Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
УДК 340.0(09)
ЛЕВЧЕНКОВ Олександр Іванович
ПРОБЛЕМИ ДЕРЖАВИ І ПРАВА
У ТВОРЧІЙ СПАДЩИНІ М.К.МИХАЙЛОВСЬКОГО
І СУЧАСНІСТЬ
12.00.01 - теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових вчень
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Харків - 1999
Дисертація є рукопис
Робота виконана на кафедрі теорії та історії держави і права Університету внутрішніх справ
Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор
СКАКУН О.Ф.
Університет внутрішніх справ,
професор кафедри теорії та історії
держави і права.
Офіційні опоненти - доктор юридичних наук, професор
ПРОЗОРОВА Н.С.
Національний державний університет
імені Тараса Шевченка.
- кандидат юридичних наук, доцент
МАРЧУК В.П.
Чернівецький державний університет
ім. М.Федьковича
завідуючий кафедрою теорії та історії
держави і права.
Провідна установа - Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого.
Захист відбудеться 26 лютого 1999 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.03 при Університеті внутрішніх справ (310080, Україна, м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27).
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Університету внутрішніх справ (310080, м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27).
Автореферат розісланий 25 січня 1999 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради В.Є.Кириченко
Актуальність дослідження. Соціально-економічні, політичні й правові процеси, що відбуваються зараз у країнах Східної Європи, державах СНД, Україні і пов'язані з якісним перетворенням економічного базису - переходом до ринкової економіки, легалізацією приватної власності та підприємницької діяльності, - мають тенденцію до демократизації всіх сторін життя суспільства, прийняття й розвитку інститутів, притаманних правовій державі, поваги й захисту прав людини. Але легко визначити й іншу, дійсно помітну тенденцію - стрімке зниження суспільства до глобальної кризи в соціально-економічній, політичній, правовій та інших сферах при очевидній відсутності вкрай необхідної в таких ситуаціях гнучкої та відповідальної поведінки з боку владних структур держави. Їх безсистемність, однобокість спрямування дій до бажаних результатів не призвели. Привабливі моделі суспільного розвитку не спрацьовують на практиці або спрацьовують за принципом "хотіли як краще, а вийшло як завжди". Знов перед суспільством стоїть питання: що робити? Соціальна руйнівна революція або інший шлях розвитку? Зрозуміло, краще обирати реформаторський напрямок. Але який? Де шукати відповіді? У новітніх західних доктринах перебудови постсоціалістичних суспільств чи брати за зразок шлях розвитку Китаю, Швеції тощо?
Пошуки напрямків перебудови вітчизняного суспільства спонукають знову і знову звертатися до інтелектуальної спадщини минулих століть. У цьому зв'язку вивчення характерних особливостей народницької демократії другої половини ХІХ століття має актуальне значення.
Відомо, що періоди найглибшого суспільного оновлення - це, як правило, періоди великого інтересу до попередніх досягнень світової політичної й правової культури. Час, у якому ми сьогодні живемо, не може не стимулювати інтерес до нового розуміння держави і права. Ми всі є свідками й учасниками кризи власної абсолютної державності. Сама історична ситуація, в якій перебуває наше суспільство і держава сьогодні, багато у чому нагадує ту, яку описали й аналізували у своїх працях О.І. Герцен, Л.М. Толстой, Ф.М. Достоєвський, М.Г. Чернишевський, М.К. Михайловський та інші видатні уми людства. Тобто, є можливість знайти в їх роботах "старі", але дієві рецепти для лікування тяжких сучасних суспільних "хвороб". А "російські хвороби" вони знали, мабуть, краще, аніж деякі вітчизняні й зарубіжні "спеціалісти", які поспішають будь-якою ціною знов "ощасливити" нас черговим небезпечним соціальним експериментом, забуваючи про те, що він проводиться над живими людьми.
Новий погляд на людину в сучасному світі, підвищення ролі людини у всіх сферах життя й визнання її головною цінністю, а також зміни у відносинах власності, криміналізація суспільства, нове бачення призначення держави і права у регулюванні цих процесів - все це вимагає ретельного вивчення всіх політичних і правових теорій, у тому числі й М.К. Михайловського. Проблема особистості, її розуміння не розроблювалася жодним його сучасником так глибоко, як М.К. Михайловським, і не проходила червоною ниткою через всю його політико-правову концепцію.
Актуальність дослідження обумовлена не лише недостатньою розробкою творчої спадщини Михайловського, передусім, її державно-правового доробку (науково-теоретичний аспект), а й необхідністю урахування попередньої інтелектуальної вітчизняної спадщини й гуманістичних цінностей при розробці концепції й шляхів реалізації побудови демократичної, соціальної, правової держави (практичний аспект).
Мета дисертаційного дослідження полягає в доведенні тези щодо існування глибокого коріння сучасної державно-правової теорії і практики у вітчизняній історії, часткою якої є народницька думка, зокрема її найяскравіший представник - М.К. Михайловський; у вивченні та критичній оцінці піднятих ним проблем держави і права у ХІХ ст., їх показі та переклику з сучасною державно-правовою практикою в Україні.
Відповідно до мети дослідження, в дисертації вирішуються такі головні наукові завдання:
1. Дати нове "прочитання" теоретичної спадщини М.К. Михайловського з урахуванням широкого спектру її наукового інтересу - в галузі соціології, економіки, права.
2. Виявити державно-правовий зміст і теоретико-пізнавальну цінність творчого доробку М.К. Михайловського.
3. Розкрити закономірності генези й еволюції його державно-правових поглядів.
4. Зробити спеціальний аналіз правознавчого аспекту інтелектуальної спадщини Михайловського: виділити проблеми держави і права, що стали об'єктом його пильної наукової уваги.
