Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
7. ТЕМИ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ.
Тема 1. Первіснообщинний лад. Зародження станово-класового суспільства на сучасній території України.
План
1. Первіснообщинний лад на території України.
2. Суспільний лад, господарство і культура кіммерійців, скіфів, сарматів.
3. Античні міста-держави Північного Причорномор'я.
Методичні рекомендації до теми
Готуючись до заняття, слід виходити з даних сучасної науки про можливий вік Землі і вік людства. З позицій останніх досягнень розглянути проблему походження людини, звернувши увагу на наявність кількох теорій (чи точок зору) в науці, які більшою чи меншою мірою забезпечені відповідними доказами. Власне, на сьогодні найбільш доказовою є еволюційна теорія Ч.Дарвіна, кількість доказів щодо якої (залишків викопних людей) щорічно зростає. Їй протистоїть т.зв. креаціоністська теорія – про вплив вищої сили на походження і формування людини. Після цього слід з’ясувати періодизацію найдавнішої історії людства, джерела, на яких вона базується (археологія, антропологія, геологія, етнографія і ін.).
Визначаючи хронологічні рамки кожного періоду, необхідно звернути увагу на розвиток господарської діяльності, виділивши, зокрема, виготовлення знарядь праці, згодом приручення тварин і перехід від присвоюючих до відтворюючих форм господарства. Потрібно звернути особливу увагу на значення освоєння металів (мідь і бронза), їх вплив на форми, застосування і якість нових знарядь, що призвело до першого суспільного поділу праці (відокремлення землеробства від скотарства).
З розвитком економічної діяльності суспільств, пов’язане вироблення форм соціальної організації: в кам’яному віці – первісне стадо і родовий лад ( матріархат), в подальшому – перехід до патріархату, а з розвитком соціальної диференціації в суспільстві – перехід до формування перед державних чи державних утворень на території України.
Особливу увагу звернути на поступове виникнення форм суспільної свідомості (зачатки наукових знань, первісні форми релігії, мистецтво), з якими пов’язаний розвиток духовної культури.
Вивчаючи ранньозалізний вік, слід мати на увазі значення освоєння заліза, його вплив на подальший розвиток виробництва, зміни в соціально-економічних відносинах. Далі слід проштудіювати перед скіфський період в Україні (кіммерійські племена в степу і чорноліські – в Лісостепу) і перехід до розквіту ранньозалізного віку, пов’язаного із скіфськими і сарматськими племенами на Півдні України. Основою господарства обох народів було землеробство, скотарство, високий рівень розвитку ремесел і торгівлі (обміну) з грецькими і провінційно-римськими містами. Запам’ятати найбільші центри Північного Причорномор’я , з якими місцеві племена підтримували активні стосунки.
Слід наголосити, що у суспільному розвитку племен ранньозалізного віку спостерігаються значні зрушення. Відбувається руйнування общинних (на основі патріархату) відносин і становлення державотворчої діяльності. Зокрема, в скіфському суспільстві. Проте, коли вважати створення держави скіфами – чи в У1 ст. до н.е., чи в подальшому, єдиної думки не існує, - можливі всі три варіанти. Щодо четвертого питання, варто згадати, коли і внаслідок яких причин відбувається падіння Західної Римської імперії, яке формально започатковує ранньофеодальний ( з варіаціями) період подій в Україні, пов’язані з формуванням місцевих слов’янських племен і їх протодержавних утворень і початком “великого переселення народів, започаткованого готами і гуннами. Відзначити участь у цьому процесі хазар, які створюють першу на півдні Східної Європи державу – Хазарський Каганат з високим рівнем розвитку економіки, військової справи, дипломатичних стосунків, культури, і значення його в стародавній історії України. Звернути увагу на появу в степах кочовиків (печеніги, турки, половці і ін.), їх стосунки з Давньоруською державою, в подальшому – татаро-монгольська навала і входженням Півдня України до складу держави Золота Орда.
Література
Бунятян К.П. Про періодизацію історії первісного суспільства //Археологія. - 1981.- №1.
Відейко М.Ю. Трипільська цивілізація. – К., 2002.
Воронов А.А., Михайлова М.Б. Боспор Киммерийский. - М. 1986.
3. Геродот. Історія в 9-ти книгах.К.4. - К., 1993.
4. Давня історія України.// Під ред.П.П.Толочка .- Кн. І. – К.1994.
5. Ильинская В.А. Тереножкин А.И. Скифия в VII - IV до н.з. - К. ,1983.
6. Крижацкий С. Д., Зубар В.М., Русляєва А.С. Античні держави Північного Причорномор’я. – К., 1998.
7. Кузнецова Т.М.Этюды по скифской истории. – М., 1991.
.
8. СмирновК.Ф. Савромоты. - М., 1964.
9. Тереножкин А.И. Киммерийцы. - К. 1976.
10. Хазанов А.М. Разложение первобытного строя й возникновение классового общества. //Первобытное общество. - М. 1975.
Тема 2. Русь в період феодальної роздробленості та монголо –
татарської навали (ХІІ – перша половина ХІV ст.).
Причини феодальної роздробленості. Політичне становище та соціально – економічний розвиток південно – західних князівств (30-і рр. ХІІ – 30-і рр. ХІІ ст.).
Утворення та розвиток Галицько – Волинського князівства. Данило Галицький.
Боротьба руських земель проти монголо – татрського іга. Русь під владою Золотої Орди.
Культура Південно – Західної Русі періоду феодальної роздробленності.
Методичні рекомендації до теми
При вивченні теми слід з’ясувати причини феодальної роздробленості. Розвиток феодального способу виробництва призвів до виникнення місцевих економічних центрів, які в силу натурального характеру феодального господарства були слабо пов’язані один з одним. Місцеві економічні інтереси в умовах натурального господарства породжували прагнення до відособлення. Дружинники, колишня опора великого київського князя, перетворившись на вотчинників (бояр), пройнялися місцевими інтересами, влада Києва стала для них обтяжливою, бо вимагала служби і матеріальних витрат. З загостренням класових суперечностей феодали створили апарат влади ближче до своїх вотчин. Центром місцевих політичних сил стало головне місто певної області. Створення апарату феодальної влади на місцях сприяло дальшому розвитку феодального виробництва. Проте, втрата державної єдності і князівські міжусобиці підірвали політичну і військову міць давньоруської держави, чим скористалися вороги.
Значну увагу потрібно приділити розвитку окремих руських земель – Київської, Переяславської, Чернігово – Сіверської, Галицької і Волинської. В цей період Київ номінально зберігає статус головного міста. За володіння Києвом ведеться постійна боротьба між руськими князями, внаслідок якої в другій половині ХІІ ст. Київ остаточно втратив значення столиці Русі. Одночасно зростає економічна і політична могутність Галицького і Волинського князівств, які в 1199 р. об’єднуються в єдину державу. З цього часу Галицько – Волинське князівство, розквіт якого припадає на князювання Данила Галицького, стає на чолі процесу об’єднання південно – руських земель. Охарактеризувати Галицько – Волинську державу за князя Данила та його наступників.
Розгляд питання про боротьбу народів Русі проти монголо – татарських завойовників варто починати з соціально – економічних відносин кочових племен у Середній Азії. В ХІ-ХІІ ст. у них відбувся розклад родового ладу і зародився феодалізм. Потреба в нових пасовищах при екстенсивному веденні скотарства призводила до посилення войовничості кочових племен. Причиною поразок Руської держави у боротьбі з монголо – татарами була політична роздробленість. Героїчна боротьба руського народу проти завойовників мала всесвітньо – історичне значення. Окремо слід розглянути наслідки монголо – татарського панування для руських земель.
При вивченні культури Русі періоду феодальної роздробленості треба конкретно зупинитися на питаннях розвитку знань і освіти, літератури, архітектури. В цілому, вона зробила великий крок вперед і вплинула на розвиток культури сусідніх народів.
Література
Беляева С.А. Южнорусские земли во второй половине ХІІІ – ХVІ вв. – К., 1982.
Греков Б.Д. Золотая орда и ее падение. – М., 1950.
Грушевський М.С. Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця ХІV ст. – К., 1990.
Коринный Н.Н. Переяславская земля Х – І пол. ХІІІ вв. – К., 1992.
Котляр М.Ф. Галицько – Волинська Русь. – К.,1998.
Його ж. Данило Галицький. – К.,1979.
Крипякевмч І.П. Галицько – Волинське князівство. – К., 1984.
Марченко М.І Історія української культури. – К.,1961.
Моця О.П. Населення південно – руських земель ІХ – ХІІІ ст. – К.,1993.
Тема 3. Україна в ХІV – першій половині ХVІІ ст.
План
У ході вивчення питання соціально – економічного розвитку необхідно прослідкувати насамперед за тим, як феодальні відносини досягли на Україні своєї зрілості. Важливо також знати про основні тенденції в економічному розвитку і соціальних відносин на українських землях в період феодалізму.
Знайомлячись із розвитком основних галузей сільського господарства, варто звернути увагу не тільки на повільність змін у ньому, обумовлену феодальним способом виробництва, а й на те, що нового з’явилося в ньому. Особливу увагу слід закцентувати на процесі формування феодального землеволодіння – основі феодально – кріпосницької системи, визначити шляхи його зростання та форми, висвітлити соціальну структуру населення. Необхідно знати причини виникнення з ХV ст. фільваркової системи землеробства, охарактеризувати феодальні повинності та простежити процес закріпачення. Потрібно знати ряд положень, які стосуються розвитку промислів, ремесла, що було пов’язано з дальшим поглибленням суспільного поділу праці, виникнення цехів.
Вивчення матеріалу про міста треба розпочати з того, як засновувалися нові міста і зростали старі; їх поділ на державні і приватновласницькі; надання деяким містам магдебурзького права; дати характеристику основних груп міського населення. Розвиток торгівлі на Україні ХІV – першої половини ХVІІ ст. обумовлювався розвитком продуктивних сил, поглибленням суспільного поділу праці, зростанням товарної продукції сільського господарства і ремесла. Відзначивши це, слід зупинитися на організації торгівлі, на внутрішній (торги, ринки і ярмарки) і зовнішній (з Росією, Молдавією, країнами Західної Європи, зі Сходом) торгівлі.
Розглядаючи питання розвитку культури, варто з’ясувати історичні умови її розвитку та перейти до засвоєння матеріалу про різні галузі культури і виявити головні тенденції в їх розвитку. Шкільна освіта цього періоду представлена школами, що існували при монастирях, церквах, інколи в маєтках феодалів. Особливу увагу слід звернути на православні школи вищого ступеня - “греко – слов’яно – латинську” колегію, заснована князем К.Острозьким та Києво – Могилянську колегію. Розвиток шкільної освіти сприяв появі наукових праць з різних галузей науки – математики, медицини, філології тощо. До цього ж часу відноситься і виникнення друкарства в Україні, яке тісно пов’язане ім’ям Івана Федорова. Розглядаючи старі й появу нових жанрів літератури, треба зупинитися на новому типі письменства, що бурхливо розвивалося з кінця ХVІ ст. – полемічній літературі, визначити провідні ідеї полемічних праць. В ХV ст. зародилися нові епічні твори – історичні пісні і думи, своєрідними творами літератури були літописи. У театральному мистецтві наприкінці ХІV – першій половині ХVІІ ст. виникає шкільний театр у вигляді декламацій і діалогів та народно – площадний театр (інтермедія), з’являється вертеп. При розгляді мистецтва необхідно звернути на такі важливі процеси: виникнення в них національних, народних рис; зменшення церковних впливів та збільшення світських елементів тощо.
Література
Білодід О. Загадка Петра Могили//Київська старовина. – 1993. - №3.
Ісаєвич Л.Д. Джерела з історії України доби феодалізму ХV – ХVІІІ ст. – К.,1972.
Його ж. Братства та їх роль у розвитку української культури ХVІ – ХVІІ ст. – К.,1968.
Історія України в особах. Литовсько – польська доба. – К., 1997.
Пуцько В.Г. Візантійсько – київська спадщина в культурному розвитку Великого князівства Литовського // УІЖ. – 1998. - № 5.
Русина О.В. Україна під татарами і Литвою. – К., 1998.
Українська народність. – К.,1990.
Шабульдо Ф.М. Земли Юго – Западной Руси в составе Великого княжества Литовського. – К.,1987.
Щербак В.О. До питання про еволюцію класово – станової структури феодального суспільства України в ХІV – першій половині ХVІІ ст.// УІЖ. – 1987. - №2.
Яковенко Н. Здобутки і втрати Люблінської унії//Київська старовина. – 1993. - №3.
Її ж. Українська шляхта.
План
1. Формування української державності в ході Визвольної війни.
2. Зміни в соціально - економічній ситуації.
При розгляді даного питання необхідно відзначити, що вже в ході всенародного повстання 1648 року відбулися докорінні зміни в державному устрої українського суспільства. Верховним органом стала загальнокозацька рада, яка мала загальнонародний характер. На чолі держави став гетьман, до рук якого поступово переходила військова, адміністративна, фінансова і судова влада. Дорадчі права при гетьмані мала рада генеральної старшини, до якої належали генеральний писар, генеральний обозний, генеральний осавул, генеральний суддя, генеральний підскарбій, генеральний бунчужний, генеральний хорунжий, які відали управлінням окремими галузями життя. Військовими і адміністративно – територіальними одиницями України були полки. Влада у них зосереджувалась в руках полковника і очолюваної ним полкової адміністрації. Полки поділялися на сотні. Керували ними сотник і сотенна старшина. Сотня складалася з куренів, очолюваних курінними отаманами. Українська держава мала свої власні збройні сили, основу яких складали запорожці й реєстрові козаки. В Україні склалися судова та фінансова системи, власна символіка, український уряд проводив активну зовнішню політику, напрямки якої необхідно детально проаналізувати.
Розглядаючи соціально – економічне становище українських земель, слід відзначити, що в роки війни був знищений польсько – шляхетський режим, ліквідовані земельні володіння польських і великих українських магнатів і шляхтичів, а також католицького духовенства. Проте як стан шляхта не була знищена. Це стало однією з передумов збереження старих порядків. Залишилася певна частина шляхти, зокрема православної, яка складалася з дрібних і середніх землевласників, змушених зважати на антифеодальні настрої народних мас.
Важливим при вивченні є питання змін в становищі козацтва, яке почало перетворюватися в окремий стан суспільства, особливо такої соціальної групи козацтва, як старшина. Розширилися соціальні джерела її формування й соціально – політичний статус. Так поступово почався процес феодалізації козацької старшини, яка в своїх господарствах використовувала нові капіталістичні методи господарювання (вільнонаймана праця тощо).
Відновилася роль православного духовенства, яке за підтримки гетьмана зміцнило феодальні основи монастирських господарств.
Селянство в ході війни завоювало особисту свободу й право земельної власності. Але воно як і раніше залишалося податковим станом. Після завоювання селянами права земельної власності виникли економічні передумови для розвитку селянських господарств капіталістичним шляхом. Але пануючий клас доклав багато зусиль, щоб відновити в колишніх форах і розмірах феодальний зиск, хоча відразу досягти їм цього не вдалося. Слід звернути увагу і на зміни, що відбулися в соціальній структурі міського населення та стані купецтва.
Підводячи підсумки, слід відзначити, що національно – визвольна революція 1648 року мала виразні елементи революції буржуазної. Проте ці завоювання не були закріплені законодавчо. Уряд молодої республіки відстав від реального ходу подій, роблячи ставку на козацтво та відводячи йому те соціальне місце в суспільстві, яке раніше належало польській шляхті. Тобто започаткувалася реставрація колишнього станового ладу, але вже на національній основі.
Література.
Тема 5. Українські землі в добу Руїни.
План
Методичні рекомендації до теми
Розгляд даної теми необхідно почати з визначення хронологічних рамок цього періоду. Важливим аспектом у з'ясовані причин, що поклали початок Руїни є аналіз політики Московії, Польщі, Туреччини та Кримського ханства стосовно України, і в зв'язку із цим зовнішньополітична орієнтація гетьманів на військову підтримку цих країн. Також необхідно простежити на які соціальні верстви опирались українські лідери.
Аналізуючи діяльність гетьмана І.Виговського необхідно звернути увагу на ставлення українського козацтва до процедури його обрання, соціальної та зовнішньої політики, розглянути зміст Гадяцької угоди, причини зречення гетьманства та приходу до влади Ю.Хмельницького. Розкрити зміст Переяславських статей 1659 р. та Слободищенського трактату 1660 р. та їх наслідки для України.
Розкриваючи проблему політичного поділу Української держави на Правобережну та Лівобережну необхідно з’ясувати причину цього факту, визначити в сфері впливу яких країн та інтересів опинились регіони України, проаналізувати зміст та наслідки Андрусівського перемир'я 1667р.
Розглядаючи обрання П. Дорошенка на гетьманство об'єднаної України (1668 р.), варто звернути увагу на перспективи цієї події, а також на геополітичну ситуацію (претензії Польщі та Москви), відсутність узгоджених дій українських сил, проаналізувати причини союзу П.Дорошенка з Туреччиною, умови та наслідки Бучацького мирного договору 1672 р. Особливу увагу треба звернути на політику Туреччини та Кримського хана стосовно України, що призвело до значних людських та матеріальних втрат. Завершенням війни стало укладення Бахчисарайського договору 1681 р. між Москвою, з одного боку, та Туреччиною і Кримським ханством з другого. При цьому слід акцентувати увагу, що інтереси України значною мірою нехтувались.
Завершити розгляд політичних, військових, територіальних та економічних наслідків Руїни для України необхідно аналізом змісту та реалізації умов Вічного миру між Росією та Польщею 1686 р.
Розкриваючи проблеми розвитку культури України в зазначений період, в першу чергу, слід звернути увагу як на сприятливі умови, в яких відбувався культурний процес – існування гетьманської держави, так і на негативні - воєнні дії, русифікація, масовий відтік інтелігенції в Московію, продовження утисків з боку Польщі, при цьому останні мали більш визначальний вплив.
Розкриваючи питання розвитку освіти, необхідно звернути увагу на той факт, що в багатьох селах України існували початкові (дяківські) школи, а в містах – школи, утримувані братствами. Головним осередком освіти, науки і культурного життя залишалася Києво – Могилянська колегія, на західноукраїнських землях - реорганізований в університет Львівський єзуїтський колегіум (1661 р.). Важлива роль а розвитку освіти і культури належала книгодрукуванню.
Студенти повинні знати зміст, ідейне спрямування найдавніших історичних творів, нові тенденції у розвитку літератури, основних її представників та їх твори.
Подальшого розвитку набуло мистецтво: театральне, народне і професійне музичне, архітектура, живопис, графіка тощо.
Особливо слід звернути увагу, що закінчення руїни і встановлення відносного спокою сприяло піднесенню української культури у всіх її проявах.
Література
Тема 6. Українські землі у ХVІІІ ст.
План
Методичні рекомендації до теми
Козацтво на початок ХVІІІ ст. продовжувало існувати як на Правобережжі так, незважаючи на його заборону Польським сеймом у 1699 р., і на лівобережжі (1707-1714 рр. завдяки підтримці правобережних гетьманів).
Необхідно звернути увагу на наслідки участі козаків у війнах які проводила Росія: виділити економічний та військовий аспекти.
Рубіжним у долі Запорізької Січі стала її підтримка повороту Мазепи на сторону Карла ХІІ, наслідком чого стала ліквідація Січі російським урядом у 1709 р. Запорожці змушені були заснувати Олешківську Січ у володіннях кримського хана, що негативно позначилось на становищі козацтва. Також слід звернути увагу на козацтво, яке емігрувало в Європу на чолі з П.Орликом, проаналізувати основні засади його Конституції.
Здійснюючи аналіз політики Російської імперії стосовно козацтва, дозвіл на повернення якому був виданий царським урядом в 1734 р., необхідно виділити головні її напрямки: використання козацтва як військової сили, та поступова ліквідація сотенно-полкової системи, переведення козацького війська у регулярні частини російської армії.
Розкриваючи проблему ліквідації Запорізької Січі необхідно звернути увагу на соціально-економічні, військові аспекти, прослідкувати подальшу долю козацтва. В завершення розкриття цього питання необхідно проаналізувати роль козацтва в історії України.
Відновлення влади Польщі на Правобережній Україні супроводжувалось відновленням порядків, які існували до повстання Б.Хмельницького – необхідно дати характеристику соціально-економічної політики по збереженню феодальних відносин, порушення Магдебурзького права, розкрити які наслідки мали ці заходи польського уряду для українського населення. На соціальні проблеми накладалися полонізація, та утиски православних, що вкрай загострювало українсько-польські стосунки і знаходило свій вихід в низці селянських повстань. В цьому ж ракурсі слід розглядати згортання діяльності братств, кризу православної церкви, відчуження її від народу.
Перехід Правобережжя під владу Російської імперії приніс ряд змін: проведення адміністративно-територіальної реформи (губерніальний поділ), ліквідація греко-католицької церкви, поява російських землевласників, заходи по поліпшення економічного становища, в той же час російський уряд йшов на поступки полякам залишаючи польські закони, Литовський статут, діловодство російською та польськими мовами. В цей же час інтереси українського населення фактично ігнорувалися.
Розглядаючи становище Східної Галичини, Закарпаття та Північної Буковини (після поділів Польщі), слід звернути увагу на їх географічне становище в складі імперії Габсбургів і розкрити як це позначалось на їх економічному розвитку. Особливу увагу звернути на зміст та наслідки реформ, що проводилися в Австрії в кінці ХVІІІ ст.
В завершення відповіді необхідно порівняти становище західноукраїнських земель та Наддніпрянської України по таким параметрам: економічний розвиток, політичну та культурну ситуацію.
Розгляд питання народні рухи в першу чергу треба звернути увагу на територіальну їх розповсюдженість – це в основному територія Правобережжя, що знаходилась під владою Польщі. Серед причин повстань слід зазначити соціально-економічні, які зумовлювались кризою польської економіки та посиленням експлуатації селян. На економічні причини накладався національно-релігійні відносини, що зумовлювало широку базу невдоволення. Також треба звернути увагу на напівлегальне становище козацтва на території Польщі внаслідок його заборони Сеймом 1699 р. Важливим аспектом цієї проблеми є ставлення Російської імперії до виступів народних мас на території її конкурента (На прикладі виступу Семена Палія 1701-1704рр. та гайдамацького руху 1734, 1750 рр.).
Найбільшого розмаху гайдамацький рух набув у другій половині ХVІІ ст. під назвою Коліївщина, набувши характеру народно-визвольного повстання, охопивши значну територію Правобережної України.
Виступи в лівобережній Україні мали локальний характер.
На українських землях в складі Австрії слід звернути увагу на рух опришків (Олекса Довбуш, Василь Боюрак, Іван Бойчук).
Розгляд питання про розвиток культури України цього періоду, слід зосередити увагу на умовах її становища: ліквідація польсько-шляхетського панування на значній території України, утворення козацької республіки, наступу Росії на автономію України та продовження утисків з боку Польщі.
Значним явищем цього періоду є розвиток освіти, що готувала висококваліфіковані кадри для потреб держави. Певною мірою сприяло розвитку освіти книгодрукування. Головний напрямок державної політики Російської імперії стосовно освіти в Україні було її підпорядкування своїм інтересам, уніфікація, що руйнувала налагоджену систему. Таку ж політику проводила і Австрія.
Серед факторів, що послаблювало культурний процес в Україні слід відзначити відтік української культурної еліти до Росії, які там досягали значних успіхів.
Важливим процесом у розвитку культури цього періоду є процес відходу від релігійних канонів. Ведучим напрямком в українській культурі став стиль українського бароко. Він знайшов своє відображення як в архітектурі так і в літературі. Стосовно літератури слід звернути увагу на проникнення в писемство народної мови, що знайшла своє логічне продовження в творчості І.П.Котляревського.
Кінець ХVІІІ ст. характеризується поширенням в Україні ідей просвітництва, що знайшло своє відображення в творчості Г.Сковороди.
Література
Тема 7. Українські землі в І половині ХІХ ст.
План
Методичні рекомендації до теми
Приступаючи до вивчення теми слід показати, як уніфікація імперської управлінської системи російським урядом фактично вела до денаціоналізації українських земель, уяснити їх політико – адміністративний поділ в складі Російської імперії. Аналізуючи стан промисловості і сільського господарства, треба визначити причини занепаду більшості як селянських, так і поміщицьких господарств, кризи кріпосних відносин на селі. Аналізуючи стан промисловості слід довести, що переростання середньовічної промисловості в індустріальну проявилося в заміні мануфактурного виробництва фабричним, висвітлити роль купецького капіталу і вільнонайманої праці в цих процесах, початок промислового перевороту, його особливості в українських губерніях, зростання кількості підприємств, розвиток нових галузей промисловості тощо.
Розкриваючи питання соціальної боротьби народних мас, слід охарактеризувати політики російського уряду щодо України, посилення національного та соціального гноблення, форми і характер протесту українського населення, найбільші виступи селян, козаків, робітних людей, військових поселенців. Окремо зупинитися на наймасовіших виступах того часу – селянських виступах під проводом Устима Кармелюка та “Київській козаччині” 1855р.
Переходячи до вивчення суспільно- політичного руху в Україні в першій половині Х1Х ст., звернути увагу на значення декабристського руху, його активні прояви в Україні особливості програм декабристських товариств, їх зв’язок з подальшим розвиток суспільно-політичного життя в Україні. Звернути увагу, що суто українським національним суспільно-політичним рухом була діяльність Кирило-Мефодіївського товариства; визначити особливості їх програмних документі, напрямки діяльності, участь у русі Т.Г.Шевченка, викриття товариства і жорсткі покарання його учасників, особливо великого українського поета. Дяільність Кирило-Мефодіївського товариства, не дивлячись на вузьку соціальну базу гуртка, мала велике значення, яке полягало , зокрема в тому, що вона започаткувала перехід від культурницького до політичного етапу боротьби за національне визволення України.
Вивчення теми “Західноукраїнські землі” слід почати з визначення українських земель, що ввійшли до складу Австро-Угорської імперії, їх адміністративного устрою і економічного розвитку. Звернути увагу на дещо запізний початок промислового перевороту, становище сільськогосподарського виробництва, а також на явище національного пригнічення українців. Характеризуючи суспільно-політичну ситуацію та національний рух на західноукраїнських землях, зосередити увагу на ролі греко – католицького духовенства, яке стало провідником “українського відродження в Галичині. Аналізуючи появу і діяльність гуртка “Руська трійця”, визначте, яке значення мала діяльність цього культурно – просвітницького товариства для подальшого розвитку національного руху, причини його слабкості. З національним пробудженням на західноукраїнських землях слід також пов’язати посилиння селянського руху, наголосити на особливому знначені подій революції 1848-1849 рр., відзначити діяльність Головної Руської Ради, вплив на розвиток суспільно-політичного руху скасування кріпацтва.
Щодо розвитку культури, треба показати стан української культури в І пол. ХІХ ст., розкрити причини гоніння на неї з боку як російського, так і австрійського урядів. Охарактеризувати стан освіти, розвиток професійної освіти як відгук на потреби зростаючих капіталістичних відносин. Звернути увагу на розвиток наукових досліджень, зокрема, історії; української літератури, музичного, театрального і образотворчого мистецтва, архітектури.
Література
При здійсненні аналізу економічного становища Наддніпрянщини початку ХХ ст. потрібно зазначити, що внаслідок буржуазних реформ середини ХІХ ст. Наддніпрянська Україна перетворилася на розвинений аграрно – промисловий район Російської імперії. Важливе значення для розвитку економіки українських земель мала аграрна реформа, проведена з ініціативи П.Столипіна протягом 1906 – 1911 рр. Вона передбачала знищення общинного землеволодіння та ліквідацію аграрного перенаселення шляхом переселення селян у східні райони Росії. Саме в Україні вона мала найбільший успіх.
Потрібно також вказати на специфіку капіталістичних відносин в промисловості України передвоєнного десятиліття та охарактеризувати їх головні риси: монополізацію виробництва, банківського капіталу, хижацьку експлуатацію природних ресурсів та колоніальний характер економіки. Аналогічні процеси відбувалися і в економіці західноукраїнських земель, становище яких визначалося колоніальною політикою Австро – Угорської імперії.
Початок ХХ ст. характеризується загальним революційним піднесенням, яке було викликане соціальним та національним гнобленням, а також політичним безправ’ям українського населення. До цього додалася світова економічна криза та поразка Росії у війні з Японією 1904 – 1905 рр. Виходячи з цього необхідно охарактеризувати посилення робітничого, селянського, студентського рухів, опозиційної діяльності ліберальної буржуазії, поміщиків та інтелігенції. В умовах загального революційного піднесення посилився і національно – визвольний рух. На західноукраїнських землях національний рух розвивався в більш сприятливих умовах і мав значно більші здобутки, ніж в Наддніпрянській Україні.
Піднесення національно – визвольного руху у Наддніпрянській Україні завершилося створенням першої політичної партії – РУП – в 1900 р. Формування українських політичних партій започатковує процес творення української політичної нації.
Висвітлюючи події революції 1905 – 1907 рр., слід дати оцінку співвідношенню сил та політичних впливів загальноросійських і українських партій на робітничий клас, селянство. Від студентів вимагається якісний аналіз фактичного матеріалу, який висвітлює специфіку революційних подій в Україні та дозволяє зробити ґрунтовні висновки про їх місце у загальноросійському визвольному русі.
Розкриваючи роль України в подіях Першої світової війни, необхідно визначити її місце в планах воюючих сторін, ставлення українських політичних сил до війни, розвиток воєнних подій на українських землях, що призвели до значних жертв серед мирного населення, занепаду промисловості, сільського господарства, зубожіння народу.
Розглядаючи питання культури, слід відзначити, що на поч. ХХ ст. українська культура утвердилася як культура світового рівня. Головні питання національного та культурного життя українців позначені боротьбою за відновлення національно – культурної автономії, формуванням “української ідеї” у науковій та громадській діяльності М.Грушевського, В.Винниченка, творчості Л.Українки, І.Франка, Б.Грінченка та багатьох інших сподвижників.
5. Доля західноукраїнських земель в рішеннях міжнародних конференцій повоєнного часу.
Аналіз документальної бази, перш за все універсалів Центральної Ради дозволяє відстежити концептуальні відмінності її державницького курсу в різні періоди діяльності. Саме тому студенти мають звертати увагу на історичні передумови прийняття того чи іншого документу, здійснювати порівняльну характеристику його фрагментів. Корисним, на наш погляд, є формування порівняльної тематичної таблиці універсалів та інших однотипних документів. Такий підхід дозволяє не тільки систематизувати накопичені знання, а що не менш важливо, вдосконалити навички роботи з документальним матеріалом.
Головним завданням аналізу проблематики цієї теми є неупереджене висвітлення здобутків і втрат державного будівництва, визначення причин успіхів і поразок ЦР. Чи не ключовими моментами тут видаються: ставлення російської політичної еліти, зокрема, Тимчасового уряду, більшовиків до новонародженої української демократичної державності в 1917 та на початку 1918 р.
Не вдаючись до перебільшення ролі українсько-радянської війни між Центральною Радою та Раднаркомом, яка на думку багатьох дослідників унеможливила подальшу розбудову Української держави на мирній демократичній основі, потрібно комплексно оцінювати події останніх місяців існування української влади. Помилковим при цьому було б недооцінювати вплив на внутрішні соціально-політичні процеси такого потужного дестабілізуючого фактору як наявність австро-німецької окупації.
Розгляд питання про УНР часів Директорії рекомендується розпочати з аналізу причин падіння режиму П.Скоропадського. Слід окреслити зміст внутрішньої політики режиму П.Скоропадського, який презентував інтереси великих землевласників та показати спрямованість дяльності різновекторних соціальних таборів в зазначений період. Важливо при цьому показати, що розуміння в масах неминучості поразки союзника гетьмана – Німеччини у Першій світовій війні, консолідуючі дії лівих українських партій створили політичні умови приходу до влади Директорії.
Важливим відправним пунктом вивчення доби Директорії є оцінка політичної структури влади. Потрібно розмежувати інтереси тих чи інших соціальних верств та відстежити проекцію зусиль Директорії на вирішення найважливіших проблем держбудівництва, землеустрою, становлення війська УНР. При цьому не менш значущим є порівняльна оцінка діяльності вищої політичної(Директорія, Трудовий конгрес) та виконавчої влади (Рада Народних Міністрів) із конкретикою роботи на місцях де влада належала трудовим радам селян, робітників та “трудової інтелігенції”.
Аналіз діяльності урядів Директорії слід здійснювати на підставі всебічного врахування існуючих у тогочасному суспільстві альтернативних підходів до державного будівництва, внутрішніх гострих протиріч у середовищі українських політичних партій, загальних умов військового протистояння в Україні у 1919 – 1920 рр. Виваженість підходів дозволить об’єктивно та всебічно розглянути аграрну, робітничу та військову політику Директорії, виявити причини допущених “перегинів” реалізації державницької ідеї. Опрацьовуючи зазначені питання необхідно звернутися до вивчення таких документів як “Декларація Української Директорії”, “Розпорядження Директорії УНР про землю”, “Універсал Трудового конгресу України 28.01.1919 р., “Закон про тимчасове верховне управління та порядок законодавства в УНР” від 12.11.1920 р. та ін.
Розглядаючи боротьбу національно-патріотичних сил за справу українства в першу чергу потрібно звернути увагу на процеси консолідації та політичного конституювання цих сил, організаційні форми волевиявлення прагнень селянства, робітників, інтелігенції до поновлення державності в Галичині. Сталим чинником розгортання національно-визвольних рухів в західноукраїнському регіоні стає перемога Української Національної Ради у перших числах листопада 1918 року у Львові, Станіславі, Стриї, Коломиї та інших містах.
Акцентування зусиль на документальній базі означеної проблеми дозволить належним чином розкрити широкі можливості розвитку понівеченого війною господарства, національного та культурно-освітнього життя Галичини, громадських та політичних ініціатив реалізованих та часом лише окреслених новою владою в програмових документах.
Література
// Політика і час. – 1992.
План
Різка зміна політичного курсу більшовиків в економічній політиці, яка розпочалася у 1921 р. була викликана низкою причин. Найголовнішими серед них визнано: глибоку економічну кризу, загострення продовольчого становища, протистояння між правлячою КП(б)У та основною масою населення міста і села. У 1921 – 1923 рр. владою впроваджується комплекс заходів внаслідок чого сформувалася нова/стара модель господарювання, яка увійшла в історію як “нова економічна політика”. Відмова від непу та перехід до планової економіки створили умови проведення індустріалізації промисловості та колективізації сільського господарства. Названі реформації здійснювалися всупереч волі населення України, не відповідали, в першу чергу, його економічним інтересам. Влада вдалася до відкритих репресій, позаекономічного примусу, політичного терору.
Вивчаючи зміст громадського життя в УСРР, не оминути складного суспільного феномену яким стала в 20-ті рр. політика коренізації та явище національного комунізму. Даючи їм характеристику слід змалювати як офіційний курс КП(б)У реалізувавувся в суспільних проектах та показати “неофіційну” сторону названих процесів. В першу чергу ренесанс національної культури, зростання активності та формування протестних більшовицькій політиці суспільних рухів. Потрібно зробити акцент на тому, що політичні репресії в Україні розпочинаються із розгрому української інтелігенції та охоплюють всі прошарки суспільства. Політичні переслідування в Україні мали мету денаціоналізації громадського життя в республіці та її перетворення у складову ланку радянської імперії – СРСР.
Складовою частиною більшовицького курсу в УСРР стала колективізація сільського господарства, яка вилилася в голодомор 1932 – 33 рр. Самостійна робота над цією темою передбачає обов’язкове звернення до краєзнавчої тематики голодомору в Україні. Наявні в навчальних кабінетах та бібліотеках збірники документів про хід колективізації та голодні 1921 – 1923, 1932 – 1933 рр., відтворені у спогадах сучасників події, дають змогу вивчити причини, географію та наслідки цих страшних явищ.
Із другої половини 1930-х рр. колгоспи стають складовою частиною соціалістичної економіки УСРР та поступово витісняють дрібного товаровиробника на селі. Тому рекомендується комплексно підходити до аналізу становища в сільському господарстві із врахуванням місця колгоспів та радгоспів у командно-адміністративній системі СРСР. Слід мати на увазі, що саме у цей період відбувається становлення бригадно-ланкової системи структурування колективних господарств, остаточно формується система планування організації сільгоспвиробництва та відбувається процес закріпачення українського селянина.
Підсумкове узагальнення особливостей громадсько-політичного життя в УСРР 20 – 30 –х рр. дозволяє уточнити категоріальні оцінки таких явищ як денаціоналізація громадського життя, формування імперського менталітету українців, морально-духовна ерозія суспільних відносин та ін.
Тема 11. Україна в роки Другої світової війни.
План
1.Інкорпорація західноукраїнських земель до складу СРСР та їх
радянізація.
2.Причини поразок Червоної Армії в початковий період радянсько –
німецької війни (червень 1941 – 1942 рр.).
3.Кримська конференція глав урядів СРСР, США та Великобританії (4 –
11 лютого 1944 р.).
4.Соцально-економічні наслідки війни, втрати українського народу у
Другій світовій війні.
Вивчення причин інкорпорації західноукраїнських земель до складу СРСР передбачає аналіз радянсько-німецького договору від 23 серпня 1939 р. Секретний протокол, який було оформлено додатково до цього пакту, розмежовував сфери впливу країн-агресорів у Європі. СРСР отримував право вирішення долі західноукраїнських земель.
Важливо також звернути увагу на зміст та особливості процесссу “радянизації” західноукраїнських земель. Зокрема, не оминути того факту, що процеси націоналізації промислових підприємств, землі та ін., збіглися у часі із індустріалізацією та колективізацією сільського господарства, проводилися радянською владою у надзвичайно стислий період, супроводжувалися насиллям щодо місцевого населення. Потрібно чітко означити позитивні та негативні сторони “радянизації”, вказати на масові репресії які стали причиною відвернення основної маси українців від Радянської влади.
Вивчаючи питання щодо причин поразки Червоної Армії в Україні у 1941 р. студенти мають усвідомити, що ними були: політичні репресії 1930-х – 40-х рр., грубі прорахунки радянського керівництва у зовнішній політиці та оцінці військово-промислового потенціалу Німеччини, часу її нападу на СРСР. Разом із тим, цьому сприяли відсутність реального плану стратегічної оборони країни, помилки Генштабу і Наркомату оборони у впровадженні в дію системи оборонних споруд, атмосфера страху та недовіри, яка панувала у радянському суспільстві.
Увага має бути сконцетрована на найважливіших оборонних операціях, у т.ч.: Донбаській, Харківській, Кримській, героїчній обороні українських міст Києва, Одеси, Севастополя. Такий підхід дозволить належним чином оцінити внесок українського народу у боротьбу із нацизмом.
Потрібно детально розглянути дипломатичну сторону війни, зокрема, організацію проведення, рішення Кримської конференції глав урядів СРСР, США, Англії стосовно їх впливу на повоєнний устрій Європи.
Вивчення соціально-економічних та політичних наслідків війни передбачає аналіз статистичних матеріалів, матеріальних та людських втрат України.
Література
1. Анфилов В. Дорога к трагедии сорок первого года. — М., 1997.
2. Боротьба і діяльність ОУН під час війни. Документи та матеріали //
УІЖ.-2002.- № 2.
3. Воєнні конфлікти другої половини XX століття. - К., 2004.
4. Буллок А. Гитлер и Сталин: Жизнь и власть: Сравнительное
жизнеописание. В 2-х т. – Смоленск, 1994.
5. Гунчак Т. У мундирах ворога. - К., 1993.
6. Жуков Г.К. Спогади і роздуми. - К., 1990.
7. Історія Української РСР. – Т. VIII. - К., 1984.
8. Коваль М.В. Україна в Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах
(1939-1945 рр.) // Україна крізь віки. - Т.12.- К., 1999.
9.Коваль М.В. Україна: 1939-1945. Маловідомі і непрочитані сторінки
історії. - К., 1995.
10.Косик В. Україна і Німеччина в Другій світовій війні. — Париж: Нью-
Йорк: Львів, 1993.
11.Мірчук 11. Українська Повстанська Армія. 1942-1945. Документи і
матеріали. – Львів, 1991.
12.Муковський І.П., Лисенко О.Б. Звитяга і жертовність: українці на
фронтах Другої світової війни. - К., 1997.
13.Народна війна в тилу окупантів (1941-1944 рр.). - К., 1989.
14.Німецько-фашистський окупаційний режим на Україні: Документи і
матеріали // УЇЖ.- 1991.- №5-6.
15.Петриляк І.К. Військова діяльність ОУН(б) у 1940-1942 рр. - К., 2004.
16.Поліщук В. Гірка правда (Злочинність ОУН -УПА). Сповідь українця.
— Донецьк,1996.
17.Руденко Н.М. Партизанський командир (До 100-річчя від дня
народження О.Ф.Федорова) // УЇЖ. - 2001. - №3.
Тема 12. Україна в часи “перебудови” (квітень 1985 р. – серпень 1991 р.).
На початку 80-х років дедалі очевиднішою стала необхідність позитивних зрушень в країні.цей процес був зумовлений багатьма чинниками. Студентам потрібно показати, що у міжнародній сфері була реальне загострення міжблокового протистояння, ескалація гонки озброєння. Участь СРСР у війні в Афганістані вела до міжнародної ізоляції.
У політичній сфері: концентрація влади, обмеження демократичних засад, одержавлення громадських організацій, відчуження народу від владних структур, ігнорування принципу розподілу влади. У соціально-економічній сфері: падіння основних економічних показників, розростання бюрократичниго апарату, загострення протиріччя між регіонами, зрівнялівка в оплаті праці, фізичне і моральне старіння основних виробничих фоондів, низький рівень продуктивності праці, загострення екологічних проблем, ускладнення демографічної ситуації. У духовній сфері: посилення проценсу русифікації, пригнічення національної культури та національної свідомості, блокування розвитку релігії.
Розкриваючи друге питання потрібно відзначити, що процеси які відбулися під час перебудови можна умовно поділити на шість етапів. (квітень 1985- січень 1987р.) це революція “згори”- оголошення двох принципових лозунгів “гласність” та “широка демократизація”, визрівання політичного курсу перебулови. ІІ етап – (січень 1987 – літо 1988 р.) – усвідомлення основних завдань перебудови, формування та розширення її соціальної бази. ІІІ етап (літо 1988 – травень 1989 р.) – зміщення центру рушійних сил перебудови зверху вниз. ІV етап ( травень 1989 – лютий 1990 р.) – розмежування, консолідація та протистояння політичних сил. V етап (лютий – грудень 1990 р.)- радикалізація народних мас. VІ етап (грудень 1990 – серпень 1991 р.) – кінець перебудови. Коротко охарактеризувати особливості кожного етапу. Необхідно акцентувати увагу на результатах перебудови: ліквідація тоталітарного режиму, знищення гегемонії КПРС у політичному житті, розпад СРСР, виникнення незалежних держав, розвал планової економіки, створення реальних умов для формування ринкових відносин, створення багатопартійної системи, припинення “хололдної війни , зміна співвідношень сил у світі, ліквідація “світової соціалістичної системи”. Слід детально зупинитися на причинах та наслідках Чорнобильської аварії, подвигу пожежників та трагеедію людей, що були відселені із зони відчуження.
Розглядаючи наступне питання необхідно відзначити, що в цей час різко зросла громадська активність суспільства. Масово почали виникати неформальні організації. Почав діяти Український народний рух за перебудову. Одним з перших неформальних обєднань виникло в Києві у серпні 1987 року – Укранський культурологічний клуб (УКК). У Львові заявило про своє існування товариство Лева. Перша неформальна організація республіканського маштабу постала у березні 1988 р. – Українська гельсенська спілка (УГС), Українська студентська спілка (УСС), Спілка незалежної української молоді та інші. Розпочалося релігійне відродження, активізувався національний рух, була сформована багатопартійна система.