Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ №1
Економічна і соціальна географія світу — це суспільно-географічна наука, предметом вивчення якої є загальні закономірності розвитку та розміщення населення і господарства на земній кулі, а також в окрем их регіонах та країнах. Найважливішими цілями її дослідження є пошук раціонального розселення і розміщення господарства та оптимізація від- носин між розвитком суспільства і природи.
Методи географічних досліджень:
Сільське господарство. У сільському господарстві Німеччина використовує майже 50 % своєї території. У галузевій структурі аграрного сектору господарства домінуючим є тваринництво, зокрема скотарство, свинарство і птахівництво. Ці галузі виробляють до 70 % товарної продукції. У рослинництві значні площі охоплено кормовими культурами (кормовий буряк, кукурудза на корм, люцерна, конюшина), що зумовлено потребами тваринництва, проте значну кількість кормового зерна Німеччина ще й імпортує. Продовольчим зерном країна забезпечує себе майже повністю. Тут вирощують переважно жито (3/4 збору зернових), овес, ячмінь. Добре розвиваються такі галузі рослинництва, як картоплярство, виноградарство і садівництво. Сільське господарство є потужною базою для розвитку харчової промисловості.
ЕКЗЕМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ №2
Політич на карта – це географічна карта, на якій відображено територіально-політичний поділ світу, материків або окремих регіонів. Сучасна політична карта світу формувалася поступово, в ході історичного розвитку.
Стародавній етап (V тис. до н. е. – V ст. н. е.) пов’язаний з виникненням, розквітом і крахом перших державних утворень – двох основних форм державного ладу: монархій (Стародавній Єгипет, Ассирія, Вавилон, Перська держава) і республік (міста-держави Фінікії, Греції, Стародавній Рим). Саме з них розпочався політико-територіальний поділ географічного простору.
Середньовічний етап (V–XV ст.) супроводжувався територіальними захопленнями земель великими феодальними державами, внаслідок чого політична карта була вкрай роздрібненою та нестійкою. У цей період існували такі могутні держави, як Священна Римська імперія, Англія, Португалія, Київська Русь.
Новий етап (на межі ХV–ХVІ ст. – поч . Першої світової війни) характеризується великими географічними відкриттями і, як наслідок, поділом світу на колоніальні імперії. Найбільшими серед таких були Іспанська, Португальська, Голландська, Британська, Французька, Російська, Османська, Німецька тощо. Водночас це епоха зародження, розвитку й утвердження ринкових відносин.
Новітній етап (1914 р. – до наших днів), за якого відбуваються новий перероз поділ поділеного на той час світу, процеси деколонізації, визнання суверенітетів десятків держав, утворення низки авторитетних міжнародних організацій та ін.
ЕКЗЕМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ №3
За формою державного правління:
За формою державного устрою:
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 4
Промисловість Німеччини значно залежить від зовнішніх ринків сировини і збуту продукції. ФРН є одним з найбільших у світі виробників сталі, вугілля, цементу, хімічних товарів, транспортних засобів, верстатів, електроніки, суден, продуктів харчування та текстилю. Однак не всі галузі промисловості розвиваються нині успішно, що пов’язано як з міжнародною конкуренцією, так і з внутрішньою кризою. Так, конкуренції після воз’єднання країни не витримують більшість промислових підприємств Східної Німеччини. Існують певні проблеми у розвитку й чорної металургії, хоча за обсягом виробництва її продукції ФРН значно випереджає інші країни Західної Європи. Нині переважає передільна металургія, яка розміщена в багатьох районах Німеччини. Однак більшість основних потужностей чорної металургії зосереджено в межах давніх металургійних районів – Рурському і Нижньо рейнському. Кольорова металургія працює переважно на імпортній сировині, тому її розміщення визначається транспортними умовами і дешевими енергоресурсами. Найголовнішим районом виплавки алюмінію є Північний Рейн-Вестфалія з центрами Ессен, Ферде, Норф; мідь виробляють у Гамбурзі, Люнені, Оснабрюке, Любеку та ін. Однією з найважливіших галузей міжнародної спеціалізації країни є багатогалузевий машинобудівний комплекс, продукція якого забезпечує більше половини всього товарного експорту. Великими центрами машинобудування є Мюнхен, Нюрнберг, Манхайм, Гамбург, Берлін і Лейпциг. До галузей спеціалізації належить. Міста ФРН – центри машинобудування також хімічна промисловість. Головними районами концентрації хіміч- ного виробництва є Рейнсько-Вестфальський, Рейн-Майнський та Верхній Рейн, де виробляється понад 50 % усієї продукції галузі. Найбільшими центрами є Леверкузен, Кельн, Весселінг, Франкфурт-на- Майні, Людвігсгафен та ін.
