Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 2
ЕКОНОМІЧНІ СИСТЕМИ: ПОНЯТТЯ, СТРУКТУРА, ТИПИ
2.1. Поняття економічної системи та її структура
2.2. Класифікація економічних систем
2.3. Традиційна економічна система
2.4. Адміністративно-командна економічна система
2.5. Ринкова економічна система
2.6. Змішана економічна система
2.7. Перехідна економічна система
2.8. Критерії історичних етапів економічного розвитку
2.1. Поняття економічної системи.
Кожне явище в природі та суспільстві пов'язане з іншими явищами та взаємодіє з ними. Досить тісні зв'язки й міцна стійка взаємодія між певним колом явищ приводить до утворення відповідних систем.
Система - це сукупність елементів певного матеріального об'єкта, які взаємозалежні між собою, розміщені у відповідному порядку та утворюють певну цілісність.
Система – це набір взаємозалежних і взаємодіючих частин, складених у такому порядку, який дозволяє відтворити ціле.
Економічна система - це сукупність взаємозалежних і відповідно впорядкованих елементів економіки, які утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства. На кожному історичному етапі розвитку людського суспільства вона складається з декількох основних ланок: продуктивних сил, економічних відносин та господарського механізму.
Продуктивні сили суспільства – це засоби виробництва та люди, які приводять їх у дію, створюють матеріальні блага, надають послуги й збільшують суспільне багатство.
Економічні відносини – це відносини, які виникають між членами суспільства у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних і нематеріальних благ.
Господарський механізм – це сукупність конкретних економічних форм методів та важелів регулювання економічної діяльності суспільства.
Будь-яка система, і економічна зокрема, характеризується:
- упорядкованістю:
- стабільністю зв'язків і залежностей між її елементами;
- саморухом;
- наявністю загальної мети.
Будь-яка економічна система повинна давати відповіді на наступні питання:
що виробляти?
як виробляти?
для кого виробляти?
2.2. Класифікація економічних систем.
За формаційною ознакою (відповідно до поглядів К. Маркса) економічні системи різняться як за рівнем розвитку продуктивних сил, так і за характером пануючих у ньому виробничих відносин:
- первіснообщинний лад (низький рівень розвитку продуктивних сил і потреб людей; общинна (суспільна) власність на засоби виробництва);
- рабовласницький лад (виробничі відносини засновані на приватній власності на засоби виробництва, головний засіб виробництва – раби («знаряддя праці, що говорять»));
- феодальний лад (виробничі відносини опосередковані кріпосною залежністю від поміщиків і феодалів);
- капіталістичний лад (промисловий переворот наприкінці ХVІІІ ст. дає різкий стрибок у розвитку продуктивних сил. Характер виробничих відносин обумовлений виникненням системи найманої праці).
- комуністичний лад (високорозвинуті продуктивні сили та панування суспільної власності на засоби виробництва).
Уолт Ростоу, американський економіст і історик, запропонував свою теорію як альтернативу марксової концепції формаційного розвитку. Відмінність від марксової концепції полягає в тому, що Ростоу природу й характер кожної стадії визначав багатьма факторами — від техніко-економічних і виробничих до політичних, ідеологічних і психологічних). Таким чином за ступенем розвитку продуктивних сил виділяють наступні типи економічних систем:
- «традиційне суспільство» (характеризується пануванням сільського господарства та таким низьким рівнем продуктивності праці, коли немає матеріального надлишку для нагромадження капіталу; крім цього існує неграмотність населення);
- «перехідне суспільство» (кооперація, мануфактура);
- стадія «зрушення» (промисловий переворот ХVІІІ-XІХ ст. і перехід до панування великого машинного виробництва);
- стадія «зрілості» (суспільство кінця XІХ ст. - 70-х рр. ХХ ст., коли широко використовуються досягнення науково-технічної революції, підвищується культурний, освітній і професійний рівень працівників);
- «суспільство масового споживання» (високий рівень розвитку продуктивних сил; перехід націленості суспільства на задоволення потреб усіх верств населення);
- стадія «росту» (або стадія «пошуку якості життя»), у якій провідним сектором економіки стає сфера послуг.
За формами власності й способу регулювання економічної діяльності (найпоширеніша в сучасній економічній літературі класифікація) виділяють наступні типи економічних систем:
- традиційна система;
- адміністративно-командна система;
- ринкова система;
- змішана система.
