Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
харківський нАціональний університет імені В.Н. каразіна
Барінова Наталія Вікторівна
УДК 159.922.1(775)+923.2
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВІДНОШЕННЯ БАТЬКА ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ СТАТЕВОРОЛЬОВОЇ “Я”-КОНЦЕПЦІЇ
У ДІВЧАТ-ПІДЛІТКІВ
19.00.07 –педагогічна та вікова психологія
автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук
Харків - 2006
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна.
|
Науковий керівник: |
доктор психологічних наук, професор Кочарян Олександр Суренович, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, завідувач кафедри психологічного консультування і психотерапії. |
|
Офіційні опоненти: |
доктор психологічних наук, професор Рибалка Валентин Васильович, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, м. Київ, завідувач відділу психології трудової та професійної підготовки; кандидат психологічних наук, доцент Мушкевич Мирослава Іванівна, Волинський державний університет ім. Лесі Українки, м. Луцьк, доцент кафедри медичної психології та психодіагностики. |
|
Провідна установа: |
Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, лабораторія консультативної психології та психотерапії, м. Київ |
Захист відбудеться 28 жовтня 2006 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д64.051.08 в Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 6, ауд. 451.
З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків,
пл. Свободи, 4.
Автореферат розіслано 26 вересня 2006 р.
|
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради |
Н.П. Крейдун |
загальна характеристика РоБОТИ
Актуальність дослідження. Проблематика ґендерного функціонування особистості жінки в період трансформації суспільних відносин в Україні привертає все більшу увагу вітчизняних дослідників (Т.В. Говорун, Н.М. Городнова М.Є. Жидко, О.Ф. Іванова, О.С. Кочарян, А.В. Коцар, М.І. Мушкевич, Р.П. Федоренко та ін.). Формування нової ґендерної ідентичності жінки, з якою пов’язані повнота реалізації жіночого потенціалу, вибір життєвого сценарію (І.В. Найдовська), задоволеність тілом (Н.М. Терещенко), сімейними та сексуальними стосунками (І.А. Семьонкіна, Г. Темкіна) тощо, є багатовимірним процесом, що активізує чинник первинної сімейної соціалізації (Т.В. Говорун, В.Є. Каган, Д.М. Ісаєв, Н.М. Терещенко, Д. Пайнз, A.B. Heilbrun та ін.). У більшості праць (Ф. Тайсон, Р. Тайсон, З. Фрейд, О. Лоуен та ін.) перевага надається материнській фігурі, а роль батька в процесі психосексуального розвитку особистості дівчини розглядається як менш значуща, другорядна, а в теоретичному сенсі вона виявляється недооціненою (Б. Уайнхольд, Дж. Уайнхольд). Конструкція материнства як теплоти, м’якості, емоційної близькості, які пом’якшували владу батька у сім’ї і створювали умови для нормального особистісного розвитку дитини сформувалася в кінці XIX століття (Е. Гідденс). Ідеалізація матері і, як наслідок, недооцінка ролі батька в емоційному розвитку дитини, стала однією з рис такої конструкції материнства. Батько ж був “втрачений” і лише зараз знов з’являється на авансцені. В психологічній літературі робота щодо „реабілітації батька” як значущої виховної фігури тільки почалася. Останнім часом низка дослідників (Р. Ронер, П. Венеціано) відзначає рівнозначність батьківської й материнської фігур у процесі статеворольової соціалізації дівчат. В певному сенсі батьківська любов виявляється важливішою, ніж материнська, а її дефіцит являє собою погану прогностичну ознаку щодо низки поведінкових та особистісних розладів (харчової поведінки, емоційної сфери, розладів залежного типу, академічної успішності тощо). Однак, поза увагою дослідників залишається власне статеворольовий аспект проблеми впливу батьківської фігури і відношення батька до доньки на формування статеворольових структур її особистості й ґендерної ідентичності. Вивчення впливу особливостей відношення батька до доньки на розвиток її статеворольової ідентичності й формування симптомокомплексу маскулінності/фемінінності (М/Ф-симптомокомплекс) є важливим для забезпечення психологічного здоров’я жінки та підвищення якості її життя.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до плану наукових досліджень кафедри прикладної психології Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, присвячених становленню статеворольової ідентичності особистості в межах НДР “Чинники та механізми розвитку залежної особистості: ґендерний аспект, програми психотерапії” (№ держ. реєстрації 0104U002360) та спрямована на визначення закономірностей розвитку симптомокомплексу маскулінності/фемінінності у дівчат-підлітків в контексті відносин „батько-донька”, створення програми психологічної корекції статеворольової “Я”-концепції дівчат-підлітків.
Об’єкт дослідження –статеворольова “Я”-концепція дівчат-підлітків.
Предмет дослідження –психологічні особливості відношення батька до доньки як чинник формування статеворольової “Я”-концепції у дівчини-підлітка.
Мета дослідження полягає у розробці програми психологічної корекції статеворольової “Я”-концепції дівчат-підлітків у контексті відношення батька до доньки на основі поглиблення теоретичних уявлень про психологічні особливості структури сім’ї як чинника формування статеворольової соціалізації дівчат.
Концептуальна ідея дослідження: на підставі теоретичного й експериментального вивчення психологічних особливостей формування статеворольової “Я”-концепції дівчат-підлітків у контексті впливу структури сім’ї та відношення батька до доньки розробити та впровадити програму психологічної корекції статеворольової “Я”-концепції дівчат-підлітків.
Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що особливості відношення батька до доньки є чинником, який впливає на тип формування статеворольової моделі особистості дівчини-підлітка, та особливості її статеворольової “Я”-концепції. Найбільш значущими у відношенні батька до доньки є особливості його виховної стратегії, яка визначається рівнем задоволення потреб доньки, характером санкцій та особливостями протекції а також ступенем його емоційної експресивності.
Відповідно до поставленої мети та гіпотези дослідження були визначені наступні завдання:
Теоретико-методологічною основою дослідження є: загальні положення психології та психотерапії сім’ї (Е.Г. Ейдеміллер, В.В. Юстіцкіс), статеворольової та ґендерної психології (Т.В. Говорун, І.С. Кон, О.С. Кочарян), психоаналітична модель розвитку міжособистісних стосунків дітей у неповних сім’ях (Ґ. Фігдор), концепція батьківської любові (Р. Ронер, П. Венеціано), епігенетична теорія Е. Ериксона, дизонтогенетична теорія психосексуального розвитку особистості (Г.С. Васильченко і соавт.). Конкретно психологічну методологію дослідження склали положення генетичної психології С.Д. Максименка, теорія відносин В.М. Мясіщева, закономірності розвитку особистості у підлітковому віці, які містяться в наукових працях І.Д. Беха, М.Й. Боришевського, О.К. Дусавицького, В.В. Рибалки та ін.
Методи дослідження: для розв’язання дослідницької проблеми було застосовано комплекс методів, що зумовлені об’єктом, предметом, метою та завданнями дослідження: теоретичні –аналіз, систематизація й узагальнення психологічних даних за темою дослідження; емпіричні –анкетування, інтерв’ювання, тестування (останні застосовувались для вивчення психологічних особливостей відношення батька до доньки та його ролі у становленні статеворольової “Я”-концепції дівчат-підлітків); розвиваючі –програма психологічної корекції статеворольової “Я”-концепції дівчат-підлітків, яка об’єднує індивідуальні та групові форми роботи.
Обробка емпіричних даних проводилася за допомогою статистичної комп’ютерної програми SPSS 10.
Організація та експериментальна база дослідження. Відповідно до поставлених мети й завдань дослідження проводилось у три етапи впродовж 2000-2005 рр.
На першому етапі (2000-2002 рр.) дослідження було проаналізовано теоретичні підходи до визначеної проблеми.
На другому етапі (2002-2003 рр.) був проведений констатуючий експеримент в основних дослідницьких вибірках дівчат-підлітків.
На третьому етапі (2003-2005 рр.) розроблено та впроваджено до психолого-педагогічної практики програму психологічної корекції статеворольової “Я”-концепції дівчат-підлітків: тренінг ґендерної ідентичності та програма корекції структури дитячо-батьківських стосунків у діаді “батько-донька”. Здійснено порівняльний аналіз отриманих результатів, систематизовано дані, які узагальнені та оформлені у вигляді дисертації.
Дослідницькою роботою було охоплено 96 дівчат віком 16-17 років, учениці випускних класів загальноосвітніх шкіл м. Сєвєродонецька. Учасниці дослідження виховуються в сім’ях із різною батьківською та емоційною структурами. Робота проводилася на базі міжшкільного навчально-виробничого комбінату м. Сєвєродонецька.
Наукова новизна отриманих результатів визначається тим, що в роботі:
Теоретичне значення роботи полягає в поглибленні теоретичних уявлень щодо ролі батька в сімейній соціалізації дівчини в контексті статеворольового розвитку, а також особливостей психосексуального розвитку дівчат-підлітків у сім’ях з різними типами сімейної структури та стилями батьківського виховання.
Практичне значення роботи. Дисертаційне дослідження містить програму психологічної корекції дитячо-батьківських стосунків і статеворольової ідентичності дівчат-підлітків, яка передбачає поєднання індивідуальної і групової (соціально-психологічний тренінг) форм роботи. Програму зорієнтовано на корекцію статеворольової сфери особистості дівчат-підлітків, а також на оптимізацію їх стосунків з батьками. Розроблено і частково модифіковано корекційний інструментарій для підлітків зі статеворольовими девіаціями. Запропоновано низку діагностичних методик (анкета “Сексуальний досвід”, анкета “Структура родини”), яка може бути застосована в практиці шкільної психологічної служби.
Результати дослідження впроваджено: в програми курсів “Психологія сім’ї”, “Основи сексології та сексопатології. Психологія статі та ґендерних відносин”, “Психологія особистості” на кафедрі психології Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського “ХАІ”(довідка від 06.06.2006 р.), в роботу міжшкільного навчально-виробничого комбінату м. Сєвєродонецька (довідка № 48а від 11.03.2005 р.), в роботу психологічної служби Сєвєродонецького колегіуму Національного університету “Києво-Могилянська академія” (довідка № 26 від 21.02.2004 р.).
Апробація здобутих результатів дисертації. Основний зміст роботи викладено: на Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 25-річчю кафедри психології психолого-педагогічного факультету ПДПУ ім. В.Г. Короленка “Розвивальна освіта та багатовимірний досвід освіти” (Полтава, 2000 р.), на I Міжвузівській науково-практичній конференції, присвяченій 10-й річниці заснування факультету психології та соціології ХНПУ ім. Г.С. Сковороди “Сучасний напрямок розвитку харківської наукової школи психології” (Харків, 2005 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції ХНУ імені В.Н. Каразіна “Девіантна поведінка неповнолітніх: проблеми, пошуки, рішення” (Харків, 2005 р.).
Публікації. Основний зміст роботи опубліковано у 5 статтях, серед яких 4 одноосібні, 1 написана у співавторстві з О.С. Кочаряном, 4 статті опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 1 публікація - у збірнику матеріалів конференції.
Структура і обсяг роботи. Основний зміст дисертації викладено на 163 сторінках. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку з 284 використаних джерел (з них 106 - іноземними мовами), 4 додатків на 14 сторінках.. Загальний обсяг дисертації - 203 сторінок. Текст містить 32 таблицю та 3 рисунки.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі надано обґрунтування актуальності, наукової новизни, теоретичного та практичного значення дисертаційної роботи, представлені мета та завдання дослідження, а також дослідницькі методи, наведено дані щодо апробації та впровадження результатів дослідження.
У першому розділі “Теоретичний аналіз психологічних особливостей відношення батька як чинника статеворольового розвитку дівчат-підлітків” присвячено огляду теоретичних підходів до проблеми впливу особливостей родинної структури на статеворольовий розвиток дівчат.
У першому підрозділі “Дитячо-батьківські відношення як чинник становлення статеворольової ідентичності” визначена роль сім’ї та виховання у формуванні особистості, яка сформована фундаментальною традицією вітчизняної психології дитинства, представленою Л.С. Виготським, П.Я. Гальперіним, О.М. Лєонтьєвим, Л.А. Венгером, О.В. Запорожцем, Г.С. Костюком, О.В. Киричуком, Л.І. Обуховою, Д.Й. Фельдштейном, Д.Б. Ельконіним, Ю.Б. Гіпенрейтер, Л.І. Божович, Б.Г. Ананьєвим, І.С. Коном та зарубіжними дослідниками, перш за все психоаналітичної спрямованості: 3. Фрейдом, К.-Г. Юнгом, А. Адлером, Д. Боулбі, Д.В. Віннікотом, М. Кляйн, Л. Колбергом, О. Кернбергом, Е. Еріксоном, А. Фрейдом, К. Хорні, Д. Пайнз, О. Лоуеном та ін. Стиль сімейного виховання, визначений батьківськими ціннісними орієнтаціями, настановами, емоційним ставленням до дитини, особливістю прийняття дитини батьком і способів поведінки з нею, є важливим елементом становлення “Я”-концепції, та зумовлює когнітивний розвиток дитини, її позицію щодо навколишнього світу. Найсприятливішим для формування особистості дитини вважається демократичний стиль виховання, коли на тлі безумовного прийняття сина/доньки батьки спираються на діалог і взаємну довіру, поєднують контроль і заохочення, стимулюють у дитини розвиток ініціативи та самостійності. Незважаючи на відмінності методологічних позицій, більшість авторів визначає наступні ключові для дитячо-батьківських взаємин параметри: автономія-контроль; відторгнення-прийняття; вимогливість-потурання; ступінь емоційної близькості, прихильності; строгість; непослідовність-послідовність; умовність-безумовність прийняття. Таким чином, існує численна феноменологія батьківських позицій, стилів виховання, а також напрямків формування індивідуальних характерологічних особливостей дитини в межах нормальної або хибної поведінки. У той же час, у більшості праць, присвячених стилям сімейного виховання, данна проблема до нинішнього часу розглядалась без урахування статі дитини, відмінності стилів поведінки батька й матері як представників своєї статі.
У другому підрозділі “Психологічні аспекти становлення жіночої статеворольової “Я”-концепції” проаналізовано теоретичні аспекти становлення жіночої статеворольової ідентичності, яка формується під впливом культурних, макро- і мікросоціальних факторів. Становлення статевої ролі базується на взаєминах дитини з батьками. Важливим аспектом статеворольового розвитку дівчини виявляється співвідношення статевої ідентичності та “Я”-концепції. Базис відчуття ідентичності, який будується відповідно до якості материнського ставлення, проявляється пізніше у вигляді “Я”-концепції. Разом із тим, стереотипи маскулінності й фемінінності, від яких залежать відмінності у вихованні дівчаток і хлопчиків, а також роль в цьому процесі батька і матері істотно варіюють, що знайшло своє відображення в численних психодинамічних (зокрема, психоаналітичних) концепціях. Теоретична недооцінка категорії статі в психології дає неадекватне уявлення про особливості формування особистості в онтогенезі.
Показано значущість дитячо-батьківських стосунків в контексті становлення жіночої ідентичності. Базис відчуття ідентичності, створений на якості материнського ставлення, виявляється пізніше у вигляді “Я”-концепції. Вона виступає як динамічна пояснювальна категорія, яка опосередковує найважливіші інтрапсихічні процеси й більшість міжособистісних (включаючи соціальну перцепцію, вибір партнера, моделі спілкування тощо), адже “Я”-концепція жінки пов’язана з тим, наскільки вона відповідає культурно зумовленим жіночим ролям (донька, сестра, кохана, мати). Кожна з названих ролей формується на конкретній стадії психосексуального розвитку жінки, і велику роль в цьому процесі відіграє ставлення батька до доньки.
У третьому підрозділі “Роль відношення батька в становленні статеворольової ідентичності дівчини-підлітка” представлені традиційні та новітні теоретичні підходи (Р. Ронер, П. Венеціано, P. Amato, F. Rivera, P. Gilbreth та ін.) до визначення ролі батька в процесі первинної статеворольової соціалізації дівчат; обговорені емпіричні дані щодо впливу любові та турботи батька. Як показали результати досліджень останніх років, емоційне залучення батька до процесу виховання дівчини є не менш значущим порівняно з материнською любов’ю для нормального та своєчасного проходження дівчиною етапів статеворольової соціалізації. В той же час, незважаючи на велику кількість розрізнених фактів, відчувається нестача робіт, присвячених саме аналізу ролі батька в статеворольовому розвитку дівчини-підлітка. Таким чином, видається доцільним переглянути традиційні теоретичні уявлення про батька як другорядного учасника виховного процесу, відносно малозначущу для статеворольового розвитку дівчини фігуру.
У другому розділі “Методологічні та методичні основи дослідження” обґрунтовано вибір дослідницької вибірки та спосіб її формування, надано детальний опис елементів вибірки, а також представлено інформацію щодо застосованих в роботі дослідницьких методів.
У першому підрозділі “Методологічні основи дослідження” описані методологічні засади дослідження, якими стали статеворольовий та ґендерний підходи до вивчення проблеми виховання дітей, дані щодо особливостей виховання дівчат в різні вікові періоди: специфіки їх індивідуального й психосексуального розвитку, засвоєння ними соціальних та ґендерних ролей. Работа базується на інтерособистісному підході (В.В. Рибалка) і реалізує принципи розвитку та соціальної детермінованості особистості.
У другому підрозділі ”Характеристика дослідницької вибірки” ретельно обґрунтовано вибір дослідницької вибірки, яку склали 96 дівчат 16-17 років, учениці випускних класів загальноосвітніх шкіл м. Сєвєродонецька. Учасниці дослідження виховуються в сім’ях із різною батьківською та емоційною структурами, які описуються наступними параметрами:
Відповідно до цілей та завдань дослідження вибірку було розбито на чотири групи залежно від батьківської та емоційної структури сім’ї:
Група 1 –дівчата з повних родин з високою якістю відношень „батько-донька” (25 осіб);
Група 2 –дівчата з повних родин з низькою якістю відношень „батько-донька” (25 осіб);
Група 3 –дівчата з неповних родин з високою якістю актуальних або ранніх відношень „батько-донька” (22 особи);
Група 4 –дівчата з неповних родин з низькою якістю актуальних або ранніх відношень „батько-донька” (24 особи).
Згідно концепції батьківської любові Р. Ронера та П. Венеціано (2001), любов батька є визначальним чинником для психологічного, зокрема статеворольового розвитку дівчат. Тому в межах запропонованого дослідження основну увагу було приділено саме емоційній структурі стосунків батько-донька, але до уваги брався той факт, що емоційна структура сім’ї являє собою набір інтеракцій з кожним членом родини (батьком, матір’ю, сіблінгами), а також містить спогади про дитячі стосунки з матір’ю та батьком.
У третьому підрозділі ”Опис методів дослідження” представлені дослідницькі методи, до складу яких увійшли три групи методик:
У роботі використано методи багатовимірної статистики - кореляційний і факторний (метод головних компонент, “обертання” Варімакс) аналізи, а також t-критерій Стьюдента, U-критерій Вілкоксона-Манна-Уїтні й КЗ –критерій знаків для визначення статистично достовірних відмінностей між вибірками.
У третьому розділi “Вплив особливостей відношення батька до доньки на статеворольовий розвиток дівчат-підлітків” наведено опис результатів дослідження впливу відношення батька на розвиток статеворольової “Я”-концепції дівчат.
У першому підрозділі “Вплив повноти сім’ї на формування симптомокомплексу маскулінності/фемінінності у дівчат-підлітків” розглянуто особливості структурної організації М/Ф-симптомокомплексу в дівчат-підлітків у залежності від повноти сім’ї, її владної та сіблінгової структури.
За відсутності рівневих відмінностей у показниках маскулінності й фемінінності, дівчатка-підлітки з неповних сімей виявили якісні особливості організації цих показників:
) у структурі їх фемінінної “Я”-концепції достовірно переважає якість “легка збудливість”, яка в психосемантичному ознаковому просторі змістовно наповнена такими дискордантними рисами, як, з одного боку, “швидкість реакції”, “веселість”, а, з іншого –“запальність”, “нетерпимість”, “образливість”, “закомплексованість”. У структурі їх маскулінної “Я”-концепції достовірно переважають якості “винахідливість” і “дотепність”. Перша з них також семантично навантажено дискордантними рисами: з одного боку, “бажання сподобатися”, з іншого –“творчість”, “рішучість”, “бажання удосконалюватися”. Якість “дотепність” семантично близька таким конструктам, як “гнучкість розуму” і “оптимістичність”, (останнє, крім свого основного значення, несе семантичне навантаження “спосіб привернути до себе увагу”). Таким чином, спостерігається феномен дискордантної психосемантичної организації вказаних фемінінних і маскулінних якостей, їх семантичної поляризації. Одним із векторів такої поляризації є вектор “непотрібності”, який задає специфічний особистісний сенс змістовної організації М/Ф-симптомокомплексу і відображає статеворольову травму кинутості;
2) спостерігається зв’язок між параметром “відсутність батька” та якісними особливостями реалізації ґендерної ролі “стерва”, яка наповнюється такими фемінінними якостями, як “емоційність”, “легка збудливість”, “непостійність”, “жіночність”, “хвастощі”, “балакучість”, що відображає невпевненість у собі, у власній потрібності іншим, та ускладнення в формуванні міжособистісної психологічної інтимності. Про це ж свідчать і тенденції, виявлені в результаті факторного аналізу: сензитивна та психастенічна акцентуації (які відносяться до астенічного кругу та пов’язані з невпевненістю в собі) розвиваються в дівчат на тлі відсутності батька.
Вивчення владної структури сім’ї показало, що значущо вищий рівень маскулінності характеризує дівчат з родин, де спостерігається патернальне домінування.
Сіблінгова позиція пов’язана з особливістю організації М/Ф-симптомокомплексу: молодша донька в родині має більш високу соціогенну маскулінность, ніж єдина або старша. Наявність старшого брата призводить до формування високого рівня соціогенної маскулінності в дівчат; сіблінгова позиція „старша/єдина донька” пов’язана з низьким рівнем поведінкової маскулінності. Низький рівень маскулінності у старшої/єдиної доньки корелює з параметром "гарні дитячі стосунки з матір’ю", водночас як висока маскулінність молодших доньок пов’язана з показниками "гарні дитячі й актуальні стосунки з батьком". Тим самим, характеристики сіблінгової структури непрямо підтверджують тезу про те, що якість взаємин з батьком є одним із ключових чинників впливу на статеворольовий розвиток дівчат.
У другому підрозділі “Вплив емоційної структури сім’ї на формування симптомокомплексу маскулінності/фемінінності у дівчат-підлітків” розглянуто вплив емоційної структури сім’ї на формування М/Ф-симптомокомлексу дівчат-підлітків.
Уявлення про батька в дівчат із неповних родин більш розгорнуті, однак структура образу ідеального батька збігається з аналогічними уявленнями іх одноліток з повних родин і відбиває потребу в батьківській любові й емоційній близькості з ним. Водночас, дівчата з неповних родин інакше оцінюють функцію батьківського контролю. Якщо для дівчат з повних родин контроль пов’язаний з ворожістю й обмеженням волі, то для дівчат, які виховуються без батька, функція контролю суб’єктивно синонімічна прийняттю. Що ж до негативних якостей, які приписуються батькові, то це "байдужість" і "владність", що стійко асоціюються з ворожістю. Такі уявлення дівчат-підлітків з неповних сімей можуть стати важливим чинником, який призводить до формування залежних міжособистісних стосунків різних типів.
Погане ставлення дівчат-підлітків обох груп до батька пов’язане з мінімальністю його санкцій за умови, що мати надає перевагу жіночим якостям у дівчини. В цьому випадку батько сприймається дівчинкою як байдужий. Стійкий семантичний зв’язок конструктів „надання матір’ю переваги жіночим якостям” –„погане ставлення матері” є непрямим свідоцтвом того, що дівчина несвідомо „звинувачує” матір, яка розцінюється, як перешкода на шляху до отримання батьківської любові й прийняття. Дівчатка оцінювали стосунки з батьком як гарні (незалежно від ставлення матері) тоді, коли його виховними стратегіями були гіперпротекція і надмірне задоволення потреб дівчини. Саме ці показники батьківського відношення до доньки є найважливішими у формуванні статеворольової сфери особистості, а саме сприяють формуванню психологічної андрогінності. Чинником, що модулює такий вплив є владна позиція батька у сім’ї. В таблиці 1 наведено структура фактора андрогінності.
Таблиця 1
Структура фактора андрогінності у дівчат-підлітків
(наведено елементи зі значущими навантаженнями)
|
Елементи фактора |
Навантаження |
Розшифровка |
|
Відносини з батьком |
0,439 |
добрі |
|
Дитячі стосунки із батьком |
0,431 |
добрі |
|
Керівник у сім’ї |
0,464 |
батько |
|
Соціогенна М |
0,674 |
рівень –високий |
|
Соціогенна Ф |
0,656 |
рівень –високий |
|
Досяжницький сексуальний сценарій |
0,410 |
сценарій не розвивається |
|
Відношення до сексу і любові |
- 0,314 |
адаптивне |
Висока якість стосунків з батьком перешкоджає актуалізації досяжницького сексуального сценарію (вільні сексуальні стосунки як засіб здобуття уваги та підтвердження власної затребуваності за Г. Тьомкіною), який формується в жінки як наслідок почуття власної незначущості, непотрібності. Емоційно теплий батько впливає на розвиток у дівчат не тільки фемінінних (експресивних) якостей, але й сприяє прийняттю цінностей самоактуалізації, що базуються переважно на традиційно маскулінних рисах.
Наочно статеворольова структура “Я”-концепції дівчат різних груп наведена на рис.1.
efe2ed
c3 2
d4 :
ef.
cc :
ec
ede2ed
c3 4
d4 :
ec.
cc :
1) e5
2) e4
3) ed
c3 3
d4 :
1) f0 ,
2) b3eab3f1,
3) eb,
4) b3f0b3f1,
5) ebe5 ,
6) b3f1,
7) ec.
cc :
1) e1
2) ef
3)
4) b3f1
f1 f1b3’bf