Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE 2
Самоаналіз
Захист роботи
Оцінка якості
Самоконтроль
Технології
Інструментів
Матеріалу
Самооцінка
Виконання технологічних операцій
Організація робочого місця
Планування технологічного процесу
Проектування конструкції
Бачення проблеми
Прогнозування ідей її вирішення
Виконання завдання
Здійснення реального практичного вибору
Ознайомлення з переліком завдань
Етапи проектування
Корегування вико-наного виробу у порівнянні з запла-нованим. Випро-бування проекту. Оформлення текстової частини проекту. Са-мооцінка проекту. Розробка презентації проекту. Захист проекту.
Організація робо-чого місця. Виконання техно-логічних операцій, передбачених тех-нологічним проце-сом. Самоконтроль своєї діяльності. Оцінка якості.
Вибір оптимально-го варіанту розвязку проблеми та його об-ґрунтувавння. Розробка клаузури. Макетування проекту. Складання ескізу на виготовлення. Добір матеріалів. Вибір інструментів, і обладнання. Еко-номічне та еколо-гічне обґрунтуван-ня. Міні-маркетин-гові дослідження.
Пошук та визначення проблеми. Збір та аналіз інформації, шо стосується об’єкту проектування. Ви-роблення ідей та варіантів (у вигляді графічних замальовок чи рефератів). Форму-вання параметрів і граничних вимог.
Заключний
Технологічний
Конструкторський
Організаційно-підготовчий
Зміна розмірів виробу, внесення конструктивних елементів
Використання різної кількості деталей
Створення образу майбутнього виробу
Варіанти кольорового оздоблення виробу
Використання інших способів з’єднання деталей виробу деталей
Добір різних конструкційних матеріалів
Процес формування банку ідей та пропозицій
Використання методів творчого пошуку: мозковий штурм, фокальний об’єкт тощо
Комбінування кращих ознак з різних аналогів
Замальовки, ескізи виробу, з короткими записами основних ідей
Комбінування відомих ідей
Варіанти компоновки окремих частин виробу
Клаузури
Товарний знак виробу, дизайн виробу чи упаковки на виріб
Визначення функціональності виробу
Пошук аналогів об’єкта проектування
Використання вторинної сировини
Мал. 5. Зв‘язок між метою і собівартістю та строками реалізації проекту
Собівартість
Норма часу
Самоконтроль
Планування
Обґрунтування
Мета проекту
Суспільно-корисні вироби
Соціолог
Суспільно-корисні вироби
Соціолог
Суспільно-корисні вироби
Соціолог
Технічна досконалість вироби
Інженер
Естетичні якості
Художник
Рекомендації зі створення нових виробів
Пропозиції по перегляду стандартів
Висновок про якість виробу
Якість виробу
Експертиза об’єкта технологічної діяльності
Проектний колектив
Промисловий зразок
Робочі креслення
Робочі креслення (спеціальні)
Робочий проект
Дослідний зразок (виготовлення та випробування)
Конструктивні креслення та розрахунок вузлів і деталей
Технічний проект
Модель, форма та її зв’язок з людиною
Конструктивні варіанти
(ескізи)
Відбір оптимального варіанту
(ескізний проект)
Композиційні варіанти
(малюнки, макети)
Принципові схеми (ескізи)
Компоновка
Композиційна схема
Технічне завдання
Технолог, ергонолог, економіст, виробничник, майстер
Інженер-конструктор
Дизайнер
1 – дах
2 – стояк
3 – дно
4 – стінки коробки
1 – дах
2 – стояк
3 – стінки коробки
4 – дно
5 – поперечна планка
1 – дах
2 – стояки
3 – стінки коробок
4 - дно
1 – дах
2 – стояк
3 – стінки коробки
4 – дно
5 – поперечна планка
1 – дах
2 – стояк
3 – стінки коробки
4 – дно
5 – поперечна планка
Ручка
Молоток
Гайка
Арматура
Ø 15мм
Заготовка
Ø 32 мм
Сталь
Стержень
Головка
Деревина
Арматура
Ø 8мм
Заготовка
Ø 22мм
Т Е Х Н О Л О Г І Ї
10 клас
Навчальний посібник
Зміст
Від авторів
Проектування як складова сучасного виробництва та життєдіяльності людини
1. Загальні основи проектування у виробничій діяльності людини. Види проектів.
2. Етапи та стадії виробничого та навчального проектування.
ІНФОРМАЦІЙНІ ДЖЕРЕЛА ТА ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ПРОЕКТНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
3. Основні інформаційні джерела. Технологія пошуку інформації засобами Інтернет.
4. Технологія створення банку ідей
5. Аналіз існуючих виробів та визначення завдань проекту
6.Аналіз та компонування інформації для проекту у різному форматі. ХУДОЖНЄ КОНСТРУЮВАННЯ ОБ’ЄКТІВ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
7. Загальні відомості про дизайн
8. Стадії дизайну об’єктів технологічної діяльності
9. Технологія створення дизайн проекту
10. Навчальний дизайн-проект
ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОЕКТУ
11.Економічне обґрунтування проекту
12 Маркетингові дослідження проекту
Від авторів
Вивчення технологій у 10-му класі спрямовано на підготовку молодої людини до вступу у доросле життя, що потребує не лише наявності знань з тих наук, які вивчались у продовж всього шкільного життя, але й вмінь та здатності використовувати такі знання на практиці, самостійно розв’язувати нестандартні життєві проблеми. Звісно, передбачити всі труднощі, які можуть стати перешкодою на шляху до омріяної професії виробничої або соціальної сфери неможливо. Проте з упевненістю можемо сказати, що для того, аби стати успішним професіоналом, і не лише знайти улюблену справу, а й мати можливість особистісного зростання упродовж всього життя, необхідно навчитись творчо підходити до розв'язання будь-якого завдання. Науковцями доведено, що людина може працювати творчо незалежно від обраної професії чи виду діяльності, і що саме головне, цьому можна навчитись. Можемо від себе лише додати, що у цій справі необхідно робити «скидку» на сучасні технології.
Мова йде в першу чергу про інформаційні технології, які дають змогу накопичувати і швидко аналізувати великі обсяги інформації.
Також важливо навчитись бачити проблему для тієї галузі, яка вас зацікавила, визначати завдання та планувати свою роботу з метою досягнення визначених цілей. Вказана діяльність потребує не лише знань, але й вмінь переважно критичного та творчого мислення. Таку діяльність людини називають проектною.
Проектна діяльність, в першу чергу, пронизує всі галузі сучасного виробництва починаючи від проектування технологічного процесу до створення власне цілого виробництва будь-яких технічних об'єктів.
Вона є необхідною умовою для ефективного функціонування не лише певного підприємства з випуску матеріальної продукції, але й фахівців сфери обслуговування (туризм, побут, бізнес, наука, мистецтво, політика тощо).
Вміння планувати власну діяльність, самостійно визначати завдання на основі аналізу одержаної інформації та реалізувати заплановане, одержуючи реальний практичний результат - такі вміння є передумовою не лише Вашого професійного успіху, а й особистісного зростання.
Тому основна ідея відбору змісту і побудови структури навчального посібника полягає у тому, що представлений тут теоретичний матеріал стосується проектної діяльності, і за логікою викладання, в загальних рисах відповідає процесу створення творчого проекту.
Технології проектування – основа для створення будь-якого виробу, – зазнають постійного вдосконалення. Разом з тим, треба відзначити, що врахувати і розкрити у цій книзі всі інновації, що стосуються проектних технологій практично неможливо. Авторами зроблено спробу розкрити уніфікований зміст проектної діяльності, адаптований до шкільної практики, орієнтований на особистість учня. Тому, зміст посібника ознайомить Вас більш повно із застосуванням інформаційних технологій у проектній діяльності, поведе у світ дизайну, розкриє особливості економічного та маркетингового обґрунтування проекту.
Будемо сподіватися, що знання, якими Ви оволодієте в процесі вивчення даного предмета, знадобляться у Вашій майбутній професійній діяльності.
Бажаємо Вам у цьому найкращих успіхів!
Ключові поняття
Домашнє завдання
Визначення, правила
Питання для самоперевірки, обговорення
Практичні завдання
Проектування як складова сучасного виробництва та життєдіяльності людини
1. Загальні основи проектування у виробничій діяльності людини. Види проектів
Основні поняття: проект, проектування, проектно-технологічна діяльність, виробничий проект, навчальний проект.
Проектування не є принципово новим видом людської діяльності. Творчі відкриття винахідника чи науковця, створення архітектурних споруд чи художніх творів – це прояв творчості, і водночас – це проектування у певній галузі людської діяльності. Будівництво єгипетських пірамід, зведення Великої китайської стіни — це ті проекти, що у свій час були не менш значущими, ніж сучасний проект автомобіля без двигуна внутрішнього згорання (мал. 1).
Мал. 1 Проекти минулого та сучасності
Проектування як особливий вид діяльності формується на початку ХХ століття і пов'язаний спочатку з діяльністю креслярів, необхідністю особливо точного перенесення задуму інженера чи винахідника у вигляді графічного зображення, для передачі його виконавцям на виробництві. Однак поступово, таку діяльність пов’язують з науково-технічними розрахунками на кресленнях, основних параметрів майбутньої технічної системи, її попереднім дослідженням.
Сьогодні проектна діяльність виходить далеко за межі сучасного виробництва, і тісно пов’язана з науковою, мистецькою, політичною та суспільною діяльністю людини. Розробка та впровадження медичних препаратів, зведення спортивних комплексів, проведення виборчої кампанії, мають низку спільних ознак, що характеризують їх як проекти. Це, зокрема, такі ознаки:
Проект починається із творчого задуму чи якоїсь ідеї щось практично втілити у життя. Наприклад, у Вас з’являється задум вступити до одного з престижних вузів нашої країни. Які подальші Ваші дії? Так, може бути декілька варіантів – від обговорення цієї ідеї з батьками до визначення проблемних для вас запитань і відповідного пошуку потрібної інформації. Але згодом Ви обов’язково складете план дій для реалізації задуму. В загальних рисах будь-який проект це спочатку ідея чи задум, а вже лише потім план для її реалізації та власне технічна чи практична реалізація плану.
Досить часто проект пов’язують із розв’язанням певної проблеми. Проект як проблема може обумовити таку ситуацію творчості, в якій дизайнер намагається віднайти новий нестандартний розв’язок, щоб отримати шанс натрапити на щось інше, що позбавлене усталених стереотипів чи загальноприйнятих правил. Тоді виконання проекту набуває фантастичних або незвичних форм та конструкцій (див. Мал. 2)
Мал. 2 Унікальні розв’язки звичайних речей
Розв’язання проблеми передбачає, з одного боку, обґрунтування її актуальності, а з іншого використання сукупності різноманітних методів дослідження, експериментальна перевірка можливих шляхів її розв’язання, винайдення нових технологій для реалізації проекту. Тут можна навести найбільш відомі світові проекти сучасності, в основі яких покладено певну проблему, і серед них це – створення лазерного термоядерного реактора (National Ignition Facility(NIF) Лівермор, Каліфорнія, США). Проблема, яку має розв’язати NIF – це одержання дешевої енергії. Ідея проекту полягає в тому, що 192 надпотужних лазери, націлених в одну точку, мають згенерувати спалах світла у 500 терват – для порівняння це приблизно 5 трильйонів ламп розжарювання. Спалах, однак, має бути миттєвим – мільярдні долі секунди. Все це потрібно для того, щоб спровокувати термоядерну реакцію всередині золотого «наперстка» об’ємом з горошину, куди закачають дейтерій із тритієм. Науковці вважають, що у майбутньому, така реакція стане найдешевшим джерелом енергії. Бюджет проекту складає близько чотирьох мільярдів доларів США. Експериментальну установку склали в березні 2009 року, а перших експериментальних результатів очікують у 2010 році.(мал.3)
Інший проект, завдяки якому намагаються розв’язати ще більш глобальну проблему – загальний перепис білків людини (офіційна назва – «Протеом людини» Human Proteome). Проблема, що знаходиться в основі проекту – це створення принципово нових засобів лікування та діагностики хвороб. Даний проект цікавий тим, що його реалізація здійснюється в лабораторіях практично в усіх країнах світу. Ідея полягає в тому, щоб скласти списки всіх білків людського організму. Крім того необхідно не лише з’ясувати, з яких амінокислот складається білок, але й які функції виконує. Ось тут і криється «ключ» до створення, як вважають дослідники, принципово нової медицини, яка дозволятиме надзвичайно швидко і якісно діагностувати будь-яку хворобу та максимально ефективно її виліковувати. Скоординувати наукові групи, що працюють над цією проблемою, намагається міжнародна Організація протеома людини – Human Proteome Organization (HUOPO). Особливий акцент вони роблять на білках головного мозку, крові та печінки. (мал.3)
Мал.3.Науково-дослідні проекти
А ось інший приклад, коли дизайнери Німеччини (дизайнерська фірма ZweitSinn) долучаються до участі у розв’язанні проблем екології, шляхом виготовлення меблів. Щорічно в Німеччині викидають близько семи тон меблів. Працівники фірми вирішили, що це недорогий матеріал для виготовлення меблів і водночас екологічно безпечне виробництво. Річ в тому, що під час виготовлення кожного кілограма дошок в атмосферу потрапляє понад 350 грамів СО2 – інакше кажучи меблі ZweitSinn перешкоджають викидам окису вуглецю в повітря. У своєму каталозі меблів фірма вказує у кожній позиції, від якої кількості грамів СО2 вбереже землю використання даної продукції із вторинної сировини. Наприклад крісло "Pixelstar" 11 кг, модуль-полиці "Frank" — 2 кг, ліжко "Horizont" -158кг (див мал. 4).
Мал. 4 Меблеві вироби дизайнерів ZweitSinn (Німеччина)
Проблема може носити й інший характер, що наближає її до завдань естетизації оточуючого середовища. Так, однією з дизайнерських компаній було запропоновано покращити вигляд службових приміщень за допомогою зміни форми та оздоблення вогнегасників.
Отже, проект може розв’язувати певну проблему, практичне завдання, і власне зміст проблеми та відповідні завдання будуть визначати не лише можливі шляхи їхнього розв’язання, але й практичний результат, який одержують під час реалізації проекту.
Продуктом проектної діяльності може бути не лише створення матеріального продукту, а означення його у певній знаковій формі – у вигляді текстів, креслень, графіків, розрахунків, моделей у пам’яті ЕОМ і т.д.
Разом з тим результат проекту, наприклад, у конструкторській діяльності повинен бути обов’язково реалізованим у вигляді дослідного зразка, за допомогою якого уточнюються розрахунки, наведені у змісті проекту, конструктивно-технічні характеристики об’єкту проектування чи технічної системи.
Отже, підсумуємо. Проект (proect у перекладі з латинської означає «кинутий вперед задум») – це сукупність певних дій, документів, попередніх текстів, задум чи план на створення матеріального об’єкту, предмету, створення різного роду теоретичного продукту. Проект неможливо створити та реалізувати без творчої діяльності.
Проект, також, все частіше вживається у загальнонауковому значенні, оскільки у більш широкому його розумінні це – обґрунтоване конструювання системи параметрів майбутнього об`єкта, процесу чи явища в єдності зі шляхами його досягнення.
Саме таке багатогранне тлумачення проекту відкриває широкі можливості для його використання в різних сферах наукових досліджень, виробництва і життєдіяльності людини.
Діяльність, під час якої обґрунтовується і розробляється проект, називається проектуванням. Проектування як творча, інноваційна діяльність завжди націлена на створення якісно нового продукту, що має суттєве значення або для людини, або для суспільства.
Як було добре видно з вище наведених прикладів, процес проектування, спрямований на одержання певного результату у заданий проміжок часу, і може бути реалізований за умов наявності певних ресурсів (матеріальних, людських, фінансових). Тому невід’ємною умовою виконання проекту є наявність у його структурі бюджету, який відповідає видам запланованих робіт, використовуваних матеріалів, інструментів, термінам виконання.
Для досягнення мети проектування необхідне комплексне забезпечення умов для здійснення таких взаємопов`язаних цілей проектування:
Основний зміст проектування полягає в обґрунтуванні сукупності засобів, що дозволяють розв’язати поставлені завдання та проблеми, досягти визначеної мети. Ці засоби фіксуються у двох формах: як система параметрів проектованого об`єкта та їх кількісних показників; як сукупність конкретних заходів, які забезпечують реалізацію проектованих показників та якісних характеристик майбутнього об`єкта.
Потрібно розмежовувати такі поняття як проектування і конструювання. Процес проектування включає в себе конструювання, яке полягає у розробці конструкції, детальної схеми виготовлення задуманого об’єкта і робочих креслень всіх деталей і окремих частин виробу. Проектування полягає не лише у конструюванні, а й у плановій діяльності, обґрунтуванні такого плану та корекції одержаних результатів.
Проектна діяльність пронизує сьогодні всі сфери функціонування традиційного промислового підприємства: у маркетингу — це проекти маркетингових досліджень, рекламних акцій, виведення на ринок нових продуктів, одержання нових ринків збуту; у дослідно-конструкторських підрозділах — це проекти нових продуктів, технологій; у виробництві — проекти серійного випуску нової продукції, технічного переозброєння, впровадження нових технологій; в торгівельному бізнесі — проекти з масової реалізації продукції тощо.
Проекти на підприємствах та інших галузях виконуються упродовж певного проміжку часу і мають більш-менш чітко окреслені початок і закінчення. Проект вважається завершеним, коли досягнуті його основні цілі. Під час виконання проекту значні зусилля спрямовані саме на те, щоб його було завершено у заплановані строки. У цьому допомагають різноманітні схеми, графіки, в яких зазначається час початку і закінчення робіт, які передбачаються проектом.
В проектуванні, що відбувається в умовах промислового виробництва, розрізняють проектування «внутрішнє» та «зовнішнє». Перший вид проектування пов'язаний із створенням креслярських зображень, проектної документації (технічного та робочого проектів), які слугують основними документами для виготовлення технічної системи на виробництві. Другий вид сучасного проектування («зовнішнє») спрямоване на розробку загальної ідеї, її дослідження за допомогою теоретичних засобів, розроблених у відповідній технічній науці.
Проекти — це певною мірою неповторні та одноразові заходи. Водночас рівень унікальності може значно коливатися залежно від особливостей проекту. Скажімо, якщо йдеться про зведення стандартного будинку за програмою житлової забудови, то рівень унікальності цього проекту є низьким. Базові елементи такого будинку ідентичні до решти сорока дев’яти будинків, які вже зведені. Проте унікальність може виявлятись в плануванні та використанні ландшафту місцевості де проводиться забудова, розташуванні будівель і т. ін.
З іншого боку, якщо спеціалісти розробляють операційну систему комп’ютера нового покоління, вони, певна річ, мають справу з досить унікальним завданням, бо працюють над тим, що було недосяжним для попередніх інформаційних систем. Оскільки досвід минулих розробок може лише в загальних рисах підказати їм, чого треба очікувати від цього проекту, то у цьому разі йдеться про ризик і невизначеність. Узагальнюючи, можна зробити висновок, що проектування — це діяльність, за якої матеріальні, фінансові та людські ресурси організовано новаторським шляхом для виконання унікальної роботи з обмеженнями у витратах та строках виконання, щоб досягти позитивних змін, визначених кількісними та якісними параметрами. Здійснюючи таку організацію починають з мети проекту та безпосереднього обґрунтування власне проблеми чи ідеї, яку будуть реалізувати. Обґрунтування здійснюють на основі собівартості проекту та витрат часу для виконання відповідних робіт. Якщо ці показники є високими у фінансовому еквіваленті (проект занадто дорогий), то повертаються до мети та завдань з тим, щоб переглянути ідею чи творчий задум. Зв’язок між метою і основними параметрами проекту показано на мал. 5.
Таке різноманіття проектної діяльності потребує певної класифікації проектів, яка подана в таблиці 1.1
Наведемо класифікацію проектів, які ви можете виконувати самостійно або під керівництвом учителя:
- дослідницькі проекти. Під час виконання цього проекту необхідно структурувати його за логікою наукового дослідження, аргументувати його актуальність чи актуальність проблеми, яка досліджується в проекті, чітко визначити об’єкт та предмет дослідження, визначити цілі та завдання роботи над проектом, сформулювати гіпотезу (припущення) дослідження, визначити методи дослідження та джерела інформації, скласти план розв’язання проблеми, засвоїти чи визначити нове знання дослідним шляхом, обговорення одержаних результатів, констатувати спектр нових проблем для подальшого дослідження.
Отже дослідницькі проекти розробляються та здійснюються за логікою реального наукового дослідження, і найбільш вдало може бути проведений на прикладі вивчення основ агропромислового виробництва (дослідження пов’язані з вирощуванням с/г культур).
Практико-орієнтовані проекти. Особливістю цього проекту є чітко визначений практичний результат, якого досягають його учасники. Виготовлення практично значущого продукту, що має практичне значення для учасників проекту і може бути корисним для вирішення проблем учнів, школи тощо. Він орієнтований на їх соціальні інтереси (документ, рекомендації, проект шкільного саду). Проект потребує складання сценарію всієї діяльності його учасників з визначенням функцій кожного з них. Особливо важливою є організація координаційної роботи у вигляді поетапних обговорень та презентації отриманих результатів і можливих засобів їх упровадження у практику;
Інформаційні проекти – спрямовані на збір інформації про який-небудь об’єкт, на ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз і узагальнення фактів. Ці проекти потребують добре продуманої структури, можливості систематичної корекції у ході роботи над проектом. Структуру цього проекту можна позначити наступним чином: мета проекту, його актуальність, методи отримання (літературні джерела, засоби масової інформації, бази даних, Інтернет) та обробки інформації (її аналіз, узагальнення, зіставлення з відомими фактами, аргументовані висновки), результат (стаття, реферат, відеофільм). Такі проекти можуть бути частиною будь-якого іншого проекту;
Творчі проекти, які не мають детально опрацьованої структури спільної діяльності учасників. Структура та процес реалізації запланованих робіт у такому проекті підпорядковується кінцевому результату, прийнятій групою логіці спільної діяльності, інтересам учасників проекту. Вони заздалегідь домовляються про заплановані результати і форму їх представлення – звіт, реферат, відеофільм тощо;
- предметні (виконуються у рамках одного навчального предмета) і інтегровані (в процесі їх виконання використовуються знання з інших дисциплін);
Питання для самоконтролю
2. Етапи та стадії виробничого та навчального проектування
Основні поняття: технічне завдання, технічна пропозиція, ескізний проект, технічний проект, робоча документація, етапи проектно-технологічної діяльності.
Якщо прослідкувати основні етапи історії суспільства, то нескладно помітити, що рушійною силою його розвитку є вдосконалення знарядь праці. З одного боку це пояснюється тим, що людина завжди прагнула змінити на краще предметний світ речей, зробити його більш прогресивним та комфортним. З іншого, предмети та об’єкти які нас оточують обов’язково мають певні недоліки, що дає змогу винахідникам здійснювати постійний пошук для їхнього вдосконалення.
Вдосконалення знарядь праці – це не лише їхня конструктивна модернізація, а й встановлення більш досконалих виробничих стосунків, утворення нових форм організації виробничої діяльності людини тощо. Ремісник виготовляє певну річ утилітарного призначення від творчого задуму до його втілення у конкретний продукт. Згодом він об’єднується з іншими ремісниками для одержання більшого прибутку від своєї діяльності, що призводить до спеціалізації виробництва – кожен учасник такого процесу виконує лише певну операцію. Спеціалізація виробництва вдосконалює кожну технологічну ланку, створює та розвиває виробничий процес в цілому. Згодом крім окремого технологічного процесу створення певного продукту утворюється виробничий процес, який складається із сукупності технологічних. У ході такого генезису виробничої діяльності вдосконалюється й планова діяльність, тобто відбувається спеціалізація виробництва у тій його частині де проводять проектування та конструювання виробів. На сьогодні будь-яке сучасне виробництво містить відділ, що займається проектуванням та відповідним прогнозуванням власної виробничої діяльності. Тут необхідно відразу підкреслити, що виробництво характеризується постійними змінами, що проявляються у вигляді процесу його постійного вдосконалення.
Постійний розвиток і вдосконалення виробництва – необхідна умова його існування, і саме проектування чи проектна технологія виступає рушійною силою його розвитку і вдосконалення.
Перед тим як визначити етапи проектування, розглянемо структуру виробничого проектування.
З попередніх параграфів ми з’ясували, що процес створення різноманітних речей, машин, архітектурних комплексів, технічних систем відбувається по різному, і для кожного конкретного випадку має індивідуальну структуру чи етапи проектування. До суб’єктивних обставин, що впливають на етапи та процеси проектування відносять накопичені на даний момент наукові відомості у даній галузі знань, особливості матеріально-технічного оснащення проектних робіт, вимоги економіки, встановлені строки виконання експериментального зразка і т.д.
Разом з тим індивідуальні відмінності в організації процесу створення проекту не повинні впливати на основні принципи та етапи проектної технології.
На сьогодні методика створення та відповідні етапи проектування в умовах серійного виробництва зазнають значного впливу з боку зарубіжного досвіду дизайнерських розробок. Наприклад, в усьому світі, дизайнери дедалі більше використовують інформаційні технології на стадії формотворення виробу, яке традиційно було обмежене лише традиційним креслярським способом. Так, ще зовсім недавно можливість перенести креслення з паперу на екран комп’ютера порівнювалось із новим відкриттям у проектуванні. Наступним кроком стали поява технології 3D, або проектування об’єкту у тривимірному просторі. Вже сьогодні світові технології виробничого проектування вступають у нову фазу – в так звану область цифрового моделювання, коли об’єкт на екрані комп’ютера не лише виглядає, але й віртуально функціонує, як це має відбуватись у реальному житті. Тому якщо зараз описати найбільш сучасний спосіб проектування, завтра він може опинитись в архівах майбутнього виробництва. Щоб уникнути цього розглянемо етапи проектування лише в загальних рисах, які в тій чи іншій мірі можуть наповнюватись сучасними інформаційними чи іншими провідними технологіями майбутнього.
Процес проектування виробів в умовах виробництва складається з таки основних етапів:
Дослідження та складання завдань проекту. На цьому етапі відбувається дослідження проблеми (товару чи послуги), над якою буде працювати творчий колектив. Нині фірми використовують найпоширенішу форму здійснення проектних робіт, це так звані «цільові програми», які передбачають створення творчих дизайнерських команд. Вони мають визнаного лідера і обов’язково включають кількох спеціалістів, що здатні генерувати ідеї з найважливіших сфер інноваційної діяльності (ринок, техніка, менеджмент). Організаційна структура, склад фахівців і вимоги до керівника проекту визначаються рівнем інноваційного рішення у створюваному продукті чи процесі, а також певним терміном завершення роботи.
Під час вивчення інформації, яка стосується проекту, з’ясовують чи визначають самостійно всі вимоги до об’єкту проектування. Вся зібрана інформація про майбутній об’єкт виготовлення аналізується з позицій зручності, технологічності, економічності та естетичності виробу. Етап завершується складанням науково обґрунтованих вимог до даного об’єкту, відповідних проектних характеристик. На основі проведеної роботи складають технічне завдання.
Художньо-конструкторський пошук. На цьому етапі відбувається створення початкових творчих ідей у вигляді ескізних та графічних форм, що може також відбуватись в об’ємному вигляді - макетах. Розробка графічної частини відбувається на основі технічного завдання та відповідних нормативних документів (ГОСТів, нормалей). Ескізування промислових виробів відбувається від принципової схеми до графічної розробки окремих деталей, і потім до виробу в цілому. На цьому етапі ескізи (певної кількості) можуть відображати ідею проекту в цілому, зображення окремих вузлів з прорисовкою окремих фрагментів деталей виробу, мати вигляд компоновочних схем. Спочатку ескізи виконуються без дотримання масштабу, оскільки на цьому етапі перевіряються різні напрямки розв’язку форми та конструкції майбутнього виробу, і вже потім уточнюється через креслення з дотриманням масштабу та вимог ЕСКД.
Ескізи конструктивних елементів виробів розробляються з урахуванням вимог міцності, жорсткості конструкції, а також стійкості з урахуванням максимальних габаритних відхилень в процесі експлуатації. Наприклад, для меблевого виробництва такими габаритними відхиленнями вважають перекидання столу, шафи при висуванні ящиків або під час відкривання дверцят тощо.
Особливе місце на цьому етапі має метод макетування майбутнього виробу. В умовах виробництва дедалі більше використовуються інформаційні технології, про що ми згадували на початку цього параграфу. Макетування за допомогою комп’ютерних технологій використовують для того щоб остаточно розв’язати компоновочні варіанти, з’ясувати об’ємно-просторові пропорції тощо. Однак більшість сучасних підприємств крім віртуального макетування використовують традиційне виготовлення матеріальних макетів з метою створення більш реального відтворення об’єкту проектування, особливо у плані кольорового рішення. Якщо мова йде про створення зразків мебельних виробів, то виготовлення макету дає змогу з’ясувати реальні співвідношення дослідного зразка до розмірів людини чи тих речей з якими буде взаємодіяти (функціонувати) виріб.
На цьому етапі, також, дизайнери іноді використовують клаузуру, хоч її більше застосовують у навчальних цілях. Клаузура може виконуватись на папері з використанням різноманітних зображувальних засобів. Про використання клаузури ми будемо говорити більш докладно у наступних параграфах цього посібника.
Ескізний проект – це остаточна творча пропозиція конструктора чи дизайнера, яка повністю відображає характеристики виробу. Ескізний проект – це графічна частина проекту, яка складається із головного планшету, на якій зазначають тему проекту, варіанти планування (садиби) чи форми виробу. До графічної частини також виготовляють ортогональні вигляди виробу, його перспективне зображення, зображення макету виробу чи інтер’єру, розрізи вузлів, схеми компоновок, номенклатурні креслення, пояснююча записка.
Ортогональні вигляди виробу – це головний фасад всієї конструкції, бічні вигляди, які дають уявлення про розмірні, кольорові і фактурні особливості об’єкту проектування.
Розріз – умовне зображення предмету, розділеного площиною (простий розріз) і декількома площинами – комбінований розріз. В проектуванні промислових виробів найбільш характерні розрізи, що показують функціональний зміст виробу.
Схеми з компонування застосовуються в тому випадку, коли є необхідність показати варіанти складання, наприклад, корпусних меблів на базі уніфікованих частин.
Під час створення групи виробів різного функціонального призначення (наприклад це меблі – шафа, ліжко, тумба під телевізор тощо) розроблених серійним методом проектування, в ескізний проект включають номенклатурне креслення. На ньому зображують: різні види виробів з фасаду, вироби у двох-трьох проекціях або в аксонометрії (перспективі), виконані графічно або у вигляді фотографій з макетів.
Обов’язком елементом проекту промислового виробу є перспективне зображення цього виробу, інтер’єру виконане на планшеті. Найчастіше використовують кутову перспективу в архітектурному проектуванні, фронтальну – для зображення інтер’єру чи меблевих виробів тощо.
Складання конструкторської документації. На цьому етапі проектування відбувається складання креслярської документації – робочі креслення необхідні для виготовлення запланованого виробу. На виробництві або в проектно-конструкторському бюро робочі креслення виконуються після затвердження ескізного або художньо-конструкторського проекту.
Чи можна в умовах загальноосвітньої школи виконувати творчі проекти? Очевидно, що так, проте вони будуть мати певну відмінність у змісті та структурі. Розглянемо більш докладно етапи навчального проекту, який ви можете виконувати самостійно чи у співпраці з учителем або однокласників.
Успішність та ефективність навчального проектування теж забезпечується за умови правильної та послідовної, організаційно-спланованої діяльності, в основі якої лежить логічна послідовність дотримання етапів виконання проектів. Зміст проектування складається з таких етапів, які взаємопов’язані між собою і найефективніше розкривають послідовність розроблення та виконання проекту, а саме: організаційно-підготовчий, конструкторський, технологічний, завершальний.
На кожному етапі має здійснюватися відповідна система послідовних дій у виконанні проекту, які називаються стадіями (мал.2.).
Перший етап проектування – організаційно-підготовчий, на якому постає важливе завдання – правильно вибрати об’єкт проектування, адже від цього залежить успіх подальшої роботи. На цьому етапі необхідно вибрати і поставити проблему, усвідомити значення майбутнього виробу як для самого себе, так і для суспільства в цілому, тобто визначитись у доцільності виконання проекту.
Збирають інформацію стосовно обраної проблеми чи виробу, який будуть проектувати, використовуючи довідники, книги, журнали, каталоги, мережу Інтернет. Результатом роботи на цьому етапі може бути реферат з тієї проблеми яка досліджується в даному проекті.
Проектувальники формують та пропонують різноманітні ідеї, а згодом і варіанти конструкції, визначають та обговорюють оптимальний варіант запропонованої конструкції, найбільш вдалі параметри своєї майбутньої конструкції, з погляду умов використання, з власного досвіду та досвіду оточуючих. Аналізують різні варіанти конструкцій з метою виявлення параметрів і граничних вимог до об’єкту проектування.
Мал. 6. Етапи навчального проектування
Отже, цей етап проектування складається з таких стадій: пошук проблеми, усвідомлення проблемної сфери, вироблення ідей та варіантів, формування основних параметрів, обґрунтування проекту, аналіз майбутньої діяльності, прогнозування майбутніх результатів. Засобами діяльності (співпраці) виступають особистий досвід, досвід учителя та однокласників, а також засоби масової інформації – журнали, книги, Інтернет та ін.
Наступним етапом проектування є конструкторський, на якому проектувальники складають ескізи можливих варіантів майбутнього виробу, проводять функціональний та композиційний аналіз на основі чого вибирають оптимальну форму чи конструкцію виробу, здійснюють добір матеріалів та інструментів, визначають найдоцільнішу технологію виготовлення обраної конструкції, виконують економічні, екологічні та міні-маркетингові дослідження та вносять відповідні зміни (пошук недорогих матеріалів чи зменшення кількості оброблюваних операцій під час планування технологічного процесу). Також на цьому етапі розробляється робоче креслення чи ескіз, на основі якого буде виготовлено виріб.
Засобами діяльності виступають всі робочі інструменти і пристрої, якими користуються при розробці проекту.
Отже, конструкторський етап містить такі стадії: складання ескізних варіантів (клаузула), розробка конструкторсько-технологічної документації, добір матеріалів, вибір інструментів та обладнання, вибір технології обробки деталей виробу, їх з’єднання, обробка, економічне та екологічне обґрунтування, міні-маркетингові дослідження, в яких визначають доцільність виготовлення проекту з точки зору економії матеріалів та енергоресурсів для його виготовлення. Перед тим, як що-небудь виготовити, треба зважити, у що обійдеться пропонована робота. Яким буде прибуток чи витрати на виготовлення виробу? Відповіді на ці запитання дають економічні розрахунки. Таким чином, необхідно знаходити раціональні конструкції, проявляти заповзятість, спритність, кмітливість, щоб виготовити корисну річ з мінімальними матеріальними затратами, з недорогих матеріалів і, разом з тим, наділивши її цілим рядом переваг.
У проспекті творчого проекту на цьому етапі необхідно подати: обґрунтування витрат необхідних матеріалів, засобів, енергії для виготовлення виробу; визначення його собівартості та ціни, передбачуваних прибутку і термінів реалізації.
Наступним моментом цього етапу буде здійснення екологічної експертизи, де необхідно подати повну характеристику з точки зору екологічної безпеки виготовлення і не менш важливим є обґрунтування використаної сировини.
На третьому етапі – технологічному, виконуються заплановані операції, здійснюється самоконтроль та оцінка якості виробу. Засоби – інструменти та обладнання, що заплановані та передбачені у змісті технологічного процесу.
Цей етап проектування передбачає такі стадії, як виконання технологічних операцій, передбачених технологічним процесом, самоконтроль своєї діяльності, дотримання технологічної, трудової дисципліни, культури праці.
На заключному етапі здійснюється кінцевий контроль, порівняння і випробування проекту, порівнюють виготовлену конструкцію із запланованою. Якщо будуть знайдені недоліки та неполадки, намагаються їх усунути, аналізується проведена робота, встановлюється, чи досягли своєї мети, який результат їхньої праці, здійснюється самооцінка спроектованого виробу.
На самому початку роботи необхідно визначити, який проект буде виконуватися: індивідуальний чи груповий. Якщо проект виконується удвох або групою, то відбувається їх формування за інтересами, розподіл ролей, завдань відповідно до рівня знань, бажаної практичної діяльності в рамках проекту.
Етапи під час виконання творчих проектів можна прослідкувати за схемою (мал. 7.).
Як відомо, в основі проекту лежить певна проблема. А для її розв'язання людина повинна мати знання з різних галузей науки, а також володіти певними інтелектуальними вміннями (робота з інформацією, її аналіз, узагальнення і висновки), творчими вміннями (вироблення ідеї, варіантів розв'язання проблеми, прогнозування результатів), комунікативними вміннями (ведення дискусії, вміння слухати й чути співбесідника, відстоювати свою точку зору, висловлювати власну думку).
Під час виконання проектів кожен виріб, послугу можна виконати різними шляхами – варіантів вирішення кожного завдання є безліч. Тому потрібно кілька разів намалювати, прочитати і, лише переконавшись у тому, що певний варіант найбільш технологічний, економічний, екологічний, відповідає вимогам дизайну, найбільш задовольняє вимоги школи, сім’ї або ринку, приступити до його виготовлення.
Мал. 7. Етапи під час виконання творчих проектів
Питання для самоконтролю
Практична робота. Аналіз та встановлення відмінностей між виробничим та навчальним проектом
Послідовність виконання роботи
Відмінні ознаки виробничого та навчального проекту
|
№ п/п |
Виробничий проект |
Навчальний проект |
ІНФОРМАЦІЙНІ ДЖЕРЕЛА ТА ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ПРОЕКТНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
3. Основні інформаційні джерела. Технологія пошуку інформації засобами Інтернету
Основні поняття: інформація, інформаційні джерела, каталоги, мережа, електронна пошта.
В попередньому розділі ми розглянули етапи роботи над проектом. Ми, також з’ясували, що на першому етапі роботи важливим чинником, що впливає на успішне розв’язання проблеми є збір інформації з обраної теми.
Вміле опрацювання інформації дає змогу проектувальнику більш чітко та ясно визначити проблему (окреслити суть протиріччя, що знаходиться в основі проблеми, з’ясувати вже відомі на даний момент шляхи її розв’язання і т.д.) швидко віднайти власні способи для розв’язання поставлених завдань і, відповідно, більш ґрунтовно розробляти банк ідей та пропозицій.
Коли перед дизайнером (конструктором) постає завдання з вивчення досліджуваної проблеми, йому необхідно визначити джерела, до яких він буде звертатись в першу чергу.
Отже, розглянемо інформацію як провідний ресурс проекту, відповідні джерела інформації та засоби і прийоми її пошуку.
Термін «інформація» в середині ХХ століття ввів К. Шеннон відносно до теорії передачі кодів, отримавши назву «Теорія інформації». В даний час зміст цього терміну отримав більш глибоке природничо-філософське значення. Така трансформація – в сприйнятті людиною – поняття «інформація» стала наслідком необхідності переосмислення технологій трансляції та ретрансляції, сприйняття і перетворення того, що має загальну назву - інформація.
Інформацію ( від лат. Informatio - повідомляти) визначають як будь-яке повідомлення про будь-що, теоретичні відомості, значення певних показників, що є об’єктами збереження, обробки та передачі які використовуються в процесі аналізу певних (економічних, технологічних, політичних та ін.) рішень.
Все інформаційне середовище поділяється на три типи джерел інформації:
Поняття «документ» використовується сьогодні у двох значеннях:
а) Документ – це матеріальний носій запису із зафіксованою на ньому інформацією для передачі її в часі і просторі;
б) Документ – це юридично закріплений папір, що засвідчує за його власником право на що-небудь, засвідчує будь-який факт.
Людина є ключовою ланкою в системі інформаційних джерел. Може розкрити за обсягом велику та цікаву інформацію із області знань та власного досвіду використання цих знань на практиці.
Під предметно-речовим середовищем розуміють оточення, що поруч нас з вами. Предмети та речі інколи можуть розповісти не менше ніж людина.
Під час роботи над проектом важливо знати де шукати потрібну інформацію. У зв’язку з цим розрізняють такі найбільш поширені шляхи пошуку інформації:
Сьогодні в нашій країні система науково-технічної інформації включає в себе бібліотеки, Український інститут науково-технічної та економічної інформації, Книжкову палату України, Інститут реєстрації інформації НАН України, служби науково-технічної інформації міністерств і відомств, а також деяких наукових установ.
Найбільш доступними для дослідників є,
звичайно, бібліотечні каталоги.
Систематичний каталог як
інформаційно-пошукова система дає
можливість швидко зорієнтуватися, чи
є в бібліотеці книги з тієї галузі науки,
яка цікавить дослідника. Пошук потрібних джерел інформації може здійснюватися за допомогою звичайних бібліотечних карток, що є у відповідному каталозі бібліотеки, або за допомогою комп'ютера.
Під час роботи над дослідницьким проектом особливо актуальним є питання: «Як необхідно шукати потрібну літературу?» Якщо стаття (реферат чи звіт) носить суто науковий характер, і в ній розглядаються питання результатів проведеного експерименту чи загальні висновки з проведених досліджень, то в ній як правило є посилання на інші літературні джерела, списки яких наводяться наприкінці даної публікації. На такі списки посилань необхідно звертати особливу увагу, оскільки вони відібрані і згруповані саме навколо тієї теми чи проблеми, яка розглядається в публікації і, очевидно, стосується теми вашого проекту.
Всі з вас читають книги –
хтось більше цікавиться художньою
літературою, інші – посібниками з
тих предметів, вивчення яких вам
необхідне для здобуття майбутньої професії. У цьому випадку ви читаєте книгу за власним інтересом чи бажанням дізнатися щось нове, цікаве для вас. Проте зовсім інша справа, коли дослідник опрацьовує достатньо велику кількість книг з метою пошуку потрібної інформації для проекту. Тому тут можна дати наступні практичні рекомендації роботи з книгою.
1.Уважно вивчити титульну сторінку, де вказані основні відомості про книгу: назва, автор, місце та рік видання, найменування видавництва. Це важливо, оскільки трапляються випадки, коли повідомивши консультанту бібліотечного каталогу хоча б одну із наведених характеристик книги, вам допоможуть швидко її віднайти. Це пояснюється тим, що бібліотеки систематизують джерела інформації за декількома ознаками (за назвою, автором, рік видання тощо).
2.Ретельно ознайомтесь із заголовками цієї книги, намагаючись зрозуміти, з яких розділів вона складається, в якій послідовності викладається матеріал; окремо звертайте увагу чи є в наявності матеріал, який представлений графічними зображеннями, схемами, зведеними таблицями – такі відомості як правило узагальнюють матеріал, що викладений на великих обсягах книги.
3.Уважно прочитайте анотацію, передмову чи вступ книги або висновки, що дасть змогу скласти загальне уявлення про зміст, зрозуміти основне призначення книги.
4.Ознайомтесь безпосередньо з основним текстом книги, для цього необхідно прочитати декілька сторінок, абзаци, уривки з тих розділів, що за назвою найбільше підходять до теми вашого проекту чи проблеми. Це дасть змогу зрозуміти про стиль написання автора, особливостях викладу матеріалу, настільки матеріал книги є доступним чи складним і на її вивчення потрібно більше часу і т.д.
Також під час роботи з книгою варто звернути увагу на такі важливі моменти.
План тексту – це сукупність назв основних думок викладених в тексті. Пункти плану можуть мати вигляд заголовків або питань-тем, в яких читач може деталізувати заголовки тексту, пропоноване автором. Якщо текст немає визначених питань, то план можна скласти самостійно. Для цього необхідно визначати головні думки з тексту, встановлювати зв'язок між ними, і на цій основі поділяти текст і добирати заголовки до утворених частин тексту.
Тези – це основні положення (думки) тексту, які обґрунтовуються, пояснюються автором. Тези, як правило містять більше інформації, ніж пункти плану. Тому для обмірковування та запам’ятовування тексту, складання тез допомагає більше ніж складання плану на основі прочитаного. Складання тез дозволяє більш детально розділити текст на окремі частини, ніж у випадку із планом, тому аналіз тексту, на основі тез виходить більш ґрунтовний.
Процес вивчення навчальної, наукової та іншої літератури потребує уважного та докладного обмірковування та обов’язкового конспектування. Конспект – це ефективний вид запису не лише навчальної, а й наукової інформації. Розрізняють такі конспекти, як: планові, вільні, текстуальні і тематичні.
Плановий конспект – конспект книги за її змістом: заголовкам, розділам, параграфам. Такий конспект повністю відображає структуру книги.
Вільний конспект – конспект, об’єднує у своєму змісті переказ прочитаного із цитатами з окремих розділів чи параграфів книги.
Текстуальний конспект - конспект, що складається із цитат, що відображають основний зміст книги, ідеї та положення певного параграфу чи книги.
Тематичний конспект – конспект, в якому цитати з різних джерел або переказ авторських думок групуються за рубриками, що розкривають зміст тем, з яких складається книга.
Сьогодні найбільш зручним та сучасним
засобом пошуку та систематизації необхідної
інформації для проекту є Інтернет ресурси.
Інтернет – всесвітня асоціація комп’ютерних мереж або простіше – World Wide Web (WWW), що дослівно означає всесвітня широка павутина. Яку інформацію можна одержати користуючись WWW? Досить різноманітну – від прогнозу погоди до інформації про політику, техніку і технології, меблеве виробництво, медицину, наукові відкриття та багато іншого. Складно навіть уявити, що неможливо знайте в мережі Інтернет.
Мережа Інтернет була створена в США, як локальна мережа комп’ютерів міністерства оборони. Головна ідея мережі полягає в тому, що з’єднанні між собою комп’ютери більш надійно зберігають інформацію – при пошкодженні одного з них інформація зберігається на інших.
Види доступу до ресурсів Інтернету відрізняються різними схемами підключення, які забезпечують постачальники послуг мережі – провайдери. Звичайні користувачі підключаються до Інтернету за допомогою модему і телефонної лінії, кабельного з’єднання чи за допомогою бездротової технології. Кожний комп’ютер, що підключений до всесвітньої мережі має власний номер, який називають доменом. (від англ. domain – область ).
Найбільш поширена послуга, яка надається мережею – віддалений доступ до баз даних. Це означає, що дослідник може за допомогою свого комп’ютера, підключеного до Інтернету, переглядати інформацію, що знаходиться на великих відстанях у бібліотеці і, зберігається у відповідному комп’ютері.
Під час передачі файлів (інформація передається у файлах) по мережі використовується так званий протокол ftp (file transfer protocol), за допомогою якого ви можете скопіювати на свій комп’ютер будь-який доступний файл. Загальний об’єм інформації, що є доступним через протокол ftp, складає десятки тисяч терабайт ( 1 терабайт= 1000 000 000 000 байт). Це може бути програмне забезпечення, текстові документи, звукові та відео файли і т.д.
Коли ви знаходитесь (через комп’ютер) в мережі Інтернет то є можливість переглядати різноманітні документи у різних частинах країни чи світу, за лічені хвилини можете заглянути на українську сторінку сервера Національної бібліотеки України ім. В.І Вернадського (м. Київ) і переглянути інформаційні джерела з наукової періодики чи електронні наукові фахові видання, тематичні зібрання тощо. Ви можете переходити від однієї сторінки до іншої звичайним натисканням кнопки миші вашого комп’ютера. При цьому кожне ключове слово з’єднується з відповідними інформаційними файлами через гіпертекстові зв’язки. Це те саме, що посилання в статті енциклопедії, що починаються словами «див. також…», але для того, щоб гортати сторінки книги вам лише достатньо клацнути мишкою на потрібному ключовому слові (для зручності воно виділяється кольором або підкреслюється рискою) і через секунди чи хвилини (в залежності від швидкості завантаження даних в мережі та кількості користувачів, що знаходяться на тому ж сервері) перед вами з’являється потрібна для вас інформація. Достатньо швидко, також можна одержати інформацію та відповідний доступ до неї, що знаходиться на десятках і сотнях тисячах комп’ютерів у всьому світі. Якщо вас не влаштовує те місце до якого ви потрапили у пошуках інформації, то віртуальна кнопка на екрані комп’ютера «BACK» допоможе повернутись на початкову сторінку.
Отже, ми дійшли найбільш актуального питання: «Як знайти потрібну інформацію в Інтернеті?»
Інформацію шукають за:
Кажуть, що в Інтернеті є все. Однак, це не зовсім так. Матеріали для розміщення в мережі готують звичайні люди (зрозуміло фахівці своєї справи), тому там можна віднайти лише те, що вони вважають за потрібне. Однак завдяки їхньої творчості в мережі утворилося понад двох мільярдів Web-сторінок.
Для зручності проведемо аналогію пошукових тематичних каталогів в Інтернеті із звичайною книгою. Вона починається із заголовків і завершується алфавітним (предметним) покажчиком основних термінів. Не зважаючи на те, що вони (заголовки і покажчик) знаходяться в різних місцях книжки і виглядають по різному, вони виконують однакову функцію – допомагають знаходити у книжці потрібну інформацію. Зміст із заголовками – це приклад каталогізації в Інтернеті. Читач за назвою розділу вибирає тему, яка його цікавить і за номером сторінки знаходить потрібний текст. Алфавітний покажчик – приклад індексації. Читач знаходить потрібний термін і одержує номер сторінки за якою знаходить потрібну інформацію.
В Інтернеті каталоги та покажчики розрізняються технологією підготовки. Над каталогами працюють люди, а покажчики формуються автоматично. Під час каталогізації ресурсу досвідчений редактор уважно проглядає його, визначає, до якої галузі знань його можна віднести, і вносить його у відповідний каталог. Найбільш великий каталог Інтернету – Yahoo (www.yahoo.com). В ньому працює понад 150 кваліфікованих редакторів. Це велика організація, проте її зусиль вистачає лише на те, щоб підтримувати найбільш актуальні каталоги. А не вносити нові.
Отже, підсумовуючи можна відзначити, що:
Вище наведений приклад індексації через аналогію з алфавітним покажчиком у книзі – автоматичні системи пошуку, називають пошуковими машинами. Як свідчить практика, пошукові машини дають можливість повний пошук у рамках заданої теми чи проблеми.
Для пошуку інформації в мережі Інтернет найчастіше використовують інформаційно-пошукові машини. Такими пошуковими машинами є: Мета, Ukrnet, Atlas, Google, Рамблер, Яндекс, Yahoo, Excite, Hotbot та інші. Потрібно ввести адресу такої системи (наприклад: www. ukrnet.ua) в адресний рядок програми-браузера Internet Explorer. Після цього загрузиться головна сторінка пошукової системи. Пошук потрібної інформації можна здійснити за допомогою ключових слів або за допомогою Web-каталогів.
Як свідчить практика пошукові машини дають можливість здійснити найбільш повний пошук в рамках заданої теми. Робота пошукової машини проводиться у три етапи. На першому – сканується інформаційний простір і збираються копії веб-ресурсів. На другому, бази даних, складені за результатами сканування, систематизуються таким чином, щоб у них можна було проводити прискорений пошук. А на третьому етапі пошукова машина приймає запит від користувача і після цього проводить пошук у своїх базах та відображає веб-сторінку з оформленими результатами пошуку:
Всі пошукові системи Інтернету реалізують декілька алгоритмів пошуку. До них відносять: простий пошук, розширений пошук та контекстний пошук.
Простий пошук. Під час цього пошуку в поле запиту вводиться одне або декілька слів, які можуть характеризувати зміст документа. Під час введення одного слова машина видає, як правило достатньо велику кількість посилань, з яких обрати потрібну інформацію буває достатньо складно. Тому простий пошук використовують для знаходження нескладних, однозначних питань чи теоретичних положень.
Розширений пошук. Такий пошук завжди включає запит з групи слів. Під час розширеного пошуку рекомендують зв’язувати ключові слова логічними операторами and (і) or (або) not (ні) та інші. Головна перевага розширеного пошуку полягає в тому, що як правило записи ключових слів і логічних операторів в різних пошукових машинах або однакові, або досить схожі. Тому, засвоївши один раз прийоми розширеного пошуку, можна ним користуватись де завгодно, переключивши машину в потрібний режим розширеного пошуку.
Контекстний пошук. Пошукові машини, що підтримують цей вид пошуку, видають інформацію, яка точно відповідає ключовим словам у пошуковому вікні. Для цього в більшості випадків ключова фраза має бути взяти у лапки.
Інша найбільш поширена послуга, яка використовується в мережі Інтернет – це електронна пошта (E-mail).
Основна перевага електронної пошти на відміну від традиційної полягає в тому, що адресат, якому надсилають інформацію може знаходитись на великих відстанях, у будь-якій частині земної кулі, проте відправлений йому лист надійде за декілька хвилин. Головне аби він був підключений до мережі Інтернет. При чому інформація може бути не лише у вигляді текстових документів, але й у вигляді фото чи відео файлів.
Ще однією перевагою електронної пошти є автоматичне завантаження тієї інформації, яка вас зацікавила. Для цього можна підписатись на певні списки розсилок. Більшість з них влаштовані так само як і газети або інші періодичні видання. Тобто ви постійно будете одержувати останню інформацію, наприклад, про новинки техніки чи технологій у певній галузі. Інші, схожі на дошки оголошень де розміщена також й реклама різних речей – від техніки до науково-популярних журналів. Сьогодні поширеними стали автоматизовані файлові сервери завдяки яким можна одержати відомості про погоду у будь-якій точці земної кулі.
Питання для самоконтролю
Практична робота. Пошук інформації в тематичних каталогах та пошукових машинах за допомогою ключових слів.
Так само як Ви вибираєте слова чи назви розділів під час пошуку книги в систематичному каталозі бібліотеки, оберіть ключові слова з теми вашого проекту чи проблеми, яка знаходиться в його основі.
Послідовність виконання роботи
1.Виберіть 10 ключових слів для теми свого проекту і розташуйте їх у порядку від загальних понять до більш конкретних положень.
2.Відкрийте вікно браузера.
3.Виконайте подальший пошук послідовно виконуючи всі дії наведені нижче використовуючи одну з пошукових машин:
4. Технологія створення банку ідей
Основні поняття: творча ідея, банк ідей і пропозицій, інформація, об’єкт проектування, клаузура.
Чи може процес творчості бути керованим? Ви знаєте, що виготовлення будь-якого технічного чи технологічного об’єкту починають з творчого задуму. Розмірковуючи над проблемою дизайнер намагається віднайти найбільш вдалий задум чи ідею, яка допоможе розв’язати технічне протиріччя. Тут, відразу, варто зважити на дві обставини. По-перше, ідеї не з’являються самі по собі, навіть у випадку так званого «інсайту» або «осяяння», коли розв’язок приходить ніби сам по собі. По-друге, вчені завжди доводили, що цей процес спонтанного відкриття не є чимось випадковим, а має свої приховані закономірності.
Чи може процес творчості бути керованим? Чи може людина навчитись робити творче відкриття?
І до сьогодні серед вчених немає одностайної думки стосовно відповіді на ці та подібні запитання. Завжди існували науковці, які висловлювали думку, що творчі відкриття – це результат випадковості, сфера підсвідомого непов’язана з логікою та інтелектом. Інші вчені ґрунтуючись на ідеях І.П Павлова, В.М. Бехтєрева, вважають, що процес творчості може відбуватись на заниженому рівні активності свідомості або на рівні підсвідомості. Але, це може відбуватись, якщо цьому передувала розумова робота з накопичення певної інформації про досліджуваний об’єкт.
Сьогодні спеціальні дослідження показують, що творче відкриття можливе тоді, коли дослідницький пошук підготовлений системою знань, якому передує напружена розумова діяльність винахідника. Після цього мозок за певний проміжок часу синтезує проведену роботу у вигляді творчої ідеї. Спрощено це виглядає так ніби у комп’ютер вводять певний об’єм інформації, а через деякий час, коли він обробить її за спеціальною програмою, видає розв’язок задачі.
Людина за власним бажанням може розвинути у собі вміння, здібності, риси характеру спрямовані на вироблення творчих, оригінальних ідей, що дасть змогу створювати чи відкривати щось нове, практично у будь-якій галузі людської діяльності, а не лише у сфері виробництва. Серед таких вмінь творчого характеру, що можуть бути сформовані, можна вважати вміння створювати банк ідей Мал. 1. Ескізні малюнки для банку ідей
та пропозицій.
Одним із завдань створення такого банку є впорядкування інформації, з метою її аналізу, що прискорює процес вироблення творчих ідей, і відповідно створення нового об’єкту чи його вдосконалення.
Створення банку ідей. У попередніх параграфах ми розглядали як накопичувати та систематизувати потрібну інформацію для проекту. Тепер необхідно навчитись працювати з цією інформацією – відбирати ідеї, аналізувати, ставити або уточнювати на сонові зібраної інформації завдання проекту тощо.
Пошук інформації, яка стосується певної проблеми чи галузі виробництва, супроводжується її накопиченням. Досить часто великий об’єм інформації не лише «загромаджує» комп’ютер але й залишається не використаним у дослідницькій роботі. Тому дизайнери намагаються впорядкувати та систематизувати зібрану інформацію, щоб більш якісно скористатись зібраним матеріалом, який було накопичено під час дослідження та вивчення проблеми.
Кожну знайдену ідею необхідно проаналізувати, виділивши позитивні
а б
Мал. Клаузура:
а - в архітектурному дизайні;
б - дизайн меблевих виробів – тумба під телевізор
та негативні сторони. Якщо мова йде про виготовлення певного виробу, необхідно з’ясувати як даний об’єкт буде розв’язувати поставлені завдання (проблему), чи буде зручним у користуванні, задовольняти встановленим технологічним вимогам тощо. Інакше кажучи, працюючи над створенням конкретного об’єкту дизайнер переглядає всі можливі шляхи розв’язку проблеми, що проявляється у вигляді набору образів майбутнього виробу – банку ідей та пропозицій. Проте мова тут, йде не лише про можливі форми майбутнього виробу чи, наприклад, проектування інтер’єру у вигляді замальовок чи ескізів (див мал. а), а й добір інших конструкційних матеріалів, комбінації різноманітних ідей, зміни у кольорі, варіанти компоновки складових частин виробу, товарного вигляду і т.д. До такого банку конструктор повертається протягом всього періоду роботи над проектом доповнюючи його і переглядаючи ті чи інші пропозиції для їхнього використання в роботі. Наприклад, працюючи над інтер’єром кімнати, коли визначено кількість та конструкція меблів, коли образ і вигляд меблів став завершеним, дизайнер переходить до виконання рисунків і креслень у масштабі, проробляє можливі варіанти розташування окремих частин меблів – виконує компоновку. Варіанти компоновок входять до банку ідей, як власне й сам ескіз, доповнюючи образ, замальовки, креслення меблів тощо (див. рис.1 б ).
Отже, підсумовуючи, відзначимо, що головним правилом створення банку ідей є: скопійовані або виконані власноруч рисунки, замальовки, ідеї у вигляді записів – весь об’єм накопиченої інформації , який може стати у нагоді під час виконання наступних етапів проектування виробу – необхідно зберігати та класифікувати.
З чого починають створення банку ідей? Як правило, дизайнери використовують так звану клаузуру.
Клаузура – це великий аркуш паперу, на якому презентовані різноманітні
варіанти майбутнього виробу в загальному вигляді, з прорисовкою окремих частин чи деталей. Аркуш з клаузурою повинен мати завершену композицію стосовно виробу чи проекту в цілому. Під час такої роботи можна застосовувати будь-які зображувальні засоби – від власноруч виконаних малюнків та ескізів до кольорових і скопійованих зображень.
Під час створення клаузури проявляється творча фантазія дизайнера, вміння застосовувати зібрану інформацію про досліджувану проблему чи об’єкт проектування. Тому аркуш клаузури може містити зображення, які відображають асоціативні, фантастичні, природні аналогії, якими користується дизайнер чи скопійовані рисунки, фотографії з інших джерел. Дизайнер може коротко відобразити суть ідеї з відповідними написами, запитаннями, декількома варіантами розв’язків проблеми тощо.
Отже, банк ідей та пропозицій має складатись з комплексу інформації, яка стосується об’єкту проектування і відповідає за змістом та кількістю певному етапу проектування виробу. Проте для загального випадку, з метою класифікації зібраної інформації, структуру банку ідей можна представити у вигляді наступної схеми:
Питання для самоконтролю
1.В чому сутність та завдання банку ідей та пропозицій?
2.Як створюють банк ідей?
3.Яка структура банку ідей та пропозицій?
Практична робота
1.Поміркуйте над образом майбутнього проекту. Використовуючи клаузуру покажіть можливий образ вашого виробу з докладною прорисовкою всіх конструктивних елементів та основних ідей проекту.
