Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ЗМІСТ
ВСТУП 4
1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 4
2 МЕТА КУРСОВОГО ПРОЕКТУВАННЯ 5
3 ТЕМАТИКА КУРСОВИХ ПРОЕКТІВ 5
4 СТРУКТУРА І ЗМІСТ КУРСОВИХ ПРОЕКТІВ 7
4.1 Структура пояснювальної записки 7
4.2 Зміст розділів ПЗ курсових проектів 8
5 ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ПЗ І
ГРАФІЧНОЇ ЧАСТИНИ КУРСОВИХ ПРОЕКТІВ 11
6 ОРГАНІЗАЦІЯ, ВИКОНАННЯ І ЗАХИСТ
КУРСОВИХ ПРОЕКТІВ 17
6.1 Організація курсового проектування 17
6.2 Захист курсових проектів 19
ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНИХ джерел 20
ВСТУП
Для досягнення прогнозованих обсягів видобутку поряд із введенням в експлуатацію нових і бездіючих свердловин, інтенсифікацією видобування є забезпечення підприємств галузі обладнанням з найвищим технічним рівнем та експлуатація його з мінімальними енергозатратами. Для ефективного розвитку науки і техніки в нафтогазовій галузі потрібні висококваліфіковані інженерні кадри, які повинні володіти комплексом техніко-економічних знань і ефективно їх застосовувати в інженерно-практичній діяльності.
1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Курсовий проект є самостійно виконаною і відповідно оформленою роботою студента з вирішення конкретного практичного завдання з дисциплін „Машини і обладнання для видобутку нафти і газу” та „Нафтогазопромислові машини і комплекси” на основі набутих теоретичних знань.
Курсовий проект виконується за обраною студентом індивідуальною або комплексною темою відповідно до виданого керівником проекту завдання. Для студентів стаціонарної форми навчання при виконанні курсового проекту передбачається максимальне і продуктивне використання матеріалів, зібраних під час виробничої практики та результатів, отриманих в НДРС.
Курсовий проект з дисципліни „Машини та обладнання для видобутку нафти і газу” виконують бакалаври, що навчаються за напрямом підготовки 6.050304 - „Нафтогазова справа” стаціонарної та заочної форм навчання у 8-му семестрі.
Курсовий проект з дисципліни „Нафтогазопромислові машини і комплекси” виконують спеціалісти (магістри) спеціальності „Обладнання нафтових і газових промислів” (спеціалізація „Експлуатація нафтогазопромислового обладнання) стаціонарної та заочної форм навчання у 9-му семестрі.
2 МЕТА КУРСОВОГО ПРОЕКТУВАННЯ
Значну роль в набутті навиків творчої інженерної діяльності відіграє курсове проектування. Основною метою курсового проектування є закріплення, поглиблення та самостійне виконання інженерних задач. Крім того, курсове проектування спрямоване на: опанування навиками творчого мислення та самостійного виконання інженерних задач; застосовування передових методик проектування і принципів модернізації обладнання; використання результатів наукових досліджень при рішенні конкретних задач; вивчення і застосування нормативних матеріалів конструкторсько-технологічної документації та набуття досвіду прийняття найбільш ефективних технічних рішень при проектування нового чи модернізації існуючого обладнання.
Окремі студенти можуть виконувати курсові проекти за результатами своїх теоретичних, лабораторних, стендових або промислових досліджень.
3 ТЕМАТИКА КУРСОВИХ ПРОЕКТІВ
Тематика курсового проектування базується на навчальних планах дисциплін „Машини і обладнання для видобутку нафти і газу” та „Нафтогазового промислові машини і комплекси” і повинна бути спрямована на зміцнення зв’язку науки і виробництва. Тому студентам пропонується теми реальних курсових проектів для розробки і модернізації обладнання та пристроїв для видобування нафти і газу, обладнання системи збору і підготовки до транспортування нафти, газу і води, а також обладнання для ремонту свердловин та інші. Теми курсових проектів видаються також за науковим напрямком робіт співробітників кафедри, за заявками підприємств, тематикою НДРС і майбутнього дипломного проектування; потребами кафедри в оснащенні та модернізації лабораторної бази.
Одна з основних вимог до тематики курсових проектів - це їх реальність, перспективність і спрямованість на впровадження результатів розробки у виробництво. Результати конструкторсько-технологічних розробок та наукових досліджень можуть займати значну частину проекту (від 30 до 50 %) і детально висвітлюються в його спеціальній частині.
У випадку, коли розробляється тема, що пов’язана із розробкою або модернізацією вузлів, пристроїв або обладнання, які задіяні в одному технічному процесі, рекомендується виконувати комплексні курсові проекти. Комплексний проект - це сукупність взаємозв’язаних курсових проектів, для виконання яких кожному студентові видається індивідуальне завдання.
Для виконання об’ємних розрахунків, проведення оптимального проектування, оцінки технічного рівня обладнання, необхідно використовувати ПЕОМ.
