Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
17
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ
Кафедра менеджменту
НАУКОВО-ПОШУКОВА РОБОТА
з дисципліни «Університетська освіта»
на тему:
«Організація соціальної захищеності студентів»
Виконавець:
Студентка групи БІО -2-13
Ведь Олександра Вадимівна
Перевірив:
Викладач А.О. Дворецький
КИЇВ 2013
Вступ 2
Забезпечення студентів житлом на час навчання 3
Державна соціальна допомога рівним категоріям студентів 5
Матеріальна допомога студентам 5
Забезпечення студентам існуючих пільг 6
Специфічна соціальна допомога щодо студентів окремих навчальних закладів 6
Соціальне забезпечення студентів із числа дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування 7
Соціальне забезпечення студентів з проблемами здоров’я 10
Залучення недержавних організацій до соціального захисту студентів. 14
Висновок 15
Список використаної літератури 16
Соціальний захист студентів у вищих навчальних закладах України здійснюється за наступними напрямами:
забезпечення студентів житлом на час навчання;
виплата стипендій;
державна соціальна допомога різним категоріям студентів;
матеріальна допомога студентам;
допомога у працевлаштуванні випускників ВНЗ;
забезпечення студентам існуючих пільг;
державне кредитування освіти;
специфічна соціальна допомога студентам окремих навчальних закладів;
оздоровлення та санаторно-курортне лікування студентів;
залучення недержавних організацій до соціального захисту студентів;
соціальне забезпечення студентів із числа дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування;
соціальна допомога студентам з проблемами здоров’я .
Забезпечення студентів житлом на час навчання
За даними МОН у гуртожитках вищих навчальних закладів проживає 79510студентів, що складає 87,4% від загальної потреби у гуртожитках.
За даними опитування студентів у грудні 2008 року 51% студентів проживали не в містах розташування вищих навчальних закладів, 26% - у гуртожитках ВНЗ.
Державні органи влади приділяють багато уваги умовах проживання студентів у гуртожитках, створенню відповідних санітарно-гігієнічних, умов, що сприяють ефективному навчанню і відпочинку.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. N 667-р "Про схвалення Концепції Державної програми "Студентський та учнівський гуртожиток" на 2007 - 2010 роки" визначено, що основними завданнями є забезпечення:
- проведення капітального ремонту в гуртожитках вищих і професійно-технічних навчальних закладів,
- реконструкції гуртожитків,
- спорудження нових гуртожитків для студентської та учнівської молоді,
- оновлення інженерного та побутового обладнання гуртожитків.
Однак рівень забезпечення студентів гуртожитками і умови проживання у різних навчальних закладах різні.
Наприклад, у Сумської області всі студенти забезпечені місцями в гуртожитках. Немає проблеми із житлом для сімейних студентів. Всі гуртожитки забезпечені гарячою і холодною водою, в них дотримується температурний режим, світло не відключається. Студенти забезпечені твердим і м'яким інвентарем. Контроль за умовами проживання здійснюють органи студентського самоврядування та студентська профспілкова органiзацiя. [2]
Управлінням освіти і науки Рівненської облдержадміністрації систематично проводяться огляди стану студентських гуртожитків із залученням студентів, органів студентського самоврядування, профспілкових комітетів студентів. У 2008 році на утримання гуртожитків затрачено 2,6 млн. грн. бюджетних та позабюджетних коштів, з них на придбання меблів витрачено 338,7 тис. грн., побутової техніки – 124,4 тис. грн., електронної апаратури – 11 тис. грн., проведення ремонтних робіт – 1,1 млн. грн.
Іногородні студенти ВНЗ Мінтрансзв'язку, які потребують житло, також забезпечуються місцями у гуртожитках. Але умови проживання потребують певного покращення, що пояснюється відсутністю коштів на капітальний ремонт приміщень загального користування та студентських кімнат.[5]
За даними Федерації профспілок України проблема недостатнього фінансування утримання та ремонту гуртожитків є актуально для багатьох регіонів країни. Фактично відсутні кошти на будівництво нових гуртожитків. Це призвело до проблем із забезпеченням студентів місцем проживання під час навчання, відповідності гуртожитків санітарним нормам та сучасним вимогам життя. Так, наприклад, не дотримуються вимоги поселення в кімнату не більше трьох осіб при площі не менше 8м² на одного студента та не менше 10м² на аспіранта. Не меншою проблемою є проживання в гуртожитках сторонніх осіб та розміщення підрозділів університетів, передачі приміщень в оренду.
Проблемою студентської стипендії є її розмір, якій не забезпечую можливість матеріально незалежного життя студентів. Держава постійно підвищую розмір стипендій, але її розмір залишається замалим.
Для того, щоб стипендія відповідала хоча б мінімальним потребам студентів, її розмір повинен бути змінною величиною та залежати від розміру прожиткового мінімуму.
Протягом останніх років зусилля держави були спрямовані на підвищення якості життя сімей, дітей та молоді починаючи з вагітності матері, народження дитини, догляду за нею, а також допомоги найбільш вразливим верстам населення, зокрема, одиноким, малозабезпеченим, багатодітним сім’ям, а також сім’ям, в яких виховуються діти-інваліди, шляхом поступового наближення рівня соціальних гарантій до прожиткового мінімуму.
Місцевими управліннями праці та соціального захисту населення призначаються і виплачуються державні допомоги відповідно до Законів України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”,
„Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям”,
„Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам”, „Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам”.[1]
Відповідно до вищевказаних законодавчих актів студенти та молоді сім’ї мають право на одержання різних видів соціальної допомоги на загальних підставах, як громадяни України та особи, що постійно проживають на території України.
Згідно з чинним законодавством існує система адресної матеріальної допомоги ВНЗ студентам, які потребують особливої уваги та соціального захисту.
Матеріальна допомога студентам надається, як правило, не частіше одного разу на рік. Першочергове право на отримання матеріальної допомоги мають студенти-сироти, інваліди, студенти з неповних та багатодітних сімей, студенти, які мають власних дітей, а також у випадку смерті одного з батьків, народження дитини, раптового загострення захворювання або одержання травми.[2]
Забезпечення студентам існуючих пільг
Для учнів і студентів денної форми навчання загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів державою гарантуються протягом року пільги на проїзд по території України залізничним, водним, автомобільним, міським (крім таксі) транспортом. Відповідні кошти передбачаються у Державному бюджеті України окремим рядком. Порядок надання зазначених пільг визначається Кабінетом Міністрів України.
Учні, студенти, неповнолітні мають право на безплатне та пільгове користування об'єктами культури. Порядок надання цих пільг визначається органами місцевого самоврядування.
Учні, студенти, неповнолітні мають право на безплатне та пільгове користування об'єктами фізкультури і спорту. Порядок надання цих пільг, компенсації різниці вартості послуг і квитків визначаються органами місцевого самоврядування.[4]
Профспілкові організації студентів забезпечують використання цих пільг.
Специфічна соціальна допомога щодо студентів окремих навчальних закладів
Крім загально прийнятих видів соціальної допомоги існують галузеві, які розповсюджуються на окремі вищі навчальні заклади.
Так у вищих навчальних закладах МВС студентській молоді забезпечуються додаткові соціальні гарантії. Курсантам денної форми навчання надається можливість безкоштовного проживання на території навчальних закладів та триразового харчування. Кожен курсант безкоштовно отримує формений одяг.
Значна увага приділяється психологічному супроводженню процесу адаптації осіб перемінного складу перших курсів вищих навчальних закладів МВС до умов навчальної та службової діяльності, в рамках якого проводяться:
виявлення актуальних проблем;
здібностей, характерологічних особливостей;
потребують поглибленого психологічного вивчення;
відокремлюються особи, які можуть мати труднощі у період адаптації до умов навчання та служби.[5]
За результатами психологічних тестувань встановлюються особи з числа перемінного складу, які мають підвищений рівень агресивності, недостатні показники нервово-психічної стійкості. З цими слухачами та курсантами психологами проводиться індивідуальна робота.
Студенти із числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, мають певні пільги, спрямовані на соціальну підтримку цей категорії студентів у процесі отримання вищої освіти.
Відповідно до Закону України „Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування” право особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, крім повного державного забезпечення виплачується стипендія в розмірі, який на 50% перевищує розмір стипендії у відповідному навчальному закладі, а також виплачується 100% заробітної плати, яка нарахована в період виробничого навчання та виробничої практики.
Особам із числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, до завершення навчання виплачується щорічна допомога для придбання навчальної літератури в розмірі трьох місячних стипендій. Виплата зазначеної допомоги здійснюється протягом 30 днів після початку навчального року за рахунок коштів, що передбачаються для навчальних закладів у відповідних бюджетах.
При наданні особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, академічної відпустки за медичним висновком за ними зберігається на весь період академічної відпустки повне державне забезпечення і виплачується стипендія. Навчальний заклад сприяє організації їх лікування.[6]
Випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу одягом та взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі двох прожиткових мінімумів. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. З урахуванням бажання випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу та взуття.
Учні професійно-технічних та студенти вищих навчальних закладів - колишні вихованці відповідного інтернатного закладу, під час своїх канікул мають право перебувати в зазначеному закладі з безоплатним проживанням і харчуванням на підставі рішення, що приймається засновником під час затвердження кошторисів доходів та видатків чи змін до них.
Вихованці, учні, студенти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не довше, ніж до досягнення ними 23-річного віку (Закон України „Про пенсійне забезпечення”, ст. 37).
Відповідно до Закону України “Про професійно-технічну освіту” держава гарантує дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, переважне право на зарахування до професійно-технічних навчальних закладів. Діти-сироти й діти, позбавлені батьківського піклування, під час навчання перебувають на повному державному утриманні держави і забезпечуються цільовим фінансуванням витрат на їх утримання, умови яких визначаються Кабінетом Міністрів України. Надається державна матеріальна допомога за нормативами – випускникам професійно-технічних училищ дітям-сиротам. Держава гарантує випускникам працевлаштування за набутою професією та забезпечення житлом згідно із законодавством.
Серед студентів, які приймали участь в опитуванні у грудні 2008 року, 1% склали студенти, які не мають ні матери ні батька. Цікаво, що 1% від загальної чисельності дітей складають діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування. 60% з них (за даними опитування) навчаються на бюджетній основі у державних ВНЗ, 15% - на контрактної основі у державних ВНЗ, 15% - у приватних ВНЗ. [1]
Розподіл студентів, які не мають двох батьків за профілем факультету декілька відмінностей від загального розподілу студентів. Таких студентів немає на факультетах гуманітарного профілю, на факультетах філософії, журналістики, історії, міжнародних відносин, філології. Студентів, що не мають батьків в 1,5 рази менш на факультетах економіки, комерції та підприємництва (економіка і підприємництво, менеджмент, торгівля, туризм).
Разом з тим, на факультетах сільського господарства, лісництва і рибництва студентів сиріт в 4 рази більш, ніж студентів з батьками.
Це свідчить про те, що студенти з числа дітей-сиріт все таки мають певні обмеження і обумовлені вони насамперед більш низьким рівнем освіти. Це ж підтверджує нижчій рівень успішності студентів з числа дітей-сиріт.
Разом з тим студенти з числа дітей-сиріт мають інші позитивні відмінності. Так серед загальної кількості студентів є волонтерами 16%, тобто кожен 6-й, серед студентів з числа дітей-сиріт 21%, тобто кожен 5-й.
Студенти з числа дітей-сиріт в 3 рази частіше у своїми віддаленому майбутньому бажають бути викладача шкіл, коледжів і ліцеїв; у 2 рази менше мати свої власне діло, у 1,5 рази більше таких студентів не відзначилися з тим, що будуть робити у майбутньому.
Стосовно оцінки успішності свого життя, у студентів з числа дітей-сиріт у 2 рази менше тих, хто вважає себе „в цілому успішним” (відповідно 10% і 19% від загальної кількості).
З цього можна зробити висновок, що студенти з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування потребують не тільки матеріальних пільг і допомоги, дуже необхідно для їхнього подальшого професійного ставлення допомога психологів, соціальних працівників і соціального середовища щодо підвищення самооцінки, впевненості у власних силах. [5]
Другою категорією студентів, які мають особливі пільги, є студенти з числа дітей-інвалідів. Для здійснення фахової підготовки інвалідів у вищих навчальних закладах законодавством України, зокрема законами України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, передбачено ряд гарантованих пільг у здобутті ними вищої освіти в державних навчальних закладах.
МОН постійно здійснюється моніторинг чисельності осіб з обмеженими фізичними можливостями, які навчаються у вищих навчальних закладах різних рівнів акредитації.
Так, кількість осіб із фізичними обмеженнями, які навчаються в навчальних закладах I–II рівнів акредитації, становила у 2003/04 н. р. – 4472; у 2004/05 н. р. –5194 особи; у вищих навчальних закладах III–IV рівнів акредитації у 2004/05 н. р. – 3 940 осіб.
Найбільша кількість осіб із фізичними обмеженнями навчається в навчальних закладах м. Києва (2 565) і Харківській області (998), найменша – у м. Севастополь (12) і Рівненській області (99).
Найвідомішим серед вищих навчальних закладів, де навчаються студенти з вадами розвитку, є університет "Україна" – вищий навчальний заклад змішаної форми власності, створений за участі Київської міської держадміністрації, міських та обласних рад регіонів України.
Цікавий досвід Донбаського інституту техніки та менеджменту Міжнародного науково-технічного університету зі створення Центру духовно-інтелектуального розвитку та професійної реабілітації молоді з обмеженими фізичними можливостями.
Проектом передбачено створення бази даних усіх інвалідів північного регіону Донбасу з метою щорічного визначення стратегічних і пріоритетних напрямів у сфері медичної, соціально-психологічної і професійної реабілітації інвалідів, вивчення потреби у відповідних робочих місцях.
На виконання Указу Президента України від 01.06.05 р. № 900 „Про першочергові заходи щодо створення сприятливих умов життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями” вищими навчальними закладами створюються в гуртожитках навчальних закладів відповідні житлово-побутові умови для студентів з інвалідністю, насамперед тих, які пересуваються в інвалідних візках. [6]
Підготовка кадрів для системи освіти та професійної реабілітації інвалідів в Україні здійснюється відповідно до галузевих стандартів вищої освіти за напрямом підготовки „Педагогічна освіта” зі спеціальностей „Дефектологія”, „Соціальна педагогіка”, „Практична психологія”, а також за напрямом підготовки „Фізична культура і спорт” зі спеціальностей „Фізичне виховання”, „Фізична реабілітація”.
У той же час в отриманні освіти дітьми-інвалідами є багато невирішених питань, зокрема транспортна проблема – не всі інваліди мають можливість отримувати освіту в рідному місті, селі, а дістатися до навчальних закладів інших міст не в змозі.
Існують захворювання, дітей з якими не навчають, бо немає спеціалізованих закладів, наприклад, для дітей з ДЦП, аутизмом, але зі збереженим інтелектом.
Проблемою освіти дітей з вадами розвитку є їхня ізольованість. Діти виховуються здебільшого в спеціалізованих навчальних закладах і в загальноосвітніх закладах за індивідуальними планами. В обох цих варіантах інтеграція дітей з вадами розвитку в середовище ровесників, у суспільство взагалі не відбувається.
Основна проблема професіональної і вищої освіти – це пошук робочого місця після завершення навчання.
Роботодавці, особливо приватні, не зацікавлені в тому, щоб у них працювали інваліди. Якщо, скажімо, людина стала інвалідом у результаті аварії чи нещасного випадку, то до таких ставляться більш терпимо. Якщо ж інваліди мають погану вимову, у них спотворене обличчя – люди не готові їх сприйняти.
Молодим спеціалістам із числа молодих інвалідів важко не тільки знайти роботу, а й виконувати її. Для таких спеціалістів кращим було б відновлення інституту наставників – досвідчених фахівців, які б допомагали не тільки професійно адаптуватися, а й пристосуватися до режиму праці, налагодити міжособистісні стосунки та ін.
Видів матеріальної допомоги для студентів з проблемами здоров’я набагато менше ніж, наприклад, для студентів з числа дітей-сиріт. Хоча дітей з вадами здоров’я в ВНЗ навчається в 5 разів більше, ніж сиріт.
За результатами опитування було встановлено, що серед студентів з проблемами здоров’я значно більше дівчат ніж хлопців, причому, чім гірше стан здоров’я, тем менш юнаків. Це свідчіть про те, що жінки з проблемами здоров’я мають більше прагнення до отримання вищої освіти, ніж чоловіки.
Існує залежність між станом здоров’я студентів і факультетами, які вони вибирають. Молоді люди з поганим здоров’ям рідше вибирають професії, пов’язані з економікою, комерцією, бізнесом, технікою і гуманітарними науки. [3]
Серед студентів з поганим здоров’ям кожний третій навчається там, куди не поступав би, якщо була така можливість. Серед студентів з нормальний станом здоров’я таких 24% - на 10% менше.
Серед студентів з поганим здоров’ям значно менш тих, хто вважає себе успішним, має матеріальне становище гірше ніж у інших студентів.
Разом з тим, студенти з проблемами здоров’я мають великій науковий потенціал, більше приймають участі в студентських конференціях, більш активно займаються науковою.
Студенти з поганим здоров’ям більш політично активні ніж інші. Серед них більше учасників громадських організацій - 12%, а серед інших студентів – 5%.
У деяких ВНЗ соціальному захисту студентів з вадами здоров’я надається велика увага. Так у Рівненському інституті „Відкритого міжнародного університету розвитку людини „Україна” створено „Центр професійної соціально-психологічної та фізичної реабілітації молоді з особливими потребами”, який надає допомогу з професійної, соціально-психологічної, фізичної реабілітації молоді з особливими потребами.
Погіршення стану здоров’я населення в цілому, зменшення працездатного населення ставить перед державою завдання більш активно залучати до економічної активності людей з вадами здоров’я. Тому таким студентам необхідно надавати як матеріальну так і соціальну підтримку, це дозволить їм краще соціалізуватися, отримати якісну освіту і бути активними громадянами країни.
До вирішення соціальних проблем студентів активно залучаються недержавні формування. Майже в усіх навчальних закладах діють первинні профспілкові організації студентів, які стоять на профобліку в членських організаціях Федерації профспілок України (дані додаються), більшість із них – на обліку в Профспілці працівників освіти і науки України.
До складу членських організацій Федерації профспілок України входять 936 первинних профорганізацій навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації, загальна кількість студентів яких складає 1,3 млн. чол., із яких 1,2 млн. чол. – члени профспілок.
Первинні профспілкові організації студентів діють на підставі Положення про профспілковий комітет студентів, статутів галузевих профспілок, статутів університетів та чинного законодавства. [2]
Останнім часом роль профспілок у студентському середовище зменшується, перевага віддається студентському самоврядуванню. Наразі профспілки, як впливова громадська організація, виступають достатньо дієвим інститутом, здатним не лише виражати інтереси й потреби молоді, а й сприяти їх вирішенню. Особливо важливою є діяльність профспілок нині, коли Україна перебуває у складному соціально-економічному становищі.