Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………2
Розділ1. Теоретичні аспекти функціонування логістики
1.1 Сутність логістики постачання
1.2 Вибір місця розташування об’єкта дистрибуції
1.3 Специфічні функції транспортного обслуговування
Розділ2. Практичні аспекти реалізації логістичної концепції
2.1. Аналіз основних тенденцій розвитку ринку будівельних матеріалів
2.2. Обґрунтування оптимального рівня спеціалізації (АВС-XYZ- аналізу)
2.3. Обґрунтування логістичних рішень в сфері постачання
2.4 Оптимізація системи управління запасами на основі моделі EOQ із врахуванням запасів в «дорозі»
Висновки
Список використаної літератури
ВСТУП
В умовах переходу до ринкових відносин радикальних змін зазнають концептуальні та фундаментальні положення економічних наук. В цьому аспекті лише використання набутого світового досвіду уможливить конкурентоспроможність вітчизняних підприємств на світовому ринку. Одним з найважливіших елементів цього досвіду сьогодні виступає компетентність у теорії та практиці логістичних рішень.
Мета курсової роботи: закріплення теоретичних знань з курсу «Функціональна логістика» і набуття студентами навичок проектування управлінських рішень на підприємстві на основі логістичних концепцій.
В даній курсовій роботі проводиться комплексне обґрунтування логістичних рішень для всіх сфер діяльності підприємства. Основний зміст та послідовність проектування логістичних рішень представлено блоками. Їх реалізація передбачає виконання оптимізаційних розрахунків.
Об’єктом дослідження для курсової роботи є розвиток ринку будівельних матеріалів.
Промисловість будівельних матеріалів включає виробництво стінових матеріалів, цементну промисловість, видобуток і первісну обробку мінерально-будівельних матеріалів, склоробну промисловість, виробництво облицювальних, оздоблювальних матеріалів та санітарно-технічних виробів. Розміщення промисловості будівельних матеріалів визначається в основному обсягами будівельно-монтажних робіт за економічними районами та наявністю сировинного фактора. В останньому випадку розрізняють галузі переважно сировинної орієнтації — первинну обробку природних будівельних матеріалів (граніту, мармуру, облицювального, бутового каменю та ін.), виробництво цементу, цегли, азбоцементних і шиферних виробів, вогнетривких матеріалів, скла, керамічних труб, гіпсу, вапна та ін, а також галузі з орієнтацією переважно на споживача, якими є виробництво бетону, залізобетонних виробів і конструкцій, м'якої покрівлі, санітарно-технічних виробів тощо. Найпотужнішими центрами промисловості будівельних матеріалів є Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Запоріжжя, Донецьк, Маріуполь.
Виробництво будівельних конструкцій та деталей включає в себе підприємства з виготовлення збірного залізобетону і залізобетонних конструкцій, які тяжіють до великих промислових центрів і вузлів, населених пунктів зі значним обсягом житлового і промислового будівництва (основними з них є Харківське, Львівське, Криворізьке, Луганське та Сумське), домобудівні комбінати (найбільш потужні зосереджені в Києві, Донецьку, Луганську, Запоріжжі, Одесі), а також виробництво будівельної цегли, розміщення якої орієнтується на споживача. Великі центри виробництва будівельної цегли — Київ, Харків, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Львів, Чернігів, Івано-Франківськ, Слов'янськ, Бахмут тощо.
Розвиток галузі капітального будівництва України характеризується прискоренням в останні часи тривалості виробничого циклу, збільшенням кількості нерухомих територіально закріплених об'єктів, які зводяться, а також високою залежністю виробництва від економіко-географічного положення та природно-географічних умов. Основні обсяги будівництва в Україні поки що зосереджені у великих містах, значними обсягами цивільного будівництва характеризується м. Київ. У процесі розвитку будівництва в країні виділились окремі галузі спеціалізації — промислове, комунікаційне, житлове, водогосподарське, військове та ін. Найважливішими факторами, за якими обираються райони і пункти будівництва є сировинний, трудовий, паливно-енергетичний, водний, кліматичний, фактор рельєфу та сейсмічності тощо.
Розділ1. Теоретичні аспекти функціонування логістики
Основна мета логістики постачання полягає у задоволенні потреб виробництва у сировині, матеріалах, напівфабрикатах з максимально можливою ефективністю (Кальченко, 2000). Базовими завданнями логістики постачання є:
Реалізація поставленої мети та завдань логістики постачання досягається шляхом виконання ряду функцій.
1) Організація пошуку та закупівля необхідних матеріалів відповідної якості та за мінімальними цінами.
Для організації процесу закупівель використовують планування придбання сировини та матеріалів, а також послуг для задоволення потреб фірми. При цьому враховується цілий ряд факторів, а саме:темпи інфляції та можливість девальвації валют ряду країн, що призводить до зростання цін; зростання концентрації капіталів на ринку постачань; технологічний розвиток виробництва; поява нових матеріалів тощо. Планування зв'язків з ринком поставок має таке саме важливе значення для успішного функціонування, що і планування ринку збуту. З цією метою розробляють план або стратегію закупівель, для чого аналізують важливість передбачуваної закупівлі (з точки зору її потенційного впливу на характеристики продукції, що виробляється, скорочення виробничих витрат, прибутку) та особливості ринку поставок.
На основі аналізу розробляються варіанти поведінки фірми щодо постачальників у конкретних ринкових зонах.
Успішне здійснення закупівель передбачає наявність широкого спектра інформації про стан ринків. Для їх дослідження регулярно відбирається та оцінюється докладна інформація: визначається місткість ринку, створюються передумови для оптимізації закупівель.
Для досліджень вибирають: безпосередні ринки, тобто ті ринки,що забезпечують у поточний час потреби у сировині та матеріалах;опосередковані ринки, тобто ті, що залучаються постачальниками;ринки замінювачів та нові ринки.
Результати досліджень повинні визначити структуру ринку, його організацію (балансування попиту та пропозиції). Інструментом дослідження ринку закупівлі товарів виробничого призначення є запити потенційних споживачів. Після дослідження ринку і вибору конкретних постачальників функція логістики постачання полягає у визначенні потреб у сировині та матеріалах, їх конкретних поставках. Потреба може встановлюватися шляхом виявлення матеріалів і послуг за їх якістю, кількістю в основному двома методами —шляхом визначення потреб на основі замовлень і на основі витрат чи минулого досвіду.
У західних країнах продукція виробничого призначення, що купується фірмами, класифікується за видами заготовленого товару та способами його закупівлі. Товари, потреба в яких виникає непередбачено і які не вимагають тривалого зберігання, купуються, як правило, в терміни, наближені до строків їх реалізації. Матеріали разового і постійного споживання, що потрібні у певний момент,купуються на умовах договірного постачання, де зумовлено точний час підвезення. Внаслідок такого способу постачання обсяг запасів матеріалів на фірмі скорочується, а пов'язані з цим витрати зменшуються. Регулярні поставки подібних партій матеріалів споживачеві через певні інтервали часу відповідно до графіка виробничих потреб у них виробництва в той чи інший період сприяють різкому зменшенню запасів виробництва.
Аналіз ціни товарів, що купуються.
Для цього використовують різні види розрахунків, а саме: простий метод калькуляції (де показник загальних витрат ділиться на показник обсягу виробленої продукції); калькуляцію за еквівалентними показниками (де витрати поділяються на окремі статті та враховуються усереднено); постійну калькуляцію (де ведеться точний облік витрат за кожною операцією на базі АСУ). Аналіз цін враховує також і додаткові роботи та послуги (проведення консультацій,підготовку документації, пакування, мито, транспортування тощо)(Кальченко, 2000).
Дослідження транспортних витрат.
При цьому до уваги береться не тільки відстань перевезень, а й вид транспорту, швидкість доставки, кількість партій вантажів,спосіб їх пакування.
Здійснення руху сировини, матеріалів, комплектуючих і запасних частин з ринку закупівель до складів підприємства.
Для ефективного функціонування логістики постачання необхідно скласти план, який забезпечував би узгодженість дій усіх відділів і відповідальних осіб підприємства щодо вирішення таких завдань (Кальченко, 2000):
визначення потреби, розрахунок кількості матеріалів, що замовляються;
узгодження ціни і підписання договору;
визначення методу закупівель;
встановлення нагляду за кількістю, якістю та термінами поставок;
організація розміщення товарів на складі.
Якісне планування та інформаційне обслуговування логістики постачання вирішує також проблему врівноваження протиріччя між необхідністю безперервного забезпечення виробництва і мінімізацією складських запасів.
У процесі планування закупівель необхідно визначити:
Існує багато методик визначення кількості матеріалів необхідної для виробництва продукції, та періодичності її одержання від постачальників. Усі методики вимагають інформації про те, як використовувалися аналогічні матеріали в минулому.
Потребу в матеріалах можна розрахувати, розглядаючи певну програму виробництва кінцевого продукту, тобто виходячи із залежного попиту. Вихідною точкою при цьому є передбачуваний чи очікуваний попит на кінцеву продукцію. Потрібно також знати час поставок матеріалів та час виробництва їх на власному підприємстві. Виходячи з терміну поставок кінцевого продукту споживачеві,визначають потребу у складових та самостійно вироблюваних матеріалах. На основі даних розрахунку визначають час виконання замовлення — час з моменту подання замовлення до моменту поставок продукту.
Перевага описаного вище методу планування потреби в матеріалах полягає в тому, що закупівлі і виробництво плануються з огляду на потреби у кінцевому продукті. При цьому, якщо попит споживача коливається, слід користуватися методом згладжування таких коливань. Застосування подібного методу доцільне у випадках регулярно повторюваних (наприклад, сезонних) коливань попиту на кінцевий продукт. Згладжування досягається порівнянням фактичного споживання у попередньому періоді та прогнозними значеннями, розрахованими для цього самого періоду.
У логістиці застосовуються й інші методи визначення потреби в матеріалах — детермінований, схоластичний, евристичний.
Детермінований спосіб використовується тоді, коли відомий певний період виконання замовлення та потреба в матеріалах за кількістю та строками. Схоластичний спосіб передбачає використання як основи розрахунку математично-статистичних методів, що визначають очікувану потребу. За допомогою евристичного способу потреба встановлюється на основі досвіду робітників.
Вибір того чи іншого методу залежить від профілю фірми,можливостей замовника, типу виробу, наявності та виду складів,системи контролю за станом запасів. На цей процес також впливає складність кінцевого продукту, зміст комплектуючих та матеріалів.
Існують оптові та регулярні закупівлі дрібними партіями, закупівлі в міру необхідності та інші комбінації перелічених методів.
Найбільш часто використовується закупівля товарної партії,тобто поставка великою партією за один раз (оптова закупівля).Для неї характерна простота оформлення документів, гарантія поставки всієї партії, значні торговельні знижки. Однак така закупівля вимагає наявності великих складських приміщень та уповільнює обіг капіталу.
За умов регулярних закупівель дрібними партіями покупці замовляють необхідну кількість товарів, що постачаються окремими партіями протягом певного періоду. Такі види закупівель прискорюють оборотність капіталу, забезпечують економію складських приміщень, скорочують витрати на документування поставки. Недоліком є ймовірність появи надлишкової кількості, а також необхідність сплати всієї кількості, визначеної у замовленні.
Закупівлі дешевих та швидкозношуваних товарів можуть здійснюватись щодобово або щомісячно, що прискорює оборотність капіталу, знижує витрати на складування та зберігання, забезпечує своєчасність поставок.
Одержання товару в міру необхідності, коли кількість товару,який поставляється, визначається приблизно, зумовлює у постачальників необхідність постійно зв'язуватись з покупцями. У цьому випадку сплачується тільки фактично поставлена кількість товару. За таким методом закупівель тверді зобов'язання щодо купівлі певної кількості товару відсутні, до того ж мінімізується робота з оформлення документів.
При плануванні закупівель після визначення потреби та розрахунку кількості часто виникає необхідність прийняти рішення проте, здійснювати закупівлю тих чи інших матеріалів, комплектуючих, деталей або виробляти їх власними силами. Для цього, зрозуміло, необхідним є зіставлення витрат на закупівлю та власне виробництво.
У цілому витрати на закупівлю визначаються ціною постачальника. Необхідно також враховувати витрати на замовлення, транспортування, пакування, складування, обробку, персонал тощо.
Вибір постачальника може здійснюватись шляхом конкурсних торгів або письмових переговорів між постачальниками та споживачами. Досить поширеною формою пошуку потенційних постачальників є конкурсні торги (тендери). Вони проводяться у тому випадку, коли передбачається налагоджування довгострокових зв’язків між постачальником і споживачем і вигідні для обох сторін угоди. Постачальник одержує чітку уявлення про умови роботи із споживачем. Споживач, у свою чергу, не тільки вирішує проблему одержання пропозиції, що відповідає його вимогам, а й обирає найкращого постачальника.
Організація конкурсних торгів є складною та багатоплановою роботою. Для цього потрібно провести відповідну рекламну кампанію, розробити тендерну документацію, прийняти пропозиції, оцінити їх тощо.
Аналіз тендерних пропозицій ведеться у суворій відповідності до критеріїв, наведених у тендерній документації, яка містить виклад технічних та комерційних умов торгів. Тендерний комітет звітує про оцінку пропозицій, зазначаючи, яким чином була дана оцінка, та обґрунтовуючи причини відхилення пропозицій.
Переможцем конкурсних торгів визнається учасник, який подав найбільш вигідну тендерну пропозицію, що відповідає кваліфікаційним вимогам.
Інший варіант процедури одержання пропозиції від потенційних постачальників — письмові подання. Ініціативу може також взяти на себе споживач. Якщо ініціатором є постачальник,він розсилає потенційним покупцям своєї продукції пропозиції на постачання товару. На відміну від конкурсних торгів, де тендерні форми суворо визначені, письмові пропозиції постачальника можуть мати різну форму і зміст, тобто містити найменування товару,відомості про його кількість та якість, умови ціни та термін постачання, вид товару та вид пакування, порядок приймання і передачі.
Іншими критеріями, що впливають на вибір постачальника, є його знаходження на тій чи іншій відстані від споживача, час виконання замовлень, наявність у постачальника резервних потужностей, його кредитоспроможність, фінансовий стан тощо.
Для прийняття рішення про вибір постачальника відповідно до перелічених критеріїв необхідно зібрати відповідну інформацію.
Відбираючи джерела інформації, якими можуть бути власні дослідження, консультації юридичних осіб (банків, фінансових інститутів, торговельних асоціацій, інформаційних агентств), слід керуватися такими правилами:
1.2 Вибір місця розташування об’єкта дистрибуції
Якщо логістика виробництва товарів охоплює логістичні процеси як частину виробничих процесів промислових підприємств, в яких відбувається насамперед якісна трансформація товарів, то в логістиці дистрибуції товарів всі процеси трансферу є логістичними процесами, в яких відбувається лише просторово-часова та кількісна трансформація товарів, однак якісні зміни в товарі відсутні. Це і є принципова відмінність між логістикою виробництва товарів і логістикою їх розподілу.
З економічної точки зору дистрибуція товарів охоплює процес і структуру переміщення товарів від виробника до кінцевих споживачів. Часто дистрибуція товарів ототожнюється з процесом продажу і доставкою товарів виробничого підприємства кінцевому покупцю, інколи синонімізується із категорією збуту хоч це справедливо лише за умови, коли для виробника дистрибуція обмежується першою ланкою – безпосереднім споживачем. В загальному розумінні дистрибуція товарів є інструментом пристосування пропозиції товарів до попиту на них. З логістичної точки зору істотним є не тільки попит взагалі, але і його логістичні ознаки, тобто вид товару, кількість, якість та асортимент, його наявність у певному місці в певний час. Дисгармонія між пропозицією і попитом зумовлена насамперед незбігом цілей безпосереднього виробника із цілями кінцевого клієнта, оскільки відмінними є часто передумови прийняття рішень: що виготовляти, де, коли і в якій кількості, а отже, і мотиви їх реалізації. Тому таким важливим є відношення між кінцевою ціною і рівнем обслуговування клієнта, що на певному рівні елімінує згадані розбіжності.
Сфера дистрибуції акцентує увагу на двох важливих проблемах:
• обґрунтування та формування каналів дистрибуції;
• проектування та реалізація фізичної дистрибуції товарів.
Розглядаючи функціональний зміст логістики дистрибуції товарів, можна ідентифікувати сфери фрагментарного впровадження концепції логістики, на приклад, визначення величини поставки, виду упаковки, вибір транспортних засобів, рівнів утримання запасів та локалізації складських об'єктів тощо. Водночас цілісна концепція логістики дистрибуції товарів має ґрунтуватися на системному мисленні, тобто прийнятті інтегрованих логістичних рішень, які були б оптимальні з точки зору виконання всіх логістичних функцій у фізичній дистрибуції товарів. Це означає, що за критеріальну основу прийнято категорію повних логістичних витрат дистрибуції товарів, категорію загального рівня обслуговування споживача, категорію кінцевого ефекту і на цій основі отримання додаткової конкурентної переваги.
Структурований зміст логістики дистрибуції товарів передбачає обґрунтування вибору «виконавців» окремих логістичних функцій. Так, організація, що здійснює дистрибуцію товарів, може виконувати всі логістичні функції власними ресурсами, володіючи на правах власності чи оренди засобами транспорту, складськими потужностями, іншими засобами логістичної інфраструктури. Водночас є привабливою можливість передачі окремих логістичних функцій спеціалізованим самостійним підприємствам, щоби концентрували увагу на обмеженому колі функцій, що становитимуть виключну компетенцію організації. Таке поглиблення спеціалізації за рахунок логістичних процесів вмотивоване очікуваним зниженням сукупних витрат, підвищенням рівня логістичного сервісу, хоч при цьому може ускладнитися виконання окремих функцій управління переміщенням потоку товарів, таких як інтегроване планування, організування, контролювання, регулювання.
