Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Перелік питань з охорони праці
до державного іспиту
1. Техніка безпеки в інфекційних відділеннях
2.Техніка безпеки під час роботи в протитуберкульозних закладах
3. Пожежна безпека в лікувально – профілактичних установах.
Причини пожеж у лікувальних закладах.
4. Універсальні запобіжні заходи і безпечна організація праці медичної сестри.
5. Дотримання правил безпеки під час роботи з ВІЛ – інфікованими
пацієнтами.
6. Дотримання правил безпеки при роботі з кров’ю що супроводжується
порушенням цілісності шкіри
7. Правила безпеки у разі забруднення кров’ю , біологічними рідинами
з потраплянням на шкіру.
8. Правила безпеки у разі потрапляння крові, біологічних рідин,
біоматеріалу на слизові оболонки
9. Правила безпеки у разі потрапляння крові, біологічних рідин,
біоматеріалу на халат одяг:
10 . Техніка безпеки при роботі в фізкабінеті
11. Медичні огляди працівників ЛПЗ
13. Соціальне страхування від нещасного випадку та професійного
захворювання на виробництві.
14. Правила виконання медичним персоналом і обслуговуючим персоналом
санітарно – гігієнічного режиму і вимоги охорони праці.
15. Техніка безпеки під час роботи в рентген – кабінеті
16. Види відповідальності медичних працівників
17. Техніка безпеки при роботі з киснем
18. Техніка безпеки при проведенні інгаляцій
19. Техніка безпеки при роботі з біологічними рідинами
20. Профілактика травматизму.
21. Санітарна обробка хворих
22. Індивідуальні засоби захисту мед працівника
23.Вміст аптечки для допомоги медпрацівникам
24.Засоби профілактики під час роботи з біоматеріалами
25. Алгоритм дій медпрацівника у разі виникнення аварійної ситуації на
робочому місці під час виконання професійних обов’язків
26. Медичне освідчення персоналу та допуск до роботи в інфекційних закладах
27. Охорона праці медперсоналу психіатричних установ
28. Техніка безпеки при роботі в автоклаві
29. Техніка безпеки при роботі з дезрозчином
30. Техніка безпеки при роботі в світлолікувальному кабінеті
31. Техніка безпеки при огляді пацієнтів з особливо небезпечними інфекціями
1. Техніка безпеки в інфекційних відділеннях
З цією метою мають бути передбачені:
а) окрема гардеробна (типу пропускника) з трьох приміщень - одне для зберігання домашнього одягу, друге - для спецодягу, третє - для душової. Приміщення для особистого одягу і спецодягу обладнуються шафками;
б) окремі вбиральні (або шлюзовані, оснащені вмивальником з ліктьовим краном), мають бути ніжний педальний спуск води з водонабірного бачка в каналізацію; необхідно передбачити електрорушник та самостійне зачинення зовнішніх дверей;
в) скрізь, де персонал має контакти з заразним матеріалом, повинні бути мило, щітки для миття рук, рушник та дезінфікуючі розчини для знезараження рук;
г) окремий посуд для прийому їжі, стерилізується кип’ятінням.
Прийом інфекційних хворих проводиться в спеціально відведених (ізольованих) і обладнаних оглядових кабінетах (боксах). Одночасне чекання на прийом 2-х і більше хворих у одному кабінеті забороняється.
Після кожного прийому здійснюється ретельна волога дезінфекція, до закінчення якої допуск в кабінет наступного хворого не допускається.
При вході в оглядовий кабінет повинні бути халати і головні убори (ковпак, косинка) для персоналу та килимок, змочений дезінфікуючим розчином.
2. Техніка безпеки під час роботи в протитуберкульозних закладах
У цілому заходи щодо забезпечення гігієнічного режиму для працівників протитуберкульозних закладів аналогічні тим, що прийняті при роботі в інфекційних лікарнях і відділеннях. Проте є ряд суттєвих відмінностей. Так, особи, які стикаються з інфікованим матеріалом (працівники прозекторських, бактеріологічних лабораторій і віваріїв, зубні лікарі, лікарі-ларингологи та ін.) зобов’язані носити маски.
Маски повинні надягати й інші працівники (в перев’язочних, операційних, стерилізаційних, при роботі з антибіотиками, в мікробіологічних лабораторіях, при проведенні спеціальних досліджень.
Заборонено персоналу бактеріологічних лабораторій вести розмови під час виконання маніпуляцій.
Усі роботи, пов’язані з можливістю забруднення рук харкотинням або іншими виділеннями хворих повинні виконуватися в гумових рукавичках. Після роботи вони обробляються кип’ятінням або замочуванням в 0,25% активованому розчині хлораміну протягом 1 години.
Персонал (санітарки, буфетниці) зобов’язані надягати прогумований фартух при збиранні брудного посуду в палах або столовій, а також під час миття посуду.
Дезінфектори під час перебування в брудній половині приміщення дезкамери повинні надягати халат, косинку, прогумований фартух, рукавиці, респіратори, окуляри та калоші.
Зміна халатів, шапочок (косинок) проводиться 2 рази на тиждень, костюмів (платтів) - 2 рази на місяць. При забрудненні мокротою (харкотинням) або іншими виділеннями хворих спецодяг замінюється негайно.
3. Пожежна безпека в лікувально – профілактичних установах
Причини пожеж.
Забезпечення пожежної безпеки в лікувально-профілактичних, аптечних та навчальних закладах є одним із важливих напрямків ефективної діяльності зазначених установ. Дотримання основних вимог пожежної безпеки сприяє збреженню життя та здоров’я працюючих, хворих, відвідувачів та студентів, а також матеріальних цінностей.
