Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
7
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Петрук Наталія Павлівна
УДК 94(477)”18”:[910:061.22]
Південно-Західний Відділ Російського Географічного
Товариства в суспільно-політичному русі України
у другій половині ХІХ століття
07.00.01 –Історія України
АВТОРЕФЕРАТ
на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Київ –
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі історії Росії історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент
СТЕЛЬМАХ СЕРГІЙ ПЕТРОВИЧ,
доцент кафедри історії Росії
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка
Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор
ШИП НАДІЯ АНДРІЇВНА, завідуюча кафедрою суспільних наук Української академії зовнішньої торгівлі Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції
кандидат історичних наук, доцент
ПАЛІЄНКО МАРИНА ГЕННАДІЇВНА, доцент кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Провідна установа:
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
Захист дисертації відбудеться “”грудня 2002 р. огодині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349.
З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці імені М.Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).
Автореферат розісланий “” листопада 2002 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,
кандидат історичних наук, доцент Божко О.І.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Її загальний обсяг становить 182 сторінки. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку джерел і літератури (16 сторінок, 228 назв).
Вступ. Актуальність дослідження. Висвітлення діяльності Південно-Західного Відділу Російського Географічного Товариства у Києві (далі –Відділ) має важливе значення для цілісного розуміння історико-культурних та наукових традицій українського народу. Науково-пізнавальна функція історичної науки вимагає реконструкції історії на основі визнання багатовекторності історичного процесу, генетичної взаємообумовленості історичних фактів, індивідуалізації історичного процесу тощо.
Відновлення української державності, процеси державотворення, пошук шляхів формування нового суспільства на основі принципів демократизму та загальнолюдських цінностей, інтеграція українського суспільства у світове співтовариство висувають перед українською історичною наукою нові завдання. Громадсько-політична функція історичної науки спрямовується на формування національної свідомості українського народу шляхом відтворення його прагнення до свободи, створення власної держави, розвитку культури як синтезу надбань власного та сусідніх народів. Найважливішим тут є пошук у спадщині українського народу духовно-естетичних начал, які є стрижнем його розвитку. Для конкретної історіографічної практики це означає повернення нашим сучасникам забутих або спотворених імен історичних діячів та подій. Необхідно розширити поле дослідження, реконструювати маловідомі та переглянути відомі події з огляду сучасного стану розвитку українського суспільства та стану історичних знань.
Зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язане з науковою темою “Історія формування і розвитку української держави” (державний реєстраційний номер О1БФ046 –), яка розробляється на історичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Об’єктом дисертаційного дослідження є Південно-Західний Відділ Російського Географічного Товариства як науково-громадський орган в Україні.
Предметом дослідження є причини створення і закриття Відділу, діяльність Відділу у громадсько-політичному й науковому житті України другої половини ХІХ ст.
Територіальні межі. Відділ був створений для вивчення п’яти губерній: Київської, Подільської, Волинської, Полтавської і Чернігівської. Тому дисертація географічно охоплює зазначені території.
Хронологічні рамки дослідження визначаються 1860–рр., хоча Відділ проіснував з 1873–рр. Однак для цілісної реконструкції історії створення та діяльності Відділу розглянуто діяльність Київської громади у 60-ті рр. ХІХ ст., багато діячів якої стали активними членами Відділу Імператорського Російського Географічного Товариства у Києві. 90-ті роки ХІХ ст. –час, коли відбулася невдала спроба відновити діяльність Відділу у вигляді Південного Відділу Російського Географічного Товариства.
Мета і завдання. Виходячи із актуальності теми, її розробленості у вітчизняній та зарубіжній історіографії, автор поставив мету на основі широкої джерельної бази висвітлити процес створення та діяльність у Києві Відділу, виявити основні напрями його роботи, проаналізувати і узагальнити внесок діячів Відділу у розвиток суспільно-політичного руху в Україні другої половини ХІХ ст.
Для досягнення мети дисертант поставив такі наукові завдання:
–виявити причини відкриття та закриття Відділу;
– дослідити культурно-громадську діяльність Відділу;
–розглянути міжнародні зв’язки Відділу;
–висвітлити наукову діяльність співробітників Відділу;
–розглянути спробу відновити діяльність Відділу його колишніми діячами.
Наукова новизна роботи визначається тим, що дисертація є першим у вітчизняній історіографії дослідженням, у якому комплексно аналізується діяльність Відділу в Києві. Роботу виконано з максимально широким залученням різноманітної джерельної інформації, на основі якої зроблена реконструкція діяльності Відділу, розглянуто внесок його членів у розвиток суспільно-політичного руху в Україні другої половини ХІХ ст. Уточнено такі аспекти: чисельність та соціальний склад членів Відділу, фінансування. Досліджено стосунки Відділу як з науковими установами Росії, України, так і з закордонними товариствами, роботу його членів у галузі освіти, географії та природознавства, мовознавства, фольклористики, музикознавства України. Дістали подальшого вивчення головні тенденції національної політики царського уряду щодо українців.
Методологічну основу дисертаційного дослідження складають принципи історизму, науковості та об’єктивності. При написанні роботи дисертант використав такі дослідницькі методи, як проблемно-хронологічний, конкретно-історичний, порівняльний, описовий, метод логічного аналізу та узагальнення.
Практичне значення дисертації полягає в тому, що результати проведеного дослідження можуть бути використані при написанні праць з історії України та Росії, історії вітчизняної науки, історичного краєзнавства, довідково-бібліографічних видань, при розробці лекцій та спецкурсів. Висвітлені автором питання можна широко використовувати в музейній та виховній роботі.
Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи обговорювалися на засіданнях кафедри історії Росії Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Результати дисертаційного дослідження було викладено у чотирьох публікаціях, доповідях на ІV міжнародній етнологічній конференції “Етнічна історія народів Європи” (Київ, 1999) та українсько-німецькому науковому семінарі “Історична наука в умовах демократичної трансформації суспільства” (Київ, 1999).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У ПЕРШОМУ РОЗДІЛІ –“Історіографія та джерельна база дослідження” –дається історіографічний аналіз літератури та характеризуються джерела.
Історіографія. Окремим аспектам з історії існування Відділу присвячені чисельні праці. Проте до наших часів немає жодної наукової роботи, де б комплексно висвітлювалася дана проблема. Історіографію, присвячену роботі Відділу, можна поділити на кілька періодів: дореволюційну, радянського часу та сучасну, яка, у свою чергу, складається з української і зарубіжної. Праці кожного періоду розподілено за змістом на присвячені безпосередньо Відділові, активним його діячам та загального характеру про український національний рух.
Дореволюційна історіографія. Найбільшу увагу науковців дореволюційного періоду привертало заснування у Києві Відділу, участь його діячів у роботі ІІІ Археологічного з’їзду, міжнародні зв’язки та закриття Відділу. Праці П.Житецького і С.Русової були першою спробою наукового аналізу діяльності Відділу в Україні.
Значний інтерес для вивчення досліджуваної проблеми мають праці А.Стороженка, І.Стешенка, С.Русової, О.Грушевського. Вони дозволили в загальному плані з’ясувати роль та місце Відділу в контексті історико-культурологічної проблематики.
Історіографія радянського часу. Вдалою спробою дослідити діяльність членів Відділу є праця І.Житецького. Автор проаналізував причини створення Відділу, подав список його членів (166 осіб), перелічив напрями діяльності, акцентував увагу на стосунках Відділу з науковими установами Росії.
Найбільш високої оцінки, на нашу думку, заслуговують ґрунтовні праці Ф.Савченка, написані на основі численних архівних матеріалів. У працях Ф.Савченка міститься матеріал про відкриття Відділу, видання двох томів “Записок”, висвітлені деякі аспекти культурно-громадської діяльності членів Відділу, участь діячів Відділу у ІІІ Археологічному з’їзді у Києві. Значну увагу приділено статистичному матеріалу про чисельність особового складу діячів Відділу, аналізу Емського акту 1876 р., спробі відновити роботу Відділу у вигляді Південного Відділу. Водночас у працях Ф.Савченка не знайшли широкого висвітлення етнографічні, економічні та статистичні аспекти діяльності членів Відділу; фрагментарно аналізувалася робота у галузі історії, географії, природознавства, освіти та мовознавства. Автор описав зв’язки Відділу з Північно-Західним Відділом, із слов’янськими науковими товариствами, мало уваги приділяючи його зв’язкам з іншими існуючими на той період Відділами Російського Географічного Товариства та зарубіжними товариствами, участі діячів Відділу у міжнародній географічній виставці у Парижі тощо. Автор висвітлив підготовчу роботу щодо проведення одноденного перепису населення м. Києва 1874 р., однак не проаналізував його результати.
У роки сталінського тоталітарного режиму дослідження історії створення та діяльності у Києві Відділу майже припинилося. І тільки у 1946 р. з’явилася книга президента Всесоюзного географічного товариства Л.Берга. Вчений подав матеріал про закриття Відділу, спробу відновити його діяльність у вигляді Південного Відділу. Праця має високий ступінь інформативності завдяки залученню архівних джерел.
Особливе місце в історіографії розглядуваної проблеми займає стаття О.Кравця, яка містить змістовний матеріал про заснування Відділу, проведення одноденного перепису населення міста Києва, участь його діячів у ІІІ Археологічному з’їзді, міжнародні зв’язки, а також аналіз статей з економіки членів Відділу, що були надруковані у двох томах “Записок”.
Газета “Киевский телеграф” як періодичний орган Відділу, аналіз економічних проблем, що хвилювали діячів Відділу, представлені у працях Л.Корнійчук, Т.Кота, А.Волощенко, при написанні яких була залучена широка джерельна база.
