Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE \* MERGEFORMAT 5
Тема 8. Конкуренція і монополія у ринковій економіці
План
Конкуренція (від лат. “конкуро” – зіткнення, зіштовхуватися) – це економічне суперництво між відокремленими виробниками продукції, робіт, послуг щодо задоволення інтересів, пов’язаних з продажем продукції, виконанням робіт, наданням послуг одним і тим самим споживачам, завоювання ринку чи окремих його сегментів і отримання більшого прибутку.
Основними умовами виникнення та існування конкуренції є:
— наявність на ринку великої кількості незалежних виробників і покупців товарів або ресурсів;
— свобода виробників щодо вибору господарської діяльності;
— вільний доступ економічних суб'єктів до ринку і такий же вільний вихід із нього;
— певна відповідність між попитом і пропозицією, відсутність надвиробництва і дефіциту;
— абсолютна мобільність матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів;
— відсутність угод між постачальниками і споживачами, які можуть обмежити конкуренцію.
Конкуренція зумовлює позитивні і негативні наслідки. Позитивним у конкуренції є таке:
1) вона сприяє розвитку НТП і впровадженню його у виробництво;
2) примушує економити ресурси, сприяє зниженню витрат виробництва і цін;
3) стимулює покращення якості продукції та обслуговування споживачів;
4) сприяє вирівнюванню норм прибутку і рівня зарплати в усіх сферах економіки.
Негативні наслідки:
1) конкуренція створює умови для безробіття, банкрутства окремих підприємств, призводить до розорення дрібних виробників, посилює майнове розшарування і нерівність;
2) веде до посилення диференціації доходів і створює умови для їх несправедливого розподілу;
3) сприяє виникненню економічних криз;
4) є важливим фактором посилення монополізації економіки.
Закон конкуренції виражає внутрішньо необхідні, сталі, суттєві причинно-наслідкові взаємозв'язки між економічними суб'єктами у боротьбі за найвигідніші умови виробництва і реалізації товарів з метою одержання найбільшого прибутку.
Зміст і роль закону конкуренції в ринковій економіці більш повно виявляється через його функції.
1. Функція ціноутворення - конкуренція впливає на рівень індивідуальних затрат виробництва будь-якого товару, які й визначають рівноважну ринкову ціну товару. Отже, конкуренція є тим механізмом, який встановлює ціну на рівні, за якого досягається ринкова рівновага і реалізація товарів.
2. Функція регулювання. Орієнтуючись на конкурентно-визначені ринкові ціни, підприємці спрямовують свої капітали з малодохідних галузей у ті галузі, товари яких користуються попитом і дають більші прибутки. У результаті досягається відповідна збалансованість між виробництвом і потребами, формуються необхідні пропорції в суспільному виробництві.
3. Функція стимулювання. Конкурентна боротьба спонукає товаровиробників застосовувати нову техніку і технології, впроваджувати ефективні форми організації праці та виробництва, економніше використовувати ресурси, обновляти продукцію, підвищувати її якість, знижувати ціни. Все це стимулює науково-технічний прогрес, сприяє розвитку підприємницької ініціативи, підвищенню кваліфікації кадрів тощо. Це, у свою чергу, підвищує ефективність усього суспільного виробництва.
4. Контрольна функція. Конкуренція контролює конкурентоспроможність кожного виробника за двома основними показниками його діяльності:
— по-перше, за відповідністю індивідуальних затрат виробництва його товарів суспільно необхідним витратам виробництва подібних товарів;
— по-друге, за відповідністю споживчої вартості його товарів (асортименту) суспільним потребам, тобто його корисності для суспільства.
5. Функція диференціації товаровиробників. Товаровиробники як суб'єкти конкурентних ринкових відносин за рівних стартових економічних можливостей можуть мати різні кінцеві результати своєї діяльності. Відповідно відбувається і диференціація розподілу доходів між товаровиробниками.
Внутрішньогалузева конкуренція — це економічна боротьба між окремими підприємствами всередині кожної галузі зо одержання більшого прибутку. Вона ведеться головним чином шляхом запровадження нової техніки і нових технологій з метою зниження індивідуальних витрат виробництва. Знижуючи індивідуальні витрати і реалізуючи продукцію за ринковими цінами, підприємці отримують вищий прибуток.
Міжгалузева конкуренція – це економічна боротьба між підприємствами різних галузей за одержання більшого прибутку. Ця конкуренція ведеться шляхом переміщення вільних капіталів у ті галузі виробництва, в яких можна одержати на аналогічний капітал вищий прибуток. Унаслідок вкладання додаткових капіталів виробництво товарів у прибуткових галузях швидко зростає, пропозиція товарів збільшується, ціни знижуються і поступово знижується прибуток. Отже, міжгалузева конкуренція зумовлює тенденцію вирівнювання норм прибутку в різних галузях.
Міжнародна конкуренція — це конкуренція національних і транснаціональних економічних суб'єктів за найвигідніші умови виробництва і реалізації товарів та послуг на світовому ринку.
2. За кількістю суб’єктів ринку і ступенем їх конкурентної сили:
Досконала або чиста конкуренція — це така ринкова ситуація, за якої чисельні, незалежно діючі виробники продають ідентичну продукцію і жоден із них не в змозі контролювати ринкову ціну. І кожен продавець не може призначити ціни, вищої за ринкову, бо покупці будуть купувати товари в інших продавців за ринковою ціною. Отже, виробник не може впливати на ринкову ціну ринковими методами. В умовах досконалої конкуренції виробник добре знає, що пропонувати вищу ціну на власний товар марно, бо не буде збуту, а зниження ціни зумовить зменшення прибутку. І з метою збільшення своїх прибутків він повинен знижувати витрати виробництва.
Недосконала конкуренція виникає там, де не виконуються зазначені вище умови вільної конкуренції. Головна ознака недосконалої конкуренції — здатність окремих учасників ринків певною мірою впливати на ціни і отримувати тим самим додатковий прибуток.
Розрізняють три ринкові структури недосконалої конкуренції: ринок монополістичної конкуренції, ринок олігополістичної конкуренції і ринок абсолютної монополії.
Абсолютна монополія — це така ситуація, за якої на ринку є лише один продавець і безліч покупців, які не мають вибору, а тому змушені купувати необхідний товар за запропонованою ціною. В умовах абсолютної монополії перешкодою для входження нових фірм до певної галузі є наявність економічних, технічних або юридичних бар'єрів, тому фактично одна фірма представляє всю галузь. Продукція не диференційована і не має близьких замінників. Все це забезпечує монополісту отримання монопольного прибутку. Однак ринок абсолютної монополії трапляється дуже рідко. Він, як і ринок абсолютної (вільно) конкуренції, є ідеальною моделлю.
Монополістична конкуренція — це така ситуація на ринку, коли велика кількість виробників пропонує подібну, але не ідентичну продукцію, тобто вона базується на диференціації продукції. Монополістична конкуренція синтезує деякі риси досконалої конкуренції та монополізму. Досконалу конкуренцію вона нагадує двома аспектами:
— велика кількість продавців і покупців;
— вхід на ринок і вихід із нього — практично вільний, хоча мають місце деякі перешкоди.
На відміну від ринку досконалої конкуренції купівля і продаж здійснюються не за однаковими цінами, а існує широкий діапазон цін, виробники здатні несуттєво на них впливати. Відмінність також полягає у тому, що за досконалої конкуренції продукція є ідентичною (стандартизованою), а за монополістичної — диференційованою. Диференціація виникає завдяки високій якості товарів, їх формі, дизайну, яскравій упаковці, фірмовим маркам і знакам, кращим умовам продажу і післяпродажного обслуговування, інтенсивності реклами, зручному місцю продажу тощо.
Олігополістична конкуренція — це модель ринкової структури, за якої небагато великих фірм монополізують виробництво і реалізацію основної маси товарів. Для олігополії характерними є риси:
— мала кількість підприємств у галузі, які можуть контролювати основну частину ринку, виробляючи як однорідну, так і диференційовану продукцію;
— високі бар'єри для входження в галузь;
— висока взаємозалежність підприємств-олігополістів один від одного як за ціною, так і за випуском продукції;
— контроль над ціною є істотним у разі узгодження дій конкуруючих підприємств.
Існує ще декілька видів ринків в умовах недосконалої конкуренції.
Монопсонія (монополія попиту) – це тип ринкової структури, за якої існує монополія одного покупця товару.
Олігопсонія – це тип ринкової структури, за якої існує невелика вузькоспеціалізована група покупців певного товару.
Дуополія – це тип ринкової структури, за якої існує два постачальники певного товару і між ними повністю відсутні монополістичні угоди про ціни, ринки збуту та інше.
Білатеральна (двостороння) монополія – це тип ринкової структури, за якої існує протиборство єдиного постачальника і єдиного споживача.
Методи конкурентної боротьби поділяються на добросовісні і недобросовісні. Перші в свою чергу можуть бути ціновими і неціновими.
За цінової конкуренції перемагає той, хто домагається нижчої ціни продукції, ніж конкуренти. Це, по суті, боротьба за скорочення затрат виробництва завдяки використанню досягнень науково-технічного прогресу, наукової організації праці, підвищення її продуктивності тощо.
Залежно від форм і цілей конкуренції формуються такі види цін:
Монопольно високі ціни — встановлюються вище від вартості товару і забезпечують прибуток.
Монопольно низькі ціни встановлюються на товари та послуги, які закуповують великі компанії, на комплектуючі деталі у дрібних та середніх фірм через контрактну систему; на сировину, яка закуповується в країнах, що розвиваються; на товари, виготовлені у державному секторі економіки.
Демпінгові ціни — це надзвичайно занижені ціни на товари при продажу їх на внутрішніх і зовнішніх ринках з метою розорення та усунення конкурентів з уже освоєних ринків, що з часом дає можливість компенсувати свої втрати значним підвищенням цін на товари.
Дискримінаційні ціни — це різні ціни на один і той самий товар для різних покупців.
В умовах сучасної конкуренції переважають нецінові методи конкуренції. Нецінова конкуренція — це стратегія конкурентної боротьби, яка спрямована не на зміну цін, а на створення передумов, які поліпшують реалізацію продукції.
Конкуренція за продуктами передбачає поширення таких нецінових характеристик товарів як покращання їх якості за збереження ціни, підвищення надійності під час експлуатації, оновлення асортименту, відповідність товарів міжнародним стандартам тощо.
Конкуренція за умовами продажу передбачає поширення і вдосконалення послуг, що супроводжують реалізацію товарів. До них належать:
— продаж товарів у кредит;
— продовження терміну гарантійного обслуговування;
— безкоштовна доставка товару додому та його встановлення;
— безоплатні консультації щодо використання купленого товару;
— продаж товару із забезпеченням до нього запасних частин;
— інтенсивне використання реклами, яка доводить переваги продукції продавця;
— відкриття ремонтних майстерень та сервісних центрів, що здійснюють гарантійний ремонт, та поточного обслуговування проданого товару.
Недобросовісна конкуренція — це нецивілізовані форми конкурентної боротьби, які проявляються в порушенні суб'єктами ринкових відносин чинного законодавства, професійних, етичних, моральних норм і правил поведінки для досягнення неправомірних переваг у конкуренції. Найпоширенішими методами нечесної конкуренції є такі:
Конкуренція породжує монополію, оскільки вона зумовлює диференціацію товаровиробників. Внаслідок цього відбувається процес концентрації виробництва і капіталу. Концентрація, у свою чергу, спричиняє загострення конкуренції між дедалі більшими підприємствами. Загострення і вищий якісний рівень конкуренції породжують монополізацію.
Монополія (від грец. слів mono – один і poleo – продаю) – це виключне право на щось (виробництво, торгівлю, промисел), яке належить одній людині, групі людей або державі. Монополія означає наявність одного продавця певного товару чи послуги або ситуацію, коли одна фірма забезпечує повний випуск товарів.
Основні риси монополії:
Монополія має як позитивні, так і негативні риси. На користь монополій свідчать:
Але все одно переважають аргументи проти:
Види монополій:
1. Економічний монополізм. Суть його в утворенні великих підприємств, об'єднань, які концентрують у своїх руках виробництво і збут основної частини продукції однієї або кількох галузей. Це дає їм можливість впливати на рівень цін з метою забезпечення собі високих прибутків. Такий тип монополізму є найбільшою загрозою економіці і тому повинен постійно контролюватися державою.
2. Технологічний монополізм. Проявляється в тому, що окремі фірми захоплюють і монополізують певні технології. Це має місце в першу чергу в таких галузях, як металургійна, електротехнічна, хімічна промисловість, транспорт. У таких галузях сама технологія робить ефективним лише велике виробництво.
3. Рекламний монополізм. Полягає в заманюванні покупців різними видами реклами: торговою маркою, незвичним упакуванням, зниженням цін для постійних клієнтів, використанням популярних каналів телебачення тощо.
4. Інноваційний монополізм. Характеризується тим, що окремі фірми, використовуючи передові технології, нові форми організації праці та виробництва, виявляються в кращих умовах, бо виробляють нову продукцію, яка має кращі якості і користується широким попитом. Особливістю цього типу монополізму є те, що він має тимчасовий характер. Він зникає в міру розповсюдження і впровадження в практику нових наукових досліджень.
5. Природний монополізм. До цього монополізму відносяться природні державні монополії, зокрема, монополія на організацію і регулювання грошового обігу, на добування стратегічної сировини і виробництво стратегічних товарів, на виробництво окремих товарів, на надання водо -, газо -, тепло - та енергопослуг.
6. Державний адміністративний монополізм. Був характерний для командно-адміністративної системи. Суть його в тому, що держава монополізує всі сфери життєдіяльності суспільства, максимально обмежуючи конкуренцію.
Основними організаційними формами монополій є картелі, синдикати, трести, концерни та інші об'єднання.