Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Державний вищий навчальний заклад
“КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені Вадима Гетьмана”
ШКАРЛЕТ Сергій Миколайович
УДК: 65.012.8:330.341.1
формування економічної безпеки підприємств
засобами активізації їх інноваційного розвитку
Спеціальність 08.00.04 –Економіка та управління підприємствами
(за видами економічної діяльності)
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук
Київ - 2007
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі міжнародних економічних відносин Інститут міжнародних відносин Національного авіаційного університету Міністерства освіти і науки України (м. Київ)
|
Науковий консультант – |
доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки Україні Степанов Олександр Петрович Національний авіаційний університет, радник ректора НАУ |
|
Офіційні опоненти – |
академік НАН України, доктор економічних наук, |
|
Алимов Олександр Миколайович |
|
|
Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділу стратегічного потенціалу та макроекономічного аналізу, радник дирекції |
|
|
доктор економічних наук, професор |
|
|
Бутнік-Сіверський Олександр Борисович |
|
|
Інститут післядипломної освіти Національного |
|
|
доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України |
|
|
Єрмошенко Микола Миколайович |
|
|
Національна академія управління Міністерства освіти і науки України, проректор з наукової роботи, професор кафедри маркетингу, управління та економіки |
Захист відбудеться “_24_”січня 2008 року о 14 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д26.006.03 ДВНЗ “Київського національного
економічного університету імені Вадима Гетьмана” за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ДВНЗ “Київського
національного економічного університету імені Вадима Гетьмана” за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49-Г, ауд. 60154/1.
Автореферат розісланий “_24_”грудня 2008 року
|
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат економічних наук, професор |
О.С. Федонін |
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. У ринкових умовах господарювання підприємство як відкрита система функціонує у складному, нестабільному та динамічному зовнішньому середовищі, яке розставляє нові акценти в процесі управління підприємством, виводячи на перший план його кількісні та якісні властивості щодо здатності до самовиживання та забезпечення розвитку в умовах дестабілізуючої дії непередбачуваних та важкопрогнозованих зовнішніх і внутрішніх факторів. В такому контексті природно закономірним є відмова від екстенсивного шляху економічного розвитку і перехід до якісних перетворень виробничого потенціалу засобами активізації інноваційного розвитку як основи економічної безпеки підприємства зокрема і держави в цілому. Тому, проблема формування стану економічної безпеки підприємства знаходиться у площині наукового дослідження сучасних проблем інноваційного розвитку та перебуває у просторі підвищеної уваги вітчизняних і зарубіжних науковців.
Значний внесок у дослідження теорії інновацій взагалі та прикладних аспектів інноваційного розвитку зробили такі відомі вітчизняні та закордонні вчені, як Л.Абалкін, Л.Антонюк, В.Василенко, Н.Гончарова, М.Денісенко, С.Ілляшенко, Н.Краснокутська, Г.Менш, Д.Сахал, Б.Твісс, М.Туган-Барановський, Л.Федулова, Д.Черваньов, Й.Шумпетер та інші. Проблемним питанням формування стану економічної безпеки присвячені дослідження О.Бєлова, І.Бінька, М.Єрмошенка, М.Камлика, Г.Пастернак-Таранущенка, П.Пригунова, А.Сухорукова, В.Шлемка, та інших. В наукових працях з досліджень інноваційного розвитку та з досліджень категорії “економічна безпека”основна увага приділена відокремленому розв’язанню вищеозначених проблем, а наукові спроби синергітичного поєднання інноваційного розвитку та формування на засадах його активізації необхідного стану економічної безпеки підприємств взагалі представлені лише фрагментарно.
Зростаюча значущість інноваційної діяльності, підвищення конкурентоспроможності та формування економічної безпеки підприємств, відсутність достатнього теоретико-методичного підґрунтя для вирішення впровадження вищеозначених проблемних питань господарської діяльності підприємств унаочнює актуальність і потребує подальших наукових і прикладних розробок. Сукупність визначених проблемних питань обумовила вибір теми дисертаційної роботи, визначила її логіко-структурну побудову, мету, предмет, об’єкт і наукові завдання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота безпосередньо пов’язана з планами науково-дослідних робіт Міжнародного науково-технічного університету, зокрема, з темами: “Антикризове управління організаціями в умовах реформування економіки України”(номер державної реєстрації 0102U000638, 2002-2004 р.р); “Управління процесом організаційних змін в умовах перехідної економіки”(номер державної реєстрації 0104U009063, 2004-2006 р.р.); “Соціально-економічне відновлення промислових підприємств”(номер державної реєстрації UKR/04/MOI FRG, 2004-2006 р.р.), а також з планами науково-дослідних робіт Національного авіаційного університету “Розробка методологічних засад оптимізації економічних витрат у сфері національної безпеки і оборони в контексті стандартів НАТО”(номер державної реєстрації 0206U005901, 2006 р.). Особистий внесок дисертанта в межах зазначеної тематики НДР полягає: у розробці концептуальних моделей, методологічних і методичних засад формування та управління економічною безпекою підприємств; визначені мікроекономічних пропорцій процесу активізації інноваційного розвитку в загальній концепції безпеки підприємств; обґрунтуванні теоретико-методичних засад формування економічної безпеки підприємств за критеріями ефективності інноваційного розвитку; розробці організаційно-економічних засад формування потенціалу економічної безпеки підприємства в управлінському, адаптаційному і здатнісно-функціональному аспектах; розробці системи діапазонного моніторингу економічної безпеки підприємства відповідно до обраних засад активізації його інноваційного розвитку.
Мета і задачі дослідження. Головною метою дисертації є вирішення теоретичних і методичних проблем формування економічної безпеки підприємств та забезпечення динаміки їх економічного зростання засобами активізації інноваційного розвитку.
Для досягнення зазначеної мети в дисертації поставлено та вирішено наступні теоретичні і прикладні завдання:
Об'єктом дослідження є комплексний процес формування економічної безпеки підприємств, який гарантує стабільність їх функціонування, а також забезпечує динамічний господарський розвиток, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам).
Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і прикладних проблем формування економічної безпеки підприємств засобами активізації інноваційного розвитку.
Методи дослідження. Теоретичною та методичною основою дисертації є система загальнонаукових і спеціальних положень, що містять діалектичний метод наукового пізнання, системне опрацювання розробок вітчизняних і зарубіжних дослідників, положення теорії систем, теорії організації, сучасних теорій інноваційного розвитку, методи та прийоми аналізу і синтезу, моделювання та прогнозування з використанням сучасних інформаційних технологій. При виконанні теоретичної частини дослідження використані аксіоматичні, історичні та інші методи аналізу та синтезу, що забезпечило системний підхід до досліджуваної проблематики.
При обґрунтуванні найбільш вагомих прикладних результатів дисертації використано: діалектичний метод, метод системного аналізу та синтезу (при вивченні і узагальнені розвитку наукових концепцій, системної структуризації та нормативних основ щодо впровадження інновацій та інноваційного розвитку, при розробці методичних засад оцінки структури заходів інноваційного розвитку в контексті їх вкладу у формування економічної безпеки підприємства); імовірнісно-статистичні та економіко-аналітичні методи, методи порівняння, методи угрупування (при виявленні структурно-функціональних передумов, концептуальних і методичних закономірностей формування економічної безпеки підприємств заходами інноваційного розвитку); метод формалізації (при визначенні комплексної множини засобів, критеріїв і ознак економічної безпеки підприємства, а також при визначені методики прикладної економіко-аналітичної діагностики потенціалу формування стану економічної безпеки підприємства за інтенсивними та екстенсивними параметрами розвитку); метод імітаційного моделювання (при визначені методичних основ діагностики та формування економічної безпеки підприємства на засадах активізації його інноваційного розвитку); методи анкетування та експертних оцінок (при аналізі поточного стану економічної безпеки підприємств, сучасного стану інноваційного розвитку, факторів, причин і наслідків утворення такого стану).
Інформаційною базою дослідження є нормативні акти, що регламентують діяльність підприємств України, матеріали Держкомстату України, інформаційно-аналітичні звіти Комітетів Верховної Ради України та відповідних міністерств, результати обстеження підприємств, монографії, збірники наукових праць, дані річних звітів, інформаційних та аналітичних бюлетенів, інформаційних і політичних оглядів, тижневиків, а також ресурси Інтернету, періодичні видання та щорічники вітчизняних і міжнародних організацій, публічні звіти підприємств.
