олійник
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність. У другій половині ХХ сторіччя інформація, управління та організація, наче потужні "локомотиви" прогресу, надали нової якості людській цивілізації. Для провідних країн світу цей перехід відбувся у 60-х - середині 80-х років. Фактично розпочалася нова епоха - технологічна, в якій домінуючу роль відіграють інформаційні технології. Її основний сенс - зміна способу виробництва, за якого виготовлення продукції виправдано з економічної, соціальної та екологічної точок зору.
У журналістиці подібні підходи існували завжди, незважаючи на те, що саме мати на увазі - журналістику як комплекс каналів передачі масової інформації або журналістику як систему різних творів (переважною мірою власне журналістську творчість). Так, історичний розвиток технічних можливостей масової комунікації під впливом НТР привів наприкінці ХХ сторіччя до величезної “щільності” потоків масової інформації. Що стосується журналістської майстерності і змістовного наповнення діяльності засобів масової інформації (ЗМІ), то звичайна редакційна практика передбачає випробувальний строк на стажерській посаді для кандидатів у професійні комунікатори. Для журналістів, які прагнуть або підвищити свою кваліфікацію до рівня власних кореспондентів при редакторах, або стати журналістами-міжнародниками, у великих редакціях, що мають зарубіжні корпункти, та в світових інформаційних агентствах існують розроблені практичні рекомендації1. Масова комп'ютеризація суспільства і, відповідно, впровадження інформаційних технологій у журналістику, в засоби масової комунікації приводить до революційних змін в існуючих технічних засобах і технологічних процесах.
Історіографія теми. Процес впровадження інформаційних технологій у журналістику надто динамічний, знаходиться в постійному русі, що обумовлюється провідним науково-технічним і технологічним впливом. Через це дана проблематика до останнього часу знайшла лише часткове вiдображення в журналiстикознавствi. Внаслідок постійних революційних змін, яких зазнають знаряддя журналістської праці та редакційно-виробничий процес, існуючі науковi працi аналізують тільки окремі аспекти комп'ютеризації системи ЗМІ України. Відсутні наукові роботи, якi узагальнюють заявлену тему, дають сучасне уявлення про спектр комп'ютерних і телекомунiкаційних технологій, пристосованих саме для редакцій. Теоретична i практична журналiстика має у своєму розпорядженнi лише окремi розділи в дисертацiйних дослiдженнях, монографіях, підручниках, посібниках, а також деякі науковi статтi.
Весь цей доробок можна роздiлити на кiлька груп, застосовуючи кілька класифікацій.
Першу групу становить спецiальна лiтература, присвячена людській цивілізації, її технологічним характеристикам, особливостям і протиріччям2, але вона лише певною мiрою стосується безпосередньо теми даної дисертацiйної працi.
Другу групу становлять видання, що узагальнили здобутки власне технологічної науки3, але досліджені методи, способи та прийоми стосуються здебільшого різноманітних галузей людського знання, а не журналістики конкретно.
Третю групу становить лiтература, присвячена висвiтленню рiзних аспектiв використання комп'ютерiв4. Проте вона розкриває в основному або загальнi поняття iнформатики, або специфiку програмування, або інструкції з користування конкретними інформаційними технологіями без урахування фахової спеціалізації користувачів.
Четверту групу складають дисертацiйнi дослiдження Ю.Л.Афанасьєва, Н.С.Байгарової, Н.М.Буркової, А.А.Васильєва, Л.Е.Ведмедової, В.М.Дриянського, Н.Н.Євтєєвої, Л.М.Кудрявцевої, А.Я.Лаздиня, М.Т.Стахова, Л.П.Турунтаєва5. Хоча вони i дають певнi поняття про комп'ютерні й телекомукаційні технології, зокрема, бази i банки даних, органiзацiю тематичного пошуку iнформацiї, проте мало стосуються практики редакційної роботи і всебічно не охоплюють тему, якій присвячене дане дисертаційне дослідження.
П'яту групу становлять наукові праці зарубіжних вчених6, проте результатами їхньої роботи слід користуватися обережно як внаслідок специфіки досліджуваних об'єктів на місцевому матеріалі (який не можна сліпо переносити на український грунт), так і в зв'язку із згаданими революційними змінами у журналістиці, що вимагають переосмислення багатьох положень цих робіт.
Ще одну групу становлять дослідження представників наукових дисциплін, які, як і журналістика, мають одну й ту ж мету - оптимізацію управління в різних інформаційних системах. Йдеться, зокрема, про кібернетику, психологію, соціологію, філософію, педагогіку7. Але ці науки мають свій предмет дослідження, виробили свій інструментарій, і вже хоча б цим праці представників названих дисциплін лише частково стосуються заявленої в даній дисертації теми.
Наступну групу становлять наукові праці вчених близького зарубіжжя, насамперед Росії, де виділяються журналістські підрозділи в Московському, Воронезькому та інших університетах. Весь цей доробок8 хоча й присвячений вивченню проблем сучасного стану журналістики, її комп'ютеризації, проте так і не розкриває тему, якій присвячене дане дисертаційне дослідження.
Окрему групу становлять монографiї, підручники, навчальні посібники, конспекти лекцій, статтi, тези доповiдей на наукових конференцiях, публiкацiї в пресi представників української школи журналістики. Тут варто назвати наукові праці А.З.Москаленка9, В.І.Шкляра та А.А.Чічановського10, присвячені вивченню масової комунікації, міжнародного інформаційного обміну, світового інформаційного простору, науковий доробок В.В.Різуна, В.Ф.Іванова та О.К.Мелещенка11, Б.І.Чернякова12, В.Я.Миронченка13, О.Д.Пономаріва14, Г.Г.Почепцова15, І.Ю.Слісаренка16, а також дослідження українського телерадіопростору, газетно-журнального ринку України в наукових роботах В.П.Олійника17, В.В.Бугрима та І.Г.Мащенка18,
В.Й.Здоровеги19, В.В.Лизанчука20, А.І.Мамалиги21.
I, нарештi, Закони України в iнформацiйній сфері, iншi законодавчi акти22 склали ще одну, окрему групу. Вони стали методологiчною i теоретичною основою для написання даної дисертацiї. Крім цього, автор спирався в своїй роботі на системний, історико-порівняльний методи, а також метод моделювання.
Обраний напрямок дослідження безпосередньо пов’язаний з науково-дослідними планами інституту журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка, а також може бути використаний під час корекції галузевих планів міністерства інформації, урядової програми підтримки державних ЗМІ та національної програми інформатизації.
Виходячи з цього, поставлено за мету - дослiдити специфiку інтеграції журналістики України в світовий інформаційний простір. Для досягнення поставленої мети необхiдно виконати такi завдання: на основі наявного вітчизняного та зарубіжного досвіду проаналізувати ситуацію, що склалася з масовою комп'ютеризацією національної системи ЗМІ України, вивчити вплив комп'ютерних технологій на зміни в редакційно-виробничому процесі, дослідити сучасний стан та розвиток телекомунікаційних технологій в національному інформаційному просторі, визначити освітні, психологiчнi та інші проблеми, що постають перед журналiстами у ході масштабного освоєння iнформацiйних ресурсів і входження української журналістики в світовий інформаційний простір.
Часовi рамки дослiдження визначаються перiодом 1991-1998 рр., від проголошення незалежності та суверенітету Української держави, розбудови системи ЗМІ, формування національного інформаційного простору, масової комп'ютеризації української журналістики та спроб інтеграції в середовище інформаційно розвинених держав шляхом створення власного інформаційного продукту та залучення до світових журналістських стандартів.
Предмет дослiдження - процеси комп'ютеризації української журналістики, а також тенденцiї, проблематика публікацій та ефірних матеріалів.
Наукова новизна. Пропонована дисертацiя вперше узагальнює процеси комп'ютеризації журналістики України з входженням її у світовий інформаційний простір. Крiм того, новим є системне дослiдження впливу інформаційної технології як на редакційно-видавничий процес, так і на журналістські методи роботи з інформацією. Порівняно з працями представників наукових шкіл А.З.Москаленка (зокрема, В.В.Різуна, В.Ф.Іванова11), В.Й.Здоровеги (зокрема, В.З.Партика24), Є.П.Прохорова (зокрема, Л.Є.Вартанової, Л.А.Коханової, Л.М.Кудрявцевої, Є.В.Лаврентьєвої, К.М.Накорякової, М.Т.Стахова25), в яких аналізуються в основному комп’ютерні технології як інструмент фіксації та консервації інформації, у даному дисертаційному дослідженні дістали подальший розвиток розроблені параметри тиражування й трансляції інформації, що знаходять своє вираження у вигляді телекомунікаційних технологій у журналістиці. Також відштовхуючись від результатів, отриманих А.З.Москаленком9, В.І.Шклярем, А.А.Чічановським10 під час аналізу проблем формування світового та національного інформаційного простору України, у даному дисертаційному дослідженні дістали подальший розвиток питання оформлення національного інформаційного простору України.
Практичне значення дисертацiї полягає в тому, що вона сприятиме розширенню уявлень щодо комп'ютеризацiї журналістики України, допоможе осмислити технологічні зміни в редакційно-видавничому процесі i через порiвняльний аналiз із світовими журналістськими стандартами надасть можливiсть вийти на сучасну практику редакцiйних колективiв, якi наполегливо шукають власне творче обличчя й вперто змагаються з конкурентами за свою ринкову нішу. Результати дослiдження можуть бути використанi за подальшої розробки поставлених i розглянутих у дисертацiї проблем. Вони можуть репрезентувати iнтерес і для сучасної української журналiстики, яка в умовах нацiонального вiдродження виробляє i формує рiзнi системи поширення масової iнформацiї. Результатами дослiдження в освітньому плані, а також під час підвищення кваліфікації чи перекваліфікації можуть скористатися працiвники редакцiй та колективи журналістських підрозділів вищих навчальних закладiв.
Одержані результати частково - у переведенні редакційно-видавничих процесів системи ЗМІ України на комп’ютерну основу - знайшли практичне застосування. Бази і банки даних та весь спектр телекомунікаційних технологій поки масово не використовуються в українській журналістиці. Отже, розроблені автором рекомендації щодо їхнього використання сприятимуть подальшому розвитку усієї національної системи засобів масової інформації України та її інтеграції в світовий інформаційний простір. Практична цінність одержаних результатів полягає в тому, що вони цілком придатні для негайного використання в практиці роботи редакцій у масштабах усієї країни. Оскільки автор ряд праць опублікував у співавторстві з В.В.Різуном і В.Ф.Івановим11, то деякі ідеї та розробки потребують обов’язкового зазначення конкретного особистого внеску. Йдеться, зокрема, про ідею комп’ютерної журналістики та розробку її складових. Автору належить детальна розробка складових комп’ютерної журналістики, особливо в частині телекомунікаційних технологій.
Апробація роботи. Основнi положення i результати дослiдження оприлюднено на 13 міжнародних, всеукраїнських і вузівських конференціях: на І і ІІІ мiжнародних наукових конференцiях "Мова і культура" (К., 1992; К., 1994), Мiжнароднiй науково-практичнiй конференцiї "Засоби масової комунiкацiї як форма бiзнесу" (К., 1992), наукових конференціях інституту (факультету) журналiстики Київського унiверситету iм. Тараса Шевченка (К., 1992; К., 1993; К., 1994; К., 1995; К., 1996; К., 1997), Мiжнароднiй науково-практичнiй конференцiї "Изучение истории и практики печати в условиях демократизации общества" (Воронеж, Росія, 1992), на І Всеукраїнській науково-практичній конференції "Українська періодика: історія і сучасність" (Львів, 1993), на ІІ Українській науково-методичній конференції "Використання персональних ЕОМ в навчальному процесі вищого навчального закладу" (Львів, 1993), на Міжнародній науково-практичній конференції "Журналістика й проблеми формування нової політичної еліти в посткомуністичних державах" (К., 1996), на засiданнях кафедр періодичної преси, журналiстської майстерностi та міжнародної журналістики інституту (факультету) журналiстики Київського унiверситету iменi Тараса Шевченка протягом 1991-1998 рр.
Структура роботи. Дисертацiя складається iз вступу, трьох розділів, висновкiв та списку використаних джерел.
Повний обсяг дисертації становить 385 сторінок, обсяг використаних джерел із 148 найменувань становить 21 сторінку.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обгрунтовано актуальність теми, новизну, практичне значення, визначено мету і завдання дослідження, його часові рамки, методи вивчення предмету, викладено історіографію проблеми.
Перший розділ "Розвиток комп'ютерних і телекомунікаційних технологій як передумова інтеграції журналістики України в світовий інформаційний простір" носить в цілому описово-систематизуючий характер, оскільки описує розвиток інформаційних технологій, за допомогою яких сучасна єдина система журналістики поширює масову інформацію в світовому інформаційному просторі.
У підрозділі 1 "Генеза комп’ютерних і телекомунікаційних технологій" простежується поступ людської цивілізації з точки зору творення культури, найвищою формою прояву якої стали саме технології. Їхній розвиток відбувався по двох напрямках: у вигляді технологій матеріальних виробів і у вигляді інформаційних технологій. Мільйон років людство виготовляло інструменти для роботи з матеріальними об’єктами, поки не було винайдено інструменти для реєстрації інформаційних образів. Ще майже 5 тисяч років обробка інформаційних образів залишалася незмінною - на рівні рахівниці. І лише винахід друкарського верстата - машини для масового тиражування зафіксованих на матеріальному носії знань29- створив інформаційні передумови прискореного зростання продуктивних сил. Ідея наділити подібні інструменти “інтелектуальністю” матеріалізувалася в 1940-х роках у вигляді комп’ютера, який використовує електронний носій інформації, залишаючи папір лише для представлення даних у більш зручному вигляді.
Саме перенесення акцентів за останні 30 тисяч років з технологій матеріальних виробів на технології інформаційні привело до того, що вперше в людській історії у другій половині ХХ сторіччя основним предметом праці в суспільному виробництві стає інформація замість матеріальних об’єктів. Про це, зокрема, свідчать дані, отримані американським дослідником М.Поретом30.
