Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Згідно літературних даних проблема інфекційних захворювань жіночих статевих органів, НВ та ІПіН і сьогодні залишається однією з найбільш важливих у сучасному акушерстві та виходить на одне з перших місць [2, 3, 6, 9, 20, 68, 74, 114, 138, 149, 168, 194, 195, 229]. За останні роки спостерігається різке зростання захворюваності жінок різними інфекційними процесами геніталій та ІПіН, а частота НВ залишається на високому рівні і не має тенденції до зниження, незважаючи на значні досягнення в фармакології та ендокринології [2, 3, 4, 5, 9, 36, 38, 46, 69, 74, 114, 138, 149, 195, 229].
Серед всіх інфекційних захворювань жіночої статевої сфери найчастіше зустрічається БВ. За даними різних авторів, на його долю припадає від 10 до 60% всіх вульвовагінальних інфекцій нижнього відділу жіночих статевих органів. Частота виявлення БВ в акушерських клініках складає 23-26%, а в клініках планування сім’ї – 23-29% [2, 3, 6, 9, 10, 43, 58, 59, 74, 95, 99, 132, 134, 144, 185, 199, 215].
Чисельні дослідження останніх років не дають однозначної відповіді про взаємозв’язок БВ і НВ та ІПіН. Недостатньо розроблена проблема ефективного лікування БВ у вагітних та профілактика НВ, передчасного розриву навколоплідних оболонок та ІПіН [2, 3, 6, 9, 10, 58, 59, 74, 137, 138, 149, 158].
Метою нашого дослідження було поліпшити перебіг вагітності у жінок з БВ шляхом вивчення взаємозв’язку між БВ і НВ та ІПіН, а також розробити ефективні методи профілактики цих ускладнень та скринінгової діагностики БВ у вагітних.
Для досягнення мети нами вирішувалися такі завдання: вивчити взаємозв’язок між БВ і НВ; вплив БВ на ІПіН; стан мікробіоценозу піхви у вагітних з БВ і нормоценозом піхви; визначити клініко-лабораторні особливості НВ та ІПіН у жінок з БВ; розробити скринінгові методи діагностики БВ у вагітних, оцінити їх ефективність та впровадити у практичну діяльність родопомічних закладів; розробити ефективні методи лікування БВ у вагітних, оцінити їх ефективність та впровадити у практичну діяльність родопомічних закладів; розробити ефективні методи профілактики НВ та ІПіН у вагітних з БВ, оцінити їх ефективність та впровадити їх у практичну діяльність родопомічних закладів.
Згідно з метою та завданнями наукової роботи, дослідження були проведені в декілька етапів. На першому етапі проведена клініко-лабораторна оцінка перебігу вагітності, пологів, післяпологового періодів у 186 вагітних з БВ (1 група) і у 60 вагітних з нормоценозом піхви (2 група). У всіх жінок 1 та 2 груп визначали наявність чи відсутність КК у вагінальних мазках, проводили АТ, визначали рН піхвового вмісту, проводили мікробіологічне дослідження піхвового вмісту з метою визначення компонентів мікробіоценозу.
Аналогічні показники були вивчені у 126 вагітних з НВ і БВ (3 група) і у 100 вагітних з НВ і нормоценозом піхви (4 група).
У 65 вагітних з БВ (5 група) оцінена ефективність лікування БВ препаратами орнідазол (“Тиберал”) і “Хілак форте-краплі”, а також у 46 вагітних з БВ (6 група) оцінена ефективність лікування БВ препаратом “Хілак форте-краплі” і індигенними ЛБ.
У 43 вагітних з БВ (7 група) оцінена ефективність профілактики НВ та ІПіН.
Більшість вагітних у групах спостереження були у віці до 30 років.
Всі обстежені жінки 2 і 4 груп мали нормоценоз піхви, а жінки 3, 5, 6, 7 і 8 груп хворіли БВ.
У обстежених жінок 1 групи достовірно (р<0,05) частіше в анамнезі зустрічалося НВ. Так ПП у 1 групі мали місце у 36 (19,35%) жінок, проти 3 (5,00%) жінок у 2 групі, а МВ у 1 групі були у 45 (24,19%) жінок, проти 5 (8,83%) жінок у 2 групі. У 1 групі мали місце неодноразові ПП та МВ, чого не відмічено у 2 групі. Одноразові МВ частіше відмічено у 1 групі у 23 (12,37%) жінок, проти 5 (8,33%) жінок у 2 групі, а одноразові ПП частіше зустрічалися також у 1 групі у 18 (9,68%) жінок, проти 3 (5,00%) жінок у 2 групі (р<0,05).
У 1 та 3 групах достовірно (р<0,05) частіше в анамнезі зустрічалися запальні захворювання жіночих статевих органів. Із запальних захворювань жіночих статевих органів у анамнезі найчастіше відмічався кольпіт.
Серед ускладнень вагітності у жінок з БВ достовірно (р<0,05) частіше зустрічалися загроза переривання вагітності, багатоводдя, пієлонефрит вагітних, гіпоксія плода та хронічна плацентарна недостатність.
Без ускладнень перебігала вагітність тільки у 10 (5,38%) жінок 1 групи, проти 18 (30,00%) жінок 2 групи (р<0,05).
Достовірної (р>0,05) різниці у частоті таких ускладнень вагітності як ранній гестоз, прееклампсія, маловоддя, анемія, передлежання та передчасне відшарування нормально розташованої плаценти у вагітних з БВ і нормоценозом піхви не виявлено.
У жінок з БВ достовірно (р<0,05) частіше зустрічалися такі ускладнення пологів як передчасний розрив навколоплідних оболонок, розриви м’яких тканин пологових шляхів та дефект плацентарної тканини, ніж у жінок з нормоценозом піхви.
Серед оперативних втручань у жінок з БВ достовірно (р<0,05) частіше проводилося розсічення промежини та ручна ревізія стінок порожнини матки, ніж у жінок з нормоценозом піхви. Велика кількість розсічень промежини пов’язана з більшою частотою ПП, де розсічення промежини є елементом тактики ведення ПП. Під час пологів частіше проводилася ревізія стінок порожнини матки, яка пов’язана із збільшенням такого ускладнення пологів як дефект плацентарної тканини. Велика сукупна частота вищевказаних оперативних втручань у жінок з БВ чинить небезпеку післяпологових гнійно-запальних захворювань, що пов’язано з високим ступенем колонізації піхви БВ-асоційованими мікроорганізмами.
У жінок з БВ, які складають 1 та 3 групи, у випадку відсутності оперативних втручань під час пологів загальна крововтрата була достовірно (р<0,05) меншою, ніж у жінок з 2 і 4 груп, що можливо пов’язано з продукцією БВ-асоційованими мікроорганізмами простагландинів та гепаринази, котрі забезпечують “міотампонаду” і “тромботампонаду”.
У 3 групі серед недоношених дітей достовірно (р<0,05) більше народилося дітей з масою 1000-1500 - (34,21%) дітей, ніж у 4 групі – 11 (18,33%) дітей. Проте у 4 групі переважали діти з масою тіла 2001-2500 - (51,67%) дитина, проти 18 (23,63%) дітей у 3 групі (р<0,05).
Частота асфіксії новонароджених достовірно (р<0,001) більша у жінок з НВ. У жінок з БВ оцінка за шкалою Апгар навіть при відсутності асфіксії нижча, ніж у групі жінок з нормоценозом піхви (р<0,05).
Багаточисельні ускладнення вагітності та пологів негативно вплинули на клінічний перебіг пуерперального періоду. У обстежених жінок з БВ частіше післяпологовий період перебігав з ускладненнями, ніж у жінок з нормоценозом піхви (р<0,001). У жінок з БВ достовірно (р<0,05) частіше зустрічалися такі ускладнення післяпологового періоду: субфебрілітет – у 30 (39,48%) жінок, післяпологовий ендометрит – у 4 (5,26%) жінок, розходження швів на промежині – у 4 (5,26%) жінок, ранова інфекція також у 4 (5,26%) жінок. Основна маса жінок у групах з БВ пізніше були виписані додому із стаціонару, ніж жінки з нормоценозом піхви (р<0,001). Більшу кількість ліжко-днів у групах жінок з БВ можливо пояснити значною кількістю ускладнень під час пологів, проведенням оперативних втручань та ускладненим перебігом післяпологового періоду.
Аналіз перебігу пологів, післяпологового періоду та стану плода у жінок з БВ та нормоценозом піхви дозволяє зробити висновок, що БВ призводить до збільшення частоти ускладнень під час вагітності, пологів, у післяпологовому періоді та погіршення стану плода, а це в свою чергу потребує проведення етіологічно і патогенетично обгрунтованих діагностичних, лікувальних та профілактичних заходів.
У всіх 186 вагітних 1 групи виявлено КК. АТ був позитивний у 161 (86,55%) обстежених жінок 1 групи, а рН піхвового вмісту в середньому становив 5,930,22 і найчастіше знаходився у межах 5,6-6,0 у 168 (90,32%) жінок. При огляді в дзеркалах у всіх 186 жінок 1 групи була відсутня гіперемія слизової оболонки стінок піхви. У жінок 1 групи переважали рясні – у 149 (80,11%) жінок, рідкі - у 145 (77,96%) жінок, молочного або сіруватого кольору – у 175 (94,08%) жінок, рівномірно розподілені по стінках піхви – у 170 (91,40%) жінок піхвові виділення. Кольпоскопічна картина у всіх 186 жінок 1 групи характеризувалася наявністю гіпо- або дистрофічних змін. Найчастішими скаргами у обстежених жінок 1 групи були: скарги на тривалі і значні піхвові виділення у 171 (91,94%) жінок і на неприємний запах піхвових виділень у 167 (89,78%) жінок. У результаті мікробіологічного дослідження піхвового вмісту у жінок 1 групи ЛБ виділено тільки у 1/3 пацієнток у низькій концентрації 104 і менше КУО/мл функціонально дефектними. Найчастіше у жінок 1 групи серед ФАБ виділялися gardnerella vaginalis у 111 (59,68%) жінок, значно рідше E.coli у 71 (38,17%) жінки і Staph.epidermidis у 45 (24,19%) жінок. Ступінь обсіменіння піхви був високим тільки для gardnerella vaginalis і складав 106-107 КУО/мл, а для решти бактерій він був 104 КУО/мл і менше. ФАБ частіше зустрічалися у монокультурі – у 126 (67,74%) жінок, асоціація з 2-х мікроорганізмів – у 37 (19,89%) жінок, а асоціація з 3-х мікроорганізмів у 23 (12,37%) жінок. Серед ОАБ у жінок 1 групи найчастіше зустрічалися: Mobiluncus spp. у 64 (34,41%) жінок, Peptostreptococcus spp. у 55 (29,57%) жінок, Peptococcus spp. у 38 (20,43%) жінок, Bacteroides spp. у 35 (18,82%) жінок і Bifidobacterium spp. у 29 (15,59%) жінок. Ступінь обсіменіння піхви був високим тільки для Peptostreptococcus spp., Peptococcus spp. і Bacteroides spp. і становив 106-107 КУО/мл. ОАБ частіше зустрічалися у вигляді монокультури у 140 (75,27%) жінок, асоціації з 2-х мікроорганізмів у 28 (15,05%) жінок, а асоціації з 3-х мікроорганізмів у 18 (9,68%) жінок. У жодної обcтеженої жінки 1 групи не виявлено монокультуральний склад піхвового вмісту. Таким чином, у всіх 100% обстежених жінок 1 групи відмічався склад мікробіоценозу піхви характерний для БВ.
Встановлено, що в обстежених жінок 1 групи вагітність перервалася у 78 (41,94%) жінок. Найчастіше вагітність переривалася у терміні від 9 до 14 тижнів вагітності – у 31 (16,66%) жінок, у терміні від 21 до 24 тижнів вагітності – у 10 (5,37%) жінок і у терміні від 29 до 32 тижнів вагітності – у 18 (9,67%) жінок. Дані терміни можна вважати критичними по НВ у жінок з БВ. У 34 (18,28%) жінок 1 групи переривання вагітності почалося з передчасного розриву навколоплідних оболонок, що складає у 2 та 3 триместрах вагітності 79,07%.
