Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Правовий режим внутрішнього ринку ЄС
Принципи внутрішнього ринку ЄС
Внутрішній ринок ЄС є основою, ядром , ……. розвивається і право союзу і сам союз.
Всі чотири свободи перераховані в тексті договору. ……….п.1, ст.3 Договору говорить про те, що для здійснення поставлених цілей діяльність суспільства має включати:
В договорі сказано, що ці свободи є основними компонентами внутрішнього ринку, без яких він існувати не може.
Термін «свободи» має декілька значень:
По-перше, кожна із цих свобод є принципом внутрішнього ринку ЄС, без якого він не зміг би існувати;
По-друге,кожна із свобод означає певне суб’єктивне право громадян ЄС, юридичних осіб, зареєстрованих на території ЄС, а також в деяких випадках і іноземців, наприклад – свобода пересування товарів.
По-третє, цей термін означає не тільки власне свободу здійснювати ті чи інші дії, але й весь комплекс прав і обов’язків, пов’язаних із такою свободою і закріплених в нормативних актах Си-в., нормах ……… права, які регулюють ці свободи властиві принципам прямої дії.
2.Свобода пересування товарів
Згідно із ст.23 Договору. Митний союз складається із двох рівнозначних компонентів:
Крім того договір забороняє дискримінаційне внутрішньодержавне оподаткування.
Кількісні обмеження і дії рівнозначні їм в праві ЄС.
Ст. 28 і 29 Договору забороняє кількісні обмеження (квоти) на експорт та імпорт товарів між державами – членами, а також дії рівнозначні їм.
Зазначення дій, які мають ефект рівнозначний кількісним обмеженням були визначені комісією на основі рішень …..(ЄСП).
Суд постановив у цій справі, що Бельгія не мала право забороняти імпорт із Франції шотландського віскі, у якого відсутній сертифікат походження, оскільки віскі вже перебувало на законних підставах у вільному обігу у Франції.
Рішення суду визначило дії, що мають ефект, рівнозначний кількісним обмеженням, як будь-яких, торгових правил, прийнятих державами – членами, які здатні прямо чи опосередковано, зараз чи постійно ускладнювати торгівлю всередині суспільства.
В цій же справі Суд визнав що торгові правила, які приймаються державами-членами для захисту споживачів повинні бути розумними не повинні заподіювати торгівлю між державами-членами і повинні бути “доступні усім громадянам Сп-ва”.
Інше рішення Суду, відоме як Cassis de Pijon (1979р.). Суд розглядав протест на рішення німецької справи , щодо заборони ввезення алкогольної продукції з іншої країни на тій підставі , що вона не відповідала прийнятій у Німеччині шкалі вмісту алкоголя. Суд визнав що це рішення є не дійсним на основі правила “взаємного визнання”. Тобто якщо товар законно вироблений в одній із держав-членів, він може вільно продаватися в іншій державі-члені навіть якщо він не відповідає його національним стандартам.
Можливі обмеження свободи пересування товарів.
Ст.30 Договору визначає певні обмеження пересування товарів на підставі захисту:
Останнє положення ст.30 гласить, що такі заборони, чи обмеження не повинні бути засобами свавільної дискримінації чи прихованою обмеження торгівлі між державами-членами.
Розглянемо декілька принципів.
Суспільна мораль.
Суд дозволив ВБ(Сполученому Королівству) використати підставу суспільної моралі для застосування норм кримінального законодавства для заборони на експорт певних порнографічних матеріалів із Нідерландів продаж яких був заборонений в Великій Британії.
В іншій справі Суд визнав незаконним заборону на ввіз до Великої Британії(UK) із Німеччини резинових надувних ляльок ґрунтуючись на тих же самих підставах оскільки їх виробництво і продаж вважались в Британії(UK) законними. Суд визнав такі дії ……..
Із рішень Суду по цих справах ми можемо зробити висновок, що хоч держави-члени мають право самостійно встановлювати на своїй території торгові обмеження ґрунтуючись на захисті суспільної моралі ці обмеження не повинні носити дискримінаційного характеру.
Захист життя і здоров’я.
Суд визнав незаконним законодавство Німеччини яке вимагало продажу на її території лише того пива яке відповідало …… рецептурі, на цій підставі посилаючись на захист життя і здоров’я людей було заборонено ввіз і продаж на території Німеччини шотландського пива «Хайнекен». Суд визнав ці дії незаконними.
Суд також визнав спроби італійців використати зазначені підстави для виправдання заборони на торгівлю макаронами із сортів звичайної , а не твердої пшениці.
Проте Суд визнав виправданим вимогу держав-членів до імпортерів харчової продукції, яка містить штучні добавки , надавати інформацію про потенційні ризики від них навіть , якщо ці продукти знаходяться у вільному обігу на території Співтовариства.
Захист громадської безпеки
Однією із небагатьох справ коли заходи обмеження торгівлі на цій підставі були впровадженими є справа 1984р. Сampus Oil Lfd V. Minister for Industry and Energi.
В Ірландії існувало законодавство про те, щоб усі імпортери бензину в Ірландію закупали не менше 35% від необхідного їм бензину на державному нафтопереробному заводі за ціною встановлено урядом Ірландії. Уряд виправдовував існування такого правила інтересами громадської безпеки. Він стверджував, що нафта є важливим продуктом, який завжди торкається національної безпеки і для будь-якої держави необхідно мати власне нафтопереробне виробництво.
Суд відхилив таку широку трактовку і просто визнав, що наявність мінімальних вимог по закупці нафтопродуктів у держави, яка не має або майже не має власної нафтодубовної ф нафтопереробної промисловості підлягає під рамки застосування ст.30.
В цьому ж рішенні суд підтвердив, що в принципі заходи захисту громадської безпеки не повинні носити економічний характер і застосування їх до нафтопродуктів є виключенням із правил.
3.Свобода пересування осіб
Свобода пересування осіб складається із кількох складових, а саме:
а) норм, які регулюють свободу пересування непрацюючих громадян ЄС з метою проживання;
б) норм, регулюючих свободу пересування працівників;
в) норм регулюючих свободу пересування працівників та ін. осіб негромадян ЄС;
г) норм регулюючих свободу підприємницької діяльності, тобто варіант свободи пересування, але для юридичних осіб та осіб що займаються підприємницькою діяльністю.
Починаючи з 1992р. свобода пересування для громадян ЄС розглядається в контексті громадянства ЄС. Ст.18 Договору спеціально передбачає, що всі громадяни ЄС наділені правом свободи пересування і проживання, оскільки це передбачено Договором.
Ст. 39, п. 1 Договору гласить: «свобода пересування веде до скасування будь-якої дискримінації на підставі державної належності працівників держав-членів у …зайнятості оплати, праці та інших умов праці й зайнятості».
Регламент № 1612/68/ ЄС Ради № 68/360/ ЄС «Про відміну обмежень на пересування і проживання робітників із держав-членів та їх сімей» наділяють аналогічним правом і членів сімей працівника працівника.
Т. ч. нормативні акти Співтовариства надають працівникам, громадянам ЄС усі можливості для працевлаштування в інших державах-членах і прирівнюють їх в усіх правах і обов’язках до робітників цих держав-членів крім того нормативні акти Співтовариства забезпечують таким робітникам право на отримання пенсії по досягненню пенсійного віку в тій державі-члені, де вони працювали, а також право на проживання в цій державі після виходу на пенсію.
Законодавство ЄС дає визначення поняття працівника-мігранта його обов’язковими мають бути:
До працівників не відносяться лише особи, робота яких настільки незначна, що може розглядатися виключно як допоміжна і несуттєва, крім того до працівників не відносяться особи, які здійснюють підприємницьку діяльність, та особи, які приїхали до держави-члена з метою навчання.
Обмеження свободи пересування
Вони містяться п.3 і п. 4 ст. 39 Договору. В п. 3 визнається можливість введення обмежень, виправданих необхідністю забезпечення громадського порядку, громадської безпеки чи охорони здоров’я. Принципово важливим було рішення суду по справі Van Duyn v Home Office.
По-перше, Суд визнав, що участь у певній організації, визнання її мети і завдань антигромадських завдань, може бути підставою для обмежень, метою підтримки громадського порядку і безпеки.
По-друге, принциповим положенням в рішенні Суду по цій справі є визначення Судом неможливості абсолютної рівності в підході до своїх громадян та іноземців при застосування обмежень, на право пересування працівників. Дійсно держава-член не може застосовувати до своїх громадян депортацію чи заборонити їм в’їзд на свою територію.
По-третє, обмеженням свободи пересування працівників є вимоги до державної служби (п.4 ст. 39 Договору). Вона гласить, що правила свободи пересування працівників не застосовується до працевлаштування на державну службу.
Поняття державної служби розповсюджується на службовців поліції, військовослужбовців, державних ченовників, які наділені владними повноваженнями, а не просто фінансуються із бюджету. Проте, якщо держава-член, все ж допустила громадянина іншої держави-члена до державної служби, вона не може до нього відноситися інакше ніж до своїх громадян на тій же службі.
4. Свобода підприємницької діяльності
Це варіант свободи пересування але не для фізичних, а для юридичних осіб. Свобода підприємницької діяльності складається із 2-ох компонентів:
а) свободи пересування підприємців;
б) свободи засновувати юридичні особи і інші форми, які не є юридичними особами.
Основні положення, які визначають свободу підприємницької діяльності міститить ст. 43 Договору:
«… заборонено обмежувати свободу підприємницької діяльності однієї держави-члена на території іншої держави-члена. Цим також заборонено застосовувати до громадян будь-якої держави-члена обмеження на створення придставництв, філій чи дочірніх підприємств на території будь-якої держави-члена. Свобода підприємницької діяльності також охоплю право започатковувати та вести самостійну трудову діяльність, а також створювати підприємства і керувати ними, зокрема товариства на умовах, встановлених для своїх громадян…»
Обмеження свободи підприємницької діяльності
Перше обмеження міститься в ст. 43 Договору, ця стаття вимагає від осіб, які користуються свободою підприємницької діяльності, щоб їх дії не протирічили «умовам глави, присвяченої капіталу».
Друге обмеження міститься в ст. 45. Ця стаття встановлює, що дані правила не застосовуються, якщо ця діяльність пов’язана із здійсненням державної влади, навіть тимчасово.
І нарешті в ст 46 говориться проте, що здійснення підприємницької діяльності не повинно протирічити застосуванню положень, закладених у законах, підзаконних чи адміністративних актах держав-членів, що обумовлюють окремий режим для іноземних громадян з огляду на суспільний порядок, суспільну безпеку та суспільне здоров'я.
5.Свобода надання послуг
Визначена в ст. 49 Договору: « В рамках положень сформульованих нижче, заборонено обмежувати свободу надавати послуги в межах союзу громадян держав-членів, які здійснюють підприємницьку діяльність у державі-члені іншій ніж та, громадяном якої призначено послуги».
У відповідності із ст. 50 Договору: «Послугами у сенсі цього договору є послуги, що їх надають зазвичай за винагороду, тією мірою, якою вони не підпадають під дію положень про свободу пересування людей, товарів та капіталу.
Послугами зокрема є:
а) діяльність промислового характеру;
б) діяльність торгівельного характеру;
в) діяльність ремісників;
г) діяльність осіб вільних професій».
Тлумачення Судом ст.49 Договору, показує, що Суд визнає, що у відповідності з цією статтею держави-члени зобов'язані відмінити любі правила, які встановлюють дискримінацію між іноземними громадянами ЄС, що надають послуги на їх території і своїми громадянами, це положення розповсюджується як на фізичні, так і на юридичні особи крім некомерційних.
Свобода пересування капіталу
Договір про ЄС не дає чіткого визначення поняття «пересування капіталу» цю прогалину заповнив Суд. У рішенні по справі Luisi and Carbone v. Ministero del Tesoro. Суд визначив, що «пересування капіталу» означає фінансові операції, суттєво зв’язанні з інвестуванням відповідних фондів.
У рішенні по справі R v Thompson Суд зауважив: «… небажаючи визначати кожний видаток, за яким відбувається переміщення капіталу вважаємо, що воно має місце коли фінансові джерела розташовані в одній країні використовуються для інвестицій в іншу країну, а інвестиція не враховується у зворотньому напрямку в розумний строк».
Т.ч. ми можемо заключити, що найбільш важливими складовими переміщення капіталу є:
а) фінансові операції, пов’язані з інвестиціями;
б) інвестування ресурсів в іншу країну;
в) неповернення в країну свого початкового місцезнаходження в розумний строк інвестування фінансових ресурсів.
Розділяють свободу переміщення капіталу і вільний рух поточних платежів.
Обмеження свободи переміщення капіталу
Ст. 58 Договору дає можливість для держав-членів застосовувати дотичні положення національного податкового права, які відрізняють платників податків за їх місцем проживання і за місцем інвестування їх капіталу. Договір також наддав державам-членам право приймати усі необхідні заходи для недопущення порушень національного законодавства в галузі сплати податків.