Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
ФАКУЛЬТЕТ ФІЛОСОФСЬКИЙ
Кафедра психології
Кафедра педагогіки
ПЛАН – КОНСПЕКТ
лекційного заняття на тему:
Концепція адаптації за К. Фопелем та Е. Берном.
Уміння працювати у групі.
Адаптація у малій групі
Склала:
студентка групи ФФП-51м
Качор Ольга
Перевірили:
керівник від кафедри психології:
доц. Штепа О. С.
керівник від кафедри педагогіки:
доц. Ковальчук Л. О.
.
Львів 2013
Конспект залікового заняття №1
Дисципліна: Тренінг адаптації
Вид заняття: лекційне заняття
Група: ФФП – 51с; Дата проведення: 25.03.13
Тривалість заняття: 80 хв. Час проведення: 13:30 – 14:50
Місце проведення: аудиторія 116, географічний факультет, вул. Дорошенка 41.
Навчальна мета: формування поняття адаптації в руслі концепцій Е. Берна та К. Фопеля, розгляд феномена адаптації в контексті групової взаємодії та створення команди.
Виховна мета: прищеплення ідеї необхідності ефективної взаємодії у групі.
Розвивальна мета: розвиток навичок ефективної міжособистісної взаємодії у групі, здатності розглядати теоретичний конструкт з різних точок зору.
Міжпредметні зв’язки:
Забезпечуючі дисципліни: Історія психології
Забезпечувані дисципліни: Загальна психологія.
Навчально-методичне забезпечення заняття
Наочність: записи на дошці, схема структури особистості
Роздатковий матеріал: немає
Технічні засоби навчання: дошка, крейда, А4, ручка
Рекомендована література
Основна:
Додаткова:
ХІД ЗАНЯТТЯ :
І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА (2 – 3 хв.)
- привітання викладача зі студентами;
- перевірка підготовленості групи до заняття.
ІІ. МОТИВАЦІЯ ТА СТИМУЛЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
СТУДЕНТІВ (до 5 хв.)
- Повідомлення теми, мети та завдань заняття.
- Мотивування до вивчення теми (вступне слово, що передбачає з’ясування значущості теми і її професійну спрямованість).
- Повідомлення плану заняття
ІІІ. ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ
1. Концепція адаптації за Еріком Берном
1.1. Структура особистості
1.2. Індивід і група: з чим і для чого людина приходить у групу
1.3. Пристосування та гнучкість як складові адаптації
2. Концепція адаптації за Карлом Фопелем
2.1.Принципи формування команди та пристосування особистості до внутрішньо групових взаємин
2.2.Роль лідера та групових норм в адаптації до групи
Висновки
ІV. ПРОВЕДЕННЯ ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ (65 хв)
Феномен адаптації у концепціях Еріка Берна та Карла Фопеля розглядається через призму взаємодії з іншими людьми у групі чи команді.
1. Концепція адаптації за Еріком Берном
Насамперед пригадаємо структуру особистості, запропоновану Берном.
1.1. Структура особистості
Ерік Берн виокремлює 3 стани Его: Батько, Дорослий і Дитина. (Рис. 1)
1. Батьківський стан Его – це набір почуттів, відношень і зразків поведінки, перейнятих ззовні, насамперед, від батьків.
Існують 2 основних способи прояву Батьківського стану:
1) упереджений Батько – мислить догмами, схильний несхвально ставитись до інших, окрім Батьків з такими ж упередженнями, як у нього;
2) Батько-годувальник – схильний підтримувати і співчувати іншим.
Функція стану Батька – збереження енергії, оскільки він робить процес прийняття рішень автоматичним і таким, що не підлягає сумніву.
2. Дорослий – набір почуттів, відношень і зразків поведінки, пристосованих до дійсності. У прийнятті рішень спирається на досвід і відчуття реальності.
Функція Дорослого – забезпечення виживання в умоваж дійсності.
3. Дитина – сукупність відношень і зразків поведінки, що збереглися у людини з ранніх років її життя.
Его-стан Дитини, як і Его-стан Батька, може набувати двох видів:
1) пригнічена Дитина – її природна поведінка зазнає тиску з боку внутрішнього Батька, змінюється під його впливом, і ця зміна зазвичай супроводжується скаргами та униканням;
2) природна, вільна Дитина – якщо Дитина знаходить нормальні шляхи вираження, то забезпечує життєздатність та відчуття радості, творчий вияв особистості..
У процесі адаптації головну роль відіграють Дорослий та Дитина, забезпечуючи її два основних компоненти. Поєднання цих компонентів визначає особливості перебігу адаптаційного процесу.
1.2. Індивід і група: з чим і для чого людина приходить у групу
Кожна людина приходить в групу, несучи з собою певний багаж. Цей багаж вирізняє її з-поміж інших членів групи і впливає на процес адаптації до групи та систему взаємин, яка в неї врешті-решт складеться.
До переліку особливостей людини, з якими вона входить до групи, Берн відносить:
1) біологічні потреби
Нестача нормальних людських контактів (насамперед тактильних) у дитинстві викликає, прямо чи опосередковано, фізичний та психологічний розпад особистості. Відомо, що депривація біологічних потреб у ранньому віці призводить до дефіцитів у дорослому житті (мовленнєвих, мисленнєви і т.д.). Маленька дитина відчуває сильну потребу у тактильному контакті, прогладжуваннях, а доросла людина сприймає символічні аналоги таких «погладжувань». Людині необхідно принаймні деякий час перебувати у товаристві інших, щоб підтримувати стан бадьорості. Однією з причин, що спонукає людей об’єднуватися в групи, є страх самотності (або втрати соціальних стимулів). Тому люди погоджуються від частини своїх індивідуальних схильностей заради групової згуртованості.
2) психологічні потреби
Люди не спроможні впродовж тривалого часу зовсім нічого не робити. У періоди тривалої бездіяльності вони починають переживати так званий «структурний голод». Мало хто дійсно спроможний самостійно «перезаряджати власні батарейки», зберігати стійкість духу та конструктивне налаштування, перебуваючи у комунікативному вакуумі. Більшості людей необхідна допомога ззовні. Саме тому люди гуртуються. І в групах лідер структурує не тільки власний час, але і час членів групи. Він несе відповідальність за те, щоб члени групи перебували в тонусі. А для цього слід забезпечувати зайнятість членів групи якоюсь спільною діяльністю.
3) наміри
Метою соціальних контактів людини є досягнення інтимності – такої ситуації, стану взаємодії, коли можливе довірливе спілкування, без масок. Це прагнення визначає найбільш напружені та важливі операції в групових процесах. Досягнення інтимності зазнає труднощів, пов’язаних із самообмеженням заради згуртованості групи, маскуванням і страхом інтимності, а також з індивідуальними відмінностями у розумінні суті інтимності.
4) зразки старань
Формуються на основі індивідуального сценарію життя людини, в якому «прописані» ролі тих, хто буде допущений до участі у цій «п’єсі». Добір людей, з якими гравець бажає познайомитись ближче, відбувається згідно з параметрами, встановленими для їх ролей у сценарії життя гравця.
5) минулий досвід
6) здібності до пристосування
Ось тут ми підійшли безпосередньо до проблеми адаптації.
Здатність до пристосування – властивість Его-стану Дорослого. Здатність до пристосування залежить від ретельності і точності оцінки людиною ситуації, в якій вона перебуває. Є люди, які насамперед виважено аналізують й оцінюють навколишню дійсність та інших людей перш ніж почати діяти. Вони тактовні, дипломатичні, далекоглядні і терплячі у своїх діях і при цьому не відступають від досягнення своєї мети.
Малоадаптивна людина, натомість, просувається вперед наосліп. Вона використовує негнучкі моделі пристосування, які можуть виявитися ефективними, а можуть принести абсолютно протилежний результат тому, який передбачався сценарієм.
Пристосування, в основному, завдання Дорослого, який може залишити в цілісності свій сценарій, змінивши своє уявлення про групу (імаго) з попереднього на реальний, такий, що відповідає дійсності, а не фантазіям особи про групу. Гнучкість – це властивість Его-стану Дитини, яка здатна змінити свій сценарій у відповідності з новими можливостями, які надає група. Гнучкість залежить від спроможності і готовності індивіда видозмінювати елементи свого сценарію або навіть жертвувати ними, створювати нові види цілей чи способів їх досягнення, якщо попередні не можуть бути задоволені.
1.3. Пристосування та гнучкість як складові адаптації
Берн виділяє чотири крайні типи поєднання Пристосування та Гнучкості. (Написати на дошці)
1. Пристосування + /Гнучкість + – «Прагматик».
Людина спокійно робить свою справу, послідовно досягаючи результату. Це прагматична, соціально адаптована особистість, яка здатна пожертвувати принципами заради зручностей. Звісно, у спосіб, що вважається прийнятним у суспільстві. В деяких професіях такий спосіб поведінки вважається бажаним і навіть культивується.
2. Пристосування + /Гнучкість - – «Принциповий».
Людина діє терпляче і дипломатично, проте не відмовиться від жодної своєї цілі. Сюди можна віднести багатьох успішних людей, яким властивий власний «почерк» у роботі.
3. Пристосування- /Гнучкість + – «Хаотик».
Людина починає працювати то над одним, то над іншим, не маючи ні майстерності, ні терпіння. Вона отримує тільки те, чого зможе досягти, не змінюючи тактику.
4. Пристосування + Гнучкість - – «Диктатор».
Досягає власних цілей не звертаючи увагу на потреби інших. Така людина негнучка у своїх вимогах, змушує інших грати за її правилами.
Важливу роль у пристосуванні до групи відіграє реалістичність образу групи, а точніше, дотримуючись термінології Берна, групового імаго.
Повний процес пристосування групового імаго складається з 4 етапів:
І стадія – попередній груповий імаго кандидата на членство в групі (імаго для ритуалів). Складається з поєднання фантазій Дитини і очікувань Дорослого, заснованих на попередньому досвіді. Узагальнений, ідеалізований.
ІІ стадія – пристосований імаго для проведення часу. Утворюється шляхом поверхневої оцінки Дорослим інших людей під час діяльності. Людина на цьому етапі погоджується на спільне проводження часу, проте з обережності не розпочинає власну гру.
ІІІ стадія – оперативний імаго для гри. Утворюється після того, як людина вирішить, що знає своє місце у груповому імаго лідера. На цьму етапі людина адаптувалася до групи на стільки, щоб втілювати власний сценарій, активно діяти для задоволення своїх потреб.
IV стадія – вторинне пристосування (імаго для інтимності). На цьому етапі, людина відмовляється від власної гри для того, щоб грати за правилами групи, підтримуючи її культуру. Формується справжня, не декларативна, відданість груповим ідеалам та нормам. В малій групі така поведінка може стати сходинкою до спілкування, вільного від гри.
Таким чином, адаптація залежить від здатності змінювати свої образи (в т.ч. образ групи), пристосовуючи їх до нової дійсності.
2. Концепція адаптації за Карлом Фопелем
Карл Фопель є автором численних збірників практичних рекомендацій з організації групової роботи, тренінгових програм зі створення команди тощо. Значною мірою його увага присвячена ефективній командній роботі і розкриттю потенціалу особистості в умовах групової взаємодії.
2.1.Принципи формування команди та пристосування особистості до внутрішньо групових взаємин
К. Фопель визначає команду як невелику групу однодумців, які вирішують спільне завдання і володіють взаємодоповнюючими навичками та якостями. Для вирішення завдання члени команди разом формулюють цілі і стратегію своєї роботи, за яку вони несуть спільну відповідальність.
Групу людей можна назвати командою, якщо:
Важливо, щоб набір групових ролей також обслуговував процес вирішення загальнокомандного завдання і найбільш повно розкривав потенціал кожного учасника команди.
На думку Фопеля, для ефективної адаптації людини до групи і сприятливого розвитку групи в цілому велике значення мають комунікативні навички. Натомість, роль психологічної сумісності членів групи він вважає переоціненою. Ця сумісність успішно формується завдяки загальному руху команди до спільної мети і разом пережитим злетам і падінням.
Для успішного включення в команду людині необхідно пройти декілька щаблів-умов, серед яких:
1. Прийняття себе.
Сюди відноситься розвиток самоповаги і усвідомлення власних реакцій на видимі відмінності між ідеальним і реальним Я. Набуття почуття цінності власної особистості дозволяє стати більш незалежним від соціальних умовностей і очікувань інших людей. Центр самоповаги повинен знаходитися в межах власного Я, а не визначатися цілком соціальним визнанням і засвоєними раніше чужими уявленнями про цінності.
2. Прийняття інших.
Під цим розуміється повага і терпимість до думок, почуттів і стилю життя інших людей. Прийняття інших – це установка, що дозволяє кожному члену команди відчувати меншу відповідальності за інших, менше тиснути на них і маніпулювати ними. Нарешті, прийняття інших означає, що я надаю чужій індивідуальності у всіх її аспектах таке ж право на існування, яке надаю собі. Проте така позиція не виключає готовності вступити в полеміку якщо певні прояви чужої індивідуальності зачіпають мої інтереси.
3. Контакт і співпраця з іншими людьми.
Кожна людина не тільки розвиває відповідальність за себе, тим самим розвиваючи свою автономію, але одночасно і усвідомлює той факт, що може реалізувати себе тільки в контакті з іншими людьми. Будь-хто зацікавлений в спілкуванні і співробітництві з іншими, і при цьому він може залишатися самим собою, не відмовляючись від контакту.
4. Міжособистісна відкритість
Неабияк важлива для команди, проте слід пам’ятати, що занадто високий ступінь відвертості може бути таким же шкідливим для міжособистісних відносин, як і занадто низький.
Ці та інші принципи покладені в основу тренінгових програм для розвитку групової згуртованості.
2.2.Роль лідера та групових норм в адаптації до групи
Якщо мова йде про групу чи команду як складову певної організації (а Фопель досить плідно працює і в сфері психології управління), то слід сказати що особа керівника підрозділу чи робочої групи відіграє значну роль у пристосуванні людей до взаємодії всередині цієї групи.
«Коли група вперше збирається разом, погляди людей звертаються на керівника, лідера, в надії отримати від нього в цій ситуації підтримку і вказівки. Це бажання цілком природне, і безглуздо підозрювати учасників в таємній потреби бути залежними». (Фопель, 2005)
Знайомлячись з членами групи, кожен учасник насамперед бажає бути прийнятим з усіма своїми особистісними особливостями. Властиво, що кожен член групи заздалегідь намагається з'ясувати, в чому він схожий з іншими і чим відрізняється від них. Як правило, ми радіємо, якщо деякі члени групи чимось схожі на нас, мають подібний життєвий досвід, якщо перед ними стоять аналогічні завдання. Разючі відмінності багатьма спочатку сприймаються як виклик.
Щодо найбажанішого для командної роботи стилю лідерства, то найкраще працювати не з кожним учасником команди окремо, а з усією командою в цілому. Виграє чи програє команда, а не окремі люди. Керівнику важливо мати високий рівень усвідомлення своїх дій, а також здатність делегувати частину своїх повноважень команді, переставши все контролювати, «дати команді стільки влади в прийнятті рішень, скільки вона зможе винести». І брати повноваження на себе, коли потрібні саме його, лідера, особливі якості. Класичне формулювання сутності управління командою належить китайському філософові Лао Цзи: «Найкращі керівники - ті, яких ми не помічаємо ... Коли найкращі керівники виконали своє завдання, їх підлеглі говорять:« Ми зробили це самі ».» (Цит. За К. Фопель, 2003)
Групові норми
Під груповими нормами розуміється загальне уявлення учасників про можливу і доречну поведінку в конкретній соціальній системі.
Для чого ж групі приймати ці норми? Насправді прийняття групових норм полегшує процес адаптації, роблячи ситуацію нової соціальної взаємодії більш чіткою і структурованою для людини.
Уявлення про те, як поводитися у певних конкретних умовах, є у кожної окремої людини, однак важливо, щоб вони стали загальними. Поведінка, що порушує ці уявлення, зазвичай вважається небажаною і карається за допомогою санкцій, щоб обмежити випадки відхилень і повернути групі існуючу рівновагу. Як правило, санкції застосовуються не дуже часто. Прийняття норм групою в основному достатньо для більшості учасників, щоб майже одразу пристосуватися до роботи.
Норми і пов'язана з ними система санкцій гарантують групі певну стабільність і передбачуваність соціального життя. Учасники знають, чого чекати один від одного. Як правило, норми дають відповідь на важливі питання, наприклад, скільки потрібно витрачати енергії, в якому стилі спілкуватися з іншими, яким чином приймати рішення і т. п.
Висновки.
У концепціях Еріка Берна та Карла Фопеля явище адаптації розглядається через призму групових взаємин. Спільним для обох концепцій є ідея того, що людині для повної реалізації свого потенціалу, для відчуття повноти життя необхідні контакти з іншими людьми. В ізоляції особистість деградує.
Ерік Берн у більшій мірі теоретик, його концепція має вигляд глибинного аналізу як феномену міжособистісної взаємодії, так і особливостей самої особистості. Головну роль у процесі адаптації він відводить: 1) здатності реалістично (відповідно до дійсності) сприймати самого себе та інших; 2) гармонійно поєднувати у своїй поведінці Пристосування та Гнучкість.
Карл Фопель – практик. Його завдання – сприяти розвитку ефективної команди, пристосуванню людей до спільної роботи. Тож у сфері адаптації він наголошує на важливості таких моментів: 1) високий рівень розвитку комунікативних навичок, вміння спілкуватися; 2) наявність спільної мети для усієї групи; 3) взаємодоповнюваність навичок членів групи та визначеність групових норм і ролей.
V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ ЗАНЯТТЯ (до 5 хв.)
1. Коротке повідомлення про виконання запланованої мети, завдань заняття (аналіз навичок, набутих студентами під час заняття).
2. Перевірка присутності на занятті.
3. Повідомлення завдань на семінарське заняття.