5. Визначити рівень теоретичної обгрунтованості порушених ним проблем держави і права на тлі досягнень науки його часу.
6. Виявити, наскільки проблеми держави і права, розроблені Михайловським, стали "наскрізними" (не втратили своєї актуальності) для представників наступних поколінь інтелектуальної думки різних політико-правових орієнтацій.
7. Проаналізувати ступінь "співзвучності" ідей М.К.Михайловського у галузі держави і права сучасній політико-правовій теорії і практиці в Україні.
Предметом дисертаційного дослідження є політико-правова концепція М.К. Михайловського, наведена на широкому історичному тлі другої половини ХІХ ст., а також зв'язок теоретичних положень і висновків вченого з сучасними процесами, що відбуваються в суспільстві і державі.
Хронологічні рамки роботи включають період з другої половини ХІХ ст. по теперішній час.
Географічні межі дослідження охоплюють території Київської Русі, Російської імперії з Україною, що входила до її складу (зокрема, Київську, Чернігівську, Волинську, Херсонську, Подільську, Полтавську, Харківську, Катеринославську, Таврійську губернії), а також країни СНД і світу.
Стан наукової розробки проблеми. Теоретичні і практичні питання, пов'язані з різними аспектами народницької доктрини, були предметом наукових досліджень ряду вітчизняних і зарубіжних вчених. У вітчизняній історії дослідження питань народницької демократії, і зокрема творчої спадщини М.К. Михайловського, можна умовно виділити три етапи.
Ще у 80-90 рр. ХІХ ст. з'явились праці дослідницького плану, що стосувалися головним чином соціологічної теорії М.К. Михайловського. Це статті та книги М. Кареєва, Л. Слонимського, С. Южакова та ін. Зібрані у збірці "На славному посту" ювілейні статті належали головним чином публіцистам народницького напрямку, окрім того, тут містилися праці, що мали науковий характер (Є.Є. Колосова, М.С. Русанова).
Чималою на цьому тлі є марксистська критика й оцінка місця М.К. Михайловського в громадському русі. Г.В. Плеханов був першим марксистом, який намагався спростувати корінні основи теорії і тактики народників і проголосив народництво пройденим етапом визвольної боротьби, а Михайловського позбавляв будь-яких наукових заслуг ("Соціалізм і політична боротьба" (1883 г.), "Наші розбіжності" (1885 г.), "До питання про розвиток моністичного погляду на історію (1885 г.) та ін.).
Ленінська оцінка творчості Михайловського та його ролі у визвольному русі була більш різнобічною і відносно об'єктивною ("Що таке "друзі народу" і як вони воюють проти соціал-демократів?" (1894 р.), "Економічний зміст народництва та його критика у книзі г-на Струве" (1895 р.), "Від якої спадщини ми відмовляємось" (1897 р.), "Народники про М.К. Михайловського" (1914 р.) та ін.). Ретельний критичний аналіз погляду М.К.Михайловського проводився Леніним під кутом зору головного завдання, яке стояло перед ним у той час, - викрити теоретичну неспроможність народницької доктрини. Водночас Михайловський характеризувався як один з кращих представників і виразників поглядів російської буржуазної демократії і ставився в ряд з видатними людьми епохи.
На жаль, у радянські часи внаслідок впливу нищівної критики народницької ідеології під кутом зору Леніна ім'я цього видатного публіциста і теоретика народництва стало одіозним у нашій літературі: його або зовсім замовчували як негідне пам'яті нащадків, або на ньому демонстрували неспроможність народницької доктрини. Лише в 1917 р. з'явилася праця Є. Колосова, яка уточнювала біографічні дані мислителя, а в 20-х роках - на початку 30-х рр. певний інтерес до М.К.Михайловскього було виявлено в працях Б. Горева, Є. Колосова, Д. Кузьміна у зв'язку із спробами виявити його місце в народницькому русі.
Пік дослідження творчої спадщини Михайловського припадає на 60-ті - першу половину 70-х рр. Але автори праць цього часу інтерпретували погляди мислителя з позицій пануючої марксистсько-ленінської ідеології, крізь призму "радянського соціалізму". Це, однак, не означає, що в них немає теоретичних новацій і наукових досягнень, особливо у фактичному плані. Слід визначити насамперед Г.С.Бялого, який одним із перших розпочав розробку літературно-критичної спадщини Михайловського в 50-ті рр. В 60-ті роки народницькою тематикою і, зокрема, дослідженням діяльності Михайловського як виразника народництва займався Б.П.Козьмин. Творчість Михайловського була предметом інтересу Р.В. Філіпова, А.А. Галактионова, П.В. Нікандрова, М.Г. Сєдова, Б.І. Ітенберга, М.Ф. Суслової, В.Н. Лукіна. Вагомий внесок у вітчизняну науку був зроблений працею Е.С. Віленської "М.К. Михайловський та його ідейна роль у народницькому русі 70-х - початку 80-х рр. ХІХ ст.", завдяки глибокому аналізу філософсько-соціологічних та суспільно-політичних поглядів Михайловського. Філософські й соціологічні погляди вченого знайшли своє висвітлення також у працях О.П. Казакова, Л.І. Рудакова, В.О. Малініна, В.Г. Хороса, В.О. Твардовської, І.К. Пантіна, О.О. Слинька та ін.
Сучасні дослідження творчого спадку М.К. Михайловського зводяться тільки до суто історичної роботи Балуєва Б.П. "Ліберальне народництво на рубежі ХІХ-ХХ століть" (1995 р.), в яких чільне місце відведено Михайловському, та до невеликих розділів в "Історії російської філософії"( автори - М.О. Лосський та В.В. Зеньковський , 1991 ).
