Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
13. Сутність безробіття, його види.
Безробіттям називається соціально-економічна ситуація в суспільстві, за якої частина активних працездатних громадян не може знайти роботу, яку вони здатні виконувати, що обумовлена пе реважанням пропозиції праці над попитом на неї.
Безробітні, у визначенні МОП, — це особи у віці 15—70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайня тості), які одночасно задовольняють трьом умовам: не мають робо ти (прибуткового заняття), шукають роботу або намагаються орга нізувати власну справу, готові приступити до роботи протягом на ступних 2 тижнів. До цієї категорії належать також особи, що на вчаються за направленнями служби зайнятості, знайшли роботу і чекають відповіді або готуються до неї приступити, але на даний момент ще не працюють.
За українським законодавством безробітними визнаються гро мадяни працездатного віку, що не мають роботи і заробітку, зареє стровані в органах служби зайнятості, шукають роботу і готові до неї приступити.
Розрізняють такі його види.
Фрикційне безробіття. Виникає тоді, коли частина людей доб ровільно міняє місце роботи, частина шукає нову роботу після звільнення, частина тимчасово втратила сезонну роботу.
Структурне безробіття. Є продовженням фрикційного. Воно виникає тоді, коли в результаті НТП відбуваються важливі зміни в техніці, технології та організації виробництва, які змінюють стру ктуру попиту на робочу силу.
Циклічне безробіття. Обумовлене спадами виробництва. Спо стерігається під час економічної кризи, коли сукупний попит на товари і послуги зменшується, зайнятість скорочується, а безро біття зростає.
Добровільне безробіття. Виникає тоді, коли працівник звільня ється з роботи за власним бажанням через невдоволеність рівнем оплати праці, умовами роботи і под.
Вимушене безробіття. Виникає тоді, коли працівник не бажає звільнятися, а адміністрація фірми скорочує персонал.
Приховане безробіття. Корениться переважно в малому бізне сі, фермерстві, індивідуальному і ремісному виробництві, а також у неповній зайнятості (там, де працівників більше, ніж того вима гає виконання виробничої програми).
Інституціональне безробіття - безробіття очікування, спричи нене гарантованим мінімумом оплати праці, системою соціального забезпечення, розмірами допомоги з безробіття, пов'язане з мож ливістю безробітного зачекати на кращу роботу.
Технологічне безробіття - безробіття, яке виникає через запро вадження нових прогресивних технологій на тих виробництвах, де заміна живої праці машиною найбільш доцільна.
Конверсійне безробіття. Аналогічне структурному і викликане скороченням чисельності армії та зайнятих у військово-промисло вому комплексі.
Економічне безробіття. Має порівняно стійкий характер, обу мовлене коливаннями ринкової кон'юнктури, збанкрутінням час тини товаровиробників у процесі конкурентної боротьби.
Регіональне безробіття. Виникає в тих регіонах, де зосередже но галузі народного господарства, для яких є характерним найбіль ше вивільнення робочої сили.
Молодіжне безробіття. Характеризується непропорційно ви сокою питомою вагою молоді (віком 16-24 роки) у складі безробіт них, має характер переважно функціонального безробіття.
За тривалістю безробіття поділяють на тимчасове, тривале -більше 6 місяців і застійне - більше 12 місяців. Застійне без робіття охоплює людей, які не хочуть, а з часом і не можуть пра цювати.
За ознакою реєстрації безробіття поділяється на зареєстроване і незареєстроване.
14. Причини та наслідки безробіття.
Основними причинами незайнятості населення є вивільнення з економічних причин і звільнення за власним бажанням. На них припадає майже дві третини безробітного населення. Звільнення з економічних причин зумовлені структурними зру шеннями в економіці, реформуванням, реорганізацією підпри ємств, що часто супроводжується зменшенням потреби у праців никах і як наслідок - масовим вивільненням робочої сили. Що стосується звільнень за власним бажанням, то частина з них - це також звільнення за скороченням штатів, яке відбувається з не гласної ініціативи адміністрації з метою уникнення підприємством пов'язаних зі скороченням витрат на виплату вихідної допомоги. Решта звільнень за власним бажанням свідчить про невдоволеність працівників низькою заробітною платою, тяжкими умовами праці, відсутністю можливості кар'єрного росту, незручним графіком роботи й відпочинку, незадовільним морально-психологічним клі матом у колективі тощо. Викликає занепокоєння досить вагома частка непрацевлаштованих після закінчення навчання - 16,3%. Це пояснюється надлишком робочої сили порівняно з кількістю наявних робочих місць на ринку праці, що дає підстави робото давцям висувати надзвичайно високі вимоги до претендентів на вакансії, серед яких чи не головною є досвід роботи або стаж, якого, звісна річ, випускник не має, тож і поповнює ряди безро бітних.
Отже, характеризуючи сучасні тенденції, що склались у сфері за йнятості та безробіття населення, можна зробити висновок: ситуація хоч і починає поступово змінюватися на краще, про що свідчить зро стання зайнятості, зменшення безробіття, проте ще залишається багато проблем, пов'язаних із прихованим безробіттям, безробіттям окремих регіонів, сільським і молодіжним безробіттям.
15. Показники визначення рівня безробіття. Закон Оукена.
Спробу математичними розрахунками визначити рух рівня безробіття і зайнятості залежно від відхилення фактично виробленого ВНП від потенційного здійснив американський вчений Артур Оукен. Він вивів закон, згідно з яким щорічний приріст ре ального ВНП приблизно на 2,7% утримує кількість безробітних на постійному рівні. Кожні додаткові 2% приросту реального ВНП зменшують чисельність безробітних на 1%.
Із цього закону помітно, що визначення величини приросту ВНП необхідне для того, щоб не дати збільшуватися нормі безро біття. Від 2,5 до 3% щорічного приросту реального ВНП повинно направлятися на створення нових робочих місць, адже це сприя тиме утриманню безробіття на тому ж рівні. Крім того, швидший приріст ВНП скорочує безробіття, тоді як відносне падіння темпів зростання збільшує кількість безробітних.
Рівень безробіття визначають за формулою:
Рівень безробіття = Кількість безробітних / Кількість працездатних * 100%.
16. Цілі та напрями організації праці.
Організація праці на підприємстві повинна забезпечувати раціо нальне поєднання і поділ праці в колективі, професійний підбір кадрів, їхню ефективну діяльність і умови для реалізації їхніх творчих можливостей.
Організація праці на підприємстві повинна бути науковою, за безпечувати неперервне впровадження у виробництво досягнень науки й передового виробничого досвіду, найбільш ефективне використання трудових, матеріальних ресурсів і виробничих фон дів підприємства.
В сучасних умовах господарювання основні напрями наукової організації праці полягають у:
- розробленні та впровадженні раціональних форм розподілу і кооперації праці;
- поліпшенні організації підбору, підготовки й підвищення ква ліфікації кадрів;
- раціоналізації трудових процесів, впровадженні передових способів і методів праці;
- вдосконаленні організації та обслуговування робочих місць;
- вдосконаленні нормування праці;
- впровадженні ефективних форм і методів матеріального і мо рального стимулювання праці;
- покращенні умов праці;
- зміцненні дисципліни праці.
Впроваджуючи названі вище напрями вдосконалення організа ції праці, слід враховувати особливості виробничого рівня.
17. Поділ праці. Види поділу праці на підприємстві.
Розподіл праці - відокремлення діяльності окремих працівників та їх груп у процесі праці. Завдяки розподілу праці підвищується продуктивність пра ці, вдосконалюються знаряддя праці.
Розрізняють такі види розподілу праці: загальний, приватний і одиничний. До загального розподілу праці відносять розподіл між виробничою і невиробничою сферами діяльності людей, а всере дині цих сфер - між промисловістю, сільським господарством, транспортом, зв'язком, торгівлею.
Частковий розподіл праці передбачає її розподіл усередині га лузей загального розподілу праці. Наприклад, промисловість поді ляє на галузі, підгалузі, об'єднання, окремі підприємства. Сільське господарство - на рослинництво і тваринництво, а всередині їх -на спеціалізовані галузі.
Одиничний розподіл праці передбачає розподіл робіт окремого підприємства: за цехами, ланками, бригадами, окремими праців никами та їхніми професійно-кваліфікаційними групами. Цей вид розподілу праці - найбільш складний і важливий, оскільки кон кретні трудові процеси здійснюються в рамках одиничного роз поділу праці.
Всередині підприємства виділяють такі види розподілу праці: 1) функціональний - розподіл працівників підприємства на кате горії залежно від виконуваних ними функцій. Виділяють такі кате горії працівників: робітники, службовці (керівники, спеціалісти, технічні виконавці), молодший обслуговуючий персонал, охорона;
2) технологічний - розподіл праці за технологічними операція ми і процесами; за фазами, видами робіт, виробами, деталями. Він визначає розстановку працівників відповідно до технології вироб ництва;
3) професійно-кваліфікаційний - поділ праці між групами пра цівників за ознакою технологічної однорідності виконуваних ро біт, а також залежно від складності цих робіт. Він передбачає поділ працівників підприємства за професіями, спеціальностями, кваліфікацією.
18. Умови праці, що впливають на працездатність робітників.
Умови праці - зовнішнє середовище, що оточує працівника в про цесі виробництва і впливає на його працездатність та продуктив ність праці. Фактори, які визначають умови праці та впливають на здоров'я і працездатність людини, поділяють на такі групи:
- соціально-економічні, які мають законодавчу і нормативно-правову базу, що регламентує умови праці;
- психофізіологічні, обумовлені конкретним змістом трудової діяльності, характером праці (фізичне й нервово-психічне наван таження, монотонність, темп і ритм праці);
- санітарно-гігієнічні, що визначають зовнішнє виробниче се редовище (температура повітря, шум, вібрація, освітлення), а та кож санітарно-побутове обслуговування на виробництві;
- естетичні, які сприяють формуванню позитивних емоцій у працівника (архітектурне, конструкторське, художнє оформлення інтер'єру, обладнання, оснащення, виробничого одягу);
- соціально-психологічні, що характеризують взаємовідносини у трудовому колективі і створюють морально-психологічний клімат.
Міжнародна організація праці вирізняє десять груп факторів ви робничого середовища, які впливають на працездатність людини:
- фізичне зусилля, що передбачає пересування або підтриму вання вантажів, зусилля натиску на предмет праці. Вирізняють такі його рівні: незначне, середнє, тяжке і дуже тяжке;
- нервова напруга, яка визначається складністю розрахунків, високою відповідальністю, інтелектуальним навантаженням, особ ливими вимогами до точності, небезпека для життя. Може бути незначною, середньою і підвищеною;
- темп роботи, що визначає кількість трудових рухів за одини цю часу. Може бути помірним, середнім, високим;
- робоче положення, що визначається положенням тіла людини стосовно до засобів виробництва. Розрізняють такі його види: обме жене, незручне, незручно-обмежене і дуже незручне;
- монотонність роботи, яка полягає в багаторазовості повто рення одноманітних короткочасних операцій. Може бути незнач ною, середньою і підвищеною;
- температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні. Виділяють такі стадії впливу цих факторів: незначний, під вищений (знижений), середній, високий, дуже високий;
- забрудненість повітря, що визначається вмістом домішок у повітрі та їх впливом на організм людини. Забрудненість повітря має п'ять ступенів: незначна, середня, підвищена, сильна, дуже сильна;
- виробничий шум. Частота шуму визначається в герцах, сила шуму - в децибелах. Розрізняють помірний, підвищений і сильний шум;
- вібрація, обертання, поштовхи на робочому місці. Можуть бути підвищені, сильні, дуже сильні;
- освітленість у робочій зоні. Визначається в люксах, має два рівні: недостатня й погана або сліпуча.