Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE \* MERGEFORMAT5
EMBED Equation.3
Cодержание
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КАТЕГОРІЇ ДОВГОСТРОКОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ
1.1. Економічний зміст зобов’язань підприємства, їх класифікація
1.2. Структура довгострокових зобов’язань підприємства
1.3. Методологія оцінки діяльності підприємства
РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ДОВГОСТРОКОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ АГРАРНО-ВИРОБНИЧОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОЦЕНТР К»
2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства АВ ТОВ «Агроцентр К»
2.2. Комплексна оцінка діяльності підприємства
2.3. Аналіз довгострокових зобов’язань сільськогосподарського
підприємства АВ ТОВ «Агроцентр К»
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДОВГОСТРОКОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ
3.1. Податкове навантаження на підприємстві
3.2 Напрями вдосконалення оцінки довгострокових зобовязань
РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ
4.1 Аналіз стану охорони праці на підприємстві
4.2. Вимоги з охорони праці при роботі тракториста
4.2.1.Загальні вимоги безпеки
4.2.2. Вимоги безпеки перед початком роботи
4.2.3. Вимоги безпеки під час виконання роботи
4.2.4. Вимоги безпеки в аварійній ситуації
4.2.5. Вимоги безпеки після закінчення роботи
4.3. Рекомендації по поліпшенню умо в праці
ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Актуальність дослідження довгострокових зобов’язань зумовлена тим, що зобов’язання підприємства відіграють важливу роль у господарській діяльності підприємства. Практично кожне велике підприємство, що займається виробництвом продукції має зобов’язання, термін яких є більший одного року.
Зобов’язання підприємства входять до складу пасивів підприємства і є досить вагомими в його формуванні, оскільки відношення зобов’язань підприємства до його активів показує фінансову стійкість організації, її незалежність та можливості виживання на ринку. Відсутність контролю за зобов’язаннями підприємства та їх аналізу може привести до значних збитків та навіть банкрутства. Саме тому вірне відображення в обліку довгострокових зобов’язань дає змогу достовірно оцінити фінансовий стан підприємства, визначити його стійкість та незалежність.
Теоретичним підґрунтям вивчення сутності поняття «зобов’язання» та їх класифікації наведені у працях таких вчених: Бичика С. В., Б. Райана, Єфремова І. А., Ігумнова Ю. С., Бутинця Ф. Ф., Бутинця Т. А., Чижевської Л. В., Берези С. Л. та ін. Незважаючи на вагомий внесок цих вчених у дослідження зобов’язань та їх класифікації, окремі аспекти цієї проблеми потребують подальшого вивчення.
Метою написання дипломної роботи є вивчення та аналіз довгострокових зобов’язань сільськогосподарського підприємства АВ ТОВ «Агроцентр К».
Для виконання поставленої мети необхідно розкрити такі завдання:
- ознайомитися з економічним змістом довгострокових зобов’язань;
- дослідити структуру довгострокових зобов’язань підприємства;
- проаналізувати методологічну оцінку довгострокових зобов’язань;
- надати організаційно-економічну характеристику підприємства;
- зробити комплексну оцінку діяльності підприємства;
- визначити фінансовий стан даного підприємства;
- проаналізувати довгострокові зобов’язання сільськогосподарського підприємства АВ ТОВ «Агроцентр К»;
- проаналізувати стан охорони праці на підприємстві.
Об’єктом дослідження даної роботи є фінансова діяльність аграрно-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Агроцентр К», яке займається вирощуванням сільськогосподарських культур. Оскільки підприємство має довгострокові кредити, то його аналіз є доцільним та актуальним.
Предметом дослідження є довгострокові зобов’язання підприємства аграрно-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Агроцентр К» за 2010-2013 роки.
Для аналізу використовується наступні методи дослідження: факторний аналіз для визначення відокремленого впливу кожного з факторів (власного та позикового капіталів) на кінцевий показник, що аналізується (коефіцієнт фінансової стійкості); аналітичне вирівнювання рядів динаміки як самий точний спосіб обробки рядів для виділення основної тенденції зміни коефіцієнта зміни коефіцієнта загальної ліквідності; метод фінансових коефіцієнтів для визначення взаємозв’язків показників; структурний аналіз для виявлення впливу кожної позиції на результат в цілому, а також аналіз, синтез, порівняння, вимірювання, узагальнення, моделювання, статистичний та графічний методи, історичні і логічні підходи та ін. Дані дослідження були проведені з використанням річних форм звітності господарства АВ ТОВ «Агроцентр К»: форма №50 с.-г., форми №1, №2, №3, №4 та інші фінансово-господарські документи.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КАТЕГОРІЇ ДОВГОСТРОКОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ
1.1. Економічний зміст зобов’язань підприємства, їх класифікація
Поняття зобов’язання пройшло в історії тривалу та складну еволюцію. Його витоки лежать в деліктах. Пізніше, як самостійне джерело зобов’язань з’явився договір. На сьогоднішній день в економічній літературі немає одностайності, щодо визначення поняття «зобов’язання». Його розглядають як борг, як суму витрат, як залучений капітал, як заборгованість.
Реалістичну картину про фінансову залежність та платоспроможність підприємства дає інформація про зобов’язання, яку можна отримати з балансу підприємства. У зв’язку із цим інформація про зобов’язання підприємства є однією з найважливіших в оцінці його фінансового стану.
Зобов’язання - один із основних чинників, що впливає на ліквідність, кредитоспроможність і стійкість підприємства. Наприклад, величина поточних зобов’язань у співставленні з оборотними активами дозволяє визначити ліквідність підприємства; загальна сума зобов’язань у співставлення з валютою балансу свідчить про залежність підприємства від кредиторів; шляхом ділення власного капіталу на величину зобов’язань визначається рівень фінансової стабільності.
Наявність зобов’язань вважається нормальним станом будь-якого діючого підприємства, оскільки вони є основою взаємозв’язків між суб’єктами господарювання. Раціональна організація обліку зобов’язань сприяє зміцненню договірної і розрахункової дисципліни, прискоренню оборотності обігових коштів, а отже, поліпшенню фінансового стану підприємства, а правильно розроблена стратегія управління зобов’язаннями сприяє формуванню надійної і відповідальної репутації підприємства.
Щоб глибше розкрити сутність поняття «зобов’язання» та вдосконалити управління ним, необхідно розглянути поняття і класифікацію зобов’язань в інтерпретації вітчизняних і зарубіжних науковців.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зобов’язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди [1].
Відповідно до П(С)БО 11 «Зобов’язання», забезпечення - зобов’язання з невизначеними сумами або часом погашення на дату балансу [2].
У сучасній економічній літературі трактувань зобов’язань є чимало. Згідно з визначенням Бичика С. В. [3], зобов’язання трактується як договір, згідно з яким одна сторона (боржник) зобов’язана здійснити на користь другої сторони (кредитора) певні дії або ж утриматися від них.
Досить влучно надане визначення цього поняття Б. Райаном: зобов’язання - вільно укладена згода між двома чи більше сторонами для здійснення певної діяльності, що має економічну цілеспрямованість [4].
Наприклад, Єфремов І. А. та Ігумнов Ю. С. [5] під зобов’язаннями розуміють розрахункові відносини між об’єднаннями (підприємствами) у процесі господарської діяльності, а також із працівниками і службовцями, у результаті чого виникають незакінчені розрахунки.
Бутинець Ф. Ф. [6], Завгородній А. Г. [7], Вознюк Г. Л. [8], Партин Г. О., Пантелеєв В. П., Сніжко О. С [9] зазначають, що це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні переваги.
Інша група авторів, а саме: Агеєва А. Б. [10], Агеєва Ю. Б. [11], Вознюк Г. Л., Завгородній А. Г., Партин Г. О., Мочерний С. В. стверджують, що зобов’язання - це правовідносини, відповідно до яких одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо) або утриматися від такої дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання зобов’язань.
Таким чином, правильне тлумачення поняття зобов’язання є дуже важливим, оскільки від цього залежить відображення або не відображення заборгованості в обліку та звітності.
Доцільно запропонував узагальнене визначення цього поняття Орлов І. В., яке найповніше відображає його сутність. Отже, зобов’язання - це обов’язки підприємства з виплати боргу, передачі активу, надання послуг, виконання робіт, що має суб'єктивний склад, динамічність, наказовий зміст, цілеспрямованість, конкретність, санкціонованість, які виникають у результаті минулих операцій, виконання яких приведе до зменшення активів і збільшення капіталу [12].
Оцінка та управління зобов’язаннями, крім з’ясування сутності, потребує також здійснення їх класифікації.
Оскільки від того, наскільки правильно здійснено поділ та класифікацію об’єктів бухгалтерського обліку, а також від того, наскільки правильно обрано класифікаційні ознаки, залежать організація та ведення бухгалтерського обліку зобов’язань, а також правильне відображення їх у фінансовій звітності.
Для організації обліку та аналізу зобов’язань не можна не помітити наявності широкого спектру їх видів, тому важливе місце займає їх класифікація.
Згідно з вимогами Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначають такі види зобов’язань: короткострокові, довгострокові, стандартні (юридичні і нараховані), резервні та умовні. Основні принципи Міжнародних стандартів покладено в основу національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Зокрема, подібні за своїм змістом види зобов’язань визначені П(С)БО 11 «Зобов’язання», у якому виокремлено такі види: довгострокові зобов’язання, поточні зобов’язання, забезпечення, непередбачені зобов’язання та доходи майбутніх періодів [13].
Бутинець Т. А. [14], Чижевська Л. В., Береза С. Л. [15] зобов’язання поділяють на: монетарні й немонетарні; поточні і майбутні; довготермінові та поточні; фактичні, оцінні й умовні.
Пушкар М. С. [16] зобов’язання поділяє на довготермінові та поточні. Чебанова Н. В. і Василенко Ю. А. [17] зобов’язання класифікують на довготермінові, поточні, забезпечення, непередбачені. Голов С. Ф. [18] окрім цього, поділяє зобов’язання залежно від порядку визначення їхньої суми на реальні та потенційні.
Виходячи із господарсько-правової концепції, значну увагу класифікації господарських зобов’язань приділяє Лаптєв В. В. Він виділяє такі їх види:
- господарсько-оперативні - це такі, у форму яких втілюється виконання органами господарсько-оперативних функцій, тобто безпосередньої господарської діяльності організацій;
- господарсько-управлінські - це такі, у форму яких втілюється виконання органами господарського керівництва планово-організаційних функцій;
- внутрішньогосподарські зобов’язання - це відносини, у форму яких втілюється виконання господарсько-оперативних і господарсько-управлінських функцій у межах одного суб’єкта господарювання.
Биков А. Г. запропонував свою класифікацію щодо господарських договорів і зобов’язань, виокремивши при цьому три важливі групи договорів: ті, що опосередковують майнові відносини; ті, що опосередковують організаційні (планово-організаційні) відносини; ті, що опосередковують комплекс майнових і організаційних відносин.
Вітчизняні науковці, а саме: Бутинець Ф. Ф., Кондрашова Т. Н. [19], Верига А. В., Петрушевський Ю. Л. [20], Орлов І. В., Сук Л. К. в основному виділяють види поточних зобов’язань, що передбачені вітчизняним Планом рахунків бухгалтерського обліку.
Зарубіжні вчені пропонують зовсім інші класифікації поточних зобов’язань, наприклад, Броунлі та І. Річард [21] надають таку класифікацію поточних зобов’язань: непередбачувані операційні зобов’язання; короткотермінові зовнішні фінансові зобов’язання; передоплати покупців (клієнтів); поточні зобов’язання як результат обачливих дій; поточні зобов’язання перед зовнішніми суб’єктами господарювання.
Р. Вітінгтон та Курт Рені [22] розробили дещо іншу класифікацію поточних зобов’язань: чітко визначені зобов’язання - оцінка зобов’язань і їх сума визначені, наприклад, рахункові платежі, довгострокові платежі, відсоткові платежі, платежі із заробітної плати; оцінені зобов’язання - оцінка зобов’язань визначена, але їх сума може тільки бути визначеною, наприклад, продукт страхового платежу; можливі (випадкові) зобов’язання - оцінка зобов’язань невизначена і звичайно сума також, тому що можливі зобов’язання залежать від майбутніх випадків, наприклад, зобов’язання виникають із законних клопотань, дисконтних платежів, прибуткових податкових дискусій.
Б. Нідлз, Х. Андерсон, Д. Колдуелл [23] класифікують зобов’язання на: фактичні зобов’язання - виникають із договору, контракту або на основі законодавства; оцінні зобов’язання - це зобов’язання, точна сума яких не може бути визначена до настання певної дати; умовні зобов’язання - неіснуючі зобов’язання.