Отже, логічним виглядає твердження, що найбільш повно концепція логістики дистрибуції товарів може бути імплементована в систему дистрибуції за умов успішного вибору стратегії дистрибуції. Переважно вибір будь-якої стратегії залежить від наявності тих чи інших зовнішніх та внутрішніх чинників. Вибираючи стратегію дистрибуції, до уваги необхідно брати такі групи чинників зовнішнього оточення:
• цільовий ринок (кількість і структуру клієнтів, їх просторове розміщення, звички і преференції клієнтів);
• конкуренція (способи продажу і рішення у сфері фізичної дистрибуції, які застосовуються конкурентами);
• економічні чинники (наприклад, митна, податкова політика);
• правові чинники (норми, які регулюють господарські стосунки, захищають споживача, інформацію тощо);
• технологічні чинники (нові транспортні системи, технології складування, комунікації, зберігання інформації).
Натомість до найважливіших внутрішніх передумов у межах дистрибуційної ланки логістичного ланцюга можна зарахувати:
• чинники, пов'язані із застосованою концепцією маркетингу, зокрема:
– маркетингові цілі (наприклад, зростання продажу, частка ринку, формування іміджу);
– продукт і його риси;
– політику цін;
– стратегію промоції (просування);
• засоби підприємства;
• існуючий досвід у сфері дистрибуції.
Наступним етапом в логістиці дистрибуції товарів є ідентифікація каналу дистрибуції. Маркетинговий підхід до каналу дистрибуції структурує його складові на групи учасників: інституції, в яких трансформується право власності на товар (виробники, торговельні організації, покупці); інституції без права власності на товар (агенти, брокери, інші посередники); інституції з надання спеціалізованих послуг (банки, транспортні, експедиційні, складські організації, рекламні, страхові фірми). Логістичний підхід до каналу дистрибуційної структурує його складові як послідовні ланки просторово-часової трансформації товарів в процесі їх переміщення від виробника до споживача Це також означає вибір конфігурації дистрибуційної мережі.
Одним із об'єктів логістичних рішень в дистрибуційній логістиці, що стосується визначення раціональних логістичних каналів, необхідно вважати локалізацію дистрибуційної мережі, тобто вибір місця розташування роздрібних магазинів, гуртовень, складів тощо. Така проблема є ключовою, наприклад, для виробників м'ясо-молочної, пиво-безалкогольної, овочевої продукції, продукції швейних підприємств тощо.
Розглянемо такий приклад: торговельна фірма має 5 магазинів роздрібної торгівлі, головними постачальниками є 3 виробники продукції. Для мінімізації загальних транспортних витрат розглядаємо доцільність створення центрального складу з функціями єдиного постачальника магазинів. Розмістивши початок координат в місці розташування найбільш віддаленого в південно-західному напрямі магазину М2, подамо графічно координати постачальників та магазинів.
X=
Y=
Отже, оптимальне розміщення складу (ЦС) має координати Х = 7,2; У =10,5. Прийнявши за основу пропорційність відстані до транспортних витрат, можна розрахувати для такого варіанта мінімальне значення функції мети, однак цей розрахунок вимагає коректив через зіставлення з існуючою мережею транспортних сполучень, що, безперечно, вплине на оцінки відстаней між постачальниками, магазинами та центральним складом, та через, ймовірно, різну питому вартість транспортування.
Важливою у маркетинговому підході є ідентифікація характеру зв'язків між учасниками каналу дистрибуції. З погляду нинішнього періоду можна вирізнити традиційну модель каналу дистрибуції, побудовану на типових трансакціях купівлі – продажу, яка не передбачає будь-якої істотної логістичної взаємодії. Інша прогресивна модель зв'язків в каналі дистрибуції формується в умовах вертикальної інтеграції.
Власні (корпоративні) канали дистрибуції вимагають наявності єдиного керівництва. Контрактні канали будуються незалежними інструментами на засадах довгострокової співпраці. Адміністровані канали формуються одним я учасників, що має істотну ринкову позицію відносно інших учасників, яких і координує їх спільну діяльність.
Третій, завершальний етап впровадження логістичної концепції в дистрибуцію товарів полягає в реалізації функцій фізичної дистрибуції товарів. Із схематичного зображення функціональної структуризації логістики дистрибуції виникає перелік основних функцій фізичної дистрибуції товарів:
• обслуговування замовлення;
• транспортування товарів;
• складування товарів;
• пакування товарів (включаючи комплектацію та позначення);
• управління запасами товарів в дистрибуційній мережі.
Виконання кожної з названих функцій вимагає розробки та обґрунтування процедури, а це значною мірою залежить від матеріальних чинників сформованих в результаті вибору каналу дистрибуції, локалізації складів, доступних транспортних технологій тощо. І це істотно впливає на структуру та загальний рівень логістичних витрат. Так, лише стосовно складування товарів вимагають логістичних рішень такі об'єкти:
• використання власних складів чи складів сторонніх організацій;
• складування має бути централізоване чи децентралізоване;
• кількість рівнів складування та локалізація складських потужностей;
• планування асортиментного складування тощо.
Аналогічні логістичні рішення необхідно прийняти і при здійсненні функцій транспортування товарів, тобто щодо належності транспортних засобів (власний відділ доставки чи outsourcing), технологій міжскладських переміщень, технологій розподілу, консолідації і доставки кінцевому споживачу тощо.
Інтегрований підхід до прийняття логістичних рішень з переміщення товарів в просторі і в часі вимагає синтезу окремих логістичних функцій, передусім транспортних і складських. Так, поставки товарів споживачам з центрального складу, як правило, призводять до зниження складських витрат, однак при цьому зростають транспортні витрати, погіршуються показники рівня обслуговування, наприклад, термін виконання замовлення. Однак загалом це вигідно при незначній кількості споживачів та значних партіях поставок У випадку ж малих партій поставок вигідною стає децентралізована дистрибуція оскільки зростання складських витрат достатньою мірою компенсується редукцією (зниженням) транспортних витрат. У межах цього рішення важливою є горизонтальна структура рівня складування, тобто кількість, потужність та локалізація складів на кожному рівні утримання запасів.
1.3 Специфічні функції транспортного обслуговування
Транспорту належить особлива роль в народному господарстві країни, він зв'язує воєдино усі галузі виробництва, забезпечуючи переміщення сировини, напівфабрикатів і готової продукції. Транспортній системі властиві риси, властиві будь-якій іншій виробничій системі. Проте в порівнянні з іншими галузями народного господарства транспорт має ціле рядом специфічних особливостей, що породжуються характером виробничого процесу.
1. В процесі свого функціонування транспортна система не створює нового матеріального продукту, її продукцією є сам процес переміщення вантажів і пасажирів.
2. На відміну від продукції інших галузей транспортна продукція не взаємозамінна: перевищення об'єму перевезень якого-небудь вантажу між одними пунктами не може компенсувати невиконання перевезень того ж вантажу між іншими пунктами. Ця продукція не існує окремо від транспорту і не може робитися в запас, т. е. непредставлення транспортних послуг в один період часу не може компенсуватися перевиконанням їх в інший період часу.
3. Засоби виробництва транспортної галузі розосереджені по всій країні, велика частина їх знаходиться в постійному переміщенні. Масштаби діяльності галузі, розосередженість її об'єктів, динамічний характер виробничого процесу, дію великого числа випадкових чинників обумовлюють надзвичайну складність управління транспортною системою.
Відповідно до базовим системотворчим елементом товарних (матеріальних, економічних) систем є логістична промислова система, визначувана як "економічна система, що забезпечує у рамках здійснюваного впродовж певного періоду часу відтворювального циклу певного товару виконання необхідних речових, кількісних, просторових, тимчасових і інституціональних трансформацій матеріального продукту і матеріального потоку". Транспорт, будучи невід'ємною частиною цієї системи і діючи на нематеріальних стадіях відтворювального циклу товару, здійснює комплекс операцій, спрямованих на реалізацію процесів розподілу, постачання і збуту товарів.
При цьому на транспорті, як і в усій сервісній економіці, споживчі переваги істотно впливають на функцію маркетингу і організаційні структури управління. У сервісній економіці головним чинником, що визначає успіх маркетингової політики організації, являється здатність її маркетологів утямити систему споживчих переваг, виявити тенденції її розвитку і на цій основі накреслити заходи по найкращому задоволенню вимог споживачів.
Взаємодія маркетингу і логістики в діяльності транспортних організацій має свої особливості. Дійсно транспорт є присутнім у вигляді обов'язкового компонента в будь-якої іншої складової логістики (закупівельної, виробничої або розподільної логістики) і в той же час украй залежимо від споживачів транспортних послуг. У зв'язку з цим транспортна логістика неможлива без серйозних маркетингових досліджень, спрямованих в першу чергу на вивчення мотивів попиту і незадоволених потреб споживачів.
Як було відмічено транспортна логістика може бути реалізована тільки як синтез діяльності логіста підприємства, координатора перевезення (транспортно-логістичного посередника) і перевізника.
Значення транспортної логістики полягає в організації переміщення матеріального потоку транспортом загального користування виходячи з пріоритетних критеріїв економічних суб'єктів ринку (вантажовласників). У зв'язку з цим ініціатором логістичного процесу, а значить і вибору того або іншого виду транспорту являється саме вантажовласник (як правило, вантажовідправник), що знаходиться на початку логістичного ланцюга (ланцюжки постачань).
Таким чином, вантажовласник розуміє під транспортною логістикою в першу чергу можливість вибору того виду транспорту, який задовольняє його з точки зору реалізації критеріїв переваги. Тому головне завдання перевізника у рамках транспортної логістики - це формування конкурентоздатних транспортних складових логістичних систем економічних суб'єктів ринку (вантажовласників), що дозволяють задовольняти їх потреби не лише з точки зору можливості переміщення продукції, але і при обов'язковому виконанні вимог, що пред'являються до якості перевезення.
В умовах ринкової економіки взаємовідношення між економічними суб'єктами ринку (вантажовласниками) і перевізниками принципово змінилися:
- створений споживчий ринок транспортних і інших логістичних послуг, в якому пріоритет вибору виду транспорту і транспортної схеми належить покупцеві його послуг, а не плануючим органам, які централізований прикріплював виробників до різних перевізників;
- виникла необхідність вивчення попиту на транспортні і інші логістичні послуги, яке повинне проводитися не для вантажовідправників взагалі, а з урахуванням їх сегментації: по роду вантажу, дальності перевезення, кількості вантажу та ін., що пред'являється;
- розробка заходів по підвищенню прибутковості транспортної організації повинна будуватися саме з урахуванням сегментації ринку, а не для середньостатистичного вантажовідправника, оскільки вимоги клієнтів, їх критерії переваги до якості перевезень в різних сегментах відрізняються.
Привабливість будь-якого виду транспорту, і в першу чергу в економічному аспекті, повинна забезпечуватися за рахунок задоволення потреб покупців транспортних послуг і створення таких умов, при яких матеріальний потік доводиться до кінцевого споживача з мінімальною участю вантажовласника. У роботі при розгляді транспортної логістики пропонується враховувати два аспекти її діяльності у вигляді логістики перевізника і транспортного забезпечення логістики.
На думку транспорт в економіці країни виконує двояку роль: по-перше, він є присутнім як складова частина або компонент в будь-яких інших типах ділової логістики (логістиці постачання, логістиці розподілу і збуту, виробничій логістиці, логістиці збору і переробки відходів виробництва, торговельній логістиці); по-друге, транспорт є однією з галузей економіки, в якій також розвивається підприємницька діяльність, : транспорт пропонує на ринок товарів і послуг свою продукцію - транспортні послуги, за які отримує прибутки і має прибуток. З урахуванням функціональну структуру діяльності перевізника у рамках транспортної логістики (логістику вантажних перевезень) можна представити наступними взаємозв'язаними блоками.
Для залізничного транспорту логістика перевізника є діяльністю, спрямованою на оптимізацію внутрішнього функціонування залізничного транспорту, що полягає в раціональній організації вагонопотоків, забезпеченні пропускної і провізної здібностей залізниць, безпеки руху потягів, що дозволяє зрештою здійснювати своєчасну і підлягаючу зберіганню доставку вантажу.
Якщо говорити про логістику взагалі, то необхідно сказати, що потреба в ній виникає при необхідності оптимізації взаємодії усіх ланок логістичного ланцюга в умовах дефіциту ресурсів і багатоваріантності можливих рішень, де критерієм оптимальності виступає, як правило, мінімізація витрат.
У цьому сенсі діяльність залізничного транспорту в Росії, спрямована на повне і своєчасне задоволення потреб підприємств і пасажирів в перевезеннях, постійно вимагала пошуку і реалізації резервів для освоєння зростаючого об'єму перевезень. Іншими словами, логістика перевізника в сучасному її розумінні існувала на залізницях СРСР, а потім Росії, задовго до появи цього терміну.
Основним інструментарієм логістики перевізника були і являються графік руху потягів і план формування потягів, актуальність яких не може бути оспорена ні зараз, ні в перспективі. Така стабільність засадничих принципів пов'язана з тим, що ця складова реалізує тільки ту частину логістики вантажних перевезень, яка спрямована на оптимізацію внутрішньої діяльності транспорту - організацію перевізного процесу і тому не впливає на вантажопотік, що входить, і не виходить за межі своєї інфраструктури.
Незважаючи на досить високий рівень логістичних рішень в області організації перевізного процесу і добре підлагоджений механізм управління, ринкова економіка вносить свої корективи, до яких в першу чергу можна віднести наступні, :
- необхідність прискорення доставки вантажів вимагають активного впровадження в перевізний процес прискорених многогруппних потягів, наступних за розкладом без розформування на попутних сортувальних станціях, а тільки з перецепкой груп вагонів;
- збільшення кількості операторів-власників рухомого складу призводить до подальшого скорочення долі вагонів, і відповідно, утрудняє регулювання вагонними парками для забезпечення вантаження окремих масових вантажів;
- тенденція вантажовідправників, що усе більш збільшується, відвантажувати ще не проданий вантаж, наступний, як правило, у напрямі морських портів, призводить до того, що на підходах до пунктів перевалки і в портах скупчується велика кількість вантажу, у тому числі і у вагонах, що з одного боку перетворює їх на "склади на колесах", а з іншої - знижує пропускну спроможність окремих ліній і напрямів. Окрім цього порожні приватні вагони після вивантаження затримуються в пунктах перевалки в очікуванні підходу судів для зворотного завантаження, що також утрудняє діяльність залізничного транспорту в транспортних вузлах.
На відміну від логістики перевізника матеріальним потоком при рішенні завдань транспортного забезпечення логістики є не вагонопоток, а вантажопотік, а партнерами - економічні суб'єкти ринку (вантажовідправники, вантажоодержувачі, термінали) і інші види транспорту.
Основні сфери діяльності складових елементів транспортної логістики (з урахуванням специфіки залізничного транспорту) приведені в табл., 1.1.
Таблиця 1.1 Основні сфери діяльності складових
елементів транспортної логістики
|
Ознаки |
Складові транспортної логістики |
|
|
логістика перевізника |
транспортне забезпечення
логістики |
|
|
Об'єкт
дії |
вагоно і поездопотоки |
вантажний потік |
|
Взаємодіючі елементи |
структурні підрозділи транспорту, пов'язані з рухом потягів |
економічні суб'єкти ринку (вантажовідправники, вантажоодержувачі, термінали) і інші види транспорту |
|
Основний інструментарій |
графік руху потягів, план формування потягів |
договірні стосунки між учасниками процесу руху товару |
|
Цільова функція |
діяльність, спрямована на оптимізацію внутрішнього функціонування, полягає в раціональній організації вагоно потоків, забезпеченні пропускної і провізної здібностей залізниць, безпеки руху потягів |
формування конкурентоздатних транспортних складових логістичних систем економічних суб'єктів ринку (вантажовласників) |
Головне завдання - це створення таких умов для вантажовласника, при яких в якості транспортної складової при формуванні конкретного логістичного ланцюга він вибирає саме цей вид транспорту і цю транспортну схему. Тому транспортне забезпечення логістики пов'язане із зовнішньою діяльністю залізничного транспорту і в порівнянні з логістикою перевізника зазнало значні зміни.
По-перше, логістична організація перевізного процесу, що забезпечує мінімізацію витрат на транспортування вантажу, можлива лише в тих випадках, коли існують координатори (оператори) перевезення на стиках між ланками логістичного ланцюга.
По-друге, в умовах конкуренції велике значення приділяється якості обслуговування, яка оцінюється тільки споживачем і тому повинно бути поставлено в залежність від його потреб і побажань.
Сфера діяльності транспортно-експедиторських компаній, полягає в наданні комплексу додаткових послуг клієнтам, пов'язаних з організацією перевезення і контролем просування вантажів. Вони не мають власного або орендованого рухомого складу, тому їх діяльність обмежується тільки пунктами вантаження, перевантаження і вивантаження вантажів. Залежно від об'єму послуг, що робляться, транспортно-експедиторське обслуговування може бути частковим або повним, а залежно від місця надання послуги можуть виявлятися як на вищеназваних станціях, так і в комплексі на усьому шляху дотримання вантажу. Як правило, такі компанії мають значну кількість клієнтів, до числа яких входять як постійні вантажовласники, так і вантажовідправники, що здійснюють разові перевезення. Напрям розвитку таких фірм - створення мультимодальних транспортно-експедиторських компаній, розташованих у великих транспортних центрах і клієнтів, що забезпечують обслуговування, які перевозять вантажі будь-яким видом транспорту або в змішаному повідомленні.
