Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Один святий мав видіння дороги в Небо. Він побачив стежину, яка піднімалася від землі уверх. Вся вона була всипана осколками, колючками, покрита ямами, які символізували людські немочі, гріхи, провини. По ній ішов великий натовп людей. Всі ранилися, наступаючи на осколки, чіпляли колючки, дехто падав у провалля. Лише попереду чоловік та жінка легкими кроками, оминаючи всі перешкоди, швидко добралися до брами Неба. Тим чоловіком був Ісус Христос, а жінкою – Марія, Його мати, яка ступала слід у слід за своїм сином. Саме ці дві людини – Ісус і Марія – відкрили людству шлях у Небесне Царство та першими пройшли його.
Роль Ісуса та Його значення для нас беззаперечне. Він Бог, Месія, Спаситель. Але чи можна поруч з Ним ставити Богородицю? Для багатьох християн почитання Марії, яке вона має в Католицькій Церкві, є майже ідолопоклонством, творенням собі кумира. Одна вчителька у своєму свідченні для одної книги ділиться своїми враженнями: «Марія для мене може бути прикладом жінки, матері, взірцем віри. Але я не можу прийняти її Непорочне Зачаття, її дівство, те, що робить її далекою від нас, людей, те, що робить з неї божество».
Чи насправді Богородиця є такою далекою від нас, такою божественною, як це подається цій вчительці? Подивімося на історію її життя. Батьки Марії були бездітними до старих літ. Безплідність і бездітність у ці часи вважалася Божим прокляттям. Священики в Єрусалимському храмі навіть не хотіли приймати від них жертви на храм, оскільки не можна було приймати жертви від проклятих. Однак Йоаким і Анна не нарікали на Господа, залишалися вірними Йому та в покорі просили Його дарувати їм дітей. І Господь вислухав молитви цих праведників. На схилі життя в них народилася донька, Марія, яку вони у знак подяки за цей дар вирішили посвятити на службу Богові й віддали на виховання при Єрусалимській святині. Тут Марія виховувалася в побожності серед священиків та інших дівчат. Коли настав час виходити заміж, Марія приймає надзвичайне для Ізраїля рішення – вирішує залишитись дівою, щоб служити лише Богові. Це було вперше в історії вибраного народу, щоб дівчина відмовилася від подружжя, від народження дітей задля любові до Господа. Священики прийняли її рішення та знайшли для неї чоловіка, який погодився зберегти її дівство. Цим чоловіком був праведний Йосиф.
Згодом Марія зачала від Святого Духа. Святий Йосиф також помічає вагітність своєї дружини. В якій ситуації він опиняється? Він дав обіцянку священикам храму зберегти її дівство. Разом з тим Йосиф знає, що Марія вагітна не від нього. Але отримавши об’явлення від ангела, він вірить Богові. «Ангел Господній з'явився йому уві сні й мовив: “Йосифе, сину Давида, не бійсь узяти Марію, твою жінку, бо те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа. Вона породить сина, і ти даси йому ім'я Ісус, бо він спасе народ свій від гріхів їхніх.” А сталося все це, щоб здійснилось Господнє слово, сказане пророком: “Ось, діва матиме в утробі й породить сина, і дадуть йому ім'я Еммануїл, що значить: З нами Бог.” Прокинувшись від сну, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній» (Мт. 1, 20-24). Марія та Йосиф були такими самими людьми, як і ми. Вони не були якимись особливими, надзвичайними. І повірити Марії, що вона зачне від Святого Духа, як і Йосифові повірити в те, що його дружина має дитя від Бога, була так само складно, як було би складно повірити в це і нам. Однак вони довіряли Богові, вірили в Його всемогутність, у те, що для Бога нема нічого неможливого. Тому завдяки їх вірі та завдяки побожності Йоакима й Анни став можливим прихід у наш світ Бога. Але ставши матір’ю Божого Сина, Марія не отримала спокійного та щасливого в людському розумінні життя. Відразу після народження Ісуса Пресвята Родина мусить втікати в Єгипет, долати довгі відстані і небезпеки дороги, кілька років жити на чужині, серед чужого народу. Вернувшись назад, вони мусять працювати, щоб прожити, трудитись так, як всі інші.
Як бачимо, все особливе, що було в житті Марії, походило з її віри та любові до Бога. Її віра, віра доньки праведних батьків, спричинилася до того, що Слово стало тілом. За дві тисячі років існування християнства Церква сформувала своє вчення відносно Марії та виклала його в основних правдах віри. Церква вказує, яка роль Богородиці в історії людства та яке значення ця жінка має в нашому сьогоденному житті.
Найперше, ми визнаємо Марію Богородицею, матір’ю нашого Бога і Спасителя Ісуса Христа. Під час одної з промов Ісуса якась «жінка, піднісши голос з-між народу, мовила до нього: “Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили» (Лк. 11, 27). Багато людей так думають і сьогодні – що щастя Богородиці, її блаженство полягало в тому, що вона народила Месію. Однак Христос виправляє цю думку і вказує на справжню причину блаженства Марії: “Справді ж блаженні ті, що слухають Боже слово і його зберігають” (Лк. 11, 28). Дійсно, щастя і заслуга Богородиці не в тому, що вона стала матір’ю Бога, а в тому, що вона слухала Боже Слово, шукала у своєму житті Господньої волі та намагалася сповнити її. «Щаслива та, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа» (Лк. 1, 45).
Більшість людей мають своє бачення власного життя, складають власні плани, ким вони мають стати, що зробити. Не так робила Богородиця. Всю свою увагу вона звертала на Господа, шукала того, що Він від неї очікував. Прийнявши рішення залишитись дівою, бути без дітей, вона погодилася з Господньою волею стати матір’ю. Не знаючи цілком Господніх планів щодо неї та її Сина, вона в покорі приймала все, зберігаючи «всі ці слова у своїм серці» (Лк. 2, 51).
Ставши завдяки своїй вірі та любові до Бога матір’ю Божого Сина, Марія отримала від Господа ще одну надзвичайну благодать – її Непорочне Зачаття, тобто звільнення від первородного гріха. Кожна людина народжується з цією скверною – плямою гріховності. «Пренепорочна Діва Марія через виняткову благодать і благословення Всемогутнього Бога, у передбаченні заслуг Ісуса Христа, Спасителя людського роду, з першої миті свого зачаття була охоронена від усякої скверни первородного гріха». Отже, своєю згодою – “ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!” (Лк. 1, 38) – Богородиця не лише сподобилася стати матір’ю Спасителя, але і тим самим ще в момент свого зачаття була очищена від первородного гріха. Побожність та праведність її батьків та віра й вірність Богові звільнили Марію від полону зла, який загрожує кожній людині.
Будучи вільною від всього гріховного, проживши все життя у святості, будучи непорочною від моменту свого зачаття, Богородиця отримала ще один дар від Бога – Внебовзяття з душею й тілом. Тлінність тіла, його передання землі після смерті є наслідком гріхопадіння. Богородиця ж не підлягала цій карі, оскільки була вільною від гріха. Тому вона ціла – з душею й тілом – забирається до Неба. Там, у Небі, Марія далі залишається Божою матір’ю, матір’ю другої Божої Особи. І так, як на землі їй належала синівська пошана від Ісуса, так і в Небі Господь шанує Свою матір. Приклад цього маємо в євангельській розповіді про чудо в Кані Галилейській.
«Третього ж дня весілля відбувалося в Кані Галилейській, і була там мати Ісусова. Отож запрошено на те весілля й Ісуса та його учнів. Коли ж не вистачило вина, мати Ісусова й каже до нього: «Вина в них нема». Відрік їй Ісус: «Що мені, жінко, - а й тобі? Таж не прийшла година моя!» Але мати його мовила до слуг: «Що лиш скаже вам, - робіть». Було ж там шестеро кам'яних посудин на воду, щоб очищуватися по-юдейському; кожна вміщала дві або три мірки. Сказав їм Ісус: «Наповніть посудини водою». Вони й виповнили їх по вінця. А він їм далі каже: «Зачерпніть тепер та й несіть до старости весільного». Тож понесли. Коли ж покуштував староста воду, що на вино обернулась, - а не знав же, звідки воно взялося: слуги лише знали, котрі води зачерпнули були, - то закликав староста молодого і до нього мовив: «Всяк чоловік добре вино спершу подає, а гірше, - як уп'ються. Ти ж приховав добре вино аж он по сю пору». Ось такий чудес початок учинив Ісус у Кані Галилейській, і велич тим свою об'явив, - тож і учні його увірували в нього» (Йо. 2, 1-11).
Перше чудо на землі Спаситель чинить на прохання Своєї матері. Це було не оздоровлення, не вигнання бісів, а допомога у звичайній земській потребі. З розповіді виглядає, що це чудо не входило в плани Христа. Однак Він слухає Свою мати, і тим самим показує нам силу її заступництва та її любов до людей. У цьому виявляється велич Богородиці та її роль у житті людини – вона є нашою Заступницею перед своїм Сином. Ісус як люблячий Син, для якого заповідь шанувати батьків є чимось важливим, слухає Свою мати. Марія ж, вірна у всьому Богові, завжди просить те, що згідне з Божою волею.
На ІІ Ватиканському соборі Богородиця була проголошена також Матір’ю Церкви та Посередницею людського спасіння. Що означає це материнство? Марія стала матір’ю Ісуса. Матір’ю не лише людини, але Ісуса Боголюдини. Вона стала матір’ю Другої Божої Особи. І не лише тут, на землі, але і у вічності. Від моменту Благовіщення людина Марія стала матір’ю Бога, а завдяки Ісусу Христу людська природа тепер є в Божественній природі! Ставши матір’ю Христа, Марія, відповідно, є також Матір’ю Церкви, яка є Тілом її Сина. І не лише Матір’ю Церкви як зібрання вірних, але і кожного вірного зокрема. Марія народила Христа 2 тис. років назад тілесно, тепер же вона народжує Його в наших душах. Як тоді вона піклувалася про свою дитину, про одяг, їжу та виховання, так сьогодні Марія піклується про зростання Христа в кожній людині. Вона як наша Мати дбає, щоб жодна її дитина не загинула, але щоб у кожній душі народився Христос. І саме в цьому полягає її Посередництво – що завдяки Марії Бог прийшов у світ і завдяки їй кожен сьогодні має можливість черпати з джерела Спасіння, відкритого Христом.
Поки Богородиця була на землі, люди могли звернутися до неї з проханням, і вона могла відповісти звичайним способом. Але тепер, коли Марія є в Небі, засобом спілкування з нею є молитва. Молитва – це розмова з мешканцями Неба. Щоб звернутися до Богородиці, щоб попросити в неї заступництва, нам треба молитися. Найкращою молитвою до Богородиці є вервиця. Вервиця – це погляд на спасительну дію Бога у світі очима Богородиці. Двадцять таємниць вервиці – це двадцять подій, що довершили наше спасіння. Сутність цієї молитви полягає в тому, щоб подивитись на ці події так, як їх бачила Марія, намагатися прийняти світло її віри та довіри до Бога. Цією молитвою Богородиця в особливий спосіб плекає народження і зростання в наших душах і серцях свого Сина – Ісуса Христа.
На парафіях існують численні молитовні групи і спільноти, які присвячені почитанню Богородиці. Їх метою є допомогти Божій Матері народжувати Христа в людях. Спільнота вірних запрошує свою Матір допомогти їм на шляху віри. І Богородиця завжди виконає такі прохання. Редемптористи отримали від папи доручення поширювати культ ікони Матері Божої Неустанної Помочі. Ця назва ікони – Неустанної Помочі – передає глибинне значення Марії в людському житті. Вона – Мати Неустанної Помочі, яка постійно чуває над своїми дітьми та плекає в них те, що приведе їх до вічного щастя – до Бога.
Один святий мав велике бажання побачити Неба і постійно просив Господа про це. Нарешті Господь діслав до нього ангела, який мав провести святого Царством Божим і показати все, що б той хотів побачити. Святий у захваті ходив по Небу і захоплювався невимовною красою, щастю і радістю, які там панували. Але коли наблизився час вернутися на землю, він збентежено запитав ангела, чому тут не видно Пречистої Діви? Ангел відповів: «Її нема тепер тут. Вона постійно є на землі, серед людей, щоб допомагати своїм дітям».
Насправді, Богородиця була взята на Небо, але так, як Христос, «існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом» (Фил. 2,6), так і Богородиця не зупинилася на власному щасті перебування в Божому Царстві, але всю свою любов і зусилля скеровує на те, щоб такого самого щастя осягнули всі люди, і тому ми називаємо її Заступницею, тому ми звертаємося до неї в молитвах, тому ми її шануємо – як діти свою Матір.
Богородиця не є нашим ідолом, не є нашим кумиром. Вона – наша Мати, наша Помічниця в ділі спасіння, наша Заступниця перед своїм Сином, наш взірець віри та довіри до Бога!