Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Запитання до семінару:
Країна — це частина світу або території, що має визначені границі і користується державним суверенітетом. Держава — це політична організація даної країни, що включає визначений тип режиму влади (монархія, республіка), органи і структуру правління (уряд, парламент). Суспільство — це соціальна організація даної країни, основу якої складає соціальна структура. Країни вивчає географія, держави — політологія, а суспільство — соціологія.
3.) Таким чином, поняття "суспільство" на думку американського соціолога Едварда Шилза, відповідає таким ознакам:
1) не є частиною якої-небудь більш великої соціальної системи (суспільства);
2) шлюби укладаються між представниками лише даного соціального об'єднання;
3) поповнення здійснюється переважно за рахунок дітей тих людей, що вже є визнаними представниками даного соціального об'єднання;
4) має певну територію, яку вважає своєю власною;
5) має власну назву і власну історію;
6) має власну систему управління;
7) існує довше середньої тривалості життя окремого індивіда;
8) його з'єднує власна загальна система цінностей (звичаїв, традицій, норм, законів, правил тощо), яку називають культурою.
4.) У соціологічній науці прийнято виділяти декілька типологій суспільства.
По-перше, якщо за головну ознаку обирається наявність писемності, то всі суспільства поділяються на дописемні, тобто, ті що вміють говорити, але не вміють писати, і писемні, що володіють алфавітом і фіксують звуки на матеріальних носіях: у клинописних таблицях, берестяних грамотах, книгах, газетах, або у комп'ютерах. Винахід писемності свідчить про досягнення народом високого рівня культури. Народи, що не знають писемності, називають дикими, відсталими або і нецивілізованими.
По-друге, існує й така типологія, що поділяє всі суспільства на два класи — прості і складні. Критерієм тут виступає число рівнів управління і ступінь соціальної диференціації (розшарування). У простих суспільствах немає керівників і підлеглих, багатих і бідних. Такі первісні племена, які ще подекуди збереглися й дотепер. У складних суспільствах декілька рівнів управління, декілька соціальних прошарків населення, що розташовані зверху до низу в міру зменшення доходів. Тут не просто з'являються керівники і підлеглі — вони складають протилежні великі групи чи класи: пануючий і непануючий.
По-третє, в основі типології може лежати також і спосіб добування засобів існування, тобто спосіб виробництва. Самі стародавні — це полювання і збирання. Відповідно цьому критерію виділяється суспільство первісних мисливців і збирачів. На зміну йому прийшли два інших типи суспільства і способу виробництва — скотарство (пастухування) і городництво. Землеробську чи аграрну цивілізацію 200 років тому змінила машинна індустрія (промисловість). Наступила ера індустріального суспільства. На думку багатьох фахівців, у 70-і роки XX століття на зміну індустріальному приходить постіндустріальне суспільство, більш високу стадію якого називають ще інформаційним суспільством.
По-четверте, відповідно до класифікації суспільств, наприклад у термінах мови, виділяють такі суспільства, як французьке, німецьке, англійське, польське, українське тощо, а у термінах релігій — суспільства можуть розподілятися на мусульманське, християнське, буддистське, іудейське та ін.
Крім того, К. Маркс запропонував свою типологію суспільств. Підставою для неї служать два критерії: спосіб виробництва і форма власності. Згідно Марксу, людство послідовно пройшло чотири суспільні формації — первісну, рабовласницьку, феодальну і капіталістичну. П'ятою проголошувалася комуністична, котра повинна була настати в майбутньому.
5.) О. Конт, наприклад, вважав суспільство функціональною системою, структуру якої складають сім'я, класи, держава і, яка базується на розподілі праці і солідарності.
Е. Дюркгейм розглядав суспільство як надіндивідуальну всеосяжну духовну реальність, засновану на системі колективних уявлень і цінностей.
На думку М. Вебера, суспільство — це система взаємодій людей, що є продуктом соціальних, тобто орієнтованих на людей, дій.
Т. Парсонс визначав суспільство як систему соціальних дій і відносин між людьми, що зв'язують індивідів на основі єдиних норм і цінностей.
З погляду К. Маркса, суспільство — це сукупність відносин між людьми, що історично розвивається та складається в процесі їхньої спільної діяльності.
6-7.) Під соціальною системою розуміється цілісне соціальне утворення (суспільство, соціальна спільність, соціальна група тощо), де основними системоутворюючими елементами є люди, їх зв'язки і відносини.
Соціальні зв'язки, у свою чергу, являють собою набір фактів, що детермінують спільну діяльність людей у конкретних суспільствах і в конкретний час для досягнення визначених цілей. Це — зв'язки індивідів один з одним, а також їхні зв'язки з явищами і процесами навколишнього світу, що складаються в ході їх практичної діяльності. Сутність соціальних зв'язків виявляється в змісті і характері соціальних дій особистостей, чи, інакше кажучи, у соціальних фактах.
У соціології на мікро- і макрорівнях виділяють зв'язки особистісні, соціально-групові, організаційні, інституціональні і соцієтальні. Соціальними об'єктами, що відповідають цим видам зв'язків, виступають індивід (його свідомість і дії), соціальна група, соціальна організація, соціальний інститут і суспільство.
Соціальні відносини — це відносини рівності і нерівності індивіда і соціальних груп стосовно того соціального положення або тієї соціальної ролі, яку вони займають у суспільстві
8.) Необхідно особливо підкреслити, що специфіка суспільства як соціальної системи полягає в тому, що воно складається на базі тієї чи іншої спільності людей (соціальна група, соціальна організація і т.д.), а її елементами є люди, чия поведінка детермінується визначеними соціальними позиціями (статусами), що вони займають, і конкретними соціальними функціями (ролями), які вони виконують, соціальними нормами і цінностями, прийнятими в даній соціальній системі, а також їх різними індивідуальними якостями. Крім цього, до складу елементів соціальної системи можуть входити й різні ідеальні (вірування, уявлення і т.д.) та випадкові елементи.
9.) Основними видами структури соціальної системи є:
4)випадкова структура, що складається з елементів, включених до її функціонування, а також наявних в даний момент.
Структура соціальної системи як функціональна єдність сукупності елементів регулюється тільки їй властивими законами і закономірностями, а також володіє своєю власною детермінованістю. Внаслідок цього існування, функціонування та зміна структури соціальної системи визначається не законом, що стоїть як би "поза нею", а має характер саморегуляції, що підтримує у визначених умовах рівновагу елементів усередині соціальної системи, а також відновлює цю рівновагу при відомих порушеннях та направляє зміну цих елементів і самої структури даної соціальної системи.
10-11.) Найважливішими елементами суспільства як соцієтальної системи виступають його економічна, соціальна, політична й ідеологічна (чи духовна) структури, взаємодія елементів яких (тобто систем менш загального порядку) інституціалізує їх у соціальні системи (економічну, соціальну, політичну, ідеологічну тощо).
Кожна з цих найбільш загальних соціальних систем займає визначене місце в суспільстві як соцієтальній системі і виконує (добре, погано, чи зовсім не виконує) у ньому строго окреслені функції. Наприклад, економічна система виконує функцію виробництва, обміну і розподілу матеріальних благ, соціальна — функцію соціалізації індивідів, політична — функцію соціального управління і контролю, ідеологічна (чи духовна) — функцію виробництва духовних цінностей.
З розвитком суспільства як соцієтальної системи в ньому поряд із названими виникають й інші соціальні системи та органи соціального впливу на соціалізацію індивіда (виховання, освіта), на його естетичний (естетичне виховання), моральний (моральне виховання, припинення різних форм девіантної поведінки), фізичний (охорона здоров'я, фізичне виховання) розвиток.
Іншими елементами (чи системами) суспільства як соцієтальної системи є класи, етнічні, демографічні, територіальні і професійні групи, сім'я, особистість і т.д. Кожний з названих елементів також може розглядатися як соціальна система і містити у собі безліч інших підсистем. У такий спосіб соціальні системи взаємно перегруповуються, ті самі індивіди можуть бути елементами різних соціальних систем. Однак кожна з них, узята ізольовано чи в зв'язку з іншими, може розглядатися як відносно самостійна соціальна система.
12.) Соціальні групи як елементи суспільної системи являють собою об'єднання людей на основі спільності соціально значимої ознаки. Структура і специфіка соціальних груп у кінцевому рахунку пояснюється структурою і специфікою соціально-економічного устрою суспільства, передусім способом виробництва і обумовленою ним класовою структурою суспільства.
Соціальні спільноти (місто, село, трудовий колектив, сім'я тощо) як елементи суспільної системи відрізняються тим, що практично усі соціальні системи складаються саме на їхній базі.
Наступний тип соціальних систем суспільства, а значить і елементів суспільної системи, складається на основі спільностей, соціальні зв'язки яких обумовлені об'єднаннями організацій. Такі зв'язки називаються інституціональними, а соціальні системи — соціальними інститутами, що діють від імені суспільства як цілого. Інституціональні зв'язки називають ще нормативними, тому що їх характер і зміст установлюється суспіль-ством з метою задоволення потреб його членів у тих чи інших сферах суспільного життя (економіка, політика, спорт, релігія, мистецтво і т.д.).
соціальні організації, що являють собою складну, ієрархічно взаємопов'язану систему соціальних позицій і ролей, котрі повинні виконуватися індивідами, що унаслідок цього стають її членами. Соціальні організації, таким чином, не що інше, як ієрархічні цільові системи (де їх елементи — люди — ієрархічно об'єднані для досягнення спільних цілей). Все це змушує індивідів розподілятися за ролями (за цілями) — "горизонтально" — і за керівництвом, підпорядкуванням (за статусами) — "вертикально".
13.) Різні соціальні об'єкти, що розташовані на макро-, і мікро-рівнях, а також на об'єктивно-суб'єктивних відносинах, утворюють складну систему соціальних зв'язків, що управляє потребами, інтересами і цінностями людей. її можна позначити як систему соцієтальних зв'язків.
14.) Система соцієтальних зв'язків виступає як організована сукупність різних форм соціальних зв'язків, що згуртовують індивідів та їхні групи у єдине функціональне ціле, тобто в суспільство (соцієтальну систему). В той же час, яку б ми форму соціальних зв'язків між явищами не досліджували, вони завжди існують лише в системі і поза нею існувати не можуть. Різноманіття типів соцієтальних зв'язків відповідає й різноманіттю типів соціальних систем, що утворюють суспільство і ви-значають ці зв'язки.