Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
33
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Дементьєв Вячеслав Валентинович
УДК 330.101.301.732.4
ВЛАДА В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН
Спеціальність 08.01.01 –Економічна теорія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук
Донецьк - 2004
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі економічної теорії Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).
Науковий консультант: доктор економічних наук, професор
Семенов Анатолій Григорович,
Донецький національний університет
Міністерства освіти і науки України,
завідувач кафедри економічної теорії
(м. Донецьк).
Офіційні опоненти:
доктор економічних наук, професор Батура Олександр Васильович, завідувач кафедри гуманітарних і соціально-економічних дисциплін Державної медичної академії України Міністерства освіти і науки України (м. Дніпропетровськ);
доктор економічних наук, професор Гриценко Андрій Андрійович, завідувач кафедри економічної теорії та економічних методів управління Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України (м. Харків);
доктор економічних наук, професор Малий Іван Йосипович, професор кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України (м. Київ).
Провідна установа: Львівський національний університет ім. І. Франка Міністерства освіти і науки України, кафедра економічної теорії (м. Львів).
Захист дисертації відбудеться 28 квітня 2004 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.01 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 198-а, великий зал засідань.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.
Автореферат розіслано 18 березня 2004 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Овечко Г.С.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Влада є певним аспектом у відносинах між людьми, котрий складається із здатності однієї людини або цілої групи нав'язувати свої цілі іншим. Економічні відносини, як і будь-які соціальні відносини, включають владну складову. Влада є феноменом економічного життя суспільства, повсякденного економічного буття, яке не підлягає сумніву. Йдеться про владу власника, ринку, споживача, державну владу, фінансову владу, владу трудових колективів, владу корпорацій тощо. Визнається також суттєве значення влади в економіці, її вплив як на поведінку окремих економічних агентів, так і на функціонування господарської системи у цілому. Можна по різному оцінювати роль, значення й функції влади в економіці, але безперечним є той факт, що поведінка економічних агентів формується під впливом системи влади, в межах якої вони діють.
Відображенням значення даного феномену для економіки є те, що в історії економічної думки були неодноразові спроби включити проблематику влади до предмету економічного аналізу –марксизмом, теорією господарського порядку, інституціональною теорією, теорією фірми, політичною економією, соціально-інституціональною теорією (французькою школою), теорією організації тощо. Останнім часом у світовій економічній літературі з’явилася значна кількість наукових праць, присвячених проблемам економічної влади. Теоретичні аспекти проблеми влади та її ролі в економіці розглянуто в працях С.Боулєса, Г.Гінтиса, А.А.Гриценка, В.Дуггера, Г.В.Задорожного, А.Лібмана, А.Мовсесяна, М.Морішима, Дж.Палермо, Е.Тоффлера, Є.Шутца, П.Маргінсона, В.М.Цветаєва, Д.Янга. Це є свідченням зростання інтересу до проблеми влади у сучасній економічній теорії. Суттєвим внеском у розвиток економічної теорії влади є дослідження видатного сучасного економіста М.Олсона, яке знайшло відображення у монографії “Power and Prosperity: Outgrowing Communist and Capitalist Dictatorships”(Влада та процвітання: подолання комуністичної та капіталістичної диктатур), видання якої привернуло увагу дослідників до даної проблеми.
Разом з тим можна констатувати, що комплексного теоретичного аналізу сутності влади в системі економічних відносин так і не відбулося. Проблема влади залишається на периферії економічних досліджень. У сучасній літературі неодноразово підкреслюється недостатність досліджень сутності та значення влади в системі економічних відносин. Влада, яка є одним з головних об’єктів досліджень у політичних і соціологічних науках, ще не стала таким в економічній теорії. Більшість дослідників обмежують свій аналіз лише деякими аспектами проблеми влади в економіці. Як виняток можна назвати праці В.Ойкена, Ф.Перру, Дж.К.Гелбрейта, Я.Таката, в яких зроблено спробу надати системне пояснення феномену влади в економічному житті. Слід зазначити, що дослідження економічної влади мають глибокі традиції і в історії української економічної думки. Вони пов’язані передусім з науковими доробками видатного економіста початку ХХ століття М.І.Тугана-Барановського, який розглядав економічну владу як фактор, що визначає розподіл доходів у суспільстві. На цей час у сучасній вітчизняній економічній теорії системне дослідження проблеми економічної влади у контексті відносин власності виконано в наукових роботах Г.В. Задорожного.
Протиріччя між недостатнім відображенням проблеми влади в економічній теорії, з одного боку, і очевидним значенням фактору влади у господарському житті, з іншого, вимагають необхідність створення економічної теорії влади. Її значення полягає в тому, що реальна система економічних відносин –це світ асиметричних відносин між такими агентами, які займають нерівні економічні або політичні позиції і мають нерівні можливості підпорядковувати (примушувати) один одного. В економічній системі домінують відносини, що включають владу і підпорядкування один одному. У цьому плані не відсутність влади, а її наявність можна розглядати як “природний стан”економічної організації суспільства.
Особливого значення набуває проблема влади для аналізу перехідної економіки. Суттєвим ідеологічним недоліком у розробці моделей переходу до ринку є відсутність уявлення про те, що перехід від планової економіки до ринкової є не просто перехід від примусу до економічної свободи. Трансформація соціалістичної економіки в ринкову є переходом від однієї системи влади або примусу до іншої, яка у цілій низці своїх суттєвих моментів має прихований характер. На наш погляд, головним недоліком реформ була лібералізація економічного життя й руйнування механізмів влади соціалістичної економіки, які здійснювалися без створення адекватних механізмів влади, що могли б спонукати до ефективної діяльності (з окремими аспектами цієї проблеми можна, зокрема, ознайомитися у працях О.В. Батури, Є.Т. Гайдара, А. Гальчинського, А.А. Гриценка, В.М. Гєєця, А.П. Заостровцева, Р.І. Капелюшникова, Г. Клейнера, І.Й. Малого, Р.М. Нуреєва, В. Радаєва, А. Радигіна, Л.І. Якобсона).
Необхідність створення економічної теорії влади, а також практичних рекомендацій щодо удосконалення розподілу влади в економіці є актуальною проблемою і потребує подальшої розробки теоретичних засад сутності й значення влади в системі економічних відносин.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок наукових досліджень є складовою частиною спільного INTAS-проекту “Industrial Restructuring during Ukrainian Economic Transition with a Special Regional Policy Perspective for Eastern Ukraine” (“Реструктуризація промисловості в період економічної трансформації в Україні і спеціальні регіональні перспективи для Східної України”), реєстраційний номер INTAS-Ukraine UA 95-0280. Дисертацію виконано в рамках державної бюджетної теми за планом науково-дослідних робіт Донецького національного технічного університету "Розвиток теоретичних засад формування господарських рішень в умовах ризику" (№ ДР 0102U001239).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є вирішення актуальної наукової проблеми щодо визначення природи, сутності й форм влади в системі економічних відносин, особливостей функціонування влади в умовах ринкової трансформації в Україні, а також розробка теоретичних засад та практичних пропозицій щодо вибору стратегії удосконалення політики в галузі соціального контролю над розподілом економічної влади.
Для досягнення поставленої мети в дисертації були вирішені такі задачі:
визначено місце й роль концепцій влади в історії економічної думки;
виконано методологічне обґрунтування включення проблеми влади до предмету економічного аналізу;
визначено сутність економічної влади і на цій основі здійснено виділення владного аспекту економічних відносин;
проаналізовано структуру й основні елементи відносин влади: суб’єкт і об’єкт влади, ресурси влади, мотивація до здійснення влади;
визначено вплив влади на витрати, мотивацію та зміст поведінки економічних агентів;
виділено інститути економічної влади й надано ґрунтовні характеристики владної структури в системі економічних відносин;
розглянуто економіку як систему влади, тобто як систему взаємодій між асиметричними економічними агентами;
сформульовано теоретичні основи аналізу ефективності системи економічної влади;
досліджено співвідношення влади та інститутів щодо впливу на економічну поведінку;
розроблено модель поведінки учасників підприємства в системі економічної влади;
проаналізовано стан економічної влади в перехідній економіці й визначено особливості її впливу на мотивацію економічної поведінки;
розроблено концепцію ефективного (суспільно-необхідного) порядку влади в економічній системі;
обґрунтовано необхідність соціального контролю над розподілом економічної влади і розроблено методи його запровадження у суспільстві.
Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено:
По-перше, модель раціонального вибору (у модифікованому вигляді представленому в неоінституціональних теоріях) та заснований на її використанні економічний інструментарій. Проте поведінкова модель, що використана в роботі, за деякими параметрами відрізняється як від традиційної неокласичної, так і від неоінституційної моделі, а саме: модель раціонального вибору доповнено умовами нерівності агентів, які беруть участь в обміні, й обмеженою добровільністю цього обміну.
По-друге, дослідження економіки як системи соціальної взаємодії, в якій соціальні, політичні й економічні інститути “мають значення”(тому обов’язковим є залучення методів не тільки економічного, але й соціологічного аналізу).
По-третє, діалектична логіка, абстрактно-логічний та історичний методи дослідження, системний підхід.
Об’єктом дослідження є процеси здійснення та розподілу влади, що відбуваються в системі економічних відносин.
Предметом дослідження є економічний зміст відносин влади та механізм впливу влади на економічну поведінку та функціонування господарської системи.
Наукова новизна результатів дослідження полягає у такому.
Вперше:
проведено системне теоретичне дослідження економічної сутності й форм влади в системі економічних відносин та підходів до визначення її ефективності. Надано визначення природи влади як аспекту економічних відносин та доведено, що підґрунтям влади є асиметрія в розподілі ресурсів між агентами економічної системи, виділено види асиметрії в розподілі ресурсів, які породжують відносини влади;
обґрунтовано існування ренти влади, виходячи з аналізу її корисного ефекту. Визначено, що рентою влади є різниця між кількістю витрат, необхідних для присвоєння блага, які суб’єкт влади вимушений був би нести за умови її відсутності, з одного боку, і кількістю витрат, необхідних для досягнення цієї мети за умови наявності влади (тобто витрат на владу), з іншого боку. Проаналізовано різні види рент, що створюються владою;
доведено вплив влади на поведінку суб’єктів економічних відносин, умови, зміст і результати їх економічного вибору. Обґрунтовано, що влада впливає на зміну, по-перше, кількості витрат, які вимушений нести економічний агент для привласнення одиниці корисності за альтернативних варіантів економічної поведінки; по-друге, мотивації в результаті зміни умов (обмежень) вибору; по-третє, цілей і результатів економічної діяльності;
визначено на підставі вивчення інститутів економічної влади поняття системи влади як певної цілісності, що характеризується такими основними параметрами, як розподіл влади, ієрархія влади та рівновага влади, в межах якої формується поведінка окремих агентів економічних відносин та економічної системи в цілому. Досліджено вплив системи влади на функціонування економічної системи. Обґрунтовується, що система влади визначає структуру розподілу доходів в економічній системі, характер розподілу контролю над ресурсами, цілі і напрямки змін у економічній системі, розподіл витрат і доходів у суспільстві;
сформовано критерії суспільної ефективності системи влади та доведено, що організація системи влади, яка відповідає цим критеріям, характеризується як “суспільно-необхідний порядок”влади. Запропоновано застосування порівняльно-інституціонального підходу до аналізу ефективності системи влади. Визначено, що порушення суспільно-необхідного порядку влади, тобто виникнення її “надмірності”або “недостатності”провокує деформацію мотивів, змісту й результатів економічної поведінки, виникнення розриву між індивідуальними функціями корисності і соціально-продуктивними формами діяльності;
розкрито двоїсту природу економічних інститутів: як засобу зменшення невизначеності й засобу влади одних економічних агентів над іншими. Доведено, що перешкодою для здійснення парето-ефективних трансакцій й ефективного розподілу ресурсів є не тільки трансакційні витрати, але й “зміщення витрат” як наслідок нерівності владних позицій економічних агентів;
визначено, що незбалансованість зовнішнього контролю над діяльністю підприємства і незбалансованість розподілу прав влади на підприємстві призводять до викривлення мотивації у поведінці власника, тобто до порушення рівноваги між інтересом власника і громадським інтересом. Розглянуто основні форми, в яких виявляється деформація або “провали мотивації”власника. Запропоновано заходи економічної політики щодо формування ефективних інститутів економічної влади з метою контролю за поведінкою власника.
Дістали подальшого розвитку:
концепція підприємства як системи відносин влади між власниками активів (акціонерами), менеджментом і персоналом підприємства. Показано, що організація влади на підприємстві впливає на розподіл доходів, результати виробництва, економічну політику підприємства. Аргументується, що цільова функція агентів підприємства формується як результат, по-перше, внутрішньої структури влади на підприємстві і, по-друге, владних позицій підприємства в економічній системі, його становища як об’єкта та суб’єкта економічної влади у суспільстві;
модель перехідної економіки як системи економічної влади, що не є ефективною. Доведено, що деформація системи влади породжує деформацію форм доходів і умов їх одержання. Аргументовано, що низький рівень рентабельності підприємств залежить від інституційних чинників, зокрема, відсутності ефективної мотивації менеджменту і власника до одержання підприємством максимального прибутку. Наведено додаткові аргументи на користь того, що економічна система, яка сформувалася на пострадянському просторі на основі незбалансованої системи влади, –це “рентна економіка”перерозподільного типу з відповідним домінуванням рентних інтересів і рентоорієнтованої поведінки;
обґрунтування необхідності проведення “політики влади”, мета якої –формування суспільно-необхідного порядку влади (ліквідація як надлишку економічної влади, так і її нестачі). Доведено, що через політику влади суспільство повинне здійснювати контроль над розподілом економічної влади. Визначено основні напрямки та методи здійснення соціального контролю над розподілом економічної влади.
Практичне значення одержаних результатів зводиться до такого.
Перше. Визначено, що оскільки характер економічної влади впливає на мотиви, зміст і результати економічної поведінки, то фактор влади “має значення”і повинен враховуватися при проведенні економічної політики. Друге. Доведено, що оскільки влада є результатом діючих економічних і політичних інститутів, то специфіка її розподілу і впливу на економічну поведінку є однією з характеристик і критеріїв оцінки ефективності економічних інститутів суспільства. Третє. Обґрунтовано необхідність соціального контролю над розподілом економічної влади. Показано, що оскільки умовою ефективної економічної поведінки є наявність суспільно-необхідного порядку влади, то вона має бути об’єктом економічної політики. Четверте. Сформульовано цілі проведення політики влади (формування суспільно необхідного порядку влади) і визначено основні методи проведення політики у сфері розподілу економічної влади.
Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані у визначенні пріоритетів і розробці інституціональної економічної політики.
Практичне значення мають також пропозиції автора стосовно вдосконалення структури розподілу прав власності та підсилення соціального контролю над поведінкою власника щодо вдосконалення структури ринків і механізмів корпоративного контролю.
Висновки і пропозиції автора були використані Донецькою державною обласною адміністрацією при обґрунтуванні програми “Стратегія управління соціально-економічним розвитком регіону на період до 2010 року (Донецька область –)”, Міністерством палива й енергетики України при підготовці “Програми реформування та розвитку (ринкової трансформації) паливно-енергетичного комплексу України”, а також “Енергетичної стратегії України на період до 2030 року та подальшу перспективу”, що підтверджується відповідними довідками.
Результати дисертаційного дослідження використовуються в Донецькому національному технічному університеті у викладанні курсів “Державне управління економікою”, “Економічна політика”, “Інституціональна економіка”, “Сучасні економічні концепції”, а також при виконанні курсових і дипломних робіт студентами економічних спеціальностей і слухачами магістратури державного управління.
Особистий внесок здобувача. Основні положення і висновки дисертації одержані автором самостійно. В них викладено авторський підхід до вирішення наукової проблеми щодо аналізу сутності влади в системі економічних відносин. Більшість наукових публікацій за темою дослідження підготовлено автором одноосібно. З публікацій, що написані у співавторстві, використано лише ті результати, що отримані автором особисто. Дисертація не містить матеріалів кандидатської дисертації.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідались автором на наукових конференціях і науково-практичних семінарах: “Актуальные проблемы регионального самоуправления и правового обеспечения хозяйствования”(Донецьк, 1993); “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський союз: теорія і стратегія”(Ялта, 1996); “Город, регион, государство: проблемы распределения власти”(Слов’яногорськ, 1997); “Fourth EDINEB Conference”(Edinburg, Scotland, 1997); “Управління організацією: діагностика, стратегія, ефективність” (Київ-Трускавець, 1998); “Еволюція економічного розвитку та економічних ідей” (Київ, 2000); “Business and Economic Development in Central and Eastern Europe: Implications for Economic Integration into wider Europe”(Brno, Czech Republic, 2000); “Economics and Social Science: Complements, Competitors, Accomplices” (Berlin, Germany, 2000); “Реформирование общественного сектора” (Санкт-Петербург, Росія, 2001); “Comparing Economic Institutions" (Siena, Italy, 2001); “Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект” (Донецьк, 2002); “Теорія і практика сучасного менеджменту та шляхи їх вирішення” (Тернопіль, 2002); “Stability and Dynamics of Power. XXVII Annual Colloquium on Research in Economic Psychology”, (Turku, Finland, 2002); “Современные экономические проблемы и институциональная теория” (Донецьк, 2002); “Современные технологии в менеджменте” (Харків-Алушта, 2003); “Соціальні та економічні проблеми мотивації праці в умовах ринкової економіки” (Миколаїв, 2003).
Публікації. За темою дослідження опубліковано 39 праць, у тому числі 22 праці у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України. Загальний обсяг публікацій –д.а., з яких особисто автору належить 53 д.а.
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, шести розділів, висновків, списку використаної літератури та трьох додатків. Загальний обсяг роботи складає 391 сторінок, у тому числі 2 таблиці та 7 рисунків. Список використаної літератури містить 233 найменування.
У вступі розкривається актуальність теми дослідження, його мета та задачі, визначено наукову новизну одержаних результатів, їх теоретичне і практичне значення, наведено інформацію про апробацію роботи.
Розділ 1. Проблема влади в економічній теорії. У розділі розглядаються концепції феномену економічної влади, які існують в історії економічної думки: К.Маркса, австрійської школи, теорії господарського порядку (В.Ойкен), традиційного інституціоналізму (Дж.К.Гелбрейт), теорії домінування Ф.Перру, теорії влади Я.Такати.
Аналіз свідчить, що в історії економічної думки завжди існував інтерес до пояснення феномену влади і включення проблеми влади до предмету економічної теорії. Особливо це стосується представників неортодоксальної економічної думки, яких цікавила “реальна економіка”, що інкорпорувала вплив соціальних, політичних і етичних факторів. Разом з тим в історії економічної думки склалося суперечливе ставлення до проблеми економічної влади –від її повного заперечення (австрійська школа) до визнання центральним концептом економічного аналізу (як приклад можна навести традиційний інституціоналізм або теорію господарського порядку) (табл. 1).
Залежно від підходу до проблеми влади економічні концепції можна класифікувати таким чином.
По-перше, повне заперечення впливу влади на економічну поведінку та її значення для економічної теорії з виведенням проблеми влади за межі економічного аналізу. Влада при цьому ототожнюється виключно з насильством. Прикладами такого підходу до проблеми влади можуть служити австрійська і неоінституційна школи.
По-друге, визнання феномену влади в економіці і її впливу на економічні параметри. Але економічна влада та її прояв розглядаються як окремі форми відхилення від “природного”стану економіки, що викликані передусім зовнішніми силами. Влада не є визначальною і сталою характеристикою економічної системи. Аналіз проблеми влади зводиться до аналізу окремих форм її прояву без спроб створення узагальнюючої і систематичної теорії. Даний підхід до проблеми влади характерний для неокласичної теорії.
По-третє, розгляд влади як системної характеристики економічних взаємодій без спроб систематичного дослідження влади і самостійного аналізу концепту економічної влади. Причини полягають у методологічній обмеженості таких теорій –традиційного інституціоналізму, історичної школи і частково марксизму.
По-четверте, визнання влади системною внутрішньою характеристикою економічного життя, дослідження економічних відносин як відносин влади, тобто як владної складової економічних взаємодій; виділення концепту економічної влади у самостійний предмет аналізу як економічної категорії. Представниками даного напрямку є Ф.Перру, Я.Таката, В.Ойкен.
По-п’яте, економічні концепції, що розрізнюються в оцінці ролі влади в економіці і, далі, –в характері рекомендованої політики щодо відношення до влади.
Для одних економістів (ліберальна неоавстрійська школа) втручання держави з метою обмеження приватної економічної влади є неприйнятним, оскільки це обмежує свободу вибору; для інших (В.Ойкен) –приватна економічна влада на ринку –це “зло”, а влада держави розглядається як сила, що може цьому запобігти; для третіх (Ф. Перру) –економічна влада –це рушійна сила економічного розвитку, без якої є неможливою динаміка капіталізму.
Аналіз показав, що дослідження проблеми влади в економічній теорії наштовхується на такі перешкоди.
Методологічні перешкоди. Перешкодою для включення проблеми влади до предмету економічного аналізу є загальні поведінкові передумови неокласичної теорії. Загальна економічна рівновага в моделі Вальраса передбачає наявність рівності між економічними агентами і, відповідно, відсутність соціальних обмежень для вільного вибору та добровільності в трансакціях між ними. Усі трансакції вільні й добровільні. Такий стан “за умовчанням”передбачається як “природний стан”економічного життя суспільства.
В умовах відсутності зовнішнього втручання в економічне життя феномен влади (у тому числі монопольної ринкової влади) носить минущий характер, значенням якого можна знехтувати. Тому дослідження проблем влади передбачає перегляд передумов базової моделі вибору економічних агентів щодо включення в поведінкову модель фактору нерівності і, далі, обмеженої добровільності обміну.
Епістемологічні перешкоди. Як показує аналіз досліджень у цій сфері, більшість проблем пов’язано саме з розпливчастістю і невизначеністю терміну “влада”, з відсутністю чіткого уявлення про природу влади і про характер її впливу на економічну поведінку. Однією з перешкод, що обмежує можливості дослідження проблеми влади, є відсутність адекватного концепту влади в економічній теорії. Проблема полягає у тому, що економічна теорія не виробила власного концепту влади –праці, які спеціально присвячено системному дослідженню поняття “економічна влада”, практично відсутні.
Ідеологічні перешкоди. Нехтування проблемою влади в господарському житті має також і певні ідеологічні причини. Соціальні групи, що є носіями влади, створюють ідеології, котрі перекручують реальний розподіл влади в економічній системі і характер її впливу на економічну та соціальну ефективність суспільного виробництва.
Розділ 2. Природа влади: економічний аналіз. У другому розділі аналізується визначення влади в економічній і соціологічній літературі, надається авторське визначення влади, яке дозволяє ввести це поняття до предмету економічного аналізу і виділити владну складову економічних відносин.
Доводиться, що влада є результатом прагнення економічних агентів до максимізації індивідуальної функції корисності за умов взаємної доступності обмежених ресурсів кожного і формою взаємодії між ними, при якій один економічний агент підпорядковує поведінку іншого і використовує належні йому ресурси для власних інтересів.
Різні форми влади мають єдину природу. Природа (тобто якісна визначеність) влади як відносини, що виділяють владу із сфери соціальних (у нашому випадку –економічних) відносин, полягає у тому, що це є такою взаємодією між агентами економічної системи, при якій агент А (суб’єкт влади) примушує агента Б (об’єкт влади) нести витрати, результатом яких є створення корисності для агента А (витрати підкорення). Сутність підкорення у тому, що у випадку відмови від неї, суб’єкт влади створює для її об’єкта таку кількість збитків або такі витрати (витрати відмови), яких неможливо уникнути або які не можна скоротити чи компенсувати, діючи альтернативним підкоренню чином. Під економічною владою у широкому контексті в роботі розуміється будь-яка влада, що впливає на вибір економічних агентів, тобто на величину витрат економічних агентів, пов’язаних з присвоєнням ними корисності (доходу).
Виникнення владних відносин між агентами у порівнянні з відсутністю влади обумовлює такі зміни: по-перше, зміну співвідношення витрат і прибутків альтернативних варіантів економічної поведінки (“зрушення витрат”); по-друге, зміну або “зрушення мотивації”економічного агента відносно альтернативних варіантів поведінки; по-третє, зміну розподілу ресурсів між суб’єктами владних відносин; по-четверте, зміну (зрушення) цілей, на досягнення яких спрямована діяльність економічних агентів –суб’єктів владних відносин; по-п’яте, зміну змісту і результатів їх поведінки.
Таким чином, можна стверджувати, що “влада має значення”, оскільки породжує результати, що відхиляються від стану відсутності влади.
Ознаки, наявність яких дозволяє характеризувати цей вплив як владу одного економічного агента над іншим, можна звести до таких: один економічний агент (об’єкт влади) несе витрати (а також підпорядковує свою поведінку) на користь іншого економічного агента (суб’єкта влади); перший з них вимушений нести ці витрати. Отже, вимушений характер підпорядкування –результат навмисного впливу з боку суб’єкта влади. Викладене дозволяє “відокремити”владу від відносин впливу і взаємодій між економічними агентами, які не включають до свого змісту ознак влади.
Економічну взаємодію можна умовно поділити на відносини, які вміщують ознаки влади, і відносини, які не містять владу однієї сторони взаємодії над іншою. В економічній системі відносини влади не існують у чистому вигляді і не відокремлюються в самостійні відносини. Як правило, в економічній системі відносини влади становлять елемент, аспект, властивість взаємодій між її агентами. Влада “уплетена”у систему економічних відносин поряд з іншими їх аспектами і характеристиками. У цьому плані можна говорити про владну складову (тобто владний аспект) економічних відносин. Її можна виділити у відносинах власності, обміну, найму, управління виробництвом тощо. Кожне з цих відносин включає елемент підпорядкування одного економічного агента іншому. Але разом з тим, безумовно, зміст цих відносин не можна звести до влади.
Розділ 3. Відносини економічної влади. У третьому розділі досліджуються характеристики економічної влади як окремих відносин.
Ресурси влади. Ресурси, завдяки яким об’єкту влади можна створювати витрати відмови, виступають як ресурси влади (або владноскладові ресурси), які є джерелом сили, здатної впливати на поведінку інших економічних агентів. Контроль над владноскладовими ресурсами створює для агента, який їх має, потенціал влади. Виділяють два основних види ресурсів влади, що розрізняються залежно від того, які витрати можна створити за їх допомогою: значимі ресурси і ресурси насильства. Підставою, на якій виникає влада, є асиметрія (нерівність) в розподілі ресурсів між економічними агентами, які взаємодіють.
Мотивація й цілі влади. Сутність мотивації до здійснення влади полягає у тому, що в межах владних відносин відбувається заміщення витрат суб’єкта влади, необхідних для досягнення певної мети, витратами об’єкта влади, який підпорядковується для досягнення даної мети (тобто витратами на владу). Різниця між кількістю витрат, необхідних для присвоєння блага, які суб’єкт влади вимушений був би нести за умови її відсутності, з одного боку, і кількістю витрат, необхідних для досягнення цієї мети за умови наявності влади (тобто витрат на владу), з іншого боку, становить ренту влади. Графічну інтерпретацію ренти влади наведено на рис. 1.
Рис. 1. Рента влади
Маємо певну діяльність А, яку виконує економічний агент. Корисність діяльності А (U) є функцією від здійснених витрат (C), тому її можна зобразити у вигляді U = U(C).
Нехай U* –функція корисності діяльності А в умовах відсутності влади, а Up –функція корисності діяльності А в умовах, коли економічний агент має владу.
Як видно з наведеного графіка економічний агент досягає певної величини корисності (U1) в одному випадку (при відсутності влади) при величині витрат С*, в іншому випадку (маючи владу) –при величині витрат Ср.
Різниця між величиною витрат, що необхідні для досягнення певної величини корисності, є рентою влади (С = С* - Ср).
Отримання ренти влади дозволяє її суб’єкту зменшити витрати одиниці корисності у порівнянні з ситуацією відсутності влади або, інакше кажучи, збільшити норму віддачі витрат. Рента влади 1 створюється за рахунок “переміщення витрат”для створення блага від суб’єкта влади до її об’єкта, рента влади 2 –за рахунок створення нової продуктивної сили в результаті використання влади, рента влади 3 –за рахунок зменшення збитків суб’єкта влади, викликаних зовнішніми діями. Таким чином, можливість одержання ренти породжує мотивацію суб’єкта до одержання влади та її здійснення. В результаті оволодіння реальною владою стає метою.
Об’єкт влади. Будь-який агент економічної системи (власник, менеджер, споживач, виробник, держава, корпорація тощо) може виступати як об’єкт влади. Результатом влади є обмеження свободи і виникнення залежності економічного агента, який виступає об’єктом, від її суб’єкта. Кожна зовнішня влада виступає для її об’єкта прямою протилежністю свободі, як фактор, що обмежує самостійність вибору. Влада як сила виявляється зовні –у підпорядкуванні. Тільки через своє виявлення у підпорядкуванні вона як потенція стає дійсністю, реальною владою. Зовнішні зміни змісту поведінки об’єкта влади виявляються у функціях, які щодо нього виконує її суб’єкт: заборонній (або обмежувальній), спрямовуючій, дозволяючій, захисній, об’єднуючій, координуючій.
Влада як взаємодія. Владу можна розглядати як взаємодію (трансакцію), де кожна із сторін має певні владостворюючі ресурси і тому виступає одночасно і об’єктом, і суб’єктом влади. Іншими словами, влада виступає у формі відносин двостороннього примусу. Характер взаємовідносин між сторонами влади як взаємодії буде визначатися тим, яке співвідношення владних потенціалів буде у цих двох сторін.
Залежно від характеру взаємодії між сторонами влади можна виділити три основні форми трансакцій: влада як обмін, де взаємодія між сторонами владних відносин обмежується обміном правами власності і де влада виявляється у примусових пропорціях і параметрах обміну; адміністративна (ієрархічна) влада, яка характеризується асиметричним розподілом прав і обов’язків сторін владних відносин; арбітражна влада, при якій застосування сили, що “покликана”забезпечувати права владної взаємодії і примушувати їх до виконання обов’язків, монополізоване “третьою стороною”.
У соціально-економічному житті існують взаємодії, які займають пограничне положення між владою і відсутністю влади. Мова йде про такі взаємодії, які хоч і мають певні ознаки влади, але лише частково, не повністю. Подібні взаємодії характеризуються як “квазівлада”. У роботі розглядаються такі форми “квазівлади”, як “влада ринку”, “внутрішня влада”, ідеологічна влада.
Розділ 4. Система влади і економічна поведінка. Предметом аналізу у четвертому розділі є економічна влада як система відносин, характеристика системи економічної влади, а також проблема її ефективності. Сталі, повторювальні владні відносини в економічній системі характеризуються в роботі (на відміну від одиничних владних відносин) як інституціональні (інститути влади). Інститути влади закріплюються через систему законодавчих актів, контрактів і неформальних правил, що регулюють взаємовідносини між агентами економічної системи. Вони можуть розглядатися як рамки, у межах яких здійснюються одиничні владні відносини. У цьому плані можна стверджувати, що влада як інституціональні відносини носить домінуючий характер щодо одиничної влади і є умовою її здійснення. Соціально-економічна система охоплює такі основні інститути: владу держави, владу споживачів, владу фірми (корпоративну владу), внутрішньофірмову владу, владу економічних коаліцій, фінансову владу, владу міжнародних агентів, неформальні інститути влади.
У сукупності інститути влади в економічній системі створюють певну цілісність − систему влади, тобто свого роду мережу влади, єдине “владне поле”, у межах якого формується поведінка як окремих економічних агентів, так і економічної системи у цілому. Соціально-економічну систему як систему взаємодій, що включає владу, можна розглядати як систему влади. Система економічної влади характеризується такими основними параметрами: розподілом влади, ієрархією влади і характером рівноваги влади (балансом сил).
Залежно від структури економічної влади (розподілу влади, ієрархії влади і характеру рівноваги) можна виділити різні типи систем влади в економічному житті. Тип системи влади визначається тим, які інститути влади є домінуючими і носять для неї системостворюючий характер. Такі системостворюючі інститути влади складають своєрідне “жорстке ядро”системи влади, а зміна їх домінуючої ролі впливає на зміну типу системи влади.
Структура економічної влади виступає фактором, що визначає стан, спрямованість і результати функціонування соціально-економічної системи у цілому (рис. 2).
Структура економічної влади обумовлює ефективність соціально-економічної системи. Здатність економічної організації до ефективного функціонування у певній мірі буде залежати від того, хто, над ким, якою мірою, у яких межах і яким способом здійснює владу, які види економічної діяльності влада обмежує, на що влада спрямовує, які можливості вона створює. Тому виникає проблема ефективності системи економічної влади або ефективної рівноваги влади в економічній системі.
З позиції економічного агента критерієм суспільної ефективності системи економічної влади можна розглядати порівняльну величину витрат одиниці доходу (вигоди) або норму віддачі від витрат альтернативних варіантів економічної діяльності, яку створює для нього ця система. Організація економічної влади є ефективною, коли вона у порівнянні з іншими її формами мінімізує величину витрат (трансформаційних і трансакційних), необхідних для одержання одиниці доходу (багатства, корисності, вигоди) від соціально-продуктивної діяльності.
Ефективність системи економічної влади носить порівняльно-інституціональний характер. Оцінку ефективності даної організації економічної влади доцільно здійснювати не шляхом порівняння її з певною “ідеальною”організацією, а зіставляючи усі її реально можливі (в даній політико-економічній структурі і при даному технічному рівні розвитку суспільства) альтернативні варіанти. Ось чому доцільно говорити не про ефективний, а про найкращий варіант організації економічної влади.
Розподіл й ієрархія влади, які здатні створити ефективну владу, визначено в роботі як стан ефективної рівноваги системи економічної влади, або як “суспільно-необхідний порядок влади”. Стан інститутів економічної влади, при якому досягається така рівновага, визначено у дисертації як рівноважні інститути економічної влади.
Порушення (деформації) ефективної рівноваги системи економічної влади або “суспільно-необхідного порядку влади”виявляються у тому, що, з одного боку, виникає “надлишок”влади, а з іншого, − “нестача”влади. У дисертації доведено наявність негативного впливу надлишку і нестачі влади на функціонування економіки (рис. 3).
Влада може розглядатися як соціальні відносини. Соціальну владу можна розглядати як “загальне”по відношенню до одиничної влади абстрактного економічного агента або до інститутів економічної влади. Влада класів, характер її розподілу і представництва мають вирішальний вплив на інституціональний устрій суспільства, на склад і структуру його політичних, економічних і соціальних інститутів. У цьому сенсі можна стверджувати, що соціальна влада як влада класова займає домінуючі позиції щодо інституційної і одиничної влади.
Економічні інститути мають двоїсту природу: виступають як способи зменшення невизначеності і як засоби влади одних економічних агентів над іншими. Перешкодою для здійснення парето-ефективних операцій та ефективного розподілу ресурсів є не тільки трансакційні витрати, але й нерівність владних позицій економічних агентів. Ефективність економічних інститутів повинна оцінюватися не тільки з точки зору скорочення невизначеності (мінімізації трансакційних витрат), але й з точки зору впливу влади, яка виникає на їх основі, на розподіл витрат і вигод у суспільстві.
