РЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук Київ ~3 Дисерта

Работа добавлена на сайт samzan.net:

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ФАРМАКОЛОГІЇ ТА ТОКСИКОЛОГІЇ

ЛОКАЙ Борис Анатолійович

УДК 616-099:635.898-085.33

ефективність пеніциліну в комплексній терапії

отруєнь блідою поганкою

14.03.06 - токсикологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ –3

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Тернопільській державній медичній академії ім. І.Я.Горбачевського

МОЗ України

Науковий керівник –доктор медичних наук, професор Стародуб Євген Михайлович,

Тернопільська державна медична академія ім. І.Я.Горбачевського

МОЗ України, завідувач кафедри терапії і сімейної медицини факультету післядипломної освіти

Офіційні опоненти: доктор медичних наук Литвинова Надія Володимирівна,

Інститут фармакології та токсикології АМН України, головний науковий співробітник відділу біохімічної фармакології;

доктор медичних наук, професор Чепкий Леонард Петрович,

Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України,

професор кафедри анестезіології та інтенсивної терапії.

Провідна установа –Інститут медицини праці АМН України

Захист відбудеться “21” січня 2004 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.550.01 при Інституті фармакології та токсикології АМН України за адресою: 03057, м. Київ, вул. Е. Потьє, 14.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту фармакології та токсикології АМН України за адресою: 03057, м. Київ, вул. Е. Потьє, 14.

Автореферат розісланий “18” грудня 2003 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 26.550.01,

кандидат біологічних наук Данова І.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Гострі отруєння токсичними шапинковими грибами є серйозною медичною та екологічною проблемою передусім через тяжкий клінічний перебіг, високу летальність і різке збільшення числа отруєнь, що зумовило включення їх у міжнародну програму ВООЗ “Хімічна безпека людини”. Так, якщо ще три десятиліття тому в Європі щорічно реєструвалось біля 10000 отруєнь грибами (L.Balestra, 1968), то тільки в Україні в 1995 р. отруїлося 1011 осіб, в 1996 р. –особа, а число смертельних випадків зросло з 78 до 166 (О.І.Циганенко та ін., 1997). За даними МОЗ України, у 2000 р. грибами отруїлося 2750 осіб, померло 192. Ситуація зумовлена низкою причин –кліматичними особливостями, соціально-економічною ситуацією, недостатнім досвідом розпізнавання грибів у населення тощо (Б.Р.Бойчук, 1997; С.А.Кузьменко та ін., 1998).

Найбільш тяжкий клінічний перебіг з розвитком гострого гастроентероколіту, токсичного ураження печінки і нирок, вираженого екзотоксикозу спричиняє бліда поганка (БП). Оскільки на сьогоднішній день антидотів проти отрути БП немає, у лікуванні людей, які отруїлися нею, використовують засоби патогенетичної та симптоматичної терапії, в тому числі активні методи детоксикації (ентеросорбцію, фільтрацію і сорбцію крові, плазми і лімфи, діаліз, трансумбілікальну терапію та ін.), трансплантацію печінки, але летальність залишаєтся у межах 20-90 % (О.Ф.Сенюк и др., 1992; З.М.Митник та ін., 2000; C.L.Lee et al., 1996; G.M.Trim et al., 1999). Більшість з цих засобів не апробована на експериментальних моделях. Коректна екстраполяція отриманих у дослідах на тваринах результатів на людину неможлива через видову і вікову відмінності (И.М. Трахтенберг и др., 1991; J.W.Bridges, 1988; G.Zbinden, 1991).

Останнім часом у літературі з’явились повідомлення щодо можливості використання натрієвої солі бензилпеніциліну (Пен) при лікуванні отруєнь БП (Е.П.Курапов и др., 2000; И.Р.Малыш и др., 2000; B.Micos, E.Biro, 1993). Однак експериментальні та клінічні дослідження по вивченню його ефективності при цій патології виконані в незначному об’ємі, що не дає можливості зробити обгрунтований висновок у відношенні терапевтичної активності Пен при отруєнні БП. Нез’ясовано механізми його дії, в тому числі щодо структурних змін крові людини та стану біоенергетики в експерименті та у хворих з отруєнням БП, знання про які необхідні для обгрунтування використання Пен у комплексній терапії отруєнь БП у людей.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках планової науково-дослідної роботи Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я.Горбачевського “Вікові особливості перебігу окислювального і нуклеотидного обміну за умов ураження печінки хімічними та біологічними токсинами і способи їх корекції” (Державний реєстраційний номер 0100U005053).

Мета дослідження –на підставі експериментальних та клінічних досліджень обгрунтувати доцільність застосування пеніциліну в якості засобу для лікування хворих з отруєнням блідою поганкою.

Задачі дослідження:

1) вивчити вплив натрієвої солі бензилпеніциліну на тривалість життя і летальність, вміст аденіннуклеотидів, активність ферментів цитолізу і холестазу в щурів, отруєних екстрактом блідої поганки;

) дослідити вплив пеніциліну на динаміку вмісту метаболітів гліколізу, обміну аденіннуклеотидів і структуру клітин крові людини, інкубованої з екстрактом блідої поганки;

) вивчити особливості клінічного перебігу отруєння блідою поганкою у хворих у залежності від тривалості латентного періоду і строків госпіталізації;

) вивчити будову еритроцитів і стан біоенергетики у хворих у гострому періоді отруєння блідою поганкою;

) оцінити ефективність базисної терапії у хворих з отруєнням блідою поганкою;

6) оцінити ефективність використання пеніциліну у складі базисної терапії хворих з отруєнням блідою поганкою.

Об’єкт дослідження –хворі з отруєнням блідою поганкою, кров людини, щурі.

Предмет дослідження –ефективність пеніциліну в комплексній терапії отруєннь блідою поганкою в експерименті та клініці.

Методи дослідження –у роботі використані токсикологічні, фармакологічні, біохімічні, морфологічні, клінічні та статистичні методи досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше теоретично обгрунтовано та експериментально доведено доцільність застосування натрієвої солі бензилпеніциліну як лікарського засобу при отруєннях щурів екстрактом блідої поганки, що підтверджується подовженням тривалості життя та зменшенням відсотку летальності тварин, прискоренням нормалізації вмісту аденіннуклеотидів і активності ферментів цитолізу та холестазу.

Вперше доведено, що отрута блідої поганки пригнічує енергетичну систему крові людини, що проявляється анаеробізацією окисно-відновних процесів, різким падінням концентрації макроергів, зокрема АТФ, зміною співвідношення між АТФ, АДФ і АМФ, зниженням енергетичного потенціалу та ступеня фосфорування, зворотніми кореляціями між рівнем АТФ і формою еритроцитів, в основі яких лежить деструкція мембранних компонентів клітин.

Вперше показано, що включення пеніциліну до базисної терапії хворих з отруєнням блідою поганкою супроводжується збільшенням вмісту АТФ у крові і різким зменшенням відсотку незворотньо змінених форм еритроцитів, позитивно впливає на перебіг захворювання.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вперше визначено діагностичне та прогностичне значення співвідношення показників загального білірубіну і активності АлАТ у сироватці крові хворих з отруєнням блідою поганкою. На основі експериментальних та клінічних даних обгрунтовано доцільність застосування пеніциліну в комплексній терапії отруєнь блідою поганкою. Пеніцилін послаблює токсичну дію отрути, сприяє нормалізації активності цитолітичних ферментів печінки, стимулює біосинтез аденіннуклеотидів і регенерацію клітин крові. Результати дослідження впроваджені в роботу відділення анестезіології та інтенсивної терапії Тернопільської обласної клінічної лікарні, використовуються в навчальному процесі на кафедрах фармакогнозії з біологією, медичною генетикою і курсом хімікофармацевтичних дисциплін; медичної хімії; загальної гігієни з екологією та курсі судової медицини Тернопільської медичної академії.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведений патентно-інформаційний пошук, в тому числі з використанням пошукового індексу MedLine в мережі Internet, визначені мета і завдання дослідження. Дисертантом особисто виконані експериментальний і клінічний фрагменти роботи, проведена статистична обробка отриманих результатів та оформлення їх у вигляді таблиць та рисунків, сформульовані висновки і розроблені практичні рекомендації та опубліковані основні положення дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи оприлюднені на І і ІІІ Міжнародних конгресах студентів і молодих вчених (Тернопіль, 1997, 1999); ювілейній науково-практичній конференції, присвяченій 75-річчю кафедри гігієни та екології людини Дніпропетровської медичної академії (Дніпропетровськ, 1997); VІІ конгресі Світової федерації українських лікарських товариств (Ужгород, 1998); конференції, присвяченій 20-річчю кафедри гастроентерології Дніпропетровської медичної академії (Дніпропетровськ, 1999); ХLІІ науковій конференції Тернопільської медичної академії ім І.Я.Горбачевського (Тернопіль, 1999); ІІІ національному конгресі анестезіологів України (Одеса, 2000).

Публікація результатів дослідження. За матеріалами дисертації опубліковано 10 статей у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 6 тез –у матеріалах конгресів і конференцій, отримано патент України.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 135 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 24 таблицями і 16 рисунками. Складається із вступу, огляду літератури, опису об’єкту і методів дослідження, двох розділів власних досліджень, аналізу і обговорення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, додатків. Бібліографія містить 66 вітчизняних та 205 іноземних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи дослідження. Робота грунтується на результатах комплексного обстеження 107 хворих з отруєнням БП, яким проводилось лікування в Тернопільській (64 хворих) і Рівненській (43 хворих) обласних клінічних лікарнях. Серед обстежених було 62 (58 %) жінки і 45 (42 %) чоловіків. Середній вік хворих складав (40,7±1,4) років. В експерименті використана кров 26 донорів, 190 білих щурів-самців масою 160-225 г.

Для експериментальних досліджень використовували екстракт БП (ЕБП), отриманий за методом Th.Wieland, O.Wieland (1959). Гостра токсичність ЕПБ, визначена методами Кербера, Літчфільда й Уілкоксона, складала для щурів: ЛД –,5 мг/кг, ЛД –,4 мг/кг, ЛД –,6 мг/кг. Контрольні показники визначали у крові інтактних тварин. Отруєння щурів проводили внутрішньоочеревинним введенням ЕБП у сублетальній дозі (20 мг/кг) і ЛД. Лікування розпочинали через 3 год після отруєння. Пен, ампіцилін, оксацилін і ампіокс вводили внутрішньом’язово через 12 год протягом 3-х діб. Деякі аспекти впливу Пен вивчали також на крові донорів in vitro. Контрольні показники визначали у крові донорів до інкубації, через 60 хв і 180 хв інкубації при 37 °С, додаючи до неї ізотонічний розчин хлориду натрія у кількості, відповідній об’єму робочого розчину. Добавки ЕБП до крові людей вносили, враховуючи дані літератури, що для людини масою 70 кг смертельна доза отрути міститься в 50 г свіжих грибів (Th.Wieland, 1983; K.Hruby, 1987; M.Schenke et al., 1987). ЛД для людини складає 25 г свіжих грибів (2,5 г сухих). Об’єм циркулюючої крові у людини становить 7 % маси тіла, що для людини масою 70 кг дорівнює 5 л. За умови повного одномоментного потрапляння отрути у кров людини в ній може утворитися концентрація 500 мг/л ЕБП, що складає 0,5 мг/мл. Використовували ЕБП в метиловому спирті, в 1 мл якого міститься екстракт 25 мг сухих грибів. Робочий розчин ЕБП готували, випаровуючи 1 мл ЕБП, осад розводили у 10 мл ізотонічного розчину хлориду натрія, після чого 0,2 мл розчину додавали до 1 мл донорської крові. Відсутність метанолу у робочому розчині екстракту визначали хроматографічним методом. Пен у кров вносили в дозі 1 млн ОД/л. Інкубацію проводили при 37 °С протягом 60 хв і 180 хв.

У базисній терапії хворих з отруєнням блідою поганкою використовували наступні засоби і методи: детоксикація (сульфат магнезії, активоване вугілля, полісорб, ентеросгель, промивання шлунка, очисні клізми); інфузійна терапія глюкозою і сольовими розчинами в режимі форсованого діурезу (ізотонічний розчин хлориду натрія, розчин Рінгер-Локка, 5-10 % розчин глюкози з інсуліном; розчин лазіксу); корекція гормональних порушень (преднізолон, гідрокортизон, дексаметазон); корекція порушень в системі перекисного окислення ліпідів і антиоксидантного захисту (аскорбінова кислота); гепатопротекторна терапія (есенціале, силібор або легалон, ліпоєва кислота); вітамінотерапія (вітаміни В, В, В); плазмаферез; відновлення білкового балансу і корекція коагулопатії (свіжа плазма, альбумін), при необхідності проводили гіпербаричну оксигенацію та ін.

Пен у складі базисної терапії вводили внутрішньом’язово у дозі 6-10 млн ОД/добу або внутрішньовенно крапельно у дозі до 1 млн ОД на 1 кг маси тіла на добу протягом перших 3 діб.

Термін спостереження за хворими коливався від 8 до 20 діб і залежав від тривалості перебування їх у стаціонарі.

Вміст АТФ, АДФ, АМФ, молочної (МК) та піровиноградної (ПВК) кислот у крові щурів, донорській крові та крові хворих з отруєнням БП визначали з використанням наборів реактивів фірми “Boeringer Mannheim”, глюкози, неорганічного фосфору (Фн), активність АлАТ, АсАТ, ЛДГ, ЛФ – наборів реактивів фірми “Lachema”. Розрахунковими методами визначали енергетичний заряд (ЕЗ) (D.Atkinson, 1970), ступінь фосфорування (СФ) (Л.Страйер, 1985), окисно-відновний потенціал (ОВП МК/ПВК) (Б.Р.Бойчук и др., 1989), коефіцієнт відновленості піридинових нуклеотидів (НАД/НАДН) (Ф.Е.Путилина, 1982).

Дослідження морфології еритроцитів проводили за методом Н.А.Иваненко (1989). Субмікроскопічну будову еритроцитів, лейкоцитів і лімфоцитів вивчали на електронному мікроскопі ЕМВ-100 ЛМ.

Цифрові результати досліджень оброблені статистично з використанням програм “Microsoft Excel” та “Statistica for Windows, Release 5.0”.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Експериментальне дослідження. У щурів, отруєних ЛД ЕБП, тривалість життя складала 27,6 год. Застосування натрієвих солей Пен (бензилпеніциліну 2,5 і 3,7 млн ОД/кг на добу, ампіциліну, оксациліну і ампіоксу по 250 мг/кг на добу) зменшило летальність до 20-40 % (р>0,05), а тривалість життя збільшилася на 3-7 год. У тварин, у лікуванні яких використано Пен у дозі 5 млн ОД/кг на добу, летальність зменшилася до 20 % (p<0,01), тривалість життя збільшилася до 156 год (р<0,05). У тварин, отруєних ЕБП, вміст САН зменшувався через 6 год на 19 % (р<0,01), через 24 і 72 год –на 28 % і 30 % (р<0,001). При використанні Пен, на відміну від нелікованих тварин, концентрація САН перевищувала цей показник через 24 год на 4 % і через 72 год –на 14 % (р<0,02), що вказує на тенценцію до нормалізації енергетичного обміну отруєних щурів. Коливання рівня САН відбувалося в основному за рахунок концентрації АТФ (табл. 1).

Активність ферментів цитолізу і холестазу в сироватці крові визначали у щурів, отруєних сублетальною дозою (20 мг/кг) ЕБП і лікованих Пен у дозі 1,6 млн ОД/кг. У отруєних тварин активність ферментів була підвищена у 2-6 раза, у тварин, лікованих Пен, порівняно з нелікованими зменшилася: АлАТ –у 3,4, ЛФ –у 1,7 раза (р<0,001) (рис. 1).

Таблиця 1

Вміст аденіннуклеотидів (мкмоль/л) у крові щурів, отруєних ЕБП і лікованих Пен (M±m)

Показ-ник

Кров інтактних тварин (контроль)

Умови досліду

Строк після отруєння, год

(n=6)

АТФ

402,73±22,99

ЕБП

Пен

ЕБП+Пен

302,63±14,98*

,70±17,82**

,48±9,45

,02±11,63*

,42±22,20**

,98±8,21

,35±13,17*

,90±21,22**

,12±10,39*,**

АДФ

134,43±10,95

ЕБП

Пен

ЕБП+Пен

119,32±10,57

,40±10,09

,25±8,79

,08±7,27*

,02±5,80**

,38±10,62*

,25±7,28

,58±7,84**

,83±8,76

АМФ

70,92±5,81

ЕБП

Пен

ЕБП+Пен

68,40±5,37

,25±3,23

,92±5,54

,00±6,51

,40±4,09

,40±5,37

,75±3,28*

,28±3,37**

,40±4,52**

САН

608,08±32,88

ЕБП

Пен

ЕБП+Пен

490,35±20,28*

,35±22,67**

,65±9,48*,**

,10±17,52*

,83±23,83**

,77±13,74*

,35±12,38*

,77±21,78*

,35±13,69*,**

Примітки:

* - р<0,05 порівняно з контролем;
** - р<0,05 порівняно з ЕБП відповідного строку.

Рис. 1. Динаміка змін активності АлАТ і ЛФ (ммоль/годл) у сироватці крові щурів, отруєних ЕБП і лікованих Пен.

* - р<0,05 відносно інтактних тварин; + - р<0,05 відносно ЕБП відповідного строку.

З метою вивчення реакцій крові на дію отрути БП і Пен використана кров 26 донорів. До інкубації концентрація глюкози у крові донорів становила (4,56±0,35) ммоль/л, МК (947,58±84,51) мкмоль/л, ПВК (98,73±2,96) мкмоль/л, співвідношення МК/ПВК 9,72±1,05, ОВП МК/ПВК (-277,89±3,77) мВ, активність ЛДГ (2,15±0,16) ммоль/(годл), відношення НАД/НАДН –,49±107,89.

Після додавання до крові донорів ЕБП концентрація глюкози через 1 і 3 год інкубації складала тільки 59 % і 44 % вихідного рівня (р<0,001), активність ЛДГ знизилась до 58 % і 39 % (р<0,001), рівень ПВК майже не змінився (92 % і 101 %). Одночасно різко зросла концентрація МК –в 1,6 і 2,4 раза (р<0,001), відношення МК/ПВК –в 1,9 (р<0,02) і 2,5 раза (р<0,001), ОВП МК/ПВК зменшилося на 6,9 % (р<0,02–,001), НАД/НАДН2 –на 42 і 60 % (р<0,05-0,001) стосовно контролю. В умовах інкубації крові з ЕБП і Пен відмічено, порівняно з результатами дії тільки отрути БП, більш економне використання глюкози, рівень якої зріс на 20 % (р<0,01) і 26 %, концентрація МК зменшилася на 5 % і 33 % (р<0,001), вміст ПВК суттєво не змінився, відношення МК/ПВК зменшилося на 21 і 23 %, ОВП МК/ПВК зросло на 2 і 3 %, НАД/НАДН –на 11 і 43 %.

Аналіз проведених досліджень свідчить, що основною причиною змін вуглеводного обміну крові донорів в умовах інкубації з ЕБП є зниження ефективності окислення глюкози і , як наслідок, збільшення рівня недоокислених метаболітів гліколізу. Наслідком анаеробізації є уповільнення окисного декарбоксилювання піруватдегідрогеназного комплексу, зокрема ліпоаміддегідрогенази, і включення його в цикл трикарбонових кислот (С.А.Кузьменко, 1980). Це підтверджуєтся даними щодо цитотоксичної дії отрути БП, яка проявляється пригніченням синтезу внутрішньоклітинних ферментів, прямій інгібуючій дії на активність уже синтезованих ензимів і опосередкованим впливом на ферментні системи клітин через посередництво субстратів (А.И.Трещинский, 1985).

Показники обміну аденіннуклеотидів у крові донорів до інкубації становили (мкмоль/л) АТФ 539,13±4,48, АДФ 80,07±10,07, АМФ 25,90±3,01, їх сума (САН) –,27±33,62, Фн –,82 ммоль/л, ЕЗ –,90, СФ –,94. Після 3-х годинної інкубації САН зменшилася на 36 %, АТФ –на 38 % і на 24 % зріс вміст Фн (р<0,001). Зміни інших показників були несуттєвими.

У крові, інкубованій протягом 3 год з ЕБП, відмічено, порівняно з контролем, зменшення САН на 47 %, АТФ –на 67 %, АДФ –на 48 %, ЕЗ –на 35 %, СФ –на 68 % (р<0,01), збільшення АМФ у 3,9 раза і Фн –у 2,1 раза (р<0,001).

Пен при сумісній інкубації з ЕБП, порівняно з показниками інкубації крові тільки з ЕБП, суттєво поліпшив показники обміну аденіннуклеотидів: САН збільшилася на 74 %, АТФ –у 2,6 раза, АДФ –у 2, ЕЗ –у 1,5, СФ –у 1,7 раза, одночасно зменшився вміст АМФ на 58 % і Фн на 33 % (всі показники статистично достовірні) (табл. 2).