Отже, якщо філософські та соціологічні аспекти творчої спадщини розроблено досить докладно, то погляди Михайловського на проблеми держави і права досі залишаються не дослідженими юридичною наукою, крім єдиної спроби загального характеру, зробленої Б.О. Кістяківським у статті "На захист права. (Інтелігенція і правосвідомість)" (1909 р.). У деяких підручниках з теорії держави і права, зокрема під редакцією К.О.Мокічева (1965 р.), В.М.Корельського (1997 р.) має місце згадка про те, що М.К.Михайловський був російським прибічником патріархальної теорії виникнення держави. Проте ані в "Історії політичних і правових вчень" В.С.Нерсесянца (1998 р.), ані в "Історії вчень про державу і право" Ф.П.Шульженко та М.Ю.Наума (1997 р.) жодного рядка не відведено для подання хоча б у загальному плані державно-правових поглядів М.К.Михайловського. Між тим, без висвітлення державно-правового аспекту творчості Михайловського неможливо уявити цілісну постать його як мислителя.
Наукова новизна і теоретичне значення дисертаційного дослідження полягають у цілісному і систематизованому висвітленні поглядів у галузі держави і права одного з провідних народницьких ідеологів М.К.Михайловського. Окремі питання проблеми підняті й вирішені вперше, деякі з них висвітлені по-новому, інші - більш глибоко і всебічно досліджені. Не відкидаючи попередніх досягнень вчених у дослідженні філософських, соціологічних та історичних поглядів М.К. Михайловського, використовуючи їх новації, автор вперше пропонує юридичне прочитання його творчої спадщини , порушує раніше не розроблені проблеми наукового інтересу мислителя в галузі держави і права. По-новому розроблено ряд питань, пов'язаних із періодизацією визвольного руху; визначено ступінь впливу марксистської та інших доктрин на формування політико-правових поглядів Михайловського. Автором спростовано підходи попередніх дослідників творчості Михайловського до тлумачення його погляду на походження держави, обгрунтовано точку зору про належність вченого до прибічників патримоніальної теорії виникнення держави. Вперше поставлено і доведено співзвучність сучасності вирішення Михайловським проблеми співвідношення держави і права, економіки і права, права і моралі, відносної самостійності держави в перехідні етапи розвитку суспільства (передусім, державно-управлінські відносини, що складаються між державою і членами суспільства, а також у середині державного апарату, мають властивість відносної самостійності) тощо.
Більш глибоко і всебічно досліджено проблеми, що були об'єктом уваги попередніх дослідників творчості Михайловського, а саме: ставлення до общини і перспектив її розвитку, характер і шляхи трансформації суспільства у напрямку його демократизації, проектування майбутнього устрою тощо. Аналіз проведено на фоні сучасної Михайловської філософської, історичної і правової думки. Кожна з піднятих дисертантом проблем ув'язана із сучасністю в плані її реалізації в нашій Вітчизні й країнах світу.
Методологічну основу становлять загальнофілософські принципи дослідження - діалектичний, історичний, логічний, а також часткові методи дослідження - системний, порівняльно-правовий, статистичний і проблемно-хронологічний.
Загальнометодологічним засобом досягнення мети та розв'язання завдань дисертаційного дослідження обрано поєднання системного підходу розгляду піднятих Михайловським проблем держави і права з компаративним аналізом суттєвих моментів розвитку його соціально-економічних, політичних та правових поглядів. Завдяки системному підходу встановлено структуру головних проблем, що були в центрі уваги М.К.Михайловського, показано їх взаємозв'язок, який зумовив своєрідність світогляду мислителя. Компаративний аналіз сприяв висвітленню його економічних, політичних, державно-правових поглядів у різноманітності їх проявів на тлі сучасної йому правової культури і у "співзвучності" з сьогоденною вітчизняною державно-правовою розбудовою.
Джерелову базу дослідження становлять передусім праці М.К. Михайловського (10 томів), а також різні за характером, формою і змістом відомі та нові, не опубліковані раніше, матеріали, праці класиків світової та вітчизняної політології, філософії і права, роботи вітчизняних і зарубіжних правознавців, юридичні періодичні та реферативні видання; нормативні - конституція, законодавчі акти, міжнародні правові акти, що регулюють відносини власності, правовий статус людини і громадянина тощо.
На захист виносяться такі головні положення:
- теоретичну спадщину М.К. Михайловського як соціолога, філософа, публіциста треба розглядати у тісному зв'язку з його юридичними поглядами, тільки в такому поєднанні можна визначити його справжнє місце в народницькій ідеології ХІХ ст. і виявити своєрідність його державно-правової, політичної та економічної концепцій;
- зроблено висновок про те, що спільним для нього, як і для інших представників народницької ідеології, була проблема "держава - особа", яка вирішувалася ним на користь особи; ця проблема, у свою чергу, була своєрідним центром усіх політичних, економічних, правових і моральних пошуків вченого;
- визначено, що проведений Михайловським аналіз общини і общинної власності в плані поєднання індивідуальної та суспільної форм власності може бути використаний як один із шляхів розвитку сучасного сільського господарства;
- право і держава розглядалися Михайловським з точки зору сутності, яка вбачалася в їх антинародному характері, здатності висловлювати та захищати лише інтереси забезпеченої меншості суспільства: критикуючи сучасні йому держави, їх право, він вбачав в общині (сербській задрузі) готові витоки для майбутнього вдосконалення суспільного і державного життя;
- всупереч різним оцінкам, які існують у літературі про належність Михайловського до прихильників марксистської (економічної), технократичної, патріархальної теорій, доведено, що в його поглядах на це питання поєднались різні підходи; визначено, що він належав до прибічників патримоніальної теорії з помітним впливом теорій: економічної та насильства;
- у правових поглядах Михайловського еклектично поєдналися елементи соціологічної, позитивістської та психологічної шкіл права; його можна віднести до соціологічних позитивістів з помітно вираженим індивідуальним нахилом: при визнанні державних правових приписів як наказів, необхідних для виконання, він наполягав на їх моральності, справедливості, відповідності соціально-економічним інтересам , а при їх реалізації - на врахуванні особистості, людської гідності;
- при дослідженні проблеми злочину і покарання Михайловський акцентує увагу на причинах злочину (соціально-економічних, політичних, психологічних); тягар провини переносить головним чином на суспільство; злочин розглядає у двох вимірах - конкретно-історичному і загальноцивілізаційному; пропонує запобігати злочинам шляхом встановлення державою необхідних гарантій (насамперед - економічних і соціальних прав і свобод людини);
- встановлено зв'язок між теоретичними пошуками Михайловського в галузі держави і права та сучасним станом юридичної науки і особливостями національного розвитку; підкреслено, що, модифіковані відповідно до сучасності, вони здатні зорієнтувати на реформування українського суспільства відповідно до нової Конституції.
Практичне значення дослідження теми полягає в тому, що її головні положення, теоретичні висновки запропоновано для пошуку, визначення і реалізації стратегічного курсу української державності. Матеріали можуть бути також використані (при створенні узагальнюючих і спеціальних робіт з історико-правової проблематики), у навчальному процесі вищих і середніх навчальних закладів при викладенні тем з історії правових і політичних вчень, теорії держави і права, історії держави і права зарубіжних країн.
Особистий внесок здобувача. Всі положення і висновки дисертації сформульовано й обгрунтовано на основі особистих досліджень. Опубліковані наукові праці здобувача написані без співавторства.
Апробація результатів роботи
1. Міжнародна науково-практична конференція "Людський фактор у підвищенні ефективності діяльності правоохоронних органів". - Луганськ, 1994.
2. Науково-методична конференція "Актуальні проблеми підготовки спеціалістів для системи МВС". - Луганськ, 1995.
3. Міжвузівська наукова-практична конференція "Творча спадщина П.І. Новгородцева (до 130-річчя з дня народження) і актуальні проблеми побудови правової держави в Україні". - Луганськ, 1996.
4. Міжнародна науково-практична конференція - нарада служб блоку суспільної безпеки органів внутрішніх справ прикордонних областей України та Росії по організації взаємодії в боротьбі зі злочинністю". - Луганськ, 1997.
Частину матеріалів дисертаційного дослідження було використано в курсах теорії держави та права, проблем теорії держави та права і міжнародного права, які дисертант читав у Луганському інституті внутрішніх справ МВС України.
Структура роботи. Дисертація викладена на 176 сторінках і складається з вступу, двох розділів, закінчення і бібліографії.
У вступі обгрунтовується вибір і актуальність теми, розкриваються і оцінюються ступінь її розробленості, цілі та завдання дослідження, наукова новизна і практичне значення дисертації, формулюються головні положення, що виносяться на захист.
У першому розділі - "Соціально-економічні і політичні погляди М.К. Михайловського" - розглядаються принципові соціально-економічні та політичні погляди вченого, які стали витоками для формування його державно-правових ідей, обумовили інтерес до них і визначили своєрідність аналізу проблем походження держави, розуміння права, прав і свобод особи, злочину і покарання тощо.
У першому підрозділі - "Історичні умови формування світогляду М.К. Михайловського" - на широкому історичному фоні дається аналіз різноманітних явищ суспільного життя, що значною мірою вплинули на формування світогляду М.К. Михайловського, його соціально-економічної, політичної, державно-правової концепції. Висвітлюється творчий шлях і особливо його початок. Визначається вплив на мислителя ідей Герцена, Чернишевського, Некрасова, Салтикова-Щедріна, Писарєва та інших. Вказуються причини коливань у пошуку й виборі ідейної і наукової орієнтації як філософа, публіциста, правознавця, особистості. Це, зокрема, виявилося у закладенні філософських підвалин світогляду. Поділяючи в цілому теорію соціологічного позитивізму, він сприйняв позитивні моменти інших філософських напрямків, передусім, тих, які були орієнтовані на принцип пріоритетності людини, її інтересів, її прав. Можна стверджувати, що Михайловський не пройшов повз психологічну, марксистську, природничу теорії права, але запозичив з них лише деякі елементи, не сприйнявши в цілому. Саме прогресивні елементи цих теорій, зокрема, повага до людини праці, створення гідних умов її життя, визнання її прав і гарантій визначили його "формулу прогресу", обумовили критичне ставлення до революційних шляхів і методів перетворення суспільних відносин.
Михайловский сформувався як теоретик ліберального народництва і проніс цей "прапор" через все життя. Проте його народницька позиція не була ортодоксальною. Він був чутливий до новітніх віянь науки, збагачувався її ідеями. У процесі активної публіцистичної діяльності він зміг визначитися у своїх поглядах із ключових питань суспільного життя, що знайшло відображення у завершеному вигляді в його економічній, політичній, етико-правовій, соціологічній концепціях, які доповнювали одна одну. У центрі його теоретико-наукових роздумів знаходяться актуальні для того часу і співзвучні сучасності проблеми: община і її власність, напрямок і шляхи політичних перетворень суспільства, сутність, походження і функції держави, права і свободи людини, злочин і покарання та інші. Тільки після з'ясування головних проблем його творчості можна зрозуміти своєрідність Михайловського як мислителя, який відобразив у своїх думках стан світогляду певної частини вітчизняного суспільства.
У другому підрозділі - "Місце общини в економічній теорії М.К. Михайловського" - аналізуються вихідні позиції мислителя в галузі економічних відносин. Можна стверджувати, що Михайловський склав власну економічну теорію. Наріжним каменем цієї теорії є тлумачення сутності економічних відносин, яка полягає у відносинах власності, неможливої без виробника матеріальних благ як автономної особи. За теорією Михайловського, автономність особи у відносинах власності можлива тільки при общинному землеволодінні, бо саме тут продукт праці призначений складати невід'ємну власність виробника. Виходячи з цього принципового положення, він робить висновок, що община не може стояти на перешкоді економічного і соціального прогресу, тому що общинник як самостійний виробник є власником, точніше, асоційованим власником. Не відкидаючи в цілому приватної власності, він віддає перевагу общинній формі землеволодіння, обгрунтовуючи свою позицію історико-соціальним аналізом економічних відносин людства взагалі та російського суспільства зокрема. Михайловський вважає, що вся попередня історія людської цивілізації - це розвиток двох тенденцій і двох сторін людської особистості - особистісної і колективістської. Це боротьба й єдність двох основ - прагнення до соціальної рівності та справедливості (колективістська основа) і поклик до індивідуальної автономії (приватна основа). Таке поєднання він вбачає в общині.
При цьому Михайловський визначає і недоліки общини, передбачає її подальше соціальне розшарування та ін. Але при всіх її недоліках він вважає, що краще, ніж община, інтереси "хлопства", особи з селянського середовища, ніхто в тих умовах захистити не зможе. На користь общини він наводить також такі аргументи, як її давність і вміння виживати навіть в умовах глобальних катаклізмів, що періодично потрясали слов'янський світ.
Розмірковуючи про можливість (на відміну від західних країн) некапіталістичного шляху розвитку Росії, Михайловський, по-перше, бачить цей шлях як один з можливих, а не єдиний, неминучий, зважуючи на об'єктивність процесів, що відбувалися в суспільстві - процесів капіталізації. По-друге, капіталістичному розвитку в його пруському варіанті, що був властивий Росії й Україні того часу, він протиставляє общину з її землеволодінням як найкращу альтернативу, бо не бачить інших. По-третє, він розраховує на подолання недоліків общини і розвинення її кращих історичних надбань у соціально-економічній сфері буття народу.
У третьому підрозділі - "Напрямок і шляхи політичного перетворення суспільства" - аналізуються погляди вченого на перспективи політичного розвитку суспільства. Проект майбутнього суспільства Михайловський, як і більшість його визначних сучасників (І. Франко, Леся Українка, М. Бердяєв та ін.), змальовує не детально, а загальними "мазками". І це зрозуміло. Він усвідомлює, що не можна передбачити заздалегідь конкретні детальні перетворення (це справа тих поколінь, які будуть жити в цьому суспільстві), а доцільніше запропонувати свій варіант переходу (з найменшими жертвами) до нього.
У вітчизняній і зарубіжній літературі укріпилася думка, що таким ідеалом у нього був суто "селянський" соціалізм. Це не зовсім вірно, хоча раціональне зерно тут є. Можна припустити, що прототипом такого проекту Михайловський вважає "індивідуалістичний соціалізм" (соціалізм із "людським обличчям"), при якому колективістські початки поєднуються з індивідуалістичними (приватними), доповнюючи і збагачуючи одне одного. Радянська наука, тримаючись класової теорії, загнала це вельми широке поняття у "селянські" межі. Проте мислитель, торкаючись перспектив розвитку суспільно-політичного устрою, враховує інтереси усіх станів суспільства, концентруючи увагу на селянстві саме тому, що селянство складало основну масу населення, і від економічного та правового забезпечення умов його розвитку, залежав благоустрій усього суспільства і держави.
Михайловський не відкидає існування у майбутньому держави, хоча, зважаючи на існуючі держави світу, кваліфікує її як зло для трудової людини. Основу майбутньої держави він вбачає в общині на зразок сербської задруги (артілі), що базується на індивідуально-суспільній формі власності, яка дозволяє врахувати інтереси особи, не поглинати її колективними інтересами. Він ратує за народну, демократичну владу з елементами антиексплуататорськими, соціалістичними, що постійно розвиваються, за владу, яка спирається на союз дружніх трудящих класів . Його пропозиції полягали у поступовому обмеженні держави з боку суспільства, зменшенні її втручання у справи общини і особи.
Будучи демократично орієнтованим, мислитель наполягав на формуванні органів державної влади шляхом обрання населенням, підзвітності останньому. Соціалізм він не мислив без демократії, управління народом за допомогою самого народу.
Одним із головних атрибутів демократії він вважав природну здатність суспільства до соціального миру і злагоди, результатом чого повинно стати поступове переборення відчуження народу від влади. Спроби тільки конституційним шляхом обмежити всевладність економічної і політичної еліти, беззаконня і свавілля влади вважав неперспективними. Одну із головних причин традиції глибокого розриву між народом і державною владою, що утвердилася в Росії, він вбачав у багатовічному зневажанні з її боку до матеріальної і духовної потреби народу.
Михайловський не хотів, щоб Росія повторила шлях розвитку буржуазних країн Заходу. Аналіз творів мислителя дає можливість припустити, що він тяжів до республіканської форми правління, але тільки як до ідеальної абстракції. Можливість конституційного режиму в Росії він також розглядав як політичну і юридичну абстракцію.
Аналізуються також шляхи досягнення соціалістичної мети (революційний чи еволюційний), запропоновані Михайловським, його ставлення до проблеми революції - її необхідності, характеру, сутності, зв'язку з суспільним прогресом. Відзначається, що ознайомившись із сумними підсумками революцій на Заході, мислитель приходить до таких висновків:
- перетворення суспільства революційним шляхом - це можливий, але не обов'язковий варіант розвитку подій у Росії;
- революція - не самоціль, а тільки засіб досягнення мети - соціального визволення людини;
- усі революції за своєю суттю є політичними, які не приводять до соціальних перетворень, тому що в решті-решт влада і власність залишається у меншості суспільства;
- з огляду на криваві, жорсткі форми її прояву, революційне перетворення суспільства небажане, більш перспективним є еволюційний шлях.
Спростовується точка зору, висунута в радянські часи, про прагнення Михайловського до буржуазної революції і заперечення ним соціалістичної революції. У нього не було й не могло бути в той час чіткого розмежування між сутністю цих видів революцій.
У четвертому підрозділі - "Михайловський і марксизм" - аналізується ставлення Михайловського до марксизму як наукової теорії. Відмічається, що йому властивий неоднозначний і в цілому критичний підхід до її оцінки - від позитивного сприйняття деяких елементів у 70-ті рр. до різкої критики у 90-ті рр. Такий підхід обумовлений методологічними засадами наукових пошуків Михайловського - соціологічним позитивізмом і "індивідуалістичним соціалізмом".
Визначаючи, що в основі усіх політичних, соціальних, правових процесів, які відбуваються у суспільстві, лежить переважно економічний чинник, він категорично заперечує ряд марксистських ідей і положень, а саме:
а) абсолютизацію економічних чинників, недооцінку інших (соціальних, психологічних, національних, історичних) факторів, усієї різноманітності суспільного життя, проявів суспільної свідомості тощо;
б) підхід до людини лише як до засобу досягнення мети, в той час як людина є мета усіх перетворень і має бути поставлена на чільне місце в науковій теорії;
в) несприйняття інших концепцій розвитку суспільних явищ і претендування на істину в останній інстанції.
У другому розділі - "Проблеми держави і права у творчості М.К. Михайловського і державно-правова розбудова сучасної України" - уперше в науці робиться спроба дати аналіз державно-правового аспекту творчої скарбниці Михайловського, визначити його погляди на ряд актуальних для свого часу проблем держави і права, які мають значення й для сьогодення, коли Україна переживає розбудовчі процеси. Пропонується авторський погляд на проблеми сучасної державно-правової розбудови України у зв'язку з актуальними ідеями мислителя.
У першому підрозділі - "Проблема суті, походження і функцій держави" - розкрито погляди вченого на державу, його спроби визначити поняття держави, виявити його суть, причини виникнення, ступінь відносної самостійності, функції та інші найважливіші її прояви. Робиться наголос на ціннісній особливості державно-правового аспекту його творчості - на зосередженні уваги на проблемі взаємовідносин держави і особи, висвітленні усіх структурних частин політико-правової матерії через форми їх ставлення до людської діяльності.
Використання системно-структурного методу дозволяє мислителю пов'язати сутність держави з її функціями і розкрити їх в логічній послідовності. Поділяючи функції держави на внутрішні (пригнічення народу, передусім селянства; економічного регулювання суспільних відносин) і зовнішні (ведення війни з метою захоплення чужих територій; захисту власних земель від іноземних замахів), він відзначає їх взаємовплив і наводить приклади, коли зовнішні функції змінювали внутрішні, впливали на згладжування соціальних конфліктів у державі.
М.К. Михайловському належить заслуга у постановці питання про відносну самостійність держави, яке вирішується ним через висвітлення внутрішніх і зовнішніх функцій, позбавлених суто класового характеру. Він підкреслює, що, незважаючи на наявність залежності державної влади від волі економічно домінуючої частини суспільства, держава не без допомоги закону забезпечує існування суспільства як такого, виконує "загальні справи" (боротьба зі стихійними лихами, злочинністю, епідеміями, зовнішніми ворогами і т.п.). Масштаби їх мають межі, які визначаються залежністю існування державної влади від виконання цих справ. Самодержавство, підкреслює Михайловський, виконує "загальні справи" настільки, наскільки їх виконання дає можливість зберегти державну владу, не ускладнювати становище в країні аби убезпечити державу від можливих внутрішніх (соціальних) і зовнішніх катаклізмів.
Приділено спеціальну увагу поглядам Михайловського на походження держави, оскільки в радянській і сучасній історико-правовій літературі є різне трактування цього питання. Автором спростовуються твердження, що Михайловський є прибічником патріархальної, а тим більше технократичної теорії походження держави, доводиться, що його концепція є еклектичною. Запозичуючи і поєднуючи елементи марксистської, патріархальної, психологічної теорій і теорії завоювань при поясненні причин походження держави, Михайловський віддає перевагу патримоніальній теорії.
Центральне місце в ІІ розділі займає другий підрозділ - "Проблема прав і свобод." Цілісна, гармонійна і вільна особистість стоїть у центрі соціально-економічних, правових і етичних уявлень М.К. Михайловського. "Людина для людини, все для людини " - писав він у статті "Листи про правду і неправду". Оцінку діяльності державних і правових інститутів, програм політичних партій він ставить у залежність від того, як вони працюють на користь людини, її свободи. Михайловський розумів соціальну свободу як співвідношення двох взаємопов'язаних сторін - свободи суспільства й свободи особи. Справедливість, мораль, право, свобода як ціннісні категорії не можуть утвердитися в суспільстві, якщо вони не зорієнтовані на окрему особу. Тільки при наявності вільних індивідів може бути вільне суспільство, бо суспільство, за словами Михайловського, "...є не організм, а сукупність неподільних організмів".
Серед різних видів прав людини Михайловський ставить на перше місце соціально-економічні, акцентує увагу на важливості таких прав і свобод, як право на життя, недоторканість особи, право на власність і т. ін. Ці права він вважає природженими і природними, до інших він підходить як до конкретно-історичних явищ. Права і свободи ним не мислилися без відповідних гарантій. Михайловський стверджував, що в решті-решт "...справа не в принципі свободи, а у його здійсненні, не в праві, а можливості користуватися ним". У серпневій статті своїх "Літературних заміток" (за 1880 г.) він, зокрема, пише, що свобода думки і слова неможлива без особистої недоторканості, а "особиста недоторканість потребує гарантій".
Свобода особи тісно пов'язувалася Михайловським з проблемою національної свободи, яку він розглядав як частину проблеми політичної свободи. Остання, у свою чергу, не розумілася без свободи соціальної.
У третьому підрозділі - "Проблема злочину і покарання" - розглянуто кримінально-правові погляди Михайловського на фоні вияснення розуміння ним права, його сутності, взаємовідносин з економікою і політикою. Мислитель відносить право до соціального надбання, яке, поряд із виконанням "загальних справ", здобуває в державі класову спрямованість через систему норм, що виражають інтереси меншості суспільства.
Заслуга Михайловського полягає в тому, що у спеціальній праці "Злочин і покарання" кримінальне право тлумачиться ним у тісному зв'язку з економікою, політикою, соціальним середовищем. Він наполягає на тому, що наука кримінального права повинна вивчати насамперед злочин і його причини, а не покарання, від чого наполегливо відмовлялись буржуазні вчені: "Ми дійсно мало займаємось злочином, але не тому, що його у нас немає, а тому, що ми дуже старанно займаємось покаранням". Михайловський передбачає, що кожна чесна людина після ознайомлення з кримінальною політикою царського самодержавства (поняття "правова політика" ним широко використовується) з її антинародною, антигуманною спрямованістю закономірно повинна стати на бік пригнічених і виступити проти існуючого політичного режиму, і отже попасти у число порушників "порядку" і "спокою", тобто "злочинців".
Мислитель вказує на необхідність вивчати злочин як соціальне, а не тільки правове явище, викриває причини злочинності, піддає різкій критиці існуючі методи боротьби зі злочинністю за надмірну жорстокість, аналізує вплив смертної кари на зниження рівня злочинності, мету покарання вбачає в усуненні "ворожих" людині сил (соціальних, економічних, політичних), під впливом яких він скоює злочин.
Ставлення Михайловського до смертної кари розглянуто у зв'язці з сучасними підходами до цієї проблеми, які притаманні українському суспільству і держави, що увійшла до Ради Європи.
Автором зосереджено увагу на прогресивних досягненнях Михайловського в методології вивчення і визначенні понять кримінального права (формулювання понять злочину і покарання, суб'єктивної сторони, поняття неосудності в поєднанні медичних і юридичних критеріїв тощо), вказано на окремі види злочинів (казнокрадство, згвалтування та ін.), які стали предметом його спеціального вивчення і не втратили актуальності в наші дні.
Михайловський робить наголос на важливості та необхідності справедливої і гуманної правотворчості та юрисдикції, на здатності людини, яка здійснює правосуддя, поставити себе на місце підсудного, "переживати думкою чуже життя". Він не мислив права без моралі, правозастосовувача - без справедливості та гуманності, вважав, що в умовах самодержавного свавілля мораль може реалізуватися у праві тільки через високоморального суб'єкта правозастосовчої діяльності. Не бачачи іншої можливості "удосконалити" існуюче право інакше як шляхом державної законотворчості, Михайловський припускає "примусове" втілення у праві "певного мінімуму добра і моралі" за допомогою держави в інтересах селянства (наприклад, законодавче закріплення общини). Кількість "добра" і "моралі" в праві у Михайловського рухоме, від "мінімуму" до "максимуму", коли кількість переходить у якість, і мораль стає головним принципом права.
У четвертому підрозділі - "Михайловський і проблеми державно-правової розбудови сучасної України" - проведено паралель між кінцем Х1Х (коли жив і творив Михайловський) і кінцем ХХ століття (коли інтерпретуються його погляди) у плані актуалізації проблем держави і права, що стали предметом аналізу Михайловського і даного дисертаційного дослідження. У підрозділі представлено авторську концепцію оцінки сучасного соціально-економічного, політичного і правового стану в Україні та варіантів напрямку її руху. Зроблено спробу оцінити сучасний стан української держави, відповідність його класичним ознакам визначення держави (теоретичний аспект), передбачити її подальший розвиток (практичний аспект).
При аналізі етапів і відповідних ним рівнів становлення української державності запропоновано ввести до наукового обігу поняття функціонального рівня. Обгрунтовано наукову і практичну доцільність розмежовувати поняття "апарат держави" і "механізм держави", не ототожнюючи їх, як це робиться рядом сучасних учених. Подано авторське бачення необхідності посилення координуючої ролі держави в сучасний конкретно-історичний період, цілеспрямоване перетворення держави (у відповідності з моделлю правової держави) із знаряддя здійснення політики тільки меншості суспільства у засіб захисту людини від небезпечних для неї політичних кон'юнктурних коливань. Висловлено думку щодо правомірності визначення сучасної української держави як правової, демократичної і соціально-спрямованої, й проаналізовано перспективність діяльності системи органів МВС та інших правоохоронних органів у напрямку вирішення соціальних конфліктів перехідного періоду.
У "Закінченні" підведено підсумки дисертаційної роботи, основні з них такі:
- вперше досліджено проблеми держави і права (суті, походження, функцій держави, прав і свобод людини, злочину і покарання тощо) в творчій спадщині М.К.Михайловського у тісному зв'язку з його економічними і політичними поглядами; визначено, що в центрі творчих пошуків мислителя є особа;
- показано, що М.К.Михайловський вбачає в общині витоки майбутнього життя, але, на відміну від ортодоксальних народників, надає істотного значення ролі самостійного виробника, його індивідуальної автономії;
- встановлено, що М.Н.Михайловский, досконало вивчивши негативні наслідки революції на Заході, більше схиляється до еволюційного розвитку суспільства на шляху його демократизації, зменшення розриву між народом і державною владою;
- віддаючи належне значенню економічного чинника у суспільних процесах, вчений критично ставиться до ряду марксистських ідей;
- слід підкреслити, що, розглядаючи сутності держави, Михайловський визначає її два аспекти - класовий і загальносоціальний ("загальні справи"), чим перегукується з сучасним теоретичним підходом до цієї проблеми.