Наукова новизна одержаних результатів. Комплексне дослідження визначених в дисертації предмету та об’єкту і вирішення поставлених наукових завдань дозволило отримати наступні положення і результати, що формують наукову новизну:
вперше:
удосконалено:
дістали подальшого розвитку:
Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці пропозицій щодо діагностики, аналізу та оцінки стану економічної безпеки підприємства за сукупністю теоретичних, методичних і прикладних аспектів його актуалізації та формування на засадах інноваційного розвитку підприємств. Зокрема результати дослідження здобувача враховані:
Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеним науковим дослідженням і містить авторські розробки щодо формування економічної безпеки підприємств засобами активізації інноваційного розвитку. Наукові положення, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором самостійно. Практичне впровадження результатів здійснено на основі особистих наукових ідей. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї та положення, що належать автору. Обсяг особистого внеску в роботах, опублікованих у співавторстві, наведений окремо у переліку опублікованих праць.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати, що наведені в дисертації, обговорювалися на вітчизняних і міжнародних конференціях: “Теорія і практика управління організацією з погляду тисячоліть”(м. Київ 2001 р.); “Інноваційно-інвестиційні моделі трансформації перехідних суспільств”(м. Київ, м. Біла Церква, 2003 р.); “Стратегія і тактика розвитку виробничо-господарських систем”(Бєларусь, м. Гомель, 2003 р.); “Стратегія і тактика розвитку виробничо-господарських систем”(Бєларусь, м. Гомель, 2005 р.); “Управління інноваціями”(Росія, м. Москва, 2006 р.); “Стратегія якості в промисловості та освіті”(Болгарія, м. Варна, 2006 р.); “Комплексна безпека підприємницької діяльності: економіко-правові засади, стратегія формування та перспективи розвитку”(м. Чернігів, 2006 р.); “Відтворення господарського комплексу регіону: методологія, механізми, інструментарій”(м. Чернівці, 2007 р.); “Стратегія якості в промисловості та освіті”(Болгарія, м. Варна, 2007 р.).
Публікації. Основні положення дисертації опубліковані у 43 наукових працях (11 робіт в співавторстві) загальним обсягом 125,47 друкованих аркушів (особисто автору належить 74,86 д.а.), з них 1 одноосібна монографія, 5 навчальних посібників, 31 стаття у наукових фахових виданнях, 6 матеріалів наукових конференцій.
Структура та обсяг дисертаційної роботи. Структура дисертаційної роботи складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел. Основний текст дисертації викладено на 388 сторінках машинописного тексту, включає 37 рисунки на 25 сторінках, 37 таблиць на 43 сторінках. Список використаних джерел містить 340 найменувань на 26 сторінках.
Основний зміст дисертації
У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну та практичну значущість отриманих результатів, подано відомості про їх апробацію.
У розділі 1 “Концептуальні засади економічної безпеки підприємств” досліджено сутність, структуру, змістовне наповнення та еволюцію наукових думок щодо категорії “безпека”як складової економічної парадигми, де функціонально відокремлено економічну безпеку у глобальній моделі національної безпеки держави та зроблено акцент на базових положеннях формування її основного структуроутворюючого елементу.
Під час дослідження теоретичного підґрунтя безпеки виділено два концептуальні підходи щодо її семантики і морфологічного трактування, а саме: статичний (безпека як стан) і діяльністний (безпека як діяльність). Саме діяльністний підхід закладено в основу наукових досліджень і сучасного уявлення про категорію безпеки в усіх варіантах її прояву, відповідно до якого “безпека”уявляється як об’єктивна дійсність суб’єкта у певних умовах, що базується на активній взаємодії цього суб’єкта та умов його існування, якими він опанував у процесі власної самореалізації і здатен контролювати.
Організаційно-економічна основа та змістовне наповнення категорії “безпека”, у першу чергу передбачає задоволення потреб існування, цілісності, незалежності та розвитку, причому спроможність забезпечення мети суб’єкта задля його самореалізації, розширеного самовідтворення і розвитку, розцінюється як індикатор безпеки, зумовлюючи одночасно дію групи взаємопов'язаних чинників, а саме: антропність, системна ієрархічність, тривалість, прагматичність і синергізм, детальна ілюстрація яких наведена на рис. 1.
Не зважаючи на динамічно-змістовний контекст щодо задоволення потреб існування, цілісності, незалежності та розвитку, категорія безпеки одночасно залишається також потребою за власною сутністю відповідно до відомої пірамідальної ієрархії потреб А.Маслоу і посідає в її структурі наступний, слідом за безпосередніми фізіологічними потребами, щабель. Тому, політика у сфері безпеки має передбачати координацію зовнішніх і внутрішніх складових економічної, соціальної, екологічної, науково-технологічної, культурної, воєнної, інформаційної політики держави, яка забезпечує ефективну діяльність соціальних інститутів щодо підтримання оптимальних умов існування та розвитку особи, економічних агентів і суспільства в Україні, де на перший план в ієрархії системоутворюючих компонентів виступає економічна сфера життєдіяльності та проблеми економічного розвитку.
Детальна науково-прикладна увага до економічного сегменту категорії “безпека”гарантує збереження державної незалежності, зумовлює стратегію поступального економічного розвитку як на внутрішньодержавному, так і на міждержавному рівні, забезпечує реалізацію всього комплексу національних економічних інтересів і є матеріальною основою життєдіяльності людини, суб’єктів підприємницької діяльності, суспільства і держави. Тому, в детермінантах економічної безпеки можливо відокремити чотири її ступені (чутливість, вразливість, спокій, розпад), на стан яких комплексно впливають п’ять основних факторних угрупувань, а саме: економічна незалежність, економічна стійкість і стабільність, здатність до саморозвитку і прогресу, економічний потенціал, релевантність заходів діагностики, формування та забезпечення економічної безпеки. В детермінантах динаміки розвитку обґрунтовано доцільність переходу від протистояння загрозам, які мають зовнішній стосовно суб’єкта забезпечення безпеки характер, до забезпечення динаміки розвитку, що визнає наявність органічних і притаманних системі внутрішніх загроз.
За такого трактування принципово видозмінюється і об’єкт забезпечення економічної безпеки, що зумовлює можливість для економічних агентів різних рівнів діяти відповідно до своїх базових інтересів і потреб, формуючи при цьому економічну безпеку держави. Зазначений підхід може бути комплексно застосований як до економічного відтворення індивідуума (відтворення робочої сили), суб’єктів господарської діяльності –економічних агентів різного роду (відтворення капіталу) і держави (економічна сторона відтворення держави як інституту забезпечення економічної основи для стабільного виконання покладених на неї функцій), так і до суспільного відтворення, яке є інтегральним показником і підґрунтям економічної безпеки країни, що “підсумовує”логіку понять економічної безпеки індивідуума, економічного агента і держави.
У розділі 2 “Інноваційна складова поліструктурного процесу формування економічної безпеки” розглянуто ґенезіс теорії інновацій та інноваційного розвитку, їх роль у формуванні економічної безпеки підприємств, визначено особливості інноваційного розвитку підприємств України та перспективи формування їх економічної безпеки, а також здійснено ідентифікацію стану економічної безпеки в сучасних умовах інноваційного розвитку підприємств.
Процес формування та актуалізації економічної безпеки підприємства залежить від ступеню інноваційності економіки держави в цілому та інноваційності економіки підприємства зокрема, що збільшують ступінь реалізації потреб суспільства, забезпечують розвиток підприємств і підвищення рівня їх конкурентоспроможності. Поняття “інновація”є широким за своєю природою, але у формуванні економічної безпеки підприємства важливими є ті винаходи, які приносять нові технічні розв’язання; змінюють стан техніки; істотно вдосконалюють виробничі процеси і якість вихідного продукту у контексті поступової заміни старої техніки (технології), принципів, структури тощо новими об’єктами. Інновація і одним з головних факторів економічної безпеки та конкурентоспроможності підприємства і потенційно містить в собі засади фінансового успіху. Оптимальне для формування стану економічної безпеки значення показника витрат на науково-технічну діяльність має бути не менш ніж 2% від ВВП. Нормативні і поточні показники індикатору інноваційної безпеки наведені у табл. 1.
Таблиця 1
Індикатори інноваційної безпеки України
|
№ з/п |
Індикатор, одиниця виміру |
Норматив |
Поточне значення 2006 р. |
|
1 |
Питома вага видатків державного бюджету на науку у ВВП (індикатор інноваційної безпеки), % |
не менше |
1,0 |
|
2 |
Кількість спеціалістів, які виконують науково-технічні роботи, на 1000 осіб. |
не менше 9 |
2 |
|
3 |
Частка підприємств, що впроваджують інновації в загальній кількості промислових підприємств, % |
не менше 50 |
11,2 |
|
4 |
Коефіцієнт винахідницької активності (кількість отриманих охоронних документів (патентів) на 1 млн. осіб) |
не менше 400 |
16,4 |
|
5 |
Відношення кількості впроваджених об'єктів промислової власності (винаходів, корисних моделей, промислових зразків) до зареєстрованих, % |
не менше 90 |
58,17 |
|
6 |
Частка реалізованої інноваційної продукції у загальному обсязі промислової продукції, % |
не менше 5 |
6,7 |
|
7 |
Індекс зміни активності створення зразків нової техніки, % |
не менше 100 |
94 |
|
8 |
Індекс зміни активності освоєння нових видів продукції, % |
не менше 100 |
122 |
|
9 |
Співвідношення частки фундаментальних досліджень, прикладних досліджень, науково-технічних розробок і науково-технічних послуг, виконаних власними силами в загальному обсязі, % |
15:25:60 |
21 : 16 : 63 |
В контексті активізації процесів формування економічної безпеки підприємства засобами інноваційного розвитку визначено три основні функції інновацій: забезпечення росту та якісного оновлення продукції на рівні як окремого підприємства, так і національної економіки в цілому; здійснення прогресивних структурних економічних зрушень, що стосуються найважливіших народногосподарських пропорцій: відтворювальних, галузевих, вартісних; реалізація новітніх досягнень науково-технічного прогресу і підвищення на цій основі ефективності виробництва на мікро- і макрорівнях.