Провідні підприємства
Промислові гіганти. В організаційній структурі промисловості Німеччини основну роль відіграють інтегровані фірми – концерни. А всі найбільші промислові компанії – це ТНК, окремі з яких, особливо в галу- зях міжнародної спеціалізації, належать до найбільших корпорацій світу. Так, автомобільними гігантами є корпорації, «Даймлер-Крайслер» і «Фолькс ваген». Лідерами європейської хімічної і хіміко-фармацевтичної індустрії є німецькі концерни «Басф», «Бауер», які мають приблизно однаковий торговельний оборот і кількість працюючих. Найбільшими електротехнічними корпораціями Німеччини є «Сіменс» і «Бош».
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 5
Європа: західна, північна, південна, середня, центральна, східна.
Азія: північна, східна, центральна, західна, південно-західна, південна, південно-східна.
Америка: Англо-Америка, Латинська Америка.
Африка: північна, західна, східна, центральна, південна.
Австралія.
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 6
1. Особливості господарства "нових індустріальних країн" на прикладі Бразилії або Мексики.
2. Загальна характеристика зовнішньоекономічних відносин Китаю.
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 7
Географічне положення Франції на заході Європи є вигідним з погляду соціально-економічного розвитку. Моря і гори утворюють природні кордони країни з усіх боків, крім північно-східної частини, і водночас є джерелом важливих природних ресурсів. На заході, півночі і півдні територія країни омивається водами Атлантичного океану, зокрема його Біскайською затокою, протокою Ла-Манш і теплим Середземним морем. Країна розташована на великому плато, яке на півночі перетинають річки Сена і Марна. На північному сході вздовж кордонів з Бельгією поверхня горбиста, укрита лісами. Південніше над долиною Рей- ну здіймаються гори Вогези. Саме тут проходить кордон Франції з Німеччи ною. Далі на кордоні зі Швейцарією простягається гірський ланцюг Юра. Високогір’я Центрального масиву займають значну площу в центральній південній частині, де подекуди розкинуті застиглі вулканічні кратери. Піренейські гори створюють природний кордон між Францією та Іспа нією. На кордоні з Італією височіють грандіозні Альпи. Отже, Франція оточена та- кими природними об’єктами, які є її природною скарбницею, межує з такими сусідами, з якими склалися тісні політичні та економічні зв’язки. Природні умови і ресурси Франції в цілому сприятливі для господарю- вання і комфортного проживання людей. Природні умови, зокрема рельєф переважної більшості терито- рії країни і клімат, сприятливі для ведення сільського господарства.
На мінерально-сировинні ресурси Франція небагата. Так, у Лотарингії є незначні запаси кам’яного вугілля та залізної руди, у Центральному масиві – запаси урану, який використовують на атомних електростанціях. Як енергетичний ресурс використовують також енергію гірських річок. На півдні – у Провансі і Лангедоці – видобувають боксити. Країна має природні будівельні матеріали, а також калійну та кам’яну сіль. Особливості рельєфу, зокрема гірські масиви Альп і Піренеїв, є важли- вим чинником розвитку туризму. Туристськими ресурсами є й морські узбережжя з чудовими пляжами, судноплавні річки, серед яких Сена, Луара, Гаронна, Рона. У межах країни експлуатуються численні джерела цілющих мінеральних вод. Територія Франції вкрита широколистими лісами, які становлять понад 25 % площі країни, на півдні – середземноморський маквіс, що подекуди змінює культурна рослинність – маслинові гаї, виноградники, фруктові і декоративні дерева. З метою збереження флори і фауни створено національні природні парки, ландшафти яких є важливими рекреаційними ресурсами країни.