2.Складіть ескіз майбутнього виробу.
5. Аналіз існуючих виробів та визначення завдань проекту
Основні поняття: еволюція технічних об’єктів, розподіл, аналіз, класифікація.
Отже, ми з’ясували, що інформація яка накопичується упродовж роботи над проектом зберігається в банку ідей та пропозицій. Для того щоб вона була використана максимально ефективно, її необхідно, аналізувати розподіляти чи класифікувати. Вказані розумові операції є важливими для конструктора, який здійснює пошук можливих розв’язків проблеми (наприклад оптимальної конструкції чи форми меблевого виробу), тому розглянемо цей процес більш докладно.
Еволюція об’єктів технологічної діяльності. У галузі виробничих технологій або високотехнологічної техніки сконструйовано велику кількість технічних об’єктів – машин, двигунів, засобів зв’язку, знарядь праці тощо. Разом з тим винахідники в усьому світі продовжують пошуки все нових конструкцій та розв’язків. Цей пошук починають з того, що дизайнери, аналізують зразки та аналоги об’єктів, які створювались в минулому або вже існують на даний момент. Відомий український академік, конструктор авіадвигунів Архип Михайлович Люлька якось зауважив: щоб успішно працювати над створенням нових двигунів і не знаходити вже відомі, конструктор повинен постійно тримати в голові досвід попередників і досягнення сучасних дослідників.
Дійсно, якщо поглянути на будь-який вид виробничої діяльності людини, то він представлений у вигляді саме досвіду такої діяльності, який був накопичений у продовж минулих десятиліть, а то й століть. Вказаний досвід не лише використовується в процесі створення чогось нового, а й виступає підґрунтям для подальшої еволюції суспільства, і, зокрема розвитку технологій та виробництва. З розвитком цих технологій відбувається значне збільшення відповідних об’ємів наукової та іншої спеціалізованої інформації. В тому числі й тієї, яка стосується об’єктів технологічної діяльності людини. Тому важливою рисою сучасного дизайнера або фахівця будь-якої галузі виробництва, є не стільки утримання в пам’яті всіх можливих варіантів конструкції та інших специфічних відомостей про виріб, як вміння здійснювати аналіз інформації, що стосується проекту і, зокрема тієї інформації яка стосується безпосередньо об’єкту проектування.
Процес проектування та виготовлення будь-якого виробу чи технологічного об’єкту підлягає закону, який можна назвати законом історичної детермінації або еволюції об’єктів технологічної діяльності людини.
Суть цього закону полягає в тому, що: створення нового пристрою чи будь-якого технічного чи технологічного об’єкту (процесу) відбувається з опорою на вже відомі знання, практичний досвід використання аналогічних об’єктів чи процесів.
Створення виробу починають із всебічного вивчення всіх питань, які в першу чергу стосуються історії створення подібних виробів, різних його комбінацій, дослідження ідей чи закономірностей, що закладені у принцип дії історичних попередників об’єкту проектування.
Якщо ми проектуємо автомобіль, то закон еволюції технічних об’єктів можна виразити через такі запитання: «Яким автомобіль є сьогодні, яким був раніше, і, яким буде завтра»? Відповідаючи на поставлені запитання
Мал. Розвиток форми автомобіля
дизайнер враховує кращий досвід в історії створення та розвитку даного технічного об’єкту, окремо переглядає його недоліки (технічні, конструкторські, ергономічні тощо) та переваги, і на основі цього пропонує нові ідеї стосовно майбутнього авто. Отже, це своєрідний моніторинг, що проводиться стосовно існуючих аналогів об’єкту проектування, суть якого зводиться до того, що складають ряди, в яких відображають розвиток форми, конструкції, стилю, композиції і т.д., майбутнього виробу. Кожна наступна модель автомобіля в цілому за формою та конструкцією може бути схожою на попередню, проте має незначні відмінності, які покращують її ергономічні чи технологічні показники. Отже, дизайнер під час створення автомобіля не вигадує абсолютно щось нове, а спирається на вже відомі зразки, аналізує їх та вносить в їхню конструкцію нові елементи, змінює форму тощо.
Аналіз, розподіл, класифікація – методи розумової діяльності винахідника. Як ми вже згадували вище, не кожна людина здатна утримувати всю інформацію про об’єкт проектування. Тому вчені досить часто вдаються до класифікації технічних об’єктів, намагаються систематизувати їх в певній послідовності з метою докладного аналізу. Тут аналіз слід розуміти як метод, що дозволяє одержати необхідну інформацію про структуру об’єкта дослідження (виріб який проектують).
Аналіз (від грецького ἀνάλυσις – розпад, розділення на окремі частини) — операція уявного чи реального поділу цілого (об’єкту, властивості, процесу або співвідношення між предметами) на складові частини, яка виконується у процесі пізнання або предметно-практичної чи дослідницької діяльності людини.
Аналіз у роботі дизайнера, конструктора – це метод наукового дослідження виробів, найголовніша складова художнього конструювання.
Аналіз як метод наукового дослідження, дає змогу здійснювати класифікацію. Тому, як правило кажуть, що аналізувати – це значить досліджувати, розкладати на складові частини об’єкт дослідження.
Розподілом називають процес мислення, при якому розглядається певний клас об’єктів, який уявно поділяють на два або більше підкласів.
Наприклад, серед технічних об’єктів візьмемо клас двигунів, і уявимо що ми розподілили його на два підкласи: двигуни, які працюють на основі ЕДС (електрорушійної сили) і двигуни, що працюють за рахунок тиску води, яка створює відповідну реактивну силу.
В наведеному прикладі клас розглядуваних об’єктів слід вважати родом (двигуни) по відношенню до більш вузького класу об’єктів, які мають певну особливість (двигуни, що працюють на основі ЕДС). По відношенню до всього класу більш вузький клас двигунів буде називатись видом, а особливість (ЕДС), за якою ми його відібрали – його видовою відмінністю.
Якщо клас об’єктів розподілити на два підкласи, що мають протилежні видові відмінності – двигуни, які працюють за рахунок тиску газу, і двигуни які не працюють на основі газу, - то, такий процес розподілу об’єктів називають дихотомією.
Класифікацію розуміють як процес мислення, у ході якого уявно об’єднують у групи предмети, які мають визначені ознаки спільні для кожної групи.
Результатом проведеної класифікації може бути зведена таблиця, в якій досліджувані предмети чи об’єкти укладені в різні групи.
Прикладом класифікації, як процесу мислення, може бути таблиця В.О. Горського, за допомогою якої представлена еволюція двигунів (див. табл. 1).
Зрозуміло, що вона не претендує на вичерпну енциклопедію двигуна, проте дає змогу зробити аналіз того узагальненого історичного досвіду, який склався у винахідництві та будуванні двигунів.
Складена таблиця за таким принципом: горизонтальні рядки показують основні етапи історичного розвитку двигунів; у вертикальних рядках таблиці зібрані двигуни, що працюють від однакових джерел енергії.
Мал. 4. Таблиця В.О. Горського «Еволюція двигуна»
Якщо ви уважно переглянете таблицю, то нескладно помітити, що кожна клітинка містить проект двигуна, який має не лише переваги, а й певні недоліки, що слугувало подальшим мотивом для вдосконалення конструкції і винайдення нового підходу чи ідеї в проектуванні двигуна. Кожна представлена в таблиці конструкція двигуна знайшла своє широке використання у певній галузі виробництва. І разом з тим винахідники постійно аналізували відому конструкцію, враховували позитивний досвід, намагаючись усунути негативні чинники в діючій конструкції.
Класифікація промислової продукції є провідною умовою всебічного визначення її якості. У зв’язку з цим розрізняють різні види аналізу: художньо-конструкторський, функціональний та ін. Для визначення різних підходів у проведені аналізу промислових виробів, їх розподіляють на групи (підкласи).
Так, промислові вироби як окремий клас поділяють на чотири підкласи:
а) вироби, що безпосередньо обслуговують людину (меблі, одяг, взуття тощо);
б) вироби, що обслуговують людину і водночас виконують технічну функцію (електроарматура, побутові прибори, пристрої тощо);
в)вироби, що виконують певну роботу і частково обслуговують людину (засоби транспорту, прибори, станки тощо);
г) вироби, які виконують лише певну роботу (автоматизовані системи, вузли механізмів машин тощо).
Отже, підсумовуючи можна відзначити, що аналіз, класифікація виробу проектування чи його аналогів – це трудомісткий процес розумової діяльності, який спрямований не лише на позитивні чи негативні сторони конструкції виробу, а й враховує всі аспекти роботи над виробом від його форми та кольору до реклами як продукту певної торгівельної марки. Тому під час аналізу дизайнер дає відповідь на запитання, що стосуються не лише того, що було чи що є, а й більш докладно визначає, які власне є потреби у вдосконаленні об’єкту проектування за такими напрямками, як:
Дизайнер зобов’язаний аналізувати всі об’єкти власної творчої роботи – від загальних попередніх міркувань, до того, як почнеться процес проектування, на всіх етапах проектування та виготовлення виробу, і навіть після того як виріб випущено у серійне виробництво.
Недостатній аналіз на окремих стадіях роботи знижує цінність виробу, ще на стадії його проектування. Відсутність обґрунтованого художньо-конструкторського аналізу під час проектування може призвести до морального знецінення виробу, ще до того, як почнуть його серійний випуск.
Аналіз об’єкту проектування передбачає поєднання різноманітних факторів, вимог, умов, шляхів реалізації проекту. Наприклад, якщо розглядати лише функціональну сторону об’єкта проектування, і не враховувати конструкційний матеріал, форму виробу в цілому, конструктивні особливості, технологію його виготовлення, то аналіз виробу буде неповним, і таким, що не виявлятиме всіх проблем, які можуть виникати під час його проектування та виготовлення.
Після того як визначено напрямок чи напрямки, за якими будуть вдосконалювати (змінювати) або «розвивати» конструкцію майбутнього виробу, чітко окреслюють об’єм необхідних для цього робіт, і відповідно на основі цього формують завдання. Визначаючи завдання дизайнер в першу чергу з’ясовує два основних питання: по-перше, який кінцевий результат необхідно одержати, і, по-друге, чи буде одержано розв’язок проблеми, над якою працюють? Зрозуміло, що, коли розв’язуються проблеми високого рівня складності, однозначної відповіді на поставлені питання одержати не можливо. Проте, якщо завдання формулювати в контексті цих питань, і у ході роботи час від часу до них повертатись, то ефективність розв’язання проблеми значно зростає. Розглядаючи кожен можливий варіант розв’язку (мається на увазі форма виробу, колір чи обраний конструкційний матеріал, з якого його виготовлятимуть) дизайнер враховує позитивні та негативні наслідки від прийнятого рішення, як це буде впливати на остаточний варіант, тобто розв’язок поставлених завдань.
Питання для самоконтролю
1. Сформулюйте закон еволюції об’єктів технологічної діяльності.
2.Що таке розподіл? Дихотомія? Аналіз?
3.За якими напрямками дизайнер обґрунтовує потреби у вдосконаленні об’єкту проектування?
Практична робота
Завдання 1. Уважно прочитайте завдання, і зверніть увагу на конструктивні переваги і недоліки двигунів, які представлені в третьому рядку таблиці Горського.
В основі третього рядка двигунів таблиці Горського представлено гвинт. Принцип дії таких двигунів заснований на тому, що струмінь води чи гасу, рухаючись паралельно до вісі гвинта, відбивається від його лопаток, і в результаті чого утворюється реактивна сила, яка обертає вал двигуна. Вперше такий гвинт використав Архімед – він пропонував його обертати, і завдяки цьому подавати воду – використовувати гвинт як насос. Ідея Архімеда використана в сучасних гідроелектростанціях, з тією лише різницею, що гвинт не обертають, а подають на його лопатки воду, і він сам обертає вал двигуна.
Наступною клітинкою в цьому рядку є багатоступінчата турбіна (корабельна турбіна Лаваля). Перевага цього двигуна над ідеєю гвинта Архімеда полягає в тому, що в таких турбінах навіть при малих швидкостях пар віддає всю свою кінетичну енергію.
Наступна клітинка таблиці розкриває проект двигуна, в якому використовується енергія вітру. Незважаючи на те, що млини з вітряками, в яких використовували гвинт, відомі ще до нашої ери. Але проблема в такій конструкції полягала в тому, що вітер не є постійним джерелом енергії. Отже конструкторам потрібен постійний вітер, який завжди напоготові. Розв’язок проблеми знайшли в тому, що вітер почали штучно створювати. Це добре видно із зображення в клітинці «Проект електростанції майбутнього». Легкий гвинт, як відомо, здатен обертатися під дією конвекційного потоку теплого повітря, яке створюється гасової (керосинової) лампи. Так, ось в Іспанії вітер почали створювати незвичайним способом. Була запропонована установка з прозором піддашком біля основи. Сонце нагрівало повітря під дашком , і повітря з більшою швидкістю ніж зовні рухалось по трубі вгору, розкручуючи ротор вітродвигуна.
Остання клітинка в даному рядку таблиці порожня. За логікою наведеної класифікації її повинен займати двигун з будовою, яка працює за принципом гвинта і джерелом енергії – електрорушійної сили, спрямованої паралельно вісі гвинта. Автор таблиці вважає, що беззаперечного претендента, який би широко використовувався в техніці, на вказане вільне місце не існує.
Ви згодні із думкою автора? Чи існує альтернатива такому двигуну на сьогоднішній день? Чи можливо віднайти в технічних виданнях, джерелах Інтернет ресурсів інформацію про реально діючий двигун, його конструкцію?
Поміркуйте над цими питаннями, і спробуйте заповнити порожню клітинку таблиці. Можна запропонувати власний проект (ідею) двигуна, який би відповідав наведеній класифікації у представленій таблиці.
Завдання 2. На основі виконаних замальовок образу майбутнього виробу чи клаузури здійсніть аналіз вашого виробу ( або проекту в цілому) працюючи за таким алгоритмом:
а) визначте недоліки проекту та випишіть їх окремо.
б) перерахуйте позитивні сторони вашого проекту (майбутнього виробу).
в) складіть план дій, за яким ви врахуєте або усунете недоліки вашого виробу та скористаєтесь перевагами Вашого проекту.
г) обговоріть ваш план дій із своїм товаришем за партою. Уважно вислухайте його зауваження чи пропозиції, і відповідно ознайомившись з його проектом, обговоріть його план дій.
6. Аналіз та компонування інформації для проекту
Основні поняття: реферат, компоновка інформації, інтернет-ресурси.
Багато учнів злегка помиляються, коли вважають, що реферат — це самостійний твір на задану тему.
Насправді реферат — це не твір, а огляд публікацій, доступних по заданій темі. Огляд, на відміну від твору, не вимагає ні фантазії, ні оригінальності мислення, ні вислову нових ідей. Зрозуміло, в рефераті можна приводити власні твердження і вислови, але, по-перше, це зовсім не обов'язково, а по-друге, доречно не у всіх розділах роботи. Можливо, якби все учні добре знали, що реферат — це зовсім не твір, то і охочих писати реферати було б більше.
Реферуючи джерело, необхідно точно передавати його зміст. Залежно від того, яка роль відводиться джерелу у виконуваному дослідженні, дуже важлива інформація може подаватися у вигляді цитат. Викладання має бути стислим, точним, без зайвих слів і суб'єктивних оцінок. Не рекомендується скорочувати слова, використовувати абревіатури, які будуть незрозумілі іншим учасникам дослідження.
Виписки із книги краще подавати зонами, тобто фіксувати інформацію, яка стосується одного конкретного питання. Якщо у джерелі, навіть у одному абзаці або фразі, є інформація з іншого питання плану дослідження, то на аркуші залишають певний інтервал для запису. При застосуванні карток у реферуванні джерел кожне питання фіксується на окремій картці. Все це сприяє систематизації інформації згідно з планом дослідження. Крім того, якщо будь-які дані передбачається використати в інших розділах, то відповідну виписку необхідно заповнити у двох примірниках.
Створення рефератів дуже схоже на колекціонування поштових марок. Уявіть собі, що перед вами лежить десяток поштових марок, і ваше завдання акуратно їх розташувати. Одна людина розташує їх в хронологічному порядку, інший — за збільшенням номіналів, третій — в порядку зростання геометричних розмірів, четвертий — по країнах, а п'ятий згрупує марки по темах: «спорт» - в одну групу, а «природу» - в іншу. Звернете особливу увагу на те, що кожен проведе при цьому невелике дослідження. Хтось уважно вивчить вміст мазкий, а хтось обмежиться їх обміром за допомогою лінійки, але кожен проявить творчість і отримає результат, відмінний від інших. По цьому результату можна багато що сказати про дослідницькі здібності і творчий підхід автора.
Так само відбувається і підготовка реферату. Спочатку збираються початкові матеріали на задану тему (книги, статті, замітки, ілюстрації), а потім витяги з них групуються в тому порядку, який зручний авторові. Як і у всякій справі, успіх залежить від наявності початкових матеріалів і практичних навиків. З початковими матеріалами може дуже допомогти Інтернет, а з практичними навиками вам ніхто не допоможе, окрім вас самих.
Раніше для підготовки реферату доводилося або ходити в бібліотеку, або мати бібліотеку будинку. Сьогодні потрібну кількість публікацій по будь-якій темі можна підібрати в Інтернеті швидше, ніж дочекатися в бібліотеці виконання свого замовлення. А що стосується практичних навичок, то вони тому і називаються «практичними», що сформувати їх можна тільки в роботі. Можна завантажити з Інтернету десятки готових рефератів і все їх успішно здати. Можливо, при цьому в журналі обліку успішності з'являться хороші бали, однак рівень практичних навичок не зросте.
Існують різні типи рефератів і, відповідно, до них підходять різні моделі підготовки. Якщо говорити узагальнено, то можна виділити чотири основні типи: навчальні, контрольні, службові і творчі реферати.
Навчальні реферати – це, як правило, ті, які нам задають як самостійні роботи в школі. У них одна мета – навчити учнів працювати ефективно. Ефективність – це не об'єм, а максимум результату при мінімумі витрат сил і часу. Хтось може подумати, що найефективніший підхід полягає в тому, щоб знайти в Інтернеті готову роботу і здати її як власну. Проте, це не зовсім так. Якби мета реферату полягала в тому, щоб тільки його здати, то це було б вірно, але оскільки насправді мета полягає в тому, щоб навчитися працювати, то ефективність виявляється нульовою.
Слід звернути увагу на особливість навчальних рефератів. Від них не вимагається практичної віддачі. Однак у тих, хто не навчився виконувати навчальні реферати, вже не буде ні часу, ні навичок для розробки практичних рефератів. Отже, навчальний реферат слід розглядати як безкоштовну можливість придбати квиток на хороші місця у власне майбутнє. Не хочете їм скористатися – не треба. Тільки пам'ятаєте, що той, хто здає чужий реферат як свій, нагадує героя відомого анекдота, що обдурив кондуктора. Він купив квиток, а сам не поїхав.
Контрольні реферати використовують для перевірки готовності людини до виконання тієї або іншої роботи. Якщо в навчальному рефераті автор представляє тему, то в контрольному рефераті він представляє себе (через своє представлення теми).
Дуже важливо відрізняти контрольний реферат від навчального, оскільки на перший погляд різниця не завжди помітна. Вчитель, охочий виділити з групи учнів двох-трьох чоловік, з якими варто займатися індивідуально, може запропонувати всій групі написати навчальні реферати. При цьому більшість учнів і не здогадуються, що насправді їх реферати розглядатимуться як контрольні, а потім дивуються, чому деякі їх товариші раніше інших залучилися до практичної роботи, чому їм довірили написання статей в журнали, запрошують на конференції і направляють на навчання за кордон.
Сьогодні при влаштуванні на престижну роботу у претендентів також можуть вимагати надання реферату по темі, якою займається фірма. Це особливо важливо, коли на роботу влаштовується молода людина. У фахівців із стажем можна запитати звіт про результати їх минулих проектів, «резюме» або рекомендацію, а у молодої людини, що тільки що закінчила навчальний заклад, нічого цього немає. За допомогою реферату можна перевірити мотивацію працівника, з'ясувати, наскільки він знайомий з цим видом діяльності, чи представляє вона для нього особистий інтерес, і чи не кине він роботу незабаром після того, як набуде перших навичок. Сучасні працедавці не мають наміру за свій рахунок учити практичним навикам людей, які можуть покинути їх у будь-який момент.
При підготовці рефератів, що надаються для працевлаштування, треба звернути увагу не тільки на широту і глибину знань, але і на оперативність роботи. Приведемо приклад. Молодий та здібний автор робіт з комп'ютерної тематики Віктор, що мав публікації в технічних журналах, звернувся в комп'ютерну фірму з проханням про постійну роботу у відділ маркетингу. Глава фірми попросив його підготувати аналітичний огляд на тему «Основні джерела безкоштовних програм в Інтернеті». На питання про об'єм і терміни виконання роботи йому було оголошено, що все це на особистий розсуд.
Зрозуміло, глава фірми міг його протягом п'ятнадцяти хвилин встановити адреси найбільших джерел безкоштовних програм в Інтернеті, але йому було важливо перевірити, як працівник мобілізується на рішенні поставленої задачі. Коли через три дні Віктор подзвонив і повідомив про готовність огляду, йому відповіли, що необхідність в його послугах відпала. Не дивлячись на очевидні здібності і хороший рівень знань, Віктор продемонстрував свою неготовність вписатися в напружений графік робіт.
Для того, щоб готувати контрольні реферати швидко і чітко, треба мати досвід. Тому знову нагадуємо про навчальні реферати, без яких цей досвід не знайти.
Службові реферати готують як службові завдання. Зазвичай вони пов'язані з тим, що керівництву треба терміново вивчити якесь питання, а часу на це немає. Тоді завдання доручається помічникові (референтові, секретареві або фахівцеві). Глибину опрацьовування і час на розробку задає керівник, причому часу ніколи не буває достатньо, так що розгойдуватися і вчитися ніколи. Якщо час не обмежили, це не радість, а горе. Це сигнал тривоги: вас перевіряють! В цьому випадку треба самому собі поставити такий жорсткий бар'єр за часом, який тільки можна, виходячи з того, що в даній організації вважається пристойним. Якщо це навчальний заклад, то пристойним можна вважати тижневий термін. Якщо це комерційна організація, треба укладатися в добу. Якщо при цьому доведеться попрацювати вночі удома — це в порядку речей. Інтернет тим і зручний, що їм можна користуватися цілодобово.
Творчий реферат – це найцікавіший вид рефератів. Творчі реферати готуються для себе і не мають конкретної мети, хоча насправді цілі у них, звичайно, є, причому дуже масштабні.
Перш ніж приступати до розробки творчого проекту бажано спочатку розробити серію рефератів по близьких темах. Теми цих рефератів ніхто і ніколи вам задавати не буде, і контролювати роботу теж нікому — це справа творча і особиста.
Чому роботу над творчими матеріалами краще починати з рефератів? Тут є, принаймні, чотири причини.
Перша причина полягає в тому, що творчі роботи краще всього виконувати не тоді, коли дано завдання, а тоді, коли є бажання. Це набагато ефективніше. Робота проходить швидко та цікаво. Приводом для написання реферату може стати знайомство з цікавою статтею в журналі, освітлення якоїсь теми по телебаченню, знайомство з цікавою публікацією в Інтернеті, цікаве повідомлення, отримане по електронній пошті від інформаційних серверів. Якщо відкласти цю працю до того часу, коли на неї з'явиться завдання, зміст вивітриться з голови, первинний заряд пропаде, робота вийде натягнутою і нецікавою.
Друга причина в доцільності підготовки самостійних творчих рефератів полягає в тому, що навіть досвідчені автори рідко можуть написати хорошу роботу з першого разу. Звичайна більшість авторів говорять, що якби їм довелося виконати ту ж роботу ще раз, вони зробили б її інакше. Постійна незадоволеність результатами своєї праці – невід'ємний елемент творчості. У творчості немає стандартів і еталонів. Кожен оцінює свій результат суб'єктивно. Якщо є незадоволеність і бажання все переробити – це нормально. А ось щоб не переписувати свої роботи нескінченне число разів, починати їх треба не на порожньому місці, а на основі заздалегідь підготовлених рефератів.
Ще одна причина полягає в тому, що в будь-якій творчій діяльності є суперечність між структурою роботи і її змістом. Досвідчені автори добре знають, що тема володіє властивістю «вести» автора. Він замислює одне, а виходить щось зовсім інше. Щоб з цим боротися, дослідники заздалегідь продумують структуру (пишуть план). Проте робота, побудована по чіткому плану, може бути схожа на стройовий статут. Деякі намагаються працювати без плану – тоді робота виходить живою і безпосередньою, але, на жаль, далеко не науковою.
Особливо важко готувати матеріали для публікації в Інтернеті. Вони повинні бути цікавими, мати чітку структуру, яка потім реалізується за допомогою гіперпосилань. Тому часто роботу роблять в два прийоми. Перший раз статтю пишуть так, як пишеться, а потім її переписують, щоб вийшла струнка структура, що не суперечить змісту. Якщо є заздалегідь підготовлений реферат, то все виходить швидко і ефективно.
Четверта причина бажаності попередніх рефератів полягає в тому, що звичайна людина не може умістити в голові зміст великої праці. Якась частина роботи при цьому обов'язково залишиться непотрібною і піде у сміттєву корзину, але без цього не обійтися. Робота тільки тоді стає творчістю, коли її пропускають через «сито» суворого відбору. Суворий відбір – це основа будь-якої творчості, а щоб було, з чого відбирати, треба мати початкові матеріали. Творчі реферати дуже добре для цього підходять.
Окремо розглянемо як необхідно компонувати зібрану інформацію, яка буде використана для розробки рефератів. Спочатку необхідно підготувати місце для матеріалів, які ми будемо завантажувати з мережі.
Найбільш простий спосіб – це створити папку на комп’ютері і складати всі матеріали (текстові документи, зображення, креслення тощо), які стосуються теми проекту. Відразу зазначимо, що така папка може бути використана під час виконання нескладних короткотермінових завдань. Коли мова йде про більш складне завдання – проект, в основі якого знаходиться певна проблема, то фрагментарними відомостями завантаженими в окрему папку, справі не зарадиш.
Для того щоб швидко систематизувати та скомпонувати знайдену інформацію використовують спеціальні програмовані розширення для браузерів, за допомогою яких можна об’єднувати процес завантаження інформації та їх одночасну каталогізацію. Серед таких програм – це GrabNet (www.blewsquirrel), iHarvest One (www.iharvest.com). Однак, вони розраховані на великі за обсягом та складні за структурою та змістом наукові дослідження. Причому багато часу буде витрачено на те, як зібрану інформацію систематизувати та яку назву дати відповідній папці. Тому існує більш спрощений («учнівський») спосіб каталогізації інформації для проетку, який виконують у наступній послідовності.
1.Завчасно перед підключенням до Інтернету створіть дев’ять папок на Робочому столі (комп’ютера) і назвіть їх найпростішими іменами: 1, 2, 3, 4, ..9 (див мал.).
2.Для створення папки клацають правою клавішею миші і вибором відповідної опції Створити Папку.
3.Коли з’явиться значок з ім’ям Нова папка , натисніть клавішу з цифрами від 1 до 9, а потім клавішу Enter.
4.В кожну з цих папок ми будемо складати корисні для проекту Web-сторінки з різних серверів. Під час переходу від одного сервера до іншого будемо відкривати для збереження сторінок кожну наступну папку.
Такий підхід в компонуванні інформації для реферату є найбільш зручним, оскільки є можливість послідовно переглядати інформацію з кожної сторінки, що була завантажена до відповідної папки. Якщо матеріал не підходить його відразу відправляють до корзини. Так, переглянувши дев’ять серверів ви обов’язково потрапите на потрібну інформацію для проекту.
Розглянемо компонування та створення на цій основі реферату з дослідження певної теми. Наприклад, нам потрібно знайти інформацію, яка стосується механічних механізмів, історії винахідництва у цій галузі. За консультацією вчителя один із напрямків пошуку може бути здійснено за працями вчених і, зокрема, Х. Гюйгенса. Зробимо припущення, що ми не знаємо хто це і чим він займався. Як би нам було відомо, що це голландський фізик XVII століття, то могли б скористуватись одним з пошукових каталогів біографій фізиків (www.atrus.ru або www.yahoo.com ). Але оскільки нам це невідомо то варто скористуватись пошуковим покажчиком, наприклад www.google.ru.
Для тих хто успішно володіє і читає документи англійською мовою, можна рекомендувати пошуковий покажчик «Northern Light» (www.northernlight.com). Вважається, що для дослідницької роботи це найбільш зручна пошукова система.
Розкриємо послідовність роботи:
1.Підключаємоь до мережі, заходимо на сайт пошукової системи «Google», вводимо в поле пошуку слово «Гюйгенс» і натискаємо кнопку Знайти. Через деякий час одержуємо результат (див мал.)
2.Переглядаємо одержані посилання, наприклад відкриваємо «Гюгенс Хрістіан» (див мал. 5). Зберігаємо цей документу папці з номером 1, що знаходиться на Робочому столі, далі використовуємо всі інші посилання. Через декілька хвилин використовуючи наступну сторінку одержуємо бібліографічну довідку про цього вченого (див мал. 6). На ступний матеріал дає змогу з’ясувати, що Гюйгенс був не лише фізиком, а й математиком, астрономом та винахідником. Він став відомим саме завдяки механічним винаходам і, зокрема винайшов маятниковий годинник. Про це відкриття він повідомив у своїй статті Годинник (Horologium, 1658). Решту років після винаходу він присвятив питанням механіки, що власне співзвучно із тією проблемо, над якою ми працюємо у нашому проекті.
Мал. 5 Результати пошуку в пошуковій системі «Google»
Мал. 6 Інформація із сторінки сайту для однієї з папок на Робочому столі
Мал. 7 Сайт на якому є інформація про винахідницькі здобутки Гюйгенса
Знайдену сторінку зберігаємо в папці з номером 2.
3.Щоб не повертатись до сторінки із знайденими посиланнями (мал. 5) можна скористатись таким прийомом роботи. Під час перегляду сторінки із посиланнями наводимо мишку на посилання і натискаємо праву кнопку миші. У розгортці знаходимо функцію «Відкрити у фоновій вкладці» (Открыть в фоновой вкладке Ctrl+Shift+Enter) (див мал 7)
Мал 7
Так створюємо 8-10 вкладок, посилання на які розташовані у верхній частині сторінки браузера:
Мал. 8
Натискаючи почергово на кожну вкладку будемо одержувати кожну наступну сторінку з відповідного посилання. Вкладки не зникають, тому можна миттєво перейти до потрібної сторінки не повертаючись до сторінки із посиланнями.
