Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
НІКІФОРОВ ПЕТРО ОПАНАСОВИЧ
УДК 336.741
РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВОГО ОБІГУ В УМОВАХ РИНКОВОЇ
ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ
Спеціальність 08.01.01 –економічна теорія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук
Київ –
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі економічної теорії Київського
національного університету імені Тараса Шевченка.
Науковий консультант: доктор економічних наук, професор,
академік НАН України, Чухно Анатолій Андрійович,
професор кафедри економічної теорії Київського
національного університету імені Тараса Шевченка.
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,
Лагутін Василь Дмитрович, Київський національний
торгівельно-економічний університет,
завідувач кафедри економічної теорії.
Доктор економічних наук, професор Лютий Ігор Олексійович,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
професор кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту.
Доктор економічних наук, професор Мельник Олексій Михайлович,
Київський національний економічний університет,
професор кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів.
Провідна установа: Інститут економіки НАН України,
відділ методології і теорії економічних досліджень, м. Київ.
Захист відбудеться 19 вересня 2003 року о 10 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.001.13 Київського національного
університету імені Тараса Шевченка за адресою:
, м. Київ, вул. Васильківська, 90-А, ауд. 704.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського
національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:
, м. Київ, вул. Володимирська, 58, кім. 12.
Автореферат розіслано 18 серпня 2003р.
Вчений секретар
Спеціалізованої вченої ради Солодовникова І.І.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Будь-яка теоретична оцінка стану національної економіки, визначення цілей економічної політики та практичних заходів по їх реалізації будуть неповними без урахування змін у грошовій сфері. Це очевидно, тому що грошовий обіг є важливим елементом ринкової економіки, а його стійкість має виключне значення для її нормального функціонування.
В історичному розвитку грошові відносини суттєво змінювались, відчували значні потрясіння, впливали на економічний стан в цілому, як і, навпаки, стан економіки впливав на розвиток грошового обігу, визначав його суттєві характеристики. Все це обумовило існування різноманітних, часто протилежних наукових концепцій та багатьох дискусійних питань. Не випадково теорія грошей та проблеми регулювання грошового обігу відносяться до найбільш складних і найменш відпрацьованих складових економічної науки.
Особливо важливим стає значення проблем грошового обігу на переломних етапах історичного розвитку. Про це свідчить і досвід сучасної незалежної України, яка здійснює перехід до ринкової економіки в умовах гострих соціально-економічних протиріч, у тому числі, у грошовій сфері. Стабілізація грошового обігу, стійкий курс гривні є важливими передумовами нормалізації економічного стану, забезпечення рівноваги на ринку, створення умов для економічного зростання. І навпаки, розлад грошового обігу, значні темпи інфляції ведуть до руйнації ринкових механізмів, сприяють падінню виробництва, погрожують розвалу всієї соціально-економічної системи. При цьому для економіки суттєво важливими є способи боротьби з інфляцією, витрати пов’язані з нею. Вивчення особливостей даних процесів є надзвичайно актуальним для економіки сучасної України, яка вирішує складні макроекономічні проблеми.
Більше того, для України виключно актуальні саме проблеми регулювання грошового обігу, аналізу ролі грошей у відтворювальних процесах, тому що при переході до ринкової економіки трансформація грошових відносин значно випереджає зміни в інших сферах економіки.
Мабуть немає держави, яка б не стикалась з тими або іншими проблемами монетарної сфери. Інфляція, наприклад, сьогодні є характерною ознакою сучасного економічного порядку у світі. Практика свідчить про повсюдне розповсюдження інфляційних процесів, які з одного боку, будучи наслідком існуючих господарських диспропорцій, з іншого –водночас є важливою причиною їх посилення та загальної нестабільності економіки. Але рівні інфляції в різних країнах неоднакові, як різною є і міра контрольованості інфляційних процесів. Як правило, помірні темпи інфляції, нормальне функціонування грошової системи –це результат не тільки збалансованого та стійкого економічного зростання, але і ефективної політики державного регулювання.
Тому так важливо вивчати особливості сучасної монетарної політики, яка об’єктивно відіграє суттєву роль в економічному розвитку. Сучасна монетарна політика України має незначний період становлення і відповідно історичний досвід досягнення визначених цілей. Складність її реалізації пов’язана з нерозвиненістю грошово-кредитних відносин ринкового типу, а також нестабільним станом економіки.
Дослідження концептуальних основ регулювання грошового обігу, зарубіжного досвіду їх використання при здійсненні монетарної політики особливо важливе внаслідок розмаїття цієї політики та методів її реалізації. В результаті надзвичайно актуальним стає завдання пошуку національної моделі регулювання грошового обігу, її адаптації до специфічних умов сучасної економіки України, тобто розробка концепції національної монетарної політики, яка б відповідала динаміці соціально-економічних змін та була спрямована на вирішення проблем перехідної економіки і зростання ефективності регулювання грошової сфери.
Проблеми грошового обігу та його регулювання у тому або іншому вигляді розглядались у більшості фундаментальних праць з економічної теорії. Більше того, починаючи з появи меркантилізму, вони знаходяться в центрі постійних дискусій. У цілому необхідно відмітити видатний вклад у розробку даних питань основоположників кількісної теорії грошей Д.Юма та Р.Кантильйона; засновників класичної школи А.Сміта, Д.Рікардо та їх послідовника Дж.С.Міля, К.Маркса, який спирався у дослідженні грошей на трудову теорію вартості та діалектичний метод; представників неокласики та кейнсіанства: Л.Вальраса, К.Вікселя, Дж.М.Кейнса, А.Маршала, А.Пігу, Д.Патінкіна, Дж.Тобіна, М.Туган-Барановського, І.Фішера, М.Фрідмена, Ф.Хайєка, Й.Шумпетера. В сучасних умовах дискусії ведуться перш за все між кейнсіанськими та монетаристськими напрямками економічної теорії.
Західна економічна література базується на досвіді функціонування економіки розвинутих країн, при цьому помітна схильність до надмірної формалізації абстрактно-теоретичних конструкцій та перебільшення ролі методів економіко-математичного моделювання і функціонального аналізу не на користь дослідженню концептуально-теоретичних передумов аналізу та їх відповідності дійсності, вивченню причинно-наслідкових залежностей. Водночас рекомендації міжнародних фінансових організацій однобічно орієнтовані на класичні монетаристські концепції, на вузько трактовані завдання фінансового оздоровлення, на забезпечення контролю за виконанням запропонованих стабілізаційних програм.
Проблеми державного регулювання монетарної сфери є об’єктом дослідження багатьох сучасних вітчизняних дослідників: О.Василика, А.Гальчинського, В.Геєця, О.Гриценко, А.Даниленка, О.Дзюблюка, В.Загорського, Б.Кваснюка, Т.Ковальчука, С.Корабліна, Н.Костіної, В.Лагутіна, В.Литвицького, І.Лютого, В.Міщенка, А.Мороза, О.Мельника, С.Науменкової, І.Радіонової, М.Савлука, В.Стельмаха, А.Чухно, В.Ющенко та інших. Серед учених близького зарубіжжя заслуговують на увагу роботи А.Анікіна, С.Борисова, С.Брагинського, Б.Домненко, С.Глазьєва, А.Іларіонова, З.Каценеленбаума, А.Косого, Л.Красавіної, В.Крилова, О.Лаврушина, Д.Смислова, І.Трахтенберга, А.Хандруєва, В.Усоскіна, М.Ямпольского.
У цілому стан розробки монетарної тематики в сучасній економічній науці дозволяє вітчизняним дослідникам проводити серйозний теоретичний аналіз закономірностей формування системи регулювання грошового обігу в умовах переходу до ринкової економіки на основі критичного осмислення існуючих концепцій та теорій. Разом з тим у сучасній вітчизняній літературі відсутні інтегровані дослідження, спеціально присвячені аналізу теоретичних основ регулювання грошового обігу, адаптації рекомендацій різних наукових шкіл до сучасних українських умов, а, отже, розробці підходів до формування цілісної моделі національної монетарної політики.
Все це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження, його логіку та структуру.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою наукової теми “Трансформація економічних систем і становлення ринкової економіки в Україні” (реєстраційний номер), яка розробляється колективом кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка та теми “Еволюція перехідної економіки України в умовах глобалізації економічного розвитку” (реєстраційний номер 0102 U 005304), розроблюваної колективом кафедри економічної теорії та менеджменту Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Роль автора у виконанні цих тем полягала у здійсненні розробок, пов’язаних з теоретичним обґрунтуванням особливостей регулювання грошового обігу в сучасній Україні та удосконалення механізму застосування основних інструментів реалізації вітчизняної монетарної політики.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є системно-концептуальне дослідження теоретичних та методологічних основ регулювання грошового обігу, критичний аналіз змісту відповідних концепцій та їх методології, наукове обґрунтування оптимальних варіантів монетарної політики, адекватних до конкретно-економічних умов і потреб, визначення концептуальних основ національної монетарної політики України.
Відповідно до поставленої мети визначені основні завдання дослідження, спрямовані на її досягнення:
- дослідити методологічні підходи до визначення сутності та функцій грошей, здійснити аналіз розвитку теорії грошей, кількісних та якісних характеристик грошового обігу, логіки його дослідження:
узагальнити та критично переосмислити погляди провідних представників кількісної теорії грошей на взаємозв’язок грошового обігу, виробництва та рівня цін;
дослідити методологічні аспекти визначення вартості грошей, на цій основі проаналізувати теоретичні концепції порушення рівноваги у грошовій сфері, особливості процесів інфляції та дефляції;
розкрити багаточинникову природу змін купівельної спроможності грошей, показати різноманітність соціально-економічних наслідків дестабілізації грошового обігу та обґрунтувати необхідність його державного регулювання у комплексі із заходами по регулюванню економіки в цілому;
узагальнити та систематизувати теоретичні концепції регулювання грошового обігу, дослідити систему цілей та інструментів монетарної політики держави;
здійснити аналіз зарубіжного досвіду антиінфляційної політики, показати особливості інфляційних процесів та сучасної макроекономічної ситуації в Україні;
дослідити процеси становлення та розвитку інституційної основи регулювання грошового обігу в Україні, показати проблеми функціонування Національного банку України та вітчизняної банківської системи при розв’язанні завдань регулювання грошового обігу;
розкрити основні напрямки адаптації варіантів монетарної політики до умов сучасної України, показати еволюцію вітчизняної монетарної політики, її концептуальні засади, цілі та інструменти в сучасних умовах, особливості реалізації її кредитної та валютної складових;
визначити концептуальну основу монетарної політики, адекватної цілям та умовам соціально-економічного розвитку України на сучасному етапі.
Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження є грошовий обіг України та зарубіжних країн у його взаємозв’язку з розвитком виробництва та системою державного регулювання економіки. Предмет дослідження –регулювання грошового обігу та монетарна політика держави, їх основні принципи, цілі та механізми реалізації.
Методологія та методика дослідження. Методологічною основою дисертації виступає синтетичний підхід, який включає елементи діалектичного, прагматичного та структурно-функціональних методів дослідження. При цьому автор опирався на фундаментальні праці економістів, що розробляли методологію соціально-економічного дослідження: А.Сміта, К.Маркса, А.Маршала, Дж.М.Кейнса, Дж.Хікса, Ф.Хайєка, Й.Шумпетера.
У дисертації застосовувались як загальнонаукові, так і спеціальні методи: наукової абстракції, індукції та дедукції, історико-логічний, аналітичний, системний та методи статистичного аналізу. Зокрема, використання системного методу обумовило аналіз основних сутнісних моментів грошових відносин (1.1), грошового обігу як об’єкту економічного дослідження (1.2), банківської системи України (4.2.2), проблем кредитної та валютної політики як складових монетарної політики в Україні (5.3,5.4). Застосування методу поєднання історичного і логічного дозволило виявити особливості регулювання грошового обігу на різних етапах його історичної еволюції (3.1), діалектичний підхід використано при визначенні цілей та інструментів сучасної монетарної політики (3.2), статистичні методи –при аналізі процесів розвитку банківської системи України, еволюції монетарної політики НБУ (4.3).
Інформаційною базою дослідження є дані офіційної статистики України, Німеччини, Росії, США, публікації економічних видань, аналітико-статистичні огляди, правові та нормативні документи з питань розвитку банківської системи та регулятивної діяльності НБУ, довідкові та аналітичні матеріали МВФ та Світового банку, монографічні дослідження і статті зарубіжних та вітчизняних авторів.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у системно-концептуальному дослідженні теоретичних та методологічних основ регулювання грошового обігу, науковому обґрунтуванні концепції національної монетарної політики в умовах ринкової трансформації економіки України. Основні наукові результати, що знайшли своє відображення у проведеному дослідженні та характеризують особистий здобуток дисертанта, такі:
- обґрунтовано сутність сучасних грошей як умовних одиниць, що виступають у формі різноманітних ліквідних активів та не мають у зв’язку з цим чіткої якісної та кількісної визначеності. Водночас вони характеризуються як платіжні засоби, що мають кредитну природу, а тому опосередковано зберігають матеріальну основу своєї купівельної спроможності у вартості всіх товарів, що стоять за кредитом, і забезпечують власну функціональну цінність шляхом обмеження своєї кількості за допомогою централізованої кредитно-банківської системи і державного регулювання. Спираючись на дане трактування сучасних грошей та аналіз кількісних параметрів грошової маси, виявлені особливості її структури в умовах сучасної української економіки та обґрунтована необхідність обов’язкового моніторингу функціонування неорганізованої частини платіжного обороту в Україні;
- показано системну логіку аналізу грошового обігу як об’єкту економічного дослідження, визначено ключові проблеми, які безпосередньо стосуються теорії і практики регулювання грошового обігу, критерії та показники його впорядкування та раціоналізації, а також вказано на його специфічні особливості в умовах сучасної України;
- отримала розвиток методологія дослідження взаємозв’язку між кількістю грошей, обсягом виробництва та рівнем цін. У результаті сформульовано висновок про те, що кількісна теорія грошей дає найбільш загальне, однобічне пояснення взаємозв’язку між змінами грошової маси та іншими економічними змінними, а тому її безпосереднє застосування можливе лише в рамках абстрактно-теоретичних моделей загальної економічної рівноваги, побудованих на основі метода порівняльної статики.
- визначені основні недоліки методології монетаристського варіанту кількісної теорії грошей та наведені аргументи на користь переважно ендогенного характеру пропозиції грошей і нестабільності попиту на гроші;
- концептуально переглянуто гіпотезу про нейтральність грошей та сформульовано положення про їх не –нейтральність (включно і вплив на макроекономічні показники монетарної політики) у тому числі і у довгостроковому періоді. У зв’язку з цим піддано критиці штучне протиставлення коротко- і довгострокових оцінок впливу грошей на виробництво;
- обґрунтовано висновок про необхідність посилення (без надмірної концентрації владних повноважень в руках одного органа) ролі державного регулювання грошового обігу, спрямованого на вдосконалення форм і методів регулювання, підвищення ефективності їх використання, комплексне застосування заходів, орієнтованих не тільки на монетарну, але і на немонетарну сфери економіки;
- розроблено методологічну основу формування монетарної політики, побудовану на концепції прагматично-синтезуючого, дискреційного підходу, який полягає у необхідності вибору та синтезу (по мірі переходу у процесі пізнання від абстрактного до конкретного) теоретично різнорідних, але раціональних пропозицій з метою ефективного розв’язання економічних завдань. Обґрунтовано за допомогою аналізу та узагальнення досвіду антиінфляційної політики окремих розвинутих країн положення про високу результативність вказаного підходу до здійснення монетарної політики внаслідок його орієнтації на процес адаптації її (політики) форм та методів до конкретно-економічних умов тієї або іншої країни;
- сформульовано визначення прагматично-дискреційного варіанта монетарної політики, як такої, що вступає у протиріччя з принципами будь-якої ортодоксальної концепції –орієнтація водночас на декілька цілей, відхилення від стандартів ортодоксальних варіантів політики під впливом зміни конкретно-економічної ситуації. Водночас зроблено висновок про доцільність комплексного використання різнородних елементів трансмісійного механізму монетарної політики та дискреційності у ході її реалізації;
- дана негативна оцінка антиінфляційній політиці України у 90-ті роки, яка спиралась на монетаристські варіанти стабілізаційних програм МВФ, результатом якої стала дезінфляція, досягнута ціною значного падіння виробництва, розповсюдження грошових сурогатів, зростання неплатежів та доларізації економіки. При цьому вказано на переваги в умовах транзитивної економіки України стабілізаційної політики, що базується на принципах прагматичного градуалізму. Водночас зроблено висновок про тенденцію до переходу в останні роки від квазімонетаристського варіанту монетарної політики до прагматично-дискреційного;
- обґрунтовано доцільність переходу в Україні до режиму прямого таргетування інфляції як концептуальної основи прагматично-дискреційної монетарної політики, адекватної умовам і потребам транзитивної економіки України, який передбачає її реалізацію у комплексі із заходами по забезпеченню стабільних умов для економічного зростання, відмову від кредитів МВФ, збільшення монетизації економіки та створення системи розподілу ресурсів на користь “реального” сектора економіки, і зорієнтований водночас на декілька імпліцитних цілей монетарної політики при висуванні в якості провідної експліцитної мети –темпів інфляції;
- вироблені конкретні рекомендації по підвищенню ефективності національної монетарної політики: пом′ягшення обмежень зростання грошової маси, розвиток системи рефінансування НБУ у напрямку стимулювання інвестиційної діяльності у виробничій сфері, поступове втілення операцій з переобліку векселів, збільшення на цій основі регулюючої ролі облікової ставки відсотка, реалізацію заходів по скороченню неплатежів та обороту грошових сурогатів, помірну девальвацію гривні однаковими з інфляцією темпами, вдосконалення НБУ регулятивної бази діяльності комерційних банків.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що отримані наукові результати як використовуються так і можуть у подальшому використовуватись в процесі опрацювання програм соціально-економічного розвитку України, підготовки нормативно-правових активів з проблем формування монетарної політики України. Крім цього, методологічний характер дослідження визначає його певний внесок в розвиток економічної теорії, адже дане дослідження розвиває мало розроблений у вітчизняній економічній науці напрямок, розширює його методологічну базу, спрямоване на вирішення важливої теоретичної проблеми, яка має суттєве значення для досягнення стабільності грошового обігу та економіки в цілому, забезпечення стабільних умов для економічного зростання.
Розробки автора, практичні висновки та пропозиції були використані Комітетом Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності при підготовці проекту Закону України “Про створення сприятливих умов для розміщення валютних та інших майнових цінностей в Україні та недопущення їх відпливу за кордон” та підготовці висновків Комітету щодо прийняття проекту Закону “Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” щодо уповноважених банків” (довідка № 0610/357 від 27.12.2002 р.). Окремі положення дисертації використані НДЕІ Міністерства економіки та з питань євроінтеграції при виконанні Інститутом плану науково-дослідних робіт Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України на 2002 рік (наказ Міністра економіки та з питань європейської інтеграції від 26.06.2002 р. № 193) у відповідних розділах тем: “Розроблення прогнозу економічного і соціального розвитку України на середньостроковий період (оптимістичний і песимістичний варіанти) і підготовка пропозицій щодо його використання під час розроблення Урядом Програми діяльності Кабінету Міністрів України”, “Розроблення моделі взаємоузгоджених прогнозних розрахунків СНР, бюджету, платіжного балансу та монетарних показників, а також методичних рекомендацій щодо її використання та задіяння моделі і рекомендацій в економічній роботі центральних органів виконавчої влади” (довідка № А/37 від 27.01.03 р.).
Результати дисертаційного дослідження використовуються також в практичній роботі АКБ “Трансбанк”, зокрема, в розробленій у банку стратегії кредитної політики, механізмі моніторингу підприємницьких структур (довідка № 01/01-221 від 30.01.2003 р.).
Основні теоретичні положення наукового дослідження використовуються у навчальному процесі при викладанні курсів “Макроекономіка”, “Грошовий обіг та кредит”, “Основи банківської справи” та спецкурсу “Актуальні проблеми економічної теорії” на економічному факультеті Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (довідка № від ).
Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи обговорювались на засіданні кафедр економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Результати дисертаційного дослідження оприлюднені на 16 вітчизняних і міжнародних науково-практичних конференціях, серед яких: “Криза економіки України та можливості виходу з неї” (Івано-Франківськ, 1993); “Інвестиційна діяльність в Україні: проблеми розвитку та регулювання” (Чернівці,1997); Стратегія економічного розвитку в умовах глобалізації” (Чернівці, 2000); “Україна на порозі ХХІ сторіччя: економіка, державність” (Вінниця, 2000); “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський союз: теорія і стратегія” (Ялта-Форос, 1996); “Фінанси, грошовий обіг та кредит в забезпеченні суспільного добробуту” (Київ, 2001); “Структурні та інституціональні фактори економічного зростання” (Київ, 2001); “Україна в глобальному середовищі: нові алгоритми управління економікою” (Чернівці, 2002) та інші.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано у вигляді одноосібної монографії (19,3 д.а.), матеріалів двох колективних монографій, двох підручників (у співавторстві), 25 статей у фахових наукових журналах і збірниках наукових праць, а також тез доповідей у матеріалах вітчизняних та міжнародних науково-практичних конференцій загальним обсягом 48 друкованих аркушів.
Обсяг і структура роботи. Дисертація містить вступ, 5 розділів, які включають 17 підрозділів, висновки, список використаних джерел та додатки. Робота викладена на сторінках друкованого тексту, має 265 найменувань використаних джерел, містить таблиці, окремі схеми, рисунки.
Загальний задум і логіка дослідження визначили відповідну структуру і зміст роботи, що відповідає цільовій спрямованості та визначеним завданням.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено його основну мету та завдання, подано коротку анотацію нових наукових положень, запропонованих автором особисто, показано теоретичне і практичне значення та апробацію отриманих результатів.
У першому розділі “Методологічні аспекти дослідження грошового обігу” здійснено аналіз теоретичних засад грошових відносин, кількісних та якісних характеристик грошового обігу, та логіку його дослідження, а також взаємозв’язок грошового обігу, виробництва та рівня цін.
Складність грошей як об’єкта теоретичного пізнання, багатоплановий характер їх системної побудови передбачують багаторівневу структуру підходів до визначення якісної сутності та функціональних властивостей даного економічного феномену. Для виявлення реальних причинно-наслідкових зв’язків, які зумовлюють природу та об’єктивні основи саморозвитку грошових відносин потрібне їх розмежування на логічно відособлені площини (рівні) аналізу, на кожній з яких розглядаються специфічні завдання процесу пізнання: 1) рівень сутності грошей; 2) рівень пізнання змісту і форм функціонування грошей; 3) рівень аналізу емпіричних закономірностей розвитку конкретно історичних функціональних форм грошей і специфіки їх реалізації.
Методологічно суть грошей, їх внутрішня природа пізнається сама в собі, в їх субстанціональності, функціональна специфіка грошей аналізується в рамках цілісного комплексу грошових відносин, а аналіз обігу окремих функціональних форм грошей здійснюється на тому рівні пізнання, де гроші розглядаються у їх безпосередній реальності. При цьому вихідним концептуальним підходом до визначення суті грошових відносин у їх еволюційному, історичному розвитку є констатація того, що можливість виникнення різноманітних форм грошей закладена в самій їх суті, природі їх функцій, а послідовний аналіз “родових”, генетичних зв’язків кожного з вищенаведених рівнів пізнання дозволяє “зафіксувати і передати” специфіку співвідношення абстрактного і конкретного і водночас логічного і історичного в теорії грошей.
Вивчення процесів виникнення та еволюції грошей, а також зміни їх форм показало, що вони пов’язані з об’єктивними потребами функціонування сфери обміну, формуванням і розвитком кредитно-банківської системи, посиленням ролі держави. Кардинальні зміни у грошових відносинах в ході історичного розвитку означають не тільки модифікацію форм грошей, але і вказують на перетворення у сфері змісту грошових відносин, трансформації сутності грошей.
Для сучасної західної та в значній мірі вітчизняної і російської літератури характерне неприйняття будь-якої необхідності у внутрішній вартості грошового матеріалу. Стверджується, що ера паперових грошей оголила їх суть, яка полягає в тому, що гроші потрібні не самі по собі, а заради речей, які на них можна купити. Пануючий прагматизм у викладенні власне теорії грошей привів по-суті до розмивання самого поняття грошей та їх сутнісних властивостей. В роботі наведені існуючі у сучасній літературі чисельні спроби розкрити сутність категорії грошей і показано, що в методологічному плані огріхи цих спроб полягають у намаганні розкрити сутність грошей через чисто зовнішні риси їх функціонування. Але ж методологічно не явища формують сутність, а вона сама в них проявляється і не може бути зведена до суми цих явищ. Саме тому в класичній теорії поняттю грошей передувало поняття вартості як субстанції, що робить товари співвимірними. Гроші, будучи похідними від вартості, лише інструментально забезпечують її еквіваленту оцінку, і самі по визначенню були одним з багатьох товарів, що порівнюються. Грошова одиниця була потрібна лише для виміру всієї кількості товару, що протистоїть товару, який вимірюється. Тому сьогоднішній вимір вартості товару у доларах, гривнях, євро хоча зовні і не викликає відчутних товарних характеристик вимірювача, методологічно залишається похідним від генетично обумовленого бартерного виміру, а еволюція механізму виміру вартостей і збільшення кількості факторів, що при цьому враховується, включно з ефектом граничної корисності аж ніяк не знімає докорінне, фундаментальне питання про гроші як специфічну вартісну форму. Мова повинна йти лише про особливості сучасних механізмів реалізації грошей у функції міри вартості, а не про глибинну проблему їх сутності.
Коли у ХХ ст. був зруйнований золотий стандарт, роль золота в результаті його демонетизації кардинально змінилася і тільки в цих історичних умовах були створені необхідні передумови трансформації грошей як загального еквівалента в умовну одиницю, яка опосередковано продовжувала зберігати матеріальну основу своєї купівельної спроможності у вартості всіх товарів, що стоїть за кредитом. Таким чином, функціонування кредитно-банківської системи та державне регулювання економіки обумовлюють не тільки незалежне від золота кредитне існування грошей, але і забезпечує взаємозв’язок між розвитком виробництва і кількістю грошей. У цих умовах кредитно-паперові гроші виражають вартість товарів тільки умовно, оскільки була втрачена їх строга, коректна якісна та кількісна визначеність. Тому співвідношення вартості товарів і кількості грошей в кожний даний момент часу визначає купівельну спроможність грошової одиниці. Звідси обов’язкові та вимушені її коливання і можливість виконувати їх функціональну роль самими різними ліквідними активами.
У зв’язку із цим невизначеність кількісних та якісних характеристик грошей є явищем об’єктивним. Не випадково, що дослідження особливостей сучасного грошового обігу виявило значні труднощі визначення сутності грошей як ліквідних активів, що виконують відповідні функції, складність відокремлення грошей від “негрошей”. Існування так званих “квазігрошей” є тому підтвердженням. Завдання встановлення кількісних стандартів грошових ресурсів в умовах значного їх розмаїття вирішується єдиним можливим шляхом побудови агрегатів грошової маси з компонентами, що мають неоднакову ступінь ліквідності. Специфічні умови України передбачають особливості структури грошових агрегатів: велику долю готівкових грошей, необхідність врахування іноземної готівкової валюти, що обертається в країні, існування різноманітних грошових сурогатів, які, на наш погляд, Національному банку доцільно враховувати при складанні широких агрегатів грошової маси в аналітичних цілях. При цьому компоненти грошової маси України (готівка та безготівкові платіжні засоби, гривневі та валютні кошти, нормальні гроші та сурогати) в значній мірі відокремлені, оскільки оберненість їх один в одного ускладнена, пов’язана з додатковими витратами та обмежена правовими нормами. У зв’язку з цим підкреслена необхідність дослідження проблеми регулювання грошового обігу органами нагляду та виказана пропозиція про обов’язковий моніторинг функціонування неорганізованої (“неофіційної”) частини платіжного обороту в Україні.
Оскільки в сучасних умовах можливі значні коливання розмірів грошової маси, остільки набула значної актуальності проблема взаємодії між кількістю грошей та іншими змінними економіки, що передумовило необхідність аналізу різних варіантів теорії грошей. Такий аналіз показав, що кількісна теорія дає лише найбільш загальне причому однобічне, абстрактно-теоретичне пояснення взаємозв’язку між зміною грошової маси та іншими економічними змінними. Позитивний аспект даної теорії полягає у спробах визначення оптимальної кількості грошей, рекомендаціях по регулюванню грошової маси, методів та інструментів монетарної політики. З іншого боку необхідно бачити, що її безпосереднє застосування можливе лише в рамках статичних моделей загального економічного розвитку.
Кількісну теорію грошей можна вважати універсальною, оскільки вона має досить багато відгалужень. У роботі проаналізовано особливості поглядів на природу грошей і їх взаємозв’язок з іншими економічними змінними як представників класичної теорії (Д.Юма, Д.Рікардо, Дж.С.Мілля), так і більш пізні, у тому числі сучасні варіанти кількісної теорії, що розвивалася в руслі неокласичного напрямку економічної теорії (І.Фішер, А.Маршал, А.Пігу, Й.Шумпетер, М.Фрідмен). Окреме місце займає кейнсіанська теорія грошей, яка по суті є складовою теорії державних фінансів, і у боротьбі з якою протягом 60-80-тих рр. ХХ ст. відбувалось відродження кількісної теорії грошей у вигляді концепції монетаризму, навколо якої не припиняються суперечки, наукові пошуки, політичні дискусії тощо. В роботі підкреслено, що запропонована МВФ для України монетаристська концепція макроекономічної стабілізації в практичному плані привела до реалізації спрощеного варіанту кількісної теорії грошей, згубного для країн з несформованою ринковою економікою.
У дисертації робиться висновок про те, що методологічні дефекти теорії М.Фрідмена полягають у тому, що передумови його концепції в значній мірі виходять за рамки реальності, можливості ринкового саморегулювання ідеалізуються, а абстрактні висновки застосовуються безпосередньо для аналізу конкретної дійсності. При цьому підкреслюється, що емпіричну перевірку цих висновків не потрібно абсолютизувати внаслідок потенційно обмежених можливостей даного методу та неоднозначного трактування її висновків, про що свідчать численні економетричні дослідження та існуючі дискусії з приводу їх результатів. У дисертації вказується на переважно ендогенний характер пропозиції грошей та високу ступінь вірогідності порушення попиту на гроші.
Грошовий обіг виконує в ринковій економіці два основних завдання: а) перерозподіляючи грошові засоби між суб’єктами ринку, забезпечує вільний перелив капіталу з однієї сфери економіки в іншу і тим забезпечує їх взаємозв’язок; б) збільшує або зменшує грошову масу в обігу, що забезпечує потребу в грошових засобах усіх сфер економіки. Дослідження грошового обігу передбачають аналіз його якісних та кількісних характеристик, які взаємопов’язані, взаємообумовлюються і в комплексі формують той стан грошового обігу, який не тільки дозволяє виконувати вищенаведені завдання але і забезпечує стабільність грошей і передумови економічного зростання. В дисертації показано системну логіку аналізу грошового обігу як об’єкту економічного дослідження, визначено ключові проблеми, які безпосередньо стосуються теорії і практики регулювання грошового обігу, вказано на його специфічні особливості в умовах сучасної України. В аналізі грошового обігу найважливіше значення мають обсяг, кордони і структура грошової бази і грошової маси, їх розміщення та коливання в часі, швидкість обігу грошей, розмір грошового мультиплікатора, монетизація економіки, фіскальна політика держави, стан банківської системи країни, яка регулює грошові потоки.
У роботі акцентовано увагу на критеріях та показниках, що характеризують впорядкування та раціоналізацію грошового обігу: достатність (оптимізація) грошової маси, необхідної для обігу; стабільність грошової одиниці; рівень збалансованості грошового обороту з макроекономічними показниками розвитку національної економіки; ефективність емісійного результату; відповідність обсягів та структури грошових заощаджень населення інтересам як готівкового обігу так і інвестиційного процесу; стан платіжної дисципліни в економіці країни; якість платіжного обороту; достатність ресурсного потенціалу банківської системи для регулювання грошової маси; ступінь споживання населенням банківських послуг.
Дослідження грошового обігу тісно пов’язані з аналізом монетарного ринку, оцінкою попиту на гроші та їх пропозиції, визначенням вартості грошей. Аналіз грошового обігу вимагає також з’ясування його місця та ролі у перебігу макроекономічних процесів, у розвитку кредитних відносин, інфляційних процесів, взаємозв’язку з державними фінансами, отже, дослідження різноманітних аспектів монетарної політики як політики інституціонального регулювання грошового обігу.
Оскільки гроші є внутрішнім елементом ринкового механізму господарювання, що безпосередньо приймають участь в “обміні речовин”, який йде в процесі відтворення, то вони не можуть бути “вуаллю” реальних економічних процесів, “нейтральними” по відношенню до них. Структура цін та доходів, обсяг та структура виробництва змінюються в результаті знецінення грошей, що відкидає догму про нейтральність грошей. Даний принцип може мати лише обмежене застосування в якості однієї з передумов рівноважних моделей. Метод порівняльної статики, за допомогою якого будуються ці моделі, штучно протиставляє коротко- та довгострокові оцінки впливу грошей на виробництво. В дійсності зміни грошової маси здійснюються постійно, а отже і виробництво, структура цін і доходів в динаміці постійно відчувають їх вплив. Звідси витікає необхідність враховувати вплив широкого кола факторів в різних умовах господарської діяльності та неможливість безпосереднього застосування постулатів кількісної теорії до конкретної динаміки економічних показників, конкретне пізнання не зводиться до прямого підведення емпіричних даних під загальні абстрактні конструкції.
У другому розділі “Нестабільність купівельної спроможності грошей та необхідність регулювання грошового обігу” висвітлюються методологічні аспекти визначення вартості грошей, на цій основі аналізуються теоретичні концепції інфляції та дефляції як прояву нестабільності купівельної спроможності грошей, дестабілізації грошового обігу та обґрунтовується необхідність регулювання останнього.
На відміну від грошей-товару, сучасні кредитно-паперові гроші формуються в обігу як законні платіжні засоби завдяки тому, що є декларованими державою грішми. Їх емісія здійснюється виключно кредитним шляхом і хоча держава своїм декретом зобов’язує приймати їх на своїй території як засіб платежу, однак вона не може продекларувати їх вартість. Остання у сучасних грошей формується під впливом ринкових сил стихійно і держава може вжити відносно цих сил лише заходи регулювання, але повністю скасувати їх дію вона не може.
Суттєвим методологічним аспектом аналізу грошового обігу є диференціація підходів при визначенні вартості грошей у їх трансакційному використанні та грошей у функції нагромадження. Вартість грошей у трансакційному застосуванні є величиною, оберненою динаміці цін реальних благ, тобто їх купівельною спроможністю. Тому коректне також застосування поняття “умовна”, або “відносна” вартість грошей. Вартість грошей у формі фінансових активів (мотив зберігання, заощадження) визначається через винагороду у вигляді відсотка. На відміну від вартості грошей (відносної), яка визначається купівельною спроможністю, показником “ціни” тієї чи іншої грошової одиниці є її валютний курс. Між купівельною спроможністю грошей, нормою відсотка і валютним курсом існує взаємозалежність, взаємодія, взаємозумовленість, що свідчить про єдину генетичну основу цих трьох варіантів визначення вартості сучасних грошей.
Формування вартості та ціни грошей, забезпечення рівноваги між їх попитом та пропозицією є принциповою функцією грошового ринку. Розвинута ринкова економіка формує, з одного боку, автоматичний механізм саморегуляції попиту і пропозиції грошей в якому виділяються такі його елементи як грошовий мультиплікатор, швидкість обігу грошей, ціновий стабілізатор і механізм заміщення, а з іншого боку –передбачає необхідність застосування зовнішніх (інституціональних) регуляторів грошового обігу, які в рамках відповідної монетарної політики спрямовані на унеможливлення різких змін купівельної спроможності грошей.
Історія свідчить про можливості різких змін купівельної спроможності грошей –інфляції та дефляції. В роботі визначено, що вони мають багаточинникову природу і є результатом переплетіння як монетарних так і немонетарних факторів. При цьому похідний характер грошового обігу по відношенню до реальної економіки означає, що базові причини інфляції та дефляції лежать перш за все у негрошовій сфері, в порушенні економічної рівноваги та диспропорціях відтворювального процесу. Підкреслюється, що руйнація золотого стандарту, більша гнучкість грошово-кредитної емісії та посилення її державного регулювання після 2-ої світової війни фактично привели до ліквідації грошових криз і дефляційних періодів. Але ціною цього було висування на перший план проблеми інфляції. Виникла довгострокова тенденція до зростання цін, хоча при цьому помірна інфляція не мала руйнівних наслідків для економіки, більше того вона сприяла пом’якшенню циклічних коливань та зменшенню безробіття.
Оскільки чинники, що викликають інфляцію різноманітні і мають як монетарний так і немонетарний характер, остільки причинно-наслідкові зв’язки між ними можуть мінятись місцями, знаходячись в залежності від конкретних обставин: стану економічної кон’юнктури, заходів державної фіскальної та монетарної політики тощо. В результаті механізми інфляції попиту та витрат тісно переплітаються та взаємозумовлюють один одного. Тому неправильними є твердження про те, що єдиною необхідною та достатньою умовою, яка визначає темпи інфляції є зміна темпів зростання грошової маси. Відповідно, і констатація тісного статистичного взаємозв’язку між темпами зростання грошової маси та цін сама по собі ще не є доказом визначальної ролі монетарних факторів. Водночас в роботі підкреслюється, що в сучасній західній економічній науці в теорію інфляції починають впроваджуватись ідеї теорії цін як основи інфляції, витискаючи наявні до цього часу теорії грошей, а протиріччя грошового обігу при цьому трактуються не тільки як форми прояву макроекономічної нестабільності, що є характерною рисою усіх західних підручників серії “Економікс”, але і процесів на мікрорівні, де формуються витрати, йде процес ціноутворення в умовах недосконалої конкуренції. В дисертації аналізуються також окремі чинники інфляції, наприклад, дефіцит державного бюджету, кредитна експансія комерційних банків, надмірне зростання інвестицій, державна політика доходів, очікування, політична нестабільність та інші.
Соціально-економічні наслідки інфляції та дефляції такі ж різноманітні, як і їх причини, і приводять до дестабілізації грошового обігу. В умовах останньої, коли суттєво змінюється купівельна спроможність грошей, порушується рівновага у відношеннях між боржниками та кредиторами, здійснюється перерозподіл національного доходу між соціальними групами, між державою та населенням. Значні масштаби інфляції –дефляції здійснюють руйнівний вплив на виробництво. Але помірна інфляція на відміну від дефляції може надати стимулюючого впливу економічній кон’юнктурі. При цьому підкреслюється, що між темпами інфляції та економічного зростання існує обопільна залежність, а крім того економічне зростання визначається в значній мірі такими чинниками, які не мають відношення до зростання цін. Здійснення ринкових реформ в Україні методами “шокової терапії” привело до катастрофічних економічних наслідків. Спочатку вони були пов’язані із різким стрибком інфляції, а потім із спробами боротьби з нею за допомогою монетаристських рецептів. У зв’язку з цим в роботі підкреслюється, що стабілізаційна програма “прагматичного градуалізму” мала б у вітчизняних умовах перевагу над шоковими заходами.
У третьому розділі “Концептуальні основи регулювання грошового обігу та особливості сучасної монетарної політики” аналізуються теоретичні основи регулювання грошового обігу, визначаються цілі та інструменти сучасної монетарної політики, розглядається зарубіжний досвід її розробки та здійснення.