Типологія держав. Типологія – це групування країн за певним критерієм. Необхідність типології виникає (у зв’язку з вирішенням теоретичних і практичних завдань) через велику різноманітність країн світу. Вам уже відомо, що держави різнятьс я за формам и державного устрою і правління. Таксамо вони не однакові за географічним положенням, площею і формою території, національним складом і мовам и, мають різну кількість населення і природних ресурсів тощ о.
Одна з найважливіших ознак, за якою виділяють різні типи країн, – це рівень соціально-екон омічного розвитку. Загальновизнаними універсальними показниками, що характеризую ть стан економіки, передусім є валовий внутрішній продукт (ВВП) і валовий національний продукт (ВНП) країни. Валовий внутрішній продукт – сук упна ринкова вартість усьог о обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених і реалізованих за один рік на території даної країни (враховуючи надходження від їхнього експорту). Валовий національний продукт – сукупна ринкова вартість усьог о обсяг у кінцевих товарів і послуг, вироблених і реалізованих за один рік тільки національними виробниками як на території власної країни, так і за її межам и. Близькі за ВВП країни мож уть дуже відрізнятися за рівнем економічного розвитк у, зокрема через різну чисельність населення. Тому під час типології використовують ще й показник середньодушового доходу за рік. Зважаючи на такі ознаки, виділяють три основні типи країн сучасног о світу. 1. Економічно розвинуті країни. Вони відрізняються найвищим рівнем добробуту населення. Доходи на душу насе лення ста нов лять 20–50 тис. дол. США. Втім, ця група є неоднорідною. Високий рівень доходів на 1 мешканця мають головні країни, або такзвана Вел ик а сімка. Це – США, Японія, Німеччина, Франція, Велика Бри танія, Італія, Канада. Крім того, високий рівень доходів мають такі країни, як Нідерлан ди, Бельгія, Швеція, Швейцарія, Фінляндія, Норвегія, Данія, Австрія та деякі інші європейські держави. Вони належать до 20 розвинутих країн світу. Іноді окремо розглядаютькраїни «переселенського типу» – Австралію, Нову Зе ландію, Ізраїль, Південно-Аф риканську Республіку. Усі вони вирізняються значними позитивними економічними зрушеннями. 2. Країни пе рехідного типу економіки – колишні соціалістичні країни, що перебудовують національну економіку відповідно до ринкових засад. Нині до таких країн належить більшість колишніх республік Югославії та країн СНД. Країни Центральної Європи (Слов енія, Угорщина, Польща, Чехія, Словаччина) та країни Балтії (Естонія, Латвія і Литва) завершили перехідний етап розвитку і визнані країнами з ринковою економікою. 3. Країни, що розвиваються, – дуж е строката та неодн орідна група. Адже країни тут значно відрізняють ся одна від одної за економічним потенціалом і темпам и розвитку. Високими прибутками вирізняються нові індустріальні країни, як-от: Бразилія, Мексика, Аргентина, Республіка Корея, Сінгап ур, Таїланд, Індонезія, Філіппіни. Так само високі прибутки мають і нафтодобувні країни – Саудівська Аравія, Оман, Бахрейн, Кувейт, ОАЕ, Лівія, Алжир, Бруней, Габон. Зазвичай ще розрізняють найменш розвинуті країни, що мають низькі і дуже низькі доходи. Це переважно африканські країни, зокрема Ангола, Ефіопія, Сомалі, Судан, Тан занія та ін. Серед азійських країн найменш розвинутими є Афганістан, Бангладеш, Непал, М’янма тощо, у Латинській Америці – Гаїті. Невелику, але спец ифічну групу країн даног о типу становлять соціалістичні країни – Корейська Народно-Демократична Респ убліка, Куба, Китай і В’єтнам. Вони дотримуються централізовано керованої економіки, але водночас запроваджують в економіку ринковий механізм.
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 8
Географія світового транспорту. Транспорт – одна з головних галузей господарства, яка здійснює перевезення пасажирів і вантажів. Тим самим транспорт об’єднує територію окремої країни в єдине господар- ське ціле, а національні господарства – в єдине світове господарство. Без транспорту був би неможливий сам процес сучасного виробництва, для якого необхідні зв’язки щодо постачання сировини і продукції. Не випадково транспорт називають «кровоносною системою економіки», адже він є необхідною умовою її функціонування. Світовий транспорт нині – це понад 42 млн км різних шляхів сполучення (без морських шляхів).
Залізничний транспорт. Понад два десятки країн нині мають про- тяжність залізниць більше 10 тис. км. За пасажирообігом виділяються залізниці Японії, західноєвропейських країн і СНД. У ван- тажообігу лідирують залізниці США, Китаю, Росії, Індії, України. За рівнем електрифікації залізниць перше місце у світі належить Росії (електрифіковано 47 % від загальної протяжності залізниць країни).
Одним з головних напрямків розвитку сучасного залізничного тран- спорту є будівництво високошвидкісних магістралей, на яких пасажир-ські експреси розвивають швидкість 200–300 км/год, а подекуди навіть більше. Піонерами будівництва таких доріг стали Японія і Франція. Високошвидкісні магістралі побудовані також у Німеччині та Іспанії. Услід за європейськими країнами до будівництва високошвидкісних магістралей приступили США, Республіка Корея, Росія.
Автомобільний транспорт. За протяжністю автомобільних доріг різко виділяються США . Більш повне уявлення про розви- ток автомобільного транспорту дають відомості про розміри автомобіль- ного парку. За кількістю легкових автомобілів, що припадає на 1000 жителів, лідирують країни Західної Європи, США, Канада, Австралія і Нова Зеландія. На 1000 жителів у цих країнах припадає від 330 (Данія) до 500 (Німеччина), 520 (США) і 560 (Італія) автомобілів.
Трубопровідний транспорт. Сумарна протяжність магістральних нафто5 і газопроводів у світі нині досягла 2 млн км. Лідирують США і європейські країни, які вирізняються великими роз- мірами видобутку і внутрішнього споживання нафти, нафтопродуктів і природного газу, а також їхнім експортом. Трубопровідний транспорт має великі перспективи розвитку, пов’язані з постійним зростанням потреб у нафті, нафтопродуктах і природному газі. Спорудження магістральних трубопроводів здійснюється в СНД, Південно-Східній Азії, Китаї, Австралії, Західній Європі, США, Канаді, Північній Африці, Латинській Америці.
Географію морського транспорту визначає мережа портів, морських каналів і проток тощо. Загальна кількість морських портів, що беруть участь у міжнародних перевезеннях, складає приблизно 2,2 тис. Близько 900 з них розташовані у Європі, понад 500 – в Америці, майже 400 – в Азії, решта – в інших частинах світу. Головними міжнародними морськими каналами залишаються Суецький і Панамський. Третім за значенням вважається Кільський, що сполучає Кільську бухту Балтійського моря з нижньою течією Ельби, передусім порти Кіль і Гамбург. Найважливішими морськими протока- ми, де спостерігається підвищена інтенсивність руху судів, є Ла5Манш, Гібралтарська протока, Ересунн, Малаккська, Ормузька, Босфор. Морський флот мають більше 160 країн світу. Серед лідерів за тонна- жем флоту чимало країн, що розвиваються. У більшості випадків це пояснюється наданням цим країнам так званих «дешевих» («зручних») прапорів. Частка суден, що плавають під «дешевими» прапорами, уже перевищила відмітку 60 %.
Внутрішній водний транспорт становить найбільшу частку в загаль- ному вантажообігу Європи і Північної Америки. Перспективи його розвитк у пов’язані з використанням понад двохсот міжнародних річко- вих басейнів. До таких належать басейни Рейну, Дунаю, Амазонки, Замбезі, Нілу, Конго, Нігеру та ін. Іншим перспективним напрямом є змішані перевезення «річка–море» з використанням спеціальних суден.
Географію світового повітряного транспорту визначає мережа аеро- портів, у тому числі 1100 міжнародних. На цей час загальна кількість перевезених авіаційним транспортом пасажирів перевищує 2,2 млрд осіб. З них 55 % припадає на міжнародні і 45 % – на внутрішні перевезення. За розмірами річних авіаперевезень лідирують США (при- близно 600 млн осіб), Японія (близько 100 млн осіб) і Велика Британія (понад 65 млн осіб). Унаслідок взаємодії різних видів транспорту формуються транспортні системи – національні, регіональні, глобальні. Найбільш потужні й роз- винені національні системи склалися в країнах Великої сімки (насамперед, США) і в Росії, регіональні – у Західній Європі та Північній Америці.
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 9
Сучасний стан світового господарства. За визнанням ООН, світове гос- подарство нині зазнає найважчої з часів Другої світової війни фінансово- економічної кризи. До кризи, в період 2004–2007 рр., темпи зростання світового валового продукту (СВП) становили майже 4 % щорічно. У 2008 р. СВП зріс лише приблизно на 2 %, а за результатами 2009 р. уперше за останні майже 65 років скоротився на 2,2 %. Нині світова економіка знаходиться в процесі відновлення. Після різ- кого глобального спаду в кінці 2008 – на початку 2009 р. дедалі більше країн відзначають зростання ВВП. Але відновлення світової економіки відбувається повільними темпами, має нерівномірний характер, а умови для її стійкого зростання усе ще нестабільні.
Серйозно постраждала від кризи економіка країн Західної Європи. За прогнозами, максимум, на що слід розраховувати країнам Європейського Союзу, – це поступова стабілізація економіки і вихід на практично нульові темпи зростання ВВП в 2010 р. Відновлення економіки відбувається нерівномірно серед країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою. У країнах, що розвива- ються, очікується швидший підйом виробництва, з прогнозованими тем- пами зростання в 5,3 % у 2010 р. Щоправда, це нижче за докризовий рівень у 7 % за рік. Перехідні економіки, як очікується, зазнаватимуть слабкого зростання в 1,6 % в 2010 р. після глибокого спаду в 6,5 % у 2009 р. Через фінансово-економічну кризу в усьому світі різко зменшився обсяг торгівлі. За 2009 р. він скоротився майже на 13 %. У 2010 р. за умови помірного відновлення світового виробництва прогнозується неве- лике зростання обсягу світової торгівлі на 5 %. Значно знизилися і ціни на сировину. Це посилило негативні наслідки для багатьох країн, що розвиваються. Адже чимало з них залежать від експорту сировини. Серед експортерів сировини від стрімкого падіння цін на світових рин- ках найбільше страждають країни з низьким рівнем доходу, оскільки сировина становить в середньому 70 % загального обсягу їх експорту, а відповідні доходи – значну частку державних надходжень.
Різко погіршилася з кінця 2008 р. економічна ситуація в СНД. Серйозні економічні проблеми посилюють зростаюча соціальна напруженість і політичні безлади, що мають місце в деяких країнах Співдружності.
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 10
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 11
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 12
Зовнішні економічні зв’язки – система господарських зв’язків між національними економіками різних країн, що здійснюється на основі міжнародного поділу та інтеграції праці. Міжнародна торгівля є традиційною і провідною формою економіч- них відносин між країнами. Про розміри зовнішньої торгівлі свідчить зовнішньоторговий обіг – сукупна вартість у грошовому вираженні всіх виконаних операцій за певний період. Перше місце за цим показником посідає Західна Європа, де виняткову роль відіграє факт існування Європейського Союзу. Друге місце належить країнам Азії, головним чином Східній і Південно5Східній Азії. На третьому місці – Північна Америка. Інші регіони забезпечують не більше 10 % світо- вої торгівлі. Провідну десятку країн5лідерів щодо екс- порту та імпорту товарів і послуг утворю- ють здебільшого європейські країни, але лідером є США. У товарній структурі світової торгівлі домі- нують товари – готові вироби і напівфабри- кати. Найпотужніший зі світових товаропотоків сполучає Північну Америку і Азію. Наступний за ним – Зах ідна Європа й Азія. На третьому місці – Північна Америка і Західна Європа. При близно половину сві- тового товарообігу забезпечує торгівля про- мислово розвинутих країн Західної Європи, США і Японії. Передусім вони активно обмінюються високотехнологічними виро- бами наукоємних галузей. Звертає на себе увагу також інтенсивна внутрішньорегіо- нальна торгівля країн ЄС, Північної Америки і торгівля США–Японія.
Поряд із традиційною торгівлею товарами великий розвиток отримав обмін послугами. До таких належать транспортні послуги, туристичні, консультаційні, страхові, рекламні, інформаційні тощо. Лідирують у цьому секторі світової торгівлі країни Західної Європи, а також США і Японія.
Важливою передумовою розвитку зовніш- ньої торгівлі є переміщення капіталу, або інвестування. Така форма міжнародних економічних відносин реалізується двома шляхами – безпосередніми вкладами в роз- виток конкретних підприємств і наданням позик. Річний обсяг міжнародних фінансо- вих операцій у 10–20 разів перевищує мас- штаби світової торгівлі.
Формою міжнародних економічних відно- син є міграція трудових ресурсів. Вона здійснюється з метою працевлаштування, отримання високої професійної освіти, вивчення досвіду тощо.
У зв’язку з пом’якшенням міграційної політики спостерігається масо- вий відтік кваліфікованих працівників до розвинутих країн. Це харак- терно майже для всіх країн, у тому числі й для України. Втрата кваліфі- кованих і освічених працівників, які емігрували за кордон, може нега- тивно вплинути на економіку країн5постачальниць.
Важливою формою міжнародних економічних відносин є також між- народний туризм. Його бурхливий розвиток зумовлений зростаю чою урбанізацією, НТР, загальним підвищенням рівня життя тощо. Нині за рік здійснюється близько 900 млн міжнародних туристич- них поїздок. За прогнозами, до 2020 р. їхня кількість зросте до 1,5 млрд.
Понад половину туристичного потоку і надходжень від туризму при- падає на Європу. У розвинутих країнах загальні прибутки від туризму становлять десятки мільярдів доларів. Для десятків держав світу, перед- усім тих, що розвиваються, туризм є основним джерелом доходів.
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 13
Машинобудування – цілий комплекс галузей обробної промисловості. Умовно в складі машинобудування світу можна виділити три великі групи, що охоплюють понад 90 % усіх товарів, які випускаються цією галуззю, і є приблизно рівними за вартістю продукції: 1) загальне маши- нобудування; 2) транспортне машинобудування; 3) електротехніка (вклю- чаючи електроніку).
Найбільш розгалуженим є загальне машинобудування, що налічує понад 300 різних виробництв. Виробництво цієї досить складної продук- ції тяжіє в основному до індустріально розвинутих країн і багато у чому визначається наявністю кваліфікованої робочої сили. Наприклад, вер- статобудування – приналежність здебільшого «елітних» держав, як-от: Японії, Німеччини, США, Італії, Швейцарії. Особливо виділяється Японія, що масово виробляє висококласну робототехніку, випереджаючи як американських, так і європейських конкурентів.
Аналогічна картина в розміщенні спостерігається у сфері важкого машинобудування, яке виробляє устаткування для окремих галузей індустрії. Таке виробництво найкраще розвинуте насамперед у таких країнах, як США, Японія, Німеччина, Велика Британія.
Відбулися істотні зміни в територіальному розподілі праці між країна- ми у випуску продукції транспортного машинобудування. Так, колись провідні суднобудівельні держави – Велика Британія, Італія, Нідерланди, США – поступилися лідерством у світовому суднобудуванні Південній Кореї, Японії, Фінляндії, Бразилії. Вагонобудування плавно «переміща- ється» до середньорозвинутих країн – Індії, Бразилії, Аргентини, Туреччини, Мексики, Ірану, Таїланду, Чилі, Колумбії, а в перші чотири країни – і локомотивобудування. У цих процесах вагому роль відіграла дешевша наймана праця, що використовується у нових країнах.
У сучасних умовах зазнали істотних змін чинники розміщення і автомо- більної промисловості. Раніше підприємства автомобільної промисловості явно тяжіли до центрів виробництва металу, гуми, зручних транспортних комунікацій тощо. Завдяки цьому виникли центри, наприклад, у Детройті (США), у Турині (Італія), на острові Хонсю (Японія). Сьогодні спеціалізовані заводи з випуску окремих деталей, вузлів і агрегатів усе частіше виникають там, де є робоча сила і попит.
У виробництві автомобілів тривалий час поперемінно лідирують дві країни – США і Японія. Стабільним обсягом випуску автопродукції від- різняються й деякі інші країни (див. Додаток). Утім нині більш правиль- но говорити не про географію японського, американського або французь- кого автомобілебудування, а про географію економічної діяльності авто- мобільних ТНК. Адже автобудування давно вже вийшло за рамки дер- жавних кордонів.
Найбільш вузьким є «клуб» авіакосмічного машинобудування, де про- відні позиції посідають США, Росія, Франція і Велика Британія. На рубежі XX–XXI ст. очевидне «пожвавлення» проявили також авіакосмічні підприємства Німеччини, Японії та Індії.
Загалом розміщення світового машинобудування зумовлене багатьма чинниками. У той же час розміщення окремих машинобудівних виробництв слабо підкоряється строгим закономірностям. Так, електроніка не тяжіє ні до джерел сировини чи матеріалів, ні до споживачів. Підприємства цієї галузі нерідко розміщуються «вільно» і все частіше виникають у кра- їнах, що розвиваються, з розрахунку на дешеву працю.
За загальною вартістю продукції машинобудування перше місце міцно посідають США, потім Японія, Німеччина і Китай.
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 14
Природні ресурси. До природних ресурсів відносять природні об’єкти і явища, які за даного рівня розвитку продуктивних сил використовують- ся або можуть бути використані для потреб людини. Природні ресурси дуже різноманітні, але єдиної, загальноприйнятої системи класифікації природних ресурсів немає.
Щодо вичерпаності і можливості відновлення природні ресурси поді- ляють на три групи:
вичерпні відновлювані – біологічні ресурси, здатні до самовідновлення або відтворення за допомогою людини. За умов раціонально організованої експлуатації вони можуть навіть зростати, проте за надмірної їх експлуа- тації темпи витрачання перевищують темпи відтворення, а тому ресурси виснажуються аж до повного зникнення;
вичерпні невідновлювані – ресурси мінеральної сировини, поклади якої утворювалися в земній корі протягом багатьох мільйонів років, а добува- ються і витрачаються впродовж сотень років;
невичерпні – ресурси (енергія сонця, води, повітря), які за раціонально- го їх використання здатні задовольнити будь5який обсяг потреб.
Слід зазначити, що поняття «невичерпні» є досить умовним, оскільки на обмеженій планеті, якою є Земля, не може бути нічого безкінечного. До того ж за відомих обставин будь5які ресурси можуть втратити природ- ні властивості і через це стати обмеженими. Прикладом є, зокрема, водні ресурси, запаси яких через забруднення є недостатніми для задоволення потреб людства.
Поширеною є також класифікація за походженням і призначенням.
Видобуток і використання тих чи тих природних ресурсів можуть бути ускладнені природними умовами. Природні умови – це природні об’єкти і явища, які самі безпосередньо не використовуються, але опосередкова- но впливають на життєдіяльність людини. Особливо яскраво виражений такий вплив природних умов під час різноманітних катастрофічних явищ, як5от: землетруси, цунамі, повені, заметілі, заморозки тощо. Не менше впливають на господарство та діяльність людини зміна дня і ночі, пір року.
Однак межа між поняттями «природні ресурси» і «природні умови» часто досить умовна. Так, наприклад, в умовах близького залягання під- земних вод може ускладнюватися ведення сільського господарства і будівництво. Але власне підземні запаси прісної води є, безсумнівно, ресурсом. Тропічні циклони на морських узбережжях завдають великих збитків господарству, а тим часом вітер, який примушує вітрову електро- станцію виробляти енергію, – ресурс. Так само деревина лісів є ресурсом, а лісонасадження – сприятливими умовами для рекреації і т. д.
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 15
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 16
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 17
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 18
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 19
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 20
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 21
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 22
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 23
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 24
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 25
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 26
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 27
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 28
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 29
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 30