Пожежа це неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується в часі і просторі та створює загрозу життю і здоров’ю людей, навколишньому середовищу, призводить до матеріальних збитків.
Пожежна небезпека це можливість виникнення та розвитку пожежі у будь-якій речовині. Причиною виникнення пожежі є горіння різних речовин та предметів. Горіння являє собою екзотермічну реакцію окислення речовин, яка супроводжується виникненням диму та полум’я. Для виникнення горіння необхідно: а) наявність горючої речовини; б) окислювача (кисню); в) джерела запалювання.
Розрізняють такі поняття як займання, самозаймання та тління.
Під займанням розуміють виникнення горіння під впливом джерела запалювання.
Самозаймання - це виникнення горіння без джерела запалювання.
Тління - горіння без випромінювання світла.
Основним нормативним документом, який регламентує вимоги щодо пожежної безпеки є Закон України «Про пожежну безпеку» (17.12.1993р.) та “Правила пожежної безпеки в Україні” (А.01.001-2005)
Ці документи визначають загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулюють відносини державних органів, юридичних та фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності тощо.
1. Порушення організаційного та технічного забезпечення системи пожежної безпеки.
2. Порушення правил пожежної безпеки медичним і допоміжним (технічним) персоналом як результат недотримання вимог технологічного процесу.
До першої групи причин пожеж в закладах охорони здоров’я слід віднести такі порушення, що випливають з недотримання організаційних заходів та вимог.
Перш за все, це недостатній рівень системного вирішення завдання пожежної безпеки в установі. Сюди належать недостатній рівень опрацювання організаційних завдань, організаційно-методичних заходів та технічного забезпечення пожежної безпеки.
Вимоги системності у вирішенні завдань пожежної безпеки випливають з необхідності створення як розгалуженої технічної основи пожежної безпеки, так і забезпечення її постійної функціональної готовності.
До другої групи причин пожеж в установах охорони здоров’я мають бути віднесені:
- порушення правил електробезпеки при користуванні електричним обладнанням, наприклад, при використанні автоклавів, при користуванні електроопалювальними та освітлювальними приладами (несправність електропроводки, користування несправним електрообладнанням);
- використання несправної або неправильне використання електродіагностичної та електролікувальної апаратури операційних, кабінетів функціональної діагностики, рентгенодіагностичних кабінетів, лабораторій, фізіотерапевтичних кабінетів та ін.
- порушення правил техніки безпеки при користуванні газоопалювальними приладами;
- недотримання правил техніки безпеки в операційних (пошкоджена електропроводка, відсутність надійної вентиляції, порушення у системі подачі та відведення наркотичних і газопарових сумішей, недотримання вимог безпеки праці щодо запобігання іскроутворення, накопичення статичної електрики та ін.);
- неправильне збереження та використання кисню в балонах;
- порушення правил пожежної безпеки при кремації трупів, спалювані сміття та ін.;
- порушення техніки безпеки на складах і у підсобних приміщеннях, особливо, при збереженні паливно-мастильних матеріалів, легкозаймистих матеріалів;
4. Універсальні запобіжні заходи і безпечна організація праці медичних сестер.
Універсальні заходи безпеки спрямовані на зниження ризику зараження медичних працівників та пацієнтів інфекціями, які передаються через кров та інші біологічні рідини. Оскільки неможливо виявити усіх інфікованих патогенними мікроорганізмами, що передаються через кров, захист медичних працівників і пацієнтів повинен базуватись на концепції, відповідно до якої, всі медичні працівники та пацієнти вважаються інфікованими. Кров та інші біологічні рідини необхідно вважати інфекційно - небезпечними, тому при роботі з ними слід дотримуватись заходів безпеки. Медичні співробітники повинні обов’язково дотримуватися універсальних заходів захисту від інфекцій, що передаються через кров та інші біологічні рідини, при роботі з пацієнтами незалежно від віку, соціального статусу або належності пацієнта до певної групи, наявності проявів захворювання чи даних про ВІЛ-статус.
За рекомендаціями ВООЗ [18], до універсальних заходів безпеки належать:
5. Дотримання правил безпеки під час роботи з ВІЛ – інфікованими
пацієнтами.
Безпеку медичних працівників під час виконання ними професійних обов’язків контролює режимна комісія лікувально-профілактичного закладу. Робочі місця лікувально-профілактичних закладів забезпечуються аптечками для проведення термінової профілактики в разі аварійних ситуацій, необхідним набором медичного інструментарію для одноразового використання, дезінфекційними засобами для проведення знезараження.
Медичний інструментарій, а також посуд, білизна, апарати та інші забруднені кров’ю, біологічними рідинами речі (за винятком сечі, слини, випорожнень у зв’язку з невеликою кількістю вірусів, що практично унеможливлює інфікування (надалі – біологічні рідини), а також речі, які забруднені слизом, відразу після використання підлягають дезінфекції згідно з вимогами нормативної документації. Режим знезараження аналогічний такому, який використовують для профілактики зараження вірусними гепатитами.
6. Дотримання правил безпеки при роботі з кров’ю що супроводжується порушенням цілісності шкіри
потерпілий повинен:
7. Правила безпеки у разі забруднення кров’ю , біологічними рідинами
без ушкодження шкіри
8. Правила безпеки у разі потрапляння крові, біологічних рідин,
біоматеріалу на слизові оболонки
9. Правила безпеки у разі потрапляння крові, біологічних рідин,
біоматеріалу на халат одяг:
10. Техніка безпеки при роботі в фізкабінеті
- При роботі у фізіотерапевтичному відділенні (ФТВ) або фізіотерапевтичному кабінеті(ФТК) треба читко дотримуватись правил техніки безпеки. Це збереже ваше здоров"я, а іноді і життя.
-ФТВ або ФТК забороняється розміщувати у підвальних напівпідвальних та цокольних приміщеннях.
- Приміщення ФТВ або ФТК можна використовувати тільки за їх прямим призначенням.
-У ФТВ або ФТК дозволяється використовувати тільки ту апаратуру яка є рекомендована Міністерством охорони здоров’я України.
-До самостійної роботи у ФТВ або ФТК допускаються особи із закінченою середньою медичною освітою, які пришли курси спеціалізації з фізіотерапії.
- Проводити фіз. процедури молодшому медперсоналу забороняється.
- Під час грози відпускати фізпроцедури забороняється .
-На початку робочого дня необхідно перевірити заземлення апаратів, потім їх справність.
- Працювати на несправній апаратурі, або з пошкодженим заземленням забороняється.
- Забороняється самостійно ремонтувати та заземлювати апарати.
-Недопускається прведення процедур вологими руками.
-Електро та світлолікувальні процедури необхідно проводити на деревьяних стільцях та кушетках. На підлогу біля високочастотних апаратів бажано покласти діелектричний коврик.
-Температура у приміщенні не повинна бути нижче +20, а вологість не перевищувати 50%.
-Розміщувати в одному приміщенні апарати для електролікування з інгаляторами неможна
-Радіатори центрального опалення захищають деревьяними решітками.
11. Медичні огляди працівників ЛПЗ
Медичні працівники при прийомі на роботу, повинні обов’язково пройти медогляд, яким передбачено бактеріологічні обстеження на бацилоносійство дифтерійних мікробів та мікробів групи кишкових інфекцій.
Хворі відкритою формою туберкульозу, венеричними і заразними хворобами шкіри і слизових оболонок на роботу в ЛПЗ не приймаються.
Усі без винятку працівники повинні проходити періодичні медогляди в залежності від показань, але не рідше як 1 раз на рік.
Для попередження заражень увесь медичний і обслуговуючий персонал, який приймають на роботу, повинні проходити щеплення проти ряду інфекцій, встановлених для всіх громадян.
Допуск до роботи без проходження інструктажу заборонено.
В подальшому не рідше 1 разу на рік повинен проводитися повторний інструктаж з правил особистої санітарної профілактики та ТБ. Інструктаж проводиться завідувачем відділення.
12. Соціальне страхування від нещасного випадку та професійного
захворювання на виробництві.
Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян – суб'єктів підприємницької діяльності.
Законодавство про страхування від нещасного випадку складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про охорону праці" та інших нормативно-правових актів.
13. Правила виконання медичним і обслуговуючим персоналом санітарно-гігієнічного режиму і вимоги охорони праці
Персонал, який обслуговує інфекційних хворих, зобов’язаний беззастережно виконувати цілий ряд правил санітарно-гігієнічного режиму та вимог ТБ.
Це стосується, насамперед, вимог носіння спецодягу, обов’язкового миття в душі після закінчення роботи, правил зберігання спецодягу, вимог особистої гігієни та ін. Наприклад, при наявності на руках порізів та подряпин необхідно одягати гумові рукавички, які після закінчення роботи підлягають дезінфекції.
Про кожний підозрілий на інфекцію випадок захворювання на квартирі медичного працівника, що працює в інфекційній лікарні, в сім’ї треба негайно повідомити головному лікареві, зав. відділенням або старшій медичній сестрі.
|
Обслуговуючому персоналу забороняється: а) сідати на ліжко хворих, б) з’являтися у відділенні без спецодягу, в) виходити у спецодязі за межі відділення або надягати верхній одяг на спецодяг, або виносити спецодяг додому з будь-якою метою, г) з’являтися у спецодязі в столовій або буфеті, д) користуватися туалетом, призначеним для хворих, посудом та іншими речами, що є в користуванні хворих, е) приймати їжу в палатах, коридорах і лабораторіях, ж) вживати харчові продукти та залишки харчів від хворих, з) палити в палатах, коридорах і лабораторіях. |
14. Техніка безпеки під час роботи в рентген – кабінеті
До початку роботи кабінету всі вимірювальні прилади рентгенівського апарату повинні бути повірені, а технічний стан апарату перевірений фахівцями спеціалізованої організації.
З метою запобігання попадання свинцю в організм персоналу засоби індивідуального захисту з просвинцованної гуми повинні бути запаковані в чохли з плівкових матеріалів або клейонки; під рукавички з просвинцованної гуми необхідно надягати тонкі бавовняні рукавички. Стаціонарні засоби захисту, вироблені із свинцю, повинні бути покриті масляною фарбою.
Забороняється приймання їжі, куріння і використання косметики в процедурній рентгенкабінету.
Для зниження доз опромінення як персоналу, так і пацієнтів, при використанні іонізуючого випромінювання в медицині є:
- контроль дотримання санітарно-технічних вимог в рентгенівських і радіологічних відділеннях;
- контроль за дотриманням вимог радіаційної безпеки персоналом рентгенівських і радіологічних відділень;
- контроль за дотриманням вимог радіаційної безпеки пацієнтів при проведенні рентгенологічних і радіологічних досліджень.
Основними принципами, на яких базується захист персоналу при використанні джерел випромінювання в медицині є: скорочення часу роботи з джерелом, використання стаціонарних і індивідуальних засобів захисту, вибір оптимальних методик дослідження, які дозволяють при достатній якості діагностики знизити дозу опромінення персоналу.
