Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Волинський національний університет імені Лесі Українки
С.М. Яцюк
Економічна інформатика
Частина 1
методичні рекомендації для практичних та лабораторних робіт з курсу «Економічна інформатика» для студентів економічних спеціальностей
Луцьк 2009
Волинський національний університет імені Лесі Українки
С.М. Яцюк
Економічна інформатика
Частина 1
методичні рекомендації для практичних та лабораторних робіт з курсу «Економічна інформатика» для студентів економічних спеціальностей
Редакційно-видавничий відділ «Вежа»
Волинського національного університету
імені Лесі Українки
Луцьк – 2009
УДК
ББК
Я34
Рекомендовано до друку вченою радою Волинського університету імені Лесі Українки
(протокол №__ від ________)
Рецензенти:
Федонюк А.А.., канд. фіз.-мат. наук, доц. кафедри вищої математики та інформатики Волинського національного університету ім. Лесі Українки;
Тулашвілі Ю.Й.., канд. техн. наук, зав. кафедрою комп’ютерних технологій професійного навчання Луцького державного технічного університету.
С.М.Яцюк
Економічна інформатика. Частина 1: методичні рекомендації для практичних та лабораторних робіт з курсу «Економічна інформатика» для студентів економічних спеціальностей.– Луцьк: РВВ «Вежа» Волинського національного університету імені Лесі Українки, 2009.– ____ ст.
Методичні рекомендації містять теоретичні відомості, вичерпні інструкції з підказками, роз’ясненнями та ілюстраціями, тестовими завданнями для проведення практичних занять з дисципліни «Економічна інформатика»
УДК
ББК
С.М.Яцюк, 2009
Вступ
Методичні рекомендації складаються з інструкцій до практичних та лабораторних занять з дисципліни “Економічна інформатика”, створено за модульним принципом. Завдання до робіт є індивідуальними.
Для того, щоб успішно виконати практичну роботу, потрібно заздалегідь готуватися до неї: ознайомитися з теоретичними відомостями та ходом виконання роботи. За вказівкою викладача у зошитах оформляються поточні звіти про виконання робіт. Звіт повинен містити:
Оцінюється якість підготовки, повнота виконання роботи.
Операційна система MS Windows
Практична робота № 1
Тема
Ознайомлення з комп'ютером і операційною системою MS Windows. Вікна та дії з ними. Властивості робочого столу, вікна папки та диска.
Мета
Уміти входити в систему, користуватися папкою «Мій комп'ютер», панеллю задач, виконувати дії з вікнами, налаштовувати піктограми, вікно папки, робочий стіл.
План
Теоретичні відомості
1. Файлова система. Запам'ятайте правила роботи за комп'ютером або у комп'ютерному класі: не торкайтеся систем живлення; стежте, щоб руки були сухі та чисті; не користуйтеся без дозволу сумнівними дискетами; про несправність чи відсутність обладнання негайно повідомляйте викладача.
Комп'ютерна система складається з апаратної частини (комп'ютера, hardware) і програмного забезпечення (software), яке є у файловій системі на дисках. Програмне забезпечення поділяється на операційні системи (MS Windows, Linux тощо) і прикладні програми (MS Word, MS Excel, Adobe Photoshop тощо).
Доступ до комп'ютерної системи може бути прямий або захищений паролем. За допомогою пароля захищають приватну чи корпоративну (колективну) інформацію. У захищену систему можна увійти, знаючи ідентифікаційний номер (ID) чи прізвище користувача (login), а також пароль (password). Під час введення пароль на екрані не висвітлюється, його слід зберігати в таємниці. Якщо під час введення номера (прізвища) чи пароля допущено помилку, то процес треба повторити.
Операційна система – це сукупність програм, які призначені для керування роботою комп'ютера і підтримки взаємодії користувача з апаратною частиною і прикладними програмами. Ми вивчатимемо операційну систему (ОС) Microsoft Windows.
Розглянемо поняття диска, каталогу, файлу, файлової системи і файлової структури, що є на диску.
Диск (вінчестер) – це фізичний пристрій, який після вмикання комп'ютера обертається зі швидкістю 7200 обертів за хвилину і на якому зберігається інформація. Диски можуть бути декількох видів. Диски мають назви. Назва диска — латинська буква і символ двокрапки, наприклад, А:, В: – назви дисководів гнучких дискет; С:, D: – назви логічних дисків на вінчестері; Е:, F: тощо – назва дисководу компакт-дисків (CD) чи флеш-пам'яті.
Файли призначені для зберігання на дисках програм та даних (текстів, таблиць, рисунків, відео тощо). Сукупність файлів на диску утворює файлову структуру конкретного диска.
Сукупність правил, за якими створюються файлові структури, називають файловою системою. Є три основні файлові системи: стара 16-розрядна FAT-16 і нові 32-розрядні FAT-32 та NTFS. Система NTFS дає змогу оперувати з файлами великих розмірів (більших за 4 Гбайти), які виникають, зокрема, під час опрацювання цифрового відеозображення.
Якщо файлів багато, то для їх структуризації користувач створює каталоги файлів (в операційній системі MS Windows їх називають папками). Інколи кажуть, що файл поміщають у каталог (папку), але насправді в каталог автоматично поміщається лише інформація про файли (тут цілковита аналогія з каталогом книжок у бібліотеці, оскільки власне книжки зберігаються у сховищах). Користувач не знає, де саме розміщений файл на диску. Про це відає FAT (таблиця розміщення файлів). Важливо, щоб користувач знав, у якому каталозі (у якій папці) зареєстрований його файл.
Над каталогами (папками) визначені такі дії: створення, вилучення, відкривання, закривання, перейменування, копіювання, переміщення тощо. Ці дії виконує користувач за допомогою операційної системи.
Файл має такі головні властивості: назву, тип, обсяг у байтах, дату створення.
Назви файлам та каталогам дає користувач. Назва каталогу – це зазвичай одне слово, наприклад, МЕ-12, SAVKA, WINDOWS, MSOFFICE тощо, яке відображає призначення каталогу.
Назва файлу може складатися з двох частин, розмежованих крапкою: власної назви, яку придумує користувач, і стандартної назви типу файлу (її придумувати не треба). Тип файлу надається прикладною програмою автоматично або користувач вибирає його із деякого наданого програмою списку. Тип дає змогу користувачам і системі розпізнати, в якому форматі зберігаються дані в файлі. Приклади типів файлів: txt – текстовий, exe – виконуваний, bas – бейсик-програма, pas – паскаль-програма, doc – текст у форматі програми MS Word, wav – звуковий, avi – відеофайл тощо. Власні назви мають бути змістовними, недовги ми і записаними латинськими буквами або кирилицею з використанням цифр та символів, які є на клавіатурі. Деякі символи (наприклад, + ,.,[, ], ^,*,?,/,\) використовувати в назвах не можна. У назвах файлів і папок великі і малі букви рівноправні. Приклади назв файлів: myfile.txt, savkal.doc, Моя біографія.doc тощо. Папки можуть містити інші папки. Записані через символ бекслеш (\) назви диска, вкладених папок і файлу утворюють повний шлях до файлу (інший термін – специфікація файлу), наприклад, d:\me-12\savka\savkal.doc.
2. Клавіатура комп'ютера. Розглянемо клавіатуру комп'ютера (рис. 1). Вона призначена для введення інформації в комп'ютер: текстів та команд.
Клавіша вводу (Enter) найважливіша. її використовують для запуску команд, програм і закінчення введення деякої частини інформації (наприклад, абзацу в текстовому документі тощо). Клавіш вводу на клавіатурі є дві.
Рис. 1. Клавіатура комп'ютера.
Доступ до символів верхнього регістра та великих букв дає одна з двох клавіш Shift. Для постійного введення великих літер є також клавіша Caps Lock. Клавіші зі стрілками призначені для переміщення курсора. Клавіші Ctrl використовуються в комбінаціях з іншими клавішами. Комбінацію клавіш, які слід натиснути одночасно, зазвичай позначають за допомогою символу +.
Перемикачем між українським і англійським алфавітами $ певна комбінація клавіш, наприклад, Ctrl+ Shift, ліва Alt+Shift чи інша.
У режимі натиснутої клавіші NumLock можна користуватися цифровими клавішами 0–9 на додатковій секції праворуч. Ці цифрові клавіші використовують для введення символів, яких Z клавіатурі немає. Наприклад, апостроф утворюють за допомогою комбінації Alt+0146. інші алфавітно-цифрові клавіші призначені для введення команд, створення текстів тощо.
З Робочий стіл і панель задач. Ми починаємо вивчати графічний інтерфейс операційної системи MS Windows. Увімкніть комп'ютер і розгляньте екран - це робочий стіл користувача.
Візуально робочий стіл – це тло, на якому відображаються інші елементи, а фактично – це папка з назвою desktop, яка містить різні об'єкти (файли, інші папки). На столі (рис. 2, відмінності в різних версіях ОС несуттєві) є робоче поле з підписаними значками, які називають піктограмами, а також панель задач з кнопкою Пуск, що розгортає головне каскадне меню системи.
Рис. 2. Робочий стіл Windows з головним каскадним меню.
Диски, папки користувача, прикладні програми (Word, Excel тощо) та системні папки (Мій комп'ютер, Кошик тощо), файли документів називатимемо об'єктами. Піктограми графічно репрезентують ці об'єкти у вікні. Надалі поняття дії над об'єктом чи його піктограмою ототожнюватимемо. Це означає: якщо, наприклад, вилучити піктограму деякої папки, то з диска буде вилучено реальну папку; щоб скопіювати файл у буфер обміну, достатньо дію копіювання застосувати до піктограми файлу.
Піктограма програми має вигляд деякого значка-картинки, закритої папки, документа – аркуша паперу. Назву піктограмі дає користувач. Назву і вигляд значка можна змінювати.
Сама піктограма – це також об'єкт. Панель задач є об'єктом. Об'єктами є вікна тощо. Об'єктом можна вважати все, над чим визна чені певні дії. Ось чому ОС MS Windows є об'єктно орієнтованою.
Панель задач (taskbar) – це вузька горизонтальна смуга внизу екрана, яка містить кнопку Пуск, панель швидкого запуску програм, кнопки мінімізованих вікон, відкритих вікон та запущених програм, область інформування з індикатором мови, годинник, піктограми антивірусних та інших обслуговуючих програм (рис. 3). Щоб активізувати потрібне вікно (тобто програму), можна клацнути на відповідній кнопці на панелі задач. Панель задач можна ховати, змінювати чи переміщати на робочому столі, але початківцям це робити не рекомендується.
Рис. 3. Панель задач у Windows ХР.
Зверніть увагу на піктограму об'єкта «Мій комп'ютер». Цей об'єкт забезпечує взаємодію користувача з файловою системою: дисками, папками, файлами і засобами керування комп'ютером. Зазвичай цей об'єкт трактують як специфічну системну папку.
4. Дії з вікнами. Вікно є центральним поняттям у Windows (звідси і походить назва операційної системи). Вікно відображає зміст (наповненість) об'єкта (рис. 4). Розрізняють такі головні типи вікон: робочий стіл, вікно папки, вікно програми, вікно документа, діалогове вікно, вікно системи допомоги.
Вікно папки складається з таких головних елементів:
Необов'язковими елементами є рядки панелей інструментів (toolbars), стану (статусу, status bar) і область задач ліворуч від робочого поля. Розгляньте їх на рис. 4.
Якщо у робочому полі не поміщається вся інформація, то вікно матиме горизонтальну і вертикальну смуги прокручування з бігунцями. Бігунці переміщують, щоб побачити все поле.
Розміри вікна можна змінювати. Для збільшення чи зменшення розмірів вікна вказівник миші встановлюють на межі вікна або в кутку (вказівник змінить вигляд), натискають на ліву клавішу миші і, не відпускаючи її, перетягують межу.
Рис. 4. Вікно папки «Мій комп'ютер».
Принцип перетягування об'єктів – принцип drag-and-drop. Перетягування об'єктів виконують так: над об'єктом клацають і, не відпускаючи лівої клавіші миші, перетягують вказівник у потрібне місце; клавішу відпускають. Перетягувати можна межі вікна, піктограми у вікні, ціле вікно. Вікно перетягують з одного місця на інше, захопивши рядок з назвою.
Вікно можна розгорнути на весь екран – , надати йому попереднього вигляду – чи закрити – |якщо воно зайве. Якщо ж вікно потрібне, але воно займає на екрані надто багато місця, його мінімізують – Мінімізоване вікно набуває вигляду підписаної кнопки на панелі задач.
На екрані може бути декілька вікон програм чи папок. їх розташовують каскадом чи поряд. Однак лише одне вікно є активним. Рядок з його назвою має інший колір, ніж відповідні рядки неактивних вікон. Щоб зробити вікно активним, треба клацнути мишею будь-де в його межах. Працюють лише з активним вікном.
Закрити вікно (програму) можна одним із шести способів:
Мінімізоване вікно можна закрити одним із таких способів:
Над об'єктами чи елементами вікна визначені конкретні дії (їх вивчатимемо згодом), які можна виконати трьома різними способами: за допомогою меню програми, панелі інструментів або контекстного меню (найзручніший спосіб). Контекстне меню об'єкта містить команди, визначені лише над вибраним об'єктом.
Щоб отримати контекстне меню елемента, треба клацнути над елементом правою клавішею миші.
Відображення піктограм у вікні папки залежить від вибору команд (Значки, Список, Таблиця тощо) з пункту меню Вигляд, а також від значень параметрів, доступ до яких отримують після виконання команд Сервіс => Властивості папки => Вигляд. Власне тут у Windows XP можна задати чи скасувати відображення повного шляху до вибраного файлу в рядку заголовка папки чи в адресному рядку на панелі інструментів, назв типів файлів (розширень), захованих і системних файлів тощо.
Значок для папки можна замінити на інший на закладці Налаштування команди Вигляд => Налаштування вигляду папки.
5. Властивості робочого столу. За допомогою команди Властивості з контекстного меню робочого столу отримаємо доступ до діалогового вікна налаштування екрана (робочого столу). Тут користувач може:
У Windows 9x можна вибирати веб-стиль чи класичний Windows-стиль вибору і відкривання (запуску) об'єктів, а також вигляд вказівника миші, змінювати вигляд значків; а у Windows ХР – задавати тему робочого столу як сукупність значень різних параметрів, а також можливість відобразити певну веб-сторінку на робочому столі відразу після вмикання комп'ютера.
Задавши потрібні параметри, діалогові вікна закривають, натиснувши на кнопку ОК. Якщо користувач почав задавати нові параметри і передумав їх впроваджувати, то потрібно натиснути на кнопку ВІДМІНИТИ. Початківці часто роблять помилку: намагаються виконати якусь дію, не закривши діалогового вікна. Діалогове вікно завжди потрібно закривати. Для цього є кнопка
У діалогових вікнах є також кнопка зі знаком запитання. Клацнувши на ній, а потім на будь-якому елементі вікна, отримаємо довідку про призначення цього елемента.
6. Вимикання комп'ютера. Розглянемо правила вимикання комп'ютера. Комп'ютер вимикати відразу не можна. Спочатку потрібно натиснути на кнопку Пуск і послідовно виконати пункти Закінчення роботи і Вимкнути або Перезавантажити. Натиснувши на комбінацію клавіш Alt+F4 і Enter, процес вимикання комп'ютера можна значно пришвидшити.
У Windows XP комп'ютер можна перевести у "сплячий режим", натиснувши клавішу Shift після виконання команди Закінчення роботи. У цьому випадку після вмикання комп'ютера на екрані будуть папки і документи, що залишилися з попереднього сеансу роботи.
Зауваження 1. Порушення правил вимикання або самовимикання комп'ютера внаслідок раптового зникнення живлення може призвести до неполадок у системних файлах на диску. Під час наступного вмикання комп'ютера деякий час працюватиме програма сканування дисків, яка усуватиме ці неполадки.
Зауваження 2. Усі вищеописані поняття і головні принципи роботи стосуються ОС MS Windows 95, 98, 2000, NT, ME та ХР.
Хід роботи
1. Відкрийте вікно об'єкта «Мій комп'ютер».
Двічі клацніть над його піктограмою лівою клавішею миші.
2. Розгорніть вікно на весь екран.
Для цього клацніть на кнопці
Клацніть над кнопкою «Мій комп'ютер» у панелі задач.
6. Закрийте вікно ().
Закрити вікно можна одним з вищеописаних способів.
7. Знову відкрийте вікно об'єкта «Мій комп'ютер».
Перепишіть назви трьох-чотирьох піктограм, що є у вікні.
8. Змініть розміри вікна.
Чи є у вікні смуги прокручування? Якщо у вікні видно всі піктограми, то смуг прокручування не буде.
Щоб викликати контекстне меню елемента (тут – робочого поля об'єкта «Мій комп'ютер»), треба над елементом (тут – над чистим полем вікна) клацнути правою клавішею миші. Розгляньте доступні команди. Перепишіть їх назви у звіт.
Є декілька способів зображення піктограм у вікні: великі значки (плитка), малі, список, таблиця (детально), ескіз сторінки. Виберіть у контекстному меню пункт Вигляд, перейдіть у його підменю і виберіть Значки, а потім – список. Спостерігайте за змінами у робочому полі. Спосіб ескіз сторінки використовують для відображення значків графічних чи веб-файлів – значок матиме вигляд картинки з файлу.
Відобразіть піктограми-у вигляді таблиці (пункт Таблиця) (рис. 5). Перепишіть у звіт характеристики (властивості) декількох об'єктів: назву, тип, обсяг.
Виберіть в головному меню пункт Вигляд і подібний підпункт.
Яке розташування піктограми Вам більше до вподоби?
Рис. 5. Розташування піктограм у вигляді таблиці (детально).
16. Увімкніть/вимкніть панель інструментів і рядок стану вікна.
Скористайтеся відповідними командами з пункту Вигляд головного меню. Вмикання/вимикання відбувається шляхом повторного виконання потрібної команди. Увікмнений режим позначений «пташкою» або кружечком ліворуч від назви команди. Простежте, щоб для панелі інструментів був увімкнений режим відображення звичайних кнопок і адресного рядка. Ознайомтесь з призначенням кнопок на панелі. Для цього наведіть на непідписані кнопки вказівник миші, отримайте підказку і перепишіть назви декількох кнопок у звіт. Перепишіть інформацію з рядка стану в звіт {див. рис. 5).
17. Відкрийте вікно диска D: або іншого.
Щоб відкрити вікно диска, двічі клацніть мишею на його піктограмі. Перепишіть назви трьох об'єктів, що є на диску, в звіт і зазначте, чи це папки, чи файли.
18. Дослідіть властивості диска: обсяг диска, а також обсягу байтах і відсотках вільного місця на диску.
Для цього клацніть правою клавішею миші на чистому полі та виберіть пункт Властивості. Занотуйте обсяг диска і вільного місця на ньому в звіт. Закрийте діалогове вікно.
19. Дослідіть вікно папки, відкривши будь-яку папку на диску. Відкрийте папку, двічі клацнувши на її піктограмі. Перепишіть назви чотирьох об'єктів у звіт і зазначте, чи це папки чи файли. Виконайте команди Вигляд => Значки. Змініть розташування значків у вікні, застосувавши команду Вигляд => Упорядкувати значки і вибравши по черзі декілька способів упорядкування: за іменем, за обсягом, за датою внесення останніх змін, групами, автоматично, вирівняти. Змініть розташування значків методом перетягування, вимкнувши режим автоматично, якщо це можливо у вашій конкретній ситуації. Перелічіть у звіті застосовані способи розташування (упорядкування) значків.
20. Дослідіть властивості папки. Відкрийте чотири будь-які папки (можна на різних дисках) у чотирьох вікнах, а непослідовно в одному вікні.
У Windows 95, щоб на екрані було декілька вікон, а не одне останнє вікно, потрібно задати відповідний режим командами Вигляд => Властивості папки.
У Windows 98 розгляньте закладку Загальні, виберіть радіо-кнопку На основі вибраної настройки, натисніть на кнопку Налаштування і з-поміж способів огляду папок виберіть режим Відкривати кожну папку в окремому вікні, а також виберіть веб-стиль (відкривати одним клацанням миші, вибирати вказівником миші) чи звичайний стиль (відкривати подвійним клацанням, вибирати одним клацанням) користування мишею. У Windows XP для цього виконайте команди Сервіс => Властивості папки... і задайте потрібні режими на закладці Загальні. Тут також можна задати чи скасувати відображення області зі списком задач у робочому полі вікна, а також стиль користування мишею.
Для цього потрібно клацнути в межах наступного вікна.
23. Упорядкуйте вікна на екрані каскадом.
Відшукайте вільне місце на панелі задач і клацніть на ньому правою клавішею миші. Якщо вільного місця немає, то спочатку розтягніть вікно панелі задач. Виберіть у контекстному меню пункт Каскадом.
24. Упорядкуйте вікна командою Вікна зверху-донизу, а потім Зліва-направо.
Яке розташування вікон з трьох можливих Вам більше до вподоби?
У контекстному меню панелі задач виконайте команду Згорнути всі чи Показати робочий стіл.
27. Розгорніть мінімізоване вікно «Мій комп'ютер». Зменшіть розміри вікна до квадратного вигляду і перетягніть вікно у центр екрана.
На чистому місці екрана клацніть правою клавішею миші – отримаєте контекстне меню робочого столу. Скасуйте автоматичне упорядкування значків і змініть розташування значків методом їх перетягування
31. Дослідіть властивості робочого столу. Виконайте налаштовування робочого столу з дозволу викладача. Ознайомтеся із закладками діалогового вікна Властивості екрана.
У контекстному меню робочого столу виберіть пункт Властивості. Вікно, яке з'явиться, називають діалоговим вікном властивостей екрана. Воно має декілька закладок: Фон (Тло), Заставка, Оформлення, Web, Плюс або Internet, Параметри (Налаштування) залежно від версії ОС.
Виберіть закладку Фон чи Робочий стіл і поекспериментуйте з рисунком робочого столу (шпалерами). Виберіть у списку назву рисунка: Ліс, Хмари, Marble, Leaves, Plus! (клацнувши на ній) і натисніть на кнопки Розмножити та Застосувати. Бажано запам'ятати і відновити стартовий рисунок. Зверніть увагу на наявність кнопки Огляд – за її допомогою можна знайти у файловій системі будь-який графічний файл і створити нові шпалери.
Виберіть закладку Заставка і поекспериментуйте з екранними заставками: Вічний двигун, Геометричний вальс, Скрізь космос, Об'ємний текст, Біжучий рядок чи іншими. Задайте час бездіяльності – 1 хв. Обов'язково натисніть на кнопку Параметри і поміняйте параметри, зокрема, працюючи з текстовими заставками, введіть свій текст – деяке ім'я тощо. Зробивши вибір, натисніть на кнопку ОК. Назви заставки і фону занотуйте у звіт.
Тепер на закладці Оформлення поекспериментуйте з кольоровим оформленням кожного елемента вікна: спочатку розгляньте існуючі схеми: Морська, Рожева, Бузкова, а потім поміняйте колір будь-якого елемента, клацнувши над ним і на кнопках вибору кольору для фону, тексту тощо. Змін не фіксуйте – перейдіть на іншу закладку або натисніть на кнопку Скасувати (не рекомендуємо на навчальних комп'ютерах вносити такі зміни, тому не натискайте на кнопку ОК). На закладці Параметри знайдіть і перепишіть у звіт характеристику роздільної здатності екрана: 640x480 або 800x600, або 1024x768. Високу роздільну здатність використовують під час роботи з графічними програмами, а в інших випадках користуються середньою – тоді значки на екрані більші. (Попередження: не можна змінювати роздільну здатність без дозволу викладача). Закрийте вікно налаштування екрана.
32. Закінчіть роботу. Здайте звіти.
Висновки
Ви ознайомилися з поняттями операційна система, диск, папка, файл, об'єкт, вікно об'єкта, піктограма, діалогове вікно. Піктограма репрезентує об'єкт. Вікно розкриває зміст об'єкта. З вікном можна виконувати такі дії: 1) відкривати, 2) закривати, 3) мінімізувати, 4) перетягувати, 5) змінювати розміри, 6) активізувати, 7) налаштовувати.
Вікно складається з елементів, над якими можна виконувати дії, визначені в контекстних меню елементів.
Контекстне меню об'єкта чи вибраного елемента вікна викликають натисканням правої клавіші миші.
Дію над об'єктом можна виконати лише вибравши його.
Піктограми у вікні можна відображати різними способами. Якщо їх мало, то варто вибирати Значки, якщо багато, то – Список, а якщо файли графічні – Ескіз. Значки можна переміщати у вікні, вимкнувши режим їх автоматичного упорядкування.
Звіт має містити короткі відповіді на запитання і завдання, наведені курсивом у пунктах 7, 12, 14, 16-19, 24, 31.
Практична робота № 2
Тема
MS Windows. Головне меню. Запуск програм.
Мета
Уміти користуватися головним меню для запуску програм і налаштування системи.
План
Теоретичні відомості
1. Пункт Програми. Головне (каскадне) меню операційної системи призначене для запуску програм і керування роботою комп'ютера (див. рис. 2). Його формує користувач і відкриває натисканням на кнопку Пуск.
З пунктом Закінчення роботи ви ознайомлені. Розглянемо інші.
Пункт Програми (Усі програми) призначений для запуску програм, що занесені в його підменю (див. рис. 2). Він також дає уявлення про наявні на комп'ютері програми. Будь-яку програму запускають так: знаходять у списку потрібну назву і клацають
над нею лівою клавішею миші. Символ трикутника праворуч від назви означає, що це не програма, а папка, розкривши яку отримаємо підменю, в якому треба буде зробити вибір. Так утворюється каскад меню. Працюючи з каскадом, потрібно акуратно вести курсор миші в горизонтальному напрямку в рядку з назвою програми до символу трикутника, щоб відкрити чергове підменю. Якщо це не вдається відразу, слід набути відповідних навичок.
І головне меню, і, зокрема, пункт Програми користувач може змінювати відповідно до своїх потреб. Для цього потрібно клацнути на кнопці Пуск правою клавішею миші та виконати команду Відкрити – отримаєте доступ до папок з ярликами програм, що є в меню. Ці ярлики можна вилучати або вставляти нові – отримаєте нову конфігурацію меню. Змінити вигляд і склад головного меню можна за допомогою команди Властивості контекстного меню кнопки Пуск, але студентам це робити не дозволяється.
Розглянемо деякі програми, згруповані у папці Стандартні: Блокнот (Notepad) – редактор текстів, Калькулятор - калькулятор, Paint – графічний редактор, Знайомство з Windows ХР (Tourstart). Англійські назви програм часто (але не завжди) є водночас власними назвами exe-файлів, з яких вони запускаються.
2. Програма Блокнот. Блокнот (MS Notepad) – найпростіший текстовий редактор. Його використовують для підготовки коротких повідомлень у стандартному форматі txt, а також кодів Windows-програм і даних для них, зокрема, текстів веб-документів у форматі html тощо. Текстовий файл може містити реферат чи курсову роботу студента, автобіографію користувача, лист до друга, текст пісні чи вірша, фрагмент літературного твору, звіт, важливий документ тощо.
Набирання і виправляння текстів називають редагуванням, ось чому відповідні програми називаються текстовими редакторами. Розглянемо головні правила роботи з ними.
Текст з'являтиметься на екрані у точці, на яку вказує курсор. Ця точка називається точкою (позицією, місцем) вводу.
Розглянемо, як використовують деякі клавіші клавіатури для набирання текстів. Між словами потрібно робити пропуски. Для цього призначена найдовша клавіша-пропуск. Пропуски не рекомендується використовувати для утворення абзаців, відступів, центрування тексту. Для цього є спеціальні способи. Наприклад, абзацний відступ утворюють клавішею Tab.
Щоб вилучити щойно неправильно набраний символ, натискають на клавішу Back space. Помилку в середині тексту
виправляють так: до неправильного символу підводять курсор, вилучають його клавішею Del і набирають потрібний символ. Виявивши помилку, не потрібно вилучати правильно набрані символи клавішею Back space, щоб виправити помилку.
Курсор можна швидко перевести на початок чи в кінець рядка, натиснувши на клавіші Home чи End відповідно або користуючись мишею. Клавіші Page Up і Page Down призначені для перегляду великих текстів екранними сторінками.
Щоб почати новий абзац чи розділити один рядок на два, натискають на клавішу вводу Enter. Щоб вставити у текст порожній рядок, потрібно ще раз натиснути на клавішу Enter. Для продовження введення тексту в наступному рядку без створення нового абзацу треба натиснути Shift+Enter.
Інколи два рядки треба з'єднати. Це можна виконати двома способами:
♦ курсор поміщають на початок другого рядка (для цього натискають Home) і натискають на клавішу Back space;
♦ курсор поміщають у кінець першого рядка (End) і натискають на клавішу Del.
Текстовий редактор може функціонувати в одному з двох режимів: вставляння або заміни. Перемикають режими клавішею Insert. У режимі вставляння набрані™ на клавіатурі символ вставляється в середину іншого тексту, а у режимі заміни символ вводиться по наявному тексту.
Створений текст потрібно зберегти у файлі в заданій папці під деякою назвою командами Файл => Зберегти як... Відкриється діалогове вікно Зберегти як, в якому потрібно зазначити власну назву файлу, його розширення і найважливіше – правильно вибрати папку для його зберігання зі списку Папка.
3. Програми MS Paint і Калькулятор. Програма MS Paint призначена для створення растрових рисунків у форматі bmp. Рисують так: вибирають інструмент на панелі інструментів (див. ліворуч на рис. 6), наприклад олівець, і рисують у робочому полі, натиснувши на ліву клавішу миші. Кнопка з буквою А призначена для введення текстів. Верхні дві кнопки призначені для вибирання і вирізування фрагмента рисунка. Колір зображення вибирають клацанням лівою клавішею миші на палітрі кольорів унизу екрана. Ще один колір можна закріпити за правою клавішею миші, що зручно для замальовування замкнених областей.
Якщо фрагмент рисунка не вдався, його можна витерти, натиснувши спочатку на кнопку із зображенням гумки. Якщо не вдався весь рисунок, то можна спробувати ще раз, виконавшій команди Файл => Створити. Невдалий рисунок зберігати на
диску не треба (дайте відповідь Ні на відповідний запит комп'ютера). Створений рисунок потрібно зберегти у файлі на диску під деякою назвою: Файл => Зберегти як...
Рис. 6. Вікно програми Paint з рисунком.
Програма Калькулятор функціонує у двох режимах: нормальному та інженерному. У нормальному режимі можна виконувати найпростіші дії з числами, використовуючи регістр пам'яті за допомогою таких клавіш: МС – очистити пам'ять, MS – занести число в пам'ять, MR – прочитати з пам'яті, М+ – додати число до вмісту пам'яті, СЕ – очистити дисплей, С – очистити все. Інженерний калькулятор дає змогу працювати з різними градусними мірами, системами числення, алгебраїчними, логічними та статистичними функціями.
4. Пункти Виконати та Пошук. Пункт Виконати використовують для запуску програми, якщо точно знають її назву: notepad, mspaint, calc, winword тощо. Назву вводять з клавіатури у відповідне текстове поле і натискають на клавішу вводу.
Пункт Пошук застосовують для відшукання папки чи файлу на диску за відомою назвою або кількома першими літерами назви, відомим текстом з текстового файлу чи відомою датою створення тощо. У Windows XP є помічник із пошуку, меню якого розташовується в області задач. Він дає змогу шукати файли у різних форматах, папки, комп'ютери в мережі, людей, ресурси в Інтер-неті тощо. Список знайдених об'єктів, які задовольняють критерій пошуку, подається праворуч від меню. З цими об'єктами можна виконувати стандартні дії.
5. Пункти Документи, Довідка та Налаштування. Пункт Документи (Недавні документи) забезпечує швидкий доступ до 15 останніх документів, з якими користувач працював протягом недавнього часу.
Пункт Довідка призначений для надання корисної інформації про принципи роботи користувача із системою і про систему в цілому. Для цього є також програма Знайомство з Windows, яку можна запустити з папки Стандартні. Підкреслені тексти в довідках є гіперпосиланнями, що забезпечують доступ до детальнішої інформації.
Рис. 7. Вікно довідок (ліворуч) і вікно панелі керування у Windows XP.
Пункт Налаштування (Панель керування) дає доступ до панелі керування, налаштування принтерів і панелі задач. Тут найважливішою є панель керування (рис. 7), за допомогою якої налаштовують панель задач і меню Пуск, а також обладнання: клавіатуру, мишу (добирають вигляд та швидкість реакції вказівника, наявність/відсутність шлейфу), принтер, екран, інсталюють і деінсталюють програми та шрифти, корегують дату і час, підбирають звукові ефекти для подій Windows, налаштовують засоби розпізнавання мови для перетворення текстів у мову, задають регіональні стандарти тощо. Власне тут, в регіональних стандартах, користувач вибирає символи, які використовуватимуться в десяткових числах (крапка або кома), а також у списках (кома чи крапка з комою).
Хід роботи
1. За допомогою головного меню запустіть програму Блокнот і створіть текстовий файл.
Зміст файлу: ваше прізвище, ім'я, по батькові, рік народження, а також аналогічні дані про двох друзів чи членів сім'ї.
2. Збережіть текстовий файл з власною назвою mytext1 і розширенням txt у папці Мої документи (рис. 8) і закрийте програму.
Якщо такий файл уже є, дозвольте його перезаписати.
3. Дослідіть інший спосіб запуску програм — запустіть програму Блокнот, користуючись командою головного меню Виконати.
Для цього натисніть на кнопку Пуск, виберіть пункт Виконати... У текстовому полі (де миготить курсор) введіть назву програми notepad.exe (можна без ехе) і натисніть на кнопку ОК. Закрийте вікно редактора без збереження файлу.
Нарисуйте будинок, квітку, автопортрет, емблему-назву групи чи щось інше. Якщо потрібно, ознайомтеся з довідкою, як користуватися панеллю інструментів графічного редактора (див. рис. 6), викликавши довідкову систему (F1 або ?). Виконайте декілька спроб створити малюнок: Файл => Створити => Не зберігати невдалий малюнок.
6. Помістіть свій рисунок на робочий стіл.
Якщо рисунок створено, то виконайте таку послідовність дій: Файл => Заповнити робочий стіл Windows. Уважно стежте, що відбуватиметься. На запит комп'ютера збережіть рисунок на диску (ОК). Відкриється вікно команди зберігання файлу на диску.
7. Заповніть вікно команди Зберегти як...
Клацніть у полі-списку Папка і виберіть папку Мої рисунки. Клацніть у полі Назва файлу і введіть будь-яку назву. Клацніть у полі-списку Тип файлу і виберіть тип bmp. Натисніть на кнопку Зберегти і дайте згоду на зберігання (Так), якщо файл з такою назвою існував.
Рис. 8. Діалогове вікно Зберегти як... однакове для всіх програм.
Виберіть команду Пошук (див. рис. 7), Підтвердіть свій намір відшукати файл чи папку. У діалогове вікно введіть назву mytextl і виберіть диск, на якому шукатимете папку. Натисніть кнопку ОК або Знайти. Якщо файл знайдено, то на екрані побачите його назву і властивості. Якщо файлу на диску немає, побачите такий напис: знайдено... 0, – повторіть пошук на іншому диску. Занотуйте у звіт повний шлях до файлу.
Клацніть двічі на назві знайденого файлу.
Перемножте 456 на 123 і обчисліть квадратний корінь (sqrt) результату. Клацніть на пункті Вигляд у меню програми
Калькулятор і виберіть інженерний (науковий) калькулятор. Перемножте тепер 423 на 0,123 і на номер свого варіанта і обчисліть синус результату. Результат скопіюйте в пам'ять (Правка => Копіювати) і вставте в файл mytextl (Правка => Вставити), заздалегідь відкривши його.
Користуючись клавішами для роботи з пам'яттю МС, MS, MR, М+, обчисліть (251 - 42)/(1236 - 615) + 12*64 + 14*48. Результат вставте у файл mytextl.
12. Відкрийте папку Панель керування за допомогою головного меню чи команди Налаштування. Перевірте правильність дати і показів годинника.
Для цього запустіть програму Дата/Час (двічі клацніть на піктограмі Дата/Час), виконайте потрібні дії і закрийте усі вікна. Щоб змінити покази годинника, клацніть у полі годин чи хвилин і введіть потрібне значення або клацайте на кнопках-штовхачах.
13. Виконайте програму Мова і регіональні стандарти, з'ясуйте, який символ (крапку чи кому) використовують ваші офісні програми для розмежування цілої і дробової частин числа.
Який формат дат? Яка система мір? Яке зображення чисел? Яка задана грошова одиниця? Відповіді на ці запитання занесіть у файл mytextl .txt. На закладці Числа визначте, який символ використовує система для перерахунку елементів списку – кома чи крапка з комою. Запам'ятайте цю інформацію. Вона знадобиться під час вивчення програми MS Excel тощо. Символи можна змінювати лише з дозволу викладача.
14. З'ясуйте, на роботу з якими мовами налаштований ваш комп'ютер і яка комбінація клавіш перемикає розкладку клавіш на клавіатурі на іншу мову (Ctrl+Shift чи інша).
Розгляньте закладку Мови. З дозволу викладача додайте на свій розсуд з меню і обов'язково вилучіть ще одну службу мови для цієї клавіатури (у Windows XP для цього скористайтеся кнопкою Детальніше, а потім Параметри клавіатури). Це завдання у всіх операційних системах ліпше виконувати так: виконайте команду Параметри контекстного меню індикатора мови, що є на панелі задач. Перевірте, чи українська мова серед мовних служб є головною і чи задано відображення індикатора мови на панелі задач.
15. Дослідіть папку Шрифти.
За допомогою цієї папки можна додавати нові шрифти і вилучати зайві (студентам це робити не рекомендується). Запустіть програму і переконайтеся, що на вашому комп'ютері є шрифти з назвами Arial, Times New Roman, Wingdings – у вікні повинні бути піктограми цих шрифтів з відповідними підписами. Скільки назв файлів починаються зі слова Arial? Закрийте вікно.
У випадку Windows 95 виберіть у змісті останній пункт Розв'язування проблем і відкрийте його (двічі клацніть на ньому мишею). Виберіть третій пункт Не вистачає місця на диску і виведіть його текст на екран (двічі клацніть мишею). Прочитайте всі поради. Поряд з ними є кнопки для надання детальнішої інформації. Натисніть на першу кнопку Очистити КОШИК. Скопіюйте текст з екрана (пункти 1 і 2) у файл mytextl.txt. Наведіть курсор на гіпертекстове посилання (підкреслене і виокремлене іншим кольором слово) КОШИК і клацніть. Скопіюйте визначення кошика у файл. Закрийте вікно довідки.
Рис. 10. Вікна програм-ігор Мінер (Сапер) і Пасьянс.
18. Знайдіть папку Ігри за допомогою головного меню або команди Пошук. Запустіть гру Мінер (Сапер). Спробуйте виграти.
Ознайомтеся з правилами гри, користуючись довідковою системою програми (рис. 10). Спробуйте виграти.
Висновки
Ви ознайомилися з головним меню ОС MS Windows. Вмієте створювати найпростіші текстові та графічні файли і зберігати їх на диску, знаходити папки і файли та запускати програми на виконання; вмієте користуватися панеллю керування і налаштовувати комп'ютер; розташовувати власний рисунок на робочому столі, а також ознайомилися з найпростішими комп'ютерними іграми, які розвивають логічне мислення і правильні навички користування мишею.
Як звіт слід продемонструвати графічний файл, а також файл mytextl.txt, де міститься інформація про трьох осіб, а також про виконання пунктів 11, 13, 16.
Практична робота № З
Тема
MS Windows. Папки, файли та ярлики.
Мета
Уміти створювати, вилучати, копіювати, переміщати, перейменовувати папки і текстові файли, а також створювати і використовувати ярлики.
План
Теоретичні відомості
1. Створення папок та дії з ними. Папки призначені для зберігання файлів та інших папок. Поняття папки і каталога тотожні.
Папку створюють командами Створити => Папка за допомогою пункту меню Файл, контекстного меню робочого поля вікна папки або піктограми на панелі інструментів.
Над папками визначені такі дії: створення, вилучення, відкривання1 закривання, переміщення, пересилання (зокрема, на дискету чи в пошту), копіювання, вирізання, вставляння (вклеювання), перейменування, створення для папки ярлика, дослідження властивостей, налаштування папки.
Дії над об'єктами можна виконувати різними способами: за допомогою головного меню вікна, контекстного меню об'єкта, кнопок панелі інструментів, комбінацій клавіш, методом перетягування піктограм. Важливо, щоб перед застосуванням дії об'єкт був вибраний. У Windows XP дії над об'єктами можна виконувати за допомогою команд з області задач вікна (рис. 11).
Рис. 11. Область задач
На прикладі папок розглянемо відмінність між діями переміщення та копіювання об'єктів, а також як виконати ці дії методом перетягування (drag and drop) піктограм, що репрезентують об'єкти.
Якщо переміщають файл чи папку в межах диска, то це відбувається швидко, оскільки-змінюються лише адреси об'єктів. Цю дію виконують методом перетягування піктограми об’єкта з деякого вікна у заздалегідь відкрите інше вікно.
Переміщення на інший диск відбувається шляхом переписування об'єктів на нове місце і вилучення їх зі старого. Щоб виконати цю дію методом перетягування, треба натиснути під час перетягування на клавішу Shift. Клавішу Shift можна і не натискати, якщо на вашому комп'ютері за замовчуванням під час перетягування виконується дія переміщення, а не копіювання.
Якщо у вікні папки виокремити об'єкт і натиснути на клавішу Shift перед виокремленням мишею іншого об'єкта, то виокремимо (об'єднаємо в групу) всі об'єкти від вибраного до іншого. Щоб скасувати вибір, треба натиснути на Esc або клацнути в робочому полі вікна.
Копіювати об'єкт можна в будь-яку іншу папку, диск, дискету чи на робочий стіл. Об'єкт копіюють методом перетягування піктограми у потрібне вікно, натиснувши на клавішу Ctrl. Під час копіювання створюється копія об'єкта.
Розглянемо універсальний спосіб для виконання копіювання чи переміщення – спосіб перетягування об'єктів з натиснутою не лівою, а правою клавішею миші. Відпустивши праву клавішу, отримують меню, в якому потрібно вибрати команду Копіювати, Переміщувати або іншу. Дія, яка виконується за замовчуванням (під час перетягування лівою клавішею миші), виокремлена в меню жирним шрифтом.
Папки мають певні властивості, пов'язані з відображенням на екрані області задач, декількох папок, вмісту папок тощо (див. команди Сервіс => Властивості папки...).
2. Створення текстових файлів та дії з ними. У попередній роботі розглядали два способи запуску програми Notepad для створення текстового документа. Тепер розглянемо третій спосіб у двох реалізаціях за допомогою: 1) команди Створити => Текстовий документ з меню Файл і 2) команди Створити контекстного меню робочого поля папки. В обох випадках отримують піктограму документа, якій потрібно дати конкретну власну назву замість шаблонної назви ТЕКСТОВИЙ документ.txt (розширення .txt може не висвітлюватися).
Щоб ввести текст, потрібно двічі клацнути на піктограмі – запуститься програма-редактор Блокнот. Текст вводять, файл зберігають на диску.
Над файлами визначені такі ж дії, як і над папками. Для текстових файлів визначені також дії редагування (внесення змін), друкування тощо.
3. Створення ярликів та дії з ними. Є особливий тип об'єктів, які називають ярликами. Ярлик – це короткий (0,5 Кбайта) файл типу Ink, який є посиланням на об'єкт, тобто містить не сам об'єкт, а його адресу. Піктограма ярлика – картинка із зігнутою стрілкою:
Активізація ярлика означає активізацію (відкриття) відповідного об'єкта. Вилучення ярлика не означає вилучення самого об'єкта. Один об'єкт може мати багато ярликів, розкиданих на диску з метою отримання швидкого доступу до найважливіших папок чи файлів. Призначення ярлика – швидке відкривання об'єкта. Зайві ярлики можна беззастережно вилучати.
Ярлики створює користувач командою Створити ярлик з контекстного меню об'єкта чи меню папки. Назви ярликам система дає автоматично, але їх можна редагувати. Користувач копіює ярлики у різні папки, де вони репрезентують об'єкт. Щоб активізувати об'єкт, його не треба розшукувати у файловій системі, достатньо відшукати ярлик і двічі клацнути на ньому. Наприклад, якщо клацнути двічі на ярлику програми Notepad, то завантажиться редактор Notepad із заготовкою чистої сторінки. Інший спосіб завантаження текстового файлу: перетягніть його піктограму або ярлик на піктограму, або ярлик програми Notepad.
Над ярликами визначені дії створення, вилучення, переміщення, копіювання, перейменування.
Дії над об'єктами (дисками, папками, файлами, ярликами) найзручніше виконувати за допомогою контекстного меню. Об'єкт вибирають, натискають на праву клавішу миші та виконують потрібну команду з меню: відкрити, вилучити (в кошик), створити ярлик, копіювати в буфер обміну, вирізати в буфер, відправити тощо.
Не треба боятися виконати деяку дію неправильно. Неправильну дію можна скасувати. Для цього є команда Скасувати (Отменить, Undo) в меню Редагувати або кнопка на панелі.
4. Вилучення об'єктів. Поняття про кошик. Якщо об'єкт став непотрібним, його вилучають. Вилучення об'єкта (папки, файлу, ярлика) є окремим видом переміщення – в кошик. Піктограма кошика є на робочому столі. Після вилучення об'єкт зникає з вікна папки і з'являється в кошику. Вилучений об'єкт можна відновити, оскільки особливість вилучення в кошик така: реально об'єкт є у файловій системі на диску доти, доки користувач не виконає команду Очистити кошик.
Вибрані файли можна повернути з кошика на попереднє місце командою Файл => Відновити. Кошик очищається автоматично, якщо операційній системі не вистачатиме дискового простору (див. вікно папки Кошик на рис. 6). Кошик має певні властивості, змінити які можна командою Властивості з контекстного меню кошика. Можна задати обсяг кошика (за замовчуванням він становить 10% обсягу дисків) чи властивість негайного самоочищення, що не дасть змоги відновлювати файли. Вибрані об'єкти вилучають у кошик за допомогою клавіші Delete на клавіатурі. Якщо під час цього натиснути ще й клавішу Shift, то об'єкти будуть вилучені без можливості відновлення, тобто вони в кошик не потраплять.
5. Поняття про буфер обміну. Буфер обміну (clipboard) – це
частина оперативної пам'яті, куди копіюють чи переміщають об'єкти або їхні фрагменти з метою їх вставляння в інші об'єкти. Зазвичай буфер обміну може містити один об'єкт, але вже є багато програм, де буфер обміну є багатомісний.
Для роботи з буфером обміну використовують команди Копіювати (Ctrl+C) у буфер, Вирізати (Ctrl+X) у буфер, Вставляти (Ctrl+V) з буфера. Вони є в меню команди Редагувати (Правка) чи в контекстних меню об'єктів, а також продубльовані кнопками на панелі інструментів. Якщо таких кнопок немає, їх варто додати за допомогою команди Налаштувати панель інструментів.
Завдання
Створити на робочому диску навчальну папку, а в ній – особисту. В особистій папці створити два текстові документи і ярлики для них. Виконати копіювання і переміщення об'єктів згідно з вказівками ходу роботи. Скурпульозно виконуйте всі вказівки ходу роботи, щоб одержаний результат збігався з еталоном.
Хід роботи
1. На робочому диску створіть папку з назвою вашого міста.
У контекстному меню робочого поля диска виберіть пункт Створити і підпункт Папка. Введіть назву папки, натисніть на клавішу вводу або клацніть мишею. Англійський, український та інші алфавіти можна перемикати натисканням на певну групу клавіш (Ctrl+Shift або Left Alt+Shift) або клацанням над індикатором мови на панелі задач з наступним вибором мови з меню.
2. Перейменуйте створену папку на «Навчальна».
У контекстному меню папки виберіть (виконайте) команду Перейменувати. Введіть нову назву: Навчальна. Якщо виявиться, що папка з такою назвою уже є, то скасуйте свої дії (пункт Скасувати) і перейдіть до п. 3. Папка Навчальна має бути порожньою.
3. Створіть на робочому диску (в кореневій папці) папку з назвою групи або класу: ME-15 тощо.
Якщо така папка уже є, то перейдіть до наступного пункту.
4. Відкрийте папку групи або класу.
Для цього двічі клацніть на її піктограмі.
Ви створили таке дерево папок (на диску d: чи іншому): d:\
Навчальна
МЕ-15
Прізвище (треба ввести своє прізвище)
_Листи
_3віти
7. Відкрийте папку Листи.
8. Увімкніть панель інструментів і рядок статусу (стану).
Скористайтеся пунктом Вигляд з меню вікна.
9. Створіть перший текстовий документ.
Для цього виконайте команди Файл => Створити => Текстовий документ. Отримаєте піктограму майбутнього текстового документа. Файл назвіть «Адреса». Щоб ввести текст, викличте текстовий редактор Блокнот, двічі клацнувши над створеною піктограмою.
Ярлики папок створюються в особистій папці, а файлів – у папках Листи і Звіти.
17. Перемістіть ярлики двох створених файлів у папку Навчальна.
Для переміщення об'єкта його піктограму треба захопити мишею і перетягнути у потрібне місце. Не забудьте спочатку відкрити вікно папки Навчальна і зручно його розташувати поряд з вікнами інших папок. Переміщення можна виконати за допомогою меню і буфера обміну.
18. Скопіюйте текстовий файл Відповіді в папку Навчальна способом перетягування піктограми файлу.
Для копіювання об'єкта його піктограму треба перетягнути в потрібне місце, натиснувши на клавішу Ctrl під час перетягування, або перетягування слід виконати за допомогою правої клавіші миші.
19. Скопіюйте текстовий файл Адреса в папку Навчальна, використовуючи буфер обміну.
Виберіть текстовий файл і скопіюйте його в буфер обміну засобами меню вікна: Редагувати => Копіювати. Відкрийте папку Навчальна і вставте вміст буфера. Редагувати => Вставити.
20. Вилучіть усі файли і ярлики з папки Навчальна.
Для вилучення об'єкта його піктограму треба перемістити в кошик або виконати команду Вилучити з меню.
Двічі клацніть на ярлику папки – відкриється папка. Двічі клацніть на ярлику текстового документа – відкриється текстовий документ. Закрийте його.
Виконайте команду Змінити значок у діалоговому вікні Властивості ярлика. Виберіть значок з меню і виконайте команду Застосувати.
28. Змініть властивості папки Звіти на протилежні.
У Windows XP виконайте команди Сервіс => Властивості папки і перемкніть усі кнопки на закладці Загальні.
29. Вивчіть закладку Вигляд.
Перепишіть (і тільки) у звіт шість додаткових параметрів.
Висновки
Дії над об'єктами можна виконувати різними способами: 1) за допомогою головного меню, 2) контекстного меню об'єкта, 3) комбінацій клавіш, 4) кнопок панелі інструментів, 5) методом перетягування піктограм; 6) області задач.
Ще два способи (за допомогою програми Провідник та програми Total Commander) вивчатимемо у наступній роботі.
За результатами роботи робочий диск повинен містити папку групи, а папка групи – особисту папку, назва якої – ваше прізвище. Особиста папка має містити дві папки: Навчальна і Звіти, а також два ярлики. Папка Навчальна повинна містити папку Листи. Папка Звіти – файл Відповіді. Продемонструйте цей файл викладачеві, скориставшись відповідним ярликом на робочому столі. Ярлик вилучіть з робочого столу. Вилучіть папку Навчальна.
Практична робота № 4
Тема
MS Windows. Програми Провідник і Total Commander.
Мета
Уміти користуватися програмами Провідник (Explorer) і Total Commander для огляду файлової структури, запуску програм; виконувати дій з файлами, папками та їхніми групами.
План
Теоретичні відомості
1. Подорож файловою структурою разом із Провідником.
Програма Провідник (файл explorer.exe, рис. 12) призначена для навігації (подорожі) файловою структурою і виконання дій з її об'єктами: копіювання, переміщення, перейменування, відшукання файлів і папок тощо.
Вікно складається з двох головних частин: дерева папок ліворуч і робочого поля зі змістом активної папки праворуч. Додатково можна увімкнути панель інструментів і рядок статусу. Панель інструментів користувач може налаштовувати на свій розсуд, додаючи за допомогою команди ВИГЛЯД нові кнопки, але на навчальних комп'ютерах ми не рекомендуємо це робити.
Програма дає змогу переглядати вміст папок, відкривати будь-яку папку і виконувати дії з її вмістом: запускати програми, переміщати, копіювати ярлики, файли, інші папки тощо.
Навігація файловою структурою. Щоб розкрити і переглянути вміст будь-якої закритої папки, потрібно або клацнути один раз на її значку на дереві (тобто у лівому вікні), або клацнути двічі на значку потрібної папки у правому вікні. Таким способом, наприклад, готують папку-сервер, яка містить об'єкти, що пересилатимуть у папку, яку називатимемо клієнтом.
Розглянемо, як готують папку-клієнт до приймання об'єктів. Перед назвою папок на дереві може бути позначка « + » чи «-». Відсутність позначки свідчить про те, що папка порожня або містить лише файли. Позначка « + » означає, що папка закрита і ній є інші папки. Щоб побачити структуру цієї папки у вигляді гілки дерева, потрібно клацнути на позначці «+». Щоб згорнути гілку дерева, слід клацнути на позначці «-». Клацаючи на цих позначках, отримують доступ до певної папки. Тепер потрібні файли чи папки можна вибирати і перетягувати з папки-сервера у правому вікні на піктограму папки-клієнта, що є на дереві у лівому вікні. Папку-клієнт під час цього процесу від кривати не потрібно. Якщо це необхідно зробити, то слід викликати контекстне меню потрібної папки і виконати команду Відкрити.
Файлова структура є багаторівневою. Найвищим рівнем є робочий стіл, який містить папки «Мій комп'ютер», Кошик тощо. На рис. 12 показано декілька рівнів файлової структури диска С:. Якщо клацнути на піктограмі папки Program Files, на її назві чи позначці « + », то вміст папки відобразиться у правому вікні, а у лівому отримаємо структуру папки.
Навігація у правому вікні здійснюється методом клацання на папках для руху вниз по структурі або на кнопці Вгору на панелі інструментів для руху вгору. Вигляд значків тут можна змінювати на малі, великі, на таблицю. Назви файлів можуть відображатися з розширеннями або без них. Деколи це викликає незручність. Щоб розширення (bat, СОГП, ЄХЄ, txt тощо) подавались на екран завжди, потрібно зняти передостанній прапорець на закладці Перегляд у вікні Параметри команди«+» Вигляд, а у Windows XP у вікні Параметри папки... пункту Сервіс.
Щоб у правому вікні побачити головні властивості об'єктів (назву, тип, обсяг, дату внесення останніх змін, дату створення, атрибут, власника, автора, тему, категорію тощо), піктограми слід подавати у вигляді таблиці. Сукупність властивостей, які відображатимуться, можна підібрати за допомогою команди Вибрати стовпці в таблиці... з пункту Вигляд головного меню програми. Якщо об'єктів багато, їх варто впорядковувати (за іменем, обсягом, датами, власниками, авторами тощо). Щоб впорядкувати об'єкти за зростанням значення деякої властивості, у її заголовку треба клацнути мишею. Щоб упорядкувати в зворотному напрямку, слід клацнути ще раз.
2. Дії з об'єктами та їхніми групами. Переміщати, копіювати, вилучати можна один об'єкт або групу об'єктів. Групу утворюють способом виокремлення об'єктів, клацаючи мишею на назві в режимі натиснутої клавіші Ctrl.
Виокремити (об'єднати в групу) всі об'єкти можна за допомогою комбінації Ctrl+A.
Щоб виокремити об'єкти від першого до заданого, достатньо клацнути мишею над першим і останнім у режимі натиснутої клавіші Shift.
Дії копіювання і переміщення об'єктів можна виконати двома головними способами: 1) за допомогою буфера обміну, використовуючи меню програми, панель інструментів чи комбінацій клавіш; 2) методом перетягування піктограм об'єктів.
Використання буфера обміну. Розглянемо три важливі комбінації клавіш, які можна використовувати в різних програмах:
З методом перетягування ви знайомі. Цей метод рекомендуємо застосовувати і в програмі Провідник. Зазвичай вибрані об'єкти із заздалегідь відкритої папки-сервера перетягують у папки, що є на деревоподібній лівій частині вікна, користуючись смугою вертикального прокручування для відшукання папки-клієнта.
3. Програма Total Commander. Total Commander (TC) – це програма для виконання дій над об'єктами за допомогою вікон двох папок (зокрема, дисків), одне з яких є активним (віддавачем, сервером), а інше – пасивним (приймачем, клієнтом). Раніше ця програма називалася Windows Commander.
Для ТС збережені головні принципи роботи, характерні для програм з двовіконним інтерфейсом (Norton Commander, FAR тощо).
Розглянемо вікно програми ТС (рис. 13). Воно містить меню, панель інструментів, два робочі вікна (які називають панелями) з рядками заголовків, засоби для активізації дисків, вертикальні смуги прокручування, рядок статусу, командний рядок, рядок функціональних клавіш.
Одне з робочих вікон (ліве) є активним, інше – пасивним. Характерні риси активного вікна: 1) наявність ледве замітної пунктирної рамки для виокремлення об'єктів; 2) відображення активного шляху перед командним рядком; 3) виокремлений кольором рядок заголовків.
За допомогою ТС особливо зручно:
Щоб відкрити папку, слід клацнути на ній двічі, а щоб закрити
(піднятися на рівень угору), слід клацнути на значку, який має вигляд двох горизонтальних крапок.
Програма має багатомовний інтерфейс, зручну панель інструментів, що дублює команди меню і дає змогу швидко запускати часто вживані програми, а також звичний для користувачів з досвідом рядок функціональних клавіш F3-F8. За допомогою команд головного меню файли можна архівувати, поділяти на частини, шифрувати і розшифровувати, групувати, надавати права доступу тощо.
Total Commander має особливо зручні засоби організації FTP-зв'язку, призначеного для пересилання файлів з комп'ютера на комп'ютер в Інтернеті чи Інтранеті.
Стартова ситуація і завдання.
На робочому диску повинна бути папка групи, а в ній – власна папка. Використовуючи програму Провідник, власну папку потрібно наповнити копіями будь-яких шести об'єктів, упорядкувати їх і перемістити в папку А1. Використовуючи програму ТС, слід наповнити папку В2, створити і наповнити папку Звіт4, застосувати архіватор і наповнити власну папку. Слід скурпульозно дотримуватись ходу роботи, щоб результат відповідав еталону.
Хід роботи
1. Запустіть програму Провідник.
Увімкніть, якщо треба, панель інструментів командами Вигляд => Панель інструментів.
2. Перегляньте дерево папок, знайдіть і відкрийте «Мій комп'ютер», диск С:, папку Temp.
Перепишіть назви і властивості трьох об'єктів у звіт, задавши вигляд значків Таблиця.
Для цього спочатку утворіть групу з піктограм, на дереві папок клацніть на значку «+» поряд з папкою групи, перетягніть групу на піктограму власної папки, утримуючи праву клавішу миші. Відпустіть клавішу і виберіть з меню команду Копіювати.
5. Скопіюйте ще дві піктограми з папки «Недавні документи» чи іншої папки у власну папку, використовуючи буфер обміну.
Виберіть файли у папці і скопіюйте їх у буфер обміну засобами меню програми Провідник (пункт Копіювати) або панелі інструментів (кнопка). На дереві папок клацніть правою клавішею миші на назві особистої папки (можете її відкрити, а можете і не відкривати) і вставте в неї вміст одним із способів (перетягування піктограм чи використання буфера обміну) Який вам більше до вподоби (зручніший)?
6. Упорядкуйте назви піктограм у власній папці в алфавітному порядку.
Для цього праве вікно має функціонувати в режимі Таблиця (його задаємо в пункті Вигляд), а для впорядкування потрібно клацнути мишею на заголовку таблиці Назва (Name). Перепишіть упорядковані назви у звіт.
Провідник
| А1
| А2
Командир
| В1
| В2
Для запуску програми двічі клацніть на її ярлику. У безплатній демоверсії програми вимагається додатково клацнути на одній з трьох кнопок для запуску програми. Яке вікно (ліве чи праве) у ТС тепер є активним, а яке – пасивним? Увага! Якщо вивчення програми ТС не передбачається, то пункти 16–19 виконайте засобами програми Провідник.
11. Активізуйте інше вікно.
Сусіднє вікно активізуйте клавішею Tab. Скористайтеся смугою прокручування, щоб переглянути вміст активної папки. Перепишіть повну назву активної папки у звіт. На якому диску вона розміщена?
12. Увімкніть російськомовний чи україномовний інтерфейс програми.
Конфігурація => Параметри => Мови => виберіть мову з меню.
13. Дослідіть кнопки панелі інструментів ТС.
Наведіть вказівник миші на кнопки панелі інструментів, зачекайте мить до появи пояснень призначення кнопки. Перепишіть призначення кнопок у звіт.
14. Дослідіть кнопки панелі інструментів Повно, Коротко. Натисніть на них і спостерігайте за змінами подання інформації в активному вікні власної папки.
15. Дослідіть кнопки панелі інструментів для впорядкування
файлів За іменем, За розширенням, За обсягом, За датою.
Натисніть на них і спостерігайте за змінами розташування назв піктограм у вікні.
Спочатку у сусідньому вікні відкрийте папку Звіт4. Файли в А1 виокремлюють клацанням миші з натисненою клавішею Ctrl або клавішею Insert. Копіювання – F5.
Спочатку активізуйте папку Звіт4, виконайте Shift+F4 для виклику редактора Notepad вперше. Набравши текст, не забудьте закрити вікно текстового документа зі збереженням.
20. Зархівуйте файли у папці Звіт4 одним із доступних програмі ТС архіваторів. Спочатку файли об'єднайте у групу. Архів помістіть у папці Звіт4.
Архів – це файл, в який у стисненому вигляді поміщають інші файли. Детальніше архіви вивчатимемо в роботі № 5. Варто, щоб у сусідньому вікні була відкрита та ж сама папка Звіт4. У цьому разі архів поміщатиметься сюди автоматично. Виберіть групу файлів => Файли => Архівувати (pack) файли => виберіть архіватор Zip, Rar тощо => Змініть назву архіву із зазначенням шляху або погодьтеся з тою, що запропонує програма у діалоговому вікні, якщо папка Звіт4 була відкрита заздалегідь => ОК. Перепишіть у звіт назву файлу-архіву і його обсяг. Куди програма помістила файл-архів?
Корисно, щоб в обох вікнах була відкрита власна папка. Виберіть файл-архів => Файли => Розархівувати (unpack) файли => Зазначте шлях до власної папки, наприклад Б:\МЕ-15\Прізвище, або погодьтеся з тим, що запропонує програма => ОК. Куди програма помістила розархівовані файли?
23. Вилучіть файл-архів.
Виберіть назву файлу і натисніть клавішу Delete або F8.
Висновки
Програма Провідник – це найзручніший засіб виконання дій над папками та файлами, зокрема, методом перетягування піктограм з правого вікна на піктограму папки у лівому вікні.
Програма Total Commander – це аналог відомої віддавна програми Norton Commander (NC). Вона стане у пригоді тим, хто має досвід роботи з NC, або тим, кому до вподоби робота з двовіконним інтерфейсом.
З набуттям практичних навичок роботи в Windows поступово переходьте до постійного користування програмою Провідник.
Якщо хід роботи виконано правильно, власна папка повинна містити набір піктограм, папку Звіт4 з набором піктограм, папки Провідник, Командир. Папка Провідник має містити порожні папки А1 і А2, а папка Командир – порожню папку В1 і папку В2 з набором піктограм (рис. 14).
Звіт має містити відповіді на запитання з пунктів 2, 6,10,11,13, 20, 22.
Практична робота № 5
Тема
MS Windows. Архіватори. Антивіруси. Робота з дисками.
Мета
Уміти архівувати і розархівовувати файли, захищати комп'ютер від вірусів, здійснювати нагляд за працездатністю комп'ютера і системи.
План
Теоретичні відомості
1. Архіватори. Архів – це файл, куди у стиснутому (у три – десять разів) вигляді поміщають інші файли. Для архівування файлів використовують програми-архіватори Zip, Rar тощо з приставкою Win, якщо програми призначені для ОС Windows. Програма Total Commander має доступ до програм архівування і сама пропонує назву архівному файлу (користувач може ввести іншу назву), дописує йому розширення zip чи гаг і розташовує
у папці, відкритій у сусідньому вікні. Щоб виконати архівування, файли вибирають і застосовують до них команду Pack з меню File. Зворотну дію (розархівування) виконують так: вибирають файл-архів і застосовують до нього команду Unpack.
Ще простіше файли чи папки можна занести в архів і вибрати з нього файл за допомогою програм WinZip чи WinRar (рис. 15). Для занесення в архів достатньо піктограму об'єкта опустити на ярлик програми WinZip і ввести назву архіву. Щоб виконати зворотну дію, достатньо клацнути на піктограмі архіву, вибрати потрібні об'єкти і виконати команду Extract, зазначивши адресу папки-кліента. Усі ці дії виконуються ще простіше – за допомогою команд Додати в архів (Add to Zip) чи Розархівувати (Extract files) в контекстних меню вибраного файлу чи головного меню програми відповідно, якщо програма-архіватор є на комп'ютері.
Рис. 15. Вікно програми WinRar.
Є змога архівувати об'єкти за допомогою команди Відправити... у zip-папку. Під час архівування стежте, щоб власні назви файлів не містили деяких заборонених архіватором символів кирилиці, наприклад, «і».
Якщо файли великі, то створюють багатотомні архіви. Наприклад, створюють томи по 1,4 Мбайта, щоб кожний том поміщався на окремій дискеті.
Якщо архів переноситься на інший комп'ютер, то на цьому комп'ютері повинна бути інстальована програма-архіватор того
ж формату стискування (zi p чи гаг), що й на «рідному» комп'ютері. Якщо такої програми немає, то архів не вдасться розпакувати. У цьому випадку створюють архів, який розпаковується автоматично (sfx-архів). Такий архів має розширення ЄХЄ, є виконуваним файлом і не потребує наявності програми-архіватора для свого розпакування.
Коли створюється архів, користувач має простежити, куди і під якою назвою програма має намір його зберегти. Ці параметри він може змінити, задавши потрібний шлях і назву в діалоговому вікні.
Програми класу WinRar зручні для самостійного вивчення. Усі команди меню, кнопки панелі інструментів і параметри налаштування режимів функціонування настільки зрозумілі, що тут немає потреби їх детально описувати. Ідеально діє принцип «plag arid play» сучасних інформаційних технологій – «вмикай і працюй».
2. Обслуговування дисків. Для обслуговування: дисків використовують системні програми або спеціалізований пакет програм Norton Utilities for Windows. До операцій обслуговування дисків належать:
10) відновлення системи (створення рятівних копій системних областей дисків тощо);
11) антивірусне сканування дисків і лікування файлів. Під час форматування втрачається уся інформація на диску.
Команда Форматувати доступна в контекстному меню дисків. На навчальних комп'ютерах нею користуватися не можна, у домашніх умовах її варто застосовувати для форматування вживаних дискет.
Логічні розділи на вінчестері зазвичай створюють під час купівлі комп'ютера, їх рідко міняють. Файлову систему NTFS використовують для роботи з великими відео-файлами.
Операції 4-10 виконують за допомогою програм із лапки Службові, що у є папці Стандартні, доступній з головного меню Windows.
Програма сканування дисків з метою виявлення логічних помилок часто запускається автоматично під час вмикання комп'ютера, зокрема, якщо перед цим комп'ютер було вимкнено не за правилами або внаслідок зникнення живлення. Рекомен дують дочекатися її завершення. Часто (але не завжди) цією програмою можна відновити стару дискети, з якої не зчитуються дані. Програму можна швидко запустити (для диска а: чи іншого) за допомогою команди з головного меню Виконати так: chkdsk а: (чи scandisk а: у ранніх версіях ОС Windows).
Дефрагментацію диска (команда defrag.exe) рекомендують виконувати, якщо рівень фрагментації (розкид кластерів файлу по поверхні диска) перевищує 7%.
3. Відновлення системи і призначення завдань. Після невдалих дій користувача чи вірусної атаки виконують відновлення системи з метою відновлення її продуктивності до рівня, якою вона була в недалекому минулому в так званих контрольних точках (днях) відновлення. Контрольні точки створюються автоматично. У деяких випадках їх потрібно створювати заздалегідь (див. інструкцію до програми Відновлення системи).
Операції обслуговування дисків 4, 6 та 11 є тривалими. їх можна виконувати у фоновому режимі, але це сповільнює роботу комп'ютера. Тому для їх виконання, а також для запуску будь-яких програм згідно з деяким розкладом рекомендують застосовувати програму Призначення завдань. У вікні програми слід клацнути на посиланні Призначити завдання і виконати всі вказівки Майстра призначення завдань.
4. Антивірусний захист. Віруси створюють люди. Ідею їм підкинув письменник-фантаст Т. Дж. Райн в одній зі своїх книгу 1977 році, коли про такий феномен фахівці й гадки не мали. А через десять років реальні вірусні епідемії почали масово виводити комп'ютери з-під контролю людини. Найбільш відомі епідемії «Чернобиль» та «І Love» вивели з ладу на певний час сотні тисяч комп'ютерів. Тому антивірусним захистом нехтувати не можна. На жаль, на практиці власники комп'ютерів здебільшого починають вживати потрібних заходів лише після того, коли відчують на собі силу вірусного чи хакерського удару.
Віруси – де зазвичай короткі програми, здатні саморозмножуватися у файловій системі, копіюючись в інші програми, і вести деструктивні дії. Потрапляючи в оперативну пам'ять разом із «зараженою* програмою-носієм, вірус дописується до кодів інших ще здорових програм, які запускає на виконання користувач, а через дискети і мережу переноситься з комп'ютера на комп'ютер. Віруси поширюються головне через виконувані ехе-та com-файли. Дуже небезпечні так звані бутові віруси, які живуть у бут-секторах дискет. Однак у сучасних комп'ютерах, що не завантажуються з дискет та ігнорують бут-сектор, ця небезпека менш актуальна.
Головні ознаки вірусного зараження: 1) уповільнення роботи програм; 2) зменшення обсягу доступної оперативної пам'яті; 3) «падіння» операційної системи; 4) виникнення різноманітних відео- чи звукових ефектів; 5) самовимикання чи самоперезавантаження комп'ютера з втратою поточних даних; 6) збільшення обсягів виконуваних файлів; 7) поява нових файлів; 8) втрата паролів доступу до мережі чи інших ресурсів; 9) віддалене втручання в систему сторонніх осіб, тобто втрата конфіденційності, тощо.
Головні засоби профілактики зараження: перевіряти дискети, які побували на чужих комп'ютерах антивірусними програмами і не відкривати незнайомих файлів, отриманих через мережу; періодично сканувати файлову структуру антивірусними сканерами і вмикати антивірусні монітори під час роботи з чужими файлами та дискетами. Для цього є такі пакети анти-вірусного захисту: AVP, Dr. Web (рис. 16), PC-cillin, McAfee Total Virus Defence, Norton AntiVirus.
Рис. 16. Вікно програми ESET NOD32 Antivirus.
Сканування файлової структури може бути тривалим, тому його рекомендують виконувати за певним розкладом із застосуванням засобів призначення завдань. Ці програми ефективно захищають комп'ютер за умови регулярного поновлення користувачем через Інтернет баз зі штампами (зразками) вірусів, які використовують програми під час роботи.
Власникам комп'ютерів, під'єднаних до мережі, зокрема провайдерам і банкам, слід остерігатися також хакерських атак, їх можна запобігти, використовуючи найновіші ліцензовані програмні засоби, які постійно підтримують і удосконалюють фірми-розробники, що гарантують або 100% безпеку, або принаймні швидке реагування з метою усунення можливих небезпек. Прикладом такого засобу є другий сервісний пакет SP2 з передовими технологіями безпеки, який використовують для оновлення ОС MS Windows XP.
Хід роботи
1. У власній папці створіть папку Звіт5 і наповніть її шістьма ярликами.
Використайте для цього вміст папки Звіт4 з попередньої роботи чи іншої папки.
2. Зархівуйте папку Звіт5 командою Відправити у Стиснену Zip-папку.
Скористайтесь командою з контекстного меню папки.
Який ступінь фрагментації диска у відсотках був до початку роботи програми? Якщо процес триватиме довго, зупиніть його.
Якщо будуть виявлені підозрілі файли, увімкніть режим Лікувати і повторіть сканування. Скільки файлів було проскановано і скільки виліковано?
19. Ознайомтеся з довідковою службою та можливостями антивірусної програми, а також виконайте налаштування режимів функціонування програми.
Виконайте команду Налаштування з меню програми чи контекстного меню піктограми на панелі задач.
20. Закрийте програму і закінчіть роботу.
MS Office. Редактор текстів MS Word
Практична робота № 6
Тема
MS Word. Створення документа.
Мета
Уміти підготувати програму-редактор до роботи і створити нескладний текстовий документ.
План
Теоретичні відомості
1. Про пакет MS Office System. MS Office System 2003 – це інтегрований пакет, який містить такі програми:
Усі програми пакета можуть функціонувати незалежно.
Однак ефективної роботи користувач може досягти шляхом використання декількох програм і експлуатації зручних механізмів обміну даними між ними. Усі програми мають схожі меню, принципи їх використання подібні. Пакет MS Office існує в різних версіях і модифікаціях, тому наповненість конкретного пакета програмами може бути іншою.
Вивчення пакета розпочнемо з програми MS Word – текстового редактора (інший термін – процесора), який призначений для створення, редагування і форматування текстових документів.
2. Вікно програми MS Word. Текстовий редактор MS Word можна запустити декількома способами: за допомогою ярлика програми чи документа, панелі MS Office, пункту Програми головного меню ОС тощо.
Розгляньте меню програми (рис. 17). Командами Файл => Відкрити відкривають існуючий документ, а Файл => Створити (Новий) – створюють новий. Відкриється вікно текстового редактора, що міститиме вікно документа з власною назвою, наприклад Документі, яку згодом можна буде змінити. Формат (розширення назви файлу) документа – doc. Зауважимо, що програма дає змогу зберігати документи у різних форматах (txt, rtf тощо), зокрема, у форматах інших текстових редакторів.
Вікно програми складається з:
Рис. 17. Вікно програми MS Word.
У MS Word XP і MS Word 2003 вікно документа може містити вертикальну панель, яку називають областю завдань (задач). Вона розташовується ліворуч чи праворуч від робочого поля.
Власне тут користувач має конкретизувати свої дії щодо створення чи використання документа, виконавши, наприклад, команди Створити, Новий документ тощо. Після цього область завдань рекомендують закрити, клацнувши мишею на кнопці закривання чи виконавши команди Вигляд => Область завдань.
3. Налаштування редактора. Наявність у робочому полі I-подібного (текстового) курсора дає змогу вводити текст. Однак часто перед першим сеансом користувач готує середовище до роботи. За допомогою команд меню або кнопок панелей інструментів він може задати потрібні параметри функціонування програми або режими відображення елементів вікна на екрані. Найчастіше виконують такі підготовчі дії:
Насамперед треба ввімкнути лінійку, а також увімкнути потрібні й вимкнути зайві панелі інструментів. Увімкнути чи вимкнути панелі інструментів можна за допомогою команди Панелі інструментів (Toolbars) з пункту Вигляд (View) головного меню. Найчастіше користуються такими панелями: Стандартна, Форматування, Рисування. Інші панелі рекомендуємо вимкнути.
Підсвічена (натиснена) кнопка на панелі чи в меню відпо відає увімкненому режиму, а сіра (ненатиснена) – вимкненому.
Є декілька режимів відображення документа на екрані (пункт Вигляд, див. рис. 19): звичайний, електронний (веб-документ), розмітка сторінки, структура, читання. Для введення тексту задають звичайний (normal) або режим розмітки (layout). В електронному режимі документ побачите таким, яким він буде на веб-сторінці. Для перегляду заголовків великого документа (звіту, книжки тощо) призначений режим Структура. Режим Читання доступний лише в останніх версіях програми. Він зручний для читання великих текстів (художньої літератури), оскільки подає тексти на екран по одній чи дві сторінки, як у книжці.
Лінійку вмикають (командою Лінійка), щоб простежити за горизонтальними і вертикальними розмірами робочого поля сторінки, задати відступ тексту від лівого краю поля (нижній лівий трикутник), відступ від правого краю (нижній правий трикутник), абзацний відступ у першому рядку (верхній трикутник), позиції і види табуляції (до лівого краю, до правого краю, до центру, відносно десяткової крапки) тощо. Відступи у поточному абзаці чи вибраному тексті регулюють, перетягуючи на лінійці мишею трикутники і символи видів табуляції. Символи видів табуляції використовують для вирівнювання даних у стовпцях, тобто для створення вручну таблиць без меж (див. словник перед ходом роботи).
Інші параметри функціонування програми задають на закладках діалогового вікна команди Параметри (Options), що є у пункті Сервіс (Tools). Саме тут можна увімкнути чи вимкнути режими відображення меж тексту, малюнків, області завдань, анімаційних ефектів, смуг прокручування, вертикальної лінійки, виникаючих підказок, вирізнення кольором, полів між сторінками, фонових кольорів, символів форматування, кодів полів, рядка стану, засобів перевірки орфографії (помилки будуть підкреслені червоною хвилястою лінією) та граматики (зелена лінія) тощо.
3. Діалогові вікна. Діалогові вікна відкриваються після виконання команд головного меню, які закінчуються трьома крапками. Елементи діалогового вікна: закладки, текстові поля, кнопки, поля-списки, поля-лічильники, вимикачі, радіокнопки тощо (рис. 18). Правила роботи користувача з діалоговими вікнами для всіх Windows-програм однакові.
Щоб розгорнути закладку, на її назві треба клацнути мишею. Не натискайте внизу на кнопку ОК (чи Готово), доки не переглянете всі потрібні закладки, бо завчасно закриєте діалогове вікно.
У текстове поле вводять текст. Для цього треба клацнути у ньому, щоб з'явився І-подібний курсор.
Якщо праворуч від поля списку є кнопка, то, клацнувши на ній, отримаємо список назв чи дій, з якого можна вибрати потрібну. Якщо у полі лічильника є число, а поряд дві кнопки-штовхачі, то, клацаючи над ними, можна збільшити або зменшити значення цього числа.
Параметр (режим) може бути або заданий (увімкнений), або незаданий (вимкнений). Параметри згруповані на закладках за призначенням і бувають незалежні та залежні.
Для ввімкнення чи вимкнення параметра треба клацнути у полі його вимикача (прямокутник П, незалежний параметр) чи радіокнопки (кружечок О, залежний параметр).
Незалежні параметри з деякої групи параметрів можуть бути задані одночасно. Увімкнений режим буде позначений пташкою у прямокутнику. Серед залежних режимів (параметрів) увімкненим може бути тільки один. Він зображається чорним кружечком у колі.
Рис. 18. Діалогове вікно Параметри.
Якщо деякі параметри та режими треба задати не лише для поточного, але й для документів, які створюватимуться у майбутньому, то потрібно натиснути на кнопку За замовчуванням (якщо є така кнопка). Відмовитися від щойно внесених змін у діалоговому вікні можна, якщо натиснути на кнопку Скасувати (Cancel).
Задавши чи перевіривши значення параметрів, закрийте діалогове вікно. Роботу з документом можна продовжити лише після того, коли закрили діалогове вікно.
4. Правила введення тексту. Увімкнувши панелі інструментів та лінійку (якщо вони були вимкнені), задавши та перевіривши значення параметрів, можна вводити текст. Головні правила введення текстів:
♦ не натискайте на клавішу Backspace, щоб перевести урсор до позиції з помилкою, користуйтесь для цього клавішами-стрілками;
програм головного меню MS Windows.
Рис. 19. Меню команд Файл і Вигляд
6. Деякі команди головного меню. Розглянемо найважливіші дії, які можна виконати над текстовим документом за допомогою команд з пункту Файл (рис. 19) чи кнопок стандартної панелі інструментів, що їх дублюють:
Щоб надрукувати документ, потрібно виконати команду Друкувати з меню Файл або натиснути на комбінацію Ctrl+P чи на кнопку із зображенням принтера на стандартній панелі. У діалоговому вікні Друк треба задати тип принтера, обсяг матеріалу: одна сторінка, всі сторінки, сторінки із заданими номерами, лише виокремлений фрагмент, кількість копій, якість друку, в разі потреби додаткові параметри.
Закінчити роботу з редактором можна або засобами пунктів меню Файл => Вийти, або закривши всі вікна (Alt+F4). Під час зберігання файлу стежте, щоб файл був збережений не в будь-якій папці, а в тій, яка призначена для цього документа. Для цього під час виконання команди Зберегти як... потрібно відкрити список Папка і вибрати у ньому потрібну папку на заданому диску.
Зауважимо, що меню команд Файл і Вигляд дещо відрізняються у різних версіях програми.
Хід роботи
1. Запустіть текстовий редактор і розгляньте його меню.
Запуск рекомендується виконати за допомогою ярлика програми з буквою W чи офісної панелі. Перепишіть у звіт по чотири команди з меню Файл, Редагувати і Вигляд.
2. Увімкніть Стандартну панель інструментів та Форматування і лінійку. Вимкніть зайві панелі. Задайте вигляд документа Розмітка сторінки. Якщо уже все задано, то перейдіть до пункту 3.
Вигляд => Панелі Інструментів => Натисніть кнопку з назвою потрібної панелі. Вигляд => Лінійка. Вигляд => Розмітка сторінки.
3. Задайте параметри сторінки.
Файл => Параметри сторінки => На першій закладці Поля задайте всі чотири поля сторінки по 3 см => Розгорніть другу закладку Розміри паперу, клацнувши на назві, і переконайтеся, що формат сторінки – А4, а орієнтація –Книжкова (вертикальна, в ХР цей параметр задають на першій закладці). Закрийте діалогове вікно Параметри сторінки, натиснувши на ОК.
Скористайтеся відповідними кнопками на панелі форматування (рис. 20). На рисунку зображено, що кнопка вирівнювання до лівого краю увімкнена, а кнопки вирівнювання до центру, до правого краю, до обох боків вимкнені.
Рис. 20. Фрагмент панелі форматування.
Сервіс => Параметри... => На закладці Загальні задайте одиниці вимірювання – сантиметри => Перейдіть на закладку Вигляд.
Сервіс => Параметри... =>На закладці Правопис задайте ці (перший і третій) режими.
Сервіс => Мова => Виберіть мову зі списку –українська => ОК.
Сервіс => Мова => Розташування переносів => Автоматичне розташування переносів => ОК. Зауважимо, що для української чи російської мови цей режим без додаткових засобів (словників чи програм, наприклад «Рута» тощо) не функціонує, тому переноси часто доводиться робити вручну.
У якій папці буде збережено документ? Яке його повне ім'я?
Закрийте вікно, натиснувши на кнопку Зберегти.
Рис. 21. Панель інструментів вікна команди Зберегти як,,.
13. Уведіть текст – першу сторінку розділу II цієї книжки, не форматуючи його.
Текст вводьте 20 хвилин. Розмір шрифту – 14. Переносів і форматування не робіть. Символи ♦ пропустіть. Керуйтесь правилами введення тексту. Текст треба вводити так:
MS Office. Редактор текстів MS Word
Практична робота № 6
Тема
MS Word. Створення документа.
Мета
Уміти підготувати програму-редактор до роботи і створити нескладний текстовий документ.
План
14. Вирівняйте всі абзаци до обох боків.
Для цього виберіть весь текст (Ctrl+A) і клацніть на кнопці вирівнювання до обох боків на панелі форматування.
15. Виконайте, де це потрібно, переноси слів вручну так, щоб рядки не були розрідженими.
Для цього розташуйте курсор усередині першого слова після розрідженого рядка і натисніть на клавіші Ctrl+«-». Розташуйте курсор після наступного складу і ще раз натисніть на
клавіші Ctrl+«-». Система переноситиме склади доти, доки це буде можливо.
Для цього натисніть на кнопку ¶. Пропуски між словами будуть позначені крапками, а закінчення абзаців – ¶. Ці символи на друк не виводяться, а призначені для аналізу якості введення тексту. Між словами повинен бути лише один пропуск. Усуньте зайві пропуски і порожні рядки (абзаци) в набраному тексті. Вимкніть режим показування недрукованих символів, натиснувши ще раз на кнопку.
17. Перевірте правопис і виправте помилки.
Для цього натисніть на кнопку АБВ на стандартній панелі. Слово з помилкою буде підкреслене хвилястою лінією. Програма запропонує шляхи виправлення помилки. Якщо у вашій системі немає файлу-словника для вибраної мови, то можна перевіряти правопис лише англійського тексту.
Файл => Зберегти.
Програма виявить помилки і запропонує правильні варіанти слів.
Сервіс => Параметри... => Уведіть число 8 у відповідне поле на закладці Зберігання. Не закривайте вікна Параметри.
Сервіс => Параметри... => На закладці Зберігання (а у Word ХР - Безпека) введіть паролі у відповідні текстові поля (паролі ви не побачите, на екрані під час введення висвітлюватимуться зірочки) => Занотуйте паролі у звіт => Натисніть на ОК => Програма вимагатиме підтвердження паролів — підтвердіть паролі, повторно їх увівши => Закрийте вікно Параметри, натиснувши на ОК.
Файл => Властивості => Статистика => ОК.
Занесіть дані у звіт.
Файл => Відкрити (або Пуск => Документи => Виберіть назву свого файлу) => Введіть паролі, щоб відкрити документ.
25. Рядки плану роботи залийте різними кольорами – сірим, блакитним, червоним.
Щоб абзац чи слово були на іншому фоні (тлі), наприклад, як у газеті чи журналі, потрібно їх виокремити і застосувати команду Межі і Заливання (закладка Заливання) з пункту Формат або натиснути на кнопку Заливання на панелі інструментів і вибрати потрібний колір фону.
26. Створіть буквиці у першому і другому абзацах теоретичних відомостей.
Встановіть курсор у першому абзаці і виконайте команду Буквиця з меню Формат. У діалоговому вікні задайте: розташування буквиці – в тексті, висота буквиці – 2-3 рядки.
Сервіс => Параметри... => Закладка Зберігання або Безпека => Вилучіть паролі клавішею Del у текстових полях => ОК.
Продемонструйте його викладачеві.
Висновок
Ви створили два текстові документи (у форматі doc) Текст1 і Текст2. Абзаци вирівняні до обох країв. Перші рядки мають абзацні відступи. Граматичні помилки виявлені та виправлені. Використано елементи оздоблення тексту: залиті кольорами абзаци, буквиці, різнокольорові шрифти, рамку, паролі, ручні переноси. Документ Текст1 зберігайте на диску. Його використовуватимете в роботах № 7 і 15. У звіт подайте інформацію про виконання пунктів 1, 12, 21, 22.
Практична робота № 7
Тема
MS Word. Форматування документа. Списки.
Мета
Створити титульну сторінку і відформатувати заданий текст за взірцем.
План
Теоретичні відомості
1. Форматування тексту. Сформатувати текст — це означає надати йому такого вигляду, який потрібен користувачеві або який має деякий взірець (еталон).
Щоб форматувати текст, його спочатку треба виокремити (також кажуть вибрати, виділити). Такий текст буде виділений інверсним кольором. Текст виокремлюють так: клацають на початку фрагмента й, утримуючи натиснутою клавішу Shift, переміщають вказівник миші над текстом до кінця фрагмента. Щоб виокремити фрагмент без миші, користуються клавішами-стрілками. Швидкі способи виокремлення елементів тексту:
Форматування виконують за допомогою кнопок панелі форматування (рис. 22) або команд з пункту Формат (рис. 23).
Рис. 22. Меню програми MS Word, панелі Стандартна і Форматування.
Вони дають змогу задати такі параметри (відповідно до розташування кнопок на панелі форматування):
♦ вирівнювання рядків абзацу:
2. Шрифти. Часто виконують дії задання назви, розміру та вигляду (накреслення) шрифта. Є декілька десятків шрифтів: Агіаl, Kudriashov, Pragmatica, SchoolBook (ним набрана ця книжка), System, Times New Roman (некирилізований), Times New Roman
Cyr (кирилізований). Якщо шрифт некирилізований, то замість українських (російських) букв користувач бачитиме незрозумілі символи. Щоб побачити текст, виокремте його і застосуйте кирилізований шрифт. Якщо перед назвою шрифта є символи ТТ, то це так званий True Type Font (розміри такого шрифту можуть бути будь-які). Розмір шрифту вибирають у відповідному числовому полі-списку або вводять у це поле потрібне число з клавіатури (див. рис. 22).
Є три головні види (накреслення) шрифтів: жирний, курсив, підкреслений. До виокремленого фрагмента можна застосувати додаткові різновиди шрифтів (Формат => Шрифти), зокрема, створення верхніх чи нижніх індексів, закреслень і підкреслень, тиснених контурів, тіней, усі символи великі тощо. Є такі ефекти анімації (ефекти руху) над шрифтами: феєрверк, неонова реклама, мурашки, мерехтіння та ін.
3. Списки. Списки бувають нумеровані, марковані та багаторівневі. Приклади всіх трьох видів списків наведені вище. Списки створюють так: спочатку вводять рядки тексту без нумерації і маркерів як окремі абзаци. Вибирають потрібні рядки (абзаци) і застосовують команду Нумерований чи Маркований список, які представлені кнопками на панелі форматування.
Щоб створити список другого рівня, виокремлюють потрібні абзаци і застосують кнопку-команду Зміщення фрагмента праворуч. Щоб ліквідувати багаторівневість, потрібно застосувати до відповідного фрагмента списку команду-кнопку Зміщення фрагмента ліворуч. Усі ці дії можна виконати за допомогою команди Список пункту меню Формат. Ця команда дає змогу внести зміни в стандартні списки, зокрема, підібрати різноманітні маркери чи способи нумерації (арабські цифри, римські, літери алфавіту). Рис. 23. Меню команди
Стартова ситуація
Щоб відформатувати текст за взірцем, потрібно мати на диску файл з неформатованим текстом (це може бути раніше створений файл Текст1), а взірець – перша сторінка розділу II. Заготовку і взірець може також запропонувати викладач. Файл заготовки повинен називатися Заготовка. Рекомендуємо як заготовку брати текст з цієї книжки, тоді не треба буде готувати взірці.
Хід роботи
Паролі не задавайте. Перевірте і у разі потреби задайте параметри сторінки (формат А4, поля по 3,5 см), а інші режими можете змінити згодом.
Міністерство освіти і науки України
Навчальний заклад (тут введіть назву свого навчального закладу)
Предмет чи кафедра (тут введіть назву предмета чи кафедри)
Лабораторна робота № 7
Тема: Редактор текстів. Форматування текстів
Варіант: (тут введіть номер варіанта)
Виконав: прізвище та ініціали
Група: (введіть шифр групи)
Дата: 30 вересня 2008 р.
Викладач: прізвище та ініціали
Місто-2008
3.Сформатуйте текст, задаючи розміри і вигляд шрифту так, щоб текст зайняв цілу сторінку і мав такий вигляд
(клавішею пропуск користуватися не можна, переміщення праворуч виконати за допомогою кнопки зміщення фрагмента праворуч чи лінійки):
Міністерство освіти і науки України
Навчальний заклад
Предмет чи кафедра
Лабораторна робота N 7
Тема: Редактор текстів. Форматування текстів
Варіант 17
Виконав: Прізвище І.ТЇ.
Група
Дата: 30 вересня 2008 р.
Викладач: Прізвище І.П.
Місто-2008
4. Перевірте, чи оптимально розташований текст на аркуші.
Застосуйте команду чи кнопку Попередній перегляд. Перегляньте текст. Для виходу з режиму перегляду застосуйте кнопку Закрити. Вставити порожні рядки можна клавішею Enter, а забрати зайві – клавішею Delete або Backspace. Виконайте цей пункт ще раз.
Формат => Шрифт => Закладки Шрифт, Анімація => ОК.
6. Дослідіть якість форматування за допомогою команди
Символи, що не друкуються.
Натисніть на кнопку, на якій зображений символ ¶ Розгляньте свою титульну сторінку. Пропуски будуть позначені крапками, а закінчення абзаців – символом ¶. Внесіть необхідні корективи, якщо під час форматування допущено помилки. Щоб забрати символи з екрана, знову натисніть на кнопку ¶.
Якщо такого файлу немає, то створіть його самостійно – введіть без форматування першу сторінку розділу II або скопіюйте файл із сусіднього комп'ютера. Якщо файл Текст1 неповний, то доповніть його текстом першої сторінки розділу II.
9. Збережіть файл під назвою Форматований.
10. Текст сформатуйте згідно зі зразком (див. першу сторінку розділу II чи розданий викладачем взірець).
Задайте розмір робочого поля так, як у книжці – 11x18 см. Для цього застосуйте команду Параметри сторінки... Виберіть формат аркуша А4 і поля по 5 см або формат А5 і поля: ліве та праве по 2 см, верхнє та нижнє – по 1,5 см. Застосуйте шрифт Times New Roman для тексту і шрифт Arial для назв команд і заголовків.
Задайте розмір шрифту для тексту – 11 пунктів, а для заголовків – 13 і 15. Задайте на лінійці абзацний відступ 1 см. Вирівняйте абзаци до обох боків.
Виконайте переноси вручну, щоб не було розріджених рядків. Символ => вставте за допомогою програми «Таблиця символів», використавши шрифт Wingdings. Виправте граматичні помилки.
Для цього застосуйте команду Формат => Список.
Для цього введіть під ним у стовпець чотири команди головного меню, виберіть їх і застосуйте кнопку Зміщення фрагмента праворуч чи команду Список...
Виберіть список і застосуйте команду Список... => Змінити... => Знак...
Практична робота № 8
Тема
MS Word. Майстри і шаблони.
Мета
Уміти використовувати майстри і шаблони для створення
стандартних документів: календарів, листів, резюме тощо.
План
Теоретичні відомості
Майстри у Windows – це програми з розширенням назви wiz, які призначені для спрощення, автоматизації та унаочнення процесів виконання низки стандартних дій. У MS Word є велика кількість майстрів, за допомогою яких можна створити календар на один чи декілька місяців, діловий лист, факсимільний документ, звіт, порядок денний наради, резюме тощо.
Під час роботи майстра на екрані послідовно виникають декілька вікон із запитаннями до користувача відповідно до теми створюваного документа. Перейти до наступного вікна можна за допомогою кнопки Далі. Щоб повернутися до попереднього і внести деякі зміни у відповіді, потрібно натиснути на кнопку Назад. На останньому етапі натискають на кнопку Готово і отримують потрібний документ. Оздоблення і форматування такого документа можна не змінювати, а можна продовжити роботу над його удосконаленням вручну.
Під час створення календаря потрібно вибрати його стиль (строгий, стандартний, вишуканий), орієнтацію (книжкову чи альбом), наявність рисунка (так, ні) і діапазон дат.
Значно більше даних слід задати, працюючи з майстром листів: вигляд дати написання, стиль листа, адресу адресата, адресу відправника, форму звертання, форму прощання тощо. Зверніть увагу, що адреси, дата та інші елементи листа будуть розташовані на бланку так, як це прийнято в Америці. У східній Європі ділові листи оформляють дещо інакше (див. хід роботи).
Резюме – це сучасно оформлена згідно зі світовими стандартами автобіографія з даними про навчання, професійні навички, особисті уподобання чи хобі. Його готують з метою пошуку роботи чи вступу у навчальний заклад тощо. Резюме відрізняється від автобіографії формою подання даних. Форма подання особистих даних у резюме є строго визначена і її слід дотримуватися. Є декілька видів шаблонів резюме, але найбільші можливості для створення резюме надає майстер резюме.
Майстер резюме дає змогу не лише змінити заголовки деяких пунктів, але й структуру резюме. Можна вибрати стиль резюме (стандартний, сучасний, вишуканий), тип (звичайне, хронологічне, функціональне, професійне), задати структуру адреси і особистих даних, вибрати із запропонованого списку стандартні пункти, додаткові стандартні пункти, створити нестандартні пункти, упорядкувати пункти.
2. Шаблони стандартні та власні. Шаблон – це файл у форматі dot, який призначений для створення типових файлів у форматі СІОС і містить деяку інформацію, що незмінно використовуватиметься у багатьох документах користувача. Є велика кількість шаблонів листів, факсів, звітів, різних бланків тощо. З-поміж них найкориснішими є шаблони для створення резюме.
Користувач може модифікувати (змінити) шаблон. Після внесення змін у шаблон його слід зберегти на диску з новою назвою як шаблон (тобто як файл з розширенням dot). Шаблон для деякого типу робіт можна створити самостійно, записавши зразок документа на диск у файл з розширенням dot. За замовчуванням комп'ютер пропонує зберігати шаблони у системній папці Templates (Шаблони). Однак рекомендують видозмінені та нестандартні шаблони зберігати окремо (студентам у власній папці). Щоб використати шаблон, новий документ слід створювати не у стандартному шаблоні Новий документ, а у власному, заздалегідь відшукавши його на диску (у MS Word 2003 за допомогою команди Створення... з існуючого документа..., рис. 24). Стандартний шаблон, на основі якого за замовчуванням створюються усі документи, називається Normal.dot. Його також можна змінювати і налаштовувати до власних потреб та уподобань. Однак у багатокористувацьких системах це не рекомендують робити.
Доступ до шаблонів отримують після виконання команди Створити. Тепер користувач матиме змогу застосувати стандартний шаблон Новий документ (Normal.dot) чи шаблон З існуючого документа, На моєму комп'ютері, шаблони з локальної мережі чи Інтернету, нещодавно використані шаблони тощо (див. область завдань Створити документ, рис. 24).
Хід роботи
Шаблони і майстри не використовувати. Структура ділового листа така: зверху ліворуч – адреса, праворуч – номер і дата написання листа, нижче – звертання, основний текст, прощання і підпис. Працюючи з листом, змінюйте масштаб (100, 150, 75% тощо), щоб текст добре переглядався на екрані. Зразок листа:
Панові М. Струцюку
Вул. Наукова, 5/7
64000, м. Луцьк
Шановний пане Михайле Струцюк!
Дирекція банку з приємністю повідомляє вас, що…
З повагою,
Комерційний директор Ваше прізвище та ім.’я
Звертання зробіть великим шрифтом, перший абзац – жирним, другий – курсивом, третій – підкресленим курсивом, свій підпис виконайте одним з декоративних шрифтів: Декор, Парсек, Іжиця, Жикарєв (якщо вони є на вашому комп'ютері) або іншим доступним кирилізованим шрифтом.
Для цього створіть новий документ на основі шаблонів, що є на вашому комп'ютері. Знайдіть і використайте майстер календарів.
Отримаєте майже готовий лист, куди потрібно внести необхідні дані (назву фірми, адреси тощо) І основний текст – придумати й описати напрямки діяльності фірми, зокрема, з такою фразою: «Пропонуємо такі послуги чи товари:...»
Виконайте команду Створити. Знайдіть на вашому комп'ютері шаблон Вишукане резюме (на закладці Інші). Уведіть дані про себе. Пункт Мета не заповнюйте. Резюме не має бути більшим від одної сторінки.
Виконайте команди Створити => 3 існуючого документа => Знайдіть і виберіть власний шаблон МІЙ шаблон резюме => Заповніть пункт Мета => Збережіть документ як Резюме1.сїос.
Практична робота № 9
Тема
MS Word. Форматування стилями. Буфер обміну.
Мета
Уміти створювати і застосовувати стилі, виконувати дії з фрагментами тексту, використовувати буфер обміну й авто-форматування.
План
Теоретичні відомості
1. Стилі. Стиль – це сукупність значень параметрів форматування абзацу і шрифту. Стилі бувають стандартні (Звичайний, Заголовок1, Заголовок2 тощо) і нестандартні. Нестандартні стилі створює користувач і надає їм власні назви. Стилі використовують для швидкого форматування великих документів: звітів, реферетів, курсових робіт, рукописів книжок тощо. Чим більший документ, тим суттєвіша перевага від застосування стилів форматування.
Форматування стилями виконують так. Текст вводять без форматування. Створюють стилі. Курсор розташовують в межах деякого абзацу або вибирають декілька абзаців і застосовують стиль з певною назвою, яку можна вибрати у полі-списку на панелі форматування (зазвичай це перше поле) – вибраний фрагмент буде відформатований заданим стилем.
Розрізняють стилі абзаців і стилі символів. Стилі абзаців призначені для форматування абзаців. Стилі символів – для форматування частини абзацу (символу, слова, речення тощо), а також якщо абзац містить фрагменти з різним форматуванням. Спочатку до абзацу застосовують стиль абзацу, а потім у разі потреби – стилі символів. Стилі абзаців позначені у списку символом ¶, а стилі символів – а.
Розглянемо першу сторінку розділу II. Тут застосовані такі стилі: МійЗаголі до абзацу з назвою розділу, МійЗагол2 до абзацу «Практична робота № 6» МійЗаголЗ до абзаців «Тема», «Мета», «План», «Теоретичні відомості», ТекстТеми до абзаців текстів теми і мети, МійСписок1 до абзаців тексту плану, МійАбзац до тексту теоретичних відомостей, МійСписок2 до абзаців тексту теоретичних відомостей, що мають бути перетворені на маркований список.
Крім цього, в середині абзаців теоретичних відомостей до окремих слів застосовано стиль символів Команда, який перетворює назви команд, створені шрифтом Times, на текст в Arial.
Форматування деяких фрагментів, яке виконують винятково рідко, можна здійснити без застосування стилів, тобто вручну. Наприклад, вручну форматовано тексти «Розділ II» та «1. Про пакет MS Office System 2003» у першому абзаці теоретичних відомостей, хоча для них також можна було створити стилі абзацу і символів.
Розглянемо будову стилів.
МійЗагол1: шрифт Times, розмір 16, жирний; абзац вирів няний до лівого краю, інтервал знизу 20 пунктів.
МійЗагол2: шрифт Arial, розмір 14, жирний, абзац вирів няний до лівого краю, інтервал знизу 8 пунктів.
МійЗаголЗ: шрифт Arial, розмір 12, жирний, абзац вирів няний до лівого краю, інтервал знизу 0 пунктів.
ТекстТеми: Times, 11, нормальний, абзац вирівняний до лівого краю, інтервал зліва 1 см, абзацний відступ – немає, інтервал знизу 2 пункти.
МійСписок1: Times, 11, нормальний, абзац вирівняний до лівого краю, абзацний відступ 1 см, інтервал знизу 0 пунктів, нумерація – нумерований список.
МійСписок2: Times, 11, нормальний, абзац вирівняний до лівого краю, абзацний відступ 1 см, інтервал знизу 0 пунктів, нумерація – маркований список з маркером ♦.
МійАбзац: Times, 11, нормальний, абзац вирівняний до лівого краю, інтервал між рядками одинарний, абзацний відступ 1 см, інтервал знизу 0 пунктів.
Команда: Arial, 11, нормальний.
Стилі створюють командами Формат => Стилі. У діалогових вікнах, що відкриються, потрібно задати назву стилю, вид стилю (абзацу, символів тощо), зазначити, на базі якого стилю він створюється (вибирайте – «Звичайний стиль»), який стиль повинен мати наступний абзац (вибирайте – той же) і задавайте значення параметрів форматування за допомогою панелі форматування чи кнопки Формат, яка дає доступ до команд Шрифт, Абзац, Нумерація для створення списків тощо. У MS Word 2003 для роботи зі стилями варто користуватися областю завдань СТИЛІ та Форматування.
Стилі можна вилучати, перейменовувати, модифіковувати, переносити в інші документи тощо за допомогою команди Організатор. Важливою є можливість модицікації стилю. Якщо користувача не влаштовує форматування як завгодно великого документа (форматованого стилями), достатньо внести зміни до будови стилів і весь документ автоматично переформатується майже миттєво. І так стільки разів, доки форматування не стане задовільним.
Буфер обміну, як вам відомо, призначений для зберігання фрагмента тексту з метою його копіювання чи переміщення як у межах документа, так і в інші документи.
Буфер обміну в більшості програм є одномісний – занесення у нього іншого елемента вилучає його попередній вміст. У програмі MS Word 2000 буфер є 12-місний, а у MS Word 2003 – 24-місний.
Виокремлений (вибраний) фрагмент тексту копіюють у буфер обміну одним із трьох способів:
Вміст буфера обміну можна вставити в текст у місце, де є курсор, одним із трьох способів:
Виокремлений фрагмент можна перемістити з тексту в буфер обміну також одним із трьох способів:
Виокремлений фрагмент вилучають з тексту, не заносячи в буфер обміну, натисканням на клавішу Del.
Можна вставляти відразу всі елементи багатомісного буфера обміну d документ у порядку занесення їх у буфер, що корисно під час створення анотацій чи тез великого документа.
3. Автотекст. Для введення фрагментів, які часто повторюються, тобто для прискорення створення документа, використовують автотексти. Автотекст – це текст, який спочатку вводять і під деякою назвою заносять у бібліотеку автотекстів. Щоб створити автотекст, текст набирають, виокремлюють і виконують команди Вставити => Автотекст => Створити... => вводять назву автотексту (назвою автотексту автоматично стають перші декілька символів чи слів цього тексту, але її можна зробити будь-якою) => ОК.
Щоб вставити автотекст, достатньо набрати на клавіатурі перші чотири символи автотексту чи його назви => з'явиться підказка з автотекстом => натиснути на клавішу вводу. Можна також скористатися командами Вставити => Автотекст => Автотекст... => вибрати назву зі списку автотекстів => Вставити.
Стандартна бібліотека автотекстів містить декілька форм привітань, прощань та інших фраз, які можуть бути корисними під час ділового листування тощо.
4. Автоформатування. Автоформатування може відбуватися під час введення тексту або застосовуватися до тексту після його створення. Автоформатування задають командами Формат => Автоформат... => Параметри... Можна задати таке: міняти прямі лапки ("") на поліграфічні («»), вирази вигляду 1/3 замінювати правильним дробом, два дефіси (--) міняти на довге поліграфічне тире (–) тощо. Деяке автоформатування під час введення може виявитися зайвим – його треба скасувати. Наприклад, якщо задати опцію повторювати форматування початку елемента списку, то під час введення будь-яких нумерованих рядків вони автоматично перетворюватимуться на список, що деколи недоречно. Потрібні параметри можна задати чи скасувати на закладці Автоформат під час вводу.
Різновидом автоформатування є автозаміна. Вона дає змогу створювати в документі символи, яких немає на клавіатурі, усувати описки в часто вживаних словах, дві великі літери на початку слова замінити одною великою, робити перші літери після крапки великими, наприклад, після скорочень: вул., ім., – окрім винятків, які задасть користувач, наприклад, фіз., мат. та ін. Правила функціонування автозаміни задають на однойменній закладці.
5. Поняття про смарт-теги. Смарт-тег – це елемент, до якого закріплена «мудра» кнопка (кнопка дій). Такі кнопки з'являються біля елементів, вставлених з буфера обміну, автозаміни, імен осіб, з якими є контакти через програму MS Outlook. Клацнувши на кнопці, отримаємо доступ до команд, які можна виконати для цього елемента: скасувати автозаміну, надіслати повідомлення певній особі тощо. Розпізнані програмою смарт-теги підкреслюються синьою пунктирною лінією під час наведення на них вказівника миші. Можливість розпізнавання чи нерозпізнавання смарт-тегів і наявність мудрих кнопок задається опціями Додавати смарт-теги до документа, Показувати Кнопки дій на закладці Смарт-теги команди Формат => Авто формат… => Параметри...
Хід роботи
3. Задайте параметри документа так, щоб робоче поле на аркуші формату А4 мало розмір 12 на 18 см.
4.Збережіть документ під назвою ТекстЗ у власній папці.
Виконайте команду Сервіс => Правопис з меню чи натисніть на кнопку Правопис (АБВ) або на F7 і працюйте з отриманими діалоговими вікнами.
Виконайте команду Замінити з меню Редагувати. У текстовому полі Знайти введіть такий текст: програми, у полі Замінити на – prog-ramms. Натисніть кнопку на Замінити все. Закрийте вікно.
Щоб вставити автотекст, треба набрати перші чотири символи тексту чи його назви і натиснути на клавішу вводу або вико нати команди з меню: Вставити => Автотекст => Звичайний => Клацніть на потрібному тексті у списку автотекстів => Вставити.
Відкрийте файл з титульною сторінкою, виокремте весь текст, скопіюйте його в буфер обміну. Перейдіть у поточний документ (пункт меню Вікно), розмістіть курсор на початку, вставте вміст буфера в документ. Інший спосіб: виконайте команди Вставити => Файл => Знайдіть потрібний файл і вставте його. Розташуйте текст якнайкраще. Щоб текст практичної роботи починався на другій сторінці, вставте після матеріалів титульної сторінки розрив сторінки акордом клавіш Ctrl+Enter.
23. Вставте номери сторінок у верхньому правому кутку, першу сторінку не нумеруйте.
Виконайте команду Номери сторінок з меню Вставити і виберіть у діалоговому вікні потрібне розміщення номерів із запропонованих списків. Які є способи розміщення номерів сторінок?
24. Перегляньте, чи правильно заповнені сторінки: перша – титульна, інші – з текстом.
Для перегляду натисніть на кнопку Попередній Перегляд на панелі інструментів або виконайте команди Файл => Попередній перегляд. Закрийте вікно перегляду, натиснувши на кнопку Закрити. Розташуйте правильно текст. Повторіть цей пункт.
Практична робота № 10
Тема
MS Word. Побудова таблиць і діаграм. Колонки.
Мета
Уміти створювати у текстовому документі таблиці, діаграми, колонки.
План
Теоретичні відомості
1. Вставляння таблиці. Анкетні чи статистичні дані, дані виробничого характеру тощо варто наводити у вигляді таблиць. Таблиці призначені для наочного подання інформації, а також для задання специфічного розташування текстових блоків на сторінці документа.
Елементи таблиці: клітинки (комірки, чарунки), рядки, стовпці, рамки (межі) і дані, які є в клітинках (див. рис. 16).
Таблицю створюють засобами пункту Таблиця головного меню (рис. 25). Є три способи створення таблиці за допомогою таких команд:
Розглянемо перший спосіб. Унаслідок виконання команди Вставити таблицю отримаємо діалогове вікно, де треба задати кількість стовпців і рядків майбутньої таблиці. Після натискання на кнопку ОК порожня таблиця розташується в документі там, де був курсор. Вводять у таблицю дані. Якщо рамки таблиці мають вигляд крапок, то таблиця нерозграфлена (такі рамки під час виведення на папір не відображаються). Щоб відобразити всі рамки чи лише деякі, таблицю виокремлюють і застосовують команду Межі і заливка з пункту Формат.
2. Рисування таблиці. Після виконання команди Нарисувати таблицю з'явиться панель інструментів Таблиці і межі (рис. 26). Курсор миші набуде вигляду олівця. На цій панелі вибирають тип лінії, її товщину, колір тощо. Розмістивши курсор-олівець у документі, рисують структуру таблиці: спочатку зовнішній прямокутник, а потім – усі потрібні лінії. Клацнувши двічі в клітинці, можна вводити дані. Щоб продовжити рисування, треба клацнути на кнопці із зображенням олівця, а щоб витерти нарисоване – вибрати гумку. Цей спосіб зручний для створення складних таблиць.
3. Перетворення тексту в таблицю. Спочатку треба ввести Дані, не задумуючись над виглядом таблиці. Між даними обов'язково треба набирати розділювач – символ, якого немає в Даних, наприклад, пропуск, Tab, кому, крапку чи інше. Введений текст виокремлюють і застосовують команду Перетворити текст у таблицю. Отримаємо діалогове вікно, де потрібно правильно зазначити, який був використаний розділювач. Наприклад, якщо розділювачем була кома, то вмикають опцію Інше і вводять кому у відповідне текстове поле. Можна також виконати зворотне перетворення таблиці в текст.
Рис. 26. Панель інструментів Таблиці і Межі.
4. Форматування таблиці. Щоб увести дане в клітинку, треба спочатку клацнути у ній мишею. Для виконання дій варто користуватися контекстними меню елементів таблиці. Дані в клітинках (чи у всій таблиці) вирівнюють вертикально до верхньої чи нижньої межі, середини, а також, як звичайно, горизонтально: до лівого краю, правого, до центру за допомогою команд Формат => Абзац чи кнопок панелі Таблиці і межі. Якщо текст у клітинці потрібно повернути, до нього застосовують команду Формат => Орієнтація тексту. Щоб великий текст розташовувався у декількох рядках, слід увімкнути параметр Переносити текст. Дані в таблиці можна впорядковувати за алфавітом (зростанням) чи у зворотному порядку.
У клітинках таблиці можна автоматично обчислити суму, добуток, середнє, максимальне чи мінімальне значення числових даних з клітинок, які є зліва, справа, нижче, вище від даної. Для цього у клітинку вводять формули, наприклад = SUM(LEFT), командами Таблиця => Формула...
Щоб переміщатися у таблиці, натискають на клавіші Tab (вперед), Shift+Tab (назад) чи на клавіші зі стрілками.
Щоб змінити розміри клітинок, їх межі на лінійці перетягують за допомогою миші. Для цього вказівник миші наводять на межу і, коли його вигляд зміниться, виконують перетягування. Усі розміри можна задати вручну за допомогою команди Властивості таблиці... або виконати автопідбір розмірів. Таблицю переміщають у документі за допомогою хрестоподібного маркера у верхньому правому куті таблиці.
Можна вставляти чи вилучати рядки і стовпці.
Клітинки можна об'єднати, виокремивши їх і застосувавши команду Об'єднати чи натиснувши на відповідну кнопку на панелі інструментів. Клітинку можна розділити на дві. Можна у клітинці провести діагональ.
Вигляд таблиці можна змінити засобами команди Межі і Заливка з пункту Формат. У відповідному діалоговому вікні є три закладки: Межі, Сторінка і Заливка, які дають змогу:
Корисною є команда Автоформат таблиці. Вона дає змогу швидко надати таблиці привабливого вигляду відповідно до великої кількості стандартних стилів таблиць. Можна створювати також власні стилі таблиць.
5. Створення діаграм. Якщо таблиця містить числову інформацію про діяльність фірм, рекламу тощо, то дані з неї можна оформити також у вигляді діаграми. Щоб відповідну до таблиці діаграму вставити в текстовий документ, її треба виокремити (всю або частину) і виконати послідовніть команд Вставити => Рисунок => Діаграма. Через деякий час (що залежить від швидкодії комп'ютера) на екрані з'явиться таблиця у форматі Excel, а також відповідна діаграма (стовпчикового типу). У цей момент ще можна до таблиці вносити зміни – діаграма змінюватиметься автоматично. Тип діаграми можна змінити за допомогою команди Тип діаграми з контекстного меню діаграми (різні типи діаграм вивчатимемо в розділі III) або однойменної кнопки на панелі інструментів. А можна нічого не змінювати, закрити вікно таблиці та клацнути у документі на чистому полі. Через мить стовпчикова діаграма (див. рис. 16) буде там. Тепер можна змінити розміри діаграми чи її розташування, повернути об'ємну діаграму тощо.
Діаграма – це об'єкт, який активізують (вибирають, виокремлюють) клацанням мишею один раз у його межах. Якщо двічі клацнути, отримаємо доступ до всіх елементів діаграми. Активний елемент буде оточений маркерами (чорними прямокутниками), перетягуючи які можна змінювати розміри об'єкта. Повертати стовпчикову діаграму можна методом перетягування маркера, що позначає кут області побудови діаграми. Перемістити діаграму можна, якщо вказівник миші набуває над нею хрестоподібного вигляду зі стрілками. Тепер слід натиснути на ліву клавішу і перетягнути об'єкт на нове місце. У ранніх версіях, щоб переміщати таблицю, її потрібно було створювати в середині кадру (напису), тепер це робити не треба.
6. Створення газетних колонок і словників. Колонки можна розглядати як різновид табличного оформлення даних. Однак головне призначення колонок – подання даних у газетному стилі. Колонки створюють так. Спочатку вводять текст. До введеного тексту застосовують команду Формат => Колонки і в діалоговому вікні задають необхідні параметри: тип і кількість колонок, ширину і проміжок між колонками, наявність вертикальної лінії-розділювача. Зворотне перетворення виконують, задавши параметр одна колонка.
Розташовувати дані у вигляді колонок, як це роблять у словниках, можна за допомогою клавіші Tab, заздалегідь налаштувавши на горизонтальній лінійці інтервали і види вирівнювання даних у стовпцях.
7. Нестандартне застосування таблиць. Таблиці використовують з метою специфічного розташування текстових блоків деякого документа, наприклад, під час створення бланків, буклетів, веб-сайтів тощо. Межі такої таблиці роблять невидимими (нерозграфлені або кольору паперу), тому про табличну організацію відповідних даних можна і не здогадатися.
Задача 1
Вибори президентів, ректорів, депутатів, лідерів партій, молодіжних організацій тощо супроводжуються опитуванням про шанси претендентів. Створити таблицю 1 з назвою Опитування, де навести дані про шанси трьох претендентів (зі 100%) станом на вчора і сьогодні. Прізвища претендентів ввести довільні, наприклад, своїх друзів. Числові дані будь-які, але сума у рядку не повинна перевищувати 100%. Така таблиця повинна містити три рядки з назвами Прізвища, Вчора, Сьогодні і чотири стовпці, де заголовками останніх трьох є конкретні прізвища. Першу клітинку розділити діагоналлю. Створити діаграму для цієї таблиці.
Задача 2
Деяка фірма сповіщає про рекламний розпродаж шести видів товарів. Створити таблицю 2 з назвою Акція, що міститиме у стовпцях шість назв товарів у вертикальному написанні чи під кутом 75° і два рядки зі старими і новими цінами відповідно. Побудувати діаграму для створеної таблиці.
Задача З
Створити таблицю 3 з назвою Мої друзі, де є п'ять-шість стовпців і деяка, заздалегідь невідома, кількість рядків з даними про ваших друзів. Заголовки стовпців такі: Прізвище, Ім'я, Місто, Адреса, Телефон тощо. Дані ввести довільні. Оформіть таблицю якнайкраще.
Хід роботи
Ескізи всіх трьох таблиць з даними повинні бути нарисовані в зошиті до початку роботи. Таблиці будувати трьома різними способами.
1. Запустіть текстовий редактор.
Створіть новий текстовий документ, натисніть декілька разів на клавішу вводу і перемістіть курсор на початок сторінки.
Заголовок вирівняйте до правого краю і перейдіть на новий рядок.
Таблиця => Вставити таблицю => Задайте кількість стовпців і рядків => ОК.
4. Введіть дані у таблицю і відцентруйте їх.
Увівши дані, виокремте усю таблицю і натисніть відповідну кнопку на панелі форматування.
Вставте у клітинки стовпця Сума формулу так: Таблиця => Формула... => SUM(LEFT) => ОК.
7. Вставте діаграму.
Зробіть відступ від таблиці, клацнувши під нею. Виберіть усю таблицю (але без заголовка і стовпця Сума) і виконайте такі команди: Вставити => Рисунок => Діаграма. Закрийте вікно електронної таблиці, яка з'явиться. Якщо потрібно, змініть розміри чи перемістіть діаграму методом перетягування.
8. Для розв'язування задачі 2 нарисуйте таблицю потрібного вигляду.
Тип лінії – подвійна, товщина – 1 мм, колір – зелений тощо.
Виберіть дані і скористайтеся командою Вирівнювати... з їх контекстного меню або кнопками панелі Таблиці і Межі.
Вставте діаграму для таблиці 2.
Перейдіть на новий рядок.
13. Введіть текст для таблиці 3.
Текст треба вводити, наприклад, так (дані вводьте свої):
Прізвище, Ім'я, Місто, Адреса, Телефон Гнатик, Богдан, Львів, Наукова 66/22, 2643455 Фаст, Сашко, Львів, Джерельна 23/76, 3334455 Снігур, Ігор, Нью-Йорк, Бродвей 345, 8667744 та ін.
14. Перетворіть текст у таблицю.
Виокремте введений текст і виконайте відповідну команду з меню. Отримаєте діалогове вікно, де потрібно ввімкнути опцію Інше і ввести розділювач-кому у відповідне поле. Якщо перетворення в таблицю відбулося неправильно, виконайте зворотне перетворення, з'ясуйте причину помилки (може неправильно зазначено розділювач), виберіть текст і повторіть спробу.
15. Першу таблицю відформатуйте командами Таблиця – Автоформат.
Перегляньте існуючі стандартні формати і виберіть, який вам найбільше до вподоби. Назву вибраного формату занотуйте у звіт.
16. У другій таблиці заголовки стовпців затініть, а клітинки з даними зробіть жовтими.
Виокремте перший рядок => Формат => Межі і Заливка => Перейдіть на закладку Заливка => Виберіть тип узору (тінь) 20% => ОК, Виокремте рядки з даними => Формат => Межі і Заливка => Закладка Заливка => Виберіть колір жовтий => ОК.
Виокремте рядки таблиці (всі, окрім першого рядка) і натисніть на кнопку Впорядкувати. У діалоговому вікні виберіть назву стовпця Прізвища і режим За зростанням.
Щоб перейти на наступну сторінку, слід натиснути акорд Ctrl+Enter, який еквівалентний команді вставити розрив Сторінки.
Засобами табуляції відтворіть шість рядків будь-якого словника з цієї книжки разом зі словом «Словник».
Практична робота № 11
Тема
MS Word. Рисунки. Формули.
Мета
Уміти створювати графічні схеми, організаційні діаграми, користуватися автофігурами, вставляти формули.
План
Теоретичні відомості
1. Панель Рисування. Рисунок у текстовому документі можна побудувати, увімкнувши панель інструментів Рисування, методом клацання мишею на кнопках із зображенням лінії, прямокутника, еліпса тощо (рис. 27). Вказівник миші (а він набуде вигляду хрестика після клацання на кнопці) треба розмістити в потрібному місці документа, ще раз клацнути і перемістити, щоб створити фігуру заданого розміру.
Еліпс розтягують до утворення кола, перетягуючи прямокутники-маркери, що є навколо нього, а прямокутник –до квадрата. Щоб отримати правильне коло чи квадрат, потрібно натиснути під час рисування на клавішу Shift.
Фігура може створюватися у прямокутній рамці-кадрі. Щоб забрати кадр, потрібно на закладці Загальні команди Параметри скасувати дію параметра автоматично створювати полотно під час вставляння автофігури.
Рисування мають такі назви: Малювання (Дії), Вибір об'єктів, Обертання, Автофігури, Лінії, Стрілки, Прямокутник, Еліпс, Напис (Кадр), WordArt, Колір замальовування, Колір лінії, Колір шрифту, Тип лінії, Тип штрихів, Вигляд стрілок, Тінь, Об'єм.
Рис. 27. Панель інструментів Малювання (Рисування, Дії).
Вибрану фігури переміщають методом перетягування, коли вказівник миші набуде хрестоподібного вигляду зі стрілками, або за допомогою клавіш, позначених стрілками. Щоб однаково переміщалася деяка група фігур, виконують команду Групування з меню команди Дії (Малювання). Перед групуванням усі потрібні фігури вибирають, клацаючи на них у режимі натиснутої клавіші Shift. Об'єднані у групу фігури матимуть спільні маркери. Є зворотна до групування дія –розгрупувати. Якщо фігури накладені одна на одну, то можна змінювати їх порядок, посилаючи вибрану фігуру на передній план, на задній, переміщаючи вперед, назад, розташовуючи перед текстом, за текстом. Фігури можна повертати, обгортати текстом, як на стор. 81. Різні варіанти розташування фігури відносно тексту задаються на закладці Розташування команди Формат автофігури...
2. Автофігури. Для побудови блок-схем, фігурних стрілок, зірок і стрічок, організаційних діаграм, виносок тощо варто скористатися з меню готових фігур (Автофігури, рис. 28). Щоб ліквідувати невдалу фігуру, її треба вибрати і натиснути на Del.
Нарисовані фігури є об'єктами. Вони мають свої контекстні меню, що полегшує роботу з ними. Зокрема, за допомогою контекстного меню у фігуру можна вставити текст командою Додати текст, замалювати її кольором (Формат автофігури) тощо.
Рис. 28. Основні фігури, блок-схеми, зірки та стрічки, виноски з команди Автофігури.
Додаткові засоби для створення рисунків надає допоміжна програма Microsoft Visio Drawing, яку можна запустити (якщо програма доступна на вашому комп'ютері) командами Вставити => Об'єкт. Елементи роботи з програмою Visio розглянемо далі. Якщо цієї програми не буде в списку доступних програм у MS Word 2003, потрібно виконати деінсталяцію допоміжних засобів.
Рис. 29. Створення формул.
Формулу створюють методом введення звичайних символів (наприклад, у = х – f) і вставляння спеціальних з відповідної палітри. Складні символи (суми, інтеграли тощо) містять позиції-слоти, позначені чорними маркерами, куди слід вводити конкретні значення. Переміщатись серед них можна за допомогою клавіші Tab чи клавіш-стрілок. Команди Формат, Стиль, Розмір з головного меню програми MS Equation дають змогу відрегулювати значення усіх параметрів елементів формули так, щоб вони набули потрібного вигляду. Можна змінювати інтервали, тип вирівнювання, шрифти, стиль і розміри символів окремих елементів формули тощо. Під час виконання практичної роботи набудете конкретних навичок створення формул.
Хід роботи
Від прямокутника до кіл проведіть лінії-стрілки.
Користуйтеся відповідними кнопками на панелі для рисування.
Для введення тексту активізуйте контекстні меню фігур і виконайте команду Додати текст.
5. Підберіть об'ємні ефекти для прямокутника та тіні для кіл. Зробіть зображення ефектним.
Виберіть прямокутник, клацніть на кнопці із зображенням куба і вибирайте ефект з отриманого меню. Виберіть коло, клацніть на кнопці а тінню від прямокутника і виберіть ефект.
6. Згрупуйте всі нарисовані об'єкти.
Перед застосуванням команди групування виберіть усі нарисовані об'єкти, утримуючи клавішу Shift, або обведіть мишею контур навколо всіх фігур.
Натисніть на кнопку Автофігури. Виберіть пункт Оcновні фігури, розгляньте фігури і клацніть на потрібній (див. рис. 28). Клацніть у документі. Поекспериментуйте з фігурою: замалюйте її зеленим кольором і поверніть – тисніть на кнопку поворотів і повертайте фігуру, захопивши зелений кружечок вказівником миші.
Створіть і підпишіть елементи трьох рівнів організаційної діаграми, наприклад, генеральний директор, заступники з таких-то питань, начальники відділів таких-то або № 1, 2... тощо.
Збережіть документ і продемонструйте його викладачеві.
Практична робота № 12
Тема
MS Word. Дії з об'єктами. WordArt.
Мета
Уміти вставляти в документ різні об'єкти: кадри, картинки, гіперпосилання, художньо оформлені слова (WordArt) тощо.
План
Теоретичні відомості
1. Об'єктна модель документа. Документ Word складається з текстів і з об'єктів, які вставляються або створюються у ньому: рисунків, автофігур, таблиць і діаграм, формул, а також кадрів, картинок з бібліотеки-галереї, фотографій, гіперпосилань, при міток, виносок, закладок, звукових і відеофайлів тощо.
Об'єкт – це автономний елемент документа. Його можна переміщати, змінювати властивості (розміри, колір тощо), обгортати текстом. Різновидом об'єктів є колонтитули і номери сторінок.
Розглянемо роботу з об'єктами. Об'єкти вставляють командою з головного меню Вставити. Після вставляння об'єкта текстовий редактор автоматично переходить у режим розмітки сторінки. У звичайному режимі деякі об'єкти будуть невидимі.
Командою Вставити у документ можна вставляти номери сторінок, перехід на нову сторінку, інший документ з деякого файлу, поточну дату і час, примітки, закладки, спеціальний символ, автотекст, картинки, математичні формули та інші об'єкти, доступні для цього редактора у конкретній операційній системі.
Зауважимо, що створені в документі тексти (і таблиці у ранніх версіях програми) є елементами документа, а не об'єктами. Переміщати і позиціювати їх вільно на сторінці можна лише через буфер обміну. Щоб такий елемент текстового документа мав властивості об'єкта, його треба помістити в кадр або створити (наприклад, текст чи таблицю) в кадрі.
2. Кадри. Кадр (TextBox, напис, текстовий блок, текстове поле, фрейм) – це прямокутна рамка, у яку поміщають різні елементи документа та інші об'єкти: таблиці, окремі слова чи тексти, рисунки, фотографії тощо. Кадри створюють для того, щоб за їх допомогою ефективно розміщати інформацію у тексті. Кадр має рамку. її можна робити кольоровою або невидимою (білою або кольору паперу). Кадри можна заповнити кольоровим фоном або текстурою, що робить їх ефектними і візуально привабливими. Декілька кадрів можна зв'язати між собою у ланцюг для забез печення ефекту «переливання» тексту з одного кадра в інший.
3. Обгортання об'єкта текстом. Об'єкт займає один рядок у документі. Якщо він неширокий, то поряд варто розміщати інший об'єкт або вводити текст. Такий текст повинен обгортати об'єкт, як це можна бачити в газетах, журналах чи книжках, наприклад, див. стор. 81.
Рис.30.Види обгортання об'єкта текстом.
Є декілька видів обгортання об'єкта текстом (див. рис. ЗО): текст обгортає прямокутну область з об'єктом або контури об'єкта, текст над чи під об'єктом, об'єкт ліворуч, праворуч, по центру. Вид обгортання вибирають з меню: Формат => Конкретний об'єкт (наприклад, Кадр) => Закладка Обгортання.
За допомогою інших закладок задають кольори ліній, замалювання робочого поля, розміри тощо. Вставка у документ зображення з екрана. Розглянемо, як зображення на екрані можна занести у документ як об'єкт. Спочатку готуємо потрібне зображення на екрані. Коли зображення вже є, натискаємо на клавішу Print Screen – вигляд екрана перенесеться в буфер обміну. Запускаємо графічний редактор Paint і копіюємо вміст буфера у новий графічний документ. Доопрацьовуємо зображення екрана як картинку і зберігаємо його у файлі, який матиме розширення bmp. Потім потрібно повернутися у текстовий документ і вставити графічний файл у заздалегідь створений кадр чи у текст.
Редактор спецефектів WordArt працює в двох режимах: 1) використання еталонних зразків ефектів (рис. 31) і панелі інструментів WordArt (рис. 32);
2) створення об'єкта (ефекта) вручну засобами меню і панелі інструментів програми Microsoft WordArt.
Вручну за допомогою полів-списків і кнопок на панелі інструментів програми WordArt (це інша, ніж на рис. 32, панель) можна вибрати:
Об'єкти переміщають методом перетягування, коли вказівник миші над ним набуває хрестоподібного вигляду. Об'єкт WordArt, створений вручну, не можна перемістити. Якщо клацнути на такому об'єкті, він буде охоплений чорними прямокутними маркерами. Щоб перемістити такий об'єкт, його потрібно вставити у кадр.
Задача. Рекламна сторінка фірми.
Створити рекламну сторінку деякої фірми чи інформаційну сторінку про себе. Сторінка має містити два об'єкти WordArt, дві опрацьовані картинки (з галереї і фотографію), довільний текст про фірму чи будь-який імпортований (вставлений) текст, таблицю в кадрі, що обгортається текстом, ланцюг з трьох ефектних кадрів з текстом, а також гіперпосилання на інший текстовий документ, примітку, виноску, фрагмент зображення з екрана, дату створення документа.
Хід роботи
1. Запустіть текстовий редактор.
Створіть новий документ, декілька разів натисніть на клавішу вводу і перемістіть курсор на початок документа.
Вставити => Об'єкт => Виберіть з отриманого списку програму Microsoft WordArt => У вікно Введіть сюди свій текст введіть назву фірми або слово Company => Натисніть на кнопку Поновити Зображення. Закрийте діалогове вікно. Якщо програми у списку немає, то робіть все так, як у п. 2.
Оформіть текст якнайкраще.
Використайте три останні кнопки на панелі (зауважимо, що починаючи від Word ХР робота з WordArt і кнопками її панелі дещо змінилася). Добираючи кольори та узори у вікні Затінювання, натискайте на кнопку Застосувати, щоб переконатися у правильності прийнятих рішень – текст у документі змінюватиметься. Задавши потрібне оформлення, натисніть на кнопку ОК, закрийте діалогове вікно вводу тексту і клацніть у документі.
Щоб змінити розташування об'єкта, створеного вручну, варто створити кадр (напис), вибрати об'єкт, скопіювати його в буфер обміну і вставити у кадр. Рамку кадра зробіть білою.
Вставити => Рисунок => Картинки (Clip Art) => Виберіть деяку картинку => ОК. Змініть (зменшіть) розміри картинки і розташуйте її поряд з назвою фірми.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14
Рис. 33. Панель для налаштування зображення.
10. Підготуйтеся для введення тексту.
Розмістіть текстовий курсор під об'єктами.
11. Вставте під картинками текст з деякого документа, наприклад, з Тексті-ТекстЗ чи іншого файлу, що створювався раніше.
Вставити => Файл => Введіть назву файлу чи відшукайте деякий текстовий документ у файловій системі => ОК.
12. Створіть кадр з білою рамкою.
Вставити => Кадр. Клацніть у документі й збільшіть розміри кадра, щоб помістити в ньому таблицю.
Виберіть кадр і перетягніть його в текст => Формат => Кадр => Закладка Обгортання => Виберіть з меню потрібний спосіб обгортання => ОК.
15. Вставте три кадри й утворіть з них ланцюг.
Вставте поряд три кадри (написи). Відкрийте, якщо немає, панель інструментів Вигляд => Панелі... => Кадр (Напис). Виберіть перший кадр, клацніть на панелі на кнопці із зображенням ланцюга і клацніть у другому кадрі. Виберіть другий кадр, клацніть на кнопці ланцюга, а потім у третьому кадрі.
Виберіть кадр і познайомтеся з його контекстним меню. Виконайте команду Формат кадра. На закладці Кольори і лінії виберіть базовий колір – блакитний чи інший – і розгорніть список Колір. Виберіть унизу Способи заливання... У першому кадрі створіть двоколірне градієнтно-діагональне заливання, а в другому підберіть текстуру граніт, а в третьому – візерунок великі сфери чи інший.
Вставити => Гіперпосилання => Пошук => Знайдіть і виберіть деякий файл => ОК.
20. Перевірте, чи спрацьовує гіперпосилання.
Клацніть на гіперпосиланні. Відкриється раніше створений документ. Закрийте його.
Розгорніть потрібну панель інструментів, занесіть копію екрана в буфер, відкрийте Paint, вставте зображення з буфера, виріжте панель, скопіюйте вирізане в буфер, поверніть у документ Word, вставте вміст буфера. Якщо потрібно, обріжте картинку.
24. Розташуйте усю рекламу на одній сторінці.
Якщо вона не поміщається, то зменшіть розміри об'єктів, розмір шрифту тощо.
25. Сторінку помістіть у художню рамку –червоні яблука.
Формат => Межі і заповнення (заливка) => Закладка Сторінка => рисунок.,, (art) => Виберіть рисунок з яблуками зі списку => Задайте ширину рамки 20 пунктів => ( Можна вибрати іншу рамку-рисунок: морозиво, торт тощо.
Практична робота № 13
Тема
MS Word* Стандартні поля. Поля злиття. Поля форми. Макроси.
Мета
Уміти готувати ділові листи однакового змісту для розсилання декільком адресатам, підписувати конверти, створювати шаблони бланків, мати поняття про макроси.
План
Теоретичні відомості
1. Призначення полів. Поля – це об'єкти, які призначені для автоматичного вставляння в основний документ дат, текстів, рисунків чи інших об'єктів, які можуть набувати значень за певними правилами, а також для організації обчислень у документах, їх використовують для підготовки типової документації з постійною і змінною інформацією, наприклад, бланків, анкет, ділових листів багатьом адресатам, адресування конвертів тощо.
У програмі Word розрізняють такі три типи полів: стандартні поля, поля злиття і поля форми.
2. Стандартні поля. Операція вставляння у документ багатьох типів об'єктів відбувається з участю полів. Прикладами стандартних полів є поля для автоматичного вставляння поточної дати (назва поля Date), дати створення документа (Create-Date), нумерації сторінок документа (Page), відомостей про автора документа (Author), адресу (AddressBlock), формул для обчислень (=формула), вставляння рисунка з файлу (Include-Picture), тексту з файлу (IncludeText).
Поля вставляють командами Вставити => Поле. Отримаємо діалогове вікно зі списками назв полів і коротким описом їх призначення (повний опис разом з прикладами можна отримати з довідкової системи, клацнувши на кнопці зі знаком запитання і на назві конкретного поля). У вікні вибирають потрібну назву і натискають кнопку ОК – назва поля у фігурних дужках або значення поля з'являться в документі в позиції вставки, тобто там, де був курсор. Поле має контекстне меню, яке використовують, зокрема, з метою поновлення значення поля та для інших дій.
Кожне поле характеризується кодом і значенням. Код – це деяка послідовність символів у фігурних дужках. Код і значення виокремленого поля перемикають комбінацією Shift+F9. Значен ня полів поновлюють натисканням на клавішу F9. На практиці користувачам потрібні значення полів, а не їхні коди. Щоб у документі постійно були значення полів, потрібно скасувати режим відображення кодів полів так: Сервіс => Параметри => Закладка ВИГЛЯД =>Коди ПОЛІВ.
3. Поля злиття. Поля злиття — це особливий тип полів, які використовують для створення копій типових документів (листів, конвертів, наклейок) методом злиття двох документів: основного і джерела даних. Поля даних для злиття мають спільну назву MergeField, а конкретні їхні назви придумує користувач.
Основний документ містить незмінну частину тексту і вставлені користувачем поля злиття для даних, значення яких змінюватимуться. Ці значення вставлятимуться в основний документ із джерела даних, яке також створює користувач.
Розглянемо типову задачу. Нехай потрібно підготувати 50 листів акціонерам банку з повідомленням про нараховані дивіденди за результатами діяльності банку протягом минулого року.
Структура основного документа може бути такою:
«Індекс», м. «Місто»
«Вулиця»
«Ім'я» «Прізвище»
{стандартне поле Date}
Вельмишановна «Закінчення» п. «Ім'я» «Прізвище»!
Дирекція банку «Сіті-Банк» з приємністю повідомляє Вас, п. <<Ім'я>> «Прізвище», що за результатами успішної діяльності банку Ваші дивіденди за минулий рік становлять «Сума» грн.
З повагою, {стандартне поле Author}
комерційний директор.
Коди полів даних – це назви полів, які придумує користувач для власних даних, наприклад, Місто, Вулиця, Прізвище тощо.
Кількість полів і їхні коди треба визначити для кожної задачі заздалегідь згідно з її умовою. Поле даних користувач вставляє спеціальною командою Вставити поля злиття, вибираючи назву поля зі списку назв. Система автоматично поміщає назву поля в основний документ у точку вставляння у подвійних кутових дужках.
Поля {Date} і {Author} є стандартними. Усі інші поля є полями даних для злиття. Пам'ятайте, що назви полів вручну, як у зразку листа, вводити не можна. Цей процес автоматизований.
Тепер розглянемо (створимо) джерело даних – файл, що міститиме потрібні дані про акціонерів, наприклад, у такому вигляді (тут розділювачем між даними є пропуск):
Прізвище Ім'я Індекс Місто Вулиця Сума Закінчення Костів Роман 79053 Львів Наукова,3/4 1250 ий
Медичі Марго 79017 Львів Воровського,9/9 1570 а
Під час виконання роботи ці дані вводитимемо у спеціальну таблицю, яка називається формою. В англійській версії MS Word назви полів треба вводити англійською мовою.
Джерелом даних може бути заздалегідь створений і записаний на диск файл бази даних чи текстовий файл, де дані набрано у наведеному вище вигляді (придатному для перетворення в таблицю). Робота спрощується, якщо база даних з відповідними назвами полів була створена раніше. Тоді джерело даних створювати не потрібно, залишається його лише використати.
Суть злиття документів полягає в тому, що в результаті злиття отримаємо певну кількість однотипних листів, написаних різним людям (запрошення на банкет, зустріч, весілля тощо). Замість назв полів будуть підставлені їхні конкретні значення, а кутові дужки на друк виводитися не будуть.
Щоб побачити, що листи справді написані різним людям, потрібно клацати на кнопці-лічильнику або клацнути на кнопці Злиття в новий документ – всі листи можна буде переглянути, користуючись смугою прокручування.
4. Створення однотипних документів для розсилання. У MS
Word 97 цю задачу можна розв'язати засобами діалогового вікна команди Злиття і панелі інструментів Злиття.
У нових версіях програми її розв'язують за допомогою майстра злиття. Після виконання команд Сервіс => Листи і розсилки => Злиття... потрібно виконати шість кроків.
Конверти та наклейки створюють подібним способом.
5. Панель інструментів Злиття. Розгляньте кнопки нижнього ряду на панелі Злиття (рис.34). Вони означають таке: відображати код поля або дані, перший запис, попередній запис, перейти до запису з номером 1, наступний запис, останній запис, відкрити діалогове вікно «Злиття», пошук помилок, злиття в новий документ, злиття під час друку, злиття, знайти запис, редагувати джерело даних.
Рис. 34. Панелі інструментів Злиття і Форми.
Полів форми є три: 1) текстові (FormText), 2) списки (Form-DropDown) і 3) перемикачі (FormCheckBox).
Поля форми можна вставити за допомогою панелі інструментів Форма, яка містить такі кнопки: вставити текстове поле, перемикач, поле-список, параметри поля, нарисувати таблицю, вставити таблицю, вставити кадр, затінити поля, захистити форму (див. рис. 34).
Поля-списки автоматизують введення стандартних даних, зібраних у список. Перемикачі використовують в анкетах для організації відповідей на зразок «так» чи «ні» тощо.
Вставлене текстове поле має вигляд пари квадратних дужок, але під час друкування бланку вони не виводитимуться. У текстове поле користувач вводить звичайний текст або числа на етапі використання електронного бланка.
Обчислення на електронних бланках організовують так. Якщо у діалоговому вікні (рис. 35) команди Параметри поля деяке поле з числом назвати коротким іменем-закладкою (тут к) і зазначити, що воно числове, то це ім'я можна використати у звичайних полях-формулах для різноманітних обчислень.
Рис. 35. Параметри текстового поля.
Поля рекомендують затінювати. Якщо полів багато, їх варто розташовувати на бланку в таблицях.
Коли форма створена повністю, її потрібно захистити і зберегти на диску як документ або як шаблон (dot-файл) для створення типових бланків. Щоб захистити форму, потрібно клацнути на кнопці із зображенням замка-колодки. Тепер можна заповнювати електронний бланк поточними даними.
Перевага форми: у захищеній формі дані можна вводити лише в поля форми, що автоматизує роботу над заповненням бланків даними, виписуванням рахунків, накладних тощо. Змінити захищену інформацію на бланку неможливо. Щоб внести зміни у незмінювану частину форми, потрібно зняти з неї захист. Для цього треба ще раз клацнути на кнопці із зображенням замка.
7. Створення шаблону бланка. Розглянемо приклад створення форми-рахунку для одного найменування товару, назва якого береться із поля-списку.
Тут символи [ВТП] набирати не треба. Це вказівка для користувача вставити текстове поле за допомогою кнопки аб! панелі Форми. Текстові поля Кількість і Ціна назвемо закладками кіс (рис. 35), що дасть змогу створити поле-формулу =к*с для обчислення суми, яку потрібно заплатити за товар.
8. Поняття про макроси. Макрос – це записана в пам'ять редактора послідовність натискань на клавіші і клацань мишею. За допомогою макросу можна вставляти рисунок, таблицю, спеціальний символ, можна форматувати вибраний текст тощо.
Макроси призначені для автоматизації роботи користувача, якщо деякі дії доводиться часто повторювати. Макрос спочатку записують, а згодом використовують. Щоб виконати макрос, досить натиснути на відповідну комбінацію клавіш тощо.
Макросу ставлять у відповідність (призначають) комбінацію клавіш на клавіатурі (або кнопку на панелі інструментів, або команду меню). Натискання на ці клавіші (кнопку тощо) веде до автоматичного виконання макросу.
Хід роботи
Вказівки щодо пунктів 2-9 стосуються MS Word. 97. Дії користувача для нових версій описані в теоретичних відомостях.
1. Запустіть текстовий редактор І створіть новий документ.
Вимкніть режим Коди полів на закладці Вигляд команди Сервіс => Параметри...
2. Новий документ оголосіть документом злиття на бланку.
Сервіс => Злиття... => 1. Основний документ. Створити... => Документи на бланку => Активне вікно => Не закривайте це діалогове вікно.
2. Джерело даних. Отримати дані... => Створити джерело даних... => Із запропонованого списку Поля в рядку заголовка вилучіть кнопкою Вилучити поле усі поля => Уведіть назви власних полів і додайте їх до списку кнопкою Додати Поле => ОК => Відкриється вікно для зберігання джерела даних на диску, куди введіть назву файлу для джерела даних, наприклад mydata, і перейдіть у полі Папка до власної папки => Зберегти => Редагувати джерело даних => Введіть п'ять-шість записів з даними про ваших друзів (натискайте на клавішу вводу після кожного значення поля) => ОК. Відбудеться перехід до основного документа. З'явиться панель інструментів Злиття.
5. Виконайте злиття документів у новий документ.
Сервіс => Злиття...=> 3. З'єднати => Призначення: новий документ => З'єднати.
6. Перегляньте створені листи.
Скористайтесь кнопками гортання листів.
Сервіс => Конверти і наклейки => Напишіть адресу призначення і зворотну адресу => Командою Параметри задайте стандартний розмір конверта в Україні С6 – 114x162 мм, в СІНА – DL (110x220 мм) => Задайте Параметри друку => OK => Закрийте вікно Конверти, оскільки їх друкувати не треба.
9. Методом злиття підготуйте основний документ для адресування п'яти конвертів, використовуючи існуюче джерело даних.
Сервіс => Злиття... => Створити => Конверти => Створити основний документ => Отримати дані => Відкрити джерело даних => Виберіть раніше створений файл з даними mydata => Відкрити => Налаштовування основного документа => Параметри конверта => Виберіть С6 => ОК => Правити (введіть в основному документі свою зворотну адресу вверху ліворуч) => Сервіс => Злиття... => З'єднати => Новий документ => З'єднати => ОК => Попередній перегляд => Закрити => Зберегти форму як документ з назвою Конверти.
10. Створіть форму-бланк для автоматизації процесу виписування електронних рахунків.
Скористайтеся зразком бланку і вказівками з теоретичної частини. Створіть новий документ. Відкрийте панель інструментів Форми. Введіть текст, вставляючи поля форми. Щоб вставити поле форми, наприклад текстове поле [ВТП], треба клацнути спочатку на першій кнопці панелі Форми, а потім у документі.
11. Створіть поле-список для автоматизації введення найменування товару.
Після вставляння поля-списку натисніть на кнопку Параметри поля і створіть свій список із чотирьох найменувань.
12. Основну частину рахунку з короткими найменуваннями товарів оформіть у вигляді таблиці.
Створити рахунок для одного товару оцінюється як добре, а для двох – дуже добре.
13. Створіть поле-формулу.
Виберіть по черзі поля Кількість і Ціна, натисніть на кнопку Параметри поля і назвіть поля закладками k і с відповідно, а також увімкніть для них параметр Обчислювати на виході. Тоді формула, яку треба буде вставити для обчислення поля Сума, із зазначенням формату виведення (не менше двох цифр до коми і точно дві цифри після неї) матиме вигляд =&*с\##, 00. Вставте цю формулу як стандартне поле командою Вставити => Поле => формула.
Сервіс => Макрос => Почати запис => Дайте ім'я макросу і призначте макрос клавішам => У діалоговому вікні Налаштовування клацніть у рядку Нова комбінація клавіш і натисніть деяку комбінацію на клавіатурі, наприклад, АН+р => Зберігати в поточному документі, а не в Normal.dot => Призначити => Закрити. Розпочався запис макросу. Тепер усі дії користувача (крім переміщення вказівника миші) будуть записані. Коли розпочнеться записування макросу, виконайте такі дії: Вставити => Рисунок => Картинки => Виберіть картинку, яка означатиме логотип фірми, з меню => Вставити => Зупиніть записування.
На екрані є панель Зупинити записування з кнопками Зупинити (ліворуч) і Пауза (праворуч). Натисніть на кнопку Зупинити і закрийте це вікно. Макрос створено.
18. Виконайте макрос вставляння картинки у верхній лівий кут бланка.
Розмістіть курсор у позицію вставки і натискайте на Alt+p. Зменшіть картинку й обгорніть її текстом тощо, щоб структура бланка не змінилася.
Практична комплексна робота № 14
Тема
MS Word. Створення звіту з розділу «Редактор текстів».
Мета
Вміти створювати й опрацьовувати великі документи. Ознайомитися з поняттям головного документа.
План
Теоретичні відомості
1. Поняття про режим відображення структури документа.
Один великий документ (звіт, книжку, збірник праць) можна створювати з окремих готових частин як результат колективної роботи групи виконавців. І навпаки, готовий документ можна поділити на частини і доручити їх доопрацювання різним виконавцям.
Документ, який складається чи складатиметься з інших документів, називається головним. Для роботи з таким документом є режим структури (Вигляд => Структура). Отже, є два способи роботи над головним документом: 1) можна створювати головний документ «з нуля», вкладаючи в нього піддокументи; 2) можна структурувати готовий великий документ.
У режимі структури документ має вигляд маркованих абзаців. Бажано, щоб такі абзаци були згруповані в параграфи із заголовками. Для роботи зі структурою відкривається панель інструментів Структура (рис. 36), яка містить кнопки підвищення/пониження рівнів заголовків; переміщення абзаців і їх розгортання (+) чи згортання (-); список рівнів, які відображаються; кнопку для відображення по одному рядку з абзацу; кнопку для відображення/приховування форматування.
У нижньому рядку є такі кнопки: 1) поновити зміст; 2) перейти до змісту; 3) головний документ чи структура і кнопки, властиві для режиму роботи з головним документом: 4) перейти в головний документ чи у вкладені; 5) створити вкладений документ; 6) вилучити (скасувати) вкладеність; 7) вставити вкладений документ; 8) об'єднати; 9) розділити; 10) заблокувати документи.
Рис. 36. Панель Інструментів Структура.
Важливо, щоб документ містив абзаци, які мають стилі заголовків різних рівнів. Тоді, щоб у точку вставки вставити зміст великого документа (зміст програма сформує автоматично), достатньо виконати команди Вставити => Посилання => Зміст і покажчики => Зміст => ОК.
2. Робота з головним документом. Щоб деякий параграф перетворити у вкладений документ, його потрібно вибрати і скористатися кнопкою № 5. Цей параграф автоматично збережеться на диску поряд з головним документом у файлі, що відповідає назві параграфа (першому реченню). Перейшовши за допомогою кнопки № 4 в головний документ, побачимо лише адресу вкладених документів, які відтепер можна редагувати незалежно від головного. Власне це дає змогу організувати колективну роботу над великим документом групі виконавців, де одна особа може виконувати функції керівника проекту і простежувати всі етапи його створення. Відкриваючи головний документ, можна бачити зміни, які вносить колектив виконавців.
3. Друкування документа. Друкувати можна весь документ, окремий вибраний фрагмент чи окремі сторінки. Не забувайте пронумерувати сторінки перед друкуванням і виконати попередній перегляд документа, щоб переконатися у правильному заповненні всіх сторінок. Переконайтеся, що правильно вибрано драйвер принтера, оскільки в протилежному випадку можна отримати спотворений документ. Варто відразу задавати кількість копій і порядок їх друкування. Якщо документ друкують з двох боків аркуша, то задають двобічне друкування. Для зберігання тонеру в лазерних принтерах чернеткові документи друкують у режимі чернеток. Якщо ж друкування передбачається виконати з ком п'ютера, де немає програми MS Word, то друкують у файл, який можна роздрукувати засобами операційної системи комп'ютера.
Хід роботи
Вставте після титульної сторінки як окремі параграфи документи з файлів з: 1) одним листом, 2) резюме, 3) форматованим вручну текстом, 4) двома таблицями, 5) діаграмою, 6) рисунком, 7) блок-схемою, 8) організаційною діаграмою, 9) квитанцією, 10) програмою заходів, 11) рекламною сторінкою фірми, 12) листами розсилки, 13) електронним рахунком.
3. Поіменуйте параграфи звіту.
Вимкніть режим автостворення списку (автоформат під час введення). Перед кожним елементом введіть номер і відповідну назву, починаючи з листа, наприклад, 1. Мій лист.
Наберіть на початку другої сторінки слово «Зміст» звичайним стилем і вставте після нього зміст командами Вставити => Посилання => Зміст і покажчики => Зміст => ОК.
Для цього пронумеруйте і поіменуйте чотири листи розсилки і надайте цим елементам стиль Заголовок 2.
Виберіть вигляд Структура документа.
Практична робота № 15
Тема
MS Publisher. Створення стандартних публікацій.
Мета
Уміти готувати до друку швидкі публікації: резюме, бланки, буклети, бюлетні, інформаційні таблички, календарі, каталоги товарів, конверти, меню, оголошення, плакати, при вітання тощо.
План
Теоретичні відомості
1. Запуск програми і вигляд вікна. Видавнича система Microsoft Publisher призначена для підготовки професійних публікацій. Запуск програми здійснюється з головного меню Windows. Після виконання команд Файл => Створити => Публікації для друку => Швидкі публікації отримаємо вікно програми (рис. 37).
Вікно, крім вже відомих елементів, містить ліворуч вузьку вертикальну панель для роботи з об'єктами і область задач з командами для розв'язування задачі створення швидкої публікації відповідно до зразка макета чи шаблону. Програма містить велику кількість зразків макетів і шаблонів стандартних публікацій. Достатньо у вибраний з меню зразок макета ввести потрібні тексти, змінити розташування об'єктів до вподоби – і отримаємо майже оригінальну публікацію. Файл публікації зберігається з розширенням назви pub.
Програма має заготовки веб-сайтів і бланків для електронних листів, але ці теми ми тут не розглядатимемо.
Рис. 37. Вікно програми Publisher зі зразком публікації-вітання.
2. Публікації для друку. Публікації для друку (Publications for Print) – це заготовки публікацій на вибрані теми. Заготовок є декілька десятків. Наведемо найцікавіші:
Заготовка складається із декількох текстових блоків і графічних елементів, виконаних у певному стилі. Поєднання матеріалів публікації і стилів називають макетом (Publication Design). Зразків макетів для кожної заготовки є близько вісімдесяти: Астро, Метелик, Букет, Хвилі, Геометрія, Горизонт, Рух та ін.
До зразка макета користувач може застосувати кольорову схему (Color Scheme) до вподоби зі списку: Альпійську, Гори, Гранат, Дощ, Захід тощо, а також шрифтову схему (Font Scheme): Архівну, Базову, Віртуальну тощо.
Деколи варто змінити тло публікації (Background) чи оформити текстові блоки різноманітними заливками за допомогою команд з контекстного меню текстового блоку: Формат блоку => Заливка => Способи заливки. Тут також варто вибрати стилі ліній: Кольори і лінії => Стиль => Узорна рамка тощо.
Можна створити оригінальну власну заготовку публікації й надалі використовувати її як шаблон (Template). Для цього до публікації застосовують команду Зберегти як... (Save As...) і змінюють тип файлу на Шаблон (Publisher Template).
3. Створення резюме. Є три види резюме: 1) початкового рівня; 2) хронологічне; 3) біографічне. Перше резюме містить такі блоки: прізвище особи, адреса фірми чи домашня, мета подання резюме, освіта, нагороди, досвід роботи, робота на громадських засадах, список осіб, які можуть надати рекомендації. Друге резюме створюють особи зі значним досвідом, де передбачено блок описування попередніх місць роботи у хронологічному порядку із зазначенням посад та обов'язків. Зверніть увагу, що у багатьох країнах, наприклад у США, спочатку описують останнє місце праці (останнє досягнення тощо). Третє резюме призначене головно для науковців та освітян. У ньому детально зазначають закінчені навчальні установи, нагороди, стипендії, гранти, посади, публікації, рекомендації і лише після цього подають адресу.
Кожне резюме може бути оформлене одним із трьох стилів: а) орнамент -тексти центровані; б) пряма лінія – тексти вирівняні до лівого краю, але зміщені до центру сторінки; в) прямі кути – тексти вирівняні до лівого краю, відступ від лівого поля незначний.
4. Поняття текстового блоку. На відміну від документа програми MS Word публікація складається лише з об'єктів. Об'єкти розташовують на сторінці у певних місцях. Головним об'єктом є текстовий блок (TextBox), який називають кадром (написом) у текстовому редакторі MS Word.
На сторінці може бути один чи декілька текстових блоків. У режимі роботи з об'єктами текстові блоки прийнято переміщати і змінювати їхні розміри з метою надання абзацам тексту потрібного вигляду. Текстовий блок може містити картинки, таблиці тощо. Таблиця тут також є об'єктом, її можна переміщати в середині блоку.
Переміщення об'єктів виконують методом перетягування, навівши вказівник миші на межу об'єкта, де він змінює І-подібний вигляд на хрестоподібний зі стрілками. Розміри об'єктів можна змінювати, перетягуючи їх обмежувальні маркери.
Текстові блоки прийнято з'єднувати у ланцюг, особливо тоді, якщо деякий блок переповнений чи коли потрібно продовжити введення тексту на наступній сторінці. Щоб створити ланцюг, слід виконати такий алгоритм: 1) заздалегідь вставити у публікацію порожній текстовий блок командою Вставити (Insert); 2) повернутися у блок, заповнений текстом; 3) клацнути на панелі інструментів на кнопці із зображенням ланцюга і 4) клацнути в межах порожнього текстового блоку.
Сторінка також є об'єктом, до якої можна застосувати дії вилучення і вставляння за допомогою контекстного меню номера сторінки. Номери сторінок зазначені у рядку статусу. Вони слугують для переміщення в межах багатосторінкової публікації.
5. Застосування стилів. Стиль – це сукупність значень параметрів форматування абзацу. Стиль створює користувач під час роботи над публікацією. Він же надає йому певну назву. Назва поточного стилю (Normal тощо) відображається першою на стандартній панелі інструментів. Клацнувши на стрілці поля-списку стилю, можна побачити назви інших доступних стилів.
У видавничих системах не прийнято вводити великі тексти з клавіатури, їх імпортують з файлів інших форматів, найчастіше з програми MS Word. Якщо навіть тексти набирають, то вручну їх не форматують. Власне стилі призначені для автоматизації процесів форматування абзаців з текстом. Стилів має бути небагато, як ось у цій книжці: стиль для заголовка публікації, два стилі для заголовків розділів і параграфів, стиль для абзаців основного тексту, стиль для підписання рисунків і таблиць, стиль для вправ і практичних робіт.
Стиль створюють командами Формат => Стилі і Форматування => Створити Новий Стиль. Далі вводять назву стилю, наприклад Мій текст, і, користуючись кнопками Шрифт, Абзац тощо, відкривають діалогові вікна, де задають потрібні значення параметрів шрифту й абзацу. Після натискання на кнопку ОК заголовок стилю буде у списку стилів.
Стилі застосовують так. Спочатку курсор розміщують у деякому абзаці. Розкривають список стилів і вибирають потрібний – текст у цьому абзаці зміниться відповідно до параметрів стилю.
Перевага від застосування стилів суттєва. Якщо потрібно змінити вигляд публікації, то не треба змінювати вигляд усіх абзаців вручну. Достатньо внести зміни до описів створених стилів і текст у всій публікації зміниться автоматично. Це роблять так. Виконують команди Формат => Стилі і Форматування і у списку стилів вибирають потрібну назву. Клацають над нею правою клавішею миші та виконують команду зі списку: Перейменувати, Вилучити, Модифікувати (найчастіше саме цю). А далі діють так, як під час створення стилю вперше.
Хід роботи
Тестові завдання для контролю знань:
1. Як вiдкрити програму "Провoдник"?
2. Що таке повний шлях до файлу?
3. Як перемiстити файл або папку?
4. Що таке поточний диск?
5. Для пошуку файлу чи папки потрібно:
6. Команда, що супроводжується додатковою позначкою у вигляді трьох крапок означає, що при активізації цієї команди:
7. Перерахуйте способи завантаження програм на виконання у середовищі Windows-98:
8. За допомогою яких команд змінюється розмір позначок у вікнах "Мой компьютер" та програми "Проводник":
9. Вікно "Мой компьютер" призначено для:
10. Панель завдань на Робочому столі Windows 98 може бути розташована:
11. Ms-DOS, Windows 98, Windows XP, Unix, Linux – це:
12. Що таке форматування?
13. Які функції виконує операційна система?
14. Один байт це є …
15. Пристрій для виводу на екран тестової та графічної інформації називається:
16. Для збереження нового документу використовують команду:
17. Комбінація клавіш для вставки фрагмента тексту:
1). Ctrl+O;
2). Ctrl+P;
3). Ctrl+C;
4). Ctrl+V.
18. Для виділення усього документу необхідно натиснути:
1). Ctrl + А;
2). Shift + А;
3). Alt + A;
4). Ctrl + V.
19. Для вставки малюнка необхідно задати команду:
1). Вставка/Рисунок;
2). Сервис/Вставка/Рисунок;
3). Правка/Вставка/Рисунок;
4). Вставка/ Объект/Рисунок.
20. Команда для вставки спеціальних символів:
1). Правка/Символ;
2). Формат/Специальный символ;
3). Вставка/Символ;
4). Вставка/Специальный символ.
21. Створити об'єкт WordArt можна за допомогою:
1). Панелі інструментів Рисование;
2). Панелі інструментів Настройка изображения;
3). Команди Вставка/ Объект WordArt;
4). Команди Формат/ Объект/ WordArt.
22. Команда для сортування таблиці
1). Правка/Сортировка;
2). Формат/Таблица/Сортировка;
3). Таблица/Сортировка;
4). Сервис/Сортировка.
23. Які необов'язкові елементи вікна?
24. Які файли можуть бути виконані на ПЕОМ?
25. Що таке повне iм'я файлу?
26. Для чого призначена програма "Провoдник"?
27. Елементи вікна Windows:
28. Визначення зайнятого та вільного обсягу пам'яті на логічному диску здійснюється через:
29. Як визначити технічні характеристики комп'ютера:
30. За якими ознаками можуть бути упорядковані піктограми у вікнах "Мой компьютер" та програми "Проводник":
32.Панель iнструментiв у програмi "Провoдник" – це
33. Що таке операцiйна система?
34. Перерахуйте можливі стани активного вікна Windows:
35. Створення ярлика на Робочому столі передбачає:
36.Контекстне меню об'єкту Windows 98 виводить:
37. Вкажіть послідовність дій при копіюванні об'єктів за допомогою маніпулятора "миші":
38. Елементи з головному меню програми "Проводник" означають:
39 .Для тестування комп'ютера та логічних дисків на наявність вірусів вами будуть обрані:
41. Програмне забезпечення, призначене для управління ресурсами комп'ютера та процесами (прикладними програмами), що використовують ці ресурси називається
42. Що таке Вінчестер (Hard Disk Driver(HDD))?
43. Програма для тестування комп'ютера, для виконання базових функцій щодо обслуговування пристроїв комп'ютера, програма SETUP для установки конфігурації комп'ютера розміщується в:;
44. Найменша одиниця інформації це є …
45. Класифікація інформації за функціями управління
46. Для збереження документу під новим іменем використовують команду
1). Правка/Сохранить как
2). Файл/Сохранить
3). Файл/Сохранить как
4). Сервис/Сохранить как
47. Команда для встановлення параметрів абзацу:
1). Формат/Параметры/Абзац;
2). Вид/Абзац;
3). Сервис/Абзац;
4). Формат/Абзац.
48. Для виділення рядка тексту необхідно:
1). Двічі клацнути ЛКМ в рядку;
2). Двічі клацнути ЛКМ у смузі виділення навпроти рядка;
3). Один раз клацнути ЛКМ у смузі виділення навпроти рядка;
4). Натиснути ПКМ і у контекстному меню вибрати команду Выделить строку.
49. Команда встановлення способів вирівнювання тексту:
1). Формат/ Абзац;
2). Формат/ Выравнивание;
3). Вид/ Выравнивание;
4). Формат/ Текст.
50. Команда для розбиття документу на колонки:
1). Правка/Колонки;
2). Формат/ Колонки;
3). Вставка/ Колонки;
4). Вид/ Колонки.
51. Чим відрізняється графічний об’єкт Word від імпортованого малюнку:
1). Нічим, це однакові з точки зору Word об’єкти;
2). Різний розмір і розміщення;
3). Для малюнку не можна змінити розмір, а для графічного об’єкту Word можна;
4). Малюнок не зберігається у документі і при перенесенні файла документу треба переносити і файл з малюнком.
1). вузька вертикальна смуга внизу екрана;
2). широка вертикальна смуга внизу екрана;
3). вузька горизонтальна смуга внизу екрана;
4). Широка вертикальна смуга внизу екрана
53. Коли з'являється смуга прокрутки у вікні Windows:
54. Для створення ярлику, для деякого об'єкта, на Робочому столі необхідно:
55. Команда меню з додатковою позначкою у вигляді стрілки (наприклад, "Программы > ") означає, що при активізації цієї команди:
56. CD-ROM, дискети, оптичні диски – це:
57. Якими ресурсами керує операційна система?
58. Енергозалежний запам'ятовуючий пристрій, який використовується процесором для збереження
59. Що таке факс-модем?
60. Поняття економічної інформації
61. Які файли можуть бути виконані на ПЕОМ?
62. Що таке повне iм'я файлу?
63. Для чого призначена програма "Провoдник"?
64. Елементи вікна Windows:
65. Визначення зайнятого та вільного обсягу пам'яті на логічному диску здійснюється через:
66. Як визначити технічні характеристики комп'ютера:
67. За якими ознаками можуть бути упорядковані піктограми у вікнах "Мой компьютер" та програми "Проводник":
68. Коли з'являється смуга прокрутки у вікні Windows:
69. Для створення ярлику, для деякого об'єкта, на Робочому столі необхідно:
70. Команда меню з додатковою позначкою у вигляді стрілки (наприклад, "Программы > ") означає, що при активізації цієї команди:
71. CD-ROM, дискети, оптичні диски – це:
72. Якими ресурсами керує операційна система?
73. Енергозалежний запам'ятовуючий пристрій, який використовується процесором для збереження
74. Що таке факс-модем?
75. Поняття економічної інформації
76. Абзац - це
1). Фрагмент тексту, який закінчується крапкою;
2). Фрагмент тексту, який закінчується крапкою і в якому відступлений перший рядок;
3). Будь-який фрагмент тексту;
4). Фрагмент тексту, який закінчується символом кінця абзацу.
77. Для переміщення текстового курсору на початок документу необхідно натиснути
1). Shift + Home;
2). Home;
3). Ctrl + Home;
4). Ctrl + ↑.
78. Для виділення абзацу тексту необхідно
1). Двічі клацнути ЛКМ в абзаці;
2). Двічі клацнути ЛКМ у смузі виділення навпроти абзацу;
3). Один раз клацнути ЛКМ у смузі виділення навпроти абзацу;
4). Натиснути ПКМ і у контекстному меню вибрати команду Выделить абзац.
79. Команда для зміни параметрів шрифту
1). Формат/Шрифт;
2). Правка/Шрифт;
3). Вставка/Шрифт;
4). Вид/Шрифт.
80. Команда для створення списку
1). Правка/Список;
2). Формат/ Список;
3). Вставка/ Список;
4). Вид/ Список.
81. Команда для створення таблиці
1). Вставка/Таблица;
2). Формат/Таблица;
3). Таблица/Добавить/Таблица;
4). Файл/Добавить таблицу.
83. Визначення обсягу папки здійснюється через:
84. . Для виклику контекстного меню об'єкту Windows 98 необхідно:
85. На алгоритмічній мові програмується
86. На якій платі розміщується мікропроцесор та пам'ять комп'ютера?
87. Тактова частота – основна характеристика
88. Системи числення
89. Частина комп'ютера, що містить системну плату називається
90. Команда перегляду документу перед друком
1).Формат/ Предварительный просмотр;
2).Файл/Предварительный просмотр;
3).Вид/ Предварительный просмотр;
4).Сервис/Просмотр документа.
91. Для чого призначені символи "-" у лiвiй частинi вiкна "Проводник"?
92. Що таке папка?
93. В яких одиницях вимiрюється ємність пам'ятi комп'ютеpа?
94. Як виконується переміщення об'єкта за допомогою маніпулятора "миша":
95. Чи можна змінити назву ярликів:
96. Процедура завершення сеансу роботи з Windows 98 відбувається:
97. Як швидко упорядкувати вікна на поверхні Робочого столу:
98. Об'єкти заголовка вікна:
99. Визначення обсягу папки здійснюється через:
100. Для виклику контекстного меню об'єкту Windows 98 необхідно:
101. На алгоритмічній мові програмується
102. На якій платі розміщується мікропроцесор та пам'ять комп'ютера?
103. Тактова частота – основна характеристика
104. Системи числення
105. Частина комп'ютера, що містить системну плату називається
106. Команда перегляду документу перед друком
1) Формат/ Предварительный просмотр;
2) Файл/Предварительный просмотр;
3) Вид/ Предварительный просмотр;
4) Сервис/Просмотр документа.
107. Для переміщення текстового курсору на початок рядка необхідно натиснути:
1) Shift + Home;
2) Home;
3) Ctrl + Home;
4) Ctrl + ←.
108. Для вставки тексту в рамку необхідно задати команду:
1) Вставка/Рамка;
2) Вид/Рамка;
3) Формат/Рамка;
4) Формат/Границы и заливка.
109. Команда для встановлення параметрів сторінки
1) Файл/Параметры страницы;
2) Правка/Параметры страницы;
3) Вид/Параметры страницы;
4) Файл/Параметры /Страница.
110. Команда для зміни масштабу
1) Правка/Масштаб;
2) Формат/ Масштаб;
3) Вставка/ Масштаб;
4) Вид/ Масштаб.
111. Як додати новий рядок у кінець таблиці
1) Задати команду Правка/Вставить;
2) Перейти в нижню праву комірку і натиснути Tab;
3) Розмір таблиці задається при створенні і не може бути змінений;
4) Виділити рядок і пересунути його мишкою в кінець таблиці.
112. З чого складається вікно об'єкта?
113 Абзац - це
1) Фрагмент тексту, який закінчується крапкою
2) Фрагмент тексту, який закінчується крапкою і в якому відступлений перший рядок
3) Будь-який фрагмент тексту
4) Фрагмент тексту, який закінчується символом кінця абзацу
114. Для переміщення текстового курсору на початок документу необхідно натиснути
1. Shift + Home
2. Home
3. Ctrl + Home
4. Ctrl + ↑
115. Для виділення абзацу тексту необхідно
1. Двічі клацнути ЛКМ в абзаці
2. Двічі клацнути ЛКМ у смузі виділення навпроти абзацу
3. Один раз клацнути ЛКМ у смузі виділення навпроти абзацу
4. Натиснути ПКМ і у контекстному меню вибрати команду Выделить абзац
116. Команда для зміни параметрів шрифту
1. Формат/Шрифт
2. Правка/Шрифт
3. Вставка/Шрифт
4. Вид/Шрифт
117. Команда для створення списку
1. Правка/Список
2. Формат/ Список
3. Вставка/ Список
4. Вид/ Список
118. Команда для створення таблиці
1. Вставка/Таблица
2. Формат/Таблица
3. Таблица/Добавить/Таблица
4. Файл/Добавить таблицу
119. З чого складається вікно об'єкта?
120. Як вiдкрити програму "Провoдник"?
121. Для чого призначені символи "+" в лiвiй частинi вiкна "Провoдник"?
122. Файлова система – це
123. Що таке розширення iменi файлу?
124. Об'єкт "Корзина" використовується для:
125. Основним шляхом доступу до налагодження інтерфейсу користувача в Windows є:
126. ОС Windows 98 є
127. Як ввімкнути / вимкнути Панель інструментів у вікнах "Мой компьютер" та програми "Проводник":
128. Прямокутна область екрану для організації взаємодії між користувачем та програмою називається:
129. Панель "Microsoft Office" призначено:
130. Панель завдань ОС Windows 98 складається
131. Які мови використовуються в програмуванні?
132. Після відключення живлення комп'ютера втрачаються дані, що містяться в:
133. Електронна схема, яка призначена для управління комп'ютером та для виконання арифметико-логічних обчислень називається:
134. Класифікація ІС по об'єкту автоматизації;
135. Поняття – інформація
136. Яке розширення має документ Word?
1) txt;
2) do;
3) bmp;
4) exe.
137. Для переміщення текстового курсору на кінець документу необхідно натиснути
1) Shift + End;
2.)Page Down;
3) Ctrl + End;
4) Ctrl + ↓.
138. Для нумерації сторінок документу необхідно задати команду
1) Вставка/Номера страниц;
2) Вид/Номера страниц;
3) Формат/Страница;
4) Правка/Страница.
139. Команда для вставки колонтитулів
1) Вид/Колонтитулы;
2) Вставка/Колонтитулы;
3) Формат/Колонтитулы;
4) Файл/Колонтитулы.
140. Створити об'єкт WordArt можна за допомогою
1) Панелі інструментів Рисование;
2) Панелі інструментів Настройка изображения;
3) Команди Вставка/ Объект WordArt;
4) Команди Формат/ Объект/ WordArt.
141. Команда для виведення панелі інструментів на екран
1) Вставка/Панели инструментов;
2) Вид/Панели инструментов;
3) Файл/Панели инструментов;
4) Окно/Панели инструментов.
143.Як скопiювати файл у середовищi програми "Провoдник"?
144.Панель iнструментiв у програмi "Провoдник" – це
145. Що таке операцiйна система
146. Перерахуйте можливі стани активного вікна Windows:
147. Створення ярлика на Робочому столі передбачає:
148.Контекстне меню об'єкту Windows 98 виводить:
149. Вкажіть послідовність дій при копіюванні об'єктів за допомогою маніпулятора "миші":
150. Команда для створення списку
1) Правка/Список;
2) Формат/ Список;
3) Вставка/ Список;
4) Вид/ Список.
Завдання
для індивідуальної роботи
Індивідуальна робота передбачає самостійне виконання обов’язкових завдань і підготовку звіту. Звіт подається у електронному вигляді. Кожне завдання готується на окремому аркуші і в окремому файлі. Ім’я файлу повинно містити прізвище виконавця і номер завдання, наприклад Ivanov_5.doc. Усі аркуші звіту, крім титульного листа, повинні мати верхній колонтитул, вирівняний по центру, з текстом “Завдання № **”; і нижній колонтитул, вирівняний по лівому краю з текстом “Виконав: Прізвище, ініціали”. Параметри сторінки: верхнє, нижнє і праве поля – 2 см; ліве поле – 3 см; орієнтація паперу – книжкова (якщо не вказано інакше). Гарнітура шрифту – Times New Roman або Arial.
1 підгрупа 11 групи – вітання з Новим роком
2 підгрупа 11 групи – вітання з Днем захисника Вітчизни
1 підгрупа 12 групи – вітання з 8 Березня
2 підгрупа 12 групи – вітання з Днем св. Валентина
1 підгрупа 13 групи – вітання з 1 вересням
2 підгрупа 13 групи – вітання з Днем студента
1 підгрупа 14 групи – вітання з Днем факультету
2 підгрупа 14 групи – вітання з Днем Незалежності
ЛІТЕРАТУРА
1.Андреев А.Г. и др. Microsoft Windows 2000 Professional. Русская версия/ Под общ. ред. А.Н.Чекмарева и Д.Б.Вишнякова.- СПб.:БХВ-Петербург, 2002.-752 с.
2.Беленький Ю., Власенко С. Microsoft Word 2000.- СПб.:БХВ-Петербург, 2002.-992 с.
3. Беспалов В.М. та ін. Інформатика для економістів: Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2003. – 788 с.
4.Борланд Р. Эффективная работа с Word 2000.- СПб.: Питер, 2000.- 960 с.
5. Ботт Эд, Леонард Вуди. Использование Microsoft Office XP. Специальное издание. : Пер. с англ. – М. : Издательский дом «Вильямс», 2002. – 912 с.
6. Інформатика: Комп’ютерна техніка. Комп’ютерні технології. Посіб./За ред.О.І.Пушкаря – К.: Видавничий центр „Академія”, 2004. – 696 с.
7. Кравчук С.О., Шонін В.О. Основи комп’ютерної техніки: Компоненти, системи, мережі. – К,: ІВЦ „Видавництво „Політехніка””, 2005.- 344 c.
ЗМІСТ
Практична робота №1.
Ознайомлення з комп'ютером і операційною
системою MS Windows. Вікна та дії з ними.
Властивості робочого столу, вікна папки та диска.
Практична робота №2.
MS Windows. Головне меню. Запуск програм.
Практична робота №3.
MS Windows. Папки, файли та ярлики.
Практична робота №4
MS Windows. Програми Провідник і Total Commander.
Практична робота №5
MS Windows. Архіватори. Антивіруси. Робота з дисками.
Практична робота №6
MS Word. Створення документа.
Практична робота №7
MS Word. Форматування документа. Списки.
Практчна робота №8
MS Word. Майстри і шаблони.
Практична робота №9
MS Word. Форматування стилями. Буфер обміну.
Практична робота №10
MS Word. Побудова таблиць і діаграм. Колонки.
Практична робота №11
MS Word. Рисунки. Формули.
Практична робота №12
MS Word. Дії з об'єктами. WordArt.
Практична робота №13
MS Word* Стандартні поля. Поля злиття. Поля форми. Макроси.
Практична робота №14
MS Word. Створення звіту з розділу «Редактор текстів».
Практична робота №15
MS Publisher. Створення стандартних публікацій.
Тестові завдання для контролю знань
Завдання для індивідуальної роботи
Література