В узагальненій структурі економічної безпеки вельми важливими є показники рівня розвитку промислових підприємств, значна частка яких є збитковими. У 2000 році цей показник дорівнював –%, а впродовж 2001-2006 рр. він не був нижчим за 37%. Середні показники рентабельності діючих промислових підприємств за 2000-2006 рр. знаходяться в межах від мінімального - 2,6% до максимального - 5,5%. Тому, цілком об’єктивно, що підприємство у будь-якому стані економічної небезпеки завдає шкоди не тільки власному ринковому оточенню, а також і державі взагалі, і тому таке підприємство обов’язково повинно бути вилучено з його підприємницького середовища. Узагальнений перелік індикаторів та їх нормативних значень відповідно до стану економічної безпеки наведено в табл. 2.
Відповідно до нормативної основи економічної безпеки інноваційна сфера має другій рівень значущості після енергетичної сфери і саме забезпечення активізації інноваційного розвитку є базовою передумовою формування економічної безпеки як держави в цілому, так і окремих її галузей та підприємств.
Таблиця 2
Індикатори виробничої безпеки України
|
№ з/п |
Індикатор, одиниця виміру |
Норматив |
Поточне значення 2006 р. |
|
1 |
Коефіцієнт ліквідації промислових |
не менше 2,5 |
1,07 |
|
2 |
Частка у промисловому виробництві продукції обробної промисловості, % |
не менше 70 |
76,2 |
|
3 |
Частка у промисловому виробництві продукції машинобудування, % |
не менше 20 |
12,9 |
|
4 |
Матеріаломісткість промислового |
не більше 0,5 |
0,63 |
|
5 |
Фондомісткість промислової |
не більше 1,15 |
1,27 |
|
6 |
Рентабельність операційної діяльності промислових підприємств, % |
не менше 5 |
5,5 |
|
7 |
Ступінь зносу основних засобів |
не більше 35 |
84 |
У розділі 3 “Моделювання процесу формування економічної безпеки підприємств в умовах їх інноваційного розвитку” дисертантом визначено детермінально-критеріальну модель економічної безпеки підприємства та ролеву семантику інноваційного розвитку, а також здійснено концептуальну формалізацію процесу формування економічної безпеки підприємства на засадах активізації його інноваційного розвитку. Виявлено, що одним із першоджерел перетворення економічної загрози в економічну небезпеку є застосування неадекватних стилів економічного управління в процесі прийняття антикризових, стабілізаційних рішень. При цьому, актуальними є питання виявлення причин економічних небезпек, кризового стану і неспроможності підприємств до завчасного подолання небезпечних (загрозливих) тенденцій фінансово-господарського розвитку.
Безпека економічної діяльності є життєво-необхідною умовою і основним принципом функціонування усіх щаблів економіки, що набуває статусу комплексної, суспільної та соціальної потреби власників і керівників підприємств, акцентуючи увагу на завданнях щодо забезпечення їх: по-перше, комплексом засобів формування економічної безпеки підприємства на усіх етапах його життєвого та операційного циклів задля стабільної й прибуткової виробничо-господарської діяльності; і по-друге, механізмами антикризової діагностики, оцінки та протидії внутрішнім і зовнішнім, потенційним і реальним кризовим проявам та недопущення руйнації соціально-економічного стану підприємства.
Сублімація результатів дослідження дозволяє зробити висновок, що економічна безпека підприємства уявляє собою динамічний системний процес, що складається з трьох обов’язкових компонентів, пов’язаних між собою жорстким кон’юнктивним співвідношенням, і визначається як “безперервний динамічний процес: по-перше, діагностики й оцінки фінансово-економічних, операційних, техніко-технологічних, ресурсних, маркетингових, інноваційних, організаційних, функціональних, юридичних, структурних та управлінських критеріїв, метою якого є завчасна ідентифікація джерел виникнення, видів і стадій розвитку небезпечних (кризових) для діяльності підприємства проявів; по-друге, своєчасного застосування релевантного каталогу антикризових (стабілізаційних) заходів нейтралізації внутрішніх і зовнішніх факторів (або упередження, захист та протидія їх впливам); по-третє, формування системи рекомендацій і заходів щодо створення конкурентної переваги і забезпечення розвитку підприємства на усіх етапах його життєвого та операційного циклів”, що формалізовано визначається таким чином
(1)
де, EcSecEnt –економічна безпека підприємства;
x(t)=(x(t),x(t), …, xn(t)) - генеральна сукупність фінансово-економічних, операційних, техніко-технологічних, ресурсних, маркетингових, інноваційних, організаційних, функціональних, юридичних, структурних, управлінських та інших можливих критеріїв завчасної діагностики оцінки та відповідної ідентифікації джерел виникнення, видів і стадій розвитку небезпечних (кризових) проявів діяльності підприємства;
u(t)=(u(t),u(t), …,up(t)) –генеральна функціональна сукупність інноваційних управлінських впливів формування та корегування стану економічної безпеки підприємства у випадку його не оптимальності;
- вектор-функціонал, що відображує комплексну функціональну сукупність оцінок рівня економічної безпеки підприємства з певною кількостю критеріїв m;
- швидкість зміни детермінантних показників x під впливом сукупності інноваційних управлінських впливів u;
Т - загальний часовий інтервал діагностики економічних загроз і небезпек та формування керівної стабілізаційної реакції щодо формування економічної безпеки підприємства.
Детермінант економічної безпеки підприємства визначається за процедурою трьохступеневої критеріальної ідентифікації, що у категоріальному апараті менеджменту може бути визначено як комплексне правило “ДСР”(Дієвість, Стійкість, Релевантність), де: перший елемент моделі (1) характеризує принцип дієвості менеджменту підприємства і означає, що узгоджена системна взаємодія складових підпроцесів діагностики, оцінки та управління (x(t)=(x(t),x(t), …, xn(t)), u(t)=(u(t),u(t), …,up(t))) поточним станом економічної безпеки підприємства спрямована на максимальну інноваційну протидію загрозам і небезпекам розвитку та забезпеченню досягнення місії і поставлених підприємницьких завдань. Другій елемент моделі (1), що характеризує принцип стійкості у менеджменті ( ) і означає, що тільки постійна узгоджена у просторі і часі комунікативна взаємодія між усіма підпроцесами господарської діяльності підприємства формує комплексний вектор-функціонал економічної безпеки щодо захисту власного статусу і структури. Третій елемент моделі (1), що характеризує принцип релевантності , визначається швидкістю, своєчасністю і процедурною відповідністю комплексної ідентифікації економічних небезпек і цілеспрямованого коригування стану економічної безпеки підприємства задля максимально можливого зменшення інтервалу Т.
Підґрунтям впровадження правила “ДСР”є застосуванні інноваційних заходів на усіх етапах функціональної, організаційної, комунікативної та інших структур підприємства і формування запасу економічної безпеки, що набуває вигляд інноваційного портфелю конкурентоспроможних продуктів і характеризується меншими питомими витратами виробництва. При цьому інновації доповнюють продуктовий (товарний) асортимент підприємства і надають йому можливість успішно конкурувати за параметрами продуктового розмаїття, за параметрами засобів і умов їх реалізації, а також передпродажного та післяпродажного сервісу. В цьому розумінні сукупна соціально-економічна пара категорій “інноваційний розвиток –економічна безпека”є відтворенням законів всесвітнього розвитку, що виявляється у пошуках засобів протистояння, ліквідації наслідків і створення механізмів передбачення катастроф, загроз, небезпек, негативних подій та обставин такого розвитку.
Концептуальними засадами, що визначають вирішальну роль інноваційного розвитку підприємства у формуванні його економічної безпеки згідно (1) виступає варіативний параметр , який є оператором формування ефективної політики нововведень, завдяки якої здійснюється комплексна апроксимація процесу господарської діяльності підприємства щодо формування економічної безпеки, упередження кризових проявів та формування конкурентної переваги підприємства (рис. 2,) і відображення органічного кон’юнктивного взаємозв’язку системної пари “інноваційний розвиток –економічна безпека”.
Відповідно до моделі (1), підприємство досягає ефекту синергітичної апроксимації доходної частини відрізків розвитку та зрілості по кожній S-подібній кривій, що є взаємно-однозначним відтворенням множини засад інноваційного розвитку підприємства (Lij –життєві цикли окремих інноваційних заходів). В такому розумінні інноваційний розвиток як основа економічної безпеки підприємства виступає інструментом перерозподілу ресурсів підприємства на користь конкурентоспроможних господарських ініціатив, що розраховані на якісний “стрибок”, на “прорив”у комерційному, виробничому, соціальному, конкурентному та іншому середовищі підприємства (на рис. 2 –пунктирна S-подібна крива проміжного інноваційного заходу, що має більш значний “бюджетний стрибок”у порівнянні з іншими S-подібними кривими), а також здатні забезпечити збереження конкурентоспроможності, безперервне прогнозування та моделювання процесу розвитку і наслідків інноваційної активності, динамічне упередження технологічного відставання, системне впровадження інновацій у взаємопов’язаних сферах господарської діяльності, поєднання венчурних інвестицій із засадами інноваційної політики, поєднання фінансового та інженерного аналізу ефективності заходів активізації інноваційного розвитку та управлінських впливів.
У розділі 4 “Принципові методичні підходи актуалізації потенціалу економічної безпеки підприємства засобами інноваційного розвитку” визначено, що потенціал виступає у якості базисного феномену усіх причинно-наслідкових залежностей та властивостей функціонування підприємств і уявляє собою генеральну сукупність можливостей усіх продуцентів інноваційного розвитку щодо формування економічної безпеки та конкурентоспроможності підприємства.
В процесі дослідження теоретико-методичних засад формування економічної безпеки підприємств дисертантом ідентифіковано дві взаємопов’язані множини наукових проблем формування потенціалу із використанням принципу “ДСР”, а саме: ідентифікація сутності об’єктивних можливостей підприємств щодо перетворення доступних і наявних ресурсів у споживчі блага із відповідною оцінкою рівня якісних показників такого перетворення; діагностика адаптаційних можливостей підприємств із відповідною оцінкою рівня якісних показників кінцевої адаптації на певному інтервалі часу.
Доцільність використання принципу “ДСР”у процесі діагностики адаптаційних можливостей підприємства підтверджується об’єктивним збільшенням ентропійних тенденцій у зовнішньому середовищі підприємства, результатом яких є по-перше, безперервні, якісні зміни і корегування тактичних завдань у загальній структурі цільових орієнтацій підприємства; по-друге, об’єктивні зміни в частині стратегічних цілей підприємства задля забезпечення певного рівня ефективності та гнучкості функціонування. Такі двох-площинні зміни і є наслідком якісних параметрів і динаміки тієї частини стратегії підприємства, що відповідає за розвиток якісних змін його стану засобами інноваційних змін, а базовим підґрунтям виступає динаміка інноваційного розвитку або потенціалу розвитку підприємства в рамках загальної концепції формування економічної безпеки підприємства.
На підставі проведених досліджень зроблений висновок, що потенціал економічної безпеки підприємства уявляє собою сукупність його здатностей, що визначають можливості здійснення певних функцій господарської діяльності і необхідні для досягнення поставлених цілей в умовах жорстко-конкурентного і нестабільного зовнішнього середовища, а також продуціонування необхідних для цього засобів інноваційного розвитку. В такому ключі потенціал економічної безпеки підприємства розглядається як двоєдина множина функціонального потенціалу і потенціалу загально-корпоративного управління, а ключовим фактором потенціалу є формування загальної ефективності і конкурентоспроможності підприємства виходячи не з ресурсів, а з можливостей вдосконалення технології, організаційної структури, функцій та інших параметрів впровадження господарської діяльності задля неодмінної мінімізації питомої ваги витрат у кожній гривні кінцевих результатів.
Визначено, що ключовими засадами активізації потенціалу економічної безпеки підприємства є індивідуальні, інтелектуально-інноваційні продуценти (організаційна культура; гудвіл; позиціонування у просторі; позиціонування у часі; позиціонування у ринковому просторі; позиціонування у вподобаннях споживачів), що є основними компонентами активізації інноваційного розвитку підприємства і формують реляційні можливості формування стану його економічної безпеки. При цьому детермінант економічної безпеки підприємства залежить від послідовності впровадження управлінських, а згодом і загальногосподарських заходів подолання небезпек і загроз, оцінку якої необхідно здійснювати на підставі діагностики сучасної пріоритетності управлінських заходів відповідно до певних цільових функцій формування стану економічної безпеки підприємства. Цільовою функцією управління економічною безпекою за параметрами організаційної структури підприємства повинен бути обсяг витрат, які забезпечують приріст балансового прибутку у розрахунку на 1 відсоток такого приросту. Цільовою функцією формування економічної безпеки підприємства за параметрами ефективності управлінських заходів нейтралізації і подолання небезпек (загроз) має бути відношення ефекту від впровадження такого заходу до часу від початку впровадження до отримання ефекту від такого впровадження.
Базові компоненти і показники економіко-аналітичної діагностики та оцінки організаційної культури як індивідуального, інтелектуально-інноваційного продуцента інноваційного розвитку та формування потенціалу економічної безпеки підприємства наведені в табл. 3.
Таблиця 3
Рівні, компоненти і характеристики формування потенціалу економічної безпеки підприємства за продуцентом організаційної культури
|
Рівень організаційної культури |
Компоненти |
Характеристики |
|
Матеріальний |
Культура умов праці |
Санітарно-гігієнічні умови праці; Соціально-психологічні умови праці; Естетичні умови праці; Ергономіка праці; |
|
Культура засобів праці |
Впровадження техніко-організаційних нововведень; Автоматизація процесів праці; Якість обладнання та технологій, що використовується; |
|
|
Культура процесу праці |
Рівень планомірності процесу праці; Рівень матеріально-технічного забезпечення процесу праці; Дотримання дисципліни праці; Якість продукції, що випускається; |
|
|
Соціальний |
Культура управління |
Рівень переважного використання певного стилю управління; Параметри уніфікації критеріїв оцінки діяльності персоналу; Рівень нормування поведінки співробітників; |
|
Культура не управлінських комунікацій |
Відношення на підприємстві до використання всередині підприємства певної специфічної мови (наприклад - сленгової); Відношення на підприємстві до організації харчування співробітників; Відношення на підприємстві до організації відпочинку співробітників; Відношення на підприємстві до використання корпоративних символів; |
Доведено, що ресурси позиціонування є продуцентом потенціалу економічної безпеки подвійної дії: як статичний параметр можливостей підприємства відповідно до умов зовнішнього середовища і одночасно як реляційний параметр активізації інноваційного розвитку та актуалізації потенціалу економічної безпеки. Науково-обґрунтовані механізми економіко-аналітичного дослідження ресурсів позиціонування, як першоджерел потенціалу економічної безпеки підприємства, в основі яких закладені засади його інноваційного розвитку, дозволяють здійснити діагностику і оцінку ефективності: перетворювального взаємо-обміну факторами виробництва та переміщення результатів їх перетворення до споживачів; здійснення підприємством зовнішньої і внутрішньої координації цільових дій; збереження власного існування, адаптації до зовнішніх умов і подальшого розвитку підприємства; формування системного взаємозв’язку ресурсів позиціонування як джерел потенціалу економічної безпеки і, одночасно, як факторів динаміки такого потенціалу. Формалізована модель актуалізації потенціалу економічної безпеки підприємства із використанням засад його інноваційного розвитку за ресурсами позиціонування представлена наступним чином
(2)
де, Prp –потенціал економічної безпеки, що актуалізується на засадах інноваційного використання ресурсів позиціонування;
Rs –ресурс позиції підприємства у просторі;
Rt –ресурс позиції підприємства у часі;
Rcf –ресурс позиції підприємства щодо профілю конкурентних сил в галузі;
Rcs –ресурс позиції підприємства щодо конкурентної взаємодії із галуззю;
Ri –ресурс позиції підприємства щодо його репутації у свідомості суб’єктів зовнішнього оточення (в тому числі споживачів);
j –ітераційний коефіцієнт корекції стану у зовнішньому оточенні;
k –ітераційний коефіцієнт корекції стану належності до підприємства.
Відповідно до моделі (2) об’єктивно необхідним є двох-етапне дослідження ресурсів позиціонування як реляційних джерел потенціалу економічної безпеки підприємства, що полягає у дослідженні сутності даного виду ресурсів та механізмів їхнього впливу на потенціал економічної безпеки підприємства. Таке дослідження здійснюється на засадах функціонально-вартісного управління потенціалом економічної безпеки підприємства і передбачає оптимізацію співвідношення між його здатністю задовольняти певні споживчі властивості (його сучасною функціональною корисністю) та сукупністю витрат його існування (звичайної діяльності) як господарського суб’єкта. Відмінністю функціонально-вартісного управління від класичного менеджменту є наявність сформульованих умов припинення управлінських процедур взагалі з використанням принципу домінування альтернатів і критерію Парето, коли цілком справедливим є виключення варіантів інновацій, що домінуються, з подальшого розгляду у якості засобів формування потенціалу економічної безпеки, що дозволяє скоротити кількість порівнюваних інноваційних проектів до множини альтернатив, що не домінуються між собою. У випадку, коли усі види ефектів відображені у грошовій формі та приведені до загальної величини прибутку, що очікується, кожен проект можливо охарактеризувати відношенням результатів і витрат, яке підлягає максимізації з урахуванням обмежень щодо функціональних параметрів та допустимих витрат. У формалізованому вигляді схему функціонально-вартісного управління можемо викласти наступним чином
(3)
У розділі 5 “Вдосконалення теорії і практики формування економічної безпеки підприємства з використанням засобів активізації інноваційного розвитку” запропоновано алгоритми, моделі, методи та інструменти формування і управління процесом економічної безпеки підприємства з використанням: критеріальної ідентифікації ефективності впливу інноваційного розвитку на економічну безпеку підприємств; оцінки структури заходів активізації інноваційного розвитку; динамічного підходу щодо врахування нових споживацьких вподобань або ймовірної величини попиту задля завчасного здійснення необхідної переоцінки життєздатності й перспективності управлінських рішень щодо засад активізації інноваційного розвитку.
Системний взаємозв’язок між категоріями “ефект”(модуль) і “ефективність”(цільова спрямованість) формування економічної безпеки підприємств є багатоаспектним явищем і формується на підставі комплексного урахування: ресурсної складової інноваційного розвитку; стану узгодженості процедур активізації інноваційного розвитку з потребами, вимогами та впливом зовнішнього середовища; стану узгодженості потенціалу і управлінських впливів внутрішньої структури підприємства. При цьому цільова функція управління інноваційним розвитком щодо формування економічної безпеки підприємства визначається так
F(t) = F(w(t); q(t)) = (w(t)={x(t), a(t), y(t)}; q(t)={q(t), q(t)}) (4)
де, F(t) –методичний інструмент формалізованого відображення процесу функціонування підприємства з урахуванням засад активізації інноваційного розвитку;
w(t) –інноваційний функціонал підвищення ефективності основної діяльності;
q(t) –інноваційний функціонал вдосконалення взаємодії із зовнішнім середовищем.
x(t) –інноваційний функціонал підвищення ресурсної ефективності (використання високоякісних наявних ресурсів та розширення ресурсної бази);
a(t) –інноваційний функціонал підвищення технологічної ефективності (розробка, впровадження та використання раціональних, економічно-доцільних технологій);
y(t) –інноваційний функціонал підвищення маркетингової ефективності (випуск продукції (товарів, робіт, послуг), що найбільше задовольняє потреби ринку);
q(t) –інноваційний функціонал забезпечення економічної безпеки та розвитку підприємства, відповідно до змін у законодавстві і загального напрямку розвитку науки та науково-технічного прогресу;
q(t) –інноваційний функціонал забезпечення стану економічної безпеки на власному рівні економічної ієрархії.
Розрахунок технологічної ефективності інноваційного розвитку щодо окремого технологічного параметру сi у відповідному періоді tj уявляє собою еластичність цільового функціоналу F(t) за базовим параметром на певному фіксованому часовому інтервалі і відображується в такому вигляді
, (5)
де, ∆с = (0, 0, …, ∆сi, …, 0)
Критерій (5) відображує на скільки відсотків зміниться значення цільового функціоналу F(t) інноваційної технології у певному аспекті інноваційного розвитку, якщо величина певного технологічного параметру сi у відповідному фіксованому інтервалі часу tj зміниться на один відсоток у порівнянні з його первинним значенням сi(tj). Як додаток до (5) дисертантом запропоновано двох-груповий аналіз запланованих заходів активізації інноваційного розвитку підприємства в контексті формування його економічної безпеки, а саме
(6) (7)
де, p, p –параметри зон стабільного функціонування (економічної безпеки) підприємства;
v, v –вектори напрямків розвитку підприємства за параметрами “витрати-випуск”, кожен з яких інтерпретується як коло, радіус якого відповідає відрізку стабільного і безпечного функціонування підприємства.
Відповідно до (6) здійснюється оцінка сукупної ефективності впровадження усіх запланованих заходів активізації інноваційного розвитку щодо формування економічної безпеки (визначення сукупного впливу інноваційних змін щодо параметрів функціонування економічного агента на якість його функціонування), а відповідно до (7) здійснюється визначення заходу інноваційного розвитку (у загальній множині заходів її реалізації), що забезпечує максимальну ефективність економічного агента в контексті формування його економічної безпеки (оцінка впливу інноваційних змін окремих показників).
Досвід використання (5), (6), (7) дозволив зробити висновок, що кінцевий економічний результат формування стану економічної безпеки підприємства визначається не ефективністю окремих засад інноваційної політики щодо реалізації певних проектів, а їх безперервним загальним внеском у діяльність економічного агента та у обсяги одержуваного ним прибутку. Тому, управління інноваційним портфелем як комплексом проектів, що мають різні властивості, зводиться до пошуку та детермінації коефіцієнтів інтенсивності використання нововведень у рішенні глобальних стратегічних завдань (наприклад: формування стану економічної безпеки на засадах розподілу ресурсів) і прийняття рішень в умовах конфлікту інтересів, що може виникнути з розходження цілей, які відбивають не тільки несумісні інтереси різних осіб, але й різнобічні цілі однієї й тієї ж особи. Вирішення цієї проблеми було здійснено із застосуванням методології і методики теорії ігор де завдання максимізації потенційного ефекту і мінімізації витрат (у рамках формування стану економічної безпеки підприємства) розглядалися як цілі двох самостійних керівних суб’єктів (формалізовано –гравців). Завдання першого - максимізація ефекту, другого –у мінімізації витрат, що, у контексті формування стану економічної безпеки, є протилежно спрямованими, але не прямо протилежними один одному. У цьому розумінні точною і адекватною реальності може бути наступна бі-матрична модель (8)
(8)
Відповідно до моделі (8) проблема оптимізації інноваційного портфелю задля формування економічної безпеки підприємства вирішується шляхом визначення пропорції розподілу засобів між окремими проектами (як заходами реалізації засад інноваційного розвитку) при виборі у якості пріоритетних критеріїв максимізації потенційного ефекту і мінімізації витрат на реалізацію засад активізації інноваційного розвитку.
Якщо пріоритетним критерієм обирається максимізація ефекту, то ресурси, що виділяються на нововведення (як засоби реалізації засад інноваційного розвитку), виправдані лише в тій мірі, у якій вони призводять до формування економічної безпеки, відповідно до моделі наступного виду
(9)
У випадку, коли пріоритетною визнана проблема мінімізації витрат, то модель активізації інноваційного розвитку та формування економічної безпеки підприємства виглядає наступним чином
(10)
Аналогічні підходи використані щодо управління і диверсифікації ризиків при формуванні економічної безпеки підприємства і реалізуються за допомогою вибору не одного оптимального нововведення, а побудови інноваційного портфелю задля транзитивного розподілу загальної величини ризиків на декілька інноваційних проектів. В такому аспекті методична формалізація відомого принципу “ризик проти прибутковості”може бути представлена також як бі-матрична модель (рішення якої можна знайти за аналогом (9) і (10)), де за самостійних гравців прийняті дві сторони інтересів керівної підсистеми підприємства: максимізація ефективності (прибутковості) і мінімізація ризику. Реалізація моделей (8), (9), (10) наведена в табл. 4 і на рис. 3.