Розділ 5. Підприємство в системі економічної влади. Досліджується становище підприємства у системі економічної влади і вплив владних відносин на мотивацію і економічну поведінку його учасників.
Ресурси, що необхідні для виробничої діяльності підприємства (матеріальні активи, інформація, робоча сила), розподілені між його економічними агентами асиметрично. Взаємодія між асиметричними сторонами породжує владу. У процесі виробництва і розподілу доходів агенти підприємства вступають між собою у відносини влади. Ось чому, з певної точки зору, підприємство можна розглядати як систему владних відносин між власником активів (акціонерами), менеджментом і трудовим колективом.
Джерелом влади економічних агентів підприємства можуть виступати такі фактори: власні ресурси, які мають економічні агенти (потенційні учасники підприємства); “переговорна сила”учасників підприємства при укладенні контракту; зовнішні інститути, забезпечення яких гарантується державою, що дозволяє впливати на процеси прийняття рішень на підприємстві і вживати санкції до контрагентів; асиметрія інформації, а також специфічні ресурси, які в межах підприємства “набувають”його економічні агенти і які виступають як ресурси влади по відношенню до інших економічних агентів цього підприємства; корпоративна культура й етика бізнесу; здатність економічних агентів підприємства до колективних дій.
Відносини влади на підприємстві визначаються як сукупність двосторонніх відносин, де кожний з учасників має власний потенціал впливу на партнера з “коаліції власників ресурсів”. Структура влади на підприємстві характеризується наявністю чітко виражених домінуючих і підпорядкованих економічних агентів. У сукупності владні відносини на підприємстві (між власником і менеджментом, менеджментом і працівниками, трудовим колективом і акціонерами) створюють певну систему, або “мережу”відносин влади. Така система влади характеризується розподілом, ієрархією і рівновагою влади.
Стан системи влади на підприємстві (розподілу й ієрархії влади) впливає на його функціонування в таких напрямках: виробництво продукції, розподіл доходів, економічна політика підприємства, структура управління підприємством (рис. 4).
Підприємство функціонує у певному економічному, соціальному і правовому середовищі. Агенти соціально-економічної системи, які взаємодіють з підприємством, можуть мати владу над підприємством і його учасниками. У свою чергу, підприємство має ресурси, які можуть бути використані як ресурси влади над його зовнішнім середовищем. Владний потенціал підприємства може бути заснований на монопольному положенні, розмірах матеріальних активів, чисельності зайнятих, обсязі грошових ресурсів, що контролюються, функціональній або технологічній залежності від даного підприємства інших економічних агентів тощо.
Становище підприємства в системі економічної влади (як об’єкта і як суб’єкта влади) впливає на формування його цільової функції. Система економічної влади над підприємством і влада підприємства над оточуючим середовищем результуються, з одного боку, у структурі зовнішніх цілей підприємства (у тому, в якій мірі його діяльність спрямовано на реалізацію очікувань його споживачів), а з іншого, –в обсязі та структурі доходів, що одержує підприємство і його економічні агенти.
Стан системи економічної влади, у межах якого здійснюється поведінка агентів підприємства (зовнішня і внутрішня), є фактором, що впливає на мотивацію і максимізуючі цілі економічних агентів підприємства. Спрямованість їх економічної поведінки залежить від того, до виконання яких цілей влада примушує, виконання яких цілей обмежує, яку діяльність захищає, і, далі, від того, яким чином ці цілі співвідносяться з цілями соціально-продуктивної діяльності.
Теорія фірми повинна інтегрувати в собі проблему влади, тобто розглядати ті чи інші організаційні форми підприємства з точки зору того, яку структуру влади кожна з них буде породжувати і яким чином ця структура буде впливати на ефективність рішень, що приймаються. Оскільки організацією влади є фактор, що формує цільову функцію підприємства і впливає на створення стимулів (антистимулів) до соціально-продуктивної діяльності, то виникає проблема пошуку ефективних форм організації влади як “усередині”підприємства, так і “над”ним. Теорія фірми, що побудована з урахуванням проблеми економічної влади, повинна відповісти на питання, хто, над ким, у яких межах і в яких формах повинен здійснювати її на підприємстві.
Розділ 6. “Система економічної влади у перехідній економіці. У розділі аналізуються особливості системи економічної влади і її вплив на функціонування економіки в умовах її трансформації.
Загальна особливість системи влади в перехідній економіці –це нерозвиненість (відсутність) таких інститутів влади, які б стали системостворюючими для капіталістичної економіки, і водночас руйнування інститутів контролю влади над економічною поведінкою, характерних для соціалістичної системи господарювання. Результат –неефективність або деформація системи економічної влади, яка виявляється в нестачі ефективної влади і в надлишку часткової (особистої) влади.
Деформація системи влади породжує деформацію форм доходів і умов їх одержання. Економічні агенти одержали можливість здобуття або “захоплення”ренти за рахунок використання активів суспільства. Можливість одержання рентних доходів в результаті неефективної системи влади породжує “рентні інтереси”, а вони, у свою чергу, –рентоорієнтовану поведінку агентів економічної системи. У ситуації, коли носіями рентних інтересів і рентоорієнтованої поведінки є економічні й державні суб’єкти, що домінують у сформованій системі влади, то рентні доходи, рентні інтереси і рентоорієнтована поведінка стають домінуючими в даному економічному середовищі. Якщо прийняти до уваги факт, що в Україні (як і в Росії) на початку і в середині 90-х років склався такий економічний порядок, при якому основним джерелом доходів для домінуючих агентів економічної системи (держави, менеджменту підприємств, приватного бізнесу) стали рентні доходи, то можна стверджувати, що економічна система, що сформувалася на основі незбалансованої системи влади, –це “рентна економіка” перерозподільного типу з відповідним домінуванням рентних інтересів і рентоорієнтованої поведінки.
Наслідком неефективної системи економічної влади стала відсутність зв’язку між ефективною діяльністю підприємств і одержаними їх менеджментом індивідуальними доходами. У тих межах, де відсутній зовнішній і внутрішній контроль, у менеджменті підприємств сформувався “надлишок”влади над трудовими колективами і ресурсами, а також з’явилася можливість підпорядковувати економічну поведінку персоналу і рух активів власним інтересам (максимізації індивідуальних доходів), завдаючи шкоди ефективності підприємств. При цьому основним джерелом доходів домінуючих агентів підприємства стає не доход підприємства, а доход фірм, які опосередковують його товарні і фінансові потоки. “Зрушення джерел”одержання доходів і, далі, “зрушення в ієрархії”різних форм доходів менеджменту підприємства породжують “зрушення”у структурі ринку. Діяльність підприємства через рентні інтереси і, ширше, економічна поведінка менеджера (або власника) підпорядковуються цілям максимізації доходів посередницьких фірм. Тим самим з’являється основа для виникнення “ефекту володарювання”посередницької фірми над промисловим підприємством.
Незбалансованість зовнішнього контролю над діяльністю підприємства, а також розподілом прав влади “усередині”підприємства тягне за собою для власника “зрушення витрат”різних форм одержання грошових доходів: завищення збитків ефективної діяльності і заниження неефективної. Це обумовлює викривлення мотивації економічної поведінки власника, тобто порушення рівноваги між інтересами власника і громадськими інтересами. З одного боку, має місце “придушення”мотивації до ефективного використання активів підприємства, а з іншого, –виникає “надлишкова”мотивація до громадсько-неефективної діяльності.
Викривлення мотивації економічної поведінки власника означає розрив між максимізацією власної корисності і максимізацією цінності активів підприємства. Викривлення (деформація) або “провали мотивації”власника можуть виявлятися у таких формах: по-перше, деформація джерел одержання доходів, по-друге, деформація форм одержання доходів; по-третє, викривлення у перевагах форми багатства; по-четверте, переваги позалегальності в економічній діяльності.
Суттєвим ідеологічним недоліком при розробці моделей економічної політики переходу до ринку є відсутність усвідомлення, що перехід від планової економіки до ринкової –не просто перехід від примусу до економічної свободи. Трансформація соціалістичної економіки в ринкову (тобто капіталістичну) є переходом від однієї, централізованої системи влади (або примусу) до іншої. В дисертації визначається, що головним прорахунком реформ була лібералізація економічного життя і руйнування механізмів влади соціалістичної економіки без створення адекватних механізмів влади, які б примушували до ефективної діяльності.
Економічна політика перехідного періоду повинна включати владну складову, мета якої –перерозподіл прав влади і відповідальності, що склалися в економіці. Трансформація структури економічної влади і контролю над розподілом влади потребує проведення цілеспрямованої державної “політики влади”. Створення ефективного порядку влади повинно стати предметом і метою економічної політики держави. “Політика влади”є елементом інституціональної економічної політики. Структуру контролю над розподілом економічної влади представлено в табл. 2.
Загальним принципом проведення “політики влади”є ліквідація як надлишку економічної влади, так і її нестачі.
Контроль над розподілом економічної влади повинен “поставити кордони”на шляху суб’єктивного прагнення агентів економічної системи: з одного боку, максимізувати власну економічну владу, а з іншого, –мінімізувати економічну владу над собою.
Таблиця 2
Контроль над розподілом економічної влади
|
Недоліки існуючої системи влади |
Критерії ефективності системи влади |
Методи політики влади |
Напрямки політики влади |
|
1.Відсутність ефек-тивної правоохо-ронної влади, здатної забезпечити економічну й осо-бисту безпеку, га-рантувати права власності і захист від сваволі приват-них осіб і держави. 2.Нестача ринкових механізмів влади споживача, що при-мушує виробника до створення сус-пільно необхідного продукту. 3.Нестача ефектив-ної системи влади усередині підприє-мства. .Відсутність “внутрішньої вла-ди” у вигляді міні-мального набору цінностей, необхід-них для економіч-ного розвитку нації. 5.Надлишок приватної і державної економічної влади. .Використання приватного насильства як джерела економічної влади. |
1.Забезпечувати економічним агентам захист від свавілля при здійс-ненні ефективної економічної діяль-ності для запо-бігання втрат дохо-дів і власності, а також економічних позицій. .Послаблювати невизначеність і непередбачуваність в економічній пове-дінці контрагентів. 3. При неефектив-ному виборі ство-рювати економіч-ним агентам “вит-рати неефектив-ності” у вигляді втрат доходів, влас-ності і робочих місць, втрати соці-альних позицій. 4. Винагороджува-ти” економічних агентів за ефективний вибір. .Обмежувати величину ТАВ, що супроводжують ефективну діяльність і підвищувати ТАВ неефективних економічних операцій. |
1.Усунення певних форм влади шляхом прямих заборон і обмежень, які вво-дяться державою. 2. Мінімізація при-ватної економічної влади за рахунок формування конкурентного порядку. 3. Обмеження влади шляхом створення або розширення “урів-новаженої” влади з боку контрагентів. . Розширення або підсилення влади певних еконо-мічних агентів у результаті зміцнення прав влади, забезпе-чених владою держави. 5. Зміни меж влади шляхом деконцен-трації ресурсів певного економіч-ного суб’єкту, або, навпаки, шляхом об’єднання ресур-сів агентів еконо-мічної системи. 6. Обмеження приватної влади з боку держави. |
1.Усунення при-ватної влади, заснованої на на-сильстві, як фак-тору економічного життя суспільства. 2.Формування сис-темостворюючих інститутів еконо-мічної влади в ринковій економіці (влади споживача, влади власника, влади менеджмен-ту, влади держави). 3.Усунення над-лишкової еконо-мічної влади (дер-жавної і приватної). 4.Формування неформальних інститутів влади, які стримують неефективну еконо-мічну поведінку, зокрема культури, моралі й ідеології влади. .Створення ефек-тивного громад-ського контролю суспільства над діяльністю держави з метою усунення надлишковості і недостатності державної влади. |
І те, й інше приносить рентний доход, в основі якого лежить “перенесення”збитків на суспільство. Встановлення соціального контролю над розподілом економічної влади передбачає:
. Усунення з економічного життя суспільства приватної влади, яка побудована на насильстві. Ринкова організація як вирішальна зовнішня передумова свого існування передбачає механізм судової влади, здатний забезпечити захист економічних прав і свобод.
. Усунення “нестачі”системостворюючих інститутів економічної влади. Передусім це передбачає, по-перше, усунення обмежень конкуренції і штучних перешкод для входження на ринки; по-друге, підвищення ринкової влади споживача над виробником; по-третє, створення ефективних систем контролю над діяльністю підприємств, що примушує власників активів і менеджмент до ефективної економічної діяльності; по-четверте, розвиток корпоративного права з метою ефективного розподілу влади на підприємстві.
. Усунення надлишкової економічної влади. Влада повинна бути достатньою для підпорядкування економічної поведінки суспільно-значимим цілям, але не повинна бути надлишковою і використовуватися для здобуття рентних доходів за рахунок партнерів по ринковим трансакціям. З цією метою необхідні, по-перше, деконцентрація і мінімізація приватної економічної влади на ринку, по-друге, формування “урівноваженої”влади профспілок, персоналу підприємств і громадських організацій, створення механізмів соціального партнерства, розвиток економічної демократії; по-третє, обмежуюча політика з боку держави.
. Формування неформальних інститутів влади, які стримують неефективну економічну поведінку, зокрема, культури, моралі та ідеології влади. Можна стверджувати, що ступінь цивілізованості суспільства визначається ставленням його громадян до влади, тобто тим, наскільки люди внутрішньо готові утримуватися від використання джерел влади, що є в їх розпорядженні (особистих, економічних або правових), для підкорення інших людей у своїх власних цілях для одержання ренти за їх рахунок.
. Створення ефективного громадського контролю суспільства над діяльністю держави.
У дисертації проведено узагальнення і запропоновано вирішення наукової проблеми, що знайшло відображення у побудові теоретичної моделі функціонування економіки як системи владних відносин і розробці методологічних основ політики у сфері контролю над розподілом економічної влади.
На основі одержаних у роботі результатів можна зробити такі висновки.
1. Влада є обов’язковою складовою економічної системи. Відносини влади виступають результатом нерівності або асиметрії у відносинах між економічними агентами, які максимізують корисність. Реальні економічні відносини становлять асиметричні відносини між економічними агентами, які займають нерівні позиції в обміні і мають нерівні можливості щодо підкорення або примусу один одного. В економічній системі домінують відносини, які включають владу і примус один одного. У цьому плані не відсутність влади, а саме її наявність у відносинах між економічними агентами слід розглядати як “природний стан”економічної організації суспільства. Влада існує не тільки “зовні”або “поряд”економічних взаємодій чи “над”економічними взаємодіями (влада держави) –вона є елементом, аспектом, атрибутом взаємодій між економічними агентами: власником, менеджером і найманим працівником, покупцем та продавцем, фірмами. Відносини обміну, найму, організації виробництва і управління виробництвом, розподільні відносини містять владну складову.
. Оскільки економічна система містить взаємодію між економічними агентами, які мають нерівні владні позиції, то вона може розглядатися як система влади. Таким чином, економіка виступає як система владних відносин, де добровільність обміну і свобода вибору носять обмежений характер. Кожний агент економічної системи, як індивідуальний (власник, менеджер, працівник, споживач), так і колективний (виробнича фірма, держава, фінансова організація тощо), посідає певні владні позиції, які використовуються для максимізації власної корисності у процесі взаємодії з іншими економічними агентами.
3. Інститути влади в економічній організації створюють певну цілісність –систему влади, тобто свого роду мережу влади, “владне поле”, у межах якого формується поведінка як окремих економічних агентів, так і економічна система у цілому. Система економічної влади характеризується розподілом влади, ієрархією влади і рівновагою влади.
4. Влада змінює умови, зміст і результати вибору економічної діяльності порівняно з ситуацією, де влада відсутня. Така зміна охоплює, по-перше, “зрушення витрат”(зміну величини збитків, одержання одиниці корисності за альтернативних варіантів економічної діяльності), по-друге, “зрушення мотивації”у результаті зміни умов або обмежень вибору і, по-третє, “зрушення результатів”економічної діяльності, яке полягає у “перевиробництві”одних “результатів”і “недовиробництві”інших порівняно з відсутністю влади.
. Впливаючи на економічну поведінку (вибір) окремих економічних агентів, система влади (розподіл, ієрархія і рівновага влади) є фактором, який визначає стан, спрямованість і результати функціонування соціально-економічної системи у цілому. Ієрархія цілей, які реалізуються соціально-економічною системою у цілому, як і розподіл ресурсів між різними цілями, відображають ієрархію влади, розподіл та баланс влади, які формувались у відповідній економічній системі (хто, над ким і в яких межах здійснює владу).
6. Організація економічної влади (розподіл, ієрархія і рівновага влади) є фактором, від стану якого залежить ефективність соціально-економічної системи. Здатність господарської організації до ефективного функціонування певною мірою буде залежати від того, хто, над ким, якою мірою, в яких межах і в який спосіб здійснює владу. Щоб стати умовою соціально-продуктивної економічної діяльності, влада повинна бути ефективною.
. Ефективна організація системи влади виступає необхідною умовою ефективного функціонування і розвитку економічної системи, а також створення стимулів і “примушення”до соціально-продуктивної діяльності. Тобто є необхідним “суспільно-необхідний порядок”влади, що передбачає її ефективний розподіл, ієрархію та рівновагу. Порушення ефективного порядку влади призводить до деформації мотивації, змісту і результатів економічної поведінки, виникнення “розриву” між індивідуальними функціями корисності і соціально-продуктивною діяльністю.
8. Характерною особливістю системи влади в перехідній економіці, в рамках якої діють економічні агенти, є нерозвиненість (відсутність) інститутів влади, які є системостворюючими для капіталістичної економіки, при одночасному руйнуванні інститутів влади над економічною поведінкою соціалістичної системи господарства. Деформація системи влади в перехідній економіці породжує деформацію форм доходів і умов їх одержання. Економічні агенти одержують можливість придбання або “захоплення”ренти за рахунок використання активів суспільства. У ситуації, коли носіями рентних інтересів і рентоорієнтованої поведінки є економічні і державні суб’єкти, які домінують у системі влади, рентні доходи, рентні інтереси і рентоорієнтована поведінка стають домінуючими у відповідному економічному середовищі. В результаті формується економіка, де “захоплення”ренти з периферії економічних відносин переходить до центру економічної системи, визначаючи основні цілі і результати її руху.
9. Будь-яка влада у суспільстві має суперечливий характер. Сутність даного протиріччя полягає у тому, що, з одного боку, влада є об’єктивною економічною необхідністю, яка забезпечує підпорядкування конкретної економічної поведінки суспільним цілям, а з іншого, влада для її носіїв є засобом максимізації власної вигоди за рахунок інших людей і підпорядковування їх діяльності цій меті. Цим обумовлена проблема незбігу суспільно необхідних меж влади з межами, які визначаються суб’єктивною ефективністю влади для її власника, що проявляється у виникненні “надлишку”влади або “нестачі”влади.
. Суспільно-необхідний порядок влади не може сформуватися природним, стихійним шляхом і тому передбачає певну державну політику. Через “політику влади”суспільство має здійснювати контроль над розподілом економічної влади. “Політика влади”є аспектом, стороною, складовим елементом інституціональної політики.
11. Загальним принципом проведення “політики влади”є ліквідація як надлишку економічної влади, так і її нестачі. Встановлення соціального контролю над розподілом економічної влади передбачає: усунення з системи економічних відносин приватної влади, яка побудована на насильстві; усунення “нестачі”системостворюючих інститутів економічної влади; усунення надлишкової приватної економічної влади; формування неформальних інститутів влади, які стримують неефективну економічну поведінку, зокрема, культури, моралі та ідеології влади; створення ефективного громадського контролю суспільства над діяльністю держави.
12. Влада в економічній системі повинна стати об’єктом систематичного аналізу для економічних, соціологічних і правових наук. Але передусім проблема влади повинна стати предметом дослідження економічної теорії. Зокрема, відносини власності, форми обміну, організаційні форми підприємств і розподільні відносини необхідно досліджувати з точки зору їх владної складової: яку владу породжують і результатом якої влади вони є.
13. Розглянуті у дисертації концептуальний підхід, теоретичні основи та методи контролю над розподілом економічної влади використані Донецькою державною обласною адміністрацією при обґрунтуванні програми “Стратегія управління соціально-економічним розвитком регіону на період до 2010 року (Донецька область –)”, Міністерством палива й енергетики України при підготовці “Програми реформування та розвитку (ринкової трансформації) паливно-енергетичного комплексу України”, а також “Енергетичної стратегії України на період до 2030 року та подальшу перспективу. Результати дисертаційного дослідження використовуються у Донецькому національному технічному університеті у викладанні курсів “Державне управління економікою”, “Економічна політика”, “Інституціональна економіка”, “Сучасні економічні концепції”, а також при виконанні курсових і дипломних робіт студентами економічних спеціальностей і слухачами магістратури державного управління.
1. Дементьев В.В. Власть: экономический анализ. –Донецк: ДонНТУ, 2002. –с. (10,8 д.а.).
. Дементьев В.В. Экономика как система власти. –Донецк: ДонНТУ, 2003. –с. (24,8 д.а.).
1. Дементьев В.В. Несбалансированная экономическая власть и экономическое поведение в переходной экономике // Економіка промисловості. –. –№ 1(3) –С.17-23 (0,7 д.а.).
. Дементьев В.В. Особенности мотивации экономического поведения на предприятии в переходной экономике // Труды Донецкого государственного технического университета. Серия экономическая. Выпуск 5. –Донецк: ДонГТУ. – 1999. –С.3-16 (1 д.а.).
. Дементьев В.В., Красько В.Н. Влияние систем корпоративного финансирования и контроля на реформирование отношений собственности за рубежом // Економіка промисловості. –. –№3(9) –С.28-37 (0,6 д.а.) Особистий внесок здобучава: методологічне обгрунтування впливу систем корпоративного контролю на ефективність управління підприємствами –,3 д.а.
. Дементьев В.В. Проблема господствующей фирмы в переходной экономике // Наукові праці Донецького державного технічного університету. Серія економічна. Випуск 22. –Донецьк: ДонДТУ, 2000. –С.41-50 (0,8 д.а.).
. Дементьев В.В., Пенькова И.В. Некоторые особенности инфраструктуры внешнеэкономической деятельности Донецкого региона // Наукові праці Донецького державного технічного університету. Серія економічна. Випуск 26. Донецьк: ДонДТУ, 2001. –С. 64-70 (0,6 д.а.). Особистий внесок здобувача: аналіз ролі інститутів в формуванні інфраструктури зовнішньоекономічної діяльності – 0, 3 д.а.
. Дементьев В.В. Система власти и рентное поведение в переходной экономике // Наукові праці Донецького державного технічного університету. Серія економічна. Випуск 34. –Донецьк, ДонДТУ, 2001. –С.55-61 (0,6 д.а.).
. Дементьев В.В., Хоменко Я.В. Развитие инвестиционных процессов в странах центральной и восточной Европы: сравнительная оценка // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сборник научных трудов. –Донецк: ДонНУ. –. –С. 271-275 (0,5 д.а.). Особистий внесок здобувача: аналіз впливу інституціонального середовища на інвестиційні процеси –,25 д.а.
. Дементьев В. В. Менеджмент предприятия в системе экономической власти // Вісник Тернопільської академії народного господарства. Випуск 7/1. –Тернопіль: Економічна думка, 2002. –С. 44-48 (0,4 д.а.).
. Дементьев В.В. Мотивация собственника и система экономической власти в переходной экономике // Підприємництво, господарство і право. –. –№8.–С. 115-119 (0,47 д.а.).
. Дементьев В.В. Экономика как система власти // Экономика и право. –. –№2(3). –С. 42-47 (0,6 д.а.).
. Дементьев В.В. Природа власти // Экономика и право. –. –№3 (4). –С. 28-33 (0,62 д.а.).
12. Дементьев В.В. Трансформация институтов экономической власти над поведением собственника // Економіка розвитку. –. –№4 (24). –С.54-58 (0,47 д.а.).
13. Дементьев В.В. Влада як проблема економічної теорії // Економіка України. –. –№ 5. –С.41-46 (0,52 д.а.).
14. Дементьев В.В. Предприятие как система власти // Економічна кібернетика. –. –№ 3-4 (21-22). –С.21-26 (0,54 д.а.).
. Дементьев В.В. Теория доминирования Ф. Перру // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія економічна. Випуск 59. –Донецьк, ДонНТУ, 2003. –С.5-13 (0,8 д.а.).
16. Дементьев В.В. Государство в системе власти // Экономика и право. –. –№ 2(6). –С.9-16 (1 д.а.).
. Дементьев В.В. Власть в теории хозяйственного порядка В.Ойкена // Академічний огляд. Економіка та підприємництво. –. –№2. –С.5-18 (0,7 д.а.).
. Дементьев В.В. Власть и мотивация экономического поведения // Збірник наукових праць УДМТУ. –. –№1. –С.37-49 (0,7 д.а.).
. Дементьев В.В. Экономика власти Ясума Такаты // Вісник ДонДУЕТ. Серія Економічні науки. –. –№3 (19). –С.36-42 (0,6 д.а.).
. Дементьев В.В. Система власти и экономическое поведение агентов предприятия // Вісник Академії митної служби України. –. –№4. –С.37-45 (0,7 д.а.).
21. Дементьев В.В., Белоусенко М.В. Хозяйственная организация индустриального общества: разделение труда и “совместная рента” // Менеджер. Вісник Донецької державної академії управління. –. –№4 (26). –С.166-174 (0,6 д.а.). Особистий внесок здобувача: теоретичне обґрунтування ролі влади в формуванні господарської організації індустріального суспільства –,3 д.а.
. Дементьев В.В., Белоусенко М.В. Предприятие в системе экономической власти // Економіка промисловості. –. –№4. –С. 40-47 (0,7д.а.). Особистий внесок здобувача: аналіз впливу економічної влади на мотивацію учасників підприємства –,4 д.а.
23. Дементьєв В.В. Структура економічної влади та формування соціального ринкового господарства // Збірник текстів виступів міжнародної наукової конференції "Проблеми економічної інтеграції України в Європейський союз: теорія і стратегія", Ялта-Форос, 26-27 вересня 1996 р. –Львів, 1996. –С.59-60 (0,1 д.а.).
