Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Практичне заняття №1
Тема: Вступ до прблематики системного аналізу
Принципи системного підходу є загальними положеннями, що відображають абстраговані від конкретного змісту прикладних проблем відношення. Для конкретної системи чи проблемної ситуації принципи системного підходу повинні бути конкретизовані. Наповнення принципів конкретним змістом виконується системним аналітиком, що дозволяє у випадку складних систем краще побачити суттєві особливості проблеми, врахувати важ ливі взаємні зв 'язки. Інтерпретація системних принципів в конкретних умовах дозволяє піднятися на новий рівень розуміння системи загалом, вийти за межі розгляду її «зсередини». Багаторазове застосування принципів системного підходу в різних системах приводить до розвитку у дослідника особливого, системного типу мислення, тому результати застосування системних принципів та методологій є певною мірою мистецтвом і вима гають системноаналітичного досвіду.
Система — це множина об'єктів разом з відношеннями між об'єктами та між їх атрибутами (властивостями), і, разом з тим, це цілісність. Система утворює особливу єдність з середовищем та є елементом «надсистеми». У свою чергу й елементи системи можна розглядати як системи. Значення мають не будь-які, а лише істотні зв 'язки (відношення), що із закономірною необхідністю визначають інтегративні властивості системи. Система пов 'язана з середовищем, призначенням, побудовою, оцінкою. Мета відображає призначення системи, що розвивається в часі і не обов'язково єдиним чином. Мета відображає те, що може чи повинно виникнути, прообраз майбутнього, стан, який бажано досягнути. Мета конкретизується за допомогою цілей. Цілі в часовому аспекті поділяються на тактичні, ма-кроцілі та ідеали. За наявністю інформації про способи досягнення цілей іс нують взаємнопов 'язані функціональні цілі, цілі-аналоги, цілі розвитку.
З метою зробити зручнішими певні операції з системою, її ділять на частини. Найважливішим стимулом і суттю декомпозиції є спрощення системи, надміру складної для розгляду цілком. Елемент — це найпростіша частинка системи, що не піддається подальшій декомпозиції при обраному рівні розгляду системи. Множина функцій системи є перетворенням при значення системи в дії. При взаємодії функцій може виникати нова влас тивість (властивості), які не виявляються в кожному окремому елементі системи. Структура системи — це стійка упорядкованість у просторі і в часі її елементів і зв 'язків, що зберігається та збагачується через її функ ціональні трансформації. Ієрархія — це структура з підпорядкованістю, тобто з нерівноправними зв 'язками — дії в одному напрямку виявляють набагато більший вплив, аніж в оберненому. Будь-яка ієрархія звужує можливості та гнучкість системи, однак різко спрощує створення та функціонування системи, що й зумовлює наявність того чи іншого ступеня ієрархії практично у всіх складних природних та штучних системах.
Функції системи реалізуються через потоки енергії, людей, матеріальні та інформаційні. Структура ініціює потоки, спрямовуючи їх вздовж певних шляхів, перетворює їх з затримкою в часі, в окремих випадках припускає регулювання та обернений зв 'язок. Інформація в системі вивчається як з точки зору її отримання, зберігання, передачі, перетворення, фільтрації, так і з точки зору її вимірювання. Процес є набором станів системи, відповідає впорядкованій неперервній або дискретній зміні деякого параметра, що визначає характеристики чи властивості системи. Процес зміни станів системи в часі відображає динаміку системи.
Питання для роздумів, самоперевірки, повторення
План практичного заняття
Теми рефератів, доповідей і контрольних
PAGE 1