Найважливiше значення iнформацiйних технологiй полягає саме в тому, що вони вiдкривають шляхи НТР, знижуючи питоме споживання маси та енергiї. Хоча обробка кожної одиницi iнформацiї вимагає енергiї, а зберiгання iнформацiї вимагає речовини та простору, цi витрати незмiримо меншi витрат енергiї, речовини, простору, а як правило, i часу, нiж подiї реального свiту, що вiдображаються цими iнформацiйними процесами.
Інформація взагалі, і інформаційні дані в електронному вигляді зокрема, перетворились на глобальні, невичерпні ресурси людства, для якого розпочалася нова епоха розвитку цивілізації - епоха інтенсивного освоєння цих інформаційних ресурсів. Фактично на планеті Земля сформувалася людська інформаційна цивілізація, основною ознакою якої є глобальна технологічність. Її відлік починається з моменту "видачі в ефір" радіосигналів.
Основні риси людської інформаційної цивілізації: 1) зміна основного предмета праці в суспільному виробництві приводить не до спаду виробництва, а до зростання його ефективності за рахунок застосування передових технологій, роботизації й підвищення кваліфікації працюючих, збільшуючи одночасно масу вільного часу громадян - для дозвілля, туризму, підвищення культури, для самоосвіти; 2) інформація стає новим ресурсом людства, дозволяючи створювати високоефективні матеріали часто "з нічого", з дешевих компонентів; 3) наукоємні виробництва з мінімальним використанням сировини та енергії дозволяють навіть малим державам, які часто не мають власних природних ресурсів, досягати вражаючих успіхів в економіці - прикладів тому достатньо, особливо в Азії; 4) держава в новій цивілізації будувається за принципом відомих чотирьох гілок влади - законодавчої, виконавчої, судової та інформаційної, причому остання пронизує усі інші та означає свободу преси, гласність, величезну кількість загальнодоступних банків даних, а реалізується через Інтернет, глобальні інформаційні мережі, системи супутникового телебачення та інші складові інформаційних технологій; 5) небачено зростає динамізм економіки, створюються глобальні ринкові механізми, які, обмінюючись усе зростаючими потоками даних, інформації та знань, на шляхах безпаперової технології управління створюють новий, більш динамічний базис економічного прогресу; 6) зводяться нанівець відомі соціальні категорії (класова боротьба, зубожіння пролетаріату і т.ін.), а також поділ світу на капіталістичний і комуністичний. Однак виникають нові дисбаланси - між “швидкими” і “повільними” економіками з небезпекою зростаючого відриву перших від других; 7) у добре поставлені системи освіти й охорони здоров'я вкладаються все більші капітали для їх удосконалення; 8) успіхи в охороні природи.
У редакційно-видавничій сфері інформаційні технології являють собою технологічну схему збирання, запису, зберiгання, пошуку, перегляду, аналiзу, передачі, розповсюдження інформації на основі електронно-обчислювальної техніки та програмних продуктів. Відповідно до названих вище технологічних операцій інформаційні технології можуть бути розділені на дві великі групи: комп'ютерні і телекомунікаційні. Комп'ютерні технології беруть на себе виконання практично всіх операцій, окрім дистриб’юції. Останню забезпечують технології телекомунікаційні. У майбутньому, очевидно, подібна класифікація застаріє, оскільки найбільш характерною тенденцією розвитку інформаційних технологій є цілеспрямована інтеграція систем обробки й передачі інформації.
На існуючій технологічній основі виникають інформаційна індустрія, індустрія інформаційних послуг, робочі формулювання яких пропонуються автором. Інформаційна індустрія - це полісемантичне утворення, що може включати в себе як в цілому, так і окремо 1) комп’ютеробудування як самостійну галузь промисловості із застосуванням інтелектуальної машинної техніки; 2) створення програмного забезпечення для комп’ютерів; 3) інформаційні технології як технологічні операції на основі електронно-обчислювальної техніки та програмних продуктів. Інформаційні послуги - теж полісемантичне утворення, що може включати в себе 1) сукупне позначення підприємств і організацій, що виконують роботи із задоволення чиїхось інформаційних потреб, 2) окремий сегмент ринку інформаційних технологій.
У сучасних умовах людської інформаційної цивілізації процес глобальної самоорганізації соціуму виявляється, зокрема, в інтеграції держав, їхніх економіки, культури, журналістики.
У підрозділі 2 “Комп’ютерна журналістика” першого розділу підкреслюється, що розвиток інформаційних технологій наприкінці ХХ сторіччя привів до утворення єдиного інформаційного простору, в якому діє єдина система журналістики, що за допомогою електронних засобів соціального спілкування формує масову свідомість у світових масштабах без огляду на міждержавні кордони. З’являється журналістика комп'ютерна, яку можна визначити як сферу журналістської діяльності, в якій для здійснення редакційно-виробничих процесів використовуються спеціальні засоби електронно-обчислювальної техніки, комп'ютерні й телекомунікаційні технології. До спеціальних засобів належать: апаратне забезпечення у вигляді персональних комп'ютерів і периферії до них і різноманітне програмне забезпечення, що дозволяє вирізняти складові комп'ютерної журналістики31.
Строго кажучи, це не окремий напрямок у журналістиці (теж саме можна сказати про комп'ютерні лінгвістику, соціологію тощо), оскільки революційні зміни здійснюються не в творчості, а в існуючих технічних засобах. Останні здатні матеріалізувати різноманітні операції з інформацією. Внаслідок цього на певному етапі комп'ютерна журналістика є самостійним напрямком, оскільки відкриваються принципово нові шляхи роботи з інформацією: представлення текстових, графічних, аудіо- і відеоданих, збирання, запис, зберігання, доступ, пошук, перегляд, аналіз, відображення і навіть відновлення втраченої інформації, її передача, розповсюдження, а в кінцевому підсумку - видання журналістської продукції32, яка є одним з різновидів національного інформаційного продукту. Проте в майбутньому, коли на рівних існуватимуть два інтелекти: людський і машинний, - термін "комп'ютерна журналістика" набуде зовсім іншого змісту і цілком може скласти окремий напрямок у журналістиці.
Складові комп’ютерної журналістики. У журналістиці революційні зміни стосуються підготовки й випуску друкованих видань, ефірних програм. Відповідно до цього в рамках комп'ютерних технологій як їхні різновиди можна виділити технології: 1) різноманітних системних і прикладних програм; 2) набору, коректури та редагування редакційних матеріалів; 3) машинного відновлення випадково або навмисно знищеної інформації; 4) електронного перекладу текстів з іноземної мови; 5) сканування тексту й графіки; 6) макетування й верстки; 7) комп'ютерного друку; 8) ведення комп'ютерного архіву текстів; 9) тиражування в друкарні; 10) копіювання надрукованої продукції; 11) електронної преси; 12) машинної (або комп'ютерної, або ще - тривимірної) графіки; 13) машинного моделювання; 14) інфографії; 15) анімації (мультиплікації); 16) комп'ютерних ігор; 17) запису сюжетів на радіо або телебаченні; 18) їхнього перегляду й прослуховування, пізніше монтажу і т.д.; 19) банків (баз) даних тощо.
