У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

реферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук Одеса ~

Работа добавлена на сайт samzan.net: 2016-06-20

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Имя

Выберите тип работы:

Принимаю Политику конфиденциальности

Скидка 25% при заказе до 3.2.2025

Національна академія наук україни

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень

Філиппова Світлана Валеріївна

УДК 658.51.001.76:005

методологія управління

трансформаційними процесами

в промисловому виробництві

Спеціальність 08.07.01 –Економіка промисловості

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Одеса – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському національному політехнічному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий консультант доктор економічних наук, професор

Продіус Іван Прокопович,

Одеський національний політехнічний університет Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри менеджменту.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, академік НАН України

Чумаченко Микола Григорович,

Президія НАН України, радник;

доктор економічних наук, професор

Войнаренко Михайло Петрович,

Хмельницький національний університет Міністерства освіти і науки України,

проректор з науково-педагогічної роботи;

доктор економічних наук, професор

Осипов Василь Іванович,

Одеський державний економічний університет Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри економіки підприємства.

Провідна установа Інститут економіки промисловості,

відділ фінансово-економічних проблем використання виробничого потенціалу, НАН України,

м. Донецьк.

Захист дисертації відбудеться “”березня 2006 р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.177.01 в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

Автореферат розісланий “”лютого 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.В. Моліна

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Перехід економіки України на ринкові основи функціонування пов'язано з трансформацією соціально-економічних відносин у всіх сферах діяльності, у тому числі в промисловому виробництві. Він супроводжується посиленням глобалізації, інтеграції та регіоналізації, які потребують нових методів управління. Тому для України, яка за висновком Міжнародного Економічного форуму про конкурентоспроможність економік країн світу, посідала у 2004 р. 86 місце з 108 розвинених країн, прискорена трансформація промислового виробництва є актуальною, але складною проблемою, розв’язання якої залежить від багатьох умов і чинників.

Розвиток промисловості України відбувається на фоні прискорення динаміки змін зовнішнього середовища і накопичення перетворень перехідного етапу, що змінюють вимоги до форм і методів управління промисловим виробництвом і трансформаційними процесами, які відбуваються в ньому. Проте він гальмується неготовністю учасників і систем управління: основні технології управління склалися в епоху домінування великого промислового виробництва і стабільного зовнішнього середовища, тому суперечать функціональним, ресурсним, економічним і організаційним аспектам його трансформації. Низький рівень превентивності традиційних методів управління не відповідає сучасним тенденціям і не стимулює прискорення розвитку економіки.

Теоретико-методологічні аспекти управління промисловим виробництвом в умовах змінного зовнішнього середовища і ринку розвинули О. Амоша, І. Александров, Б. Вішневський, М. Войнаренко, В. Геєць, В. Герасимчук, І. Грузнов, О. Кузьмін, Б. Мі-зюк, В. Осипов, Й. Петрович, І. Продіус, С. Соколенко, В. Хміль, М. Чумаченко. Методологію його трансформації та управління нею розробили А. Алимов, І. Алєксєєв, Б. Буркинський, В. Гончаров, В. Гриньова, С. Дорогунцов, С. Єрохін, В. Захарченко, І. Лукінов, Б. Одягайло. Підходи розрізняються спектром досліджень проблем сучасного виробництва і методів управління його трансформаційними процесами.

Водночас, стан промислового виробництва України вимагає сьогодні активізації трансформаційних процесів, яку гальмує відсутність її єдиної методології та загальновизнаної концепції. Наукові дискусії часто завершують теоретико-методологічні тематичні висновки і пропозиції щодо вдосконалення управління інноваційними, виробничими і підприємницькими процесами окремо, без урахування динаміки змін, їх системності та взаємозалежності. Кількість розробок зростає, але системне формування методології управління трансформаційними процесами у високодинамічному середовищі відсутнє. Саме тому існуючі механізми управління реальним промисловим сектором економіки не можуть подолати такі негативні тенденції його розвитку, як структурний перекіс у бік галузей з низьким рівнем доданої вартості, повільні темпи оновлення засобів виробництва та впровадження інновацій (насамперед, ресурсозберігаючих технологій), слабку керованість трансформаційними процесами на загальнодержавному, галузевому та регіональному рівнях, неузгодженість трансформаційних, інноваційних та підприємницьких процесів, відсутність інфраструктурної основи активізації трансформаційних процесів у промисловому виробництві. Це робить обраний напрям дослідження актуальним, обумовлює його мету, завдання і структуру.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планами науково-дослідних робіт Одеського національного політехнічного університету 1994-2005 рр. як складова частина держбюджетних тем: “Управління трансформаційними процесами в промисловому секторі економіки України”(номер держреєстації 0105U007209), де автором запропоновано механізм активізації трансформаційних процесів; “Система управління зовнішньоекономічною діяльністю в умовах інтеграції України у світову економіку” (номер держреєстації 0102U004912), де автором досліджено динаміку зовнішнього середовища на світовому та національному рівнях; госпдоговірних тем: “Проблеми фінансово-економічного розвитку підприємництва і малого бізнесу в Одеському регіоні”(№ 530-82), де автором виявлено взаємозв'язок трансформаційних і підприємницьких процесів; “Формування управлін-ня суб'єктами господарювання”(№ 400-71), де автором удосконалено методи управління виробничим процесом промислового підприємства; “Дослідження процесів організації і розвитку малого бізнесу”(№ 231-71), де автором виявлено зміни виробничих систем в підприємницькому секторі промисловості України; “Розробка концепції фінансової реструктуризації ВАТ “Одессільмаш”(№ 1470-82), де автором розроблено аналітичне забезпечення управління змінами виробництва. Дисертант брала участь в НДР як науковий керівник і співвиконавець (довідка № 199/82-06 від 11.02.05 р.).

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є теоретико-методологічне обґрунтування концептуальної основи, методологічних і методичних положень щодо управління трансформаційними процесами у промисловому виробництві у високодинамічному зовнішньому середовищі та розробка рекомендацій щодо їх практичної реалізації на галузевому, регіональному і державному рівнях.

Поставлена в роботі мета зумовила визначення і вирішення таких задач:

визначити головні проблеми управління трансформаційними процесами в сучасному промисловому виробництві та сформувати теоретичну основу їх вирішення на основі уточнення категоріального апарату теорії управління виробництвом, удосконалення класифікації виробничих систем, трансформаційних процесів і їх учасників, розробки механізму відповідного організаційного узгодження;

проаналізувати розвиток вдосконалення методології управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві, методів його активізації з урахуванням чинника динаміки зовнішнього середовища, обґрунтувати необхідність їх зміни;

дослідити вплив інноваційних і підприємницьких процесів на розвиток промислового виробництва і на активізацію управління трансформаційними процесами;

виявити основні тенденції та структуру змін сучасного промислового виробництва, оцінити їх характер і роль у процесі управління його трансформацією;

обґрунтувати концепцію превентивно-інтерактивного управління як методологічну базу управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві у високодинамічному зовнішньому середовищі; …………… ……………… ……………. ... .. розробити методичні положення щодо формування інтегрованих виробничих систем, що є основним об'єктом превентивно-інтерактивного управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві, сформувати методичні підходи до вибору і оцінки превентивності їх організаційно-виробничих структур;

запропонувати аналітичне забезпечення щодо активізації управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві;

визначити базові напрями активізації управління трансформаційними процесами в промисловості та розробити механізми регулювання їх розвитку, визначити їх об'єкти і завдання в контексті державної політики сприяння трансформації промисловості;

обґрунтувати напрями, структурні елементи і послідовність формування інфраструктури функціонально-ресурсного забезпечення управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві;

розробити рекомендації щодо прогнозування розвитку трансформаційних процесів в промисловості у високодинамічному зовнішньому середовищі.

Об'єктом дослідження є процеси і методи управління трансформацією промислового виробництва.

Предмет дослідження складають методологія управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві у високодинамічному зовнішньому середовищі та її прикладні аспекти.

Методи дослідження. Методологія дослідження побудована на базі сучасних економічних теорій управління промисловим виробництвом і його трансформацією, що враховують чинник динамічності зовнішнього середовища. Інформаційну базу складали: праці вітчизняних і зарубіжних учених, що присвячені трансформаційним процесам; звітно-статистична інформація про стан і функціонування промисловості; чинне законодавство України, нормативно-правові акти і положення з регулювання розвитку промисловості України; досвід і розрахунки автора.

Для вирішення поставлених завдань використані такі методи економічних досліджень: системний аналіз і системний підхід –при визначенні невирішених теоретичних проблем управління трансформаційними процесами і формуванні методологічних основ його активізації; ретроспективний, економічний і причинно-наслідковий аналіз, індексний метод, прийоми статистичних угрупувань, перехресних порівнянь, відносних і абсолютних різниць –при аналізі структурних змін і закономірностей розвитку трансформаційних процесів в економіці України, аналізі динаміки розвитку промисловості, чинників трансформації та активізації управління трансформаційними процесами; економіко-математичне моделювання –при розробці аналітичного забезпечення управління трансформаційними процесами і механізму оцінки їх організаційного узгодження, методики оцінки ступеня превентивності організаційно-виробничих структур; експертні оцінки і функціонально-вартісний аналіз –при визначенні характеру змін зовнішнього середовища і методів управління, розробці положень щодо формування інтегрованих виробничих систем і функціонально-ресурсного забезпечення управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві.

Наукова новизна одержаних результатів. Сукупність сформульованих і обґрунтованих основних положень, висновків і рекомендацій дисертації являє собою нове рішення важливої науково-прикладної проблеми –розробки та розвитку теоретико-методологічних засад управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві та обґрунтування методичних положень щодо їх реалізації в високодинамічному зовнішньому середовищі. Найбільш значні наукові результати такі:

вперше:

обґрунтовано необхідність переходу до превентивно-інтерактивних методів управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві, визначено методи активізації управління з урахуванням високої динаміки зовнішнього середовища, що обумовлено: накопиченням якісних змін в промисловому виробництві та необхідністю їх відображення в механізмі управління його трансформацією; наявністю сприятливих передумов у вигляді розвитку підприємницьких та інноваційних процесів, інформаційних технологій і зростання інтересу учасників виробництва до засобів активізації управління; низькою інтерактивністю й превентивністю, неадекватністю традиційних методів управління трансформаційним процесам у промисловості;

запропоновано концепцію превентивно-інтерактивного управління, що виступає методологічною базою управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві в умовах значного зростання динаміки зовнішнього середовища, комплексно охоплює формування і регулювання всього виробничого процесу і дозволяє системно керувати трансформаційними процесами;

розроблено методичні положення щодо варіативного формування інтегрованих виробничих систем як головного об'єкту та інструменту превентивно-інтерактивного управління трансформаційними процесами в промисловості, вибору і оцінки превентивності їх організаційно-виробничих структур, де критерієм оцінки і вибору варіанту обрано величину синергійного ефекту, що забезпечило формалізацію вибору напрямів трансформації, методичне забезпечення визначення пріоритетних інтегрованих виробничих систем і розробку дворівневої моделі якісних і кількісних критеріїв вибору;

засобом активізації управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві подано аналітичне забезпечення, яке містить систему управлінського аналізу трансформаційних процесів, методологію її формування і формалізації використання, модель оцінки організаційного узгодження управління трансформаційними процесами в рамках інтегрованих виробничих систем. Аналітичне забезпечення подано у вигляді багаторівневого управлінського аналізу виробничого процесу і його трансформацій, що дозволяє враховувати якісні зміни промислового виробництва;

обґрунтовано напрями, структурні елементи і послідовність формування інфраструктури функціонально-ресурсного забезпечення управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві за допомогою структуроутворюючих елементів. Це прискорює створення умов, що сприятимуть концентрації організаційних повноважень і ресурсів управління на підтримці трансформаційних процесів, які забезпечують прискорений розвиток економіки України, та поєднує виробничу, підприємницьку, інноваційну і управлінську складові інфраструктури, що формують відповідні напрями забезпечення;

удосконалено:

понятійно-термінологічний апарат методології управління трансформаційними процесами: уточнено поняття “інтегрована виробнича система”(ІВС), “підприємницька ланка”, “інноваційний потенціал трансформації”, “управлінська інновація”, “управлінський аналіз виробничих процесів та їх трансформацій”;

класифікаційні ознаки і класифікацію виробничих систем, в яку введено активно-адаптивний тип; склад трансформаційних процесів адаптовано до рівня виробничих систем, а до переліку їх учасників введено підприємницьку ланку;

дістали подальшого розвитку:

оцінка впливу інноваційних і підприємницьких процесів на трансформацію промислового виробництва: уточнено їх роль і місце в активізації управління трансформаційними процесами. Обґрунтовано, що інноваційні процеси є каталізатором трансформації виробництва на кожній стадії життєвого циклу інтегрованих виробничих систем з властивою їй формою прояву у вигляді типових функціональних інновацій. Підприємницькі процеси сприяють розвитку нових форм участі малого бізнесу в промисловому виробництві, відповідних високодинамічному зовнішньому середовищу, але ще не є дієвим чинником його трансформації;

аналіз основних тенденцій і структури сучасного промислового виробництва, в ході якого встановлено якісні зміни його учасників і виробничих систем. Обґрунтовано закономірний характер і наявність цих змін як об'єктивну необхідність активізації управління трансформаційними процесами в рамках інтегрованих виробничих систем;

напрями активізації управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві та механізми їх регулювання. Визначено механізми і першочергові заходи щодо державного регулювання, вимоги до формування господарського механізму сприяння трансформації промисловості;

методичні основи прогнозування розвитку і організаційного узгодження трансформаційних процесів в промисловому виробництві в умовах зростання динаміки зовнішнього середовища. Запропонований метод прогнозування за допомогою характеристичного вектора дозволяє своєчасно корегувати розвиток стратегічних ІВС і стратегію управління трансформацією промисловості. Організаційне узгодження розроблено на основі сформульованих принципів відповідності управлінського впливу на ІВС та її спроможності його прийняти, необхідності комбінації організаційно-економічних і техніко-технологічних зв'язків.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробці теоретико-методологічних і методичних положень, що дозволяють сформувати механізм управління трансформаційними процесами в промисловості превентивно-інтерактивного типу для високодинамічного зовнішнього середовища, що забезпечує системну активізацію управління трансформаційними процесами, їх учасниками і складовими на всіх рівнях управління промисловим виробництвом.

Одержані результати використовуються на макро-, мезо- і мікрорівнях управління промисловим виробництвом. Рекомендації щодо державного регулювання трансформаційних процесів в промисловості використано Міністерством промислової політики України при розробці Державної програми розвитку машинобудування на 2005-2011 рр., 5-х комплексних науково-технічних програм розвитку його галузей і виборі пріоритетних напрямів розвитку підгалузей на 20-річний період (довідка 01/6-2 від 14.04.05 р.). Рекомендації щодо управління трансформаційними процесами на регіональному рівні у вигляді Концепції внутрішнього саморозвитку машинобудування регіону застосовано Головним управлінням економіки Одеської обласної державної адміністрації (довідка № 551 від 28.03.05 р.). Рекомендації з аналізу розвитку трансформаційних процесів прийнято до використання Головним управлінням статистики України в Херсонській області (довідка № 12/12-24 від 08.02.05 р.). Рекомендації щодо прогнозування параметрів і формування банку даних інтегрованих виробничих систем впроваджено на АТ “Кисеньмаш”(акт впровадження № 69 від 24.01.05 р.) і АТВТ “Первомайськдизельмаш”(довідка № 39/954-1 від 24.03.05 р.). Методика формування системи управлінського аналізу використовується ВАТ “Мікрон”(акт впровадження № 17/13-05.1 від 16.05.03 р.), ВАТ “Херсонський завод карданних валів”(довідка № 23/17 від 03.09.04 р.), ТОВ “Техноспліт”(довідка № 9/11 від 30.10.04 р.). Методичні положення і рекомендації щодо аналітичного забезпечення управління виробничим процесом прийняті до впровадження ВАТ “Одессільмаш”(довідка № 37-1 від 01.02.05 р.). Рекомендації щодо формування інтегрованих виробничих систем і застосування методів превентивно-інтерактивного управління використані ТОВ “Бізнес Консалт Груп”(довідка № 0111-04 від 19.11.04 р.), Консультаційно-навчальним Центром з питань організації і ведення підприємницької та інноваційної діяльності “Політех-Консалт”ОНПУ (довідка № 198/82-08 від 30.08.05 р.).

Результати дослідження впроваджено у навчальний процес вищих навчальних закладів Міністерства освіти і науки України: Одеського національного політехнічного університету (довідка № 189/82-06 від 09.02.05 р.), Одеського національного університету ім. І. Мечникова (довідка № 13/1-129 від 30.03.05 р.), Одеського державного економічного університету (довідка № 01-17/144 від 07.02.05 р.) в курсах “Економіка виробництва”, “Організація виробництва”, “Управлінський аналіз”, “Економічний аналіз”, “Підприємництво”, “Маркетинговий менеджмент”, “Сучасні технології активізації управлінсько-економічної діяльності”.

Особистий внесок здобувача. Всі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором самостійно. З праць, опублікованих в співавторстві, використано лише ті положення й ідеї, що є результатом особистих досліджень здобувача. Внесок здобувача в цих роботах зазначений у переліку публікацій за темою дисертації. В даній роботі матеріали і висновки кандидатської дисертації не використовувалися.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дисертації пройшли апробацію на Всеукраїнських науково-практичних конференціях “Становлення національної економіки України”(Львів, 1995), “Проблемы территориального управления и поддержки предприятий в постприватизационный период”(Донецьк, 1996), “Педагогіка і менеджмент”(Луцьк, 2001); ІІІ міжнародній науково-практичній конференції “Маркетинг та логістика в системі менеджменту (Львів, 2000); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Управління персоналом: економіка інновації, освіта”(Львів, 2001); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія і практика перебудови економіки”(Черкаси, 2002); Міжнародних науково-практичних конференціях: “Теорія і практика ринкових перетворень в країнах з перехідною економікою”(Київ, 2002), “Динаміка наукових досліджень”(Дніпропетровськ-Донецьк-Харків, 2002, 2003), “Трансформація ринкових відносин в Україні: організаційно-правові та економічні проблеми”(Одеса, 2003), “Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання”(Луцьк, 2003); ІV Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми обліку, аудиту та економічного аналізу за умов стабілізації економіки України”(Хмельницький, 2003) І Міжнародній науково-практичній конференції “Науковий потенціал світу 2004”(Дніпропетровськ, 2004); V всеукраїнській науково-практичної конференції “Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів в Україні”(Дніпропетровськ, 2004); VІІ і VІІІ міжнародних науково-практичних конференціях “Наука і освіта”(Дніпропетровськ, 2004, 2005); науково-практичній конференції “Развитие экономики в трансформационный период: глобальный и национальный аспект”(Запоріжжя, 2005), “Дні науки 2005”(Дніпропетровськ, 2005); ІІІ міжнародній конференції “Моделі та інформаційні технології в управлінні соціально-економічними, технічними та екологічними системами”(Луганськ, 2005).

Публікації. Всього опубліковано 53 наукові праці за результатами досліджень: 2 монографії, 4 навчальних посібника, 2 брошури, 7 статей у спеціалізованих наукових журналах і 21 в спеціалізованих збірниках наукових праць, 17 тез доповідей на конференціях, загальним обсягом 105,39 д.а., з них 79,72 д.а. належить особисто автору.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел з 439 найменувань на 33 сторінках, 13 додатків на 66 сторінках. Основна частина викладена на 383 сторінках, містить 104 таблиці і 69 рисунків на 11 сторінках.

Основний зміст Роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми і доцільність розробки наукової проблеми, визначено мету, задачі, методи дослідження, наведено основні результати і рівень наукової новизни, дані про апробацію і практичну цінність.

У розділі 1 “Трансформаційні процеси в теорії управління промисловим виробництвом”доведено наявність невирішених теоретичних проблем управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві (ТП ПВ). Внаслідок недосконалості категоріального апарату трансформації і необґрунтованого використання деяких постулатів класичної теорії управління виробництвом для сучасних виробничих систем неповно відображаються якісні зміни в їх функціональності, гнучкості, стійкості, надійності, адаптації. Сьогодні механізм, характер і ступінь їх прояву визначають високі темпи змін зовнішнього середовища, що відображено поняттям “високодинамічне зовнішнє середовище промислового виробництва”.

У більшості концепцій категорії “виробнича система”і “виробниче підприємство”не відображають нестабільність просторового розміщення виробничого процесу. Проте відокремлення його частин за межами виробничої одиниці на певному етапі потребують змін і механізму управління виробництвом, і розмірів виробничих систем. Це підштовхує розвиток мегавиробничих систем і замінює об’єкт управління: виробництво на виробниче підприємство. Таке явище втілено в уточнення категорії “виробнича система”за критерієм підпорядкованості щодо підприємства, яка виступає як змінна, що залежить від просторового розміщення виробничого процесу.

Формування виробничих систем мегарівня стало новою тенденцією розвитку промислового виробництва і способом його реагування на швидкість змін зовнішнього середовища. Тому рух завдань управління промисловим виробництвом в умовах його трансформації до адаптивно-прогнозного управління ТП ПВ об'єктивно породжує активно-адаптивний тип виробничих систем, для якого адаптація має превентивний характер відносно і середовища, і самого виробництва.

Подальше посилення інтеграційних процесів та швидкі зміни середовища, що змінили форму їх взаємозв'язків і методи взаємодії, сприяли формуванню інтегрованих виробничих систем (ІВС), або мегавиробничих систем, що інтегрують відносно учасників: 1) їх інтереси з інтересами регіону, де розміщуються; 2) виробничі системи і структури; 3) системи управління і організаційні структури.

Якісне накопичення трансформаційних процесів промислового виробництва поступово охопило всіх його учасників і сприяло формуванню підприємницького сектору в промисловості. Сьогодні він складається не з окремих підприємств, а з взаємозв'язаних підприємницьких ланок. Підприємницькою ланкою виступає сукупність господарсько самостійних, бізнес-орієнтованих виробничих одиниць будь-яких розмірів, що здійснюють виробничо-господарську діяльність з виготовлення або обслуговування виробництва продукції промислового призначення в рамках спільної виробничої системи і виробничого процесу. Саме трансформація виробничих систем є об'єктивною передумовою появи підприємницької ланки, яка є самостійною виробничою системою або частиною її мегатипу, і підкоряється законам розвитку ринку і систем.

Обґрунтовано, що чинники трансформації прискорюють ТП ПВ в залежності від своєї природи і характеру прояви їх взаємин (табл.1).

Таблиця 1

Чинники трансформації, які обумовлюють прискорення

трансформаційних процесів в промисловому виробництві

Природа	Прояв чинників як передумов і наслідків трансформації
зовнішні	внутрішні
Організаційно- економічна	загальногалузева криза; зміна кон'юнктури ринку; зміни законів; поява нових форм бізнесу; зміна цін на ресурси	збитковість діяльності; зміна стратегії інтеграції, диверсифікації, спеціалізації; зміна концепції, організаційної форми і методів управління; зміна форми власності
Техніко-технологічна	інноваційний прогрес галузі; нові інформаційні технології	тип виробництва, система інформаційного забезпечення; зростання інноваційної активності
Соціальна	вплив демографічних чинників	Зміна керівництва; оновлення персоналу

На їх дію впливає національна специфіка. Тому орієнтація України на спонтанний розвиток ринкових інститутів і глобальну лібералізацію економічних відносин замість ринкової реорганізації виробництва; техніко-організаційна основа господарських інститутів, що втілена в монополізм і лобіювання ними своїх інтересів у структурах влади; домінування державної власності, що концентрує інтереси учасників виробництва на її розділі, а не на розвитку промисловості, зруйнували за 1988-1990 рр. сам механізм трансформації, яка далі йшла повільно і носила “повзучий характер”.

Розвиток трансформаційних процесів в промисловому виробництві при якісних змінах зовнішнього середовища і виробничих систем відображено їх комплексною класифікацією, яка розділила чинники за рівнем дії (макро-, мезо-, мікро-) в 2-х часових зрізах: ті, що існували до трансформації і ті, що сформувалися в результаті її дії. У класифікації висвітлено трансформаційні процеси, що відбуваються в виробництві, його підприємницькому секторі, мегавиробничих системах і підприємницьких ланках. Це об’єднало чинники трансформації для підприємств, що належать до спільної підприємницької ланки або мегавиробничої системи.

Класифікацію трансформаційних процесів адаптовано до рівня виробничих систем. Це забезпечило її практичне використання для оцінки ефекту синергії та прогнозування наслідків трансформації на різних рівнях управління промисловим виробництвом. Для відображення множини структурно-функціональних змін виробничих систем трансформаційні процеси класифіковані за природою і спрямованістю дії (рис.1).

Дослідження промислового виробництва і його підприємницького сектора, напрямів їхньої інтеграції показало, що до складу учасників трансформаційних процесів в промисловому виробництві доцільно включити сукупний малий бізнес. Це дозволяє висвітлити весь підприємницький сектор економіки як узагальненого учасника трансформації промисловості, включаючи прямих і непрямих учасників виробництва. А саме: представників промислового малого бізнесу як самостійні організаційні утворення, їх неформальні об'єднання з представниками непромислового малого бізнесу для втілення підприємницької ідеї, яка пов'язана з організацією, веденням і вдосконаленням спільного виробничого процесу або його обслуговуванням; великі організаційно-господарські структури фінансового типу. Взаємини учасників виробництва під впливом ТП ПВ сприяють створенню підприємницької ланки, яка також стає учасником трансформаційних процесів, а в результаті внутрішньої і ринкової кооперації її різновидами стають промислові кластери, франчайзинг, субпідряд.

Системне дослідження теорії та методології управління промисловим виробництвом підтвердило, що якісні розбіжності механізму управління промисловим виробництвом і його трансформацією слід шукати на рівні категорій “виробниче підприємство”і “виробнича система”, а схожість − у самій суттєвості управління як виду діяльності. Тому автор робить висновок, що трансформаційні процеси пов'язані з глибинними змінами економічної системи, які охоплюють реструктуризацію не тільки промислового виробництва, але й економічних інструментів управління, організаційних форм його здійснення, виробничих систем і учасників промислового виробництва.

На основі цього висновку сутність управління трансформаційними процесами в промисловості зведена до превентивного впливу на параметри виробництва в певних інтегрованих виробничих системах з метою усунення їх відхилень, підтримки стану впорядкованості і динамічної рівноваги з високодинамічним зовнішнім середовищем. Зовнішня комбінація цих параметрів і складу учасників забезпечує управління трансформацією виробництва в цілому.

Організаційне узгодження управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві є обов'язковою вимогою забезпечення його організаційно-економічних умов і базується на формі структури управління, взаємодії її елементів через організаційні відносини і зв'язки. Воно математично формалізовано як вибір кращого варіанту приведення векторів цілей виробничих одиниць, які складають ІВС, до колінеарності з вектором мети ТП ПВ при обмеженнях виробничого процесу в її границях. Критерієм узгодженості висунута відповідність реакцій інтегрованих виробничих систем та її учасників на сукупні зміни зовнішнього середовища і виробничого процесу, що дозволило забезпечити системність управління трансформацією.

У зв'язку з цим обґрунтовано зміст процесу розробки організаційного узгодження ТП ПВ, відповідного темпу змін середовища, яке спирається на сформульовані принципи: відповідності впливу на систему управління її стану, необхідності комбінування організаційно-економічних і техніко-технологічних зв'язків виробничих систем, спроможності системи управління прийняти розроблені зміни. Процес містить: формулювання цілей, завдань, принципів і функцій організаційного узгодження трансформаційних процесів в промисловому виробництві та системи управління ними; вибір методології, обґрунтування організаційних засобів активізації, розробку механізму організаційного і функціонального узгодження систем управління інтегрованих виробничих систем та їх учасників; оцінку організаційної узгодженості управління ТП ПВ.

У розділі 2 “Методологічні основи активізації управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві у високодинамічному зовнішньому середовищі” показано, що методологія управління трансформацією промислових підприємств і виробничих систем глибоко опрацьована для етапу становлення ринкової економіки, а тенденції та технології управління промисловим виробництвом стабілізувались внаслідок стабільності середовища. Але зміна ситуації з 80-х рр. через стрімкість науково-технічного прогресу призвела до того, що зовнішнє середовище набуло високодинамічного характеру, якому притаманні швидкі зміни з підвищеною нестійкістю і непередбачуваністю. Різко скоротилися терміни розробки високотехнологічних продуктів: автомобілів –з 7-8 до 3-5 років, оргтехніки –з 4-5 до 1-2 років. Внаслідок відставання від змін зовнішнього середовища електронна промисловість втратила до 30% прибутку. Управління виробництвом значно ускладнилося.

Далі високодинамічне зовнішнє середовище в світі поступово набуло турбулентного характеру, якому притаманна множина негативних ефектів синергії та непередбачуване прискорення глобальних змін характеристик середовища, тому основою методології управління виробництвом обрано його адаптивність, що розглядалася як здібність до підвищеної пристосовності та виживання. Тому зміна пріоритетів підприємництва на фоні перетворення підприємств в підприємницькі ланки 90-х рр., що зберігається сьогодні, обумовила необхідність урахування як динаміки технологічних процесів і НТП, так і підвищення вимог ринку. Вона змінила пріоритети управління трансформацією промислового виробництва (табл. 2).

Проте, аналіз більше двадцяти підходів до управління, концепцій децентралізації та активного управління показав, що методологію переглянуто неповно. Не висвітлено: напрями активізації функцій і механізму управління, оцінку впливу життєвого циклу мегавиробничих систем на швидкість їх адаптації до зовнішнього середовища, визначення функціональної спрямованості управлінських інновацій. Дані аспекти розглянуто автором після визнання подвійної ролі активізації управління промисловим виробництвом, що водночас є чинником і наслідком трансформації.

Дослідження чинників, що впливають на методологію управління виробничою системою, підприємством і підприємницькою ланкою, виявило, що прискорення трансформаційних процесів в промисловому виробництві забезпечує превентивно-інтерактивний тип управління активно-прогнозного характеру. Засобами активізації мають стати самі управлінські функції, а сферою активізації –функціональні блоки управління. Ступінь активізації обумовлює система цілей трансформації, а обмежує –цілі учасників виробництва, межі та ресурси мегавиробничих систем.

Таблиця 2

Зміна пріоритетів управління трансформаційними процесами

в промисловому виробництві у високодинамічному зовнішньому середовищі

Зміст	Пріоритети
існуючі	перспективні
Об'єкт управління	виробничий процес	матеріальний потік
Джерело резервів ефективності	виробничий процес	логістичний процес
Сфера спеціалізації	локальна виробнича система	мегавиробнича система
Прояв ефекту масштабу	складальна стадія	всі стадії та суміжні виробництва
Критичний ресурс	запаси	інформація
Інформаційне забезпечення	закрите, локальне	інтегроване, мережне
Філософія підприємництва	прибуток	економічний потенціал
Характер ефекту	локалізований	синергійний
Параметри конкурентоспроможності	якість і ціна	якість, ціна, асортимент, сервіс
10. Характер управління виробництвом	активізація окремих функцій	інтерактивно-превентивний

Традиційне управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві –це управління послідовною зміною станів промислового виробництва і його елементів, що здійснюється під впливом певних внутрішніх і зовнішніх умов, які володіють стійким порядком взаємодії його складових та змін зовнішнього середовища, тривалістю, темпами і спрямованістю до певного результату –цілям трансформації.

Інтерактивне управління засноване на прискоренні зворотного зв'язку і залучення всіх прямих и непрямих учасників промислового виробництва до здійснення або обслуговування функцій традиційного управління. Воно найбільш сприяє активізації управління ТП ПВ в цілому, оскільки поєднує плановість розвитку мегавиробничих систем і адаптивність зміни їх елементів. Превентивне управління за сутністю є високодинамічне інноваційно-орієнтоване управління промисловим виробництвом, яке дозволяє трансформаційним процесам стимулювати його розвиток на основі випередження управлінськими діями та інноваціями змін зовнішнього середовища.

Превентивність та інтерактивність управління можна забезпечити тільки активізацією інноваційних процесів, які стали об'єктивною необхідністю і каталізатором трансформації виробництва і супроводжують стадії життєвого циклу ІВС у вигляді типових функціональних інновацій. Трансформація сама є комплексною інновацією, а зв'язок інноваційних і трансформаційних процесів в економічній системі перехідного типу залежить від моделі її розвитку: експортно-промислової або такої, що заміщує імпорт. Для мегавиробничих систем, що склалися, інновації для підприємств і підприємницьких ланок –це спосіб збереження належності до них, а в нових інтегрованих виробничих системах –форма реалізації трансформаційних процесів і наслідок транс-формації. Тому інноваційний потенціал трансформації визначено як похідну суми інноваційного потенціалу інтегрованих виробничих систем і систем управління ними.

Важливу роль у розвитку інноваційного потенціалу відіграє управлінська інновація як нововведення для кращого задоволення існуючої або нової потреби системи управління ТП ПВ, її функціональних підсистем, яке спрямоване на підтримку трансформаційних процесів і досягнення кінцевої мети трансформації. Вона є впровадженим кінцевим результатом інноваційної діяльності в управлінні трансформаційними процесами. Інновація організаційно-економічного або організаційно-технічного характеру вважається організаційно-управлінською, якщо її об'єктом є будь-який елемент системи управління трансформаційними процесами.

Методологія формування нового типу управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві для його високодинамічного зовнішнього середовища визнає: залежність управління трансформацією виробництва від стадії життєвого циклу і розміру відповідної йому виробничої системи; наявність інноваційного потенціалу трансформації і типових завдань управління на кожній стадії; системність виробничих, інноваційних і підприємницьких процесів.

У розділі 3 “Детермінанти трансформації промислового виробництва в Україні”обґрунтовано закономірний характер якісних змін промислового виробництва, які відбуваються у світі та в Україні; досліджено їх вплив на промисловість, виробничі системи і підприємства, інфраструктуру їх зовнішнього середовища.

Показано, що основні світові тенденції розвитку промислового виробництва повторюються в Україні з відставанням, причиною якого є диспропорції, що дісталися їй в 90-і роки від планової економіки внаслідок вичерпаності потенціалу екстенсивного розвитку і стагнації виробництва: структурний перекіс, високий ступінь монополізації і орієнтації на ВПК. Саме вони загострили в подальше десятиліття структурні проблеми у всьому спектрі економічних відносин. Темпи поступової стабілізації сфери промислового виробництва, що намітилася на початку 2000-х років, не сприяли прискоренню розвитку економіки України. Істотні позитивні структурно-технологічні зміни відсутні, а зростання реального ВВП і обсягу промислового виробництва, темпи зростання яких у 2004р. майже порівнялися, склавши 12,0% і 13,0% проти 9,4% і 15,8% у 2003р., не є наслідком впровадження високих технологій і інновацій.

Промисловий комплекс України залишається найбільшим міжгалузевим формуванням, яке використовує більш ніж 30% працюючих і обсягу основних виробничих фондів, створює третину валової доданої вартості всіх галузей національної економіки. В той же час йому властиві: галузева сегментність і домінування важкої промисловості, нерозвиненість ринкової інфраструктури, нестабільність великого виробництва і однобічне зростання малого, частка якого в загальному обсязі промислового виробництва зменшилась з 5,1% у 1999р. до 3,1% у 2004р.

Поштовхом до розвитку мегавиробничих систем, починаючи з середини 80-х рр., в світі стали інноваційні процеси, а їх ядром –зони високих технологій (бізнес-інкубатори, технополіси та інші структури), які одержали потужну державну підтримку. В Україні ж сила, характер і спрямованість інноваційного чинника і досі не відповідають потребам трансформації промисловості: її матеріально-технічна база зношена і технологічно відстала, а виробництво економічно неефективне. Роль сектора високих технологій неістотна (13,4 %) і складає 2% ВВП, що у 4-5 разів нижче за аналогічні показники в розвинених країнах (табл. 3).

Таблиця 3

Частка високотехнологічної та високонаукоємної продукції в структурі ВВП України, %

Технологічні сектори промисловості

Рік

1998
Високонаукоємна продукція у ВВП	3,07	,19	,55	,37	,04	,01	,5
Промисловий комплекс	1,11	,08	,87	,84	,64	,79	,75
Оброблювальна промисловість	1,22	,20	0,88	,08	,81	,90	,78
сектор високих технологій	4,38	,69	,73	,99	,60	,98	,26
сектор середніх технологій	2,59	,87	,80	,33	,78	,74	,8
сектор низьких технологій	0,44	,30	,11	,07	,09	,07	,25

Таке становище не стимулює розвиток шостого технологічного укладу (ТУ), який прогресує в світі, зберігаючи частку його продукції до 0,11% (рис. 2), а трансферт інновацій у технологічних секторах промисловості є неефективним.

Водночас спостерігаються якісні зміни характеристик промислового виробництва: продукції, складу учасників, організаційних форм, територіального розміщення. Низка підприємств, що переорієнтувала власне виробництво з важкого машинобудування на легке або середнє, продукцію кінцевого споживання, забезпечила на 01.07.05р. їх приріст до 4 % та зменшила обсяг машинобудування на 3 % проти рівня 2004р. Внаслідок цього залежність машинобудування від зовнішніх ринків зросла у 2,5 рази проти 2000р., а доля внутрішнього ринку зменшилась до 60 %.

Ступінь монополізації в промисловості скоротилася за 3 роки на 10-20 %. Зросла співпраця малих і великих підприємств –субпідряд (2-4 %), франчайзинг (2-2,3 рази), лізинг (2,8% підприємств). Змінилася взаємозалежність галузей в регіонах. Це вплинуло на склад інтегрованих виробничих систем. Так, в Одеському регіоні машинобудування залежить від харчової, деревообробної, легкої промисловості та металургії.

Порівняльний аналіз функціонування промислового виробництва в стабільному і високодинамічному зовнішньому середовищі проведено в двох площинах: виробничі системи і промислові підприємства. Встановлено, що поведінка мегавиробничих систем істотно змінилася. В залежності від стадії життєвого циклу і первинних розмірів базового підприємства вона коливається від простого повтору в подібних організаційно-технологічних умовах до змін розмірів і якісного стану, які формують ІВС.

Проявою простого повтору виробничих систем є франчайзинг і створення регіональних елементарних виробничих систем. Темпи франчайзингу зростають (на 01.01.04 р. в Україні видано 120 франшиз проти 70 в 2002 р.), але його розповсюдженню заважають неготовність підприємств придбати інтелектуальні ресурси, мала кількість промислових франчайзингових компаній, що володіють дійсно ефективними технологіями. Дослідження 32-х підприємств промисловості підтвердило, що створення регіональних елементарних виробничих систем у вигляді відділень і підрозділів є характерним для випадків, коли не потрібні значні техніко-технологічні інновації або капітальні вкладення та існує технологічна можливість виділити повний цикл виробничого процесу без його пошкоджень. Це: швацьке (45 %) і складальне виробництво (35 %), харчова промисловість і переробка сільгосппродукції (30 %), побутові послуги (52 %). У машинобудуванні показники значно нижчі (12 %). Основна причина створення таких підрозділів і відділень –скорочення витрат підприємства на 3-10 % внаслідок використання дешевших ресурсів. Проте, не всі виробництва, що передаються, є інноваційними: морально застаріла продукція складає 94 %. У 28 % випадках середній вік технології становить 30-60 років, у 15 % –-20 років, у 38 % –-9 років, у 19 % –-4 роки. Тому збереження таких виробництв для виробничих систем нового типу забезпечує зайнятість населення регіону, але не сприяє інноваційному розвитку ні підприємств, що їх передають або приймають, ні регіону, де вони розташовуються.

Аналіз розміру і якісного стану виробничих систем показав, що в Україні у 2000-2004рр. змінився тип управління промисловим виробництвом і склад економічних агентів як його суб'єктів. На провідні позиції вийшли: 1) регіони, що врахували системні зміни виробництва; 2) мегавиробничі системи, унікальні завдяки поєднанню на невеликій території майже всіх ресурсів. Розвиток підприємницьких процесів сприяв створенню кластерів, підприємницьких ланок, децентралізації та інтеграції підприємств. Проте, активізація підприємницьких процесів в секторі великих промислових підприємств не дозволила їм самостійно, без залучення інших учасників промислового виробництва, трансформувати промислове виробництво. Також встановлено, що, на відміну від інноваційних та інвестиційних процесів, які чітко спрямовані, або не спрямовані на підтримку трансформації виробництва, підприємницькі процеси неоднозначні (табл.4). Наприклад, кількість малих підприємств та їх частка в випуску галузі несуттєво впливають на розвиток виробництва, але темпи їх зростання впливають суттєво.

Таблиця 4

Вплив темпів зміни чинників на темпи зміни параметрів промислового виробництва

Чинник	Вид залежності	Ступінь залежності
1. Інвестиції у промисловості		0,577 слабка
2. Інноваційні витрати		0,753 значна
3. Кількість інновацій		0,924 висока
4. Частка технологічного сектору промисловості:
високих технологій		0,996 висока
середніх технологій		0,987 висока
низьких технологій		0,992 висока
5. Частка високотехнологічної та наукоємної продукції в структурі ВДВ України
високих технологій		1,000 еталона
середніх технологій		0,615 слабка
низьких технологій		0,891 висока
6. Кількість малих промислових підприємств
абсолютне значення		0,825 значна
приріст		0,410 незначна
7. Частка продукції малих підприємств в загальному обсязі промислового виробництва
абсолютне значення		0,401 незначна
приріст		0,8972 висока

Тобто, підприємницькі процеси в Україні, які володіють високим потенціалом, досі не стали дієвим чинником трансформації промислового виробництва, саме тому вона йде повільно.

Дослідження шляхів адаптації виробничих підприємств до зовнішнього середовища підтвердило, що істотна зміна її характеристик почалася з 70-х рр., а різке посилення зовнішніх чинників стало особливістю 90-х рр. і суттю високодинамічного середовища. Саме ці зміни примусили підприємства інтегруватися в мегавиробничі системи і шукати інтерактивні методи управління виробництвом.

Змінилась типологія проблем управління промисловим виробництвом. Якщо у 50-х рр. домінували проблеми виробництва, у 60-х рр. –збуту, у 70-х рр. –ринку, у 80-х рр. –конкурентних переваг, то у 90-х рр. –зовнішнього середовища в цілому. З середини 90-х рр. у промисловості склалася нова конкурентна ситуація, яка характеризується підвищенням швидкості змін зовнішнього середовища, відповідною багатоаспектністю інтересів і агресивністю поведінки конкуруючих сторін. Характер більшості проблем цього періоду відображає саме зростання швидкості змін і невизначеності зовнішнього середовища. Тому підприємства традиційно широко застосовують техніко-технологічні інновації (26,5-40,8 %), а організаційно-управлінські (цільова реструктуризація підприємств, видозміна входів-виходів виробничих систем, інтеграція виробничих і управлінських технологій) –вибірково (3-79,6 %). Співвідношення прийомів активної і пасивної адаптації переважає на користь пасивної. Домінує підприємницький тип поведінки (17,3 %), перевищуючи поширеність інноваційного типу в 2,7 рази і накладаючи відмінності на поведінку промислового підприємства (табл. 5).

Таблиця 5

Поведінка промислових підприємства в умовах стабільності та змін

Критерій	Характер зовнішнього середовища
стабільність	зміни
Проблеми-домінанти	оперативні, внутрішні	стратегічні, зовнішні
Проявлення: зовнішнє	реалізація ринкової стратегії	розробка стратегії участі в мегавиробничих системах (1)
внутрішнє	економічність використання ресурсів	організаційне забезпечення участі (2)
Мета і методи діяльності	отримання прибутку за рахунок реалізації наявного потенціалу виробничих систем	отримання прибутку за рахунок пошуку місця в мегавиробничих системах (1)+(2)

Обґрунтовано, що високодинамічне зовнішнє середовище обумовлює непостійність реакції: 53,1% підприємств розробляють змішані прийоми управління.

Використання елементів активного управління учасниками промислового виробництва України досліджено за складом, функціональною спрямованістю, ступенем превентивності та інтерактивності. Виявлено, що склад елементів активного управління сьогодні представлено: автоматизованими засобами та інформаційними інструментами управління; бізнес-реінжинірингом управлінських процесів і структур; делегуванням функцій управління іншим структурам. Домінують АСУ (90 %) і мережні методи: Інтернет (70 %), локальні мережі (65 %), відстає статистико-математичне моделювання (20 %). Бізнес-реінжіниринг застосовує більшість підприємств, а зростання їх розміру підвищує інтерес до його складних модифікацій. Малі та середні підприємства мотивують його використання: розвитком субпідряду з великим виробництвом (42 %), дублюванням підрозділів і виробництв (83 %) і розмиванням їх меж (16 %); конкуренцією із зарубіжними (20 %) і українськими виробниками (41 %); взаємозв'язком діяльності учасників виробництва через структури підприємств, органи регіонального і державного управління (62 %). Делегує функції управління виробництвом зовнішньому середовищу 45,1 % підприємств, з них: під впливом техніко-технологіч-них чинників –95 %, зовнішнього середовища –%, культури підприємства –%, життєвого циклу підприємства і виробничих систем –,3 %. Домінує традиційна функціональна спрямованість активізації на облік і планування при низькому ступені превентивності та інтерактивності. Тому зроблено висновок, що перехід до превентивно-інтерактивних методів управління промисловим виробництвом обумовлюють накопичення якісних змін об'єкта, суб'єкта, засобів і механізму управління.

У розділі 4 “Концепція превентивного управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві”автором обґрунтовано концепцію превентивного управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві, яка охоплює формування і регулювання всього виробничого процесу. Завдання превентивного управління розподілені за трансформаційним, інноваційним і виробничим напрямами на стратегічному, поточному і оперативному рівнях.

Запропоновано управляти трансформаційними процесами шляхом формування інтегрованих виробничих систем, що виступають як бізнес-системи і структури, в діяльності яких зацікавлені всі учасники всередині та поза їх межами. Формування ІВС стає спільним для держави, регіону, галузі і підприємства інструментом превентивного управління, а базою їх створення є: подібність або взаємозалежність технологічних процесів або галузей; синхронність розвитку техніко-економічного рівня пов'язаних виробництв; доцільність комплексного використання ресурсів і рішення соціально-економічних проблем територій. Системи створюються варіативно за критерієм величини синергійного ефекту в чотири етапи: підготовчо-аналітичний; реєстрація і узгодження; моніторинг і початкове регулювання; саморозвиток і самовдосконалення.

Напрями трансформації і склад пріоритетних ІВС визначено на засаді їх запропонованої класифікації і дворівневої моделі критеріїв відбору. ІВС класифіковано за: стратегічним значенням, характером розповсюдження трансформації, використанням існуючих мегавиробничих систем, інноваційністю, географією, ступенем інтеграції учасників, часом прояву ефекту синергії, терміном життя і часткою бюджетного фінансування. Критеріями відбору 1-го рівня інтегрованих виробничих систем, що забезпечують превентивність управління ТП ПВ, є: роль ІВС в трансформації виробництва (базова або супутня); характер трансформації (поворотна, неповоротна); відповідність програмі інноваційного розвитку регіону і країни (віднесено до пріоритетних технологій чи ні). Критеріями відбору 2-го рівня є показники, наведені у табл. 6.

