Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ТЕМА: Стандартні підпрограми та підпрограми користувача.
Вивчення нового навчального матеріалу:
1. Процедури користувача в Delphi.
Раніше ви створювали і використовували процедури, які були пов’язані з певними подіями і були методами певних об’єктів.
Заготовки цих процедур середовище розробки створювало автоматично, а ви доповнювали ці заготовки командами і рядком var оголошення змінних.
Під час створення програм можна включати до проекту процедури, не пов’язані з подіями. Такі процедури називаються процедурами користувача. Їх найчастіше використовують у випадках, коли потрібно кілька разів при різних значеннях змінних виконувати одні й ті самі операції. Або коли задачу можна поділити на окремі підзадачі, кожна з яких розв’язується за окремим алгоритмом, тобто при використанні методу покрокової деталізації.
Процедура користувача, як й інші процедури, – це відокремлена частина програми, яка має своє ім’я та яка може бути викликана для виконання в будь-якій іншій частині програми.
Процедури користувача можуть бути:
Аргументи процедури – це змінні, які отримують свої значення в команді виклику процедури перед початком виконання команд процедури.
Результати процедури – це змінні, які передають свої значення з процедури певним змінним у команді виклику процедури.
Найчастіше використовують процедури останнього типу. Загальний вигляд цих процедур у Delphi такий:
procedure <ім’я> (<списки аргументів з їхніми типами>; var <списки результатів з їхніми типами>);
var (<списки локальних змінних процедури з їхніми типами>);
begin
<команди>
end;
Загальний вигляд команди виклику процедури з аргументами і результатами такий:
<ім’я> (<списки виразів, значення яких передаються аргументам процедури>, <списки змінних, яким передають свої значення результати процедури>);
Зверніть вашу увагу: у команді виклику процедури порядок виразів, значення яких передаються аргументам процедури, і змінних, яким передають свої значення результати процедури, повинен строго відповідати порядку запису аргументів і результатів процедури в рядку її заголовка.
Змінні, які вказані в заголовку процедури, називаються формальними параметрами процедури.
Змінні, які вказуються в команді виклику процедури, називаються фактичними параметрами процедури.
2. Функції користувача в Delphi.
Як зазначалося вище, процедура може не мати результатів, а може мати один або більше результатів. Якщо процедура має один результат, то зручніше її оформити і викликати як функцію користувача.
Функція користувача, як і процедура користувача – це відокремлена частина програми, яка маєсвоє ім’я та яка може бути викликана для виконання в будь-якій іншій частині програми.
Відрізняється функція від процедури таким:
1. Рядок заголовка функції виглядає так:
function <ім’я> (<списки аргументів з їхніми типами>): <тип результату >;
2. Значення, яке функція повинна повернути (передати) команді, яка її викликає, у тексті самої функції має бути присвоєно змінній, ім’я якої збігається з іменем функції.
3. Функція може бути викликана або в правій частині команди присвоювання, або в команді виведення.
3. Стандартні процедури та функції в Delphi.
У мові програмування Delphi можна використовувати великий набір стандартних процедур і функцій, призначених для виконання різноманітних операцій над числами, текстами, елементами керування, графічними об’єктами, файлами та ін.
Деякі з них ви вже використовували, наприклад функцію StrToInt для переведення тексту в ціле число, функцію FloatToStr для переведення дійсного числа в текст, функцію sqrt для обчислення арифметичного квадратного кореня з дійсного числа.
Розглянемо ще кілька стандартних математичних функцій та їхнє призначення (табл.).
Зверніть вашу увагу:
1. При виклику функції без аргументів потрібно вказувати лише її ім’я, наприклад х := Pi.
2. Перед першим використанням функції Random потрібно включити до тексту проекту команду виклику процедури Randomize без аргументів і без результатів, яка запустить генератор випадкових чисел.
3. Для використання функції Power потрібно в рядок Uses текступроекту додати текст Math. Після цього до проекту підключиться додаткова бібліотека стандартних процедур та функцій і стане можливим використання ще цілого ряду математичних та інших процедур і функцій, з якими ви можете ознайомитися в Довідці.
Практичні завдання:
1. Запишіть заголовок процедури з іменем stepin, аргументами якої є змінна a дійсного типу і змінна b цілого типу, а результатом – змінна с дійсного типу, і приклад команди її виклику.
2. Запишіть процедуру з іменем square, яка виконує обчислення площі трикутника за відомими довжинами його сторін, значення яких передаються до процедури як аргументи. Для обчислення площі використайте формулу Герона.
3. Запишіть заголовок функції з іменем length, аргументами якої є чотири змінні цілого типу, а результат має дійсний тип, і приклад команди її виклику.
4. Запишіть функцію, яка виконує обчислення довжини відрізка за відомими координатами його кінців. Запишіть команду виклику цієї функції для обчислення довжини відрізка а з координатами кінців (0; 0) та (20; 30).
5. Створіть проект, у якому можна знайти максимальне із чотирьох заданих різних цілих чисел. Використайте функцію для знаходження більшого з двох заданих цілих чисел. Створіть у власній папці папку Проект 25 і збережіть у ній проект.
Домашнє завдання: