Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Коломийський економіко-правовий коледж
Київського національного торговельно-економічного університету
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
з дисципліни
«Конституційне право України»
для студентів спеціальності 5.03040101 «Правознавство»
Коломия 2011р.
Термінологічний словник обговорено і схвалено на засіданні циклової комісії юридичних дисциплін «____»__________ 2011 р., протокол №____.
Голова циклової комісії юридичних дисциплін __________ В.В.Жолоб.
ВСТУП
Після проголошення незалежності України та прийняття 28 червня 1996 року Конституції України почався активний процес розв'язання теоретичних проблем конституційного права України. Виникла потреба дослідити головні інститути цієї галузі права, з'ясувати основні тенденції їх становлення та розвитку, виявити загальні та особливі риси конституційно-правового регулювання, що притаманні Україні.
Конституційне право України вивчає суспільні відносини, що пов'язані з економічною та політичною організацією суспільства, характери зують взаємовідносини держави та особи, визначають механізм організації та функціонування державного механізму та відображають територіальну організацію держави.
Основною метою термінологічного словника є вивчення конституційного права України та підготовка сучасного юриста із широким кругозором і глибокими знаннями основ теорії і практики конституційно-правового регулювання суспільних відносин.
Основними завданнями термінологічного словника є: ефективне отримання та засвоєння студентами теоре тичних знань у сфері регулювання конституційно-правових відносин , знайомство з нормативно-правовими актами в сфері конституційного права; вироблення навичок застосування методу порівняльно-правового аналізу і конкретного правозастосуванпя конституційно-правових норм; вивчення правових основ найбільш розвинутих держав світу, знання яких необхідно для адекватного сприйняття конституційно-правової системи України.
В термінологічному словнику зазначені терміни, які належать до предмету вивчення дисципліни «Конституційне право України».
А
Абсентеїзм - ухиляння вибор ців від участі в голосуванні на виборах, референдумах.
Автономія - самоврядування пев ної частини території держави, тобто її право самостійно вирішувати окремі питання організації та здійснення влади в межах повноважень, установлених конституцією держави. Розрізняють державну (політичну або законодавчу) та адміністративну (місцеву). Державна- це державоподібне утворення у складі відповідної держави, органи якого ма ють право видавати закони з питань місцевого значення. Адміністратив на А. являє собою територіальну одиницю держави, органи якої не ма ють права видавати закони, але наділяються ширшими правами у галузі управління, ніж органи у звичайних адміністративно-територіальних одиницях. Формою А. в Україні є Автономна Республіка Крим.
Автономна Республіка Крим - невід'ємна складова частина України, яка в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання. АРК має Конституцію АРК, яку приймає Верховна Рада АРК та затверджує Верховна Рада України не менш як по ловиною від конституційного складу Верховної Ради України. Основними гарантіями АРК є: правова, організаційна, фінансова, майнова, ресурсна самостійність у межах, установлених Конституцією України, яка забезпе чує здійснення повноважень АРК; врахування органами державної влади України в ухваленні рішень, що стосуються АРК, передбачених Конститу цією України особливостей АРК; державні гарантії статусу і повноважень, права власності АРК; судовий захист статусу і повноважень АРК; можли вість зміни Конституції АРК тільки Верховною Радою АРК.
Агітація (передвиборна)- одна зі стадій виборчого процесу, в рамках якої поширюється інформація з метою спонукати виборців до участі в голосуванні за чи проти тих чи інших кандидатів. А. починається після реєстрації кандида тів (на виборах народних депутатів України - за 50 днів до дня виборів) і здійснюється в будь-яких формах та будь-якими засобами, що не супере чать Конституції та законам України. Фінансування А. здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виборчих фон дів партій (блоків), кандидатів.
Адміністративний контроль - нагляд місцевих державних адмініс трацій та відповідних органів виконавчої влади за законністю діяльності органів регіонального та місцевого самоврядування, який здійснюється в межах, визначених законом.
Адміністративно-територіальна одиниця - структурний елемент системи адміністративно-територіального устрою держави. А.-т. о. не мають політичної самостійності і слугують територіальною основою для побудови системи місцевих і регіональних органів державної влади та здійснення місцевого самоврядування. Конституція України до сис теми адміністративно-територіального устрою України відносить Автономну Республіку Крим, області, райони, міста, райони в містах, се лища і села.
Адміністративно-територіальний поділ - поділ державної терито рії на окремі частини (адміністративно-територіальні та політико-територіальні одиниці), відповідно до якого будується система місцевих органів державної влади та організоване місцеве самоврядування.
Адміністративно-територіальний устрій - система взаємовідносин вищих і центральних органів державної влади з органами публічної вла ди адміністративно-територіальних одиниць держави. Систему адмініст ративно-територіального устрою України складають: Автономна Рес публіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.
Адміністрація Президента України— постійно діючий орган, що утворюється Президентом України відповідно до Конституції України для забезпечення здійснення ним своїх повноважень як глави держави. Основними завданнями А. П. У. є організа ційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та ін ше забезпечення діяльності Президента України щодо: реалізації його пов новажень як гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадя нина; представлення України в міжнародних відносинах, здійснення керів ництва її зовнішньополітичною діяльністю, ведення переговорів та укладан ня міжнародних договорів України, визнання іноземних держав, призначен ня та звільнення глав дипломатичних представництв України; здійснення ним керівництва у сферах національної безпеки і оборони; визначення стра тегії економічного розвитку держави; вирішення питань, пов'язаних з утво ренням, реорганізацією і ліквідацією центральних органів виконавчої влади, забезпечення їх узгодженого функціонування і взаємодії; розв'язання кадро вих питань, які належать до його повноважень; вирішення питань, пов'язаних з нагородженням державними нагородами, зокрема й відзнаками Президента України, присвоєнням вищих військових та інших вищих спеці альних звань і класних чинів, прийняттям до громадянства та припиненням громадянства України, наданням притулку в Україні, здійсненням помилу вання.
Акламація - спосіб ухва лення рішення представницьким органом без підрахунку голосів, на ос нові реакції депутатів, що виявляється у вигуках, репліках тощо.
Акт (правовий) - офіційний письмовий документ органу публічної влади, в якому вміщується правова норма (нормативно-правовий) або владний припис, винесений в резуль таті вирішення конкретної юридичної справи (правозастосовний акт).
Активне виборче право - право громадян брати участь як виборці в національних, регіональних і місцевих виборах та референдумах. Згідно зі ст. 70 Конституції України активне виборче право мають громадяни України, які досягли 18-річного віку на день проведення виборів, рефе рендумів.
Апатризм - стан людини, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.
Б
Бездіяльність (посадової особи) - певна форма поведінки особи, пов'язана з невиконанням нею дій, які вона повинна була і могла вчини ти на підставі покладених на неї посадових обов'язків і згідно з чинним законодавством України.
Безпосередня (пряма) демократія - способи і засоби безпосеред нього здійснення влади народом або його частиною, які відкидають передання владних повноважень будь-яким органам чи особам (народне воле виявлення).
Біженець - особа, яка не є громадянином України і, внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками ра си, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належно сті до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни, або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваю чи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не мо же чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань та щодо якої в порядку та за умов, визначених Законом України «Про біжен ців», прийнято рішення про надання їй статусу біженця.
Біпатризм - стан людини, яка перебуває одночасно в громадянстві двох та більше дер жав. Закон України «Про громадянство України» встановлює: якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України; якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадяни ном України.
Блок виборчий — угода кількох політичних партій щодо спільного висування кандидата або списку кандидатів на виборах. Закон України «Про вибори народних депутатів України» передбачає, що виборчий блок може бути утворений двома та більше партіями, які були зареєстро вані в установленому законом порядку не пізніш як за рік до дня виборів на підставі рішень з'їздів кожної з цих партій.
Бойкотування виборів - здійснення бойкоту виборів, тобто масова відмова (утримання) виборців від участі у виборах до пред ставницьких органів публічної влади. Термін Б. походить від прізвища управителя маєтку Ч.-К. Бойкота, до якого 1880 р. вперше в історії ірланд ські орендарі застосували подібну форму протесту.
Бюджет державний - розпис доходів і видатків держави на певний термін, здебільш на рік. Згідно зі ст. 96 Конституції України Державний бюджет України затверджується щоріч но Верховною Радою України на період від 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин — на інший період.
Бюджет місцевий — щорічний план утворення й використання фінан сових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування.
Бюджет розвитку - доходи і видатки місцевого бюджету, які утво рюються і використовуються для реалізації програм соціально-економіч ного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази.
В
Верховенство закону - визнання конституції, закону вищим джере лом права. Як принцип правової системи В. з. дістало визнання в XVII-XIX ст. з формуванням громадянського суспільства і правової держави. Теоретичне обґрунтування отримало в працях Дж. Локка, Ш. Монтеск'є, Ж.-Ж. Руссо.
Верховенство Конституції (юридичне) - пріоритетне становище Конституції в системі національного законодавства України, її вища юридична сила щодо всіх інших правових актів.
Верховенство права — одна із засад конституційного ладу. Принцип верховенства права означає пов'язаність законодавчої влади природним правом (держа ва може видавати лише такі закони, які відповідають приписам природ ного (надпозитивного) права) та верховенство закону.
Верховна Рада України - єдиний орган законодавчої влади в Україні - парламент України. Конституційний склад В. Р. У.- 450 народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки.
Верховний Головнокомандувач Збройних Сил - вищий військовий начальник, який здійснює загальне керівництво Збройними Силами дер жави як під час війни, так і в мирний час. Згідно з п. 17 ст. 106 Конститу ції України В. Г. 3. С. України є Президент України.
Верховний Суд України — найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції. В. С. У. складається з обраних до нього Верхов ною Радою України суддів. Для організації роботи з розгляду та перегля ду справ, не віднесених до підсудності вищих спеціалізованих судів, у В. С. У. діють судові палати. Із складу суддів В. С. У. Пленумом Верхов ного Суду України шляхом таємного голосування обираються Голова В. С. У., перший заступник Голови, заступники Голови - голови судових палат, їхні заступники і Секретар Пленуму.
Вето - акт, що призупиняє або не допус кає введення в дію рішення яких-небудь органів. Найбільше значення має надане Президентові України право (ст. 94 Конституції України) на кладати В. на закони, прийняті Верховною Радою України.
Вибори - спосіб формування органу державної влади, органу місце вого самоврядування або наділення повноваженнями їхньої посадової особи шляхом голосування уповноважених на те осіб і визначення ре зультатів такого голосування встановленою більшістю голосів цих осіб за умови, коли на здобуття кожного мандата мають право балотуватися два і більше кандидатів.
Виборча (грошова) застава - грошова сума, яку зобов'язані внести на спеціальний рахунок політичні партії (блоки) або окремі кандидати під час реєстрації. Закон України «Про вибори народних депутатів України» (ст. 44), наприклад, передбачає, що партія (блок) вносить В. з. в розмірі 2500 мінімальних розмірів заробітної плати.
Виборча дільниця - частина території виборчого округу, утворена для підготування і проведення голосування та підрахунку голосів вибор ців. В. д. утворюються, за винятком окремих випадків, територіальними виборчими комісіями.
Виборча квота - найменше число голосів, необхідне для обрання одного кандидата у пропорційній або змішаній виборчій системі.
Виборча система — система суспільних відносин, які складаються з виборами органів публічної влади та визначають порядок їх формуван ня. Ці відносини регулюються конституційно-правовими нормами, які сукупно утворюють конституційно-правовий інститут виборчого права.
Виборче право - головний конституційно-правовий інститут, якого складають норми, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з форму ванням представницьких та інших виборних органів публічної влади (об'єктивне В. п.). та закріплене Конституцією України і гарантоване дер жавою право громадянина України вільно обирати та бути обраним до виборних органів публічної влади (суб'єктивне В. п.).
Виборчий бюлетень - виборчий документ затвердженої форми для таємного голосування.
Виборчий округ - територіальна або інша виборча одиниця, в межах якої об'єднуються виборці для обрання депутатів.
Виборчий процес — здійснення громадянами, політичними партіями, виборчими комісіями, іншими суб'єктами виборчого процесу виборчих процедур, передбачених виборчим законодавством України. В. п. здійс нюється у кілька стадій: складання списків виборців; утворення вибор чих округів; утворення виборчих дільниць; утворення виборчих комісій; висування та реєстрація кандидатів; проведення передвиборної агітації; голосування; підрахунок голосів виборців і встановлення підсумків голо сування; встановлення результатів виборів.
Виборчі комісії - спеціальні колегіальні виборчі органи, що утво рюються у порядку, визначеному законом, для підготування і проведення виборів до органів публічної влади. В Україні утворюються такі виборчі комісії: Центральна В. к., окружні В. к., територіальні В. к., дільничні В. к.
Виконавча влада - гілка державної влади, здійснення якої згідно з теорією поділу влади покладається на систему органів В- в.— сукупність органів державної влади, наділених компетенцією в галузі державного управління та матеріальними, фінансовими, кадровими, інформаційними та іншими ресурсами, необхідними для її реалізації в організаційних і правових формах та із застосуванням методів діяльності, що передбачені Конституцією України для виконавчої гілки влади.
Вища рада юстиції - колегіальний, незалежний орган, відповідаль ний за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суд дями і прокурорами вимог щодо несумісності та в межах своєї компетен ції про їхню дисциплінарну відповідальність.
Відповідальність у конституційному праві - відповідальність суб'єк тів конституційного права, передусім органів публічної влади, їхніх по садових осіб, за порушення конституційно-правових норм. Формами такої відповідальності можуть бути: накладання вето на правовий акт, скасування правового акта, дострокове припинення повноважень, усу нення з поста, визнання виборів недійсними тощо.
Відставка - дострокове припинення повноважень органу публічної влади, його посадової особи за власним бажанням (наприклад, В. Прези дента України) або внаслідок обставин, передбачених законом.
Вільний мандат - форма взаємозв'язків депутата парламенту, іншо го представницького органу зі своїми виборцями, яка характеризується тим, що депутат вважається представником усього народу (територіальної громади), ніхто не може відкликати його або давати обов'язкові накази.
Властивості (юридичні) Конституції України - її специфічні риси як Основного Закону, що відрізняють Конституцію України від інших норма тивно-правових актів, характеризують її сутність і зміст. До В. ю. К. У. відносять: юридичне верховенство, стабільність, пряму дію норм, особли вий механізм правового захисту.
Воєнний стан - особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Вотум - рішення, ухвалене більшістю го лосів виборців або членів представницької установи.
Г
Гарантії місцевого самоврядування - сукупність способів і засобів, що забезпечують повну та ефективну реалізацію територіальними грома дами, їхніми органами та посадовими особами права на місцеве самовря дування.
Генеральний прокурор України - очолює прокуратуру України. Призначається на посаду за згодою Верховної Ради України та звільняєть ся з посади Президентом України. Верховна Рада України може висловити недовіру Г. п. У., що має наслідком його відставку з посади. Строк повно важень — п'ять років.
Глава держави — особа, яка формально займає найвищу сходинку в державній ієрархії та здійснює верховне представництво держави у внут рішньо- та зовнішньополітичних відносинах.
Голова Верховної Ради України - вища посадова особа Верховної Ради України. Обирається Верховною Радою України зі свого складу таємним голосуванням.
Голосування - найбільш демократична процедура ухвалення колек тивних рішень. Голосування є необхідним атрибутом: 1) законодавчого процесу; 2) виборчого процесу і референдуму.
Громадянство України - стійкий, необмежений у просторі право вий зв'язок між фізичною особою та Україною, що знаходить свій вияв у їхніх взаємних правах та обов'язках.
Громадська організація — об'єднання громадян для задоволення й захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, націо нально-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.
Громадянське суспільство - необхідний і раціональний спосіб соціаль ного життя, заснований на розумі, свободі, праві та демократії; суспіль ний устрій, за якого людині гарантується вільний вибір форм її еконо мічного та політичного буття, гарантуються права людини і забезпечується ідеологічна багатоманітність.
Громадянські (особові) права і свободи людини - сукупність при родних і невідчужуваних основоположних прав і свобод, що належать людині від народження і не залежать під її належності до громадянства певної держави. Становлять основу правового статусу людини.
Гуманістичні заcади конституційного ладу України - осново положні принципи, які визначають і закріплюють провідну роль гро мадянина в державному будівництві та місцевому самоврядуванні. До Г. з. к. л. У. відносять принципи гуманізму та народного суверенітету.
Д
Декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, в якому особа засвідчує свою відмову від громадянства іншої держави і зобов'язується не користуватися правами цієї держави і не виконувати обов'язків, пов'язаних із належністю до її громадянства.
Декларація про відсутність іноземного громадянства - документ, в якому особа повідомляє про відсутність у неї іноземного громадянства з обґрунтуванням причин такої відсутності.
Делеговані повноваження - окремі повноваження, віднесені до компетенції органу виконавчої влади або органу місцевого самовряду вання, якими згідно з законом або договором наділяється інший орган виконавчої влади або місцевого самоврядування.
Делеговані повноваження органу самоорганізації населення — пов новаження сільської, селищної, міської, районної у місті (в разі її ство рення) ради, якими вона додатково наділяє орган самоорганізації насе лення.
Демократична держава - держава, устрій і діяльність якої відпові дає волі народу, загальновизнаним правам і свободам людини і грома дянина. Рисами України як Д. д. є: реальна представницька демократія; організація державної влади на засадах її поділу на законодавчу, вико навчу і судову; конституційне закріплення та реалізація на практиці принципу ідеологічного і політичного плюралізму; визнання та гарантованість місцевого самоврядування; пріоритет прав і свобод людини і громадянина.
Депутат - особа, обрана до парламенту або представницького органу місцевого самоврядування.
Депутатська недоторканність — принцип депутатського мандата, згід но з яким депутат не може бути без його письмової згоди або згоди пар ламенту, іншого представницького органу притягнутий до кримінальної відповідальності, затриманий, заарештований або підданий заходам ад міністративного стягнення, що накладається в судовому порядку. Кон ституція України (ст. 80) гарантує Д. н. народним депутатам України.
Депутатські групи (фракції) - формуються як на партійній, так і на позапартійній основі. Д. г., сформовані на основі партійної належності депутатів, називаються депутатськими фракціями. До складу Д. г. (ф.) можуть входити й позапартійні депутати, які підтримують програмні до кументи відповідної партії.
Державний Герб — відмін ний знак, що є офіційною емблемою держави, яка зображується на пра порах, грошових знаках, печатках і деяких офіційних документах.
Державний Гімн - музикально-поетичний твір, який разом з Державним Гербом і Державним Прапором є офіційним символом держави.
Державний комітет (державна служба) - центральний орган вико навчої влади, діяльність якого спрямовує і координує Прем'єр-міністр України або один із в і це-прем'єр-міністр і в чи міністрів.
Державний кордон України — лінія і вертикальна поверхня, що проходять цією лінією, які визначають межі території України - суходолу, вод, надр, повітряного простору.
Державний лад - система основних політико-правових, економіч них, соціальних відносин, які закріплюються державно-правовими (кон ституційно-правовими) нормами.
Державний Прапор - офіційний відмінний знак (емблема) держави, символ її суверенітету. Згідно з Конституцією України (ч. 2 ст. 20) Д. П. України являє собою стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг си нього і жовтого кольорів.
Державний суверенітет - верховенство державної влади всередині країни, її повнота, незалежність у зовнішніх відносинах, загальний харак тер і винятковість.
Державний устрій - політико-територіальна організація держави, яка характеризується статусом її територіальних одиниць, формою їх правових відносин між собою та з державою в цілому. Сучасній практиці державного будівництва відомі три форми Д. у.: унітарна, федеративна та обласна (Іспанія, Італія) держава.
Децентралізація - процес передання частини функцій і повноважень центральних органів виконавчої влади органам регіонального та місцевого самоврядування.
Джерела галузі конституційного права - форми вираження та організації його структурних одиниць — конституційно-правових норм. Д. г. к. п. перебувають у певній ієрархічній підпорядкованості (за їхньою юридичною силою).
Дипломатичне представництво — посольство (нунціатура), місія (інтернунціатура) або інше дипломатичне представництво іноземної держави (персонал, споруди та приміщення).
Дипломатичне представництво України - постійно діюча установа України за кордоном, що покликана підтримувати офіційні міждержавні відносини, здійснювати представництво України, захищати інтереси України, права та інтереси її громадян і юридичних осіб.
Дипломатичні привілеї та імунітети - сукупність особливих пільг, прав і переваг, які надаються іноземним дипломатичним агентам і консульським посадовим особам, їх персоналові, іншим особам, які корис туються захистом на території держави перебування відповідно до між народного права.
Договір (міжнародний) — міжнародна угода, укладена між держава ми в письмовій формі і регульована міжнародним правом, незалежно від того, чи викладена така угода в одному документі, двох чи кількох зв'язаних між собою документах, а також незалежно від її конкретного найменування.
Дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого цент рального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкова них йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
З
Загальне виборче право — важливий конституційний принцип вибор чого права України, зміст якого полягає ось у чім: 1) право голосу на ви борах і референдумах мають лише громадяни України. 2) забороняються будь-які привілеї чи обмеження виборчих прав окремих груп громадян залежно від природних властивостей громадянина України як людини та від його громадянських рис.
Загальні збори (за місцем проживання громадян) - зібрання всіх або частини жителів села (сіл), селища, міста для вирішення питань міс цевого значення.
Закон - нормативно-правовий акт, що приймається органом законо давчої влади (Верховною Радою України), чи безпосередньо народом України (на всеукраїнському референдумі) з дотриманням вимог законо давчої процедури, який має вищу (відносно всіх інших нормативно-правових актів) юридичну силу та регулює найбільш важливі суспільні відносини переважно загального характеру.
Законодавча ініціатива - офіційне внесення до Верховної Ради України уповноваженим суб'єктом законопроекту або законодавчої про позиції.
Законодавчий процес - чітко врегульована Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України діяльність спеціально уповно важених органів і посадових осіб (суб'єктів 3. п.), що полягає у творенні законів.
Законопроект - текст проекту закону, що подається до парламенту, іншого законодавчого органу для прийняття в установленому порядку. Регламент Верховної Ради України передбачає відмінність між 3. і зако нодавчою пропозицією (двома формами реалізації права законодавчої ініціативи): якщо 3. являє собою текст майбутнього закону з усіма його атрибутами (преамбулою, статтями, параграфами тощо), то законодавча пропозиція - це ідея або концепція майбутнього закону.
Законопроект конституційний - законопроекти, що передбачають внесення змін чи доповнень до конституції.
Запит депутатський — вимога депутата парламенту, іншого представ ницького органу, яка заявляється на сесії парламенту, іншого представ ницького органу до підконтрольних і підзвітних йому органів та посадо вих осіб, дати офіційну відповідь із питань, віднесених до їхньої компе тенції, якщо його попередні депутатські звернення до них не було задо волено.
Засади конституційного ладу України - система закріплених у Конституції України вихідних принципів територіальної, політичної, соці альної та економічної організації держави, взаємовідносин держави з лю диною та інститутами громадянського суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприян ня реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством України їхніх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинно го законодавства чи вади в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліп шення їхньої діяльності.
І
Імперативний мандат - форма взаємозв'язків депутата парламенту, іншого представницького органу зі своїми виборцями.
Індемнітет - відшкодування збит ків] - звільнення депутата парламенту від юридичної відповідально сті за результати голосування або висловлювання в парламенті та його органах під час здійснення повноважень (за винятком відповідальності за образу чи наклеп). Конституція України (ч. 2 ст. 80) закріплює цей привілей як принцип статусу народного депутата України. 2. Винагоро да депутата за його парламентську діяльність, що містить заробітну плату, оплату проїзду і користування засобами зв'язку, утримання апарату тощо.
К
Кабінет Міністрів України - вищий орган у системі органів вико навчої влади. К. М. У. здійснює функції, пов'язані з керівництвом вико навчо-розпорядчою діяльністю в різних сферах державного життя та спрямовуванням і координацією діяльності органів виконавчої влади.
Каденція - про міжок часу, протягом якого виборна особа (орган) здійснює свої повно важення.
Кворум – кількість членів колегіального органу, присутність яких на його засіданнях необхідна для обговорення та ухвалення рішень.
Колізії в конституційному праві - суперечності між нормами конституційного права. К. породжуються не досконалістю чинного законодавства, довільним тлумаченням джерел галузі конституційного права тощо.
Комітети Верховної Ради України - постійно діючі органи, які ство рюються на строк повноважень Верховної Ради України на основі пропор ційного представництва депутатських груп і фракцій. Згідно зі ст. 89 Кон ституції України Верховна Рада України затверджує перелік комітетів, обирає голів цих комітетів. Основними функціями парламентських коміте тів є здійснення законопроектної роботи, підготування і попередній роз гляд питань, віднесених до повноважень Верховної Ради України.
Компетенція — сукупність предметів відання та повноважень органу публічної влади або посадової особи, що визначають його місце в систе мі органів державної влади (в системі місцевого самоврядування).
Компетенція місцевого самоврядування — встановлена нормами Конституції та законів України сукупність прав, обов'язків і предметів відання територіальної громади, органів і посадових осіб місцевого са моврядування, які забезпечують здійснення функцій і завдань місцевого самоврядування.
Комунальна власність — рухоме й нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, підприємства, установи та організації, зокрема банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частка в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, за клади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального об слуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права К. в. територіальної гро мади, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Конституційна комісія - особлива комісія, яка створюється парла ментом (іншим представницьким органом) для підготування проекту нової конституції держави. В Україні Конституційну комісію (Комісію з розроблення нової Конституції Української РСР) було утворено Верхов ною Радою У РСР 24 жовтня 1990 р.
Конституційне звернення - письмове клопотання до Конституцій ного Суду України про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи. Суб'єктами права на К. з. є громадяни України, інозем ці, особи без громадянства та юридичні особи.
Конституційне подання - письмове клопотання до Конституційного Суду України про визнання правового акта (його окремих положень) не конституційним, про визначення конституційності міжнародного дого вору або про необхідність офіційного тлумачення Конституції та законів України, а також звернення Верховної Ради про подання висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента з поста в порядку імпічменту.
Конституційне право України — провідна галузь національного права України, що являє собою систему правових норм, які регулюють базові суспільні відносини, закріплюючи при цьому належність публічної влади, засади її організації та здійснення, гарантії основних прав і свобод людини і громадянина.
Конституційний лад - такий стан (або порядок) суспільних відно син, урегульованих конституційно-правовими нормами, що характеризує державу як конституційну, забезпечує підпорядкованість держави праву, сприяє закріпленню в суспільній практиці й правосвідомості справедли вих, гуманних і правових взаємозв'язків між людиною, громадянським суспільством і державою.
Конституційний Суд України - єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. К. С У. вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Конституційні принципи правого статусу людини і громадянина - вихідні засади, на основі яких визначаються зміст і умови реалізації прав, свобод і обов'язків людини і громадянина.
Конституційно-правова відповідальність - особливий вид юри дичної відповідальності, яка передбачається конституційно-правовими нормами і настає за конституційний делікт (правопорушення). К.-п. в. має політичний і моральний характер. її формами є: скасування або призупинення дії правового акта; дострокове припинення повноважень, усунення з поста; визнання виборів або результатів референдуму недійс ними.
Конституційно-правова норма — загальнообов'язкове правило по ведінки, встановлене або санкціоноване державою з метою охорони та регулювання суспільних відносин, які складають предмет галузі кон ституційного права.
Конституційно-правовий інститут — відносно самостійний відо кремлений комплекс конституційно-правових норм, що регулюють у межах галузі конституційного права певну сферу або групу однорідних суспільних відносин. Виділяють загальні (генеральні), головні та почат кові К.-п. і.
Конституційно-правові відносини - суспільні відносини, врегульо вані конституційно-правовими нормами, тобто відносини, суб'єкти яких наділяються взаємними правами та обов'язками згідно з приписом кон ституційно-правової норми.
Конституціоналізм – це політико-правова доктрина, що обґрунтовує необхідність установлення конституційного ладу; це правління, обмежене конституцією (конституційне правління); політична система, що спираєть ся на конституцію та конституційні методи правління.
Конституція (формально-юридична) — Основний Закон держави, що приймається в особливому порядку, має найвищу юридичну силу та регулює найважливіші суспільні відносини, які визначають принципи організації та здійснення державної влади, взаємовідносин держави з людиною, закріплюючи при цьому засади конституційного ладу, гарантії прав і свобод людини і громадянина, систему, порядок організації та компетенцію органів державної влади, територіальний устрій держави, державні символи, засади місцевого самоврядування.
Контрасигнація — попереднє скріплення акта глави держави підписами прем'єр-міністра і міністра, відповідального за цей акт та його виконання, внаслідок чого вони приймають на себе юридичну і політичну відповідальність за акт глави держави.
Л
Ліберальна (європейська) концепція прав людини - базується на ідеї природних, невідчужуваних прав людини та обґрунтовує необхід ність конституційного визначення таких умов, які сприяли б вільному розвиткові особи.
М
Мандат (депутатський) — документ, що підтверджує законність повноважень депутата парла менту, іншого представницького органу; публічна функція, що покла дається на депутата парламенту, іншого представницького органу шляхом виборів і зміст якої визначається Конституцією та законами держави.
Мандатарій - особа, орган, держава, що одержали мандат.
Матеріальна конституція - велика кількість прийнятих у різні часи нормативних актів, а також судових рішень і конституційних звичаїв, що визначають засади державного ладу, основи організації органів держав ної влади, закріплюють і гарантують права і свободи людини, регулюють її взаємовідносини з державною владою.
Методи конституційно-правового регулювання - сукупність при йомів і засобів, за допомогою яких упорядковуються суспільні відноси ни, що становлять предмет галузі конституційного права.
Методи науки конституційного права - сукупність правил, засобів, принципів наукового пізнання, які застосовуються в наукових досліджен нях і забезпечують отримання об'єктивних достовірних знань.
Міністерство - головний (провідний) орган у системі центральних ор ганів виконавчої влади для забезпечення реалізації державної політики у визначеній сфері діяльності.
Місцеве самоврядування — гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади — жителів села чи добровільного об'єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - само стійно або під відповідальність органів і посадових осіб місцевого само врядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.
Місцеві збори — обов'язковий грошовий внесок, що за рішенням міс цевої ради стягується на території відповідної адміністративно-тери торіальної одиниці з організацій та фізичних осіб з метою компенсації вартості комунальних послуг, які надаються платникові місцевого збору в системі місцевого самоврядування.
Місцеві податки - запроваджені відповідно до закону сільськими, селищними, міськими радами обов'язкові безвідплатні платежі, що стя гуються на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці з організацій і фізичних осіб відчуженням належних їм правом власності, господарського відання або оперативного управління коштів із метою фінансового забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування та зараховуються до місцевого бюджету.
Монарх - суверенна і не пов'язана політичною відповідальністю особа, якій влада належить за власним правом.
Монархія - єдиновладдя, єдинодержавність) - фор ма правління, за якої найвища державна влада повністю або частково зосереджена в руках монарха - одноосібного глави держави, який здійс нює владу за власним правом, а не на підставі делегування.
Н
Надзвичайний стан - особливий правовий режим, який може тимча сово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях у випадках виник нення надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров'ю гро мадян
Народна конституція - конституція держави, прийнята представни цьким органом (установчими зборами, парламентом) або шляхом рефе рендуму.
Народний депутат України - обраний відповідно до Закону Украї ни «Про вибори народних депутатів України» представник Українського народу у Верховній Раді України та уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Кон ституцією України та законами України.
Народний суверенітет - повновладдя народу, тобто володіння наро дом, який є єдиним джерелом влади, політичними та соціально-еконо мічними засобами для реальної участі у здійсненні публічної, політичної влади (державної влади та місцевого самоврядування), в управлінні дер жавними та суспільними справами. У співвідношенні «суверенітет наро ду — державний суверенітет» пріоритет належить суверенітету народу, він здійснює установчу владу і визначає конституційний лад держави та форму державної влади, його воля обов'язкова для всіх органів держав ної влади та органів місцевого самоврядування.
Натуралізація - прийняття до грома дянства держави за клопотанням особи. Закон України «Про громадян ство України» (ст. 9) передбачає такі умови прийняття до громадянства України: 1) визнання і дотримання Конституції України та законів України; 2) зобов'язання припинити іноземне громадянство або не-перебування в іноземному громадянстві; 3) неперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років; 4) отримання дозволу на постійне проживання в Україні; 5) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкуван ня;
Наука конституційного права — галузева юридична наука, яка являє собою цілісну систему знань, висновків та ідей щодо основ повновладдя народу, правового статусу людини і громадянина, організації та діяльно сті органів державної влади, засад місцевого самоврядування тощо. Вона вивчає конституційно-правові норми, практику їх реалізації, досліджує закономірності розвитку галузі конституційного права, формулює прак тичні рекомендації з метою вдосконалення конституційно-правових норм і конституційно-правових відносин.
Національний суверенітет - повновладдя нації, її політична свобо да, здатність самостійно визначати характер свого національного життя, зокрема здатність політично самовизначатися (відділятися та утворювати самостійну державу).
Несумісність депутатського мандата - здійснення депутатом пар ламенту, іншого представницького органу своїх повноважень на постій ній основі та заборона мати інший представницький мандат, бути на державній службі, провадити будь-яку іншу діяльність за сумісництвом з отриманням матеріальної винагороди (за винятком викладацької, науко вої роботи і літературної, художньої та мистецької діяльності у вільний від роботи час).
О
Об'єднання громадян - добровільне громадське формування, створе не на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами їхніх прав і свобод.
Обов'язок (юридичний) людини - об'єктивно обумовлена вимога держави до людини діяти чітко визначеним у законі чином або утрима тися від здійснення певних дій.
Октройована конституція – Кон ституція, вироблена без участі парламенту або установчих зборів та «дарована» народові монархом; конституція, що її надала колонії метрополія.
Омбудсман, омбудсмен (швед, ombudsman - представник чиїх-не-будь інтересів) - спеціально обрана (призначена) посадова особа, на яку покладається здійснення контролю за дотриманням прав людини адміні стративними органами.
Орган державної влади — організаційно відокремлена і відносно ав тономна складова частина єдиного державного апарату України, що яв ляє собою колектив наділених спеціальним статусом громадян України (одну особу), заснований у встановленому законом порядку для вико нання завдань і функцій держави та наділений з цією метою відповідни ми державно-владними повноваженнями, які реалізуються у визначених законом правових та організаційних формах.
Орган місцевого самоврядування - орган, який утворюється територі альною громадою (територіальними громадами району, області) в установленому законом порядку для виконання завдань і функцій місцевого само врядування.
Орган самоорганізації населення — представницькі органи, що ство рюються жителями, які на законних підставах проживають на території села, селища, міста або їхніх частин для вирішення таких завдань: ство рення умов для участі жителів у вирішенні питань місцевого значення в межах Конституції та законів України; задоволення соціальних, культур них, побутових та інших потреб жителів шляхом сприяння у наданні їм відповідних послуг; участь у реалізації соціально-економічного, культур ного розвитку відповідної території, інших місцевих програм.
Основні обов'язки людини і громадянина - закріплені в Конститу ції України вимоги, які пред'являються кожній людині й громадянинові, аби вона діяла певним, чітко визначеним конституційною нормою чином (або утрималася від учинення відповідних дій) для забезпечення інтере сів суспільства, держави, інших людей і громадян; недотримання ж цих вимог тягне за собою юридичну відповідальність.
Основні права та свободи людини і громадянина - закріплені в Конституції України невід'ємні права і свободи людини і громадянина, що належать їм від народження чи на підставі наявності у них громадян ства України, гарантуються Українською державою і становлять ядро правового статусу особи в Україні.
П
Парламент — родова назва вищого колегіального загальнонаціонального представницького і законодав чого органу в демократичних державах, який відображає суверенну волю народу і працює на постійній основі (паралельна назва - легіслатура).
Петиція — право громадян направляти індивідуальні та колективні послання в органи державної влади, органи місцевого самоврядування, до їх посадових осіб, які повинні дати відпо відь на ці звернення.
Політична партія - зареєстроване згідно з законом добровільне об'єднання громадян — прихильників певної загальнонаціональної про грами суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.
Політичні права і свободи громадян - сукупність конституційних прав, які надають громадянинові можливість брати участь у політичному житті суспільства, в управлінні державними справами.
Порушення іноземцями і особами без громадянства правил пере бування в Україні - проживання без документів на право проживання в Україні або проживання за недійсними документами, недодержання встановленого порядку реєстрації чи прописки або пересування і вибору місця проживання, ухилення від виїзду після закінчення визначеного їм строку перебування, а також недодержання правил транзитного проїзду через територію України.
Посада - визначена структурою і штатним розписом первинна струк турна одиниця органу державної влади (органу місцевого самоврядуван ня) та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.
Посадові особи місцевого самоврядування - особи, які на постій ній основі обіймають посади в системі місцевого самоврядування, що характеризуються самостійним статусом (тобто не входять до штатного розпису жодного з органів місцевого самоврядування), пов'язані з вико нанням організаційно-розпорядчих функцій і отримують заробітну плату з місцевого бюджету.
Постанова - правовий акт колегіального органу державної влади. Може мати нормативний (наприклад, нормативні П. Кабінету Міністрів України) та ненормативний (наприклад, П. Верховної Ради України) ха рактер.
Права людини - соціальна спроможність людини вільно діяти, само стійно обирати вид і міру своєї поведінки з метою задоволення різнобіч них матеріальних і духовних потреб людини шляхом користування пев ними соціальними благами в межах, визначених законодавчими актами.
Правова держава - держава, в якій забезпечується верховенство права, послідовно проводиться принцип поділу влади та визнаються й гарантуються права і свободи кожної людини.
Правовий статус особистості - юридично скріплене становище осо бистості в держані й суспільстві, що становить частину її суспільного ста тусу, належить до якості особи як людини і громадянина та характеризує зв'язки особи з держаною і політично організованим суспільством.
Представницька демократія — здійснення влади через вільно обрані народом представницькі органи.
Представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділя ється правом представляти інтереси територіальної громади та приймати від її імені рішення.
Президент – обраний народом, парламентом або представницькою колегією глава держави, який отримує владу на визначений термін у порядку де легації.
Прокуратура України - систе ма органів, які здійснюють нагляд за додержанням і правильним застосу ванням законів на території України.
Пряма дія норм Конституції - можливість звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосеред ньо на підставі Конституції України (ч. 3 ст. 8 Конституції України).
Р
Рада національної безпеки і оборони України - координаційний орган із питань національної безпеки і оборони при Президентові Украї ни, до функцій якого Конституція України (ст. 107) відносить координа цію і контроль за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національ ної безпеки і оборони.
Республіка - форма правління, за якої всі вищі органи державної вла ди чи обираються громадянами на певний строк, чи формуються пред ставницькими установами.
Референдум - важ лива форма безпосередньої демократії, що являє собою голосування ви борців (певної, визначеної законом групи виборців), шляхом якого ухва люється рішення з будь-яких питань державного або самоврядного характеру.
С
Сесія Верховної Ради України — термін, протягом якого Верховна Рада проводить пленарні засідання та ухвалює рішення з питань, віднесених до її відання Конституцією України. У пе рерві між пленарними засіданнями проводяться засідання комітетів та інших органів Верховної Ради.
Система місцевого самоврядування - сукупність різних організа ційних форм та інститутів місцевої демократії, через які територіальна громада здійснює місцеве самоврядування.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист закон них інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Соціальна держава -держава, яка надає підтримку незахищеним верствам населення, намага ється впливати на розподіл матеріальних благ відповідно до принципу соціальної справедливості з тим, щоб забезпечити кожній людині гідне існування та вільний розвиток.
Соціальні права людини і громадянина - сукупність конституційних прав людини і громадянина, які надають їй можливість (за певних обставин) користуватися матеріальними благами, що надаються державою.
Суб'єкти конституційно-правових відносин - особи, організації тощо, які згідно з приписами конститу ційно-правових норм є носіями взаємних юридичних прав і обов'язків.
Суверенітет - верховенство і незалежність влади, тобто її право на власний розсуд розв'язувати свої внутрішні й зовнішні справи, без втручання в них будь-якої іншої влади. У конституційному праві розрізняють кілька видів (форм) С: державний, національний та народний.
Судова влада - одна з трьох гілок державної влади, основними функ ціями якої є: забезпечення та захист від порушень прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб; здійснення правосуддя; судо вий контроль (нагляд) за законністю та обґрунтованістю застосування засобів процесуального примусу; тлумачення правових норм; офіційне посвідчення фактів, що мають юридичне значення; обмеження конститу ційної та іншої галузевої правосуб'єктності громадян.
Судова система — певним чином структурована сукупність судів відпо відної держави, які виконують функції судової влади.
Т
Територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-тери торіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.
Тимчасові слідчі комісії Верховної Ради України — створюються Верховною Радою України для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, за умови, якщо за це проголосувала не менш як одна третина від конституційного складу Верховної Ради Украї ни. Висновки і пропозиції таких спеціальних слідчих комісій згідно з Кон ституцією України (ч. 5 ст. 89) не є вирішальними для слідства і суду.
Тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України - створю ються (обираються з народних депутатів України, які дали на це згоду) Верховною Радою України для підготування і попереднього розгляду відповідних питань, наприклад, для доопрацювання проектів законів та інших актів Верховної Ради України, для вивчення чи дослідження пи тань, віднесених до її компетенції.
У
Унітарна держава - держава, всі або пере важна більшість вищих територіальних одиниць якої не мають державоподібного статусу.
Указ — власна назва правового акта глави держави, який видається з найбільш важливих питань, віднесених до його компетенції.
Ф
Федерація — держава, всі вищі тери торіальні одиниці якої мають державоподібний статус. Ф.— союзна дер жава, складне об'єднання кількох державоподібних політико-терито-ріальних утворень - суб'єктів Ф.
Філіація - набуття громадянства за народженням.
Форма правління — певний спосіб організації верховної влади в державі, який характеризується структурою, порядком формування, компетенцією вищих органів держав ної влади, встановленим порядком взаємовідносин між ними, ступенем участі населення в їх формуванні.
Функції конституції - основні напрямки її впливу на суспільні відносини, обумовлені соціаль ним призначенням конституції.
Ц
Цензи (виборчі) — встановлені Кон ституцією та виборчим законодавством України певні критерії (умови), з якими пов'язується реалізація громадянином активного і пасивного виборчого права.
Центральний орган виконавчої влади України - орган, який за безпечує проведення в життя державної політики у відповідній галузі чи сфері на всій території України, здійснює керівництво дорученою йому сферою управління, несе відповідальність за стан її розвитку та безпосе редньо підвідомчий Кабінету Міністрів України або за рішенням Прези дента України - іншому центральному органу виконавчої влади. Відповід но до Указу Президента України «Про систему центральних органів» від 15 грудня 1999 р. № 1572/99 до системи Ц. о. в. в. У. входять міністерст ва, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконав чої влади зі спеціальним статусом.
Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом - має визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання та повноваження, щодо нього може встановлюватися спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керівників та вирішення інших питань.
Ю
Юридична конституція - система правових норм, які закріплюють засади конституційного (державного) ладу, встановлюють найвищі правові гарантії прав і свобод людини і громадянина, визначають систему, принципи організації та функціону вання органів публічної влади (органів державної влади і органів місце вого самоврядування), встановлюють територіальний устрій держави.
Юридичні факти — конкретні життєві обставини, з якими конститу ційно-правові норми пов'язують виникнення, зміну або припинення кон ституційно-правових відносин.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: