Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
17
PAGE 12
Паралельно з розвитком матеріальної бази йшла й розробка математичного забезпечення та прикладних програм. Широке застосування комп’ютерів в промисловості, проектуванні, наукових дослідженнях і в інших напрямках діяльності людини ставило все нові завдання перед розробниками комп’ютерної техніки та програмного забезпечення. Незважаючи на те, що фірми-виробники мікропроцесорів наполегливо працювали над збільшенням швидкодії комп’ютерів, користувачів вже не задовольняло просте швидке виконання деяких обчислень (навіть дуже складних), або керування технологічним процесом. Виникла нагальна потреба в можливості одночасного виконання декількох операцій. Результатом розробки (1987 рік) став новий мікропроцесор 80386, який дозволяв одночасно виконувати різні завдання не залежно одне від одного. Одночасно, розробники програмного забезпечення випускають на ринок різні програмні продукти, що дозволяють використовувати можливості нового мікропроцесора.
У період з 1985 року по 1993 рік створено декілька модифікацій процесора 80386 та процесора 80486 (який у свою чергу є деякою модифікацією процесора 80386).
У 1993 році представлено процесор Pentium. Це був відчутний крок вперед. Збільшення майже у 2,5 рази кількості транзисторів і підвищення тактової частоти процесора до 160 МГц дозволили різко підвищити швидкість роботи комп’ютера. Для підвищення надійності та зниження ризику відмови роботи розроблено процесор Pentium Pro. Передбачалась одночасна робота двох процесорів на одній материнській платі і у випадку виходу з ладу або відмови першого, другий продовжує виконання завдання без втрати даних. За декілька років на ринку з’являється наступна модифікація Pentium-MMX. Він містив розширений пакет команд для обробки матричної інформації та мав збільшену КЕШ-пам’ять, у порівнянні з попередніми процесорами.
Розробка наступних модифікацій Pentium II, Pentium III, Pentium IV мала на меті підвищити швидкість виконання операцій за рахунок збільшення тактової частоти (500 МГц - 2 ГГц) та розширення внутрішніх інструкцій.
Сьогодні існує два напрямки розробки та розвитку комп’ютерної техніки, які виникли ще у середині 70-х років. Один напрямок – це ІВМ-сумісні комп’ютери (на базі процесорів ІВМ, Іntel, Cyrix, AMD та деяких інших), другий – комп’ютери на базі процесора Motorola (Apple, Mac).
Обидва ці напрямки мають свої переваги та недоліки. ІВМ-сумісні комп’ютери мають відносно низьку ціну, можливість зміни конфігурації користувачем у процесі експлуатації. Ці та деякі інші переваги забезпечили дуже широке застосування цих комп’ютерів в усіх галузях діяльності людини. Недоліком цього напрямку є те, що програмне забезпечення, яке розроблюється для нових типів процесорів не працює на попередніх типах процесорів.
Комп’ютери на базі процесора Motorola мають досить високу ціну (в два і більше разів більше ніж у ІВМ-сумісних), власноруч не можна змінювати їх конфігурацію (це можуть робити тільки фахівці спеціалізованих сервісних центрів). Але у порівнянні з ІВМ-сумісними мають вищу продуктивність, програмне забезпечення, нові модифікації процесорів успадковують всі властивості попередніх, тому нове програмне забезпечення працює і на попередніх версіях процесора. Завдяки цим перевагам комп’ютери цього напрямку знайшли широке застосування у видавничих системах, системах комп’ютерної графіки та там де використання ІВМ-сумісних комп’ютерів не забезпечує необхідні швидкості обробки інформації.
Наприкінці 90-х років з’явились перші експериментальні моделі нових типів комп’ютерів, що мали назву Power PC. Ідея розробки нового типу полягала у намаганні створити програмно сумісний комп’ютер, який би дозволяв використовувати програмне забезпечення, що розробляється для обох типів процесорів (ІВМ-сумісних та Motorola). Але подальшого розвитку цей напрямок поки що не набув.
Таким чином на сьогодні залишаються два основні напрямки розвитку персональних комп’ютерів: ІВМ-сумісні та на базі процесора Motorola.
Обидва ці комп’ютери зовні практично не відрізняються. Сучасне програмне забезпечення, що застосовують користувачі також дуже схоже, а в деяких випадках важко відрізнити на якому комп’ютері ви працюєте на ІВМ чи Macintosh. Але внаслідок того, що більше поширення набули ІВМ комп’ютери, тому у подальшого будуть розглядатись саме вони. Принципові підходи, що застосовуються до розгляду ІВМ комп’ютерів так само стосуються і комп’ютерів на базі процесорів Motorola (крім класифікації процесорів).
Сучасний персональний комп’ютер складається з кількох частин, які умовно можна розділити на основні та допоміжні. До основних складових частин відносяться:
До допоміжних пристроїв відносяться:
- плотер (plotter);
У деяких випадках допоміжні пристрої можуть переходити до складу основних, в залежності від призначення та використання комп’ютера.
Материнська плата. Материнська плата призначена для розміщення на ній центрального процесора, математичного співпроцесора (якщо це передбачається), постійна пам’ять (ROM-BIOS Read Only Memory - Basic Input-Output System – базова система вводу виводу), оперативна пам’ять (RAM – randomize access memory, пам’ять з довільним доступом), контролери жорстких і гнучких дисків, контролери паралельних (LPT) і послідовних (COM) портів контролер клавіатури, відеоконтролер(и), КЕШ-пам’ять, акумуляторна батарея, пристрої, які керують роботою самої плати та узгоджують роботу контролерів. Також на материнській платі можуть розташовуватися мережева карта, звукова карта, модем та деякі інші складові.
Класифікація процесорів. Можливості комп’ютера та його призначення визначаються типом та робочою частотою процесора. В таблиці 1.2. наведені характеристики деяких процесорів які найбільш широко застосовувались і застосовуються у комп’ютерах.
|
Тип процесора |
Внутрішня частота, МГц |
Зовнішня частота, МГц |
Співпроцесор |
Багатозадачність |
Розрядність шини |
|
8088 |
8 |
8 |
Ні |
Ні |
8 |
|
8086 |
8 |
8 |
Ні |
Ні |
16 |
|
80286 |
20 |
20 |
Ні |
Ні |
16 |
|
80386DX |
40 |
40 |
Ні |
Так |
32 |
|
80386SX |
25 |
25 |
Ні |
Так |
16 |
|
80486DX |
25 |
25 |
Так |
Так |
32 |
|
33 |
33 |
Так |
Так |
32 |
|
|
50 |
50 |
Так |
Так |
32 |
|
|
80486SX |
20 |
20 |
Ні |
Так |
32 |
|
33 |
33 |
Ні |
Так |
32 |
|
|
80486DX2 |
40 |
20 |
Так |
Так |
32 |
|
66 |
33 |
Так |
Так |
32 |
|
|
80486DX4 |
75 |
25 |
Так |
Так |
32 |
|
100 |
33 |
Так |
Так |
32 |
|
|
Pentium |
100 |
60 |
Так |
Так |
64 |
|
200 |
Так |
Так |
64 |
||
|
Pentium MMX |
200 |
66 |
Так |
Так |
64 |
|
266 |
Так |
Так |
64 |
||
|
Pentium Pro |
166 |
60 |
Так |
Так |
64 |
|
200 |
66 |
Так |
Так |
64 |
|
|
Pentium II |
233 |
66 |
Так |
Так |
64 |
|
400 |
Так |
Так |
64 |
||
|
Pentium III |
500 |
Так |
Так |
64 |
|
|
850 |
Так |
Так |
64 |
||
|
Prntium IV |
900 |
Так |
Так |
64 |
|
|
2800 |
Так |
Так |
64 |
||
|
Celeron |
233 |
66 |
Так |
Так |
64 |
|
Xeon |
350 |
100 |
Так |
Так |
64 |
|
400 |
Так |
Так |
64 |
||
|
AMD-K6 |
200 |
Так |
Так |
64 |
|
|
AMD-K6-II |
500 |
Так |
Так |
64 |
|
|
AMD Duron |
650 |
Так |
Так |
64 |
|
|
800 |
Так |
Так |
64 |
||
|
AMD Athlon |
700 |
Так |
Так |
64 |
|
|
750 |
Так |
Так |
64 |
||
|
900 |
Так |
Так |
64 |
||
|
2800 |
Так |
Так |
64 |
Таким чином, всі процесори можна розділити на дві групи: однозадачні (до 80386) та багатозадачні (починаючи з 80386). Важливою характеристикою є тактова частота, яка в свою чергу ділиться на внутрішню та зовнішню. Внутрішня частота визначає з якою швидкістю відбувається обробка інформації в середині процесора. Зовнішня частота – визначає з якою швидкістю процесор обмінюється інформацією з шиною даних материнської плати.
Виробниками процесорів з 8088 до 80486 включно, були фірми IBM, Intel, Cyrix, NEC, AMD та деякі інші. Але з появою на ринку процесорів Pentium (фірма Intel) єдиним реальним конкурентом залишилась фірма AMD зі своїми процесорами Athlon, Duron.
ROM-BIOS або Постійно Запам’ятовуючий Пристрій (ПЗП).Один з елементів материнської плати, що дозволяє зберігати конфігурацію комп’ютера, проводить тестування його складових частин під час запуску. BIOS являє собою спеціальну мікросхему, яка програмується під певну материнську плату. Під час роботи комп’ютера можна змінювати деякі параметри BIOS, але у суворій відповідності до можливостей та технічної документації материнської плати. Перепрограмування BIOS можливе або за допомогою спеціальних пристроїв, або за допомогою спеціальних програм (для т.з. Flash-BIOS).
Оперативна пам’ять. Оперативна пам’ять (ОП) комп’ютера призначена для збереження програм і даних. Розмір ОП залежить від типу процесора, характеристик материнської плати та програмного забезпечення, яке встановлено на комп’ютері. Об’єм пам’яті вимірюється в байтах Перші комп’ютери (8088, 8086 та 80186) мали ОП у 640 Кб (кілобайт). Для процесора 80286 оперативна пам’ять складала 1 Мб. Починаючи з процесора 80386 ОП складає десятки Мб, а починаючи з Pentium III (AMD K-6-II) – сотні Мб. Реальний практичний об’єм ОП визначається специфікою задач, що виконуються комп’ютером та можливостями материнської плати. Загальним правилом є те, що, чим більший розмір ОП, тим більшу кількість завдань можна одночасно виконувати комп’ютер, або однакова кількість завдань буде виконуватись із більшою швидкістю. Така закономірність зумовлена специфікою організації завантаження та використання ОП комп’ютера.
Конструктивно ОП являє собою мікросхеми різної конструкції, або комплекти (лінійки або модулі) мікросхем. В залежності від конструктивного виконання ОП має наступні позначення: DIP, SIMM, DIMM SDRAM, DDR та ін.
Крім розміру ОП має ще дві важливі характеристики – це швидкість дії, що вимірюється у наносекундах (нс) і тактова робоча частота. Перша характеристика стосується ранніх етапів розвитку персональних комп’ютерів, коли тактова частота шини даних змінювалась дуже повільно, а швидкість ОП визначалась конструктивними особливостями напівпровідників і знаходилась в діапазоні 10-80 нс. Сучасні модулі ОП характеризуються робочою тактовою частотою, яка складає 66, 100, 133, 266 МГц й більше.
Практичний досвід використання комп’ютерів дозволив сформулювати деякі рекомендації щодо використання ОП. Збільшення об’єму ОП (в межах можливостей материнської плати та процесора) завжди призводить до суттєвого прискорення роботи комп’ютера. В той самий час збільшення швидкості дії, або робочої частоти модулів ОП не призводить до суттєвого прискорення роботи всієї системи.
Контролери жорстких та гнучких дисків та інших периферійних пристроїв. Всі периферійні пристрої, незалежно від того, є вони внутрішні чи зовнішні, мають узгоджено працювати один з одним та з комп’ютером. Контролер це пристрій головне призначення якого є:
Контролери периферійних пристроїв можуть бути розташовані, як безпосередньо на материнській платі, так і окремо у вигляді окремого пристрою. Сучасні комп’ютери, як правило, містять контролери стандартних пристроїв (жорстких і гнучких дисків, паралельних та послідовних портів, клавіатури, інколи монітора) на материнській платі.
Відеоконтролер (відеоадаптер). У комп’ютері для відображення інформації використовується дисплей з електронно-променевою трубкою (ЕПТ, CRT), або дисплей на рідких кристалах. Для зв’язку комп’ютера з дисплеєм і використовується відеоадаптер.
Відеокотролери (так само, як і монітори) поділяються на графічні та алфавітно-цифрові. Останні зараз майже не зустрічаються, тільки в окремих спеціальних пристроях. Графічні відеоадаптери здатні виводити на екран як текстову інформацію, так і графічну. Графічні, у свою чергу поділяються на кольорові та мононхромні. Також відеоплати розрізняють за кількістю точок і кількістю кольорів, що вони здатні виводити на екран та за робочою частотою.
|
Тип адаптера (тип сигналу) |
Кількість кольорів |
Кількість точок |
Робоча частота, Гц |
|
CGA (цифровий) |
640х250 |
2 |
|
|
300х200 |
4 |
||
|
EGA (цифровий) |
640х350 |
16 (з 64-х) |
|
|
VGA (аналоговий) |
640х480 |
256 (з262114 |
50 |
|
SVGA (аналоговий) |
600х800 –1200х1600 |
16-16777216 |
50-100 (і більше) |
Мережева карта. Мережева карта призначена для об’єднання окремих комп’ютерів у мережу для полегшення обміну інформації, спільного використання принтерів, модемів та ресурсів Internet. Існує велика розмаїтість мережевих карт, які відрізняються, головним чином, швидкістю передавання даних. Конструктивні відмінності мережевих карт враховують особливості конструкцій материнських плат та особливості проектування комп’ютерних мереж.
Звукова карта. Звукова карта це пристрій, який дозволяє комп’ютеру відтворювати звук. Спочатку це пристрій було розроблено для відтворення звуку в іграшках, але згодом це, фактично, відійшло на другий план. Звукові можливості комп’ютерів використовують сьогодні, як для нескладних навчальних програм, так і для створення складних звукових творів. Звукові карти відрізняються багатьма параметрами та можливостями, і як наслідок - ціною. Вибір типу звукової карти визначається в цілому її подальшим використанням.
Модем (Модулятор демодулятор). Модеми призначені для передачі даних по існуючим телефонним мережам. Річ в тім, що всі дані в комп’ютері представлені у цифровому вигляді, тому вихідні сигнали стандартних портів є теж цифровими. Телефонні мережі (крім ISDN) працюють з аналоговими сигналами. Тому потрібно перетворити цифровий сигнал в аналоговий, для чого й існує перший етап - модуляція. Після проходження аналогового сигналу через телефонну мережу його необхідно знову перетворити в цифровий, щоб він був зрозумілий для комп’ютера. Для цього існує другий етап – демодуляція.
Модеми характеризуються багатьма характеристиками основними серед яких є швидкість передачі даних і стійкість до перешкод в мережі (здатність модему не втрачати зв’язок при наявності певної кількості збоїв телефонної лінії).
Конструктивно модеми бувають на материнській платі, або у вигляді окремого пристрою (внутрішні модеми), або у вигляді повністю автономного пристрою, що приєднується до комп’ютера через відповідні порти (зовнішні модеми).
Швидкість передачі даних вимірюється у КБ/с (кілобіт/секунду). Сучасні модеми характеризуються швидкістю 28.8, 38.4, 56 КБ/с і вище.(раніше випускались модеми зі швидкістю 3400, 9800 14000 б/с й зустрічаються в експлуатації зараз).
Накопичувачі на жорстких магнітних дисках (Вінчестер, жорсткий диск, HDD). Жорсткий диск – це місце, де розташовано більшість програм та даних, які зберігаються у ПК. Оскільки дані є найважливішою частиною системи, тому і жорсткий диск (у деякому розумінні) є найважливішою частиною комп’ютера.
Конструктивно жорсткий диск являє собою герметичний контейнер всередині якого знаходяться магнітні диски, магнітні головки та механізми обертання дисків та керування головками.
Основними характеристиками жорстких дисків є їх ємність (у мегабайтах) та швидкість обертання (вона забезпечує швидкість доступу до даних). Перші жорсткі диски мали досить скромний розмір 10 МБ і швидкість обертання від 500 до 1000 об/хв, але на той час це був досить суттєвий крок уперед. Згодом збільшувалась, як ємність диска, так і швидкість обертання дисків.(Ємність 20, 40, 60, 80, 120, … , 540, … МБ)
Сучасні жорсткі диски мають три та більше магнітні диски діаметром три (або два) дюйми. Ємність сучасних дисків вимірюється вже у сотнях гігабайтах а швидкість обертання 5400, 7200 об/хв. Типовий розмір для сучасних дисків – це 10-200 Гб, хоча в експлуатації є й більші і менші жорсткі диски.
Внаслідок того, що жорсткий диск це дуже складна конструкція механічних і електромеханічних частин, він вимагає певних умов експлуатації та зберігання. Ці прилади дуже чутливі до поштовхів та ударів (пошкодження вузлів підшипників, небезпека падіння головок на робочу поверхню диска і як наслідок ушкодження дисків і головок) сильних магнітних полів (розмагнічування дисків і як наслідок знищення інформації, розмагнічування головок і як наслідок вихід з ладу головок.). Як правило, не можна пересувати працюючий комп’ютер. Це може призвести до пошкодження жорстких дисків. Виключенням з цього правила є жорсткі диски розроблені для портативних комп’ютерів. Їх особливістю є те, що вони дуже стійкі до можливих коливань комп’ютера, але не до різких поштовхів та ударів.
Крім основних двох характеристик, для користувачів, жорсткі диски мають декілька обов’язкових параметрів: кількість головок, кількість доріжок, кількість секторів на доріжку, кількість дисків, величина КЕШ-пам’яті, час доступу, час очікування, час пошуку сектора та деякі інші.
Гнучкі диски (дискети) та накопичувачі на гнучких дисках. (дисководи, FDD). Сучасні ПК майже 100% мають дисководи. Якщо деяка кількість комп’ютерів не має дисководів, то це свідчить про те, що це бездискові робочі станції.
Дискета являє собою майларовий диск, що покритий оксидом заліза або оксидом кобальта. Термін експлуатації дискет складає 3-4 роки в залежності від якості дискет та частоти їх використання.
Дискети (як і дисководи) класифікуються за розміром та ємністю. Сьогодні експлуатуються два типи дискет діаметром 5,25 та 3,5 дюйми. (Раніше існували дискети розміром 8 дюймів).
Ємність 5,25-дюймових дискет складає 360 К, 720 К, 1.2 М. Ємність 3,5-дюймових дискет 1.44 М та 2.88М (але значно рідше).
Для того щоб комп’ютер міг працювати з магнітним диском, його необхідно підготувати. Підготовка полягає у створенні на поверхні диску робочих доріжок та секторів.
Доріжки (tracks) диску – це умовні концентричні кола, що створюються магнітним полем головки дисководу на поверхні диска. Кількість доріжок залежить від ємності диску. Якщо уявно провести з центру дискети декілька радіусів, на однаковій відстані один від одного, то вони розділять доріжки на сектори.
Нижче в таблиці наведені характеристики деяких дискет.
|
Тип дискети |
Ємність |
Кількість доріжок |
Кількість секторів на доріжку |
Байт/сектор |
|
5,25”360 К DSDD |
360/320 K |
40 |
8 або 9 |
512 |
|
5,25” 1,2 М |
1,2 М |
80 |
15 |
512 |
|
3,5” |
720 К |
80 |
9 |
512 |
|
3,5” HD |
1440 К |
80 |
18 |
512 |
|
Super HD 3,5” |
2880 K |
80 |
36 |
512 |
Дискети, як і дисководи фактично нічим не захищені від впливу навколишнього середовища (пил, магнітні поля, вологість). Тому при експлуатації цих засобів слід дотримуватись певних правил:
Як показує практика, при дотриманні необхідних умов експлуатації і якщо дискети використовуються, як носії резервних копій, їх термін використання може сягати до 10 років.
Накопичувачі на лазерних дисках (CD-ROM-driver, DVD-driver).
Це спеціальні пристрої, які дозволяють працювати з лазерними дисками. Поява цих пристроїв була суттєвим кроком на шляху збільшення кількості інформації на одиничному носії. Ємність дисків CD-ROM складає 650 М, а DVD-ROM у 8-12 разів більше.
CD-ROM пристрої класифікуються за швидкістю обертання диску та можливостями роботи з диском. Перші пристрої мали одну швидкість обертання (1х). Згодом з’явились двошвидкісні (2х), тришвидкісні (3х), чотирихшвидкісні (4х) і більше. Сучасні комп’ютери, як правило, мають CD-ROM дисководи зі швидкістю обертання 30х - 52х. Із збільшенням швидкості роботи дисководу збільшується кількість інформації, що передається за одиницю часу, та зменшується час доступу. Нижче в таблиці наведені деякі типові характеристики CD-ROM пристроїв.
|
Швидкість CD-ROM дисководу |
Швидкість передачі, К/с |
Діапазон часу доступу, мкс |
|
Одношвидкісний |
150 |
400-600 |
|
Двошвидкісний |
300 |
200-360 |
|
Чотиришвидкісний |
600 |
140-200 |
|
Шестишвидкісний (6х) |
900 |
145 |
|
Двадцятичотирьохшвидкісний (24х) |
3600 |
130 |
За можливостями роботи з диском CD-ROM пристрої поділяються на:
Умови експлуатації як лазерних дисків так і CD пристроїв дещо відрізняються від умов експлуатації магнітних носіїв та їх пристроїв. Як і у попередніх випадках необхідно уникати всіляких поштовхів і ударів (особливо, якщо у пристрої знаходиться диск), це призводить до подряпин на диску, що повністю або частково знищують інформацію. Лазерні диски та дисководи менш схильні до ушкоджень, пов’язаних із потраплянням пилу. На відміну від дискет на лазерні диски практично не впливають дрібні радіальні подряпини (навіть у великій кількості). Але тангенціальні, можуть унеможливити читання відповідних секторі. Не слід піддавати лазерні диски тривалому впливу високої температури та прямих сонячних променів, це може викликати втрату інформації внаслідок порушення з’єднання пластикової основи і спеціальним напилюванням. На лазерні диски практично не впливають магнітні поля, а на CD пристрої їх вплив визначається звичайним впливом на електронну техніку.
Блок живлення комп’ютера. Це пристрій, призначення якого полягає у забезпеченні живленням всіх внутрішніх (а у деяких випадках і зовнішніх) компонентів комп’ютера. Сьогодні використовують два типи блоків живлення. Це АТ та АТХ. Відрізняються вони тим, що АТХ-блок живлення має логічні компоненти , завдяки чому можна програмно керувати його роботою.
Розмір діагоналі монітора раніше був один і становив 14”. Лише з появою моніторів SVGA (тобто із збільшенням кількості точок) з’явились монітори з розміром 15” і більше. Сучасні монітори мають такі розміри діагоналі 17”, 19”, 21”. Для спеціальних комп’ютерних комплексів використовуються монітори і з більшим розміром діагоналі.
Монітори на рідких кристалах характеризуються дуже низьким споживанням електроенергії, відсутністю мерехтіння, повністю плоским екраном.
Незалежно від типу конструкції всі клавіші умовно поділяються на групи:
Далі в таблиці наведено характеристики і можливості деяких окремих клавіш.
|
Назва клавіші |
Призначення |
|
Esc |
Розташована у верхньому лівому куті клавіатури. Від англійської “Escape” – уникнути – клавіша відміняє внесені зміни до того, як вони будуть підтверджені деякі команді та запити комп’ютера. |
|
Tab |
Розташована зліва від алфавітних клавіш. Перехід курсору або курсорної рамки по зонам активного вікна програми, перехід між вікнами програми, табуляція колонок, перехід до нової колонки, або створення нового рядка колонок у текстових редакторах. |
|
Caps Lock |
Розташована зліва від алфавітних клавіш. Переводить алфавітну клавіатуру у верхній регістр (Великі літери). Повторне натиснення повертає алфавітну клавіатуру у нижній регістр (маленькі літери). |
|
Shift |
Розташована з обох боків від алфавітних клавіш. Натискання та утримання цієї клавіші переводить алфавітну клавіатуру у верхній/нижній регістр в залежності від того у якому регістрі була клавіатура (клавіша Caps/Lock). Відпускання повертає клавіатуру у попередній стан. |
|
Ctrl |
Розташована у нижній частині клавіатури справа і зліва від алфавітних клавіш. Самостійно майже не використовується, а тільки спільно з іншими клавішами. |
|
Alt |
Розташована, як правило зліва і справа від клавіші “Пробіл”. Самостійно майже не використовується, а тільки спільно з іншими клавішами. |
|
Backspace |
Розташована, як правило справа поруч з клавішами цифр. Натиснення видаляє символ(и) зліва від курсору зі зсувом залишку рядка на ту ж саму кількість позицій вліво. |
|
Insert |
Чергування режимів вставки і заміни символів. |
|
Delete |
Розташована в групі клавіш між основними та додатковими клавішами. Видалення символу(ів) над (якщо курсор горизонтальний) або справа (якщо курсор вертикальний) від курсору зі зсувом залишку рядка на ту ж саму кількість позицій вліво. |
|
Home |
Розташована в групі клавіш між основними та додатковими клавішами. Розташування курсору на початок списку, сторінки, рядка (в залежності від програмного забезпечення). |
|
End |
Розташована в групі клавіш між основними та додатковими клавішами. Розташування курсору на кінець списку, сторінки, рядка (в залежності від програмного забезпечення). |
|
Page Up |
Розташована в групі клавіш між основними та додатковими клавішами. Перегортання екранних або редакторських сторінок вперед. |
|
Page Down |
Розташована в групі клавіш між основними та додатковими клавішами. Перегортання екранних або редакторських сторінок назад. |
|
Print Screen |
Розташована у верхньому правому куті клавіатури, в ряду функціональних клавіш. Друк вмісту екрану на принтері, або копіювання вмісту екрану у буфер оперативної пам’яті (в залежності від програмного забезпечення, що використовується). |
|
Scroll Lock |
Розташована у верхньому правому куті клавіатури, в ряду функціональних клавіш. Включає та виключає скролінг графічного екрану у деяких графічних редакторах. |
|
Pause/Break |
Розташована у верхньому правому куті клавіатури, в ряду функціональних клавіш. При натисканні зупиняє процес виконання програм. Продовження виконання програм здійснюється натисканням клавіші Enter. |
|
Num/Lock |
Розташована у лівому верхньому кутку додаткової цифрової клавіатури. Переключає додаткову цифрову клавіатуру між цифрами та додатковими функціями. |
|
Enter |
Розташовано у правій частині алфавітних клавіш. Підтверджує зміни, подає команди на виконання, створює нові рядки (у редакторах). |
Сучасні клавіатури (безконтактні) досить надійні та невибагливі до умов експлуатації. Вимоги до умов експлуатації загальні, як і для інших електронних приладів.
1.3.4. Принтери. Принтери призначені для отримання твердих копій комп’ютерних документів (тобто друку документів, що створюються на комп’ютері).
Принтери поділяються на:
-алфавітно-цифрові (сьогодні майже не зустрічаються);
-графічні (сучасні).
В залежності від принципу отримання зображення графічні принтери діляться на:
Матричні принтери були найпершими графічними пристроями для виведення зображення на папір. Переваги – простота в роботі, невибагливість до паперу (за відсутності фарбувальної стрічки можна друкувати через копіюючий папір). Недоліки: під час роботи вони створюють багато шуму і мають досить низьку швидкість друку. Сторінка тексту високої якості друкується приблизно 5 хвилин. Друк кольорового графічного зображення може тривати 20 хвилин і більше.
Термопринтери використовують принцип перенесення зображення на термочутливий папір. Зустрічаються досить рідко. Переваги: безшумність в роботі, висока швидкість друку. Недоліки: наявність термочутливого паперу, готові копії чутливі до нагрівання.
Струменеві принтери використовують принцип бризкання фарби на папір через дуже малі отвори, які разом утворюють матрицю. Застосовуються досить широко, особливо для високоякісного кольорового друку. Переваги: безшумність в роботі, низька ціна принтерів. Недоліки: для отримання високоякісного друку необхідна наявність спеціального паперу для струменевих принтерів, великі витрати фарби на одиницю друку, і як наслідок висока вартість копій, незначна кількість копій з одного картриджу (до 300 сторінок), обмежена довжина сторінки, що друкується.
Лазерні принтери використовують наступний принцип отримання зображення. На барабані, що друкує електростатичні заряди створюють необхідну картинку, після чого тонер переноситься на заряджені області. З друкуючого барабану тонер переноситься на папір, після чого зображення фіксується за допомогою нагрітого металевого ролика. Під час роботи лазерні принтери визначаються високою надійністю та простотою в обслуговуванні. Переваги: безшумність в роботі, висока якість зображення від 600 до 1200 точок на дюйм, висока швидкість друку від 6 до 12 сторінок на хвилину, низька вартість однієї копії (на рівні матричного принтера), велика кількість копій з одного картриджа (3000-5000 сторінок). Недоліки: висока вартість принтера (у два рази і більше вища ніж струменевих), обмежена довжина сторінки, що друкується, необхідність використання паперу для лазерних принтерів (папір з високим вмістом смол швидко забруднює барабан, що нагрівається, погано відшліфовані краї паперу наносять подряпини на друкуючий вал, погіршуючи тим самим якість зображення.
Але сьогодні лазерні принтери це найоптимальніший варіант, як для середнього, так і для великого об’єму друкованих матеріалів.
Кольорові лазерні принтери призначені для високоякісного кольорового друку, але мають високу вартість як самого пристрою так і друкованої сторінки. Вартість у декілька разів перевищує показники струменевого кольорового принтеру.
Інфрачервоні принтери. Це не окремий тип принтера, а новий тип з’єднання принтера з комп’ютером. Звичайно принтер приєднується до комп’ютера за допомогою інтерфейсного кабелю. Але із збільшенням кількості портативних комп’ютерів цей кабель створює деяку незручність. Тому, розроблено та реалізовано спосіб передачі за допомогою інфрачервоного випромінювання. Комп’ютер випромінює пучок інфрачервоних променів, які приймаються принтером. Принтер обробляє ці сигнали так само, як звичайні сигнали, що прийшли по кабелю. Але поки що інфрачервоні принтери залишаються екзотикою.
Плотери. Плотери призначені для отримання твердих копій складних графічних зображень різних форматів від А3 до А0. Плотери поділяються на планшетні та барабанні. У планшетних плотерах папір не рухається а рухаються тільки малювальні головки. У барабанних плотерах рухається, як папір, так і малювальні головки. Крім того плотери бувають олівцеві і струменеві.
Сканери. Сканери призначені для отримання в електронному форматі зображень з твердих копій. Сканери бувають ручні і планшетні. Ручні сканери використовуються для сканування невеликих зображень з низькою кількістю точок на дюйм. Планшатні сканери дозволяють отримувати великі зображення (А4, А3) з великою кількістю точок на дюйм. Планшетні сканери характеризуються оптичною здатністю розпізнавати зображення, яка вимірюється у кількості точок на дюйм. Оптична здатність сучасних сканерів знаходиться в діапазоні 1200-12000 точок на дюйм. Зрозуміло, що чим вища оптична здатність тим вища якість відсканованого зображення і тим вища ціна сканера. Сканер відноситься до типу електронно-оптичних пристроїв високого класу точності. Тому навіть незначне збільшення оптичної здатності призводить до значного підвищення ціни сканерів.
Диджітайзер. Диджітайзери призначені для введення в комп’ютер в електронній формі креслень та специфічних графічних зображень. Вони мають досить специфічне застосування.
Цифрова відеокамера. Цифрова відеокамера призначена для відеозахоплення зображень рухомих та нерухомих об’єктів і вводу в комп’ютер у цифровому форматі. Сучасні відеокамери забезпечують якість зображення у стандартах VHS та S-VHS. Єдина характеристика, яка може цікавити користувача це кількість пікселів та дозволяюча здатність. Для VHS стандарту ці параметри мають значення 25000-28000 пікселів або 300х306 пікселів відповідно по горизонталі та вертикалі. Стандарт S-VHS передбачає загальну кількість пікселів 470000 і дозволяючу здатність від 356х356 до 460х460 пікселів.
Поки що вартість таких пристроїв досить висока тому вони не набули широкого вжитку. Але їх широке застосування це тільки справа часу.
АЦП та ЦАП. Аналого-цифровий перетворювач це додатковий пристрій призначений для узгодження та перетворення зовнішнього сигналу перед подачею його у комп’ютер. Цей пристрій перетворює аналоговий сигнал у цифровий і підсилює до рівня сприймання його шиною даних комп’ютера. Цифро-аналоговий перетворювач це додатковий пристрій який використовується у системах управління обладнанням. Він перетворює цифровий сигнал комп’ютера у аналоговий, зрозумілий для систем керування, одночасно підсилюючи його до потрібного рівня.
Концентратори та комутатори. Ці пристрої є невід’ємною частиною сучасних комп’ютерних мереж. Концентратори (або hub) призначені для узгодження та об’єднання окремих ланок мережі. Комутатори призначені для об’єднання та узгодження окремих ланок мережі, а також завдяки реалізації спеціального алгоритму збільшують пропускну спроможність (реальну робочу швидкість) комп’ютерної мережі.
Блоки безперебійного живлення (UPS). Ці пристрої призначені для забезпечення безперебійного живлення комп’ютерів у разі повного або часткового зникнення живлення в електричній мережі, чи падінні напруги нижче припустимого рівня. Вони здатні підтримувати живлення від 10 хвилин до кількох годин в залежності від ємності акумуляторних батарей та потужності споживання.