мінімум з української мови професійного спрямування Абонемент ~ документ який посвідчує право людин
Работа добавлена на сайт samzan.net:
Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
Термінологічний словник-мінімум
з української мови професійного спрямування
- Абонемент – документ, який посвідчує право людини чи групи осіб на користування (з а плату чи безплатно) книжками, телефоном, місцем у театрі чи на стадіоні протягом певного часу.
- Абревіатура – Скорочення слова чи словосполучення, вживане в основному і писемному мовленні, а також загальноприйняті скорочення слів.
- Адреса – точна вказівка місця проживання кого-небудь або місцезнаходження чого-небудь.
- Адресант – той, що адресує, посилає кому-небудь лист чи щось інше, відправник.
- Адресат – той, адресується, посилається лист чи щось інше, одержувач.
- Анотація – коротка бібліографічна довідка, характеристики змісту книги,
статі і т. ін.
- Антоніми – пари слів з протилежним значенням.
- Аргумент – підстава, доказ, які наводяться для обґрунтування, підтвердження чого-небудь.
- Афоризм – яка-небудь узагальнена думка, висловлена стисло в дуже виразний формі.
- Багатство мови – комунікативна якість мови: великий обсяг активного словника, використання семантично ( значеннєво ) і стилістично відмінних одиниць, оперування синонімічними можливостями мови.
- Бібліографія – список літератури (книжок і статей) на яку-небудь тему або з якої-небудь галузі знань.
- Біографія – опис чийого-небудь життя і діяльності, життєпис.
- Бланк – друкована стандартна форма якого-небудь документа, що заповнюється окремо конкретними даними.
- Визначення – формулювання, вислів, у якому розкривається зміст чого-небудь, його історичні ознаки, наукове значення.
- Вимога – офіційний документ з проханням видати що-небудь в чиєсь розпорядження.
- Виноска – пояснення, примітка до тексту, поміщені під ними, нотатка.
- Висновок – остаточна думка про що-небудь, логічний підсумок, зроблений на основі спостережень, міркувань або розгляду певних фактів.
- Візитна карта – карта з підвищенням, ім 'ямта по батькові, іноді з адресою її власника для вручення під час знайомства або візиту.
- Віза – позначка, зроблена службовою особою на документі що свідчмть про його вірогідність або надає йому юридичної сили.
- Дефініція – стисле логічне визначення, яке містить у собі найісторичніші ознаки визначуваного поняття.
- Диспут – публічна полеміка (суперечка) на наукову, літературну таму.
- Діалог – розмова, бесіда двох осіб.
- Діловодство – вид діяльності, предметом якої є питання документування та організація роботи з документами у процесі здійснення управлінських дій.
- Довіритель – той хто видав кому-небудь доручення.
- Догана – офіційна негативна оцінка чиїх-небудь учинків .
- Договір – взаємне забов 'язання, письмова або усна угода про права та обов 'язки між державами, установами, підприємствами та окремими особами.
- Доказ – незаперечний довід або факт, який підтверджує істинність чого-небудь, підтвердження, аргумент.
- Документ – матеріальний об’єкт, що містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлений у заведеному порядку й має відповідно до чинного законодавства юридичну силу.
- Документування – регламентований процес запису інформації на папері чи іншому носії, який забезпечує її юридичну силу.
- Документообіг - рух документів в установі з моменту їх створення(чи одержання) до відправлення або передачі на зберігання до архіву (знищення).
- Домовленість – угода, укладена на основі переговорів через узгодження позицій.
- Доповідь – прилюдне повідомлення на певну тему, виступ, промова.
- Доручення – документ, що дає кому-небудь право діяти від імені особи, що видала цей документ.
- Дублікат – другий примірник документа, що має однакову з оригіналом юридичну силу.
- Енциклопедія – науково-ділове видання, що об’єднує в певній системі найісторичніші відомості з усіх галузей знань чи будь якої однієї.
- Епістолярний стиль – один із функціональних стилів української літературної мови, який об’єднує ділове та приватне листування.
- Етика – норми поведінки, сукупність моральних правил, якого - небудь класу, спільної організації тощо.
- Етикет – установлені норми поведінки і правил ввічливості у будь-якому товаристві.
- Жанр – різновид, вид творів у галузі якого-небудь мистецтва, який характеризується певними сюжетними та стилістичними ознаками.
- Жаргон – мова якоїсь соціальної чи професійної групи, що відрізняється від загально-народної наявністю специфічних слів і виразів, властивих цій групі.
- Жести – більше або менше помітні, однак виразно сприйняті рухи людського тіла чи рук, що супроводжують мову або замінюють її.
- Запит – вимога, прохання дати якісь відомості або офіційне роз’яснення з приводу чогось.
- Заява – документ, оформлений за певним зразком у вигляді письмового прохання, що подається на ім’я офіційної особи або до установи чи організації.
- Зміст – те, про що говориться чи розповідається десь, суть, внутрішня особливість чогось.
- Індекс – реквізит документа, що дозволяє забезпечити оперативний довідково-інформаційний пошук документа, контроль виконання.
- Інтерпретація – розкриття змісту чого-небудь; пояснення, витлумачення.
- Канцеляризми – слова, стійкі словосполучення, вживання яких у літературній мові закріплено традицією за офіційно-діловим стилем, поза яким вони в більшості випадків засмічують мову.
- Класифікація – система розподілу предметів, явищ або понять на класи, групи тощо за спільними ознаками, властивостями.
- Кліше – готовий зворот, що регулярно використовується у певних умовах згідно з комунікативними вимогами тієї чи іншої мовної сфери.
- Коментар – пояснення, тлумачення до якого-небудь тексту; роз’яснювальні або критичні зауваження з приводу будь-яких подій, явищ.
- Комунікація – те саме, що й спілкування, зв'язок.
- Контекст – закінчений за змістом уривок тексту, що дає змогу встановлювати значення слова або речення, що входить до його складу.
- Контракт – письмова угода, договір, за яким сторони, що його уклали, мають взаємні зобов’язання.
- Колоквіум – бесіда викладача із студентами з метою з’ясування і підвищення рівня їх знань.
- Конфесійний стиль – один із функціональних стилів української літературної мови, який обслуговує релігійну, церковну сферу життєдіяльності суспільства.
- Копія – точне відтворення чого-небудь, що цілком відповідає оригіналові.
- Кореспонденція – листування між окремими особами або установами.
- Культура мови – володіння мовними нормами літературної мови, вміння користуватися всіма її засобами залежно від умов спілкування, змісту та мети висловлювання.
- Лаконічний – короткий, стислий.
- Лінгвоцид – мововбивство; свідоме, цілеспрямоване нищення певної мови, як головної ознаки етносу.
- Літературна мова – наддіалектна, унормована, відшліфована форма загально-народної мови, яка характеризується багатофункціональністю та поділом на стилі.
- Мова – сукупність довільно відтворюваних загальноприйнятих у межах даного суспільства звукових знаків для об’єктивно існуючих явищ і понять, а також загальноприйнятих правил їх комбінування у процесі вираження думок.
- Монографія – наукове дослідження, в якому висвітлюється одне питання, одна тема.
- Монолог – довготривала розмова однієї людини, звернена до самої себе або до інших осіб.
- Науковий стиль – один із функціональних стилів української літературної мови, який обслуговує наукову та науково-навчальну сферу життєдіяльності людей.
- Норми мовні – сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі суспільної комунікації і вважають правильними і зразковими на певному історичному етапі.
- Носій – матеріальний об’єкт, що використовується для закріплення та зберігання на ньому мовної звукової чи зображувальної інформації, у тому числі в перетвореному вигляді.
- Оратор – той, хто володіє мистецтвом виголошування промов, промовець, красномовець, ритор.
- Оригінал – те, що є основою для відтворення, копіювання. У діловодстві – перший примірник документа.
- Орфографія – правопис, система загальноприйнятих правил написання слів якої-небудь мови.
- Орфоепія – система загальноприйнятих правил літературної вимови певної мови.
- Офіційно-діловий стиль – один із функціональних стилів української літературної мови, який слугує для спілкування державно-політичному, громадському й економічному житті, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю.
- Пароніми – слова близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням.
- Протокол – документ, який містить запис усього, про що йшлося на зборах, засіданнях тощо.
- Професіоналізми – слова, що вживаються на позначення спеціальних понять у сфері тієї чи іншої професії, ремесла, промислу.
- Публіцистичний стиль - один із функціональних стилів української літературної мови, який призначений для обговорення та вирішення важливих суспільних проблем за допомогою ЗМІ.
- Пунктуація – система правил вживання на письмі розділових знаків.
- Резолюція – змінний реквізит, що містить інформацію про подальшу роботу з документами.
- Резюме – документ, в якому коротко викладаються особисті, освітні та професійні відомості про особу.
- Реквізити – окремі елементи, складові частини, з яких складається кожний документ.
- Реферат – доповідь на будь-яку тему, написана на основі критичного огляду літературних та інших джерел.
- Риторика – наука про мистецтво красномовства.
- Розмовний стиль - один із функціональних стилів української літературної мови, який призначений для обслуговування усного повсякденного спілкування у побуті, у сім’ї тощо.
- Рубрикація – членування тексту на складові частини, графічне відокремлення однієї частини від іншої а також використання заголовків, нумерації та ін.
- Семінар – форма групових занять з якого-небудь предмета або теми студентів вузів, учнів середньої школи та ін., що відбувається під керівництвом викладача.
- Синоніми – слова, близькі або однакові за значенням, але відмінні за звучанням.
- Стандартизація – дотримання єдиних стабільних граматико-стилістичних норм у національній мові.
- Стилістика – розділ мовознавства, що вивчає в межах національної мови суть і специфіку стилів мови.
- Термін – слово або словосполучення, що означає чітко окреслене спеціальне поняття якої-небудь галузі науки, техніки, мистецтва тощо.
- Термінологія – сукупність термінів якоїсь галузі науки, техніки або всіх термінів даної мови.
- Трафаретизація – спосіб уніфікації текстів документів, який полягає в тому, що вся інформація, характерна для певної групи документів, умовно поділяється на постійну і змінну.
- Трудова угода – документ, яким регламентуються стосунки між установою і позаштатним працівником.
- Уніфікація документів – формування єдиного комплексу видів і різновидів документів для аналогічних управлінських ситуацій, розробка єдиних норм і правил складання, оформлення і створення трафаретних текстів.
- Формуляр - модель побудови форми документа, яка встановлює галузь використання, формати, розміри берегів, вимоги до побудови конструкційної сітки та основні реквізити.
- Фразеологізм – усталений зворот, стійке поєднання слів, що виступає в мові як єдиний, неподільний і цілісний за значенням вислів.
- Функціональний стиль – це сукупність лексичних, фразеологічних, морфологічних, синтаксичних, орфоепічних та акцентуаційних засобів, що використовуються для реалізації функції мови у певній сфері та формі взаємин мовців.
- Характеристика – документ, у якому в офіційній формі висловлено громадську думку про працівника як члена колективу і який складається на його вимогу або письмовий запит іншої установи для подання цієї установи.
- Художній стиль - один із функціональних стилів української літературної мови, що об’єднує твори художньої літератури.
- Штами мовний – прийнятий загальновизнаний зразок, мовна формула, стійкий вислів, який потрібно використовувати в певних випадках.
- Юридична сила – здатність офіційного документа, яка надається йому чинним законодавством, компетенцією органу, що його видав, та встановленим порядком його оформлення. Юридична сила документа забезпечується встановленням для кожного різновиду документів комплексом реквізитів.