У крові донорів до інкубації переважали дискоцити, відсоток змінених форм був незначним –,2. Протягом 3 год інкубації кількість змінених форм зросла в 3 рази. В процесі інкубації крові з ЕБП кількість дискоцитів зменшилася через 3 год до 35,3 %, з Пен –до 85,9 %, інкубації з ЕБП і

Таблиця 2

Вплив Пен на вміст аденіннуклеотидів (мкмоль/л) у крові людини, інкубованій з ЕБП (M±m)

Показник

Контроль до інкубації

(n=6)

Умови досліду

Строк інкубації, хв

(n=6)

АТФ

539,13±28,48

Контроль

ЕБП

Пен

ЕБП + Пен

351,53±12,01+

240,55±12,37*,+

,88±19,20#,+

298,00±7,96*,#,+

332,03±7,52+

109,42±10,61*,**,+

373,27±12,28*,#,+

282,47±3,21*,#,+

АДФ

80,07±10,07

Контроль

ЕБП

Пен

ЕБП + Пен

77,23±10,40

49,20±4,58*,+

,92±7,07#

113,68±6,82*,#,+

60,78±7,21

32,18±5,04*,+

,95±7,59#

64,35± 6,55**,#

АМФ

25,90±3,01

Контроль

ЕБП

Пен

ЕБП + Пен

18,00±1,81+

,63±1,29+

,52±1,22*,#,+

12,25±1,01*,#,+

19,80±1,53

76,68±4,79*,**,+

,72±1,71**,#,+

32,42±2,43*,**,#

САН

645,27±33,62

Контроль

ЕБП

Пен

ЕБП + Пен

446,76±16,78+

301,08±13,47*,+

,48±25,06#,+

423,93±6,17#,+

412,61±3,90+

218,28±6,95*,**,+

,93±13,04*,#,+

379,23±10,93*,**,#,+

Примітки:

1. * - р<0,05 порівняно з контролем інкубації;

2. ** - р<0,05 порівняно с попереднім строком;

3. # - р<0,05 порівняно з ЕБП відповідного строку;

. + - р<0,05 порівняно з контролем до інкубації.

Пен –до 51,2 %. Слід відмітити, що число перехідних форм еритроцитів, які зберігають здатність до зворотньої трансформації в дискоцити при з ЕБП складало 33,0 % і незворотніх –,7 %. У крові, інкубованій з ЕБП і Пен, деструктивні форми еритроцитів не перевищували 16,6 %, а число дискоцитів було на 16,0 % більшим, ніж при дії тільки ЕБП. Між вмістом АТФ і відсотком незворотніх форм еритроцитів у крові, інкубованій з ЕБП, порівняно з ЕБП і Пен, існує корелятивна залежність (r= -0,83; р<0,05).

При вивченні ультраструктури еритроцитів крові, інкубованої з екстрактом БП, виявлено потовщення і деструкцію цитолеми, перерозподіл гемоглобіну, появу еритроцитарних тіней і уламків еритроцитів. Субмікроскопічно спостерігаються значні порушення структурної організації лейкоцитів. Нейтрофільні гранулоцити мають округло-овальну або довгасту форму, невелику кількість мікроворсинок та цитоплазматичних виростів. В цитоплазмі значно зменшується число первинних та вторинних гранул, а також органел та гранул глікогену. Сегментовані ділянки ядер ущільнені, в каріоплазмі переважає гетерохроматин, а перинуклеарні простори збільшені. У лімфоцитах першочергові зміни виникають у ядрі і мітохондріях. Змінюється форма ядра, зростають перинуклеарні простори, зникають ядерця, знижується вміст еухроматину. В цитоплазмі небагато мітохондрій, матрикс їх гомогенізований, мембрани розшаровані або зруйновані, кристи редуковані. Канальці гранулярної ендоплазматичної сітки частково фрагментовані і розширені, кількість фіксованих і вільних рибосом, а також полісом зменшена.

Порівняльний аналіз ультраструктури клітин крові, інкубованої з ЕБП і Пен, свідчить про кращу структурну організацію і збереженість мембранних компонентів клітин. Зменшується кількість змінених форм еритроцитів. Збільшується контрастність гемоглобінових гранул і їх концентрація у примембранних шарах. Майже відсутні прояви руйнування цитолеми і вихід гемоглобіну за межі еритроцитів, різко зменшується кількість еритроцитарних тіней і уламків еритроцитів.

Ультраструктурні зміни гранулоцитів і агранулоцитів при цих умовах досліду мають подібний характер, але менш виражені. Плазмолеми лейкоцитів мають багато цитоплазматичних виростів у вигляді мікроворсинок, а також інвагінацій, що є проявом їх активності. В цитоплазмі лімфоцитів наявні ексцентрично розміщені ядра, які мають поодинокі, іноді глибокі, інвагінації і добре виражені гіпертрофовані ядерця. Спостерігаються нечисленні потовщення перинуклеарного простору та чітко виражені ядерні пори. Відмічається підвищення кількості середньої величини мітохондрій з помірно осміофільним матриксом, а також гіпертрофовані органели з чітко вираженими зовнішніми і внутрішніми мембранами і контурованими кристами. Такий стан мітохондрій забезпечує оптимальний режим функціонування і збільшує утворення макроергічних сполук. В цитоплазмі частини лімфоцитів наявні помірно розширені канальці гранулярної ендоплазматичної сітки, багато рибосом і полісом. В перинуклеарній зоні добре структуровані невеликі цистерни та пухирці комплексу Гольджі.

Таким чином, незважаючи на позитивні зрушення в будові еритроцитів, гранулоцитів і агранулоцитів, які відбулися при інкубації крові з ЕБП і Пен, появу гіперпластичних процесів у цитоплазмі і ядрі багатьох клітин, повного їх відновлення не відбулося. Стабілізація плазмолеми, нуклеолеми і мембран органел, зростання числа рибосом і полісом у лейкоцитах свідчать про те, що інтенсивність метаболічних процесів у крові, інкубованій з ЕБП і Пен, певною мірою нормалізується. Це можна розцінити, як єдиний комплекс енергетичних і гіперпластичних внутрішньоклітинних змін, що носять репаративний характер і мають компенсаторно-пристосувальне значення для забезпечення посиленої функціональної активності клітин.

Клінічні дослідження. Тривалість латентного періоду була типовою для отруєнь БП і залежною від тяжкості перебігу захворювання: найбільш довгою при легкій і тяжкій формах –12,0 год і 11,7 год відповідно, і найкоротшою –при середньотяжкому і дуже тяжкому перебігу –,5 год і 8,7 год. Тяжкість перебігу залежала від строків госпіталізації –коротші строки спостерігалися при легкій і середньотяжкій –,7 год і 14,8 год формах захворювання, а у хворих з найкоротшим латентним періодом, але госпіталізованих через 20 год і більше, отруєння закінчилося 100 % летальністю (табл. 3).

Таблиця 3

Тривалість латентного періоду і строки госпіталізації (M±m)

Перебіг хвороби	n	Латентний період, год	Строк госпіталізації, год
Легкий	35	,00 ± 1,57	,74 ± 3,30
Середньотяжкий	36	,50 ± 1,05	,78 ± 3,32
Тяжкий	13	,69 ± 1,70	,62 ± 4,35
Дуже тяжкий	23	,74 ± 0,73	,70 ± 5,57

Захворювання розпочиналося раптово шлунково-кишковими розладами з послідуючим ураженням печінки, нирок, підшлункової залози і нервової системи. Жовтяниця шкіри спостерігалася у 47 % хворих, іктеричність склер – у 55 %. Печінка пальпувалася нижче реберної дуги у 85 % хворих. Зменшення діурезу спостерігалося у всіх хворих, олігурія –у 38 %, анурія –у 17 із 19 хворих з летальним наслідком. У 47 % хворих в сечі знаходили різні патологічні домішки. Активність амілази сечі перевищувала верхню межу норми в середньому на 40 %. Концентрація протромбіну складала 84-22 %, сечовини –перевищувала норму в 1,5-2,1 раза, креатиніну –в 4,8 раза у жінок і в 2,2 раза –у чоловіків.

Таблиця 4

Вміст загального білірубіну і активність АлАТ у сироватці крові хворих з

отруєнням блідою поганкою в розпалі захворювання (M±m)

Форма отруєння	n	Вміст загального білірубіну, мкмоль/л	Активність аланінамінотранс-ферази, ммоль/(годл)	Відношення: білірубін/АлАТ
Легка	35	19,76 ± 1,30*	1,05 ± 0,10*	,8
Середньої тяжкості	36	45,88 ± 4,51*,+	2,38 ± 0,13*	,3
Тяжка	13	69,22 ± 6,41*,+	,31 ± 0,24*,+	16,1
Дуже тяжка	23	257,29 ± 33,89*,+	,13 ± 0,36*,+	,3
Контроль	6	11,34 ± 1,28	,54 ± 0,08	,6

Примітки:

* - p<0,05 порівняно з контролем;
+ - p<0,05 стосовно легкої форми.

Маркерами тяжкості перебігу захворювання були вміст білірубіну і активність АлАТ в сироватці крові (Е.А.Лужников, Л.Г.Костомарова, 1989; Ю.О.Філіпов та ін., 1998). В клінічному перебігу враховували анамнез, вираженість гастроентероколітних і жовтяничних проявів отруєння. За клінічними проявами і біохімічними показниками крові всі хворі з отруєнням були поділені на 4 групи: легка (35 хворих, 32,7 %) форма, середньотяжка (36 хворих, 33,7 %), тяжка (13 хворих, 12,1 %) і дуже тяжка (23 хворих, 21,5 %) (табл. 4).

Залежно від методу лікування хворі з перебігом отруєння середньої тяжкості, тяжким і дуже тяжким були поділені на 3 групи: 1-а група (30 хворих) отримувала базисну терапію; 2-а (25 хворих) –базисну терапію і Пен внутрішньом’язово в дозі 6-10 млн ОД на добу; 3-я (17 хворих) –базисне лікування і Пен внутрішньовенно крапельно у дозі до 1 млн ОД на 1 кг маси тіла на добу протягом 2-3 діб.

Встановлено, що сума аденіннуклеотидів (САН) у крові донорів (контроль) становила (645,27±33,62) мкмоль/л, окремих аденіннуклеотидів (у мкмоль/л): АТФ –,13±28,48, АДФ –,07±10,07, АМФ –,90±3,01. Для нормального функціонування клітин суттєвий не абсолютний вміст аденіннуклеотидів, а їх співвідношення (Э.Ньюсхолм, К.Старт, 1977). Співвідношення АТФ:АДФ:АМФ складало 84:12:4. Вміст Фн становив (0,82±0,02) ммоль/л, ЕЗ 0,90±0,01, СФ 8,94±1,14.

Під час госпіталізації у хворих, порівнюючи з контролем, САН була меншою на 59 %, АТФ –на 66 %, АДФ –на 42 % з одночасним підвищенням АМФ на 42 % і вдвічі –Фн. ЕЗ складав 80 %, СФ –% норми (р<0,05). Співвідношення АТФ:АДФ:АМФ становило 69:17:14. Ці дані свідчать про руйнацію АТФ і АДФ без ознак їх синтезу.

При застосуванні базисної терапії в період РР, порівняно з періодом РО, САН зросла на 32 %, АТФ –на 47 %, АДФ –на 34 %, ЕЗ –на 16 %, СФ –на 67 %. Вміст АМФ зменшився на 38 %. Відношення АТФ:АДФ:АМФ становило 76:18:7.

У хворих, при лікуванні яких використовували Пен, порівняно з базисною терапією, САН була вищою на 19 %, АТФ –на 24 % (р<0,05), АДФ –на 13 %, ЕЗ –на 4 %, СФ –на 10 %, АМФ зменшилася на 19 % (р<0,05). Відношення АТФ:АДФ:АМФ було 79:17:4. Підвищення концентрації АТФ і АДФ при одночасному зменшенні АМФ свідчить про інтенсифікацію синтезу АТФ (А.Ленинджер, 1985).

Розпал захворювання характеризувався зменшенням відсотку дискоцитів і трансформацією еритроцитів. Кількість змінених форм еритроцитів зросла в середньому у 3 рази, але розподіл відбувався нерівномірно: вміст зворотніх форм (стоматоцити та ехіноцити) зріс у 1-4 раза (р<0,002-0,001), незворотніх (пойкіло- і шизоцитів) –у 9 разів (р<0,001). У період РР відсоток незворотніх форм еритроцитів значно зменшився тільки у випадках лікування з використанням в базисній терапії Пен –з 1,08 % до 0,28 % (р<0,001) (рис. 2).

Аналіз ефективності проведеної терапії свідчить, що в динаміці гастроентероколітних симптомів у хворих не було суттєвих розбіжностей, залежних від виду лікування: нудота припинилася на 3-5 день захворювання, блювання –на 2-4 день, пронос –на 3-4 добу. Іктеричність склер і жовтяниця шкіри з 4-9 дня захворювання вже не відмічалися. У той же час збільшення і болючість печінки, або ж тільки болючість у правому підребер’ї спостерігались ще на 12 добу у хворих 1-2-ї груп і тільки до 7-ї доби –у хворих 3-ї групи. Симптоми токсичної енцефалопатії у хворих 1-ї групи реєструвалися до 16 діб отруєння, 2-ї групи –до 12 днів і тільки до шести діб –у хворих 3-ї групи. Поряд з нормалізацією рівня загального білірубіну активність АлАТ у хворих 1-2-ї груп перевищувала верхню межу норми в 1,6 і 1,4 рази, у хворих 3-ї групи знаходилася в межах норми. Між рівнем загального білірубіну і активністю АлАТ в період РР спостерігався високий ступінь корелятивної залежністі при дуже тяжкій формі отруєння (r=-0,99; р<0,05).

Найвищий відсоток видужання був у хворих 3-ї групи (35 %), у 1-й та 2-й –відповідно 10 % і 24 %, поліпшення –відповідно 59 % , 47 % і 56 % хворих. Найбільш суттєвим показником ефективності різних методів лікування є відсоток летальності, який у групі хворих, які отримували базисну терапію, складав 43,3 % (загинуло 13 із 30), з включенням в базисну терапію внутрішньом’язового введення Пен із 25 хворих загинуло п’ять (20,0 %), внутрішньовенного введення Пен –із 17 загинув один хворий (5,9 %; р<0,05).

Таким чином, проведені дослідження свідчать, що застосування бензилпеніциліну разом з препаратами базисної терапії справляє позитивний вплив на перебіг отруєння, особливо при внутрішньовенному його введенні. У хворих з отруєнням блідою поганкою така комплексна терапія поліпшувала клінічні, біохімічні показники, показники обміну вуглеводів, аденіннуклеотидів і будови клітин крові.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, спрямованої на підвищення ефективності фармакотерапії хворих з отруєнням блідою поганкою шляхом використання натрієвої солі бензилпеніциліну в перші 3 доби захворювання.

У щурів, отруєних екстрактом блідої поганки (внутрішньоочеревинно, одноразово в дозі 32,5 мг/кг; ЛД) з першої доби у крові реєструється зменшення рівня АТФ на 44 % (р<0,001), АДФ –на 33 % (р<0,01) і АМФ –на 11 % (р>0,05). З 30 тварин загинуло 12 (40 %). У щурів, отруєних сублетальною дозою (20 мг/кг) екстракту блідої поганки, у сироватці крові відмічалось підвищення активності АлАТ у 7,2 раза, АсАТ –у 3,5 і ЛФ –у 2,9 раза (р<0,001).
Натрієва сіль бензилпеніциліну (внутрішньом’язово, двічі на добу у дозі 5 млн ОД/кг кожні 12 год, починаючи через 3 год від моменту отруєння протягом 3 діб) справляє позитивний вплив на перебіг отруєння (ЛД) у білих щурів, що проявляється збільшенням тривалості їх життя у 5,7 раза (р<0,05) і зменшенням у 2,5 раза (р<0,001) летальності. На третю добу досліду у крові зростає концентрація АТФ на 19 % (р<0,02), АДФ –на 13 % (р>0,05) і АМФ –на 42 % (р<0,02). У щурів, отруєних сублетальною дозою екстракту блідої поганки і лікованих пеніциліном, у сироватці крові на третю добу досліду, порівняно з нелікованими тваринами, зменшується активність АлАТ у 2,2 раза, АсАТ –у 1,2 і ЛФ –у 1,6 раза (р<0,001).
В умовах in vitro при інкубації крові донорів протягом 3 год з екстрактом блідої поганки в дозі 500 мг/л (відповідає реальній концентрації) відбувається зменшення рівня глюкози на 57 %, співвідношень МК/ПВК у 2,5 раза, ОВП МК/ПВК на 9 % і НАД/НАДН на 60 %, функціонально активних форм еритроцитів на 60 %, АТФ на 80 % з одночасним збільшенням АМФ у 1,5 раза і неорганічного фосфору в 2 рази, збільшення концентрації молочної кислоти у 2,4 раза, дегенеративно змінених форм еритроцитів у 9,5 раза (р<0,001). Екстракт блідої поганки викликає розшарування і руйнацію плазматичних мембран клітин крові, деструкцію ядра, мітохондрій, ендоплазматичної сітки, комплексу Гольджі, лізосом.
У крові донорів, інкубованій протягом 3 год з екстрактом блідої поганки у дозі 500 мг/л і натрієвою сіллю бензилпеніциліну у дозі 1 млн ОД/л, збільшується рівень глюкози на 26 %, концентрація АТФ –у 2,6 раза, кількість функціонально активних еритроцитів –на 3,9 %, зменшується вміст молочної кислоти на 37 %, співвідношення МК/ПВК –на 23 %, ОВП МК/ПВК і НАД/НАДН2 - на 3 % і 43 %, кількість дегенеративно змінених форм еритроцитів –у 3,1 раза (р<0,001 по відношенню до показників інкубації з ЕБП).
Латентний період у хворих з летальним наслідком отруєння був на 3 год коротшим, ніж при тяжкому перебігу –відповідно 8,74±0,73 год та 11,69±1,70 год (р<0,001), і найдовший строк до госпіталізації –,70±5,57 год порівняно з більш легкими формами захворювання (відповідно 17,70 год і 14,80 год; р<0,05).
На момент госпіталізації у хворих з середньотяжким, тяжким і дуже тяжким перебігом отруєння збільшення розмірів печінки відмічалося, відповідно, у 78 %, 85 % і 100 % пацієнтів, підвищення концентрації загального білірубіну у сироватці крові –у 4,1; 6,2 і 23,1 раза (р<0,001), активності АлАТ –у 3,5 (р>0,05); 6,3 і 6,0 разів (р<0,05), АсАТ –у 3,3; 5,7 і 9,2 раза (р<0,05), зменшення на 4 % (р<0,001) функціонально активних форм еритроцитів і збільшення в 8,3 раза (р<0,001) дегенеративно змінених форм, зниження концентрації АТФ на 69 % (р<0,02), енергетичного заряду на 20 % (р<0,05), ступеня фосфорування на 54 % (р<0,001) з одночасним збільшенням вмісту АМФ в 1,5 раза (р<0,01) і неорганічного фосфору в 2 рази (р<0,001).
У хворих, які отримували базисну терапію, в період ранної реконвалесценції, порівняно з періодом розпалу, реєструвалось підвищення рівня АТФ на 47 %, зменшення активності АлАТ на 55 %, незворотньо змінених форм еритроцитів на 46 % (p<0,05). Повне видужання відмічалось у 10 % хворих, поліпшення –у 47 %, летальність складала 43 %.
Використання натрієвої солі бензилпеніциліну (внутрішньовенно у добовій дозі 1 млн ОД/кг маси тіла протягом перших трьох діб отруєння) в комплексній терапії, порівняно з базисним лікуванням, позитивно впливало на перебіг захворювання –скорочення на 5 діб нормалізації розмірів і тривалості болючості печінки, на 10 діб - проявів токсичної енцефалопатії, нормалізація активності АлАТ. Вміст АТФ зріс на 24 % (р<0,02), кількість незворотньо змінених форм еритроцитів зменшилась на 50 % (р<0,05). Видужання реєструвалося у 35 % хворих, поліпшення –у 59 %, летальність складала 5,9 % (p<0,05).

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Попередній клінічний діагноз “Отруєння блідою поганкою”слід ставити у хворих з отруєнням шапинковими грибами з латентним періодом 6 год і більше і підвищенням активності АлАТ в сироватці крові в перші три дні захворювання.
Показник співвідношення рівня загального білірубіну і активності АлАТ у сироватці крові може бути використаний в якості прогностичного критерію тяжкості отруєння блідою поганкою. При його значенні до 60 прогнозують сприятливий перебіг захворювання, а при 60 і більше –дуже тяжкий. Різке падіння активності АлАТ одночасно зі зростанням вмісту білірубіну в сироватці крові хворих вимагають невідкладних реанімаційних заходів для попередження розвитку гострої печінково-ниркової недостатності.
Для підвищення ефективності патогенетичної терапії отруєнь блідою поганкою необхідно застосовувати натрієву сіль бензилпеніциліну внутрішньовенно крапельно в дозі 1 млн ОД/кг маси тіла на добу у перші 3 доби захворювання.
Кров людини можна використовувати як модель на клітинному рівні для пошуку ефективних лікарських препаратів при отруєннях блідою поганкою.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Локай Б.А. Токсичність і токсикокінетика отрути блідої поганки // Вестн. проблем биологии и медицины. - 1997. - № 8. - С. 37-41.
Локай Б.А. Обгрунтування застосування пеніциліну в терапії отруєнь блідою поганкою // Біль, знеболювання і інтенсивна терапія.–.–№1 (д).–С. 125-126.
Локай Б.А. Морфологія клітин крові, інкубованої з отрутою блідої поганки і пеніциліном // Вісник наукових досліджень.–.–№ 4.–С. 96-97.
Локай Б.А. Зміни вмісту метаболітів гліколізу в крові, інкубованій з отрутою блідої поганки і пеніциліном // Медична хімія.–.–№ 3.–С. 51-54.
Локай Б.А. Ефективність пеніциліну в комплексній терапії аманіта-фаллоїдинового гепатиту // Вісник наукових досліджень.–.–№ 2.–С. 36-37.
Локай Б. Дія ліпоєвої кислоти і пеніциліну на активність ферментів сироватки крові щурів, отруєних екстрактом блідої поганки // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє.–Тернопіль: “Економічна думка”, 1999.–С. 302-305.
Локай Б.А., Куйбіда О.І., Стародуб Є.М. Інтенсивна терапія отруєнь блідою поганкою // Шпитальна хірургія.–.–№ 4.–С. 124-126. Дисертант розробив алгоритм лікування, забезпечував підбір та обстеження хворих, підбірку літературних джерел. Провів математичну обробку отриманих результатів. Літературно оформив статтю.
Локай Б.А., Стародуб Є.М., Бойчук Б.Р. Вміст аденіннуклеотидів і форма еритроцитів у крові хворих з отруєнням блідою поганкою // Медична хімія.–.–№ 1.–С. 63-65. Дисертант забезпечував обстеження хворих. Особисто провів визначення показників енергетичного обміну і форми еритроцитів, статистичну обробку отриманих результатів, аналіз літературних джерел. Оформив статтю до друку.
Кузьменко С., Локай Б. Клітинно-молекулярна модель гострих отруєнь блідою поганкою // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. –Тернопіль: “Економічна думка”, 1998. - С. 220-223. Дисертант провів морфологічні дослідження крові донорів та математичний аналіз отриманих результатів. Оформив статтю до друку.
Стародуб Є.М., Локай Б.А. Вплив пеніциліну на систему аденінових нуклеотидів // Гастроентерологія.–Дніпропетровськ, 1999.–Вип. 28.–С. 267-269. Дисертант виконав лабораторні дослідження і статистичний аналіз отриманих результатів. Підготував статтю до друку.
Деклараційний патент № 39779 А України. Спосіб моделювання гострих отруєнь шапинковими грибами / С.А. Кузьменко, Б.А. Локай, Б.Р. Бойчук.–Опубл. 15.06.2001. Бюл. № 5. Дисертантом проведено морфологічне дослідження крові донорів.
Локай Б.А. Дія отрути блідої поганки на обмін аденіннуклеотидів // ХХХІХ підсумк. наук. конф. студентів і молодих вчених медінституту, 26 квітня 1996 р.: Збірн. статей.–Тернопіль, 1996.–С. 113-115.
Локай Б.А. Отравления ядовитыми шляпочными грибами // Гігієнічні проблеми охорони здоров’я населення: Матер. ювілейної наук.-практ. конфер., присв’яч. 75-річчю кафедри гігієни і екології людини. - Дніпропетровськ, 1997. - С. 286-288.
Lokai B. Toxicology of Amanita phalloides poisons // 1-st International Medical Congress of Students and Young Scientists, May, 18-22, 1997: Theses. - Ternopil, 1997.- P. 324.
Локай Б.А. Альтеративні моделі отруєнь блідою поганкою // 3-й Міжнародний медичний конгрес студентів і молодих вчених (Тези доповідей).- Тернопіль, 19-21 травня 1999 р.- Тернопіль: “Укрмедкнига”, 1999.- С. 310.
Кузьменко С., Локай Б., Бойчук Б. Отруєння грибами в медико-екологічному аспекті // Українські медичні вісті.- VІІ Конгрес СФУЛТ.–.- № 1-2.- С. 202-203. Дисертант оформив статтю до друку.
Стародуб Є.М., Локай Б.А. Моделювання отруєнь блідою поганкою // Здобутки клінічної та експериментальної медицини.- Тернопіль: “Укрмедкнига”, 1999.- С. 432-437. Дисертантом проведений відбір літературних джерел, переклад англомовних видань, літературне оформлення статті.

АНОТАЦІЯ

Локай Б.А. Ефективність пеніциліну в комплексній терапії отруєнь блідою поганкою.–Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.06 –токсикологія.–Інститут фармакології та токсикології АМН України, Київ, 2003.

Дисертація присвячена експериментальному та клінічному обгрунтуванню лікування хворих з отруєнням блідою поганкою шляхом використання натрієвої солі бензилпеніциліну (Пен). Проведені дослідження показали, що у щурів, отруєних екстрактом блідої поганки (ЕБП), виникають значні порушення енергетичного обміну, активності ферментів цитолізу та холестазу. У крові донорів, інкубованій з ЕБП, відбуваються зміни показників гліколізу та обміну аденіннуклеотидів, деструктивні зміни будови еритроцитів, лейкоцитів і лімфоцитів. Застосування Пен у дослідах in vitro та in vivo позитивно впливає на нормалізацію біохімічних і морфологічних проявів токсичної дії ЕБП. У хворих з отруєнням блідою поганкою вивчено стан окисно-відновної та аденіннуклеотидної систем, морфологію клітин крові. Показано, що застосування Пен у складі комплексної терапії в добовій дозі 1 млн ОД/кг маси тіла в токсикогенній фазі екзоінтоксикації скорочує тривалість клінічних проявів захворювання, сприяє більш швидкому зменшенню активності цитолітичних ферментів печінки, стимулює біосинтез аденіннуклеотидів і регенерацію клітин крові, суттєво зменшує відсоток летальності.

Ключові слова: отруєння блідою поганкою, кров людини, щурі, гліколіз, аденіннуклеотиди, морфологія, ферменти цитолізу і холестазу, пеніцилін.

АННОТАЦИЯ

Локай Б.А. Эффективность пенициллина в комплексной терапии отравлений бледной поганкой.–Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.06 –токсикология.–Институт фармакологии и токсикологии АМН Украины, Киев, 2003.

Диссертация посвящена экспериментальному и клиническому исследованию влияния токсинов бледной поганки (БП) на биоэнергетику и морфологию клеток крови человека с использованием для лечения бензилпенициллина натриевой соли (Пен). Обследованы 107 больных в возрасте (40,7±1,4) лет с отравлением БП. В эксперименте использованы 190 белых крыс-самцов массой 160-225 г и кровь 26 доноров.

С целью изучения реакций крови in vitro на экстракт БП и Пен на доклиническом этапе использована кровь доноров. Через 3 ч инкубации крови с экстрактом БП (ЭБП) содержание глюкозы снизилось вдвое, уровень молочной кислоты (МК) возрос в 2,4 раза, пировиноградной кислоты (ПВК) не изменился, отношение МК/ПВК увеличилось в 2,6 раза, окислительно-восстановительный потенциал (ОВП) МК/ПВК снизился на 8 % (p<0,001). При совместной инкубации крови с Пен и ЭБП отмечено более экономное использование глюкозы, уровень которой увеличился на 26 %, концентрация МК уменьшилась на 37 %, отношение МК/ПВК –на 23 %, ОВП МК/ПВК увеличилось на 3 %. Сумма адениннуклеотидов (САН) снизилась на 47 %, преимущественно за счет АТФ и АДФ и увеличения содержания АМФ в 3,8 раза. В крови, инкубированной совместно с Пен и ЭБП, содержание САН значительно превышало показатели при инкубации только с ЭБП, главным образом в результате увеличения АТФ на 52 % и АДФ на 53 % с одновременным снижением АМФ в 2,2 раза и неорганического фосфора на 69 %. Таким образом, использование Пен при инкубации крови с ЭБП приводило к уменьшению уровня недоокисленных метаболитов гликолиза и увеличению содержания АТФ и АДФ.

В крови, инкубированной с ЭБП, количество дискоцитов снизилось до 35 %, совместно с ЭБП и Пен –только вдвое, а деструктивные формы эритроцитов не превышали 17 %. Действие ЭБП приводит к деструкции цитолеммы эритроцитов, выходу гемоглобина за пределы клетки, появлению эритроцитарных теней и обломков эритроцитов. Ультраструктурные изменения гранулоцитов и агранулоцитов почти не отличались. Клетки теряли начальную структуру, ядро сегментировалось, ядерные мембраны расслаивались. Зернистая эндоплазматическая сеть и митохондрии почти не дифференцировались. Сравнительный анализ ультраструктуры клеток крови, инкубированной с ЭБП и Пен, свидетельствует о лучшей сохранности мембранных компонентов клеток. Разрушения цитолеммы эритроцитов выражены незначительно, уменьшается количество эритроцитарных теней и обломков эритроцитов. В ядерных клетках крови присутствуют гиперпластические изменения плазмолеммы, нуклеолеммы и немембранных органелл, значительно увеличивается количество рибосом.

Влияние Пен на течение отравлений БП изучали на крысах, отравленных ЛД ЭБП. Использование Пен привело к увеличению продолжительности жизни и снижению летальности животных, увеличению содержания АТФ и снижению активности ферментов цитолиза и холестаза.

У больных с отравлением БП тяжесть течения определялась анамнезом, выраженностью гастроэнтероколитных и желтушных проявлений отравления. Маркерами тяжести заболевания были уровень билирубина и активность АлАТ сыворотки крови. Содержание билирубина превышало норму в 2–раза, активность АлАТ –в 2–раз. Соотношение между концентрацией общего билирубина и активностью АлАТ в сыворотке крови больных имеет диагностическое и прогностическое значение, и при его величине до 60 прогнозируют благоприятное течение заболевания, 60 и больше –очень тяжелое, требующее неотложных реанимационных мероприятий для предупреждения развития острой печеночно-почечной недостаточности. Для легкой формы отравления типичным был длительный латентный период и небольшой срок до госпитализации. Для летальных случаев характерен краткий латентный период и поздняя госпитализация.

Острый период отравления характеризовался уменьшением процента дискоцитов, увеличением обратимых форм эритроцитов в 4 раза и необратимых (пойкило- и шизоцитов) –в 10 раз. Сумма адениннуклеотидов снизилась на 60 % в основном за счет АТФ с одновременным увеличением АМФ и неорганического фосфора.

Использование Пен в суточной дозе 1 млн ЕД/кг массы тела внутривенно капельно в течение первых трех дней отравления существенно сокращало длительность желтухи, увеличения и болезненности печени, проявлений токсической энцефалопатии, способствовало более быстрой нормализации обменных процессов и снижению летальности по сравнению с другими методами терапии. Увеличивалось содержание АТФ и АДФ, показателей энергетического заряда и степени фосфорилирования. Существенно уменьшился процент необратимых форм эритроцитов.

Таким образом, полученные результаты свидетельствуют о перспективности применения бензилпенициллина в комплексной терапии отравлений бледной поганкой в токсикогенной фазе заболевания.

Ключевые слова: отравление бледной поганкой, кровь человека, крысы, гликолиз, адениннуклеотиды, морфология, ферменты цитолиза и холестаза, пенициллин.

ANNOTATION

Lokai B.A. Penicillin efficiency in complex therapy of Amanita phalloides poisonings.- Manuscript.

Thesis for candidate of medical sciences degree by speciality 14.03.06 - toxicology.- Institute of Pharmakology and Toxicology, Academy of Medical Sciences, Ukraine, Kiev, 2003.

The results of the study of human blood reactions on action of Amanita phalloides poison at preclinical and clinical stages of a poisoning and correction of the revealed infringements by inclusion in complex therapy of penicillin are represented. On cellular-molecular model of an acute Amanita phalloides poisoning and at the patients with a Amanita phalloides poisoning are complexly investigated a role of oxidation-reduction and adenine nucleotides systems, morphology of blood cells in a pathogenesis of Amanita phalloides poisonings, the possibility of correction of the arisen infringements by penicillin is investigated. The application of penicillin in composition of complex therapy in a daily dose 1 million units of action per kilogramm of a body mass in a toxicogenic phase of exointoxication promotes faster elimination of clinical and laboratory infringements of a homeostasis, considerably reduces a lethality. During poisoning by Amanita phalloides in rats penicillin prolongs the life durability and decreases mortality, increases ATP countain, decreases activity of cytolytic and cholestatic enzymes.

Key words: Amanita phalloides poisoning, human blood, rats, glycolysis, adenine nucleotides, fermentes of cytolysis and cholestasis, morphology, penicillin.

1. тема РФ 222 Рынок ценных бумаг РФ Заключение Список используемых источников Введение Важны
2. ВАРИАНТ 6 Инструкция к вопросам 01 ~ 07 За вопросом или незаконченным утверждением приведенными ниже след
3. Права осужденных к исправительным работам
4. Некоторые особенности реализации алгоритма защиты программного обеспечения от нелегального использования
5. она является одним из способов защиты трудовых прав работника; 2 применять данный способ защиты вправе то
6. тематика на тему- Применение производных
7. тематичних наук Київ ~ Дисертацією є рукопис Робота виконана в Головній астрономічній обсерв
8. Семейный архив I
9. реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук Київ
10. Некоторые люди с тонкими ногами сильнее чем люди с толстыми ~ Почему Потому что сила лежит в сухожилиях в т
11. СанктПетербургский государственный электротехнический университет им
12. Тема- Программное обезпечение
13. видимому является основным философским убеждением широких кругов нашего общества
14. Кувейт
15. человеко ~ машинное взаимодействие
16. Договор оптовой куплипродажи
17. Курсовая работа - Советская сатира в журналистике 20-х - 30-х годов XX века
18. Методические рекомендации
19. Лабораторная работа 7 7 Решение систем нелинейных уравнений Цель- изучить основные возможности приложен
20. мозговая атака

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе