Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
5
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Волощенко Лариса Михайлівна
УДК 339.92 : 332.122.6
ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ У СВІТОВУ СИСТЕМУ
ГОСПОДАРСТВА ЧЕРЕЗ СПЕЦІАЛЬНИЙ РЕЖИМ
ІНВЕСТУВАННЯ
Спеціальність 08.05.01 –світове господарство і міжнародні
економічні відносини
АВТОРЕФЕРАТ
дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Донецьк –
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Донецькій державній академії управління
Міністерства освіти і науки України на кафедрі “Фінанси”
Науковий керівник –доктор економічних наук, професор
Поважний Олександр Станіславович,
Донецька державна академія управління
Міністерства освіти і науки України,
завідувач кафедри “Фінанси”
Офіційні опоненти:
– доктор економічних наук, професор Амітан Веніамін Наумович, Інститут економіко-правових досліджень НАН України, завідувач відділу економіко-правових проблем розвитку територіальних систем;
– кандидат економічних наук, доцент Гохберг Юрій Олександрович, Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, професор кафедри міжнародної економіки.
Провідна установа:
– Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України (м. Київ), відділ проблем глобалістики, геополітики і геоекономіки.
Захист відбудеться “20” листопада 2003 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.03 Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Челюскінців , 186, ауд. 409.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 24.
Автореферат розісланий “17” жовтня 2003 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат економічних наук, доцент С. П. Калініна
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. В умовах реформування економічної системи України і наявності комплексу складних соціально-економічних проблем необхідно в найкоротший термін знайти рішення, що можуть стимулювати розвиток і позитивно вплинути на стабілізацію соціально-економічної ситуації. Формування ринкової економіки буде більш результативним, якщо країна інтегрується у світову економіку, використовуючи для цього різноманітні форми економічного співробітництва - обмін капіталами, технологіями, виробничу кооперацію. З метою зростання бюджетних надходжень, виходу із кризового стану необхідно стимулювати інвестиційне співробітництво з іноземними партнерами і міжнародними фінансовими організаціями.
Як свідчить світовий досвід, стимулювання надходження іноземних інвестицій в найкоротший термін можна забезпечити шляхом створення особливих територіальних утворень зі спеціальними умовами інвестування у вигляді спеціальних (вільних) економічних зон і територій приоритетного розвитку. Водночас необхідним є детальне вивчення зарубіжного досвіду з метою розробки адаптованих до національних умов напрямків використання спеціального режиму інвестування, оскільки зарубіжний досвід не може бути перенесеним в Україну у незмінному вигляді.
Дослідженню проблем інтеграційної взаємодії національних економік присвячено праці відомих українських вчених О.Білоруса, О.Власюка, Г.Губерної, Д.Лук'яненка, А.Поручника, Є.Савел'єва, А.Філіпенка.
Можливості і напрямки використання механізму спеціальних економічних зон і територій приоритетного розвитку в Україні представлено в дослідженнях А.Амоши, В.Дергачова, Ю.Макогона, В.Пили, А.Сидорова.
На велику увагу заслуговують розробки проблем економічної інтеграції і функціонування вільних (спеціальних) економічних зон зарубіжних вчених Б.Карлофа, М.Портера, А.Терехова, В.Щетініна, К.Ясперса.
Суттєвий внесок у дослідження проблем застосування спеціального режиму інвестування внесли такі фахівці, як В.Письмак, В.Рибак, М.Смородинська, М.Янковський.
Водночас, за наявної великої кількості слушних думок, викладених в літературі, недостатньо комплексних підходів щодо дослідження спеціальних режимів інвестування і практичних рекомендацій щодо їх застосування в напрямку забезпечення інтеграції України в світове господарство, що обумовило актуальність обраної теми і необхідність проведення в дисертаційній роботі досліджень в цьому напрямку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до тематики науково-дослідної роботи кафедр “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності” та “Фінанси” Донецької державної академії управління Міністерства освіти і науки України: держбюджетних тем “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємств в мовах переходу до ринкових відносин” (1999-2004 рр.) (номер державної реєстрації 0199U001807); “Удосконалення фінансових відносин підприємств”(1999-2004 рр.) (номер державної реєстрації 0100U004246). В рамках названих тем здобувачем досліджено критерії прийняття рішень щодо схвалення інвестиційних проектів за участю іноземного капіталу в умовах СЕЗ і ТПР, розвиток лізингових відносин підприємств в умовах спеціального режиму інвестування.
Дисертаційне дослідження виконувалось також відповідно до напрямків програми “Донецька область –”, затвердженої рішенням Донецької обласної ради 22.10.1999 р. за №23/9 –, в розробці якої приймала участь Донецька державна академія управління, про що є відповідні довідки в додатках до дисертації.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування і розробка практичних рекомендацій щодо розвитку процесів інтеграції України в світову систему господарства через спеціальний режим інвестування.
Відповідно до мети дослідження в дисертаційній роботі поставлено і вирішено наступні задачі:
визначити особливості співробітництва національних економік в контексті інтеграції у світовий економічний простір;
дослідити роль територій зі спеціальним режимом інвестування у розвитку світових інтеграційних процесів;
проаналізувати розвиток світових інвестиційних процесів і перспектив участі в них України;
проаналізувати стан і передумови активізації інвестиційних процесів в Україні;
дослідити роль територій зі спеціальним режимом інвестування в забезпеченні іноземного інвестування;
розробити підходи щодо удосконалення системи управління інвестиціями на територіях зі спеціальним режимом інвестування;
розробити пропозиції щодо удосконалення системи стимулювання іноземних інвесторів.
Об’єктом дослідження є світові інтеграційні процеси і участь в них України.
Предметом дослідження є економічні і організаційно-економічні засади інтеграції України в світове господарство через спеціальний режим інвестування.
Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дослідження становлять методи теоретичного узагальнення, системного аналізу, синтезу, (для дослідження процесів інтеграційної взаємодії в сучасному світовому господарстві), статистичні методи аналізу (для дослідження розвитку світових інтеграційних процесів, стану процесів інвестування в Україні) та методи моделювання економічних процесів (при розробці підходів щодо оцінки ефективності функціонування територій зі спеціальним режимом інвестування як соціально-економічної моделі).
Інформаційної основою роботи є офіційні звіти та аналітичні публікації провідних міжнародних економічних організацій, українські та зарубіжні статистичні збірники, монографії та наукові публікації зарубіжних та вітчизняних вчених-економістів, закони України, Постанови Кабінету міністрів України стосовно проблем управління спеціальними економічними зонами і територіями приоритетного розвитку.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна проведеного дослідження полягає в поглибленні теоретичних положень та науково-практичній оцінці факторів щодо інтеграції України у світове господарство та розробці напрямків посилення інтеграційної взаємодії через спеціальний режим інвестування.
Конкретні наукові результати, які характеризують наукову новизну, полягають в такому:
поглиблено теоретико-методичні підходи до дослідження явища інтеграції національних економік, що дозволило виявити і надати теоретичне обґрунтування внутрішньої природи процесу інтеграції України в світову систему господарства через спеціальний режим інвестування, дозволило розрізнити поняття інтеграції і співробітництва національних економік;
дістало подальшого розвитку поняття сучасної спеціальної економічної зони, яка, на думку автора, може характеризуватися як економічна модель прискореного розвитку регіонів, коли на державному рівні законодавчим чином в рамках певного регіону між державою і суб’єктами господарювання закріплено особливі виробничі відносини, що передбачають для інвесторів більш сприятливі у порівнянні з іншими територіями умови розподілу прибутку на основі пільгових умов оподаткування, що сприяє залученню іноземного капіталу і прискорює розвиток регіону, а за рахунок отримуваного прибутку дозволяє реформувати існуючу економічну модель держави з метою активного, рівноправного включення в світову економічну систему господарювання;
через дослідження потенційної капіталомісткості встановлено наявність потенційних можливостей України бути учасником світових інтеграційних процесів через залучення іноземних інвестицій. Особливістю ситуації є те, що, з одного боку, спостерігається зростання зацікавленості у вкладанні коштів в Україну, особливо з боку десяти найбільших країн-інвесторів у світі, а з іншого –низька інвестиційна привабливість України;
доведено, що найбільш ефективним механізмом для вирішення завдання взаємовигідного економічного співробітництва і міжнародної економічної інтеграції є застосування спеціального режиму інвестування для певних територій і галузей народного господарства, встановлено різний ступінь значущості іноземних інвестицій, що залучаються для розвитку економіки України і необхідність розробки селективного підходу до регіонів з метою розробки дієвих важелів створення сприятливого інвестиційного клімату, в першу чергу, в тих регіонах, де залучення інвестицій є гостро необхідним;
розроблено організаційно-методичні підходи щодо удосконалення системи управління інвестиціями на територіях зі спеціальним режимом інвестування: запропоновано побудову цілісного комплексу управління інвестиціями на територіях зі спеціальним режимом інвестування, зокрема, створення дворівневої системи управління зазначеними територіями, створення Міністерства регіональної політики і під його егідою Ради міжнародного співробітництва з метою координації напрямків інтеграційних контактів регіонів України;
обґрунтовано необхідність врахування соціальної складової як обов’язкового компоненту оцінки ефективності інвестиційного проекту на територіях зі спеціальним режимом інвестування, що являють собою соціально-економічні моделі територій, в яких економічні показники реагують на зміни як складова системи взаємопов’язаних елементів;
запропоновано систему стимулювання іноземних інвесторів в залежності від пріоритетності об’єкту інвестування, обсягу інвестиції і терміну її дії, що забезпечить реалізацію селективного підходу до надання пільг.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що розроблені рекомендації щодо удосконалення комплексного управління інвестиціями на територіях зі спеціальним режимом інвестування, пропозиції щодо удосконалення системи стимулювання іноземних інвесторів можуть бути використані для активізації процесів інтеграції України в систему світового господарства.
Рекомендації автора, розроблені за результатами дослідження, знайшли свою реалізацію в практичній діяльності Ради з питань СЕЗ і спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області, Управління зовнішніх зносин і зовнішньоекономічної діяльності Донецької облдержадміністрації, в діяльності Донецької торгово-промислової палати України, використані Донецьким вугільним інститутом, про що є відповідні довідки в додатках до дисертації.
Результати дисертації використано в навчальному процесі Донецької державної академії управління при розробці навчальних курсів "Проблеми інтеграції України у світове господарство”, “Вільні економічні зони”, “Інвестування” (довідка №125/5 від 25.06.2003 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою, в якій висвітлено ідеї та розробки, що належать автору особисто і в якій містяться отримані дисертантом результати, що забезпечують розв’язання проблеми інтеграції України у світову систему господарювання через використання спеціального режиму інвестування на засадах взаємовигідного співробітництва національних економік.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи і результати досліджень доповідались на всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених “Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи їх вирішення” (Дніпропетровськ, 2003 р.), на міжнародних науково-практичних конференціях “Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект” (Донецьк-Слав’яногірськ –, 1999, 2000, 2001), регіональній науково-практичній конференції “Стратегія управління соціально-економічним розвитком регіону на період до 2010 року”, (Донецьк –р.).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 11 наукових робіт загальним обсягом 6,02 д.а., з яких особисто автору належить 3,27 д.а., у тому числі 7 робіт у наукових фахових виданнях загальним обсягом 4,09 д.а., з яких особисто автору належить 2,04 д.а.
Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (187 найменувань), додатків. Зміст дисертації викладено на 197 сторінках друкованого тексту, включаючи 28 таблиць на 20 стор., 15 рисунків на 13 стор.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
В першому розділі “Теоретико-методологічні основи дослідження інтеграційних процесів в системі світового господарства” досліджено теоретичні підходи до аналізу співробітництва національних економік в контексті їх інтеграції у світовий економічний простір, роль територій зі спеціальним режимом інвестування у розвитку інтеграційних процесів.
Системи і підсистеми світового господарства знаходяться у складній діалектичній взаємодії, є взаємодоповнюючими одна одну. Розвиток господарського співробітництва на міжнародному рівні базується на об’єктивній необхідності існування міжнародних економічних зв’язків, взаємній зацікавленості учасників у їх розвитку, на базі організаційних і правових механізмів, які дозволяють організувати і здійснити відповідні дії.
Міжнародна економічна інтеграція –це одне з найважливіших явищ в сучасній системі господарювання, що впливає на процеси міжнародного розподілу праці, процеси транснаціоналізації виробництва і капіталу, вимагає дослідження механізмів наднаціонального регулювання в сфері економічних відносин, що постійно ускладнюються.
На основі дослідження різних наукових підходів в дисертаційній роботі наведено загальну характеристику функцій, структури, складових інтеграційної системи, виявлено закономірності і принципи її утворення. Рушійною силою інтеграційних процесів виступає об’єктивний економічний розвиток як процес, що ускладнюється постійним розподілом чинників виробництва. Тому автор розрізняє поняття інтеграції і співробітництва національних економік.
Політичні і правові акти в сфері регламентації відносин суб’єктів національних економік є наслідком дії об’єктивних економічних законів. Автор наголошує на об’єктивній необхідності розглядання політики і права в побудові інтеграційної системи як наслідку кількісних і якісних показників економічного середовища утворюючих інтеграційну систему суб’єктів.
Економічні інтереси є причиною і передумовою взаємодії і розвитку суб’єктів економіки. Система економічних взаємовідносин суб’єктів містить протиріччя, вирішення яких виступає вирішальним чинником соціально-економічного розвитку. Активність суб’єктів економіки, що базується на реалізації економічних інтересів через досягнення конкретних цілей, є основою формування складних соціально-економічних, організаційно-економічних і техніко-економічних процесів, які базуються на універсальних принципах інтеграції.
В результаті проведеного дослідження встановлено, що інтеграційні процеси між національними економіками можуть розглядатися як в функціональному, так і в територіальному аспектах, при цьому інтеграційна взаємодія через залучення іноземних інвестицій значно меншою мірою залежить від географічного розташування країн, що вступають в інтеграційну взаємодію, ніж це має місце у випадку загальноекономічної інтеграції. Це означає суттєве розширення географії інтегрування національних економік через створення сприятливого інвестиційного клімату.
Автор розглядає зазначений підхід як визначальний при дослідженні розвитку тенденцій міжнародної економічної інтеграції України.
На основі проведеного дослідження автор робить висновок, що при визначенні стратегії України щодо економічної інтеграції, окрім економічних, необхідно враховувати історичні, геополітичні, і глобальні фактори. На даному етапі можна виділити два напрямки інтеграційних процесів в Україні. Один з них реалізується в рамках інтеграційних угрупувань, членом яких є Україна: СНД, ЧЕС, ГУУАМ, інший напрямок пов’язаний з інтеграцією України в ЄС. Другий напрямок у багатьох відношеннях є більш перспективним, але для його реалізації на сучасному етапі існують серйозні перешкоди, головною з яких є відсутність членства в ГАТТ/СОТ. Як показує дослідження, економічна інтеграція є одним з дев’яти напрямків інтеграційного процесу на шляху України до ЄС. Для прискорення інтеграційних процесів в європейському напрямку Україні необхідно реалізувати цілий ряд економічних, соціальних, інфраструктурних та інших умов.
Оскільки в основу інтегрування часто покладено фактори, що не підлягають точній кількісній оцінці, при аналізі сутності і структури інтеграційних процесів автор використовує системний підхід. Особливістю будь-якого економічного процесу є наявність закладених в ньому внутрішніх детермінант, сумарний вплив яких визначає його вектор і швидкість протікання. У зв’язку з цим автор вважає обґрунтованою класифікацію етапів інтеграції на основі вимірювання ступеня інтеграції її учасників в процеси взаємодії між ними. Використання зазначеного підходу дозволило виявити і надати теоретичне обґрунтування внутрішньої природи процесу інтеграції України в світову систему господарства через спеціальний режим інвестування.
Дослідження впровадження спеціального режиму інвестування в господарський комплекс держав показує, що він використовується для виводу економіки регіонів на новий, більш високий рівень розвитку за умови стабільного політичного і економічного курсу, демонструючи ефективність застосування моделей спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку для залучення інвестицій в розвиток депресивних територій.
На основі проведеного дослідження автором запропоновано визначення сучасної спеціальної економічної зони, що може характеризуватися як економічна модель прискореного розвитку регіонів, коли на державному рівні законодавчим чином в рамках певного регіону між державою і суб’єктами господарювання закріплено особливі виробничі відносини, що передбачають для інвесторів більш сприятливі у порівнянні з іншими територіями умови розподілу прибутку на основі пільгових умов оподаткування, що сприяє залученню іноземного капіталу і прискорює розвиток регіону, а за рахунок отримуваного прибутку дозволяє реформувати існуючу економічну модель держави з метою активного, рівноправного включення в світову економічну систему господарювання.
Економічна сутність спеціальних економічних зон на сьогоднішній день набуває нового змісту, який виникає завдяки діалектичному розвитку процесу інвестування. В окремих регіонах утворюються “точки росту”, які поширюються на інші регіони, на економіку країни в цілому і на економіку інших країн.
В другому розділі “Дослідження світових інвестиційних процесів і перспектив участі в них України” автор здійснив аналіз світових інвестиційних процесів, стану і передумов активізації інвестиційних процесів в Україні і дослідив роль СЕЗ і ТПР в забезпеченні іноземного інвестування як регіонального аспекту світових інтеграційних процесів.
На світовому інвестиційному ринку з’явилось більше двадцяти нових учасників, серед яких знаходиться Україна, відмінною особливістю якої є нестача власних фінансових ресурсів. Тому принциповим в аспекті можливостей і шляхів інтегрування України в світовий економічний простір є процес участі України в залученні іноземного капіталу.
Україна належить до країн Центральної і Східної Європи з економікою перехідного типу. Позитивне сальдо надходження іноземних інвестицій в країни з перехідною економікою збільшилось більше ніж в сім разів. Сальдо надходження прямих іноземних інвестицій характеризує ступінь потенційної капіталомісткості регіону. У зв’язку з цим Україна, за решти рівних умов, може мати більш високе сальдо ПІІ, ніж регіони, що мають давню історію на світовому інвестиційному ринку. Отже, у України є потенційні можливості приймати участь у процесах залучення іноземного капіталу і, таким чином, бути учасником світових інтеграційних процесів.
Результати дослідження показали, що, з одного боку, існує зростання зацікавленості у вкладанні коштів в Україну, про що свідчить динаміка надходжень прямих іноземних інвестицій в Україну в 1995-2002 рр. (рис.1), особливо з боку десяти найбільших країн-інвесторів, а з іншого –низька інвестиційна привабливість України (індекс інвестиційної привабливості складає 24,8 зі 100).
Про зростання інтересу України до включення у світове господарство в цілому, і в процеси іноземного інвестування зокрема, свідчить зростання обсягу інвестицій з України в інші країни (рис.2). Лідером серед країн-реципієнтів є Росія, і за обсягом інвестованих коштів, і за темпами зростання зазначеного показника. Так, якщо у 1995 р. обсяг інвестованих Україною в економіку РФ коштів становив 4182,3 тис. дол. США, то до 2002 р. цей показник зріс до 84887,5 тис. дол. США.
Рис.1. Динаміка залучення прямих іноземних інвестицій в Україну в 1995-2002 рр., млн. дол. США
Співставлення даних про залучення іноземних інвестицій в регіони України і обсягів інвестицій з регіонів України, з урахуванням обсягів ВВП і
обсягів промислового виробництва по регіонах, дозволяє зробити висновок про
Рис.2. Динаміка прямих інвестицій з України в інші країни в 1995-2002 рр., млн. дол. США
різний ступінь значущості інвестицій, що залучаються для розвитку економіки України і необхідності селективного підходу до регіонів з метою розробки дієвих важелів створення сприятливого інвестиційного клімату, в першу чергу в тих регіонах, де залучення інвестицій є гостро необхідним.
Вихід в процесі інтеграції в світовий економічний простір на рівень технологічно розвинутих держав –одне з першочергових завдань, що стоять перед нашою державою. Але Україна не має достатніх коштів для власного інвестування. У цих умовах скорочення інвестиційної активності внаслідок зменшення внутрішніх інвестиційних ресурсів може бути компенсовано залученням іноземного капіталу, перш за все, в ті сфери і напрями економічного розвитку, де в поєднанні з національними ресурсами він має максимальну віддачу, забезпечуючи взаємовигідність економічного співробітництва і міжнародної економічної інтеграції. Найбільш ефективним механізмом для вирішення даного завдання є застосування спеціального режиму інвестування для певних територій і галузей народного господарства.
Як показує проведене дослідження, СЕЗ і ТПР, в яких застосовується спеціальний режим інвестування, забезпечують належні економічні і правові передумови для концентрованого залучення іноземних інвестицій, інтенсивного впровадження передових технологій, удосконалення галузевої структури виробництва і соціально-економічного розвитку територій, збільшення валютних надходжень, підготовки кваліфікованих кадрів. В свою чергу, це створює передумови для організації нових робочих місць і включення країни в процеси міжнародного розподілу праці, стимулювання притоку іноземного капіталу, розширення економічної бази, покращення платіжного балансу країни за рахунок надходжень в іноземній валюті, стимулювання ринкових перетворень. Розвиток СЕЗ і ТПР об’єктивно впливає також на динаміку експортно-імпортних операцій. Так, зовнішньоторговельний обсяг територій приоритетного розвитку України за час їх функціонування зріс більше ніж на два порядки. За прогнозами, обсяги експорту СЕЗ і ТПР вже в 2004 р. в 5,3 рази перевищать показники імпорту.
Управління територіями зі спеціальним режимом інвестування в Україні все ще знаходиться в стані становлення, про що свідчить дублювання функцій органів управління, значні пробіли в нормативно-правовому обґрунтуванні їх компетенції. Однією з найбільш пророблених в теоретичному плані і апробованих на практиці моделей зі спеціальним режимом інвестування в Україні є модель СЕЗ і ТПР в Донецькій області, що обумовило вивчення досягнень і організаційних недоліків в функціонуванні органів управління СЕЗ і ТПР на прикладі даного регіону.
Щорічний обсяг внутрішніх інвестиційних ресурсів Донецької області на сьогоднішній день не перевищує 5,3 млрд. грн. Решту щорічної мінімальної потреби в інвестиціях, що складає приблизно 2 млрд. грн., необхідно залучити ззовні. Прийняття закону “Про спеціальні економічні зони і спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області” сприяло підвищенню інвестиційної привабливості регіону. В процесі реалізації знаходиться 171 інвестиційний проект на загальну суму 1 млрд. 211,6 млн. дол. Інвестиції отримано із 20 країн світу (рис.3).
Рис.3. Географічна структура інвестицій СЕЗ і ТПР
Донецької області в 2002 р.
За рахунок залучення інвестицій в СЕЗ і ТПР збільшився загальний обсяг прямих іноземних інвестицій. За чотири роки існування спеціального режиму інвестування їх сума зросла в 2,3 рази і станом на 01.01.2003 р. складала 389,4 млн. дол. США (рис.4).
Рис.4. Іноземні інвестиції в Донецьку область в 1998-2002 рр., млн. дол. США
Окрім того, ці надходження дещо змінили галузеву структуру прямих іноземних інвестицій в області. На першому місці, як і раніше, залишається металургія і металообробка (26% від загального обсягу), а на друге місце з восьмого піднялась харчова промисловість (20%). Також збільшились обсяги надходжень в коксохімічну і нафтохімічну промисловість, машинобудування, легку, поліграфічну промисловість, сільське господарство, транспорт.
За час реалізації інвестиційних проектів, затверджених Радою з питань СЕЗ і спеціального режиму інвестиційної діяльності, в Донецькій області створено 16,5 тис. нових робочих місць і збережено близько 24,8 тис. Не менше половини інвестиційних надходжень планується спрямовувати на переобладнання базових галузей, значну частину –на створення нових робочих місць, якими впродовж найближчих 10 років планується забезпечити 200 тис. осіб.
Аналіз співвідношення платежів до бюджету і сум отриманих пільг по підприємствах Донецької області, які працюють в умовах спеціального режиму інвестування, показує, що сумарний обсяг наданих пільг підприємствам, що реалізують інвестиційні проекти, складає менше половини надходжень до бюджетів різного рівня, здійснених як цими підприємствами, так і підприємствами, що використовують в виробництві продукцію, випущену в результаті реалізації інвестиційних проектів. Отже, можна стверджувати, що втрати від наданих пільг носять умовний характер, а самі пільги є стимулом в залученні інвестицій.
Таким чином, спеціальний режим інвестування необхідно розглядати як особливий механізм реформування вітчизняної економіки, який дозволяє з мінімальними витратами і в мінімальний термін надати позитивний імпульс розвитку територіальних комплексів, підвищенню їх конкурентоспроможності і включенню в світову систему на умовах взаємовигідного співробітництва.
В третьому розділі “Розробка моделей інтегрування України в світову систему господарювання через спеціальний режим інвестування” розроблено рекомендації щодо удосконалення організації комплексного управління інвестиціями на територіях зі спеціальним режимом інвестування, а також пропозиції щодо удосконалення системи стимулювання іноземних інвесторів.
Як показали проведені дослідження, на даному етапі економічного зростання Україна не є привабливою для інвесторів у зв’язку з відсутністю політико-економічних і організаційних умов для інвестування.
Спеціальні економічні зони і території приоритетного розвитку є дієвим важелем виведення нашої країни на міжнародний рівень економічних відносин. Разом з тим, для виходу на якісно новий рівень, необхідною є побудова цілісного комплексу управління інвестиціями на територіях зі спеціальним режимом інвестування, в якому кожен елемент, виконуючи певні функції, буде знаходитись в чіткій взаємодії з іншими. Серед першочергових завдань, що сприяють формуванню цілісного комплексу управління інвестиціями на територіях СЕЗ і ТПР, автор виділяє:
удосконалення системи управління територіями зі спеціальним режимом інвестування;
стимулювання розвитку банківського сектору;
розвиток виробничої і соціально-побутової інфраструктури;
удосконалення критеріїв прийняття рішень щодо схвалення інвестиційних проектів на конкретних територіях.
Враховуючи недоліки в системі управління СЕЗ і ТПР, запропоновано її удосконалення шляхом чіткого розмежування функцій, повноважень і відповідальності, і створення дворівневої системи управління територіями зі спеціальним режимом інвестування. На першому рівні цієї системи повинні знаходитись державні законодавчі і виконавчі органи, передбачені законодавством. Другий рівень має бути представлений новим структурним підрозділом –Фінансовим союзом, в який ввійдуть міжнародна страхова компанія і органи місцевого самоврядування, а також організацій економічного розвитку.
В розвитку банківського сектору важлива роль належить організації інвестиційних банків, які, зокрема, допомагають акумулювати великі капітали. Великий капітал намагається розширити свій вплив в економіці, перш за все, за рахунок збільшення впливу на базову промисловість і на інші структуроутворюючі галузі регіону, наслідком чого є розвиток виробничої і соціально-побутової інфраструктури територій, що виступає однією з передумов залучення іноземних інвестицій.
Актуальність створення цілісного комплексу управління інвестиціями на територіях зі спеціальним режимом інвестування набуває ще більшого значення у зв’язку з необхідністю розробки Концепції регіональної політики відповідно до політики інтеграції України до світового економічного простору. Для розробки і реалізації регіональної політики, що найбільш повно враховувала б особливості регулювання діяльності на територіях зі спеціальним режимом інвестування, і роль останніх в інтеграції України до світового економічного простору, доцільно, на думку автора, створити Міністерство регіональної політики. Одночасно під егідою Міністерства закордонних справ і Міністерства регіональної політики слід сформувати Раду міжнародного співробітництва, до складу якої ввійшли б керівники обласних державних адміністрацій, представники інших центральних органів виконавчої влади. Прерогативою Ради міжнародного співробітництва має стати координація напрямків інтеграційних контактів регіонів України, у тому числі з використанням спеціального режиму інвестування, на основі конкурсу інвестиційних проектів.
Для територій СЕЗ і ТПР, окрім розрахунків економічної ефективності проекту, не менш важливим є соціальний аспект реалізації інвестиційного проекту. При прийнятті рішення щодо схвалення інвестиційного проекту на територіях СЕЗ і ТПР автор пропонує враховувати соціальну складову як обов’язковий компонент. Загальну послідовність оцінки соціального впливу проекту представлено на рис.5.
Для забезпечення інтеграції України в світову систему господарювання вимагає удосконалення і система стимулювання іноземних інвесторів на
c7
c2
cf:
c2