У всіх обстежених вагітних 2 групи у вагінальних мазках домінували ЛБ, відсутньою була грамнегативна мікрофлора, спори, міцелій і псевдогіфи грибів, поодинокі лейкоцити і поодинокі “чисті” епітеліальні клітини. АТ був позитивний у 3 (5,00%) обстежених жінок. рН піхвового вмісту у обстежених жінок 2 групи у середньому становив 3,990,36. Найчастіше рН піхвового вмісту у обстежених жінок 2 групи знаходився в межах 3,5-4,5 у 55 (91,67%) жінок.
У всіх 100% жінок 2 групи під час огляду в дзеркалах була виявлена без патологічних змін слизова оболонка стінок піхви. У обстежених жінок 2 групи з нормоценозом піхви переважали скудні – у 54 (90,00%) жінок, густі – у 59 (98,33%) жінок, молочного кольору – у 57 (95,00%) жінок, нерівномірно розподілені по слизовій оболонці стінок піхви – у 55 (91,67%) жінок піхвові виділення. Кольпоскопічна картина у всіх 60 обстежених жінок 2 групи була без патологічних змін.
Під час мікробіологічного дослідження піхвового вмісту у всіх 100% жінок 2 групи були виділені ЛБ у концентрації 107-108 КУО/мл. Більшість виділених штамів ЛБ продукували перекис водню, що свідчить про високу захисну здатність ЛБ. Таким чином, у жінок 2 групи ЛБ виділялися з піхвового вмісту у всіх жінок у вигляді асоціацій у високій концентрації з високою захисною здатністю.
У жінок 2 групи найчастіше серед ФАБ виділялися: E.coli у 21 (35,00%) жінки і Staph.epidermidis у 13 (21,67%) жінок. Ступінь обсіменіння піхви для E.coli складав 103-105 КУО/мл, а для Staph.epidermidis – 103-104 КУО/мл. ФАБ завжди зустрічалися у монокультурі. Серед ОАБ у жінок 2 групи найчастіше зустрічалися: Bifidobacterium spp. у 10 (16,67%) жінок, Peptostreptococcus spp. у 9 (15,00%) жінок, і Peptococcus spp. у 6 (10,00%) жінок. Ступінь обсіменіння піхви був найвищим у Bifidobacterium spp. і складав 106-107 КУО/мл, а для Peptostreptococcus spp. і Peptococcus spp. – 103-104 КУО/мл. ОАБ завжди зустрічалися у монокультурі. Таким чином, у жінок 2 групи з нормоценозом піхви у мікробіоценозі переважають ЛБ у вигляді асоціації видів і незначна кількість ФАБ і ОАБ у низьких концентраціях.
У 2 групі обстежених жінок переривання вагітності виявлено тільки у 9 (15,00%) випадках. Переривання вагітності відбулося у 2 (3,33%) жінок у терміні до 6 тижнів вагітності і по 1 (1,67%) випадку у термінах 9-10, 11-12, 17-18, 25-26, 29-30, 33-34 і 35-36 тижнів вагітності. У жодної жінки з 2 групи переривання вагітності не починалося з передчасного розриву навколоплідних оболонок.
Отже, у вагітних з нормоценозом піхви відмічено незначне обсіменіння піхви бактеріями. Основною складовою мікробіоценозу піхви є ЛБ і незначна кількість ФАБ і ОАБ у низькій концентрації.
У всіх 126 жінок 3 групи виявлено КК. АТ був позитивний у 106 (84,12%) обстежених жінок. рН піхвового вмісту у обстежених жінок 3 групи в середньому становив 5,750,25. Найчастіше рН піхвового вмісту у обстежених жінок 3 групи знаходився у межах 5,6-6,0 – у 115 (91,27%) випадках. При огляді в дзеркалах у всіх 100% жінок 3 групи були відсутні патологічні зміни слизової оболонки піхви. У обстежених жінок 3 групи переважали рясні – у 102 (80,95%) жінок, рідкі – у 100 (79,37%) жінок, молочного або сіруватого кольору – у 121 (96,03%) жінок, рівномірно розподілені по стінках піхви – у 115 (91,27%) жінок піхвові виділення. При проведенні кольпоскопії у всіх 126 обстежених жінок були виявлені гіпо- або дистрофічні зміни слизової оболонки стінок піхви, котрі і були нами оцінені як ознаки БВ. При мікробіологічному дослідженні піхвового вмісту у обстежених жінок 3 групи ЛБ виявлено тільки у 46 (36,51%) жінок у концентрації 103-105 КУО/мл. Найчастіше у жінок 3 групи із піхвового вмісту виділялися: gardnerella vaginalis у 71 (56,35%) жінки, E.coli у 49 (38,89%) жінок, Peptostreptococcus spp. у 38 (30,16%) жінок, Staph.epidermidis у 32 (25,39%) жінок, Peptococcus spp. у 25 (19,84%) жінок, Bacteroides spp. у 24 (19,05%) жінок і Bifidobacterium spp. у 19 (15,08%) жінок. У найвищій концентрації 106-107 КУО/мл виділялися gardnerella vaginalis і ОАБ (Peptostreptococcus spp., Peptococcus spp., Bacteroides spp.). Отже, для жінок 3 групи характерна низька концентрація або відсутність до певної міри ЛБ, переважання ОАБ і мікроаерофільних мікроорганізмів (Peptostreptococcus spp., Peptococcus spp., Bacteroides spp. і gardnerella vaginalis) у високій концентрації. Такий мікробіоценоз піхви характерний для БВ.
У результаті переривання вагітності у жінок 3 групи народилося 50 (39,68%) абортних плодів і 76 (60,32%) недоношених новононароджених. При цьому найбільше було абортних плодів з ростом від 5 до 10 см – у 22 (44,00%) плодів, що відповідає 1 триместру гестації, і найбільше плодів з масою до 100 г, що також відповідає 1 триместру гестації. Проведено мікробіологічне обстеження всіх абортних плодів та недоношених новонароджених. З ротової порожнини у абортних плодів та недоношених новонароджених від жінок 3 групи виділено: Staph.epidermidis, E.coli, Peptostreptococcus spp. і gardnerella vaginalis – по 3 (2,38%) випадки і Staph.saprophyticus, Peptococcus spp., Bacteroides spp. – по 2 (1,59%) випадки. Концентрація виділених мікроорганізмів була меншою 103 КУО/мл. З шлункового вмісту абортних плодів та недоношених новонароджених у жінок 3 групи виділено: E.coli і Peptostreptococcus spp. – по 3 (2,38%) випадки і Staph.saprophyticus, Bacteroides spp. і gardnerella vaginalis – по 2 (1,59%) випадки у концентрації менше 103 КУО/мл. Найчастіше з кон’юнктиви абортних плодів та недоношених новонароджених у жінок 3 групи виділено: E.coli у 44 (34,92%) випадках, Peptostreptococcus spp. у 32 (25,40%) випадках, gardnerella vaginalis у 28 (22,22%) випадках, Peptococcus spp. у 24 (19,05%) випадках, Staph.saprophyticus у 22 (17,46%) випадках і Bifidobacterium spp. у 13 (10,32%) випадках. Найвищою була концентрація ОАБ (Peptostreptococcus spp., Peptococcus spp., Bacteroides spp.) і gardnerella vaginalis – 104-105 КУО/мл, а концентрація E.coli і Bifidobacterium spp. – 103-104 КУО/мл. Найчастіше зі шкіри голови абортних плодів та недоношених новонароджених були виділені: gardnerella vaginalis – у 70 (55,56%) випадках, E.coli у 48 (38,10%) випадках, Peptostreptococcus spp. у 37 (29,37%) випадках, Staph.epidermidis у 30 (23,81%) випадках, Peptococcus spp. у 25 (19,84%) випадках, Вacteroides spp. у 22 (17,46%) випадках, Bifidobacterium spp. у 21 (16,67%) випадку. У високій концентарації виділені ОАБ (Peptostreptococcus spp., Peptococcus spp. і Вacteroides spp.) і gardnerella vaginalis – 105-106 КУО/мл, а E.coli і Bifidobacterium spp. у концентрації 103-104 КУО/мл. З ділянки пупка найчастіше у абортних плодів і недоношених новонароджених були виділені: gardnerella vaginalis – у 67 (53,17%) випадках, E.coli – у 46 (36,51%) випадках, Peptostreptococcus spp. – у 37 (29,37%) випадках, Staph.saprophyticus - у 29 (23,02%) випадках, а також Peptococcus spp. і Вacteroides spp. – по 24 (19,05%) випадки, Bifidobacterium spp. – у 21 (16,67%) випадку. У найвищій концентрації були виділені ОАБ: gardnerella vaginalis – 105-106 КУО/мл, E.coli і Bifidobacterium spp. у концентрації 103-104 КУО/мл.
У 4 групу були включені жінки у котрих стан мікробіоценозу піхви відповідав нормі. У вагінальних мазках домінували ЛБ, відсутня грамнегативна мікрофлора, спори, міцелій, псевдогіфи, лейкоцити, поодинокі “чисті” епітеліальні клітини. У всіх 100 пацієнток відсутні були КК, а АТ був негативним. рН піхвового вмісту у обстежених жінок 4 групи у середньому становив 3,90,23 і найчастіше знаходився у межах 3,5-4,0 у 78 (78,00%) випадках. При огляді в дзеркалах у всіх 100% обстежених жінок 4 групи не виявлено патології зі сторони слизової оболнки стінок піхви. У обстежених жінок 4 групи переважали скудні – у 88 (88,00%) жінок, густі – у 99 (99,00%) жінок, молочного кольору – у 100 (100,00%) жінок, нерівномірно розподілені по стінках піхви – у 100 (100,00%) жінок піхвові виділення. При проведенні кольпоскопії у всіх 100% жінок 4 групи були відсутні патологічні зміни зі сторони слизової оболонки стінок піхви. У піхвовому вмісті обстежених жінок 4 групи ЛБ виявлено у всіх 100 жінок у концентрації 106-107 КУО/мл. Найчастіше у жінок з нормоценозом піхви і НВ з піхви виділялися E.coli у 35 (35,00%) жінок, Staph.epidermidis – у 24 (24,00%) жінок, Bifidobacterium spp. – у 18 (18,00%) жінок, Peptostreptococcus spp. – у 15 (15,00%) жінок, Peptococcus spp. – у 10 (10,00%). У найвищій концентрації виділялися E.coli і Bifidobacterium spp. – 103-105 КУО/мл, а також Staph. epidermidis, Corynebacterium spp., Peptostreptococcus spp. – 103-104 КУО/мл. Таким чином, виділені мікроорганізми визначалися у низькій концентрації з переважанням ФАБ. Отже, для мікробіоценозу піхви у жінок 4 групи характерна наявність ЛБ у високій концентрації, переважання ФАБ у невисокій концентрації. Такий склад піхви характерний для нормоценозу піхви.
У результаті переривання вагітності у 4 групі народилося 40 (40,00%) абортних плодів і 60 (60,00%) недоношених новонароджених. У 4 групі було найбільше абортних плодів з ростом до 5 см – 24 (60,00%) плоди і масою до 100 г – 29 (72,50%) плодів, що відповідає 1 триместру вагітності. Проведено бактеріологічне обстеження всіх абортних плодів та недоношених новонароджених у жінок 4 групи. З ротової порожнини у абортних плодів та недоношених новонароджених виділено: Staph.epidermidis, Staph.saprophyticus, E.coli по 1 (1,00%) випадку кожний. Концентрація виділених мікроорганізмів була меншою 103 КУО/мл. З шлункового вмісту абортних плодів та недоношених новонароджених виділено: Staph.saprophyticus і E.coli по 1 (1,00%) випадку кожний. Концентрація виділених мікроорганізмів була меншою 103 КУО/мл. Найчастіше з кон’юнктиви абортних плодів та недоношених новонароджених виділено: Staph.epidermidis – у 20 (20,00%) випадків і E.coli – у 14 (14,00%) випадках. Концентрація виділених мікроорганізмів була меншою 103 КУО/мл. Найчастіше зі шкіри голови у абортних плодів та недоношених новонароджених були виділені: Staph.epidermidis – у 23 (23,00%) випадках, E.coli – у 26 (26,00%) випадках і Peptococcus spp. – у 9 (9,00%) випадках. Концентрація виділених мікроорганізмів у всіх випадках була меншою 103 КУО/мл. З ділянки пупка у абортних плодів та недоношених новонароджених було виділено: Staph.epidermidis – у 6 (6,00%) випадках і Staph.saprophyticus – у 1 (1,00%) випадку. Концентрація виділених мікроорганізмів у всіх випадках була меншою ніж 103 КУО/мл.
Отже, первинна колонізація бактеріями недоношених новонароджених відбувається за рахунок складових піхвового мікробіоценозу матері і є незначною у жінок з нормоценозом піхви (4 група). У жінок 3 групи відмічається первинна колонізація недоношених новонароджених різноманітною флорою у значно вищій концентрації, ніж у жінок з нормоценозом піхви (4 група) з переважанням ОАБ (р<0,05). Таким чином, недоношених новонароджених з 3 групи можна вважати внутрішньоутробно інфікованими ОАБ з високим ступенем ризику реалізації інфекції.
Висока частота БВ у вагітних потребує швидких і недорогих скринінгових методів діагностики БВ. Підвищення рН піхвового вмісту є однією з ранніх ознак розвитку БВ. У звязку з цим ми пропонуємо простий і доступний для практичного лікаря, а також економічно дешевий кольоровий тест з гематоксиліном (ГТ). Основними параметрами, які характеризують ефективність методу діагностики є чутливість і специфічність методу. Чутливість ГГ для вагітних жінок склала 87,30%, а специфічність – 85,00%. Порівнюючи літературні дані [12, 57] ефективності діагностики БВ за критерієм рН піхвового вмісту, який був визначений за допомогою рН-метрів і наборів універсальних індикаторних папірців, з одержаними результатами чутливості і специфічності ГТ, останній можна вважати ефективним методом скринінгової діагностики БВ у вагітних. Окрім того, ГТ є більш доступним, простим у виконанні і економічно дешевим у порівнянні з іншими методами визначення рН піхвового вмісту.
Проблема розробки ефективного лікування БВ у вагітних має важливе медичне і соціальне (оскільки БВ призводить до НВ та ІПіН) значення. Лікування БВ у вагітних до цього часу залишається досить складним завданням. Нашу увагу привернула ідея комплексного використання препарату з групи 5-нітроімідазолу – орнідазолу (“Тибералу”) і пробіотика 5 покоління – препарату “Хілак форте-краплі”. Лікування вагітних проводили за такою схемою: одноразовий пероральний прийом після вечері 2 г орнідазолу (“Тибералу”) і одночасно інтравагінально вводили “Хілак форте-краплі” по 2 мл двічі на день протягом 7 днів. Після інтравагінального введення препарату “Хілак форте-краплі” рекомендували лежаче положення на спині з зігнутими в колінах ногами на протязі 30 хвилин.
Основною скаргою у жінок 5 групи з БВ була скарга на рясні з неприємним запахом піхвові виділення, які спостерігалися у 53 (81,54%) вагітних до лікування за запропонованою вище схемою. Через 7-10 днів після закінчення лікування вищевказані скарги не подавала жодна жінка, а через 1 місяць такі скарги виявлені у 1 (1,54%) жінки. До лікування БВ у 53 (81,54%) вагітних жінок 5 групи при огляді в дзеркалах слизової оболонки стінок піхви виявлено рясні піхвові виділення і тільки у 10 (15,38%) жінок – помірні піхвові виділення, а у 2 (3,08%) обстежених жінок – скудні піхвові виділення. Через 7-10 днів після закінчення лікування у обстежених жінок 5 групи рясні піхвові виділення були відсутні, а скудними стали у 64 (98,46%) жінок і тільки у 1 (1,54%) жінки – помірними. Через 1 місяць після закінчення лікування у 63 (96,92%) обстежених жінок виділення носили характер скудних і тільки у 2 (3,08%) жінок вони мали характер рясних і помірних. Таким чином, частота рясних піхвових виділень до лікування достовірно (р<0,001) була вищою (81,54%), ніж після закінчення лікування (1,54%). Також достовірно (р<0,05) вищою до лікування (15,38%) була частота помірних піхвових виділень, ніж після лікування (1,54%). Відповідно достовірно (р<0,001) зросла частота скудних піхвових виділень з 3,08% до лікування до 98,46% через 7-10 днів і до 96,92% через 1 місяць після закінчення лікування. Після лікування достовірно (р<0,001) зменшилася частота рідких піхвових виділень з 96,92% до лікування до 1,54% після закінчення лікування, а відповідно зросла частота густих піхвових виділень з 3,08% до лікування до 100,00% через 7-10 днів і до 98,46% через 1 місяць після закінчення лікування. Після закінчення лікування достовірно (р<0,05) збільшилася частота молочних піхвових виділень з 36,92% до лікування до 100,00% через 7-10 днів і до 98,46% через 1 місяць після завершення лікування. У обстежених жінок 5 групи спостерігається достовірне (р<0,001) зменшення частоти рівномірно розподілених по стінках піхви виділень з 95,38% до лікування до 1,54% після завершення лікування і, відповідно, зростання частоти нерівномірно розподілених піхвових виділень з 4,62% до лікування до 98,46% після закінчення лікування.
У всіх 65 обстежених жінок 5 групи були виявлені у вагінальних мазках КК до лікування, а позитивний АТ виявлений у 56 (88,15%) обстежених жінок до лікування. рН піхвового вмісту у обстежених жінок 5 групи до лікування у середньому становив 5,830,25 і найчастіше знаходився у межах 5,1 – 6,0 у 58 (89,23%) жінок. До лікування у обстежених жінок 5 групи ЛБ були виділені тільки у 25 (38,46%) жінок і у низькій концентрації 102-105 КУО/мл. Серед ФАБ найчастіше виділялися Staph. epidermidis у 16 (24,62%) жінок і E. coli у 19 (29,23%) жінок у низькій концентрації, відповідно, менше 103 КУО/мл і 103-104 КУО/мл. Серед ОАБ і мікроаерофілів найчастіше виділялися Peptostreptococcus spp. у 19 (29,23%) жінок, Peptococcus spp. у 13 (20,00%) жінок, Вacteroides spp. – у 12 (18,46%) жінок і gardnerella vaginalis – у 38 (58,46%) жінок у високих концентраціях 106-107 КУО/мл.
Після лікування КК були виявлені через 7-10 днів після закінчення лікування у 2 (3,08%) жінок і через 1 місяць після закінчення лікування у 1 (1,54%) жінки. Таким чином, у порівнянні з частотою виявлення КК до лікування відмічається достовірно (р<0,001) зменшення частоти їх виявлення через 7-10 днів після закінчення лікування. АТ у всіх 65 жінок 5 групи через 7-10 днів після закінчення лікування був негативним. Таким чином, частота позитивного АТ після лікування достовірно (р<0,001) зменшилася, ніж до лікування з 86,15% до лікування до 1,54% після лікування. рН піхвового вмісту у жінок 5 групи після лікування через 7-10 днів у середньому становив 4,110,27 і через 1 місяць – 4,160,26. Після лікування БВ у вагітних жінок 5 групи достовірно (р<0,01) збільшилася частота виявлення ЛБ і їх концентрація у піхвовому вмісті та знизилася частота виявлення і концентрація ОАБ (особливо Peptostreptococcus spp., Peptococcus spp. і Вacteroides spp.), а також мікроаерофільних бактерій, зокрема gardnerella vaginalis.
Отже, загальна рання ефективність терапії БВ препаратами орнідазол (“Тиберал”) і “Хілак форте-краплі” дорівнювала 96,92%, а через 1 місяць стійкий клінічний і мікробіологічний ефект мав місце у 62 (95,38%) жінок.
У 1 триместрі вагітності для лікування БВ у вагітних використовували препарат “Хілак форте-краплі” і індигенні ЛБ. Проведено обстеження і лікування 46 вагітних жінок з БВ (6 група). Курс лікування полягав у інтравагінальному введенні на протязі 7 днів двічі на день 1 мл препарату “Хілак форте-краплі” і 1 мл живильного середовища з індигенними ЛБ (концентрація індигенних ЛБ становила 108-109 КУО/мл).
Клініко-бактеріологічне обстеження вагітних проводили тричі: перед початком лікування, через 7-10 днів і через 1 місяць після закінчення лікування. Основною скаргою у жінок 6 групи з БВ була скарга на рясні з неприємним запахом виділення, які спостерігалися у 38 (82,61%) вагітних до лікування. Через 7-10 днів і через 1 місяць після закінчення лікування скарг на рясні з неприємним запахом піхвові виділення не надавала жодна жінка. До лікування БВ у 38 (82,61%) вагітних жінок 6 групи при огляді в дзеркалах слизової оболонки стінок піхви виявлено рясні піхвові виділення і тільки у 6 (13,04%) жінок – помірні піхвові виділення, а у 2 (4,35%) обстежених жінок – скудні піхвові виділення. Через 7-10 днів і через 1 місяць після закінчення лікування у 45 (97,83%) обстежених жінок виділення носили характер скудних і тільки у 1 (2,17%) жінки вони мали характер помірних.
Таким чином, частота скудних піхвових виділень до лікування була достовірно (р<0,001) нижчою (4,35%), ніж після закінчення лікування (97,83%).
До лікування 44 (95,65%) вагітних жінок 6 групи мали рідкі піхвові виділення і тільки 2 (4,35%) жінок – густі піхвові виділення. Через 7-10 днів і через 1 місяць після закінчення лікування у 45 (97,83%) обстежених жінок піхвові виділення мали густу консистенцію і тільки 1 (2,17%) жінка – рідкі піхвові виділення. Таким чином, після лікування достовірно (р<0,001) зменшилася частота рідких піхвових виділень з 95,65% до лікування до 2,17% після закінчення лікування, а відповідно зросла частота густих піхвових виділень з 4,35% до лікування до 97,83% після закінчення лікування. Найчастіше до лікування колір піхвових виділень був сіруватий у 24 (52,17%) обстежених жінок і молочного кольору у 17 (36,96%) жінок. Через 7-10 днів і через 1 місяць після закінчення лікування у 45 (97,83%) жінок піхвові виділення мали молочний колір і тільки у 1 (2,17%) жінки – сіруваті. Таким чином, у жінок 6 групи після лікування достовірно (р<0,05) збільшилася частота виявлення піхвових виділень молочного кольору з 36,96% до лікування до 97,83% після закінчення лікування.
До лікування у 43 (93,48%) жінок переважали рівномірно розподілені по стінках піхви піхвові виділення і тільки у 3 (6,52%) жінок піхвові виділення були нерівномірно розподілені по стінках піхви і знаходилися в основному в області заднього піхвового склепіння. Через 7-10 днів і через 1 місяць після закінчення лікування тільки 1 (2,17%) жінка мала рівномірно розподілені по стінках піхви піхвові виділення, а у 45 (97,83%) жінок вони знаходилися в основному у задньому піхвовому склепінні. Таким чином, у обстежених жінок 6 групи спостерігається достовірне (р<0,001) зменшення частоти виявлення рівномірно розподілених по стінках піхви піхвових виділень з 93,48% до лікування до 2,17% після завершення лікування і, відповідно, збільшення частоти нерівномірно розподілених по стінках піхви піхвових виділень з 6,52% до лікування до 97,83% після закінчення лікування.
У всіх 46 обстежених жінок 6 групи були виявлені у вагінальних мазках КК, позитивний АТ у 40 (86,96%) жінок до лікування. рН піхвового вмісту у обстежених жінок 6 групи до лікування у середньому становив 5,730,27 і в основному у 42 (91,31%) жінок знаходився у межах 5,1-6,0. ЛБ зустрічалися у всіх 46 жінок, але в низькій концентрації менше 104 КУО/мл. Серед ФАБ найчастіше зустрічалися Staph.epidermidis у 11 (23,91%) жінок, E.coli – у 14 (30,43%) жінок. Їх концентрація, відповідно, менше 103 КУО/мл і 103-104 КУО/мл. Серед ОАБ і мікроаерофільних бактерій найчастіше зустрічалися gardnerella vaginalis у 28 (60,87%) жінок, Peptostreptococcus spp. – у 14 (30,43%) жінок, Peptococcus spp. – у 10 (21,74%) жінок, Вacteroides spp. – у 9 (19,57%) жінок і Bifidobacterium spp. – у 7 (15,22%) жінок. Вони виділялися у високих концентраціях 106-107 КУО/мл, окрім Bifidobacterium spp., які виділялися у концентрації 103-105 КУО/мл. Таким чином, у обстежених жінок 6 групи переважали ОАБ та мікроаерофільні бактерії у високій концентрації.
Після закінчення лікування через 7-10 днів і через 1 місяць КК були виявлені у 1 (2,17%) жінки, а АТ у всіх 46 (100,00%) жінок 6 групи був негативним. рН піхвового вмісту у жінок 6 групи після лікування через 7-10 днів у середньому становив 4,230,26 і через 1 місяць – 4,270,28 і найчастіше показник рН був менший 4,5. Таким чином, середнє значення рН піхвового вмісту після лікування стало достовірно (р<0,05) меншим, ніж до лікування.
Після лікування БВ у вагітних жінок 6 групи по запропонованій схемі достовірно (р<0,05) збільшилася концентрація ЛБ у піхвовому вмісті і знизилася частота виявлення і концентрації ОАБ і мікроаерофільних БВ-асоційованих мікроорганізмів.
Отже, загальна ефективність терапії БВ індигенними ЛБ і препаратом “Хілак форте-краплі” склала 97,83%, що дозволяє даний метод використовувати у практиці родопомічних закладів.
Профілактика НВ та ІПіН у жінок з БВ полягає у використанні ефективних методів лікування БВ. Оскільки БВ є фактором ризику і причиною НВ та ІПіН, то своєчасне лікування БВ є методом профілактики НВ та ІПіН у даного контингенту пацієнток. З метою вияснення ефективності профілактики НВ та ІПіН у вагітних з БВ шляхом лікування БВ препаратами орнідазол (“Тиберал”), “Хілак форте-краплі” і індигенними ЛБ було обстежено 83 жінки. Із них 43 жінки склали основну групу (7 група) і 40 жінок – контрольну групу (8 група). У всіх 83 жінок на час обстеження були відсутні ознаки загрози переривання вагітності, що було підтверджено, як клінічно, так і інструментальними методами (ультрасонографія). В основній групі всім вагітним проводилося лікування БВ за допомогою препаратів орнідазол (“Тиберал”), “Хілак форте-краплі” і індигенними ЛБ. Всім жінкам контрольної групи лікування БВ не проводилося.
Основною скаргою у жінок 7 і 8 груп з БВ була скарга на рясні з неприємним запахом піхвові виділення, які спостерігалися, відповідно, у 37 (86,05%) жінок і у 34 (85,00%) жінок. Достовірної (р>0,05) різниці у частоті скарг характерних для БВ у жінок 7 і 8 груп не виявлено. На початку спостереження у обстежених жінок 7 і 8 груп найчастіше зустрічалися рясні піхвові виділення, відповідно, у 36 (83,72%) жінок 7 групи і у 33 (82,50%) жінок 8 групи. Таким чином, кількість піхвових виділень у жінок 7 і 8 груп достовірно (р>0,05) не відрізнялася.
На початку спостереження у жінок 7 і 8 груп переважали рідкі піхвові виділення, відповідно, у 41 (95,35%) жінки 7 групи і у 38 (95,00%) жінок 8 групи. Таким чином, консистенція піхвових виділень у жінок 7 і 8 груп на початку спостереження достовірно (р>0,05) не відрізнялася. Найчастіше на початку спостереження у обстежених жінок 7 і 8 груп зустрічалися сіруваті і молочного кольору піхвові виділення, відповідно, у 40 (93,01%) жінок і у 37 (92,50%) жінок. Таким чином, колір піхвових виділень у жінок 7 і 8 груп на початку спостереження достовірно (р>0,05) не відрізнявся. У обстежених жінок 7 і 8 груп на початку спостереження частіше відмічалися рівномірно розподілені по стінках піхви піхвові виділення, відповідно, у 40 (93,02%) жінок і у 37 (92,50%) жінок. Таким чином, розподіл піхвових виділень по стінках піхви у обстежених жінок 7 і 8 груп на початку спостереження достовірно (р>0,05) не відрізнявся.
У всіх обстежених жінок 7 та 8 груп у вагінальних мазках виявлені на початку спостереження КК, а позитивний АТ – у 36 (83,72%) жінок 7 групи і у 33 (82,50%) жінок 8 групи. Таким чином, частота виявлення позитивного АТ серед обстежених жінок 7 і 8 груп достовірно (р>0,05) не відрізнялася. рН піхвового вмісту у обстежених жінок 7 і 8 груп на початку спостереження, відповідно, у середньому становив 5,750,25 і 5,720,23. Таким чином, показники рН піхвового вмісту у обстежених жінок 7 і 8 груп на початку обстеження достовірно (р>0,05) не відрізнялися. У обстежених жінок 7 і 8 груп ЛБ зустрічалися тільки, відповідно, у 16 (37,21%) жінок і у 14 (35,00%) жінок та у низькій концентрації 102-105 КУО/мл. У обстежених жінок 7 групи серед ФАБ найчастіше зустрічалися E.coli у 17 (39,53%) жінок, Staph.epidermidis – у 11 (25,58%) жінок. Концентрація E.coli становила 103-104 КУО/мл, а Staph.epidermidis – менше 103 КУО/мл. Серед ОАБ і мікроаерофільних бактерій у обстежених жінок 7 групи найчастіше зустрічалися gardnerella vaginalis у 24 (55,81%) жінок, Peptostreptococcus spp. – у 13 (30,23%) жінок, Peptococcus spp. – у 8 (18,60%) жінок, Вacteroides spp. – у 8 (18,60%) жінок і Bifidobacterium spp. – у 6 (13,95%) жінок. Концентрація даних мікроорганізмів була високою і становила 106-107 КУО/мл, окрім Bifidobacterium spp., концентрація яких становила 103-105 КУО/мл.
У обстежених жінок 8 групи серед ФАБ найчастіше зустрічалися E.coli у 15 (37,50%) жінок, Staph.epidermidis – у 9 (22,50%) жінок. Концентрація E.coli становила 103-104 КУО/мл, а Staph.epidermidis – менша 103 КУО/мл. Серед ОАБ і мікроаерофільних мікроорганізмів у обстежених жінок 8 групи найчастіше зустрічалися gardnerella vaginalis у 23 (57,50%) жінок, Peptostreptococcus spp. – у 12 (30,00%) жінок, Вacteroides spp. – у 7 (17,50%) жінок, Peptococcus spp. – у 6 (15,00%) жінок і Bifidobacterium spp. – у 5 (12,50%) жінок. Концентрація виділених бактерій була 106-107 КУО/мл, окрім Bifidobacterium spp., концентрація яких становила 103-105 КУО/мл. Таким чином, достовірної (р>0,05) різниці у спектрі та концентрації виділених бактерій у обстежених жінок 7 і 8 груп не виявлено.
Після проведеного лікування у жінок 7 групи КК були відсутні у вагінальних мазках, а також негативним був АТ у всіх 43 обстежених жінок. рН піхвового вмісту після закінчення лікування у жінок 7 групи в середньому становив 4,250,24. При бактеріологічному дослідженні піхвового вмісту у жінок 7 групи після лікування у всіх 100% випадках виявлено ЛБ у високій концентрації 107-109 КУО/мл і незначна кількість у низькій концентрації ФАБ і ОАБ.
Таким чином, проведене лікування привело до клінічного і бактеріологічного виздоровлення всіх 43 (100,00%) жінок 7 групи.
У всіх вагітних 7 і 8 груп по завершенню вагітності проводили бактеріологічне обстеження плодів та новонароджених.
Ознаки загрози переривання вагітності у 7 групі були виявлені на протязі вагітності у 5 (11,63%) жінок, а у 8 групі – у 13 (32,50%) жінок. Таким чином, частота ознак загрози переривання вагітності у обстежених жінок 7 групи була достовірно (р<0,01) меншою у 5 (11,63%) жінок, проти 13 (32,50%) жінок 8 групи. У 7 групі достовірно (р<0,01) рідше зустрічалися ПП у 3 (6,98%) жінок, проти 9 (22,50%) жінок. Окрім того, МВ достовірно (р<0,01) рідше зустрічалися у 7 групі у 2 (4,65%) жінок, проти 4 (10,00%) жінок у 8 групі. Переривання вагітності у 7 і 8 групах відбувалося у різні терміни вагітності. Для обстежених жінок 8 групи переривання вагітності відбувалося у терміни, які є критичними для вагітних з БВ, чого не спостерігалося серед жінок 7 групи. У жодному випадку у жінок 7 групи ПП чи МВ не починалися з передчасного розриву навколоплідних оболонок. У обстежених жінок 8 групи у 82,50% жінок переривання вагітності чи пологи починалися з передчасного розриву навколоплідних оболонок.
Отже, у жінок 7 групи, яким проведено лікування БВ по запропонованій методиці у 2,8 раза зменшилася частота переривання вагітності, а також був відсутній передчасний розрив навколоплідних оболонок.
Достовірної (р>0,05) різниці у спектрі виділених ФАБ з ротової порожнини у абортних плодів та новонароджених 7 і 8 груп не виявлено і їх концентрація була меншою 103 КУО/мл. ОАБ і мікроаерофільні бактерії у ротовій порожнині абортних плодів та новонароджених у 7 групі не були виявлені, а у 8 групі вони були виділені в окремих випадках у низькій концентрації (менше 103 КУО/мл). Достовірної (р>0,05) різниці у спектрі виділених ФАБ із шлункового вмісту абортних плодів і новонароджених у 7 і 8 групах не виявлено і їх концентрація була меншою 103 КУО/мл. На відміну від 8 групи у 7 групі не виявлено ОАБ і мікроаерофільних мікроорганізмів. У 7 і 8 групах спектр та концентрація виділених ФАБ з кон’юнктиви абортних плодів та новонароджених достовірно (р>0,05) не відрізнялася. ОАБ (зокрема Peptostreptococcus spp., Peptococcus spp., Вacteroides spp.) достовірно (р>0,05) частіше зустрічалися у 8 групі, ніж у 7 групі і їх концентрація була вищою. Спектр та концентрація виділених зі шкіри голови абортних плодів та новонароджених ФАБ у 7 і 8 групах достовірно (р>0,05) не відрізнялися. ОАБ (зокрема Peptostreptococcus spp., Peptococcus spp., Вacteroides spp.) достовірно (р<0,05) частіше зустрічалися у 8 групі, ніж у 7 групі і їх концентрація була вищою. Шкіра ділянки пупка у плодів та новонароджених 7 групи була майже “стерильною” на відміну від абортних плодів та новонароджених 8 групи, де зустрічалися різноманітні ФАБ, ОАБ та мікроаерофільні бактерії, а деякі з них (E.coli, Peptostreptococcus spp., Peptococcus spp., Вacteroides spp., Eubacterium spp. і gardnerella vaginalis) у значній концентрації (до 106 КУО/мл).
Таким чином, у основній 7 групі, де з метою профілактики ІПіН було проведено лікування БВ по запропонованій методиці, ротова порожнина, шлунковий вміст та ділянка пупка є практично “стерильною”, а кон’юнктива та шкіра голови абортних плодів та новонароджених достовірно (р<0,05) є менше бактеріально “забрудненою” у порівнянні з контрольною 8 групою. Особливо це стосується зменшення частоти виявлення та концентрації ОАБ та мікроаерофільних мікроорганізмів.
Отже, запропонована методика лікування БВ є ефективним методом профілактики НВ, передчасного розриву навколоплідних оболонок та ІПіН у жінок з БВ.
Висновки
Практичні рекомендації
Для впровадження в практику охорони здоров’я рекомендується:
І. Жінкам з НВ, передчасним розривом навколоплідних оболонок та ІПіН в анамнезі необхідно обов’язково проводити обстеження з метою виявлення БВ. Для цього поряд із загальноклінічними обстеженнями необхідно проводити:
ІІ. Жінкам з БВ з метою профілактики НВ, передчасного розриву навколоплідних оболонок та ІПіН необхідно проводити ефективне лікування БВ: