Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Самостійне заняття №2: «Економічні потреби і виробничі можливості суспільства»
1.Безмежність потреб та обмеженість ресурсів.
Розвиток виробництва має межі. Вони обумовлені тим, що в ко жен момент часу суспільство володіє тільки певним обсягом вироб ничих ресурсів, миттєве збільшення яких є нереальним. Через об меженість ресурсів суспільство завжди стоїть перед проблемою, як розподілити їх таким чином, щоб досягти якнайкращого результату, тобто створити таку кількість споживчих благ, що дозволило б найбільш повно задовольнити потреби;
Виробничі ресурси поділяються на відтворювані й не відтворювані.
До відтворюваних виробничих ресурсів належить ті, котрі ство рюються й відтворюються природою (ґрунт, вода, повітря, ліс) і суспільством (засоби виробництва). До відтворюваних одночасно і природою, і суспільством належать трудові ресурси (людина з'являєть ся на світ як біологічна істота і здобуває в суспільстві необхідні знан ня й навички для виробничої діяльності).
До не відтворюваних виробничих ресурсів належать корисні ко палини, що використовуються як сировина. Крім того, період від творення деяких ресурсів настільки тривалий, що їх можна віднес ти до не відтворюваних. Мова йде, зокрема, про знищені чорноземи, вирубані ліси, забруднені водоймища.
Виробничі ресурси обмежені ,одні —відносно, інші —абсолютно,
Відносна обмеженість пояснюється тим, що потреби випереджа ють можливості виробництва, обмежені наявними ресурсами. Обмеживши потреби, можна відносно зменшити й обмеженість ресурсів. Але таке пояснення причин обмеженості ресурсів стосується тільки однієї сторони проблеми. Інша ж полягає в тому, що деякі види ресурсів, і насамперед не відтворюваних, обмежені самою природою, отже, рано або пізно настане час їхнього вичерпання.
Як би не складалося співвідношення окремих видів ресурсів, які В зміни всередині кожного з них не відбувалися, суспільство зав жди зіштовхується з обмеженістю землі, капіталу, праці й підпри ємницьких здібностей. Отже, якщо обмеженість ресурсів не дозво ляє задовольнити всі потреби, то перед людством постійно стоїть проблема вибору. Є два головні шляхи розподілу ресурсів. Абсолютно домінуючим у світі є шлях ринкового розподілу. Однак істотна частина ресурсів роз поділяється за допомогою рішень, що приймаються владою (державний розподіл ).У ринковій системі ресурси розподіляються відповідно до бажання платити за них, а в державній системі — відповідно до рі шення влади. В обох випадках існує конкуренція за доступ до ресурсів. Однак у ринковій системі її головними факторами є мінімізація витрат і пропозиція нових продуктів і технологій. Навпаки, при державно му розподілі конкуренція набуває форм, абсолютно не пов'язаних із Виграшем суспільства загалом і кожного споживача зокрема;
2. Крива виробничих можливостей.
Крива виробничих можливостей (КВМ) — це сукупність точок, координати яких позначають можливі набори продуктів із наявних ресурсів. КВМ визначає межу виробництва засобів виробництва й предметів споживання при наявних ресурсах. Рухаючись вздовж кривої, спостерігаємо різні варіанти комбінації ресурсів. Точки на КВМ являють собою точки повної зайнятості факторів і ефективного виробництва. Але суспільство може вибрати лише одну точку на КВМ. Наприклад, у точці В ресурси розподіляються таким чином, що з них буде зроблено 55 тис. умовних одиниць засобів виробниц тва і 10 тис. умовних одиниць предметів споживання. Для збіль шення обсягу виробництва предметів споживання з 10 тис. умов них одиниць до 20 тис. необхідно відмовитися від виробництва 10 тис. умовних одиниць засобів виробництва; на графіку це виглядає як перехід із точки В у точку С, Виходить, що заради додаткової одиниці певного виду продукції суспільству доводиться відмовля тися від виробництва певної кількості продукції іншого виду.
Економічний закон зростаючих витрат говорить, що в міру збільшення виробництва однієї продукції альтернативні витрати для виробництва додаткової одиниці, виражені в можливостях виробництва іншої продукції, зростають. Тому і крива виробничим можливостей має вигнуту форму.