Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ЛЕКЦІЯ №37
Тема: Правила оформлення рішень та вказівок
Мета:З’ясувати призначення рішень та вказівок; розкрити особливості оформлення
План
1.Вказівка
Вказівка - розпорядчий документ федеральних органів виконавчої влади і управління, інших вищестоящих організацій з питань інформаційно-методичного характеру, пов'язаних з виконанням нормативно-правових актів, інструкцій, методики інших керівних документів. Керівники низових організацій, підприємств, фірм на правах єдиноначальності також мають право на видання вказівок при оформленні рішень за оперативними і адміністративних питань (відрядження співробітників, накладення стягнень і т. п.).
Вказівка в цілому по оформленню не відрізняється від оформлення наказу та розпорядження, має такий же формуляр, склад і розташування реквізитів, але ключовими словами в констатуючій частині тексту, в залежності від змісту, замість слова «НАКАЗУЮ», використовуються слова «ЗОБОВ'ЯЗУЮ», «ПРОПОНУЮ ». Вказівка, як і наказ, має заголовок до тексту може мати констатуючу частину і - обов'язково - пункт про контроль за виконанням.
Вказівки, що направляються на адресу підвідомчих організацій, оформляються на загальному бланку організації або на бланку конкретного виду документа з нанесенням реквізиту «Адресат». При великому числі організацій, яким надсилається вказівку, адресат оформляється узагальнено.
Вказівка — розпорядчий документ, що видається ширшим колом посадових осіб, ніж наказ: керівником установи, головним інженером, головним конструктором, директором дочірньої фірми тощо.
Вказівка охоплює в основному питання організаційно-методичного, оперативного характеру, пов'язані з організацією виконання наказів, інструкцій та інших актів установи чи її вищих органів. Даються вказівки для розв'язання поточних організаційних питань, а також для доведення нормативних матеріалів до безпосередніх виконавців, з метою оперативного впливу на виконання управлінського рішення.
Формуляр вказівки складається з назви відомства, установи чи її структурного підрозділу, назви виду документа, дати і місця видання, номера, заголовка, тексту, підпису, позначки про погодження.
Починається текст вказівки, як правило, словами, ЗОБОВ’ЯЗУЮ або ПРОПОНУЮ, які друкуються великими літерами. Видають вказівки в залежності від обсягу тексту на бланках стандартних форматів А4 або А5.
2.Рішення
Рішення являє собою правовий акт колегіального або дорадчого органу міністерств, комітетів, громадських організацій, вчених рад НДІ, вузів, а також рад директорів підприємств, фірм з метою; розв'язання найбільш важливих питань їх діяльності. За формою і структурою рішення оформляється аналогічно постановою.
Відповідно до Статутів суб'єктів Російської Федерації, міст, районів, голови відповідних територіальних одиниць, керівники структурних підрозділів можуть приймати рішення з поточних питань в межах їх компетенції.
До рішень також належать спільні розпорядчі документи, прийняті двома чи кількома колегіальними органами чи організаціями, фірмами.
Розпорядчим документом діяльності колегій міністерств і відомств, наукових, педагогічних рад тощо є рішення. Його текст складається з 2 взаємозв'язаних частин: констатуючої і розпорядчої.
Перша включає вступ, оцінку ситуації, а при необхідності – підставу для видання рішення або нормативно-правовий акт, покликана пояснити, чим викликане те чи інше рішення. Тут нерідко переказується акт вищого органу правління, на виконання якого видається рішення.
Друга частина документа починається словами: ……….Колегія (міська чи наукова рада) вирішила, при цьому слово ВИРІШИЛА друкується великими літерами в розрядку, для того, щоб візуально виділити обидві частини.
Далі з нового рядка друкується текст розпорядчої частини, в якій дається перелік заходів, визначаються виконавці та терміни виконання.
До формулювань розпорядчої частини рішень висуваються жорсткі вимоги.
По-перше, вони повинні бути конкретними, чіткими, ясними, не вступати у суперечність зі змістом раніше виданих розпорядчих документів, не дозволяти іншого тлумачення. По-друге необхідно уникати неконкретних виразів типу «підняти», «підвищити», «посилити», «поліпшити», «вжити заходів», «активізувати», «звернути увагу» тощо. Сформульовані таким чи-ном доручення розпливчасті, перевірка їх виконання утруднена.
Якщо розпорядча частина рішення припускає різні за характером дії, називає кілька виконавців, вона ділиться на пункти, що нумеруються арабськими цифрами.
Рішення підписується головою і секретарем.