Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Під час вивчення даної теми слід з‘ясувати основні завдання, які покладаються на фінансові служби підприємства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, а також оволодіти інструментарієм досягнення цих завдань.
Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Таким чином, зовнішньоекономічні відносини охоплюють всі операції, пов’язані з оборотом товарів, робіт, послуг, капіталів. Ця діяльність може бути фінансовою, інвестиційною чи операційною.
Зовнішньоекономічні операції в рамках фінансової та інвестиційної діяльності розглядалися в попередніх розділах. При вивченні цієї теми увага акцентується на фінансовому забезпеченні зовнішньоекономічних відносин у рамках операційної діяльності підприємств, які пов’язані перш за все із зовнішньою торгівлею (експорт, імпорт), виробничою кооперацією, лізингом тощо.
До основних завдань фінансиста в процесі здійснення підприємством зовнішньоекономічних операцій належать такі:
вибір найбільш прийнятної форми розрахунків та їх організація;
здійснення операцій з придбання та продажу валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;
оптимізація фінансових відносин із посередниками (брокерами, агентами, консигнаторами тощо), страховиками та транспортно-експедиційними організаціями при здійсненні зовнішньоекономічних операцій;
фінансове забезпечення імпортних та експортних операцій;
визначення умов здійснення товарообмінних операцій, іншої діяльності, побудованої на формах зустрічної торгівлі між підприємством та іноземними суб'єктами господарської діяльності;
податкове планування при здійсненні зовнішньоекономічних операцій;
оптимізація фінансових відносин із державними органами, відповідальними за регулювання та контроль зовнішньоекономічних операцій;
управління ризиками у сфері зовнішньоекономічних відносин.
Зовнішньоекономічна діяльність може бути побудована на формах зустрічної торгівлі між резидентами та нерезидентами: бартерні операції; кліринг; паралельні угоди; попередні та зворотні закупки; промислова кооперації.
Особлива увага фінансових служб повинна концентруватися на оцінці та нейтралізації зовнішньоекономічних ризиків.
Ці ризики можна класифікувати наступним чином:
В розпорядженні фінансистів є широкий арсенал інструментів щодо нейтралізації вказаних ризиків. До основних із таких інструментів відносять страхування ризиків за допомогою страхових компаній (транспортні та складські ризики); хеджування валютних ризиків; валютні кредити; використання спеціальних форм розрахунків, валютно-цінові застереження.
Рівень ризиків суттєво знижується за правильно складеного зовнішньоекономічного контракту. Вітчизняним суб’єктам господарювання рекомендується дотримуватися нормативних вимог, щодо складання зовнішньоекономічних договорів. При укладанні суб'єктами підприємницької діяльності України всіх форм власності зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є товари, застосовуються Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів, підготовлені Міжнародною торговою палатою у 1953 році (Правила ІНКОТЕРМС). В даний час діють правила Інкотермс в редакції 1990 року. Цими правилами передбачено 13 умов поставки, які умовно розбиті на чотири групи (E, F, C, D).
В систематизованому вигляді, параметри окремих груп умов поставки можна охарактеризувати наступним чином:
Узгодження умов поставки є важливим складовим елементом управління ризиками при здісненні зовнішньоекономічних операцій.
В процесі організації зовнішньоекономічної діяльності, складання фінансових планів фінансові служби підприємств повинні враховувати той факт, що на території України запроваджено обов'язковий розподіл виручки в іноземній валюті від зовнішньоекономічної діяльності.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності зобов'язані продавати на валютному ринку частину від загальної суми виручки в іноземній валюті, одержаної ними в результаті зовнішньоекономічної діяльності, за стабільними нормативами. Обов'язковий розподіл виручки в іноземній валюті здійснюється банківськими установами протягом, як правило, кількох наступних днів з моменту надходження коштів.
На середину 2003 р. діяв порядок згідно якого 50 відсотків надходжень ( за деяким виключенням)в іноземній валюті першої групи Класифікатора іноземних валют Національного банку України на користь резидентів-юридичних осіб підлягають обов'язковому продажу через уповноважені банки та уповноважені кредитно-фінансові установи на міжбанківському валютному ринку України.
Фінансист повинен володіти інструментарієм розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічних операцій. При цьому слід дотримуватись певних правил та враховувати законодавчі обмеження.
Так, законодавством України визначено, що у розрахунках між резидентами i нерезидентами в межах торговельного обороту як засіб платежу використовується іноземна валюта (1 групи Класифікатора іноземних валют НБУ) і лише через уповноважені банки. Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту без участі уповноваженого банку або у валюті України без одержання індивідуальної ліцензії НБУ тягне за собою накладання штрафу на резидента в розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій (при розрахунках у валюті України - на суму таких розрахунків).
Якщо нерезиденти мають на території України представництва, яким відкрито рахунки типу "Н" або типу "П" у валюті України, то здійснення розрахунків у валюті України через ці рахунки між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту не потребує індивідуальної ліцензії НБУ. Використання іноземної валюти в зазначених розрахунках за участю таких представництв є використанням іноземної валюти як засобу платежу на території України і потребує індивідуальної ліцензії НБУ.
У разі відсутності іноземної валюти на рахунках підприємств та необхідності фінансового забезпечення зовнішньоекономічних операцій підприємства можуть доручити банку придбати на їх користь відповідний обсяг валюти. Необхідна умова придбання валюти підприємством - наявність стандартного пакету документів, зокрема заявки на купівлю валюти; контракту (чи кредитного договору); довідки з ДПІ; інших документів, визначених НБУ, ДПІ чи відповідним банком.
Резиденти, які купують іноземну валюту через уповноважені банки для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентами, зобов'язані здійснювати перерахування таких сум протягом 5 робочих днів з моменту зарахування таких сум на валютні рахунки резидентів. У разі порушення вказаних термінів перерахування коштів придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.
Виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії НБУ.
Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії НБУ.
При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву терміни щодо надходження товарів діють з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.
Товари, що імпортуються за бартерним договором, підлягають ввезенню на митну територію України у строки, зазначені в такому договорі, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (дати оформлення вантажної митної декларації на експорт) товарів, що фактично експортовані за бартерним договором, а в разі експорту за бартерним договором робіт і послуг - з дати підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг.
Порушення згаданих вище термінів розрахунків тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.
У разі перевищення термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями, в разі виконання резидентами договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного і фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення Національний банк України може надавати індивідуальні ліцензії.
Зазначимо, що порушенням валютного законодавства є невиконання резидентами вимог щодо порядку та термінів декларування валютних цінностей та іншого майна, яке перебуває за межами України, i тягне за собою штраф у сумі, що встановлюється Нацбанком України.
Несвоєчасне подання, приховування або переказування встановленої Нацбанком України звітності про валютні операції тягне за собою накладання штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Рішення про застосування санкцій приймає начальник (заступник) відповідної податкової інспекції.
Зменшення рівня платіжних ризиків при здійсненні зовнішньоекономічних операцій досягається завдяки оптимізації умов зовнішньоекономічних контрактів, строків здійснення розрахунків, місця виконання платежу; способів забезпечення платежу для експортера, способів забезпечення поставки для імпортера.
В практиці фінансової діяльності використовують такі основні способи здійснення розрахунків у рамках зовнішньоекономічних операцій:
передплата (авансовий платіж);
документарний акредитив;
документарне інкасо;
платіж по відкритому рахунку.
Розрахунки з використанням акредитиву чи інкасо вважаються документарними (забезпеченими), всі решта - бездокументарні (незабезпечені). В останньому випадку для здійснення платежу непотрібно пред’являти особливі документи.
При виборі способу розрахунків виникає конфлікт інтересів між імпортером і експортером (покупцем і продавцем), зумовлений різним рівнем вигідності одного й того ж способу для різних сторін. Для забезпечення балансу інтересів банки пропонують набір платіжних інструментів. Так, для експортера, зважаючи на їх вигідність, рекомендуються такі форми розрахунків:
Для імпортера, зважаючи на їх вигідність, рекомендуються такі форми розрахунків:
Якщо домовленості щодо авансових розрахунків досягти не вдалося, максимальне забезпечення платежів для експортера досягається при відкритті покупцем безвідзивного документраного акредитиву.
З точки зору імпортера акредитив є вимушеною формою розрахунків, що зумовлено дією таких чинників:
Під час укладання договору (контракту) в інтересах покупця не слід допускати включення до договору умови про підтвердження закордонним банком акредитива, що відкривається українським банком. Окрім цього, по можливості рекомендується вимагати сплати продавцем усіх банківських витрат, включаючи витрати на території імпортера.
Якщо на ринку товарів є продавець (експортер), який погоджується здійснювати поставку з відстрочення платежу, чи на основі використання документарного інкасо, то за інших рівних умов перевага віддається саме цьому постачальнику, у порівнянні з тим, який вимагає відкриття акредитиву.
За документарного інкасо банк приймає на себе зобов’язання з одержання належної експортеру суми проти передачі документів, згідно із заздалегідь узгодженим переліком. На відміну від акредитивної форми розрахунків, при використання документарного інкасо, продавець відвантажує товар на користь покупця без здійснення ним попереднього резервування коштів на окремому рахунку. Одночасно продавець спрямовує всі необхідні для одержання товару документи разом з інкасовим дорученням своєму банку, який передає їх інкасуючому (уповноваженому) банку.
Покупець не може одержати відповідні документи на товари (а отже і товар), не сплативши суму, зазначену в інкасовому дорученні, чи не акцептувавши вексель. Якщо імпортер не має у своєму розпорядження валютних коштів, для здійснення необхідних розрахунків, то документи можуть вручатися проти депонування відповідної еквівалентної суми у національній валюті. Під час розрахунків у формі документарного інкасо за товари, що поставляються на умовах короткотермінового комерційного кредиту, умовою забезпечення платежу можуть бути банківські платіжні гарантії.
На відміну від експортера, для імпортера (покупця), розрахунки з використанням документарного інкасо є більш прийнятними, ніж акредитивна форма. Імпортер під час укладання договору (контракту) повинен добиватися здійснення розрахунків у формі інкасо з платежем у конкретний термін (із зазначенням фіксованої кількості днів) після одержання документів уповноваженим банком або вручення документів проти акцептування векселя. В останньому випадку імпортер одержує товар до здійснення платежів: необхідні для розрахунків фінансові ресурси він може отримати оперативно реалізувавши імпортований товар. Однак, у експортера виникає додатковий ризик неплатежу, для зменшення якого він може вимагати, щоб відповідний вексель був авальований інкасуючим або іншим першокласним банком. Завдяки цьому підвищується гарантія здійснення платежів та виникає можливість вдатися до форфейтингу.
Форфейтинг - це спосіб фінансування (кредитування) зовнішньоекономічних операцій. Він має багато спільного із “експортним факторингом”. Однак, факторинг вважається короткостроковим інструментом фінансування, а строк форфетування складає здебільшого від 180 днів до 5 років, тобто форфейтинг можна трактувати як середньо та довгостроковий спосіб кредитування зовнішньоекономічних операцій.
Продавцем вимог при форфейтингу може бути підприємство, яке виконало зобов’язання по контракту і прагне рефінансувати дебіторську заборгованість. Предметом форфейтингу є здебільшого “першокласні” (забезпечені) вимоги, боржниками за якими є імпортери, що знаходяться в країнах з високим кредитним рейтингом. В якості забезпечення виконання вказаних вимог можуть використовуватися банківські чи державні гарантії.
Договори форфейтування укладаються переважно в дол. США, Євро, Швейцарських франках. Враховуючи обмеження щодо строків розрахунків в іноземній валюті, що діють в Україні, обмежуються і можливості стимулювання експорту на основі надання комерційних позик, а отже, звужуються рамки використання форфейтингу.
До основних переваги форфейтингу для експортера можна віднести такі:
На відміну від операції факторингу, вартість якої визначається за методикою контокорентного кредитування, вартість форфейтування включає в себе комісійну винагороду та дисконт. Причому метод дисконтування застосовується не лише щодо вимог, оформлених векселем, а й щодо інших боргів.
Важливим напрямком фінансової роботи на підприємстві є оптимізація оподаткування зовнішньоторговельних операцій.
Митне оформлення здійснюється після декларування товарів та майна та їх пред'явлення декларантом або транспортною організацією до митного оформлення. Декларування товарів підприємствами здійснюється самостійно або на договірній основі через організації, визнані митницями як декларанти.
Випуск товарів та майна здійснюється митними органами після сплати сум всіх належних податків та митних платежів. До таких податків та платежів відносяться:
плата за проведення митних процедур (за митне оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України, а також за перебування їх під митним контролем);
мито (у відповідності із Єдиним митним тарифом України);
акцизний збір (у випадках, передбачених чинним законодавством);
податок на додану вартість (у випадках, передбачених чинним законодавством).
Основою нарахування податків та платежів, які сплачується в процесі митного оформлення вантажів є:
Плата за проведення митних процедур при ввезенні в Україну або вивезенні з України товарів справляється в розмірі 0,15 проценту, від загальної вартості цих товарів визначеної у відповідності з "Інструкцією про заповнення вантажної митної декларації". Документом, який є підставою для внесення плати за проведення митних процедур, є вантажна митна декларація або її копія.
Нарахування митних зборів, мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури:
-на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України;
-комісійні та брокерські;
-плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів і яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення).
2.Розрахунки при здійсненні зовнішньоекономічних операцій.
2.1 Правила щодо здійснення розрахунків.
2.2 Типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів).
3.Митне оформлення зовнішньоторговельних операцій.
4.Оподаткування зовнішньоторговельних операцій.
|
Акредитив |
розрахунковий документ, який містить розпорядження банку іншому банкові про виплату фізичній або юридичній особі певної суми на зазначених умовах. |
|
Вантажна митна декларація |
це заява, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів. |
|
Види мита |
адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом; специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом;
|
|
Єдиний митний тариф України |
це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України, вивозяться за межі цієї території, або переміщуються транзитом |
|
Експортні операції підприємств |
операції по продажу товарів іноземним суб'єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів |
|
Імпорт товарів |
це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами. |
|
Інкассо |
банківська операція, – банк за дорученням клієнта отримує плату від підприємств за надіслані на його адресу товари на підставі грошових, товарних, та розрахункових документів, банк отримує комісію розмір якої визначається умовами отримання платежу від покупця. |
|
Митне регулювання |
регулювання питань, пов'язаних із встановленням мит та митних зборів, процедурами митного контролю зовнішньоекономічної діяльності та організацією діяльності органів митного контролю України. |
|
Платіжні ризики |
ризики, пов’язані із виникненням безнадійної чи простроченої дебіторської заборгованості як у експортера, так і в імпортера, з чого випливає ризик сплати пені за порушення строків розрахунків у іноземній валюті. |
|
Рахунок типу "П" |
відкривається уповноваженим банком постійним представництвам іноземних компаній, фірм, міжнародних організацій, створеним у будь-якій організаційній формі без статусу юридичної особи, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність нерезидента на території України. |
|
Рахунок типу "Н" |
відкривається представництвам нерезидентів (у тому числі іноземних банків), установам, які представляють інтереси нерезидентів в Україні і не займаються підприємницькою діяльністю на території України, а також тим, які залучаються до здійснення програм або проектів міжнародної допомоги чи міжнародної технічної допомоги. |
|
Реекспорт товарів |
продаж іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України. |
|
Форфейтинг |
купівля у експортера експортних вимог форфейтером (комерційним банком чи спеціалізованою компанією) з виключенням права регресу (зворотної вимоги). Експортеру виплачується залишкова сума експортної вимоги за мінусом суми дисконту. |
Підприємство А експортує товар вартістю 200 тис. доларів США до Франції. Умовами контракту передбачено, що валюта платежу – долари США. У подальшому вносяться зміни до контракту, згідно з якими замінюється валюта платежу: 60 відсотків контракту оплачується в євро, а 40 відсотків - в гривнях через партнера французької фірми в Україні за курсом НБУ на день здійснення платежу. Чи були порушення чинного законодавства України з боку партнерів по договору, якщо вони не зверталися до відповідних органів щодо одержання будь-яких ліцензій на здійснення розрахунків? Якщо такі порушення були, то розрахувати суму санкцій, які слід сплатити в бюджет за порушення чинного законодавства.
1 лютого підприємство поставило продукцію іноземному покупцю на загальну суму 240 тис. грн. Строк платежу 15 квітня поточного року, підприємство для покриття потреби в оборотному капіталі у розмірі 350 тис. грн. 1 березня звернулося до комерційного банку з метою проведення форфейтенгу. Розрахуйте розмір плати комерційному банку за надану послугу (ставка дисконту – 30% річних, премія банка – 2,5% суми). Визначте суму банківського кредиту, яку підприємство має отримати для повного покриття потреби в оборотному капіталі.
Задача 3.
Вітчизняне підприємство-імпортер 1 лютого звітного року здійснило авансовий платіж закордонному партнеру згідно з контрактом на поставку імпортних товарів на загальну суму 300 тис. доларів США. Термін поставки згідно з контрактом - 10 квітня поточного року. У зв’язку з об’єктивними обставинами, іноземний партнер здійснив затримку відвантаження товарів на 60 днів, про що сторони уклали додатковий договір.
10 травня підприємство-імпортер звернулося до НБУ із заявою щодо отримання індивідуальної ліцензії. При складанні декларації про валютні цінності підприємство-імпортер не внесло прострочену дебіторську заборгованість за імпортним контрактом в декларацію. Чи допустило підприємство-імпортер порушення чинного законодавства України, якщо допустило, то слід розрахувати розмір штрафних санкцій за порушення законодавства.
10.4.2 тестові завдання
ТЕСТ 1 До зовнішньоекономічних ризиків належать:
ТЕСТ 2 До основних інструментів нейтралізації ризиків відносять:
ТЕСТ 3. Правила ІНКОТЕРМС характеризують:
ТЕСТ 4. Санкції за несвоєчасне повернення валютної виручки за відсутності відповідної ліцензії застосовуються, якщо підприємство не одержало виручку протягом:
ТЕСТ 5 Митними органами здійснюється випуск товарів та майна після сплати яких податків та митних платежів:
ТЕСТ 6 Основою нарахування податків та платежів, які сплачується в процесі митного оформлення вантажів при нарахуванні митних зборів є:
ТЕСТ 7 При нарахуванні акцизного збору основою нарахування податків та платежів є:
ТЕСТ 8 При нарахуванні податку на додану вартість основою нарахування податків та платежів є:
ТЕСТ 9. В практиці фінансової діяльності підприємств використовують такі основні способи здійснення розрахунків у рамках зовнішньоекономічних операцій:
10.5 Теми рефератів
10.6. Програмні питання для самостійного вивчення:
10.7 ЛІТЕРАТУРА
318