Нижче перелічені основні напрямки тематик курсових проектів, які пов’язані із проектуванням і модернізацією обладнання для виконання таких технологічних операцій, що вивчаються згідно з робочими програмами дисциплін:
„Машини та обладнання для видобутку нафти і газу”
- обладнання експлуатаційних та нагнітальних свердловин;
- обладнання для видобування нафти і газу фонтанним способом;
- обладнання для експлуатації свердловин газліфтним способом;
- обладнання для видобування нафти механізованими способами (установками штангових свердловинних насосів, установками заглибних електровідцентрових насосів, установками гвинтових та діафрагмових насосів, гідроприводними насосними установками, в тому числі розробленими автором курсового проекту);
- обладнання, пристрої та інструмент для проведення ремонтних робіт на свердловині (поточного і капітального ремонтів).
„Нафтогазопромислові машини і комплекси”
- обладнання для експлуатації морських нафтових і газових родовищ;
- обладнання для освоєння свердловин;
- обладнання для проведення ремонтних робіт на свердловині під тиском;
- обладнання для підтримання пластового тиску і витіснення нафти водою та газом;
- обладнання для інтенсифікації видобутку нафти і газу;
- обладнання для збору і підготовки до транспортування продукції нафтових свердловин (нафти, газу і води);
- обладнання для збору і підготовки до транспортування продукції газових свердловин (газу і газоконденсату).
В курсових проектах студенти можуть розробляти стенди і пристрої для забезпечення якісного ремонту обладнання та проведення його випробувань.
4 СТРУКТУРА І ЗМІСТ КУРСОВИХ ПРОЕКТІВ
Курсовий проект складається із пояснювальної записки (надалі ПЗ) і графічної частини у вигляді креслень (складальні креслення, загальні вигляди, робочі креслення деталей), графіків, ілюстрацій, плакатів, специфікацій тощо. Крім того, результатом курсового проектування можуть бути макети, стенди, які розроблені студентом або групою студентів (виконавців комплексної теми).
Обсяг курсових проектів не повинен перевищувати чотирьох аркушів креслень формату А1 і 50 стор. друкованого тексту ПЗ. Залежно від кінцевого результату, який передбачається отримати при виконанні курсового проекту, обсяг ПЗ і графічної частини може бути скорочений за ухвалою кафедри.
4.1 Структура
У ПЗ наводиться обґрунтування прийнятих конструктивних, технологічних, техніко-економічних та інших інженерних рішень, а також методик і результатів науково-дослідних робіт.
У загальному вигляді ПЗ повинна містити:
- титульний аркуш;
- завдання на курсовий проект;
- зміст;
- вступ;
- загальну частину;
- спеціальну частину;
- розрахункову частину;
- технічне обслуговування обладнання (для проекту з дисципліни „Машини та обладнання для видобутку нафти і газу”);
- монтаж, випробування і технічне обслуговування обладнання (для проекту з дисципліни „Нафтогазопромислові машини і комплекси”);
- охорону праці і навколишнього середовища;
- висновки;
- перелік посилань;
- додатки (алгоритм розрахунків, програму і результати розв’язання задач із застосуванням ЕОМ, специфікації тощо).
4.2 Зміст розділів ПЗ курсових проектів
Зміст основних частин ПЗ визначається специфікою проекту.
У вступі описуються перспективи і основні напрямки розвитку нафтогазової галузі, дається оцінка сучасного стану проблеми, яка розробляється в проекті, обґрунтовується її актуальність, новизна і практичне застосування, ставиться мета розробки.
В загальній частині проекту на основі вихідних даних, які задаються відповідно до теми проекту (наприклад: конструкція і параметри свердловини; технологічні операції, які необхідно виконати на свердловині; подача і тиск насоса; вантажопідйомність підйомної установки тощо) можливі такі напрямки питань:
- конкретизується функція об’єкта, призначення технологічного процесу та порядок (план) його реалізації;
- проводиться стислий аналіз умов експлуатації об’єкта розробки;
- проводиться вибір обладнання для заданих умов експлуатації та його опис;
- надається короткий опис комплектності і компоновочних схем вибраного обладнання;
- проводиться аналіз існуючих аналогів об’єктів або технологічних процесів і обґрунтовується найбільш ефективний напрямок розв’язку конкретної інженерної задачі, яка детально розробляється в спеціальній частині проекту.
Прийняті рішення підтверджуються необхідними поясненнями і розрахунками.
У спеціальній частині розглядається найбільш важлива для даного проекту проблема, рішення якої вимагає глибокого і всебічного підходу.
Як правило, в детальну розробку входить: розробка або модернізація агрегату, або окремих вузлів, з метою підвищення продуктивності і працездатності об’єкта; створення або модернізація засобів механізації технологічних процесів при експлуатації, або ремонті свердловин та обладнання; розробка установок і пристроїв при випробуванні обладнання, його вузлів і деталей; розробка технічних засобів і методів, які гарантують безпечну роботу і охорону навколишнього середовища; складання програм і методик випробування обладнання або його вузлів, розробка нормативних конструкторсько-технологічних документів.
Особлива увага приділяється самостійним інженерно-технічним розробкам, які носять науково-дослідний характер. Елементами науково-дослідної роботи є:
- роботи, які виконані за науковою тематикою кафедри або іншим науковим напрямом;
- модернізація вузлів чи в цілому нафтогазопромислового обладнання на рівні винаходу;
- виконання теоретичних досліджень із використанням ЕОМ;
- розробка установок, стендів, дослідних взірців (моделей) для виконання досліджень із визначенням фізичної сутності процесу, зняттям відповідних характеристик тощо;
- промислові дослідження і випробування та впровадження отриманих результатів у виробництво.
Виконання спеціальної частини проекту, як правило пов’язане із проведенням таких робіт:
- детально аналізується науково-технічна література за даною проблемою;
- обґрунтовується вибір найкращого варіанту розробки;
- проводяться необхідні інженерно-технічні розрахунки (кінематичні, силові, гідравлічні, розрахунки на міцність тощо), що пов’язані із розробкою об’єкта або технологічного процесу;
- розробляються або обґрунтовуються методики теоретичних, експериментальних чи промислових досліджень;
- аналізуються результати досліджень і оцінюється їх практичне значення;
- розробляється конструкція об’єкта, який проектується, обґрунтовується технологічність виготовлення, складання, експлуатації, обслуговування і ремонту.
В розрахункову частину проекту вносяться розрахунки, які визначають параметри роботи вузлів і деталей, навантаження, які вони сприймають, напруження, запаси міцності та інше. Розрахунками підтверджується працездатність комплектуючих вузлів у заданих експлуатаційних умовах.
Із умов міцності деталей виконуються два види розрахунків – проектний і перевірочний. Поряд із розрахунками на міцність виконуються розрахунки на витривалість. Відповідними розрахунками підтверджується зносостійкість, вібростійкість, температуростійкість, стійкість до корозійно-активного середовища тощо.
Отримані результати розрахунків повинні показати, наскільки повно і якісно вирішене поставлене в проекті завдання, а також наскільки досконало спроектовано (модернізовано) обладнання або технологічний процес.
Зміст загальної, спеціальної та розрахункової частини ПЗ визначається специфікою проекту і повинен відповідати завданню.
У розділі «Монтаж, випробування та технічне обслуговування обладнання» розробляється порядок та правила монтажу, вибираються необхідні технічні засоби для його реалізації. Складається програма випробовування та порядок введення обладнання в експлуатацію. Розробляються правила технічного обслуговування обладнання та висвітлюються основні види можливих неполадок і шляхи їх усунення. При монтажі, випробовуванні та технічному обслуговуванні обладнання необхідно дотримуватись виконання правил техніки безпеки, пожежної безпеки та охорони навколишнього середовища.
Висновки повинні мати короткі підсумки результатів виконаної студентом роботи і пропозиції щодо їх використання.
Перелік посилань на джерела повинен містити літературу, на яку є посилання в ПЗ. Бібліографічні описи в переліку посилань подають у порядку, за яким вони вперше згадуються в тексті. Перелік посилань на джерела починають з нового аркуша із зазначенням зверху посередині сторінки слів «ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ».
Матеріали, що доповнюють зміст курсового проекту, розміщуються у додатках. Додатками можуть бути, наприклад: графічний матеріал, таблиці великого формату, розрахунки, опис апаратури і приладів, опис алгоритмів і програм задач, що розв’язуються ЕОМ, технологічні карти, специфікації тощо.
Перелік графічних матеріалів конкретизується в завданні на курсове проектування. Графічна частина є невід’ємною складовою проекту, яка доповнює розкриття змісту і суті. Графічні матеріали, як правило, включають:
- принципіальну, технологічну, кінематичну або інші схеми об’єкта, що проектується;
- графічні залежності основних техніко-економічних показників обладнання;
- загальний вигляд об’єкта, складальні креслення обладнання та його вузлів;
- робочі креслення спроектованого або модернізованого об’єкта;
- результати науково-дослідної роботи (графічні залежності, динамограми, номограми тощо);
- схеми монтажу, демонтажу та транспортування обладнання і агрегатів;
- схеми керування;
- графіки технологічних процесів та завантаженості обладнання;
- фотографії спроектованих і виготовлених установок, макетів, взірців та інших об’єктів.
Основний обсяг графічної частини повинен відображати розробки, які виконані у спеціальній частині курсового проекту.
5 ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ПЗ І ГРАФІЧНОЇ ЧАСТИНИ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ
5.1 Пояснювальна записка
ПЗ курсового проекту оформляють відповідно до вимог ДСТУ 3008, ГОСТ 2.105.
Кожний аркуш ПЗ, окрім додатків, повинен мати основний напис (див. СТП 02070855-03-99).
ПЗ до курсового проекту оформляють на аркушах формату А4 (210 × 297 мм.) при потребі для таблиць і рисунків допускається використання формату А3 (297 × 420 мм).
Зміст проекту виконують на окремих аркушах. Слово «Зміст» розміщують посередині сторінки з великої літери. У змісті мають бути наведені порядкові номери і назви розділів, при необхідності – підрозділів, додатків із поданням їх позначення та заголовків із зазначенням номерів сторінок, на яких вони наведені.
ПЗ повинна бути надрукована на білому папері формату А4 (210 х 297 мм) стрічкою, чорнилами або тонером чорного кольору.
В окремих випадках, за рішенням кафедри, ПЗ може бути написана вручну.
Текст ПЗ набирають у текстовому редакторі Microsoft Word 97, 2000, ХР відповідно до таких вимог:
Формат сторінки А4 (210 297 мм).
- відступи: зліва – 25 мм, справа – 15 мм, зверху – 20 мм, знизу – 25 мм;
- нумерація відповідно до основного напису для текстових документів.
Основний текст: гарнітура – Times New Roman, кегль – 14, абзац – 1,25, шрифт – звичайний, міжрядковий інтервал – 1.5, вирівнювання - по ширині.
Назви розділів: гарнітура – Times New Roman, кегль – 14, великими літерами, шрифт – напівжирний, вирівнювання - по центру.
Назви підрозділів, пунктів та підпунктів: гарнітура - Times, кегль – 14, абзац – 1,25, шрифт – напівжирний, міжрядковий інтервал – 1,5, вирівнювання - по ширині.
Рисунки та графіки вставляють у текст ПЗ у одному з растрових форматів (bmp, tif) з роздільною здатністю не менше ніж 300 dpi. Прості рисунки допускається виконувати засобами Microsoft Word – обов’язково групувати в окремий об’єкт, складні багатокомпонентні рисунки формувати за допомогою програмних комплексів Visio, CorelDraw та інші. Написи на рисунках виконують шрифтом основного тексту, кегль – 12. Рисунки нумерують і підписують, під рисунком шрифтом основного тексту, кегль – 14, вирівнювання - по центру. Приклад оформлення рисунків наведено в додатку Д (див. СТП 02070855-03-99). Вимоги до оформлення графічних позначень в схемах алгоритмів наведено в додатку Е (див. СТП 02070855-03-99).
Рисунки, ескізи, схеми, номограми, діаграми тощо повинні відповідати вимогам стандартів Єдиної системи конструкторської документації (ЄСКД). За необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст). Слово”Рисунок” і назву подають після пояснювальних даних. Назва, що наводиться в тексті ПЗ і на ілюстрації повинна бути однаковою. Ілюстрації нумерують арабськими цифрами у межах розділу. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, розділених крапкою. Якщо ілюстрацією є фотознімок, його наклеюють на аркуші ПЗ і оформляють як рисунок. Допускається розміщувати на одному аркуші два рисунки з послідовною нумерацією.
Ілюстрації (рисунки, ескізи, схеми, графіки, діаграми, фотознімки), що наводяться в тексті ПЗ для пояснення викладеного матеріалу та розрахунків, слід розміщувати безпосередньо після тексту, в якому про нього згадується вперше, або на наступній сторінці, а за необхідності – у додатку.
Таблиці подають як окремі об’єкти у форматі Microsoft Word або Microsoft Exel з розмірами, приведеними до сторінки складання. Текст таблиці виконують шрифтом основного тексту, кегль – 12, заголовки колонок: кегль – 12, шрифт – напівжирний, вирівнювання - по центру. Заголовки (назви) таблиць: кегль – 14, шрифт – звичайний. Нумерація таблиць: кегль – 14, шрифт – звичайний.
Таблиці застосовують для кращого унаочнення і зручності порівняння показників. Слово „Таблиця” зазначають зліва над таблицею і нумерують у межах розділу арабськими цифрами. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою. Дальше пишуть назву таблиці. У разі перенесення таблиці на іншу сторінку, назву розміщують тільки над першою частиною таблиці. Над перенесеними частинами таблиці пишуть тільки слова „Продовження таблиці – „ із зазначенням номера таблиці. Таблиці кожного додатка позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатка, наприклад „Таблиця А.1”.
Формули подають у форматі Equation 3…4, вирівнювання – по центру і нумерують в круглих дужках з правого краю. Шрифт - звичайний – 14 пт, великий індекс – 10 пт, маленький індекс – 8 пт, великий символ – 18 пт, маленький символ – 12 пт.
Елементи формули необхідно позначати відповідно до їх функціонального застосування (sin х: sin – функція, х – змінна). Позначення математичних, фізичних та інших величин в тексті та у формулах потрібно записувати курсивом, за винятком стандартних функцій: sin, cos, tg, ctg тощо, чисел (критеріїв) Re, Nu, Gr, Ar, Pr, Eu тощо; rot, div, grad, const тощо, а також позначень буквами грецького алфавіту чи цифр. Індекси в цих величинах записувати прямими буквами українського і грецького алфавітів та цифрами або курсивом – буквами латинського алфавіту. Якщо індекс складається з скорочення, то крапку після нього не ставлять, якщо ж з кількох скорочень, то крапку ставлять тільки у проміжних скороченнях, крім останнього. В розмірностях величин як букви, так і цифри записують прямим шрифтом.
Формули і рівняння нумерують у межах розділу арабськими цифрами, які записують на рівні формули праворуч у круглих дужках. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули, відокремлених крапкою. Пояснення символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули, якщо вони не пояснені раніше у тексті ПЗ, повинні бути наведені безпосередньо під формулою. Пояснення кожного символу необхідно давати з нового рядка в тій послідовності, в якій символи наведені у формулі. Перший рядок пояснення починається словом «де». При повторному використанні формули в наступному тексті розшифрування символів не роблять.
Література: гарнітура - Times, кегль – 14, шрифт – звичайний, вирівнювання – за лівим краєм. Розташування та нумерація в порядку посилань в тексті ПЗ (використання).
Друкарські помилки і графічні неточності, виявлені при оформленні ПЗ, допускається виправляти шляхом підчищення або зафарбовування білою канцелярською фарбою з подальшим нанесенням виправленого тексту чи графіки.
Зминання аркушів ПЗ, помарки та інші технічні пошкодження не допускаються.
ПЗ кваліфікаційної роботи магістра повинна мати тверду палітурку (з паперу більш щільного ніж аркуші ПЗ). ПЗ кваліфікаційної роботи необхідно прошити і проклеїти.
На кольорову обкладинку ПЗ потрібно наклеїти етикетку з білого паперу розміром 120 х 80 мм, на якій чорним кольором вказують назву документу, його позначення, шифр групи, ім’я та прізвище студента, рік виконання роботи. На білу обкладинку ПЗ вище згадані дані наносять безпосередньо в рамці, що відповідає розмірам етикетки (додаток Г.1, Г.2 (див. СТП 02070855-03-99)).
Текст ПЗ складається із розділів. Розділи поділяються на підрозділи і пункти. Пункти за необхідністю можуть поділятися на підпункти. Розділи, підрозділи, пункти і підпункти необхідно нумерувати арабськими цифрами з абзацного відступу. Заголовки підрозділів і пунктів пишуть з абзацного відступу з великої літери без крапки у кінці не підкреслюючи. Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом має бути не менше ніж два рядки.
Додатки позначаються великими літерами української абетки, починаючи з А. Після слова „Додаток” вказують літеру, що означає його послідовність. Кожний додаток слід починати з нового аркуша із зазначенням зверху посередині сторінки слова „Додаток” і його позначення. У тексті ПЗ на всі додатки повинні бути посилання. Додатки розташовують у порядку посилань на них у тексті ПЗ.
Нумерація аркушів ПЗ і додатків, які входять до її складу, повинна бути наскрізною (без пропусків, повторень і додавання літер). Таблиці та ілюстрації, розміщені на окремих аркушах, вводяться в загальну нумерацію аркушів ПЗ.
При посиланні на джерела в тексті ПЗ потрібно вказати його порядковий номер списку джерел, виділений двома квадратними дужками, наприклад, „…відповідно до [21]”. У випадку цитування з джерела потрібно вказати номер сторінки, наприклад, „…[3, с.250]”. в тексті ПЗ не допускається посилання:
- на стандарти підприємства (СТП);
- на конспекти лекцій, які ще не видані, та інші неофіційні джерела.
5.2 Графічна частина
Кількість та перелік графічного матеріалу визначається кафедрою, а перелік – керівником курсового проекту. Графічні матеріали (креслення, діаграми, схеми) повинні відповідати вимогам стандартів ЄСКД.
Графічну частину виконують за допомогою спеціалізованих комплексів інженерної графіки (P-CAD, AutoCAD, Visio та інші) з подальшим формуванням презентаційного відео із застосуванням комплексів ділової комп’ютерної графіки (FoxGraph, Boeing Graph, Microsoft PowerPoint, тощо) або друкують на паперових носіях.
В окремих випадках, за рішенням кафедри, графічна частина проекту може бути виконана олівцем, а в особливих, передбачених завданням на проектування, випадках допускається виконання графічного матеріалу тушшю.
При виконанні електричних, кінематичних та інших схем необхідно використовувати позначення елементів, передбачених відповідними галузевими нормативними документами та стандартами (ГОСТ 2.701, ГОСТ 2.702, ГОСТ 2.703, ГОСТ 2.704, ГОСТ 2.721, ГОСТ 2.722, ГОСТ 2.770, ГОСТ 2.781, ГОСТ 2.782 тощо).
Складальне креслення повинно містити:
а) зображення складальної одиниці, яке дає уяву про конструкцію, розміщення і взаємозв’язок складових частин, і містити дані для складання та контролю функціонування складальної одиниці;
б) габаритні розміри і розміри для довідок;
в) розміри та точність установочних і приєднувальних елементів;
г) розміри, граничні відхилення та шорсткість поверхонь, які повинні бути виконані або проконтрольовані за даним складальним кресленням;
д) технічні вимоги;
е) технічну характеристику (при необхідності).
На складальних кресленнях, які містять у собі декілька однакових складових частин (коліс, підшипників тощо), допускається виконувати повне зображення однієї складової частини, а зображення решти частин – спрощено, зовнішнім обрисом.
На складальному кресленні усі складові частини складальної одиниці нумерують у відповідності з номерами позицій, вказаними в специфікації до цієї складальної одиниці. Номери позиції наносять на полицях ліній – виносок, які проводять від зображень складових частин (деталей). Розмір шрифту номерів позицій повинен бути на один-два номери більший, ніж розмір шрифту, прийнятий для розмірних чисел на цьому ж кресленні. До складального креслення оформляється специфікація відповідно до стандарту
ГОСТ 2.108.
Загальні вимоги до робочих креслень деталей встановлені стандартом ГОСТ 2.109. На робочому кресленні деталі вказують розміри, граничні відхилення, точність форми та розміщення поверхонь, шорсткість поверхонь та інші дані, яким деталь повинна відповідати перед складанням. Граничні відхилення лінійних і кутових розмірів слід вказувати безпосередньо після номінальних розмірів у відповідності з ГОСТ 2.307.
Зображення повинні бути наочними і займати весь аркуш вибраного формату.
Основний напис для креслень і схем (перший аркуш) повинен відповідати формі 1 згідно з ДСТУ ГОСТ 2.104 (див. додаток В, рисунок B.I), для на ступних аркушів - формі 2а згідно з ДСТУ ГОСТ 2.104 (додаток В, рисунок В.З).
Назва виробу в основному написі креслення повинна відповідати прийнятій термінології і бути в міру можливості короткою. Назву виробу записують у називному відмінку однини.
У назві, яка складається з декількох слів, на першому місці записують іменник, наприклад, "Колесо зубчасте".
При виконанні креслень вибирають масштаб зображень згідно ГОСТ 2.302. Рекомендується в навчальному проектуванні використовувати масштаб 1:1.
Масштаб зображення окремих розрізів,- перетинів, якщо він відрізняється від вказаного в основному написі, вказується безпосередньо за позначенням, яке відноситься до конкретного зображення, наприклад:
А - А (2 : 1) Б (5 : 1)
6 ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОНАННЯ І ЗАХИСТУ КУРСОВОГО
ПРОЕКТУ
6.1 Організація курсового проектування
Вихідним документом для виконання курсових проектів є завдання, яке видається кожному студентові перед від’їздом на виробничу практику, але не пізніше, ніж за тиждень від початку семестру, в якому виконується проект. Завдання на проектування видає керівник курсового проекту. Тема курсового проекту вибирається із тематики, запропонованої кафедрою, на замовлення підприємств або студент пропонує свою тему, яка відповідає профілю дисципліни. Теми курсових проектів обговорюють і затверджують на засіданні кафедри. У виданому завданні на проектування дається вихідна інформація, яка необхідна для роботи над проектом, складається перелік розділів і підрозділів ПЗ, конкретизується зміст графічної частини, наводиться також план-графік виконання окремих етапів проекту із зазначенням термінів їх виконання. В процесі роботи над проектом під час виробничої практики при узгодженні із керівником проекту допускається коригування виданого завдання.
Графік консультацій керівника курсового проекту затверджується на засіданні кафедри і доводиться до відома студентів не пізніше ніж через тиждень від початку навчального семестру. Для зближення навчальних вимог із виробничими потребами рекомендується залучати до керівництва проектуванням (надання консультацій) висококваліфікованих спеціалістів-виробничників. При необхідності з окремих розділів проекту консультації можуть надати викладачі із інших кафедр. Керівник проекту проводить навчально-консультативну роботу, контролює терміни виконання і забезпечує якість виконання курсового проекту.
Курсовий проект студент виконує самостійно, згідно з затвердженим планом-графіком. Не менше одного разу в тиждень керівник проекту проводить консультації, на яких студент одержує: вказівки з ліквідації труднощів, що виникли при вирішенні інженерно-технічних задач; аналізуються помилки; надається додаткова інформація щодо використання літератури, нормативних та інших документів. Порядок виконання розділів та прийняті студентом рішення обов’язково погоджуються із керівником проекту. Із керівником проекту погоджуються також розрахунки, які доцільно виконати із використанням ПЕОМ. Розрахунки виконуються як із використанням готових програм, так і за програмами, розробленими самими студентами. Для ефективного використання машинного часу і, виходячи із завантаження студентів аудиторними заняттями в класі ПЕОМ, виділяється певний час для розв’язку задач із використанням ЕОМ.
Для оцінки якості виконання проекту, самостійності прийняття рішень та своєчасності розробки запланованих розділів застосовується рейтингова система контролю і оцінки знань студентів. При зриві студентом графіка виконання проекту (75 % і більше) питання про дозвіл на його виконання і допуск до захисту вирішується на засіданні кафедри.
За неправильно прийняті рішення, помилки в текстовій і графічній частинах відповідає автор проекту.
6.2 Захист курсових проектів
Курсовий проект, виконаний студентом в повному обсязі згідно з завданням, перевірений і підписаний керівником проекту допускається до захисту.
Дні захисту та склад комісії затверджується кафедрою і доводиться до відома студентів не пізніше ніж за місяць до дня захисту. Під час прилюдного захисту студент робить доповідь (5 - 10 хв.) про виконаний ним проект. При оцінці курсового проекту враховується відповідність об’єму і змісту проекту завданню на курсове проектування, інженерно-технічний рівень проекту, аргументованість технічних рішень, наявність самостійних науково-технічних розробок, рівень використання ЕОМ, дотримання вимог ЄСКД та ЄСТД, своєчасність розробки етапів проекту, регулярність відвідування консультацій, обґрунтованість відповідей на запитання членів комісії та присутніх.
При отриманні незадовільної оцінки на захисті вважається, що студент має академічну заборгованість, яка ліквідується згідно положення про організацію навчального процесу в університеті.
Після захисту проектів проводиться їх конкурс, який залежно від теми проекту може бути кафедральним або між суміжними спеціальностями і факультетами.
ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ
1 Абдуллаев Ю.Г., Велиев Т.К., Джафатов Ш.Т. Монтаж, эксплуатация и ремонт оборудования фонтанных и нагнетательных скважин. - М.: Недра, 1989. - 246 с.
2оАдонин А.Н. Добыча нефти штанговыми насосами. - М.: Недра, 1987. – 208 с.
3оБеззубов А.В., Шаров В.Н., Дубовой В.Н. Машинист насосной станции по закачке рабочего агента в пласт. – М.: Недра, 1988.- 175 с.
4оБеззубов А.В., Шелкалин Ю.В. Насосы для добычи нефти. - М.: Недра, 1986. – 224 с.
5 Бухаленко Е.И., Бухаленко В.Е. Оборудование и инструмент для ремонта скважин.- М.: Недра, 1991.- 336 с.
6 Бухаленко Е.И., Абдуллаев Ю.Г. Монтаж обслуживание и ремонт нефтепромыслового оборудования.- М.: Недра, 1985.-350с.
7 Вайсберг Г.Л., Римчук Д.В. Фонтанна безпека: Запитання. Відповіді. – Харків, 2002, - 474 с.
8оГОСТ 13846-89. Арматура фонтанная и нагнетательная. Типовые схемы и основные параметры.
9 ГОСТ 28919-91. Фланцевые соединения устьевого оборудования.
10 ГОСТ 633 – 80. Трубы насосно-компрессорные и муфты к ним. Технические условия.
11 ДНАОП 1.1.21-1.20-03 Правила безпеки у нафтогазо-видобувній промисловості України.
12оДовідник з нафтогазової справи / За заг. ред. докторів наук В.С. Бойка, Р.М. Кондрата, Р.С. Яремійчука. - К.: Львів, 1996. – 620 с.
13оИвановский В.Н., Дарищев В.И., Сабиров А.А., Каштанов В.С., Пекин С.С. Оборудование для добычи нефти и газа: В 2 ч. – М: ГПУ Изд-во “Нефть и газ” РГУ нефти и газа им. И.М. Губкина, 2002. – Ч. 1 – 768 с.
14 Зайцев Ю.В., Максутов Р.А. Чубанова О.В. и др. Теория и практика газлифта. – М.: Недра, 1987. - 256 с.
15 Зайцев Ю.В., Даниелянц А.А., Круткин А.В., Романов А.В.. Освоение и ремонт нефтяных и газовых скважин под давлением.- М.: Недра, 1982.- 215 с.
16оИвановский В.Н., Дарищев В.И., Сабиров А.А., Каштанов В.С., Пекин С.С. Оборудование для добычи нефти и газа: В 2 ч. – М: ГПУ Изд-во “Нефть и газ” РГУ нефти и газа им. И.М. Губкина, 2002. – Ч. 1 – 768 с.
17оИвановский В.Н., Дарищев В.И., Сабиров А.А.,
Каштанов В.С., Пекин С.С. Оборудование для добычи нефти и газа: В 2 ч. – М: ГПУ Изд-во “Нефть и газ” РГУ нефти и газа им. И.М. Губкина, 2003. – Ч. 2 – 792 с.
18ооКачмар Ю.Д., о Світлицький В.М., о Синюк Б.Б.,
Яремійчук Р.С.. Інтенсифікація припливу вуглеводнів у свердловину. Наукове видання, книга друга. – Львів: Центр Європи, 2004. – 350 с.
19 Костриба І.В. Основи конструювання нафтогазового обладнання: Навч. Посібник. – Івано-Франківськ: Факел, 2007.-
194 с.
20 Костриба І.В., Шостаківський І.І. Випробування бурового і нафтогазопромислового обладнання. Методичні вказівки для вивчення дисципліни. – Івано-Франківськ.: Факел, 2007. – 76 с.
21 Круман Б.И. Глубиннонасосные штанги.- М.: Недра, 1977.-179 с.
22оЛутошкин Г.С. Сбор и подготовка нефти, газа и воды. - М.: Недра, 1983. – 225 с.
23оЛутошкин Г.С. Сбор и подготовка нефти, газа и воды. - М.: Недра, 1987. – 259 с.
24 Махмудов С.А. Монтаж, эксплуатация и ремонт скважинных штанговых насосных установок. Справочник.- М.: Недра, 1987.- 208 с.
25оМедведев В.Ф. Сбор и подготовка нефти и воды. - М.: Недра, 1986.- 300 с.
26 Михайлов А.К., Матюшенко В.В. Конструкции и расчет центробежных насосов высокого давления. – М.: Машиностроение, 1971. – 304 с.
27 Мищенко И.Т. Скважинная добыча нефти: Учебное пособие для вузов. – М.:ФГУП изд «Нефть и газ» РГУ нефти и газа им. Губкина, 2003. – 816 с.
28 Молчанов Г.В., Молчанов А.Г. Машины и оборудование для добычи нефти и газа.- М.: Недра, 1984.- 464 с.
29 Молчанов А.Г., Чичеров Л.Г. Нефтепромысловые машины и механизмы.- М.: Недра, 1983.- 308 с.
30 Молчанов А.Г. Подземный ремонт скважин.- М.: Недра, 1986.- 208с.
31 Нефтепромысловое оборудование. Справочник/Под. ред. Е.И.Бухаленко.- М.: Недра, 1990.- 560 с.
32 Раабен А.А., Шевалдин П.С., Максутов Н.Х. Ремонт и монтаж нефтепромыслового оборудования.- М.: Недра, 1989.-383 с.
33 Сароян А.Е., Субботин М.А. Эксплуатация колоны насосно-компрессорных труб.- М.: Недра, 1985.- 215 с.
34оСвітлицький В.М., Угодовський С.І., Галустян Г.Р. Поточний та капітальний ремонт свердловин. – К.: Логос, 2001. – 344 с.
35 Справочник по нефтепромысловому оборудованию/Под. ред. Е.И.Бухаленко.- М.: Недра, 1983.-399 с.
36 Справочное пособие по газлифтному способу эксплуатации./Ю.В. Зайцев, Р.А. Максутов, О.В. Чубанов и др. – М.: Недра, 1984. - 360 с.
37 Справочное руководство по проектированию разработки и эксплуатации нефтяных месторождений. Проектирование разработки/Под общей ред. Ш.К. Гиматудинова.- М.: Недра, 1983.-360 с.
38 Справочное руководство по проектированию разработки и эксплуатации нефтяных месторождений. Добыча нефти. /Под общей ред. Ш.К. Гиматудинова.- М.: Недра, 1983.-455 с.
39 Сулейманов А.Б., Карапетов В.А., Яшин А.С. Техника и технология капитального ремонта скважин.- М.: Недра, 1987.- 316 с.
40 Сулейманов А.Б., Карапетов В.А., Яшин А.С. Практические расчеты при текущем и капитальном ремонте скважин.- М.: Недра, 1984.- 225 с.
41 Трубы нефтяного сортамента. Справочное руководство/Под. ред. А.Е.Сарояна.- М.: Недра, 1987.- 488 с.
42 Федорович Я.Т. Машини та обладнання для видобутку нафти і газу. Конспект лекцій. Частина І. – Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2010. – 118 с.
43 Федорович Я.Т. Машини та обладнання для видобутку нафти і газу. Конспект лекцій. Частина ІІ. – Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2010. – 237 с.
44 Федорович Я.Т., Джус А.П. Машини та обладнання для видобутку нафти і газу. Практикум – Івано-Франківськ.: Факел, 2009. – 133 с.
45 Федорович Я.Т., Джус А.П. Нафтогазопромислові машини і комплекси. Практикум – Івано-Франківськ.: Факел, 2007. – 62 с.
46 Чичеров Л.Г. и др. Расчет и конструирование нефтепромыслового оборудования.- М.: Недра, 1987.- 422 с.
47 Чичеров Л.Г. Нефтепромысловые машины и механизмы.- М.: Недра, 1983.- 342 с.
48 Шульга В.Г., Бухаленко Е.И. Устьевое оборудование нефтяных и газовых скважин.- М.: Недра, 1978.- 235 с.