Таблиця 4
Ідентифікація пропорцій розподілу ресурсів та визначення інноваційних засобів формування економічної безпеки підприємства
|
Номер проекту |
Детермінанти інноваційного портфелю 1 |
Детермінанти інноваційного портфелю 2 (грн.) |
Детермінанти інноваційного портфелю 3 (грн.) |
Детермінанти інноваційного портфелю 4 (грн.) |
Детермінанти інноваційного портфелю 5 (грн.) |
|
Ефект |
Витрати |
Ефект |
Витрати |
Ефект |
Витрати |
Ефект |
Витрати |
Ефект |
Витрати |
|
|
1 |
3197600 |
|||||||||
|
2 |
986050 |
670013 |
||||||||
|
3 |
917000 |
|||||||||
|
4 |
1118000 |
517300 |
- |
- |
||||||
|
5 |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
||||
|
Середнє значення |
1554662.5 |
1304838.3 |
.5 |
.3 |
670720 |
|||||
|
Ефективність |
119% |
% |
% |
% |
% |
|||||
|
Потенційні параметри портфелю (грн.) |
Оптимальна стратегія |
Оптимальна стратегія |
Оптимальна стратегія |
Оптимальна стратегія |
Оптимальна стратегія |
|
мax |
мin |
мax |
мin |
мax |
мin |
мax |
мin |
мax |
мin |
|
230414.75 |
303030.30 |
125000 |
200000 |
88495.6 |
121951.22 |
66666.67 |
104166.7 |
9614.4 |
16666.7 |
||||||||||
|
0.08 |
0.09 |
0.25 |
0.2 |
0.43 |
0.39 |
0.14 |
0.15 |
0.12 |
0.15 |
||||||||||
|
0.34 |
0.31 |
0.125 |
0.2 |
0.28 |
0.31 |
0.09 |
0.13 |
0.18 |
0.17 |
||||||||||
|
0.29 |
0.33 |
0.25 |
0.2 |
0.29 |
0.30 |
0.04 |
0.05 |
0.14 |
0.16 |
||||||||||
|
0.29 |
0.27 |
0.375 |
0.4 |
- |
- |
0.4 |
0.42 |
0.16 |
0.18 |
||||||||||
|
- |
- |
- |
- |
- |
- |
0.33 |
0.25 |
0.40 |
0.34 |
||||||||||
|
Ефекту |
1197929.5 |
1181215 |
733815.2 |
722506.5 |
368077.5 |
364657.5 |
539614 |
503726 |
82757.6 |
79262.2 |
|||||||||
|
Витрат |
950280.8 |
925504.6 |
529514 |
508330 |
272429.6 |
268244.4 |
374201 |
337472 |
51378 |
48292 |
|||||||||
|
Ефективність |
126% |
128% |
139% |
142% |
135% |
136% |
144% |
149% |
161% |
164% |
Рис. 3. Пелюсткова діаграма ідентифікації інтенсивності використанні ресурсів на окремі засоби активізації інноваційного розвитку в інноваційному портфелі у процесі формування економічної безпеки підприємства
В роботі визначено, що цільовим підґрунтям економічної безпеки підприємства є структурна диверсифікація інноваційного портфелю для забезпечення тренду життєвого циклу підприємства та формування його економічної безпеки згідно рис. 2. Тому планування та реалізація проектної системи “інноваційний розвиток –економічна безпека”, управління процесом її впровадження являє собою одночасне управління динамічною системою та безперервним процесом, у якому кожне управлінське рішення є статичною характеристикою цього процесу. Такій динамічний підхід також дозволяє врахувати нові споживацькі вподобання або ймовірну величину попиту задля завчасного здійснення необхідної переоцінки життєздатності й перспективності управлінських рішень у контексті їх спроможності щодо активізації інноваційного розвитку.
Реалізація динамічного контексту впровадження проектної системи “інноваційний розвиток –економічна безпека”здійснювалась у рамках діапазонного визначення характеристик економічної безпеки взагалі та конкурентоспроможності підприємства зокрема, відповідно до якого визначаються не тільки середні або найбільш імовірні значення його параметрів, а нижні й верхні границі детермінантів цих параметрів, що у комплексі формує діапазон можливих значень економічної безпеки. Діапазонний підхід дозволив сформувати кластер множини траєкторій розвитку економічної безпеки підприємства і обумовлених цим процесом траєкторій функціонування підприємства у фазовому просторі ресурсів, що споживаються та продуктів, що виробляються, або у критеріальному просторі оціночних параметрів функціонування, що порівнюються із бажаними відповідно до цільового функціоналу запровадження засад інноваційного розвитку та формування економічної безпеки підприємства (4). Застосування діапазонного підходу дозволило запровадити параметр віку продуктової інновації, виходячи з того, що залежність кількості екземплярів виробу, що випускається в одиницю часу, від їхнього віку відбувається за скороченим, внаслідок обмеженості життєвого циклу, законом нормального розподілу.
Параметр віку продуктової інновації є необхідною, але не достатньою умовою формування стану економічної безпеки та конкурентоспроможності підприємства і тому потреба прогнозування технічного рівня продуктової інновації, що ринок буде сприймати з найбільшою ймовірністю, обумовлює необхідність переходу від формування засад інноваційного розвитку за віком нововведень до розподілу за параметрами їх технічного рівня і здійснювати прогнозовані оцінки стану економічної безпеки підприємства у контексті його конкурентоспроможності, що виглядає наступним чином
(11)
де, H() –загальний технічний рівень продукту віку (на момент спостереження);
h –окремий параметр оцінки загального технічного рівня продукту;
- темп зростання окремих параметрів оцінки загального технічного рівня;
Т –граничний термін життєвого циклу продукту;
Формалізована модель (11) є базовим методичним інструментом формування економічної безпеки в контексті конкурентоспроможності підприємства на засадах інноваційного розвитку щодо прийняття управлінського рішення відносно рівня технічної ємності параметрів інноваційного портфелю, що, за прогнозами, найбільш притаманний ринковим вимогам і відображує модель розподілу продуктових інновацій на відповідному сегменті ринку в залежності від їх віку і науково-технічного рівня.
Доведено, що цілком можливо, на засадах активізації інноваційного розвитку, теоретично сформувати такий набір інноваційних проектів, вихідні продукти яких повністю перекрили поточні споживацькі потреби ринку і, на певний час, забезпечили підприємству стабільний детермінант економічної безпеки у контексті його конкурентоспроможності на даному сегменті ринку (рис. 4). На практиці повне покриття всієї множини потреб може виявитися не досяжним тому, за показник відповідності засад інноваційної політики підприємства технічному прогресу і споживацьким вподобанням можна прийняти відношення площі перекритої множини потреб до загальної їх множини.
Координатні детермінанти ефективного фронту залежать від часових параметрів готовності до впровадження певних засад інноваційного розвитку і чим пізніше інновація буде реалізована, тим вище проходить ефективна межа економічної безпеки відповідно до більш жорстких споживацьких вимог щодо параметрів функціонування та характеристик певної інновації. Якщо певна з засад інноваційного розвитку є такою, що здатна формувати економічну безпеку підприємства, то зворотна ітерація, а саме лінія CD на рис. 4, (точка - еквівалент поточного фазового стану економічної безпеки підприємства) дозволяє цілком імовірно визначити рівень ефективності проектної системи “інноваційний розвиток –економічна безпека” F=F(t), що повинен бути досягнутий у моменту часу t. І саме цей детермінант F=F(t) є необхідним для здійснення постійного контролю щодо процесу розвитку підприємства та формування його економічної безпеки на інноваційних засадах, що відбувається в умовах динаміки економічних змін зовнішнього та внутрішнього середовища.
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукової проблеми формування економічної безпеки та забезпечення економічного зростання підприємств на засадах активізації їх інноваційного розвитку. Це дало можливість отримати наступні висновки теоретичного і науково-практичного спрямування:
. Теоретичні дослідження дозволяють визначити, що феномен наукової категорії “безпека”необхідно розглядати у двох аспектах – у філософському та у прагматично-прикладному, а загальна морфологія категорії “безпека”у першу чергу передбачає задоволення потреб існування, цілісності, незалежності та розвитку. Спроможність забезпечення мети суб’єкта у контексті його самореалізації, розширеного само-відтворення та розвитку розцінюється як індикатор безпеки, зумовлюючи одночасно дію групи взаємопов'язаних чинників (антропність, системна ієрархічність, тривалість, прагматичність та синергізм). При цьому категорія безпеки одночасно залишається також потребою за власною сутністю і посідає в загальній структурі потреб наступний, слідом за безпосередніми фізіологічними потребами, щабель.
2. В аспекті сучасних прагнень України до розвитку та зміцнення її позицій у світі на перший план в ієрархії системоутворюючих компонентів національної безпеки виступає економічна сфера життєдіяльності та проблеми економічного розвитку країни. Основним продуцентом економічної безпеки держави є кінцевий результат виробничої діяльності її економічних агентів –резидентів (підприємств, установ, організацій), а методичною основою її формування є методи та заходи забезпечення динаміки розвитку економічних агентів шляхом активізації інноваційних процесів.
3. Доведено, що економічна безпека є універсальною категорією, яка відбиває захищеність суб’єктів соціально-економічних відносин на усіх рівнях. Базовим підґрунтям економічної безпеки підприємств і головним елементом активізації процесу її формування є механізм забезпечення збалансованого та безупинного розвитку, що досягається за допомогою використання усіх видів ресурсів і підприємницьких можливостей, за якими гарантується найбільш ефективне їх використання для стабільного функціонування та динамічного науково-технічного й соціального розвитку, а також запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам).
4. В контексті активізації процесів формування економічної безпеки підприємства засобами інноваційного розвитку відзначено наступні функції інновації в цьому процесі: забезпечення росту та якісного оновлення продукції на рівні як окремого підприємства, так і національної економіки в цілому; здійснення прогресивних структурних економічних зрушень, що стосуються найважливіших народногосподарських пропорцій: відтворювальних, галузевих, вартісних; реалізація новітніх досягнень науково-технічного прогресу і підвищення на цій основі ефективності виробництва.
5. Визначено, що структура інноваційних ідей формує своєрідну структуру головних причин провалу багатьох інноваційних проектів, оскільки при їх розробці ані потреби і запити споживачів, ані аналіз діяльності конкурентів та інші сфери, практично не аналізуються, а лише відтворюються крізь призму власних уявлень працівників підприємств-розроблювачів.
6. Дослідження підприємств, що є галузевими лідерами за обсягами прибутків і темпами зростання обсягів реалізації, дозволило встановити, що хоча вони і функціонують в умовах підвищеного ризику завдяки розробці та виведенню на ринок нових продуктів, які орієнтовані на більш повне задоволення потреб споживачів, але при успішній реалізації певної інновації формують “запас економічної безпеки”, який набуває вигляд інноваційного портфелю конкурентоспроможної продукції (товарів, робіт, послуг) і характеризується більш низькими у порівнянні із середньозваженими, питомими витратами виробництва.
7. Стан економічної безпеки держави та підприємств, а також їх конкурентоспроможність забезпечуються лише через адаптацію технологічної структури національної економіки до вимог світового і внутрішнього ринків, яка передбачає активізацію інноваційно-промислового розвитку, орієнтовану на здобуття нових знань, розробку нових технологічних рішень, комерціалізацію інновацій, технологічну реструктуризацію і зміцнення динамічної конкурентоспроможності всієї економіки.
8. З’ясовано, що ключовими елементами процедури комплексної ідентифікації стану економічної безпеки, а також інструментів активізації процесів її формування та забезпечення є: 1) критерії економічної безпеки - реальні статистичні показники, за якими здійснюється оцінка стану економіки країни з точки зору забезпечення її сталого розвитку; 2) індикатори економічної безпеки - реальні статистичні показники розвитку економіки країни, які найбільш повно характеризують явища та тенденції в економічній сфері; 3) оптимальні значення індикаторів - інтервал величин, у межах яких створюються найбільш сприятливі умови для відтворюваних процесів в економіці; 4) порогові значення індикаторів - кількісні величини, порушення яких викликає несприятливі тенденції в економіці; 5) граничні значення індикаторів –кількісні величини, порушення яких викликає загрозливі процеси в економіці; 6) складові економічної безпеки: макроекономічна, фінансова, зовнішньоекономічна, інвестиційна, інноваційна (науково-технологічна), енергетична, виробнича, демографічна, соціальна та продовольча безпека.
9. За результатами дослідження категорії “економічна безпека”у процесовому розумінні обґрунтовано, що критерії, детермінанти та засоби її впровадження за принципом дії умовно поділяються на дві складові: підсистему статичної дії –констатуючі засоби стану економічної безпеки та підприємства в цілому; підсистему динамічної дії –рушійні фактори розвитку економічної безпеки та підприємства в цілому, що формує засади інноваційного розвитку підприємства –конкурентні переваги, конкурентоспроможність продукції, нові схеми організації виробництва, інновації щодо основної діяльності, технології, маркетингових програм та інновації в менеджменті підприємства.
10. Доведено, що морфологія сукупної соціально-економічної пари категорій “інноваційний розвиток –економічна безпека”розкривається переліком перспективних напрямків інноваційної спрямованості господарської діяльності щодо забезпечення економічного росту підприємства та формування його конкурентних переваг: 1) виготовлення нового, ще не відомого споживачам, продукту або створення нової якості продукту з урахуванням споживацьких вподобань, вимог і потреб; 2) впровадження, на підставі певного наукового відкриття, нового (взагалі або у даній галузі), ще практично невідомого методу (способу) виробництва, що може спричинити новий спосіб комерційного використання відповідного продукту; 3) комерційне освоєння нового ринку реалізації власних підприємницьких ініціатив на якому дотепер дана галузь або вид діяльності не були представлені; 4) одержання нового джерела сировини (напівфабрикатів) незалежно від первинної можливості існування, доступності або фізичного створення цього джерела у минулому; 5) проведення відповідної реорганізації стану і статусу підприємства у його зовнішньому оточенні, або впровадження заходів зміни стану і статусу інших підприємств-конкурентів.
. Конструктивний аналіз теоретичних напрацювань і наявної практики ідентифікації потенціалу формування стану економічної безпеки підприємства дає змогу дійти висновку, що він має включати не тільки засоби та джерела інноваційного розвитку, що маються у наявності і можуть бути мобілізовані та використані для досягнення стану економічної безпеки, а ще й сукупність можливостей, що приховані, нереалізовані й невикористані як резерви досягнення такого стану, які цими засобами та джерелами формується та при певних внутрішніх та зовнішніх обставинах і змінах можуть з категорії можливостей перейти у категорію реальної дійсності.
. Запропоновано визначати кількісно-якісні характеристики факторів формування потенціалу економічної безпеки певними ідентифікаційно-детермінальними параметрами: капітальні ресурси –є об’єктами відносин права власності і тому, легко відокремлюються як від економічних індивідів, так і від комплексних економічних систем; людські ресурси –практично невідділимі (а іноді складно-відділимі, у випадку наставницької передачі індивідуальних знань і навичок) від окремих індивідуумів і можуть бути капіталізовані лише опосередковано; системно-організаційні ресурси –притаманні економічному агенту як складній суспільно-економічній системі, практично невідділимі від неї, уявляють характеристичну картину її цілісності, утворюються і трансформуються разом із відповідним економічним агентом як його системно-господарські характеристики; ресурси позиціонування діяльності –є природними феноменами, що характеризують зовнішні позиції та взаємовідносини певного економічного агента і можуть розглядатися як ресурси завдяки диференціації позиціонування діяльності окремих економічних агентів відносно один одного у часі, просторі, ринковому сегменті, та уявленнях і вподобаннях споживачів.
. Представлено авторську позицію ідентифікації системного взаємозв’язку категорій “ефект”(модуль) і “ефективність”(цільова спрямованість) у процесі формування економічної безпеки підприємства на основі реалізації засад активізації його інноваційного розвитку, що є багатоаспектним явищем і формується на підставі комплексного урахування: ресурсної складової інноваційного розвитку; стану узгодженості процедур активізації інноваційного розвитку з потребами, вимогами і впливом зовнішнього середовища; стану узгодженості потенціалу і управлінських впливів внутрішньої структури підприємства. Напрям реалізації інноваційного розвитку безпосередньо визначає стан формування економічної безпеки підприємства, а коефіцієнтом комплексної ідентифікації цього стану є тангенс кута нахилу вектора ефекту-ефективності по відношенню до директивної лінії концептуального спрямування.
. Обґрунтовано, що кінцевий економічний результат щодо формування економічної безпеки підприємства визначається безперервним загальним внеском окремих засад інноваційного розвитку у діяльність підприємства та у обсяги одержуваного ним прибутку; при цьому окремі інноваційні проекти, органічно переплітаючись, доповнюючи та замінюючи один одного, утворюють дискретно-безперервний потік, миттєвим зрізом якого (статичною характеристикою в кожний момент часу t) є інноваційний портфель підприємства –комплекс інноваційних проектів, що перебувають у стадії розробки та реалізації в даний момент часу.
. За авторською методикою доведено, що застосування динамічного концепції, у межах проектної системи “інноваційний розвиток –економічна безпека”, дозволяє суттєво зменшити негативний вплив від непередбачених наукових або технічних проблем, а також дозволяє врахувати нові споживацькі вподобання або ймовірну величину попиту задля завчасного здійснення необхідної переоцінки життєздатності й перспективності управлінських рішень щодо засад активізації інноваційного розвитку. Економічні параметри оцінки проектної системи “інноваційний розвиток –економічна безпека”як принципово-нестаціонарного і динамічного процесу, повинні також ґрунтуватися на засадах безперервності, передбачаючи в будь-який момент ухвалення інноваційного управлінського рішення, відмінного від попередньо-запланованого й у тому числі такого, що стосується зупинки впровадження певних засад інноваційного розвитку або їх термінової переорієнтації.
. За результатами досліджень доведено, що авторське застосування методології системної динаміки для формування економічної безпеки та конкурентоспроможності підприємства на засадах активізації його інноваційного розвитку цілком об’єктивно дозволяє: 1) досліджувати концептуальні схеми поточних і перспективних господарських ситуацій; 2) виявляти і докладно оцінювати явні і приховані фактори виникнення небезпек, загроз, інших кризових проявів, у тому числі й негативних ефектів втраченої можливості при реалізації певних засад інноваційного розвитку або в результаті бездіяльності; 3) будувати сценарії здійснення розвитку стану економічної безпеки і конкурентоспроможності підприємства; 4) прогнозувати поводження економічного агента в різних умовах і насамперед у кризових; 5) здійснювати генерацію альтернативних плани дій і програм розвитку стану економічної безпеки та конкурентоспроможності заходами активізації інноваційного розвитку; 6) досліджувати перспективні ситуаційні стратегії розвиту економічної безпеки і конкурентоспроможності підприємства, визначити порівняльний рейтинг таких стратегій і надавати обґрунтовані рекомендації про доцільність застосування певної системи засад активізації інноваційного розвитку підприємств.
17. Результати і висновки дослідження дають змогу комплексно вирішувати проблеми формування економічної безпеки підприємств засобами активізації їх інноваційного розвитку. Викладені аналітичні та теоретичні матеріали можуть бути використані державними органами для розробки державної стратегії розвитку економіки, формування основ інноваційної політики для розробки нормативних актів, що регламентують заходи активізації інноваційної діяльності та процеси формування економічної безпеки на державному та підприємницькому рівні.
Публікації автора за темою дисертації
Монографії, навчальні пособники, підручники:
Статті у наукових фахових виданнях:
Анотація
Шкарлет С.М. Формування економічної безпеки підприємств засобами активізації їх інноваційного розвитку. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.04 –Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). –ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”, Київ, 2008.
Дисертацію присвячено розв’язанню теоретичних і методичних проблем формування економічної безпеки підприємств та забезпечення динаміки їх економічного зростання засобами активізації інноваційного розвитку.
Досліджено еволюцію наукових поглядів щодо формування та змістовного розвитку категорії “безпека”. Визначено факторний вплив параметрів економічної безпеки на формування глобальній моделі національної безпеки держави та розкрито систему передумов формування економічної безпеки підприємства. Поглиблено теоретико-методичні засади теорії інновацій та інноваційного розвитку, а також визначено їх сучасні особливості та вплив на процеси формування економічної безпеки. Здійснено дослідження стану економічної безпеки в сучасних умовах інноваційного розвитку підприємств.
Запропонована цілісна наукова концепція формування стану економічної безпеки промислового підприємства на засадах активізації його інноваційного розвитку задля забезпечення конкурентоспроможності та стійкого економічного зростання. Розроблено, обґрунтовано і впроваджено трьохступеневу модель економічної безпеки підприємства, в основі якої закладено синергію критеріїв, засобів і заходів її формування за параметрами дієвості, стійкості та релевантності менеджменту.
Формалізовано процедури проведення прикладної економіко-аналітичної та функціонально-вартісної діагностики й управління потенціалом економічної безпеки підприємства у контексті його інтенсивних та екстенсивних параметрів. Обґрунтовано процедури формування економічної безпеки підприємства за критеріями інноваційного розвитку, а також процедури управління економічною безпекою підприємств за структурою заходів активізації інноваційного розвитку та з використанням динамічних засобів активізації інноваційного розвитку.
Ключові слова: інновації, інноваційний розвиток підприємства, безпека, економічна безпека, економічна безпека підприємства, процес, модель, потенціал, засоби активізації.
Аннотация
Шкарлет С.Н. Формирование экономической безопасности предприятия средствами активизации их инновационного развития. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.04 –Экономка и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). –ГВУЗ “Киевский национальный экономический университет имени Вадима Гетмана”, Киев, 2008.
Диссертация посвящена решению теоретических и методических проблем формирования экономической безопасности предприятия, обеспечения динамики их экономического роста и повышения конкурентоспособности средствами активизации инновационного развития предприятия.
На основе исследования эволюции категории “безопасность”в научном и экономическом контексте установлено, что “безопасность”являться объективной реальностью субъекта хозяйствования в определенных условиях, которая основывается на его активном взаимодействии со средой его существования и определяется совокупностью условий его деятельности, которыми он овладел и контролирует в процессе самореализации. Автором предложена собственная детерминантная типизация научной категории “безопасность”в соответствии с теоретическими и прикладными реалиями современных научных представлений о безопасности и условий хозяйствования.
В рамках общей концепции безопасности как экономической категории проанализированы семантика и морфология структурной цепи безопасности на макро-, мезо- и микро- уровнях хозяйствования. Детально идентифицированы понятия национальной безопасности и ее структуры в рамках объектов, субъектов, приоритетов и принципов формирования, что дало основания акцентировать внимание на экономическом сегменте в обобщенной структуре национальной безопасности.
Определено, что главным жизненно-важным интересом в экономической сфере любой социоприродной системы (экономического агента) является стремление к состоянию динамической стабильности, избежанию кризиса и обеспечению собственного инновационного развития. Исходя из этого обобщенное понятие экономической безопасности предприятия включает в процесс обеспечения сбалансированного и непрерывного развития на основе максимально эффективного использования всех ресурсов и возможностей, а также предотвращение внешних и внутренних угроз и опасностей.
Определены и исследованы основные функции инноваций в процессе формирования экономической безопасности предприятия средствами инновационного развития: обеспечение темпа роста объема производства и реализации, а также качественного обновления продукции как на уровне отдельно взятого предприятия, так и на уровне государства в целом; осуществление прогрессивных экономических сдвигов в ключевых народнохозяйственных пропорциях; реализация новейших достижений научно-технического прогресса, повышения эффективности производства и формирование запаса экономической безопасности. Приведены исследование динамики интегрального индикатора экономической безопасности и его структурных составляющих.
Разработана три-компонентная модель экономический безопасности предприятия, которая идентифицирует ее как динамический, непрерывный, системно-конъюнктивный процесс, в основу которого заложена синергия критериев, средств и способов (диагностика, оценка, идентификация, управленческие решения по формированию и коррекции, оценка поточного уровня экономической безопасности и скорости его изменения под влиянием совокупности инновационных управляющих воздействий) формирования экономической безопасности предприятия по параметрам действенности, стойкости и релевантности менеджмента предприятия.
Представлены авторские способы осуществления диагностики потенциала экономической безопасности на основе исследования и оценки ресурсных и функциональных аспектов активизации инновационного развития. Особое внимание уделено усовершенствованию методики экономико-аналитической диагностики возможностей актуализации потенциала экономической безопасности предприятия с использованием капитальных производственных ресурсов и ресурсов персонала во внутренней и внешней среде функционирования предприятия.
В основе факторной спецификации ресурсов и инструментов актуализации потенциала экономической безопасности предприятия заложена ресурсная структуризация по субстанциональным и реляционным признакам, что в совокупности с предложенными автором инструментарными и методическими процедурами функционально-стоимостного управления позволяет существенно ускорить процесс перехода потенциала в конкретное поточное состояние экономической безопасности предприятия.
По результатам моделирования процесса управления экономической безопасностью предприятия по параметрам обобщенной эффективности его инновационного развития разработан механизм определения эластичности целевого функционала по базовым параметрам инновационного развития на определенном временном интервале хозяйственной деятельности. Определены процедуры максимизации и минимизации эффектов, затрат и рисков в процессе формирования экономической безопасности предприятия по стоимостным параметрам оценки и распределения ресурсов предприятия на средства активизации инновационного развития.
Предложен диапазонный подход к формированию множества траекторий развития экономической безопасности по качественным и количественным показателям потребительской полезности продукции предприятия.
Ключевые слова: инновации, инновационное развитие предприятия, безопасность, экономическая безопасность, экономическая безопасность предприятия, процесс, модель, потенциал, средства активизации.
ABSTRACT
Shkarlet S.M. The forming of economical security of the enterprises by activation facilities of innovative development. –Manuscript.
The Dissertation is submitted for the scientific degree of Economic sciences on the speciality 08.00.04 –Economics and Management of the Enterprises
(behind kinds of economic activity). - SHEI “Vadym Hetman Kyiv National Economic University”, Kyiv, 2008.
Dissertation is devoted to work out the theoretical - methodical problems of the economical security of the enterprises and providing the dynamic of their economical growing by activation facilities of innovative development. It is explored the evolution of scientific view concerning the forming and development of category "safety". The factor’s influence of parameters of economical safety on forming the global model of state’s national safety is determined and exposed the system of preconditions in forming the economical security of enterprise.
The theoretical - methodical principles of innovation’s theory and innovative development are considered deeper, and also are explored their modern features and influence on the processes of forming the economic security. Research of economic security is carried out in the modern terms of innovative development of enterprises.
Integral scientific conception of forming the state’s economic security of industrial enterprise is offered on principles of activation of its innovative development for the sake of providing competitive and economical growing. The structural and functional preconditions and also conceptual and methodical legality of activation the innovative development of industrial enterprises is defined. The three-level model of economical security of enterprise is offered as dynamic, continuous systematic conjunctive process, in the base of which is the synergy criteria, facilities and measures of its forming after the parameters of management effectiveness and firmness.
The procedures of conducting the applied economical - analytical and functional diagnostics and management of enterprise’s economical security potential in the context of its intensive and extensive parameters are formalized.
The procedures of forming the enterprise’s economical security according to the criteria of innovative development are grounded. The procedures of enterprises economical security management according to the structure of measures of activation the innovative development and with the use of dynamic facilities of activation the innovative development is carried out.
Keywords: innovation, enterprise’s innovative development, safety, economic security, enterprise’s economic security, process, model, potential, activation facilities.