Треба також враховувати, що при використанні рентгенівського випромінювання в приміщеннях є ряд шкідливих професійних чинників нерадіаційної природи: продукти іонізації повітря (озон і окисли азоту), свинцевий пил від просвинцьованих засобів захисту, а у рентгенлаборантів – контакт з хімічними реактивами при обробці рентгенівської плівки.
15. Техніка безпеки при роботі з електроприладами в закладах охорони
здоров’я.
Для попередження і недопущення нещасних випадків при роботі з електроприладами необхідно щоби облаштування всього електрообладнання відповідало діючим «Правилам облаштування електроустановок (ПОУ)» та «Правилам техніки безпеки (ПТБ) при експлуатації електроустановок споживачів»
Медичний персонал повинен знати типи і класи медичної апаратури і безпечно користуватись нею.
Монтажем, наладкою та підключенням медичної апаратури займається інженерно - технічний персонал.
Апаратура повинна бути заземлена. Забороняється використовувати в якості заземляючого пристрою водопровідні труби, труби центрального опалення і каналізації.
Медичні працівники, в обов’язки яких входить обслуговування певної апаратури, при необхідності, повинні пройти навчання по безпечній експлуатації і бути атестовані.
Персонал, який працює з електрообладнанням повинен бути старше 18 років, пройти медогляд і бути придатним до роботи, пройти вступний, первинний інструктажі та через кожних 3 місяці проходити повторні інструктажі.
На кожному робочому місці має бути інструкція з безпечної роботи, а також заходи по наданню медичної допомоги при ураженні електрострумом.
Перед включенням електроприладу необхідно візуально перевірити електрошнур на наявність механічних порушень. Електроприлади повинні бути надійно заземлені згідно з правилами улаштування приладу. Забороняється працювати з електроприладами вологими руками. Не залишати електроприлад без нагляду на довгий час, після закінчення роботи перевірити, чи всі прилади вимкнені. При виявленні або виникненні несправності в електроприладі негайно викликати електрика, що обслуговує прилад. Категорично заборонено виконувати будь-які ремонтні роботи самостійно.
Рятування життя людини, ураженої струмом, у багатьох випадках залежить від швидкості і правильності дій осіб, що здійснюють допомогу. Передусім потрібно якнайшвидше звільнити потерпілого від дії електричного струму. Якщо неможливо відключити електричне обладнання від мережі, потрібно відразу приступити до звільнення потерпілого від струмопровідних частин, не доторкаючись при цьому до потерпілого.
16. Види відповідальності медичних працівників
Медичні працівники відповідальні за вчинення злочинів на загальних засадах, до того ж у ККУ є ряд складів злочинів, які мають відношення саме до професійної діяльності медичних працівників.
Злочини, що вчиняються медичним працівниками у зв'язку зі здійсненням ними професійної діяльності, умовно можна поділити на такі:
- злочини проти життя і здоров'я особи (пацієнта);
- злочини проти прав особи (пацієнта);
- злочини у сфері господарської діяльності з медичної практики;
- злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх
аналогів або прекурсорів;
- інші злочини, вчинені медичними працівниками у зв'язку з їхньою
професійною діяльністю.
Кримінальна відповідальність є найбільш суворим видом юридичної відповідальності медичних працівників за правопорушення, що вчиняються ними під час здійснення професійної діяльності.
До осіб, що вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються адміністративні стягнення, передбачені санкціями статей, що встановлюють відповідальність за такі правопорушення.
Варто відмітити, що здебільшого це штрафи у розмірі, який визначається від неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
На сьогоднішньому етапі розвитку українського суспільства і медико-правової науки на перший план відносно відповідальності медичних працівників за професійні правопорушення виходить цивільно-правова відповідальність.
Цивільно-правова відповідальність у сфері медичної діяльності - це вид юридичної відповідальності, який виникає внаслідок порушення у галузі майнових або особистих немайнових благ громадян у сфері охорони здоров'я і який полягає переважно в необхідності відшкодування шкоди. До особистих немайнових благ громадян, які безпосередньо пов'язані з медичною діяльністю, належать перш за все життя і здоров'я. З цієї причини можна стверджувати, що цивільно-правова відповідальність - це своєрідний засіб забезпечення захисту особистих немайнових прав (життя і здоров'я) пацієнтів при наданні медичної допомоги.
Для настання цивільно-правової відповідальності за шкоду здоров'ю необхідно, щоб така шкода була спричинена з вини заподіювача шкоди. Вина медичних працівників, як правило, виступає у формі необережності. Для звільнення від обов'язку відшкодувати шкоду здоров'ю заподіювач шкоди повинен довести, що вона сталася не з його вини.
17. Техніка безпеки при роботі з киснем
Особливі вимоги під час роботи з кисневими балонами.
Вибухи кисневих балонів можуть відбуватися з таких причин:
• Попадання масла чи інших жирових речовин у внутрішню область вентиля або балона, а також при накопиченні в них іржі. Для запобігання таких ситуацій необхідне промивання балону відповідними розчинниками.
• Удари чи падіння балонів як при підвищеній, так і при зниженій температурах. Особливо небезпечні удари чи падіння балонів при температурі,
зниженій до to = – (30...40) оС, тому що при цьому значно понижується ударна в'язкість сталі.
• Помилкове заповнення балонів іншим газом. Для виключення цього є чітке загальноприйняте маркірування, яке полягає у фарбуванні балонів у різні кольори: балони з киснем – у голубий з чорним надписом; ацетилен – у білий з червоним надписом і т. д.
• Через неправильну технологію чи використання невідповідних матеріалів при виготовленні балону.
• Корозійне руйнування матеріалу балону.
• Порушення правил експлуатації балону.
18. Техніка безпеки при проведенні інгаляцій
Площі приміщень для апаратів групової аероіонної, аерозольної та електроаерозольної терапії повинні відповідати вимогам, які встановлені заводом-виготовлювачем.
Вимоги до освітлення, температурного режиму і приточно-витяжної вентиляції такі ж, як і в кабінетах електро- і світлолікування.
Індивідуальна аероіонотерапія і електроаерозольтерапія повинні проводитися в окремому кабінеті.
Інгаляція
Для групової інгаляції виділяють кімнату площею з розрахунку 4 м2 на апарат, але не менше 12 м2. Проведення інгаляцій в електро- і світлолікувальних кабінетах заборонено.
Компресор встановлюють у підвальному та напівпідвальному приміщенні площею не менше 6 м2.
Температура у приміщенні для інгаляцій повинна бути +20оС.
19.Техніка безпеки при роботі з біологічними рідинами
Медичні працівники зобов’язані бути обережними під час проведення маніпуляцій з різальним і колючим інструментом (голками, скальпелями, ножицями та ін.). Для уникнення поранень після використання шприців голки з них не знімають до дезінфекції. Перед занурюванням шприца з голкою в дезрозчин виймають тільки поршень. Бригади швидкої та невідкладної допомоги для збору використаних шприців забезпечують ємністю з матеріалу, який не проколюється. Для уникнення поранень забороняють використовувати для взяття крові та інших біологічних рідин скляні предмети з відбитими краями. Під час маніпуляцій, які супроводжуються порушенням цілісності шкіри та слизових оболонок, під час розтину трупів, проведення лабораторних досліджень, оброблення інструментарію та білизни, прибирання тощо медичні працівники та технічний персонал повинні використовувати засоби індивідуального захисту (хірургічні халати, гумові рукавички, маски, а в разі потреби – захисні екрани, непромокальні фартухи, нарукавники, окуляри).
Ці дії дають змогу уникнути контакту шкіри та слизових оболонок працівника з кров’ю, тканинами, біологічними рідинами пацієнтів. Перед надяганням гумових рукавичок шкіру біля нігтів потрібно обробити 5% спиртовим розчином йоду. Медичних працівників з травмами, ранами на руках, ексудативними ураженнями шкіри рук, які неможливо закрити лейкопластирем або гумовими рукавичками, звільняють на період захворювання від безпосереднього медичного обслуговування хворих і контакту з предметами догляду за ними. Усі маніпуляції з кров’ю та сироватками в лабораторіях виконують за допомогою гумових груш, автоматичних піпеток, дозаторів. Будь-які ємності з кров’ю, іншими біологічними рідинами, біоматеріалами (тканинами, шматочками органів тощо) відразу на місці взяття щільно закриваються гумовими або пластиковими корками.
У лікувальних закладах для забезпечення знезараження в разі випадкового витікання рідини кров та інші біоматеріали транспортують у штативах, які розташовані в контейнерах, біксах або пеналах, на дно яких укладають чотиришарову суху серветку. Транспортування проб крові та інших біоматеріалів з лікувальних закладів до лабораторій, які розташовані за межами цих закладів, здійснюють тільки в контейнерах (біксах, пеналах), що унеможливлює випадкове або навмисне відкриття кришок під час їх перевезення (замок, пломбування, заклеювання місць з’єднання лейкопластирем). Ці контейнери після розвантаження обробляють дезрозчинами. Оптимальною є доставка в сумках-холодильниках. Не допускається транспортування проб крові та інших біоматеріалів у картонних коробках, дерев’яних ящиках, поліетиленових пакетах. Не допускається вкладання бланків направлень або іншої документації в контейнер чи бікс.
20. Профілактика травматизму
Для забезпечення безпеки праці застосовуються засоби захисту, котрі поділяються на дві групи: колективного та індивідуального захисту.
Дорожньо-транспортний травматизм вимагає великої уваги з боку як держави з її контрольне- регулюючими установами, так і конструкторів машин, а також водіїв та пішоходів. Благоустрій доріг, виготовлення машин підвищеної стійкості та опірності з безпечним кермом, обов'язкове користування прив'язними поясами, суворе додержання правил руху, технічна справність машин, підвищення кваліфікації водіїв тощо — все це складові профілактики дорожньо-транспортного травматизму. Введення лише прив'язних поясів безпеки в машинах сприяло значному зменшенню кількості загиблих на місці катастрофи.
Побутовий травматизм можна зменшити шляхом поліпшення житлових умов людей, розвитку сфери комунальних послуг, збільшення кількості і доступності дошкільних дитячих закладів, підвищення знань з експлуатації побутових приладів, зокрема електричних та газових плит, боротьби з пияцтвом та наркоманією та ін.
У профілактиці вуличного травматизму головними напрямками є благоустрій вулиць (своєчасний ремонт їх покриття, посипання тротуарів і доріжок піском в ожеледицю, добре освітлення у вечірній час, організація вуличного руху, справність засобів руху), обладнання майданчиків для дитячих розваг та ігор та забезпечення нагляду за дітьми.
Профілактика спортивного травматизму зводиться до удосконалення організації проведення тренувань та змагань, спортивних знарядь, дотримання дисципліни, поліпшення роботи керівників та тренерів спортивних колективів, контролю за додержанням санітарно-гігієнічних норм під час заняття спортом (уникання перевантажень). Нею передбачені добре налагоджена робота, медичний контроль за спортсменами та медичний відбір людей для занять тим чи тим видом спорту.
