Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Назва реферату: Особливості господарського комплексу України
Розділ: Розміщення продуктивних сил
Особливості господарського комплексу України
Зміст
1. Вступ……………………………………………………… .3 стр.
2. Сучасний стан галузей промисловості України………… 4 стр.
3. Сучасний стан сільськогосподарського комплексу
України…………………………………………………………8 стр.
4. Висновок…………………………………………………… 10 стр.
5. Список використаної літератури……………………… .…13 стр. Вступ
У міру розвитку продуктивних сил розподіл праці ускладнювався. З’являлись усе нові виробництва, потім галузі, розширювалось коло природних ресурсів, що залучалися до виробничого процесу.
Україна віками розвивалась як важлива складова частина Російської імперії, а потім Радянського Союзу. Це вплинуло на структуру господарства та географію її зовнішніх економічних зв’язків. 80% промислового потенціалу країни не мали замкнутого технологічного циклу на її території. 70% усіх господарських зв’язків припадало на Росію.
За матеріалами ООН (1992 р.), Україна віднесена до економічно розвинених країн. У 1991-1996 рр. більшість показників її соціально-економічного розвитку погіршились, проте Україна і зараз має потужний економічний потенціал.
До основних факторів формування господарства України слід віднести:
– високу господарську освоєнність території;
– різноманітний природо-ресурсний потенціал;
– значний трудоресурсний потенціал;
– сприятливе геополітичне та транспортно-географічне положення;
– давню історію розвитку.
Господарство України характеризується такими основними рисами:
– наявність потужної промислової та агропромислової ланки;
– активна участь у міжнародному територіальному поділі праці;
– високий рівень територіального зосередження господарства більш ніж у 60 великих економічних вузлах;
– надмірно високий рівень зосередження промисловості у промислових агломераціях;
– консервативна галузева структура промисловості з переважанням у ній виробництва засобів виробництва;
– паритетність (рівність) промислового та агропромислового виробництв у багатьох областях;
– екстенсивний розвиток сільськогосподарського виробництва з недосконалими системами землеробства;
– недостатній розвиток рекреаційного комплексу, що не відповідає значному рекреаційному потенціалу країни;
– наявність розгалуженої транспортної системи, що має міжнародне значення;
– недостатній розвиток ринкової, виробничої, соціальної та екологічної інфраструктури;
– слабкий розвиток інноваційного комплексу;
– низька забезпеченість паливно-енергетичними, водними та лісовими ресурсами;
– застарілість технологій та зношеність основних виробничих фондів;
– недостатнє використання потужностей сировинної бази (у т.ч. відходів), зокрема, у будівництві;
Господарський комплекс України виник на основі соціального та економічного розвитку, міжнародного поділу праці та внутрішньодержавних інтеграційних процесів. До основних з них необхідно віднести територіальне кооперування, технологічне та інфраструктурне інтегрування. Господарський комплекс України відзначається складною структурою: галузевою, територіальною, функціональною та організаційною.
Галузева (компонентна) структура відображає співвідношення, зв’язки і пропорції між групами галузей. Головними її компонентами є дві сфери – виробнича і невиробнича.
Виробнича сфера складається з окремих ланок (їх ще називають народногосподарськими галузями). Зокрема, це промисловість (добувна й обробна), сільське господарство, будівництво та ін.
У невиробничій сфері виділяють п’ять ланок:
– апарат органів державного та громадського управління;
– житлово-комунальне господарство і побутове обслуговування;
– охорона здоров’я, спорт, соціальне забезпечення;
– освіта, культура, наука, мистецтво;
– сфера фінансів, кредитування, страхування.[5]
Сучасний стан галузей промисловості України
Україна має значний економічний потенціал. Провідна галузь економіки нашої держави - промисловість, у якій створюється основна частка національного доходу. Народногосподарський комплекс країни включає такi її види як важке машинобудування, чорна та кольорова металургія, суднобудування, виробництво автобусiв, легкових та вантажних автомобiлiв, тракторiв та iншої сiльскогосподарської технiки, тепловозiв, верстатiв, турбiн, авiацiйних двигунiв та лiтакiв, обладнання для електростанцiй, нафто-газової та хiмiчної промисловостi тощо. [4]
Для економіки України останніх років характерні два взаємопов'язані процеси: становлення її як економіки незалежної держави та трансформація від планово-централізованої до регульованої ринкової. Ці процеси як і в інших державах Східної і Центральної Європи супроводжуються кризовими явищами: падінням обсягів виробництва основних видів продукції, зростанням безробіття та зниженням рівня життя населення. Вихід з кризи Україна вбачає у переході до ринкових відносин, у формуванні відкритої для зовнішнього світу господарської системи. Саме на це й спрямовані реформи, які нині проводяться в економіці.
Сьогодні Україна як незалежна держава має всі передумови для економічного розвитку. Цьому сприяють не лише природні умови, а й вигідне географічне розташування на перехресті торгових шляхів.
Промисловість України - це складний комплекс з усіма притаманними сучасній індустрії галузями. Всього індустрія республіки налічує близько 300 галузей. Населення України становить близько 1 відсотка усього населення Земної кулі, а ним виробляється 5 відсотків індустріальної продукції планети. На Україну припадає 1/10 світового виробництва чавуну, 1/11 - сталі, 1/12 - кам'яного вугілля.
У промисловості України велика питома вага галузей важкої промисловості, особливо чорної металургії, вугільної промисловості, машинобудування. Значну частку становить й продукція військово-промислового комплексу, де зараз розгортаються процеси структурної перебудови та конверсії. [2]
Україна є виробником ряду конкурентоспроможних на міжнародному ринку товарів і володіє значним банком унікальних технологій та наукових розробок, реалізація яких відкриє резерв нових можливостей для власного і світового прогресу. Запуск супутника Землі "Січ" ввів Україну до клубу космічних держав. Літак "Мрія" та інші вироби заводу ім. О.Антонова, електронні мікроскопи, різних типів і класів кораблі, найпотужніші в світі преси, турбіни та дизельні двигуни - все це є на виробничому конвеєрі України. Як і висококласні тепловози, автомобілі багатьох класів і різного призначення.
Київ, Харків, Донецьк, Львів, Дніпропетровськ і Одеса - це визнані у світі центри науки. Генна інженерія і біотехнології, монокристали і штучні алмази, дослідження в галузі матеріалознавства, зокрема і радіаційного, в галузях надтвердих матеріалів та технології зварювання, в тому числі й космічного, фундаментальні дослідження в математиці, теоретичній фізиці, біології та хімії - все це ставить Україну до ряду передових високорозвинених країн із значним науково-технічним потенціалом. [1]
У лютому 2007р. проти відповідного місяця 2006р. обсяги промислового виробництва зросли на 11,0%, за період з початку року - на 13,4%. Приріст продукції одержано за всіма основними видами промислової діяльності, крім виробництва та розподілення електроенергії, газу та води.
У добувній промисловості обсяги виробленої продукції порівняно з січнем-лютим 2006р. збільшились на 5,7%. На підприємствах з добування металевих руд приріст продукції становив 11,7%, вуглеводнів - 1,4%. Водночас у добуванні вугілля і торфу випуск продукції скоротився на 1,1%.
У переробній промисловості за січень-лютий 2007р. одержано приріст виробництва - 16,0%.
У виробництві харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів обсяги продукції зросли на 13,5%. Збільшення випуску продукції спостерігалось на підприємствах з перероблення та консервування овочів та фруктів (на 25,2%), м'ясної промисловості (на 20,9%), з виробництва напоїв (на 18,8%), жирів (на 11,3%), кондитерської, тютюнової, молочної промисловості (відповідно на 11,5%, 8,2% та 4,3%). Поряд з цим зменшили обсяги продукції підприємства з виробництва макаронних виробів (на 19,7%) та борошномельно-круп'яної промисловості (на 1,9%).
У легкій промисловості виробництво продукції зросло проти січня-лютого 2006р. на 2,0%. Приріст в галузі в основному обумовлений зростанням випуску продукції на підприємствах текстильної промисловості, з виробництва одягу, хутра та виробів з хутра на 5,1%. Поряд з цим у виробництві шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів спостерігалось скорочення обсягів продукції на 8,1%.
На підприємствах з оброблення деревини та виробництва виробів з деревини, у целюлозно-паперовому виробництві і видавничій діяльності випуск продукції у січні-лютому 2007р. збільшився порівняно з аналогічним періодом минулого року відповідно на 40,0% та 9,1%.
У хімічній та нафтохімічній промисловості приріст продукції проти січня-лютого 2006р. становив 9,8%. Збільшення випуску продукції відмічалось у хімічному виробництві (на 8,7%), з нього у виробництві основної хімічної продукції (на 8,4%), фармацевтичному виробництві (на 8,6%), виробництві мила та миючих засобів, засобів для чищення та полірування, парфумерних та косметичних засобів (на 16,2%), штучних і синтетичних волокон (на 6,4%), лаків та фарб (на 3,6%). Зросли обсяги продукції на підприємствах з виробництва пластмасових виробів (на 26,0%). Водночас у виробництві гумових виробів спостерігалось скорочення випуску продукції (на 11,4%).
У металургії та виробництві готових металевих виробів обсяги продукції збільшились на 18,9%, у т.ч. на підприємствах з випуску чавуну, сталі та феросплавів - на 18,1%, інших видів первинного оброблення сталі - на 23,5%, з виробництва труб - на 32,3%, готових металевих виробів - на 26,7%, металевого лиття - на 24,8%, кольорових металів - на 1,8%. Підприємства з випуску коксу та продуктів нафтоперероблення перевищили рівень виробництва січня-лютого 2006р. на 0,5%. Приріст забезпечили підприємства з виробництва коксу, які збільшили обсяги продукції на 5,1%. Водночас у нафтопереробленні спостерігалось скорочення виробництва про-дукції на 1,3%.
У машинобудуванні суттєво наростили обсяги продукції проти січня-лютого 2006р. підприємства з виробництва автомобільного транспорту (на 56,3%), машин та устатковання для сільського та лісового господарства (на 52,6%), контрольно-вимірювальних приладів (на 43,2%), машин для добувної промисловості і будівництва (на 42,2%), залізничного машинобудування (на 29,2%), електричних машин та устатковання (на 24,0%). Зріс випуск продукції у виробництві верстатів (на 17,3%), машин та устатковання для перероблення сільгосппродуктів (на 21,4%), побутових приладів (на 13,0%), машин та устатковання для металургії (на 7,9%), апаратури для радіо, телебачення та зв'язку (на 6,8%). Водночас спостерігалось скорочення обсягів продукції на підпри-ємствах з виробництва офісного устатковання та електронно-обчислювальних машин (на 8,7%).
У січні-лютому 2007р. порівняно з відповідним періодом 2006р. приріст виробництва продукції зафіксовано у промисловості всіх регіонів.[3]
Сучасний стан сільського господарства України
Сільське господарство країни перебуває нині у стадії реформування. Природа України подбала про його могутній потенціал. Ще на початку ХХ ст. Україна вважалася "житницею Європи" - близько 90 відсотків експортованої Росією пшениці вивозили з України. Із всієї земельної площі України, що перевищує 60 млн. га, сільськогосподарські угіддя займають майже 41,9 млн. га, а орні землі - понад 33,3 млн. га. Чорноземи України визнані кращими чорноземами світу і містять у собі всі необхідні елементи для різкого піднесення врожайності за умови кращої організації виробництва, впровадження сучасних технологій і хіміко-біологічних засобів формування і захисту врожаю. Рослинництво є найважливішою галуззю сільського господарства. В Україні вирощується жито, пшениця, кукурудза, цукрові буряки, соняшник, зернобобові, льон, овочі, фрукти та інші. [3]
Обсяг продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств за січень 2007р. проти січня 2006р. зріс на 6,9%, у т.ч. у сільськогосподарських підприємствах - на 15,8%, у господарствах населення - на 2,3%.
Тваринництво. За розрахунками, у господарствах усіх категорій на 1 лютого 2007р. поголів'я великої рогатої худоби склало 6,2 млн. голів (на 5,6% менше, ніж на 1 лютого 2006р.), у т.ч. корів - 3,3 млн. (на 8,2% менше), свиней - 7,9 млн. (на 12,9% більше), овець і кіз - 1,6 млн. (на 1,6% менше), птиці всіх видів - 160,4 млн. голів (на 4,6% більше).
В аграрних підприємствах відбулося скорочення чисельності великої рогатої худоби на 9,0%, у т.ч. корів - на 12,2%; зросло поголів'я свиней (на 22,8%), овець і кіз (на 4,0%), птиці (на 11,8%). В господарствах населення спостерігалося скорочення поголів'я великої рогатої худоби (на 3,5%), у т.ч. корів (на 6,9%), овець і кіз (на 2,9%) та птиці (на 0,7%); водночас поголів'я свиней збільшилося на 6,8%.
У господарствах населення на початок лютого п.р. утримувалось 63% загальної чисельності великої рогатої худоби (на 1 лютого 2006р. - 62%), у т.ч. корів - 77% (76%), свиней - 58% (62%), овець і кіз - 81% (82%), птиці - 54,5% (торік - 57,5%).
У січні 2007 в сільськогосподарських підприємствах обсяг вирощування худоби та птиці збільшився проти минулорічного на 25,4%, у т.ч. великої рогатої худоби - на 7,7%, свиней - на 36,5%, птиці - на 28,5%. Відношення загального обсягу вирощування худоби та птиці до реалізації тварин на забій становило 106% (торік - 111%).
Станом на 1 лютого 2007р. в аграрних підприємствах було в наявності кормів усіх видів 3,0 млн.т кормових одиниць, що на 18% менше, ніж на 1 лютого 2006р., у т.ч. концентрованих - 1,1 млн.т кормових одиниць (на 20% менше). У розрахунку на 1 умовну голову великої худоби припадало по 7,3 ц к. од. кормів усіх видів, у т.ч. концентрованих - по 2,6 ц к. од. (торік відповідно 9,2 ц та 3,4 ц к. од.).[3]
Реалізація сільськогосподарської продукції.
Загальний обсяг реалізованої сільськогосподарськими підприємствами власно виробленої аграрної продукції за січень 2007р. порівняно з січнем 2006р. збільшився на 13%, у т.ч. продукції рослинництва - на 3%, продукції тваринництва - на 19%. Частка продукції рослинництва у загальній вартості реалізованої продукції склала 33%, тваринництва - 67% (у січні 2006р. відповідно 29% та 71%).
Середні ціни продажу аграрної продукції сільськогосподарськими підприємствами за всіма напрямами реалізації за січень 2007р. порівняно з січнем 2006р. зросли на 1%, у т.ч. на продукцію рослинництва - на 31%, а на продукцію тваринництва - зменшилися на 8%.
Станом на 1 лютого 2007р. на підприємствах, що здійснюють зберігання, переробку зернових культур та в сільськогосподарських підприємствах (крім малих) було в наявності 10,3 млн.т зерна (на 8% менше проти 1 лютого 2006р.), у т.ч. 4,6 млн.т пшениці (на 12% менше). Безпосередньо в аграрних підприємствах було в наявності 3,8 млн.т зерна (на 28% менше проти 1 лютого 2006р), у т.ч. 1,2 млн.т пшениці (на 41% менше). Крім того, за даними Мінагрополітики, на портових терміналах та складах знаходилося близько 0,8 млн.т зерна, у т.ч. 0,2 млн.т пшениці.
Середня закупівельна ціна зернових культур, яку пропонували при закупівлі зберігаючі та переробні підприємства, у січні п.р. становила 671,6 грн. за т, з них на пшеницю - 676,2 грн. за т (у січні 2006р. - відповідно 480,2 грн. та 510,6 грн. за т).
Обсяг роздрібного товарообороту підприємств за січень 2007 року
Обсяг роздрібного товарообороту підприємств, які здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі та ресторанного господарства, за січень 2007р. становив 9,9 млрд.грн., що у порівнянних цінах на 25,5% більше обсягу січня 2006р.[3]
Висновок
Сучасний етап економічного і соціального розвитку України пов'язаний з радикальними змінами, зумовленими переходом до ринкових відносин. Він передбачає створення соціальне зорієнтова ної економіки, яка означає поворот всього виробництва до потреб споживача. Соціальне зорієнтована ринкова економіка розуміється як господарська система, в якій кожна група і соціальний тип насе лення одержують можливість для реалізації своїх життєвих здібнос тей і запитів на основі вільної праці і зростання особистих доходів.
Властиві ринку механізми саморегулювання повинні забезпе чити збалансованість економіки країни; найкращу координацію всіх виробників; раціональне використання трудових, матеріаль них і фінансових ресурсів; гнучкість виробництва, його сприй няття досягнень науково-технічного прогресу; органічне поєд нання вітчизняної економіки із світовим господарством.
Перетворення на шляху до ринкової економіки здійснюються за кількома взаємопов'язаними напрямами:
1) лібералізація економіки, тобто зняття адміністративних обме жень з цін, господарських зв'язків, зовнішньоекономічної діяльності;
2) стабілізація фінансів і грошової системи, які забезпечують зміцнення гривні як загального еквівалента і єдиного платіжного засобу на території країни;
3) приватизація, розвиток підприємництва, створення інших інституційних передумов ефективного ринкового господарства і економічного зростання;
4) структурна перебудова економіки, її демілітаризація, інтег рація в світове господарство, підвищення конкурентноздатності української продукції на світовому ринку;
5) створення конкурентного ринкового середовища;
6) активна соціальна політика з метою пристосування праце здатного населення до нових умов, соціальний захист найбільш вразливих верств населення, створення передумов економічного зростання на основі підвищення ролі ділової активності населення.
За концептуальними розробками науковців Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, основною метою роз витку народногосподарського комплексу України в перспективі повинно бути неухильне зростання темпів ВВП як важливого джерела підвищення життєвого рівня населення.
Стратегічним напрямом економічних реформ повинна стати їх соціальна спрямованість. Державна політика у цій сфері має бути спрямована на покращення соціально-економічних та виробни чих умов праці підвищення реальних доходів населення зростан ня освітнього і культурно-технічного рівня населення, покращен ня медичного обслуговування, посилення охорони довкілля.
Поступове становлення економічного потенціалу України пов'я зане з реалізацією структурної політики у сфері матеріального виробництва. Така політика полягає у створенні високорозвинутого господарського комплексу, який відповідає сучас ним вимогам ринкового господарства.
Основа формування структурної політики в галузях матері ального виробництва зумовлена тим, що нині склалася недоско нала структура виробництва, а дія адміністративних, економіч них та соціальних важелів управління значно послаблена.
Створенню збалансованого господарства України значною мірою заважає невиважена цінова політика держави. Поступовий розвиток господарства України буде не можливим без активної науково-технічної політики, яка повинна забезпечити технологію оновлення виробничого потенціалу, сприя ти випуску наукомісткої продукції.
Зовнішньоекономічна політика держави повинна бути спря мована на подальшу інтеграцію у світовий простір на базі ство рення могутнього експортного потенціалу та досягнення збалан сованості торговельного балансу.
Важливою складовою економічної політики держави є її регіо нальний аспект. Тільки завдяки обгрунтованій національній політи ці, спрямованій на подальше розширення повноважень і відпові дальності місцевих органів влади, можна поєднати різні за своїми природними та соціально-економічними умовами регіони у єдиний народногосподарський комплекс. Необхідно розробити не тільки ре гіональні цільові комплексні програми, а й програми розвитку і роз міщення продуктивних сил окремих областей і АРК, програми при кордонного співробітництва та розвитку вільних економічних зон.
Список використаної літератури
1. Заставний Ф. Д. Географія України. — Львів, 1994.
2. Паламарчук М. М., Паламарчук О. М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії. — К.: Знання, 1998. — 416с.
3.Державний комітет статистики
4. Мішогло Г.О. Економічна географія України з основами виробництва. - К., Поступ, 1997.
5. Розміщення продуктивних сил / Під ред.Є.П.Качана. - К., Діло,1997.