4.При бажанні можна дізнатись, що відомо про Гюйгенса та його відкриття в світових ресурсах Web. Знаючи ключове слово Huygens, на сервері «Northern Light» можна одержати близько 30 тис. посилань.
Після зібраних матеріалів проводять первинну зачистку. Суть роботи полягає в тому, що за допомогою миші виділяють потрібні фрагменти з тексту на Web-сторінках, а потім копіювати їх в документ Word. В результаті на заміну великої кількості завантажених з мережі файлів, по яких розкидана інформація, ми одержуємо один файл Word, в якому не буде нічого зайвого, крім тексту (див рис.9)
Безпосередньо процес обробки матеріалів для реферату методом компоновки здійснюється наступним чином:
1.Запускають текстовий процесор і створюють в ньому документ (поки що пустий). Потім запускають браузер і відкривають в ньому першу з раніше зібраних Web-сторінок.
2.Спочатку на Web-сторінці виділяють текст протягуванням миші. Якщо весь текст сторінки може знадобитись для теми реферату, його можна виділити
Мал. Компоновка знайдених матеріалів в одному документі
Мал.9 Компоновка матеріалів в одному документі
комбінацією клавіш CTRL+A.
3.Після цього необхідно клацнути на виділеному тексті правою клавішею миші і у створеному контекстному меню вибрати команду Копіювати (Копировать)
4.На Панелі задач переключаються у вікно текстового процесора.
5.Встановлюють покажчик миші у те місце документу, куди буде копіюватись інформація, і дають команду Правка Спеціальна вставка
Невідформатований текст.
Спеціальна вставка потрібна для того, щоб відокремити другорядний матеріал, яким наповнена Web-сторінка – таблиці, гіперпосилання, рисунки, рекламні тексти та ін. Якщо зробити звичайну вставку, то вони перейдуть у документ де готується реферат і будуть заважати.
6.На цьому етапі роботи за допомогою Пані задач знову переключаються у вікно браузера і виконують всі операції як було описано вище.
7.Після обробки одного Web-документа, завантажують наступний і так обробляють всі 9 чи більше сторінок.
8.Після завершення роботи над папкою 1 переходять до наступної папки і так далі обробляють і компонують матеріал кожної тимчасової папки, що розміщені на Робочому столі.
Отже, в підсумку ми одержимо великий за обсягом документ, який є робочою основою де будемо створювати реферат. Розмір цього документу у декілька разів більший за потрібний розмір реферату. І це не дивно, адже інформація зібрана з різних серверів Інтернету і, не виключено, що деяка інформація повторюється по декілька разів. Отже, перше завдання після зібраної інформації в одному документі – провести ревізію на предмет того, що є. Для цього відкривають файл в текстовому процесорі і прочитують зібрані тексти. Після кожного прочитаного блоку інформації ставлять заголовок, що характеризує його зміст. Наприклад, Походження та освіта (це про ранні пори року з життя Гюйгенса); Дослідження хвильових властивостей світла; Винаходи у галузі механіки; Маятниковий годинник; Література (іноді на веб-сторінках поруч із текстами наводиться використана література). Якщо деякі заголовки повторюються не викидайте їх відразу а прочитайте всі нумеруючи кожен, наприклад: Винаходи у галузі механіки-1, Винаходи у галузі механіки-2 і т.д.
Коли всі зібрані матеріали прочитані і заголовки розставлені, необхідно поглянути на документ так, щоб бачити лише одні заголовки (без тексту). Для цього в текстовому процесорі Microsoft Word є спеціальний засіб, який називається режим перегляду структури документа. В програмі Microsoft Word 2007 переключення в режим перегляду структури документа виконують командою Вид Схема документа. В такому режимі можна охопити поглядом весь документ і швидко проаналізувати, який матеріал є зайвим, які його частини необхідно відразу видалити.
Тексти, які дослідник зміг зібрати під час підготовки вихідних положень матеріалів, складають зміст документа. Однак зміст – це ще не весь документ. Оскільки збір матеріалів здійснювався з різних серверів, то структура документа на цьому етапі компоновки є хаотичною. Для того щоб виправити ситуацію, в тому самому режимі перегляду документа є кнопки із стрілками. Якщо курсор миші навести на заголовок який хочемо перемістити і клацати на стрілки то матеріал буде відразу переміщуватись, що буде видно по заголовку. Тобто, разом із заголовком перейде і текст, який до нього прикріплений. Така технологія роботи дає змогу значно економити час і компонувати матеріал швидко, не переглядаючи зайвий раз раніше прочитаний текст.
Наступним кроком є більш докладна компоновка структури реферату відповідно до його теми. Так, якщо у змісті реферату розглядатимуться історичні аспекти досліджуваної теми (приклад з Гюйгенсом), то логічно розташовувати розділи відповідно до біографії вченого.
Якщо реферат присвячений певній події (наукове відкриття, суспільне перетворення тощо), то послідовність розташування розділів реферату може бути де-що іншою. Спочатку викладають передумови, які підготували подію, потім огляд чи аналіз ситуації яка склалась. У випадку з науковим чи технічним відкриттям, необхідно обов’язково розглянути суть проблеми у даній галузі наук чи технічне протиріччя, що згодом було розв’язане, і визнане в історії техніки як відомий на сьогоднішній день об’єкт чи пристрій.
Якщо реферат присвячений технічному об’єкту або процесу, то порядок як правило хронологічний, і відповідає розвитку знань про даний технічний об’єкт, явище чи процес.
Після завершення вище описаного компонування та правки структури початкових матеріалів реферату, слід перейти в один з режимів перегляду документу: Вигляд > Звичайний або Вигляд > Розмітка сторінки. На екрані монітору з’явиться майже готовий документ - реферат. Проте у нього є дві суттєві ознаки: по-перше, він перевантажений інформацією, оскільки в ньому багато ще повторюється певна інфрмація по кілька разів, а по-друге, це не самостійна робота, оскільки все, що тут зібрано – з інших джерел інформації. Тому, слід ще раз переглянути реферат і видалити все, що повторюється по кілька разів. Окремо необхідно звернути увагу на переходи від однієї теми до іншої. Такі переходи необхідно доповнити власними думками чи ідеями, якщо такі будуть з’являтись.
Для остаточного завершення роботи над рефератом складають два розділи – вступ і висновки. Традиційно вважається, що написання вступу до реферату найбільш складна частина його роботи, і це зрозуміло, оскільки починати з цього роботу над рефератом не варто. Вступ пишуть, коли роботу над змістовим наповненням завершено.
У вступі може бути самостійна тема – актуальність проблеми чи проекту. Під актуальністю розуміється значення того, про що написано в рефераті, для науки, техніки, культури, освіти тощо. Якщо діяти нестандартно, тему вступу можна зробити більш різноманітною до змісту реферату. Наприклад, якщо реферат присвячений винахідникові механічних пристроїв Гюйгенсу, то вступ можна присвятити розповіді про прилад, який він винайшов – маятниковий механізм. Такий підхід зручний для творчих рефератів.
Заключну частину рефератів оформляють, як правило, у вигляді висновків. У висновках не варто розглядати ті питання чи положення, яких немає у тексті реферату. Отже, висновки можна швидко підготувати на основі готового матеріалу, особливо варто звертати увагу на висловлені думки чи короткі узагальнення, які є у змісті реферату. Ще важливо – висновки не повинні бути об’ємними, але обов’язково чіткими та лаконічними без зайвих відступів щодо актуальності теми дослідження.
Обов’язковою структурною частиною реферату є списки використаних літературних джерел. Бажано щоб було два списки літератури – один відповідав знайденим у бібліотеці книжкам та журналам, інший – додатковий, для джерел знайдених в мережі Інтернет.
Треба відзначити, що під час оформлення проектної роботи необхідно також правильно складати бібліографічний список: Джерелами для формування бібліографічного списку можуть бути:
До бібліографії та списків літератури, що складають в рефераті чи до проектної роботи необхідно:
Під час роботи над проектом написання реферату допомагає узагальнити теоретичні або наукові положення, систематизувати досвід вже відомих розробок або наукових праць з досліджуваної проблеми і, є складовою частиною портфоліо проекту.
Якщо тема складна, то може бути складено декілька рефератів, особливо, якщо проект колективний. До зібраної та скомпонованої інформації можна неодноразово звертатись та використовувати для уточнення певних теоретичних положень у продовж всього терміну роботи над проектом.
Питання для самоконтролю
1.Що таке інформація?
2.Для чого використовують реферат під час роботи на проектом?
3.Які ви знаєте види рефератів?
4.Розкрийте основні етапи створення реферату з використанням Інтернет-ресурсів.
Практична робота
Розробка реферату з теми проекту
Послідовність виконання роботи
ХУДОЖНЄ КОНСТРУЮВАННЯ ОБ’ЄКТІВ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
8. Загальні відомості про дизайн
Дизайн як символ сучасної цивілізації.
Слово дизайн, як правило, пов’язують з багатьма речами, які нас оточують і, переважно це красиві, привабливі речі із сучасними формами та кольором.
Дизайн (від англійського Design, від от італійського disegno позначення) — це творча діяльність, метою якої є визначення певних якостей промислового виробу.
В середині ХХ століття у професійному лексиконі для означення формоутворення в умовах індустріального виробництва використовувалось поняття «індустріальний дизайн». Цим поняттям підкреслювалось його нерозривний зв'язок з індустріальним виробництвом і конкретизувалась багатозначність терміну «дизайн». Треба сказати, що багато тогочасних часописів з питань техніки, під час розгляду питання про дизайн давали уточнення – індустріальний дизайн. Але поволі, цей термін, з розвитком проектно-художньої діяльності у галузі індустріального формоутворення почали називати одним словом – «дизайн». Частково це пояснювалось ще й тим, що суспільство вступило у фазу постіндустріального розвитку.
Згодом дизайн увійшов практично в усі галузі діяльності людини, став основною рушійною силою естетизації предметного середовища.
Дизайн застосовується під час створення будь-якого технічного промислового виробу, в будь-якій сфері людської життєдіяльності, де соціально-культурно обумовлено спілкування між людьми.
Дизайн, як творчий процес, можна поділити на художній дизайн (створення речей з точки зору естетичного сприйняття) та технічну естетику – наука про дизайн, враховуючи всі аспекти, і перш за все конструктивність (ранній етап становлення дизайну), функціональність (середній), комфортність виробництва, експлуатації, утилізації технічного виробу і т.д. (сучасне розуміння дизайну).
Дизайн – це творчий метод, процес та результат художньо-технічного проектування промислових виробів, їх комплексів і систем, орієнтований на досягнення найбільш повної відповідності створюваних виробів та середовища в цілому можливостям та потребам людини, як утилітарним так і естетичним.
Зміст терміну «дизайн» має різні тлумачення: створення прекрасних форм, предметів; або — створення речей, які б мали ринковий попит. Вітчизняні спеціалісти розглядають дизайн як діяльність художника-конструктора в галузі проектування масової промислової продукції і створення на цій основі предметного середовища.
Художнє конструювання, як практика дизайну, є своєрідним методом проектування предметного середовища. Виникло воно на певному етапі культурно-економічного розвитку суспільства, є продовженням культури та перебуває на зламі двох своєрідних галузей людської діяльності − технічної і естетичної. Взаємодія двох видів діяльності визначає специфіку дизайну як особливого виду творчої естетичної діяльності, що поєднує естетичну і неестетичну діяльність у галузі матеріального виробництва.
Дизайн є невід'ємною складовою процесу проектування, методом компонування предметних елементів та зв'язків у системах ,,людина – середовище” для отримання позитивних техніко-естетичних (споживацьких) властивостей об'єкту, що проектується у співвідношенні з сучасним цілісним ідеалом матеріальної й естетичної культури.
Міжнародною радою із художнього конструювання (ІКСІД), до складу якої входять 67 професійних організацій із 37 країн світу дизайн розглядається як творча діяльність, метою якої є визначення формальних якостей предметів, що випускаються промисловістю. Ці якості включають і зовнішні риси виробу, але головним чином ті структурні і функціональні взаємозв'язки, що перетворюють виріб у єдине ціле як з погляду споживача, так і з погляду того, хто виготовив.
Дизайнер - це фахівець, що відповідає за функціональний та естетичний рівень предметів та компонентів, створюючи певне середовище. Тобто, метою дизайнерської діяльності є естетична організація предметного середовища.
Жорсткі закони конкурентної боротьби на ринку продукції вимагають від художника-дизайнера враховувати вимоги споживачів до продукції, рівень розвитку нових технологій, особливості дизайнерських традицій національних шкіл, народних майстрів.
Дизайн сьогодні – це провідна технологія у створенні будь-яких речей, починаючи від літаків та суден і завершуючи модельним одягом та побутовими приладами. Тому, дизайнер повинен працювати в творчій співдружності з інженерами, конструкторами, вченими, технологами, економістами, лікарями, знаходити цілісне уявлення про майбутній виріб, прогнозувати можливі негативні наслідки від користування таким виробом людиною.
Дизайнер повинен мати широкий кругозір і гарний естетичний смак, вміти творчо мислити, володіти аналітичними і об'ємними методами пошуків форми, добре знати конструктивні і оздоблювальні матеріали. Таким чином, дизайнер займає чільне місце в галузі художнього конструювання, в проектуванні складних виробів, де технічна і естетична сторони однаково важливі.
Завдання дизайну - формування гармонійного предметного середовища, що найбільш повно задовольняє матеріальні і духовні потреби людини. Тому дизайн створює матеріальні цінності, які безпосередньо, в процесі художнього конструювання набувають естетичної цінності.
Дизайн за своїм характером, методом (художнє проектування) і метою належить до естетичної діяльності. За предметом, засобами і результатами дизайнерська діяльність входить до структури промислового проектування, а через нього - в систему промислового виробництва.
Як засвідчує світовий досвід, дизайн це потужне джерело забезпечення якості товарів та послуг, ефективний засіб суттєвого підвищення конкурентоспроможності промислової продукції, всього середовища життєдіяльності. Його застосування, при відносно незначних фінансових вкладеннях, здатне забезпечити вагомий позитивний ефект на економіку держави, на розвиток матеріальної культури суспільства.
За останні два десятиліття практика дизайну надзвичайно ускладнилася. Адже проектування принципово нових промислових виробів; художньо-конструкторські зміни у зовнішньому вигляді промислової продукції неможливі без серйозної зміни її технічних характеристик, без створення фірмового стилю, що охоплює всі сфери діяльності сучасної корпорації. Фактично, зараз неможливо знайти сфери виробничої чи соціальної практики країни, у якій би не брали участь професійні художники-проектувальники, дизайнери.
На чому ґрунтується дизайнерське проектування? В основі художньо-конструкторської діяльності лежить композиція. Поняття «композиція» у мистецтвознавстві має кілька значень. У перекладі з латинського composition означає - твір, поєднання, розміщення, зіставлення. Композицією називають будь-який твір мистецтва, незалежно від його виду: архітектура, музика чи живопис. Крім того, під композицією розуміємо творчий процес (компонування) - побудову художнього твору, об’єднання його частин в єдине ціле. Композиція - це також наука, теорія творчості, що має відповідні закони, прийоми компонування та структурного аналізу виробу.
Основи композиції, були закладені ще в давніх трудових традиціях українців, і слугували основую у творчих проявах народних майстрів. Народні художні ремесла продукували традиційні предмети домашнього вжитку, в яких функціональні якості органічно поєднувалися з естетичними.
Розглянемо більш докладно закономірності композиції з урахуванням основних понять, що є провідними для практики дизайну (Див табл. 1.).
Таблиця 1
Система композиційних закономірностей, прийомів і засобів
|
Провідні поняття та положення |
|
|
Композиційні закономірності |
|
|
Композиційна якість |
Гармонійність, співрозмірність, цілісність |
|
Види композиції |
Фронтальна, об’ємна, глибинно-просторова |
|
Композиційні закони |
Закон пропорційності, закон масштабу, закон контрасту |
|
Композиційні прийоми |
Ритм, симетрія, асиметрія, статика, динаміка, монохромія, поліхромія |
|
Засоби виразності |
Ажурність,пластика, текстура, фактура |
Однією з умов виразності об’єктів художнього конструювання є композиційна якість. Вона складається з гармонійності, співрозмірності та цілісності, які є важливими факторами естетичної досконалості виробів.
Гармонійність форми характеризується узгодженістю, відсутністю у композиції протиріччя між різними геометричними та фізичними (колір, маса, фактура) характеристиками.
Співрозмірність форм частин композиції повинна бути у такому співвідношенні, яке створює правильний масштаб для зорового сприймання кожної з них. Основу співрозмірності або масштабності становлять усталені уявлення про нормальні розміри і маси тих чи інших предметів та їх частин. Як і гармонійність, співрозмірність форм — важлива умова композиційної цілісності.
Цілісність форми можна досягти відбором таких фізичних і геометричних характеристик частин композиції, за яких вона сприймається як єдиний закономірний організм. Невідповідність елементів форми за одними і тими самими ознаками (пропорції, фактура, колір) призводить до порушення цілісності. Цілісність передбачає також єдність структури й тектоніки.
У художньому конструюванні існують три види композиції: фронтальна, об'ємна, глибинно-просторова.
Фронтальна композиція – це композиція, що розташована в одній площині. Об’ємна – це композиція виробу, яку ми сприймаємо з усіх сторін. Глибинно-просторова – ця композиція, що виконується з передаванням глибини простору.
У композиції художньо конструкторських виробів діють такі закони, як масштабу, закон пропорційності, закон контрасту
Закон масштабу. Серед об’єктів художнього конструювання трапляється чимало предметів, які мають однакову форму, але різні розміри, що викликано певними функціональними вимогами. Наприклад, набір фарфорових чайників, тарілок, майолікових дзбанків, мисок, дерев'яних ложок. Зрозуміло, що розміри цих предметів повинні мати розумні межі - від мініатюрних, через оптимальні, до великих. Найзручнішими у користуванні є предмети оптимальних розмірів. Звідси випливає, що людина (як користувач речей) у композиції об’єктів художнього конструювання є своєрідним масштабним еталоном, мірою всіх речей. Закон масштабу розкриває логічно і художньо мотивовані метричні відношення між людиною і твором, оточуючим середовищем і твором, його елементами та загальними габаритами форми.
Використання масштабів зводиться до трьох основних моментів. Перше - застосування звичайного антропометричного масштабу, виходячи також із того, хто тим предметом має користуватися, чоловік чи жінка. Іноді масштаб набуває чітких «особистісних» ознак. У зменшеному масштабі випускають значну частину сувенірних виробів: пластику малих форм, дрібні, але вишукано оздоблені побутові предмети з яскраво вираженими локальними ознаками певного осередку народних художніх промислів краю, країни. Нарешті, третій момент зводиться до свідомого збільшення масштабу - гіперболізації, що сприяє вияву відчуттів урочистості, піднесеності, декоративності. У цьому масштабі виготовляли переважно твори, які пов'язанні з оформленням інтер'єру, ритуальні і культові предмети.
Надто великого масштабу твори, без будь-якого логічно-художнього мотивування, кваліфікуються як такі, що позбавленні масштабу – амасштабні.
Відповідного масштабного ефекту можна досягти не тільки змінюючи розміри, а й пластичними, графічними засобами декору. Таким чином, закон масштабності демонструє широкі можливості емоційного впливу, підкреслює виразність форми стосовно людини й навколишнього середовища.
Виявлення масштабності в композиції забезпечують закон пропорційності, закон контрасту та засоби ритмічної організації форми.
Закон пропорційності передбачає інтуїтивну або свідому організацію прийомів площинного та об'ємно-просторового формотворення на основі кратних і простих співрозмірних величин.
У композиції об’єкта художнього конструювання пропорційна співрозмірність форми не знайшла такої досконалої й детальної розробки, як у теоретичних працях майстрів архітектури (Вітрувій - перше століття до н.е., Альберті, Серліо, Палладіо - XVI ст., Віоллеле Дюк - XIX ст., Ле Корбюзье, Жолтовський І. - XX ст.), однак аналізуючи форму давньоєгипетського кам'яного посуду, можна виявити кратні і прості відношення між основними величинами. Кратні відношення дають ціле число повторення квадрата у плоскому прямокутнику або куба у паралелепіпеді -1 : 1,1:2,1:3,1:4і т.д.
Прості відношення має в собі модуль, що вміщається ціле число раз по двох або по трьох координатах (2 :3, 3 : 4, 2 : 5, 3 : 5, 4 :5, 5 : 6). Простими відношеннями дизайнери дістають чітку співрозмірність площинних і просторових форм, що ґрунтуються на їх гармонійному зв'язку з оточуючи середовищем та людиною.
Складні ірраціональні відношення (наприклад, золотий переріз - 1,62...: 1.) рідко трапляються у композиції виробів. Таким чином, закон пропорційності – це гармонійне поєднання пропорцій частин, елементів у єдине ціле. Він дає змогу уточнити форму, знайдену на основі вже відомих загальних пропорційних законів (цілісності, тектоніки, масштабу), підпорядковуючись основній конструктивно-художній ідеї композиції.
Закон контрасту. Поняття «контраст» означає чітко виявлену протилежність відповідних властивостей предмета, стану, дії тощо. Закон контрасту в композиції об’єктів художнього конструювання, має дещо іншу дію, ніж у природі або суспільній свідомості. Якщо в природі закон контрасту діє невідворотно, як одночасна боротьба протилежностей і їх діалектична єдність, то в мистецтві художник вільний у виборі тотожностей, нюансу чи контрасту.
Мал. 3.2.1.Приклад використання Мал. 3.1.2.Приклад використання
пропорції “Золотий переріз”. у композиції закону контрасту
Тотожність характеризує найпростішу композиційну залежність повторення різних величин (1:1)- метричних, ритмічних, пластичних, тональних, кольорових. Тотожні повторення застосовуються під час виготовленні наборів (ансамблю) однотипових виробів.
Композиційні відношення, що наближаються до повторення різних елементів, величин, властивостей площинно-просторової форми, називаються нюансами (буквально - відтінок, ледь помітна різниця). Таким чином, нюанс - це відношення близьких за властивостями композиційних ознак предмета.
Чітко виражені відмінності, нерівність і їх протиставлення в структурі твору називається контрастом композиції. В об'ємно-просторовій формі композиційні контрасти виражені переважно співвідношеннями протилежних пар, а саме:
а) метричний контраст форми (розмірів): низька - висока, вузька - широка;
б) пластичний контраст форми, елемент - частина, ввігнута - опукла, статична - динамічна, симетрична - асиметрична;
в) контраст матеріалу форми (текстура, фактура, тон, колір), виразна текстура - ледь помітна, світла-темна, тепла холодна
г) контраст конструктивної ідеї (функції) форми.
Як бачимо, контраст у композиції має широке універсальне значення. Він охоплює всі контрастні пари композиційних прийомів та засобів виразності, а іноді стосується й конструктивної основи виробу. Таким чином, за законом контрасту взаємодія контрастних пар (елементів) посилює і загострює їх контрастність, а взаємодія тотожних і нюансних елементів послаблює їх якості.
Композиційні прийоми. На відміну від законів композиційні прийоми належать до категорій, що відіграють важливу роль у розробці конструктивних ідей тектонічної структури та посиленні пластичної й емоційної виразності композиції виробу. До головних композиційних прийомів належать ритм, метр, симетрія, асиметрія, статика і динаміка.
Ритм – властивість, що характерна для багатьох явищ природи, в тому числі й для життя людини ( ритми обміну речовин, серцебиття, дихання та ін.), а також ритмічні цикли року, відпливи й припливи моря тощо. Ритмічність, повторюваність окремих рухів і їх циклів характерна для процесів праці, а тому знаходить своє втілення у матеріальній формі її продуктів. Як відображення закономірностей реального світу, ритм ввійшов у всі види мистецтва, став одним з необхідних засобів організації художньої форми. У музиці, в танці він проявляється як закономірне чергування звуків або рухів. В архітектурі, образотворчому і декоративному мистецтві відчуття ритму створюється чергуванням матеріальних елементів у просторі. Час у такому ритмі замінено просторовою протяжністю, часова послідовність - просторовою.
Ритм як композиційний прийом художнього конструювання – це повторення елементів об'ємно-просторової і площинно-орнаментальної форми та інтервалів між ними, об'єднаних подібними ознаками (тотожними, нюансними і контрастними співвідношеннями властивостей тощо). Він буває простий і складний. Простий ритм - рівномірне повторення однакових елементів та інтервалів в об'ємно-просторовій та орнаментальній структурі й називається метричним. Одним з прикладів метричного порядку може служити рівномірне розміщення “дармовисів” на гуцульських виробах з дерева.
Прийом ритмічності може ґрунтуватися не тільки на величині й послідовності елементів, йому можуть бути підпорядковані і пластичність, фактура, тон, колір. Складний ритм ґрунтується на поєднанні або накладанні простих елементів. Кількість комбінацій при цьому безмежна, але протяжність ритмічних структур має кількісні межі. Метричний і ритмічний композиційні прийоми побудови форми поширюються також на геометричні тіла і їм подібні тектонічні структури, в побудові яких немає ознак ряду. Коло, квадрат і всі правильні багатокутники належать до ясно виражених метричних форм, а криві конусного перерізу (еліпс, овоїд, парабола, гіпербола) і спіралі належать до ритмічних фігур. Конус і піраміда метричні по горизонталі й ритмічні по вертикалі.
Мал. 3. Приклади ритмічних композиції складених зі стилізованих біоформ.
Аналогічно цим принципам типології підлягають також об'ємно-просторові предмети та орнаментальні мотиви, форма яких подібна до відповідних геометричних тіл і криволінійних фігур.
Якщо для метричних композиційних структур характерна спокійна монотонність, урівноваженість, то ритмічні структури відзначаються різною частотою - сповільненою і зростаючою. Важливе значення для ритму має напрям. Ритмічна організація композиційних елементів (наприклад, взаємного розміщення орнаментальних мотивів на площині) може здійснюватися в одному, двох або чотирьох напрямах (сітчаста композиційна схема орнаменту).
Симетрія як композиційний прийом - це чіткий порядок у розташуванні, поєднанні елементів частин відповідної структури виробів. Принцип симетрії зустрічається у природі (наприклад, кристали, листочки, квіти, метелики, птахи, тіло людини та ін.). Симетрія вносить у об’єкти художнього конструювання порядок, закінченість, цілісність.
Відомо три типи симетрії. Перший, найпоширеніший - так звана дзеркальна симетрія. Фігури або зображення розміщенні в одні площинні, діляться лінією на однакові частини, аналогічно відображенню в дзеркалі. Цим типом симетрії наділена більшість об'єктів рослинного і тваринного світу, а також людина. Другий тип симетрії – осьова, трансляція або перенесення частини форми предмету відносно вісі. Симетричні фігури, що суміщаються на площині одна з одною, можуть переноситися вздовж однієї або двох осей. Третій тип симетрії – гвинтова або циклічно-обертова, застосовується для об'ємних тіл обертання. Симетрична фігура рівномірно переміщується щодо осі, перпендикулярної до центра основи, обертається навколо неї, залишаючись у межах кривої.
Порушення симетрії може застосовуватися з метою посилення виразності форми та її гострішого емоційного впливу на людину.
Асиметрія - відсутність будь-якої симетрії. Асиметрія виражає невпорядкованість, незавершеність. Вона за своєю суттю «індивідуальна», тоді як в основі симетрії закладена певна типологічна спільність. Їй підпорядковуються твори, наділені симетрією даного типу. У композиційному рішенні об’єктів художнього конструювання симетрія і асиметрія є важливими прийомами організації цілісної форми.
Динаміка і її протилежність статика (урівноваженість) діють на емоції, визначаючи характер сприйняття форми виробу. Контраст відношень створює динаміку як «зоровий рух» у напрямі переважаючої величини. Це однаково стосується об'ємних і площинно-орнаментальних форм. Слабка динаміка виражається нюансними відношеннями елементів. Тотожні відношення величин форми за трьома координатами характеризують статичну структуру.
Мал. 3.. Динаміка у композиції Мал. 3..Сіметрія у природі
Композиційний прийом динаміки і статики ґрунтується не тільки на вимірних величинах форми, а й на співвідношеннях інших властивостей (ажурності, тону, кольору, фактури тощо).
Засоби виразності. Художники-конструктори у своїх виробах вибірково застосовують різноманітні засоби емоційно-художньої виразності, а саме: фактуру, текстуру, колір, графіку, пластичність і ажурність. Три перші цілком залежать від природних властивостей матеріалу та технології його обробки. Так, фактура, текстура і колір дерева, з якого зроблений предмет, можуть викликати не однакові чуттєві емоції при користуванні цим предметом. Вони можуть нести відчуття легкості або вагомості, досконалої вишуканості, довершеності й лаконічної простоти або звичної буденності.
Фактура (від латинського factura - виконання) - спосіб подачі, формування поверхні твору. Загалом її поділяють на природну і технологічну. До природної відносять фактуру поверхні, яка не обробляється. Наприклад, природна фактура кори дерева, рогу оленя, каменю. Технологічну фактуру одержують у процесі відповідної обробки матеріалів: різання, тесання, кування, карбування, шліфування або внаслідок виготовлення самих творів: плетіння, ткання, вишивання тощо.
Мал. 3. Приклади імітації фактур тканини та каміння.
Весь спектр фактури умовно можна поділити на рельєфну, дрібно-рельєфну, шорстку і гладку. Рельєфну фактуру мають твори з гостро вираженою пластикою поверхні, наприклад, плетені вироби з лози, рогози, соломи тощо. Дрібно-рельєфна фактура характеризується слабо вираженою пластикою поверхні. Сюди відносять ткані, в'язані, вишиванні твори. Шорстку фактуру мають здебільшого не шліфовані вироби з дерева, металу, каменю. Гладку фактуру мають поверхні твердих матеріалів після шліфування, полірування, лакового покриття. Наприклад, поліровані поверхні деяких виробів з дерева, каменю і металу. Поверхня з гладкою фактурою залежно від чистоти обробки буває матовою, напів-матовою і дзеркальною.
Текстура (від латинського textura - будова, зв'язок, тканина) - природний візерунок на поверхні розрізу деревини, деяких мінералів, рогу, утворений різноманітними шарами матеріалу. Вона буває простою і складною, вигадливою і навіть примхливою. Малюнок текстури буває дрібний і великий, слабо і чітко виражений.