Фірма, що купує транспортну складову логістичного процесу, є, як правило, вантажовідправником, який, маючи у складі свого підприємства досить кваліфікований транспортний відділ (чи відділ логістики) і, можливо, власний або орендований рухомий склад, забезпечує організацію перевізного процесу і контроль над його здійсненням власними силами без залучення сторонніх організацій в якості координатора (оператора) перевезення.
Розділ2. Практичні аспекти реалізації логістичної концепції
2.1. Аналіз основних тенденцій розвитку ринку будівельних матеріалів
У 2010-2011 рр. будівельна галузь відчула суттєвий вплив кризи, що проявилося у виникненні проблем з фінансуванням проектів, зумовлених погіршенням доступу позичальників до кредитних ресурсів (Рис., 1). Зазначене погіршення зачепило потенційних покупців нерухомості, внаслідок чого зменшився платоспроможний попит, а також забудовників, які залучали кредити для реалізації власних проектів. Якщо раніше компанії мали декілька джерел фінансування будівельних проектів – власні кошти, кошти від продажу нерухомості на етапі будівництва та залучені кошти (переважно кредити від банків), то у 2011 році головним джерелом для подальшого фінансування робіт виступали кошти власників проектів.
Рисунок 2.1. Динаміка залишків кредитів, наданих підприємствам будівельного сектору, млн.грн.
У 2011 році в результаті проблем із фінансуванням скорочувались обсяги будівельних робіт, а отже, значно знизились обсяги введення об’єктів в експлуатацію − за підсумками року в Україні було введено в експлуатацію 6400тис.кв.м житла, що на 39% менше, ніж протягом аналогічного періоду 2010року. Відповідно, зменшення обсягів будівельних робіт призвело до зменшення попиту на будівельні матеріли, що позначилося на скороченні обсягів їх виробництва (Табл., 2.1.). Єдиним видом будівельних матеріалів, обсяги виробництва якого не зменшувалися, були плити та керамічні плитки. Це пов’язано з тим, що у 2011 році, здебільшого, виконувалися оздоблювальні роботи у будинках, що були зведені у до кризовий період, а також зі стабільним попитом індивідуальних забудовників з високим рівнем доходів.
Таблиця 2.1. Обсяги виробництва будівельних матеріалів в Україні
|
Вид будівельних матеріалів |
Од. виміру |
2007 |
2008 |
2009 |
2010 |
9місяців 2011 |
2011 |
9місяців 2012 |
|
Плити та плитки керамічні |
млн.кв.м |
20,6 |
22,1 |
28,6 |
41,3 |
31,7 |
44,3 |
36,4 |
|
Цегла керамічна не вогнетривка будівельна |
млн.умов.шт. |
1890 |
2054 |
2312 |
2183 |
735 |
991 |
666 |
|
Цемент |
млн.тонн |
12,2 |
13,7 |
15,0 |
14,9 |
7,5 |
9,5 |
7,3 |
|
Вапно |
тис.тон |
5342 |
5450 |
5688 |
5128 |
2814 |
4043 |
3070 |
|
Блоки та цегла з цементу, штучного каменю чи бетону для будівництва |
млн.умов.шт. |
1834 |
1969 |
2225 |
2077 |
680 |
951 |
823 |
|
Елементи конструкцій збірні для будівництва з цементу, бетону чи штучного каменю |
тис.куб.м |
3204 |
3732 |
4597 |
3792 |
1170 |
1611 |
1221 |
|
Листи гофровані, шифер та аналогічні вироби з азбестоцементу |
млн.умов.плит |
811 |
748 |
632 |
599 |
292 |
390 |
н/д |
|
Вироби з асфальту або аналогічного матеріалу в рулонах |
млн.кв.м |
56,2 |
56,6 |
55,5 |
50,4 |
22,0 |
28,7 |
н/д |
У 2012 році спостерігалося пожвавлення у будівельній галузі. За підсумками І півріччя 2012року було введено в експлуатацію 3247тис.кв.м житла, що на 43,2% більше, ніж за аналогічний період попереднього року. Відновлення будівельних робіт на проектах вплинуло на динаміку обсягів виробництва будівельних матеріалів. Так, у січні-вересні 2012року, порівняно з аналогічним періодом попереднього року, обсяги виробництва плит та керамічної плитки зросли на 15,1%, до 36,4млн.кв.м, вапна – на 9,1%, до 3070тис.тонн, блоків та цегли з цементу – на 21,0%, до 823млн.умовних шт., збірних елементів конструкцій для будівництва – на 4,3%, до 1221тис.куб.м. Тенденція до зменшення обсягів виробництва зберігалася лише по напрямах виробництва керамічної цегли та цементу.
У 2011 році, порівняно з 2010роком, скоротилися обсяги як експорту, так і імпорту будівельних матеріалів (Табл., 2.2.). Зменшення обсягів експорту було, насамперед, пов’язано зі скороченням попиту на будівельні матеріали у Російській Федерації та інших країнах СНД, які є основними споживачами української будівельної продукції. На зменшення обсягів імпорту, окрім коливань попиту, вплинула девальвація національної валюти, внаслідок якої суттєво зросли ціни на іноземну продукцію. Основними постачальниками будівельних матеріалів в Україну є підприємства Польщі, Туреччини, Іспанії, Італії та Китаю.
Таблиця 2.2. Експорт-імпорт окремих видів будівельних матеріалів у 2008-2012рр., тис.тонн
|
Най-ня |
2008 |
2009 |
2010 |
8місяців 2011 |
2011 |
8місяців 2012 |
||||||
|
ЕКС |
ІМ |
ЕКС |
ІМ |
ЕКС |
ІМ |
ЕКС |
ІМ |
ЕКС |
ІМ |
ЕКС |
ІМ |
|
|
Бруківка, бордюрний камінь та плити з природного каменю |
40,9 |
– |
31,5 |
0,2 |
34,2 |
0,1 |
14,3 |
0,6 |
25,3 |
0,7 |
21,1 |
0,3 |
|
Оброблений камінь для пам’ятників або будівництва |
29,0 |
37,9 |
35,1 |
39,0 |
46,1 |
59,1 |
25,4 |
16,2 |
37,8 |
26,4 |
32,0 |
25,7 |
|
Шлаковата та мінеральна силікатна вата |
13,0 |
85,6 |
21,9 |
91,4 |
15,6 |
96,7 |
4,5 |
21,6 |
8,0 |
36,0 |
10,8 |
26,3 |
|
Вироби з асфальту |
2,4 |
69,0 |
2,7 |
80,1 |
1,0 |
89,2 |
0,7 |
39,7 |
0,9 |
54,1 |
0,5 |
38,9 |
|
Вироби з гіпсу або сумішей на основі гіпсу |
8,0 |
250,1 |
51,0 |
146,8 |
90,7 |
108,3 |
27,5 |
30,9 |
35,8 |
42,8 |
36,5 |
15,1 |
|
Вироби з цементу, бетону або штучного каменю |
84,0 |
113,2 |
152,2 |
161,3 |
230,3 |
277,3 |
108,3 |
63,3 |
142,4 |
94,6 |
61,8 |
40,5 |
|
Цегла, блоки та плитки вогнетривкі |
110,8 |
119,6 |
115,6 |
150,4 |
96,5 |
110,5 |
48,6 |
19,3 |
81,9 |
37,5 |
78,6 |
40,0 |
|
Цегла будівельна, блоки для підлоги керамічні |
31,5 |
44,6 |
47,1 |
86,3 |
39,3 |
115,7 |
28,0 |
31,4 |
41,3 |
45,7 |
46,5 |
30,8 |
|
Черепиця дахова |
– |
17,3 |
0,1 |
22,4 |
0,1 |
26,5 |
0,1 |
9,3 |
0,1 |
18,0 |
– |
11,6 |
|
Плитка та плити для мостіння i покриття підлоги керамiчнi |
44,0 |
465,3 |
80,0 |
589,9 |
152,1 |
594,4 |
105,8 |
120,8 |
173,4 |
203,0 |
176,5 |
144,0 |
У 2012 році зовнішньоекономічна діяльність дещо активізувалася. Зросли обсяги експорту-імпорту каменів для будівництва, шлаковати та силікатної вати, виробів з асфальту, вогнетривкої цегли, а також плит та керамічної плити.
У 2011 році український ринок нерухомості втратив інвестиційну привабливість. Проте на сьогодні є перспективи розвитку у торговельній та житловій сфері, оскільки у напрямі будівництва торговельної нерухомості існують можливості отримання прибутків від нових проектів, а на ринку житлової нерухомості зберігається дефіцит житла. У 2012 році зросли обсяги кредитування будівельної галузі (Рис., 2.2.). Так, за підсумками 9місяців 2012року, банками було надано нових кредитів на суму 20,1млрд.грн., що на 40,6% більше, ніж за аналогічний період попереднього року.
Рисунок 2.2. Нові кредити, надані підприємствам будівельного сектору, млрд.грн.
Подальший стан галузі залежатиме від відновлення іпотечного кредитування та зростання платоспроможності населення. Спеціалісти прогнозують, що вихід з кризового стану підприємств будівельного сектору розпочнеться не раніше, ніж через рік.
У 2012 році спостерігалося деяке пожвавлення у будівельній галузі, в результаті чого зріс попит на будівельні матеріли, що позначилося на збільшенні обсягів їх виробництва. Так, у січні-вересні 2012року зросли обсяги виробництва плит та керамічної плитки, вапна, блоків та цегли з цементу, збірних елементів конструкцій для будівництва тощо. Тенденція до зменшення обсягів виробництва зберігалася лише у напрямах виробництва керамічної цегли та цементу. На сьогодні є певні перспективи розвитку у торговельній та житловій сфері оскільки у напрямі будівництва торговельної нерухомості існують можливості отримання прибутків від нових проектів, а на ринку житлової нерухомості зберігається дефіцит житла. Проте подальший стан галузі залежатиме від відновлення іпотечного кредитування та зростання платоспроможності населення. Спеціалісти прогнозують, що вихід з кризового стану підприємств будівельного сектору розпочнеться не раніше, ніж через рік.
2.2. Обґрунтування оптимального рівня спеціалізації (АВС-XYZ- аналізу)
ABC-аналіз дозволяє рішуче спростити роботу з великим списком, наприклад асортиментом товарів. Це досягається розбивкою довгого списку всього на три групи, що мають суттєво різний вплив на загальний результат (обсяг продажів). За результатами ABC-аналізу можна:
Група “А”: найбільш дорогі та коштовні товари, на частку яких припадає приблизно75-80% загальної вартості запасів, але вони складають лише 10-20% загальної кількості товарів, які знаходяться на зберіганні.
Група “В”: середні за вартістю товари. Їх частка в загальній сумі запасів складає приблизно 10-15%, але у кількісному відношенні ці запаси складають 30-40% продукції, яка зберігається.
Група “С”: найдешевші. Вони становлять 5-10% від загальної вартості виробів, які зберігаються, і 40-50% від загального обсягу зберігання.
XYZ - аналіз матеріалів припускає оцінку їх значущості залежно від частоти споживання. Якщо розглядати споживання окремих видів матеріалів впродовж тривалого періоду, то можна встановити, що в їх числі є матеріали, що мають постійний і стабільний попит; матеріали, витрата яких схильна до визначених, наприклад сезонних, коливань, і, нарешті, матеріали, витрата яких носить випадковий характер. Тому в межах кожного з класів А, В і З матеріали можуть бути розподілені ще і по мірі прогнозованості їх витрати. Для такої класифікації використовуються символи X, Y, Z.
До класу X відносяться матеріали, попит на які має постійний характер або схильний до випадкових незначних коливань, тому піддається прогнозуванню з високою точністю. Питому вагу таких матеріалів в загальній номенклатурі, як правило, не перевищує 50-55%.
До класу У відносяться матеріали, споживання яких здійснюється періодично або має характер тенденції, що падає або висхідної. Їх прогнозування можливе з середньою мірою точності. Їх питома вага в загальній номенклатурі складає близько 30%.
До класу Z відносяться матеріали, для яких не можна виявити якої-небудь закономірності споживання. З цієї причини прогнозування їх витрати неможливе (вони складають 15%) загальної номенклатури).
Використовуючи АВС- та XYZ- аналіз, визначаємо поділ запропонованої номенклатури складових частин вибору на групи:
Результати розрахунку представляємо в матричній формі АВС/ XYZ – аналізу. Наводимо економічну інтерпретацію отриманих результатів.
Вихідні дані подані (в табл.. 2.3.).
Таблиця 2.3. Вихідні дані.
|
Частини |
Місячний обсяг заготовок, грн. |
Частка (за вартістю) в загальному обсязі заготовок, % |
Частка від загальної кількості, % |
Оцінка сталостей споживання, бали |
|
Т1 |
610+5*50=860 |
860/12750*100%=6.74 |
15.7 |
3 |
|
Т2 |
950 |
7.45 |
7.5 |
2 |
|
Т3 |
1070-5*50=1320 |
10.36 |
5.4 |
6 |
|
Т4 |
730 |
5.72 |
10.8 |
10 |
|
Т5 |
520+10*50=1020 |
8.01 |
18.0 |
1 |
|
Т6 |
460+10*50=960 |
7.52 |
10.5 |
5 |
|
Т7 |
2010 |
15.76 |
6.2 |
8 |
|
Т8 |
2640 |
20.71 |
7.0 |
10 |
|
Т9 |
330+20*50=1330 |
10.44 |
6.6 |
7 |
|
Т10 |
680-5*50=930 |
7.29 |
12.3 |
9 |
|
∑ |
12750 |
100 |
100 |
- |
Для визначення категорій A,B,C доцільно скористатися коефіцієнтом варіації, який розраховується за формулою:
, де
СВ – накопичена частка за вартістю (верхня межа);
СН - накопичена частка за вартістю (нижня межа);
NB – накопичена частка за кількістю (верхня межа);
NН – накопичена частка за кількістю (нижня межа);
Як бачимо з формули коефіцієнта варіації, то для початку нам необхідно визначити верхні і нижні межі. Для цього впорядкуємо дані таблиці 2 в порядку спадання (за вартістю) та визначимо кумулятивну суму.
Результати узагальнених даних відобразимо в (табл., 2.4).
Таблиця 2.4. Результати обчислення узагальнених даних.
|
№ п/п |
Складові частини |
Місячний обсяг заготовок, (тис. грн..) |
Частка (за вартістю) |
Частка від загальної кількості |
Сталість споживання,(бали) |
Рекомен-довані групи |
|||
|
% |
∑% |
% |
∑% |
ABC |
XYZ |
||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
|
1 |
Т8 |
2640 |
20.71 |
20.71 |
7,0 |
7,0 |
10 |
А |
X |
|
2 |
Т7 |
2010 |
15.76 |
36.47 |
6,2 |
13,2 |
8 |
А |
Y |
|
3 |
Т9 |
1330 |
10.44 |
46.91 |
6,6 |
19,2 |
7 |
А |
Y |
|
4 |
Т3 |
1320 |
10.36 |
57.27 |
5,4 |
25,2 |
6 |
В |
Z |
|
5 |
Т5 |
1020 |
8.01 |
65.28 |
18,0 |
43,2 |
1 |
В |
Y |
|
6 |
Т6 |
960 |
7.52 |
72.80 |
10,5 |
53,7 |
5 |
В |
X |
|
7 |
Т2 |
950 |
7.45 |
80.25 |
7,5 |
61,2 |
2 |
В |
Z |
|
8 |
Т10 |
930 |
7.29 |
87.54 |
12,3 |
73,5 |
9 |
В |
Z |
|
9 |
Т1 |
860 |
6.74 |
94.28 |
15,7 |
89,2 |
3 |
С |
X |
|
10 |
Т4 |
730 |
5.72 |
100 |
10,8 |
100 |
10 |
С |
Y |
|
∑ |
- |
12750 |
100 |
100 |
- |
- |
- |
- |
Наведемо діапазони змін коефіцієнта варіації для різних категорій:
А : V >3
В : 0,7 < V < 3
С : V < 3
Розрахуємо коефіцієнти варіації для кожної складової частини:
Дана складова частина заготовки відноситься до групи А.
2) →A
Дана складова частина заготовки відноситься до групи А.
3) →А
Дана складова частина заготовки відноситься до групи А. Проте, при зміні груп верхня межа (36,47 та13,2) стають нижніми межами.
4) →В
Дана складова частина заготовки відноситься до групи В.
5) →В
Дана складова частина заготовки відноситься до групи В.
6) →В
Дана складова частина заготовки відноситься до групи В.
7) →В
Дана складова частина заготовки відноситься до групи В.
8) →В
Дана складова частина заготовки відноситься до групи В.
9) →С
Дана складова частина заготовки відноситься до групи С.
10) →С
Дана складова частина заготовки відноситься до групи С.
Результати вищенаведених даних занесемо до Таблиці 2.4.
Результати розрахунків зобразимо графічно:
Рисунок 2.3. Коефіцієнт варіації
5% объема продаж (рис.2.3.)
Для XYZ – аналізу слід використовувати наступне:
Група X включає – майже стабільне споживання; ця продукція випадкова; тижнева передбачуваність споживання напівфабрикатів становить >95%.
Група Y – споживання напівфабрикатів характеризується сильною нестабільністю; тижнева передбачуваність споживання напівфабрикатів становить 70%.
Група Z – Стохастичне споживання; тижнева передбачуваність споживання напівфабрикатів становить < 70%.
При використанні XYZ – аналізу рекомендовано користуватися такими оцінками:
X – 9-10 балів;
Y – 4-8 балів;
Z – 1-3 бали.
За результатами XYZ – аналізу види сировини поділені на такі групи:
Т1 = 3 бали і відноситься до групи Z.
Т2 =2 бали і відноситься до групи Z.
Т3 =6 балів і відноситься до групи Y.
Т4 =10 балів і відноситься до групи X.
Т5 1 бал і відноситься до групи Z.
Т6 =5 балів і відноситься до групи Y.
Т7 =8 балів і відноситься до групи Y.
Т8 =10 балів і відноситься до групи X.
Т9 =7 балів і відноситься до групи Y.
Т10 =9 балів і відноситься до групи X.
Результати вищеназваних даних занесемо до Таблиці 2.4.
На основі наведених даних та з метою формування логістичних рішень слід скористатися методом матричного подання інтегрованого ABC – XYZ – аналізу. (Результати зображено на Рис. 2.4.).
Рисунок 2.4. Матричне представлення ABC – XYZ – аналізу з оптимальним розподілом частин.
|
X |
Y |
Z |
|
|
A |
Т8 |
Т7,Т9 |
|
|
B |
Т6 |
Т5 |
Т3,Т2,Т10 |
|
C |
Т1 |
Т4 |
Отже, складові частини номенклатури виду Т8, Т7, Т9, Т5, Т6, Т1 – доцільно виробляти на даному підприємстві. А складові частини номенклатури виду Т2, Т3, Т10, Т4 – властиво купувати на стороні.
2.3. Обґрунтування логістичних рішень в сфері постачання.
Вибір оптимального постачальника ресурсів.
Враховуючи дані таблиці 2.5, розраховуємо рейтинг постачальників і визначаємо оптимального постачальника для укладання договору поставок.
Таблиця 2.5. Вихідні дані
|
Критерії вибору постачальника |
Питома вага критерію |
Оцінка значення критерію за 10-и бальною шкалою постачальника А |
Оцінка значення критерію за 10-и бальною шкалою постачальника В |
Оцінка значення критерію за 10-и бальною шкалою постачальника С |
Оцінка значення критерію за 10-и бальною шкалою постачальника D |
|
Надійність поставки |
0,3 |
2,5 |
6 |
6,5 |
4,5 |
|
Ціна |
0,25 |
4,2 |
4,6 |
5 |
6,5 |
|
Якість товару |
0,15 |
6 |
7,5 |
8,5 |
5,8 |
|
Умови платежу |
0,15 |
5,5 |
4,3 |
3,4 |
4,7 |
|
Можливість запланованих поставок |
0,1 |
8,1 |
7,9 |
6,5 |
7,1 |
|
Фінансовий стан постачальника |
0,05 |
2,3 |
4,1 |
3,3 |
2,4 |
|
Всього |
1,00 |
28.6 |
34.4 |
33.2 |
31 |
|
Критерії вибору постачальника |
Питома вага критерію |
Добуток питомої ваги критерію на оцінку постачальника 1 |
Добуток питомої ваги критерію на оцінку постачальника 2 |
Добуток питомої ваги критерію на оцінку постачальника 3 |
Добуток питомої ваги критерію на оцінку постачальника 4 |
|
Надійність поставки |
0,3 |
0,75 |
1,8 |
1,95 |
1,35 |
|
Ціна |
0,25 |
1,05 |
1,15 |
1,25 |
1,62 |
|
Якість товару |
0,15 |
0,9 |
1,13 |
1,27 |
0,87 |
|
Умови платежу |
0,15 |
0,83 |
0,65 |
0,51 |
0,71 |
|
Можливість запланованих поставок |
0,1 |
0,81 |
0,79 |
0,65 |
0,71 |
|
Фінансовий стан постачальника |
0,05 |
0,12 |
0,21 |
0,16 |
0,12 |
|
Всього |
1,00 |
4,46 |
5,73 |
5,79 |
5,38 |
Рейтинг між постачальниками розподілився так:
на першому місці – постачальник №3;
на другому – постачальник №2;
на третьому – постачальник №4;
на четвертому – постачальник №1.
Отже, можна зробити висновки, що оптимальним постачальником для укладання договору буде постачальник №3.
Розрахунок рівномірності поставок ресурсів
Враховуючи дані таблиці 2.6, визначаємо рівномірність поставок.
Для визначення рівномірності поставок, необхідно використовувати розрахунок показника рівномірності. Крім, того в практиці статистичного аналізу поставок ресурсів досить часто використовуються методи розрахунку показників коливання, зокрема, коефіцієнт варіації Ѵ (показник рівномірності ρ) поставок. Дані коефіцієнти вимірюються у відсотках. Між ними існує така залежність:
ρ = 100 – Ѵ
Коефіцієнт варіації визначається за формулою:
де хі – поставка продукції в і-ому періоді;
– середнє значення поставок за весь період часу;
n – кількість інтервалів часу.
Таблиця 2.6. Рівномірності поставок ресурсів
|
Місяці |
Обсяг поставок |
Відхилення від середнього значення (хі-) |
Квадрат відхилення (хі-)2 |
|
Січень |
1550 |
200 |
40000 |
|
Лютий |
1200 |
-150 |
22500 |
|
Березень |
1050 |
-300 |
90000 |
|
Квітень |
1800 |
450 |
202500 |
|
Травень |
1150 |
-200 |
40000 |
|
Червень |
1350 |
0 |
0 |
|
Всього |
8100 |
395000 |
Розраховуємо відхилення від середнього значення (хі-):
1=1550-1350=200
2=1200-1350= - 150
3=1050-1350= - 300
4=1800-1350= 450
5=1150-1350= - 200
6=1350-1350= 0
Розраховуємо квадрат відхилення (хі-)2:
2002=40000
-1502=22500
-3002=90000
4502=202500
-2002=40000
02=0
ρ = 100 – 19,1 = 80,9%
Коефіцієнт варіації становить 19,1 %
Отже, показник рівномірності поставок становить 80,9%. Значення коефіцієнта рівномірності не достатньо високе. Воно повинне наближатися до 100%. Поставки продукції даним постачальником здійснюється на недостатньому рівні, необхідно переглянути графік із обсягів поставок, можливості застосування штрафних санкцій до постачальника ресурсів, можливість зміни партнера.
Розраховуємо витрати за стратегією оплати до моменту поставок.
Враховуючи дані таблиці 2.7, визначимо загальні витрати на закупівлю ресурсів.
Таблиця 2.7. Вихідні дані
|
Дані |
Ціна, у.од. |
Обсяг поставок |
Оплата ресурсів до моменту поставок |
|
Січень |
6.5 |
1050 |
6825 |
|
Лютий |
6,2 |
1050 |
6510 |
|
Березень |
6,3 |
1050 |
6615 |
|
Квітень |
6,5 |
1050 |
6825 |
|
Травень |
6.5 |
1050 |
6825 |
|
Червень |
7,5 |
1050 |
7875 |
|
Липень |
7,1 |
1050 |
7455 |
|
Серпень |
7,2 |
1050 |
7560 |
|
Вересень |
7,5 |
1050 |
7875 |
|
Жовтень |
8,5 |
1050 |
8925 |
|
Листопад |
8,5 |
1050 |
8925 |
|
Грудень |
8,1 |
1050 |
8505 |
|
Витрати на закупівлю |
- |
- |
90720 |
|
Витрати на зберігання |
- |
- |
50400 |
|
Витрати на транспортування |
- |
- |
60600 |
|
Загальні витрати |
- |
- |
201720 |
Витрати на транспортування складають 5050 грн. за одну поставку вантажу.
Витрати на утримання запасів, рівні 24 грн. за одиницю ресурсу в рік.
Визначаємо загальні витрати при закупівлі ресурсів:
Витрати на зберігання:
Витрати на транспорт:
Втранспорт = 5050×12=60600
Витрати на транспортування складають: 60600 у. од.
Загальні витрати на закупівлю складають: 90720 у. од.
Розрахунок форвардної стратегії закупівель.
Враховуючи дані таблиці 2.8, визначити загальні витрати на закупівлю ресурсів та оптимальну стратегію закупівлі ресурсів.
Таблиця 2.8. Форвардна стратегія закупівель
|
Дані |
Ціна, у.од. |
Обсяг поставок |
Форвардні угоди на два місяці |
Форвардні угоди на три місяці |
Форвардні угоди на шість місяці |
|
Січень |
5,2 |
10050 |
104520 |
52260 |
313560 |
|
Лютий |
5,5 |
10050 |
110550 |
165825 |
331650 |
|
Березень |
4,7 |
10050 |
94470 |
141705 |
283410 |
|
Квітень |
4,4 |
10050 |
88440 |
132660 |
265320 |
|
Травень |
4,5 |
10050 |
90450 |
135675 |
271350 |
|
Червень |
4,1 |
10050 |
82410 |
123615 |
247230 |
|
Липень |
4,5 |
10050 |
90450 |
135675 |
271350 |
|
Серпень |
4,9 |
10050 |
98490 |
147735 |
295470 |
|
Вересень |
5,5 |
10050 |
110550 |
165825 |
331650 |
|
Жовтень |
5,2 |
10050 |
104520 |
156780 |
313560 |
|
Листопад |
5,5 |
10050 |
110550 |
165825 |
331650 |
|
Грудень |
5,7 |
10050 |
114570 |
171855 |
343710 |
|
Витрати на закупівлю |
- |
- |
1199970 |
1695435 |
3599910 |
|
Витрати на зберігання |
- |
- |
240768 |
361152 |
722304 |
|
Сукупні витрати |
- |
- |
111440738 |
2056587 |
4322214 |
Розглядається, що поставка рівна 10050 од. ресурсу на початку місяця, до його завершення буде повністю використана.
Витрати на утримання запасів рівні 24 грн. за одиницю ресурсу в рік.
Форвардна угода на 2 міс. = 10050*5,2*2=104520
Форвардна угода на 3 міс. = 10050*5.2*3=156780
Фондова угода на 6 міс. = 10050*5.2*6=313560
Сукупні витрати = Взакуп+Взбер
Сукупні витрати 2 міс = 1199970+240768=111440738
Сукупні витрати 3 міс = 1695435+361152=2056587
Сукупні витрати 6 міс= 3599910+722304=4322214
Отже, найоптимальнішою стратегією закупівлі ресурсів буде форвардна угода на два місяці.
Розрахунок постачання ресурсів на основі змішаної стратегії.
Враховуючи дані таблиці 2.9, визначити загальні витрати на закупівлю ресурсів та оптимальну стратегію закупівлі ресурсів.
Таблиця 2.9. Постачання ресурсів на основі змішаної стратегії
|
Дані |
Ціна, у.од. |
Обсяг поставок |
Стратегія оплати до моменту поставки |
Форвардна угода на два місяці |
Форвардна угода на три місяці |
Форвардна угода на шість місяці |
|
Січень |
5,1 |
1050 |
5355 |
10710 |
16065 |
32130 |
|
Лютий |
5,2 |
1050 |
5460 |
10920 |
16380 |
32760 |
|
Березень |
5,5 |
1050 |
5775 |
11550 |
17325 |
34650 |
|
Квітень |
5,3 |
1050 |
5565 |
11130 |
16695 |
33390 |
|
Травень |
5,5 |
1050 |
5775 |
11550 |
17325 |
34650 |
|
Червень |
6,5 |
1050 |
6825 |
13650 |
20475 |
40950 |
|
Липень |
6,3 |
1050 |
6615 |
13230 |
19845 |
39690 |
|
Серпень |
6,4 |
1050 |
6720 |
- |
- |
- |
|
Вересень |
6,5 |
1050 |
6825 |
13650 |
- |
- |
|
Жовтень |
7,5 |
1050 |
7875 |
- |
23625 |
- |
|
Листопад |
7,5 |
1050 |
7875 |
15750 |
- |
- |
|
Грудень |
8,5 |
1050 |
8925 |
- |
- |
- |
|
Витрати на закупівлю |
- |
- |
79590 |
112140 |
147735 |
248220 |
|
Витрати на зберігання |
- |
- |
12600 |
30924 |
70572 |
391860 |
|
Сукупні витрати |
- |
- |
92190 |
143064 |
218307 |
640080 |
Використовується змішана стратегія (з січня по червень діє стратегія до моменту поставок, а з липня по грудень – форвардна).
Розглядається, що поставка рівна 1050 од. ресурсу на початку місяця, до його завершення буде повністю використана.
Витрати на транспортування складають 10050 грн. за одну поставку вантажу.
Витрати на утримання запасів рівні 24 грн. за одиницю ресурсу в рік.
Взбер(до моменту постав)=
Сукупні витрати = Взакуп+Взбер
Сукупні витрати до оплати =79590+12600=92190
Сукупні витрати 2 міс = 112140+30924=143064
Сукупні витрати 3 міс =147735+70572=218307
Сукупні витрати 6 міс =248220+391860=640080
Для форвардної угоди на два місяця витрати на утримання запасів складатимуть: 143064 грн.
Витрати на утримання запасів для форвардної угоди на три місяця складатимуть 218307 грн. , на шість – 640080 грн.
Отже, найоптимальнішою стратегією закупівлі ресурсів із застосуванням змішаних стратегій закупівлі, тобто стратегія оплати ресурсів до моменту їх придбання та форвардна угода на два місяці.
2.4. Оптимізація системи управління запасами на основі моделі EQQ із врахуванням запасів в «дорозі».
Завдання.
Вихідні дані:
Річний попит на товар Ррічн=440 000+50000=490000 од;
Витрати опрацювання одного замовлення Сзам=590 грн;
Вартість одиниці запасу С1=13 грн;
Питомі річні витрати утримання запасів в % від вартості запасу rуз=25%;
Час реалізації замовлення L=4 днів;
Час на транспортування запасів Lmp=3 днів;
rузо =15% - відсоткова ставка витрат капіталу;
розрахунковий час планового періоду Т=250 днів;
Моделі управління запасами пов’язані з розрахунком чотирьох видів витрат:
витрати утримання запасів на складі;
витрати утримання запасу в «дорозі»;
витрати на виконання замовлення;
витрати вичерпання запасу.
Витрати утримання запасів на складі включають:
витрати капіталу, пов’язані із вкладанням в запаси грошових засобів, які можна було використати більш ефективно;
витрати утримання складів, пов’язані з зберіганням запасу на складі, а саме амортизація (опалення, освітлення, орендна плата), забезпечення особливих умов утримання запасів;
витрати обслуговування запасів, які представляють собою витрати страхування запасів;
витрати ризику запасів, тобто втрата вартості товару через моральне, фізичне, сезонне старіння запасу.
Витрати утримання запасу в «дорозі» включають:
витрати капіталу; витрати утримання транспортного засобу, а саме амортизація, вартість навантаження - розвантаження;
витрати обслуговування запасів в «дорозі» як витрати страхування від втрати, пошкодження запасів.
Витрати н виконання замовлення мають постійну та змінну складові. Постійні витрати включають експлуатацію інформаційних систем, змінні – залежать від кількості замовлення та до них належать витрати моніторингу запасів, опрацювання замовлення на поставку та розрахункові документи.
Витрати вичерпання запасів виникають у випадку запізнення реалізації замовлення, зупинки та простоїв виробництва. Вони часто виражаються як втрачений прибуток на одиницю продукції.
Умови: стабільний попит, рівномірна інтенсивність споживання запасів, відсутність цінової еластичності в закупівлі і транспортуванні, відсутність запасів в дорозі тощо;
Рішення: поповнення запасів доцільно здійснювати дискретно однаковими партіями оптимального рівня протягом планового періоду, формуючи замовлення за L днів до повного вичерпання запасів в момент чергової поставки.
Позитивні наслідки: - відсутність «мертвого» (страхового) запасу; - мінімум суми витрат замовлення і витрат утримання запасів; - однаковий протягом планового періоду рівень максимального запасу, річний величині партії поставки; - однаковий цикл (період між замовленнями) поставки.
Розрахунок:
а) моменту (пункту) складання замовлення в результаті досягнення такого мінімального запасу;
А=
А=
б) оптимальної величини замовлення – партії поставки EQQ:
в) циклу поставки R:
R=
R= днів;
де - кількість поставок в плановому періоді.
г) скоректованої партії поставки при не цілому значенні R:
од.
д) витрат утримання запасів:
грн.
е) витрат замовлень:
грн.
є) витрат утримання запасу в «дорозі»:
грн.
з) мінімальні витрати запасів складуть:
грн.
Рисунок 2.5. Визначення партії поставок ЕОQ із врахуванням витрат запасів в «дорозі». (рисунок зображений на міліметрівці).
Графічна інтерпретація процесу управління запасами в моделі ЕОQ із врахуванням витрат запасів в «дорозі»
Рисунок 2.6. Управління запасами моделі ЕОQ із врахуванням витрат запасів в «дорозі». (рисунок зображений на міліметрівці).
PAGE 2
INCLUDEPICTURE "http://www.credit-rating.ua/img/st_img/AS/2010/16.09.2010/d1.gif" \* MERGEFORMATINET
2010
2011
2012
2010
2011
2012
2011
2012
EMBED Equation.3