Аналізуючи наведені класифікації, ми доходимо висновку, що в сучасній практиці ведення обліку і фінансового аналізу доцільно застосовувати поділ зобов’язань на фактичні (реальні, детерміновані), оцінні та умовні (потенційні, можливі) до всіх видів зобов’язань, і не до поточних, як це прийнято у зарубіжній практиці, а й до всіх видів зобов’язань, як це пропонують вітчизняні науковці.
Отже, детальна і впорядкована класифікація зобов’язань дає можливість глибше зрозуміти сутність зобов’язань та дозволяє чітко відмежовувати один вид зобов’язань від іншого та застосовувати до них відповідні норми права.
Дослідження різних класифікацій зобов’язань іноземними та вітчизняними вченими, а також вивчення зобов’язань у законодавстві та науковій літературі свідчать про необхідність її систематизації та узагальнення, що дасть змогу отриманню зовнішніми та внутрішніми користувачами необхідної інформації для прийняття ефективних управлінських рішень, тому перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є розробка єдиної раціональної класифікації зобов’язань, яка дасть змогу розширити теоретико-методологічне підґрунтя обліку та аналізу зобов’язань і відповідно уникнути помилок і зловживань у господарській діяльності підприємства.
1.2. Структура довгострокових зобов’язань підприємства
Зобов’язання - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди [24].
Зобов’язання - це обов’язок чи відповідальність діяти певним чином. Воно виникає тільки тоді, коли актив отримано або коли підприємство укладає невідмовну угоду придбати актив [25].
Зобов’язання можуть бути монетарними і немонетарними. Монетарні зобов’язання відображають суму грошових коштів, що підлягають сплаті кредиторам, а немонетарні - зобов’язання поставити товари або надати послуги визначеної кількості та якості.
Зобов’язання підприємства поділяються на:
1. Довгострокові зобов’язання - зобов’язання, які повинні бути погашені протягом більше як 12 місяців, або протягом періоду більшого, ніж один операційний цикл підприємства з дати балансу, якщо такий цикл становить більш як 12 місяців.
Тобто для визнання зобов’язання довгостроковим достатньо виконання однієї з двох зазначених умов. Тому зобов’язання підприємства, яке виконує складні замовлення із звичайним циклом завершення більше як 12 місяців, можуть бути класифіковані у вимірі операційного циклу. Так, якщо таке підприємство має зобов’язання з погашення кредиту через 14 місяців, воно може не відносити цю заборгованість до довгострокових, якщо його звичайний операційний цикл становить 15 місяців.
Виникнення довгострокових зобов’язань, як правило, визначається угодою, яка затверджує графік погашення зобов’язання позичальником та порядок сплати ним відсотків, якщо це передбачено умовами відповідної угоди. Саме ці умови та сума активів, яку отримує підприємство в обмін на зобов’язання, визначають показники, що пов’язані з існуванням та погашенням довгострокової заборгованості.
До довгострокових зобов’язань належать:
- Довгострокові кредити банків - заборгованість підприємства банкам за отриманими від них позиками, яка не є поточним зобов’язанням.
- Інші довгострокові фінансові зобов’язання - довгострокові заборгованості підприємства щодо зобов’язання із залучення позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки (довгострокові векселі видані, зобов’язання за облігаціями).
- Відстрочені податкові зобов’язання - нараховані податки, що підлягають сплаті в майбутніх періодах, внаслідок виникнення тимчасової різниці між балансовою вартістю активів або зобов’язань та оцінкою цих активів або зобов’язань, яка використовується з метою оподаткування.
- Інші довгострокові зобов’язання - довгострокові зобов’язання з фінансової оренди, реструктуризована податкова заборгованість, фінансова допомога на зворотній основі.
2. Поточні зобов’язання - зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.
До поточних зобов’язань належать:
- Короткострокові кредити банків – поточні зобов’язання підприємства перед банками за отриманими від них позиками, строк повернення яких не перевищує 12 місяців.
- Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями – довгострокові зобов’язання, які переведені зі складу довгострокових і підлягають погашенню протягом дванадцяти місяців.
- Векселі видані – заборгованість, на яку підприємство видало векселі на забезпечення поставок (робіт, послуг) постачальників, підрядників та інших кредиторів.
- Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги – заборгованість постачальникам і підрядникам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги (крім заборгованості, забезпеченої векселями).
- Поточні зобов’язання за одержаними авансами – аванси, одержані від інших осіб у рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт (послуг).
- Поточні зобов’язання із розрахунків з бюджетом – заборгованість підприємства за всіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства.
- Поточні зобов’язання з позабюджетних платежів – заборгованість за внесками до позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством.
- Поточні зобов’язання зі страхування – сума заборгованості за відрахуваннями до пенсійного фонду, на соціальне страхування, страхування майна підприємства та індивідуальне страхування його працівників.
- Поточні зобов’язання за розрахунками з учасниками – заборгованість підприємства його учасникам (засновникам), пов’язана з розподілом прибутку (дивіденди тощо) і формуванням статутного капіталу.
- Поточні зобов’язання із внутрішніх розрахунків – заборгованість підприємства пов’язаним сторонам та кредиторська заборгованість з внутрішньовідомчих розрахунків.
- Інші поточні зобов’язання – зобов’язання, що пов’язані з активами, які виникають у ході нормального операційного циклу.
3. Забезпечення виступають спеціальним джерелом покриття майбутніх витрат. Вони створюються для відшкодування наступних витрат на:
- виплату відпусток працівникам;
- додаткове пенсійне забезпечення;
- виконання гарантійних зобов’язань;
- реструктуризацію;
- виконання зобовязань щодо обтяжливих контрактів тощо.
4. Непередбачені зобов’язання:
- зобов’язання що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтверджено лише тоді, коли відбудеться або не відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій над якими підприємство не має повного контролю;
- теперішнє зобов’язання, що виникає внаслідок минулих подій, але не визначається, оскільки малоймовірно, що для врегулювання зобов’язання потрібно буде використати ресурси, які втілюють у собі економічні вигоди, або оскільки суму зобов’язання не можна достовірно визначити.
5. Доходи майбутніх періодів – доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів. До доходів майбутніх періодів відносяться, зокрема, доходи у вигляді одержаних авансових платежів за здані в оренду основні засоби (авансові орендні платежі, передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання, виручка за вантажні перевезення, виручка від продажу квитків транспортних і театрально-видовищних підприємств, абонентна плата за користування засобами зв’язку тощо).
Зобов’язання підприємств можуть виникати через такі форми кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний.
Комерційний кредит – це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб’єктами господарської діяльності. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої господарчі відносини і можуть створювати платіжні засоби у вигляді векселів – зобов’язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін [26].
Об’єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, щодо яких продавцем надається відстрочка платежу.
У випадку оформлення комерційного кредиту за допомогою векселя інших угод про надання кредиту не укладається.
Погашення комерційного кредиту може здійснюватися шляхом:
- сплати боржником за векселем;
- передачі векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ);
- переоформлення комерційного кредиту на банківський.
У випадку оформлення комерційного кредиту не за допомогою векселя, погашення такого кредиту здійснюється на умовах, передбачених договором сторін.
Лізинговий кредит – це відносини між юридичними особами, які виникають у випадку оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту.
Об’єктом лізингу є різне рухоме (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка) та нерухоме (будинки, споруди, система телекомунікацій та ін.) майно.
Суб’єктами лізингу можуть бути лізингодавець (суб’єкт господарювання, що є власником об’єкта лізингу і здає його в оренду), користувач (суб’єкт, що домовляється з лізингодавцем на оренду про набуття права володіння та розпорядження об’єктом лізингу у встановлених лізинговою угодою межах), виробник (підприємство, організація та інші суб’єкти господарювання, які здійснюють виробництво або реалізацію товарно-матеріальних цінностей).
Іпотечний кредит – це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна.
Кредиторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки.
Позичальниками можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають у власності об’єкти іпотеки або мають поручителів, які надають під заставу об’єкти іпотеки на користь позичальника.
Кредити, які надаються банками, поділяються:
1. За строками користування:
- короткострокові – до 1 року;
- середньострокові – до 3 років;
- довгострокові – понад 3 роки.
Строк кредиту, а також відсотки за його користування (якщо інше не передбачено умовами кредитного договору) розраховуються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та відсотків за його користування.
Короткострокові кредити можуть надаватись банками у випадку тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв’язку з витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді.
Середньострокові кредити можуть надаватись на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень.
Довгострокові кредити можуть надаватись для формування основних фондів. Об’єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та інше.
2. За забезпеченням:
- забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);
- гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);
- з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації);
- незабезпечені (бланкові);
3. За ступенем ризику:
- стандартні кредити;
- кредити з підвищеним ризиком;
4. За методами надання:
- у разовому порядку;
- відповідно до відкритої кредитної лінії;
- гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із стягненням комісії за зобов’язанням).
5. За строками погашення:
- водночас;
- у розстрочку;
- достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника);
- з регресією платежів;
- після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).
Банківський кредит надається суб’єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Основними із них є забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільова направленість.
Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути повернений позичальником банку у визначений у кредитному договорі
концентрації позикового капіталу, тим менша заборгованість підприємства, тим стійкіше його положення. Зростання цього показника в
динаміці строк з відповідною сплатою за його користування.
Цільовий характер використання передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором.
Комерційні банки самостійно визначають порядок залучення та використання коштів, проведення кредитних операцій, встановлення рівня відсоткових ставок та комісійних винагород.
1.3. Методологія оцінки діяльності підприємства
Методологія оцінки здійснюється на підставі комплексу показників, за допомогою яких визначається аналіз зобов’язань на підприємстві. До таких показників належать:
- Коефііцієнт фінансового левериджу (плече фінансового важеля) виникає за рахунок різниці між рентабельністю активів і вартістю позикових коштів, він показує, на скільки відсотків збільшується рентабельність власного капіталу за рахунок залучення позикових коштів [27]. Нормальне значення левериджу становить 0,3-0,5. Коефіцієнт фінансового левериджу може бути розрахований за наступною формулою:
Кфл = , (1.1)
де Кфл – коефіцієнт фінансового левериджу;
ПК – середня сума використовуваного підприємством позикового капіталу;
ВК – середня сума власного капіталу підприємства.
Питання теорії та методології застосування ефекту фінансового левериджу розглядалися багатьма ученими-економістами як західними, так і вітчизняними: Ю. Бригхем [28], Л. Гапенски, И. А. Бланк [29], Е. С. Стоянова та інші.
- Коефіцієнт концентрації позикового капіталу характеризує, скільки позикового капіталу припадає на одиницю сукупних джерел і може бути розрахований за наступною формулою [30]:
Кпк = , (1.2)
де Кпк – коефіцієнт концентрації позикового капіталу;
ПК – сума позикового капіталу;
П – пасиви підприємства.
Чим нижчий показник означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства. Рекомендоване значення < 0,5.
Критичним значенням коефіцієнта вважається 0,5; позитивною тенденцією є зменшення коефіцієнта.
- Коефіцієнт фінансової стабільності (коефіцієнт фінансування) характеризує забезпеченість заборгованості підприємства власними коштами. Розраховується за наступною формулою [31]:
Кфс = , (1.3)
де Кфс – коефіцієнт фінансової стабільності;
ВК – власні кошти;
ПК – сума позикових коштів підприємства.
Перевищення власних коштів над позиковими засвідчує фінансову стійкість підприємства. Нормативне значення коефіцієнта > 1; позитивною є тенденція збільшення коефіцієнта.
- Коефіцієнт фінансової стійкості характеризує частку стабільних джерел фінансування в їхньому загальному обсязі; нормальним вважають значення в межах від 0,85 до 0,9. Позитивною є тенденція збільшення коефіцієнта. Загальна формула розрахунку коефіцієнта [32]:
Кфс = , (1.4)
де Кфс – коефіцієнт фінансової стійкості;
ВК – власний капітал;
ДЗ – довгострокові зобов’язання;
П – пасиви підприємства.
Якщо величина коефіцієнта коливається в межах 0,8-0,9 і має позитивну тенденцію, то фінансове положення підприємства є стійким. Рекомендованим нормальним значенням вважають не менше 0,75. Якщо значення нижче рекомендованого, то це викликає тривогу за стійкість підприємства.
- Коефіцієнт покриття запасів, показує скільки грошових одиниць оборотних засобів припадає на кожну одиницю короткострокових зобов’язань, і розраховується за наступною формулою [33]:
Квз = , (1.5)
де Квз – коефіцієнт покриття запасів;
З – запаси підприємства.
Критичне значення коефіцієнту покриття дорівнює 1, значення коефіцієнту покриття у межах 1–1,5 свідчить про те, що підприємство своєчасно ліквідує борги.
- Власні обігові кошти (робочий, функціонуючий капітал) - оборотні активи, які фінансуються за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов’язань. Розраховується за формулою [34]:
Рк = ВК + ДЗ – ПА, (1.6)
де Рк – робочий капітал;
ВК – власний капітал;
ДЗ – довгострокові зобов’язання;
ПА – поза оборотні активи.
Наявність власних оборотних активів (робочого капіталу), які фінансуються за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов'язань, означає не лише здатність платити борги, а й можливість розширити виробництво. Позитивною тенденцією зміни показника потрібно вважати збільшення.
- Коефіцієнт поточної ліквідності, що в економічній літературі називають також коефіцієнтом покриття, коефіцієнтом загального покриття. Характеризує достатність обігових коштів для погашення боргів протягом року Визначається співвідношенням усіх поточних активів до короткострокових зобов’язань, характеризує достатність оборотних засобів для покриття своїх боргів. Загальна формула розрахунку коефіцієнта [35]:
Клп = , (1.7)
де Клп – коефіцієнт поточної ліквідності;
ПА – поточні активи підприємства;
ПП – поточні пасиви.
Якщо поточні активи перевищують поточні зобов’язання, підприємство розглядається як таке, що успішно функціонує. Значення показника більше за 2 свідчить про сприятливий стан ліквідності активів підприємства.
- Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) - показник, що характеризує ту частину короткотермінових фінансових зобов'язань підприємства, яка може бути сплачена за рахунок першокласних ліквідних активів (грошових коштів та їх еквівалентів), тобто спроможність підприємства негайно погасити свою короткотермінову кредиторську заборгованість. Розраховується за формулою [36]:
Кла = , (1.8)
де Кла – коефіцієнт абсолютної ліквідності;
К – сума коштів підприємства;
ПП – поточні пасиви.
Теоретичне оптимальне значення цього показника становить приблизно 0,2—0,25.
- Коефіцієнт швидкої ліквідності показує, яка частина поточних зобов’язань може бути погашена не тільки за рахунок грошових коштів, але і за рахунок очікуваних фінансових надходжень і може бути розрахована за формулою [37]:
Клш = , (1.9)
де Клш – коефіцієнт швидкої ліквідності;
ПА – поточні активи;
З – запаси;
ПП – поточні активи.
Коефіцієнт швидкої ліквідності допомагає оцінити можливість погашення підприємством короткострокових зобов’язань у випадку його критичного положення, коли не буде можливість продати запаси. Значення цього показника рекомендується в межах від 0,8 до 1,0; але може бути надзвичайно високим через невиправданий ріст дебіторської заборгованості.
- Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості обороти показує, скільки оборотів здійснено за рік коштами, вкладеними до розрахунків. Такий показник розраховується як відношення загального обсягу реалізації продукції до середнього розміру дебіторської заборгованості [38]:
Кдз = , (1.10)
де Кдз – коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;
ЧВ – чиста виручка від реалізації;
Сдз – середня дебіторська заборгованість.
За допомогою цього показника можна розрахувати так званий період інкасації, тобто час, протягом якого дебіторська заборгованість обернеться на грошові кошти. Для цього тривалість звітного періоду (скажімо, 1 рік) розділимо на коефіцієнт оборотності.
- Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів – показує наскільки запаси що мають найменшу ліквідність у складі оборотних активів забезпечені довгостроковими стабільними джерелами фінансування. Розраховується за формулою [39]:
Кзап = , (1.11)
де Кзап – коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами на підприємстві;
Воб – власні обігові кошти;
З – запаси.
Рекомендоване значення коефіцієнта > 0,1; тенденція позитивних змін - збільшення.
- Коефіцієнт маневреності власного капіталу характеризує частку запасів, тобто матеріальних виробничих активів у власних оборотних активах; обмежує свободу маневру власними коштами. Збільшення запасів приводить до уповільнення оборотності обігових коштів, тому позитивною тенденцією зміни показника є зменшення. Розраховується за наступною формулою [40]:
Км = , (1.11)
де Км – коефіцієнт маневреності;
Вок – власні обігові кошти;
ВК – власний капітал.
Нормальною вважається ситуація, коли коефіцієнт маневреності в динаміці значно збільшується. Різьке зростання цього коефіцієнта не може свідчити про нормальну діяльність підприємства, тому що збільшення цього показника можливе або при зростанні власного оборотного капіталу, або при зменшенні власних джерел фінансування.
- Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості характеризує здатність розрахуватися з кредиторами за рахунок дебіторів упродовж року. Рекомендоване значення 1. Розраховується за наступною формулою [41]:
Кдк = , (1.12)
де ДЗ – сума дебіторської заборгованості;
КЗ – кредиторська заборгованість підприємства.
РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ДОВГОСТРОКОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ АГРАРНО-ВИРОБНИЧОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОЦЕНТР К»
2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства АВ ТОВ «Агроцентр К»
Аграрно-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю «Агроцентр К» (далі – АВ ТОВ «Агроцентр К», підприємство, господарство) основними видами діяльності якого є: вирощування зернових та технічних культур, віднесених до інших класів рослинництва, вирощування культур у поєднанні з тваринництвом, надання послуг у рослинництві і тваринництві, виробництво м’яса і субпродуктів, переробка свійської птиці та кролів, виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, оптова торгівля непродовольчими споживчими товарами, оптова торгівля несільськогосподарськими супутніми продуктами, операції з нерухомістю та ін.
Директор АВ ТОВ «Агроцентр К» - Карпенко Віктор Михайлович, головний бухгалтер – Бебко Вікторія Вікторівна.
АВ ТОВ «Агроцентр К» має поголів’я свиней близько восьми тисяч і набуло статус племінного репродуктора. М’ясо свинини, виробленої на підприємстві – вищого ґатунку. На підприємстві використовуються сучасні технології утримання, годівлі та відтворення поголів’я свиней. Протягом останніх трьох років поспіль АВ ТОВ «Агроцентр К» є лідером у П’ятихатському районі зі збирання зернових культур. Все досягнуте за останні роки товариством відбулося завдяки невичерпній енергії його керівника та його високій кваліфікації. І в тваринництві, і в рослинній галузях товариство, завжди використовує передові технології.
Стратегічною метою є створення конкурентоспроможної продукції сільськогосподарського виробництва з подальшим наповненням локального ринку на території Дніпропетровської області та за її межами.
Відповідно до аналізу діяльності АВ ТОВ «Агроцентр К» загальна земельна площа ділянок, які використовує підприємство під час господарської діяльності має динаміку до зростання. Складовою частиною сільськогосподарських угідь є орендована земельна площа.
Характеристику підприємства вважаємо розпочати з аналізу складу та структури сільськогосподарських угідь АВ ТОВ «Агроцентра К» (таблиця 1.1).
Таблиця 1.1
Динаміка складу та структури земельних угідь АВ ТОВ «Агроцентр К» за 2010-2013 рр.
|
Показник |
2010 р. |
2011 р. |
2012 р. |
2013 р. |
Відноше-ння 2013 р. до 2010 р., % |
||||
|
га |
% |
га |
% |
га |
% |
га |
% |
||
|
Загальна земельна площа |
8780,8 |
100 |
8684,3 |
100 |
8582 |
100 |
8359 |
100 |
95,2 |
|
в т.ч. с. -г. угідь (ріллі) |
8780,8 |
100 |
8684,3 |
100 |
8582 |
100 |
8359 |
100 |
95,2 |
|
Кількість робітників, осіб |
354 |
- |
342 |
- |
291 |
- |
227 |
- |
64,12 |
|
Приходиться на 1 робітника с. -г. угідь (ріллі) |
24,8 |
100 |
25,39 |
100 |
29,49 |
100 |
36,82 |
100 |
148,46 |
Аналізуючи показники таблиці 1.1 можна зробити висновок, що за останні 4 роки загальна земельна площа на аграрно-виробничому товаристві з обмеженою відповідальністю «Агроцентр К» зменшилася на 4,8 %.
У зв’язку зі зменшенням чисельності робітників на 127 осіб, 38,88 %, збільшився на 48,46 % показник приходиться на 1 робітника с.-г. угідь (ріллі).
Проведемо розрахунок динаміки складу і структури товарної продукції АВ ТОВ «Агроцентр К» за 2010-2013 рр. в додатку А.
На рис. 1.1, 1.2 проаналізуємо питому вагу рослинництва і тваринництва в структурі товарної продукції за 2013 рік.
Рис. 1.1. Питома вага рослинництва в структурі товарної продукції на АВ ТОВ «Агроцентр К» за 2013 р.
Рис. 1.2. Питома вага тваринництва в структурі товарної продукції на АВ ТОВ «Агроцентр К» за 2013 р.
Аналізуючи динаміку складу і структури товарної продукції (ТП) сільського господарства (с.-г.) можемо визначити, що за 2011 рік загальна вартість ТП складає 92093,4 тис.грн., і цей показник є найбільшим у порівнянні з 2010 роком (53101,1 тис.грн), 2012 рік (70687,7 тис.грн) і 2013 рік (70659, 4 тис.грн) років. Основними видами товарної продукції є: соняшник, виручка від реалізації якого становить 24849,3 тис.грн (35,17 %) станом на 2013 рік.
Для визначення спеціалізації підприємства проведемо розрахунок ранжування питомої ваги товарної продукції на підставі даних таблиці 1.3.
Таблиця 1.3
Ранжирований ряд питомої ваги окремих видів продукції, %
|
Рік |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
|
2010 |
50,27 |
13,44 |
11,99 |
11,63 |
9,27 |
3,25 |
0,08 |
0,06 |
|
2011 |
63,03 |
13,56 |
8,68 |
8,53 |
3,26 |
2,25 |
0,24 |
0,23 |
|
2012 |
50,06 |
13,58 |
10,91 |
6,68 |
3,87 |
2,58 |
1,9 |
1,15 |
|
2013 |
35,17 |
19,98 |
14,03 |
11,15 |
8,9 |
6,87 |
2,12 |
1,68 |
Розрахуємо коефіцієнт спеціалізації підприємства за 2010-2013 роки. Для розрахунку рівня спеціалізації застосовуємо формулу:
(2.13)
де р - питома вага кожної галузі чи виду продукції в загальному обсязі товарної продукції господарства, %;
і – порядковий номер виду товарної продукції у ранжированому ряді за їх питомою вагою, починаючи з найвищого.
Кс2010 = = = 0,28;
Кс2011 = = = 0,38;
Кс2012 = = = 0,34;
Кс2013 = = = 0,22.
Господарства з низьким рівнем спеціалізації мають коефіцієнт до 0,20, з середнім - 0,20 до 0,40, з високим – від 0,41 до 0,60. Коефіцієнт вище 0,60 мають господарства з поглибленою спеціалізацією. З даного розрахунку можна побачити, що АВ ТОВ «Агроцентр К» відноситься до підприємства з середнім рівнем спеціалізації.
Розглянемо динаміку основних і оборотних засобів в АВ ТОВ «Агроцентр К» у табл. 1.4.
Таблиця 1.4
Динаміка основних і оборотних засобів, рівень забезпеченості та ефективність їх використання в АВ ТОВ «Агроцентр К» за 2010-2013 рр.
|
Показник |
2010 р. |
2011 р. |
2012 р. |
2013 р. |
Відношення 2013 р. до 2010 р., % |
|
Середньорічна вартість основних фондів, тис. грн. |
22534,50 |
31030,00 |
35121,00 |
43126,50 |
191,38 |
|
Середньорічна вартість оборотних фондів, тис. грн. |
44530,50 |
77389,00 |
94243,50 |
105181,50 |
236,20 |
|
Фондозабезпеченість в розрахунку на 100 га земельної площі, тис. грн. |
256,63 |
357,31 |
409,24 |
515,93 |
201,04 |
|
Фондоозброєність праці в розрахунку на 1 середньорічного працівника, тис. грн. |
63,66 |
90,73 |
120,69 |
189,98 |
298,45 |
|
Фондовіддача в розрахунку на 100 грн. основних фондів, грн. |
42,44 |
33,69 |
49,68 |
61,03 |
143,82 |
|
Фондомісткість 100 грн. валової продукції, грн. |
0,42 |
0,34 |
0,50 |
0,61 |
143,82 |
|
Вартість оборотних фондів в розрахунку на 100 га с.-г. земельної площі, тис. грн. |
507,13 |
891,14 |
1098,15 |
1258,30 |
248,12 |
Аналізуючи дані таблиці 1.4, необхідно зазначити, що середньорічна вартість основних і оборотних фондів значно зросла на 91,38 % і 136,20 % відповідно. Фондозабезпеченість, тобто забезпеченість господарства основними фондами також зросла, як і фондоозброєність праці на 101,04 %, що є показником використання добре оснащених машин і обладнань. Фондовіддача збільшилась на 18,59 %, фондомісткість також збільшилась на 0,19 %.
Таблиця 1.5
Динаміка трудових ресурсів та ефективність їх використання в АВ ТОВ «Агроцентр К» за 2010-2013 рр.
|
Показник |
2010 р. |
2011 р. |
2012 р. |
2013 р. |
Віднош-ення 2013р. до 2010 р., % |
|
Валова продукція в порівняних цінах, тис. грн. - всього: |
53101,10 |
90023,80 |
67952,90 |
69161,30 |
130,24 |
|
в т.ч. в рослинництві |
41970,40 |
79082,10 |
51124,50 |
48962,10 |
116,66 |
|
в тваринництві |
11130,70 |
10941,70 |
16828,40 |
20199,20 |
181,47 |
|
Середньорічна кількість працівників, осіб - всього: |
354,00 |
342,00 |
291,00 |
227,00 |
64,12 |
|
в т.ч. в рослинництві |
248,00 |
222,00 |
178,00 |
136,00 |
54,84 |
|
в тваринництві |
106,00 |
120,00 |
113,00 |
91,00 |
85,85 |
|
Прямі затрати праці, тис. люд.-год. – всього: |
150,00 |
263,23 |
233,52 |
304,68 |
203,11 |
|
в т.ч. в рослинництві |
169,24 |
356,23 |
287,22 |
360,02 |
212,73 |
|
в тваринництві |
105,01 |
91,18 |
148,92 |
221,97 |
211,39 |
|
Річна продуктивність праці, тис. грн. – всього: |
150,00 |
269,28 |
269,28 |
242,91 |
311,27 |
|
в т.ч. в рослинництві |
169,24 |
356,23 |
287,22 |
360,02 |
212,73 |
|
в тваринництві |
105,01 |
91,18 |
148,92 |
221,97 |
211,39 |
Дослідивши трудові ресурси (табл.1.5), можна сказати, що трудові ресурси були використані ефективно. Про це свідчить структура валової продукції, яка стрімко збільшилась за чотири роки – на 30,24 %, і у 2013 році склала 69161,30 тис.грн. На виробництво продукції було витрачено 304,68 тис.грн. у 2013 році. Трудові ресурси було використано ефективно, тому що продуктивність праці за 2010-2013 рік, особливо у рослинництві зросла на 112,73 %.
Таблиця 1.6
Динаміка основних показників виробничо-господарської діяльності АВ ТОВ «Агроцентр К» за 2010-2013рр.
|
Показник |
2 010р. |
2 011р. |
2 012р. |
2 013р. |
Відношення 2013 р. до 2010 р. у % |
|
Приходиться на 100 га с. -г. угідь, тис. грн.: - основних фондів |
256,63 |
357,31 |
404,42 |
505,52 |
196,98 |
|
- прямих затрат праці |
150 |
263,23 |
233,52 |
304,68 |
203,12 |
|
Вироблено валової продукції в співставних цінах, тис. грн. в розрахунку на: - 100 га с. -га. Угідь |
604,74 |
1036,6 |
791,81 |
827,39 |
136,81 |
|
- 1 грн. основних фондів |
235,64 |
290,12 |
193,48 |
160,37 |
68,05 |
|
- 1 середньорічного працівника |
150 |
263,23 |
233,52 |
304,68 |
203,12 |
|
Урожайність, ц/га: - зернових і зернобобових |
36,44 |
69,17 |
25,92 |
158,59 |
435,2 |
|
- соняшника |
21,56 |
36,78 |
23,97 |
117,81 |
546,46 |
|
Рівень рентабельності, % |
150 |
269,28 |
242,91 |
311,27 |
207,51 |
Із даних таблиці 1.6. видно, що урожайність в господарстві за останні 4 роки зернових і зернобобових збільшилась на 58,59 %, соняшника на 17,81 %, на що вплинуло підвищення родючості ґрунту за рахунок внесення добрив та сприятливі погодні умови. Рівень рентабельності збільшився у 2013 році у порівнянні з 2010 роком на 107,51 %, це свідчить про раціональне використання наявних ресурсів на підприємстві. Основних фондів, яких приходяться на 100 га с.-г. угідь збільшився на 96,98 %, а прямих затрат праці на 54,68 %. Вартість вироблено валової продукції в співставних цінах в розрахунку на 100 га с.-га угідь збільшився на 36,81 %.
Отже, аграрно-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю «Агроцентр К» веде свою господарську діяльність на орендованих землях загальною площею 8359,0 га, розташованих на території П’ятихатського району Дніпропетровської області.
Найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції займає соняшник – 36244,65 тис. грн. в середньому за три роки. На протязі чотирьох років спостерігається динаміка росту випуску продукції рослинництва з 41970,4 тис. грн. до 48962,10 тис. грн., що на 6991,7 тис. грн. більше. У галузі тваринництва також спостерігається збільшення з 11130,7 тис. грн. до 20199,2 тис. грн., що на 9068,5 тис. грн. більше.
Розрахувавши коефіцієнт спеціалізації можна сказати, що в 2010 році у підприємства був середній рівень спеціалізації діяльність підприємства зосереджувалась на вирощуванні широкого асортименту рослин, а в тваринництві спеціалізувались на вирощуванні свиней.
Трудові ресурси на підприємстві було використано ефективно, тому що продуктивність праці за 2010-2013 рік, особливо у рослинництві зросла на 112,73 %.
2.2. Комплексна оцінка діяльності підприємства
Фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна аоб’єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й усебічно характеризують становище підприємства. Тому для більш широкого і повного аналізу підприємства розрахуємо динаміку показників майнового стану, динаміку показників ділової активності , рентабельності, фінансової стійкості та динаміку показників ліквідності підприємства АВ ТОВ «Агроцентр К» за 2010-2013 рр.
Таблиця 2.1
Динаміка показників майнового стану підприємства АВ ТОВ «Агроцентр К» за 2010-2013рр.
|
Показник |
2010 р. |
2011 р. |
2012 р. |
2013 р. |
Відношення від 2013р. до 2010р., (+,-) |
|
Частка оборотних виробничих фондів |
0,31 |
0,24 |
0,25 |
0,34 |
109,67 |
|
Частка основних засобів в активах |
0,30 |
0,28 |
0,26 |
0,31 |
103,33 |
|
Коефіцієнт зносу основних засобів |
0,14 |
0,17 |
0,22 |
0,21 |
149,93 |
|
Коефіцієнт оновлення основних засобів |
1,98 |
1,54 |
1,33 |
1,00 |
50,62 |
|
Частка оборотних виробничих активів |
0,16 |
0,14 |
0,12 |
0,17 |
105,43 |
|
Частка оборотних виробничих фондів в обігових коштах |
0,31 |
0,24 |
0,25 |
0,34 |
108,81 |
|
Коефіцієнт мобільності активів |
1,06 |
1,39 |
0,94 |
1,00 |
93,76 |
Аналізуючи показники майнового стану АВ ТОВ «Агроцентр К» можна сказати, що частка оборотних коштів у виробничій сфері за останні 4 роки збільшилась на 9,67 % це залежить перш за все від уміння управляти ними, покращувати організацію торгівлі, підвищувати рівень комерційної і фінансової роботи. Частка основних засобів в активах збільшилась на 3,33 %, що означає про деяке покращення фінансового положення. Частка мобільних виробничих фондів у валюті балансу зросла на 5,43 %. До негативних факторів належить збільшення показника зносу основних засобів на 49,93 %, і рівень фізичного і морального оновлення основних фондів, який зменшився на 49,38 %. Коефіцієнт мобільності активів зменшився на 6,24 %, що є негативною тенденцією і показує скільки обігових коштів припадає на одиницю не обігових і це є потенційна можливість перетворення активів у ліквідні кошти.
Таблиця 2.2
Динаміка показників ділової активності АВ ТОВ «Агроцентр К» за 2010-2013 рр.
|
Показник |
2010 р. |
2011 р. |
2012 р. |
2013 р. |
Відноше-ння від 2013р. до 2010р., (+,-) |
|
Оборотність активів обороти ресурсовіддача коефіціент трансформації |
0,59 |
0,84 |
0,55 |
0,45 |
76,27 |
|
Фондовіддача |
1,93 |
2,92 |
2,14 |
1,44 |
74,70 |
|
Коефіцієнт оборотності обігових коштів |
1,15 |
1,45 |
1,15 |
0,91 |
79,30 |
|
Період одного обороту обігових коштів |
312,89 |
248,20 |
312,48 |
394,59 |
126,11 |
|
Коефіціент оборотності запасів, обороти |
1,88 |
2,90 |
1,66 |
1,53 |
81,62 |
|
Період одного обороту запасів, днів |
191,70 |
124,20 |
217,47 |
234,88 |
122,52 |
|
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, обороти |
3,92 |
7,32 |
2,68 |
2,67 |
68,04 |
|
Період погашення дебіторської заборгованості, днів |
91,78 |
49,19 |
134,47 |
134,90 |
146,98 |
|
Коефіцієнт оборотності готової продукції, оборотів |
5,96 |
8,12 |
3,16 |
2,98 |
50,02 |
|
Період погашення кредиторської заборгованості, днів |
0,35 |
0,28 |
0,43 |
0,60 |
170,52 |
|
Період операційного циклу, днів |
283,48 |
173,40 |
351,94 |
369,78 |
130,44 |
|
Коефіцієнт оборотності власного капіталу, оборотність |
0,79 |
1,15 |
0,76 |
0,67 |
84,01 |
Розрахувавши дані таблиці 2.2 можна зробити висновок, що підприємство АВ ТОВ «Агроцентр К» має показники низької ділової активності. Коефіцієнт оборотності активів показує, скільки разів за звітний період відбувається повний цикл виробництва й обігу, який приносить відповідний ефект у вигляді прибутку. В 2010 р. такий показник мав значення 0,59 разів, в 2011 р. – 0,87 разів, 2012 р. – 0,55, а в 2013 р. – 0,47, тобто коефіцієнт оборотності активів за аналізований період зменшився на 23,73 %. Такі зміни вказують на зменшення ефективності використання майна підприємства, яке відбулось за рахунок скорочення тривалості обігу оборотного капіталу. Коефіцієнт оборотністі готової продукції зменшився на 50 разів, оборотність дебіторської заборгованості зменшилась на 32 %. Фондовіддача зменшилась на 0,49 % і це означає зменшення виручки на одиницю основних виробничих фондів. Коефіцієнт оборотності запасів зменшився на 18,38 обороти, відповідно період протягом якого запаси трансформуються в кошти збільшився на 23 дні. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості зменшився на32 обороти, відповідно період погашення дебіторської заборгованості збільшився на 47 днів і він показує час, протягом якого дебіторська заборгованість перетвориться в грошові кошти. Період операційного циклу збільшився на 31 день. Період фінансового циклу також збільшився на 31 день, що є поганою тенденцією для підприємства. Коефіцієнт оборотності власного капіталу зменшився на 16 оборотів, що є поганою тенденцією, адже свідчить про зниження попиту на продукцію підприємства.
На прикладі інформації, відображеної в додатку Б проведемо розрахунок показників рентабельності АВ ТОВ «Агроцентр К» за 2010-2013 рр.
На рис. 2.3 проаналізуємо рентабельність власного капіталу, реінвестування, стійкість економічного зростання і період окупності власного капіталу на АВ ТОВ «Агроцентр К» за 2010-2013 рр.
Рис. 2.3. Динаміка показників рентабельності підприємства АВ ТОВ «Агроцентр К» за 2013 р.
Аналізуючи рентабельність підприємства можна зробити висновки,що у АВ ТОВ «Агроцентр К» частка чистого прибутку, що припадає на одиницю виручки зменшилася з 0,17 за 2010 рік до 0,10 за 2013 рік. Період окупності власного капіталу збільшився і становить 21 день за 2013 рік у порівнянні з 2010 рік, який становив на той час 10 днів. Коефіцієнт рентабельності активів шляхом відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості активів характеризує ефективність використання активів підприємства. Згідно таблиці 2.3, слід відмітити, що даний показник хоч і має позитивне, але зовсім невелике значення. Це свідчить про низьку раціональність використання активів досліджуваного підприємства. Рентабельність власного капіталу зменшилась на 48,07 %, тобто скільки припадає чистого прибутку на одиницю власного капіталу. Збільшення коефіцієнта стійкості економічного зростання на 23,71 %, свідчить про неефективність використання позик. Рентабельність капіталу активів за чистим прибутком зменшився на 47,49 %. Що є поганою тенденцією про незначну кількість чистого прибутку, що припадає на одиницю інвестованих коштів.
