Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Пенсійне забезпечення в Україні. Соціальні допомоги
ПЛАН
Громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законодавством.
Іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію нарівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міждержавними угодами.
Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.
У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).
Трудові пенсії:
за віком;
по інвалідності;
в разі втрати годувальника;
за вислугу років.
Право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених законодавством:
а) особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів,- за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України;
б) особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України;
в) члени творчих спілок, а також інші творчі працівники, які не є членами таких спілок, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України;
г) інші особи, які підлягають державному соціальному страхуванню;
д) працівники воєнізованих формувань, які не підлягають державному соціальному страхуванню, особи начальницького і рядового складу фельд'єгерської служби;
е) вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти;
є) особи, які стали інвалідами у зв'язку з виконанням державних чи громадських обов'язків або у зв'язку з виконанням дій по рятуванню людського життя, охороні державної, колективної та індивідуальної власності, а також по охороні правопорядку;
ж) особи, які здійснюють догляд за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду;
з) члени сімей осіб, вказаних у цій статті, і пенсіонерів з числа цих осіб - у разі втрати годувальника.
Умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членів їх сімей встановлюються Законом України про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Їм надається також право на одержання пенсій на підставах, передбачених законодавством, незалежно від місця проходження військової служби. При цьому всі види грошового забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ враховуються нарівні із заробітною платою робітників і службовців.
Право на соціальну пенсію мають усі непрацездатні громадяни на умовах, що визначаються законодавством.
Особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Поряд з державним пенсійним забезпеченням трудящі мають право укладати договори добровільного страхування додаткової пенсії. Джерелом для виплати додаткової пенсії в системі Української державної страхової комерційної організації (Укрдержстрах) є
страховий фонд, який складається на 50 процентів з особистих внесків трудящих і на 50 процентів - з коштів державного бюджету України.
Пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України .
До відання Кабінету Міністрів України належать питання, пов'язані з реалізацією і додержанням гарантій, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Право на пенсію за віком мають:
чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не
менше 25 років;
жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не
менше 20 років.
Проте, у зв’язку із набранням законної сили Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI призначення пенсій за віком змінилося.
До досягнення 60 років право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
|
Пенсійний вік для жінок |
Дата народження |
|
55 років |
до 30.09.1956 |
|
55 років 6 місяців |
з 01.10.1956 по 31.03.1957 |
|
56 років |
з 01.04.1957.по 30.09.1957 |
|
56 років 6 місяців |
з 01.10.1957 по 31.03.1958 |
|
57 років |
з 01.04.1958 по 30.09.1958 |
|
57 років 6 місяців |
з 01.10.1958 по 31.03.1959 |
|
58 років |
з 01.04.1959 по 30.09.1959 |
|
58 років 6 місяців |
з 01.10.1959 по 31.03.1960 |
|
59 років |
з 01.04.1960 по 30.09.1960 |
|
59 років 6 місяців |
з 01.10.1960 по 31.03.1961 |
|
60 років |
з 01.04.1961 по 31.12.1961 |
Жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» передбачено, що до 1 січня 2015 року право дострокового виходу на пенсію за віком мають жінки, яким виповнилося 55 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнення з роботи. У цьому випадку розмір їх пенсії, обчислений відповідно до статті 27 та з урахуванням статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зменшується на 0,5 відсотка за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію.
Зменшення розміру пенсії за віком застосовується протягом усього періоду отримання пенсії незалежно від її виду.
Наприклад, жінці 14.08.1957 року народження, за її бажанням може бути призначено пенсію за віком у 55 років (а не у 56) за наявності у неї 30 років страхового стажу та якщо вона не працює. Але при цьому розмір її пенсії буде зменшено на 6% (по 0,5% за 12 місяців дострокового виходу на пенсію).
У разі коли така жінка до досягнення 56-річного віку працевлаштується, виплата дострокової пенсії на час роботи буде припинена. У цьому випадку після досягнення 56 років відсоток, на який зменшено розмір її пенсії, буде переглянуто з урахуванням кількості повних місяців страхового стажу, набутого за період роботи після дострокового виходу на пенсію.
У період до 1 січня 2015 року право виходу на пенсію у віці після досягнення 55 роківмають жінки, які мають не менше 30 років страхового стажу за умови звільнення з роботи . У цьому випадку розмір пенсії буде зменшено на 0,5% за кожний місяцьдострокового виходу на пенсію у період до досягнення 60 років. Зменшений розмір пенсії буде виплачуватись протягом всього періоду отримання пенсії. Відсоток, на який зменшено розмір пенсії, може бути переглянутий у випадку, коли особа після дострокового виходу на пенсію працевлаштувалася на роботу та відмовилася від отримання призначеної пенсії.
Підвищення пенсійного віку чоловікам – державним службовцям (та іншим чоловікам, пенсія яким призначається на умовах державних службовців):
Передбачається підвищення пенсійного віку чоловікам, які мають статус державного службовця, до 62 років, поступово, на 6 місяців у рік, починаючи з 1 січня 2013 року у період до 2016 року.
Жінкам, які мають право на соціальну допомогу (не мають права на пенсію) пенсійний вік підвищується поступово на 6 місяців у рік, до 63 років, починаючи з 1 жовтня 2011 року у період до 2020 року.
Пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров'я, внаслідок:
а) трудового каліцтва або професійного захворювання;
б) загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).
Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Залежно від ступеня втрати здоров'я інваліди поділяються на три групи.
Причини і групи інвалідності, а також час настання інвалідності встановлюються органами медико-соціальної експертизи, що діють на підставі Положення про них, затверджуваного Кабінетом Міністрів України.
Пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання
призначаються при наявності такого стажу роботи на час настання
інвалідності:
-----------------------------------------------------------------
Стаж роботи (в роках)
-----------------------------------------------------------------
До досягнення 23 років 1
від 23 років до досягнення 26 років 2
від 26 років до досягнення 31 року 3
від 31 року до досягнення 36 років 5
від 36 років до досягнення 41 року 7
від 41 року до досягнення 46 років 9
від 46 років до досягнення 51 року 11
від 51 року до досягнення 56 років 13
від 56 років до досягнення 61 року 14
від 61 року і старші 15
Якщо було набуто стажу роботи, необхідного для відповідної вікової групи, і робота продовжувалась при переході до наступної вікової групи, то умова про стаж вважається виконаною незалежно від вимог, встановлених для наступної вікової групи.
Особам, які стали інвалідами внаслідок загального захворювання в період роботи або після її припинення до досягнення 20 років, пенсії призначаються незалежно від стажу роботи.
При переведенні з пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання на пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання необхідний стаж визначається за віком на час початкового встановлення інвалідності.
Інвалідність вважається такою, що настала внаслідок трудового каліцтва, якщо нещасний випадок, який спричинив інвалідність, стався (крім випадків протиправного діяння):
а) при виконанні трудових обов'язків (у тому числі під час відрядження), а також при здійсненні будь-яких дій в інтересах підприємства або організації, хоча б і без спеціального доручення;
б) по дорозі на роботу або з роботи;
в) на території підприємства, організації або в іншому місці роботи протягом робочого часу (включаючи і встановлені перерви), протягом часу, необхідного для приведення в порядок знарядь виробництва, одягу тощо перед початком або після закінчення роботи;
г) поблизу підприємства, організації або іншого місця роботи протягом робочого часу (включаючи і встановлені перерви), якщо перебування там не суперечило правилам внутрішнього трудового розпорядку;
д) при виконанні державних або громадських обов'язків;
е) при виконанні дій по рятуванню людського життя, по охороні державної, колективної та індивідуальної власності, а також по охороні правопорядку.
Громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії призначаються:
а) по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання - незалежно від стажу роботи;
б) по інвалідності внаслідок загального захворювання - при наявності стажу роботи, необхідного за віком на день встановлення інвалідності.
Пенсії по інвалідності призначаються в таких розмірах:
інвалідам I групи - 70 процентів;
інвалідам II групи - 60 процентів;
інвалідам III групи - 40 процентів заробітку.
Якщо у інвалідів є трудовий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, то пенсія по інвалідності призначається в розмірі пенсії за віком при відповідному стажі роботи.
Мінімальний розмір пенсії встановлюється на рівні соціальної пенсії по відповідній групі інвалідності.
Мінімальний розмір пенсії особам, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, а також громадянам, яких необгрунтовано було піддано політичним репресіям і в подальшому реабілітовано, інвалідність яких пов'язана з репресіями, встановлюється:
інвалідам I та II груп - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком;
інвалідам III групи - у розмірі півтори мінімальних пенсії за віком.
Пенсії інвалідам внаслідок трудового каліцтва та професійного
захворювання обчислюються із середнього заробітку на підприємстві
для даної професії.
Право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються:
а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків;
б) батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює;
г) дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати.
Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23-річного віку.
Всі правила Закону Увкаїни «Про пенсійне забезпечення» , що стосуються сімей померлих, відповідно поширюються (оскільки не обумовлено інше) і на сім'ї безвісти відсутніх, якщо безвісна відсутність годувальника
засвідчена у встановленому порядку.
Дітям - круглим сиротам за період перебування на повному державному утриманні пенсії в разі втрати годувальника виплачуються у повному розмірі.
Іншим дітям, які перебувають на повному державному утриманні, виплачується 50 процентів призначеної пенсії.
Усиновителі мають право на пенсію в разі втрати годувальника нарівні з батьками, а усиновлені - нарівні з рідними дітьми.
Неповнолітні, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника, зберігають це право також і при їх усиновленні.
Вітчим і мачуха мають право на пенсію в разі втрати годувальника нарівні з батьком і матір'ю за умови, якщо виховували або утримували померлого пасинка чи падчірку не менше 5 років.
Пасинок і падчірка, якщо вони не одержували аліментів від батьків, мають право на пенсію нарівні з рідними дітьми.
Пенсії в разі втрати годувальника призначаються на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 30 процентів заробітку годувальника, але не менше соціальної пенсії, встановленої для відповідної категорії непрацездатних.
На дітей, які втратили обох батьків (круглих сиріт), а також на дітей померлої одинокої матері пенсія на кожну дитину не може бути меншою від двократного розміру соціальної пенсії. Сім'ям, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків (круглі сироти), пенсія обчислюється із загальної суми заробітку обох батьків.
Сім'я, яка має право на пенсію в разі втрати годувальника, може звертатися за призначенням пенсії в будь-який час після смерті або встановлення безвісної відсутності годувальника без обмеження будь-яким строком.
Пенсії в разі втрати годувальника призначаються:
а) сім'ям осіб, зазначених у статті 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення», - незалежно від того, коли помер годувальник: у період роботи (навчання) чи після припинення роботи (навчання);
б) сім'ям пенсіонерів - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення виплати пенсії.
Пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Право на пенсію за вислугу років мають:
окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу;
робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені;
водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи;
механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах, а також плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення);
працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах;
робітники і майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання;
деякі категорії артистів театрів та інших театрально-видовищних підприємств і колективів;
працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів;
спортсмени.
Право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті:
а) працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Зазначені працівники, звільнені від льотної роботи за станом здоров'я (через хворобу), при наявності вислуги років у чоловіків не менше 20 років і у жінок не менше 15 років мають право на пенсію пропорційно відпрацьованому часу.
Заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а непрацюючим - до зазначених у статті 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Документи про призначення пенсій розглядаються органом, що
призначає пенсії, не пізніше 10 днів з дня їх надходження.
Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.
Пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку:
а) пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності;
б) пенсії у разі втрати годувальника призначаються з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
Переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання відповідної заяви з усіма необхідними документами.
Перерахунок призначеної пенсії провадиться з таких строків:
при виникненні права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15-го числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15-го числа;
при настанні обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15-го числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15-го числа.
Пенсії виплачуються без урахування одержуваного заробітку
(прибутку) за місцем проживання пенсіонера, незалежно від
реєстрації місця проживання.
Виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.
Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.
У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
Допомога малозабезпеченим сім’ям призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім’ям, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім’ї.
Прожитковий мінімум для сім’ї — визначена для кожної сім’ї залежно від її складу сума прожиткових мінімумів, розрахованих та затверджених відповідно до Закону України „Про прожитковий мінімум» для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення.
Малозабезпечена сім’я — це сім’я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход, нижчий від прожиткового мінімуму для сім’ї. Право сім’ї на цю допомогу залежить не лише від доходів, але і від її майнового стану, зайнятості працездатних членів сім’ї та інших факторів.
Ця допомога призначається відповідно до закону «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» та Постанови Кабінету міністрів України від 24 лютого 2003 р. N 250 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям».
До складу сім’ї включаються:
- чоловік, дружина;
- рідні, усиновлені та підопічні діти цих осіб віком до вісімнадцяти років, а також діти, які навчаються за денною формою навчання у професійно-технічних, вищих навчальних закладах I — IV рівнів акредитації до досягнення двадцяти трьох років і які не мають власних сімей;
- неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства I та II груп або інвалідами I групи і проживають разом з батьками;
- непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв’язку з відсутністю власних доходів;
- особа, яка проживає разом з одиноким інвалідом I групи і здійснює догляд за ним;
- жінка та чоловік, які проживають однією сім’єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей.
При цьому до складу сім’ї включаються незалежно від місця проживання (перебування) або реєстрації діти, які навчаються за денною формою навчання у професійно-технічних, вищих навчальних закладах I — IV рівнів акредитації до досягнення двадцяти трьох років і не мають власних сімей.
Водночас до складу сім’ї не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні.
Призначення і виплата соціальної допомоги здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації уповноваженого представника малозабезпеченої сім’ї.
У сільській місцевості заяви з необхідними документами для призначення соціальної допомоги приймають виконавчі органи сільських і селищних рад та здійснюють їх передачу відповідним органам праці та соціального захисту населення. Зазначені виконавчі органи можуть визначати уповноважену особу для прийняття документів.
Перелік документів необхідних для отримання допомоги
Для отримання допомоги потрібно подати заяву, де дається згода сім’ї на збір інформації про неї, про її власність, доходи та майно. До заяви про надання державної соціальної допомоги додаються:
- документ, що посвідчує особу;
- довідка про склад сім’ї;
- декларація про доходи та майно осіб, які входять до складу сім’ї (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї);
- довідка про наявність та розмір земельної частки (паю).
Потрібно зазначити, що в декларацію не включаються державна соціальна допомога, призначена відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям»; нарахована субсидія за спожиті житлово-комунальні послуги; сплачені членами сім’ї аліменти.
Строк протягом якого виплачується допомога
Допомога малозабезпеченим сім’ям призначається на півроку і через шість місяців сім’я знову повинна підтвердити своє право на виплати.
Дляпризначення соціальної допомоги на наступний строк уповноважений представник сім’ї подає заяву і декларацію про доходи та майно. Довідка про склад сім’ї поновлюється лише у разі змін у складі сім’ї або у разі, коли між поданням заяви на призначення соціальної допомоги на наступний_строк_та припиненням виплати раніше призначеної соціальної допомоги минуло більше календарного місяця.
Випадки коли допомога не призначається
У наданні державної соціальної допомоги може бути відмовлено, а виплата призначеної допомоги може бути припинена у випадках коли:
- працездатні члени малозабезпеченої сім’ї не працюють, не служать, не навчаються у вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах з денною формою навчання протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням соціальної допомоги;
- під час обстеження матеріально-побутових умов сім’ї з’ясовано, що малозабезпечена сім’я має додаткові джерела для існування, не зазначені у декларації про доходи та майно;
- особи, які входять до складу малозабезпеченої сім’ї, протягом 12 місяців перед зверненням за наданням соціальної допомоги здійснили покупку земельної ділянки, квартири (будинку), автомобіля, транспортного засобу (механізму), будівельних матеріалів, інших товарів довгострокового вжитку тощо, на суму, яка на час звернення перевищує 10-кратну величину прожиткового мінімуму для сім’ї;
- у власності чи володінні малозабезпеченої сім’ї (крім сімей, що складаються лише з дітей та осіб, які досягли 65-річного віку або є інвалідами І та II групи, та сімей, в яких є діти-інваліди ) є земельна ділянка площею понад 0,6 гектара, крім випадків, коли така земельна ділянка з незалежних від сім’ї причин не приносить дохід. Рішення про призначення державної соціальної допомоги у таких випадках приймається органами соціального захисту населення на підставі обов’язкового обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, яка звернулася за призначенням такої допомоги;
- у власності чи володінні малозабезпеченої сім’ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 квадратний метр на одного члена сім’ї та додатково 10,5 квадратного метра на сім’ю, чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму).
Умови припинення виплати допомоги
Виплата раніше призначеної соціальної допомоги припиняється:
- якщо сім’єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинули на встановлення права на соціальну допомогу і визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, — з місяця, в якому виявлено порушення;
- у разі переїзду сім’ї в іншу місцевість та настання обставин, що унеможливлюють виплату соціальної допомоги (зокрема, смерть одинокої особи), - з місяця, що настає за місяцем, в якому відбулися зміни;
- за заявою уповноваженого представника сім’ї - з місяця, що настає за місяцем її подання, якщо інше не обумовлено заявою.
Відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» допомога на поховання надається у разі смерті застрахованої особи, а також членів сім’ї, які перебували на її утриманні, крім поховання пенсіонерів , безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві.
До членів сім’ї застрахованої особи, а також членів сім’ї, які перебували на її утриманні:
1) дружини (чоловіка);
2) дітей, братів, сестер та онуків, які не досягли 18 років або старших цього віку, якщо вони стали інвалідами до 18 років (братів, сестер та онуків — за умови, що вони не мають працездатних батьків), а студентів та учнів середніх професійно-технічних та вищих навчальних закладів з денною формою навчання — до 23 років;
3) батька, матері;
4) діда та баби за прямою лінією спорідненості.
Не вважаються такими, що перебували на утриманні застрахованої особи, члени сім’ї, які мали самостійні джерела засобів до існування (одержували заробітну плату, пенсію тощо).
Для прикладу, якщо померла Ваша мама чи батько, які вже не працювали, і були на Вашому утриманні, то Ви маєте право на отримання цієї допомоги.
Потрібно зазначити, що допомога надається застрахованій особі, члену її сім’ї або іншим юридичним чи фізичним особам, які здійснили поховання.
Важливо сказати, що звернутися за призначенням допомоги на поховання можна в будь-який час (оскільки терміни давності для звернення за допомогою не встановлені). При цьому розмір допомоги визначатиметься виходячи з дати смерті, а не на дату звернення за нею.
Для безробітних
Статтею 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні, виплачується особам, які здійснили поховання.
Потрібно зазначити, що у разі смерті безробітного інваліда або особи, яка перебувала на його утриманні, за вибором осіб, які здійснювали поховання, виплачується допомога на поховання за Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» або допомога на поховання чи відшкодування витрат на поховання за іншими законодавчими актами.
Допомога на поховання виплачуються, якщо звернення щодо її отримання надійшло не пізніше 6 місяців після смерті безробітного.
Для пенсіонерів
Відповідно до статті 53 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера.
При цьому не має значення вік та вид пенсії, яку отримував пенсіонер, оскільки в деяких випадках для призначення пенсії вік особи, якій має бути надана пенсія, не враховується: пенсія по інвалідності, пенсія за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення та інші. Крім того, деяким особам скорочено пенсійний вік на 5 або 10 років: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці, водіям місцевого пасажирського транспорту тощо.
Для осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві
Статтею 21 Закону №1105 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності» передбачено, що у разі смерті потерпілого Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань зобов’язаний у встановленому законодавством порядку:
1) своєчасно і в повному обсязі виплатити одноразову допомогу особам, що перебували на утриманні померлого;
2) організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов’язаних з цим ритуальних послуг.
Для осіб, які не досягли пенсійного віку на момент смерті, не працювали, не переубвали на службі, не зареєстровані у центрі зайнятості як безробітні
Постанова КМУ «Про затвердження порядку надання допомоги на поховання деяких категорій осіб виконавцю волевиялення померлого або особі, яка зобов’язалася поховати померлого» № 99 від 31.01.2007 року передбачає що допомога надається за останнім місцем проживання померлого з коштів місцевого бюджету.
Допомога на поховання надається в день звернення за нею протягом шести місяців після смерті особи, у розмірі встановленому на день смерті.
Куди звертатися за допомогою
Для застрахованих осіб
Допомога на поховання надається за основним місцем праці застрахованої особи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків.
Для безробітних
Допомога на поховання повинна бути виплаченою у центрі зайнятості за місцем його реєстрації безробітного за рахунок коштів Фонду соціального страхування України на випадок безробіття.
Для пенсіонерів
За допомогою на поховання пенсіонера необхідно звернутися до органів Пенсійного фонду за місцем проживання пенсіонера (незалежно від того — знаходився він у трудових відносинах на момент настання смерті чи ні).
Для осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві
Допомога на поховання для осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві виплачується Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
Для осіб, які не досягли пенсійного віку на момент смерті, не працювали, не переубвали на службі, не зареєстровані у центрі зайнятості як безробітні
За допомога на поховання необхідно звернутися до місцевих органів влади за останнім місцем проживання померлого.
Перелік документів необхідних для отримання допомоги
Для застрахованих осіб.
Допомога на поховання застрахованої особи призначається сім’ї померлого або особі, яка здійснила поховання, на підставі свідоцтва про смерть, виданого органом реєстрації актів громадянського стану.
Допомога на поховання члена сім’ї застрахованої особи призначається застрахованій особі на підставі свідоцтва про смерть, виданого органом реєстрації актів громадянського стану, та довідки з місця проживання про перебування померлого члена сім’ї на утриманні застрахованої особи.
Довідку про перебування померлого чоловіка на Вашому утриманні надає ЖЕК за місцем проживання. За отриманням такої довідки Ви також можете звернутися до відповідного управління житлово-комунального господарства, виконавчого органу райради (міськради).
Надання ЖЕК довідок про перебування особи на утриманні передбачено ст. 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.99 р. N 1105.
Для безробітних
Допомога на поховання виплачується на підставі заяви та документів, які:
підтверджують факт смерті безробітного чи особи, яка перебувала на його утриманні (довідка про смерть);
засвідчують факт перебування особи на утриманні безробітного;
засвідчують особу, яка здійснила поховання (паспорт або інший документ, що посвідчує особу).
Для пенсіонерів
Допомога на поховання виплачується на підставі заяви та документів, які:
підтверджують факт смерті безробітного чи особи, яка перебувала на його утриманні (довідка про смерть);
засвідчують особу, яка здійснила поховання (паспорт або інший документ, що посвідчує особу).
Для осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві
Для одноразової допомоги — довідка про середню заробітну плату померлого за останні 6 календарних місяців роботи.
Для відшкодування витрат на поховання — оригінали платіжних документів (чек, квитанція тощо) про витрату коштів під час поховання померлого
Для осіб, які не досягли пенсійного віку на момент смерті, не працювали, не переубвали на службі, не зареєстровані у центрі зайнятості як безробітні
Допомога на поховання виплачується на підставі заяви, паспорта чи іншого документа, що посвідчує особу виконавця волевиялення померлого або особи, яка зобов’язалася поховати померлого та довікди про смерть.
Допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітними підприємницької діяльності надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними. Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 р. № 219, Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності затверджено Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 р. № 307.
Статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Статус безробітного надається цим особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції (центр зайнятості), незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.
Куди звертатися за допомогою
Допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості за місцем перебування безробітного на обліку і виплачується в установленому порядку через банківські установи.
Перелік документів необхідних для отримання допомоги
Допомога з безробіття призначається на підставі особистої заяви безробітного, довідки (довідок) про середню заробітну плату (дохід) за останнім місцем (кількома місцями) роботи чи служби, трудової книжки, військового квитка, копії цивільно-правового договору та пред’явленням (за наявності) свідоцтва про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, паспорта або іншого документа, що посвідчує особу.
Військовослужбовці Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ, інших військових формувань, утворених відповідно до Законів України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної спеціальної служби транспорту, особи рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, органів внутрішніх справ, органів і підрозілів цивільного захисту, особи начальницького складу податкової міліції, а також особовий склад воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань), створених відповідно до законодавства на постійниій основі (далі — військовослужбовці), крім військовослужбовців строкової служби, звільнені зі служби, подають довідку (довідки) з військового комісаріату, військової частини або іншого формування, яке виплачує грошове забезпечення, про строки проходження служби, які включаються та (або) прирівнюються до страхового стажу, а також розмір і строки виплати грошового забезпечення відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.
Відповідні довідки подають також особи, які проходили державну службу в підрозділах міліції та були звільнені у зв’язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію або звільнені за станом здоров’я.
До державної служби зайнятості громадяни подають копії відповідних документів (трудової книжки, цивільно-правового договору про виконання робіт (надання послуг), диплома або іншого документа про освіту, довідки ІПН), які зберігаються в їхній особовій справі (абзац 7 п. 3 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних).
Рішення про призначення допомоги з безробіття, її розмір і строки виплати, відкладення, скорочення та припинення виплати оформлюється наказом центру зайнятості, номер і дата якого заноситься до картки персонального обліку безробітного. З цим наказом безробітний має бути ознайомлений під особистий підпис у картці обліку ухвалених рішень керівництва центру зайнятості.
Підстави припинення виплати допомоги
Виплата допомоги по безробіттю припиняється в такому разі:
- працевлаштування безробітного, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов’язаної з одержанням доходу безпосередньо від такої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб’єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами);
- поновлення безробітного на роботі за рішенням суду (з дня поновлення);
- вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва (з дня зарахування до навчального закладу);
- проходження професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості (з дня початку занять);
- призову на строкову військову або альтернативну (не військову) службу (з дати, зазначеної в повістці);
- набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі безробітного (з дня набрання законної сили вироком суду або рішенням суду)або направлення його за рішенням суду на примусове лікування (з дня набрання законної сили вироком суду або рішенням суду);
- призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку;
- призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості (з дня встановлення порушення);
- призначення безробітній жінці допомоги з вагітності та пологів (з дня набуття такого права відповідно до медичної довідки);
- подання письмової заяви про бажання доглядати за дитиною до досягнення нею трирічного віку (з дня подання заяви або з дати, зазначеної в заяві);
- подання письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості (з дня подання заяви або з дати, зазначеної в заяві);
- переїзду на постійне місце проживання в іншу місцевість або закінчення строку реєстрації місця проживання (з наступного дня після виписки або закінчення строку реєстрації);
- закінчення строку її виплати (з наступного дня);
- зняття з обліку за невідвідування без поважних причин державної служби зайнятості впродовж 30 і більше календарних днів (з наступного дня після останнього відвідування безробітним центру зайнятості);
- визнання непрацездатною особи з інвалідністю в період перебування її на обліку як безробітної (з дня видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії);
- відмови безробітного від двох пропозицій підходящої роботи або від двох пропозицій проходження професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості, в тому числі осіб, які вперше шукають роботу та не мають професії (спеціальності)(з дня відмови від другої пропозиції);
- відмови безробітного від роботи за спеціальністю, професією, набутою після професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості(з дня відмови від роботи);
- смерті безробітного (з дня смерті).