Проте без зв'язку, без передачі та розповсюдження інформації комп'ютерні технології приречені на локальність, що суперечить світовій тенденції щодо глобалізації інтеграційних процесів. Через це у рамках телекомунікаційних технологій виділяються технології: 1) інформаційних мереж на основі банків даних і автоматизованих інформаційно-пошукових систем; 2) інформаційних послуг та обслуговування; 3) мультимедіа; 4) "всесвітнього павутиння"; 5) віртуальної реальності; 6) пакетної передачі радіоданих; 7) касетного телебачення; 8) компакт-дисків; 9) відеодисків; 10) кабельного телебачення; 11) супутникового телебачення; 12) телебачення підвищеної і високої чіткості; 13) інтерактивного телебачення; 14) цифрового телебачення; 15) голографічного телебачення; 16) гібридних пристроїв, часто без назви, - нових засобів масової комунікації ("нью медіа"); 17) баз знань; 18) експертних систем тощо.
Крім цього, може бути запропонована класифікація телекомунікаційних технологій залежно від виду зв'язку: 1) дротового (телефонного, телеграфного, телексного, телетайпного, відеотелефонного, факсимiльного, модемного, факс-модемного, коаксіального, оптико-волоконного); 2) бездротового (радіозв'язку, мікрохвильового, супутникового, мобільного радіозв'язку, сотового, транкінгового, пейджингового).
Детальний аналіз складових комп’ютерної журналістики ефективний насамперед через відстеження змін, котрі ці складові вносять у функціонування ЗМІ. Феномен інформаційних технологій полягає у цілком новій технології спілкування ЕОМ і людини: в умовах діалогового режиму, за високого рівня інтерактивності (взаємодії). Зміна технології торкається преси, де редакційні процеси організовуються по-новому, перерозподіляються обов’язки працівників газет і журналів, видавництв і друкарень, скорочуються виробничі операції, цикли, штат. Не залишаються в стороні й радіо з телебаченням, які оснащуються цифровою технікою та принципово новою технологією трансляції інформації.
Бурхливий розвиток названих складових комп’ютерної журналістики забезпечує перевагу інформаційно розвиненим державам з точки зору контролю над світовим комплексом каналів передачі масової інформації, по яких передаються журналістські твори, підготовлені авторами, а потім скомпоновані редакційними працівниками в стрічки інформаційних агентств, у номери газет і журналів, у програми телебачення й радіо. У США, в Японії та Західній Європі інформація завдяки інформаційним технологіям майже миттєво обробляється та передається, журналістська продукція оперативно випускається й видається. Україні підтягтися до лідерів людської інформаційної цивілізації за сьогоднішніх скрутних економічних умов дуже важко. Єдино можливий вихід швидко довести національну систему ЗМІ до рівня світових журналістських стандартів полягає в пріоритетному розвитку інформаційних технологій у національному масштабі, і передусім у національній системі ЗМІ. Адже саме журналістика формує в очах міжнародного співтовариства імідж держави. Комп’ютерні і телекомунікаційні технології є передумовою інтеграції журналістики України в єдиний світовий інформаційний простір.
Другий розділ “Механізм інтеграції журналістики України в світовий інформаційний простір” носить в основному пояснюючий характер, оскільки за допомогою робочої моделі світового інформаційного простору розкриває, що собою являє це полісемантичне утворення, а також пояснює механізм інтеграції в світовий інформаційний простір української журналістики як комплексу каналів передачі масової інформації - з одного боку, та як соціального інституту, системи ЗМІ, системи різних творів - з другого. При цьому виділяються складові такого механізму.
Перший підрозділ “Світовий інформаційний простір. Формування національного інформаційного простору України” другого розділу створює теоретичну модель світового інформаційного простору, в якому наявні національні інформаційні простори суверенних держав, інформаційні поля соціального організму як фактичного відрізку простору, функціонують різні рівні інформації, яка виробляється на основі інформаційної культури.
Запропонована модель світового інформаційного простору допомагає зрозуміти, що кожний соціальний організм створює те чи інше інформаційне середовище, в якому залежно від густоти зв’язків інформація циркулює з тією або іншою швидкістю, формуються різні рівні її доступу. Життєдіяльність людини відбувається (у тому числі) в окремо утворюваних інформаційних полях як фактичних відрізках простору, кожна точка котрих обіймає окремих індивідів, які здійснюють ті чи інші операції з інформацією. Власне інформація, засоби її придбання, використання, зберігання й передачі - усе це немов скріплює різні ділянки соціального середовища, через яке отримується історично успадкована даним суспільством інформація, з одного боку, і інформація, вироблена сучасним їй поколінням, з другого.
Мета соціального середовища - впливати на свідомість індивіда, щоб він мав змогу найбільш ефективно діяти ради досягнення цілей, поставлених соціальним середовищем. Уся наявна інформація конкретного соціального організму становить інформаційний фонд, інструментом формування якого виступає інформаційний потік. Інтенсивність останнього не може бути кількісно вимірена існуючими засобами, але безперервне удосконалення інформаційних технологій каталізує інформаційні процеси в соціумі апріорі.
Спадковість поколінь, що має місце на практиці, є нічим іншим, як орієнтованою на національний та глобальний рівні інформацією. За цим процесом стоїть реалізація національної та глобальної інформаційних потреб. Їхнє зростання зумовлене переходом до прискореного типу суспільного розвитку, що вимагає застосування нових ресурсів, використання нових факторів розвитку. За таких обставин кількість інформації повинна рости набагато швидше, ніж національний прибуток, і інформація, таким чином, стає для промислово розвинутих країн одним з найважливіших національних ресурсів. Використовуючи останні, журналісти на базі інформаційних технологій виготовляють національний інформаційний продукт. Цей процес неможливий без прищеплення людям інформаційної культури.
Враховуючи, що 1) простір, який існує скрізь, внаслідок його конкретизації, локалізації тісно пов’язаний з територіальними рамками, що диктує територіальну побудову будь-якому соціальному організму, 2) життєдіяльність людей відбувається в окремо утворюваних інформаційних полях як фактичних відрізках простору, - робиться висновок: розвиток інформаційних технологій дає змогу поширювати комп’ютерні мережі, які в сукупності із супутниковим зв’язком долають граничність інформаційних полів і надають інформаційному середовищу суцільного, глобального характеру. Завдяки цій обставині людська інформаційна цивілізація, об’єднуючи в планетарному масштабі ЗМІ і ЗМК, формує світовий інформаційний простір, який у свою чергу вміщує національні інформаційні простори суверенних держав. У світовому інформаційному просторі рух інформації набуває небаченої швидкості та потенціальної вседоступності. Людське суспільство в цілому набуває інформаційного характеру, а це визначається інформаційним потенціалом країн з розвинутою системою ЗМІ.
Отримання інформації є невід'ємним правом людської особистості. Але, підкреслює з цього приводу В.І.Шкляр, отримання інформації та її розповсюдження слід розглядати у контексті вільного, збалансованого потоку інформації. Мета - координація зусиль для загального покращання справ у державі, підвищення стабільності суспільного життя. "Збалансований" зовсім не означає "обмежений". Під поняттям "вільний, збалансований потік інформації" розуміється можливість інформувати інших, а також самим отримувати інформацію, можливість взаємодії та діалогу, доступу та участі, що накладає обов'язки на всі зацікавлені сторони, - індивідуумів, спільнот, держав та регіонів33.
Оскільки жоден з інформаційних процесів не може бути розглянутий як феномен винятково національного характеру, очевидна потреба міжнародного співтовариства в міжнародних і регіональних угодах у галузі масової інформації. Після ІІ Світової війни можливості інформаційних технологій дозволили США нав'язати світовому співтовариству власну модель масових комунікацій, протистояння якій привело врешті-решт до вироблення концепції нового міжнародного інформаційного порядку (НМІП). Причетний до цього і український науковець А.З.Москаленко, який у ті роки працював у структурах ООН. Подальша розробка проблем права на комунікацію і, як наслідок, обрання 1994 року А.З.Москаленка дійсним членом Міжнародної академії інформатизації - колективного члену ООН - дало змогу не лише особисто виступати за справедливий міжнародний інформаційний обмін, а й підключити до цієї боротьби очолюваний академіком А.З.Москаленком колектив Інституту журналістики Шевченкового університету, підносячи авторитет і добре ім'я української науки та освіти.
Аналіз ситуації з НМІП, наведений на численних конференціях журналістських підрозділів вищих навчальних закладів України протягом 1992-1998 років, автор хотів би уточнити. На межі 1980-90-х років ряд країн, особливо Азії, почали вести по відношенню до Заходу контрекспансіоністську діяльність. Ставка на суцільну інформатизацію суспільства вивела Південну Корею, Тайвань, Сингапур, Малайзію, Індію, Гонконг, Таїланд та інших азіатських “драконів” в число процвітаючих держав - і все це за якийсь десяток років. Тим самим можливості у виробництві інформації по-різному розвинутих країн почали вирівнюватися.
Найшвидший на сьогодні спосіб прилучитися до цивілізаційних благ - підключення в режимі реального часу до глобальних мереж, по яких можна отримати практично всю інформацію, накопичену людством за час його розвитку на Землі. Сучасна людська цивілізація "офіційно" оформила своє становлення об'єднанням інформаційних ресурсів різних глобальних мереж в єдине ціле - мережу мереж Інтернет.
На жаль, в Україні після проголошення її незалежності масова інформатизація суспільства, комп’ютеризація національної системи ЗМІ затяглася. Хоча упродовж кількох років послідовно було прийнято основні закони у сфері інформаційної діяльності, вони фактично не працювали через правову нестабільність. Таким чином, процеси інтеграції в цивілізаційне середовище шляхом створення власного інформпродукту та залучення до світових журналістських стандартів, механізми інтеграції української журналістики як комплексу каналів передачі масової інформації і як системи різних творів у цих законах скоріше були продекларовані. В очах міжнародного співтовариства Україна виглядала раєм для відео-, аудіо- і комп’ютерних “піратів”. І все це на тлі інформаційної експансії, “паперової” блокади з боку Росії в перші роки українського суверенітету.
Головний результат цього періоду - сформування в загальних рисах українського інформаційного простору: 4 загальнонаціональних каналів - УТ-1, УТ-2, "Інтера" і "ICTV", багатьох регіональних каналів, мережі кабельного й супутникового ТБ, державного і комерційного радіомовлення, близько 6 тисяч газетно-журнальних видань тощо.
Інтеграція в світовий інформаційний простір для журналістики України може відбуватися двома шляхами: через інтеграцію журналістики 1) як комплексу каналів передачі масової інформації; 2) як соціального інституту, як системи ЗМІ і як системи різних творів. Проте на практиці ці процеси відбуваються навіть не у взаємодії, а як єдине ціле. Адже важко уявити, щоб українська журналістика, технологічно удосконаливши власні канали передачі масової інформації та зістикувавши їх із світовими каналами, не змінилася сама як система ЗМІ і як система різних творів, не переглянула своє становище в державному строї як специфічного соціального інституту - тоді б вона продовжувала залишатися журналістикою тоталітарного суспільства, а тоталітаризм суперечив би розвитку каналів передачі масової інформації. І навпаки, якби журналістика України після проголошення державної незалежності змінилася як система ЗМІ і як система різних творів, змінилося б її становище в країні як соціального інституту, але ці зміни не були б підкріплені технологічним удосконаленням каналів передачі масової інформації та стикуванням їх із світовими каналами, то українська журналістика в її новій якості залишилася б “річчю в собі” - але подібна “самоізоляція” тут же позначилася б на інформаційному обслуговуванні суспільства, яке б не змогло нормально функціонувати. Реалізація на практиці складових механізму інтеграції дозволяє національній системі ЗМІ інтегруватися в світовий інформаційний простір.
Другий підрозділ “Складові механізму інтеграції в світовий інформаційний простір української журналістики як комплексу каналів передачі масової інформації” другого розділу починається з вивчення ходу суспільного розвитку із застосуванням системного методу. Встановлюються основні складові інтенсифікації інформаційних процесів: 1) неухильне зростання швидкості передачі повідомлень; 2) збільшення обсягу інформації, що передається; 3) прискорення обробки інформації; 4) усе більш повне використання зворотних зв’язків; 5) зростання обсягу видобовуваної нової інформації та прискорення її впровадження; 6) наочне відображення інформації людині в процесах управління; 7) бурхливе зростання технічної оснащеності управлінської праці.
Якщо співвіднести тепер ці складові зі схемою узагальненої моделі управління, то одержимо інтегральний результат. Він полягає в тому, що механізм управління знаходиться під впливом все наростаючої інтенсифікації інформаційних процесів, в результаті чого у контурі управління за одиницю часу використовується все більший обсяг корисної інформації. Об'єктивний процес розвитку техніки, її спрямованість такі, що як у передачі повідомлень, так і в обчислювальних операціях - скрізь досягається багаторазове скорочення часових інтервалів, що витрачаються на виконання цих операцій у контурі управління. Це й приводить до прискорення темпів і паралельно - до зростання мобільності все більшого обсягу матеріальних об'єктів, можливості їхнього швидкого зближення, комплектації в технологічні процеси, вирішення завдань постачання та життєзабезпечення.
Але ж комунікації можуть розумітися і з точки зору комунікативного процесу - комунікації. Масова комунікація, яка здійснюється в масштабах усього суспільства, є феноменом ХХ сторіччя, а її засоби (ЗМК), що містять у собі і ЗМІ, виступають одночасно в двох іпостасях: і як спосіб спілкування із сучасниками, і як форма комунікації з нащадками. Таким чином, щоб досягти поставленої мети - інтегруватися в світовий інформаційний простір, - українській журналістиці як комплексу каналів передачі масової інформації потрібно “запустити в дію” складний суспільний механізм.
У третьому підрозділі “Складові механізму інтеграції в світовий інформаційний простір української журналістики як соціального інституту, як системи ЗМІ, як системи різних творів” другого розділу акцент переноситься на політичний і юридичний рівні. Створення умов для демократичного розвитку суспільних інститутів неминуче перетворюється на складний процес, який вдається вирішити протягом не одного покоління людей. Систему журналістських творів визначають журналістика як система ЗМІ і як соціальний інститут, такі явища життя, як соціальна позиція журналіста та редакції, свобода преси і журналістської діяльності.
Вивчення ходу суспільного розвитку в системному плані показує, що основними складовими механізму інтеграції в світовий інформаційний простір будь-якої національної журналістики, в тому числі і української, є: 1) закріплення державою за журналістикою як соціальним інститутом “владних повноважень”, що дасть змогу системі ЗМІ відігравати роль “четвертої влади” в суспільстві; 2) законодавче закріплення місця і ролі в суспільстві ЗМІ як типів видань або програм; 3) задоволення інформаційних потреб аудиторії за всіма інформаційними “нішами” - тематикою, соціальними позиціями, формами представлення інформації; 4) представлення в журналістиці усіх можливих на даному етапі розвитку суспільства соціальних позицій; 5) формування принципів журналістської діяльності; 6) вироблення конкретних правил і норм створення журналістського твору; 7) юридичне та економічне забезпечення свободи слова та журналістської діяльності; 8) налагодження трьох видів творчої діяльності в журналістиці: редакторської, організаторської та авторської; 9) розробка інформаційної політики як сукупності проблемно-тематичних ліній, які постійно ведуться; 10) розподіл ЗМІ на “якісні” та “масові”; 11) дотримання ряду загальнопрофесійних вимог, що визначають якості масової інформації (зокрема, актуальність, оперативність, комплексність); 12) продукування в журналістиці усіх типів творчості, вироблених людством, - наукового, художнього та особливо публіцистичного як центрального; 13) добре володіння методологічною культурою з боку журналістів (загальною методологією соціального пізнання; загальною журналістською методологією; методами отримання емпіричних даних, збирання фактів; методами інтерпретації, оцінки та пояснення отриманих фактів, вироблення висновків і рекомендацій, формування загальної концепції та реального змісту майбутнього твору); 14) знайомство з усіма сходинками творчої діяльності - технологічними прийомами; мистецтвом журналістської творчості; журналістською майстерністю як інтегрованим виразом соціальної позиції, фахової підготовленості та методологічної культури творчо обдарованої особистості; 15) дотримання вимог законодавства, етичних кодексів.
Третій розділ “Результати й перспективи інтеграції журналістики України в світовий інформаційний простір” носить в основному практично орієнтований характер, який дозволяє вирішувати завдання щодо оптимізації процесів інтеграції в світовий інформаційний простір журналістики України як комплексу каналів передачі масової інформації, з одного боку, і як соціального інституту, як системи ЗМІ, як системи різних творів - з другого.
У першому підрозділі “Використання інформаційних технологій в українських засобах масової інформації” третього розділу наголошується, що процес формування національного політичного, економічного, інформаційного, соціального (і т.д.) простору та його захисту хоча і є самодостатнім, проте він не може автоматично перенести країну до числа держав, що становлять людську інформаційну цивілізацію. Україна потребує надійних гарантів інтеграції. Образно кажучи, українському суспільству необхідно із звичайного літака пересісти в навколоземний човник багаторазового використання, який доставить своїх пасажирів на космічну орбітальну станцію. А це можна зробити за обов’язкової умови тотального застосування інформаційних технологій - комп’ютерних і телекомунікаційних - у журналістиці України. Зокрема, використання комп’ютерних технологій у практичній діяльності українських ЗМІ приводить до революційних змін як у редакційно-видавничому процесі (удосконалюються технологічні операції випуску видання або програми, поліпшується їх якість, ліквідуються зайві операції, що в кінцевому підсумку дає значну економію часу, скорочується та реструктуровується штатний розклад), так і в журналістських методах роботи з інформацією (принципово змінюються збирання, зберігання, пошук, відображення, аналіз, передача та розповсюдження інформації).
Різний рівень економіки ЗМІ формує перекоси в комп’ютерній культурі журналістського корпусу країни. Поряд із цим об’єктивним фактором має місце і фактор суб’єктивний - у вигляді психологічних бар’єрів, які сама перед собою “вибудовує” певна частина редакційних працівників. Крім цього, дуже вагомими є освітні проблеми в журналістиці - як діючих або майбутніх журналістів, так і їхніх навчителів з професорсько-викладацького складу журналістських підрозділів вищих навчальних закладів країни. Справа в тому, що інформаційні технології розвиваються такими стрімкими темпами, здійснюють такий величезний вплив не лише на умови й методи роботи, а й навіть на спосіб життя людей, що часто люди не встигають осмислити ці явища, внести відповідні концептуальні зміни в навчальний процес і встигати навчати конкретним технологіям, програмам-стандартам у тій чи іншій стадії редакційно-видавничого процесу. Звідси - “узаконеність” в Україні відомих на Заході концепцій “функціональної неграмотності”. Це явище (означає нездатність громадянина цивілізованого суспільства виконувати свої елементарні професійні, громадські та життєві обов’язки, реалізовувати свої основні права) зараховане до одного з факторів ризику сучасної цивілізації і виводить на проблему освіти, підготовки кадрів. Рівень майстерності журналіста, зауважує з цього приводу В.В.Різун, почав оцінюватися його умінням володіти інформаційними технологіями34.
У системі ЗМІ України усі складові комп’ютерних технологій (крім баз даних) застосовуються апріорі. Бази даних масово не використовуються в редакціях, оскільки тісно пов’язані з телекомунікаційними технологіями. Останні дуже обмежено використовуються редакціями внаслідок слабкої розвинутості дротового та бездротового зв’язку в українському суспільстві. Достатньо відзначити порожнечу банків даних українських інформаційних агентств, які ведуть цю роботу з 1992-1993 років. У провідних газетах банки даних згадуються лише в зв’язку із передплатниками. Наслідок цього - обмеженість української журналістики у власних можливостях.
На загальнонаціональному рівні вирішення проблеми наповнення українських банків даних змістовною та "прибутковою" інформацією Національною програмою з інформатизації покладено на Інститут проблем реєстрації інформації, де до того ж зроблено винахід світового рівня - система масового поширення комп'ютерної iнформацiї каналами телемовлення (500-700 сторiнок друкованого тексту за одну хвилину), яка оформилася в комп'ютерну газету "Все-всім"35. Проте відсутність фінансування з боку держави може пустити на самоплив Національну програму з інформатизації.
Неліцензійне використання програмного забезпечення стримує поширення комп'ютерних технологій і заважає інтеграції в світовий інформаційний простір, створює Україні негативний інформаційний імідж.
Як конкретно використовуються українською журналістикою телекомунікаційні технології? Адже сьогодні редакціям доступні Інтернет, національні та глобальні мережі, електронна пошта, інформаційні послуги та обслуговування. На жаль, подібної статистики не має навіть Спілка журналістів України. Один з небагатьох, хто намагається відстежити ці процеси, - директор інформаційного прес-центру IREX ПроМедіа Україна Г.М.Почтар. З 1700 досліджених ним газетних і журнальних видань (із 6 тисяч зареєстрованих періодичних видань) лише 170 мають електронну пошту (фактично лише 10% від цієї кількості користуються інформаційними мережами та відповідними інформаційними послугами. - Авт.), тільки 10-12 представлені в Інтернеті своїми Web-сторінками. Із систем телематики відзначимо "телетекст", що дає змогу телеглядачам приймати на екран текстову iнформацiю - додаткові відомості про найрiзноманiтнiше коло проблем, причому за вибiрковою ознакою. На жаль, в Українi телетекст використовується журналiстами лище для забезпечення дiловою iнформацiєю бiзнесменiв.
Технологія мультимедіа пов’язана з електронною пресою. У Києві яскравими представниками загону електронної преси є газета “Все-всім”, журнал “ОКО-Libra”, у Донецьку - інформаційний бюлетень “НОРМА-прес” і т.д. Справа дещо ускладнюється тим, що роблять електронні газети і журнали не професіонали-журналісти, а фахівці інших галузей, які пробують професійно займатися журналістикою. На жаль, не все у них виходить, а зміст подібних видань становлять в основному тексти законів і комерційна інформація.
Наступні три технології - “всесвітнього павутиння”, віртуальної реальності та пакетної передачі радіоданих - пов’язані з мережею Інтернет, але нами встановлено, що її послугами користується дуже обмежена кількість редакцій українських ЗМІ. Швидше допоміжну роль в ефірному телебаченні України відіграє технологія касетного телебачення. Локальне розповсюдження мають технології компакт-дисків і відеодисків. У сфері кабельного та супутникового телебачення в Україні в основному займаються крадіжкою зарубіжних програм, а середня частка кабельного та супутникового телебачення на телевізійному ринку України становить приблизно 8%.
У другому підрозділі “Практичні здобутки й проблеми української журналістики як соціального інституту, як системи ЗМІ, як системи різних творів” підкреслюється, що поки можна казати про теоретичні основи для забезпечення свободи слова в нашій державі. Гострота ситуації всередині національної системи українських ЗМІ не знижується і внаслідок ведення політичної боротьби на рівні преси, радіо, телебачення. До цієї ж категорії належить і проблема "інформаційної підгодованості" різних видань з боку політичних угруповань. Єдиний шлях до створення дійсно вільної преси - це її роздержавлення. Перспективи інтеграції в світовий інформаційний простір української журналістики очевидні: голос України звучитаме в світових інформаційних потоках усе сильніше і впевненіше, а сама журналістика позбавиться меншовартості і провінційності.
У висновках підкреслюється, що пропоновані результати досліджень вносять у розробку заявленої в дисертації теми елементи нового.
1. Дістали подальший розвиток - шляхом отримання нових емпіричних даних з їхнім наступним системним аналізом і узагальненням - питання оформлення на основі інформаційних технологій національного інформаційного простору України. Вони не суперечать аналогічним результатам, досягнутим під час аналізу проблем формування національного інформаційного простору України в працях дослідників журналістики А.З.Москаленка9, В.І.Шкляра10 (Україна), А.А.Чічановського10 (Росія). Повнота вирішення цього завдання залежить від остаточного сформування як національного, так і світового інформаційного простору, а ці процеси поки знаходяться в стадії становлення. Щодо оцінки достовірності одержаних результатів, то вони підтверджуються даними співробітників інформаційного прес-центру та комп’ютерної бібліотеки недержавної неприбуткової організації IREX ПроМедіа Україна, які постійно відслідковують близько 200 напрямків ідейно-тематичних ліній в українських ЗМІ.
Дістали подальший розвиток розроблені в науковій літературі параметри тиражування й трансляції інформації, які знаходять своє вираження у вигляді телекомунікаційних технологій у журналістиці. Запропоновано уточнену класифікацію інформаційних мереж за техніко-технологічною, територіальною (географічною), фаховою ознаками, за долею власності, за принципом роботи, за характером інформації, що передається. Шляхом отримання нових емпіричних даних з їхнім наступним системним аналізом і узагальненням уточнено дію цілої низки технологій, що генерируються мережею Інтернет. Одержані результати не суперечать наявному науковому матеріалу9-21,23-24.
У даному дисертаційному дослідженні поставлені завдання вирішені повністю, однак загалом на повноту їхнього вирішення постійно впливають серйозні зміни у функціонуванні ЗМІ. Щодо оцінки достовірності одержаних результатів, то вони підтверджуються даними українських експертів у галузі зв’язку - В.Бондар, А.Ільчишина, С.Яценка з українського представництва фірми “Моторола”, С.Шпортія з державної компанії “Раритет” Міністерства зв’язку України (стосовно становища
української журналістики як комплексу каналів передачі масової інформації), і даними Г.Почтаря з організації IREX ПроМедіа Україна (стосовно становища української журналістики як соціального інституту, як системи ЗМІ і як системи різних творів).
Поставлені в дисертації наукові проблеми можливо вирішити за допомогою методів моделювання, системного та історико-порівняльного, які й були застосовані - під час створення моделі світового інформаційного простору, під час аналізу отриманих емпіричних даних та їхнього подальшого узагальнення, під час вивчення розвитку комп’ютерних і телекомунікаційних технологій як передумови інтеграції в світовий інформаційний простір журналістики України, а також порівняння одержаних у даній роботі результатів з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних праць, практичних здобутків української та світової журналістики.
Відштовхуючись від праць А.З.Москаленка, В.І.Шкляра, А.А.Чічановського, які проаналізували проблеми формування світового інформаційного простору та національного інформаційного простору України, в даному дисертаційному дослідженні продовжено аналіз цих проблем. При цьому уточнено ряд принципових моментів. Зокрема, пропонуються параметри тиражування й трансляції інформації, що знаходять своє вираження у вигляді телекомунікаційних технологій, а також узагальнюються проблеми системи засобів масової комунікації України, яким доводиться одночасно і формувати національний інформаційний простір, і від нього ж зазнавати впливу.
Якісні показники здобутих результатів стосуються розвитку української журналістики як соціального інституту, як системи ЗМІ, як системи різних творів. Свобода слова забезпечує громадський контроль за діяльністю державних інститутів, є гарантом демократії. Розвинута система ЗМІ забезпечує повноцінне інформування різних прошарків та верств населення. Система різних творів забезпечує впровадження в редакційну практику світових журналістських стандартів, зокрема, чіткий поділ ЗМІ на “якісні” та “масові”.
Кількісні показники здобутих результатів полягають у тому, що в інформаційній сфері дуже мала частка ЗМІ України представлена в світових інформаційних потоках, має власні сайти в Інтернеті, інтегрована в глобальні інформаційні мережі, виявляє зацікавленість у великих банках загальнодоступних даних. Точної статистики на сьогодні ніхто не має у країні. Лише окремі дослідники, згідно із своїми інтересами, ведуть деякі підрахунки.
Без створення банків даних, національних комп'ютерних мереж та включення їх до світових інформаційних мереж справжня інтеграція України та інших держав СНД у європейське та світове співтовариство просто неможлива. У цій справі створенням лише однієї національної мережі УкрПак навряд чи можна обійтися.
Невиконання Національної програми з інформатизації сьогодні обернеться свідомим поглибленням відставання України в майбутньому. В цьому якраз і полягає специфіка інтеграції в світовий інформаційний простір журналістики України: з одного боку, є всі потенційні можливості, а з другого - низька їхня реалізація. Причому це відставання, починаючи з деякого моменту, може стати історично необоротним.
Бiда українських ЗМІ полягає у вiдсутностi в редакцiйнiй дiяльностi повного спектру комп'ютерних i телекомунiкацiйних технологiй, а держава та уряд не вважають журналiстику прiоритетною галуззю, в яку необхiдно вкладати дефiцитну валюту. Ця недалекоглядна позицiя вступає в протирiччя iз свiтовою практикою, орiєнтованою на забезпечення загальнолюдських цiнностей, однiєю з яких є право кожної людини на iнформацiю. Найефективнiше реалiзувати це право здатна саме журналiстика, насамперед журналiстика комп'ютерна. Інформаційні технології є гарантом вагомості національного інформаційного продукту України в світових інформаційних потоках.
Одержані в дисертації результати рекомендується використовувати: в управлінні соціальною сферою, в освітній діяльності, де необхідно переглянути програми й підручники з фаху, доповнивши їх викладеними у даній роботі концепціями. Розгорнути масове навчання інформатиці на факультетах та в інститутах журналістики, перетворивши таке навчання на постійно діючу індустрію знань, що безперервно оновлюється.
Енергійно освоювати й впроваджувати у суспільне виробництво технічні засоби кібернетики та інформаційні технології, викорінювати "національну хворобу" - несвоєчасність застосування нових знань для потреб суспільства.
У журналістиці за допомогою інформаційних технологій раціоналізувати всі етапи редакційно-видавничої діяльності, виходячи з критерію мінімуму витрати часу на виконання кожної операції. Можливі інвестиції спрямовувати на створення, безперервне розширення та удосконалення загальнодоступних банків даних.
Ретельно вивчивши зарубіжні системи журналістської освіти, відібрати найбільш цінне та впровадити в нашу систему освіти, зберігши в ній усе позитивне. Переглянути інвестиційну політику, пам'ятаючи, що найбільш вигідне вкладення капіталу - вкладення в систему освіти.
Продумати систему заходів, аби: 1) ліквідувати поділ ЗМІ на державні і недержавні; 2) ліквідувати поділ журналістики на професійну та аматорську; 3) забезпечити фінансову незалежність усіх редакцій з метою виключення матеріалів "на замовлення"; розробити працюючі закони та узгодити їх з професійними спілками на предмет порушення працівниками засобів масової інформації журналістської та службової етики.
27. Активно створювати національні комп'ютерні мережі та банки даних та інтегрувати їх у світовий інформаційний простір.
Основні положення і результати дослідження викладенi:
Комп’ютерні і телекомунікаційні технології як гарант інтеграції журналістики України в світовий інформаційний простір / Монографія. - К., 1998.
Паперові та електронні інформаційні моделі: навч. посібник. - К., 1995.
Дисплейленд. Сторінки світового огляду: навч. посібник. - К., 1995. - У 2-х ч.
Основи комп'ютерної журналістики: навч. посібник. - К., 1995. (у співавт.: автором написані - вступ, глави 2-4, 6-7, висновки, додатки 2-4).
Сучасні комп'ютерні технології і засоби масової комунікації: аспекти застосування: навч. посібник. - К., 1996. (у спіавт.: автором написані - вступ, глави 1, 3, післямова),
Українська журналістика: вчора, сьогодні, завтра”: наук. видання. - К., 1996. (у співавт.: автором написана перша глава третьої частини),
Iнформацiйнi мережi в засобах масової iнформацiї. Канал ИНФО-ТАСС: конспект лекцій. - К., 1992. (у спiвавт.: автором написаний параграф “Робота з каналом ІНФО-ТАРС” і додатки 1-6),
Методичні засади самостійної роботи студентів-журналістів: навч. посібник. - К., 1994. (у колективі авторів: автором написана стаття “Особливості вивчення інформаційного комп’ютерного каналу”).
у статтях до збiрника "Журналiстика. Преса. Телебачення. Радiо" (К., 1990. - Вип. 22; К., 1992. - Вип. 24; К., 1993. - Вип. 25),
у статтях до збірника "Вісник Київського університету. Серія "Журналістика" (К., 1993. - Вип. 1; К., 1995. - Вип. 2; К., 1996. - Вип.3; К., 1997. - Вип.4),
Сучасна українська журналістика: поняттєвий апарат: навч. посібник. - К., 1997. (у колективі авторів: автором - у співавт. - написана стаття “Комп’ютерна журналістика”, крім останнього абзаца),
в підготовлених до друку науково-методичних матеріалах (програма лекційно-практичного курсу “Сучасні інформаційні та комунікативні системи", програми спецкурсів "Методи роботи з документами та інформаційними банками" і "Комп'ютерна культура журналіста").
Мелещенко О.К. Комп’ютерні і телекомунікаційні технології як гарант інтеграції журналістики України в світовий інформаційний простір. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальністю 10.01.08 - журналістика. - Київський університет імені Тараса Шевченка, Київ, 1998.
Дисертацію присвячено специфіці інтеграції журналістики України в світовий інформаційний простір. У дисертації вперше узагальнено процеси комп’ютеризації національної системи засобів масової інформації, досліджено вплив інформаційних технологій як на редакційно-видавничий процес, так і на журналістські методи роботи з інформацією, уточнено параметри тиражування й трансляції інформації у вигляді телекомунікаційних технологій і особливості формування національного інформаційного простору України. Запропоновано шляхи переведення редакційних процесів системи ЗМІ України на комп’ютерну основу, розроблено рекомендації щодо практичного використання інформаційних технологій в українській журналістиці. Основні результати праці можуть бути негайно використані в масштабі галузі.
Ключові слова: комп’ютерні і телекомунікаційні технології, гарант інтеграції, журналістика України, світовий інформаційний простір, національний інформаційний простір.
Мелещенко А.К. Компьютерные и телекоммуникационные технологии как гарант интеграции журналистики Украины в мировое информационное пространство. - Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени доктора филологических наук по специальности 10.01.08 - журналистика. - Киевский университет имени Тараса Шевченко, Киев, 1998.
Диссертация посвящена специфике интеграции журналистики Украины в мировое информационное пространство. В диссертации впервые обобщены процессы компьютеризации национальной системы средств массовой информации, исследовано влияние информационных технологий как на редакционно-издательский процесс, так и на журналистские методы работы с информацией, уточнены параметры тиражирования и трансляции информации в виде телекоммуникацыионных технологий и особенности формирования национального информационного пространства Украины. Предложены пути перевода редакционных процессов системы СМИ Украины на компьютерную основу, разработаны рекомендации относительно практического использования информационных технологий в украинской журналистике. Основные результаты могут быть немедленно использованы в масштабе отрасли.
Ключевые слова: компьютерные и телекоммуникационные технологии, гарант интеграции, журналистика Украины, мировое информационное пространство, национальное информационное пространство.
Meleshchenko O.K. Computer and telecommunicational technologies as a garantee of Ukrainian journalistic integration into the world information area. - Manuscript.
Thesis for a doctor’s degree by speciality 10.01.08 - journalisic. - Kiev National University named after T.Shevchenko, Kyiv, 1998.
The dissertation is devoted to particularity of Ukrainian journalistic integration into the world information area. For the first time, in this dissertaion the prosesses of the computerization of the national system mass media are generalized, the informational technologies’ influence on the editing-publishing process and journalistical working methods are investigated, the edition and broadcasting parameters of information as telecommunicational technologies are precised, the formation of Ukrainian national information area particularities are precised. The roads of editing processes transformation for the Ukrainian system mass media on the computer base are suggested, the recommendations for the practical usage of the information technologies in Ukrainian journalistic are elaborated. The results of the work may be used in the journalistic area without any delay.
Key words: computer and telecommunicational technologies, garantee of the integration, Ukrainian journalistic, world information area, national information area.