Таблиця 2.4
Динаміка показників фінансової стійкості АВ ТОВ «Агроцентр К» за 2010-2013 рр.
|
Показник |
2010 р. |
2011 р. |
2012 р. |
2013 р. |
Відношення від 2013р. до 2010р., (+,-) |
|
Власні обігові кошти (робочий, функціонуючий капітал), тис.грн. |
29846,00 |
43448,00 |
36117,00 |
29226,00 |
97,92 |
|
Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами |
0,51 |
0,54 |
0,46 |
0,37 |
71,76 |
|
Маневреність робочого капіталу |
0,79 |
0,67 |
1,13 |
1,75 |
221,89 |
|
Маневреність власних обігових коштів |
0,00 |
0,02 |
0,15 |
0,00 |
263,55 |
|
Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів |
3,84 |
4,77 |
4,67 |
2,29 |
59,66 |
|
Коефіцієнт покриття запасів |
1,91 |
2,32 |
1,61 |
1,50 |
78,60 |
|
Коефіцієнт фінансової незалежності |
0,75 |
0,73 |
0,74 |
0,68 |
91,46 |
|
Коефіцієнт фінансової залежності |
1,34 |
1,36 |
1,36 |
1,46 |
109,34 |
|
Коефіцієнт маневреності власного капіталу |
0,35 |
0,43 |
0,30 |
0,27 |
76,03 |
|
Коефіцієнт концентрації позикового капіталу |
0,25 |
0,27 |
0,26 |
0,32 |
125,28 |
|
Коефіцієнт фінансової стабільності коефіцієнт фінансування |
2,96 |
2,76 |
2,81 |
2,16 |
73,00 |
|
Показник фінансового левериджу |
0,09 |
0,07 |
0,06 |
0,00 |
1,17 |
|
Коефіцієнт фінансової стійкості |
0,81 |
0,78 |
0,78 |
0,68 |
84,03 |
Аналізуючи фінансову стійкість підприємства (табл. 2.4), можна сказати, що коефіцієнт економічної незалежності станом з 2010-2013 року зменшився з 0,75 до 0,68, що впливає негативно, тобто АВ ТОВ «Агроцентр К» залежить від позикових коштів. Відповідно коефіцієнт фінансової залежності збільшився на 12 пунктів. Коефіцієнт концентрації позикового капіталу зменшився на 8,54 % і показує питому вагу позикового капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність підприємства. Коефіцієнт фінансової стійкості зменшився на 15,97 %, тобто спостерігається спад ділової активності рентабельності і віддачі наявних активів. Власні обігові кошти зменшилиса на 2,08 %. Можливість абсолютного перетворення активів у ліквідні кошти зменшилась на 2,08 %. Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами зменшився на 28,04 %. Маневреність власних обігових коштів зменшився на 163,55 % і показує частку абсолютно ліквідних активів у власних обігових коштах підприємства.
Таблиця 2.5
Динаміка показників ліквідності (платоспроможності) підприємства АВ ТОВ «Агроцентр К» за 2010-2013 рр.
|
Показник |
Опти-мальне значе-ння |
2010 р. |
2011 р. |
2012 р. |
2013 р. |
Відноше-ння від 2013р. до 2010р., (+,-) |
|
Коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття) |
< 0,6 |
2,77 |
2,69 |
2,19 |
1,58 |
56,99 |
|
Коефіцієнт абсолютної ліквідності |
< 0,2 |
31,00 |
908,00 |
4487,00 |
100,00 |
322,58 |
|
Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості |
× |
6,11 |
8,91 |
9,82 |
2,27 |
37,24 |
Аналізуючи динаміку показників ліквідності підприємства (табл. 2.5), можна сказати, що коефіцієнт поточної ліквідності меншиася на 43,01 %, це показує погану здатність підприємства погашати поточні зобов’язання за рахунок тільки оборотних активів. Коефіцієнт абсолютної ліквідності за аналізований період жодного разу не досягав рівня нормативного значення, < 2. Це говорить про те, що підприємству не вистачає грошових коштів для розрахунку за поточними зобов’язаннями і воно користується комерційним кредитом.
Отже, проаналізувавши майновий стан підприємства слід зазначити, що майновий стан підприємства є задовільним, але необхідно активніше оновлювати основні засоби та прискорювати погашення дебіторської заборгованості. Період окупності власного капіталу збільшився на 110,57 %, це свідчить про збільшення періоду, за який власний капітал буде компенсований чистим прибутком. Такі негативні зміни свідчать про те, що підприємство витрачає на виробництво продукції та мало отримує від її реалізації. Аналізуючи фінансову стійкість підприємства, можна сказати, що коефіцієнт економічної незалежності станом з 2010-2013 року зменшився з 0,75 до 0,68, що впливає негативно, тобто АВ ТОВ «Агроцентр К» залежить від позикових коштів.
2.3. Аналіз довгострокових зобов’язань сільськогосподарського
підприємства АВ ТОВ «Агроцентр К»
Згідно методики, наведеної в першому розділі дипломної роботи проведемо аналіз довгострокових зобов’язань АВ ТОВ «Агроцентр К» за 2010-2013 роки.
Для цього проаналізуємо динаміку зміни та структуру довгострокових і короткострокових зобов’язань підприємства. Джерелом дослідження даних показників є фінансова звітність підприємства, а саме баланс (форма №1) за 2010-2013 роки.
Таблиця 2.6
Аналіз динаміки зміни та структури довгострокових і короткострокових зобов’язань АВ ТОВ «Агроцентр К» за 2010-2013 роки, тис. грн.
|
Стаття балансу |
2010 р. |
2011 р. |
2012 р. |
2013 р. |
Відношення від 2013р. до 2010р., (+,-) |
|
Довгострокові кредити банків |
5250,00 |
5250,00 |
5250,00 |
0,00 |
0,00 |
|
Інші довгострокові зобов'язання |
811,00 |
694,00 |
341,00 |
114,00 |
14,06 |
|
Довгострокова заборгованість |
6061,00 |
5944,00 |
5591,00 |
114,00 |
1,8 |
|
Короткострокова заборгованість |
16817,00 |
25641,00 |
30430,00 |
50339,00 |
299,33 |
|
Всього кредиторської заборгованості |
28939,00 |
37529,00 |
41612,00 |
50567,00 |
220,53 |
На рис. 2.4. представлена зміна динаміки зобовязань за 2010-2013 рр.
Рис. 2.4. Структура кредиторської заборгованості на АВ ТОВ «Агроцентр К» за 2010-2013 рр.
Провівши аналіз довгострокової кредиторської заборгованості (табл. 2.6) можна сказати, що протягом досліджуваного періоду сума заборгованості погасилася підприємством, проте відбулися зміни в її структурі, зокрема з статті «Інші довгострокові зобовязання» поступово зменшуються станом на 2013 рік вона складає 114 тис.грн всьго, що на 697 тис. менше, ніж за 2010 рік. Довгостроковий кредит був повністю погашений в 2012 році, який тривав принаймі з 2010 року. В 2013 році підприємство не користувалось довгостроковим кредитуванням. Короткострокова заборгованість збільшилась на 33522 тис. грн. (199,33 %).
Наступним етапом аналізу заборгованості сільськогосподарського підприємства «Агроцентр К» є аналіз складу дебіторської заборгованості (табл.2.7).
Таблиця 2.7
Аналіз динаміки та складу дебіторської заборгованості АВ ТОВ «Агроцентр К» за 2010-2013рр., тис. грн.
|
Стаття балансу |
2010 р. |
2011 р. |
2012 р. |
2013 р. |
Відношення від 2013р. до 2010р., (%) |
|
Дебіторська заборгованість за товари |
6048,00 |
22094,00 |
5567,00 |
5716,00 |
94,52 |
|
Дебіторська заборгованість за бюджетом |
4,00 |
5,00 |
41,00 |
64,00 |
160 |
|
Інша дебіторська заборгованість |
10597,00 |
10603,00 |
8839,00 |
5045,00 |
47,60 |
|
Всього дебіторської заборгованості |
16649,00 |
32702,00 |
14447,00 |
10825,00 |
65,01 |
На рис. 2.5. проаналізуємо динаміку дебіторської заборгованості за 2010-2013 рр.
Рис. 2.5. Структура дебіторської заборгованості на АВ ТОВ «Агроцентр К» за 2010-2013 рр.
Згідно даної таблиці можна зробити висновок, що кредиторська заборгованість значно переважає дебіторську. Так на початок 2010 року дане відхилення склало 16649,0 тис.грн, на початок 2011 – відбулося переважання дебеторської заборгованості над кредиторською 1117,0 тис.грн, але на початок 2012 року ситуація знову погіршилася до 21574,00 тис.грн.
Дебіторська заборгованість за бюджетом збільшилась на 60 % і на 2013 рік становить 64 тис. грн. Дебіторська заборгованість за товари зменшилась на 5,48 %. Станом на 2013 рік кредиторська заборгованість переважає над дебіторською і складає 39628,00 тис.грн. Безумовно, даний показник є негативним для підприємства.
На рискнку 2.6 представлена аналітичне вирівнювання кредиторської і дебіторської заборгованості на АВ ТОВ «агроцентр К» за 2010-2013 роки.
Рис. 2.6. Аналітичне вирівнювання кредиторської і дебіторської заборгованості АВ ТОВ «Агроцентр К» за 2010-2013 рр.
Побудована лінія параболічного тренду кредиторсьої зборгованості має вигляд у1 = 6896,7х + 22420. З рівнянні і діаграми видно, що кредиторська заборгованість зросла у 2013 р. і складає 21637 тис. грн., початкова швидкість зростання числа заборгованості становить 68967,7 тис. грн. Коефіцієнт апроксимінальної достовірності дорівнює 0,9817. Це говорить про високий ступінь довіри до даного прогнозу.
Проведемо прогнозування кількості заборгованості на наступні три роки при використанні параболічного тренду:
у2014 = 22420 + 6896,7 × 6 = 63800,2 тис.грн.
у2015 = 22420 + 6896,7 × 7 = 70696,9 тис.грн.
у2016 = 22420 + 6896,7 × 8= 77593,6 тис.грн.
Отже, кредиторська заборгованість у 2014 р. за прогнозом становитиме 63800,2 тис.грн., в 2015 р. - 70696,9 тис.грн., а у 2016 р. - 77593,6 тис.грн, тобто буде збільшуватися.
Побудована лінія тренду (рис. 2.6) дебіторської заборгованості має вигляд у2 = - 3572,7х + 27588. З рівняння видно, що дебіторська заборгованість зменшилась у 2013 р. і на 34,88 %, початкова швидкість зростання числа заборгованості становить – 3572,7 тис.грн. Коефіцієнт апроксимінальної достовірності дорівнює 0,2276. Це говорить про низький ступінь довіри до даного прогнозу.
Проведемо прогнозування кількості заборгованості на наступні три роки при використанні параболічного тренду:
у2014 = 27588 -3572,7 × 6 = 6151,8 тис.грн.
у2015 = 27588 - 3572,7 × 7 = 2579,1 тис.грн.
у2016 = 27588 - 3572,7 × 8= - 993,6 тис.грн.
Отже дебіторська заборгованість у 2014 р. за прогнозом становитиме 6151,8 тис.грн., в 2015 р. – 2579,1 тис.грн., а у 2016 р. зменшиться до – 993,6 тис.грн.
Отже, за результатами аналізу складу, структури та динаміки кредиторської та дебіторської заборгованості підприємства можна зробити висновок, що в цілому ситуація у сфері здійснення платіжно-розрахункових відносин підприємства з його дебіторами і кредиторами не становить суттєвої загрози стабільності фінансового стану підприємства. Тим не менш, динаміка росту і кредиторської, і зменшення дебіторської заборгованості свідчить про необхідність пильної уваги керівництва до організації платіжно-розрахункових відносин. За даними таблиці 2.6 і 2.7 можна сказати, що кредиторська заборгованість значно переважає дебіторську заборгованість на 39742 тис. грн. Короткострокова заборгованість, складає 99 % загального обсягу кредиторської заборгованості.
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДОВГОСТРОКОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ
3.1. Податкове навантаження на підприємстві
Податкове законодавство України не розкриває поняття «податковий облік», але воно вживається в деяких законах. Податковий облік можна охарактеризувати як впорядковану систему збору, реєстрації та узагальнення зберігання й передачі інформації для визначення податкової бази для податку на основі даних первинних документів, згрупованих відповідно до порядку, передбаченого чинним податковим законодавством. Як правило, податковий облік здійснюється шляхом суцільного, безперервного й документального обліку господарських операцій, пов’язаних з обчисленням податкової бази для конкретного податку.
Податковий облік на АВ ТОВ «Агроцентр К» має трирівневу структуру:
1- й - рівень первинних облікових документів;
2- й - рівень податкових регістрів;
3- й - рівень податкової звітності з конкретного податку.
Форми первинних документів податкового обліку (перший рівень податкового обліку) можуть бути встановлені чинним податковим законодавством (наприклад, податкові накладні). У випадку, коли форми первинних документів податкового обліку не передбачені, замість них на практиці використовуються первинні облікові документи бухгалтерського обліку. До того ж платник податків може розробити первинні документи податкового обліку самостійно (наприклад, довідки бухгалтера або податкові розрахунки, коригування, пояснювальні записки тощо). При цьому податкові органи не можуть вимагати від платника документів, не встановлених законодавством, однак мають право не визнати витрати платника, якщо вони не будуть підтверджені документально.
До первинних документів бухгалтерського обліку висуваються певні вимоги.
Вони мають бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та зручності обробки даних на підставі первинних документів можуть складатися узагальнюючі облікові документи (наприклад, матеріальний звіт).
Підприємство самостійно визначає права працівників на підписання відповідних документів, при цьому враховується посада працівника і встановлена законодавством форма документа.
Другий рівень податкового обліку регламентований тільки за єдиним податком, податком на додану вартість і податком з доходів фізичних осіб.
Податкові регістри - це зведені форми систематизації даних податкового обліку за звітний (податковий) період, згруповані відповідно до вимог податкового законодавства.
Податкові регістри призначені для систематизації й накопичення інформації, що міститься в прийнятих до обліку первинних документах, аналітичних даних податкового обліку для відображення в податковій декларації. Регістри податкового обліку ведуться у вигляді спеціальних форм на паперових або машинних носіях.
Форми регістрів податкового обліку й порядок відображення у них даних первинних і узагальнюючих облікових документів розробляються платником податків самостійно, за винятком встановлених законодавчо. У розроблених формах регістрів аналітичний облік має також детально розкривати порядок формування податкової бази.
При зберіганні регістрів податкового обліку необхідно забезпечувати їх захист від несанкціонованих виправлень. Виправлення помилки в регістрі податкового обліку має бути обґрунтоване й підтверджене підписом особи, яка внесла виправлення, із вказівкою дати й обґрунтуванням виправлення.
Третім рівнем податкового обліку є податкова звітність з конкретного податку. На нашу думку, під податковою звітністю слід розуміти документи, які подаються платниками в податкові органи в строки, встановлені законодавством, у яких вказуються дані, пов’язані з обчисленням і сплатою податку. Це визначення дещо ширше за формулювання поняття податкової декларації. Тобто в поняття податкової звітності, на наш погляд, слід включати не тільки документи, на підставі яких здійснюється нарахування й/або сплата податку (збору), а й інші звітні документи (наприклад, статистичний звіт про пільги форми 1-ПП, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми 1ДФ). Податкова звітність складається платником податків, як правило, самостійно, на основі даних податкового обліку.
Чинний для деяких податків порядок податкового обліку передбачає тільки дворівневу систему податкового обліку (немає першого або другого рівня).
У таких випадках відсутній рівень при розрахунку податкової бази для цих податків не використовується. Як правило, функції з податкового обліку покладаються на бухгалтерію підприємства.
Однією з основних проблем, які виникають у підприємства щодо організації податкового обліку, є відсутність інформаційних зв’язків між керівними й збутовими ланками підприємства, з одного боку, і між ланкою, що веде податковий облік, з іншого. Досить часто перші ланки приймають рішення без урахування міркувань другої ланки і без прорахунку податкових наслідків цих рішень. До головного бухгалтера найчастіше лише доводиться інформація про проведені підприємством операції. Коли ж надалі виявляється, що деякі операції призвели до різкого збільшення суми податків або взагалі були заборонені, між керівництвом і бухгалтерією виникають конфліктні ситуації. Безумовно, у такій ситуації про належну організацію податкового обліку не йдеться.
Останнім часом досить поширеним став порядок, коли підприємство для ведення податкового обліку наймає сторонніх фахівців. При цьому часто головний бухгалтер звільняється, реєструється як підприємець-платник єдиного податку, укладає договір зі своїм підприємством на надання послуг з ведення податкового й бухгалтерського обліку й надає ці послуги вже як сторонній фахівець. У такий спосіб вирішуються одночасно дві проблеми: по-перше, підприємство заощаджує на податкових нарахуваннях на заробітну плату, по-друге, головний бухгалтер намагається підстрахувати себе на випадок можливого притягнення до кримінальної відповідальності у разі ухилення від сплати податків.
Щодо залучення сторонніх фірм для ведення податкового обліку можна зазначити таке. Якщо ці відносини мають епізодичний характер, тобто фірми залучаються періодично для складання звітів, то керівництво підприємства в повному обсязі несе відповідальність за повне й своєчасне подання документів для складання звітності. Тобто, якщо керівництво не представить вчасно документи, то відповідальним буде саме воно.
Водночас за такої форми організації податкового обліку існує небезпека того, що сторонній фахівець не розбереться у специфіці відносин підприємства із клієнтами й неправильно відобразить в податковому обліку операції підприємства.
Крім того, за відсутності фінансового радника, яким найчастіше є на підприємстві бухгалтер, якщо його вчасно інформують про заплановані на підприємстві операції, керівництво підприємства, здійснивши відповідну операцію, тільки після її завершення може дізнатися про несприятливі податкові наслідки, які виникли в результаті, тобто в той момент, коли що-небудь змінити вже неможливо.
Також слід зазначити, що фахівцю зі сторонньої фірми звичайно властиве байдуже ставлення до фінансового стану фірми, тому застосовувати які-небудь схеми оптимізації він навряд чи буде, якщо це не передбачено в договорі. Водночас бухгалтер, який є працівником фірми, більшою мірою зацікавлений у фінансовому процвітанні фірми. Позитивним аспектом залучення сторонніх фірм є те, що свіжий сторонній погляд часто дає змогу приймати нестандартні рішення.
Некоректне ведення податкового обліку призводить до недоплати податків, за що до платника можуть бути застосовані фінансові санкції, заходи щодо забезпечення погашення податкового зобов’язання і кримінальна відповідальність.
Податкова політика визначається рівнем державного втручання в економічний розвиток.
Важливою характеристикою податкової політики держави є рівень податкового навантаження на платника податків.
Податкове навантаження – це частина доходу фізичних і юридичних осіб, що перерозподіляться через державний бюджет.
Отже, податкове навантаження – це втрата ефективності при оподаткуванні, тобто надмірне зниження рівня добробуту споживачів понад того рівня, який можна було б пояснити чистою втратою доходу в результаті сплати даного податку.
Аналіз розподілу податкового тягаря – це оцінка поширення навантаження податку або системи податків між суб’єктами економічної діяльності.
Метою цього аналізу є визначення тих економічних суб’єктів, які врешті нестимуть податковий тягар того податку чи податків, які спочатку, можливо, передбачались для обкладання певного виду діяльності або певних суб’єктів господарювання.
В основі цього аналізу лежить припущення, що податкове навантаження характеризується певним впливом, насамперед на добробут людей (а не установ чи організацій), які є споживачами, а також на виробників і постачальників засобів виробництва.
Для визначення динаміки податкового навантаження розрахуємо основні показники діяльності АВ ТОВ «Агроцентр К» за 2010-2013 рр. (табл.3.1).
Таблиця 3.1
Динаміка податкового навантаження на АВ ТОВ «Агроцентр К» за 2010-2013 рр.
|
Показник |
2010р. |
2011р. |
2012р. |
2013р. |
Відноше-ння від 2013 р. до 2010 р. (+,-) |
|
Дохід від реалізації продукції (товарів, робот, послуг), тис. грн. |
69459 |
120250 |
92077 |
72611 |
104,54 |
|
Собівартість реалізованої продукції, тис.грн |
44 264 |
84 220 |
67 336 |
78 556 |
177,47 |
|
Рентабельність,% |
79,32 |
115,06 |
75,61 |
66,64 |
84,01 |
|
Виробничі витрати, тис. грн |
62 261,0 |
55 276,8 |
43 672,0 |
37 877 |
60,80 |
|
Податки, збори (обов’язкові платежі), тис. грн |
11577 |
20042 |
15346 |
13223 |
114,22 |
|
Питома вага податків у виробничих витратах, % |
18,59 |
37,61 |
35,13 |
34,91 |
187,79 |
|
Питома вага податків у виручці від продажу продукції,% |
16,67 |
16,67 |
16,67 |
18,21 |
109,26 |
|
Питома вага податків у собівартості реалізованої продукції,% |
26,15 |
23,80 |
22,79 |
16,83 |
64,36 |
Аналізуючи динаміку податкового навантаження АВ ТОВ «Агроцентр К» можна зробити висновок, що дохід від реалізації продукції збільшився на 4,54 %, собівартість реалізованої продукції також збільшилась на 77,47 %, виробничі витрати зменшились на 39,2 %. Питома вага податків у виробничих витратах збільшилась на 87,79 %, питома вага податків у виручці від продажу продукції 9,26 %.
Наступним етапом аналізу податкового навантаження є проведення факторного аналізу впливу податкового навантаження на формування капіталу, результати якого наведені в таблиці 3.2.
Для проведення факторного аналізу впливу податкового навантаження на формування капіталу підприємства потрібно розрахувати показник податкового навантаження за формулою 3.1 і занесемо дані у таблицю 3.2.
(3.14)
де ПН – податкове навантаження, %;
П – загальний розмір податків, тис. грн.;
К – обсяг сукупного капіталу, тис. грн.
Потім потрібно розрахувати зміну даного показника за рахунок зміни загальної вартості податків:
(3.15)
(3.16)
Наступне, необхідно розрахувати зміну податкового навантаження на формування капіталу за рахунок зміни обсягу сукупного капіталу підприємства:
(3.17)
(3.18)
Останнє, необхідно провести перевірку правильності розрахунків, використовуючи наступні формули:
(3.19)
(3.20)
Отримані дані та розрахунки занесемо до таблиці 3.2.
Таблиця 3.2.
Факторний аналіз впливу податкового навантаження на формування капіталу АВ ТОВ «Агроцентр К» за 2010-2013 рр.
|
Показник |
2010р. |
2011р. |
2012р. |
2013р. |
Зміна (+,-) |
||
|
2011 р. від 2010 р. |
2012 р. від 2011 р. |
2013 р. від 2012 р. |
|||||
|
Загальний розмір податків, тис. грн. |
11577 |
200042 |
15346 |
13223 |
188465 |
-184696 |
-2123 |
|
Сукупний капітал, тис. грн. |
69538,32 |
120250 |
92077 |
72611 |
50711,6 |
-28173 |
19466 |
|
Податкове навантаження, % |
6,48 |
6,04 |
5,39 |
7,28 |
-0,44 |
-0,65 |
1,87 |
|
за рахунок впливу: |
|||||||
|
- рівня податків |
-0,44 |
1,71 |
0,96 |
2,04 |
2,14 |
-0,74 |
1,08 |
|
- рівня капіталу |
-1,71 |
-1,61 |
-0,16 |
-0,59 |
0,09 |
1,46 |
-0,43 |
Відповідно до даних таблиці 3.2 рівень податкового навантаження на АВ ТОВ «Агроцентр К» за період 2010-2013 років варіюється в межах 5-8 %. В поточному 2013 році даний показник склав 7,28 %, тобто частка загального розміру податків підприємства у формуванні його сукупного капіталу складає 7,28 %. В порівнянні з аналогічним показником інших підприємств галузі сільського господарства рівень податкового навантаження на АВ ТОВ «Агроцентр К» є досить низьким. Це пов’язано зі спрощеною системою оподаткування, на якій знаходиться господарство, а також обліковою політикою держави, яка спрямована на покращення умов оподаткування сільськогосподарських підприємств та зниження рівня податкового навантаження на них.
Вплив рівня податків на податкове навантаження підприємства найбільшого значення отримав в 2013 році за рахунок невеликого обсягу прибутку й склав 2,04 %. В 2012 році даний вплив склав 0,96 %, тобто рівень податків зменшив загальний рівень податкового навантаження на підприємство на 0,96 %.
В поточному періоді вплив зміни обсягу сукупного капіталу підприємства на загальний показник становив 0,62 %, тобто збільшення обсягу сукупного капіталу в 2013 році збільшило відповідно суму нарахованих обов’язкових платежів, за рахунок чого зросло податкове навантаження на господарство на -0,59 %. В порівнянні з попереднім 2012 роком вплив обсягу капіталу на рівень податкового навантаження зменшився на 0,43 %, що є досить позитивним для підприємства.
Динаміку впливу загального рівня податків та обсягу сукупного капіталу на рівень податкового навантаження на підприємство можна спостерігати на рисунку 3.4.
Рис. 3.1. Динаміка впливу податків та капіталу на податкове навантаження на АВ ТОВ «Агроцентр К» в 2010-2013 рр.
3.2 Напрями вдосконалення оцінки довгострокових зобовязань
Зобов’язання є джерелом формування активів і виконують важливу роль у господарському житті. Вони виступають тією обліковою категорією, визначення якої постійно ускладнюється, що вимагає розробки нових підходів до вирішення проблем зобов'язальних відносин, оцінки впливу зобов’язань на фінансовий стан підприємства.
У сучасних умовах господарювання велике значення для розвитку економічних відносин має своєчасне погашення зобов'язань. Порушення умов погашення зобов’язань знижує платоспроможність суб’єктів господарювання, негативно впливає на ритмічність функціонування підприємств, позначається на фінансових результатах діяльності, призводить до зниження рентабельності. З огляду на це суттєве значення має використання достовірної, якісної та адекватної інформації про заборгованість, що формується в системі бухгалтерського обліку.
Зобов’язання визнається, якщо його оцінка може бути вірогідно визначена та існує імовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.
Трансформація зобов’язань зумовлюється змінами норм чинного законодавства та умов господарських договорів. Крім того, окремі випадки трансформації зобов’язань виникають внаслідок проходження певного визначеного проміжку часу. Узагальнення фактів зміни зобов’язань створює три основні умови їх трансформації.
Передумови виникнення і трансформації зобов’язань є основою ідентифікації фактів їх зміни, забезпечують адекватне визнання зобов’язань як об'єктів бухгалтерського обліку. Це дає змогу удосконалити процес документування та відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з виникнення, трансформації, виконання та припинення зобов'язань. Своєчасна ідентифікація трансформації зобов'язань забезпечує підвищення достовірності фінансової звітності та відображення реального фінансового стану підприємства.
Обґрунтування змісту принципів бухгалтерського обліку в ідентифікації та відображенні трансформації зобов'язань забезпечує використання єдиного методологічного підходу до бухгалтерського обліку зобов'язань підприємства, формулювання рекомендацій щодо вдосконалення організації та методики їх облікового відображення. Зокрема керуючись принципами автономності та відповідності нарахування доходів і витрат у разі виявлення фактів господарського життя, що пов'язані з виникненням зобов'язань, маємо змогу своєчасно ідентифікувати зобов'язання і трансформувати їх під впливом зміни середовища існування підприємства.
Удосконалення порядку відображення зобов'язань в бухгалтерському обліку повинно проводитися за такими напрямами:
- удосконалення системи первинного бухгалтерського спостереження;
- адаптація системи рахунків синтетичного та аналітичного обліку до потреб користувачів інформації;
- удосконалення форм зовнішньої та внутрішньої звітності.
Удосконалення системи первинного бухгалтерського спостереження щодо обсягу й структури зобов'язань передбачає: визначення юридичних підстав здійснення операцій; зазначення даних щодо повноти здійснення господарської операції відповідно до договору або іншого джерела виникнення зобов'язань; визначення та фіксацію податкових наслідків здійснення господарських операцій.
Розробка робочого плану рахунків підприємства передбачає рівні деталізації, які дають змогу повно і точно відобразити господарські операції з виникнення, трансформації та припинення зобов'язань. Це забезпечує оперативне виявлення порушень вимог чинного законодавства та укладених договорів, а також управління діяльністю підприємства щодо оптимізації грошових потоків, що опосередковують економічні відносини підприємства з його кредиторами.
РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ
4.1 Аналіз стану охорони праці на підприємстві
Організація охорони праці в АВ ТОВ «Агроцентр К» здійснюється під керівництвом голови приватного сільськогосподарського підприємства, інженера з охорони праці, головних спеціалістів господарства.
З працівниками, що поступають на роботу інженер з охорони праці проводить вступний інструктаж. Це й же інструктаж проводиться і працівникам, які працювали в господарстві на основі сезонних робітників. Безпосередньо на робочому місці проводиться первинний інструктаж.
Однак мають місце й такі випадки що інструктаж інженером чи головним спеціалістом господарства не проводиться а в журналі в якому він реєструються вимагають від працівників поставити підпис. Такі дії спричиняють потенційну загрозу перед працівниками. Адже переходячи на інший вид діяльності працівник не усвідомлює в повній мірі про небезпеку яка може його очікувати при недотримані правил безпеки. Інші ж види інструктажів фактично не проводяться.
Стосовно забезпеченості засобами індивідуального захисту то тут ситуація наступна: господарство виділяє малу кількість коштів на закупівлю необхідних для безпеки працівників засобів захисту. А тому на таких небезпечних роботах як внесення пестицидів, протруєння насіння, сівба культур працівники є незахищеними від шкідливого впливу виробничих факторів.
На робочих місцях з важкими і шкідливими умовами праці працівники підприємства не забезпечуються додатковим харчуванням, недостатнє фінансування на проведення відповідних організаційно-технічних заходів і стимулювання персоналу, застарілі методи навчання працівників.
Трапляються нещасні випадки, коли на виробництві працівник отримує травму, а адміністрація підприємства це приховує.
4.2. Вимоги з охорони праці при роботі тракториста
4.2.1.Загальні вимоги безпеки
До управління трактором допускаються особи, що досягли 18-літнього віку, що пройшли медичний огляд, спеціальне навчання і мають посвідчення на право управління машиною, що пройшли вступний інструктаж і інструктаж на робочому місці по техніці безпеки, атестацію на знання практичних навичок безпечного провадження робіт і правил дорожнього руху.
Допуск до роботи на транспорті оформляється наказом по чи організації підприємству.
Тракторист зобов’язаний дотримувати правила внутрішнього трудового розпорядку, вимоги по охороні праці, вивчені їм при навчанні й інструктажах з охорони праці, а також містяться в даній інструкції.
Як спецодяг трактористу видається: костюм х/б; чоботи гумові чи кирзові; рукавиці комбіновані. Узимку додатково видається:куртка і штани х/б на утепленій. пр.; чоботи кирзові на утепленій. на гумовій підошві; рукавиці утеплені.
При експлуатації тракторів можливе виникнення небезпечних виробничих факторів, обумовлених пересувним характером роботи трактора.
Шкідливі виробничі фактори, що діють на тракториста, обумовлені в основному роботою двигуна внутрішнього згоряння, що випромінює значні рівні шуму і вібрації. Крім того, у складі відпрацьованих газів містяться високотоксичні речовини, здатні привести до отруєння тракториста.
Застосування дизпалива, бензину і слабозамерзаючих рідин у системі охолодження трактора також шкідливо впливає на санітарно-гігієнічні умови роботи трактористів.
Тракторист повинен дотримуватися чистоти і порядку на робочому місці. Інвентар і інструмент варто зберігати в спеціально відведеному місці. Сторонні предмети зберігати в кабіні транспорту забороняється.
Засоби гасіння загорянь повинні знаходитися в спеціально відведеному місці. Періодично повинна перевірятися їхня працездатність відповідно до інструкції з їхнього застосування.
Заправлення паливом і маслом трактори повинні здійснюватися за допомогою заправщиків при виключеному двигуні. Як виключення, в умовах будівельного майданчика заправлення паливом допускається із застосуванням спеціального інвентарю і пристосувань.
Про всі несправності механізмів і пристосувань тракторист зобов'язаний негайно повідомити чи механіку безпосередньому керівнику робіт.
Не допускати вживання спиртних напоїв, наркотичних і токсичних засобів у робочий час чи за місцем роботи.
За невиконання даних вимог працівник несе відповідальність відповідно до чинного законодавства.
4.2.2. Вимоги безпеки перед початком роботи
Надягти засобу індивідуального захисту. Зробити огляд вузлів трактора. Перевірити дію гальмової системи, важелів управління звукової сигналізації, зовнішнього висвітлення трактора. Перевірити наявність і справність огородження обертових механізмів (приводний ремінь, шарнірні з’єднання приводного вала, вала потужності й ін.). Зробити зарядку водою і паливом трактор, а в зимовий час у радіатор залити гарячу воду (антифриз), а в картер – підігріте масло. Зовнішні поверхні трактора, на які потрапив бензин, олія, витерти сухим дрантям. У зимовий час розігріта олія в масляному картері за допомогою відкритого вогню (паяльної лампи, клоччям, смолоскипом і т.п.) забороняється. Перед пуском двигуна трактора необхідно:
1. Переконатися у відсутності сторонніх предметів на обертових деталях двигуна, коробці передач, бортових передачах і задньому мосту, у захисних кожухах;
2. У зимовий час у передавальних механізмах і системах управління відігріти примерзлі деталі;
3. Важіль переключення швидкостей поставити в нейтральне положення;
4. Переконатися у відсутності сторонніх осіб у робочій зоні дії трактора і між трактором і навісним устаткуванням.
4.2.3. Вимоги безпеки під час виконання роботи
При запуску двигуна трактора всі пальці руки повинні бути розташовані з однієї сторони пускової рукоятки. Забороняється брати пускову рукоятку в обхват.
Забороняється заводити перегрітий двигун у запобіганні зворотного удару від передчасного спалаху.
Під час роботи двигуна трактора забороняється робити його ремонт, надягати приводня ремені і ланцюги, змазувати і кріпити деталі, заправляти його паливом, а також очищати трактор і навісні механізми від бруду.
При початку роботи, повороті і зупинці трактора, давати звуковий попереджувальний сигнал, що знаходиться на причіпних механізмах, забороняється під час руху переміщятися на трактор і назад.
Рух під ухил через канави виконувати на першій швидкості, тому що при більш високій швидкості трактор може перекинутися. При переключенні швидкостей загальмувати трактор. При русі на підйом переключати швидкості забороняється.
Рух трактора поперек крутих схилів, кут на схилі яких більший 30ͦ чи припустимого значення паспортної характеристики його забороняється.
Буксирувати і витягати трактором застряглі машини і механізми за допомогою твердого буксира без ривків і під керівництвом виконавця робіт чи майстра. У випадку застосування як твердий буксир сталевого каната, заднє скло трактора захистити гратами.
Не допускається сідати на трактор, сходити з нього і висуватися з кабіни трактора під час його руху. Не допускається їздити на тракторі поза кабіною і на трюлемних хлистах.
Під час руху трактора сходити з площадки управління і входити на неї, регулювати двигун, змазувати і кріпити вузли машини забороняється. Змащення, кріплення і регулювання двигуна робити при виключеному двигуні. Залишати трактор із працюючим двигуном заборонено.
При експлуатації трактора в зимовий час:
1. Не допускати переключення швидкостей при пересуванні по глибокому снігу;
2. Пересуватися по льоду у встановлених місцях, без пробуксовки, повороти робити, знизивши швидкість.
При переміщенні трактора своїм ходом, на чи буксирі транспортних засобах, повинні дотримуватися правила дорожнього руху.
Під час роботи трактора забороняється:
1. Передавати управління його іншій особі;
2. Перевозити в кабіні людей, крім осіб, що проходять практичну підготовку;
3. Сидіти і стояти на рамі й інших частинах трактора.
4.2.4. Вимоги безпеки в аварійній ситуації
При виявленні несправностей трактора, виключити двигун, уключити гальмо. Сповістити про це майстру або керівнику робіт. Не приступати до роботи на тракторі до повної ліквідації несправності.
При одержанні травми або раптовому захворюванні, негайно повідомити майстра, керівника робіт, що повинен невідкладно організувати медичну допомогу і направити в медичну установу. При виникненні пожежі, аварії, повідомити в пожежну частину й адміністрацію, вжити заходів до гасіння пожежі і ліквідації аварії.
4.2.5. Вимоги безпеки після закінчення роботи
Поставити трактор у відведене місце, виключити двигун, включити гальмо, від’єднати причіпні (начіпні) знаряддя. У зимовий час злити з радіатора і трубопроводу воду, дати двигуну попрацювати кілька хвилин. Перевірити технічний стан трактора, змазати його механізми відповідно до інструкції по експлуатації, підтягти болтові з'єднання, трактор очистити від бруду і ґрунту. Пальні і мастильні матеріали здати на склад.
Про всі замічені несправності в роботі трактора повідомити змінному майстру. Засобу індивідуального захисту очистити і покласти в гардеробну шафу.
4.3. Рекомендації по поліпшенню умо в праці
З метою поліпшення стану охорони праці на підприємстві АВ ТОВ «Агроцентр К» пропонуємо:
1. Регулярно проводити інструктажі на робочому місці (первинний, повторний, позаплановий) з оформленням журналу реєстрації інструктажів.
2. Виділити кошти для закупівлі сучасних засобів індивідуального захисту працівників.
3. Щорічно проводити навчання працівників зайнятих на роботах підвищеної небезпеки та забезпечити їх додатковим харчуванням.
4. При наявності нещасних випадків і травм працівників об’єктивно проводити рослідування з оформленням всіх необхідних форм та інших документів.
ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ
За результатами проведених досліджень щодо розкрита економічна сутність та значення довгострокових зобов’язань аграрно-виробничого підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Агроцентр К» можна зробити наступні висновки:
1. Під зобов’язаннями розуміють заборгованість підприємства, котра виникає внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, викличе скорочення (зменшення) ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.
2. До довгострокових зобов’язань належать: довгострокові кредити банків, інші довгострокові фінансові зобов’язання, відстрочені податкові зобов’язання, інші довгострокові зобов’язання.
3. Методологія оцінки довгострокових зобов’язань здійснюється на підставі таких показників: коефіцієнту концентрації позикового капіталу, коефіцієнту фінансового левериджу, коефіцієнту фінансової стабільності, коефіцієнту фінансової стійкості, коефіцієнт покриття запасів, коефіцієнту оборотності дебіторської заборгованості та співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості, тощо.
4. Посівна площа АВ ТОВ «Агроцентр К» що за останні 4 роки зменшилася на 4,8 %. У зв’язку зі зменшенням чисельності робітників на 127 осіб, 38,88 %, збільшився на 48,46 % показник приходиться на 1 робітника с.-г. угідь (ріллі).
5. АВ ТОВ «Агроцентр К» виробляє продукцію рослинництва і тваринництва. Основними видами товарної продукції є: соняшник, виручка від реалізації якого становить 24849,3 тис.грн (35,17 %) станом на 2013 рік. За 2011 рік загальна вартість товарної продукції складає 92093,4 тис.грн., і цей показник є найбільшим у порівнянні з 2010 роком (53101,1 тис.грн), 2012 рік (70687,7 тис.грн) і 2013 рік (70659, 4 тис.грн) років.
6. Частка оборотних коштів у виробничій сфері за останні 4 роки збільшилась на 9,67 % це залежить перш за все від уміння управляти ними, покращувати організацію торгівлі, підвищувати рівень комерційної і фінансової роботи. Частка основних засобів в активах збільшилась на 3,33 %, що означає про деяке покращення фінансового положення. Коефіцієнт оновлення основних засобів залишився незмінним, це говорить про те, що темп вибуття основних засобів не перевищує темп їх надходження.
7. Аналіз показників рентабельності АВ ТОВ «Агроцентр К» показує, що в 2011 році підприємство було рентабельнішим, ніж в 2013 р. Таким чином рентабельність власного капіталу зменшилась на 48,07 %, тобто скільки припадає чистого прибутку на одиницю власного капіталу. Збільшення коефіцієнта стійкості економічного зростання на 23,71 %, свідчить про неефективність використання позик. Рентабельність капіталу активів за чистим прибутком зменшився на 47,49 %.
9. Короткострокова заборгованість, складає 99 % загального обсягу кредиторської заборгованості. Співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості протягом аналізованого періоду збільшився на 33399 тис. грн., це свідчить про негативний показник для підприємства.
8. Аналізуючи стан охорони праці в АВ ТОВ «Агроцентр К», можемо сказати, що поряд із позитивними фактами, виявляються і певні недоліки, а саме: недостатнє фінансування на проведення відповідних організаційно-технічних заходів і стимулювання персоналу, не створені відповідним чином безпечні та сприятливі умови праці, застарілі методи навчання працівників.
Щодо пропозицій і думок, які виникли після опрацювання теми дипломної роботи «Довгострокові зобов’язання сільськогосподарського підприємства», то, на наш погляд, вони є такі:
1. За результатами аналізу складу, структури та динаміки кредиторської та дебіторської заборгованості АВ ТОВ «Агроцентр К» за 2010-2013 рр. можна зробити висновок, що в цілому ситуація у сфері здійснення платіжно-розрахункових відносин підприємства з його дебіторами і кредиторами не становить суттєвої загрози стабільності фінансового стану підприємства. Тим не менш, динаміка росту і кредиторської, і дебіторської заборгованості свідчить про необхідність пильної уваги керівництва до організації платіжно-розрахункових відносин.
2. Провівши аналіз довгострокової кредиторської заборгованості можна сказати, що протягом досліджуваного періоду сума заборгованості погасилася підприємством. Але підприємство має короткострокову заборгованість у сумі 33522 тис. грн, щоб ліквідувати цю заборгованість необхідно здійснювати заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості та з’ясовувати існування реальної можливості погашення кредиторської заборгованості, регулярно проводити інвентаризацію розрахунків на підприємстві та контролювати строки позовної давності.
3. Фінансова діяльність АВ ТОВ «Агроцентр К» має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. - 2-ге вид., доп. і перероблене. / В. Г. Андрійчук. – К.: КНЕУ, 2002. – 624 с.
2. Бухгалтерський словник / за ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. – Житомир : ПП "Рута", 2009. – 224 с.
3. Береза Світлана Леонідівна. Облік і контроль грошових активів та дебіторської заборгованості: теорія і практика: Дис. канд. екон. наук: 08.06.04 / Житомирський інженерно- технологічний ін-т. - Житомир, 2002. - 308 арк. , табл. - Бібліогр.: арк. 192-208.
4. Бечко П.К. Податковий менеджмент: навч. посіб. / ПК. Бечко, Н.В. Лиса. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 288 с.
5. Бичик С. В. Словарь экономических терминов / Бичек С. В., Даморацкая А. С., Даморацкая И. В. – М. : Выш. шк., 2009. – 271 с.
6. Бланк, И.А. Финансовый менеджмент : учеб. курс / И.А. Бланк. – 2-е изд., перераб. и доп. – К.: Ника-Центр, Эльга, 2004. – 656 с.
7. Борейко В.І. / Оптимізація податкової системи України в контексті світового досвіду // Науковий вісник Волинського національного університету імені Л. Українки. – 2008. - №7. – с.132-136.
8. Бухгалтерський облік : навч. посібн. / Т. А. Кутинець, Л. В. Чижевська, С. Л. Береза та ін. ; за ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. – Житомир : ЖІТІ, 2009. – 672 с.
9. Бутинець Т.А. Документування господарських операцій: теорія, методологія, комп'ютеризація: Монографія. - Житомир: ЖІТІ, 1999. - 412 с.
10. Бутинець Ф.Ф., Олійник О.В. Організація бухгалтерського учета. - Житомир: ЖІТІ, 2001.-576с.
11. Береза Світлана Леонідівна. Облік і контроль грошових активів та дебіторської заборгованості: теорія і практика: Дис. канд. екон. наук: 08.06.04 / Житомирський інженерно- технологічний ін-т. - Житомир, 2002. - 308 арк. , табл. - Бібліогр.: арк. 192-208.
12. Бутинець Ф. Ф. Проблеми науки бухгалтерського обліку: реалії : монографія / Ф. Ф. Бутинець. – Житомир : ПП «Рута», 2005. – 324 с.
13. Ватуля І.Д. Податки, збори, платежі: навч. посіб. / І.Д. Ватуля, М.І. Ватуля, Л.В. Рибалко - К.: Центр учбової літератури, 2006. - 352 с.
14. Вознюк Г. Л., Партин Г. О. – Львів : Центр Європи, 2009. – 671 с.
15. Гега П.Т., Доля Л.М. Основи податкового права: Навчальний посібник. - К.: Товариство "Знання" КОО, 1998.
16. Горобинська І.В. Аналіз податкового навантаження та його вплив на динаміку ділової активності // Актуальні проблеми економіки. - 2005. -N810 (40). - С. 26-32. Фінансовий та управлінський облік на сільськогосподарських підприємствах : підручник / М. Ф. Огійчук, В. Я. Плаксієнко, М. І. Беленкова та ін. ; за ред. проф. М. Ф. Огійчука. – 5-те вид., перероб. і доповн. – К. : Алерта, 2009. – 1056 с.
17. Гриценко Л. Л. Збалансована система показників як інструмент оцінювання стратегій підприємства/ Л. Л. Гриценко, А. В. Височина // Актуальні проблеми економіки. – 2012. – № 3(129). – С. 161-167.
18. Дропа Я., Чабан І. / Податкове навантаження та його вплив на економіку України // Формування ринкової економіки в Україні. – 2009. - №19. – с.213-218.
19. Ефремов И. А. Теория бухгалтерського учета / Ефремов И. А., Игумнов Ю. С. – М. : Недра, 2009. – 287 с.
20. Давиденко Н.М. Ліквідність та платоспроможність як показники ефективності фінансового менеджменту підприємства // Актуальні проблеми економіки. - 2005. - №2. - С. 36-40.
21. Завгородній А. Г. Облік і аудит: термінологічний словник / Завгородній А. Г., Вознюк Г. Л., Партин Г. О. – Львів : Центр Європи, 2009. – 671 с
22. Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІП.
23. Закон України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІП із змінами та доповненнями.
24. Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р. № 1251-ХІІ із змінами та доповненнями.
25. Катан Л. І. Фінансування і кредитування підприємств АПК: Навчальний посібник / Л. І. Катан, Ю. В. Масюк, С. О. Корецька [та ін.]. – К.: ТОВ «ДКС центр», 2012. – 300 с.
26. Калина А.В., Конєва М. И., Ященко В.А.: Сучасний економічний аналіз і прогнозування: Учеб. - метод. посібник. - 2-і изд. - К.: МАУП, 2008.- 272 с.
27. Коблянська О.І. Фінансовий облік : навч.посіб. / О. І. Коблянська; Мін-во освіти і науки України, Знання. - К.: Знання, 2004. – 473 с.
28. Коробов М.Я. : Фінансово – економічний аналіз діяльності підприємств. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. – 378 с
29. Кірейцев Г.Г. Фінансовий менеджмент // Житомир: ЖІТІ, 2001. - 440 с.
30. Мних Є. В. Економічний аналіз діяльності підприємства : підручник / Є. В. Мних // Київський національний торговельно-економічний ун-т. – К., 2008. – 513 с.
31. Огійчук М. Ф. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах / М. Ф. Огійчук, В. Я. Плаксієнко.– К.: Алерта, 2006 р. – 286 с.
32. Орлов І. В. Зобов’язання та його життєвий цикл / І. В. Орлов // Економіка і управління у промисловості : матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф., Дніпропетровськ, 28 – 29 жовтня 2010 р. – Дніпропетровськ, 2010. – С. 295–296.
33. Орлов І.В. Сутність поняття “зобов’язання”: аналіз наукових джерел / І.В.Орлов // Вісник Житомирського державного технологічного університету / Серія: економічні науки. - 2010. –№1 (51) –С. 90-93 (0,38 друк. арк.)
34. Осипов В. І. Економіка підприємства: підручник / В. І. Осипов. – Одеса: Маяк, 2005. – 724 с.
35. Петрук О. М. Облік та аналіз договірних відносин: проблеми теорії та практики : монографія / О. М. Петрук. – Житомир : ЖІТІ, 1999. – 332 с.
36. Поддєрьогін А. М. Фінансовий менеджмент : підручник / кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. – К. : КНЕУ, 2008. – 536 с.
37. Положення Національного банку України «Про кредитування» Національний банк; Положення від 28.09.1995 № 246
38. П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua /laws/show/z0391-99.
39. Чебанова Н. В. Бухгалтерський фінансовий облік : посібник / Н. В. Чебанова, Ю. А. Василенко. – К. : Видавничий центр "Академія", 2009. – 672 с.
40. Шелудько В. М. Фінансовий менеджмент: підручник для вищ. навч. закладів / В. М. Шелудько. – К.: Знання, 2006. – 439 с.
41. Щербина В.С. Господарське право України: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 392 с.
42. Ярошевич Н. Б. Фінанси підприємств: Навч. посіб. — К.: Знання, 2011. — 341 с.