Розглянуті у роботі концептуальні корені регулювання грошового обігу мають в основному кейнсіанську та монетаристську природу. В результаті підкреслюється, що ні перший, ні другий підхід не можуть претендувати на абсолютну універсальність, але і не повинні відкидатись, тому що ефективність пропонованих заходів залежить від конкретно-історичних умов функціонування відповідної економічної системи, відбору та синтезу раціональних пропозицій тих чи інших концепцій.
Водночас при цьому робиться висновок про те, що оскільки грошовий обіг необхідно розглядати в єдності з іншими сферами економіки, то грошово-кредитну (ширше –монетарну) політику слід здійснювати в єдності із заходами по регулюванню економіки в цілому, спрямованими на стимулювання економічного зростання та прогресивні структурні зміни у виробничій сфері. Іншими словами, регулювання грошового обігу у широкому розумінні передбачає реалізацію заходів, спрямовану не тільки на монетарну, а й на немонетарну сфери економіки, а отже вимагає комплексного і в той же час гнучкого підходу.
Основу монетарного контролю складає діяльність центральних банків, роль яких достатньо суттєва. Але в роботі показано, що можливості центрального банку контролювати грошову пропозицію не безмежні, оскільки вони залежать від складних процесів взаємодії між Центральним банком, комерційними банками, бізнесом та населенням. Центробанк як орган монетарного регулювання може безпосередньо впливати не на всю грошову масу в обігу, а лише на грошову базу. Взаємозалежність цих двох параметрів у великій мірі визначається кредитною активністю системи комерційних банків через дію грошового мультиплікатора. Величина останнього, як відомо, залежить від співвідношення готівки і депозитів в структурі грошової маси (d), та встановлених ЦБ норм обов’язкових резервів (r) і відповідно можливих намагань комерційних банків мати надлишкові резерви. Як (d), так і (r) не є величинами постійними і такими, що повністю визначаються політикою ЦБ, отже останній не може точно визначати грошову масу шляхом формування тієї чи іншої величини грошової бази. В дисертації акцентується увага на негативних наслідках низької кредитної активності комерційних банків України, що суттєво позначається на формуванні грошової маси в обігу. З цієї точки зору автором розглядається проблема монетизації вітчизняної економіки, що визначається невикористаними можливостями банківської системи збільшувати грошову масу через ефект мультиплікації. В роботі визначаються також два підходи в оцінці ефективності розглянутої діяльності у сфері грошового обігу: один з них наполягає на сприятливості деяких форм недосконалої конкуренції на грошово-фінансових ринках, інший –на сприятливих умовах вільної конкуренції. У цілому на основі критичного аналізу концепцій сучасного монетаризму, раціональних очікувань, денаціоналізації грошей зроблено висновок, що магістральний шлях у вирішенні проблем грошової сфери лежить у напрямку подальшого посилення державного регулювання грошового обігу, орієнтованого на вдосконалення його форм та методів, підвищення ефективності їх використання.
Конкретизація теоретичних концепцій регулювання знаходить своє відображення при формуванні цілей монетарної політики, визначенні механізмів та інструментів її реалізації. Аналіз цілей, трансмісійних механізмів, інструментів монетарної політики, які пропонуються наукою та використовуються на практиці показав, що жоден з них не є ідеальним і не може претендувати на виключність. Тому часто використовують різного роду змішані варіанти цієї політик. На успіх у справі стабілізації грошового обігу можна розраховувати, якщо держава буде спиратись на весь комплекс заходів з урахуванням конкретної економічної ситуації.
У зв’язку з цим в дисертації висунута в якості методологічної основи формування монетарної політики концепція прагматично-синтезуючого підходу. Її суть полягає в тому, що в процесі сходження від абстрактного до конкретного, по мірі наближення до практики, теорія повинна все більше слугувати інструментом дії, що сприяє вибору засобів, необхідних для досягнення поставлених цілей, вирішення конкретних завдань. Значення теорії в кінцевому рахунку полягає в тому, наскільки вона є дієвою, корисною у справі вирішення таких завдань. Однак однобічність абстрактно-теоретичних концепцій, схильність до ортодоксальної абсолютизації висновків ускладнює процес досягнення обумовлених конкретною ситуацією цілей, знижує ефективність реалізованих заходів. Водночас, змінність та суперечливість реальної дійсності, відносність можливостей пізнання її людиною передбачають необхідність синтезу теоретично різнорідних, але раціональних пропозицій по регулюванню економічних процесів. При цьому під прагматично-синтезуючим підходом треба розуміти не еклектичне поєднання різнорідних поглядів та понять, а діалектичний процес відбору раціональних елементів різних концепцій та їх синтезу у ході практичного використання. Прагматично-синтезуючий підхід до формування будь-якого варіанта монетарної політики означає орієнтацію на декілька формально недосяжних водночас цілей та відмову при необхідності від вимог, принципів тієї або іншої теоретичної концепції. Переваги прагматично-синтезуючого, дискреційного варіанту саме і полягають у забезпеченні необхідної гнучкості політики, відносної свободи дій, необхідної для реагування на обставини, що змінюються. Доцільність використання елементів дискреційності означає, що державі (ЦБ) необхідно діяти за правилами, узгоджуючи їх водночас з обставинами, але таким чином, щоб не втратити довіри до своєї політики.
У роботі показано, що прагматично-синтезуючий підхід доцільно мати на увазі і при вивченні трансмісійного механізму монетарної політики, оскільки у ньому переплітаються прямі, опосередковані та обернені зв’язки, дія різних чинників –грошової маси у будь-якій інтерпретації, різноманітних процентних ставок, обсягу кредиту та рівня банківської ліквідності. Тому ефективність роботи трансмісійного механізму буде залежати у тому числі і від вміння використовувати його різнорідні елементи. Аналогічним повинен бути підхід і до використання різного роду інструментів монетарної політики, ні один з яких не є ідеальним і тільки комплексне, в різних комбінаціях, їх застосування може забезпечувати успіх.
Внаслідок особливостей теоретичних підходів, економічного стану в різних країнах, монетарна політика не може бути всюди однаковою, тому для неї характерна багатоваріантність. Вивчення досвіду антиінфляційної політики США, Великої Британії, Німеччини дозволило зробити висновок про те, що спроби здійснення її у варіанті монетаризму були невдалими і необхідним стало застосування прагматично-синтезуючих, дискреційних підходів (орієнтація на декілька цілей, їх зміна в залежності від ситуації тощо), щоб досягти позитивних результатів. Відносно вдалий досвід таргетування грошової маси в Німеччині показав, що відповідні показники розглядались там як середньострокові орієнтири монетарної політики, визначення яких опиралось на довгострокові тенденції в динаміці ВВП, швидкості обігу грошей, а також на оцінку інфляційної інерції і головне на стабільність попиту на гроші. Але і така політика неодноразово корегувалась з урахуванням конкретної економічної ситуації, навіть до випадків відмови від неї на користь досягнення інших цілей –наприклад, стабільного валютного курсу марки в якості головної мети. В сучасних умовах як монетаристську фактично визначають таку політику, яка всього лише робить особливий наголос на боротьбу з інфляцією і використовує при цьому будь-які, різні з теоретичної точки зору рецепти. Прагматична монетарна політика розвинутих країн подолавши недоліки її ортодоксальних варіантів стала більш реалістична та ефективна.
Водночас, в роботі підкреслюється, що з початку 90-тих років ХХ ст. ціла група країн (приблизно 30, як розвинутих, так і тих, що розвиваються) перейшла до режиму прямого таргетування інфляції, який, з одного боку, включає досить складні з технічного погляду процедури, але з іншого –і є тим монетарним режимом, який в найбільшій мірі реалізує ідею прагматично-синтезуючої, дискреційної монетарної політики.
Четвертий розділ дисертації “Макроекономічні аспекти регулювання грошового обігу в умовах ринкової трансформації економіки України” присвячений аналізу особливостей інфляційного процесу та сучасної макроекономічної ситуації в Україні, визначенню інституційних основ регулювання грошового обігу та дослідженню еволюції монетарної політики Національного банку України.
В умовах вітчизняної економіки особливе значення в розвитку великої інфляції (навіть гіперінфляції) зіграли як об’єктивні обставини загальноекономічного плану, так і суто суб’єктивні моменти, пов’язані з прорахунками керівництва НБУ в регулюванні грошового обігу. Серед перших провідну роль грали наступні: макроекономічна нерівновага як результат глибокої макроекономічної кризи; структурні деформації; технологічна відсталість та низька ефективність виробництва, що обумовлюють високий рівень витрат. Це багато в чому обумовило суперечливість наслідків стабілізаційних заходів, першочергово спрямованих на обмеження попиту. Однак в результаті жорсткої політики обмежень попиту відбувалось значне зниження реальної грошової маси, виникла нестача грошей, що сприяло подальшому падінню виробництва, зростанню неплатежів, бартеризації економіки, розповсюдженню грошових сурогатів, а з іншого боку –доларизації економіки. Зниження темпів зростання цін (у тому числі дефляцію 2002 року) та стабільний валютний курс гривні сьогодні безпідставно, на наш погляд, ототожнювати з фінансовою стабілізацією, яка вимагає цілого ряду додаткових умов: бездефіцитного або низького (1–% ВВП) рівня дефіциту держбюджету; сприятливого рівня державного боргу; раціоналізації податкової системи; оздоровлення фінансів підприємств; ліквідації платіжної гіперкризи; нормалізації структури грошової маси, досягнення сприятливого рівня процентних ставок і активізації кредитного процесу, забезпечення стійкого розвитку реального сектора економіки. Сучасний період залишається періодом дезінфляції, якому притаманні достатньо гострі суперечності, велика кількість невирішених проблем, що в значній мірі є наслідком антиінфляційної політики попередніх років, яка здійснювалась з наголосом на ортодоксально-монетаристські рецепти. У зв’язку з цим в роботі зроблено висновок про необхідність корегування економічної політики в цілому та її грошово-кредитної складової зокрема. З цією метою відомі варіанти монетарної політики необхідно адаптувати до умов, що об’єктивно склались в сучасній Україні.
У дисертації акцентується увага на тому, що економічна теорія в аналізі такого складного економічного явища як інфляція розділяє її чинники на монетарні та немонетарні. Інфляція в Україні в сучасних умовах має багаточинникову природу і її причини навряд чи можна пояснити суто монетарною політикою НБУ. В Україні найбільш суттєвими немонетарними причинами інфляції останніх років були: монополізація економіки, низький рівень конкурентних засад у ній; неконкурентне ціноутворення; функціонування збиткових підприємств, отже нерентабельне споживання ресурсів; розрив платежів і “цінове страхування від неплатежів”; слабка і тривала у часі реакція виробництва на зміни у попиті; якісні та кількісні характеристики фінансової системи, яка опосередковуючи грошові потоки, з різною ціновою динамікою спрямовує їх у будь-які сфери економіки.
У довгостроковій перспективі динаміка інфляційних процесів залежить не стільки від якості монетарної політики НБУ, скільки від інституціональних умов її реалізації, від структурних зрушень в реальній економіці та у фінансовому секторі, який не може сьогодні перерозподіляти грошові потоки з такою ж ефективністю та швидкістю, як це робиться в розвинутих країнах. В перехідній економіці правомірне питання про межі відповідальності ЦБ за рівень інфляції, про механізми коректного розподілу цієї відповідальності між різними органами державного управління. Вочевидь економіка України і за кількісними параметрами і за якісними характеристиками далека від стандартів розвинутих країн, ці різні економіки мають абсолютно різну швидкість та якість реакції на цінові імпульси та й різну природу самих цих імпульсів.
Макроекономічна ситуація в Україні у 2000-2002 рр. характеризується економічним зростанням –і це найважливіший, найсуттєвіший результат для регулювання грошового обігу, найбільш важливий чинник зниження рівня інфляції та змін у монетарній політиці НБУ. Підтримання темпу економічного зростання на рівні 5–% у рік є актуальним завданням. Проте погляд на бажані темпи потрібно модернізувати, змістивши акценти на якість макроекономічної динаміки, яка вимагає прискорення структурних змін, зменшення зовнішньої складової за рахунок посилення внутрішнього контуру зростання, більш рішучого просування інноваційним шляхом розвитку економіки, її детінізації. Серед структурних та кон’юнктурних обмежень економічного зростання домінують перші, які стають дедалі жорсткішими, водночас саме вони в найбільшій мірі формують інфляційний потенціал української економіки, причому не на рівні 2-4%, а 10% і більше.
Грошовий обіг функціонує в межах діючої у будь-якій країні грошової системи на інституційних засадах. Інституційне регулювання грошового обігу є однією з головних функцій держави. Інституційна основа для регулювання грошового обігу (здійснення монетарної політики) виникла в Україні з виникненням дворівневої національної банківської системи, на першому рівні якої знаходиться Національний банк України, на другому –мережа комерційних банків. Кожен рівень реалізує притаманні йому у ринковій економіці функції по організації та регулюванню грошового обігу, маючи для цього відповідні статуси.
Роль НБУ в системі регулювання грошового обігу розглядається через його ключові, базові функції. Такими функціями, що визначають сутність і специфіку вітчизняного Центробанку є емісійна функція, функція “банку уряду”, “банку банків” та функція регулювання грошового обігу. Саме остання функція визначається як головна, домінуюча, тоді як усі інші функції займають підпорядковане стосовно неї положення, оскільки всі операції ЦБ, що реалізують ці інші функції мають узгоджуватися з цілями монетарної політики, а не з потребами кредитного обслуговування держави і банків.
Суттєво важливим для реалізації грошового обігу є визначений існуючим законодавством статус НБУ, який позначається на можливостях ефективної реалізації монетарної політики. Визначальними в цьому статусі є наступні основні фактори, що утворюють необхідні інституціональні основи регулювання грошового обігу: 1) процес формування керівництва ЦБ (сторони призначень мають перевищувати мандат дії законодавчої та виконавчої влади); 2) особливості взаємодії ЦБ і уряду (співробітництво і координація дій без втручання урядових структур у механізм монетарної політики); 3) законодавче визначення цілей діяльності ЦБ (крім забезпечення цінової стабільності ще й сприяння економічному росту та високій зайнятості); 4) регулювання законодавством можливостей фінансування дефіциту держбюджету (пряме законодавче обмеження або лімітування обсягів кредитування уряду). Оцінка практичної реалізації Національним банком України його функцій вказує на те, що його діяльність в основному відповідає класичним ознакам функціонування ЦБ в ринковій економіці.
Проте в роботі підкреслюється, що існують і певні суперечності, які витікають із незалежного стану вітчизняного Центробанку у суспільстві. НБУ, з одного боку, є емісійним центром, органом державного управління і контролю за діяльністю комерційних банків, а з іншого –він діє як комерційне підприємство, що надає на платіжній основі фінансові послуги кредитним установам, діяльність яких регулює. Національний банк законодавчо наділений необмеженими повноваженнями у фінансово-банківській сфері і механізми державного (суспільного) контролю за його діяльністю повинні бути адекватними масштабам його впливу на економіку і суспільство в цілому. Той факт, що НБУ самостійно видає численні підзаконні акти, самостійно контролює їх виконання і також самостійно карає винних за невиконання чи порушення цих актів, вже свідчить про існуючу тут проблему, про можливість так званого “внутрішнього конфлікту інтересів”. У зв’язку з цим в дисертації акцентується увага на необхідності належної практики по забезпеченню відкритості і прозорості діяльності НБУ, згідно вимог відомого “Кодексу прозорості” МВФ, особливо по тому розділу цього документу, який визначає доступність інформації про монетарну політику для громадськості по критеріям Спеціального стандарту розповсюдження даних (ССРД). Національний банк повинен суттєво переглянути структуру і повноту інформації, що публікується у “Бюлетені НБУ”, підвищити якість методологічного забезпечення показників, що публікуються, подавати методологічні коментарі до таблиць, діаграм тощо. В цьому плані діяльність Ради Національного банку України не додала прозорості його діяльності, хоча її ключовими функціями є розробка основних засад грошово-кредитної політики та контроль за її виконанням. Включення до складу ради НБУ міністрів економічного профілю та голів профільних комітетів парламенту може стати на заваді досягненню реальної автономії ЦБ у здійсненні монетарної політики. Потрібна, на думку автора, також зміна офіційної назви Ради НБУ як окремого конституційного органу, який виконує суто специфічні функції в суспільстві.
Для функціонування грошового обігу, для його регулювання в плані формування грошової маси в обігу важлива діяльність банківської системи саме як системи, особливо кредитні операції, які через дію грошового мультиплікатора забезпечують необхідний рівень пропозиції грошей однаково зі змінами у монетарній базі та у структурі грошової маси. Банківська система внаслідок кредитної природи сучасних грошей якраз створює нову грошову масу, а не просто прискорює обіг уже існуючих платіжних засобів. Функція створення платіжних засобів і регулювання грошової маси полягає в тому, що банківська система може оперативно впливати на пропозицію грошей в обігу, збільшуючи або зменшуючи її відповідно до зміни попиту на гроші. Це є основна функція всієї банківської системи, а банки виступають провідниками грошово-кредитної політики держави.
Однією з перешкод, що певною мірою гальмує економічне зростання, прискорення процесу економічних перетворень, здійснення більш ефективної монетарної політики, є нерозвиненість банківської системи України - незначні її розміри, слабка капітальна база, малі обсяги кредитування реальної економіки, нерозвиненість конкурентних засад на ринку банківських послуг, нерозвиненість інструментів фінансових ринків тощо. Банківська система нашої країни, її дворівнева структурна організація формувалась значною мірою спонтанно, без вироблення єдиної цілісної концепції становлення і розвитку банківського сектора в умовах перехідної економіки. За таких обставин остаточне формування структури національної банківської системи ще не завершено у повній мірі і вимагає подальшого вдосконалення відповідно до структурних змін в економіці у процесі її послідовного реформування. Оцінка кількісних та якісних аспектів структурної побудови вітчизняної банківської системи повинна сприяти формуванню на концептуальному рівні тих чи інших напрямків розвитку банків з тим, щоб їхня динаміка була адекватною розвитку усіх інших сфер економічного життя та сприяла б ефективнішій організації механізму регулювання грошового обігу. Розроблена на виконання Указу Президента України Комплексна програма розвитку банківської системи на 2001-2003 рр. саме і передбачає в концептуальному плані і напрямки, і характер подальшого розвитку банківської системи України.
Ефективне функціонування банківської системи, її збалансований пропорційний розвиток значною мірою залежить від наявності розвинутої інфраструктури, яка являє собою сукупність допоміжних елементів, що забезпечують нормальну діяльність банківських установ і сприяють функціонуванню складного механізму взаємозв’язків банків з суб’єктами економічних відносин у різних секторах національної економіки. Основними напрямами формування таких елементів є інформаційне, технічне, науково-методичне, кадрове та законодавчо-правове забезпечення банківської діяльності. Всі вони передбачають діяльність різноманітних спеціалізованих організацій як-то: інформаційно-аналітичних, аудиторських фірм, рейтингових агентств, фірм по розробці і впровадженню програмного забезпечення, електронного захисту тощо. Окремо необхідно підкреслити про необхідність створення у рамках науково-методичного забезпечення науково-дослідного інституту при НБУ або його Раді. В рамках правового забезпечення банківської діяльності доцільні, на наш погляд, не тільки окремі зміни та доповнення у Закони України “Про Національний банк України”, “Про банки та банківську діяльність”, але і підготовка та прийняття, наприклад, Закону “Про грошову систему та грошовий обіг в Україні”, цілісного Банківського кодексу України, який повинен заповнити своєрідні вакуумні зони правового забезпечення банківської діяльності.
Сьогодні, незважаючи на позитивні зміни макроекономічної ситуації в країні, на поліпшення ситуації в банківському секторі, на сприятливу динаміку якісних параметрів банківської системи, її стан не можна переоцінювати. Параметри української банківської системи далекі не тільки від подібних показників у розвинутих країнах, але і від показників банківських систем країн–лідерів з групи країн з перехідною економікою. Розвитку банківської діяльності перешкоджають як зовнішні по відношенню до банківського сектора, так і внутрішні фактори, її обмежують головним чином великі ризики, ключовими серед яких є кредитний ризик та ризик ліквідності.
Досягнення цілей розвитку банківської системи, динаміка кількісних параметрів, більш дієва та ефективна участь банківського сектору у регулюванні грошового обігу залежать багато в чому від загальних темпів і характеру економічного розвитку і структурних перетворень в українській економіці по таких ключових для банківського сектору та грошового обігу показниках як реальний обсяг та структура ВВП, динаміка інфляції, валютного курсу та ринкових відсоткових ставок, рівень ставок, рівень монетизації економіки, скорочення питомої ваги бартерних угод, негрошових і готівкових форм розрахунків, а також від своєчасності внесення змін і доповнень до законодавства та їх практичної реалізації.
Національний банк України пройшов кілька етапів регулювання грошово-кредитної сфери, поступово, часто суперечливо реалізуючи через відповідні монетарні інструменти функції передбачені Законом України “Про банки і банківську діяльність” та Законом України “Про Національний банк України”. Основним показником монетарної політики у період 1992-1994 рр. був приріст внутрішнього кредиту НБУ уряду і комерційним банкам. Ситуація визначалась надзвичайно значними обсягами кредитних емісій, які здійснювались за Постановами Верховної Ради України та відсутністю в арсеналі НБУ гнучких та надійних інструментів монетарного регулювання. Саме це стало причиною гіперінфляції, поглиблення фінансової кризи та значного знецінення вартості національних грошей і падіння реального ВВП. По суті, монетарної політики в цей період в країні не існувало. Тільки починаючи з 1995 року антиінфляційна спрямованість монетарної політики НБУ набула більш послідовного характеру й застосовувалась уже на використанні відомих монетарних інструментів.
Особливості практичної реалізації монетарної політики в Україні відображають не стільки наслідування певних теоретичних концепцій регулювання грошово-кредитної сфери, спрямованих на досягнення визначених цілей діяльності ЦБ, скільки орієнтацію у різні етапи перехідного періоду на ті чи інші тактичні завдання економічного розвитку. Врешті, ні кейнсіанський, ні монетаристський підходи в їх концептуальному змісті не можуть слугувати адекватною характеристикою конкретного змісту монетарної політики НБУ. Останню можна вважати монетаристською в тій мірі, в якій вона мала обмежувальну направленість і в якій досягнення низьких темпів інфляції визначалось як першочергове завдання регулятивних заходів, в основі яких лежить таргетування грошової бази і грошової маси. Проте застосування елементів монетаристскої теорії (а ця теорія розроблена для розвинутих ринків і спрямована на підтримання рівноваги саме на них) в умовах перехідної економіки говорить скоріше про сурогатний, квазімонетаристський варіант політики НБУ, яка рестрикційною спрямованістю забезпечивши обмеження інфляційних процесів та стабілізацію національної валюти, не змогла створити належних умов для стимулювання інвестицій, забезпечення реального економічного зростання, але прискорила бартеризацію господарських зв’язків і загострення платіжної кризи.
Еволюція монетарної політики НБУ свідчить, що її оптимізацію скоріше треба оцінювати з технічного боку, тобто через удосконалення механізму застосування основних інструментів регулювання грошового обігу –обов’язкові резерви, облікову ставку та операції на відкритому ринку.
Мінімальні обов’язкові резерви є засобом регулювання можливостей комерційних банків щодо кредитування економіки, визначаючи безпосередню залежність динаміки грошової маси від змін грошової бази. Підвищення їх ефективності залежить від гнучкості схеми застосування даного інструмента. Для цього необхідне запровадження елементів диференціювання резервних вимог за різними критеріями та поліпшення технологічної схеми розрахунку норм резервування.
Операції на відкритому ринку здійснюється через зміну портфеля цінних паперів центрального банку, а відтак їх ефективна організація потребує належного рівня розвитку ринку державних боргових зобов’язань, котрі є основним об’єктом цих операцій. В Україні динамізм формування ринку ОВДП (на початок 1996 р. обсяг капіталізації 3,5 млрд. грн., на початок 2002 р. – 11,8 млрд. грн.) супроводжувався рядом негативних моментів (нереальність закладених у бюджет параметрів щодо отримуваних надходжень, зростання внутрішнього державного боргу, встановлення надвисокої дохідності за ОВДП, розміщення значних обсягів облігацій лише на короткі терміни). Результат дії зазначених моментів –реструктуризація заборгованості за облігаційними позиками та підрив довіри інвесторів до державних боргових зобов’язань.
Політика облікової ставки як інструмент монетарної політики розглядається не лише як встановлення офіційної процентної ставки центрального банку, а як регулювання ним сукупності умов кредитування комерційних банків. Основний напрям підвищення дієвості даного інструмента –зміна пріоритетів у кредитній політиці центробанку на користь комерційних банків. Потребує вдосконалення і сама методика реалізації даної політики.
У п’ятому розділі “Особливості реалізації монетарної політики в сучасних умовах” визначаються концептуальні засади монетарної політики НБУ, її цілі та інструменти, необхідність їх коригування; аналізуються проблеми кредитної і валютно-курсової політики та режим прямого таргетування інфляції як концептуальна основа дискреційної монетарної політики в сучасній Україні.
У дисертації підкреслюється, що сьогодні в Україні фундаментальні засади монетарної політики повинні бути переглянутими внаслідок, по-перше, відсутності цілісного концептуального підходу до розуміння змісту завдань сучасної монетарної політики, по-друге, внаслідок суттєвих змін у сучасній макроекономічній ситуації, яка вимагає нових механізмів здійснення такої політики. Прагматично-синтезуючий, дискреційний підхід до розуміння цілей та інструментів монетарної політики повинен відкидати як однобічне, антиісторичне перенесення досвіду діяльності Центральних банків розвинутих країн на специфічні умови української економіки, так і стереотипне уявлення про сучасні методи та механізми реалізації монетарної політики, яке у суттєвій мірі визначається психологічними аспектами постійного побоювання монетарної влади перед повторенням інфляційних процесів великого рівня, умови реанімації яких маловірогідні.
Після суттєвого зниження рівня монетизації вітчизняної економіки у 90-х роках минулого сторіччя, в умовах сучасної України ми по суті маємо проблему фундаментальну, системоутворюючу для національної економіки. Саме монетизація повинна розглядатись як тривала системна економічна проблема, яку потрібно вирішувати у “привязці” і із змінами у структурі грошової маси і з пріоритетами структурної політики. Водночас в Україні НБУ в процесі монетизації економіки використовує практично один канал додаткової емісії –валютний ринок, забуваючи про інші, проте вирішуючи суттєву для держави проблему боргових виплат. При цьому усі внутрішньоекономічні процеси ставляться у суттєву залежність від кон’юнктури зовнішніх ринків, консервуючи водночас експортну структуру, яка зовсім не відповідає стратегічним інтересам країни. В таких умовах при формуванні ресурсної бази економіки, фінансування економічного росту доцільно робити основний наголос на внутрішні механізми капіталізації, при активному використанні монетарних інструментів, особливо спрямованих на активізацію кредитної діяльності комерційних банків. При цьому валютна складова монетарної політики при всій своїй важливості повинна відігравати доповнюючу, а не основну роль, а на перший план повинні вийти суто внутрішні монетарні механізми –операції на відкритому ринку та система рефінансування банків.
Історія свідчить, що саме бюджетні механізми були провідними на етапі формування промислової та економічної структури в розвинутих країнах. Бюджетні пріоритети лежали в основі формування всіх грошових ресурсів розвинутих країн. Велика частка ДЦП у грошовій базі долара, фунта, ієни свідчить по-перше, що емісія визначалась бюджетними пріоритетами, та, по-друге, що через бюджет створювались основи грошових потоків і початкова структура грошової маси. В українській економіці поки що відсутній належний рівень координації монетарної та фіскальної політики, проте ми зобов’язані навчитись ефективно використовувати державний кредит як емісійний канал і як джерело фінансування реальної економіки.
Особливістю інфляції в Україні є превалювання її немонетарних чинників, а значний інфляційний потенціал вітчизняної економіки базується на особливостях відтворювальної структури національної економіки, її незбалансованості, надмірній монополізації тощо тобто на потенціалі інфляції витрат. В національній економіці спостерігається і відтворюється на розширеній основі суперечність між політикою обмеження інфляції попиту та об’єктивною тенденцією розширення потенціалу інфляції витрат. Основним засобом розв’язання даної суперечності і є перехід до режиму таргетування інфляції і саме такий монетарний режим необхідно включити реально в організаційно-правову базу монетарної політики. Тоді і валютний курс перестане бути таким важливим монетарним показником як сьогодні, і можна буде лібералізувати поступово валютний ринок. Необхідною у зв’язку з цим уявляється і розробка методики розрахунку базової інфляції.
Вихідним пунктом у розробці монетарної політики є макроекономічний аналіз і прогнозування розвитку національної економіки. На цій основі щорічно розробляються основні засади грошово-кредитної політики, які узгоджуються з параметрами державного бюджету, адже грошові показники залежать від бюджетної політики і водночас суттєво впливають на неї. Крім цього Кабінет Міністрів України також щорічно розробляє Державну програму соціально-економічного розвитку. Узгодження параметрів монетарної політики з Програмою діяльності Уряду та Державним бюджетом, забезпечення системного підходу до їх розробки вимагає врегулювання принципових положень взаємоузгодженої підготовки цих документів, яка в Україні відсутня. В дисертації підкреслюється, що Основні засади грошово-кредитної політики, які розробляються Радою НБУ, не відповідають сучасним вимогам, у тому числі з точки зору транспорентної політики Національного банку. Передбачається, що структура даної монетарної програми повинна включати принципи монетарної політики, стислу характеристику економіки, співставлення прогнозу і фактичних показників у поточному році, аналіз причин відхилення від з′ явлених цілей, оцінку перспектив досягнення цілей, обґрунтування можливості їх координації. Особливу увагу необхідно приділити розробці альтернативних сценаріїв обґрунтування цільових орієнтирів монетарної політики, можливих варіантів застосування її методів з урахуванням змін в економіці. В “Основні засади” потрібно також включати план заходів по вдосконаленню банківської системи, нагляду, фінансових ринків, політики процентних ставок, рефінансування банків тощо. Доцільно, на наш погляд, вимоги до структури Основних засад грошово-кредитної політики зафіксувати безпосередньо в Законі “Про Національний банк України”.
Монетарна політика в Україні з 1995 року фактично реалізує відповідні програми МВФ. Заявленими цілями політики були таргетування грошової бази грошової маси, рівень інфляції. Але специфіка української інфляції, відсутність тісного зв’язку між темпами приросту грошової маси та рівнем інфляції, з одного боку і необхідність усунення дефіциту платіжних засобів, забезпечення підвищення рівня монетизації економіки для потреб економічного зростання, з іншого –вимагають вже сьогодні переходу до режиму прямого таргетування інфляції, де єдиною метою НБУ буде ціновий індекс, а сам банк буде мати значну свободу дій, адже це найбільш дискреційний режим монетарної політики і застосування більш м’яких і гнучких форм регулювання кількості грошей.
У сучасній Україні забезпечення стійких умов для економічного зростання стає пріоритетним завданням. Досягненню цієї мети будуть сприяти пом′ягшення лімітування темпів зростання грошової маси і водночас посилення контролю за розміщенням грошових коштів на користь реального сектора економіки, що може бути досягнуто також за рахунок активного використання традиційних інструментів регулювання грошового обігу. Серед них особливу увагу необхідно приділити регулюванню процентної ставки, що вимагає розвитку системи рефінансування НБУ, здійснення ним операцій з переобліку векселів, надання на конкурсній основі довгострокових кредитів для інвестиційних і інноваційних цілей, операцій прямого та зворотного РЕПО на відкритому ринку. Залишаються важливими монетарними інструментами нормативи обов’язкових резервів, депозитний сертифікат НБУ, валютне регулювання.
В роботі також підкреслюється, що дієвість монетарної політики визначається здатністю НБУ регулювати грошові потоки і структуру грошового ринку, яка сьогодні обмежується наявністю таких проблем як значна частка готівки (гроші поза банками) в структурі грошової маси, існуюча доларизація грошового обігу, фактична бездієвість механізмів дисконтного регулювання. В цьому контексті важливим також є вдосконалення немонетарних інструментів грошової стабілізації, як-то: зниження податкового тягара, створення ефективного антимонопольного конкурентного середовища, детінізація економіки і грошового обігу та ін. Панування немонетарних чинників інфляції у сучасній Україні актуалізує також проблему створення в структурі НБУ спеціального підрозділу з моніторингу підприємств.
Сучасна ситуація в кредитному процесі в Україні свідчить про суттєве послаблення ролі банківського кредиту у забезпеченні виробничого сектору необхідними коштами. Розв’язання цієї проблеми лежить у сфері макроекономічної політики держави, яка повинна здійснити ключові заходи по формуванню необхідних умов для кредитної активності банківської системи, а саме: структурної перебудови, яка б поліпшила фінансовий стан підприємств, підвищила їх кредитоспроможність; зменшення невиробничих державних витрат; реформування податкової системи; зменшення частки готівки в обігу, яка суттєво послаблює мультиплікацію грошової маси. НБУ, оптимізуючи систему економічних нормативів, надаючи їй більшої гнучкості, також може стимулювати кредитну активність банків.
В умовах загострення конкуренції на кредитному ринку перспективи активізації кредитної діяльності банків в реальному секторі слід пов’язувати з розвитком інституту іпотечного кредитування при формуванні повноцінного ринку нерухомості та землі, участю в кредитуванні розробки та реалізації інвестиційних проектів через такі форми як венчурне фінансування, інноваційне акціонування, інвестування в основний капітал, залученням банків до участі в системах пенсійних фондів та медичного страхування. Перспективи кредитної діяльності слід також пов’язувати з інвестуванням коштів у державні цінні папери –із змінами ємкості внутрішнього ринку ДЦП, які в найближчій перспективі зумовлюватимуться намірами уряду щодо запровадження механізму взаємокомпенсуючих факторів в системі фінансування бюджету; для певної групи банків - з політикою розширення та регулювання інституту так званих первинних дилерів, які є розповсюджувачами ДЦП; на фондовому ринку –із суттєвим розширенням переліку фінансових інструментів, які може використовувати банк. Одним із чинників активізації кредитного процесу повинен також стати розвиток небанківських кредитних установ, який довго стримувався через відсутність відповідного, чітко регламентованого законодавства щодо їх діяльності, розвиток їх фінансових послуг, що створить конкурентне середовище на ринку кредитів і зменшить вартість кредитних ресурсів.
У напрямі створення надійних правових умов забезпечення фінансової стійкості банківської системи, її чіткого структурування відповідно до загальних вимог активізації кредитного процесу і розвитку грошово-кредитного ринку актуалізується проблема розробки Банківського кодексу. Прийняття такого системного документу дозволило б заповнити вакуумні зони в системі банківського законодавства, суттєво обмежило б можливості НБУ щодо оперативного втручання у поточну діяльність банків. Більш чіткої класифікації потребують кредитні операції та кредити банків, що дозволило б більш чітко сформулювати законодавчі та нормативні положення, які б регулювали застосування економічних нормативів, особливості кредитних відносин між НБУ та комерційними банками, основні принципи проведення кредитної політики, особливо в частині вимог щодо розмірів кредитів як при наданні їх окремим банком, так і банківським об’єднанням, з відповідним коригуванням вимог щодо дотримання економічних нормативів та вимог по формуванню обов’язкових страхових та резервних фондів з метою захисту інтересів кредиторів і вкладників банків, інших питань які виникають в процесі різних типів кредитування. Суттєвого вдосконалення потребує статистична банківська звітність, особливо по активним операціям.
Сьогодні структура грошових відносин докорінно змінилась не тільки завдяки демонетизації золота як на національному, так і на світовому рівнях, але і завдяки глобалізації всієї системи економічного розвитку. Світова монетарна сфера є лідером глобальних процесів, її динамізм і розміри фінансових потоків впливають (часто негативно) практично на всі сфери життя сучасного суспільства. Високий рівень зовнішньої орієнтації української економіки робить її залежною від кон’юнктури світового ринку, у тому числі і від процесів у світовій монетарній сфері. Звідси і обмінний курс гривні є суттєвим чинником економічної динаміки, а валютно-курсова політика виступає найважливішою складовою реальної монетарної політики в Україні.
Курсова стабільність гривні залишається відносною, базується на відкладених боргових платежах і її помірна девальвація повинна бути своєрідною “відповіддю” на вимоги подальшого економічного зростання в Україні. Новітня історія України свідчить, що гривня своєю курсовою динамікою суттєво впливала на макроекономічну ситуацію в країні, погіршуючи умови діяльності національному виробництву в періоди відносної ревальвації і покращуючи їх у девальваційні періоди. В сучасних умовах найбільш доцільним є перехід до однакових темпів девальвації гривні та інфляції, що дозволяє вилучити курсові “підпорки” як з-під зарубіжних, так і вітчизняних виробників, поступово лібералізуючи при цьому валютний ринок.
У сучасних умовах НБУ складно забезпечити монетарну стабільність через розбіжності в проміжних цілях своєї політики: валютного курсу (на рівень якого впливає виконання критерію чистих міжнародних резервів), показника інфляції (який разом із ВВП прогнозується Міністерством економіки) і грошової маси, яка розраховується НБУ на підставі прогнозних показників інфляції та ВВП. При цьому конституційно визначена як головна для НБУ мета інфляції мимоволі стає другорядною, оскільки за необхідності погашати зовнішню заборгованість пріоритет отримує, стає реальною метою валютний курс, якого досягають за рахунок здійснення валютних інтервенцій. Реальна незалежність НБУ та висока довіра останнім часом до політики, яку він проводить, розробка і широке впровадження в практику моделей прогнозування інфляції, валютного курсу та інших змінних, активізація комунікацій НБУ з громадськістю, більш незалежна позиція НБУ у взаємовідносинах з одного боку –з МВФ, а з іншого - з Мінекономіки та Мінфіном є завданнями першорядної ваги, коли йдеться про досягнення грошової стабільності, створення умов для переходу до нової монетарної стратегії –прямого таргетування інфляції. Саме такий монетарний режим повинен стати центральним елементом національної концепції монетарної політики, а в практичному плані –у найближчій перспективі стати тією формою організації монетарної політики, яка найбільш адекватна умовам України.
Під прямим таргетуванням інфляції розуміють вибір цінового орієнтира (наприклад, індексу споживчих цін) в якості єдиної середньострокової мети монетарної політики, що здійснюється з підвищеною мірою відповідальності та підзвітності Центрального банку за досягнення цієї мети. Характерною рисою політики таргетування інфляції є гнучкість і толерантність по відношенню до способів досягнення кінцевої мети, що дозволяє їй використовувати постулати різних економічних теорій, така політика відображає суто прагматичний підхід до розв’язання проблеми інфляції, який дозволяє достатньо еклектично застосовувати рекомендації різних теорій в залежності від існуючих обставин. У цьому розумінні режим таргетування інфляції, якраз і можна характеризувати як прагматично-синтезуючу, дискреційну монетарну політику, тобто таку, яка дає ЦБ свободу дій у виборі моделей, інструментів, механізмів і навіть цілей з умовою, що його політика повинна одним зі своїх кінцевих результатів мати показники інфляції, які знаходяться на попередньо визначеному рівні. При цьому ніяких інструкцій з приводу того, як саме ЦБ повинен будувати свою політику, природно, не існує, хоча це зовсім не означає, що він у своїй політиці по досягненню показників інфляції не повинен опиратись на певні моделі регулювання. Навпаки, така модель необхідна внаслідок підвищення ролі прогнозування інфляції при цьому режимі, та оскільки ефективність її (моделі) застосування залежить від існуючих (і змінних) обставин, то режим інфляційного таргетування повинен передбачати можливість коригування вже визначених правил здійснення монетарної політики.
З технічної сторони умови для переходу до таргетування інфляції в значній мірі існують в Україні –використовується режим плаваючого обмінного курсу гривні, публічно оголошуються орієнтири інфляції (хоча тільки річні, а не середньострокові), цінова стабільність інституціонально закріплена як головна довгострокова мета монетарної політики, розроблені моделі для прогнозування інфляції, Рада НБУ сприятиме забезпеченню більшої прозорості в монетарній політиці. Проте існують і перешкоди, серед яких –монополізація економіки, нерозвиненість фінансових ринків і банківського сектора, що не дозволяє НБУ у повній мірі використовувати процентну політику як дієвий інструмент монетарної політики, залежність останньої від фіскальних завдань, невисокий коефіцієнт монетизації економіки, переважно немонетарний характер інфляції, в основі якої лежать перш за все структурні диспропорції в реальній економіці, а також високі інфляційні очікування з боку суб’єктів господарювання, надійні методи оцінки яких до того ж відсутні, розповсюдження грошових сурогатів, доларизація економіки, необхідність підпорядкувати бюджетний процес середньостроковим інтересам монетарної політики. В дисертації робиться висновок, що ступінь і повнота відповідності базовим критеріям та умовам, які дають можливість НБУ здійснити повний перехід до прямого інфляційного таргетування, багато в чому буде визначатись діями Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, а швидкість руху та ступінь наближення до нової монетарної стратегії залежить від відповідних макроекономічних умов.
ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено системно-концептуальне дослідження теоретичних й методологічних основ регулювання грошового обігу та запропоновано наукове обґрунтування концепції національної монетарної політики, адекватної цілям та умовам соціально-економічного розвитку України на сучасному етапі.
. Методологічною базою дослідження грошового обігу виступає теорія грошей (грошових відносин), яка аналізує різноманітні підходи до розуміння сутності і функцій грошей, їх взаємозв’язку з виробництвом та рівнем цін, впливу грошей на соціально-економічні процеси в цілому, системної побудови грошового обігу як надважливого елементу ринкової економіки. Кардинальні зміни у грошових відносинах в ході історичного розвитку означають не тільки модифікацію форм грошей, але і вказують на перетворення у сфері змісту грошових відносин, трансформації сутності грошей. У сучасних умовах функціонування кредитно-банківської системи та державне регулювання економіки зумовлюють не тільки незалежне від золота кредитне існування грошей, але і забезпечують взаємозв’язок між розвитком виробництва і кількістю грошей в обігу.
. Аналіз різних варіантів кількісної теорії грошей свідчить, що вона дає лише найбільш загальне, однобічне, абстрактно-теоретичне пояснення між змінами грошової маси та іншими макроекономічними параметрами. Методологічні дефекти теорії класичного монетаризму вбачаються в тому, що передумови його концепції в значній мірі виходять за рамки реальності, можливості ринкового саморегулювання ідеалізуються, а абстрактні висновки застосовуються безпосередньо для аналізу конкретної дійсності. Гроші є внутрішнім елементом ринкового механізму господарювання, вони безпосередньо приймають участь у “обміні речовин” у процесі відтворення, отже не можуть бути просто “вуаллю” реальних економічних процесів, “нейтральними” по відношенню до них.
. Системна логіка аналізу грошового обігу як об’єкту економічного дослідження повинна акцентувати увагу на критеріях та показниках, що характеризують впорядкування та раціоналізацію грошового обігу. Дослідження останнього тісно пов’язані з аналізом обсягів, меж та структури грошової бази та грошової маси, їх розміщення та коливання в часі, швидкості обігу грошей, розміру грошового мультиплікатора, монетизації економіки, стану банківської системи країни, яка регулює грошові потоки. Такий аналіз передбачає оцінку попиту на гроші та їх пропозицію, з’ясування місця та ролі грошового обігу у перебігу макроекономічних процесів, у розвитку кредитних та валютних відносин, інфляційних процесів, взаємозв’язку з державними фінансами тобто дослідження різноманітних аспектів монетарної політики як політики інституціонального регулювання грошового обігу.
. Сучасні кредитно-паперові гроші опосередковано зберігають свою вартість у вартості реальних благ, що стоять за кредитом. Вартість грошей у трансакційному застосуванні і у формі фінансових активів визначається відповідно через їх купівельну спроможність та норму відсотка. Між купівельною спроможністю грошей, нормою відсотка і валютним курсом як “ціною” грошей існує взаємозалежність, взаємозумовленість, що свідчить про єдину генетичну основу цих трьох варіантів визначення вартості сучасних грошей. Зміни купівельної спроможності грошей –інфляція та дефляція –мають багаточинникову природу і є результатом переплетіння як монетарних так і немонетарних факторів. При цьому похідний характер грошового обігу по відношенню до реальної економіки означає, що базові причини інфляції та дефляції лежать, перш за все, у негрошовій сфері, в порушенні економічної рівноваги та диспропорціях відтворювального процесу. Тому неправильними є твердження про те, що єдиною необхідною та достатньою умовою, яка визначає темпи інфляції, є зміна темпів зростання грошової маси.
. Соціально-економічні наслідки інфляції та дефляції такі ж різноманітні, як і їх причини, і призводять до дестабілізації грошового обігу. Значні масштаби інфляції здійснюють руйнівний вплив на виробництво, проте помірна інфляція на відміну від дефляції може надати стимулюючого впливу економічній кон’юнктурі. Між темпами інфляції та макроекономічного зростання існує обопільна залежність і, крім того, зростання визначається також такими чинниками, які не мають відношення до зростання цін. Здійснення ринкових реформ в Україні методами “шокової терапії” привело до катастрофічних наслідків, а тому стабілізаційна програма “прагматичного градуалізму” мала б у вітчизняних умовах перевагу над шоковими заходами.
. Концептуальні корені регулювання грошового обігу мають в основному кейнсіанську та монетаристьку природу, і ні один з цих підходів не може претендувати на абсолютну універсальність, проте і не повинен відкидатись, тому що ефективність пропонованих заходів залежить від конкретно-історичних умов функціонування економічної системи, відбору та синтезу раціональних пропозицій тих чи інших концепцій. Основу регулювання грошового обігу складає діяльність центральних банків, роль яких достатньо суттєва. Проте можливості цих банків контролювати грошову пропозицію небезмежні, оскільки вони залежать від складних процесів взаємодії між ЦБ, комерційними банками, бізнесом та населенням. Аналіз цілей, трансмісійни механізмів, інструментів монетарної політики, які пропонуються наукою та використовуються на практиці показав, що кожен з них не є ідеальним і не може претендувати на виключність, а тому часто використовуються різноманітні змішані варіанти цієї політики. В якості методологічної основи формування монетарної політики запропонована концепція прагматично-синтезуючого, дискреційного варіанту який забезпечує необхідну гнучкість, відносну свободу дій при визначенні проміжних цілей монетарної політики, її трансмісійного механізму та використання різноманітних інструментів цієї політики. Специфіка економічного стану в різних країнах, особливості теоретичних підходів їхніх центробанків свідчать, що монетарна політика не може бути всюди однаковою, тому для неї характерна багатоваріантність. Досвід антиінфляційної політики США, Англії, Німеччини засвідчив, що спроби здійснення її у варіанті ортодоксального монетаризму були невдалими і необхідним стало застосування прагматично-синтезуючих підходів.
. В умовах вітчизняної економіки особливе значення в розвитку великої інфляції (навіть гіперінфляції) зіграли як об’єктивні, так і суб’єктивні фактори. Інфляція в Україні в сучасних умовах має багаточинникову природу, а у довгостроковій перспективі динаміка інфляційних процесів залежить не стільки від якості монетарної політики НБУ, скільки від інституціональних умов її реалізації, від структурних зрушень в реальній економіці та у фінансовому секторі. В перехідній економіці правомірне питання про межі відповідальності ЦБ за рівень інфляції, про механізм коректного розподілу цієї відповідальності між різними органами державного управління. Сучасна макроекономічна ситуація та прогнози її розвитку свідчать про існування та подальше формування певного інфляційного потенціалу.
. Інституційною основою регулювання грошового обігу в Україні виступає дворівнева національна банківська система. У Національного банку України серед базових функцій провідною визначається функція регулювання грошового обігу, а всі інші займають підпорядковане стосовно неї положення. Існуючим законодавством визначається статус НБУ, який позначається на можливостях ефективної реалізації монетарної політики, проте підкреслює і певні суперечності статусу банку та його Ради як спеціального конституційного органу у суспільстві. Для регулювання грошового обігу важлива діяльність банківської системи саме як системи, і нерозвиненість вітчизняної банківської системи перешкоджає здійсненню ефективної банківської політики. Особливості практичної реалізації останньої в Україні свідчать, що ні кейнсіанський, ні монетаристський підходи в їх повному концептуальному змісті не відображають конкретний зміст монетарної політики НБУ. Застосування елементів монетаристської теорії говорить скоріше про сурогатний, квазімонетаристський варіант політики НБУ. Еволюція останньої свідчить, що її оптимізацію треба оцінювати не з боку концептуальних засад, а з технічного боку –через вдосконалення механізму застосування основних інструментів регулювання грошового обігу.
. Функціональні засади монетарної політики в Україні повинні бути переглянутими внаслідок, по-перше, відсутності цілісного концептуального підходу до розуміння змісту завдань сучасної монетарної політики, по-друге, внаслідок суттєвих змін у сучасній макроекономічній ситуації, яка вимагає нових механізмів здійснення такої політики. Збільшення рівня монетизації економіки є фундаментальною, системоутворюючою проблемою національної економіки, яку повинна реалізувати монетарна політика при основному наголосі на внутрішні механізми - систему рефінансування банків і ефективне використання державного кредиту як емісійного каналу і як джерела фінансування реальної економіки. Суперечність між політикою обмеження інфляції попиту та об’єктивною тенденцією розширення потенціалу інфляції витрат необхідно розв’язати переходом до режиму прямого таргетування інфляції, який потрібно включити реально в організаційно-правову базу монетарної політики, переглянувши і скорегувавши основні цілі та інструменти такої політики в напрямку забезпечення умов для сталого економічного зростання.
. Слабка роль кредитної складової в монетарній політиці вимагає суттєвої активізації кредитного процесу і розв’язання цієї проблеми лежить як у сфері макроекономічної політики держави, в першу чергу структурної, так і у сфері регулятивної діяльності НБУ, шляхом оптимізації системи економічних нормативів, що стимулюватимуть кредитну активність банків, а також створення надійних правових умов забезпечення активних операцій банків. Валютно-курсова політика також виступає найважливішою складовою реальної монетарної політики в Україні внаслідок високого рівня зовнішньої орієнтації вітчизняної економіки, а звідси і ролі обмінного курсу гривні як суттєвого чинника економічної динаміки в країні. Курсова стабільність гривні залишається відносною і базується на відкладених боргових платежах, і її помірна девальвація, доцільно однаковими з інфляцією темпами, повинна бути своєрідною “відповіддю” на вимоги економічного зростання в Україні.
. Режим прямого таргетування інфляції як центральний елемент національної концепції монетарної політики як така форма її організації, що найбільш адекватна умовам України визначається гнучкістю і толерантністю по відношенню до способів досягнення кінцевої мети. Саме такий монетарний режим і можна характеризувати як прагматично-синтезуючу, дискреційну монетарну політику, тобто таку, яка дає ЦБ свободу дій у виборі моделей, інструментів, механізмів і навіть цілей. З технічної сторони умови для переходу до таргетування інфляції в Україні в значній мірі існують, проте існують і перешкоди. Ступінь і повнота відповідності базовим критеріям та умовам повного переходу до прямого таргетування інфляції багато в чому будуть визначатись діями Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, а швидкість руху та ступінь наближення до нової монетарної стратегії залежить від відповідних макроекономічних умов.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Монографії, підручники
. Нікіфоров П.О.Теорія та методологія регулювання грошового обігу: монографія. –Чернівці: Рута, 2002.- 327 с. (19,3 д.а.).
. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: монографія / за ред.д-ра екон.наук, проф. Д.Г.Лук′яненка.- К.: КНЕУ, 2001.- 538 с. (35,72 д.а.). Особисто автору належить більша частина розділу 3.5 Валютно-фінансовий аспект глобалізації національної економіки. - С.430-443 (0,8 д.а.).
3.Становлення ринкового механізму в Україні: теорія і практика: монографія / за ред. д-ра екон. наук, проф. І.Ф.Комарницького. - Чернівці: Рута, 2002.- с. Особисто автору належить Розділ V. Грошовий обіг і особливості сучасної монетарної політики: український контекст. - С.
(2,2 д.а)
.Основи економічної теорії. Навчальний посібник. - Чернівці,1996.- 208 с. Особисто автору належить Розділ V. Світова економіка. - С.169-205 (1,8 д.а.).
. Економічна теорія. Курс лекцій (для студентів неекономічних спеціальностей).- Чернівці,1999.- 343 с. Особисто автору належать: тема 15. Фінансова система країни. Податки та державний бюджет; тема 19. Світове господарство і міжнародна торгівля; тема 20. Міжнародна валютна система і світові фінансово-кредитні заклади. - С. 226-251; 302-341 (4,1 д.а.).
Статті у наукових збірниках та журналах
. Нікіфоров П.О. До питання про валютний ринок в Україні // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. Вип.10. Економіка. . –Чернівці: ЧДУ, 1997.- С.76-79 (0,5 д.а.).
. Нікіфоров П.О. Проблеми грошей і кредиту в теорії економічного розвитку Й Шумпетера // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. Вип.25. Економіка. –Чернівці: ЧДУ, 1998.- С. 66-69 (0,5 д.а.).
.Нікіфоров П.О. Монетарна політика в системі економічної політики держави: теоретичні підходи та прикладні аспекти // Економіка України. - 2001. - № 10.- С. 25-31.
.Нікіфоров П.О. Монетарні погляди Й.А. Шумпетера: не схожий на інших неокласик, апологет кредиту // Йозеф Шумпетер та проблеми реформування економіки України: Зб. наук. праць. –К.: Таксон, 2000.- С.111-121 (0,9 д.а.).
.Нікіфоров П.О. Платіжна криза та проблеми її подолання в контексті монетарної політики в Україні // Регіональна економіка. –. - №2.- С. 25-31 (0,7 д.а.).
.Нікіфоров П.О. Система регулювання грошового обігу // Фінанси України.-2001.- № 12.- С.28-37 (0,6 д.а.).
.Нікіфоров П.О. Перешкоди та їх подолання на шляху прямих закордонних інвестицій в Україну: спроба критичного аналізу // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. Вип.26. Економіка. . –Чернівці: ЧДУ, 1998.- С.26-30.
.Нікіфоров П.О. Трансмісійний механізм монетарної політики // Банківська справа. - 2001.- № 5.- С. 48-52 (0,6 д.а.).
.Нікіфоров П.О.Теоретичні проблеми визначення сутності грошей // Дослідження соціально-економічних проблем перехідного періоду. Науковий вісник ЧТЕІ КНТЕУ. Вип. І.–Чернівці, 2001.- С.32-37 (0,4 д.а.).
15.Нікіфоров П.О. Теоретичне обґрунтування регіонального аспекту розвитку банківської системи // Стратегічні пріоритети розвитку регіонів в системі економічної політики в Україні. –Науковий вісник ЧТЕІ КНТЕУ. Вип. ІІ. - Чернівці, 2001.- С.26-28 (0,3 д.а.).
16.Нікіфоров П.О. Теоретико-методологічні аспекти формування грошово-кредитних інструментів регіонального розвитку // Науковий вісник Чернівецького університету. Вип. 109-110 Економіка .- Чернівці, 2001.- С.141-144 (0,4 д.а.).
.Нікіфоров П.О. Цілі та інструменти сучасної монетарної політики в Україні // Науковий вісник Волинського держуніверситету ім. Л.України. Економічні науки № 4.- Луцьк, 2001.- С.42-46 (0,4 д.а.).
.Нікіфоров П.О. Нестабільність покупної спроможності грошей та монетарна специфіка сучасної української інфляції // Науковий вісник Чернівецького університету. Зб. наук. праць. Вип.113. Економіка. –Чернівці: ЧНУ, 2001. - С. 16-22 (0,7 д.а.).
.Нікіфоров П.О. Взаємозв’язок грошового обігу, виробництва і рівня цін: теорія аналізу та специфіка українського варіанту // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України.-2001. № 2. - С. 173-178 (0,5 д.а.).
.Нікіфоров П.О. Фундаментальні засади грошово-кредитної політики: аналіз зарубіжного досвіду// Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. –. - № 4.- С. 88-94 (0,5 д.а.).
.Нікіфоров П.О. До питання про фундаментальні основи монетарної політики в Україні або Окремі аспекти аналізу “Основних засад грошово-кредитної політики на 2002 рік” // Наукові записки. Зб. наук. праць кафедри економічного аналізу ТАНГ. Випуск 11. –Тернопіль: видавництво “Економічна думка ”, 2002 .- С. 23-27 (0,4 д.а.).
.Нікіфоров П.О. Монетарна політика в сучасному економічному розвитку України: завдання, перспективи, проблеми // Науковий вісник Волинського держуніверситету імені Лесі Українки. Економічні науки. - №2.-2002.- С.50-54 (0,5 д.а.).
.Нікіфоров П.О. Проблеми та завдання кредитної політики як складової монетарної політики в Україні // Вісник Академії праці та соціальних відносин Федерації профспілок України - 2002. - №2.- С. 85-91 (0,6 д.а.).
.Нікіфоров П.О. Інституціональні чинники інфляції в Україні // Вісник Чернівецького університету. Зб. наук. праць Вип.139. Економіка. –Чернівці, 2002.- С.9-13 (0,4 д.а.).
.Нікіфоров П.О. Глобалізація системи грошових відносин і нові підходи в регулюванні монетарної сфери світової економіки // Вісник Чернівецького університету. Зб. наук. праць Вип.142. Економіка. –Чернівці, 2002.- С.41-46 (0,5 д.а.).
26.Нікіфоров П.О. Глобалізація грошових відносин і проблеми валютної політики України // Вісник Тернопільської академії народного господарства. Вип. 8-1.- 2002 .–С.144-148 (0,5 д.а.).
.Нікіфоров П.О. Режим прямого таргетування інфляції –концептуальна основа дискреційної монетарної політики в сучасній Україні // Регіональна економіка. - 2002.- № 4.- С. (0,7 д.а.).
.Нікіфоров П.О. Методологічні аспекти визначення вартості грошей // Науковий вісник ЧТЕІ КНТЕУ. Вип. . - Чернівці, 2002.- С.
(0,7 д.а.).
.Нікіфоров П.О., Комарницька Р.Г. Держава, фінансові ринки і підприємництво // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. Вип. 44. Економіка. - Чернівці: ЧДУ, 1999. - С. 31-36 (0,6 д.а.). Особисто автору належить:
.Нікіфоров П.О., Шинкарук Л.В. Спеціальні економічні зони як один із фактори залучення іноземних інвестицій // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. Вип. 44. Економіка. –Чернівці: ЧДУ, 1999.- С. 43-47 (0,7 д.а.). Особисто автору належить:
Матеріали і тези конференцій
.Нікіфоров П.О. Грошово-кредитні механізми України і розвинутих країн: порівняльні характеристики і проблеми трансформації // Допов. на міжн. наук. конф. “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: теорія і стратегія”. Ялта –Форос 26-29 вересня. –Львів, 1996.- С.186-187 (0,3 д.а.).
.Нікіфоров П.О. Ринкова трансформація економіки та макроекономічні пріоритети: проблеми українського варіанту // Україна на порозі ХХІ ст.: економіка, державність. Зб. наук. праць на матеріалах міжн. наук.-практ. конф. - Т.1.- Вінниця, 2000.- С.14-17 (0,4 д.а.).
.Нікіфоров П.О. Глобальна економіка та національна фінансова система: український контекст // Стратегія економічного розвитку в умовах глобалізації. Матеріали ХІ міжн. наук.-практ. конф. у двох томах. Т.1.- Чернівці, 2000.- С. 243-248 (0,4 д.а.).
.Нікіфоров П.О. Деякі питання реформування банківської системи України // Тези наук.-практ. конф. “Становлення нової економічної системи в Україні”. –Львів, 1996 (0,2 д.а.).
. Нікіфоров П.О. Банківська система України в інвестиційному процесі: проблеми і перспективи // Матеріали наук.-практ. конф. “Інвестиційна діяльність в Україні: проблеми розвитку та регулювання”. Ч.1.- Чернівці: ЧДУ, 1997 (0,3 д.а.).
.Нікіфоров П.О Макроекономічна політика і структурна перебудова: оцінка концептуальних підходів в Україні // Доп. Х міжн. наук.-практ. конф. “Сучасна інноваційно-промислова політика України: інвестиційні пріоритети та інфраструктура”. - Т.1.-Чернівці,1999 (0,3 д.а.).
АНОТАЦІЯ
Нікіфоров П.О. Регулювання грошового обігу в умовах ринкової трансформації економіки. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.01.01 –“Економічна теорія”. –Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2003.
Дисертаційна робота присвячена системно-концептуальному дослідженню теоретичних та методологічних основ регулювання грошового обігу та науковому обґрунтуванню концепції сучасної вітчизняної монетарної політики. За допомогою багатоетапного аналізу визначені методологічні основи дослідження грошового обігу, причини його дестабілізації в сучасних умовах та обґрунтована необхідність його регулювання в рамках монетарної політики в контексті з іншими заходами державного регулювання економіки. Узагальнено і систематизовано теоретичні концепції регулювання грошового обігу і досліджено систему цілей та інструментів монетарної політики держави, зарубіжний досвід її реалізації.
Показано особливості інфляційних процесів та сучасної макроекономічної ситуації в Україні. Аналізуються проблеми функціонування Національного банку та вітчизняної банківської системи при розв’язанні завдань регулювання грошового обігу. Розкрито основні напрямки адаптації варіантів монетарної політики до умов сучасної України, показано еволюцію вітчизняної монетарної політики, її концептуальні засади, цілі та інструменти в сучасних умовах, особливості реалізації її кредитної та валютної складових.
Визначено концептуальну основу монетарної політики, адекватної цілям та умовам соціально-економічного розвитку України на сучасному етапі.
Ключові слова: грошовий обіг, реальна економіка, теоретична концепція, методологічний підхід, інфляція, грошова база, грошова маса, швидкість обігу грошей, грошовий мультиплікатор, монетарна політика, пряме таргетування інфляції.
АННОТАЦИЯ
Никифоров П.А. Регулирование денежного обращения в условиях рыночной трансформации экономики.- Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.01.01 –Экономическая теория. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченка, Киев, 2003.
Диссертация посвящена системно-концептуальному исследованию теоретических и методологических основ регулирования денежного обращения и научному обоснованию концепции современной отечественной монетарной политики. С помощью многоэтапного анализа определены методологические основы исследования денежного обращения, причины его дестабилизации в современных условиях и обоснована необходимость его регулирования в рамках монетарной политики в комплексе с другими составляющими государственного регулирования экономики. Обобщены и систематизированы теоретические концепции регулирования денежного обращения, а также исследованы система целей и инструментов монетарной политики государства, зарубежный опыт ее реализации.
Разработана методологическая основа формирования современной монетарной политики, построенная на концепции прагматично-синтезирующего, дискреционного подхода, который заключается в необходимости выбора и синтеза теоретически разнородных, но рациональных предложений с целью эффективного решения актуальных экономических задач.
Дана негативная оценка антиинфляционной политики Украины в 90-е годы ХХ ст., которая опиралась на квазимонетаристский вариант стабилизационных программ МВФ, результатом которой стала дезинфляция, достигнутая ценой значительного падения производства, распространения денежных суррогатов, роста неплатежей и долларизации экономики. Проанализированы проблемы функционирования Национального банка Украины и отечественной банковской системы при решении задач регулирования денежного обращения.
Раскрыты основные направления адаптации вариантов монетарной политики к условиям современной Украины, показана эволюция отечественной монетарной политики, ее концептуальные основы, цели и инструменты в современных условиях, особенности реализации ее кредитной и валютной составляющих.
Обоснована целесообразность перехода в Украине к режиму прямого таргетирования инфляции как концептуальной основы прагматично-дискреционной монетарной политики, адекватной целям и условиям социально-экономического развития Украины на современном этапе. Разработаны конкретные рекомендации по повышению эффективности национальной монетарной политики: смягчение ограничений по росту денежной массы, развитие системы рефинансирования Национальным банком в направлении стимулирования инвестиций в производственную сферу, развитие операций по переучету векселей, повышение роли учетной ставки, реализация мероприятий по сокращению неплатежей и оборота денежных суррогатов, умеренной девальвации гривны одинаковыми с инфляцией темпами, совершенствование НБУ регулятивной базы деятельности коммерческих банков и другие.
Ключевые слова: денежное обращение, реальная экономика, теоретическая концепция, методологический подход, инфляция, денежная база, денежная масса, скорость обращения денег, денежный мультипликатор, монетарная политика, прямое таргетирование инфляции.
Summary
Nikiforov P.O. The regulation of the money turnover in condition of the market transformation of the economy.- Manuscript. Thesis for taking doctor′s of Economics degree. Speciality 08.01.01 - "Economic theory".- National Taras Shevchenko University, Kyiv, 2003.
Dissertation is dedicated to system-conceptual study theoretical and methdological of the regulation of the money address and scientific motivation to concepts modern domestic monetary policy. By means of wide analysis are determined methdological bases of the money turnover, reasons of its destabilisation in modern condition and is motivated need of its regulation within the framework of monetary policy in context with the other action of the government regulation of the economy. They are generalised and systematizated theoretical concepts of the regulation of the money turnover, explored system integer and instrument of state monetary policy, foreign experience of its realization.
They are shown particularities of the inflation processes and modern makroeconomikal situation in Ukraine. The problems of the operating the Federal reserve bank and domestic bank system are analysed at decision of the tasks of the regulation of the money turnover. Main trends to adaptation variant monetary policy to condition of the modern Ukraine are shown, is shown evolution domestic monetary policy, its conceptual bases, purposes and instruments in modern condition, particularities to realization its credit and exchange component.
It is determined conceptual base of monetary policy, identical purpose and condition social-economic development of the Ukraine in modern condition.
Key words: money address, real economy, theoretical concept, methdological approach, inflation, money basis, money mass, velocity of the money turn, money multiplicator, monetary policy, direct targetting of inflation.