Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Конспект лекції
Тема : „Трудове законодавство з питань охорони праці.
Гарантії прав громадян на охорону праці ”
План
Складовими охорони праці є законодавство про працю.
Трудове законодавство з питань охорони праці являє собою сукупність (звід) законодавчих актів, що регулюють:
Трудове законодавство встановлює високий рівень умов праці, всебічну охорону трудових прав працівників.
Право на працю реалізується укладанням трудового договору.
У законодавчих та нормативно-правових актах закладені гарантії прав громадян на охорону праці. Це стосується передусім трудового договору.
Трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою згідно якої працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цим договором, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбаченої законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Контракт є особою формою трудового договору, в якому строк його дії,права, обов’язки, відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці робітника, умови розірвання договору, зокрема дострокового, можуть бути установлені угодою сторін.
Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додер-жання письмової форми є обов'язковим при укладанні трудового договору з неповнолітнім, з фізичною особою, при укладанні контракту та в інших випадках, передбачених законодавством України.
Форма трудового договору між роботодавцем і фізичною особою і Порядок його реєстрації затверджені наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 27 червня 2001 року № 260.
Укладання трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
Прийом на роботу повинен бути оформлений в трудовій книжці. Трудова книжка для робітників, які вперше поступають на роботу, повинна бути оформлена не пізніше 5 днів після прийому на роботу.
Умови трудового договору не повинні мати положень, які протирічать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці.
Під час оформлення трудового договору власник зобов’язаний проінфо-рмувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних та шкідливих виробничих факторів, які ще не усунено, можливі наслідки їх впливу на здоров’я та про права працівника не пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору (ст. 5 Закону України “Про охорону праці”).
Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров’я.
Усі працівники підлягають загально-обов’язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
Чинне законодавство гарантує права працівників на охорону праці під час роботи на підприємстві. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівниками, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати нормативним актам.
Якщо з’ясується, що власник не створив належних умов праці і вони становлять небезпеку для життя і здоров’я працівника, або власник вимагає від працівника виконання робіт, які не передбачені трудовим договором, працівник має право відмовитися від дорученої роботи, повідомивши про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці, представниками профспілки, членом якої є працівник, а також страховим експертом з охорони праці.
За період простою з вищезазначених причин за працівником зберігається середній заробіток.
У разі невиконання роботодавцем вимог законодавства про охорону праці, порушення умов колективного договору з цих питань працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням. У такому випадку, згідно зі ст. 6 Закону «Про охорону праці», працівникові виплачується вихідна допомога, розмір якої не може бути нижчим від тримісячного заробітку.
Працівника, який за станом здоров’я, відповідно до медичного висновку, потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести його на відповідну роботу на термін, зазначений у медичному висновку, у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.
Якщо з будь-яких причин зупинено тимчасову експлуатацію підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування, за працівником зберігається місце роботи, а за період простою нараховується середній заробіток.
Згідно з чинним законодавством роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі належні умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити дотримання вимог законодавства щодо прав працівників з охорони праці.
Роботодавець забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом, впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог гігієни праці, виробничої санітарії.
На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також на роботах, пов’язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, роботодавець зобов’язаний видати безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджуючі засоби (ст. 8 Закону). Працівники, які залучаються до разових робіт, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварії, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені зазначеними засобами.
Роботодавець зобов’язаний забезпечити за свій рахунок придбання, ком-плектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору, а уразі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника, замінити їх за свій рахунок.
Роботодавець має приділяти увагу щодо виявлення та усунення причин, що можуть призвести до нещасних випадків, професійних захворювань, здійсненню профілактичних заходів з метою недопущення аварії на ви-робництві. Для цього проводяться лабораторні дослідження умов праці, аналізується технічний стан виробничого обладнання та устаткування, здійснюється атестація робочих місць на відповідність їх нормативно-правовим актам з охорони праці, за підсумками якої роботодавець роз-робляє та впроваджує заходи усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я виробничих факторів.
Роботодавець через створену ним службу з охорони праці, комісію з питань охорони праці здійснює контроль за додержанням працівниками вимог виробничої санітарії, гігієни праці, техніки безпеки, використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконання робіт згідно з розробленими і затвердженими на підприємстві положеннями, інструкціями та іншими актами з охорони праці.
Працівники, виконуючи свої трудові обов’язки, повинні дотримуватись трудової і технічної дисципліни, підвищувати продуктивність та якість праці.
Згідно із Законом України «Про охорону праці» працівник зобов’язаний:
- дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей у процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;
- знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;
- проходити у встановленому законодавством порядку медичні огляди;
- виконувати зобов’язання з охорони праці, передбачені колективним договором (угодою, трудовим договором), та правила внутрішнього трудового розпорядку;
- співпрацювати з роботодавцем у справах створення безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати заходи щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу життю працівника чи здоров’ю людей, які його оточують, і навколишньому природному середовищу, повідомляти про небезпеку своєму безпосередньому керівнику або іншій посадовій особі;
- працівник, який не виконує обов’язків щодо охорони праці та вимог нормативних актів, правил внутрішнього трудового розпорядку, несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Умови розірвання трудового договору за ініціативи робітника
Працівник має право розірвати трудовий договір, який заключений на невизначений термін, письмово попередивши про це власника за два тижні.
Умови, при яких власник повинен розірвати трудовий договір в строк, про який просить працівник:
- невиконання умов контракту власником;
- переїзд на нове місце проживання;
- вступ до навчального закладу;
- неможливість проживання у данній місцевості, підтверджене медичним
висновком;
- вагітність;
- догляд за дитиною віком до 14 років або за дитиною-інвалідом;
- догляд за хворим членом сім’ї;
- вихід на пенсію.
Умови розірвання трудового договору за ініціативи власника
Трудовий договір, який заключений на невизначений термін, може бути розірваним достроково власником у випадках:
- змін в організації виробництва і праці – при ліквідації, реорганізації
підприємства, скороченні чисельності або штату працівників;
- невідповідності працівника посаді, що він займає, або роботі, що виконує;
- невідповідності стану здоров’я для продовження данної роботи;
- систематичного невиконання робітником без поважних причин своїх обов’язків
згідно трудового договору, якщо до робітника були раніше застосовані
дисциплінарні стягнення;
- при прогулі (в тому числі при відсутності на роботі більше 3-х годин на
протязі робочого дня) без поважних причин;
- при відсутності на роботі протягом 4-х місяців внаслідок тимчасової
непрацездатності;
- при появі на роботі в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння;
- при здійсненні за місцем роботи кражі майна власника, установленої при говоро
суду.
Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень (ст. 40 КЗпП України).
Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу. , ніж передбачено в частині першої цієї статті.
Скорочена тривалість робочого часу встановлюється:
шкідливими умовами праці ;
Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, т.т. не більше 20 годин.
Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда.
Тривалість відпочинку працівників.
Для відновлення фізичного, психофізіологічного стану людини, енергетичних витрат і т.п. працівником згідно законодавчих і інших нормативних актів передбачений час відпочинку.
31 календарний день.
Працівники використовують час перерви на свій розсуд. На цей час вони можуть відлучатися з місця роботи.
На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, власник за узгодженням з представником профспілки надає можливість прийняття їжі протягом робочого часу.
Працівникам, що працюють в холону пору року на відкритому повітрі або в закритих неопалюваних приміщеннях, вантажникам та деяким іншим категоріям працівників у випадках, передбачених законодавством, надаються спеціальні перерви для обігрівання і відпочинку, які включаються у робочий час. Власник (керівник) зобов’язаний обладнувати приміщення для обігрівання і відпочинку працівників.
При шестиденному робочому тижні працівникам надається один вихідний день, а при п’ятиденному робочому тижні – два вихідних дні. Загальним вихідним днем є неділя.
Другий вихідний день при п’ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації за погодженням з представником профспілки і , як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем.
Роботи в нічний час
Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.
При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу.
Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихід-ним днем.
Забороняється залучення до роботи в нічний час:
- вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років;
- осіб молодших 18 років;
- інших категорій працівників, передбачених законодавством.
Робота жінок в нічний час не допускається за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід, але це не поширюється на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім’ї.
За угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, та і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний встановити їй неповний робочий день або неповний робо-чий тиждень.
Оплата праці в цих випадках проводиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Робота в умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівника.
При змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку. Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід). Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється (ст.. 59 КЗпП України).
Понадурочні роботи.
Понадурочною вважається робота, що виконується понад встановленої законодавством тривалості робочого дня.
Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи тільки у таких випадках:
- при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвер-нення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;
- при проведенні громадсько-необхідних робіт по водопостачанню, газо-постачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв’язку – для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування;
- при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також необхідності невідкладного ремонту машин, верстаків або іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт для значної кількості тру-дящих;
- при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;
- для продовження роботи при нез’явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник зобов’язаний негайно вжити заходів до заміни іншим працівником.
До понадурочних робіт забороняється залучати (ст.. 63 КЗпП):
- вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років;
- осіб молодших 18 років;
- працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять.
Жінки, які мають дітей віком від 3 до 14 років або дитину-інваліда, можуть залучатись до надурочних робіт лише за їх згодою.
Залучення інвалідів до понадурочних робіт можливо лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям.
Понадурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника:
- 4-х годин протягом двох днів підряд;
- 120 годин на рік.
Компенсація понадурочних робіт здійснюється тільки підвищеною оплатою праці, не допускається надавати відгули.
Охорона праці жінок і підлітків
Конституція України (ст. 24) на вищому законодавчому рівні закріпила рівність прав жінок і чоловіків.
Разом з тим, трудове законодавство, враховуючи фізіологічні особливості організму неповнолітніх та жінок, інтереси охорони материнства і дитинства, встановлює особливі вимоги щодо охорони праці жінок і неповнолітніх.
Законом України „Про охорону праці” (стаття 10 ) забороняється застосування праці жінок та неповнолітніх на важких роботах і роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах.
Категорії робіт, на яких забороняється застосування праці жінок і неповнолітніх, а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками і неповнолітніми затверджуються Міністерством охорони здоров’я за погодженням з Державним комітетом України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Дергірпромнагляду).
Забороняється залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми:
- підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою роботою (до 2 разів на годину) – 10 кг;
- підіймання і переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни – 7 кг.
Законодавством про працю забезпечені права жінок на максимально досконалі режими праці і відпочинку, обмеження праці жінок на роботах у нічний час.
При цьому значна увага приділяється наданню пільг вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до трьох років: не допускаються роботи у нічний час, надурочні роботи і роботи у вихідні дні, направлення у відрядження без їх згоди (ст. 177 КЗпП).
Жінкам надаються відпустки по вагітності і пологам тривалістю 70 календарних днів до і 56 календарних днів після пологів, а також перерви для годування дитини. Вони, відповідно до медичного висновку, можуть мати знижені норми виробітку або бути переведені на легку роботу із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою (ст. 178 КЗпП).
Гарантії трудових прав жінок чітко визначені ст. 184 КЗпП. Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, також забороняється звільнення вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, самотніх матерів у випадку наявності у них дітей віком до 14 років чи дитини-інваліда, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, але з обов’язковим працевлаштуванням.
Жінкам, які працюють і мають двох і більше малолітніх дітей або дитину-інваліда, надаються пільги до відпустки.
Охорона праці неповнолітніх закріплена законодавством України. Неповнолітні (особи, що не досягли 18 років) у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, відпусках та деяких інших умов користуються пільгами.
Забороняється залучати їх до важких робіт і до робіт із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також до підземних робіт.
Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професій, пов’язаних з цими роботами, визначається Положенням, затвердженим наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці 15.12.2003 р. № 244.
Забороняється також залучати неповнолітніх до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.
Граничні норми підіймання та переміщення важких предметів неповнолітніми
Вік неповнолітніх,
у роках Граничні норми ваги вантажу, кг
Короткочасова робота Тривала робота
Юнаки Дівчата Юнаки Дівчата
14 5 2,5 — —
15 12 6 8,4 4,2
16 14 7 11,2 5,6
17 16 8 12,6 6,3
Усі особи, молодші вісімнадцяти років, приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду й у подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов’язковому медичному огляду.
За згодою батьків або опікунів можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п’ятнадцяти років.
Забороняється залучати неповнолітніх до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні (ст. 192 КЗпП).
Тривалість робочого часу для неповнолітніх працівників:
- віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень;
- віком від 15 до 16 років – 24 години на тиждень.
Щорічна відпустка неповнолітнім надається в літній час або, за їх бажанням, у будь-яку пору року.
Звільнення неповнолітніх з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, крім дотримання загального порядку звільнення, здійснюється тільки за згодою районної (міської) комісії у справах неповнолітніх (ст. 198 КЗпП).