В дисертації сформульовано та інші висновки.
Список робіт, опублікованих за темою дисертації.
1. Происхождение, сущность государства и права в работах Н.К. Михайловского //Человеческий фактор в повышении эффективности деятельности правоохранительных органов: Материалы международной научно-практической конференции. - Луганск: РИО ЛИВД МВД, 1995. - с.21-23.
2. Об одном из условий гарантий прав и свобод человека //Актуальные проблемы подготовки специалистов для системы МВД: Материалы научно-методической конференции. - Луганск: РИО ЛИВД МВД, 1996. - с.35-37.
3. Источники (формы) права //Государственно-правовые дисциплины: Методические материалы для самостоятельного изучения. -Луганск: РИО ЛИВД МВД, 1996. - с.17-35.
4. Проблема прав и свобод в работах Н.К. Михайловского //Творческое наследие П.И. Новгородцева (к 130-летию со дня рождения) и актуальные проблемы построения правового государства в Украине: Межвузовская научно-практическая конференция. - Луганск: РИО ЛИВД МВД, 1996. - с.49-52.
5. О проблеме относительной самостоятельности государства в работах Н.К. Михайловского //Межвузовский сборник научных статей, посвященных 75-летию ЛСХИ. - Луганск, 1996. - с.99-101.
6. Идеи Н.К. Михайловского о государстве и праве и современность: Монография. - Луганск: РИО ЛИВД МВД, 1998. - 113 с.
7. Проблема прав і свобод в працях М.К. Михайловського //Вісник Луганського інституту внутрішніх справ. - № 1. - Луганськ : РВВ ЛІВС МВС, 1998. - с.60-68.
8. Роль государства и права в разрешении конфликтов переходного периода и перспективы развития Украины в направлении гуманизма // Человек, время, гуманизм.- Луганск : Світлиця, 1998. - с.188-201.
9. Державно-правові погляди М.К. Михайловського // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених . - Вип.5-6. - Харків : РВВ УВС МВС "Основа", 1998. - с.53-60.
Левченков О.І. Проблеми держави і права у творчій спадщині М.К. Михайловського і сучасність. - Рукопис.
Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія держави і права; історія політичних і правових вчень. - Університет внутрішніх справ, Харків, 1998.
У даній дисертації вперше у вітчизняній юридичній науці зроблено спробу комплексного дослідження найбільш актуальних проблем держави та права в працях одного з видатних мислителів ХІХ ст. М.К. Михайловського. Зокрема, розглянуто питання походження, суті і функцій держави та права, взаємовідносин держави і особи, прав і свобод людини, їх гарантій, окремі положення кримінально-правової науки, поняття злочину і покарання. Державно-правові погляди М.К. Михайловського проаналізовано на фоні досягнень вітчизняної політико-правової думки ХІХ ст. і в тісному зв'язку з сучасністю.
Ключові слова: держава, право, соціалістичне суспільство, особа, община, общинна власність, революція, злочин, покарання.
Левченков А.И. Проблемы государства и права в творческом наследии Н.К.Михайловского и современность. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01. - теория и история государства и права; история политических и правовых учений, - Университет внутренних дел, Харьков, 1998.
В данной диссертации впервые в отечественной юридической науке предпринята попытка комплексного исследования наиболее актуальных проблем государства и права в трудах одного из выдающихся мыслителей ХІХ века Н.К. Михайловского. В частности, рассмотрены вопросы происхождения, сущности и функций государства и права, взаимоотношения государства и личности, прав и свобод человека, их гарантий, отдельные положения уголовно-правовой науки, понятия преступления и наказания. Государственно-правовые взгляды Н.К. Михайловского проанализированы на фоне достижений отечественной политико-правовой мысли Х1Х века и в тесной связи с современностью.
Ключевые слова: государство, право, социалистическое общество, личность, община, общинная собственность, революция, преступление, наказание.
Levchenkov A.I. The problems of state and law in creative legacy of Mikhaylovsky N.K. and modernity. - Typescript.
Thesis for a Candidate of Law’s degree by profession line 12.00.01- theory of state and law, history of political and legal doctrine. - University of Internal Affairs Kharkiv, 1998.
In presented thesis first in the science of our country it was undertaken the attempt to do complex research of the most urgent problems in the field of state and law in the studies of one of the most outstanding thinkers of XIX th century Mikhaylovsky N.K. In particular it was observed the points of origin, essence and functions of state and law, relations between state and freedoms of person, their guarantees, some statements of criminal and law science, the concepts of crime and punishment. Materials of this study were given in close relation with modernity.
Key words: state, law, social society, person, community, common property, revolution, crime, punishment.
Відповідальний за випуск канд. юрид. наук,
начальник кафедри теорії та історії держави і права
Університету внутрішніх справ Л.О.Зайцев
Підп. до друку 25.12.98. Папір офсетний. Формат 60х90/16.
Друк офсетний. Ум. друк. арк. 1,0. Обл.-вид арк. 1,0
Наклад 100 прим. Замовл. №175.
Редакційно-видавничий відділ
Луганського інституту внутрішніх справ МВС України
Друкарня РВВ ЛІВС
348902, Луганськ, сел. Ювілейне, вул. К. Маркса,4