Цінним джерельним матеріалом звертає на себе увагу збірник праць В.Міяковського, в якому найбільший інтерес представляють сторінки, присвячені доповідній записці про українофільство, поданої цареві М.Юзефовичем, пункти Емського указу 1876 р., закриття Відділу.Долі діячів Відділу (зокрема, В.Беренштама, Ю.Цветковського, П.Житецького) після видання Емського указу 1876 р. і закриття Відділу стали предметом дослідження О.Назаревського.
Узагальнююча характеристика діяльності членів Відділу подається у багатотомних виданнях з “Історії Української РСР”, “Истории Киева”, а також у довіднику про Київ, шкільних підручниках та навчальних посібниках.
На особливу увагу заслуговують ряд праць, присвячених активним діячам Відділу. Так, матеріали про участь у роботі Відділу В.Антоновича представлені у статті В.Біднова, М.Драгоманова – у статті В.Міяковського, П.Чубинського – у статті О.Куницького, М.Старицького – у роботі М.Комишанченка, М.Лисенка – у працях Т.Булата, З.Василенка, П.Житецького – у працях В.Плачинди, О.Русова – у працях І.Житецького, А.Катренка. Тема про О.Русова знайшла свій подальший розвиток у праці А.Катренка і Б.Петрука. Активна фольклористична діяльність членів Відділу представлена у працях М.Сиваченка і О.Дея. Загалом ця група літератури має велике фактологічне поле, але більшості з них притаманна описовість.
Для історії розвитку українського національного руху у другій половині ХІХ ст. важливим доробком є побудовані на архівному матеріалі статті В.Міяковського, І.Житецького, присвячені історії Київської громади у 1860–1870-х рр., робота Л.Миловидова про наступ реакційних сил проти українського руху у 60-ті рр. ХІХ ст., дослідження В.Білана про видання і поширення підручників в Україні протягом 1859–1862 років, грунтовні праці М.Бернштейна, в яких докладно аналізувалася національна програма журналу “Основа”, стаття М.Грушевського про діяльність Українського Наукового Товариства, до складу якого увійшли такі колишні члени Відділу, як В.Антонович, П.Житецький, О.Русов, М.Лисенко, І.Лучицький та інші.
Сучасна українська історіографія. Найбільш аргументовано й об’єктивно відображено відкриття Відділу, його наукова програма, Емський указ 1876 р., репресії проти видатних діячів українського національного руху у статтях А.Катренка, Н.Чирикало, І.Мельничука і О.Маринича.
Ряд аспектів проблеми досліджено в біографічних нарисах, присвячених окремим членам Відділу. Зокрема, участь М.Драгоманова, П.Чубинського, Ф.Волкова, Г.Ґалаґана у роботі ІІІ Археологічного з’їзду, у проведенні одноденного перепису населення м. Києва представлені у працях П.Федченка, Д.Чередниченка, Ю.Іванченка, В.Ковалинського. Але зазначене коло робіт українських істориків мало чим доповнило попередній історіографічний доробок. В монографії В.Ульяновського, В.Короткого, статті Б.Кліда зроблено спробу розширеного представлення цілісної постаті активного діяча Відділу – В.Антоновича з урахуванням надзвичайно широкої джерельної бази.
Вагоме значення має праця О.Цибаньової. Автор приділив увагу організації Відділу, заснуванню бібліотеки і музею, видавничій діяльності, участі діячів Відділу у ІІІ Археологічному з’їзді, стосункам з слов’янськими товариствами і академією у Загребі, проведенню одноденного перепису населення, виключенню М.Юзефовича зі складу членів Відділу, Емському акту 1876 р. і закриттю Відділу. Але зазначені проблеми досліджені фрагментарно.
Історія культурно-національного відродження українського народу представлена у наукових розробках С.Рубашової, М.Палієнко, С.Світленко, М.Поліщука, Н.Шип, С.Стельмаха, М.Щербака, Н.Щербак.
Сучасна українська історіографія характеризується дослідженнями у напрямах: заснування та закриття Відділу, “Киевский телеграф” – друкований орган Відділу, участь у ІІІ Археологічному з’їзді, проведення одноденного перепису населення м. Києва, аналіз антиукраїнських заборонних заходів, а також діяльність таких видатних діячів Відділу, як М.Драгоманов, П.Чубинський, М.Старицький, Ф.Волков, О.Русов та інших. Але існуючі роботи спрямовані більше на популярне синтезування історіографічного доробку, ніж на висунення і обгрунтування нових поглядів і гіпотез.
Сучасна зарубіжна історіографія в основному представлена працями російських та німецьких дослідників. Найбільший інтерес викликають дослідження О.Міллера, А.Каппелера, в яких значну увагу приділено аналізу асиміляційної політики царського уряду стосовно України. У 2001 р. з’явилася стаття А.Окари, де розглядається проблематика українсько-російських відносин, аналізується книга О.Міллера “Украинский вопрос” в политике и русском общественном мнении (вторая половина ХІХ в.)”.