Дитячий травматизм — сфера уваги всіх — держави, міністерств внутрішніх справ, освіти, охорони здоров'я, дошкільних закладів, школи, спортивних організацій, водіїв усіх видів транспорту і , насамперед, сім'ї.
Найважливішими заходами його профілактики є контроль за вчинками дітей з боку дорослих, усунення з поля їх зору небезпечних предметів — ножів, гострих палиць та шпиць, сірників, хімічних речовин, ліків, заборона гратись на вулицях та дорогах, купатися без нагляду дорослих і в неперевірених місцях та багато інших. Для профілактики травматизму дітей грудного віку треба уникати їх піднімання над собою (над головою) та укладання на стільцях, звідки вони можуть упасти.
У першій лінії боротьби з травматизмом роль медичної науки і її представників полягає в науковому обгрунтуванні ролі соціально-економічних та екологічних факторів у профілактиці та лікуванні травм. Особливу роль тут відіграють наукові рекомендації гігієністів, фізіологів та насамперед лікарів—терапевтів, хірургів, травматологів.
Другу ланку боротьби з травматизмом складають спільні зусилля керівників підприємств, установ, організацій, колективів та батьків з лікарями щодо розробки і дотримання в цих колективах заходів профілактики травм, їх аналізу та конкретних висновків про результати цих заходів, а також удосконалення.
Третя лінія боротьби — головна лінія — медична. Проводиться за сприяння, допомоги органів внутрішніх справ (міліції, ДАЇ, пожежників тощо). Нею передбачені організація першої допомоги тим, хто отримав травму, їх лікування та реабілітація.
У ролі таких дорадників виступають Міністерство охорони здоров'я. Національна академія медичних наук, науково-дослідні та навчальні медичного профілю університети, академії та інститути. Конкретними учасниками другої лінії профілактики є працівники лікарень, санепідемстанцій, науково-дослідних лабораторій та кафедр, медсанчастин та медпунктів на підприємствах, шкільні та дільничні лікарі.
21. Санітарна обробка хворих
З оглядового кабінету хворого направляють у приміщення для санітарної обробки - сан. пропускник. При поміщенні хворого в боксі санітарна обробка здійснюється в боксі.
Видача родичам речей хворого, що поступає на лікування, без знезараження суворо забороняється.
Медичний персонал (сестра, санітарка) повинні проводити обробку хворого і дезінфекцію сан. пропускника у додатковому халаті, що надягається поверх основного халату і який треба знімати після кожної обробки. При вході і виході взуття необхідно витирати в килимок, змочений дезінфікуючим розчином.
Перед направленням хворого у відповідне відділення стаціонару до отримання результатів обстеження на бациллоносійство він має перебувати в ізоляторі у вигляді боксу або напівбоксу (шлюзовані палати), а також у випадку невстановленого діагнозу. При відсутності ізолятора в лікарні його влаштовують у відділенні в невеликих обов’язково окремих палатах.
Хворих у відділеннях групують таким чином, щоб тільки-но прибулі не знаходилися в одній палаті з тими, що одужують.
Прибирання приміщень волого-механічним способом не менш як двічі на добу з використанням промаркованого інвентаря. Сміття збирають у відра або бачки з кришками і спалюють або знезаражують. Провітрювання палат і коридорів - не менш як тричі на добу.
Предмети догляду закріпляють за хворими на весь час їх перебування на лікуванні.
Підкладні судна, горшки та ін. після кожного використання і випорожнення повинні знезаражуватися.
Наконечники для клізм, термометри, шпателі знезаражуються після кожного використання і повинні зберігатися в посудинах з дезінфікуючими розчинами.
Аптечний посуд також не може поступати в аптеку без попереднього знезараження.
Інфіковану білизну слід відправляти у мішках, попередньо просочених дезінфікуючими розчинами, у лікарняну пральню. До комунальних пралень відправляти білизну інфекційних хворих суворо заборонено.
М’який інвентар (ковдри, матраци, подушки) дезінфікують у дезкамерах.
Столовий посуд, очищений від залишків їжі, опускають у баки для знезараження його термічним або хімічним шляхом, після чого миється у чистому відділенні буфетної. Залишки їжі знезаражуються шляхом кип’ятіння.
Іграшки для дитячих відділень допускаються тільки нові, які легко піддаються миттю (гумові та пластмасові). Вони не повинні переходити від однієї дитини до іншої без попереднього знезараження. Іграшки з відділення батькам не повертаються, про що останні мають бути попереджені.
Предмети догляду за хворими та інструментарій передаються по чергуванню тільки в знезараженому стані.
Матеріал для лабораторного дослідження від хворих повинен відбиратися у спеціальну стерильну посудину, яка щільно закривається і доставлятися в лабораторію у зачинених контейнерах.
Увесь використаний у лабораторії посуд збирається у спеціальні баки з кришками й підлягає знезараженню до очистки і миття.
Відвідування інфекційних хворих родичами, як правило, забороняється.
Речі та предмети догляду за хворими, що доставляються з дому, підлягають обов’язковому знезараженню персоналом лікарні.
Допуск матерів для догляду за дітьми, окрім дітей грудного віку, в кожному конкретному випадку здійснюється з дозволу лише головного лікаря або завідувача відділенням.
Повернення родичам речей і посуду хворих дозволяється лише після знезараження.
Перед випискою пацієнт, що одужав, обов’язково повинен прийняти ванну або душ.
Знезаражений власний одяг доставляється у виписну кімнату, де він зберігається у спеціальному мішку до одягання хворого.
22. Індивідуальні засоби захисту мед працівника
Індивідуальні засоби захисту медичного персоналу повинні включати: рукавички; фартухи; захист для очей, ніг. Для кожного пацієнта необхідно використовувати окрему пару рукавичок. Рукавички рекомендується застосовувати у разі: можливого контакту з кров’ю, біологічними рідинами, слизовими оболонками, ушкодженою шкірою; виконання інвазивних процедур; роботи із забрудненими інструментами. Необхідно використовувати рукавички відповідного розміру. Не слід носити каблучки, тому що на них можуть накопичуватись патогенні мікроорганізми, крім того, каблучки можуть пошкодити рукавички. Нігті мають бути короткими (не більше 3 мм над подушечками пальців), оскільки під довгими нігтями накопичуються патогенні мікроорганізми і зростає ризик пошкодження рукавичок. Необхідно дотримуватися правил зберігання та надівання рукавичок. Гумові та пластикові фартухи створюють додатковий захист для медичних працівників. Для захисту очей та ёЛизових оболонок від випадкових розбризкувань крові або інших біологічних рідин використовують пластикові захисні окуляри, щитки, екрани. Гумове або шкіряне взуття захищає ноги від поранень гострими предметами. Не бажано надівати відкрите взуття.
23.Вміст аптечки «Анти СНІД» для допомоги медпрацівникам
Аптечкою укомплектовується кожний підрозділ лікувально-профілактичного закладу.
Склад аптечки:
- Напальчники із розрахунку 1 - 2 на кожного працівника;
- Лейкопластир - 1 котушка;
- Ножиці - 1 штука;
- Перманганат калію у наважках по 0,05 - 3 шт.;
- Ємкість для розведення перманганату калію з маркіруванням на 1
літр;
- Спирт етиловий 70 %-ний 50 мл;
- Тюбик-крапельниця з 30 %-ним розчином альбуциду - 1 - 2 шт.;
- 5 %-ний спиртовий розчин йоду;
- 3 %-ний розчин перекису водню;
- Рукавички гумові - 3 пари;
- Наважки деззасобів:
хлорамін 30,0
хлорцин 30,0
по 3 шт. кожної (зберігати окремо);
Ємкість для розведення деззасобів - 1 шт.
24. Алгоритм дій медпрацівника у разі виникнення аварійної ситуації на
робочому місці під час виконання професійних обов’язків
1. Виконати профілактичні заходи, згідно з наказом МОЗ України № 120 від 25.05.2000 р. «Про вдосконалення організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД» і наказом ГУОЗ м. Києва № 550 від 14.11.2001 р. «Про профілактику внутрішньолікарняного та професійного зараження ВІЛ-інфекцією».
2. Негайно повідомити адміністрацію лікарні, зав. відділенням, старшу медичну сестру відділення про аварійну ситуацію.
3. Зареєструвати аварію в журналі, форма № 108-01/0 «Журнал реєстрації аварії при наданні медичної допомоги ВІЛ-інфікованим та роботі з ВІЛ-інфікованим матеріалом».
4. Оформити акт аварії (зразок додається).
5. Набрати кров пацієнта для тестування на антитіла до ВІЛ за його добровільної згоди. Пацієнт заповнює форму № 503-1/0 (згода на проходження тесту на ВІЛ-інфекцію), та роблять відмітку в історії хвороби.
6. Кров пацієнта з направленням встановленого зразка доставляють тільки в лабораторію КМЦ СНІДу для тестування на антитіла до ВІЛ.
7. Потерпілий медичний працівник з направленням, актом аварії, паспортом повинен з’явитися в перші 72 год після аварійної ситуації до КМЦ СНІДу, в амбулаторне-поліклінічне відділення КМЦ СНІДу до лікаря-дерматолога або інфекціоніста для консультування.
8. У вихідні та святкові дні можна звертатися до чергового лікаря приймального відділення КМЦ СНІДу.
Акт реєстрації аварійної ситуації заповнюють згідно з графами «Журналу реєстрації аварії при наданні медичної допомоги ВІЛ-інфікованим та роботі з ВІЛ-інфікованим матеріалом», форма №108-01/0.
25. Медичне освідчення персоналу та допуск до роботи в інфекційних
закладах
До роботи в інфекційні заклади та палати або відділення інших закладів приймаються особи в віці не молодші 18 років.
Усі, кого приймають на роботу, повинні обов’язково пройти медогляд, яким передбачено бактеріологічні обстеження на бацилоносійство дифтерійних мікробів та мікробів групи кишкових інфекцій. Крім того, повинен збиратися анамнез щодо перенесених інфекцій.
Хворі відкритою формою туберкульозу, венеричними і заразними хворобами шкіри і слизових оболонок на роботу в інфекційні лікарні і відділення не приймаються.
Усі без винятку працівники повинні проходити періодичні медогляди в залежності від показань, але не рідше як 2 рази на рік.
Для попередження заражень увесь медичний і обслуговуючий персонал, який приймають на роботу, повинні проходити щеплення проти ряду інфекцій, встановлених для всіх громадян, а при наявності відповідних епідеміологічних показань - профілактичні щеплення проти особливо небезпечних та інших інфекцій (віспа, холера, туляремія, грип, висипний тиф та ін.).
Допуск до роботи без проходження інструктажу заборонено.
В подальшому не рідше 1 разу на рік повинен проводитися повторний інструктаж з правил особистої санітарної профілактики та ТБ. Інструктаж проводиться завідувачем відділення.
26. Охорона праці медперсоналу психіатричних установ
Адміністрація лікарні зобов’язана забезпечити персонал лікарні санітарним одягом, спецвзуттям і запобіжними засобами у відповідності з діючими нормами та організувати регулярне прання спецодягу.
У кожному відділенні повинен бути журнал для запису усіх тілесних пошкоджень, нанесених хворими персоналом.
На нещасні випадки , які викликали втрату працездатності на 1 робочий день і більше, завідувачем відділенням складається акт за формою Н-1.
У відділенні повинен знаходитися тільки персонал, зайнятий на чергуванні. Категорично забороняється персоналу, вільному від чергуванні, перебувати у відділенні.
При роботі персоналу з аміназином обов’язково керуватися Інструктивними вказівками щодо профілактики контактних ускладнень при користуванні аміназином.
Самовільне полишення робочого місця персоналом забороняється. У випадку збудження хворих медперсонал повинен допомагати один одному в заспокоєнні хворих.
27. Техніка безпеки при роботі в автоклаві
Автоклави – посудини, що працюють, в основному під тиском пари і при високій температурі.
Основна небезпека при обслуговуванні автоклавів полягає в маніпуляціях з кришками, що можуть закріплюватися різними способами: байонетним, напівкілъцевим затвором, клиновим або бугельним захватом. У конструкціях з швидкознімними кришками, як правило, не передбачені необхідні засоби для забезпечення безпеки обслуговування. Із-за цього бувають випадки відкривання кришки при наявності тиску в автоклаві, впуск пари в автоклав при незакритій або не повністю закритій кришці. Це може призвести до відриву кришки, аварії, травм обслуговуючого персоналу.
Фактори, що сприяють виникненню аварійних ситуацій при роботі з автоклавами
У більшості випадків причина таких аварійних ситуацій полягає в наступних технологічних і конструктивних похибках:
• впуск пари в автоклав при неповному закладанні зубів кришки у відповідні пази;
• несправність пристроїв блокування на початку чи на протязі протікання технологічного процесу;
• несправність контрольних приладів.
28. Техніка безпеки при роботі з дезрозчином
Всі роботи з приготування та застосування дезрозчинів способом зрошення слід проводити із використанням засобів захисту органів дихання, шкіри та очей - у захисному одязі (халат, шапочка, фартух із прогумованої тканини, гумові рукавички, гумове взуття), у захисних окулярах, респіраторі. Роботи із застосуванням методів протирання та занурення потрібно проводити, використовуючи засоби захисту шкіри та очей.
До роботи із деззасобами не рекомендується допускати осіб з підвищеною чутливістю до хлорвмісних речовин та алергічними захворюваннями. При проведенні робіт з дезінфекції забороняється курити, вживати їжу; слід уникати потрапляння засобу на шкіру і в очі. Після роботи обличчя і рухи слід вимити водою з милом.
Обробку поверхонь приміщень способом зрошення та протирання (починаючи з 0,15% концентрації за активним хлором) проводять за відсутності хворих. Після обробки необхідно провести вологе прибирання та провітрити приміщення до зникнення запаху хлору.
Дезінфекцію виробів медичного призначення проводять у ємностях, щільно закритих кришками.
Утилізація
Відпрацьовані робочі розчини засобу зливають у каналізацію після розбавлення водою у співвідношенні 1:10. У випадку розливання засіб змивають великою кількістю води.
Партії деззасобу з вичерпаним терміном придатності та некондиційні, внаслідок порушення умов зберігання, підлягають поверненню на підприємство-виробник для переробки.
Отруєння. Заходи першої допомоги
За умови недотримання застережних заходів можлива поява ознак подразнення слизових оболонок очей (різь, сльозотеча) та органів дихання (дряпання у горлі, кашель, часте дихання, виділення з носа), може виникнути головний біль.
Органи дихання
При появі ознак подразнення органів дихання необхідно припинити роботу із засобом, постраждалого негайно вивести на свіже повітря або в інше приміщення. Рот і носоглотку прополоскати водою, дати тепле питво (молоко, «Боржомі»), звернутись до лікаря.
Очі
При випадковому потраплянні засобу в очі необхідно терміново промити їх проточною водою протягом 10-15 хв., закапати в очі 30% розчин сульфацилу натрію та звернутись до лікаря.
Шкіра
При випадковому потраплянні засобу на шкіру потрібно ретельно промити уражену ділянку проточною водою, після цього змазати шкіру пом’якшувальним кремом.
Шлунок
При випадковому потраплянні засобу в шлунок необхідно дати випити активованого вугілля та звернутись до лікаря.
29. Техніка безпеки під час роботи в світлолікувальних кабінетах
Під час світлолікувальних процедур УФО необхідно очі пацієнтів та обслуговуючий персонал захищати сонцезахисними окулярами.
- Ртутнокварцеві лампи під час процедур розміщувати під кутом до пацієнта з метою уникнення потрапляння уламків скла на тіло якщо лампа несподівано трісне.
- При роботі на лазерних установках захищати очі під час процедур спеціальними окулярами із зеленого скла, яке не пропускає лазерне світло. В кабінетах лазеротерапії забороняється розміщувати предмети з блискучими поверхнями і освітлення повинне бути дуже яскраве.
- Забороняється залишати приміщення ФТВ або ФТК під час робочого дня.
- Столи в кабінетах озокерітом та парафінонагрівання повинні бути покриті вогнетривким матеріалом (цинковою бляхою або алюмінієм).
- Приміщення для водо-грязелікування має відповідати технічним нормам гідроізоляції та санітарно-гігієнічним нормам для приміщень з підвищеною вологістю.
30. Техніка безпеки при огляді пацієнтів з особливо небезпечними
інфекціями