Графічність - позитивна якість композиції, яка своїми елементами і трактуванням нагадує графіку або має з нею спільні засоби виразності: лінії, крапки, плями, силуети. Розглянемо кожен з них окремо.
Поняття про колір. Колір відіграє велику роль у нашому житті і діяльності, оточує і супроводжує нас усюди. Художники, архітектори, дизайнери, розв’язують композиційні задачі, пов'язані з кольоровим кліматом міста, виробничого і суспільного інтер'єрів, виставкового ансамблю. Текстильники розуміють під цим терміном засіб, який застосовується для фарбування.
Колір — це властивість тіл викликати те чи інше зорове відчуття згідно з спектральним складом відбитого або випромінюваного ними світла. Кольори поділяють на дві важливі групи: хроматичні і ахроматичні. До групи ахроматичних відносяться білий, сірий і чорний кольори. Вони характеризуються лише кількістю відбитого світла або неоднаковим коефіцієнтом відбиття. Ахроматичні кольори відмінні один від одного тільки за яскравістю, тобто вони відображають різну кількість світла, що падає на тіло.
Між самими яскравими — білими і самими темними — чорними поверхнями є різні відтінки сірого кольору: світло-сірі., темно-сірі. Людське око розрізняє в гамі ахроматичних кольорів близько 3000 відтінків.
Хроматичні кольори — це ті кольори і їх відтінки, які ми розрізняємо в спектрі (червоний, жовтогарячий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий). Хроматичний колір визначається трьома фізичними поняттями: кольоровий тон, насиченість і яскравість.
Мал. 3 Співвідношення хроматичного та ахроматичного кольорів.
Кольоровий тон і насиченість є якісними характеристиками кольору. Кількісний бік кольору визначає яскравість, тобто кількість кольору, відбитого від даної пофарбованої поверхні. Якість хроматичного кольору залежить від падаючого на зображуваний об'єкт загального світлового потоку.
Основні закони кольорознавства. Перший закон визначає, що для кожного хроматичного кольору можна знайти інший хроматичний, який при змішуванні з першим у певних пропорціях дає ахроматичний колір. Ці кольори називаються допоміжними, вони є контрастними один до одного. На кольоровому колі вони розташовуються на різних кінцях одного діаметру.
Другий закон стверджує, що змішування двох не додаткових хроматичних кольорів різних кольорових тонів дає новий кольоровий тон, що знаходиться на кольоровому колі на однаковій відстані від кольорів, що змішуються. Тому, з трьох кольорів, розміщених в кольоровому колі на однаковій відстані один від одного, можна отримати змішуючи їх в певних пропорціях, всі можливі кольорові тони та їх відтінки. Наприклад, при змішуванні червоного, синього та жовтого кольорів можна отримати усі спектральні кольори, тому вони мають назву - основні кольори.
За третім законом результат змішування залежить від самих кольорів, але не від спектрального складу світлових потоків, що викликають ці кольори. Завжди є можливість замінити спектральний жовтогарячий, сумішшю червоного з жовтим, і колір при цьому не змінюється.
Гармонія кольорів. Різні кольори і кольорові поєднання по-різному сприймаються людиною, викликають різноманітні асоціації і почуття: можуть створювати почуття радості, підвищувати чи знижувати працездатність (Дивись додаток А).
Мал. 3 Контрастні кольори
У простому поєднанні хроматичних кольорів з'єднують два допоміжних кольори, скажімо червоний із зеленим, синій із жовтогарячим, фіолетовий з жовтим. Це дуже розповсюджене поєднання: його часто застосовують в тканинах з малюнком, на килимових доріжках і т.д. Якщо необхідно, контраст пом'якшують, добавляючи до поєднання третій нейтральний колір, наприклад сірий.
При складному поєднанні додаткових кольорів один із них беруть з двома або декількома відтінками. Поєднання трьох різних кольорів дуже інтенсивне. Однак всі три кольори не потрібно брати в однакових кількостях, один з них повинен переважати, а два інші — бути допоміжними.
У будь-якому поєднанні кольорів один колір повинен переважати, тобто бути визначальним і він буде займати найбільшу поверхню. У кожного з нас є свій улюблений колір. Але не завжди варто цим керуватися при доборі кольору і поєднанні кольорів. Адже головною прикрасою виробу є гармонізація кольорів. Вдалим поєднанням може бути однотонна палітра багатьох відтінків якого-небудь кольору, але підібрати її досить важко. Тому найкраще у процесі художнього конструювання використовувати положення про гармонію кольорів.
Таблиця 3
Гармонізуючи кольори
|
КОЛІР |
ГАРМОНІЗУЮЧІ КОЛЬОРИ |
|
Червоний |
Зелений, сірий |
|
Темно-червоний(бордо) |
Перлинно-сірий, рожево-білий |
|
Рожевий |
Чорний, бежевий, блакитний |
|
Насичено-рожевий |
Світло - блакитний, зелений |
|
Коричнево-рожевий |
Блакитний, кремовий |
|
Блідо-рожевий |
Салатовий, блідо-бузковий, блакитний |
|
Жовтогарячий |
Фіолетовий, блідо-блакитний, світло-синій |
|
Солом'яно-жовтий |
Блідо-рожевий, сірувато-блакитний, зелений фіолетовий, блакитний, зелений |
|
Жовтий |
Світло-пурпуровий, |
|
Блідо-жовтий |
Сірувато-рожевий, блідо-зелений |
|
Золотистий |
Світло-сірий, зелений, темно-червоний |
|
Блідо-зелений |
Коричневий, бежевий волошковий, рожевий |
|
Сіро-зелений (колір морської хвилі) |
Жовтий, пісочний, оранжевий, рожевий |
|
Темно-зелений |
Темно-зелений, пурпурово-рожевий |
|
Сіро-блакитний |
Зелений, сірий, рожево-пурпуровий |
|
Синій |
Жовтий, пісочний, оранжевий, рожевий |
|
Фіолетовий |
Блідо-бузковий Рожево-пурпуровий |
9. Стадії дизайну об’єктів технологічної діяльності
Основні поняття: художнє конструювання, стадії та аналіз художнього конструювання,
Теоретичні передумови художнього конструювання.
Дизайн як наукова дисципліна вивчає комплекс проблем, що виникають при аналізі зв’язків і відносин системи «людина – виріб – середовище». Результатом їхніх досліджень є розуміння сутності проектування функціонально доцільних, технічно зроблених, економічно виправданих і естетично виразних виробів, що складають у сукупності оптимальне предметне середовище для життєдіяльності людини. Особливо важливим стає вивчення тих властивостей промислових виробів, що виявляються в процесі експлуатації. Сукупність таких властивостей виступає як кінцева мета створення виробу і відповідає критеріям оцінки споживачем його якості. До найважливіших споживчих властивостей промислових виробів відносяться: суспільна доцільність, відповідність призначенню, зручність експлуатації і ремонту, естетична значущість.
Вироби, що створюються за допомогою художнього конструювання повинні відповідати сучасним вимогам, які пред’являє до них штучне предметне середовище, що безперервно змінюються та удосконалюється.
Аналіз споживчих властивостей, а також облік сформованого в суспільстві розуміння можливих засобів задоволення людських потреб, дозволяють сформулювати визначені вимоги, щодо оцінки якості проектування і виробництва промислової продукції, як вимоги дизайну. Вони являють собою систему принципів і закономірностей, що відображають усю складність взаємин людини з предметним світом.
Комплекс вимог дизайну і сукупність споживчих властивостей виробів можна умовно розділити на чотири групи:
Для того щоб оцінити сукупність суспільно корисних властивостей виробу-речі, необхідно врахувати групу вимог, пов’язаних з матеріальними витратами: одноразовими – на виробництво виробів і тривалими — на його споживання і ремонт.
Кінцевий критерій оцінки відповідності промислових виробів вимогам дизайну – це результат порівняння величини корисного ефекту споживання речі і сумарних матеріальних витрат.
Основні принципи художнього конструювання
Художнє конструювання – новий метод проектування виробів промислового виробництва, впровадження якого повинне забезпечувати високу якість продукції.
Основною метою художнього конструювання є активне вдосконалювання навколишнього середовища, естетизація матеріальної сфери праці і побуту людини.
Треба відзначити, що зміст та стадії художнього конструювання визначаються напрямками, за якими розвивається дизайн сьогодні.
У сфері діяльності дизайнера існують різні напрямки (спеціалізації), з яких найбільш поширені наступні: приладо- і машинобудування, засоби транспорту, вироби легкої промисловості, інструменти, промислова графіка тощо. Останнім часом спостерігається інтенсивний розвиток традиційних видів проектування – архітектурного, містобудівного, промислового і нового видів дизайнерського проектування – системотехнічного, організаційно-управлінського (АСУ), соціального тощо.
Основні принципи художнього конструювання виробів промислового виробництва:
1.-Комплексне, одночасне вирішення утилітарно-функціональних, конструктивно-технологічних, економічних, соціальних і естетичних питань;
2.-Врахування особливостей навколишнього середовища та конкретних умов;
3.-Єдність форми і змісту.
У художньому конструювання найбільш вагомим є вирішення утилітарно-функціональних питань. Будь-який виріб, зроблений людиною, має визначене призначення і виконує відповідну функцію. У процесі проектування як форми виробу в цілому, так і окремих частин, у першу чергу необхідно прагнути до того, щоб форма виробу максимально відповідала його утилітарно-функціональному призначенню.
В сучасній практиці проектування сутність першого принципу можна відобразити лаконічною формулою: користь + зручність + краса. Кожний елемент даної формули являє собою сукупність наступних факторів: «користь» - техніко-економічних; «зручність» - ергономічних; «краса» - естетичних. Тому у процесі художнього конструювання повноцінний результат оптимального рішення форми виробу є наслідком використання цієї формули. Не можна нехтувати окремими складовими формули на користь інших (наприклад, менше уваги приділяти питанням зручності та функціональності майбутнього виробу, і за рахунок цього спрощувати його конструкцію, технологію виготовлення тощо).
Виріб, як об’єкт проектування повинен відповідати оточуючому середовищу і конкретним умовам. Розглянемо декілька прикладів:
1. Планування та конструкція автобусів, які призначені для внутрішнього міського та міжміського транспортування (рейсові поїздки на великі відстані), повинні бути зовсім різні. У першому випадку, у конструкції автобуса необхідно забезпечити більш вільні проходи та більшу кількість дверей. У другому випадку, навпаки, необхідно максимальне використання площі під місця для сідання, та наявність одного виходу та одного входу. (Мал. ).
а)
б)
Мал. Композиція міського (а) і міжміського (б) автобусів.
2. Транспортні засоби пересування в умовах півночі та півдня, тобто різних кліматичних умов, повинні мати суттєві конструктивні відмінності, технічні та експлуатаційні характеристики. Тому, на стадії визначення конструкції автобусу та матеріалу для його виготовлення, мають бути враховані температурний режим, кліматичні особливості регіону, в якому буде відбуватись його експлуатація.
3. Питання, що пов’язані з визначенням кольору для фарбування промислових приміщень та обладнання неможливо розв’язати у загальному вигляді, без урахування конкретних умов. Відомо, що визначення кольору інтер’єру залежить від багатьох аспектів, наприклад, характеру промислового процесу, розмірів та завантаженості промислової площі, освітленості приміщень тощо.
Таким чином, жоден об’єкт проектування не можливо розглядати без урахування умов навколишнього середовища та конкретних умов експлуатації.
Єдність форми і змісту (образність). Цей принцип, з точок зору художньо-естетичних та соціальних вимог до об’єкту проектування є найбільш складним і відповідальним в художньому конструюванні. Наприклад, відомо, що протягом століть формується архітектура різних будинків і споруджень, поєднуючись з їхнім змістом. В історичному процесі розвитку архітектурні форми змінювалися разом із прогресивним розвитком науки, техніки, мистецтва і соціальних умов життя людей. Ці зміни форм і зразків в утилітарних мистецтвах складалися головним чином з появою нових матеріалів і конструкцій, нових соціально-економічних і побутових умов, під час розвитку продуктивних сил суспільства.
Найбільш широко принцип єдності форми та змісту використовується у галузі автомобілебудування. Наприклад, На мал.. показані моделі автомобілів, у моделі яких був впроваджений модульний принцип формоутворення.
а) б)
в) г)
Мал. Модульний принцип формування конструкції індивідуального автомобіля:
а) автомобіль легкового загального призначення (базовий); б) вантажний автомобіль критий; в) легковий автомобіль відкритий; г) вантажний автомобіль відкритий.
Образ різних типів об’єктів дизайну формується в складному творчому процесі з урахуванням основних принципів, у тому числі і принципу єдності форми і змісту.
Методика художньо-конструкторського аналізу.
Поняття аналізу та інших способів розумової діяльності конструктора (дизайнера) ми розглядали у попередніх параграфах, тому зараз окреслимо лише особливості художньо-конструкторського, функціонального та композиційного аналізу.
Художньо-конструкторський аналіз – це комплексний, цілісний і різнобічний процес, у ході якого послідовно розглядають та оцінюють досконалість виробу, і зокрема: функціональність, конструктивність, технологічну доцільність, експлуатаційну практичність, економічність, вимоги ергономіки, раціональність композиції й естетичність.
Розрізняють таку послідовність художньо-конструкторського аналізу об’єктів проектування:
1) Збір інформації з різних джерел – патентних матеріалів, каталогів і проспектів, що відносяться до аналогів заданого для проектування виробу;
2) Підбір діючих аналогів виробу, що проектується;
3) Аналіз функціональних вимог з визначенням зв’язку «людина-машина», «предмет-середовище» і безпеки експлуатації;
4) Виявлення відповідності форми конструктивній основі, логіці і тектонічності форми;
5) Аналіз відповідності матеріалів у функціональному, конструктивному і декоративному відношеннях;
6) Аналіз технологічності виробу як в окремих елементах, вузлах і деталях, так і в цілому;
7) Аналіз композиційного рішення цілісності форми, єдності характеру всіх елементів і відповідності форми стильової спрямованості;
8) Загальний висновок по виробу.
Із завдання на проект дизайнер довідується про призначення об’єкту, його принципіальну будову, технологічні можливості його виготовлення, зв'язок з предметним середовищем тощо. Дизайнеру треба багато чого знати: як діє машина або прилад, в яких умовах вона буде працювати, які існують можливі типові варіанти конструкції даного об’єкту; вимоги до нього тощо.
Як правило, об’єкт має прототипи, тому їх необхідно враховувати у процесі проектування.
Прототипи – це вироби, що виготовлялися раніше і мають аналогічну функцію та умови експлуатації, що й об’єкт проектування.
Якщо проектується зовсім новий виріб, який не має прямого прототипу, дизайнери вивчають аналогічні машини або речі.
Аналоги – це вироби, які мають подібні чи близькі за змістом функції до об’єкту проектування.
Під час художньо-конструкторського аналізу виробу особливу увагу звертають на функціональні вимоги до нього.
Функцію виробу необхідно розуміти дуже широко, обов’язково у зв’язку з діяльністю людини. Призначення виробу – це його основна функція. Комплекс функціональних вимог розподіляється за чотирма основними групами виробів:
1.- Вироби, що безпосередньо обслуговують людину (предмети побуту, одяг, взуття, меблі й ін.);
2.- Вироби, що безпосередньо обслуговують людину і виконують технічну функцію (побутові прилади, електроарматура тощо);
3.- Промислові вироби, які виконують робочу функцію і частково обслуговують людину (верстати, прилади, машини, засоби транспорту);
4.- Промислові вироби, які виконують тільки робочу функцію (автоматизовані системи, вузли механізмів машини, автоматичні лінії).
До першої групи виробів ставляться дві умови:
по-перше, вироби, якими безпосереднє користується людина, повинні володіти такою формою, яка б відповідала анатомії та фізіології людини;
по-друге, вони повинні володіти такими властивостями та якостями, які б робили їх дійсно необхідними для людини. Кожна річ, яка призначена для безпосереднього споживання, повинна оцінюватися за власними корисними властивостями.
Вироби, що відносяться до другої групи, мають більш складну функціональну структуру, вони обслуговують людину, об’єднуючи в собі технічну та споживчі функції.
До третьої групи відносяться знаряддя праці, що вимагають від людини відповідних фізичних зусиль. Ці знаряддя праці повинні мати гарну форму, що відповідає трудовим рухам людини, а також володіти необхідними робочими властивостями.
Знаряддя праці, які самостійно виконують робочі функції, без безпосередньої участі людини але під його контролем, відносяться до четвертої групи. Вироби даної групи мають складні комплекси керування, які поєднуються або просторово відокремлюються від них.
Однак слід мати на увазі, що дана класифікація вимог спрощена. Багато виробів, що оточують людину мають складні і різноманітні функції, які потребують комбінованого використання. В залежності від того, до якої з груп відноситься об’єкт проектування, визначається відповідний комплекс функціональних вимог, що пред’являє дизайн до певного виробу.
Функціональний аналіз. Аналіз функціональних вимог – це визначення соціального значення виробу, тобто облік та оцінювання усіх якостей, що характеризують зв'язок «людина - виріб». Не менш важливим у функціональному аналізі є виявлення зв’язку «виріб - середовище». Потрібно звернути увагу на те, на скільки форма виробу за своїм характером та стильовим спрямуванням відповідає іншим елементам, які у процесі використання складають комплекс виробів (наприклад, комплекс елементів з яких складається інтер’єр приміщень різного призначення). Таким чином, функціональність – це зручність, раціональність, відповідність та досконалість.
Композиційний аналіз. Поняття композиція виробу, предмета, чи виробу пов’язано з поняттям їх образності і художньої виразності.
Композиційна якість – кінцева фаза, до якої приходять лише після ретельного і всебічного аналізу всіх утилітарних і функціональних вимог, пропонованих щодо виробу. Вироби повинні мати оригінальну композицію і цілісність форми, але це не головне, тому що конструкції всіх виробів обов’язково повинні відповідати їх функціональним вимогам.
Послідовність художнього конструювання об’єктів технологічної діяльності.
Художнє конструювання у поєднанні з технічним (інженерним проектуванням) утворюють єдиний процес проектування об’єктів технологічної діяльності, незважаючи на те, що процес художнього конструювання спрямований на виконання специфічної мети – гуманізація предметного середовища. Але, дизайнер працюючи у творчій співдружності з іншими спеціалістами, завжди вирішує свою специфічну задачу.
Створити зроблений виріб промислового виробництва без послідовної методичної розробки неможливо. Дизайн об’єктів технологічної діяльності здійснюється поетапно, у відповідності, яка встановлена ДСТ 103 -68 «Єдиної системи конструкторської документації». У відповідності з ЄСКД, весь процес художнього конструювання складається із етапів, послідовність яких вказана у таблиці… (графа – етапи художнього конструювання)
Таблиця
Послідовність художнього конструювання об’єктів технологічної діяльності
|
Стадії інженерного проектування |
Етапи художнього конструювання |
Результати роботи художника-конструктора |
|
Технічне завдання |
Розробка технічного завдання Попередній аналіз проектної ситуації. |
Узгодження з дизайнером технічного завдання |
|
Художньо-конструкторський аналіз |
Розкриття якостей аналогів і комплексу зв’язків «людина - виріб» та «людина - середовище» |
Узагальнення художньо-конструкторського аналізу. |
|
Технічна пропозиція |
Розробка художньо-конструкторської пропозиції Дослідження, що стосуються соціологічних, ергономічних та інших даних про об’єкт проектування. Визначення вимог, що ставить дизайн до виробу, що проектується. Визначення художньо-конструкторських завдань. Розробка попередніх варіантів художньо-конструкторських пропозицій. Узгодження художньо-конструкторських пропозиції. |
Художньо-конструкторська пропозиція Дані проектних досліджень. Формулювання вимог дизайну щодо виробу. Формулювання художньо-конструкторських завдань. Варіанту схем компонування. Художньо-конструкторська пропозиція. |
|
Ескізний проект |
Ескізне проектування Аналіз та відбір художньо-конструкторських пропозиції. Вивчення конструкції, матеріалів та технології виготовлення виробів. Розробка ескізних варіантів виробів в графіці та у об’ємі (з урахуванням ергономічних вимог тощо). |
Ескізний проект Варіанти художньо-конструкторських пропозиції. Дані про конструктивні рішення, властивості матеріалів та технології. Ескізи та пошукові моделі виробів. |
|
Технічний проект |
Художньо-конструкторський проект Заключне компонування виробу. Художньо-конструкторська проробка форми. Розробка складних поверхонь. Вибір конструкційних та оздоблювальних матеріалів. Моделювання та макетування. Економічне обґрунтування рішення. Оформлення проекту. Узгодження технічного проекту. |
Художньо-конструкторський проект Компонувальні креслення виробів. Ескізи робочих креслень складних поверхонь. Модель або макет виробу. Пояснювальна записка. |
|
Розробка робочої документації |
Робоче проектування Розробка креслень складних поверхонь. Розробка креслень вузлів та деталей. Узгодження робочої документації. |
Робочі креслення Креслення складних поверхонь. Креслення вузлів та деталей, які є найбільш вагомими у зовнішньому вигляді виробів. |
|
Дослідний зразок |
Участь в авторському нагляді за процесом виготовлення та випробування. |
Висока якість зразку. |
Процес художнього конструювання поділяється на етапи, які у методичному відношенні мають загальні риси з архітектурним проектуванням.
Художнє конструювання об’єктів проектування починається з моменту складання та видачі завдання. Бажано, щоб у процесі складання завдання брали участь дизайнери, як майбутні автори проекту. Завдання надається замовником у письмовому вигляді, іноді доповнюється схематичними кресленнями, у яких проставляються основні розміри об’єкту проектування. У завданні, в стислому вигляді, уточнюється функціональне призначення, можливий варіант конструктивно-технологічного рішення, особливі вимоги, які пред’являються до художньо-конструктивного рішення. Завдання на художнє конструювання видається, як на перспективне проектування нового об’єкту технологічної діяльності, так і на модернізацію або удосконалення існуючого виробу.
Інженер-конструктор та дизайнер, а в деяких випадках, сумісно з технологами та іншими спеціалістами, ретельно вивчають завдання і вимоги, які ставляться до об’єкту проектування.
Після детального ознайомлення з завданням, вивчення різних інформаційних джерел та діючих зразків, дизайнер приступає до розробки ескізів. Ескізи виконуються у декількох варіантах, з метою визначення художньо-конструктивного рішення об’єкту проектування. Ескізний проект – це найкращій варіант конструктивного рішення об’єкту технологічної діяльності. Він виконується у вигляді креслення в ортогональних проекціях або перспективного зображення. Основна вимога до ескізного проекту - мінімум зображень повинні надавати максимум інформації про об’єкт проектування. Звичайно, ескізи роблять у масштабі зменшення, на відміну від заключного варіанту дизайн-проекту, який бажано виконувати у дійсних розмірах.
У процесі пошуку композиційного рішення об’єкта проектування, використовуються також, об’ємно-зображувальні засоби – макети. Спочатку макети виконують у невеликому масштабі, у подальшому, по мірі завершення форми, їх масштаби збільшуються. Макети виконуються з доступних, пластичних матеріалів (пластилін, глина, пінопласт) та твердих (дерево, метал, гіпс, пластмаса тощо).
У даний час на багатьох підприємствах, конструкторських та художньо-конструкторських бюро, у навчальних закладах, широко використовується папір, як матеріал виконання моделей, особливо на пошуковому етапі конструювання. Такі матеріали, як глина, пластилін, пінопласт і дерево більше підходять для більш детальної проробки форми виробу. Вони податливі і пластичні, але на процес виготовлення моделей витрачається більше часу та коштів.
Мал. …Макети з пінопласту Мал. Макети з картону та гіпсу
У більшості випадків макет – це найкращий засіб пошуку художньо-композиційного рішення об’єктів технологічної діяльності, але основними засобами залишається графічні зображення.
Таким чином, до першої стадії художнього конструювання відносяться: виконання проектної пропозиції; розробка креслень, малюнків ескізного проекту; виготовлення макетів. Проектна пропозиція складається з ескізного проекту та пояснювальної записки, у якій коротко обґрунтовується конструктивне рішення, методи оздоблення та усі основні показники, включаючи і економічні.
Перша стадія художнього конструювання - найбільш відповідальна та являється визначальною, тому що на цьому етапі виконується об’ємне рішення, з’являється образність та інші якості об’єкту проектування. Ескізний проект супроводжується демонстраційними матеріалами, які повинні володіти високими демонстраційними якостями.
Перша стадія завершується розглядом проектної пропозиції об’єкту проектування на спеціальних художньо-технічних радах та прийняттям рішень про її затвердження у відповідних інстанціях.
Друга стадія дизайну об’єктів технологічної діяльності - це розробка дизайн-проекту. На цьому етапі, також здійснюється виготовлення робочої моделі та виконання робочих креслень. Дизайн-проект об’єкта проектування складається з: загального вигляду виробу виконаного у ортогональних проекціях; конструктивних розрізів; креслень вузлів та деталей; шаблонів тощо, тобто усіх проектних матеріалів, які необхідні для повноцінного виготовлення виробу.
Іноді друга стадія дизайну завершується виготовленням експериментального варіанту дослідного зразка, який обов’язково виконується під наглядом авторів проекту. Мета виконання дослідного зразка – уточнення компонувального рішення виробу, як у цілому, так і окремих його частин; перевірка та налагодження технологічних процесів; перевірка економічної ефективності процесу виробництва тощо.
У деяких випадках, при виготовленні особливо складних виробів, розробка технічного проекту входить у склад другої стадії дизайн-проектування. У тому випадку, робочий проект відноситься до третьої стадії.
Якщо, технічне завдання видається на об’єкт проектування, який вже виготовляється на виробництві, то це завдання являється завданням з модернізації виробництва. У даному випадку, дизайн-проектування здійснюється не в повному об’ємі, тому що повернення до стадії проектування, які були пропущені, являється дуже складним та не ефективним. Тобто, в процесі модернізації виробництва, дизайнер не завжди бере участь у процесі проектування, або співпрацює з інженером-конструктором тільки на деяких стадіях.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ:
1. Назвіть основні принципи художнього конструювання об’єктів технологічної діяльності.
2. Поясніть формулу «Користь + зручність + краса».
3. Яка сутність художньо-конструкторського аналізу та його значення у художньому конструюванні?
4. Що таке функціональний та композиційний аналіз?
5. З яких етапів складається процес художнього конструювання?
Практична робота
ВИКОНАННЯ ХУДОЖНЬО-КОНСТРУКТОРСЬКОГО АНАЛІЗУ ВИРОБУ
Матеріали та інструменти.
1. Папір креслярський.
2. Об'єкт, що проектується.
3. Креслярські інструменти.
Послідовність виконання роботи
1. Користуючись навчальною літературою ознайомитись:
а) з етапами художнього конструювання виробів;
б) з послідовністю проведення художньо-конструкторського аналізу на різних етапах розробки художньо-конструкторського проекту виробу.
2. Провести художньо-конструкторський аналіз виробу у наступній послідовності:
а) встановити габаритні розмірі
б) на папері виконати габаритні креслення виробу в ортогональних проекціях. Використати для показу внутрішньої будови та видів з'єднань деталей розрізи та перерізи;
в) виконати художньо-конструкторський аналіз виробу відповідно запропонованій методики (Див. Додаток )
г) на папері виконати ескізний варіант власної пропозиції більш досконалого виробу.
10. Технологія створення дизайн-проекту
Створення дизайн проекту починають з виконання проектної пропозиції. Успішне її виконання – це запорука вдалого майбутнього проекту, створення якісної продукції, що буде мати попит і з часом буде реалізованою у серійне виробництво.
Роботу над дизайн-проектом потрібно починати з ознайомленням з завданням та збору інформації про об’єкт технологічної діяльності, який потрібно розробити. На даному етапі потрібно зібрати та проаналізувати усю інформацію, яка відноситься до даного типу об’єкту проектування.
Робота починається з вивчення теми та основного художньо-конструкторського завдання. Завдання художника-конструктора полягає у тому, щоб за мінімально відведений термін, зібрати максимальну кількість інформації про об’єкт проектування - основні характеристики, загальний вигляд та форми конструкції найкращих зразків виробів аналогічного типу об’єкту проектування. Джерелом інформації можуть бути публікації у вітчизняних та закордонних виданнях, каталоги промислових фірм та відомих виставок, зразки асортименту різноманітних фірм, інформація з Інтернету тощо. Уся зібрана про об’єкт технологічної діяльності інформація систематизується.
Прототипи об’єкту проектування ретельно і критично оцінюються з точки зору сучасних вимог та усіх особливостей їх художньо-конструкторського рішення. Слід уважно та ретельно переглянути усі зразки виробів, зробити аналіз позитивних та негативних якостей діючої моделі прототипу, яка з точки зору внутрішньої конструкції, може бути обраною основною базою для проекту – проектної пропозиції.
Проектування сучасних об’єктів технологічної діяльності являє собою процес вирішення складного комплексу, пов’язаних між собою, завдань, з одного боку, - техніко-економічними, інженерними вимогами, з другого – споживчими потребами людини. Дослідження споживчих властивостей об’єктів, а також, врахування соціальних вимог, що до них ставляться, дозволяють визначити конкретні вимоги до якості виробів, що проектуються.
Вироби, як об’єкти проектування, в якості матеріальних тіл повинні відповідати законам природи, а в якості суспільних речей – законам соціальної дійсності. До природних відносяться фізичні, хімічні, енергетичні властивості речовин, а до суспільних – користь, зручність, краса. Художнє конструювання не мета, а засіб, що забезпечує зв'язок між виробництвом та споживанням. Проміжними моментами даної системи є сфера розподілу та торгівля. Тому, загальна модель предметної дійсності включає чотири, взаємозв’язані між собою сфери діяльності – проектування, виробництво, розподіл, споживання.
Функції речей в суспільних процесах різноманітні. Кожна річ, як об’єкт технологічної діяльності, може виступати, як мінімум, у чотирьох якостях: як проект-ідея, продукт виробництва,товар та предмет споживання. Річ народжується у вигляді проекту, створеного конструктором спільно з художником-конструктором; набуває матеріальної форми, стає промисловим виробом у наслідок співпраці дизайнера, інженера, працівника, а потім перетворившись на товар, попадає до споживачів та стає предметом споживання.
Таким чином, продукт праці перестає бути простим природним тілом, обробленим засобами праці, він стає предметом споживання, який володіє сукупністю корисних властивостей.
У сфері товарообміну ведучу роль відіграє, споживчий попит, який безпосередньо залежить від асортименту та якості товарів. Орієнтація дизайнерів на рішення економічних завдань – найважливіша умова їх успішної діяльності. У даному розумінні, художньо-конструкторську та інженерну практику можна вважати сферою виробництва якості об’єктів технологічної діяльності.
Виходячи з інтересів економічності та конкурентоспроможності, дизайнери у процесі проектування, повинні забезпечити новизну та оригінальність форм виробів. Новизна форми, відповідно, вимагає появі нових конструктивно-інженерних рішень, які мусять сприяти появі або впровадженню прогресивних технологічних процесів виготовлення об’єктів виробництва. У процесі проектування виробів, дизайнер зобов’язаний враховувати реальні можливості промисловості, сприяючи, у той же час, її удосконаленню, ставлячи, тим самим, перед промисловістю, більш складні, продиктовані часом завдання.
Сучасні показники якості виробів та споживчі властивості сучасних об’єктів технологічної діяльності різноманітні: анатомічні, фізіологічні, психологічні, естетичні тощо. Тому дуже важливим являється проведення ергономічного аналізу прототипів.
На даний час, ергономіка являє собою достатньо розвиненою наукою, яка має свій предмет та методи дослідження. На основі ергономічних досліджень розробляються вимоги до об’єктів технологічної діяльності, з урахуванням, так званого «людського фактору».
Ергономіка (від грецького означає: ergon – робота, nomos - закон) – це науково-технічна та науково-експериментальна дисципліна, що досліджує психофізіологічні фактори взаємодії людини і техніки в умовах єдиної системи «людина – машина». Мета ергономіки – зниження до мінімуму негативного впливу умов праці на психофізіологічний стан людини та її працездатність.
Дані науки ергономіці спираються на дані фізіології, психофізіології і психології та визначають де які вимоги, щодо форми об’єктів проектування та особливостей технологічних процесів їх виготовлення. Більш за все, ці вимоги стосуються до об’єктів, які функціонують у сфері виробничої діяльності людей, тобто станкам, верстатам, пультам керування тощо.
Ергономічні вимоги безпосередньо пов’язані з естетичним вимогами, а тотожно з вимогами економіки та технології. Тому ергономічне дослідження об’єктів технологічної діяльності являється вагомою частиною процесу дизайн-проектування. Існують чотири групи ергономічних показників, за якими здійснюються ергономічні дослідження технологічних об’єктів та оцінюється якість продукції: гігієнічні, антропометричні, фізіологічні і психофізіологічні, психологічні.
Гігієнічні показники визначаються рівнями освітленості, вентиляції, вологості, запиленості, температури, радіації, токсичності, шуму, вібрації тощо.
Антропометричні показники визначаються відповідністю об’єкту розмірам та формі тіла людини (таблиця…), розподілу маси тіла, урахуванням розмірів голови і кісті руки (таблиця…). Антропометрична відповідність характеризується довільним визначенням параметрів конструкції відносно анатомічних особливостей тіла людини, його розмірів, можливостей руху, з урахуванням робочого положення та принципами користування виробами у процесі експлуатації.
Таблиця
Антропометричні параметри людини, які використовуються в ергономіці (см)
|
№ поз. на мал. |
Поза, параметр тіла людини, що вимірюється вимирювання |
Параметри чоловіків |
Параметри жінок |
Використання в ергономіці |
|
1 |
Стоячі довжина тіла (зріст) |
167,8±5, 8 |
156,7±5,7 |
Визначення висоти верстата при роботі у позі стоячі, визначення висоти робочого приміщення |
|
2 |
Довжина тіла з витягнутої рукою у верх |
213,8±8, 4 |
198,±7,6 |
Визначення зони досяжності по вертикалі, з метою розташування органів керування |
|
3 |
Дельтоідна ширина плеча |
44,5+2,2 |
41,8±2,4 |
Визначення параметрів робочого місця |
|
4 |
Довжина руки витягнутої у перед (редуцір) |
64,2±3,3 |
59,3±3,1 |
Визначення зон досяжності по глибіні |
|
5 |
Довжина руки, витягнутої у бік (редуцір) |
62,2±3,3 |
56,8+3,0 |
Визначення зон досяжності по глибіні |
|
6 |
Довжина плеча |
32,7±1,7 |
30,2±1,6 |
Визначення висоти розташування органів керування и висоти робочої поверхні |
|
7 |
Довжина ноги |
90,1±4,3 |
83,5±4,1 |
Визначення висоти розташування органів керування и висоти робочої поверхні |
|
8 |
Довжина бедра |
Визначення висоти розташування органів керування и висоти робочої поверхні |
||
|
9 |
Висота очей стоячі |
155,9±5, 8 |
145,8±5,5 |
Визначення висоти робочої поверхні та розташування засобів індикації, зон огляду |
|
10 |
Висота плечової точки |
137,3+5, 5 |
128,1±5,2 |
Визначення висоти робочої поверхні та висоти розташування органів керування |
|
11 |
Висота долонної точки |
51,8±3,5 |
48,3±3,6 |
Визначення зони охоплення |
|
12 |
Сидячі довжина тіла |
130,9+4, 3 |
121,1+4,5 |
Вибір висоти верстатів, верстаків, вибір висоти кабін у машинах, комбайнах, тракторах тощо |
|
13 |
Висота очей від підлоги |
И8,0±4, 3 |
109,5±4,2 |
Визначення висоти робочої поверхні, розташування сигналізації, засобів індикації |
|
14 |
Висота плеча від підлоги |
100,8+4, 2 |
92,9+4,1 |
Визначення висоти робочої поверхні, зони керування важелями |
|
15 |
Висота ліктя від підлоги |
65,4±3,3 |
60,5±3,5 |
Визначення висоти робочої поверхні, зони керування важелями |
|
16 |
Висота колін |
50,6±2,4 |
46,7±2,4 |
Визначення висоти робочого стільця |
|
17 |
Довжина тіла над сидінням |
88,7±3,1 |
84,1+3,0 |
Визначення висоти верстата, органів керування, засобів індикації |
|
18 |
Висота очей над сидінням |
76,9±3,0 |
72,5+2,8 |
Розташування органів керування, засобів індикації, висоти робочої поверхні |
|
19 |
Висота плеча над сидінням |
58,6±2,7 |
56,0±2,7 |
Розташування органів керування, визначення висоти робочої поверхні |
|
20 |
Висота ліктя над сидінням |
23,2±2,5 |
23,5±2,5 |
Розташування підлікотникив, визначення висоти робочого місця |
|
21 |
Довжина передпліччя ,руки (редуцір) |
36,4±2,0 |
33,4±1,8 |
Визначення зони досяжності по глибині розмірів робочого місця |
|
22 |
Довжина витягнутої руки |
104,2±4, 8 |
98,3±4,7 |
Розташування органів ручного керування |
|
23 |
Довжина бедра |
59,0±2,7 |
56,8+2,8 |
Визначення розмірів сидіння |
Таблиця
Основні розміри кісті руки людини
|
Позначення |
Розміри, см |
||
|
найбільший |
середній |
найменший |
|
|
А Б В Г Д |
20 9 12,1 7,8 7,3 |
18,5 8,2 11,2 7,3 6,6 |
17 7,6 9,9 6,8 5,8 |
Мал….Основні антропометричні розміри людини.
Фізіологічні та психофізіологічні показники визначаються відповідністю конструкції об’єктів проектування наступним можливостям людини: силовим, енергетичним, фізіологічним і психофізіологічним (зоровим, слуховим, нюховим, дотиковим та смаковим).
Психологічні показники конструкції виробу визначаються відповідністю навиків людини (вже закріплених та тих, що вперше формуються) із сприйняття та переробки інформації. Психологічна відповідність визначається особливостями відчуттів людини.
На стадії виконання проектної пропозиції, виконується попередній ергономічний аналіз об’єктів. Стадія ескізного проекту характеризується пошуковим етапом ергономічної обробки конструкції, на якому, як правило, розглядають декілька варіантів рішень.
На даному етапі дизайнер повинен провести ретельний ергономічний аналіз аналогів та прототипів об’єктів проектування, а також детальний аналіз конкретних специфічних умов його функціонування (див попередній парагарф).
На пошуковому етапі, дизайнер визначає перші варіанти кольорового рішення об’єктів технологічної діяльності. Тому ергономічне дослідження на включає узгодження кольорового рішення з психофізіологічними даними сприйняття людиною кольору та кольорової гармонії, з урахуванням умов мікроклімату приміщень різного призначення (виробничого, суспільного, навчального, побутового тощо). Корекція кольорового рішення здійснюється з метою створення позитивного емоційного стану людини. Ергономічне дослідження на даному етапі тісно пов’язане з формоутворенням об’єкту проектування.
На етапі художньо-конструкторського – компонування – враховуються та використовуються усі дані, яки були отримані у процесі аналізу прототипів та у результаті пошукового етапу. Крім того, враховуються попередні варіанти кольорового рішення та їх зв'язок з формою об’єкту проектування, тому, що колір дозволяє відокремити або згладити деякі функціональні елементи форми.
Єдність ергономічних та художньо-конструкторських рішень – найважливіша умова успіху процесу проектування, створення засобів виробництва та предметного середовища, яке відповідає вимогам «людського фактору».
Матеріал і конструкція, технологія перетворення одне в друге – це дуже важливий аспект художнього проектування. Усі основні матеріали, що використовуються у сучасному промисловому виробництві, можна об’єднати у три групи. Це деревина, метал та пластичні матеріали (до останніх, крім пластмаси, відносяться бетон та залізобетон).
У різних промислових виробах матеріал та конструкція по різному впливають на форму об’єкту проектування. Перш за усе, це вплив властивостей матеріалу на конструкцію виробу і навпаки. В об’єктах, де конструкція являється елементарною, матеріал використовується у моноліті, наприклад, у посуді з пластмаси та металевих інструментах. В найпростіших конструкціях форма об’єктів в основному залежить від «роботи» самого матеріалу. У більшості випадків матеріал впливає на форму не безпосередньо, а через конструкцію.
Наприклад, у формоутворенні меблів останнім часом, з’явилися нові тенденції впливу, які безпосередньо пов’язані з появою нових матеріалів, що у свою чергу впливає на конструкцію виробів. Меблі, в яких метал використовується в якості основного конструкційного матеріалу, відрізняються більш вільною просторовою організацією та можливістю складної трансформації(сучасний стиль «Хайтек»).
Можна виділити деякі типові конструктивні системи, що виконуються із різноманітних матеріалів, які надають формам споруд та виробів, характерні ознаки, які впливають на їх пластику та тектоніку (тектоніка – наука про вплив матеріалу на її форму та роботу конструкції). Існують два основних типа конструкції – просторово-відкриті (монолітні або решітчасті) та конструкції, які виконуються у єдиному об’ємі.
З розвитком виробництва та попиту, у об’єктів технологічної діяльності заявляються, як правило, нові робочі функції, а нова техніка та технологія (це особливо стосується електроніки, комп’ютерної техніки тощо) дають можливість використовувати нові конструкції, що відповідно, змінює не лише габарити виробів, але і їх форму.
Мал. Меблі у конструктивній основі яких закладений метал.
Необхідно відзначити, що вплив нових матеріалів та конструкцій на форму не здійснюється автоматично, іноді деяких час зберігається традиційне рішення зовнішнього вигляду виробів та машин (деякі моделі автомобілів, засобів пересування, прасок тощо). У даному випадку форма знаходиться у протиріччі до конструкції, функціональні та виразні можливості яких, використовуються частково. Перетворення зовнішнього вигляду об’єкту технологічної діяльності, можливо завдяки творчому впливу дизайнера на процес проектування. Але, дизайнер повинен враховувати де які аспекти:
- У процесі формоутворення об’єктів проектування використовуються різні конструктивні системи, тому, важливим являється те, що дизайнер повинен виявити у зовнішній формі виробу, визначити основну конструкційну особливість. Якщо ж за основу конструкції вибирається другорядний конструктивний елемент, то цілісність форми руйнується.
- При використанні старої, діючої форми для нового за функціями об’єкту технологічної діяльності, не обов’язково прив’язуватися до усіх елементів форми старої конструкції. Тобто – новим функціям повинна відповідати нова конструктивна основа.
Характер зовнішньої форми сучасного об’єкту проектування тісно пов'язаний з технологією його виготовлення. У більшості випадків, кожна сучасна технологія (литво, зварювання, штамповка тощо) надає нові можливості, з точки зору нового формоутворення, тому для отримання нової повноцінної форми виробу, потрібно шукати та використовувати нові технологічні методи. Від дизайнера вимагається не тільки володіння знаннями у галузі сучасних технології, а також постійне вивчення та пошук нових способів вирішення технологічних завдань. Впровадження нових технологічних методів часто пов’язане з організаційними труднощами, але дизайнер, повинен відстоювати своє рішення, якщо це економічно виправдовується та сприяє створенню нових якісних виробів. (Відомо, що за хорошим проектом, іноді виготовляються погані вироби).
Коло питань, які повинен вирішувати дизайнер у галузі технології дуже поширений. По-перше, це врахування трудомісткості виготовлення виробів та значення найбільш раціональних методів його відпрацювання. Тут вагоме значення мають два аспекти - правильне поєднання різних матеріалів та вміння по можливості виключати технологічні процесі, пов’язані з ручною обробкою матеріалів. Друге, яке безпосередньо відноситься до технології та якості форми, - це питання про можливість укрупнення деталей – заміна декількох деталей однією, або використання меншої кількості різних деталей. Однак, таке укрупнення елементів об’єктів проектування має бути в межах розумного, оскільки іноді збільшений елемент може вступати у протиріччя із усією формою конструктивного рішення.
Трете питання – про використання стандартних, або раніше спроектованих вузлів, агрегатів та елементів, з яких може складатися конструкція виробу, тобто питання уніфікації елементів конструкції.
Останнє питання – впровадження нової техніки. Прослідковується прямий зв'язок між новими прогресивними технологічними рішеннями, які можуть іноді докорінно змінювати форму об’єкту проектування та тим, як це відбивається на економіку та культуру виробництва. Урахування нових технологічних досягнень дає підвищення працездатності виробництва, сприяє формуванню культурних цінностей працівників. Але, слід остерігатися захопленням перенесення модних форм із однієї області проектування до іншої. Наприклад, модна тенденція у машинобудуванні – обтічність форми, при механічному впровадженні у станкобудівництво, набагато ускладнило конструкцію основних деталей, і відповідно процес виробництва станків.
Вказані етапи розробки дизайн-проекту можна умовно враховувати послідовними, але іноді вони проходять паралельно, що добре видно з таблиці (на стор.). У таблиці вказані етапи розробки дизайн-проектів об’єктів технологічної діяльності (графа – «результати роботи художника-конструктора») та п’ять стадій інженерного проектування промислових виробів (графа – «стадії інженерного проектування»): технічне завдання, технічна пропозиція, ескізний проект, технічний проект, розробка робочої документації. Етапи дизайн-проектування, по суті, зливаються у єдиний процес з інженерним, і починаються ще до складання технічного завдання, а закінчуються доведенням дослідного зразку до виробництва. Інженерне- та дизайн-проектування створюють процес розробки виключно корисних виробів, які є зручними у експлуатації, технічно досконалими, економічними та гарними. Але художнє конструювання має власні особливі завдання, тому процес розробки дизайн-проекту здійснюється відокремлено від процесу інженерного технічного проектування.
З урахуванням цих особливостей, розглянемо етапи дизайн-проектування.
І. Попередній аналіз та складання технічного завдання.
Дизайнер повинен брати участь у складані технічного завдання на проектування, тому що, у технічному завданні повинні бути вказані вимоги дизайну, які пред’являються до об’єкту проектування. У ряді випадків, складання технічного завдання включає попередній аналіз виробів. На цьому етапі дизайнер вивчає прототипи та формулює загальні завдання на основі проведення попереднього аналізу прототипів. Крім того дизайнер повинен знати та враховувати: технічні можливості підприємства, перспективи техніки та технології, прогресивні сучасні методи промислового виробництва.
Проведені дослідження, допомагають дизайнеру у формулюванні художньо-конструкторської проблеми та визначенні можливих шляхів їх реалізації. На цьому етапі, дизайнер спільно із інженерами, формулює необхідні вимоги, які пов’язуються основними функціями об’єкту проектування.
ІІ. Попередній аналіз та розробка художньо-конструкторської пропозиції.
Після одержання технічного завдання на проектування, дизайнер починає розробляти попередню художньо-конструкторську пропозицію. Даний процес проходить паралельно з поглибленим аналізом вихідних проектних даних. Варіанти пропозицій оцінюються за наслідками аналізу.
Великого значення, на даному етапі проектування, надається ефективному збору інформації. Тут можна використовувати різноманітні методи вирішення творчих завдань (метод мозкової атаки, метод фантастичних аналогій, біоніка тощо). На основі зібраної інформації складається перелік умов, які безпосередньо впливають на якість об’єкту проектування. Ці умови об’єднуються у групи – відповідно до проблемних напрямків роботи. Результатом даного етапу роботи дизайнера є обґрунтовані варіанти художньо-конструкторських пропозиції.
ІІІ. Ескізний проект.
Етап ескізного проектування – один із самих важливих моментів художнього конструювання. Ескізний проект – кінцевий варіант творчої пропозиції художника-конструктора, який повинен повністю визначити усі характеристики виробу, що проектується.
Вивчаючі конструктивні схеми виробів-аналогів, дизайнер повинен ретельно вивчити ступінь раціональності компонування вузлів, зв’язків з енергетичними джерелами та наступними показниками виробів: вага, габарити, міцність, потужність, продуктивність, вартість виготовлення з урахуванням ремонту, відповідність споживчім вимогам тощо.
На заключному етапі процес остаточного компонування виробу (прототипу виробу) здійснюється одночасно дизайнером та інженером – конструктором, який уточню складові частини основних вузлів, що входять у виріб, їх габарити і схематичне компонування.
Компонування – один з самих відповідальних моментів розробки художньо-конструкторських пропозиції та ескізів. Вузли робочого механізму та елементи форми компонуються у різних варіантах, здійснюється пошук найбільш раціональних і композиційно-цілісних рішень. Дизайнер повинен визначити можливі варіанти компонування та відповідні композиційні рішення, і тільки після цього, інженер обробляє обрані варіанти, здійснює приблизний розрахунок конструкції.
Під час ескізного проектування застосовують дві спеціальних проектних мови, які доповнюють евристичні можливості одна одної, тобто можливості, пов’язані з творчим пошуком найкращого рішення проектної задачі. Це мова проектної графіки, та мова так званого об’ємного проектування – макетування і моделювання. Ескізи виконуються на папері у чорно-білому зображенні або у кольорі. Основним методом пошуку дизайнера є макетування та моделювання. Модель створює найбільш реальну уяву про об’єкт проектування, допомагає краще розуміти зв'язок виробу з людиною та середовищем.
Для визначення варіанту (варіантів) ескізного художньо-конструкторського проекту, необхідно мати наступну інформацію:
а) короткий опис варіантів з обґрунтуванням кожного;
б) перелік інформаційного та наукового матеріалів які були використані;
в) макети та моделі, які були виконані на етапі художньо-конструкторського ескізування;
г) схеми ергономічних обґрунтувань;
д) кольорові таблиці тощо.
Кінцевий варіант художньо - конструкторської пропозиції повинен відповідати усьому комплексу вимог та умов проектного завдання.
ІУ. Художньо-конструкторський проект.
Характерна особливість даного етапу – об’єм роботи, що виконує інженер-конструктор значно більший, ніж у дизайнера – обраний варіант художньо-конструкторської пропозиції, у першу чергу проробляється у технічному відношенні.
При цьому велика частина часу відводиться об’ємному моделюванню виробу та його окремих елементів, уточненню загальної композиції, компоновці елементів промислової графіці (тестування, цифрові таблички, щити керування та контролю, шкали тощо). Макети виконуються у натуральному розмірі.
На даному етапі художнього конструювання дизайнер повинен виконати креслення загального вигляду у відповідності з останнім, затвердженим варіантом, надати схему фарбування та рекомендації, щодо використання оздоблювальних матеріалів. Процесс затвердження проекту вимагає ретельного аналізу усієї проектної документації.
У склад художньо-конструкторського проекту входить наступні матеріали:
1. Пояснювальна записка, яка включає: інформацію про завдання, яке будо поставлено перед дизайнером; вимоги щодо художньо-конструкторської розробки; характеристика основних тенденції формоутворення виробу; ретельний опис художньо-конструкторського проекту, його техніко-економічне та ергономічне обґрунтування, аналіз перспективного економічного ефекту; порівняльні компонувальні схеми; вимоги щодо технології виготовлення об’єкту проектування; характеристика оздоблювальних матеріалів.
2. Виписка з протоколу про затвердження художньо-конструкторської пропозиції.
3. Креслення загального вигляду виробу та вузлів, перспективне або аксонометричне зображення об’єкту проектування, малюнки.
4. Фотознімки або комп’ютерні варіанти зображень макетів виробів и малюнків відповідно різним етапам розробці.
5. Фотознімки або комп’ютерні варіанти зображень прототипів.
6. Еталон зовнішнього вигляду об’єкту технологічної діяльності або макет.
V. Робоче проектування та авторський нагляд.
Після затвердження художньо-конструкторського проекту, дизайнер обробляє креслення і принципи систематизації складних поверхонь виробу, складає супроводжувальну документацію, розробляє робочі креслення, за якими будуть виготовляти виріб.
При розробці робочих креслень відповідальність дизайнера дуже велика. Він повинен слідкувати за виконанням робочих креслень тих деталей та вузлів, які можуть впливати на зручність експлуатації та зовнішній вигляд виробу.
Дизайнер бере активну участь у процесі виготовлення дослідного зразку та його випробуванні. Якість дослідного зразку перевіряється у реальних умовах експлуатації з урахуванням вимог, які є основою проектування. Дизайнер та інженер-конструктор здійснюють авторський нагляд за реалізацію проекту в умовах виробництва. Нагляд є також вважливою частиною процесу створення нового виробу.
VІ. Експертиза.
У наслідок, проведеного комплексного урахування усіх вимог та узгодження окремих вимог між собою, дизайнер повинен внести в проект такі якості об’єкту, які повинні зробити його оптимальним для споживання.
Виникає питання – як одночасно відповідати усім вимогам дизайну та усім іншім, що були вказані раніше? Як же практично ці вимоги можуть бути реалізовані у процесі художнього проектування? Як ці вимоги втілюються у результат проектної діяльності у нову форму існування – у нову річ?
Для того, щоб уявити майбутній виріб або комплекс виробів, дизайнеру потрібно знати, як ці об’єкти будуть комплектуватися між собою. Тобто, у кожному конкретному проектному завданні, повинно бути враховано не лише вимоги до конкретних об’єктів технологічної діяльності, але й вимоги, що ставляться до групи однотипних виробів. У даному випадку виникає проблема створення так званої оптимальної номенклатури виробів та оптимального асортименту виробів.
При розробці оптимальної номенклатури виробів, з’являється необхідність оцінювання тих виробів, які у даний час виготовляються, та ті, що являються новими об’єктами технологічної діяльності. Тому експертиза промислових виробів та об’єктів проектування, яка здійснюється на основі багатогранного вивчення, моделей, що виготовляються та порівняння їх з кращими вітчизняними та закордонними зразками – це необхідна ділянка у процесі уточнення загальних вимог, що ставляться до них. Отже, експертиза повинна проводитися комплексно (Мал….).
Мал…. Схема експертизи об’єктів технологічної діяльності.
У процесі експертизи об’єкт оцінюється за різними аспектами в плані технологічного удосконалення, зручності користування, оптимальності ринкової вартості, оцінки користувача з точки зору доцільності та краси. Одночасно визначається, наскільки даний об’єкт проектування за своїми показниками, являється раціональним з точки зору інтересів розвитку сучасного господарства.
Результати експертизи та картина загальних тенденції розвитку, а також вимоги до даної групи виробів уточнюється шляхом експериментального проектування та за допомогою вивчення споживчих поглядів та пропозицій. Результатом виявлення вимог дизайну, що ставляться до об’єктів технологічної діяльності, є те, що може мати назву перед проектна пропозиція та визначати ведучій напрям у процесі дизайн-проектування.
10. Навчальний дизайн-проект
Наведемо орієнтовний приклад дизайн-проекту на виготовлення меблевого виробу – тумби під телевізор.
Призначення об’єкту проектування
1.1 Виріб призначений для повсякденної експлуатації у якості підставки під телевізор вдома або в офісі.
1.2. Виріб повинен відповідати санітарно-гігієнічним, ергономічним нормам, нормам техніки безпеки. Тумба повинна мати: полочки під різні види електроапаратури; шафи для збереження касет, компакт-дисків тощо; простір необхідний для розміщення журналів, книг, декоративних виробів тощо. Об’єкт проектування повинен мати естетичний вигляд. Ефективність експлуатації даного об’єкту повинно залежить від його параметрів та основних функції.
Вимоги до конструкції виробу
1.3 Конструкція тумби, відповідно до його призначення, має бути простою, але водночас мати оригінальну форму та багатогранну функціональність.
Колір виробу не повинен бути занадто яскравим, але в той же час повинен позитивно впливати на емоційний стан користувачів.
1.2.2. Досить важливо при визначенні відповідної конфігурації тумби враховувати ергономічні фактори споживача, наявність додаткового простору для експлуатації супутнього до телевізора обладнання, необхідного у процесі використання сучасної відеоапаратури, DVD тощо. Конструкція виробу повинна враховувати: основні тенденції архітектурного та стильового планування сучасних побутових приміщень; мобільність у переплануванні простору приміщень; можливість використання тумби у якості підставки під різні конструкції телевізорів.
1.2.3. При визначенні вимог до основних складових части виробу, слід зазначити, що у виробі доречно зробити дві шухляди розташовані симетрично, кришка та основа тумби повинні бути заокругленими (це забезпечить більш ергономічний, естетичний вигляд виробу).
Вимоги до матеріалів
1.3.1. ДСП та плівка повинні мати гарну гладку поверхню і розміри відповідно до розмірів ескізів (креслення). Крім того, плівка повинна мати високу властивість приклеювання витирання від бруду та пилу.
1.3.2. Враховуючи функціональне призначення об’єкту проектування, поверхні виробу повинні бути гладенькими, приємними на дотик, не створювати дискомфорт для споживача (параметри тумби повинні відповідати антропометричним параметрам людини).
1.3.3. Враховуючи функціональне призначення об’єкту проектування, велика увага повинна приділятися з’єднанням деталей та частин. Надійність конструкції тумби, її дизайн повинні забезпечити зручність та комфорт у процесі експлуатації.
1.3.4. ДСП та скло повинні мати високу міцність, повинні добре піддаватися обробці різними інструментами, метал повинен мати гарну пластичність, плівка добре приклеюватися до ДСП, полоса надійно закріплюватися до торців ДСП, деревина повинна бути сухою, без вад.
2. Розробка технічної пропозиції
2.1. Аналіз зразків-аналогів
а) б)
в) г)
Мал. … Зразки-аналоги тумб під телевізори.
Конструкція виробу представлена на мал. (а) має просту конфігурацію, може бути мобільною (за рахунок ніжок-колес) під час перепланування інтер’єру квартири. Конструкція має закриті частини (у вигляді шухляд), що збільшує її габаритні розміри під час відкривання відповідних видвижних частин. Незважаючи на те, що нижня частина виробу є досить широкою і забезпечує стійкість конструкції, це водночас створює певні незручності для користувача – така конструкція забирає своєю нижньою частиною більше життєвого простору ніж має реальні габаритні розміри. Також, суттєвим недоліком даної конструкції є верхня її частина – кришка, на якій буде розташовано телевізор. На такій кришці більш-менш стійке положення займе телевізор с плоским екраном. Інші конструкції телевізорів, які ще є досить поширеними з традиційною електронно-променевою трубкою, потребують більше місця, тому й конструкція всієї тумби має бути дещо більшою за шириною.
Конструкція, що представлена на мал. (б) є повністю відкритою і позбавленою закритих рухомих частин, що спрощує її виготовлення і водночас збільшує функціональність. Разом з тим даний варіант виробу є занадто громіздким, особливо це стосується його прямокутної форми. Форму виробу тут варто було б зробити більш стилізованою, обтічної форми із «м’якими» кутами.
Конструкція виробу (варіант в) має більш вдале рішення стосовно закритих частин, де можна зберігати різноманітні речі. Разом з тим вона має аналогічні недоліки, що були перераховані для першої конструкції (варіант а) стосовно нижньої та верхньої деталей виробу.
Останній варіант конструкції (варіант г) має вдале рішення стосовно розташування тумб з поличками для додаткових аксесуарів. Разом з тим нижня та середня поличка мають недостатньо вільний доступ до DVD, за рахунок компоновки тумб. Очевидно в даній конструкції необхідно змінити форму нижньої (та верхньої) кришки виробу.
Висновок з проведеного аналізу.
1.Всі вище розглянуті конструкції виробу є доступними для виготовлення, хоча й мають певні конструктивні недоліки.
2.Необхідно скомбінувати окремий варіант конструкції виробу взявши за основу варіант (г) при умові, що будуть внесені такі зміни:
3. Ескізне проектування.
3.1. Проведений аналіз зразків виробу та комбінування кращих ознак на основі обраного варіанту конструкції, дає змогу запропонувати наступний остаточний варіант:
3.2. Опис зовнішнього вигляду обраного варіанту конструкції:
- тумба під телевізор;
- лист ДСП (1,75м х 1,75м), скло товщиною 4мм, само різи, брусок деревини 40х40мм;
- даний виріб складається з деталей, які мають прямолінійні та криволінійні форми;
- кутові з’єднання з використанням нагелів та металевих кутників;
- випилювання електролобзиком заготовок з ДСП, ручний обробці ДСП, деревини та пластмаси;
- ДСП повинна мати високу міцність, повинна добре піддаватися обробці інструментами;
- габаритні розміри – 1200х750х420.
4. Розробка технічного проекту
4.1. Визначаємо вихідні дані для побудови креслень деталей виробу та розмірні характеристики:
|
Назва |
Розміри (мм) |
Кількість |
Матеріал |
|||||||
|
Кришка тумби |
1200х420 |
1 |
ДСП |
|||||||
|
Основа тумби |
1200х420 |
1 |
ДСП |
|||||||
|
Відкриті полички |
780х270 |
2 |
ДСП |
|||||||
|
Полички тумбочок |
270х270 |
4 |
ДСП |
|||||||
|
Зовні стійки |
750х275 |
2 |
ДСП |
|||||||
|
Боковини тумбочок |
630х270 |
4 |
ДСП |
|||||||
|
Ручки |
80х40х2 |
2 |
Метал |
|||||||
|
Ніжки-ролики |
45х35 |
3 |
Стандартні покупні |
|||||||
|
Стійки кришки |
120х40х40 |
2 |
Деревина |
|||||||
|
Кришки тумбочок |
270х270 |
2 |
ДСП |
|||||||
|
Двері тумбочок |
630х50 – ДСП 630х190х3 - скло |
2 |
ДСП, скло |
|||||||
|
|
||||||||||
|
Літ. |
Маса |
Масштаб |
||||||||
|
Змн. |
Арк. |
№ Докум. |
Підпис |
Дата |
||||||
|
Розроб. |
||||||||||
|
Перевр. |
||||||||||
|
Т.Контр. |
Арк. |
Аркушів |
||||||||
|
Ре ценз. |
||||||||||
|
Н.Контр. |
||||||||||
|
Затверд. |
ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОЕКТУ
10. Економічне обґрунтування проекту
Основні поняття: засоби праці, виробничі сили, виробничі відносини, економічна система, витрати виробництва, собівартість, ціна та прибуток
Перед виготовленням запланованого виробу необхідно з’ясувати чи є даний проект економічно вигідним, чи є потреба у заміні окремих конструктивних елементів, технології виготовлення виробу в цілому, використаних матеріалів тощо. Щоб з’ясувати ці питання проводять експертизу проекту.
Частково питання експертизи ми розглядали у попередньому розділі, коли йшлося про основи дизайну у створенні виробу. Насправді, експертиза виробу нерозривно пов’язана з економікою виробництва, і має достатньо складну структуру. Це пояснюється тим, що виріб має багато характеристик, не лише з точки зору дизайнера, а й технолога, інженера, соціолога, маркетолога. Їх необхідно враховувати не лише під час виготовлення дослідного зразка, а й після випуску виробу у серійне виробництво. Однак провідним в експертизі є його економічна частина, тому коротко розглянемо економічне обґрунтування виробу з позицій основ сучасного виробництва.
В основу розвитку людського суспільства покладене матеріальне виробництво, створення матеріальних благ. Виробництво матеріальних благ в кожній суспільно-економічній формації має свої специфічні особливості, здійснюється за допомогою знарядь праці.
Процес праці включає три основні моменти:
Праця людини - це змістовна, цілеспрямована діяльність лю дей, в процесі якої вони видозмінюють зовнішню природу, опосередку ють, регулюють і контролюють обмін речей між собою і одночасно змі нюють власну природу.
Предмети праці - це речі (об’єкти) природи, на які людина впливає в процесі праці, піддаючи їх обробці.
Предмети праці бувають двох видів:
Засоби праці - це речі чи комплекс речей, якими людина впли ває на предмети праці.
Виробничі сили - це фактори, які забезпечують перетворення речей природи у відповідності з потребами людей, створюючи матеріа льні і духовні блага, і визначають ріст продуктивності суспільної праці.
До структури виробничих сил належать:
Оскільки виробничі сили відтворюють відношення людини до природи, то, з однієї сторони, вони повернуті до сил природи, а з іншої - до системи суспільних, перш за все, економічних відносин, в складі яких виділяють техніко-економічні, організаційно-економічні, соціально-економічні, тобто виробничі відносини.
Виробничі відносини - це суспільна форма розвитку виробни чих сил в процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання мате ріальних і духовних благ.
Такою ж суспільною формою е і відношення власності.
Власність можна розглядати як виробничі відносини між людь ми з приводу привласнення засобів виробництва, робочої сили, пред метів споживання, послуг, об'єктів інтелектуальної власності у всіх сфе рах суспільного відтворення.
Відносини власності за своїм економічним змістом охоплюють усю сукупність виробничих відносин, є їх системною сутністю.
Економічна система - це сукупність всіх видів економічної дія льності людей в процесі їх взаємодії, спрямованих на виробництво, об мін, розподіл і споживання товарів і послуг, а також на регулювання та кої діяльності у відповідності з метою суспільства.
Основними елементами економічної системи, її підсистемами, є:
Витрати використовуються для оцінки та аналізу виконання планових показників, вивчення результатів діяльності окремих підрозді лів і підприємства в цілому.
При плануванні, обліку і аналізі витрати класифікуються за ознаками і поділяються:
Собівартість продукції (робіт, послуг) - це виражена в грошовій формі витрата на виробництво і збут продукції. Собівартість об'єднує дві частини вартості - вартість використаних засобів виробництва і частину вартості необхідного продукту,
Вартість використаних засобів виробництва об'єднує витрати на використання предметів праці (сировини, матеріалів, енергії, тари і т.д.) та частину вартості засобів праці, перенесену на продукцію у ви гляді амортизаційних відрахувань.
Вартість необхідного продукту являє собою сукупність витрат для відтворення робочої сили і складається не тільки з коштів на оплату праці, а ще й з грошових виплат і безплатних послуг із суспільних фон дів споживання, які в собівартості промислової продукції відображені частково, у вигляді відрахувань на соціальне страхування.
Обидві ці частини забезпечують просте відтворення виробниц тва.
Третя частина вартості - додатковий продукт суспільства -використовується для розширення виробництва, виплат та безплатних послуг із суспільних фондів споживання.
Таким чином, собівартість є основою вартості.
Собівартість продукції визначається індивідуальними затрата ми праці в умовах досягнутого на конкретному підприємстві технічного рівня виробництва (індивідуальна собівартість), тимчасом як вартість продукції (робіт, послуг) - затратами суспільне необхідної праці.
Собівартість продукції, як найважливіший інструмент виміру рі вня затрат суспільної праці, є основою для формування та вдоскона лення цін, визначення доходу, прибутку, рентабельності та інших фінансових показників.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) вклю чаються:
До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, до поміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
До складу прямих витрат на оплату праці включаються заро бітна плата та інші виплата робітникам, зайнятим у виробництві продук ції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
До складу інших прямих витрат включаються всі інші вироб ничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оре нду земельних ділянок, амортизація тощо.
Серед економічних категорій, що використовуються в ринково му механізмі господарювання, є ціна.
Ціна - це грошовий вираз вартості товару. За її допомогою по рівнюють витрати і результати господарської діяльності, обґрунтовують вибір найефективніших напрямків капітальних вкладень і розвиток нової техніки, стимулюють виробництво та споживання високоякісних видів продукції.
Ціна виступає важливим інструментом конкурентного процесу. Конкурентне ціноутворення є основою саморегулювання ринку та еквівалентного обміну товарами.
Суть ціни найбільш наочно проявляється в її функціях: розподі льчій, врівноважуючій, інформаційній, стимулюючій та збереження доходності підприємства.
За характером обслуговуваного обороту продукції всі ціни поді ляються на відпускні, оптові та роздрібні.
Залежно від розмірів купівлі-продажу товарів існують біржові, внутрішньофірмові, трансферні, роздрібні ціни.
Ціни за впливом на них конкуренції поділяють на конкурентні, монопольні, регульовані, індикативні.
Ціни відрізняються за територією дії - поясні, національні, сві тові.
Існують також базові ціни, ціни пропозиції, прейскурантні, виро бництва, пільгові.
Завдання економічного обґрунтування проекту. Після обґрунтування прототипу виробу, чим підтверджується принципова можливість його виготовлення, на конструкторському етапі необхідно дати: обґрунтування витрат необхідних матеріалів, засобів енергії, грошових коштів на оплату праці при виготовленні виробу; визначення собівартості виробу, що виготовляється; величини запланованого прибутку і договірної ціни виробу; визначення рівня рентабельності виготовленого виробу; планування випуску виробу: кошторис доходів і витрат. Тобто не обхідно зробити попередню економічну оцінку доцільності поста новки розробленого проекту на виробництво, її випуску й продажу.
На цьому етапі розробки проекту слід одержати відповіді на такі питання:
У процесі попереднього економічного аналізу корисно визначи ти дійсну вартість майбутніх грошових потоків, яку генерує інноваційна продукція.
Питання прибутку може бути вирішальним для багатьох видів інноваційної продукції. Якщо неможливо продати продукцію за ціною, що перекриває очікувані виробничі витрати і будь-які пов'я зані з цим платежі (виробничі накладні витрати, торговельні витра ти тощо), то немає сенсу братися за розробку. Економічна оцінка спроектованого виробу здійснюється на підставі його порівняння з відомими зразками-аналогами і включає оцінку наявності недорогих матеріалів, можливості використання відходів.
Процедура оцінки вартості виробництва проекту. Економічне оцінювання об’єкту і процесу технологічної діяльності доцільно здійснювати у такій послідовності:
визначити витрати матеріалів () за табл. 1:
Таблиця 1
Розрахунок витрат матеріалів
|
Матеріал |
Вартість одиниці вимірювання, грн.. |
Витрати матеріалів |
Вартість витрат, грн. |
|
Усього |
виначити вартість витрат на електроенергію () під час роботи:
Е=Р t, де
Е – спожита електроенергія (кВт год.);
Р – потужність споживача електроенергії (Вт);
t – тривалість роботи споживача електроенергії (год.);
= 0,25 Е, де
-- вартість спожитої електроенергії;
0,25 -- вартість тарифу на електроенергію ();
- здійснити розрахунок оплати праці () на підставі, що оплата працівника 3-го розряду здійснюється погодинно
, де
-- тривалість виконання робіт з виготовлення виробу (год.);
визначити величину податку на заробітну плату (), який складає 15% від заробітної плати
=0,15
визначити амортизаційні відрахування на інструменти та обладнання () за табл. 2
Таблиця 2
Амортизаційні відрахування на інструменти та обладнання
|
Інструменти і обладнання |
Вартість, грн |
Час зносу обладнання, грн |
Амортизаційні відрахування, грн |
, де
-- величина амортизаційних відрахувань на 1 робочу зміну (6 год.), (грн.);
0,1 – коефіцієнт, що враховує 10% від собівартості обладнання;
В—вартість обладнання, (грн.);
N—час зносу обладнання в днях;
- визначити загальну собівартість виготовлення виробу
- визначити величину прибутку (П) внаслідок реалізації виробу в межах 10-25% від собівартості виробу
П=(0,1-0,25) С
визначити договірну ціну () реалізації виробу
визначити рентабельність проектованого виробу
Загальний підхід полягає створенні електронної таблиці в ком п'ютерному табличному редакторі, яка дасть можливість досліджу вати вплив ключових параметрів на вартість проекту починаючи із простої моделі та поступово її ускладнюючи. Це дослідження реко мендується проводити в такому порядку:
Слід пам'ятати, що за допомогою сучасного програмного забез печення легко розробити доволі складні моделі, здатні давати кон кретний результат навіть при суперечливих даних. Майстерність полягає в тому, щоб дати реалістичні оцінки й виявити області не визначеності.
Основними джерелами даних можуть бути:
Загалом, підхід до оцінки собівартості виробництва проекту можна здійснити шляхом послідовних дій:
1). Скласти виробничу схему проекту, позначивши на ній зв'язки між етапами.
2). Для кожного етапу перерахувати всі чинники, які можуть вплинути на вартість. Вирішити, що відомо, а про що потрі бно довідатися з інших джерел.
3). Там, де можливо, потрібно знайти інформацію про вартість, зробити обґрунтоване припущення, переконатися, що не вводите себе в оману, недооцінюючи реальну вартість.
4). Створити комп'ютерну великомасштабну таблицю (напри клад, в Microsoft Excel, щоб змоделювати вироб ничу схему та витрати). Переконайтеся, що вона дає розумні відповіді.
5). Якщо собівартість трохи вища або дуже близька до очікува ної ціни продажу, то це є підставою для продовження робо ти.
6). Якщо вартість набагато нижча за очікувану ціну продажу, можливо упустили щось не враховано або не дооцінено. Необхідно повторно перевірити розрахунки.
7). Продовжити аналіз виробничої схеми, ускладнюючи її від повідно до збільшення знань про процес. Там, де можливо, варто замінити оцінки реальними даними.
Джерела та шляхи економії матеріальних ресурсів проекту. Раціональне та економне витрачання окремих елементів проекту має неабияке економічне значення. Це зумовлюється постійним збільшенням абсолютного споживання сировини, матеріалів, енергії для виробництва продукції в різних галузях народного господарства, переважаючою часткою матеріальних витрат у загальній її вартості. Економія матеріальних ресурсів дає змогу з тієї самої кількості сировини і матеріалів виготовляти більше продукції без додаткових затрат суспільної праці, підвищувати ефективність виробництва в цілому на кожному підприємстві.
Для вимірювання ступеня ефективності використання матеріалів існує відповідна система техніко-економічних показників.
1. На підприємствах, що переробляють первинну сировину, застосовують показник (коефіцієнт) виходу або видобутку готової продукції з вихідної сировини. Наприклад, кольорова металургія – коефіцієнт видобутку міді з руди, цукровий завод – вихід цукру з буряків.
2. На окремих підприємствах використовують витрати сировини на одиницю готової продукції. Наприклад, підприємства чорної металургії – витрати залізної руди, коксу на 1 тону чавуну, на підприємстві мінеральних добрив – витрати сірчаної кислоти на 1 тону суперфосфату.
3. На підприємствах обробної промисловості використовують коефіцієнт використання матеріалів, тобто відношення чистої ваги до норми.
4. На окремих підприємствах розраховують коефіцієнт використання площі матеріалу (листовий прокат, тканина, шкіра).
5. Коефіцієнт використання об’єму матеріалу (деревина).
Ефективніше використання обігових фондів передбачає розв’язання завдань з економії сировини, матеріалів, палива, електроенергії.
Джерела показують за рахунок чого можна досягти економії, шляхи показують як саме, за допомогою яких заходів можна заощадити ті чи інші види матеріальних ресурсів.
Джерела економії матеріальних ресурсів:
- зниження ваги виробів;
- зменшення питомої витрати матеріалів;
- скорочення витрат і відходів сировини і матеріалів;
- використання відходів та побічних продуктів;
- утилізації вторинних ресурсів;
- заміна натуральних видів сировини та матеріалів штучними їх видами.
Шляхи економії матеріальних ресурсів:
І. Виробничо-технічні заходи
- первинна обробка та збагачення сировини;
- комплексна переробка сировини;
- застосування ресурсно-зберігаючої техніки;
- запровадження маловідходної та безвідходної технології.
ІІ. Організаційно-економічні заходи
- удосконалення матеріальних нормативів;
- поліпшення організації матеріального забезпечення виробництва;
- упорядкування системи ціноутворення;
- застосування дійової системи економічного стимулювання.
Серед джерел та шляхів економії матеріальних ресурсів найбільше уваги можна приділити
комплексній переробці сировини – це процес промислової переробки результатом якого є добування з вихідної сировини всіх корисних її компонентів та їх повне використання, включаючи і технологічні відходи.
вторинні матеріальні ресурси – це залишки сировини, відходи виробництва і споживання, які можуть бути використані у виробництві.
Відходи виробництва – залишки сировини і матеріалів, які втратили первісну споживчу вартість (обривки, стружка, технічне масло, жом).
Відходи споживання – виробничого споживання (брухт, гума, тара) побутового споживання (ношені речі, одяг, макулатура).
Запитання для самоконтролю
1. Охарактеризуйте зміст та структуру виробничих сил та виробничих відносин.
2. Дайте характеристику економічної системи.
3. Дайте характеристику поняттю «собівартість»
4. Що впливає на ціну товару?
5. Розкрийте послідовність (алгоритм) економічної оцінки проекту.
6. Назвіть джерела та шляхи економії матеріальних ресурсів. Яка між ними різниця?
Практична робота
ЕКОНОМІЧНЕ ОЦІНЮВАННЯ ПРОЕКТУ
Обладнання та матеріали: проектно-технологічна документація, комп’ютер, доступ до мережі Інтернет.
Послідовність виконання роботи
11. Маркетингові дослідження проекту
Загальні аспекти маркетингової діяльності. Перехід економіки України на ринкові умови господарювання обумовлює перенесення управлінських рішень з виробничих ланок сучасних підприємств в до їх ланок збуту. Це чітко було сфор мульовано ще в 1952 р. на фірмі «Дженерал електрик»: «Марке тингова концепція ставить відповідальних за маркетинг на по чаток, а не в кінці процесу виробництва та інтегрує маркетинг у всі сфери фірми. Тому маркетинг своїми дослідженнями та звіта ми констатує, визначає інженерові-розробникові, відділу дизайну та виробництву, чого потребує споживач від кожного виробу, яку за це він хоче дати ціну, і де та як виникає потреба. Маркетинг зумовлює планування виробу, планування виробництва …, а також продаж, збут і сервіс виробу»
Перш ніж планувати розробку проекту, слід за допомогою спеці альних методів дослідження визначити, на які товари є попит; за безпечити виробництво необхідними ресурсами для задоволення цього попиту; найкращим чином запропонувати товар, своєчасно довівши його до споживача; отримати максимально можливий прибуток. Таким чином, маркетинг— це комплексна система управління ринком (підприємствами), основними елементами якої є:
У процесі дослідження кожен із цих елементів аналізують і щодо кожного з них розробляють відповідну стратегію і тактику. Звідси випливає формулювання маркетингового планування як управлінського процесу та підтримування відповідності між марке тинговими цілями підприємства та його потенційними маркетинго вими можливостями і ресурсами.
Основна мета маркетингового планування— побудувати діяльність підприємства таким чином, щоб органічно і найефективніше поєднати виробництво, задоволен ня потреб споживачів, прибуток та розвиток підприємства.
На підставі обробки інформації з самоаналізу якостей власної продукції підприємство розробляє стратегічний план дій на період більший ніж півтора роки, який вказує, які маркетингові дії підприємство повинно здійснити з метою:
виходу на ринок з новим продуктом або послугою;
припинення реалізації минулих товарів або послуг;
завойовування нової групи споживачів;
розширення (звуження) області діяльності засобами придбання або продажу.
Наступною змістовою частиною планування маркетингу є розробка ринкової тактики, яка, на відміну від ринкової стратегії, розробляється на найближчі місяці і являє собою конкретні дії, що виконуються з метою реалізації обраної маркетингової стратегії підприємства. В разі необхідності оперативного реагування на зниження проектованого об’єму продажу підприємства застосовують такі тактичні маркетингові прийоми:
термінове скорочення виробництва;
форсування рекламної діяльності;
стимулювання збуту за допомогою зниження цін;
матеріальне заохочення персоналу, зайнятого збутом;
прискорена перевірка якості або деяких споживчих властивостей товарів з наступними рекомендаціями виробництву;
перевірка ефективності всіх елементів механізму збуту і каналів реалізації.
У випадку, якщо об’єм виробництва не встигає за зростанням попиту, можливими є наступні варіанти тактичних маркетингових заходів:
- збільшення масштабів виробництва;
- скорочення витрат на рекламу і стимулювання збуту;
- підняття цін;
- часткове згортання механізму збуту, наприклад, шляхом скорочення числа працівників збуту.
2. Виявлення проблем і формулювання мети дослідження
Виявлення проблеми - це формулювання предмета маркетингового дослідження. Без цього можна зібрати непотрібну і дорогу інформацію і скоріше заплутати, чим прояснити проблему. Гарне виконання цього етапу орієнтує на збір і аналіз конкретної інформації, необхідної для прийняття рішення. Якщо дослідник точно не знає, що потрібно вивчити, необхідно провести попереднє пророблення, використовуючи інформаційний аналіз.
Коли проблеми виявлені, варто визначити і сформувати цілі дослідження. Цілі дослідження можуть бути пошуковими, що передбачають збір попередніх даних, що проливають світло на проблему. Описові цілі мають на увазі опис якихось визначених явищ. Наприклад, буде потрібно виявити обсяг продажів визначеного товару на конкретному ринку. Експериментальні цілі припускають перевірку гіпотези про якийсь причинно-наслідковий зв'язок, наприклад, що зниження цін на товар на 1% приведе до збільшення обсягу продажів на X %.
У результаті систематизації й узагальнення інформації звичайно одержують таблиці, діаграми, графіки й інші матеріали, що, на думку маркетолога, допоможуть зрозуміти зміст інформації. Однак, найбільш коштовним результатом маркетингових досліджень є аналітична записка, у якій на підставі всебічного аналізу і синтезу зібраної інформації представлений інформаційний варіант управлінського рішення. Ґрунтуючись на матеріалах аналітичної записки і зіставляючи них з наявною власною інформацією й інтуїцією, керівник фірми приймає власне управлінське рішення.
На жаль, багато керівників звикли приймати рішення лише на основі власних умовиводів. Це пагубний шлях, що рано або пізно поставить підприємство в скрутне положення. Але якщо керівник має інформацію, отриманої в результаті маркетингових досліджень, то він, по-перше, зможе підтвердити або спростувати свої розуміння, а по-друге, прийняти обґрунтоване рішення.
Результати маркетингового дослідження повинні бути представлені у вигляді звіту. Звіт включає дуже коротке резюме, що містить постановку задачі й основні результати, опис методики і результатів дослідження, висновки і рекомендації. Статистичні матеріали, детальні роз'яснення методики повинні бути винесені в додатки.
Методи маркетингових досліджень. Існує чотири основних методи збору інформації: опитування, спостереження, експеримент і імітація.
Опитування - це з'ясування позицій респондентів щодо якого-небудь питання. Опитування - найпоширеніший метод дослідження, що дозволяє одержати інформацію по самому широкому колу питань. Техніка опитування містить у собі вимірювальні інструменти і методи збору інформації. Методами збору інформації при опитуванні є: анкети, персональні інтерв'ю, інтерв'ю по телефону, анкети, відправлені поштою. Найчастіше як вимірювальний інструмент використовуються анкети. У широкому змісті анкета - ця ряд питань, на які опитуваний повинний дати відповіді. Анкета - інструмент дуже гнучкий, питання можна задавати безліччю різних способів. Анкета вимагає ретельної розробки, випробування й усунення виявлених недоліків до початку її широкого використання. У недбало підготовленій анкеті завжди можна знайти цілий ряд методичних помилок. Типові помилки - постановка запитань, на які неможливо відповісти або на які не захочуть відповідати, а також питання, що не вимагають відповіді. Найчастіше відсутні питання, на які варто було б обов'язково одержати відповіді. Кожне питання потрібно перевірити з погляду внеску, що він вносить у досягнення результатів дослідження. У ході розробки анкети дослідник ретельно відбирає питання, які необхідно задати, вибирає форму цих питань, їхнього формулювання і послідовність.
Форма питання може вплинути на відповідь. Дослідники виділяють два типи питань: закриті і відкриті. Закрите питання містить усі можливі варіанти відповідей, і опитуваний просто вибирає один з них. Відкрите питання дає опитуваному можливість відповідати на нього своїми словами. Відкриті питання часто дають більше інформації, оскільки опитувані можуть сформулювати відповідь за своїм розсудом. Особливо корисні відкриті питання на пошуковому етапі дослідження, коли необхідно установити, що люди думають. З інший сторони., відповіді на закриті питання легше інтерпретувати: зводити в таблиці, піддавати статистичному аналізу.
Формування питань також вимагає обережності. Дослідник повинний користуватися простими, недвозначними словами, що не впливають на відповідь.
Велике значення має також послідовність питань. Перше з них повинне, по можливості, розбудити в опитуваних інтерес. Важкі або особисті питання краще задавати наприкінці, щоб опитувані не встигли замкнутися в собі. Питання варто задавати в логічній послідовності.
Персональне інтерв'ю - універсальний метод проведення опитування. Можна задати багато питань, доповнити результати бесіди своїми спостереженнями. Це самий дорогою з чотирьох видів опитування. Він вимагає більш ретельного планування і контролю.
Розрізняють два види інтерв'ю: індивідуальні і групові. Індивідуальні припускають відвідування людей дома, за місцем роботи або на вулиці. Інтерв'юер повинний домогтися співробітництва, бесіда може тривати від декількох хвилин до декількох годин. У ряді випадків, як компенсацію за витрачений час опитуваним вручають грошові суми або невеликі подарунки.
При груповому інтерв'ю запрошують для бесіди зі спеціально підготовленим інтерв'юером про товар, послугу, організацію або проблемі не більш 10 чоловік. Бесіда триває кілька годин. Ведучий повинний мати високу кваліфікацію, об'єктивністю, знанням теми й області діяльності, про яку піде мова, розуміти специфіку динаміки групового і споживчого поводження. У противному випадку результати бесіди можуть не тільки виявитися марними, але і вводити в оману. За участь у бесіді необхідно виплатити невелику грошову винагороду.
Бесіда, як правило, проходить у приємній обстановці. Для того, щоб ще більше розташувати співрозмовників, подають каву, прохолодні напої. Ведучий починає бесіду з загальних питань, заохочує вільний і невимушений обмін думками між учасниками інтерв'ю в розрахунку на те, що динаміка групового поводження дозволить виявити їхні справжні почуття і думки. Висловлення записують за допомогою відеокамери або магнітофона, потім вивчають, намагаючись розібратися, як споживачі приймають рішення про покупку. Групове інтерв'ю - Один з основних дослідницьких методів маркетингу, що дозволяють глибше зрозуміти думки і почуття споживачів.
Інтерв'ю по телефону - кращий метод швидкого збору інформації. У ході його інтерв'юер має можливість роз'яснити незрозумілі для опитуваного питання. Два основних недоліки інтерв'ю по телефону: опитати можна тільки тих, у кого є телефон; і бесіда повинна бути короткою і не носити особистісного характеру. Якщо респондент займає високу посаду, то з ним часто буває важко встановити телефонний зв'язок.
Запитальники, що відправляються поштою, можуть бути засобом вступу в контакт з особами, що або не погодяться на персональне інтерв'ю, або на відповідях яких може позначитися вплив інтерв'юера. Поштова анкета вимагає простих, чітких питань. Її перевагою є найбільший ступінь деталізації проблем. Недоліки непрезентативність і невисокий відсоток повернення таких анкет.
Спостереження - це метод дослідження, при якому вивчаючий веде безпосереднє спостереження за досліджуваними об'єктами, не вступаючи з ними в контакт і не роблячи на них впливу. Спостереження проводиться відповідно до заздалегідь сформульованих правил.
При спостереженні об'єкти дослідження не знають, що за ними спостерігають, і поводяться природно, що підвищує вірогідність отриманих результатів. Крім того, існує можливість врахувати навколишню ситуацію. Недоліки цього методу - суб'єктивність і труднощі досягнення репрезентативності вибірки.
Імітація - це заснований на застосуванні ЕОМ метод, що дозволяє вивчати вплив різних маркетингових факторів на досліджувану величину за допомогою математичні моделей, а не в реальних умовах.
Спочатку будується модель контрольованих і неконтрольованих факторів, з якими зіштовхується фірма. Потім різні сполучення факторів закладаються в комп'ютер, щоб визначити їхній вплив на загальну стратегію маркетингу. Імітація може враховувати безліч взаємозалежних факторів. Однак вона складна, важка в застосуванні і сильно залежить від закладених s основу моделі припущень.
Джерела маркетингової інформації. Існує велике різноманіття видів маркетингової інформації, використовуваних маркетологами. Основними з них є: факти, оцінки, прогнози, узагальнені зв'язки, слухи.
Факт - подія або умова, що спостерігається прямо (найпростіший вид маркетингової інформації).
Оцінки - відрізняються від фактів тим, що базуються скоріше на умовиводах і (або) статистичних прийомах, чим на прямому спостереженні і підрахунку. Така оцінка може відрізнятися від факту.
Прогнози, на відміну від оцінок, зв'язані з майбутнім. Частково вони засновані на екстраполяції тенденцій, частково на аналогії і частково на здоровому глузді.
Узагальнені зв'язки часто використовують на практиці як основу для оцінки і прогнозу. Наприклад, вони встановлюються між обсягом продажів і таких факторів, як національний доход, довіра споживача, план витрати корпоративного капіталу і т.д.
Слух відрізняється від факту тільки тим, що джерело інформації менш надійне. Але слух може бути єдиним доступним джерелом окремих видів інформації, наприклад, планів конкурентів. Таким чином, слухи займають визначене місце в маркетинговій інформаційній системі будь-якої компанії.
Найбільш важливими джерелами маркетингової інформації є:
Джерела усередині компанії: спеціалізовані групи співробітників, періодичні звіти, всілякі інформаційні зв'язки;
Офіційні джерела: звіти урядових агентств, звіти торговельних асоціацій, звіти про наукові дослідження й ін.;
Конкуруючі товари: розбирання і дослідження виробів конкурентів, а також інформація про вироби, що маються в компаніях;
Конференції і семінари - можуть бути безцінним джерелом інформації з новітніх технологій. Вони також надають можливість обговорення проблем з експертами;
Консультанти - учені з науково-дослідних інститутів і фахівці з інших організацій;
Клієнти і користувачі можуть внести вклад як у ринкові дослідження, так і висловлювати свою думку про вироби або технології;
Сторінки Інтернету - дозволяють за допомогою могутніх пошукових систем зібрати величезну кількість технічних даних, патентів і іншої інформації;
Патентна література – являє собою особливу цінність для ведення розробок у конкретних технічних галузях. Вона також є істотною і необхідною умовою при розгляді питання про патентування;
Законодавчо-правові і нормативні акти: закони, положення, інструкції, стандарти;
Технічна література, що містить наукові публікації фахівців і матеріали конференцій по відповідних темах, являє собою істотне джерело інформації;
Підручники - корисні для легкого введення в нову тему;
Виробнича література - містить матеріали з конкретної галузі, що публікуються виробничими асоціаціями й іншими джерелами. У ній звичайно представлені дані гарної якості по останніх тенденціях і розробках;
Спеціалізовані виставки - надають прекрасну можливість для збору інформації про вироби конкурентів. Вони корисні також для встановлення контактів з потенційними партнерами;
Торговельні ярмарки - безцінні для ринкових досліджень і для збору технічної інформації. На них звичайно можливо установити гарні контакти й одержати цікаву інформацію про новітні продукти;
Звіти про дослідження ринку - складаються багатьма організаціями і часто надаються користувачам за плату. На жаль, не завжди існує чіткий взаємозв'язок між ціною і якістю звіту.
Звіти про дослідження ринку часто з'являються в професійних журналах, виданнях професійних і торговельних асоціацій, публікаціях професійних органів і т.д. Велика частина цих джерел коштує недорого, тому основні зусилля йдуть на те, щоб їхній просто знайти. Деякі звіти про дослідження ринку є в бібліотеках, а більш дорогі звіти можна знайти в організаціях, що займаються дослідженням ринку, або в їхніх агентів.
Електронні засоби. Інтернет є невичерпним джерелом будь-якої інформації. Однак, вартість електронних послуг може бути високою. Тому варто уважно вивчити їхню вартість перед проведенням дослідження. Це важливо, тому що часто та ж сама інформація доступна в інших джерелах по більш низьких цінах. Варто вивчити WEB-сторінки потенційних клієнтів і конкурентів, тому що на них може бути коштовна і, у той же час, безкоштовна інформація.
.
Запитання для самоконтролю
1. В чому полягає роль маркетингового дослідження?
2. Назвіть основні завдання маркетингу.
3. Дайте характеристику основним методам маркетингового дослідження.
4. З якою метою проводиться дослідження ринку?
5. В чому полягає виявлення проблеми маркетингового дослідження?
6. Назвіть основні джерела маркетингової інформації.
Практична робота
ПРОВЕСТИ МАРКЕТИНГОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКУ
Обладнання та матеріали: проект, проектно-технологічна документація, результати економічної оцінки проекту, місцева періодика, реклама, комп’ютер, доступ до мережі Інтернет.
Послідовність виконання роботи
ДОДАТКИ
Додаток А
Психофізіологічні фактори впливу кольорів на людину
Упродовж століть завдяки спостереженням і численним дослідженням встановлено, що світлі кольори стимулюють, збуджують, звеселяють, а темні — пригнічують, засмучують. Розрізняють пряму взаємодію, що викликає у нас сприймання тепла, холоду, відчуття смутку чи веселощів. Питання кольорового сприйняття пов'язані з фізикою, фізіологічною світлотехнікою, психологією, естетикою, мистецтвом і ін.
Психологічна дія спектральних кольорів
Червоний – колір вогню, наступає, тисне на інші кольори, збуджуючий, енергійний, активізує людину.
Жовтогарячий суб'єктивно нагадує тепло, об'єктивно - вогонь, захід сонця, тонізуючий, діє слабше червоного.
Жовтий - найбільш світлій в спектрі, тонізуючий, найменш втомлює чим червоний та жовтогарячий, утворює аналогічні почуття як до червоного, але в меншій мірі.
Зелений - найбільш звичний для органів зору, фізіологічно оптимальний, це колір природи, заспокоює людину, підвищує працездатність.
Блакитний - заспокійливий, знімає психологічну напруженість.
Синій - сприяє гальмуванню всіх основних функцій фізіологічних систем людини, найбільш холодний з кольорів, має невелику яскравість, підсилює дію теплих кольорів.
Фіолетовий - поєднання червоного і синього кольорів, виробляє гнітючу дію на психіку людини.
В спектрі сонячного проміння сім основних кольорів, які мають багато відтінків. Для найбільш повного та правильного використання фарб необхідно знати основні закони кольорознавства.
Функціональне фарбування — ефективний засіб, що знижує травматизм, підвищує продуктивність праці.
Для нього використовують в основному зелений, жовтий, синій і червоний кольори. Червоний колір означає — «стій», заборона; жовтий — «увага», можлива небезпека; зелений — «безпечність»; синій— «інформація». Функціональними можуть бути жовтогарячий і фіолетовий кольори. Ними позначають агресивні речовини і матеріали. Білий і чорний кольори використовують для надписів, зображень і малюнків. Низькі балки, виступи й заглиблення в підлозі тощо рекомендується фарбувати в жовтий колір з прямими або діагональними чорними смугами (у разі значної небезпеки).
Щоб підкреслити небезпеку, використовують червоний колір, а там, де він подразнює зір,— жовтогарячий. У ці кольори доцільно фарбувати гострі виступи машин, коробки передач та ін.
Трубопроводи фарбують у той чи інший колір залежно від того, які речовини ними транспортують: зокрема червоний колір—для пари; оранжевий—для кислоти; жовтий— для газу; зелений — для води; синій — для повітря.
Таким чином, раціональне застосування кольору сприяє кращій організації праці та відпочинку людини, зменшує втомлюваність, знижує травматизм, підвищує працездатність.
Додаток Б
ПОСЛІДОВНІСТЬ ХУДОЖНЬО-КОНСТРУКТОРСЬКОГО АНАЛІЗУ ВИРОБІВ
1. Збирання інформації за різними джерелами-патентним матеріалам, каталогам та проспектам.
2. Складання опису аналогу та процесу його використання.
3. Аналіз функціональних вимог із визначенням зв'язку «людина-предмет», «предмет-середовище» та безпека експлуатації.
4. Виявлення відповідності форми конструктивній основі, логіці та тектонічності форми.
5. Аналіз відповідності матеріалів у функціональному, конструктивному та декоративному відношеннях.
6. Аналіз технологічності виробу як в окремих елементах, вузлах та деталях, так і в цілому
7. Аналіз композиційного рішення цілісності форми, єдності характеру усіх елементів і відповідності форми стильовій спрямованості.
8. Загальні висновки про виріб.
Додаток В
Структура процесу проектування виробу
Банк творчих проектів
Проект на виготовлення годівниці
І. Організаційно-підготовчий етап
Актуальність проекту
Надворі зима, сніг вкрив землю. Для мене зима – улюблена пора року тому, що є можливість зайнятися лижним спортом, катанням на ковзанах і т. ін. І от одного разу, спостерігаючи, як падають сніжинки, поглядом зустрів на дереві маленьку синичку, яка перестрибувала з гілочки на гілочку у пошуках їжі. Перша думка, яка до мене прийшла, як же їм живеться зимою, як птахи, які зимують, знаходять собі їжу. Я вирішив їм допомогти у пошуках їжі крихтами хліба. Але постала така проблема, куди ж цю їжу покласти. З метою покращення умов життя птахів, які зимують у наших краях, я поставив собі за мету спроектувати таку конструкцію годівниці, яка б відповідала усім моїм вимогам.
Мені зустрічалися різні конструкції годівниць для птахів. Все обміркувавши, я зробив висновок, що в конструкції годівниці немає нічого складного і її виготовлення не призведе до труднощів.
Довелося подумати: як виготовити годівницю для птахів, як вона буде виглядати, з чого і чим її зробити? Я відразу зрозумів, що для виготовлення годівниці мені необхідні дерев`яні дощечки, фанера або ДВП, цвяхи. Використовувати інші матеріали, наприклад, папір, скло у цьому випадку не доцільно. Все обміркувавши, я дійшов висновку: мені потрібно виготовити годівницю, яка б відповідала таким вимогам:
Спираючись на власний досвід і переглянуту довідкову літературу (підручники трудового навчання, журнали, газети), я зробив висновок, що мені відомо такі п’ять конструкцій (Рис.1, 2, 3, 4, 5). Для кращого розгляду і аналізу конструкцій складемо таблицю (таблиця 2.8).
Таблиця 2.8
Характеристика відомих конструкцій
|
Конструкція повинна: |
Констр. №1 |
Констр. №2 |
Констр. №3 |
Констр. №4 |
Констр. №5 |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
1. Деталі конструкції, завдяки її формі, повинні бути надійно з’єднані між собою |
+ |
- |
+ |
+ |
- |
|
2. Зручність у використанні |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
|
3. Мати малу вагу |
+ |
+ |
- |
+ |
+ |
|
4. Мати найпростіші з’єднання |
+ |
+ |
- |
- |
+ |
|
5. Бути простою у виготовленні |
- |
- |
- |
+ |
- |
|
6. Має виконувати всі поставлені вимоги |
+ |
- |
- |
+ |
+ |
|
7. Відповідати вимогам пропорційності форми і ліній (вимогам дизайну) |
+ |
- |
+ |
- |
- |
|
8. Мати естетичний і оригінальний вигляд |
- |
+ |
- |
+ |
+ |
Можливі варіанти конструкцій годівниць для птахів
Перейдемо до безпосереднього визначення конструкції годівниці з урахуванням можливостей і міркувань економії при виборі матеріалу.
Остаточно все обміркувавши щодо наявності необхідних інструментів і матеріалів, я одночасно складав таблицю (таблиця 2.9), в яку вносив свої рішення після обґрунтування технічних вимог під час конструювання годівниці, позначаючи виконані умови знаком “+”. Краще за все почати з вимог, які можна виконати.
|
Вимоги до конструкції |
Досягнення цілі |
Шляхи досягнення цілі |
|
1. Деталі годівниці, завдяки її формі, повинні бути надійно з’єднані |
+ |
Конструктивні особливості і форму приймемо на основі конструкції №4 |
|
2. Зручність у використанні |
+ |
Конструкційні властивості у використанні візьмемо з конструкції №1 |
|
3. Мати малу вагу |
+ |
Запозичимо у конструкції №1 і №2 |
|
4. Мати найпростіші з’єднання |
+ |
Запозичимо з конструкції №1 |
|
5. Бути простою у виготовленні |
- |
Якщо буде простою у виготовленні, тоді не буде відповідати поставленим функціям. |
|
6. Має виконувати всі поставлені вимоги |
+ |
Конструктивні особливості і форму приймемо на основі конструкції №4 |
|
7. Відповідати вимогам дизайну |
+ |
Виконати виріб з дотриманням вимог дизайну нас ніщо не обмежує |
|
8. Мати естетичний і оригінальний вигляд |
+ |
Досягти естетичного вигляду буде не важко |
За результатами, отриманими під час проектування, складаємо ескіз годівниці для птахів (Мал.6).
Мал.. 6.
1 – Довгі стінки
2 – Короткі стінки
3 – Дно
4 – Стояки
5 – Фронтони
6 – Дах двосхилий
Матеріал, потрібний для виготовлення виробу: деревина м’яких порід (липа, осика, ялина, сосна), тобто легких за вагою, щоб забезпечити легкість конструкції; ДВП або фанера. Я зупинив свій вибір на деревоволокнистій плиті тому, що цей матеріал є в наявності. При чому для виготовлення даху на ДВП наклеюється поліетиленова плівка (скотч) для захисту від попадання вологи. Інструменти та обладнання для виготовлення годівниці для птахів необхідні такі:
Для токарної обробки заготовок я використаю токарний верстат для обробки деревини СТД-120.
Операції точіння деревини ми вивчали на уроках технічної праці. Їхне виконання не повинно викликати ніяких ускладнень.
Остаточну обробку виробу можна виконати за допомогою шліфувального паперу, зачистивши деталі виробу, щоб надати поверхні виробу гладенького вигляду, та покриємо лаком.
Схематично добір матеріалу можна показати так:
Годівниця
Дах Дно Стінки Стояки Фронтони
коробки
Деревина ДВП (липа)
Заготовка Заготовка Заготовки Заготовки Заготовки
320*13*5 300*225*5 305*50*15 270*40*40
2 шт
Економічні розрахунки. Матеріал на годівницю я взяв з відходів. Вся робота виконується вдень, тому ми враховуємо витрати електроенергії тільки на верстат, приблизно вона буде сягати 3 гривні.
Загальні витрати на виготовлення годівниці склали Сзаг. = 3 грн.
ІІІ. Технологічний етап
Оцінка якості сконструйованого та відомих виробів розраховується за формулою:
Кп = Кід. – Квідх.мах ,
де Кп – коефіцієнт якості питомого виробу;
Кід – ідеальний коефіцієнт виробу (теоретичний) =1;
Квідх.тах = 1/в,де в – кількість поставлених позитивних вимог.
К1 = 1-1/6=0,83; К4 = 1-1/6= 0,83;
К2 = 1-1/4=0,73; К5 = 1-1/5=0,8;
К3 = 1-1/3=0,7; К6 = 1-1/7=0,86;
Коефіцієнт максимально можливий (Кмах) розраховується:
Кмах = Кід – 1/С, де С – кількість вимог;
Кмах =1-1/8 = 0,875.
Результати фіксуються у таблиці (таблиця 2.10) і порівнюються.
Таблиця 2.10
|
Виріб |
Коефіцієнт якості |
|
1 |
2 |
|
1-й |
0,83 |
|
2-й |
0,73 |
|
3-й |
0,7 |
|
4-й |
0,83 |
|
5-й |
0,8 |
|
Сконструйований |
0,86 |
|
Максимально можливої якості на основі поставлених технічних вимог |
0,875 |
ІV. Заключний етап
Оцінимо порівнянням якості п’яти відомих годівниць і сконструйованої.
Відносний аналіз якості годівниць показує, що розроблена має перевагу перед п’ятьма раніше зробленими годівницями і відповідає вимогам, які перед нею ставились.
Оцінка:
Недоліком, і досить значним, у виготовленні конструкції годівниці – є складність у виготовленні, але, на мою думку, така конструкція є набагато вдалішою і кращою порівняно до відомих конструкцій. Годівницю я виготовив і зібрав. Тепер птахам, які зимують в наших краях, є куди прилетіти, щоб похарчуватися.
Я задоволений своєю роботою, оскільки мені вдалося досягти поставленої мети.
Проект на виготовлення декоративної тарілки
Організаційно-підготовчий етап
Актуальність проекту
Сьогодні тарілка, функціональність якої відображена в самій назві, використовується здебільшого не як повсякденний предмет побуту, а як експонат з минулих століть, з яким пов’язані певні традиції. Тому я вирішив виготовити тарілку і оформити її різьбленням для оздоблення кухні, де приймаємо їжу, використавши її як елемент декору стіни. Вона надасть більш свіжіший вигляд стіні і доповнить інтер’єр кімнати. При розробці такого проекту акцент, на мою думку, слід зробити на естетичних, ергономічних, технологічних та економічних параметрах виробу.
Опрацювавши літературу (книжки, журнали, каталоги й збірники), проглянувши інформацію в Інтернеті, я вибрав три найбільш вдалі варіанти тарілок з різьбленням. Розглянемо їх:
Варіант 1
Варіант 2
Варіант 3
Конструкторський етап
Провівши аналіз запропонованих зразків, для зручності розробив порівняльну таблицю.
Таблиця №1.
Порівняльна таблиця
|
Конструкція повинна: |
Конструкція № 1 |
Конструкція № 2 |
Конструкція № 3 |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
1. Мати естетичний і оригінальний вигляд |
+ |
+ |
- |
|
2. Зручність у використанні |
+ |
+ |
- |
|
3. Бути простим у виготовленні |
- |
- |
+ |
|
4. Має виконувати всі поставлені функції |
+ |
- |
+ |
|
5. Відповідати вимогам пропорційності форми й ліній (вимогам дизайну) |
+ |
- |
+ |
Перейдемо до безпосереднього визначення вигляду та параметрів декоративної тарілки з урахуванням можливостей і міркувань економії при виборі матеріалу.
Проаналізувавши варіанти конструкцій, наявність відповідних заготовок, інструментального забезпечення, визначемо найбільшу кількість переваг форми тарілки, забарвлення, а також вид різьблення.
У 3-ю колонку таблиці №2 емо вносити свої рішення після обґрунтування технічних вимог під час розробки різьбленої тарілки, одночасно відмічаючи виконані умови знаком “+”. Доцільніше почати з вимог, які можливо виконати.
Таблиця №2
|
Вимоги до конструкції |
Досягнена мета |
Шляхи досягнення мети |
|
1 |
2 |
3 |
оригінальний вигляд |
+ |
Малюнок на основі конструкції № 1 |
|
2. Зручність у використанні |
+ |
Надійність виробу будемо досягати якістю виготовлення |
|
3. Бути простим у виготовленні |
+ |
Технологічну послідовність виготовлення візьмемо з конструкції № 3, 2 |
|
4. Має виконувати всі поставлені функції |
+ |
Запозичимо у конструкції № 1,3 |
|
5. Відповідати вимогам пропорційності форми та ліній (вимогам дизайну) |
+ |
Форму і пропорції приймемо на основі конструкції №1 |
Дані таблиці сприятимуть розробці попереднього ескізу тарілки. Конкретизації її виду різьблення та забарвлення.
За результатами проектування, буде складено макет декоративної тарілки (мал. 4).
Малюнок № 4
Конструкція виробу має елегантний дизайн, витрата матеріалу незначна, а для його виготовлення у мене достатньо часу. А, отже, і собівартість буде невисокою.
Спеціалізація виробу
Таблиця № 3
|
№ п/п |
Найменування |
Кількість |
Матеріал |
Розміри, мм |
|
1 |
Тарілка |
1 |
Деревина (липа) |
400 мм |
Операції точіння деревини ми вивчали на заняттях з обробки деревини. Їхнє виконання не повинне викликати ніяких ускладнень.
Остаточну обробку виробу, на мій погляд, можна виконати при наявності полірувального круга. Після попереднього зачищення деталей виробу варто зробити їхнє остаточне полірування, що надасть заготовці необхідної гладенької поверхні для послідуючого покриття морилкою.
різьбленої тарілки
|
№ |
Послідовність виконання робіт |
Ескіз обробки |
Інструменти та пристосування |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
1 |
Підбір матеріалу |
Лінійка, розмічальний циркуль |
|
|
2 |
Випилювання заготовки |
Електролобзик |
|
|
3 |
Закріплення заготовки до планшайби |
Викрутка, пристрій для свердління, шурупи |
|
|
4 |
Розмітка заготовки, обточення фасонної поверхні |
Рейер, мейсель |
|
|
5 |
Обточення внутрішньої поверхні |
Рейер, мейсель |
|
|
6 |
Шліфування заготовки |
Шліфувальний папір |
|
|
7 |
Відрізання заготовки |
Майсель, долото |
|
|
8 |
Визначення центру заготовки |
Олівець, циркуль, лінійка |
|
|
9 |
Розмічання тарілки під тонування |
Олівець, циркуль, лінійка, транспортир |
|
|
10 |
Покриття тарілки шаром клею |
Вода, клей ПВА |
|
|
11 |
Фарбування |
Пензлики, фарби |
|
|
12 |
Шліфування |
Наждачний папір |
|
|
13 |
Покриття лаком |
Кісточка, лак |
|
|
14 |
Шліфування поверхні |
Наждачний папір
|
|
|
15 |
Покриття лаком |
Кісточка, лак |
|
|
16 |
Шліфування поверхні |
Наждачний папір |
|
|
17 |
Покриття шаром лаку |
Кісточка, лак |
|
|
18 |
Перебивання малюнка |
Калька, олівець |
|
|
19 |
Вирізання яворівським різьбленням головних компонентів |
Штіхеля, фігурні різці |
|
|
20 |
Вирізання яворівським різьбленням допоміжних компонентів |
Штіхеля, фігурні різці |
|
|
21 |
Остаточна обробка тарілки |
Паста ТЕМПО |
Економічні розрахунки.
Виріб складається з однієї деталі. Для виготовлення тарілки використовується заготовка з липи 500х500 мм.
Ціна такої дошки приблизно складає 7,50 гривень.
Витрати на фарбу не перевищують 1,50 гривень.
Всього використали 150 грам (ціна 2,30 гривень) , наждачного паперу потрібно 20x20 см. ( ціна 4 гривні).
Зважаючи на те що вся робота виконується вдень, тому ми враховуємо витрати електроенергії не перевищують 3грн.
Отже загальні витрати на виготовлення тарілки склали:
Сзаг = 7,50+1,5+3+2,3+4=18,3 грн.
Зробивши нескладний арифметичний розрахунок, можна переконатися, що самостійне виготовлення декоративної тарілки дає змогу заощадити кошти сімейного бюджету:
Секон =Смаг –Сзаг = 60 – 18,3 = 41,70 грн.
Оцінка якості розробленого та відомих виробів розраховується за формулою:
Кn = Кід – Квідх max, де
Кn – коефіцієнт якості n-ого виробу;
Кід– ідеальний коефіцієнт якості виробу (теоретичний) =1;
Квідх max = 1/b, де b – кількість поставлених позитивних вимог.
К1 = 1-1/5=0,8;
К2 = 1-1/6=0,83;
К3 = 1-1/3=0,7;
Кр =1-1/7=0,86.
Коефіцієнт максимально можливий Кmax розраховується:
Кmax = Кід – 1/с, де с – кількість вимог;
Кmax = 1 – 1/8 = 0,875
Результати дослідження фіксуються у таблиці № 5 та порівнюються.
Таблиця № 5
|
Виріб |
Коефіцієнт якості |
|
1 |
2 |
|
1-й |
0,8 |
|
2-й |
0,83 |
|
3-й |
0,7 |
|
Сконструйований |
0,86 |
|
Максимально можливої якості на основі поставлених технічних вимог |
0,875 |
Оцінимо порівнянням якості відомих зразків тарілок (1,2,3) і сконструйованого.
Відносний аналіз якості декоративної тарілки показує, що вона має перевагу над іншими, відповідає естетичним вимогам.
Оцінка
+ наявність недорогих матеріалів;
+ можливість використання відходів виробництва;
+ оригінальність, доступність.
Результати випробувань і висновки. Я власноруч виготовив тарілку. На мою думку, мою роботу можна оцінити на відмінно. Я задоволений своєю роботою і досяг поставленої мети.
Проект на виготовлення молотка
Організаційно-підготовчий етап
Актуальність проекту
Працюючи з молотком завжди виникає проблема у зручності самої конструкції. З ціллю покращення умов при роботі з молотком я поставив за мету спроектувати таку конструкцію молотка, яка б відповідала усім моїм вимогам.
У магазині найпростіший молоток коштує від 6 до 20 гривень. Все обміркувавши, я зробив висновок, що в конструкції молотка немає нічого складного і його виготовлення не приведе до ускладнень.
Мені прийшлося подумати: як виготовити молоток, як він буде виглядати, з чого і чим його зробити? Я відразу зрозумів, що для виготовлення молотка, мені необхідний шмат металу і дерев’яний стержень.
Використовувати інші матеріали, наприклад, пластмасу, у даному випадку не доцільно.
Все обміркувавши, я дійшов висновку: мені потрібно молоток, який виконує наступні функції:
Спираючись на власний досвід і переглянуту довідкову літературу я прийшов до висновку, що мені відомо такі три конструкції: конструкція №1, конструкція №2, конструкція №3. Для більш кращого розгляду характеристик конструкцій складемо таблицю №1.
1 2
Мал. 1 Молоток
1 – головка;
2 – ручка.
1 2
2
1 Мал.. 2 Молоток
1 – головка;
2 – ручка.
2
1
Мал.. 3 Молоток 2
1 1 – головка;
2 – ручка.
Таблиця №1
|
Конструкція повинна: |
Конструкція №1 |
Конструкція №2 |
Конструкція №3 |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
1.Надійно тримати молоток, завдяки його формі. |
- |
- |
- |
|
2. Зберігати свої початкові якості – бути надійним в експлуатації |
+ |
+ |
+ |
|
3. Зручність у використанні |
+ |
+ |
- |
|
4. Бути простим у виготовленні |
+ |
- |
- |
|
5. Мати найпростіші з’єднання |
+ |
+ |
+ |
|
6. Має виконувати всі поставлені функції |
+ |
+ |
- |
|
7. Відповідати вимогам пропорційності форми і ліній (вимогам дизайну) |
- |
+ |
- |
|
8. Мати естетичний і оригінальний вигляд |
- |
+ |
+ |
Перейдемо до безпосереднього визначення конструкції молотка з урахуванням можливостей і міркувань економії при виборі матеріалу.
Остаточно все обміркувавши і порадившись з учителем, щодо наявності необхідних інструментів і матеріалів, я одночасно складав таблицю №2 і формував свою майбутню конструкцію.
У 3-ю колонку таблиці №2 буду вносити свої рішення після обґрунтування технічних вимог під час конструювання молотка, одночасно відмічаючи виконані умови знаком “+”. Краще за все почати з вимог, які можливо виконати.
Таблиця №2
|
Вимоги до конструкції |
Досягнення цілі |
Шляхи досягнення цілі |
|
1 |
2 |
3 |
|
1.Надійно тримати молоток, завдяки його формі |
+ |
Конструктивні особливості і форму приймемо на основі конструкції №2 |
|
2. Зберігати свої початкові якості – бути надійним в експлуатації |
+ |
Жорстокість і надійність виробу будемо досягати конструкцією і якістю виготовлення |
|
3. Зручність у використанні |
+ |
Конструкційні властивості у використанні візьмемо з конструкції №3 |
|
4. Мати найпростіші з’єднання |
+ |
Запозичимо у конструкції №1 і №2 |
|
5. Має виконувати всі поставлені функції |
+ |
Конструктивні особливості і форму приймемо на основі конструкції №3 |
|
6. Відповідати вимогам пропорційності форм і ліній (вимогам дизайну),бути оригінальним |
+ |
Виконати виріб з дотриманням пропорційності форм і ліній (дизайну) нас ніщо не обмежує |
|
7. Мати естетичний вигляд |
+ |
Досягти естетичного вигляду буде неважко |
|
8. Бути простим у виготовленні |
- |
Якщо буде простий у виготовленні, тоді не буде відповідати поставленим функціям |
У нього конструкція має елегантний дизайн, витрата матеріалу незначна і для його виготовлення буде потрібно небагато часу. А, отже, і собівартість буде невисокою.
Матеріали
Спеціалізація виробу
Таблиця №3
|
№ п/п |
Найменування |
Кількість |
Матеріал |
Розміри, мм |
|
1 |
Головка |
1 |
Сталь |
15 мм |
|
2 |
Стержень |
1 |
Сталь |
Ø8мм |
|
3 |
Ручка |
1 |
Деревина |
Ø32мм |
|
4 |
Гайка |
1 |
Сталь |
Ø22мм |
За результатами, одержаними під час проектування, складаємо макет спроектованого молотка (мал.4.)
Мал. 4. Молоток
Операції точіння металу й дерева ми вивчали на уроках технічної праці. Їхнє виконання не повинне викликати ніяких труднощів.
Остаточну обробку виробу, на мій погляд, можна виконати при наявності електродрилі і полірувального круга, можна після попереднього зачищення деталей виробу, зробити їхнє остаточне полірування, що надасть виробу "блискучий" вигляд, а дерев’яний стержень покриємо лаком, попередньо обробивши шліфувальним папером.
молотка
|
Д |
№ |
Послідовність виконання робіт |
Ескіз обробки |
Інструменти і пристосування |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
1 |
1 |
Розмітити головку молотка |
Рисувалка, лінійка |
|
|
2 |
Відрізати за розмірами |
Лещата, ножівка, лінійка |
||
|
3 |
Запиляти поверхні |
Лещата, напилок |
||
|
4 |
Розмітити та накренити центр отвору |
Плита, рисувалка, кернер, молоток, лінійка |
||
|
5 |
Свердління отвору |
Свердлильний верстат, свердло Ø8,2 |
||
|
6 |
Зняти фаски на отворі |
Свердлильний верстат, свердло Ø10 |
||
|
7 |
Нарізати різьбу |
Мітчик, вороток |
||
|
8 |
Шліфування |
Шліфув. папір |
||
|
9 |
Полірування |
Паста |
||
|
2 |
10 |
Вибрати заготовку по довжині |
Ножівка, лінійка, олівець |
|
|
11 |
Виточити заготовку |
Верстат, різці |
||
|
12 |
Нарізати різьбу на кінцях |
Плашка, вороток |
||
|
13 |
Шліфування |
Шліфув. папір |
||
|
14 |
Полірування |
Паста |
||
|
3 |
15 |
Виточити заготовку |
Токарний верстат по дереву, різці |
|
|
16 |
Точити за формою |
СТД, різці |
||
|
17 |
Відрізати ручку |
Ножівка, лінійка |
||
|
18 |
Просвердлити отвір |
Токарний верстат, свердло |
||
|
19 |
Шліфування |
Шліфув. Папір |
||
|
20 |
Обробка випалюванням |
Випалювач |
||
|
21 |
Лакування |
Лак, кісточка |
||
|
4 |
22 |
Точити заготовку |
Токарно-гвинторізний верстат, різці |
|
|
23 |
Свердлити отвір |
Свердло, штангенциркуль |
||
|
24 |
Зняти фаски |
Свердлильний верстат, свердло |
||
|
25 |
Нарізати різьбу |
Мітчик, вороток |
||
|
26 |
Шліфування |
Шліфувальний папір |
Економічні розрахунки. Виріб складається з чотирьох деталей: головка, стержень, ручка і гайка. Для виготовлення головки і стержня використовується заготовка з арматури Ø15 і 8мм і довжиною 100 і 230 мм.
Ціна такої арматури відповідно 50 коп і 1грн 10коп
Матеріал на ручку та гайку я взяв з відходів.
Вся робота виконується вдень, тому ми враховуємо витрати електроенергії тільки на верстати, приблизно вона буде сягати 3грн.
Загальні витрати на виготовлення молотка склали:
Сзаг = 1,10+0,50+3=4,60гр.
Зробивши нескладний арифметичний розрахунок, можна переконатися, що, самостійне виготовлення підставки дає змогу заощадити для сімейного бюджету:
Секон =Смаг –Сзаг = 6 – 4,60 = 1,40 гр.
Оцінка якості сконструйованого та відомих виробів розраховується за формулою:
Кn = Кід – Квідх max, де
Кn – коефіцієнт якості n-ого виробу;
Кід– ідеальний коефіцієнт якості виробу (теоретичний) =1;
Квідх max = 1/b, де b – кількість поставлених позитивних вимог.
К1 = 1-1/5=0,8;
К2 = 1-1/6=0,83;
К3 = 1-1/3=0,7;
Кск =1-1/7=0,86.
Коефіцієнт максимально можливий Кmax розраховується:
Кmax = Кід – 1/с, де с – кількість вимог;
Кmax = 1 – 1/8 = 0,875
Результати фіксуються у таблиці №5 і порівнюються.
Таблиця №5
|
Виріб |
Коефіцієнт якості |
|
1 |
2 |
|
1-й |
0,8 |
|
2-й |
0,83 |
|
3-й |
0,7 |
|
Сконструйований |
0,86 |
|
Максимально можливої якості на основі поставлених технічних вимог |
0,875 |
Оцінимо порівнянням якості трьох відомих молотків (1,2,3) і сконструйованого.
Відносний аналіз якості молотка показує, що розроблений має перевагу перед трьома раніше розробленими молотками і відповідає сучасним вимогам.
Після того, як виріб був остаточно завершений ми провели випробування. Після випробування я залишився задоволений своєю роботою, так як проектований і виготовлений мій виріб виконував усі мої заплановані функції, отже добре зарекомендував себе на практиці. Я буду його використовувати під час своєї роботи.
Оцінка
+ наявність недорогих матеріалів;
+ можливість використання відходів виробництва;
+ оригінальність, доступність;
+ легкість, зручність і доступність у використанні;
Результати випробувань і висновки. Молоток я виготовив і зібрав. Тепер під час роботи з молотком мені буде набагато легше працювати і зручніше.
На мою думку, мою роботу можна оцінити на 10 балів. Звичайно, можна було б ще подумати над конструкцією. Зате я задоволений своєю роботою і домігся своєї мети.
Використані джерела