Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
5. Облік і розподіл витрат допоміжних (підсобних) виробництв
Структурні підрозділи допоміжного виробництва за характером виконуваних робіт і послуг поділяють на дві групи:
Собівартість продукції і послуг допоміжного виробництва (цехів) планують і враховують за скороченою номенклатурою статей калькуляції:
З метою урахування особливостей технології й організації допоміжних виробництв та питомої ваги окремих витрат цих виробництв у собівартості продукції до наведеного вище переліку статей можуть вноситися зміни.
Собівартість робіт і послуг цехів допоміжних виробництв для власних потреб, зокрема собівартість поточного ремонту визначають за прямими витратами.
Вартість продукції і послуг внутрішньозаводського характеру, що їх виробляють (надають) цехи допоміжного виробництва для основних та допоміжних цехів, а також для загальнозаводських служб, відносять на собівартість продукції цехів і служб, що є їх споживачами: в плані - за плановою, в поточному обліку - за фактичною виробничою собівартістю.
Допоміжні цехи часто виробляють продукцію, виконують роботи та надають послуги не тільки для основного виробництва, але й для інших допоміжних виробництв і господарств. Наприклад, робітники ремонтного цеху можуть виконувати ремонтні роботи не тільки в цехах основного виробництва, але й у транспортному цеху, адміністративних приміщеннях тощо. Транспортний цех, своєю чергою, може надавати транспортні послуги адміністративному підрозділу, ремонтному підрозділу, підрозділу збуту, цехам основного виробництва тощо.
За таких умов для визначення загальних витрат на виготовлення на підприємстві одиниці продукції необхідно спочатку розподілити накладні витрати обслуговуючих виробництв і господарств між підрозділами основного виробництва.
Розподіляти накладні витрати між підрозділами можна за різними базами розподілу для кожної етапі або групи статей витрат. Приклади баз розподілу накладних витрат обслуговуючих виробництв і господарств подано в табл. 1.
Таблиця 1
Бази розподілу накладних витрат
|
Групи витрат |
Види витрат |
База розподілу витрат |
|
Пов’язані з працею |
Управління персоналом |
Кількість працівників, Заробітна плата працівників, Людино-година праці |
|
Пов’язані з роботою обладнання |
Амортизація обладнання, Страхування обладнання, Утримання обладнання, Амортизація будівель і споруд |
Балансова вартість обладнання, Кількість одиниць обладнання, Машино-година роботи обладнання |
|
Пов’язані з експлуатацією будівель і споруд |
Оренда будівель, Страхування будівель, Опалення та освітлення будівель |
Площа будівель, Об’єм будівель |
|
Пов’язані з послугами |
Зберігання матеріалів |
Обсяг або вартість матеріалів |
|
Бухгалтерський облік |
Кількість опрацьованих документів |
|
|
Харчування працівників |
Кількість приготовлених порцій |
Для розподілу накладних витрат обслуговуючих виробництв і господарств фахівцям рекомендується використовувати такі методи:
1. Метод прямого розподілу
За цим методом витрати обслуговуючих підрозділів списують безпосередньо на витрати основних виробничих підрозділів. Взаємні послуги обслуговуючих підрозділів не беруть до уваги. Витрати обслуговуючих підрозділів розподіляють на основні виробничі підрозділи пропорційно до обсягу наданих послуг тільки основним підрозділам.
2. Метод послідовного розподілу
За цим методом витрати кожного обслуговуючого підрозділу розподіляють послідовно на витрати виробничих підрозділів. До витрат обслуговуючого підрозділу, які розподіляють першими, не мають входити витрати іншого обслуговуючого підрозділу (тобто перший підрозділ повинен якнайменше обслуговуватися іншими підрозділами). Перевагу надають підрозділам з більшими витратами.
3. Метод взаємних послуг
Застосовуючи цей метод, накладні витрати обслуговуючих підрозділів розподіляють у два етапи. Спочатку розподіляють накладні витрати між обслуговуючими підрозділами додаванням до витрат кожного обслуговуючого підрозділу, що отримав послуги, частини накладних витрат інших обслуговуючих підрозділів, які надавали послуги цьому підрозділу, пропорційно до частки наданих ними цьому підрозділу послуг з одночасним відніманням цієї суми від накладних витрат того обслуговуючого підрозділу, що надавав ці послуги. Після цього отриману суму накладних витрат кожного обслуговуючого підрозділу розподіляють між виробничими підрозділами так само, як і за методом прямого розподілу.
4. Метод одночасного розподілу
Цей метод дещо подібний до методу взаємних послуг, за винятком того, що для розподілу накладних витрат між обслуговуючими підрозділами за цим методом спочатку розв’язують систему рівнянь, складену на основі даних про розподіл послуг обслуговуючих підрозділів.
Результати розрахунків засвідчують, що за різними методами розподілу накладних витрат значення розподілених витрат на основні виробничі підрозділи змінюється, що, відповідно, впливає на значення фінансових результатів їхньої діяльності. Тому вибір бази та методу розподілу накладних витрат обслуговуючих виробництв і господарств, особливо на підприємствах із складною організаційною і виробничою структурою, має важливе значення для забезпечення ефективності фінансового планування і аналізу. Фахівці фінансових служб мають обрати такий метод розподілу накладних витрат, за яким можна якнайкраще врахувати організаційні й технологічні особливості підприємства, дає змогу отримати найоб’єктивніші показники витрат, а також розкрити його в наказі про облікову політику підприємства.
6. Облік, оцінювання та контроль витрат за економічними елементами
Підприємства, незалежно від форм власності та видів економічної діяльності, обліковують витрати за економічними елементами.
Елемент витрат – це сукупність економічно однорідних витрат. Групування витрат за економічними елементами дає можливість визначити суму економічно однорідних витрат операційної діяльності підприємства загалом. У П(С)БО 16 «Витрати» передбачено єдине для всіх підприємств групування витрат за економічними елементами:
До елемента «Матеріальні витрати» відносять витрати на:
Придбані матеріальні цінності зараховують на баланс підприємства за їх первинною вартістю.
Первинна вартість матеріальних цінностей, придбаних за плату, складається з таких фактичних витрат:
Під час відпуску матеріальних цінностей на виробництво їх оцінюють згідно з П(С)БО 9 «Запаси».
Метод оцінювання матеріальних цінностей під час їх відпуску на виробництво підприємство вибирає самостійно. Для матеріальних цінностей однакового призначення та з однаковими умовами використання застосовують тільки один з наведених методів. Витрати на матеріальні цінності, що їх відносять до собівартості продукції, зменшують на вартість зворотних відходів.
До елемента «Витрати на оплату праці» належать витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат працівникам підприємства.
До витрат на виплату основної заробітної плати належать:
До витрат на виплату додаткової заробітної плати належать:
студентів, які працюють на підприємстві у складі студентських загонів, оплата праці студентів під час проходження практики).
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені зазначеними актами норми. Зазначені виплати відносять до наднормативних виробничих витрат.
До елемента «Внесок (відрахування) на соціальні заходи» відносять:
До елемента «Амортизація» відносять суму нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів.
До елемента «Інші операційні витрати» відносять:
ліцензій та інших спеціальних дозволів, на ведення господарської діяльності; витрати на охорону праці; витрати, пов’язані з оплатою послуг комерційних банків та інших кредитно-фінансових установ; витрати зі страхування ризиків; витрати на гарантійний ремонт, гарантійне обслуговування або гарантійні заміни та витрати на утримання гарантійних майстерень; витрати на проведення рекламних заходів; витрати на оплату послуг транспортно-експедиційних, страхових та посередницьких організацій; витрати, пов’язані з професійною підготовкою або перепідготовкою працівників підприємства; податки, збори та інші обов’язкові платежі; витрати на оприлюднення річного звіту; суму сплачених орендарем платежів за користування отриманими в оперативний лізинг (оренду) основними засобами, іншими необоротними активами; витрати підприємств - суб’єктів валютного ринку тощо.