Таблиця 6

Характеристика критеріїв 2-го рівня відбору варіантів інтегрованих виробничих систем

Напрям	Критерій
Соціальна спрямованість	Важливість для суспільства в цілому і регіону соціальної задачі, що вирішується
Ступінь вирішення задачі
Економіко-організаційні характеристики	Витрати	величина необхідних ресурсів за їх видами
величина необхідних коштів фінансування з держбюджету
Ефект	величина синергійного ефекту
термін окупності та економічної доцільності функціонування ІВС
приватні показники ефективності
можливості експорту або заміщення експортної продукції
Ризики	ступінь ризику за його видами
Техніко-технологічні умови і перспективи	Ступінь завершеності технології і проекту (необхідність доробки)
Тривалість доробки або апробації
Техніко-технологічний рівень інтегрованої виробничої системи
Широта потенційної сфери розповсюдження технології
Інноваційність проекту або технології (продукту) інтегрованої виробничої системи

Вибір інтегрованих виробничих систем визначає спільний розвиток регіону, галузі та економіки України, тому оцінка їх проектів – це планова робота державного і регіонального рівня управління промисловим виробництвом, що формалізує склад і передує процесу створення пріоритетних інтегрованих виробничих систем.

Методологічну основу вибору організаційно-виробничих структур для інтегрованих виробничих систем складають моделі побудови організаційно-виробничої структури і оцінки її превентивності. Перша модель містить перелік ознак-властивостей структури, які відображають інтегрований характер виробничих систем; алгоритм побудови; методики передпроектної експрес-оцінки структури і розгорненої оцінки всього проекту ІВС за величиною синергійного ефекту.

Інтегровані виробничі системи класифіковані за характером інтеграції на: виробничі одиниці одного підприємства, множинну інтеграцію за участю підприємницької ланки великого і малого типів, окремо або разом. Це дозволило виділити чотири типи організаційно-виробничих структур: А –цеховий, де учасниками виробничого процесу є структурні підрозділи підприємства; Б –виробнича інтеграція підприємницьких структур; В –виробнича і невиробнича інтеграція підприємницьких структур; Г –інтеграція будь-яких підприємницьких структур з непідприємницьким сектором.

Оцінка їх ефективності показала, що найвищий синергійний ефект перший тип забезпечує в базових ІВС, де використані принципово нові технологічні та продуктові інновації; другий –в будь-яких ІВС, де використані принципово нові технологічні і продуктові інновації; третій –в ІВС, що використовують існуючі мегавиробничі системи і принципово нові технологічні та продуктові інновації; четвертий –в базових ІВС стратегічного рівня, що фінансуються бюджетом, використовують принципово нові технологічні та продуктові інновації, трансформують будь-яку кількість галузей, є превентивними, мають відкладений ефект і довгий термін функціонування.

Модель оцінки превентивності організаційно-виробничої структури містить формування набору показників превентивності, їх системний аналіз і агрегування в комплексні, оцінку динаміки і можливості ідентифікації показників в часі та за організаційними блоками ІВС. Формалізація розрахунку узагальненого показника превентивності прискорює оцінку превентивності управління виробництвом в інтегрованих виробничих системах і поширює рубежі стратегічного планування.

Як основу методологічного підходу до забезпечення превентивності управління промисловим виробництвом у високодинамічному зовнішньому середовищі обґрунтовано вдосконалену дескриптивну модель управління, яка охоплює всі функціональні блоки системи управління інтегрованої виробничої системи і всіх її учасників з бізнес-процесами, що протікають в них. Це узгоджує управління виробничими, інноваційними і підприємницькими процесами в промисловості та враховує: 1) відповідність системи інтерактивно-превентивного управління інтегрованою виробничою системою розміру мегавиробничої системи, у межах якої вона функціонує; 2) залежність пріоритету цілей підприємств, що входять до ІВС, від стадій їх життєвого циклу і життєвого циклу інтегрованої виробничої системи; 3) особливості управління ІВС на кожній стадії її розвитку; 4) загальність і активність інноваційних процесів.

Модель превентивного управління ТП ПВ через розвиток інтегрованих виробничих систем подано тривимірно, що дозволило діагностувати стан ІВС; встановити типові проблеми для кожної стадії їх життєвого циклу; визначати переважні трансформації, що забезпечують розвиток ІВС у напрямку до досконалості. Запропоновано узагальнений показник превентивності організаційно-виробничих структур створених та існуючих інтегрованих виробничих систем як інтегральний. Він агрегує показники, що характеризують властивості ІВС, визначається як добуток індексів показників оперативності, централізації, периферійності, об'ємності, живучості та ентропії організаційно-виробничої структури, має рангову градацію за групами стійкості, які відобра-жають реальну превентивність. Його абсолютне значення характеризує правильність застосування методів превентивного управління: превентивна стійкість організаційно-виробничої структури досягається тільки при рівні показника –-100 %, адаптивна –-90 %, групова –-75 %, уявна: другого роду –-50 %, псевдо –-24 %.

Оцінка організаційно-виробничих структур потенційних ІВС на базі великих промислових підприємств Одеського регіону показала, що рівень узагальненого показника превентивності коливається в діапазоні 26-53 %, який відповідає уявній стійкості 2-го роду і груповій стійкості. Саме низькою превентивністю управління частково пояснюються завищені управлінські витрати в промисловості.

Оцінка альтернативних шляхів створення інтегрованих виробничих систем на базі діючих промислових підприємств показала, що в машинобудівній промисловості підприємства на будь-якій стадії життєвого циклу створюють їх частіше, ніж в легкій і харчовій. Тому для формування ІВС в машинобудуванні рекомендовано використати тільки діючі або новостворювані великі промислові підприємства, що сконцентрують велику частину етапів і операцій виробничого процесу. Таким чином, системний підхід до управління ТП ПВ реалізовано у вертикальне і горизонтальне рішення проблем трансформації, поєднання управління виробничими, підприємницькими та інноваційними процесами в промисловості та суміжних галузях із заходами щодо державно-регіональної підтримки представників малого бізнесу, які є учасниками ІВС.

У розділі 5 “Аналітичне забезпечення реалізації трансформаційних процесів в промисловому виробництві”розглядається автором як інструмент активізації превентивного управління трансформаційними процесами. Представлене комплексним багаторівневим управлінським аналізом виробничого процесу і його трансформацій, воно враховує зміни виробництва і концентрується навколо управлінської діяльності в ІВС: інструментарію, витрат, вхідних і вихідних характеристик.

Управлінський аналіз автор вважає видозміненою функцією управління виробничим процесом, яка сформована зміною характеристик виробництва, різноманіттям цілей трансформації і розвитком управлінських технологій, що примушують суб'єкт управління активно шукати причини неефективності промислового виробництва не тільки в системі управління його учасниками або в зовнішньому середовищі, але й в їх відповідності один одному, в узгодженості управлінських структур і процесів. Тому запропоновано тріаду об'єктів аналізу –управлінські проблеми трансформації (глобальні проблеми управління ТП ПВ і окремі задачі формування ІВС, організації та реструктуризації виробництва), управлінські рішення (ефективність і очікувані наслідки у вигляді зміни темпів, напрямів трансформаційних процесів), системи управління виробничим процесом в рамках ІВС та їх окремі елементи (ланки, процедури, функції). Управлінські проблеми трансформації запропоновано досліджувати системою управлінського аналізу, розмір і межі якої залежать від масштабів, регіональних і галузевих особливостей відповідної ІВС, а функціонування визначається особливостями протікання трансформаційних процесів. Система містить експрес-аналіз передумов активізації управління ТП ПВ, аналіз і моніторинг розвитку зазначених проблем (рис.3).

Базовими методами аналізу запропоновано: 1) логіко-смислове моделювання для вирішення питань, що пов'язані з формуванням ІВС, забезпеченням інноваційності та узгодженості управління трансформаційними процесами; 2) функціонально-вартісний аналіз для системного дослідження процесів і структур ІВС. Доведено, що при істотній відмінності ролей і сфер застосування ці методи складають комплексний аналітичний інструментарій системи управлінського аналізу.

Принцип інтерактивності управління поєднано автором з превентивною орієнтацією всіх рівнів управління ТП ПВ на кінцевий результат трансформації промислового виробництва, що враховано у відповідному методичному забезпеченні аналітичного інструментарію. Експрес-аналіз передумов активізації управління трансформаційними процесами доповнено рекомендованим переліком показників, а його завдання перерозподілені за рівнями управління трансформаційними процесами. Поглиблений тематичний аналіз представлено поетапно з наведенням типології проблем управління трансформаційними процесами і методичними рекомендаціями щодо використання аналітичних методів в залежності від їхньої ролі та сфери застосування на основі запропонованого алгоритму, методики проведення і обробки отриманих результатів.

Превентивність та інтерактивність управління забезпечуються моніторингом, спеціалізованим на активному спостереженні за розвитком трансформаційних процесів та розподіленим за рівнями управління: загальнодержавний –моніторинг дієвості механізму управління ТП ПВ, використання ресурсів інтегрованих виробничих систем і оцінка ефективності використання баз даних; регіональний –конкретизація завдань для регіону; рівень підприємств-учасників –формування первинної інформації для регіональної і загальнодержавної баз даних. Запропоновано розширену і організаційно-методичну моделі моніторингу, наведено зміст його стадій (рис.4).

Здійснення моніторингу дозволятиме зіставляти тенденції та результати трансформації промислового виробництва: загальнодержавні з регіональними, галузеві із загальногосподарськими, в розрізі типових ІВС із загальними для їх учасників.

Наявність трьох об'єктів управлінського аналізу трансформацій виробничого процесу обумовило альтернативність створення комплексної системи управлінського аналізу і методологічного підходу до її оцінки шляхом попереднього аналізу: 1) каталогу управлінських проблем трансформації, 2) множини управлінських рішень, що приймаються, 3) функціонування системи управління ТП ПВ. Методику формування системи в рамках ІВС розроблено з регламентацією процедур відповідними формулами і критеріями оцінки, напрямами, термінами і формою представлення результатів.

Оцінку відповідності потенційних учасників вимогам ІВС подано як інструмент аналітичного забезпечення і представлено принциповою схемою, критеріями двоетапного відбору учасників, положеннями про оцінку рейтингу відповідності.

Превентивне управління трансформаційними процесами з метою прискорення їх розвитку здійснюється за допомогою техніко-технологічних і організаційно-економіч-них інновацій з використанням запропонованої моделі оцінки організаційного узгодження управління ТП ПВ в рамках ІВС. Модель побудовано матрично-векторним способом в чотирьох аспектах узгодженості (цілі інтегрованих виробничих систем та їх структурних частин, надійність, адаптивність, гнучкість) і апробовано на прикладі інновацій, запланованих діючими підприємствами на 2003-2004 рр., відібраних за цільовою, функціональною, ресурсною і техніко-технологічною результативністю. Обґрунтовано, що організаційне узгодження управління трансформаційними процесами в рамках ІВС буде виконано, якщо: 1) відносно кожного вектора її цілей буде забезпечено узгодження векторів цілей її учасників (виробничих одиниць); 2) показники надійності та адаптивності інтегрованої виробничої системи будуть прямувати до рівності; 3) їх сума і оцінка узгодженості ІВС за гнучкістю будуть прямувати до одиниці.

Модель оцінки організаційного узгодження управління ТП ПВ в ІВС може швидко (за 1-4 міс.) інтегруватися з АСУ при малих витратах на впровадження (до 7,0 тис. грн.), забезпечити ефект до 40,0 тис. грн. кожному учаснику ІВС. Проте низький рівень параметрів узгодженості на діючих підприємствах потребує реінжинирінгу їх систем управління виробництвом при включенні в інтегровану виробничу систему.

У розділі 6 “Стратегічні напрями регулювання трансформаційних процесів у промисловому виробництві”автором запропоновано основні напрями активізації управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві та механізми регулювання їх розвитку. Доведено, що активізація вимагає реалізації комплексу заходів щодо підтримки у контексті державної політики сприяння трансформації промислового виробництва як складової стратегічного курсу загального розвитку країни.

Динаміка ринкової економіки нестабільна, що виявляється в нерівному темпі та циклічному характері її зростання, недовикористанні ресурсів, неповній зайнятості, коливанні рівня цін, інфляції. Трансформаційну нестабільність підсилюють особливий характер розвитку України і неефективний перерозподіл регулюючих функцій державного управління, що є наслідками кризи 90-х рр. Тому вимоги до розробки державної політики сприяння трансформації промислового виробництва повинні комплексно охопити: концентрацію ресурсів на пріоритетних напрямах; реорганізацію всього управління промисловістю; формування ІВС із залученням наукових і навчальних установ, розробку заходів щодо їх підтримки і розвитку інфраструктури. Головним завданням державної політики сприяння трансформації промислового виробництва є створення організаційно-економічних умов, які сприятимуть формуванню у інтегрованих виробничих систем властивостей самоорганізації та самоактивізації. Зазначені умови мають забезпечити: зародження нових конкурентних структур усередині них; підтримку рівня ІВС, відповідного змінам зовнішніх і внутрішніх чинників; самовдосконалення і саморозвиток їх організаційних структур, самоадаптації інтегрованих виробничих систем до високодинамічного турбулентного середовища.

Формування цих вимог ускладнено тим, що Україна вирішує суперечливу задачу, яка полягає в сумісництві політики із заміщення імпорту, необхідної для створення повноцінного внутрішнього ринку, з орієнтацією на експортно-промисловий варіант розвитку економіки. Тому визначення секторів і галузей, де розвиток ІВС є пріоритетним, має базуватися на обґрунтованій стратегії їх відбору, оскільки активізація ТП ПВ доцільна тільки на основі масштабних наукоємних проектів, що використовують високі конкурентноздатні технології (зварювання; виробництво складного медичного устаткування і композиційних матеріалів; тонкі хімічні та біотехнології), в напрямах, кращих за інтегральним рейтингом стану і перспектив розвитку (паливо і енергетика; інформаційні технології та електроніка; нові матеріали і хімічні продукти).

Об'єктами державного регулювання трансформаційних процесів у промисловому виробництві є сфери, галузі, регіони, ситуації, явища і умови протікання трансформаційних процесів, де існують або можуть виникнути проблеми, рішення яких відноситься до віддаленого майбутнього. До першочергових заходів регулювання віднесено вдосконалення господарських механізмів управління трансформаційними процесами.

Запропоновані регулятори всього комплексу трансформаційних процесів у виробництві та підприємництві. Відповідно механізми державного регулювання, які представлено в загальнодержавному і регіональному розрізі, в залежності від впливу на трансформаційні процеси, вони поділені на: економічні, організаційні, фінансові, мотиваційні. Об'єкти і вимоги до складу механізмів за рівнями управління виробництвом уточнено з урахуванням існування ІВС (табл.6):

Таблиця 6

Державне регулювання трансформаційних процесів у промисловому виробництві

Об'єкти регулювання	Рівень
регіональний	загальнодержавний
Виробничий цикл	О, Р	–
Організаційні структури і фінансова діяльність ІВС	Р	О
Структура ІВС: секторальна; регіональна; галузева	–; Р; Р	О, Р; О; О, Р
НДДКР, охорона навколишнього середовища	Р	О, Р
Соціальні відносини, підготовка і перепідготовка кадрів	Р	О, Р
Зовнішньоекономічні зв'язки	Р	О, Р
Інфраструктура зовнішнього середовища ІПС	О, Р	О
О –створює організаційні, економічні та правові умови для функціонування ІВС. Р –веде оперативне управління і регулювання процесу формування і функціонування ІВС.

Для роботи зазначених механізмів регулювання розроблено напрями функціонально-ресурсного забезпечення (ФРЗУ) (рис.5), принципи і організаційно-правові форми.

Метою ФРЗУ є створення умов щодо забезпечення концентрації організаційних повноважень і ресурсів на підтримку трансформаційних процесів у пріоритетних секторах і галузях промисловості, що забезпечують інноваційний розвиток економіки.

Координаційним центром превентивного управління ТП ПВ може стати Міжвідомча комісія з питань управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві, а її завданням –розробка проекту державної політики сприяння трансформації промисловості, що корелює із Законами України для впорядкування роботи органів державного управління і підприємницьких структур з формування ІВС.

Проведена оцінка вітчизняного досвіду управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві показала, що вирішальний вплив на появу і величину синергійного ефекту розвитку галузей промисловості надає єдність стратегії реагування рівнів на швидкі зміни зовнішнього середовища, яка формується управлінням взаємопов'язаними ресурсами, формуванням витрат на дослідження і розробки. Єдність забезпечує інфраструктура ФРЗУ, представлена поєднанням виробничої, підприємницької, інноваційної та управлінської складових з обов'язковими елементами: патентно-ліцензійні, сертифікаційні центри; установи виконавчої влади регіону і структури, відповідальні за фінансове, інформаційне, кадрове та інше забезпечення.

Прискорення процесу формування інфраструктури функціонально-ресурсного забезпечення на початковому етапі забезпечується створенням структуроутворюючих елементів, здатних швидко дати вагомі результати, до яких автором віднесені, зокрема, профільні вузи і науково-дослідні інститути регіонального і загальнодержавного підпорядкування. Такий підхід за рахунок максимального використання елементів регіональної інфраструктури формуватиме передумови саморозвитку ФРЗУ.

Прогнозування розвитку трансформаційних процесів в промисловому виробництві в умовах високо динамічного турбулентного зовнішнього середовища обґрунтовано як найважливіша складова превентивного управління, що дозволяє попереджати можливі відхилення трансформаційних процесів від наміченого курсу, темпів та сфер прояву. Формалізацію прогнозування автор вважає засобом активізації управління розвитком ТП ПП в загальнодержавному і регіональному масштабі. Тому розроблено рекомендації, що спрощують прогнозування і знижують його трудомісткість шляхом використання експрес-прогнозів на початкових етапах відбору проектів стратегічних інтегрованих виробничих систем (рис.6).

За результатами оцінки проектів ІВС характеристичним вектором доведено, що машинобудівні підприємства орієнтуються на власні ресурси, розробляють проекти, що мінімально змінюють їх базові технології. Тому за прогнозом синергійний ефект має низький рівень (0-0,2 балів), а рентабельність проектів ІВС –,4-3,7 %.

Специфіка виробничого процесу, техніко-технологічний розрив між підприємствами (матеріально-технічна база і технології, склад обмежень за використаними ресурсами) і стадія життєвого циклу ІВС впливають на показники характеристичного вектора діючих підприємств і на вихідні параметри проектів. Ефект синергії вище там, де базове підприємство знаходиться у стадії зрілості або зростання, є фінансово стабільним з середнім (низьким) ступенем зносу основних засобів, а виробничий процес поділяється на частини без створення нових, географічно відірваних виробництв.

Застосування розробленого механізму прогнозування сприятиме на основі своєчасного корегування розвитку конкретних ІВС удосконаленню стратегії розвитку промисловості в регіональному і загальнодержавному аспекті відповідно до державної політики сприяння трансформації промислового виробництва. А прогнозування розвитку трансформаційних процесів в промисловому виробництві в умовах високодинамічного турбулентного зовнішнього середовища виконуватиме функцію їх державного регулювання і носитиме завершений характер.

Висновки

Дисертаційна робота є системним дослідженням методології управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві і її прикладних аспектів в високодинамічному зовнішньому середовищі що являє собою нове рішення важливої науково-прикладної проблеми –теоретико-методологічного обґрунтування концептуальної основи і методичних положень щодо управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві, що забезпечує їх системну активізацію на всіх рівнях управління в високодинамічному зовнішньому середовищі.

Найбільш вагомі наукові результати і рекомендації щодо їх використання:

На засадах критичного аналізу існуючих підходів до управління трансформаційними процесами в сучасному промисловому виробництві зроблено висновок, що сукупна методологія управління трансформацією промислових підприємств і виробничих систем початкового етапу трансформаційної економіки не охоплює його повністю. Постулати класичної теорії управління часто накладаються на виробничі системи без врахування їх якісних змін і нестабільності просторового розміщення виробничого процесу, тому некоректно використовується понятійно-термінологічний апарат і виробнича система як об'єкт управління часто підміняється виробничим підприємством. На думку автора, трансформація виробничих систем і виробничих підприємств відображає два боки одного процесу –трансформації механізму промислового виробництва в умовах зростання швидкості змін зовнішнього середовища, інтеграції та глобалізації національної економіки і вимагає нового типу управління. Поява виробничих систем мегарівня є тенденцією розвитку і способом реагування промислового виробництва на швидкі зміни зовнішнього середовища. Вона залежить від стадії життєвого циклу і розміру базового підприємства, варіюючись від кількісного відтворення виробничої системи в схожих організаційно-технологічних умовах до зміни її якості.
Встановлено, що трансформаційні процеси в промисловості України йдуть повільно, безсистемно. Наслідки кризи 90-х рр. ще впливають на стан галузі. Промисловому комплексу притаманні: галузева сегментність; технологічна відсталість і зношеність матеріально-технічної бази; економічна неефективність; нерозвиненість ринкової інфраструктури; застарілість методів управління; відставання темпів зростання інноваційної діяльності в промисловості від її потреб; лідерство великого виробництва на фоні власної нестабільності та однобічного розвитку малого бізнесу. Ці риси є історично об'єктивними, тому трансформаційні процеси в Україні визначені як трансформація в суспільстві з економікою, що розвивається. Однак, вони охопили всі складові виробництва: продукцію, розміщення, склад учасників, організаційні форми. Це підтверджує переорієнтація низки виробництв важкого машинобудування на легке і середнє; зниження монополізації; поява нових форм співпраці з малим бізнесом.
Обґрунтовано, що структурні зміни сучасного промислового виробництва носять закономірний характер, а їх наявність є необхідною і достатньою умовою для активізації управління його трансформацією в високодинамічному зовнішньому середовищі. Якісні зміни виробничих систем стали об'єктивною передумовою формування підприємницької ланки, яка виступає або самостійною виробничою системою, або частиною її мегатипу, і розвивається під сукупним впливом законів ринку і систем. Концентрація якісних змін, що намітилася в регіонах, оцінена позитивно, оскільки стимулює зростання галузей з вищим рівнем продуктивності праці і якості продукції, низькими витратами енергоносіїв і матеріалів, і формує передумови для перенесення центру ваги активізації управління трансформаційними процесами на регіон.
Задачі управління промисловим виробництвом поступово ускладнюються, формуючи адаптивно-прогнозний тип управління, суть якого зводиться до превентивного впливу на параметри виробництва з метою усунення їх відхилень, підтримки стану впорядкованості та динамічної рівноваги із високодинамічним зовнішнім середовищем на рівні виробничих систем активно-адаптивного типу. У зв'язку з цим обґрунтовано необхідність переходу до превентивно-інтерактивних методів управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві, визначено методи його активізації з урахуванням зростання змін зовнішнього середовища. Доведено, що такий перехід стимулює: системні зміни промислового виробництва, засобів і механізму управління його трансформацією; формує сприятливі передумови у вигляді розвитку підприємницьких та інноваційних процесів, інформаційних технологій і зростання інтересу прямих учасників виробництва до засобів активізації управління. Механізм такого управління має активно-прогнозний характер, що дозволяє впливати на ступінь активізації на засадах контролю цілей трансформації та обмежень цілей її учасників, меж і динаміки ресурсів відповідних інтегрованих виробничих систем.
Методологічною базою управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві при високодинамічному зовнішньому середовищі обґрунтовано концепцію превентивно-інтерактивного управління, яка охоплює формування і регулювання всього виробничого процесу. В основу концепції покладено системність управління трансформаційними процесами. Її забезпечує цілеспрямоване формування виробничих систем, що одночасно інтегрують: інтереси прямих учасників і регіону, де вони розташовані; виробничі системи і структури; системи управління і організаційні структури. Створення таких систем наголошено спільним для держави, регіону, галузі і підприємства інструментом превентивного управління трансформаційними процесами, а його сутність розкрита поняттям інтегрованої виробничої системи, адаптація якої до середовища стає превентивною.
Розроблено методичні положення з формування ІВС, які автор вважає основним об'єктом превентивно-інтерактивного управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві, вибору і оцінки превентивності їх організаційно-виробничих структур. Запропоновано варіативний підхід, де критерієм оцінки і вибору варіанту є величина синергійного ефекту. Процес формування ІВС формалізовано методологією вибору напрямів трансформації, методичним забезпеченням визначення пріоритетних ІВС на основі їх класифікації, використанням розробленої дворівневої моделі критеріїв відбору. Запропоновано моделі побудови організаційно-виробничих структур інтегрованих виробничих систем і оцінки їх превентивності, які включають ознаки-властивості, показники, методики передпроектної і докладної оцінки варіантів і превентивності структури. Методичні положення з формування ІВС забезпечують оперативне, поточне і стратегічне управління виробництвом і його трансформацією.
Оцінено вплив інноваційних і підприємницьких процесів на трансформацію промислового виробництва і уточнено поняття інноваційного потенціалу трансформації, управлінської інновації та підприємницької ланки. Доведено, що інноваційні процеси є каталізатором трансформації, супроводжуючи життєвий цикл виробничих систем з властивою кожній його стадії формою прояви у вигляді типових функціональних інновацій. Підприємницькі процеси в Україні не стали дієвим чинником трансформації промислового виробництва, але стимулювали створення нових форм участі в ньому малого бізнесу, відповідних високій динаміці зовнішнього середовища. До складу учасників трансформаційних процесів введено підприємницьку ланку і доведено, що управління процесом формування підприємницьких ланок у промисловості розповсюджує синергійний ефект трансформації на сектор малого бізнесу.
На основі сформульованих принципів формування структури управління трансформаційними процесами, понять організаційної взаємодії, структури і зв'язків визначено зміст процесу розробки організаційного узгодження трансформаційних процесів у промисловому виробництві при швидких змінах зовнішнього середовища. До цього процесу віднесено: формулювання цілей, завдань, принципів і функцій організаційного узгодження та системи управління узгодженням на державному і регіональному рівнях стосовно типів інтегрованих виробничих систем; вибір методів активізації з обґрунтуванням її організаційних засобів, розробка організаційного і функціонального узгодження управління з оцінкою його організаційної узгодженості за синергійним ефектом за рахунок комбінації різних типів зв'язків ІВС.
Як інструмент активізації управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві запропоновано аналітичне забезпечення в складі комплексної системи управлінського аналізу трансформаційних процесів з методологією її формування на альтернативній основі та моделі оцінки організаційного узгодження управління трансформаційними процесами в ІВС. Система управлінського аналізу дозволяє виконувати: експрес-аналіз передумов активізації управління трансформаційними процесами, моніторинг їх розвитку і тематичний аналіз проблем, поєднуючи інтерактивність управління з його превентивною орієнтацією на кінцевий результат трансформації промислового виробництва на всіх рівнях управління одночасно. Модель оцінки організаційного узгодження забезпечує превентивний характер управління трансформаційними процесами за допомогою техніко-технологічних і організаційно-економічних інновацій і узгодженості цілей, надійності, адаптивності та гнучкості організаційно-виробничих структур ІВС.
Розроблено механізми і першочергові заходи, сформульовано вимоги щодо регулювання трансформаційних процесів. Важливою задачею державного регулювання наголошено визначення секторів і галузей економіки, в яких розвиток інтегрованих виробничих систем носитиме пріоритетний характер, і запропоновано їх перелік. Напрями активізації управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві, завдання і механізми регулювання їх розвитку схвалені Міністерством промислової політики України в контексті державної політики сприяння трансформації промисловості, головним завданням якої є створення організаційно-економічних умов, що розвивають у інтегрованих виробничих систем властивості самоорганізації та самоактивізації.
Обґрунтовано напрями, структурні елементи і послідовність формування інфраструктури функціонально-ресурсного забезпечення управління трансформаційними процесами, яке націлене на створення умов для концентрації організаційних повноважень і ресурсів на підтримку трансформаційних процесів, що забезпечують прискорення розвитку промисловості. Інфраструктура забезпечення створена поєднанням виробничої, підприємницької, інноваційної та управлінської складових, що поетапно формують відповідні напрями за рахунок структуроутворюючих елементів. Керуючи ресурсами та витратами на дослідження і розробки з першого етапу створення інфраструктури і максимально використовуючи ресурси регіону, забезпечення формує передумови саморозвитку і забезпечення єдності реагування рівнів управління трансформаційними процесами на високу динаміку і турбулентність зовнішнього середовища.
Доведено, що превентивність управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві у високодинамічному зовнішньому середовищі забезпечує використання нових підходів до прогнозування їх розвитку. Авторський метод прогнозування за допомогою характеристичного вектора спрощує механізм і знижує трудомісткість прогнозування шляхом використання експрес-прогнозів первинного відбору стратегічних інтегрованих виробничих систем. Це дозволяє своєчасно корегувати їх розвиток і удосконалювати стратегію трансформації промисловості в цілому.

Виконані дослідження і здійснені розробки, що подані в дисертації, дозволяють прискорити трансформацію і підвищити ефективність промислового виробництва.

основнІ публікаціЇ за темою ДИСЕРТАЦії

Монографії

Филиппова С.В. Теоретико-практические аспекты разработки организационно-экономического обеспечения автоматизированной системы управленческого учета и анализа малого предприятия. –Одеса: Астропринт, 2004. –с. (8,14 д.а.)
Филиппова С.В. Трансформационные процессы в промышленном производстве в условиях нестабильности. –Одесса: ОРИГУ НАГУ, 2005. –с. (23,4 д.а.)

Брошури, навчальні посібники

Лысюк В.А., Филиппова С.В. Стратегическое планирование малого бизнеса. –Одесса: Астропринт, 1997. –с. (3,49 д.а., особистий внесок здобувача: розробка гл.2-3, висновки –,5 д.а.).
Продиус И.П., Филиппова С.В., Лысюк В.А. Налоговая система как фактор формирования предпринимательской среды малого бизнеса. –Одесса: Астропринт, 1997. –с. (4,18 д.а., особистий внесок здобувача: гл.1 з додатками. –,09 д.а.).
Филиппова С.В. Управленческий анализ: теория и практика. Цикл “Современные управленческие технологии”. –Киев: АВРИО, 2004. –с. (17,6 д.а.).
Маркетинговый менеджмент в системе предпринимательства: Учебное пособие / Под ред. Б.В.Буркинского. –Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 2002. –с. (11,875 д.а., особистий внесок здобувача: пп.1.4, 3.1.1, 3.3 –,2 д.а.).

Статті у наукових фахових виданнях

Філиппова С.В. Якісні зміни підприємницького сектору промисловості України в умовах глобалізації та відродження виробництва // Вісник Технологічного ун-ту Поділля. Серія: Економічні науки. – 2003. –№ 5 (55). – Т.2. –С. 24-28 (0,58 д.а.).
Филиппова С.В. Организационное согласование управления современным производством // Труды Одесского политехнического университета. Вып. 1 (21). –Одеса, 2004. –С. 263-267 (0,62 д.а.).
Филиппова С.В. Двойственность природы управления современными производственными системами // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. ДНУ. Вип. 189. –Дніпропетровськ, 2004. –С.75-83 (0,63 д.а.).
Филиппова С.В. Методология формирования управления современной производственной системой: категориальный аспект. // Зб. наук. пр.ЧІТІ. Серія: Економічні науки. –Черкаси, 2004. –№ 10. –С.181-185 (0,65 д.а.).
Филиппова С.В. Экономический анализ малого бизнеса как инструмент налоговой системы Украины // Науковий вісник (ОДЕУ). –Одеса, 2004. –№ 10. –С. 125-128 (0,21 д.а.).
Филиппова С.В. Трансформация промышленного производства как закономер-ный процесс становления рыночных отношений // Труды Одесского политехни-ческого университета. Вып.1 (23). –Одеса, 2005. –С. 238-243 (0,74 д.а.).
Филиппова С.В. Организационное обеспечение управления трансформацией промышленного производства (на примере Одесского региона) // Вісник Східноукраїнського університету ім. В.Даля. − 2005. − № 5 (87). − С.201-206 (0,46 д.а.).
Филиппова С.В. Механизм формирования интегрированных производственных систем как инструмент превентивного управления трансформацией промышленного производства // Економіка розвитку (ХДЕУ). –. − № 2 (34). − С. 42-45 (0,46 д.а.).
Филиппова С.В. Инфраструктура функционально-ресурсного обеспечения управления трансформационными процессами в промышленном производстве // Труды Одесского политехнического университета. Вып. 2 (24). –Одеса, 2005. –С. 240-245 (0,59 д.а.).
Филиппова С.В., Лысюк В.А. Структура системы поддержки малого бизнеса в промышленности // Труды Одесского политехнического университета. Вып. 2. –Одеса, 1997. –С. 162-164. (0,37 д.а., особистий внесок: обґрунтування інфраструктури адресної підтримки малого бізнесу –,2 д.а.).
Филиппова С.В., Лысюк В.А. Малый бизнес как основной рычаг структурной перестройки промышленности Украины. // Труды Одесского политехнического университета. Вып. 2 (6). –Одеса, 1998. –С. 216-217 (0,3 д.а., особистий внесок здобувача: оцінка участі та ролі малого бізнесу в промисловості –,2 д.а.).
Филиппова С.В., Апреленко В.В. Использование функционально-стоимостного анализа для оптимизации управленческих структур // Труды Одесского политехнического университета. Вып. 3 (9). –Одеса, 1999. –С. 257-258. (0,25 д.а., особистий внесок здобувача: ідея і механізм використання ФВА –,2 д.а.).
Козарезова А.Б., Филиппова С.В., Лысюк В.А. Основные проблемы организации анализа хозяйственной деятельности малого предприятия. // Труды Одесского политехнического университета. Вып. 3 (12). –Одеса, 2000. –С. 251-253 (0,31 д.а., особистий внесок здобувача: встановлення базових вимог до аналізу –,2 д.а.).
Филиппова С.В., Апреленко В.В., Лисюк В.О. Особенности формирования системы управления малым предприятием, ориентированной на маркетинг // Труды Одесского политехнического университета. Вып. 1(13). –Одеса, 2001. –С. 276-281. (0,5 д.а., особистий внесок здобувача: наведені зміни оргструктур –,3 д.а.).
Волощук Л.О., Филиппова С.В. Механізми підвищення інвестиційної активності малого бізнесу // Регіональні перспективи. –. –№ 5-6. –С. 89-91 (0,44 д.а., особистий внесок здобувача: заходи щодо підтримки малого бізнеса –,2 д.а.).
Филиппова С.В., Ковтуненко К.В. Система управленческого анализа и учета как эффективный инструмент управления предпринимательской деятельностью малых предприятий // Зб. наук. пр. ЧІТІ. Серія: Економічні науки. –Черкаси, 2001. ––С. 79-83 (0,52 д.а., особистий внесок здобувача: сформульовано зміст організаційно-економічного забезпечення –,4 д.а.).
Продиус І., Антонюк Е., Филиппова С. Управление процессами стабилизации экономического развития в регионе // Вісник ТАНГ. –Тернопіль, 2002. –Вип. № 7/1. –С.17-18 (0,3 д.а., особистий внесок здобувача: оцінка змін –,2 д.а.).
Филиппова С.В., Лысюк А.П. Инновационные процессы в активизации управления малым предприятием // Труды Одесского политехнического университета. Вып.2 (18). –Одеса, 2002. –С. 262-265 (0,5 д.а., особистий внесок здобувача: аналіз розбіжностей управлінських і технологічних інновацій –,4 д.а.).
Филиппова С.В., Ковтуненко К.В., Свинарёва А.Б. Малый бизнес как фактор становления рыночной экономики // Вісник Київського ун-ту ім.Т.Шевченка. Серія: “Економічні науки”. –Київ, 2002. –Вип. 62. –С. 52-54 (0,32 д.а., особистий внесок здобувача: оцінка ролі малого бізнесу у порівнянні з крупним –,21 д.а.).
Филиппова С.В., Ковтуненко К.В. Розвиток малого бізнесу регіону за рахунок використання кластерних форм виробничих систем // Вісник соціально-економічних досліджень. ОДЕУ. Вип. 15. –Одеса, 2003. –С.305-309 (0,6 д.а., особистий внесок здобувача: характеристика кластерів 0,5 д.а.).
Русева О.Н., Филиппова С.В., Черкасова С.А. Логістика зовнішньоекономічних операцій у сировинному забезпеченні підприємств промисловості України // Вісник нац. ун-ту “Львівська політехніка”. Серія: Логістика. № 469. –Львів, 2003. –С. 511-524 (0,56 д.а., особистий внесок здобувача: оцінка світових змін зовнішнього середовища –,2 д.а.).
Филиппова С.В., Ковтуненко К.В. Маркетинг в системе интерактивного управления предприятием // Вісник нац. ун-ту “Львівська політехніка”. Серія: Логістика. № 472. –Львів, 2003. –С. 405-410 (0,44 д.а., особистий внесок здобувача: обгрунтування системи інтерактивного управління підприємством –,34 д.а.).
Волощук Л.А., Филиппова С.В., Балан А.С. Инвестиционный анализ в процессе стратегического планирования // Труды Одесского политехнического университета. Вып.2 (22). –Одеса, 2004. –С. 303-306 (0,43, особистий внесок здобувача: обгрунтування методології вибору стратегічних бізнес-напрямків –,14 д.а.).
Филиппова С.В. Лысюк А.П. Тенденции инновационно-инвестиционных процессов и закономерности развития промышленного производства в Украине. // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. ДНУ. Вип. 198. –Дніпропетровськ, 2004. –С.456-460. (0,42 д.а., особистий внесок здобувача: аналіз інноваційної активності в промисловості –,3 д.а.).

Тези доповідей

Филиппова С.В. Адаптация производственных систем к трансформационным процессам в экономике // Мат. VII Міжнар. наук.-практ. конф. “Наука і освіта 2004”, Т.18. –Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004.–С. 67-69 (0,2 д.а.).
Филиппова С.В. Функционально-ресурсное обеспечение управления трансформационными процессами в промышленном производстве (на примере персонала управления) // Мат. VIII Міжнар. наук.-практ. конф. “Наука і освіта 2005”, Т.85. Економіка промисловості. –Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. –С. 67-68 (0,15 д.а.).
Філиппова С.В. Прогнозування розвитку трансформаційних процесів промислового виробництва в умовах нестабільності // Мат. Міжнар. наук.-практ. конф. “Дні науки 2005”, Т. 9. Економіка підприємства та промисловості. –Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. –С. 74-76 (0,15 д.а.).
Филиппова С.В. Организационное обеспечение управления трансформацией промышленного производства // Мат. Міжнар. наук.-практ. конф. “Моделі та технології в управлінні соціально-економічними, технічними та екологічними системами”. − Луганськ: Східноукраїнський ун-т ім. В.Даля, 2005. − С.110-116 (0,35 д.а.).

Філиппова С.В. Методологія управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві. –Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.07.01. –Економіка промисловості. –Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України. Одеса, 2006.

Досліджено методологію управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві та її прикладних аспектів і знайдено нове вирішення важливої науково-практичної проблеми –теоретико-методологічного обґрунтування концептуальної основи і практичних форм управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві, що забезпечують їх системну активізацію на всіх рівнях управління. Визначено проблеми управління трансформаційними процесами на сучасному етапі розвитку промислового виробництва, сформовано теоретичну основу їх рішення. Обґрунтовано доцільність переходу до превентивно-інтерактивного управління внаслідок закономірних змін промислового виробництва і механізму управління його трансформацією, авторська концепція якого розкриває управління трансформаційними процесами через цільове створення інтегрованих виробничих систем, що забезпечують ефект синергії, та залучення в них підприємницьких ланок. Концепцію підтримують методичні положення з формування, вибору і оцінки їх організаційно-виробни-чих структур, а її аналітичне забезпечення містить комплексну систему управлінського аналізу і методику її формування, модель оцінки організаційного узгодження управління трансформаційними процесами. Обґрунтовано напрями активізації управління і механізми регулювання розвитку трансформаційних процесів, інфраструктура функціонально-ресурсного забезпечення та процес її формування, рекомендації щодо прогнозування трансформаційних процесів у високодинамічному середовищі.

Ключові слова: трансформаційні процеси, промислове виробництво, підприємницька ланка, інтегровані виробничі системи, організаційно-виробничі структури, превентивно-інтерактивне управління, аналітичне забезпечення, організаційне узгодження, функціонально-ресурсне забезпечення, регулювання.

Филиппова С.В. Методология управления трансформационными процессами в промышленном производстве. –Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора экономических наук по специальности 08.07.01. –Экономика промышленности. –Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины. –Одесса, 2006.

Диссертация посвящена методологии управления трансформационными процессами в промышленном производстве применительно к высокодинамичной внешней среде и разработке рекомендаций по ее практическому применению. Определены проблемы управления трансформационными процессами в промышленном производстве на современном этапе его развития и сформирована теоретическая основа их решения. Уточнены понятия интегрированной производственной системы, предпринимательского звена, инновационного потенциала трансформации, управленческой инновации, управленческого анализа производственных процессов и их трансформаций. В классификацию производственных систем введен активно-адаптивный тип, состав трансформационных процессов адаптирован к уровню производственных систем, а к их участникам отнесено предпринимательское звено.

В ходе анализа развития методологии совершенствования управления трансформационными процессами в промышленном производстве обоснована необходимость перехода к превентивно-интерактивным методам управления. Доказано, что она обусловлена: закономерными изменениями промышленного производства, внешней среды и механизма управления его трансформацией; наличием благоприятных предпосылок в виде развития предпринимательских и инновационных процессов, информационных технологий, роста интереса персонала к средствам активизации управления.

Показано, что внешняя середа приобрела высокодинамичный характер, а явление турбулентности, сопровождающееся непредсказуемым наложением положительных и отрицательных эффектов синергии, стало носить постоянный характер.

Предложена концепция превентивно-интерактивного управления, основная идея которой состоит в управлении трансформационными процессами путем создания интегрированных производственных систем, позволяющая распространить положительный эффект синергии на смежные с промышленностью отрасли и виды экономической деятельности. Разработаны методические положения по их формированию, выбору, оценке превентивности организационно-производственных структур.

Разработано в качестве средства активизации управления трансформационными процессами в промышленном производстве аналитическое обеспечение, включающее комплексную систему управленческого анализа и методику ее формирования, модель оценки организационного согласования управления трансформационными процессами в рамках интегрированных производственных систем.

Разработаны первоочередные меры регулирования государственного уровня, требования к формированию хозяйственного механизма содействия трансформации промышленности. Важнейшим направлением политики названо определение секторов и отраслей экономики, где развитие ИПС будет носить приоритетный характер, и предложен их перечень. Сформулированы и одобрены Министерством промышленной политики Украины направления активизации управления трансформационными процессами в промышленном производстве и разработаны механизмы регулирования их развития, объекты и задачи в контексте государственной политики содействия трансформации промышленного производства. Ее главной задачей названо создание организационно-экономических условий, развивающих у интегрированных производственных систем самоорганизацию и самоактивизацию.

Обоснованы направления, структурные элементы и последовательность формирования инфраструктуры функционально-ресурсного обеспечения управления трансформационными процессами в промышленном производстве. Его главная задача определена как создание условий управления, концентрирующих организационные полномочия и ресурсы на поддержке трансформационных процессов, обеспечивающих ускорение развитие промышленности, а его инфраструктура представлена производственной, предпринимательской, инновационной и управленческой составляющими, формирующими соответствующее направление обеспечения. Для максимального использования ресурсов регионов предложено формировать инфраструктуру поэтапно, с помощью структурообразующих элементов. Такой подход, управляя взаимосвязанными ресурсами и контролируя затраты на исследования и разработки с первого этапа, имеет все предпосылки для саморазвития инфраструктуры и обеспечения согласованности реагирования уровней управления трансформационными процессами на турбулентность и высокую динамичность внешней среды.

Выработаны рекомендации по прогнозированию трансформационными процессами в промышленном производстве в высокодинамичной внешней среде. Предложена методика на основе построения характеристического вектора, которая упрощает механизм и снижает трудоемкость прогнозирования за счет использования экспресс-прогноза на начальном этапе отбора стратегических интегрированных производственных систем, позволяя своевременно корректировать их развитие и совершенствовать стратегию трансформации промышленного производства в целом.

Ключевые слова: трансформационные процессы, промышленное производство, предпринимательское звено, интегрированные производственные системы, организационно-производственные структуры, превентивно-интерактивное управление, аналитическое обеспечение, организационное согласование, функционально-ресурсное обеспечение, регулирование.

Filippova s.v. Methodology of transformations processes control in industrial production. –Manuscript.

Thesis for scientific degree of Doctor of Economics Sciences; speciality 08.07.01. – Economy of industry. –The institute of Market Problems and Economic and Ecological Researches of the NAS of Ukraine –Odessa, 2006.

In dissertation the executed research of methodology of transformations processes control in industrial production and its applied aspects and the found new decision of important scientific problem –theoretical-methodological ground of conceptual basis and practical forms of transformations processes control in industrial production, that provide their system activation at all levels of management. Certain problems of transformations processes control on the modern stage of development industrial production, formed theoretical basis of their decision. Grounded necessity of transition to the preventively-interactive methods of management as a result of systems changes of industrial production and mechanism of management by his transformation. Author conception of preventively-interactive management suggests managing transformations processes through having a special purpose creation of the computer-integrated productions systems. Developed methodical positions on their forming choice and estimation of their organizationally-productions structures. Developed analytical providing in composition the complex system of administrative analysis and method of its forming model of estimation of organizational concordance of transformations processes control. Directions of activation of transformations processes control and mechanisms of adjusting of their development, infrastructure of its functionally-resource providing and process of its forming, recommendations are developed on prognostication of transformations processes in the conditions of rapid changes of external environment.

Keywords: transformations processes, industrial production, enterprise link, integrated productions systems, organizationally-productions structures, preventively-interactive management, analytical providing, organizational concordance, functionally-resource providing, adjusting.

Підписано до друку 06.02.2006 р. Формат паперу 60 х 90 / 16.

Умовн. друк. арк..2,25. Обл.-вид. арк. 1,9. Папір офсетний. Тираж 100 прим.

Замовлення № 1201.

Віддруковано з готового оригінал-макету в АО БАХВА

65044, Україна, м. Одеса, пр. Шевченка, 1, корп. 5, (048) 777-43-50
(Свідоцтво серія ДК № 145 від 11.08.2000 р.)

1. Анализ инструментов для создания ESB приложений на примере разработки модуля для навигационной системы
2. 1 Формализованное описание предметной области8 1
3. чел В наряде чел
4. Лабораторные работы по физике
5. Основи біоенергетики людини План.
6. Поскольку Совет Федерации составная часть парламента органа законодательной власти то главное его полно.
7. реферату- Евкаліпт кулястий Euclyptus globulus LРозділ- Біологія Евкаліпт кулястий Euclyptus globulus L Листки евкаліпта
8. Да-Нет Они представляют собой высказывание которое участник олимпиады должен оценить- верно ~Да неве
9. Реферат по дисциплине - Правовое обеспечение Выполнен-студентом 3 курса Группы 31 М Зи
10. О санитарноэпидемиологическом благополучии населения и Постановление Правительства РФ от 24

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе