Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE 2
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Кафедра соціально-гуманітраних дисциплін
ЗАТВЕРДЖУЮ
Перший проректор
з навчально-методичної
та наукової роботи
підполковник міліції
О.М. Обушенко
_________________ 2013 р.
ФІЛОСОФІЯ
напрям підготовки 6.030401 «Правознавство»
для студентів 1 курсу юридичного факультету
ННІ права
Дніпропетровськ – 2013
Робоча програма навчальної дисципліни «Філософія» для студентів 1 курсу юридичного факультету ННІ права та безпеки, напряму підготовки 6.030401 «Правознавство» / Дніпропетровськ: Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2013. – 63 с.
РОЗРОБНИКИ:
Стояцька Г.М., доцент кафедри соціально-гуманітраних дисциплін, кандидат філософських наук.
Розглянуто на засіданні кафедри соціально-гуманітарних дисциплін
23.08.2013 р., протокол № ___.
Рекомендовано Науково-методичною радою університету
___.___.2013 р., протокол № ___.
Завідувач кафедри соціально-гуманітраних дисциплін
_________________О.В.Марченко
«_____»___________________ 2013 року
©Стояцька Г.М., 2013 рік
© ДДУВС, 2013 рік
1. Опис навчальної дисципліни
|
Найменування показників |
Галузь знань, напрям підготовки, спеціальність, освітньо-кваліфікаційний рівень |
Характеристика навчальної дисципліни |
|
денна форма навчання |
||
|
Кількість кредитів – 3 |
Галузь знань 0304 «Право» |
Нормативна |
|
Модулів – 2 |
Напрям підготовки 6.030401 «Правознавство» |
Рік підготовки – 1 |
|
Змістових модулів – 2 |
||
|
Загальна кількість годин – 108 |
Семестр – 1 |
|
|
Лекції – 18 год. |
||
|
Тижневих годин для денної форми навчання: аудиторних – 2 самостійної / індивідуальної роботи студента – 3 |
Освітньо-кваліфікаційний рівень: «бакалавр» |
Семінарські заняття – 32 год. Модульний контроль – 4 год. |
|
Самостійна робота – 27 год. |
||
|
Індивідуальна робота – 27 год. |
||
|
Форма підсумкового контролю: екзамен |
Примітка.
Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить: 1/1.
Метою викладання навчальної дисципліни «Філософія» є формування знань про предмет філософії, основні етапи та напрямки розвитку філософського знання та вмінь застосовувати основи філософської методології.
навчальна мета — дати уявлення про специфіку філософії як важливої форми суспільної свідомості, історичного типу світогляду;ознайомити з історією філософської думки, з досягненнями сучасної філософії;
розвиваюча мета — показати методологічну роль філософського знання в розумінні онтологічних, гносеологічних, аксіологічних та соціальних проблем буття;
виховна мета — сприяти формуванню у студентів здібностей до логічного мислення, самостійного аналізу складних явищ суспільного життя, вміння пов’язувати загально філософські проблеми з розв’язанням завдань правової теорії та практики.
Основними завданнями вивчення навчальної дисципліни «Філософія» є:
У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен
знати:
1) на понятійному рівні: ключові категорії філософії, історичні етапи розвитку світової і вітчизняної філософської думки; значення та роль пізнання та свідомості у професійній діяльності та у житті суспільства;
2) на фундаментальному рівні: світоглядні особливості основних світових філософських систем, основні принципи пізнання та практики, значення філософської та загальнокультурної спадщини для формування фундаментальних ціннісних стандартів людського співжиття;
3) на практично-творчому рівні: основні стандарти спілкування, поведінки та діяльності для втілення державної політики у галузі забезпечення справедливості, прав і свобод;
вміти:
1) на репродуктивному рівні: використовувати отриманні знання у практичній роботі, самостійно поповнювати свої знання, користуватися літературою та іншими джерелами інформації;
2) на алгоритмічному рівні: застосовувати обізнаність у сфері філософських категорій та критеріїв для визначення морально-естетичної оцінки суспільних явищ, відносин, дій та їх наслідків;
3) на евристичному та творчому рівнях: аналізувати події та явища суспільного життя з точки зору їх сутності та значення у загальній культурі людсьвта, на основі усвідомлення природи різних типів світогляду, моралі та свідомості вирішувати завдання правового, суспільного та морального вдосконалення у відносинах з оточуючими, колегами, керівниками, підлеглими.
3. Програма навчальної дисципліни
Змістовий модуль 1.
Тема 1. Філософія: її предмет, функції та зміст.
Філософія та світогляд. Процесуальний характер філософського знання, його діяльно-активний зміст. Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу, як форма самовизначення людини. Світогляд та світовідчуття, світосприйняття і світорозуміння. Структура світогляду. Історичні типи світогляду: міф, релігія, науковий світогляд, філософський світогляд. Філософія як теоретична основна світогляду. Сучасна філософська парадигма.
Об’єкт та предмет філософії. Основне коло філософських питань. Основні теми філософських досліджень: світ і людина; сутність і зміст людського існування; мислення і буття; духовне та тілесне. Специфіка філософського освоєння дійсності. Повсякденне та філософське мислення.
Основні функції філософії: світоглядна, гносеологічна, методологічна, аксіологічна, прагматична тощо. Соціальна спрямованість філософського знання. Сутність загальнолюдських цінностей. Людина як найвища цінність. Місце і роль філософії у сучасному суспільному житті.
Роль і значення теми для діяльності працівників ОВС: розуміти теоретичний характер філософського міркування, специфіку філософського типу знання, його суспільне значення та особливості
Ключові поняття: філософія, світогляд, свідомість, суб’єкт, об’єкт, категорії, раціональність.
Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми
Знати: специфічні ознаки філософії, основні відмінні риси міфологічного, релігійного та філософського світоглядів, генезу філософії, її співвідношення зі світоглядом, структуру і функції;
Вміти: показати випадки практичного застосування в житті філософського знання, буття, пізнання, онтології, гносеології. Визначити значення демократії для становлення і розвитку філософського знання, виокремити філософський аспект тієї чи іншої практичної правовї проблеми.
Тема 2. Філософія Стародавнього світу.
Культурно-історичні передмови виникнення філософії. Становлення філософського світобачення. Міфоепічні засади та релігійні основи філософії. Парадигмальність філософського знання.
Передумови філософії у Давній Індії. Релігійно-філософські вчення: джайнізм, буддизм. Філософська система індуїзму.
Зародження філософії у Стародавньому Китаї. Архетипіка давньокитайської культури, її осовні міфо- та філософеми, соціальні мотиви. Час виникнення та загальна характеристика філософських шкіл Давнього Китаю. Даосизм, його основні соціальні принципи. Конфуціанство як соціально-етичне вчення, основні принципи конфуціанської теорії суспільства та етики. Основні принципи філософії монізму та легізму. Східна діалектика та матеріалізм.
Філософія античності. Періодизація античної філософії: досократичний, класичний, елліністичний та римський періоди.
Метафізика натуралістичних начал. Метафізика буття. Мілетська школа, натурфілософія Геракліта. Піфагор та піфагорійці, релігійно-есхаталогічні витоки філософського ідеалізму. Математика та її вплив на світогляд. Вчення про буття елеатів.
Атомістика як основа всезагального світогляду Демокріта. Розуміння Демокрітом якісної багатоманітності речей. Софістика як розумова течія класичної епохи. Софісти і Сократ, сократичний метод. Діалектика та іронія Сократа. Розуміння Сократом призначення філософії. Філософія як досвід самопізнання. Становлення античної діалектики.
Формування умоглядної метафізики. Онтологічні та гносеологічні проблеми філософії Платона. Теологічний характер вчення Платона про ідеї та його протилежність фізичному детермінізму. Вчення про чуттєвий світ. Вчення Платона про знання, діалектика пізнання.
Філософська система Аристотеля. Поняття першої філософії, арістотелівська класифікація наук. Критика платонівської теорії «ідей». Проблема першоначал. Вчення про причини. Телеологія Аристотеля. Теорія пізнання Аристотеля, логіка як наука про доказ.
Елліністична філософія: стоїцизм, скептицизм, епікуреїзм. Виникнення філософії у Давньому Римі. Неоплатонізм про порядок походження сущого з єдиного. Досвід синтезу вчень Платона та Аристотеля у неоплатонівській діалектиці.
Роль і значення теми для діяльності працівників ОВС: розуміти роль античної філософської спадщини для подальшого розвитку західноєвропейської філософської думки та науки вцілому; знати і розуміти діалектику формування особистості, її свободи і відповідальності в античному суспільстві, своєрідність інтелектуального, морального і естетичного досвіду цієї епохи.
Ключові поняття: античність, натурфілософія, космоцентризм, антропоцентризм, логос, субстанція, буття, матеріалізм, ідеалізм, дуалізм, пантеїзм, атомізм, eйдос, еллінізм, софістика, діалектика, eвдeмонізм, кініки, гедонізм, пeршодвигун, апорія, eтика, естетика, логіка, стоїцизм, скептицизм.
Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми
Знати: інтровертність та екстравертність східного і західного типів філософування, функціонування знання у період Античної епохи, системи релігійних, моральних і інтелектуальних цінностей, їх значення та вплив на формування духовної культури античного суспільства.
Вміти: освоювати теоретичні уявлення про різноманітні форми людського досвіду і знання, природу мислення, співвідношення істини і заблудження, знання і віри, особливості; уміти проаналізувати вплив цих ідей на подальший розвиток філософії; оперувати категоріально-понятійним апаратом даного навчального елементу; оволодіти методикою наукового аналізу в контексті філософсько-світоглядного, ціннісно-смислового визначення.
Тема 3. Філософія Середньовіччя та доби Відродження.
Витоки та специфіка середньовічної християнської філософії. Зародження християнства та християнського богослов’я у античному світі. Етапи розвитку християнської філософії у античності та Середньовіччі. Апологетика. Патристика: рання – Тертулліан, пізня – Августин Аврелій. Теоцентризм середньовічної філософії. Схоластика як особливий тип культури. Великі систематизації розуму та віри – Фома Аквінський та Альберт Великий. Іоанн Скот Еріугена про “розділення природи”. Ансельм Контерберійський про онтологічне доведення буття Бога.
Головна теологічна проблема Середньовіччя та її філософські інтерпретації: полеміка між номіналізмом і реалізмом; проблема співвідношення віри і знання; проблема людини: душа і тіло. Проблема свободи волі. Історія як зіткнення божественної переданності та людської свободи. Дунс Скот про свободу волі. Номіналізм (терміналізм) У.Оккама. Значення «бритиви Оккама» для сучасної методології науки. Середньовічна есхатологія та теодицея.
Пізнє Середньовіччя та специфіка філософії Відродження. Антропоцентризм, гуманізм та секуляризація філософської картини світу. Гуманізм та новий ідеал людини. Філософія М.Кузанського про людину як центр космічної ієрархії буття. Соціальні теорії: Н.Маккіавеллі, Т.Мор, Т.Кампанелла.
Натурфілософія Відродження. Пантеїзм. Повернення до первісного розуміння сутності діалектики. Підготовка філософських передумов наукової революції. Ідеї М.Коперніка, Дж.Бруно та Г.Галілея, їх філософське значення. Формування методологічної програми експериментально-математичного природознавства.
Арабо-мусульманска та іудейська філософія Середніх віків, її античні ремінісценції. М.Маймонід, Аверроес, Авіценна. Цивілізаційні підґрунтя середньовічної арабо-мусульманської філософії.
Роль і значення теми для діяльності працівників ОВС: розуміти значення основних філософських тенденцій Середньовіччя для формування загальнокультурної, наукової та філосоької традиції Європи.
Ключові поняття: середньовіччя, нeоплатоніки, кредо, еманація, апологетика, патристика, схоластика, томізм, Ренесанс, тeоцeнтризм, телеологія, пантеїзм, креаціонізм, провіденціалізм, номіналізм, реалізм, універсалії, «бритва Оккама», антропоцентризм, пантеїзм, гуманізм.
Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми
Знати: загальнокультурні контексти виникнення філософських напрямків та способів філософствування; зміст основних філософських течій Середньовіччя; різницю між номіналізмом та реалізмом.
Вміти: визначати вплив найважливіших ідей античної філософської думки на сучасні філософські, культурологічні та соціально-політичні концепції; експлікувати значення та історію становлення найважливіших концептів античної філософії; застосовувати свої власні ідеї чи підходи до питань, які вивчаються.
Тема 4. Західноєвропейська філософія Нового часу.
Своєрідність та фундаментальне підґрунтя класичної новоєвропейської філософії. Процес секуляризації й автономізації філософського знання. Утвердження автономії та суверенності кінцевого людського розуму. Фундаментальне значення протилежності «суб’єкт–об’єкт» у філософії Нового часу.
Критерії необхідності, загально значущості та відтворюваності істини. Наукова революція ХVII ст. та поява методології експериментально-математичного природознавства. Практично-інструментальний характер новоєвропейського трактування знання. Класичне природознавство ХVII ст. та формування механістичної картини світу. Механіцизм як світоглядна установка Нового часу.
Формування експериментальної науки і гносеологічної орієнтації філософії Нового часу. Полеміка раціоналістичної й емпіричної тенденцій у філософії Нового часу. Ньютонівські ідеї та проблема методу пізнання у філософії. Проблема методу як центральна проблема у філософії Нового часу. Дедуктивна та індуктивна методологія. Філософське обґрунтування ролі досвіду у пізнанні та дедуктивна програма побудови науки.
Ф.Бекон та Р.Декарт. Беконівський проект прагматичного перетворення науки. Концепція ідолів пізнання, шляху подоланні ідолів. Р.Декарт про принцип сумніву, первинну достовірність пізнання і розум у процесі пізнання. Проблеми існування зовнішнього світу. Вчення про природжені ідеї. Ясність і чіткість як критерії істини. Правила для керівництва розуму. Індуктивний метод Ф.Бекона та дедуктивний метод Р.Декарта.
Розуміння необхідності та об’єктивності у рамках сенсуалізму та раціоналізму. Емпіризм про джерела пізнання., критерії істинності знання та форми мислення. Матеріалістичне (Ф.Бекон, Т.Гоббс, Дж.Локк) та ідеалістичне (Дж.Берклі, Д.Юм) розуміння чуттєвого досвіду. Механістичний матеріалізм Т.Гоббса.
Раціоналізм про розум як джерело знання та критерії його істинності. Вчення Р.Декрата, Б.Спінози, Г.Лейбніца про істини розуму та їх ознаки. Поняття субстанції в філософії Б.Спінози. Структура світу і структура розуму. Розум і пристрасті. Необхідність, творчість, свобода. Монадологія В.Лейбніца. Номіналізм Т.Гоббса і сенсуалізм Дж.Локка. Критика Локком теорії природжених ідей. Вчення про субстанцію (дуалізм Декарта, монізм Спінози, субстанційний плюралізм Лейбніца)
Роль і значення теми для діяльності працівників ОВС: розуміти значення методів індукції та дедукції у процесі досягненні істини.
Ключові поняття: раціоналізм, індукція, дедукція, емпіризм, сенсуалізм, суб’єктивізм, натуралізм, антропоцентризм, метод, наукова революція, картезіанство, індукція, дедукція, Просвітництво, романтизм.
Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми
Знати: причини актуалізації гносеологічних питань у філософії Нового часу.
Вміти: розрізняти конкретнонаукові, загальнонаукові та власне філософські методи пізнання; володіти основами вчень провідних представників філософії Нового часу; на базі класичних методів пізнання оволодіння трансформованими в Новий час філософськими методами пізнання (зокрема, індукцією та дедукцією).
Тема 5. Філософія доби європейського Просвітництва.
Просвітництво як ідеологія епохи. Фундаментальні характеристики просвітницької думки: опора на власний розум та програма перетворення свідомості.
Французьке Просвітництво – найбільш радикальна та поляризована форма просвітницької думки. Просвітництво і Французька революція. Специфіка вирішення онтологічних проблем. Деїзм. Матеріалістичні ідеї у вченнях Ж.-О.Ламетрі, П.Гольбаха, Д.Дідро. Гносеологічна проблематика ц філософії Просвітництва. Суспільно-політичні ідеали Просвітництва (Вольтер, Ш.-Л.Монтеск’є, Р.Руссо).
«Енциклопедія» французьких просвітителів: розвиток і популрізація філософського знання. Натурфілософські концепції французьких матеріалістів XVIII ст. та їх вплив на розвиток наукового знання.
Соціальні ідеї новоєвропейської філософії. Критика середньовічної схоластики та релігії у французькій філософії XVIII ст. Ідеї рівності, свободи та соціального прогресу. «Природне» та «розумне» у людському житті.
Роль і значення теми для діяльності працівників ОВС: розуміти походження та значення основних правових принципів, норм та дій, вироблених в рамках філософії Просвітництва; значення концепцій та теорій даної доби для формування світогляду юриста і правоохоронця.
Ключові поняття: просвітництво, природа людини, природні права, розум, матеріалізм, механіцизм, деїзм, виховання, прогрес, атеїзм.
Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми
Знати: основне значення доби Просвітництва для культури та цивілізації Європи, ідеї та доктрини представників англійського,німецького та французького Просвітництва для формуваня політичного, соціального, правового світогляду європейців.
Вміти: застосовувати на практиці знання застосування форм та способів просвітницького філософського дискурсу для обґрунтування власного світогляду, вдосконалення особистої культури спілкування, знання про структуру та функції суспільства, права, держави.
Тема 6. Німецька класична філософія.
Німецька класична філософія як завершення новоєвропейської філософської класики. Головні проблеми і завдання німецької класичної філософії.
Трансцендентальний ідеалізм І.Канта. Сутність коперніканського перевороту, здійсненого Кантом у філософії – перехід від метафізики субстанції до теорії суб’єкта. Нові обрії європейської теорії пізнання. «Критика чистого розуму» та апріоризм як обґрунтування всезагального і необхідного характеру наукового знання. «Апріорі» та «апостеріорі». Вчення Канта про апріорні форми чуттєвого споглядання. Чуттєвість і розум. Аналітичні та синтетичні судження. Антиномії розуму. «Річ у собі» і «явище» у філософії Канта. Феномени та ноумени. Дискусія про не пізнавальність речі-у-собі. Система антиномій чистого розуму. Кантівський спосіб вирішення антиномій. Кант про можливості межі спекулятивного теоретичного розуму.
Моральна філософія І.Канта. Категоричний імператив як закон практичного розуму. Формалізм моральної філософії Канта. Місце віри та розуму. Свобода та обов’язок. Проблема бога і безсмертя душі у моральній філософії І.Канта.
Абсолютний ідеалізм Г.В.Ф.Гегеля. необхідність методу і необхідність системи. Три моменти діалектичного розвитку (теза, антитеза, синтез). Гегелівський принцип тотожності буття та мислення. Місце категорії «буття» у гегелівській системі. Категорії і принципи діалектичного мислення. Тотожність протилежностей. Діалектичний зв’язок кількості та якості. Заперечення заперечення. «Енциклопедія філософських наук», її структура. Філософія як логіка. Вчення про буття. Вчення про сутність. Вчення про поняття. Розвиток абсолютної ідеї у формах природи і духу. Система і метод у філософії Гегеля.
Г.Гегель про «розумну дійсність». Філософія історії Гегеля. Громадянське суспільство та держава. Етатизм Гегеля. Історія як процес розвитку свідомості та існування поняття свободи. Історичне та логічне у філософії Гегеля. Г.Гегель про «абсолютний дух» та його ступені.
Природа і свобода. Теоретичний і практичний розум. Діяльно-творча основа буття у філософії Й.Г.Фіхте. Суб’єктивна діалектика. Філософія тотожності Ф.В.Шеллінга. Г.В.Гегель, його філософська система як метод. Людина як суб’єкт духовної діяльності. Тотожність буття і свідомість. Діалектика Гегеля. Антропологічний матеріалізм Л.Фейєрбаха. Універсальність людини. Л.Фейєрбах і криза класичної філософії
Роль і значення теми для діяльності працівників ОВС: розуміти проблематику німецької класичної філософії, її історико-філософські передумови; значення німецької класичної філософії для подальшого поступу ідей філософії у Європі.
Ключові поняття: апріорний, апостеріорний, категоричний імператив, антиномія, трансцендентальний, «річ-в-собі», раціоналізм, ірраціоналізм, матеріалістична діалектика, ідеалістична діалектика, матеріалістичне розуміння історії, базис, надбудова, комунізм, відчуження, антропологізм, правова держава, громадянське суспільство
Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми
Знати: основні передумови становлення німецької класичної філософії; авторів, їх твори і доктрини, зміст філософських дискусій даного періоду, філософську термінологію німецької класичної філософії; зміст філософських концепцій всіх основних представників німецької класичної філософії, проблемний і соціокультурний контекст формування німецької класичної філософії.
Вміти: читати і коментувати філософські тексти, аналізувати філософські проблеми із залученням концептуального апарату німецької класичної філософії; аналізувати основні події, що стали передумовами для виникнення німецької класичної філософії.
Тема 7. Розвиток світової філософії у ХІХ – ХХ ст.
Передумови становлення марксизму та його філософії. Проблема відчуження людини, її пригноблення і свободи, ідея самозвільнення індивідів. Соціально-практична орієнтація марксистської філософії. Нова концепція соціального буття. Категорія практики. Ідея принципової відмінності буття та свідомості. Два типи суспільних відносин. Поняття ідеології та перетвореної форми свідомості. Суспільний поступ як природничо-історичний процес, його закони та суб’єкт. Походження людини. Матеріалістичне розуміння історії. Революційність практики як засобу досягнення комуністичного ідеалу. Концепція матеріалістичної діалектики, її зміст. Розвиток філософії марксизму В.І.Леніним. Діалектична методологія пізнання. Вплив марксистської філософії на інші філософські доктрини.
Позитивізм у ХІХ–ХХ ст. Програма «позитивної філософії» О.Конта. Класифікація наук. Еволюціонізм та органічна теорія суспільства Г.Спенсера.
Криза класичних ідеалів розуму та науки як духовна передумова ірраціоналістичних течій у філософії ХІХ–ХХ ст. волюнтаризм А.Шопернгауера. Екзистенційна діалектика С.К’єркегора.
Філософія життя як напрямок філософії на межі ХІХ-ХХ ст. Філософія Ф.Ніцше: «аполонівське» та «діонісійське» начала; програма «переоцінки всіх цінностей»; «іморалізм» та критика моралі» «воля до влади» та ідеал «надлюдини»; ідея «вічного повернення»; теза Ніцше про «смерть Бога» та її вплив на розвиток європейської філософії ХХ ст. Інтуїтивізм А.Бергсона: поняття інстинкту, інтелекту, інтуїції.
Місце і роль філософії в культурі ХХ ст. Фрейдизм як філософський світогляд. Роль підсвідомого в житті людини. Фрейдистський підхід до розуміння моралі, мистецтва, релігії. К.Г.Юнг. Вчення про колективне несвідоме. Архетип і символ.
Соціально-історичні та духовні витоки екзистенціалізму. Поняття «сутність» та «існування» в екзистенціалізмі. Унікальність людського буття як філософська проблема. Проблема справжності й несправжності людського існування. Свобода й екзистенція.
Специфіка німецького екзистенціалізму. Вчення М.Хайдеггера про буття. Онтологічне тлумачення історії та історичності людини. Структура людського буття. Пошук сенсу історії та проблема «осьового часу» у філософії К.Ясперса. Комунікація та проблема істини. Концепція філософії та філософської віри.
Французький екзистенціалізм. Ж.-П.Сартр про свободу «проекту». Проблема вибору як ставлення до конкретної ситуації. Проблеми людської свободи у філософії А.Камю. філософія «абсурду» як вияв радикального ірраціоналізму. Проблеми «нещасної» свідомості. Тотальність бунту як втілення свободи. Морально-етична проблематика.
Філософська антропологія. Специфіка людського буття у філософській антропології (М.Шелер, А.Гелен). Ідеї діалогізму у філософсько-культурній думці ХХ ст. М.Бубер, М.М.Бахтін.
Філософія у сучасній культурі. Розмивання традиційних світоглядних ціннісних позицій. Прагматизм як напрям сучасної філософії (Ч.Пірс, У.Джемс). Проблема знання і мови у філософії. Неопозитивізм (М.Шлік, Р.Карнап) і аналітична філософія (Б.Рассел, Л.Вітгенштейн). Критичний раціоналізм К.Поппера. принципи верифікації та фальсифікації. Історична школа філософії науки (Т.Кун, І.Лакатос, П.Фейерабенд).
Феноменологія. Е.Гуссерль та програма філософії як «строгої науки». Поняття інтенціональності свідомості. Метод феноменологічної редукції.
Сутність і методи філософської герменевтики. Г.Г.Гадамер, П.Рікер. Структурні методи в гуманітарних науках та філософський структуралізм (К.Леві-Строс, М.Фуко).
Філософія постмодернізму: термін та поняття. Критика цінностей західної цивілізації. Постмодернізм як радикальний розрив із традицією, проголошення кінця історії, культури, ідеології, людини. Постмодерністські проекти перебудови естетики, політики, філософії (Ж.Бодріяр, Ж.Ф.Ліотар, М.Фуко, Ж.Дерріда). Підрив довіри до метанаративів: розуму, прогресу, свободі. Мікронаративна методологія. Метод деконструкції: критика бінарності та банаризму. Різоматичне світобачення.
Соціальна теорія постмодернізму. Постмодернізм як філософія радикального плюралізму. Плюралізм – соціальна парадигма сучасності. Симуляція: витирання меж між моделлю та реальністю, копією та оригіналом. Гетерогенність соціального. Мовні ігри як соціальні зв’язки, що створюють соціальну тканину суспільного життя.
Основні тенденції західної релігійно-філософської думки в ХХ ст.: неотомізм, персоналізм, «діалектична теологія». Релігійно-філософський еволюціонізм П.Тейара де Шардена. Релігійна філософія та сучасна наука
Роль і значення теми для діяльності працівників ОВС: розуміти причини плюралістичного характеру сучасної філософії і наслідки, що з цього випливають.
Ключові поняття: марксизм, діалектичний матеріалізм, матеріалістична діалектика, історичний матеріалізм, відчуження, практика, неомарксизм, ірраціоналізм, позитивізм, неопозитивізм, філософія життя, філософська антропологія, герменевтика, інтенціональність, феномен, волюнтаризм, суспільна свідомість, суспільне буття, базис, надбудова, суспільно-економічна формація, суспільний прогрес, еволюціонізм, імморалізм, воля до влади, надлюдина, інтуїтивізм, емпіріокритицизм, конвенціоналізм.
Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми
Знати: основні тенденції розвитку сучасної філософії, її проблемні вузли;
Вміти: осмислити світоглядні пошуки сучасної філософії як основу вільного світоглядного самовизначення людини і суспільства.
Тема 8. Історія філософії України.
Виникнення філософії у Київській Русі. Вплив Візантії. «Повість временних літ», «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона, «Повчання» Володимира Мономаха. Філософська думка періоду етнокультурної катастрофи – татаро-монгольської навали; ідеї в етнорелігійній та політико-правовій думці (Станіслав Оріховський-Роксолан, Христофор Філарет та ін.).
Гуманістичні та реформаційні ідеї у філософській думці України XVI –початку XVII ст. Філософські ідеї діячів Острозького культурно-освітнього центру (погляди полеміста І.Вишенського: орієнтація на греко-візантійські та давньоруські духовні цінності, свобода волі людини як вибір між добром і злом).
Гуманістичні та реформаційні ідеї у філософській думці України XVI– початку ХVII ст. Філософські ідеї діячів Києво-Могилянської Академії натурфілософська та гносеологічна проблематика в філософських курсах академії. Розвиток ідей епохи відродження та раннього Просвітництва, співзвучність ідеям мислителів Нового часу.
Г.Сковорода – засновник української класичної філософії. Особливості стилю мислення. Антропоцентризм та пантеїзм Сковороди. Вчення про дві натури та три світи (поняття макрокосму та значення символізму як принципу філософствування). Пізнання як самопізнання. Філософія серця. Значення морального пошуку та розуміння щастя.
Українська університетська філософія ХІХ ст. Поширення ідеї представників французького та німецького Просвітництва в Україні. Філософські ідеї у творчості М.Максимовича, М.Костомарова, П.Куліша. Початок розробки філософії української ідеї Т.Шевченко. «Філософія серця» П.Юркевича. вчення про ідею. Процес пізнання та категорія «серця».
Українська філософія кінця ХІХ початку ХХ ст. О.Потебня: філософське мислення проблеми «мислення–мова». Соціальна філософія М.Драгоманова. Філософські аспекти творчості І.Франка. Філософські ідеї і творчості діячів української культури початку ХХ ст. Філософія періоду відродження українського духовного життя (В.Винниченко, М.Грушевський та ін.). Філософія національної самобутності (Д.Донцов, В.Липинський, І.Лисяк-Рудницький та ін.). Філософія в Україні у сучасний період.
Роль і значення теми для діяльності працівників ОВС: розуміти загальні тенденції розвитку української філософської думки в контексті європейських філософських традицій, шкіл і напрямів; прогресивність та інноваційність ідей представників українського Просвітництва для формування культури сучасного українця та сучасного українського наукового та філософського дискурсу вцілому.
Ключові поняття: соборність, Всеєдність, софіологія, екзистенція, есхатологія, євразійство, месіанство, кордоцентризм, філософія серця, сродний труд, ментальність.
Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми
Знати: основні течії вітчизняної філософії та культури; загальні тенденції розвитку українського філософської та релігійної думки.
Вміти: визначити місце філософської думки в системі світоглядних настанов українського народу (міфологія, демонологія, християнство); розкрити взаємозв’язок філософської думки з іншими національними традиціями і цінностями – морально-етичними, педагогічними, естетичними; оцінювати й характеризувати (з позицій української філософії) відповідні історичні події та постаті.
Змістовий модуль 2.
Тема 9. Свідомість як філософська проблема.
Проблема буття в фiлософiї. Багатоманiтнiсть форм буття. Буття як існування і як предмет пізнання. Об’єктивне і суб’єктивне буття. Буття, існування, присутність. Проблема начала буття.
Буття, небуття, інобуття. Істотне і неістотне буття. Конкретне і абстрактне буття. Виявлення та межа буття. Дійсне, можливе і недійсне буття.
Буття і субстанція. Субстанцiя i акциденцiї, модуси. Матерiальне та iдеальне iснування. Поняття «об'єктивна дійсність». Простiр i час як форми буття сущого. Мінливість як спосіб природного буття. Вчення про форми руху матерії. Буття і субстанція. Буття і час. Буття і простір. Рух як спосiб iснування. Універсум. Всесвіт. Космос. Матеріальні буття та його форми. Поняття: кiлькiсть, якiсть, мiра, сутнiсть i явище, закономiрнiсть i закон.
Буття людини і суспільства. Соцiальне буття. Соцiум як iсторичний процес. Суспiльнi вiдносини. Особливості соціального простору і часу.Теорiя суспiльних вiдносин як форми та продукту обмiну дiяльнiстю. Поняття «праця» та «соцiальна практика». Суспiльне виробництво. Спосiб виробництва. Суспiльство як система соцiальних вiдносин. Соцiальна дiяльнiсть як спосiб iснування суспiльства i сенс людського буття в класичних соцiально-фiлософських доктринах.
Роль і значення теми для діяльності працівників ОВС: розуміти ідеальність свідомості та її непересічне значення у самовизначенні людини у світі; структуру людської свідомості.
Ключові поняття: свідомість, самосвідомість, підсвідомість, мислення, мова, абстрактне, когнітивне, психіка, самоідентифікація, мотивація, відображення, творчість, мова, знання, цілепокладання.
Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми
Знати: передумови походження свідомості, її ознаки, структуру та функції; сутність біологічних, добіологічних і соціальних передумов походження свідомості.
Вміти: використовувати філософські знання про свідомість для пояснення людської життєдіяльності, обгрунтувати важливість соціального оточення в процесі формування свідомості.
Тема 10. Онтологія. Філософське розуміння світу.
Поняття свідомості. Проблема виникнення свiдомостi. Структури свiдомостi: змістовна: вiдчуття, уявлення, знання; функціональна: пiзнання, оцiнка, цiлепокладання, мотивацiя; рефлексивна: підсвідомість, свідомість, самосвiдомiсть.
Гносеологiчний вимiр свiдомостi: емоції, відчуття, сприйняття тощо. Мислення: образне i понятiйне мислення. Iнтуїцiя, уява, творчiсть. Мислення i мова.
Суспiльна свiдомiсть. Рівні суспільної свідомості. Ментальність. Суспільна психологія. Масова свідомість. Суспільна свідомість і колективний інтелект. Форми суспільної свідомості. Проблема штучного інтелекту. Свідомість, свобода, творчість.
Свiдомiсть як суб’єктивна реальнiсть. Категорiя iдеального. Проблема виникнення свiдомостi. Буденна свідомість. Здоровий глузд. Прагнення, саморегуляцiя та життєва стратегiя. Взаємодiя i вiдображення. Свiдомiсть як суспiльно-iсторична форма вiдображення. Психiчне. Свiдомiсть i пiдсвiдоме. Дух, душа, психiка. Iдеальне i духовне. Мислення i мова. Буття i свiдомiсть.
Роль і значення теми для діяльності працівників ОВС: розуміти фундаментальність проблеми буття; всеохопність і всезагальність категорії буття у філософії; різні грані буття людини для визначення її основної сутності.
Ключові поняття: онтологія, буття, сутність, існування, субстанція, акциденція, властивість, атрибут, модус, матерія, рух, простір і час, монізм, дуалізм, плюралізм, матеріальне, ідеальне.
Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми
Знати: особливості філософського розуміння буття та його категоріальні визначеності; особливості матеріалізму та ідеалізму в розумінні буття; основні ознаки різних аспектів буття людини.
Вміти: прослідкувати зміну уявлень про буття в історії філософської думки; визначити онтологічні засади предметів пізнання та діяльності; пояснити перевагу для людини матеріальної або духовної реалізації.
Тема 11. Діалектика та теорія філософських категорій.
Філософські категорії як фундаментальні поняття філософії. Якість як сукупність властивостей. Кількість як визначеність речей. Міра як єдність кількості та якості. Одиничне та загальне. Особливе як синтез одиничного та загального. Ціле і частина. Елемент, система як обмежена кількість взаємопов’язаних елементів, структура як система зв’язків. Зміст як структурно організована сукупність елементів, форма як спосіб існування та прояву змісту. Причина як взаємодія між об’єктами, наслідок як зміна між об’єктами. Необхідність. Випадковість. Закон. Закономірність. Явище. Сутність. Можливість. Дійсність.
Закони діалектики. Закон переходу кількісних змін у якісні. Закон взаємопроникнення протилежностей. Закон заперечення заперечення.
Детермінізм основних категорій онтології та гносеології. Онтологія. Буття. Субстанція. Акциденція. Модус. Атрибут. Дуалізм. Монізм. Плюралізм. Ідеалістичний монізм. Матеріалістичний монізм. Матерія. Річ. Властивість. Відношення. Зв’язок. Взаємодія. Детермінізм. Рух (спосіб існування матерії). Розвиток. Метафізика. Діалектика. Закони діалектики. Прості та час (форми існування матерії). Знання. Пізнання. Гносеологія. Епістемологія. Гносеологічний оптимізм. Агностицизм. Скептицизм. Суб’єкт пізнання. Об’єкт пізнання. Чуттєве та раціональне пізнання. Відчуття, сприйняття, уявлення. Істина та її критерії. Сцієнтизм. Антисцієнтизм. Соліпсизм
Роль і значення теми для діяльності працівників ОВС: розуміти причини актуалізації соціогуманітарних наук; значення основних принципів, категорій та законів діалектики для конкретнонаукових досліджень людини, суспільства, права.
Ключові поняття: діалектика, метафізика, категорії діалектики (причина і наслідок, необхідність і випадковість, сутність і явище, форма і зміст), кількість і якість, закони діалектики, відношення, зв’язок, взаємодія, детермінізм.
Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми
Знати: особливості соціогуманітарного пізнання, діалектичність процесу пізнавальної діяльності; сутність сучасного діалектичного повороту в гуманітарних науках.
Вміти: обгрунтувати основні тенденції розвитку соціуму, пояснити на прикладах досягнення міждисциплінарних досліджень у пізнанні права.
Тема 12. Гносеологія. Філософія та методологія пізнання.
Теорія пізнання (гносеологія) в системі філософського знання. Основні принципи теорії пізнання. Історичні концепції пізнання. Пізнання як процес цілеспрямованого, соціально-детермінованого відтворення дійсності в свідомості людини. Механізми соціокультурної детермінації пізнавальної діяльності.
Пізнання як предмет філософського аналізу. Соціокультурні передумови процесу пізнання. Знання та інформація. Знання та здоровий глузд. Знання та віра. Знання та думка. Досвід, інтуїція, інтелект. Психологічна впевненість та пізнавальна очевидність. Особистісне та колективне знання. Творча природа пізнання. Уява та творчість. Наївний та критичний (науковий) реалізм. Реальність та ілюзія. Творчий характер пізнання. Пізнання наукове і художнє. Науковий факт, ідея, проблема, гіпотеза, концепція, теорія в науковому пізнанні.
Пізнання як специфічне відношення до світу та вид діяльності. Пізнання як процес. Чуттєве та раціональне пізнання. Відчуття, сприйняття, уява, поняття. Інтуїція і мислення. Теоретичний та емпіричний рівні пізнання. Об'єкт, суб'єкт і предмет пізнання. Методи пізнання.
Знання як результат пізнання. Знання як суб’єктивний образ світу. Знання і віра, знання і «думка з приводу». Класичне протистояння: епістема та докса. Основні ознаки знання: визначеність, обґрунтованість, безсумнівність та ін.
Проблема істини. Проблема істини в історії філософії. Характеристики і критерії істини. Когерентна, кореспондентна, прагматична та інші теорії істини.
Форми буття знання у світі людини: виробництво, поширення, збереження, використання
Роль і значення теми для діяльності працівників ОВС: розуміти цілісний і діалектичний характер пізнавальної діяльності та її засобів; сутність філософського розуміння об`єкта, суб`єкта пізнання та об`єктивної реальності; процесуальний характер істини, значення принципів істини для правотворчої діяльності.
Ключові поняття: гносеологія, епістемологія, знання, пізнання, скептицизм, агностицизм, суб’єкт, об’єкт, абсолютна та відносна істина, об’єктивна та суб’єктивна істина, конкретна та абстрактна істина, методологія, спостереження, сцієнтизм, анти сцієнтизм.
Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми
Знати: зміст, форми та рівні процесу пізнання на шляху до істини, принципи сучасної епістемології, критерії істини згідно класичної концепції істини.
Вміти: розкрити відображувальні та комунікативні аспекти пізнання, диференціювати різні види пізнання і знання, аналізувати співвідношення істини, правди, хиби.
Тема 13. Філософська антропологія.
Проблема людини в історії філософії. Людина як мікрокосм (Демокріт). Людина — міра всіх речей (софісти). Людина як розумна, моральна, політична істота (Сократ, Платон, Арістотель).
Християнське трактування людини як "образу і подібності божої". Погляди на людину у філософській думці Відродження. Новоєвропейський раціоналізм про сутність людини. Просвітницький ідеал людини.
Питання «що таке людина» як центральне у філософії (Кант). Ідея історичності людського існування (Гегель). Людське буття як діалог «я» і «ти» (Фейєрбах).
Ірраціоналістичні концепції людини («філософія життя», фрейдизм, екзистенціалізм). Специфіка людського буття у філософській антропології (М.Шелер, А.Гелен). Релігійно-філософське розуміння людини (М.Бердяєв, Т.де Шарден). Діяльністні концепції людини (німецька класична філософія, марксизм, прагматизм).
Філософський аспект проблеми походження людини. Людина в історичному та культурному просторі. Феномен людини: виміри і аспекти осмислення. Природні виміри людини. Душа і тіло. Соціальні виміри людини. Індивід і соціум. Поняття особистості. Духовний світ людини.
Цивілізаційні засади існування людства. Доля людини і стратегії людської свободи.
Роль і значення теми для діяльності працівників ОВС: розуміти цінності як атрибут людського буття; неостаточність, відкритість, креативність, людського буття; причини плюралізму підходів до визначення сутності людини.
Ключові поняття: філософська антропологія, свідомість, екзистенція, ерос, лібідо, едіпов комплекс, несвідоме, колективне несвідоме, символ, архетип, трансцендентальне, трансперсональне, гра, антропогенез, антропосоциогенез, духовність, індивід, особа, індивідуальність, особистість.
Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми
Знати: особливості ціннісного освоєння світу людиною, природу цінностей та їх класифікацію; атрибутивні ознаки людини на основі узагальнення філософсько-антропологічних вчень про людину; передумови формування антропології як розділу філософії.
Вміти: здійснювати ціннісну експертизу людських орієнтацій та діянь; застосовувати принципи філософської антропології для аналізу конкретнонаукових досліджень людини; проаналізувати основні напрями філософської антропології; пояснити сенс людського існування.
Тема 14. Соціальна філософія та філософія історії.
Соцiальна фiлософiя в системi фiлософського знання. Особливостi соцiально-фiлософського знання та етапи його iсторичного поступу. Предмет i метод соцiальної фiлософiї. Наукове та позанаукове соцiальне пiзнання. Знання i переконання в соцiальнiй науцi. Взаємозв’язок соцiальної фiлософiї з iсторiєю, полiтологiєю, соцiологiєю, правознавством.
Основнi концепцiї розумiння суспiльства. Натуралiстичнi учення про суспiльство. Теорiя соцiальної дiї (М.Вебер, Т.Парсонс). Теорiя предметної дiї (Гегель, К.Маркс).
Суспiльство i природа. Природа як сукупнiсть умов iснування суспiльства. Iсторичнi вiдмiнностi взаємодiї суспiльства з природою. Основнi положення концепцiї географiчного детермiнiзму та геополiтики. Теорiя коеволюцiї природи та суспiльства. Детермiнiзм i проблема свободи.
Формацiйний та цивiлiзацiйний пiдходи до аналiзу суспiльства. Проблема теоретичного моделювання суспiльного iснування. Поняття: «суспiльно-економiчна формацiя» К.Маркс); «соцiальна система» Т.Парсонс); «стадiї економiчного зростання» У.Ростоу); «типи культур» (М.Вебер); «закрите та вiдкрите суспiльство» (К.Поппер).
Соцiальна структура суспiльства. Суспiльна дiяльнiсть i комунiкацiя. Поняття «соцiальна структура суспiльства». Вiмiннiсть соцiальних структур традицiйного, iндустрiального, iнформацiйного суспiльства.
Розвиток суспільства як природно-історичний процес зміни суспільно-економічних формацій (К. Маркс), соціальних систем (Т.Парсонс), стадій “економічного росту” (У.Ростоу), еволюції типів культур (М.Вебер, П.Сорокін), круговороту локальних цивілізацій (А.Тойнбі), занепаду історії (Шпенглер). Матеріальне та ідеальне, суб’єктивне та об’єктивне в суспільстві. Первинні й вторинні рівні суспільного життя. Факторний аналіз суспільства. Основні сфери життєдіяльності людей у суспільстві.
Ідея прогресу в історії соціальної філософії. Прогрес як еволюція розуму, культури, духовності людини (М.Кондорсе). Сутність діалектико-матеріалістичної концепції прогресу, її вихідні принципи. Матеріальні та духовні основи прогресу. Рушійні сили, критерії та головні напрями прогресу. Заперечення прогресу в історії. Соціальна вимірність понять період, епоха, ера, минуле, сьогодення, майбутнє. Перспективи прогресу. Теорії прогресу як еволюції розуму, культури висот духовності та жорстокості людини як наслідку соціальних та науково-технічних революцій.
Роль і значення теми для діяльності працівників ОВС: розуміти специфіку соціального пізнання на відміну від природничонаукового; значення філософських інтерпретацій суспільства як світоглядної методологічної основи визначення стратегій суспільного розвитку та його пізнання; культурно-цивілізаційні засади життєдіяльності людини.
Ключові поняття: суспільство, соціум, волюнтаризм, історизм. історицизм, «відкрите суспільство», ментальність, детермінізм, культурно-історичний тип, цивілізація.
Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми
Знати: причини плюралізму підходів до пізнання суспільства, сутність культури та цивілізації, їх єдність та відмінність; специфіку філософського аналізу суспільства.
Вміти: застосовувати філософські знання про суспільство для аналізу конкретних життєво-практичних ситуацій; визначити сутність підходів соціального пізнання; визначати культурно-цивілізаційний рівень розвитку відповідних людських спільнот.
Тема 15.Філософські проблеми права.
Багатоманітність розуміння філософії права. Предмет філософії права. Сутність і мета філософії права. Співвідношення права і закону. Структура філософії права. Об’єкт та методологія філософії права. Місце філософії права серед юридичних та гуманітарних наук. Юридичний позитивізм як заперечення філософії права. Класичний юридичний позитивізм.
Філософсько-правовий аналіз соціонормативної системи. Людина і право. Право і держава. Правова держава. Культура як джерело виникнення права. Співвідношення моралі і права. Право у співвідношенні із мораллю. Категорія «правовий обов’язок». Взаємозв’язок релігії та права. Релігія і право як форми духу. Релігійні норми і право. Звичай і право.
Природне і позитивне право. Принципи приватного та публічного права. Категорії чистого права та реальні правові явища. Майбутнє права. Права людини у контексі сучасності, міжнародні документи з прав людини. Право як спосіб соціальної організації та регулювання суспільних відносин. Право у вузькому (юридичному) та широкому (філософському) розумінні.
Філософія позитивного права. Юридичний позитивізм: передумови формування та загальна характеристика. Методологія класичного юридичного позитивізму. Юридичний неопозитивізм або аналітична юриспруденція. Етапи становлення концепції природного права. Сучасні природно-правові концепції.
Предмет філософії політики. Проблема формування громадянського суспільства та правової держави. Громадянське суспільство та його політико-правове оформлення. Ідея громадянського суспільства у історії соціально-філософської думки. Сучасні уявлення про громадське суспільство, його системі якості та соціальні інститути. Головні умови нормальної життєдіяльності громадянського суспільства у економічній, соціальній, соціальній та духовній сферах, у розвитку людини.
Державна влада як об’єкт філософського аналізу. Характерні риси правової держави. «Глобальна» та регіональна політика. Проблеми демократії сучасних держав, посилення політико-правового захисту. Проблема вибору та самоврядування як проблема філософії політики. Соцiальнi групи та їх типологiзацiї. Теорiї соцiальної стратифiкацiї та мобiльностi (П.Сорокiн, Т.Парсонс). Етнiчнi спiльности та їх iсторична еволюцiя: рiд, плем’я, народнiсть, нацiя. Поняття «етнос». Раса i етнос. Нацiональна психологiя. Поняття «менталiтет».
Роль і значення теми для діяльності працівників ОВС: розуміти необхідність філософської рефлексії правових проблем; необхідність філософської рефлексії правових проблем; основні типи праворозуміння і обгрунтування права.
Ключові поняття: авторитет, влада, деспотизм, політика, право, сутність права, правосвідомість, правовий режим, правова держава, демократія, громадянське суспільство, бюрократія, авторитаризм, охлократія, лібералізм, комунізм, тоталітаризм.
Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми
Знати: коло питань, що становлять сферу інтересу філософсько-правових досліджень; сутність філософії права як методологічної дисципліни; причини плюралізму підходів до визначення предмету філософії права.
Вміти: обгрунтувати власне бачення специфіки філософії права; визначити місце філософії права у структурі інших гуманітарних дисциплін.
Тема 16. Аксіологія та специфіка ціннісного освоення світу.
Предмет і метод аксіології знання. Структура ціннісної сфери культури і місце в ній істини. Раціональні, чуттєві та вольові параметри цінностей. Ціннісні характеристики знання в системі ціннісних координат інтелектуальної діяльності. Аксіологічні тенденції в сучасній філософії та методології наукового пізнання.
Питання про науковий потенціал етики в історії філософської думки. Етика науки. Моральна потенція наукового знання. Ціннісні характеристики результату наукової діяльності. Творчість ученого як елемент етичного волевиявлення. Значущість моральної компоненти в умовах дисгармонії між Істиною, Добром і Красою. Похибки як умова досягнення істини. Наукова творчість – каталізатор морального почуття. Проблема моральної відповідальності вченого. Свобода наукової творчості та вибір альтернатив. Аксіологічна перевага потенційно можливого перед актуальним. Ціннісна корекція науково-технічного поступу.
Ціннісні характеристики світоглядних уявлень. Роль універсальної системи ціннісних орієнтацій у становленні єдиної загальнонаукової картини світу. Глобальний еволюціонізм і його загальнонауковий смисловий потенціал. Аксіологічна визначеність еволюціоністської моделі. Ціннісна проблематика в контексті еволюційної епістемології та еволюційної етики. Умови можливості еволюційної естетики. Естетичний потенціал наукової картини світу. Евристичне значення потенціалістичного розуміння цінності в процесі створення сучасної загальнонаукової картини світу.
Роль і значення теми для діяльності працівників ОВС: розуміти як культура і цивілізація впливають одне на одного; різні грані тлумачення культури; загрозу для людства більшості глобальних проблем, породжених антропогенною діяльністю.
Ключові поняття: антропогенна цивілізація, трансперсональний, глобальний еволюціонізм, глобальність, глобалістика, глобальні проблеми, інформаційне супслітво, суспільство третьої хвилі..
Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми
Знати: основні засади аксіологічного дослідження знання, формування відповідної методологічної культури і виявлення перспективних напрямів аналізу ціннісної проблематики науки і культури.
Вміти: визначити ціннісну забарвленість науки; осмислити ірраціоналістичні тенденції постнекласичної філософії; навести приклади участі філософа у вирішенні актуальних сучасних проблем, пояснити причини занепаду сучасної духовної культури; пояснити власне бачення сучасних проблем культури і цивілізації.
4. Структура навчальної дисципліни
|
№ теми |
Назви розділів і тем |
Всього годин |
Кількість годин |
Самост.р. / індив.р. |
Використання |
Взаємозв'язок |
|||
|
З викладачем |
|||||||||
|
Всього |
Лекцій |
Семінарів |
Практичн. |
||||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
|
1 |
Філософія: її предмет, функції та зміст |
7 |
4 |
2 |
2 |
3 |
Мультимедійна презентація |
||
|
2 |
Філософія Стародавнього світу |
7 |
4 |
2 |
2 |
3 |
Мультимедійна презентація |
Психологія, Етика |
|
|
3 |
Філософія Середньовіччя та доби Відродження |
5 |
2 |
2 |
3 |
Мультимедійна презентація |
Релігієзнавство, ІППВ, Філософія права |
||
|
4 |
Західноєвропейська філософія Нового часу |
7 |
4 |
2 |
2 |
3 |
Мультимедійна презентація |
Релігієзнавство, ІППВ, Філософія права |
|
|
5 |
Філософія доби європейського Просвітництва |
5 |
2 |
2 |
3 |
Мультимедійна презентація |
ТДП, ІППВ, Філософія права, Етика |
||
|
6 |
Німецька класична філософія |
7 |
4 |
2 |
2 |
3 |
Мультимедійна презентація |
ТДП, ІППВ, Філософія права, Етика |
|
|
7 |
Розвиток світової філософії у ХІХ – ХХ ст |
10 |
4 |
2 |
2 |
6 |
Мультимедійна презентація |
ІППВ, Філософія права, Етика |
|
|
8 |
Історія філософії України |
5 |
2 |
2 |
3 |
Мультимедійна презентація |
ТДП, ІППВ, Філософія права, Етика |
||
|
|
Модульний контроль № 1 |
2 |
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
Усього за модуль |
55 |
28 |
10 |
16 |
0 |
27 |
|
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
|
9 |
Свідомість як філософська проблема |
7 |
4 |
2 |
2 |
3 |
Мультимедійна презентація |
||
|
10 |
Онтологія. Філософське розуміння світу |
5 |
2 |
2 |
3 |
Мультимедійна презентація |
|||
|
11 |
Гносеологія. Філософія та методологія пізнання |
6 |
2 |
2 |
2 |
4 |
Мультимедійна презентація |
Психологія |
|
|
12 |
Діалектика та теорія філософських категорій |
7 |
4 |
2 |
3 |
Мультимедійна презентація |
|||
|
13 |
Філософська антропологія |
7 |
4 |
2 |
2 |
3 |
Мультимедійна презентація |
Етика, Психологія |
|
|
14 |
Соціальна філософія та філософія історії |
8 |
4 |
2 |
4 |
Мультимедійна презентація |
Філософія права |
||
|
15 |
Філософські проблеми права |
6 |
2 |
2 |
2 |
4 |
Мультимедійна презентація |
Філософія права, Етика |
|
|
16 |
Аксіологія та специфіка ціннісного освоення світу |
5 |
2 |
2 |
3 |
Мультимедійна презентація |
Філософія права |
||
|
|
Модульний контроль № 2 |
2 |
2 |
||||||
|
|
Усього за модуль |
53 |
26 |
8 |
16 |
0 |
27 |
||
|
|
Усього за семестр |
108 |
54 |
18 |
32 |
0 |
54 |
||
|
|
Форма підсумкового контролю |
Екзамен |
|
|
Тема 1. Філософія: її предмет, функції та зміст.
Семінарське заняття № 1 – 2 год.
План
Основні поняття, терміни та категорії, що підлягають засвоєнню: філософія, світогляд, свідомість, суб’єкт, об’єкт, категорії, раціональність, буття, пізнання, онтологія, гносеологія.
Рекомендована література до Теми 1:
Обов’язкова [2.4; 2.8; 2.9; 2.20; 2.23; 2.35; 2.48]
Додаткова теми [2.21; 2.26; 4.37; 4.43; 4.52; 4.78; 4.93]
Тема 2. Філософія Стародавнього світу.
Семінарське заняття № 2 – 2 год.
План
Основні поняття, терміни та категорії, що підлягають засвоєнню: античність, натурфілософія, космоцентризм, антропоцентризм, логос, субстанція, буття, матеріалізм, ідеалізм, дуалізм, пантеїзм, атомізм, «eйдос», еллінізм, софістика, діалектика, eвдeмонізм, кініки, гедонізм, «пeршодвигун», апорія, eтика, естетика, логіка, стоїцизм, скептицизм.
Рекомендована література до Теми 2:
Обов’язкова [2.4; 2.8; 2.9; 2.20; 2.23; 2.35; 2.48]
Додаткова [2.21; 2.26; 4.1; 4.3; 4.19; 4.43; 4.60; 4.61; 4.79; 4.80]
Тема 3. Філософія Середньовіччя та доби Відродження.
Семінарське заняття № 3 – 2 год.
План
Основні поняття, терміни та категорії, що підлягають засвоєнню: середньовіччя, нeоплатоніки, кредо, еманація, апологетика, патристика, схоластика, томізм, Ренесанс, тeоцeнтризм, телеологія, пантеїзм, креаціонізм, провіденціалізм, номіналізм, реалізм, універсалії, «бритва Оккама», антропоцентризм, пантеїзм, гуманізм.
Рекомендована література до Теми 3:
Обов’язкова [2.4; 2.8; 2.9; 2.20; 2.23; 2.35; 2.48]
Додаткова [2.21; 2.26; 2.47; 4.50]
Тема 4. Західноєвропейська філософія Нового часу.
Семінарське заняття № 4 – 2 год.
План
1. Проблема методу у Новий час.
а) індуктивний метод Ф. Бекона;
б) вчення про метод Р Декарта.
2. Проблема субстанції у Новий час.
а) дуалізм Р. Декарта,
б) монізм Б. Спінози;
г) плюралізм Г. Лейбніца.
3. Проблема пізнання у Новий час.
а) теорія уроджених ідей Р. Декарта;
б) концепція Д. Локка,
в) суб'єктивно-ідеалістичний підхід Дж. Берклі,
г) агностицизм Д. Юма.
Основні поняття, терміни та категорії, що підлягають засвоєнню: раціоналізм, індукція, дедукція, емпіризм, сенсуалізм, суб’єктивізм, натуралізм, антропоцентризм, метод, наукова революція, картезіанство, індукція, дедукція, Просвітництво, романтизм.
Рекомендована література до Теми 1:
Обов’язкова [2.4; 2.8; 2.9; 2.20; 2.23; 2.35; 2.48]
Додаткова [2.27; 2.31; 4.13; 4.18; 4.22; 4.36; 4.39; 4.58]
Тема 5. Філософія доби європейського Просвітництва.
Семінарське заняття № 5 – 2 год.
План
Основні поняття, терміни та категорії, що підлягають засвоєнню: “просвітництво”, “природа людини”, “природні права”, "розум", "матеріалізм", "механіцизм", "деїзм", "виховання", "прогрес", "атеїзм".
Рекомендована література до Теми 5:
Обов’язкова [2.4; 2.8; 2.9; 2.20; 2.23; 2.35; 2.48]
Додаткова [2.27; 2.43; 2.49; 4.20; 4.29]
Тема 6. Німецька класична філософія.
Семінарське заняття № 6 – 2 год.
План
Основні поняття, терміни та категорії, що підлягають засвоєнню: апріорний, апостеріорний, категоричний імператив, антиномія, трансцендентальний, «річ-в-собі», раціоналізм, ірраціоналізм, матеріалістична діалектика, ідеалістична діалектика, матеріалістичне розуміння історії, базис, надбудова, комунізм, відчуження, антропологізм, правова держава, громадянське суспільство.
Рекомендована література до Теми 6:
Обов’язкова [2.4; 2.8; 2.9; 2.20; 2.23; 2.35; 2.48]
Додаткова [2.28; 2.46; 2.49; 3.10; 4.9; 4.11; 4.14-4.16; 4.18; 4.20; 4.21; 4.33-4.35; 4.40; 4.41; 4.51; 4.62; 4.91; 4.102]
Тема 7. Розвиток світової філософії у ХІХ – ХХ ст.
Семінарське заняття № 7 – 2 год.
План
Основні поняття, терміни та категорії, що підлягають засвоєнню: марксизм, діалектичний матеріалізм, матеріалістична діалектика, історичний матеріалізм, відчуження, практика, неомарксизм, ірраціоналізм, позитивізм, неопозитивізм, філософія життя, філософська антропологія, герменевтика, інтенціональність, феномен, "волюнтаризм", "суспільна свідомість", "суспільне буття", "базис", "надбудова", "суспільно-економічна формація", "суспільний прогрес", "еволюціонізм", "імморалізм", "воля до влади", "надлюдина", "інтуїтивізм", емпіріокритицизм, конвенціоналізм.
Рекомендована література до Теми 7:
Обов’язкова [2.4; 2.8; 2.9; 2.20; 2.23; 2.35; 2.48]
Додаткова [2.47; 4.7; 4.11; 4.13; 4.18; 4.23; 4.26; 4.29; 4.30; 4.32; 4.41; 4.67; 4.70; 4.83; 4.92]
Тема 8. Історія філософії вУкраїні.
Семінарське заняття № 8 – 2 год.
План
Основні поняття, терміни та категорії, що підлягають засвоєнню: соборність, Всеєдність, софіологія, екзистенція, есхатологія, євразійство, месіанство, кордоцентризм, філософія серця, сродний труд, ментальність.
Рекомендована література до Теми 8:
Обов’язкова [2.4; 2.8; 2.9; 2.20; 2.23; 2.35; 2.48]
Додаткова [2.26; 2.37; 4.18; 4.25; 4.40; 4.42; 4.55; 4.61; 4.65; 4.68]
Тема 9. Свідомість як філософська проблема.
Семінарське заняття № 9 – 2 год.
План
Свідомість, її походження і сутність.
Поняття свідомості. Проблема свідомості в історії філософії та сучасній науці.
Ґенеза свідомості. Роль мови та соціокультурних факторів у її виникненні та розвитку.
Структура свiдомостi: різноманітність підходів.
Сутність і рівні свідомості. Свідоме і несвідоме. Філософські засади психоаналізу, вчення про несвідоме (З.Фрейд, К.Юнг, Е.Фромм).
Основні поняття, терміни та категорії, що підлягають засвоєнню: свідомість, самосвідомість, підсвідомість, мислення, мова, абстрактне, когнітивне, психіка, самоідентифікація, мотивація, відображення, творчість, мова, знання, цілепокладання.
Рекомендована література до Теми 9:
Обов’язкова [2.4; 2.8; 2.9; 2.20; 2.23; 2.35; 2.48]
Додаткова [2.27; 2.28; 2.44; 2.51; 2.53; 3.9; 4.5; 4.11; 4.18; 4.41; 4.44; 4.80; 4.88; 4.102]
Тема 10. Онтологія. Філософське розуміння світу.
Семінарське заняття № 10 – 2 год.
План
1.1. Об’єктивне і суб’єктивне буття. Буття, існування, присутність.
1.2. Буття і небуття. Істотне і неістотне буття. Конкретне і абстрактне буття.
1.3. Виявлення та межа буття. Дійсне, можливе і недійсне буття.
2.1. Матерія як субстанція. Матеріальне буття та його форми.
2.2. Проблема духовних основ світу.
Основні поняття, терміни та категорії, що підлягають засвоєнню: онтологія, буття, сутність, існування, субстанція, акциденція, властивість, атрибут, модус, матерія, рух, простір і час, монізм, дуалізм, плюралізм, матеріальне, ідеальне.
Рекомендована література до Теми 10:
Обов’язкова [2.4; 2.8; 2.9; 2.20; 2.23; 2.35; 2.48]
Додаткова література до теми [2.24; 2.27; 2.41; 2.53; 3.9; 4.4; 4.11; 4.18; 4.41; 4.43; 4.49; 4.47; 4.88; 4.94; 4.102]
Тема 11. Гносеологія. Філософія та методологія пізнання.
Семінарське заняття № 11 – 2 год.
План
2. Пізнання як процес.
2.2. Теоретичний та емпіричний рівні пізнання.
2.3. Об’єкт, суб’єкт і предмет пізнання.
3. Знання як результат пізнання.
4. Знання як суб’єктивний образ об’єктивного світу. Знання і віра, знання і «думка з приводу».
Основні поняття, терміни та категорії, що підлягають засвоєнню: гносеологія, епістемологія, знання, пізнання, скептицизм, агностицизм, суб’єкт, об’єкт, абсолютна та відносна істина, об’єктивна та суб’єктивна істина, конкретна та абстрактна істина, методологія, спостереження, сцієнтизм, анти сцієнтизм.
Рекомендована література до Теми 11:
Обов’язкова [2.4; 2.8; 2.9; 2.20; 2.23; 2.35; 2.48]
Додаткова [2.27; 2.44; 2.53; 3.9; 4.9; 4.11; 4.18; 4.41; 4.44; 4.88; 4.97; 4.102]
Тема 12. Діалектика та теорія філософських категорій.
Семінарське заняття № 12 – 2 год.
План
Основні поняття, терміни та категорії, що підлягають засвоєнню: діалектика, метафізика, категорії діалектики (причина і наслідок, необхідність і випадковість, сутність і явище, форма і зміст), кількість і якість, закони діалектики, відношення, зв’язок, взаємодія, детермінізм.
Рекомендована література до Теми 12:
Обов’язкова [2.4; 2.8; 2.9; 2.20; 2.23; 2.35; 2.48]
Додаткова [2.20; 2.21; 2.27; 2.44; 2.49; 2.53; 3.9; 4.11; 4.18; 4.41; 4.88; 4.102]
Тема 13. Філософська антропологія.
Семінарське заняття № 13 – 2 год.
План
Основні поняття, терміни та категорії, що підлягають засвоєнню: філософська антропологія, свідомість, екзистенція, ерос, лібідо, едіпов комплекс, несвідоме, колективне несвідоме, символ, архетип, трансцендентальне, трансперсональне, гра, антропогенез, антропосоциогенез, духовність, індивід, особа, індивідуальність, особистість.
Рекомендована література до Теми 13:
Обов’язкова [2.4; 2.8; 2.9; 2.20; 2.23; 2.35; 2.48]
Додаткова [4.8; 4.18; 4.27; 4.28; 4.32; 4.35; 4.37; 4.38; 4.41; 4.66; 4.80; 4.88; 4.98]
Тема 14. Соціальна філософія та філософія історії.
Семінарське заняття № 14 – 2 год.
План
Основні поняття, терміни та категорії, що підлягають засвоєнню: суспільство, соціум, волюнтаризм, історизм. історицизм, «відкрите суспільство», ментальність, детермінізм, культурно-історичний тип, цивілізація.
Рекомендована література до Теми 14:
Обов’язкова [2.4; 2.8; 2.9; 2.20; 2.23; 2.35; 2.48]
Додаткова [2.27; 2.44; 2.53; 3.9; 4.11; 4.12; 4.18; 4.41; 4.46; 4.88; 4.101; 4.102; 4.105]
Тема 15. Філософські проблеми права.
Семінарське заняття № 15 – 2 год.
План
Основні поняття, терміни та категорії, що підлягають засвоєнню: авторитет, влада, деспотизм, політика, право, сутність права, правосвідомість, правовий режим, правова держава, демократія, громадянське суспільство, бюрократія, авторитаризм, охлократія, лібералізм, комунізм, тоталітаризм.
Рекомендована література до Теми 15:
Обов’язкова [2.4; 2.8; 2.9; 2.20; 2.23; 2.35; 2.48]
Додаткова [2.27; 2.44; 2.53; 3.9; 4.11; 4.16; 4.18; 4.36; 4.41; 4.60-4.62; 4.102]
Тема 16. Аксіологія та специфіка ціннісного освоення світу.
Семінарське заняття № 16 – 2 год.
План
Основні поняття, терміни та категорії, що підлягають засвоєнню: постнекласична наука, позитивізм, сциєнтизм, кумулятивізм, інтерпретація, веріфікація, фальсифікація, антропогенна цивілізація, трансперсональний, глобальний еволюціонізм, глобальність, глобалістика.
Рекомендована література до Теми 16:
Обов’язкова [2.4; 2.8; 2.9; 2.20; 2.23; 2.35; 2.48]
Додаткова [2.27; 2.44; 2.53; 3.9; 4.11; 4.18; 4.41; 4.88; 4.102]
6. Завдання для самостійної роботи
Тема 1. Філософія: її предмет, функції та зміст.
Законспектувати наступні питання:
Рекомендована література до Теми 1:
Обов’язкова [2.4; 2.8; 2.9; 2.20; 2.23; 2.35; 2.48]
Додаткова теми [2.21; 2.26; 4.37; 4.43; 4.52; 4.78; 4.93]
Тема 2. Філософія Стародавнього світу.
Законспектувати наступні питання:
Рекомендована література до Теми 2:
Обов’язкова [2.4; 2.8; 2.9; 2.20; 2.23; 2.35; 2.48]
Додаткова [2.21; 2.26; 4.1; 4.3; 4.19; 4.43; 4.60; 4.61; 4.79; 4.80]
Тема 3. Філософія Середньовіччя та доби Відродження.
Законспектувати наступні питання:
Рекомендована література до Теми 3:
Обов’язкова [2.4; 2.8; 2.9; 2.20; 2.23; 2.35; 2.48]
Додаткова [2.21; 2.26; 2.47; 4.50]
Тема 4. Західноєвропейська філософія Нового часу.
Законспектувати наступні питання:
Рекомендована література до Теми 4:
Обов’язкова [2.4; 2.8; 2.9; 2.20; 2.23; 2.35; 2.48]
Додаткова [2.27; 2.31; 4.13; 4.18; 4.22; 4.36; 4.39; 4.58]
Тема 5.
Філософія доби європейського Просвітництва.
Законспектувати наступні питання:
Рекомендована література до Теми 5:
Обов’язкова [2.4; 2.8; 2.9; 2.20; 2.23; 2.35; 2.48]
Додаткова [2.27; 2.31; 4.13; 4.18; 4.22; 4.36; 4.39; 4.58]
Тема 6.
Німецька класична філософія.
Законспектувати наступні питання:
Рекомендована література до Теми 6:
Обов’язкова [2.4; 2.8; 2.9; 2.20; 2.23; 2.35; 2.48]
Додаткова [2.28; 2.46; 2.49; 3.10; 4.9; 4.11; 4.14-4.16; 4.18; 4.20; 4.21; 4.33-4.35; 4.40; 4.41; 4.51; 4.62; 4.91; 4.102]
Тема 7. Розвиток світової філософії у ХІХ – ХХ ст.
Законспектувати наступні питання:
Рекомендована література до Теми 7:
Обов’язкова [2.4; 2.8; 2.9; 2.20; 2.23; 2.35; 2.48]
Додаткова [2.47; 4.7; 4.11; 4.13; 4.18; 4.23; 4.26; 4.29; 4.30; 4.32; 4.41; 4.67; 4.70; 4.83; 4.92]
Тема 8. Історія філософії вУкраїні.
Законспектувати наступні питання:
Рекомендована література до Теми 8:
Обов’язкова [2.4; 2.8; 2.9; 2.20; 2.23; 2.35; 2.48]
Додаткова [2.26; 2.37; 4.18; 4.25; 4.40; 4.42; 4.55; 4.61; 4.65; 4.68]
Тема 9. Свідомість як філософська проблема.
Законспектувати наступні питання:
а) Змістовна: вiдчуття, уявлення, знання.
б) Функціональна: пiзнання, оцiнка, цiлепокладання, мотивацiя.
в) Рефлексивна: підсвідомість, свідомість,самосвiдомiсть.
г) Гносеологiчний вимiр свiдомостi: емоції, відчуття, сприйняття тощо.
а) Образне i понятiйне мислення.
б) Iнтуїцiя, уява, творчiсть.
в) Мислення i мова.
Рекомендована література до Теми 9:
Обов’язкова [2.4; 2.8; 2.9; 2.20; 2.23; 2.35; 2.48]
Додаткова [2.27; 2.28; 2.44; 2.51; 2.53; 3.9; 4.5; 4.11; 4.18; 4.41; 4.44; 4.80; 4.88; 4.102]
Тема 10. Онтологія. Філософське розуміння світу.
Законспектувати наступні питання:
Рекомендована література до Теми 10:
Обов’язкова [2.4; 2.8; 2.9; 2.20; 2.23; 2.35; 2.48]
Додаткова література до теми [2.24; 2.27; 2.41; 2.53; 3.9; 4.4; 4.11; 4.18; 4.41; 4.43; 4.49; 4.47; 4.88; 4.94; 4.102]
Тема 11. Гносеологія. Філософія та методологія пізнання.
Законспектувати наступні питання:
Рекомендована література до Теми 11:
Обов’язкова [2.4; 2.8; 2.9; 2.20; 2.23; 2.35; 2.48]
Додаткова [2.27; 2.44; 2.53; 3.9; 4.9; 4.11; 4.18; 4.41; 4.44; 4.88; 4.97; 4.102]
Тема 12. Діалектика та теорія філософських категорій.
Законспектувати наступні питання:
Рекомендована література до Теми 12:
Обов’язкова [2.4; 2.8; 2.9; 2.20; 2.23; 2.35; 2.48]
Додаткова [2.20; 2.21; 2.27; 2.44; 2.49; 2.53; 3.9; 4.11; 4.18; 4.41; 4.88; 4.102]
Тема 13. Філософська антропологія.
Законспектувати наступні питання:
Рекомендована література до Теми 13:
Обов’язкова [2.4; 2.8; 2.9; 2.20; 2.23; 2.35; 2.48]
Додаткова [4.8; 4.18; 4.27; 4.28; 4.32; 4.35; 4.37; 4.38; 4.41; 4.66; 4.80; 4.88; 4.98]
Тема 14 Соціальна філософія та філософія історії.
Законспектувати наступні питання:
Рекомендована література до Теми 14:
Обов’язкова [2.4; 2.8; 2.9; 2.20; 2.23; 2.35; 2.48]
Додаткова [2.27; 2.44; 2.53; 3.9; 4.11; 4.12; 4.18; 4.41; 4.46; 4.88; 4.101; 4.102; 4.105]
Тема 15 Філософські проблеми права.
Законспектувати наступні питання:
Рекомендована література до Теми 15:
Обов’язкова [2.4; 2.8; 2.9; 2.20; 2.23; 2.35; 2.48]
Додаткова [2.27; 2.44; 2.53; 3.9; 4.11; 4.16; 4.18; 4.36; 4.41; 4.60-4.62; 4.102]
Законспектувати наступні питання:
Рекомендована література до Теми 16:
Обов’язкова [2.4; 2.8; 2.9; 2.20; 2.23; 2.35; 2.48]
Додаткова [2.27; 2.44; 2.53; 3.9; 4.11; 4.18; 4.41; 4.88; 4.102]
7. Індивідуальні завдання
Тема 1. Філософія: її предмет, функції та зміст.
Письмово розкрити наступні питання:
Тема 2. Філософія Стародавнього світу.
Письмово розкрити наступні питання:
Тема 3. Філософія Середньовіччя та доби Відродження.
Письмово розкрити наступні питання:
Тема 4. Західноєвропейська філософія Нового часу.
Письмово розкрити наступні питання:
Тема 5. Філософія доби європейського Просвітництва.
Письмово розкрити наступні питання:
Тема 6. Німецька класична філософія.
Письмово розкрити наступні питання:
Тема 7. Розвиток світової філософії у ХІХ – ХХ ст.
Письмово розкрити наступні питання:
Тема 8. Історія філософії вУкраїні.
Письмово розкрити наступні питання:
Тема 9. Свідомість як філософська проблема.
Письмово розкрити наступні питання:
Тема 10. Онтологія. Філософське розуміння світу.
Письмово розкрити наступні питання:
Тема 11. Гносеологія. Філософія та методологія пізнання.
Письмово розкрити наступні питання:
Тема 12. Діалектика та теорія філософських категорій.
Письмово розкрити наступні питання:
Тема 13 Філософська антропологія.
Письмово розкрити наступні питання:
Тема 14 Соціальна філософія та філософія історії.
Письмово розкрити наступні питання:
Тема 15 Філософські проблеми права.
Письмово розкрити наступні питання:
Письмово розкрити наступні питання:
8. Методи навчання
За джерелом передачі та сприймання навчальної інформації — словесні, наочні, практичні;
за характером пізнавальної діяльності студентів — пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемне викладання, частково-пошуковий, дослідницький;
залежно від основної мети і завдань — оволодіння новими знаннями, формування вмінь і навичок, перевірки та оцінювання знань, умінь і навичок; методи усного викладу знань, закріплення навчального матеріалу, самостійної роботи учнів з осмислення й засвоєння нового матеріалу роботи із застосування знань на практиці та вироблення вмінь і навичок, перевірки та оцінювання знань, умінь і навичок;
з точки зору цілісного підходу до діяльності у процесі навчання — методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності; стимулювання й мотивація, контролю, самоконтролю, взаємоконтролю і корекції, самокорекції, взаємокорекції в навчанні.
9. Методи контролю
МЕТОДИ контролю: поточне тестування, оцінка за написання реферату, перевірка письмових опитувань, оцінка за виконання практичних завдань за підготовку тематичної доповіді тощо.
Контроль навчальної роботи студентів денної форми навчання у міжсесійний період здійснюється в ході аудиторних занять, що провадяться відповідно до розкладу, а також шляхом перевірки результатів самостійно виконаних ними завдань, передбачених робочою навчальною програмою з філософії.
Поточний контроль – здійснюється під час проведення семінарських занять шляхом опитування студентів і виступає засобом активізації навчального процесу та підвищення його ефективності. Він включає як традиційні методи оцінки знань студентів у відповідності до розроблених критеріїв, так і методи експрес-аналізу знань за допомогою тестового контролю з кожної теми. Він пов’язаний з усіма формами навчального процесу і здійснюється протягом всього вивчення курсу.
Модульний контроль – здійснюється після вивчення кожного розділу програми, виходячи з оцінок поточного контролю, результатів виконання самостійних практичних завдань з окремих тем курсу та співбесіди викладача з студентом з вивчених тем, а також шляхом рубіжного тестування.
Підсумковий контроль – здійснюється за результатами вивчення курсу в формі підсумкового іспиту під час екзаменаційної сесії. З нормативної дисципліни «Філософія» складається усний іспит у відповідності до навчальної програми та розроблених кафедрою на її основі екзаменаційних білетів, затверджених у встановленому порядку. Перелік питань, які виносяться на іспит, складається з проблем і тем, що розглядалися на лекційний, семінарських заняттях, а також з питань, рекомендованих студентам для самостійного опрацювання у позааудиторний час.
Студент допускається до екзамену, якщо він виконав всі види робіт, передбачених навчальним планом та графіком навчального процесу та набрав мінімальну кількість балів за кредитно-модульною системою, що дозволяють допустити його до складання екзамену. Якщо студент в процесі навчання виконав всі види робіт, передбачених планом і отримав максимальну кількість балів по кожному модулю (блоку тем), викладач має право зарахувати йому іспит автоматично, без його складання.
10. Розподіл балів, які отримують студенти:
Розподіл балів за різними формами контролю для дисциплін, з яких навчальним планом передбачено два модульних контролі протягом семестру
|
Модуль 1 (М1) |
Модуль 2 (М2) |
ЕКЗАМЕН (Е) |
||||||
|
Поточний контроль 1 (ПК1) |
модульний контроль (МК1) |
Поточний контроль 2 (ПК2) |
модульний контроль (МК2) |
|||||
|
Аудиторна робота |
Самостійна робота |
Індивідуальна робота |
Аудиторна робота |
Самостійна робота |
Індивідуальна робота |
|||
|
≤30 |
≤15 |
≤15 |
≤30 |
≤15 |
≤15 |
|||
|
≤60 |
≤40 |
≤60 |
≤40 |
|||||
|
М1=ПК1+МК1≤100 |
М2 = ПК2 + МК2 ≤ 100 |
|||||||
|
Підсумкова оцінка (П)= |
М1+М2 |
≤100 |
||||||
|
2 |
||||||||
|
Підсумкова оцінка у випадку складання екзамену(П) = |
ПК1+ПК2 |
+Е≤100 |
≤40 |
|||||
|
2 |
11. Критерії оцінювання
11.1. Критерії оцінювання аудиторної роботи
студентів на семінарських заняттях
|
БАЛИ |
ПОЯСНЕННЯ |
|
5 |
Теоретичні питання, винесені на розгляд, засвоєні у повному обсязі; на високому рівні сформовані необхідні практичні навички та вміння; всі навчальні завдання, передбачені планом заняття, виконані в повному обсязі. Під час заняття продемонстрована стабільна активність та ініціативність. Відповіді на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, висловлення власної думки стосовно дискусійних питань ґрунтується на глибокому знанні чинного законодавства, теорії та правозастосовної практики. |
|
4 |
Теоретичні питання, винесені на розгляд, засвоєні у повному обсязі; в основному сформовані необхідні практичні навички та вміння; всі передбачені планом заняття навчальні завдання виконані в повному обсязі з неістотними неточностями. Під час заняття продемонстрована ініціативність. Відповіді на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, висловлення власної думки стосовно дискусійних питань переважно ґрунтується на знанні чинного законодавства, теорії та правозастосовної практики. |
|
3 |
Теоретичні питання, винесені на розгляд, у цілому засвоєні; практичні навички та вміння мають поверхневий характер, потребують подальшого напрацювання та закріплення; навчальні завдання, передбачені планом заняття, виконані, деякі види завдань виконані з помилками. |
|
2 |
Теоретичні питання, винесені на розгляд, засвоєні частково, прогалини у знаннях не носять істотного характеру; практичні навички та вміння сформовані недостатньо; більшість навчальних завдань виконано, деякі з виконаних завдань містять істотні помилки, які потребують подальшого усунення. |
|
1 |
Студент не готовий до заняття, не знає більшої частини програмного матеріалу, з труднощами виконує завдання, невпевнено відтворює терміни і поняття, що розглядалися під час заняття, допускає змістовні помилки, не володіє відповідними вміннями і навичками, необхідними для розв’язання професійних завдань. |
|
0 |
Відсутність на занятті |
11.2. Критерії оцінювання самостійної роботи
студентів
конспектування навчального матеріалу є обов’язковим елементом оволодіння навчальним матеріалом. Як правило передбачається конспектування від 3 до 4 питань. За кожне законспектоване питання нараховується 1 бал.
|
Бал |
Законспектовано |
|
0 |
не законспектовано жодне питання |
|
1 |
1 питання |
|
2 |
2 питання |
|
3 |
3 питання |
|
4 |
4 питання |
11.3. Критерії оцінювання індивідуальної роботи
студентів
12. Шкала оцінювання: національна та ECTS
|
Сума балів за всі види навчальної діяльності |
Оцінка ECTS |
Оцінка за національною шкалою |
|
|
для екзамену, курсової роботи, практики |
для заліку |
||
|
90-100 |
А |
Відмінно |
зараховано |
|
83-89 |
В |
добре |
|
|
75-82 |
С |
||
|
68-74 |
D |
задовільно |
|
|
60-67 |
Е |
||
|
35-59 |
FX |
незадовільно з можливістю повторного складання |
не зараховано з можливістю повторного складання |
|
0-34 |
F |
незадовільно з обов’язковим повторним вивченням дисципліни |
не зараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни |
13. Питання для підготовки до підсумкового контролю
Призначення та основні методи філософії.
Основні функції філософії. Співвідношення понять “філософія” і “світогляд”.
Світогляд як форма самоусвідомлення людини. Основні історичні типи світогляду, його структура.
Специфіка філософського усвідомлення світу. Філософія як теоретично сформульований світогляд.
Особливості розвитку філософії Давнього Сходу.
Досократівська доба античної філософії (мілетська школа, Піфагор, Геракліт, елеати).
Особливості становлення античної діалектики (Геракліт, Демокрит, софісти).
Класична доба античної філософії. Сократ про самопізнання та належне існування.
Проблема буття людини і суспільства у філософії Сократа, Платона, Аристотеля.
Об’єктивний ідеалізм Платона: світ ідей та світ речей.
Онтологія Аристотеля. Вчення про види причин та категорії. Форма та матерія.
Античні греки в пошуках ідеальної держави.
Проблема людини у філософії доби античності.
Філософська думка в Середньовічній Європі. Особливості розвитку.
Патристика та схоластика, основні представники та ідеї.
Боротьба номіналізму і реалізму в середньовічній філософії.
Філософія Фоми Аквінського. Концепція гармонії віри і розуму.
Філософія доби Відродження. Ренесансний гуманізм та антропоцентризм.
Антропологічні та натурфілософські ідеї епохи Відродження.
Філософія епохи Відродження, пантеїзм та діалектика. М.Кузанський та Дж.Бруно.
Філософія Нового часу. Емпіризм і раціоналізм. Індуктивний і дедуктивний методи (Ф. Бекон і Р. Декарт).
Філософія Нового часу. Наукова революція XVII ст. та її відображення у філософії. Проблема методу пізнання: емпіризм та раціоналізм.
Проблема субстанції у філософській думці Нового часу (Р.Декарт, Б.Спіноза, Г.В.Лейбніц).
Суб’єктивно-ідеалістичні теорії XVIII ст. Д.Юм, Д.Берклі.
Суспільно-філософські ідеї мислителів доби Просвітництва (Вольтер, Ж.-Ж.Руссо, Ш.-Л.Монтеск’є).
Проблема правосвідомості та правової держави у філософії XVII–XIX століть.
Загальна характеристика основних ідей і принципів німецької класичної філософії.
Німецька класична філософія, її характерні риси, основні проблеми та принципи, місце в історії культури.
Філософської погляди І.Канта. Апріоризм та агностицизм в філософії І.Канта.
Філософські погляди І.Канта. «Коперніканський поворот» у філософії, природа і свобода, теоретичний і практичний розум.
Теорія пізнання І.Канта. Основні ідеї «Критики чистого розуму».
Філософсько-правові погляди І.Канта: вчення про мораль, право, категоричний імператив та правову державу.
Філософія Г.В.Ф.Гегеля: філософська система та метод.
Філософія абсолютної ідеї Г.Ф.В.Гегеля.
Г.Ф.В.Гегель: тотожність мислення і буття, діалектика як теоретична система.
Історичні передумови та теоретичні витоки виникнення марксистської філософії.
Матеріалістичне розуміння буття у філософії марксизму.
Становлення філософських поглядів К.Маркса, Ф.Енгельса. Розробка концепції практики і проблем людини. Нова концепція суспільства.
Некласична філософія кінця ХІХ ст. Проблема нераціонального: воля, почуття, інтуїція, несвідоме (А.Шопенгауер, Ф.Ніцше).
Філософія Ф.Ніцше. “Надлюдина” як суб’єкт нової моралі.
Екзистенційна філософі та її різновиди: М.Хайдеггер, К.Ясперс, Ж.П.Сартр.
Філософська герменевтика як напрямок сучасної філософії.
Феноменологічна філософія.
Психоаналіз та сучасна західна філософія.
Філософські погляди З.Фрейда. Проблема несвідомого.
Основні риси філософії екзистенціалізму.
Екзистенціальна філософія: нове бачення буття та сутності.
Філософія екзистенціалізму і проблема людської особистості.
Основні риси та особливості розвитку української філософії.
Філософія в Києво-Могилянській академії. Феофан Прокопович.
П.Д.Юркевич та його “філософія серця”.
Г.С.Сковорода. Вчення про дві натури і три світи.
Соціально-філософські погляди М.П.Драгоманова.
Позитивізм: етапи становлення та розвитку, основні ідеї.
Основні тенденції і напрямки західної філософії ХХ ст.
Сцієнтистська орієнтація у філософії XX ст. Неопозитивізм.
Актуальні проблеми філософії ХХ-ХХІ століть.
Тенденції розвитку сучасної філософії. Плюралізм філософських течій.
Свідомість як філософська категорія. Структура свідомості.
Концепції походження свідомості: різноманітність підходів.
Онтологія – вчення про буття. Основні проблеми і категорії.
Категорія “буття” і “небуття”. Соціальне буття людини.
Матерія як філософська категорія. Еволюція філософських і природничих поглядів на матерію.
Категорія субстанції. Матерія, природнонаукові знання про її будову та конкретні властивості.
Проблема буття в фiлософiї. Багатоманiтнiсть форм буття.
Поняття “ідеальне” в матеріалізмі та ідеалізмі. Співвідношення ідеального і матеріального.
Простір і час як форми буття матерії. Сучасні уявлення про простір і час.
Основні проблеми епістемології. Теорія істини.
Філософія та методологія науки про істину та її категорії.
Основні принципи, категорії й закони діалектики.
Проблема методу в філософії. Діалектика і метафізика. Сучасні філософські методи.
Діалектика та її альтернативи.
Основні діалектичні категорії. Діалектичний характер процесу пізнання.
Діалектика якісних та кількісних змін. Сутність діалектичного заперечення.
Сучасні проблеми філософії людини (зв’язок біологічного і соціального, свідомого і несвідомого, проблема антропогенезу).
Проблема людини, її сутності та походження в філософській антропології.
Проблема сутності людини в філософії. Постановка проблеми та її вирішення.
Походження людини як філософська проблема.
Соцiальна дiяльнiсть як спосiб iснування суспiльства i сенс людського буття в класичних соцiально-фiлософських доктринах.
Соціальна філософія як теорія і методологія пізнання суспільства.
Історичний прогрес як соціально-філософська проблема.
Філософія історії: поняття, предмет, основна проблематика.
Філософський аналіз права: протилежність гуманістичного (ліберального) праворозуміння і юридичного позитивізму.
Філософія права: основна проблематика.
Сутність правової епістемології. Істина у правозастосовчій діяльності.
Філософія права і її місце в системі філософського та юридичного знання.
Поняття “свобода”, його конкретно-історичний зміст і суб’єктивні вияви.
Філософія науки: поняття, предмет, основна проблематика. Методологічна єдність і багатогранність сучасної науки.
Генеза науки. Наукові революції. Класична, некласична та постнекласична наука.
Форми наукового пізнання: факт, проблема, гіпотеза, теорія, закон.
Наука як об’єкт філософського дослідження. Методологічна єдність і багатогранність сучасної науки.
Сучасний науково-технічний прогрес і людська особистість.
Проблема життя і смерті у філософії. Ціннісні виміри людського життя.
Філософський аналіз глобальних проблем сучасності. Їх класифікація.
Проблеми сучасного інформаційного суспільства та глобальні проблеми сучасності.
Філософія в системі культури.
Філософське осмислення співвідношення природи і суспільства.
Особливості релігійного світогляду. Роль релігії в сучасному світі.
Сутність та буття Бога: спроби раціонального доказу.
14. Інформаційне та методичне забезпечення.
Рекомендована література
1. Основні нормативні акти
2. Підручники
3. Словники
4. Інші джерела