2.3. Традиційна економічна система.
Характерні риси традиційної економічної системи:
1) значну роль відіграють звичаї, традиції, релігія;
2) низький рівень розвитку застосовуваної техніки;
3) переважно ручна праця;
4) неграмотність населення;
5) високий рівень безробіття;
6) низькі темпи розвитку.
У сучасних умовах країни зі значними залишками традиційної економіки (Афганістан, Іран, Нікарагуа, Заїр та ін.) розвиваються під впливом іноземного капіталу, являються постачальниками сировини й матеріалів для світового господарства, служать ринками збуту готової продукції економічно розвинених країн світу.
2.4. Адміністративно-командна економічна система.
Характерні риси адміністративно-командної економічної системи (планової, централізовано-керованої):
1) панування державної власності на засоби виробництва;
2) планова система господарювання, при якій «що», «скільки» й «коли» виробляти вирішується централізовано через систему директивного (обов'язково для виконання) планування;
3) централізована система ціноутворення. Наприклад в СРСР на предмети першої необхідності (продукти харчування, ліки, комунальні послуги, товари дитячого асортиментів) установлювалися штучно занижені ціни, щоб зробити ці товари доступними кожній людині. А на так звані предмети розкоші (килими, кришталь, золоті прикраси, автомобілі) ціни штучно завищувались, щоб забезпечити рівновагу цін у суспільстві в цілому );
4) відсутність конкуренції між виробниками;
5) ідеологічний вплив на економіку (наприклад, панування комуністичної ідеології в СРСР);
6) панування виробника над споживачем (підприємства випускали не ту продукцію, яка користувалася підвищеним попитом у населення, а яка була їм запланована);
Переваги адміністративно-командної економічної системи:
2.5. Ринкова економічна система.
Характерні риси ринкової економічної системи:
1) панування приватної власності на засоби виробництва;
2) мета виробництва – одержання прибутку;
3) вільна конкуренція;
4) необмежена кількість суб'єктів ринку, абсолютно вільний доступ на ринок і вихід з нього;
5) вільне ціноутворення (під впливом попиту та пропозиції);
6) стихійне ринкове регулювання економічних процесів;
7) роль держави в економіці мінімальна;
8) панування споживача над виробником.
Це, власне, теоретична модель ринкової системи, до якої суспільство повинне було направляти свій розвиток. Певною мірою, такій моделі відповідав «чистий» капіталізм XIX ст.
Недоліки ринкової економічної системи:
- не може запобігти забрудненню навколишнього середовища;
- служить причиною масових банкрутств виробників і безробіття;
- не забезпечує соціального захисту громадян;
- не в змозі нейтралізувати розшарування суспільства на бідних і багатих.
2.6. Змішана економічна система.
Змішана економічна система є проміжною між чистою ринкової та адміністративно-командною економічними системами.
Характерні риси змішаної економічної системи:
1) високий рівень розвитку виробничих сил з високорозвиненою ринковою інфраструктурою;
2) різноманіття форм власності на засоби виробництва;
3) індикативне (тобто рекомендаційне) планування;
4) заохочення конкуренції шляхом прийняття антимонопольного законодавства;
5) панування в економіці монополій, олігополій, транснаціональних корпорацій (ТНК);
6) оптимальне об'єднання механізмів ринкового саморегулювання із широким використанням державних методів регулювання економіки при їхньому органічному переплетенні та доповненні один одного;
7) орієнтація на посилення соціальної спрямованості розвитку економіки за допомогою збільшення видатків на освіту, охорону здоров'я, поліпшення соціального захисту населення.
У кожній країні формується своя модель змішаної економічної системи. В табл. 2.1 представлені характерні ознаки американської, європейської та азійської моделей змішаної економічної системи.
Таблиця 2.1.
Характерні ознаки американської, європейської та азійської моделей
змішаної економічної системи
|
Модель вільного ринку США |
Модель соціально-орієнтованого ринку країн Західної Європи |
Модель державно керованого ринку країн Східної Азії і Японії |
|
|
|
2.7. Перехідна економічна система.
Невідповідність між економічним устроєм держави та існуючими потребами розвитку суспільства є причиною явища, яке традиційно прийнято називати «економічна криза», визначальною рисою якої є деградація. Деградація – це процес руйнування національної економічної системи, що визначається різким погіршенням промислової, комерційної, інтелектуальної, інвестиційної та інших видів економічної діяльності, глибоким спадом обсягів виробництва, посиленням інфляційних процесів, високим рівнем безробіття. Єдино можливим напрямком подолання економічної кризи є перехід до іншої, якісно більш ефективної форми економічної системи.
Перехідна економічна система – це така національна економічна система, яка перебуває на перехідному етапі від одного свого якісного стану до іншого.
До них можна віднести економіку країн Східної Європи й СНД, включаючи Україну.
Характерні риси перехідної економічної системи:
1) нестійкість існуючої системи в поступовому її переході до іншої системи, що обумовлено нестійкістю самих змін;
2) альтернативний характер розвитку, що передбачає кілька шляхів до кінцевого результату;
3) поява перехідних економічних форм, які поєднують у собі елементи старої та нової економічної системи, указуючи напрямок переходу.
Типологізація перехідних економічних систем залежить від напрямку трансформації. На сьогодні виділяють наступні їхні типи: постсоціалістичні; посткапіталістичні; постадміністративні; постіндустріальні; постринкові та ін.
2.8. Критерії історичних етапів економічного розвитку.
Серед учених-економістів минулого та сучасності немає єдиного підходу щодо визначення сутності й особливостей економічного розвитку суспільства від найдавніших часів до наших днів. Однак, найбільше поширення одержали наступні підходи.
1. Формаційний підхід був розроблений К. Марксом і Ф. Енгельсом та їх послідовниками. Він полягає в тому, що розвиток суспільства ґрунтується на розвитку виробництва матеріальних благ. Продуктивні сили в єдності з виробничими відносинами представляють певний образ виробництва. Етапи економічного розвитку в рамках цього підходу (первіснообщинний лад; рабовласницький лад; феодальний лад; капіталістичний лад; комуністичний лад) розглянуті в 1 параграфі цієї лекції).
2. У цивілізаційному підході при аналізі стану економічних систем враховується наступне:
- природна еволюційна послідовність розвитку системи;
- пізнання стану системи на конкретному етапі її розвитку в єдності та взаємодії її економічних і соціокультурних складових;
- врахування зростання ролі людського фактору в розвитку суспільства;
- трактування світової історії як єдиного планетарного цілого.
На відміну від формаційного підходу, цивілізаційний не визнає класово-формаційних факторів розвитку суспільства.
3. Теорія стадій росту ґрунтується на застосуванні технократичних критеріїв періодизації історії розвитку людського суспільства. Основне в такому підході - визнання пріоритетності розвитку техніки. Обґрунтував теорію «стадій росту» американський економіст Уолт Ростоу (етапи економічного розвитку в рамках цього підходу «традиційне суспільство»; «перехідне суспільство»; стадія «зрушення»; стадія «зрілості»; «суспільство масового споживання»; стадія «пошуку якості життя» розглянуті нами в 1 параграфі цієї лекції:).
Згідно з поглядами таких сучасних учених економістів, як Дж. Гелбрейт і А. Арон і інших, виділяють три стадії індустріальної цивілізації:
доіндустріальне суспільство (домінує сільське господарство; охоплює період - від перших етапів розвитку людства й до кінця XVII ст., коли почалась промислова революція);
індустріальне суспільство (домінує велике механізоване промислове виробництво);
постіндустріальне суспільство (провідна роль належить науці, новим прогресивним технологіям, техніці, інформатиці, автоматизації виробничих процесів і всіх сфер управління та економіки. На перший план за своїм значенням в подальшому розвитку суспільства виходять інтелектуальний капітал, знання, сфера послуг. Внаслідок цього формується працівник нового типу, для якого властивий творчий характер роботи та високий професіоналізм).
4. Технологічний підхід передбачає визнання технологічного способу виробництва як основної рушійної сили в розвитку людського суспільства. Технологічний спосіб виробництва - це засоби роботи в сукупності з матеріалами, технологіями, енергією, інформацією та організацією виробництва.
Границі між технологічними способами виробництва трактуються як великі етапи історії людської цивілізації. Перехід від одного до іншого визначається змінами в характері засобів праці, прогресом науки та техніки.