Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Термін „культура” походить від латинського слова “cultura”, яке означало обробку ґрунту, тобто зміни в природному об’єкті під впливом людини, її діяльності на відміну від тих змін, які викликані природними причинами. Вже в цьому первісному змісті терміну „культура” мова висловила важливу особливість-єдність культури, людини і її діяльності.
Поступово це поняття поширюється і на інші сфери людської діяльності, зокрема на виховання і навчання самої людини. Пізніше слово „культура” все частіше починає вживатись як синонім освіченості, вихованості людини, і в цьому значенні воно увійшло по суті в усі європейські мови. У середні віки культура стала асоціюватися з міським укладом життя, а в епоху Відродження з досконалістю людини. Нарешті, у XVIII ст. слово „культура” набуває самостійного наукового значення.
Основні підходи до розуміння феномену культури.:
1. Антропологічний, при якому стирається межа між поняттями „культура”, „спосіб життя людей”, „суспільне життя”.
2. Соціологічний, при якому культура охоплює не все життя суспільства, а тільки його певну частину, є окремою сферою суспільства поряд з іншими сферами.
3. Філософський, при якому культура розуміється як якісна характеристика суспільства, як вираження цього суспільства.
Інша класифікація всі існуючи точки зору на культуру ґрунтує навколо трьох підходів:
1. Культура розуміється як творча діяльність.
2. Культура розуміється як спосіб діяльності.
3. Культура розуміється як результати діяльності.
Кожний з цих підходів в певній мірі обмежений. Тому доцільно дати визначення на основі синтезу цих трьох підходів. Культура – це історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, висловлений в типах і способах життя і діяльності людей, а також в створюваних ними матеріальних і духовних цінностях.
Розглядаючи предметну реальність культури, необхідно виділяти два аспекти: філософію культури та історію культури. Предметом філософії культури є розгляд сутності культури, її структури, функцій, її ролі в житті людини і суспільства. Вона виявляє головні тенденції в еволюції культури, прагне розкрити причина її злетів і падінь, розквіту і кризи.
Історія культури дає конкретне знання про ту чи іншу культуру. Її предметом є основні культурні епохи. Під культурною епохою розуміється сукупність провідних духовних рухів певного суспільства в більш-менш чітких просторових і часових межах. Підпорядковані її засадничим цінностям, усі елементи культури утворюють світоглядну , стилістичну, ментальну єдність. історія культури не лише констатує факти, описує події і досягнення культури, але й вирішує певні філософсько-теоретичні питання. Культура не існує поза людиною. Вона пов’язана з людиною і породжена тим що ця людина постійно прагне шукати сенс свого життя і діяльності, удосконалювати себе і світ, в якому вона живе.
Діяльнісний підхід виявився дуже продуктивним при визначенні сутності культури. Початковий розгляд культури дозволяє окреслити її сутність першого порядку, яка показує себе історично відпрацьованим способом діяльності. Розгляд цих способів діяльності з позицій її суб’єкта і цілей його діяльності, дає можливість визначити сутність культури другого порядку, що безпосередньо виявляє цінність цих способів діяльності з точки зору суб’єкту діяльності, його саморозвитку.