24. Dementiev V. Structure of Economic Power and Formation of Social Market Economy // Program book of abstracts. Fourth EDINEB Conference. Edinburg, Scotland.September 1-3, 1997. –P.49-50 (0,1 д.а.).
25. Дементьев В.В., Логвиненко В.И. Проблемы распределения экономической власти в переходной экономике // Город, регион, государство: проблемы распределения власти. Материалы международной научно-практической конференции 20-23 мая 1997 г., г. Славяногорск, Украина. Донецк, 1997. –Донецк: –С.106-108 (0,1 д.а.). Особистий внесок здобувача: аналіз особливостей економічної влади в перехідній економіці.
26. Дементьев В.В. Экономика как система власти и мотивация хозяйственного поведения // Еволюція економічного розвитку та економічних ідей (проблеми дослідження та викладання). Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції 26-27 квітня 2000 року. –К.: КНЕУ, 2000. –С. 160-162 (0,1 д.а.).
. Dementiev V. Problem of Dominant Оwners in Transition (Ukrainian experience) // Business and Economic Development in Central and Eastern Europe: Implications for Economic Integration into wider Europe. Conference proceeding. September 7-9, Brno, Czech Republic, 2000. –Brno, 2000. –P.124-133 (0,65 д.а.).
. Dementiev V.V. Transitional Economy as the System of Unbalanced Power // Economics and Social Sciences: Complements, Competitors, Accomplices? EAEPE Conference 2000. Berlin, Germany 2-4 November, 2000. (1,3 д.а.). Видання на CD-ROM.
29. Dementiev V.V. Transitional Economy as the System of Unbalanced Power // Economics and Social Sciences: Complements, Competitors, Accomplices? EAEPE Conference 2000 Berlin, Germany, 2-4 November 2000. Programme and Abstracts – Berlin: European Association for Evolutionary Political Economy, 2000. –P. 48-50 (0,2 д.а.).
30. Dementiev V.V. The Problem of a Dominant Firm in the Transition Economy // Comparing Economic Institutions. EAEPE Conference 2001. University of Siena, Italy 8 –November, 2001. (0,7. д.а.). Видання на CD-ROM.
31. Dementiev V.V. The Problem of a Dominant Firm in the Transition Economy // Comparing Economic Institutions. EAEPE Conference 2001. University of Siena, Italy 8 –November, 2001. Program and Abstracts. – Siena: European Association for Evolutionary Political Economy, 2001. –P. 50-51 (0,1 д.а.).
32. Dementiev V. System of Economic Power in Transition // Stability and Dynamics of Power. XXVII Annual Colloquium on Research in Economic Psychology / SABE 2002 Conference On Behavioral Economics 30th June –th July, Turku, Finland. Conference Proceeding. –P. 105-111 (0,52 д.а.).
33. Рекомендации по проведению корпоратизации предприятий угольной промышленности Украины. –Киев: Госуглепром Украины, 1994. – 34 с. (2.0. д.а.). Особистий внесок здобувача: обгрунтування сутності та мети корпоратизації державних підприємств –,4 д.а.
34. Регион: структурно-инвестиционные аспекты перехода к рынку // Минаев А.А., Минин Л.В., Ковалев А.И. и др. –Киев: Наукова думка, 1994. –с. Особистий внесок здобувача: аналіз організаційно-економічних механізмів регіонального розвитку –,5. д.а.
35. Дементьев В.В., Школьников Д.Г. Основные тенденции современного развития отношений собственности // Проблемы перехода к рыночной экономике. Сб. научных трудов факультета экономики и менеджмента ДонГТУ. –Донецк: ДонГТУ, 1996. –С.55-65 (0,65 д.а.). Особистий внесок здобувача: аналіз форм участі робітників в управлінні компаніями –, 35 д.а.
36. Дементьев В.В. Экономическая теория парламента: методология анализа. –Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 1998. –с. (2,6 д.а.).
. Дементьев В.В. Некоторые аспекты мотивации экономического поведения в переходной экономике. –Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 1999. –с. (2 д.а.).
. Дементьев В.В., Журавский В.П. Почему не эффективен собственник приватизированного предприятия? // Все о планете Донбасс. –1999.- №4(10). –С.54-57 (0,4 д.а.). Особистий внесок здобувача: розробка концепції впливу інститутів економічної влади на мотивацію власника –,3 д.а.
. Белоусенко М.В. Дементьев В.В.Хозяйственная организация как способ социального структурирования индустриального капитализма // Вісник ДонДУЕТ. Серія Економічні науки. –. –№3(19). –С.11-21 (0,8 д.а.). Особистий внесок здобувача: методологічне обґрунтування моделі соціальної структури капіталізму –,4 д.а.
Дементьєв В.В. Влада в системі економічних відносин. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.01.01 –Економічна теорія. –Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2004.
Проведено політико-економічне дослідження природи, сутності і системи владних відносин в економічній системі суспільства. Розглянуто місце і роль феномену економічної влади в історії економічної думки. Запропоновано визначення сутності економічної влади, що дозволяє виділити економічні відносини, які включають в себе владний компонент. Розглянуто структуру і форми окремих відносин економічної влади. Економічна система розглядається як система влади. Проаналізовано основні характеристики системи економічної влади, сформульовано критерії її ефективності і визначено її вплив на економічну поведінку. Запропоновано теоретичну модель підприємства як системи економічної влади. Виконано аналіз і виявлено особливості системи економічної влади в перехідній економіці. Обґрунтовано необхідність, цілі та методи проведення економічної політики з метою встановлення соціального контролю над розподілом економічної влади.
Ключові слова: влада, система влади, суспільно-необхідний порядок влади, інститути економічної влади, економічна поведінка, мотивація, рента, рентна економіка.
АННОТАЦИЯ
Дементьев В.В. Власть в системе экономических отношений. –Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени доктора экономических наук по специальности 08.01.01 –Экономическая теория. –Донецкий национальный университет Министерства образования и науки Украины, Донецк, 2004.
Проведено политико-экономическое исследование природы, сущности и системы властных отношений в экономической системе общества. Обоснована теоретическая модель функционирования экономики как системы властных отношений и разработаны методологические основы политики в области контроля над распределением экономической власти.
Рассмотрены место и роль феномена экономической власти в истории экономической мысли. Выделены методологические, гносеологические и идеологические препятствия исследованию проблем власти в экономической теории. Проведен анализ экономической сущности власти. Предложено определение категории “экономическая власть”, позволяющее выделить отношения, включающие в себя властную составляющую.
Рассмотрена структура отдельного отношения экономической власти. Выделены основные характеристики власти как отношения одностороннего принуждения (ресурсы власти, цели и мотивы власти, власть как деятельность, объект экономической власти). Показано, что основой власти является асимметрия в распределении ресурсов между экономическими агентами. Рассмотрены характеристики и формы экономической власти как взаимодействия между экономическими агентами.
Проанализирована сущность власти как институционального отношения и рассмотрены ее основные институты. Показано, что институты власти образуют в совокупности систему экономической власти. Проанализированы основные характеристики системы экономической власти и ее влияние на экономическое поведение. Сформулированы критерии эффективности системы экономической власти. Экономическая власть рассмотрена как социальное отношение. Проведен сравнительный анализ влияния власти и ее институтов на экономическое поведение.
Предложена теоретическая модель предприятия как системы экономической власти и рассмотрены особенности его положения как объекта и субъекта экономической власти. Показано влияние системы экономической власти на мотивацию и поведение участников предприятия.
Проведен анализ особенностей системы экономической власти в переходной экономике. Показано, что следствием неэффективности экономической власти является доминирование рентных доходов. Рассмотрены особенности мотивации и поведения экономических агентов предприятия в системе неэффективной власти.
Обоснована необходимость проведения экономической политики с целью установления социального контроля над распределением экономической власти. Разработаны предложения, направленные на формирование общественно-необходимого порядка власти в экономической системе.
Ключевые слова: власть, система власти, общественно-необходимый порядок власти, институты экономической власти, экономическое поведение, мотивация, рента, рентная экономика.
Dementiev V.V. Power in the System of Economic Relations. –Manuscript.
Thesis for a scientific degree of Doctor in Economics by speciality 08.01.01 –Economic Theory. – Donetsk National University Ministry of Education and Science of Ukraine, Donetsk, 2004.
The political and economic research of the nature, essence and system of the power relations in the economic system of the society was carried out. The place and role of economic power phenomenon in the history of the economic thought was studied. There was proposed the definition of the economic power that allows determining the power relations which comprise the power component. The structure and forms of a separate economic power relation are examined. The economic power is considered as the system of power. There were analyzed the main characteristics of the economic power system and its influence on the economic behavior. The criteria for effectiveness of the economic power system were developed. The theoretical model of a business as the system of economic power was proposed. There were analyzed the peculiarities of the economic power system under transitional economy. There were proven the necessity, purposes and methods to pursue the economic policy in order to establish the social control over the economic power distribution.
Key words: power, power system, socially-necessary order of power, economic power institutions, economic behavior, motivation, rent, rental economy.